Діутор таблетки по 10 мг 3 блістера по 10 шт

Лікування набряків і / або випотів, спричинених серцевою недостатністю, якщо необхідно внутрішньовенне застосування лікарського засобу, наприклад в разі набряку легенів внаслідок гострої серцевої недостатності.

Діюча речовина: torasemide.

1 таблетка містить торасеміду 5 мг або 10 мг.

Допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; крохмаль кукурудзяний; кремнію діоксид колоїдний безводний; магнію стеарат.

• Підвищена чутливість до діючої речовини, препаратів сульфонілсечовини та до однієї з допоміжних речовин лікарського засобу;
• ниркова недостатність з анурією;
• печінкова кома або прекома;
• артеріальна гіпотензія;
• гіповолемія;
• гіпонатріємія;
• гіпокаліємія;
• гостре порушення сечовипускання, наприклад внаслідок гіпертрофії передміхурової залози;
• період годування груддю.

Лікування розпочати із застосування 2,5 мг торасеміду на добу (застосовувати інший лікарський засіб з діючою речовиною торасемід у відповідному дозуванні). Зниження артеріального тиску відбувається поступово, вже впродовж першого тижня лікування, та досягає максимального значення не пізніше 12 тижнів. Якщо нормалізація артеріального тиску при щоденному застосуванні 2,5 мг препарату не відбувається через 12 тижнів лікування, то добова доза може бути підвищена до 5 мг. Для лікування артеріальної гіпертензії не слід перевищувати добову дозу лікарського засобу Діутор®, що дорівнює 5 мг, оскільки при цьому не очікується подальшого зниження артеріального тиску.

Вагітні

Не рекомендується застосовувати в період вагітності. Торасемід застосовується в період вагітності тільки за життєвими показаннями та в мінімально можливої ефективної дозі. Застосування препарату в період лактації протипоказано. Якщо необхідно застосовувати торасеміду в цей період, то годування груддю слід припинити.

Діти

Безпека і ефективність препарату у дітей і підлітків у віці до 18 років не вивчалися. Застосовувати торасеміду дітям і підліткам у віці до 18 років не слід через відсутність достатнього клінічного досвіду.

Водії

Навіть при належному застосуванні торасемід може вплинути на реакцію пацієнта до такої міри, що це спричинить значний негативний вплив на здатність керувати автотранспортом або виконувати роботу з механізмами або виконувати роботу без підстраховки. Це багато в чому стосується таких випадків як початок лікування, збільшення дози препарату, заміна лікарського засобу чи застосування супутньої терапії. Тому під час застосування препарату потрібно бути дуже обережним при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Типова симптоматика невідома. Передозування може викликати сильний діурез, у тому числі ризик надмірної втрати води та електролітів, сонливість, аментивний синдром (одна з форм порушення свідомості), симптоматичну артеріальну гіпотензію, серцево-судинну недостатність і порушення з боку травної системи.

Лікування передозування. Специфічний антидот не відомий. Симптоми інтоксикації зникають зазвичай при зменшенні дози та відмінні лікарського засобу та при відповідному заміщенні рідини та електролітів (треба проводити контроль!). Торасемід не виводиться з крові за допомогою гемодіалізу.

Метаболізм / електроліти: часто - посилення метаболічного алкалозу; спазми м'язів (особливо на початку лікування) підвищення концентрації сечової кислоти та глюкози в крові, а також холестерину і тригліцеридів; гіпокаліємія при супутньої безкаліевій дієті, при блювоті, проносі, після надмірного застосування проносних засобів, а також у пацієнтів з хронічною дисфункцією печінки в залежності від дозування і тривалості лікування можливі порушення водно-електролітного балансу, наприклад гіповолемія, гіпокаліємія та / або гіпонатріємія.

З боку серцево-судинної системи: дуже рідко - тромбоемболічні ускладнення, сплутаність свідомості, артеріальна гіпотензія, а також розлади кровообігу та серцевої діяльності, в тому числі ішемія серця і мозку, що може призвести, наприклад, до аритмії, стенокардії, гострого інфаркту міокарда, непритомності через можливу гемоконцентрации.

З боку шлунково-кишкового тракту: часто - множинні розлади травної системи (особливо на початку лікування), в тому числі відсутність апетиту, метеоризм, болі в шлунку, нудота, блювота, пронос, запор дуже рідко - панкреатит.

З боку нирок та сечовидільної системи: рідко - підвищення концентрації креатиніну і сечовини в крові. Коли відбувається значна втрата води та електролітів, викликана надмірною освітою сечі, особливо на початку лікування і у пацієнтів літнього віку може спостерігатися зниження артеріального тиску, головний біль, астенія і сонливість. У пацієнтів з розладами сечовипускання (наприклад, з гіпертрофією простати) підвищене утворення сечі може призвести до її затримки та надмірного розтягнення сечового міхура.

З боку травної системи: часто - підвищення концентрації деяких печінкових ферментів (гамаглутамілтранспептидази) в крові.

З боку імунної системи: дуже рідко - алергічні реакції, включаючи свербіж, екзантему, фотосенсибілізації, шкірні реакції. Після внутрішньовенного застосування можуть спостерігатися гострі, потенційно небезпечні для життя реакції підвищеної чутливості (анафілактичний шок).

З боку системи крові та лімфатичної системи: дуже рідко - зниження кількості тромбоцитів, еритроцитів і / чи лейкоцитів як результат гемоконцентрации.

Загальні порушення і реакції в місці введення: часто - головний біль, запаморочення, підвищена стомлюваність, загальна слабкість (особливо на початку лікування) рідко - сухість у роті, неприємні відчуття в кінцівках (парестезії) дуже рідко - розлади зору, дзвін у вухах, втрата слуху частота невідома - місцеві реакції після ін'єкцій.

Торасемід, особливо у високих дозах, може підсилити ототоксичну та нефротоксичну дію аміноглікозидних антибіотиків, наприклад канаміцину, гентаміцину, тобраміцину та цитостатичних засобів – активних похідних платини, а також нефротоксичну дію цефалоспоринів. При одночасному застосуванні торасеміду та препаратів літію можливе підвищення концентрації літію у плазмі крові, що може спричинити посилення впливу літію та прояв побічних реакцій.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25°С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Термін придатності: 2 роки.

діюча речовина: torasemide;

1 таблетка містить торасеміду 5 мг або 10 мг;

допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; крохмаль кукурудзяний; кремнію діоксид колоїдний безводний; магнію стеарат.

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: круглі двоопуклі таблетки від білого до майже білого кольору.

Засоби, що впливають на серцево-судинну систему. Діуретики. Високоактивні діуретики. Сульфонаміди, прості. Торасемід. Код АТХ С03С А04.

Фармакодинаміка

Механізм дії

Торасемід діє як салуретик, його дія пов’язана з пригніченням ренальної абсорбції іонів натрію та хлору у висхідній частині петлі Генле.

Фармакодинамічні ефекти

У людини діуретичний ефект швидко досягає свого максимуму впродовж перших 2–3 годин після внутрішньовенного та перорального застосування відповідно і залишається постійним впродовж майже 12 годин. У здорових добровольців у діапазоні доз 5–100 мг спостерігалося пропорційне логарифму дози збільшення діурезу (петльова активність діуретика). Збільшення діурезу спостерігалось навіть у тих випадках, коли інші сечогінні засоби, наприклад дистально діючі діуретики тіазидного ряду, вже не виявляли потрібного ефекту (наприклад, при нирковій недостатності). Завдяки такому механізму дії торасемід призводить до зменшення набряків. У випадку серцевої недостатності торасемід зменшує прояви захворювання та покращує функціонування міокарда за рахунок зменшення пре- та постнавантаження. Після перорального застосування антигіпертензивна дія торасеміду розвивається поступово, починаючи з першого тижня після початку лікування. Максимум антигіпертензивної дії досягається не пізніше, ніж через 12 тижнів. Торасемід знижує артеріальний тиск за рахунок зниження загального периферичного опору судин. Цей вплив пояснюється нормалізацією порушеного електролітного балансу, головним чином, за рахунок зменшення підвищеної активності вільних іонів кальцію у клітинах м’язів артеріальних судин, що було виявлено у пацієнтів, які страждають на артеріальну гіпертензію.

Вірогідно, цей вплив знижує підвищену скоротливість та/або реакції судин до ендогенних вазопресорних речовин, наприклад до катехоламінів.

Фармакокінетика

Всмоктування та розподіл

Після перорального застосування торасемід швидко та майже повністю всмоктується. Пікова концентрація у сироватці крові (Cmax) досягається впродовж 1–2 годин. Біодоступність становить приблизно 80–90 %. За умови повного всмоктування максимальне значення ефекту першого проходження через печінку не перевищує 10–20 %. Згідно з даними двох досліджень, їжа знижує швидкість (динамічну складову) всмоктування торасеміду (зменшується Cmax і збільшується tmax), але не впливає на загальну абсорбцію. Зв’язування торасеміду з білками плазми крові становить понад 99 %, а у його метаболітів М1, М3 та М5 – 86 %, 95 % та 97 % відповідно. Уявний об’єм розподілу (Vz) дорівнює 16 л.

Метаболізм

В організмі людини торасемід метаболізується з утворенням трьох метаболітів – М1, М3 та М5. Докази існування інших метаболітів відсутні. Метаболіти М1 та М5 утворюються в результаті окиснення метильної групи, що знаходиться на фенольному кільці, до карбонової кислоти. Метаболіт М3 утворюється в результаті гідроксилювання фенольного кільця. Метаболіти М2 та М4, виявлені у дослідженнях на тваринах, у людини не виявлені.

Виведення

Кінцевий період напіввиведення (t1/2) торасеміду і його метаболітів у здорових добровольців становить 3–4 години. Загальний кліренс торасеміду становить 40 мл/хв, ренальний кліренс – приблизно 10 мл/хв. У здорових добровольців приблизно 80 % введеної дози виводиться у вигляді торасеміду та його метаболітів із сечею у такому відсотковому співвідношенні: торасемід – приблизно 24 %, метаболіт M1 – приблизно 12 %, метаболіт M3 – приблизно 3 %, метаболіт M5 – приблизно 41 %. Основний метаболіт М5 діуретичного ефекту не має. На рахунок діючих метаболітів М1 та М3 разом припадає приблизно 10 % усієї фармакодинамічної дії. При нирковій недостатності загальний кліренс і t1/2 торасеміду не змінюються, а t1/2 М3 та М5 подовжується. Однак фармакодинамічний профіль залишається незмінним. Ступінь тяжкості ниркової недостатності на тривалість дії не впливає. Торасемід та його метаболіти практично не виводяться при гемодіалізі та гемофільтрації. У пацієнтів із порушеннями функції печінки або із серцевою недостатністю t1/2 торасеміду та метаболіту М5 незначно подовжуються. Співвідношення незміненого торасеміду та його метаболітів, що виділяються із сечею, майже не відрізняється від такого у здорових добровольців. Тому накопичення торасеміду і його метаболітів не відбувається.

Лінійність

Торасемід та його метаболіти характеризуються лінійною кінетикою, що залежить від дози. Це означає, що Cmax та площа під фармакокінетичною кривою торасеміду збільшуються пропорційно дозуванню.

Дозування 5 мг:

- есенціальна гіпертензія;

- лікування та профілактика рецидивів набряків та/або випотів, спричинених серцевою недостатністю.

Дозування 10 мг:

- лікування та профілактика рецидивів набряків та/або випотів, спричинених серцевою недостатністю.

- Підвищена чутливість до діючої речовини, препаратів сульфонілсечовини та до будь-якої з допоміжних речовин препарату;

- ниркова недостатність з анурією;

- печінкова кома або прекома;

- артеріальна гіпотензія;

- гіповолемія;

- гіпонатріємія;

- гіпокаліємія;

- аритмія;

- значне порушення сечовипускання, наприклад внаслідок гіпертрофії передміхурової залози;

- період годування груддю.

Комбінації не рекомендовані

Торасемід, особливо у високих дозах, може підсилити ототоксичну та нефротоксичну дію аміноглікозидних антибіотиків, наприклад канаміцину, гентаміцину, тобраміцину та цитостатичних засобів – активних похідних платини, а також нефротоксичну дію цефалоспоринів. При одночасному застосуванні торасеміду та препаратів літію можливе підвищення концентрації літію у плазмі крові, що може спричинити посилення впливу літію та прояв побічних реакцій.

Комбінації лікарських засобів, застосування яких вимагає обережності

Торасемід підсилює дію інших антигіпертензивних засобів, зокрема інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту, що може спричинити надмірне зниження артеріального тиску під час їх одночасного застосування. При одночасному застосуванні торасеміду з препаратами дигіталісу дефіцит калію, спричинений застосуванням діуретиків, може призвести до підвищення і посилення побічної дії обох лікарських засобів. Торасемід може знижувати ефективність антидіабетичних засобів. Пробенецид та нестероїдні протизапальні засоби (наприклад, індометацин, ацетилсаліцилова кислота) можуть гальмувати діуретичну та антигіпертензивну дію торасеміду. При лікуванні саліцилатами у високих дозах торасемід може підвищити їхню токсичну дію на центральну нервову систему. Торасемід може підсилювати дію теофіліну, а також вплив курареподібних лікарських засобів на релаксацію м’язів. Проносні засоби, а також мінерало- і глюкокортикоїди можуть підсилити втрату калію, зумовлену торасемідом. Торасемід може знижувати судинозвужувальну дію катехоламінів, наприклад епінефрину та норепінефрину. При одночасному застосуванні з холестераміном може знижуватися всмоктування торасеміду та, відповідно, його очікувана ефективність.

Не слід призначати торасемід у таких випадках:

- подагра;

- серцеві аритмії, наприклад синоатріальна блокада, атріовентрикулярна блокада ІІ та ІІІ ступенів;

- патологічні зміни кислотно-лужного метаболізму;

- супутня терапія із застосуванням препаратів літію, аміноглікозидів або цефалоспоринів;

- патологічні зміни картини крові, наприклад тромбоцитопенія або анемія у пацієнтів без ниркової недостатності;

- порушення функції нирок, спричинене нефротоксичними речовинами;

- дітям та підліткам віком до 18 років.

Внаслідок того, що при лікуванні торасемідом може спостерігатися підвищення концентрації глюкози в крові, пацієнтам з латентним та явним цукровим діабетом слід проводити регулярний контроль метаболізму вуглеводів. Передусім на початку лікування та у разі лікування пацієнтів літнього віку необхідно звертати особливу увагу на появу симптомів гемоконцентрації і симптомів втрати електролітів. При тривалому застосуванні торасеміду потрібен регулярний контроль електролітного балансу, зокрема калію у сироватці крові. Також слід регулярно контролювати рівень глюкози, сечової кислоти, креатиніну та ліпідів у крові. Крім того, слід регулярно контролювати загальну картину крові (еритроцити, лейкоцити, тромбоцити).

Наслідки неправильного застосування як допінгу

Застосування лікарського засобу Діутор^® може бути причиною отримання позитивного результату тесту на допінг. Неможливо прогнозувати вплив на стан здоров’я, якщо лікарський засіб Діутор^® застосовано неправильно, тобто з метою допінгу, – у цьому випадку не можна виключити шкоду для здоров’я.

Допоміжні речовини

Діутор^® містить лактозу, тому пацієнти з такими рідкими спадковими хворобами як непереносимість галактози, дефіцит лактази або порушення мальабсорбції глюкози-галактози, не повинні застосовувати даний лікарський засіб.

Вагітність

Достовірні дані щодо впливу торасеміду на вагітних жінок відсутні. Наявна інформація щодо репродуктивної токсичності торасеміду. Торасемід проникає через плацентарний бар’єр. Діутор^® не рекомендується застосовувати під час вагітності, а також жінкам репродуктивного віку, які не використовують засоби контрацепції. У зв’язку з вищенаведеним, торасемід застосовується у період вагітності лише за життєвими показаннями та в мінімальній ефективній дозі. Діуретики непридатні для стандартної схеми лікування артеріальної гіпертензії або набряків у вагітних, оскільки вони здатні знижувати перфузію плацентарного бар’єру і спричиняти токсичний вплив на внутрішньоутробний розвиток плода. Якщо торасемід застосовується для лікування вагітних із серцевою недостатністю або нирковою недостатністю, то необхідно проводити ретельний моніторинг рівня електролітів та гематокриту, а також нагляд за розвитком плода.

Годування груддю

На даний час не встановлено, чи проникає торасемід чи його метаболіти у грудне молоко тварин або людей. Не можна виключити ризику при застосуванні лікарського засобу новонародженим/немовлятам. Тому застосування торасеміду в період годування груддю протипоказано (див. розділ «Протипоказання»). Рішення про відмову від грудного вигодовування або про скасування/припинення застосування лікарського засобу Діутор^® слід приймати з урахуванням користі грудного вигодовування для дитини і користі лікування препаратом для жінки.

Фертильність

Дослідження впливу торасеміду на фертильність у людей не проводилися. В експерименті на тваринах не було виявлено такого впливу торасеміду.

Навіть за належного застосування торасемід може негативно впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Насамперед це стосується початку лікування, періоду підвищення дози лікарського засобу, заміни лікарського засобу, призначення супутньої терапії та вживання алкоголю. Тому під час застосування торасеміду слід бути особливо обережними при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Есенціальна гіпертензія

Лікування розпочати із застосування 2,5 мг торасеміду на добу (застосовувати інший лікарський засіб з діючою речовиною торасемід у відповідному дозуванні). Зниження артеріального тиску відбувається поступово, вже впродовж першого тижня лікування, та досягає максимального значення не пізніше 12 тижнів. Якщо нормалізація артеріального тиску при щоденному застосуванні 2,5 мг препарату не відбувається через 12 тижнів лікування, то добова доза може бути підвищена до 5 мг. Для лікування артеріальної гіпертензії не слід перевищувати добову дозу лікарського засобу Діутор^®, що дорівнює 5 мг, оскільки при цьому не очікується подальшого зниження артеріального тиску.

Набряки та випоти

Лікування розпочати із застосування добової дози 5 мг торасеміду. Зазвичай ця доза вважається підтримуючою. Якщо добова доза 5 мг є недостатньою, то слід застосовувати добову дозу 10 мг торасеміду, яку призначати щоденно. Залежно від тяжкості стану пацієнта добова доза може бути збільшена до 20 мг торасеміду. Таблетки застосовувати натще, не розжовувати і запивати незначною кількістю рідини. Біологічна доступність торасеміду не залежить від споживання продуктів харчування. Лікарський засіб Діутор^® зазвичай застосовують впродовж тривалого часу або до зменшення вираженості набряків.

Особливі групи пацієнтів

Пацієнти з печінковою недостатністю

Торасемід протипоказаний пацієнтам із печінковою комою або прекомою (див. розділ «Протипоказання»). Лікування цієї категорії пацієнтів треба проводити з обережністю, оскільки можливе підвищення концентрації торасеміду у плазмі крові (див. розділ «Фармакокінетика»).

Пацієнти літнього віку

Спеціального підбору дози не потрібно. Однак досліджень порівняно дії препарату у молодих пацієнтів і пацієнтів літнього віку не проводилось.

Діти.

Безпека та ефективність застосування лікарського засобу Діутор^® дітям та підліткам віком до 18 років не встановлені. У зв’язку з цим торасемід не слід застосовувати пацієнтам даної вікової категорії (див. розділ «Особливості застосування»).

Симптоми

Типова симптоматика невідома. Передозування може спричинити сильний діурез, у тому числі ризик надмірної втрати води та електролітів, сонливість, синдром сплутаності свідомості, симптоматичну артеріальну гіпотензію, циркуляторний колапс і розлади з боку травної системи.

Лікування

Специфічний антидот невідомий. Симптоми інтоксикації зникають, зазвичай при зменшенні дозування та відміні лікарського засобу та при відповідному заміщенні рідини й електролітів (потрібно проводити контроль рівня електролітів у крові). Торасемід не виводиться із крові за допомогою гемодіалізу.

Лікування у випадку гіповолемії: заміщення об’єму рідини.

Лікування у випадку гіпокаліємії: призначення препаратів калію.

Лікування серцево-судинної недостатності: пацієнт повинен перебувати у положенні лежачи, у разі необхідності призначити симптоматичну терапію.

Анафілактичний шок (негайні заходи): при першій появі шкірних реакцій (наприклад, кропив’янка або почервоніння шкіри), збудженого стану хворого, головного болю, підвищеної пітливості, нудоти, ціанозу слід проводити катетеризацію вени; пацієнта покласти у горизонтальне положення з піднятими ногами, забезпечити вільне надходження повітря, призначити кисень. У разі необхідності в подальшому застосовувати також засоби інтенсивної терапії (включаючи введення епінефрину, глюкокортикоїдів та заміщення об’єму циркулюючої крові).

Нижче наведені побічні реакції, що можуть спостерігатися при лікуванні торасемідом.

Для оцінки побічних реакцій була використана така частота їх проявів: дуже часто (³ 1/10); часто (від ³ 1/100 до 1/10); нечасто (від ³ 1/1000 до 1/100); рідко (від ³ 1/10000 до 1/1000); дуже рідко (1/10000); частота невідома (неможливо оцінити за наявними даними).

З боку системи крові та лімфатичної системи: дуже рідко – гемоконцентрація, тромбоцитопенія, еритропенія та/або лейкопенія (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку імунної системи: дуже рідко – алергічні реакції. Після внутрішньовенного застосування можуть спостерігатися гострі, потенційно небезпечні для життя реакції гіперчутливості (анафілактичний шок), що потребують негайної медичної допомоги.

З боку метаболізму та обміну речовин: часто – посилення метаболічного алкалозу, гіперкаліємія, гіпокаліємія при супутній дієті із низьким вмістом калію, при блюванні, проносі, після надмірного застосування проносних засобів, а також у пацієнтів із хронічною дисфункцією печінки. Залежно від дозування і тривалості лікування можливі порушення водно-електролітного балансу, наприклад гіповолемія, гіпокаліємія та/або гіпонатріємія (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення (особливо на початку лікування); нечасто – парестезія; дуже рідко – синкопе, церебральна ішемія, сплутаність свідомості.

З боку органів зору: дуже рідко – порушення зору.

З боку органів слуху і лабіринту: дуже рідко – дзвін у вухах, втрата слуху.

З боку серцевої системи: дуже рідко – ішемія міокарда, аритмія, стенокардія, гострий інфаркт міокарда.

З боку судинної системи: дуже рідко – тромбоемболічні ускладнення, артеріальна гіпотензія, а також розлади кровообігу в серці і порушення центрального кровообігу.

З боку шлунково-кишкового тракту: часто – порушення з боку шлунково-кишкового тракту (наприклад, відсутність апетиту, біль у шлунку, нудота, блювання, пронос, стійкий запор), особливо на початку лікування; нечасто – ксеростомія; дуже рідко – панкреатит.

З боку гепатобіліарної системи: часто – підвищення концентрації деяких печінкових ферментів (гамма-глутамілтранспептидази) у крові.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: дуже рідко – алергічні реакції (наприклад, свербіж, висип, фотосенсибілізація), тяжкі шкірні реакції.

З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини: часто – спазми м’язів (особливо на початку лікування).

З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – при порушенні сечовипускання (наприклад, при гіпертрофії передміхурової залози) підвищене утворення сечі може супроводжуватися затримкою сечі і розтягненням сечового міхура.

Загальні порушення і реакції у місці введення лікарського засобу: часто – підвищена втомлюваність, загальна слабкість (особливо на початку лікування).

Дані лабораторних методів досліджень: часто – підвищення концентрації сечової кислоти та ліпідів (тригліцериди, холестерол) у крові (див. розділ «Особливості застосування»); нечасто – підвищення концентрації сечовини і креатиніну в крові (див. розділ «Особливості застосування»).

2 роки.

Зберігати при температурі не вище 25 °C в оригінальній упаковці.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 10 таблеток у блістерах, по 3 блістери разом з інструкцією для медичного застосування у пачці з картону або по 9 блістерів разом з інструкцією для медичного застосування у пачці з картону.

За рецептом.

ТОВ НВФ «МІКРОХІМ».

Адреса

Україна, 93400, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Промислова, буд. 24-в.

ТОВ НВФ «МІКРОХІМ».

Україна, 93000, Луганська обл., м. Рубіжне, вул. Леніна, буд. 33.

Повідомити про небажане явище при застосуванні лікарського засобу Ви можете за телефоном +38 (050) 309-83-54 (цілодобово).