12 жовтня 2024

При ендометріозі клітини, схожі на клітини слизової оболонки матки, виявляються в інших частинах тіла. Це може спричиняти біль, особливо під час менструацій, і призводити до проблем із зачаттям. Лікування включає медикаментозну терапію, гормональні препарати та, в деяких випадках, хірургічне втручання. Попри складнощі, багато жінок з ендометріозом можуть завагітніти й успішно виносити дитину, особливо за умови своєчасного і правильного лікування.

Традиційно ендометріоз вважався захворюванням, яке насамперед вражає ділянку таза. Однак тепер його визнають системним захворюванням, тобто, його наслідки проявляються по всьому організму. Крім симптомів з боку таза, дослідження показують, що жінки з ендометріозом мають вищі показники депресії та тривожності, ніж ті, в кого немає цього захворювання, а також часто відчувають втому і піддаються підвищеному ризику розвитку серцево-судинних захворювань.

Важливо розуміти, що ендометріоз — це не інфекція, він не заразний і це не рак.

Ендометріоз матки досить-таки поширене захворювання, яке вражає від 5% до 10% жінок репродуктивного віку і навіть підлітків (15-49 років), і до 50% жінок, які страждають на безпліддя. Від 50% до 80% жінок із тазовим болем страждають на ендометріоз. Це захворювання часто залишається недіагностованим або діагностується неправильно протягом багатьох років частково тому, що його симптоми можуть сильно відрізнятися і можуть бути викликані іншими станами.

Що таке ендометріоз?

Якщо пояснювати, що таке ендометріоз доступною мовою, то це захворювання, за якого тканина, що зазвичай вистилає внутрішню частину матки, починає рости за її межами, наприклад, на яєчниках або інших органах у черевній порожнині. Ця тканина поводиться так само, як і в матці, тобто потовщується і кровоточить під час менструального циклу. Це може спричиняти сильний біль, запалення й іноді проблеми із зачаттям.

Матка вистелена шаром тканини, яка називається ендометрієм. Під час менструального циклу гормони, включно з естрогеном (який виробляється яєчниками), змушують ендометрій потовщуватися, готуючись до підтримки заплідненої яйцеклітини. Якщо запліднення не відбувається, ендометрій руйнується, і під час менструації кров та ендометріальна тканина виводяться з матки через піхву.

У жінки з ендометріозом тканина, схожа на ендометрій, зростає за межами матки. Ці новоутворення можуть називатися імплантатами, ураженнями або вузликами. Тканина може рости в яєчниках, у шийці матки (цервікальний ендометріоз), фаллопієвих трубах, товстому кишківнику, прямій кишці та сечовому міхурі. У рідкісних випадках вона може рости й в інших частинах тіла, наприклад, у легенях, вульві, мозку і перикарді (тканинній оболонці, яка оточує серце).

Ендометріальна тканина, яка росте поза маткою, реагує на гормони, що беруть участь у менструальному циклі. Зокрема, важливу роль відіграє гормон естроген, і ендометріоз часто описується як «естрогензалежний стан». Естроген може спричиняти ріст і кровотечу ендометріальної тканини, включно з імплантатами, розташованими поза маткою. Це може призвести до запалення, утворення рубцевої тканини та спайок, які можуть з'єднувати органи один з одним.

Імплантати та запалення можуть спричиняти біль (який може посилюватися до і під час менструації) і рясні місячні. Запалення також може пошкодити яйцеклітини й сперму, а імплантати можуть блокувати рух яйцеклітини через фаллопієву трубу і матку, спричиняючи безпліддя.

Причини ендометріозу: основні чинники розвитку захворювання

Причина виникнення ендометріозу невідома, хоча захворювання, найімовірніше, розвивається під впливом безлічі факторів.

Дослідники та лікарі висунули низку теорій про причини виникнення ендометріозу, найпоширеніша з яких відома як теорія ретроградної менструації. Вона стверджує, що частина менструальної крові та шматочків ендометрія, які зазвичай виводяться через піхву, течуть назад (ретроградно) до фаллопієвих труб і тазу. Потім клітини ендометрія прикріплюються до тканин у ділянці таза і ростуть на них.

Однак важливо зазначити, що більшість жінок хоч і відчувають ретроградну менструацію, але у них немає ендометріозу. Крім того, ендометріальні імплантати іноді зустрічаються в легенях або інших ділянках за межами таза, що не пояснюється теорією ретроградної менструації.

Інша теорія стверджує, що стовбурові клітини відіграють роль в ендометріозі. Вони беруть участь у регенерації ендометрія після його відторгнення під час менструації. Згідно з цією теорією, стовбурові клітини, які можуть розвинутися в ендометріальні (вид клітин, з яких складається ендометрій), циркулюють за межами таза і дають початок ендометріальним імплантатам.

Також певні фактори ризику можуть збільшити ризик розвитку ендометріозу, в тому числі:

• сімейний анамнез родичів першого ступеня споріднення з ендометріозом;
• якщо жінка ніколи не народжувала;
• ранній початок менструації (до 11 років);
• короткі менструальні цикли (27 або менше днів);
• рясні менструації, що тривають понад сім днів;
• пізня менопауза;
• порушення менструального циклу, спричинене структурними аномаліями матки, такими як стеноз (звуження) шийки матки.

Деякі фактори пов'язані з нижчим ризиком розвитку ендометріозу, зокрема:

• часті пологи;
• пізній початок менструації (після 14 років);
• тривале грудне вигодовування.

Як розпізнати ендометріоз на ранніх стадіях: симптоми

До 30% жінок з ендометріозом не мають жодних симптомів. Саме тому буває важко визначити це захворювання на ранній стадії. Коли симптоми з'являються, вони можуть варіюватися від легких до важких.

Симптоми ендометріозу можуть включати:

• хронічний тазовий біль (біль у ділянці таза, нижній частині живота або попереку, який триває шість або більше місяців);
• болісні менструації (біль може починатися до і виникати під час менструації та з часом посилюватися);
• біль під час або після статевого акту;
• рясні або тривалі менструальні кровотечі;
• неможливість завагітніти;
• болісне або неприємне сечовипускання;
• біль під час дефекації;
• мажучі виділення або кровотеча між менструаціями.

У жінок з ендометріозом також можуть розвинутися ендометріоми — заповнені рідиною кісти в яєчниках, які формуються з ендометріальної тканини. Вони можуть спричиняти біль у ділянці таза і можуть розірватися, спричиняючи біль у животі.

Інші більш загальні симптоми ендометріозу включають:

• депресія і тривога;
• недостатня вага (низький індекс маси тіла (ІМТ));
• втома;
• підвищена чутливість до болю (відома як центральна больова сенсибілізація).

Коли звертатися до лікаря?

Слід звернутися до лікаря, якщо ви відчуваєте сильні болі під час менструації, хронічні болі внизу живота, дискомфорт під час статевого акту або у вас виникають труднощі із зачаттям. Ці симптоми можуть вказувати на прогресування захворювання, і раннє медичне втручання допоможе запобігти ускладненням і підібрати ефективне лікування.

Діагностика ендометріозу

Щоб діагностувати ендометріоз, лікар:

• оцінить історію хвороби;
• проведе гінекологічний огляд;
• призначить діагностичні тести.

Діагностика часто починається з огляду історії хвороби. Лікар запитає про симптоми, фактори ризику, пов'язані з ендометріозом, а також дізнається про труднощі із зачаттям. Він також може запитати про менструації, наприклад, чи болючі вони, середній проміжок часу між ними, їхню тривалість і чи посилюється тазовий біль під час менструації.

Лікар також проведе фізичний тазовий огляд. При цьому можна перевірити на наявність будь-яких ознак ендометріозу, таких як болючість або виражений біль, або, в деяких випадках, відчутне ущільнення біля яєчників.

Після вивчення історії хвороби та проведення фізичного огляду лікар може призначити візуалізаційні тести, включаючи:

• УЗД;
• трансвагінальне УЗД;
• магнітно-резонансна томографія (МРТ).

Ці візуалізаційні тести можуть допомогти лікарям виявити ендометріальні імплантати в кишківнику, сечовому міхурі або інших тканинах.

На цьому етапі лікар може поставити так званий «клінічний діагноз» на основі історії хвороби, результатів фізичного огляду та результатів візуалізації. Хоча це не остаточний діагноз, клінічний діагноз дає змогу розпочати лікування негайно, без проходження інвазивної хірургічної діагностичної процедури. Після отримання клінічного діагнозу можуть бути призначені ліки, такі як гормональні контрацептиви або знеболювальні, щоб уникнути затримок у лікуванні.

Іноді для остаточного встановлення діагнозу потрібна хірургічна операція. Її зазвичай проводять за допомогою лапароскопії — мінімально інвазивної техніки, під час якої хірург робить невеликий надріз у животі, зазвичай біля пупка. Хірург вводить лапароскоп (довгу тонку трубку, оснащену лампою і камерою) через надріз у черевну порожнину і наповнює її вуглекислим газом.

Потім, використовуючи лапароскоп, хірург оглядає черевну порожнину, щоб візуально визначити й вивчити будь-які ендометріальні імплантати. Під час процедури хірург може взяти біопсію аномальних тканин, щоб відправити їх на лабораторний аналіз для підтвердження діагнозу.

Якщо під час діагностичної процедури буде виявлено ендометріальну тканину, хірург може видалити або зруйнувати її.

Після хірургічної діагностики лікар класифікує стан на основі розташування та кількості ендометріальної тканини, що трапляється в аномальних місцях, наскільки глибоко тканина розташована в інших органах (наприклад, на поверхні або глибоко) та інших чинників. Можуть використовуватися різні системи стадій. У системі Американського товариства репродуктивної медицини (ASRM) існує чотири стадії:

• стадія I (мінімальна);
• стадія II (легка);
• стадія III (помірна);
• стадія IV (важка).

Однак ці стадії погано корелюють із симптомами або безпліддям. Це означає, що симптоми ендометріозу можуть варіюватися від легких до важких або навіть бути відсутніми на будь-якій із чотирьох стадій. Визначення стадії ендометріозу допомагає лікарям стандартизувати оцінку стану та розробляти індивідуальні плани лікування.

Як лікувати ендометріоз: медикаментозне, гормональне, хірургічне та натуральне лікування

Ліків проти ендометріозу не існує, але є протокол лікування, який може допомогти впоратися з болем, уповільнити ріст ендометріальних імплантатів і підвищити шанси жінки завагітніти.

Вибір лікування залежить від симптомів, стадії ендометріозу (якщо вона відома) і від того, чи планує жінка мати дітей у майбутньому.

Певні препарати при ендометріозі є лікуванням першої лінії:

1. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) і ацетамінофен (парацетамол) використовуються для полегшення болю, пов'язаного з ендометріозом. Ці ліки можуть застосовуватися в поєднанні з іншими методами лікування, такими як протизаплідні таблетки.
2. Комбіновані (естроген-прогестинові) контрацептиви часто є терапією першої лінії поряд із НПЗП або ацетамінофеном для жінок із болем, спричиненим ендометріозом. Ці контрацептиви включають протизаплідні таблетки (іноді звані «комбінованими оральними контрацептивами»), пластирі та вагінальні кільця. Естроген-прогестинові контрацептиви працюють, пригнічуючи активність яєчників, що може уповільнити прогресування захворювання і допомогти зменшити біль і менструальну кровотечу.
3. Прогестин, синтетична форма гормону прогестерону, може використовуватися жінками, які не можуть або не хочуть використовувати естроген-прогестинові контрацептиви. Вони працюють, зменшуючи ендометріальні нарости.
4. Агоністи гонадотропін-рилізинг-гормону (ГнРГ) пригнічують функцію яєчників і знижують рівень естрогену. Вони допомагають зменшити ендометріальні розростання і зменшити менструальні та ендометріозні болі. Ці препарати можуть спричиняти побічні ефекти, такі як припливи, сухість піхви, зниження лібідо і перепади настрою, серед іншого. Побічні дії можна зменшити, використовуючи прогестин або естроген-прогестиновий контрацептив. Використання цих або інших ліків для зменшення побічних ефектів відоме як «терапія прикриття».
5. Антагоністи ГнРГ також працюють, знижуючи рівень естрогену. Вони можуть допомогти зменшити тазовий біль і зменшити сильну кровотечу під час менструації. Їх можна використовувати для лікування жінок, які погано реагують на НПЗП, естроген-прогестинові контрацептиви або прогестини. Ці ліки є пероральними на відміну від агоністів, які вводяться у вигляді ін'єкцій.
6. Інгібітори ароматази (ІА) працюють шляхом зниження рівня естрогену, допомагаючи зменшити біль. Тривале використання ІА може призвести до втрати кісткової маси й розвитку кіст яєчників. Їх не можна використовувати окремо, і їх часто додають до інших гормональних методів лікування, коли вони не повністю ефективні.

Хірургія може бути запропонована пацієнтам, які пробували ліки, але продовжують відчувати біль або інші симптоми. Зазвичай операція з видалення ендометріозу може бути зроблена лапароскопічно, тому вона є мінімально інвазивною і включає кілька невеликих розрізів на животі. Однак у деяких випадках необхідна лапаротомія, яка передбачає великий розріз.

Хірургічне лікування ендометріозу може включати:

1. Хірургічне висічення або абляція ендометріальних імплантатів. Під час цієї процедури хірург січе (видаляє) рубцеву тканину й ендометріальні імплантати. Наприклад, хірург може використовувати лазер для випаровування тканини або електрокоагуляцію (використання електрики для нагрівання тканини) для знищення ендометріальних імплантатів. Часто ці процедури призводять до зменшення болю, але зазвичай це тимчасово, оскільки ендометріоз часто рецидивує після операції. Наприклад, ліки, згадані вище, можуть використовуватися в поєднанні з операцією для придушення функції яєчників, що може зменшити біль, знизити ймовірність рецидиву ендометріозу і збільшити шанси на вагітність.
2. Висічення ендометріоми. Це може допомогти полегшити біль.
3. Гістеректомія (видалення матки). Це може бути варіантом для жінок з ендометріозом, у яких зберігаються симптоми після спроби інших методів лікування і які не планують вагітніти в майбутньому. Гістеректомія полегшує біль у 80-90% жінок з ендометріозом. Проте все ж існує ймовірність рецидиву ендометріозу та симптомів.

Доступні різні типи гістеректомії залежно від симптомів, віку пацієнтки та уподобань у лікуванні:

• гістеректомія з двосторонньою сальпінгоофоректомією або видаленням матки, а також яєчників і маткових труб — цей метод має найвищий відсоток виліковування, але зазвичай потребує замісної гормональної терапії для запобігання симптомів менопаузи;
• гістеректомія без двосторонньої сальпінгоофоректомії або видалення матки без видалення яєчників і маткових труб.

Після гістеректомії жінкам може бути призначена гормональна терапія для профілактики рецидиву ендометріозу.

Лікування ендометріозу може включати й натуральні методи, які поєднують у собі зміну способу життя, дієту та використання рослинних засобів для зменшення симптомів. Хоча ці методи не можуть вилікувати ендометріоз, але вони можуть допомогти полегшити симптоми й поліпшити якість життя:

1. Рекомендується дотримуватися дієти з низьким вмістом цукру і жирів, уникати продуктів, що сприяють запаленню (наприклад, червоного м'яса і молочних продуктів), і додавати в раціон більше овочів, фруктів, цільних зерен і омега-3 жирних кислот.
2. Регулярні помірні фізичні навантаження можуть допомогти знизити рівень естрогену і зменшити запалення, що сприяє полегшенню симптомів ендометріозу.
3. Деякі трави, такі як куркума, імбир і вітекс, можуть чинити протизапальну дію і допомагати збалансувати гормони. Однак перед використанням будь-яких рослинних препаратів слід проконсультуватися з лікарем.
4. Акупунктура. Цей метод може допомогти зменшити біль і стрес, пов'язані з ендометріозом, проте його ефективність потребує додаткового дослідження.

Якщо ендометріоз значно негативно впливає на фертильність, а жінка хоче завагітніти, тоді його терапія буде спрямована на лікування безпліддя. Наступні методи не усувають симптоми, пов'язані з ендометріозом, але доступні для жінок із безпліддям або проблемами з фертильністю:

1. Хірургічне видалення або руйнування ендометріальних імплантатів, що може поліпшити показники фертильності.
2. Екстракорпоральне запліднення (ЕКЗ) — лікування безпліддя, за якого яйцеклітина запліднюється спермою в лабораторній чашці. Запліднена яйцеклітина, або ембріон, потім поміщається в матку.
3. Ліки, що стимулюють овуляцію (вихід яйцеклітини з яєчників). Такі препарати можуть використовуватися в поєднанні з внутрішньоматковою інсемінацією (ВМІ) — процедурою, під час якої сперма поміщається в матку для підвищення шансів на вагітність.

Що не можна робити при ендометріозі?

У разі ендометріозу дотримання певних обмежень може поліпшити якість життя і запобігти ускладненням цього захворювання. Основні моменти, на які варто звернути увагу:

1. Уникайте продуктів, що посилюють запалення. Продукти з високим вмістом цукру, трансжирів і рафінованого борошна можуть посилити запальні процеси в організмі, що несприятливо позначається на ендометріозі. Рекомендується знизити споживання червоного м'яса, молочних продуктів і алкоголю.
2. Обмежте фізичні навантаження. Хоча помірні фізичні вправи корисні, інтенсивні тренування можуть спричинити посилення симптомів ендометріозу. Краще обирати легкі види активності, такі як йога, плавання або піші прогулянки.
3. Не нехтуйте відпочинком і сном. Стрес і нестача сну можуть загострити симптоми ендометріозу. Важливо забезпечити собі повноцінний відпочинок і знайти способи управління стресом, наприклад, через медитацію або релаксаційні техніки.
4. Уникайте гормональних контрацептивів без консультації лікаря. Деякі види гормональної терапії можуть погіршити стан. Тому будь-які зміни в прийманні препаратів мають відбуватися тільки під наглядом фахівця.
5. Не ігнорувати регулярні огляди в лікаря. Ендометріоз вимагає постійного медичного спостереження. Пропускати візити до гінеколога і відкладати призначене лікування не можна, оскільки це може призвести до прогресування захворювання і розвитку ускладнень.

Ендометріоз і вагітність: ризики та можливості для виношування дитини

Ендометріоз може спричиняти серйозні проблеми з фертильністю і створювати перешкоди на шляху до вагітності. У жінок з ендометріозом ризик безпліддя збільшується, оскільки розростання тканини може блокувати фаллопієві труби, ускладнюючи зустріч яйцеклітини та сперматозоїда.

Проте вагітність можлива, навіть якщо у жінки діагностовано ендометріоз. Багато жінок здатні успішно зачати та виносити дитину. У деяких випадках вагітність може навіть тимчасово поліпшити стан, оскільки під час виношування знижується рівень естрогену, що призводить до зменшення ендометріоїдних вогнищ.

Однак існують і ризики. У вагітних ендометріоз може збільшити ймовірність викидня, передчасних пологів та інших ускладнень, таких як підвищений кров'яний тиск або плацентарні порушення. Тому для жінок з ендометріозом особливо важливо спостерігатися в лікаря протягом усього періоду очікування дитини.

Лікування ендометріозу перед плануванням вагітності може включати медикаментозне або хірургічне втручання для поліпшення фертильності та зменшення ризику ускладнень. Регулярні консультації з лікарем і ретельне планування можуть значно підвищити шанси на успішне виношування малюка.

Поширені запитання про ендометріоз

Чи худнуть при ендометріозі?

При ендометріозі втрата ваги може відбуватися, але це не є типовим або обов'язковим симптомом захворювання. У деяких випадках втрата ваги може бути пов'язана з хронічним болем, який знижує апетит, або з гормональними змінами, що впливають на метаболізм. Однак у багатьох жінок вага залишається стабільною або навіть може спостерігатися збільшення маси тіла через гормональні зміни та інші фактори, пов'язані з ендометріозом. Якщо спостерігається значна втрата ваги, важливо звернутися до лікаря, щоб виключити інші можливі причини.

Чи можна займатися коханням при ендометріозі?

Вступати в статевий контакт за ендометріозу можна, але важливо враховувати індивідуальні особливості та ступінь вираженості симптомів. У деяких жінок може виникати біль під час статевого акту (диспареунія), що може впливати на комфорт і бажання. У таких випадках важливо обговорити ситуацію з лікарем і партнером, щоб знайти способи зменшити дискомфорт, наприклад, обрати зручніші позиції, використовувати змазку або проводити статеву активність у період мінімального болю. Консультація з гінекологом також допоможе знайти оптимальні рішення.

Які вітаміни протипоказані при ендометріозі?

У разі ендометріозу рекомендується з обережністю ставитися до приймання вітамінів, які можуть стимулювати ріст тканин і посилення симптомів. Зокрема, вітаміни групи B, особливо B6 (піридоксин) і B12 (ціанокобаламін) можуть посилювати синтез естрогенів, що може посилити симптоми ендометріозу. Також слід уникати вживання вітамінів з високим вмістом фітоестрогенів, таких як вітамін E у великих дозах, оскільки вони можуть впливати на гормональний баланс.

Проте всі рішення щодо приймання будь-яких вітамінних добавок мають ухвалюватися після консультації з лікарем, який врахує індивідуальні особливості організму і стан захворювання.

Чи можна ходити в спортзал при ендометріозі?

Ходити в спортзал за ендометріозу можна, але важливо враховувати свій стан і симптоми. Помірні фізичні навантаження, такі як кардіотренування, плавання і йога, можуть бути корисними, оскільки вони сприяють поліпшенню загального самопочуття і зниженню стресу.

Однак інтенсивні тренування або силові вправи можуть посилити симптоми ендометріозу, особливо якщо вони спричиняють дискомфорт або біль. Тому важливо вибирати вправи, які не спричиняють погіршення стану, і консультуватися з лікарем або фізіотерапевтом, щоб розробити безпечну програму тренувань, адаптовану під ваші індивідуальні потреби.

Як протікають місячні при ендометріозі?

Основні особливості місячних при ендометріозі можуть включати:

• часто виражений біль внизу живота, який може бути сильнішим, ніж звичайний менструальний біль, і може починатися до початку менструації та тривати протягом усього менструального циклу;
• місячні можуть бути більш рясними або тривалими, іноді з проміжками між ними;
• можуть спостерігатися нудота, втома, біль у попереку та промежині.

Якщо симптоми місячних значно погіршуються або стають нестерпними, важливо звернутися до лікаря для діагностики та призначення адекватного лікування.

Чи можна завагітніти в разі ендометріозу?

Так, завагітніти за ендометріозу можливо, хоча це може бути складніше, ніж у жінок без цього захворювання. Ендометріоз може ускладнювати зачаття, оскільки він впливає на репродуктивні органи, спричиняючи спайки і запалення. Однак багато жінок з ендометріозом успішно вагітніють, особливо за умови своєчасного і правильного лікування. У деяких випадках може знадобитися допомога фахівців з репродуктивної медицини, таких як гінекологи або репродуктологи.

Ендометріоз часто може протікати безсимптомно. Саме тому рекомендується відвідувати гінеколога щонайменше 1 раз на рік для загального обстеження та діагностування будь-яких захворювань на ранніх стадіях. Однак це не єдина проблема з боку жіночого здоров'я, яка може викликати занепокоєння. Читайте також нашу статтю про те, що таке фіброзно-кістозна мастопатія, наскільки це небезпечно і чи можна вилікувати цей стан.

apteka911.ua — інформаційна медична платформа, яка завжди поруч із вами!

Список використаної літератури

• Endometriosis / mayoclinic.org
• Endometriosis / who.int
• Endometriosis / clevelandclinic.org
• Endometriosis / nhs.uk
• Endometriosis / hopkinsmedicine.org