Лопракс

Лопракс (Loprax) — антибіотик третього покоління цефалоспоринів, що характеризується широким спектром антибактеріальної дії. Виробляється компанією «ЕКСІР ФАРМАСЬЮТИКАЛ КОМПАНІ» в Ірані. Діючою речовиною медикаменту є цефіксим.

Антибіотики — антибактеріальні лікарські засоби із групи антимікробних препаратів біологічного походження. Природні та напівсинтетичні антибіотики широко застосовуються як препарати для терапії інфекційних захворювань. Вони не впливають на вірусні інфекції.

У 1928 році вченим Олександром Флемінгом у ході експерименту був винайдений перший антибіотик. У ході проведення низки експериментів із дослідження бактерій було виявлено, що деякі з них гинуть, якщо середовище заражене звичайною пліснявою Penicillium, яка росте на хлібі, що залежався, забарвлюючи його в зелений колір.

Віруси відрізняються від бактерій. Вони можуть жити й розмножуватися лише в чужих клітинах. Віруси не мають клітинних стінок, на які впливають антибіотики. Саме тому прийом антибіотиків на тлі вірусного захворювання позбавлений будь-якого сенсу. Виняток становлять випадки, коли за ГРВІ починають активно розмножуватися хвороботворні бактерії. Таке явище називається приєднанням вторинної інфекції.

Звісно, так. Антибіотики мають серйозні побічні дії, серед яких пригнічення функції печінки та нирок, алергічні реакції, зниження імунітету. Антибіотики викликають дисбаланс мікрофлори кишечника, шкіри та слизових оболонок в організмі. Крім того, невиправданий прийом цих ліків призводить до розвитку захворювань, стійких до них. І вже не рідкісними є випадки, коли антибіотики стають безсилими до хвороб, проти яких вони були створені.

діюча речовина: цефіксим;

5 мл суспензії містять: цефіксиму тригідрат у кількості, що відповідає цефіксиму 100 мг;

допоміжні речовини: сахароза, ксантанова камедь, натрію бензоат (Е 211), ароматизатор апельсиновий .

1 таблетка містить цефіксиму тригідрат у кількості, що відповідає цефіксиму 400 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кальцію гідрофосфат, крохмаль прежелатинізований, магнію стеарат, гідроксипропілметилцелюлоза, тальк, титану діоксид (Е 171), пропіленгліколь, вода очищена.

Протимікробні засоби для системного застосування.

Інші β-лактамні антибіотики. Цефалоспорини III покоління. Цефіксим.

Код ATX J01D D08.

На фармацевтичному ринку України медичний препарат представлений у двох формах:

• Лопракс 400 мг таблетки № 6;
• Лопракс порошок для приготування оральної суспензії 100 мг/5 мл флакон 50 мл.

Часто в аптеці хочуть купити Лопракс в уколах, але медикамент випускають лише у формі таблеток і суспензії.

Лопракс таблетки білого кольору вкриті плівковою оболонкою довгастої форми. Лопракс суспензія жовто-кремового кольору, з апельсиновим смаком.

Цефіксим — цефалоспориновий антибіотик 3-го покоління з найширшим спектром антибактеріального впливу. Головною відмінністю цієї групи антибіотиків від групи пеніцилінового ряду є їхня велика стійкість щодо β-лактамаз — ферментів, які виробляються мікроорганізмами.

До медикаменту чутливі грампозитивні коки: Streptococcus pyogenes, усі грамнегативні мікроби, зокрема штами: H. influenzae, M. catarrhalis і N. gonorrhoeae, що продукують β-лактамазу. У міру чутливі до цефіксиму бактерії роду Staphylococcus. До цефіксиму стійкі бактерії роду Pseudomonas.

Фармакокінетика. Таблетки. Швидко всмоктується у ШКТ. Біодоступність - 40-50%. Максимальна концентрація в сироватці крові досягається через 4 год (при прийомі під час їди - на 0,8 год раніше). З білками плазми крові (в основному з альбумінами) зв'язується 65%. T½ становить 3-4 год. У пацієнтів із порушенням функції нирок при кліренсі креатиніну 20-40 мл/хв T½ збільшується до 6,4 год, при кліренсі креатиніну 5-10 мл/хв - до 11,5 год. Виділяється переважно із сечею (50%) у незміненому вигляді протягом 24 год і з жовчю (10%). Період напіввиведення цефіксиму із сироватки крові залежить від дози і становить 3-4 години.
Суспензія. При прийомі внутрішньо абсорбується близько 60% препарату. T½ з плазми крові становить 2,5-3,8 год (у середньому 3 год). Об'єм розподілу - 0,1 л/кг. Зв'язування з білками плазми крові - 70%.

Інфекції, викликані чутливими до препарату мікроорганізмами:

• гострі періоди хронічних бронхітів, ангін, гайморитів;
• гостра пневмонія;
• отити;
• фарингіт, тонзиліт і синусит бактеріальної етіології;
• захворювання сечостатевої системи.

Розглянемо протипоказання до застосування для цього препарату:

• гіперчутливість до цефалоспоринів або пеніцилінів;
• медикамент протипоказаний у педіатричній практиці до 6 місяців у сиропі, для дітей до 12 років у таблетках;
• бронхіальна астма;
• схильність до алергій, часті висипання, кропив’янка, свербіж шкірних покривів;
• порфірія.

Таблетки: внутрішньо дорослим і дітям віком від 12 років і масою тіла > 50 кг незалежно від прийому їжі. Звичайна доза становить 400 мг/добу. Курс лікування - від 3 днів (лікування неускладнених циститів) до 10-14 днів.
При неускладненому гонококовому уретриті або цервіциті призначають 400 мг одноразово. У пацієнтів літнього віку корекція дози не потрібна.
У пацієнтів із порушеною функцією нирок (кліренс креатину <20 мл/хв) добова доза не повинна перевищувати 200 мг.
При необхідності дозування препарату менше 400 мг Лопракс застосовують у вигляді суспензії.
Суспензія: призначена для застосування в педіатричній практиці. Звичайна добова доза у дітей віком від 6 міс до 12 років з масою тіла <50 кг - 8 мг/кг маси тіла дитини 1 раз на добу. У дозі 4 мг/кг маси тіла - 2 рази на добу (кожні 12 год). Тривалість курсу лікування - від 3 днів (неускладнені інфекції) до 10-14 днів, залежить від тяжкості захворювання і встановлюється індивідуально.
Дітям із масою тіла >50 кг або віком від 12 років призначають препарат у дозах, рекомендованих для дорослих: по 400 мг 1 раз на добу або по 200 мг 2 рази на добу (кожні 12 год). 

Для приготування суспензії необхідно закип’ятити й охолодити воду до кімнатної температури. Перед тим як налити воду до позначки на флаконі, потрібно струсити порошок і додати заздалегідь підготовлену воду. Перед кожним прийомом медикамент рекомендовано добре збовтати, потім приймати за призначенням лікаря. Приймати суспензію можна через 5 хвилин після приготування. Потрібно дати час добре розчинитися порошку.

Розглянемо особливості застосування медикаменту:

• під час вагітності й лактації призначення препарату можливе лише під суворим контролем лікаря та після оцінки доцільності призначення медикаменту цій категорії пацієнтів;
• з особливою обережністю призначається людям із нирковою/печінковою недостатністю; може спричинити гостру ниркову недостатність, включаючи тубулоінтерстиціальний нефрит, як патологічний стан, що лежить в основі побічної реакції. Якщо виникла гостра ниркова недостатність, слід припинити застосування цеффіксу та застосувати відповідну терапію та/або вжити відповідних мір;
• у людей похилого віку часто є хронічні захворювання печінки й нирок, тоді лікування проводиться з обережністю, під контролем фахівця; якщо в пацієнта похилого віку немає хронічних захворювань в анамнезі, корекція дози не потрібна;
• людям, які страждають частими алергічними реакціями, приймати з особливою обережністю;
• заборонено в період лікування вживати спиртні напої, значний ризик посилення побічної дії.
• тривале застосування препарату може призвести до розвитку дисбактеріозу та спричинити посилений ріст Candida albicans (кандидоз слизової оболонки порожнини рота); можливий розвиток тяжкої діареї та псевдомембранозного коліту. При застосуванні цефіксиму можливий розвиток дефіциту вітамінів групи B. 

Інструкція повідомляє, що зазвичай медикамент пацієнтами переноситься добре, дуже рідко можуть виникати небажані реакції, в основному при передозуванні:

З боку ЦНС: головний біль, запаморочення. Бета-лактами, включно з цефіксом, збільшують у пацієнтів ризик енцефалопатії (зафіксовані випадки конвульсії, сплутаність, порушення свідомості, рухові розлади), особливо у випадках передозування та ниркової недостатності (частота невідома).
З боку системи крові та судинної системи: еозинофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія, нейтропенія, гемолітична анемія, гіпопротромбінемія, тромбофлебіт.
З боку шлунково-кишкового тракту: спазми кишечнику, діарея, нудота, блювання, кандидоз слизової оболонки порожнини рота; псевдомембранозний коліт (спазми і біль у шлунку та кишечнику, кривава діарея, лихоманка).
З боку гепатобіліарної системи: іктеричність склер або шкіри.
З боку сечовидільної системи: інтерстиціальний нефрит.
З боку імунної системи: алергічні реакції - висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка, анафілаксія, мультиформна еритема або синдром Стівенса - Джонсона, сироваткова хвороба.
З боку статевої системи: вагінальний кандидоз (вагінальний свербіж або виділення).
Загальні порушення: швидка втомлюваність, слабкість.
З боку лабораторних показників: транзиторне підвищення рівня трансаміназ печінки, підвищення рівня азоту, сечовини або креатиніну в сироватці крові. 

Небажані реакції медикаменту можна звести до мінімуму, якщо дотримуватися нструкції та не перевищувати рекомендовану дозу.

Пробенецид та інші блокатори канальцевої секреції підвищують максимальну концентрацію цефіксиму в крові, сповільнюючи його виведення нирками, що може призвести до симптомів передозування.

Саліцилова кислота підвищує концентрацію вільного цефіксиму на 50 % внаслідок переміщення цефіксиму з місць зв'язування з протеїнами; цей ефект є залежним від концентрації.

Карбамазепін може спричиняти підвищення цефіксиму концентрації у плазмі крові, тому доцільно контролювати його рівень.

Ніфедипін підвищує біодоступність цефіксиму.

Фуросемід, аміноглікозиди підвищують нефротоксичність препарату.

Подібно до інших антибіотиків, при застосуванні цефіксиму може виникати зменшення реабсорбації естрогенів та зниження ефективності комбінованих пероральних контрацептивних засобів.

Антикоагулянти кумаринового типу.

Цефіксим слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які отримують терапію антикоагулянтами, наприклад варфарином. Оскільки цефіксим здатен посилювати дію антикоагулянтів, може виникати подовження протромбінового часу з чи без клінічних проявів кровотеч.

Інші форми взаємодій: застосування цефалоспоринів може призводити до хибно-позитивної реакції при визначенні глюкози в сечі за допомогою розчинів Бенедикта, Фелінга або при застосуванні таблеток «Клінітест». Під час застосування цефіксиму може виникати хибно-позитивний прямий тест Кумбса.

3 роки від дати виробництва.

Зберігати медикамент при температурі до 30 °C.

Медикамент Лопракс купити в аптеці можна лише за рецептом лікаря.

Лікарський препарат можна купити за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1 за привабливою вартістю. Актуальна ціна на Лопракс вказана в каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1.

Таблетки упаковані у блістер по 6 шт. у картонній пачці. Сироп у флаконі з темного скла у вторинній упаковці.

1. Справочник лекарственных препаратов Компендиум;
2. Государственный реестр лекарственных средств Украины;
3. GoodRX.