Еголанза

Еголанза - нейролептичний препарат, належить до групи антипсихотиків, використовується для лікування гострих і хронічних психічних розладів.

Активний компонент препарату - оланзапін. Ліки випускаються у формі жовтих, вкритих плівковою оболонкою таблеток із гравіюванням у вигляді стилізованої літери «Е». Таблетки мають таке дозування активної речовини:

• 5 мг із маркуванням «402»;
• 7,5 мг із маркуванням «403»;
• 10 мг із маркуванням «404»;
• 15 мг із маркуванням «405»;
• 20 мг із маркуванням «406».

Випускається у блістерах по 7 таблеток. Кожна упаковка містить 4 або 8 блістерів.

Фармакодинаміка.

Оланзапін є антипсихотичним, антиманіакальним лікарським засобом, стабілізує настрій, із широким спектром фармакологічної дії, зумовленим впливом на різні рецептори. Виявлена спорідненість оланазпіну з деякими рецепторами (Ki; nM) – серотоніну 5НТ2А/2С, 5-НТ3, 5-НТ6; допаміну D1, D2, D3, D4, D5; холінергічними мускариновими рецепторами m1-m5; адренергічним рецептором α1 та гістаміновим рецептором Н1. Електрофізіологічні дослідження показали, що оланзапін селективно зменшує збудливість мезолімбічних (А10) допамінергічних нейронів, виявляючи при цьому незначний вплив на стріарні (А9) шляхи, пов’язані з моторною функцією. Оланзапін гальмує умовний рефлекс уникнення, що свідчить про його антипсихотичну активність при прийомі в дозах, менших, ніж дози, що спричиняють каталепсію, яка є ознакою побічних моторних ефектів. На відміну від деяких інших антипсихотичних лікарських засобів, оланзапін посилює реакції на подразники при проведенні анксіолітичного тесту.

Клінічна ефективність. Під час лікування хворих на шизофренію з позитивними і негативними симптомами оланзапіном отримано статистично достовірні дані щодо поліпшення як негативних, так і позитивних симптомів. У пацієнтів з маніакальними або змішаними епізодами при біполярному розпаді оланзапін продемонстрував високу ефективність у зниженні маніакальних симптомів.

Фармакокінетика.

Абсорбція. Оланзапін добре всмоктується після перорального прийому, максимальна концентрація його у плазмі крові досягається через 5-8 годин. Вживання їжі не впливає на всмоктування оланзапіну.

Розподіл. Рівень зв’язування оланзапіну з протеїнами плазми крові становив приблизно 93 % для концентрації у межах від 7 до 1000 нг/мл. Оланзапін зв’язується переважно з альбуміном і a1-кислим глікопротеїном.

Біотрансформація. Оланзапін метаболізується у печінці шляхом кон’югації та окиснення. Основним циркулюючим метаболітом є 10-N-глюкуронід, який не проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр. Цитохроми P450-CYP1A2 і P450-CYP2D6 сприяють утворенню метаболітів N-дезметилу і 2-гідроксиметилу, які виявляють значно меншу фармакологічну активність in vivo, ніж оланзапін, у процесі досліджень на тваринах. Переважаюча фармакологічна активність зумовлена первинним оланзапіном.

Виведення. Після перорального застосування середній період напіввиведення у здорових добровольців коливався залежно від віку та статі. У здорових добровольців літнього віку (віком від 65 років), порівняно з молодшими за віком добровольцями, середній період напіввиведення був триваліший (51,8 порівняно з 33,8 години), а кліренс препарату був знижений (17,5 порівняно з 18,2 л/годину). Фармакокінетичні коливання, що спостерігалися у пацієнтів літнього віку, знаходилася у межах діапазону, визначеного для молодших осіб. У 44 хворих віком від 65 років, хворих на шизофренію, дози від 5 до 20 мг на добу не впливали на характер побічних реакцій. У жінок, порівняно з чоловіками, середній період напіввиведення був триваліший (36,7 порівняно з 32,3 години), а кліренс у плазмі крові був знижений (18,9 порівняно з 27,3 л/годину). Однак оланзапін (5-20 мг) продемонстрував аналогічний профіль безпеки як у жінок (n=467), так і у чоловіків (n=869).

Пацієнти з нирковою недостатністю. У пацієнтів із порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну вигляді метаболітів.

Пацієнти, які палять. У пацієнтів зі слабкими порушеннями функції печінки, які палять, середній період напіввиведення був триваліший (39,3 години), а кліренс у плазмі крові був знижений (18,0 л/годину), порівняно з таким у пацієнтів без порушень функції печінки, які не палять (48,8 години та 14,1 л/годину відповідно).

В осіб, які не палять, порівняно з особами, які мають звичку палити (чоловіки і жінки), середній період напіввиведення подовжувався (38,6 порівняно з 30,4 години), а кліренс у плазмі крові був знижений (18,6 порівняно з 27,7 л/годину).

Кліренс оланзапіну у плазмі крові нижчий у осіб літнього віку порівняно з молодими, у жінок, порівняно з чоловіками, та в осіб, які не палять, порівняно з тими, хто має звичку палити. Проте ступінь впливу віку, статі або паління на кліренс оланзапіну у плазмі крові та період напіввиведення оланзапіну незначний, порівняно зі загальною мінливістю між індивідуумами.

Препарат Еголанза, купити який можна тільки за наявності рецепту, застосовують для:

• лікування важких і середньоважких маній;
• терапії шизофренії;
• підтримки клінічної стабільності стану пацієнтів, які потребують тривалого лікування;
• профілактики повторних загострень у пацієнтів із біполярним розладом.

Засіб також застосовують для усунення марення, галюцинацій, депресивних станів та апатії у пацієнтів з іншими захворюваннями.

Препарат приймають внутрішньо без зв’язку з їдою. Не використовують у пацієнтів віком до 18 років. Тривалість прийому та терапевтичне дозування залежать від діагнозу, щодо якого ліки призначають. Якщо дозу ліків слід збільшити, це роблять обережно, витримуючи кожен етап підвищення дозування не менш ніж добу. Після закінчення лікування засіб відміняють поступово.

Маніакальні епізоди. Рекомендована початкова доза оланзапіну як монотерапії становить 15 мг на добу або 10 мг на добу у комбінації з літієм або вальпроатом.

При шизофренії стартова доза становить 10 мг препарату на добу.

Для профілактики нападів у пацієнтів із біполярним розладом показаний прийом початкової дози оланзапіну 10 мг на добу. Якщо препарат застосовували для усунення маніакальних епізодів, його терапевтичне дозування залишають таким самим. Якщо настає загострення, препарат не відміняють, лише змінюють дозування (якщо попередня доза не має клінічного ефекту) і доповнюють терапевтичну схему засобами корекції емоційних порушень.

Лікування шизофреній, маній і профілактику загострення біполярного розладу проводять із використанням 5–20 мг оланзапіну на добу. Терапевтична доза встановлюється на підставі клінічного статусу пацієнта. Збільшення стартової дози можливе лише під наглядом лікаря.

Пацієнти до 65 років зазвичай не потребують корекції терапевтичної дози ліків. Корекція дози може знадобитися хворим нефрологічного профілю та пацієнтам із дисфункцією печінки. Рекомендована для цих груп пацієнтів початкова доза препарату Еголанза становить 5 мг.

Низькі дози ліків також можна призначати пацієнтам із комплексом факторів, що знижують виведення оланзапіну (наприклад, жінкам, які не палять, у літньому віці). Стан пацієнта контролюють протягом кількох днів. Дозу можна збільшити за відсутності позитивної динаміки, але під наглядом медперсоналу.

Засіб Еголанза не використовують при встановленому ризику розвитку закритокутової глаукоми, наявності гіперчутливості до основного чи допоміжних компонентів ліків, а також при первинній лактазній недостатності, гіполактазії та синдромі мальабсорбції. Оланзапін не використовують у дітей та підлітків до 18 років через відсутність даних щодо безпеки такого лікування.

Не існує також достовірних даних про безпеку застосування засобу у вагітних та жінок, які годують грудьми. У новонароджених, матері яких приймали антипсихотичні лікарські засоби (включаючи оланзапін) протягом ІІІ триместру вагітності, існує ризик виникнення побічних реакцій, включаючи екстрапірамідні порушення та/або синдром відміни, симптоми яких можуть після народження змінюватися за силою та тривалістю. Повідомлялося про ажитацію, артеріальну гіпертензію, артеріальну гіпотензію, тремор, сонливість, респіраторний дистрес-синдром або розлади харчування. Тому необхідно контролювати стан новонароджених. У зв’язку із цим ліки призначають під час вагітності лише в тому випадку, коли користь від застосування перевищує шкоду. За необхідності використання оланзапіну в жінок, які годують грудьми, лактацію слід перервати.

Прийом препарату може супроводжуватися розвитком таких небажаних реакцій:

• збільшення кількості еозинофілів, зниження нейтрофілів та лейкоцитів;
• збільшення ваги, порушення ліпідного та вуглеводного обміну (збільшення лабораторних показників холестерину та глюкози), підвищення рівня тригліцеридів, рідко - гіпотермія;
• підвищення апетиту, глюкоза в сечі, розвиток або погіршення перебігу діабету;
• сонливість, запаморочення, гіперкінези, паркінсонізм, акатизія, епінапади (особливо за наявності таких в анамнезі);
• носові кровотечі;
• уповільнення серцевого ритму, збільшення інтервалу Q-T, шлуночкова тахікардія;
• постуральна гіпотензія, тромбоемболії;
• запори, відчуття сухості в роті, здуття живота, панкреатит;
• безсимптомне підвищення активності печінкових ферментів, гепатити, підвищення холестеролу (холестерину) - спостерігалося у пацієнтів з нормальним початковим рівнем натще;
• висипання, фотосенсибілізація, облисіння;
• біль у суглобах;
• еректильна дисфункція в чоловіків, зниження лібідо в пацієнтів обох статей;
• порушення менструального циклу аж до їх відсутності, галакторея в жінок, повишение уровня пролактину, гінекомастія та пріапізм у чоловіків;
• слабкість, стомлюваність, набряклість, креатинфосфокінази та набряки;
• зміни лабораторних показників гормонального статусу.

На тлі різкої відміни препарату можуть розвиватися гострі симптоми: підвищення потовиділення, нудота, блювота, порушення сну, ажитація, тремор. У пацієнтів похилого віку можливий розвиток галюцинацій. Крім того, хворі від 65 років із психозом на тлі деменції, які отримують оланзапін, часто страждають від порушення ходи.

У результаті застосування оланзапіну з літієм або вальпроатом спостерігалися (≥10 %) тремор, сухість у роті, збільшення маси тіла, підвищення апетиту. Також повідомлялося про порушення мовлення. Під час терапії оланзапіном у комбінації з літієм або дивалпроексом спостерігалося збільшення маси тіла ≥7 % від ІМТ у 17,4 % пацієнтів під час інтенсивної терапії (до 6 тижнів). Довготривале лікування оланзапіном (до 12 тижнів) для попередження рецидивів у пацієнтів із біполярними розладами було пов’язано з підвищенням маси тіла ≥ 7 % від ІМТ у 39,9 % пацієнтів.

Симптоми. Дуже поширені (>10 % випадків) – тахікардія, ажитація/агресивність, дизартрія, різні екстрапірамідні симптоми та знижений рівень свідомості, що варіюється від седації до коми.

Іншими значними ускладненнями передозування є делірій, судоми, кома, можливість виникнення НЗС, пригнічення дихання, аспірація, артеріальна гіпертензія або гіпотензія, серцева аритмія (

Лікування. Специфічний антидот оланзапіну відсутній. Не рекомендуються препарати, що спричиняють блювання. Рекомендовано стандартні процедури при передозуванні (наприклад, промивання шлунка, прийом активованого вугілля). Було виявлено, що супутній прийом активованого вугілля зменшує біодоступність оланзапіну при пероральному прийомі на 50-60 %.

Відповідно до клінічних проявів слід налагодити симптоматичне лікування та моніторинг життєво важливих функцій, включаючи лікування артеріальної гіпотензії та циркуляторної недостатності, а також підтримання дихання. Не слід застосовувати епінефрин, допамін та інші симпатоміметики з дією, характерною для бета-агоністів, оскільки бета-стимуляція може посилити прояви артеріальної гіпотензії. Для виявлення можливої аритмії необхідний моніторинг серцево-судинної системи. Ретельний медичний нагляд та моніторинг має тривати до повного одужання пацієнта.

Ліки Еголанза не використовують у лікуванні психозів, асоційованих із деменцією чи розладами поведінки. При використанні засобу в цих груп пацієнтів підвищується ризик судинних подій у головному мозку, у тому числі зі смертельним наслідком. Не слід використовувати оланзапін при хворобах Альцгеймера та Паркінсона. У пацієнтів із цукровим діабетом, діагностованим до початку лікування оланзапіном, або ризиком його розвитку слід контролювати рівень глюкози та вагу. З обережністю призначати ліки пацієнтам з аденомою простати, непрохідністю кишечника паралітичної природи, нейтропеніями чи пригніченням кровотворення, епілепсією. Одночасний прийом з активованим вугіллям погіршує всмоктування препарату. Флуоксамін, ципрофлоксацин та інші інгібітори CYP1A2 можуть збільшувати максимальну концентрацію оланзапіну. Еголанза посилює дію гіпотензивних засобів і знижує ефекти Леводопи та агоністів допаміну.

Нейролептичний злоякісний синдром (НЗС). НЗС – це потенційно летальний симптомокомплекс, описаний у зв’язку з антипсихотичними препаратами. Рідко повідомлялося про випадки НЗС, пов’язані із застосуванням оланзапіну. Клінічними проявами НЗС є гіперпірексія, м’язова ригідність, втрата свідомості та симптоми серцевої нестабільності (нерегулярний пульс або артеріальний тиск, тахікардія, підвищене потовиділення та серцева аритмія). Додаткові ознаки можуть включати підвищений рівень креатинінфосфокінази, міоглобінурію (рабдоміоліз) та гостру ниркову недостатність. Клінічний прояв НЗС або наявність гіпертермії без клінічного прояву НЗС потребує негайної відміни всіх антипсихотичних засобів, включаючи оланзапін.

Показники функції печінки. При застосуванні оланзапіну часто спостерігалися транзиторні асимптоматичні підйоми рівня печінкових трансаміназ АлАТ та АсАТ, особливо на початку лікування. Пацієнтам із підвищеним рівнем АлАТ та/чи АлАТ, ознаками та симптомами порушення функції печінки, пацієнтам із попередньо існуючими станами, пов’язаними з печінковою недостатністю, а також пацієнтам, які приймають потенційно гепатотоксичні препарати, Еголанзу призначають з обережністю. При виявленні гепатиту (включаючи гепатоцелюлярне, холестатичне або змішане ураження печінки) оланзапін необхідно відмінити.

Зміни рівня ліпідів. Небажані зміни рівня ліпідів спостерігалися у пацієнтів, які отримували оланзапін у плацебо-контрольованих клінічних випробуваннях. Зміни рівня ліпідів слід корегувати належним чином у пацієнтів із дисліпідемією та у пацієнтів із факторами ризику розвитку порушень обміну ліпідів. Пацієнтам, які отримують лікування антипсихотичними засобами, включаючи оланзапін, необхідно регулярно контролювати рівень ліпідів у крові, наприклад на початку лікування, через 12 тижнів, а також кожні 5 років у подальшому.

Ортостатична гіпотензія. Нечасто повідомлялося про випадки ортостатичної гіпотензії у пацієнтів літнього віку. Як і при застосуванні антипсихотичних лікарських засобів, під час застосування оланзапіну рекомендується періодичне вимірювання артеріального тиску пацієнтам віком від 65 років.

Епілептичні напади. Оланзапін необхідно з обережністю застосовувати пацієнтам з епілептичними нападами в анамнезі або пацієнтам, у яких наявні фактори, що знижують поріг нападів. Рідко повідомлялося про випадки епілептичних нападів при лікуванні оланзапіном. У більшості цих випадків пацієнти мали в анамнезі епілептичні напади або ризик їх виникнення був підвищений.

Нейтропенія. Оланзапін необхідно з обережністю призначати при низькому рівні лейкоцитів та/або нейтрофілів з будь-якої причини, пацієнтам, які отримують лікування препаратами, що можуть спричинити нейтропенію, пацієнтам, які мають в анамнезі медикаментозне пригнічення/токсичне ураження кісткового мозку, пацієнтам із пригніченням кісткового мозку, спричиненим супутніми захворюваннями, опроміненням чи хіміотерапією, та пацієнтам із гіпереозинофілією та мієлопроліферативним захворюванням. Нейтропенія є частим побічним ефектом при сумісному застосуванні вальпроату та оланзапіну.

Гіперглікемія і цукровий діабет. Нечасто повідомлялося про гіперглікемію та/або розвиток цукрового діабету або погіршення перебігу вже існуючого, асоційованого з кетоацидозом або діабетичною комою, а також про летальні випадки. У деяких випадках повідомлялося про попереднє підвищення маси тіла, що могло бути фактором ризику.

Пізня дискінезія. При прийомі оланзапіну спостерігалася статистично значущо більш низька частота виникнення дискінезії, спричиненої лікуванням. Через зростаючий ризик розвитку пізньої дискінезії при тривалому прийомі антипсихотичних препаратів необхідне узгоджене зниження дози або повна відміна препарату при появі у пацієнта симптомів пізньої дискінезії. З часом ці симптоми можуть посилюватися або навіть з’являтися після припинення лікування.

Раптова зупинка серця. У постмаркетингових звітах повідомлялося про випадки раптової серцевої смерті. Відповідно до ретроспективного обсерваційного когортного дослідження, ризик раптової серцевої смерті у пацієнтів, які застосовували оланзапін, підвищувався майже вдвічі, порівняно з пацієнтами, які не застосовували антипсихотики. Ризик при застосуванні оланзапіну відповідає такому при застосуванні атипових антипсихотичних лікарських засобів, що були включені до об’єднаного аналізу.

Лактоза. Препарат містить лактози моногідрат, тому його не слід застосовувати хворим, які мають спадкову непереносимість лактози, дефіцит лактази (The Lapp lactase deficiency) або синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції.

Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами

Исследование влияния оланзапина на скорость реакции при управлении автотранспортом или работе с другими механизмами не проводилось. Поскольку оланзапин может вызвать сонливость и головокружение, пациентов следует предупредить о опасности, связанной с эксплуатацией машин, включая автотранспортные средства.

Взаємодії, що мають потенційний вплив на оланзапін

Оскільки оланзапін метаболізується ізоферментом CYP1A2, речовини, що специфічно інгібують або індукують цей ізофермент, можуть впливати на фармакокінетику оланзапіну.

Індуктори CYP1A2. Паління або застосування карбамазепіну підвищували метаболізм оланзапіну, що може призвести до зниження концентрації оланзапіну. Спостерігалося слабке або помірне підвищення кліренсу оланзапіну. Клінічні висновки обмежені, але рекомендується клінічний моніторинг та, якщо необхідно, збільшення дози оланзапіну.

Інгібітори CYP1A2. Флуоксамін, специфічний інгібітор CYP1A2, істотно знижує метаболізм оланзапіну. Це призводить до середнього зростання максимальної концентрації (Cmax) після прийому флуоксаміну на 54 % серед жінок, які не палять, та на 77 % серед чоловіків, які палять. Середнє зростання площі під фармакокінетичною кривою «концентрація-час» (AUC) оланзапіну становить 52 % та 108 % відповідно. Для пацієнтів, які застосовують флуоксамін або будь-які інші інгібітори CYP1A2, наприклад ципрофлоксацин, необхідно призначати знижені дози оланзапіну. Необхідно розглянути можливість зниження дози оланзапіну, якщо ініційовано лікування інгібітором CYP1A2.

Зниження біодоступності. Застосування активованого вугілля знижувало пероральну біодоступність оланзапіну на 50-60 % і повинно застосовуватися протягом 2 годин до прийому або 2 годин після прийому оланзапіну.

Флуоксетин (інгібітор CYР2D6), одноразова доза антацидів, що містять алюміній та магній, або циметидину істотно не впливали на фармакокінетику оланзапіну.

Потенційна здатність оланзапіну взаємодіяти з іншими лікарськими засобами

Оланзапін може виявляти антагонізм до ефектів прямих та непрямих агоністів допаміну.

Оланзапін не пригнічував основні CYР450-ізоферменти (наприклад, 1А2, 2D6, 2C9, 2C19, 3A4) in vitro. Таким чином, не очікується ніяких особливих взаємодій, що підтверджено в дослідженнях in vivo, де не відзначалось інгібування метаболізму оланзапіну при застосуванні таких активних речовин: трициклічних антидепресантів (що представляють переважно шлях CYP2D6), варфарину (CYP2C9), теофіліну (CYP1A2) або діазепаму (CYP3A4, 2C19).

Не було відзначено взаємодії оланзапіну при застосуванні його з літієм або біпериденом.

Терапевтичний моніторинг рівня вальпроату в плазмі крові не виявив необхідності корекції дози вальпроату при супутньому застосуванні з оланзапіном.

Загальна активність щодо центральної нервової системи (ЦНС). З обережністю слід застосовувати оланзапін пацієнтам, які приймають етанол або лікарські засоби, що можуть спричинити пригнічення ЦНС.

Супутнє застосування оланзапіну з антипаркінсонічними препаратами пацієнтам із хворобою Паркінсона та деменцією не рекомендується (див. розділ «Особливості застосування»).

Інтервал QTc. Слід з обережністю призначати оланзапін з іншими препаратами з відомим ризиком підвищення інтервалу QTc.

1. Компендіум — лікарські препарати;
2. Державний реєстр лікарських засобів;
3. JAMA.

Навіщо потрібен Еголанза?

Ліки використовують для лікування гострих і хронічних психічних хвороб (шизофренічного та маніакально-депресивного розладу), а також для профілактики рецидивів цих захворювань.

Що лікує Еголанза?

Препарат лікує психічні порушення, тривожність, манії та депресивні стани в пацієнтів із біполярним розладом та шизофренією.

Чим можна замінити Еголанза?

Препарат Еголанза, ціна якого в українських аптеках становить 427–946 гривень, можна замінити ліками Золафрен, Адажіо, Олфрекс і Заласта. Рішення про можливість заміни одного засобу іншим може приймати лише лікар.

Як застосовувати Еголанза?

Ліки приймають внутрішньо незалежно від їди. Стартова терапевтична доза починається з 5–10 мг/добу та в разі потреби поступово збільшується до максимальної добової — 20 мг. Точне дозування і тривалість лікування визначає лікар.