Диклоберл ретард капсули тверді пролонгованої дії по 100 мг 2 блістера по 10 шт

Берлін-Хемі (Німеччина)
Артикул: 2912

Огляд 360°

  • Диклоберл ретард капс. 100мг №20
  • Диклоберл ретард капс. 100мг №20
1
2
Зовнішній вигляд товару може відрізнятися від фотографії
  • Упаковка / 20 шт.

    170.40 грн.
  • блістер / 10 шт.

    85.20 грн.
Ціна актуальна на 16:45 | Придатний до: червень 2024
Є питання?
Потрібна консультація?

Цілодобова підтримка клієнтів

Telegram Viber
Доставка {{defaultRegion.regionName}}
Оплата
Гарантія
Повернення
Кому можна
Дорослим
Дозволено
Дітям
Протипоказано
Вагітним
в І та ІІ триместрі - за призначенням лікаря, у ІІІ триместрі - протипоказано
Годуючим
Протипоказано
Алергікам
з обережністю
Діабетикам
з обережністю
Водіям
з обережністю
№4 в категорії «Диклофенак»
Торгівельна назва Диклоберл
Діючі речовини Диклофенак
Кількість діючої речовини: 100 мг
Форма випуску: капсули для внутрішнього застосування
Кількість в упаковці: 20 капсул (2 блістери по 10 шт.)
Первинна упаковка: блістер
Спосіб застосування: Орально
Взаємодія з їжею: Під час
Температура зберігання: від 5°C до 25°C
Чутливість до світла: Не чутливий
Ознака: Імпортний
Походження: Хімічний
Ринковий статус: Брендований дженерик
Виробник: БЕРЛІН-ХЕМІ АГ
Країна виробництва: Німеччина
Заявник: Berlin-Chemie Menarini
Умови відпуску: За рецептом

Код АТС

M Препарати для лікування захворювань кістково-мʼязової системи

M01 Протизапальні і знеболюючі засоби

M01A Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби

M01AB Похідні оцтової кислоти та споріднені сполуки

M01AB05 Диклофенак

Завантажити сертифікат відповідності

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Диклофенак - активна речовина препарату діклоберл, є нестероїдним з'єднанням з вираженими протиревматичними, жарознижувальними, аналгетичними та протизапальними властивостями. основним механізмом дії диклофенаку, встановленим в умовах експерименту, вважається гальмування біосинтезу простагландинів. простагландини відіграють важливу роль у генезі запалення, болю і лихоманки.

In vitro диклофенак натрію в концентраціях, еквівалентних тим, які досягаються при лікуванні пацієнтів, не пригнічує біосинтез протеогліканів хрящової тканини.

При ревматичних захворюваннях протизапальна та знеболювальну дію препарату Диклоберл сприяє значному зменшенню інтенсивності болю (як у спокої, так і при русі), ранкової скутості, припухлості суглобів і тим самим - поліпшення функціонального стану пацієнта.

При наявності запалення, викликаного травмою або хірургічним втручанням, Диклоберл швидко усуває як спонтанний біль, так і біль при русі, а також зменшує запальну набряклість тканин і набряк у ділянці хірургічної рани. При одночасному застосуванні з опадами для усунення післяопераційного болю Диклоберл істотно знижує потребу в опіоїдах.

Клінічні дослідження довели, що диклофенак проявляє також сильну аналгетичну дію при помірних і виражених больових відчуттях неревматичного походження.

Фармакокінетика

Аналіз виведеного з сечею незміненого диклофенаку і його гідроксильованих метаболітів показав, що кількість вивільненого і абсорбованого диклофенаку таке ж, як і в разі застосування еквівалентної дози диклофенаку натрію у формі таблеток з кишково-розчинним покриттям. Однак системна біодоступність диклофенаку (вивільненого з препарату Диклоберл ретард) становить в середньому 82% відповідного показника після прийому всередину кишковорозчинною таблетки Диклоберл в тій же дозі. В результаті повільного вивільнення активної речовини з препарату Диклоберл ретард C max, які досягаються в плазмі крові, нижче, ніж після застосування таблеток, вкритих кишково-розчинною покриттям. Середній пік концентрації 0,4 або 0,5 мкг/мл (1,25 або 1,6 мкмоль/л) досягається в середньому протягом 5-6 годин після застосування таблетки 75 або 100 мг. Середні пікові плазмові концентрації 1,48 ± 0,65 мкг/мл (1,5 мкг/мл = 5 мкмоль/л) досягаються в середньому через 2 години після застосування таблетки в дозі 50 мг. Прийом їжі клінічно не впливає на всмоктування і системну біодоступність препарату Диклоберл. З іншого боку, середня концентрація в плазмі крові 13 нг / мл (40 нмоль / л) може відзначатися через 24 год (16 год) після застосування диклофенаку натрію в пролонгованої формі 75 мг. Кількість абсорбованого активного речовини знаходиться у лінійній залежності від дози препарату. Після введення 75 мг диклофенаку шляхом в / м ін'єкції абсорбція починається негайно, а середня C max в плазмі крові досягається через 20 хв. Оскільки близько половини диклофенаку метаболізується під час першого проходження через печінку (ефект першого проходження), AUC після застосування капсули Диклоберл ретард майже вдвічі менше, ніж в разі парентерального введення еквівалентної дози препарату. Після повторного застосування препарату Диклоберл ретард показники фармакокінетики не змінюються. При дотриманні рекомендованих інтервалів між прийомами окремих доз препарату кумуляція не відзначається. Відповідні концентрації складають 22 або 25 нг / мл (70 або 80 нмоль / л) при застосуванні диклофенаку в пролонгованої формі 75 мг 2 рази на добу.

Розподіл. 99,7% диклофенаку зв'язується з білками сироватки крові, головним чином з альбуміном (99,4%). Обсяг розподілу становить 0,12-0,17 л/кг. Диклофенак проникає в синовіальну рідину, де його C max відзначається на 2-4 години пізніше, ніж у плазмі крові. Уявний T ½ із синовіальної рідини - 3-6 год. Через 2 години після досягнення C max в плазмі крові концентрація активної речовини в синовіальній рідині вища, ніж в плазмі крові, і залишається більш високою протягом 12 годин.

Біотрансформація диклофенаку здійснюється частково шляхом глюкуронізації незміненої молекули, але головним чином шляхом одноразового і багаторазового гідроксилювання та метоксилювання, що призводить до утворення декількох фенольних метаболітів (3 - гидрокси-, 4 - гидрокси-, 5 - гидрокси-, 4, 5-дігідроксі- і 3 - гідрокси-4 - метокси-диклофенаку), більша частина яких кон'югується з глюкуроновою кислотою. Два з цих фенольних метаболітів фармакологічно активні, але в значно меншому ступені, ніж диклофенак.

Виведення. Загальний системний кліренс диклофенаку з плазми крові становить 263 ± 56 мл/хв. Кінцевий період напіввиведення в плазмі крові - 1-2 ч. Період напіввиведення 4 метаболітів, включаючи 2 фармакологічно активних, також нетривалий і становить 1-3 год. Один із метаболітів, 3 - гідрокси-4 - метоксидиклофенак, має більш тривалий період напіввиведення в плазмі крові. Однак цей метаболіт повністю неактивний у фармакологічному відношенні.

Близько 60% прийнятої дози препарату виводиться з сечею у вигляді кон'югатів інтактної молекули активної речовини та у вигляді метаболітів, більшість з яких також перетворюється в глюкуронові кон'югати. У незміненому вигляді виводиться менше 1% диклофенаку. Решту доз препарату виводяться у вигляді метаболітів через жовч, з калом.

Фармакокінетика в окремих групах хворих. Вплив віку пацієнта на всмоктування, метаболізм і виведення препарату не визначено.

У пацієнтів з порушенням функції нирок, які отримували терапевтичні дози, не виявлено накопичення незміненої активної речовини. У хворих з кліренсом креатиніну 10 мл/хв розрахункові рівноважні концентрації гідроксильованих метаболітів у плазмі крові були приблизно в 4 рази вище, ніж у здорових осіб. Однак в остаточному підсумку всі метаболіти виводяться з жовчю.

У хворих на хронічний гепатит або компенсований цироз печінки показники фармакокінетики, метаболізм диклофенаку аналогічні таким у пацієнтів без захворювань печінки.

Показання

Полегшення болю і зменшення запалення різного ступеня при різних станах, включаючи патологію суглобів: ревматоїдний артрит, анкілозуючий спондиліт, остеоартрит, гострі напади подагри; гострі м'язово-скелетні захворювання, такі як періартрит (наприклад плечолопатковий періартрит), тендиніт, тендовагініт, бурсит; інші патологічні стани, викликані травмами, в тому числі переломи, біль в попереку, розтягування, вивихи, ортопедичні, стоматологічні та інші незначні оперативні втручання.

Застосування

Дозу слід підбирати індивідуально, починаючи з мінімальної ефективної дози, і слід застосовувати за найкоротший час.

Рекомендована початкова доза диклофенаку для дорослих становить 75-150 мг/добу (1 капсула Диклоберл ретард 100 мг) в залежності від вираженості симптомів захворювання. При тривалій терапії, як правило, достатньо застосування 1 капсули Диклоберл ретард 100 мг/добу. Якщо симптоми захворювання найбільш виражені протягом ночі або вранці, Диклоберл ретард необхідно застосовувати ввечері. Добова доза не повинна перевищувати 150 мг. Капсули слід ковтати цілими, не розжовуючи, запиваючи рідиною, бажано під час їжі.

Діти. Диклоберл не рекомендується для застосування у дітей.

Пацієнти похилого віку. Не відзначалося клінічно значущих змін фармакокінетики при застосуванні Диклоберл ретард у пацієнтів похилого віку. Але пацієнтам похилого віку НПЗП слід призначати з особливою обережністю, оскільки вони більш схильні до побічних реакцій. Рекомендується застосування мінімальної ефективної дози у пацієнтів похилого віку або пацієнтів з малою масою тіла, а також у пацієнтів, яким потрібне постійне спостереження для виявлення можливого шлунково-кишкової кровотечі при застосуванні НПЗП.

Протипоказання

Гіперчутливість до діючої речовини або будь-якого іншого компоненту препарату; гостра виразка шлунка або кишечника; гастроінтестинальна кровотеча або перфорація; високий ризик розвитку післяопераційних кровотеч, порушення згортання крові, порушення гемостазу, гемопоетичних порушень або цереброваскулярних кровотеч; кровотеча або перфорація шлунково-кишкового тракту в анамнезі, пов'язані з попереднім лікуванням НПЗП; активна форма виразки шлунка / кровотечі або рецидивуюча виразка шлунка / кровотеча в анамнезі (2 або більше окремих епізоду діагностованою виразки або кровотечі); запальні захворювання кишечника (наприклад хвороба крона або виразковий коліт); iii триместр вагітності; печінкова недостатність; ниркова недостатність; застійна серцева недостатність (nyha ii-iv); ІХС у пацієнтів зі стенокардією, перенесеним інфарктом міокарда; цереброваскулярні захворювання у пацієнтів, які перенесли інсульт, або які мають епізоди минущих ішемічних атак; захворювання периферичних артерій; лікування при періопераційної болю при аортокоронарне шунтування (або використанні апарату штучного кровообігу); як і інші нестероїдні протизапальні засоби, диклофенак також протипоказаний пацієнтам, у яких застосування ібупрофену, ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів провокує напади ба, ангіоневротичногонабряку, кропив'янки або гострого риніту.

Побічні ефекти

Наведені нижче побічні ефекти включають явища, про які повідомлялося в умовах короткострокового або тривалого застосування препарату.

З боку системи крові та лімфатичної системи: тромбоцитопенія, панцитопенія, агранулоцитоз, лейкопенія, анемія (гемолітична анемія, апластична анемія). Першими ознаками можуть бути підвищена температура тіла, фарингіт, поверхневі ранки в роті, грипоподібні симптоми, серйозна апатія, кровотеча з носа, шкірне кровотеча.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, такі як висип на шкірі та свербіж, кропив'янка, анафілактичні та анафілактоїдні реакції (включаючи звуження дихальних шляхів, зупинку дихання, прискорене серцебиття, артеріальна гіпотензія і шок), ангіоневротичний набряк, включаючи набряк обличчя, язика, внутрішній набряк глотки, алергічний васкуліт і пневмонія.

Психічні порушення: дезорієнтація, депресія, безсоння, дратівливість, нічні кошмари, психотичні порушення, інші психічні розлади.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, збудження або сонливість, тривожність, епізодичне запаморочення, сонливість, втомлюваність, парестезії, порушення пам'яті, судоми, занепокоєння, тремор, асептичний менінгіт, порушення смаку, інсульт, сплутаність свідомості, галюцинації, порушення чутливості, загальне нездужання.

З боку органу зору: порушення зору, затуманення зору, диплопія, неврит зорового нерва.

З боку органів слуху та лабіринту: вертиго, дзвін у вухах, порушення слуху.

З боку серцево-судинної системи: серцебиття, біль у грудях, серцева недостатність, інфаркт міокарда, АГ, артеріальна гіпотензія, васкуліт.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: БА (включаючи задишку), пневмоніт.

З боку травної системи: нудота, блювання, діарея, диспепсія, абдомінальний біль, метеоризм, анорексія, гастрит, шлунково-кишкова кровотеча (криваве блювання, мелена, діарея з домішкою крові), виразки шлунка або кишечника з кровотечею або без або з перфорацією ( іноді з летальним результатом, особливо у пацієнтів похилого віку), коліт (включаючи геморагічний коліт та загострення виразкового коліту або хвороба Крона), запор, стоматит (в тому числі виразковий стоматит), глосит, порушення функції стравоходу, діафрагмоподібних стеноз кишечника, панкреатит.

З боку гепатобіліарної системи: підвищення рівня трансаміназ, гепатит, жовтяниця, порушення з боку печінки, блискавичний гепатит, гепатонекроз, печінкова недостатність.

Інфекції та інфікування: повідомляли про загострення запалень, пов'язаних з інфекціями (наприклад розвиток некротичного фасциту), при системному застосуванні НПЗП. Це, можливо, зумовлено механізмом дії НПЗП. Якщо при застосуванні препарату Диклоберл ознаки інфекції виникли або погіршуються, пацієнту рекомендують негайно звернутися до лікаря. Необхідно досліджувати, чи є таке положення підставою для терапії протимікробну агентом / антибіотиком. Дуже рідко при застосуванні диклофенаку відзначають симптоми асептичного менінгіту з ригідністю шиї, головним болем, нудотою, блювотою, підвищенням температури тіла або сплутаністю свідомості. Схильними вважаються пацієнти з аутоімунними захворюваннями (системний червоний вовчак (SLE), змішане захворювання сполучної тканини).

З боку шкіри та підшкірної клітковини: випадання волосся, прояви екзантеми, екземи, еритеми, мультиморфної еритеми, синдром Стівенса - Джонсона, синдром Лайєлла (токсичний епідермальний некроліз), ексфоліативний дерматит, реакції фоточутливості, пурпура, в тому числі алергічна, свербіж.

З боку нирок та сечовидільної системи: набряки, особливо у пацієнтів з АГ або нирковою недостатністю, гостра ниркова недостатність, гематурія, протеїнурія, інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, папілярний некроз нирки.

Загальні порушення: набряк.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: імпотенція.

Дані клінічних досліджень і епідеміологічні дані свідчать про підвищений ризик тромботичних ускладнень (наприклад інфаркт міокарда або інсульт), пов'язаних із застосуванням диклофенаку, зокрема у високих терапевтичних дозах (150 мг/добу) і при тривалому застосуванні.

Особливі вказівки

Загальні. щоб мінімізувати побічні ефекти, лікування слід починати з найменшої ефективної дози протягом найкоротшого періоду, необхідного для контролю симптомів.

Слід уникати одночасного застосування препарату Диклоберл з системними НПЗП, такими як селективні інгібітори ЦОГ-2, через відсутність будь-яких доказів синергічного ефекту і в зв'язку з потенційними адитивними побічними ефектами.

Необхідна обережність по відношенню до пацієнтів похилого віку. Зокрема, рекомендується застосовувати мінімальну ефективну дозу в ослаблених пацієнтів похилого віку з малою масою тіла.

Як і при застосуванні інших нестероїдних протизапальних засобів, можуть виникати алергічні реакції, в тому числі анафілактичні / анафілактоїдні реакції, навіть без попереднього впливу диклофенаку.

Завдяки своїм фармакодинамічним властивостям, Диклоберл, як і інші НПЗП, може маскувати ознаки та симптоми інфекції.

Вплив на травний тракт. При застосуванні всіх НПЗЗ, включаючи диклофенак, зареєстровані випадки шлунково-кишкових кровотеч (випадки блювоти кров'ю, мелена), утворення виразки або перфорації, які можуть бути летальними та статися в будь-який час в процесі лікування за наявності чи відсутності попереджувальних симптомів або попереднього анамнезу серйозних явищ з боку шлунково-кишкового тракту. Ці явища зазвичай мають серйозні наслідки у пацієнтів похилого віку. Якщо у пацієнтів, які отримують диклофенак, розвиваються явища шлунково-кишкової кровотечі або утворення виразки, застосування препарату необхідно припинити.

Як і при застосуванні інших нестероїдних протизапальних засобів, включаючи диклофенак, для пацієнтів з симптомами, що свідчать про порушення з боку травного тракту, обов'язково медичний нагляд і особлива обережність. Ризик виникнення кровотечі, виразки або перфорації в травному тракті збільшується з підвищенням дози НПЗП, включаючи диклофенак.

Пацієнти похилого віку мають підвищену частоту небажаних реакцій на застосування НПЗП, особливо відносно шлунково-кишкової кровотечі та перфорації, які можуть бути летальними.

Щоб знизити ризик такого токсичного впливу на травний тракт, лікування починають і підтримують найнижчими ефективними дозами. Для таких пацієнтів, а також тих, кому потрібна супутнє застосування лікарських засобів, що містять ацетилсаліцилову кислоту або інші лікарські засоби в низьких дозах, які, ймовірно, підвищують ризик небажаного впливу на травний тракт, слід розглянути питання про проведення комбінованої терапії із застосуванням захисних засобів ( наприклад інгібіторів протонної помпи або мізопростолу). Пацієнтам зі шлунково-кишкової токсичністю в анамнезі, особливо літнього віку, слід повідомляти про будь-які незвичні абдомінальні симптоми (особливо кровотечі в травному тракті). Застереження також потрібні для хворих, які отримують одночасно лікарські засоби, які можуть підвищити ризик виразки або кровотечі, такі як системні кортикостероїди, антикоагулянти (наприклад, варфарин), антитромботичні засоби (наприклад ацетилсаліцилова кислота) або селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну.

Вплив на печінку. Ретельний медичний нагляд необхідний в разі, коли Диклоберл призначають пацієнтам з порушенням функції печінки, оскільки їх стан може погіршитися.

Як і при застосуванні інших нестероїдних протизапальних засобів, включаючи диклофенак, рівень одного або декількох ферментів печінки може підвищуватися.

В ході тривалого лікування препаратом Диклоберл призначається регулярний нагляд за функцією печінки та рівнями печінкових ферментів в якості запобіжного заходу. Якщо порушення функції печінки зберігається або погіршується і якщо клінічні ознаки або симптоми можуть бути пов'язані з прогресуючими захворюваннями печінки або якщо спостерігаються інші прояви (наприклад, еозинофілія, висип), застосування препарату Диклоберл слід припинити. Перебіг захворювань, таких як гепатити, може характеризуватися відсутністю продромальних симптомів. Застереження необхідні у випадку, якщо Диклоберл застосовують у пацієнтів з печінковою порфірією, через імовірність провокування нападу.

Вплив на нирки. Оскільки при лікуванні НПЗЗ, включаючи диклофенак, були зареєстровані випадки затримки рідини та набряків, особливу увагу слід приділити пацієнтам з порушеннями функції серця або нирок, артеріальною гіпертензією в анамнезі, пацієнтам похилого віку, пацієнтам, які отримують терапію діуретиками або препаратами, які суттєво впливають на функції нирок , а також пацієнтам з істотним зниженням позаклітинного об'єму рідини з будь-якої причини, наприклад, до або після серйозного хірургічного втручання. У таких випадках в якості запобіжного заходу рекомендується моніторинг ниркової функції. Припинення терапії зазвичай призводить до повернення до стану, який передував лікуванню.

Вплив на шкіру. У зв'язку із застосуванням НПЗП, в тому числі препарату Диклоберл ретард, в дуже рідкісних випадках були зареєстровані серйозні реакції з боку шкіри (деякі з них були летальними, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса - Джонсона і токсичний епідермальний некроліз). У пацієнтів високий ризик розвитку цих реакцій відзначений на початку курсу терапії: реакції в більшості випадків виникають протягом першого місяця лікування. Застосування препарату Диклоберл слід припинити при першій появі шкірних висипань, ураженнях слизової оболонки або при виникненні будь-яких інших ознак підвищеної чутливості.

Системний червоний вовчак та змішані захворювання сполучної тканини. У пацієнтів на системний червоний вовчак і змішаними захворюваннями сполучної тканини може відзначатися підвищений ризик розвитку асептичного менінгіту.

Серцево-судинні та цереброваскулярні ефекти. Для пацієнтів з наявністю в анамнезі АГ і / або застійної серцевої недостатності легкого або помірного ступеня тяжкості необхідно проведення відповідного моніторингу та дотримання рекомендацій, оскільки в зв'язку з застосуванням НПЗП, включаючи диклофенак, були зареєстровані випадки затримки рідини та набряків.

Дані клінічних досліджень і епідеміологічні дані свідчать, що застосування диклофенаку, особливо у високих дозах (150 мг/добу) і при тривалому лікуванні, може бути пов'язано з незначним підвищенням ризику розвитку артеріальних тромботичних подій (наприклад інфаркту міокарда або інсульту).

Пацієнтам із неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю, стійкої ІХС, захворюваннями периферичних артерій та / або цереброваскулярної хворобою призначати диклофенак не рекомендується, у разі необхідності застосування можливе тільки після ретельної оцінки співвідношення ризик / користь тільки в дозуванні не більше 100 мг/добу. Подібну оцінку слід провести перед початком довгострокового лікування пацієнтів з факторами ризику розвитку серцево-судинних явищ (наприклад з АГ, гіперліпідемією, цукровим діабетом і пацієнтів, що палять).

Пацієнти повинні бути проінформовані про можливість виникнення серйозних тромботичних ефектів (біль в грудях, задишка, слабкість, порушення мови), які можуть розвинутися в будь-який час. В цьому випадку слід негайно звернутися до лікаря.

Вплив на гематологічні показники. При тривалому застосуванні даного препарату, як і інших НПЗП, рекомендується моніторинг повного аналізу крові.

Диклоберл може тимчасово пригнічувати агрегацію тромбоцитів. Слід ретельно спостерігати за пацієнтами з порушенням гемостазу, геморагічним діатезом або гематологічними порушеннями.

БА в анамнезі. У хворих на бронхіальну астму, сезонним алергічним ринітом, набряком слизової оболонки носа (тобто назальними поліпами), ХОЗЛ або хронічними інфекціями дихальних шляхів (особливо такими, які пов'язані з алергічними, подібними риніту, симптомами) частіше виникають реакції на НПЗЗ, такі як загострення БА (так звана непереносимість аналгетиків / анальгетическая астма), набряк Квінке або кропив'янка. У зв'язку з цим у відношенні таких пацієнтів рекомендуються спеціальні заходи (готовність до надання невідкладної медичної допомоги). Це також стосується пацієнтів з алергічними реакціями на інші речовини, такими як висип, свербіж, кропив'янка.

Як і інші препарати, що пригнічують активність простагландінсінтетази, диклофенак натрію та інші нестероїдні протизапальні засоби можуть спровокувати розвиток бронхоспазму при застосуванні у пацієнтів, які страждають на бронхіальну астму, або хворих на бронхіальну астму в анамнезі.

Фертильність у жінок. Щодо фертильності у жінок см. Розділ «Застосування у період вагітності та годування груддю».

Загальні. Гострі реакції гіперчутливості (наприклад анафілактичний шок) зустрічаються рідко. При перших ознаках реакції гіперчутливості після застосування препарату Диклоберл терапія повинна бути зупинена.

При тривалому застосуванні знеболюючих препаратів може виникнути головний біль, який не можна лікувати підвищенням дози лікарського засобу.

При одночасному вживанні алкоголю побічні реакції, пов'язані з дією активної речовини, особливо ті, які впливають на шлунково-кишкового тракту або на ЦНС, можуть посилюватися при застосуванні НПЗП.

Діти. Диклоберл не застосовують у дітей через високий вміст діючої речовини.

Застосування в період вагітності та годування груддю

Вагітність. У I і II триместр вагітності препарат Диклоберл можна призначати тільки тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плоду і тільки в мінімальній ефективній дозі, а тривалість лікування повинна бути настільки коротка, наскільки це можливо. Як і в разі застосування інших нестероїдних протизапальних засобів, препарат протипоказаний в останні 3 міс вагітності (можливе пригнічення скорочувальної здатності матки та передчасне закриття артеріальної протоки у плода).

Інгібування синтезу простагландинів може негативно позначитися на перебігу вагітності та / або розвитку ембріона / плода. Дані епідеміологічних досліджень свідчать про підвищений ризик викиднів і / або ризик розвитку серцевих вад і гастрошизис після застосування інгібітора синтезу простагландинів на ранніх термінах вагітності. Абсолютний ризик серцево-судинних вад був підвищений з 1 до ≈1,5%.

Не виключено, що ризик підвищується з дозою і тривалістю лікування. Показано, що у тварин введення інгібітора синтезу простагландинів призводить до збільшення пре- і постімплантаціонних втрати та летальності ембріона / плода.

Крім того, у тварин, які отримували інгібітор синтезу простагландинів в період органогенезу, зареєстрована підвищена частота різних вад розвитку, в тому числі з боку серцево-судинної системи. Якщо Диклоберл застосовує жінка, яка прагне завагітніти, або в I триместр вагітності, доза повинна бути якомога нижче, а тривалість лікування - якомога менше.

У III триместр вагітності все інгібітори синтезу простагландинів можуть впливати на плід наступним чином: серцево-легенева токсичність (з передчасним закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією); порушення функції нирок, яке може прогресувати до ниркової недостатності з олігогідрамніон.

Вплив на матір і новонародженого, а також в кінці вагітності: можливі подовження часу кровотечі, антиагрегантний ефект, який може розвиватися навіть при дуже низьких дозах; гальмування скорочень матки, що призводить до затримки або подовження пологів.

Отже, Диклоберл протипоказаний в III триместр вагітності.

Годування грудьми. Як і інші нестероїдні протизапальні засоби, диклофенак в незначній кількості проникає в грудне молоко. У зв'язку з цим Диклоберл не слід застосовувати жінкам в період годування груддю, щоб уникнути небажаного впливу на немовля.

Фертильність у жінок. Як і інші нестероїдні протизапальні засоби, Диклоберл може негативно впливати на жіночу фертильність, тому не рекомендується призначати препарат жінкам, які планують вагітність. Для жінок, які мають проблеми із зачаттям або проходять дослідження на предмет безпліддя, слід розглянути доцільність відміни препарату Диклоберл.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Пацієнтам, у яких під час терапії препаратом Диклоберл виникають порушення зору, запаморочення, вертиго, сонливість, порушення з боку ЦНС, млявість або стомлюваність, не слід керувати транспортними засобами або працювати зі складними механізмами.

Взаємодії

Нижче наведені взаємодії, відмічені при застосуванні диклофенаку у вигляді кишково-розчинних таблеток і / або в інших лікарських формах.

Літій. За умови одночасного застосування диклофенак може підвищити концентрації літію в плазмі крові. Рекомендується моніторинг рівня літію в сироватці крові.

Дигоксин. За умови одночасного застосування диклофенак може підвищити концентрацію дигоксину в плазмі крові. Рекомендується моніторинг рівня дигоксину в сироватці крові.

Діуретики та антигіпертензивні засоби. Як і інші нестероїдні протизапальні засоби, одночасне застосування диклофенаку з діуретиками та антигіпертензивними засобами (наприклад блокаторами β-адренорецепторів, інгібіторами АПФ) може привести до зниження їх антигіпертензивного ефекту через пригнічення синтезу судинорозширювальних простагландинів. Таким чином, подібну комбінацію застосовують із застереженням, а пацієнтам, особливо літнього віку, слід перебувати під ретельним наглядом щодо артеріального тиску. Хворим слід отримувати належну гідратацію, рекомендується також моніторинг ниркової функції після початку супутньої терапії та на регулярній основі після неї, особливо щодо діуретиків та інгібіторів АПФ, в зв'язку з підвищенням ризику нефротоксичності.

Препарати, які, як відомо, викликають гіперкаліємію. Супутнє лікування калійзберігаючимидіуретиками, циклоспорином, такролімусом або триметопримом може бути пов'язано з підвищенням рівня калію в сироватці крові, тому моніторинг стану пацієнтів слід проводити частіше.

Антикоагулянти та антитромботичні засоби. Одночасне застосування може підвищити ризик кровотечі, тому рекомендується вжити заходів обережності. Хоча клінічні дослідження не свідчать про вплив диклофенаку на активність антикоагулянтів, існують окремі дані про підвищення ризику кровотечі у пацієнтів, які застосовують одночасно диклофенак і ці препарати. Тому для впевненості, що ніяких змін в дозуванні антикоагулянтів не потрібно, рекомендований ретельний моніторинг таких пацієнтів. Як і інші нестероїдні протизапальні засоби, диклофенак в високих дозах може тимчасово пригнічувати агрегацію тромбоцитів.

Інші НПЗП, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, і кортикостероїди. Одночасне застосування диклофенаку та інших нестероїдних протизапальних засобів або кортикостероїдів може підвищити ризик шлунково-кишкової кровотечі або виразки. Слід уникати одночасного застосування двох або більше НПЗЗ.

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну. Одночасне застосування НПЗП і селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну може підвищувати ризик шлунково-кишкових кровотеч.

Протидіабетичні препарати. Клінічні дослідження показали, що диклофенак може застосовуватися сумісно з пероральними гіпоглікемічними засобами, що не впливає на їх терапевтичний ефект. Однак є деякі повідомлення про розвиток у таких випадках як гіпоглікемії, так і гіперглікемії, що обумовлювало необхідність зміни дози протидіабетичних засобів в ході застосування диклофенаку. З цієї причини в якості запобіжного заходу рекомендується в ході комбінованої терапії контролювати рівень глюкози в крові.

Метотрексат. Диклофенак може пригнічувати кліренс метотрексату в ниркових канальцях, що призводить до підвищення рівнів метотрексату. Слід дотримуватися обережності при призначенні НПЗП, включаючи диклофенак, менш ніж за 24 годин до застосування метотрексату, оскільки в таких випадках може підвищуватися концентрація метотрексату в крові та посилюватися його токсична дія. Зареєстровані випадки серйозної токсичності, коли інтервал між застосуванням метотрексату і НПЗП, включаючи диклофенак, був в межах 24 ч. Ця взаємодія опосередковано через накопичення метотрексату в результаті порушення ниркової екскреції в присутності НПЗП.

Циклоспорин. Вплив диклофенаку, як і інших НПЗП, на синтез простагландинів у нирках може посилювати нефротоксичність циклоспорину, в зв'язку з цим диклофенак слід застосовувати у менших дозах, ніж у пацієнтів, які не застосовують циклоспорин.

Такролімус. При застосуванні НПЗП з такролімусом можливе підвищення ризику нефротоксичності, що може бути опосередковано через ниркові антіпростагландіновим ефекти НПЗП і інгібітору кальциневрину.

Антибактеріальні хінолони. Можливий розвиток судом у пацієнтів, які одночасно приймають похідні хінолону та НПЗП. Це може спостерігатися у пацієнтів як з епілепсією і судомами в анамнезі, так і без них. Таким чином, слід проявляти обережність при вирішенні питання про застосування хінолонів у пацієнтів, які вже отримують НПЗП.

Фенітоїн. При застосуванні фенітоїну одночасно з диклофенаком рекомендується проводити моніторинг концентрації фенітоїну в плазмі крові в зв'язку з очікуваним збільшенням впливу фенітоїну.

Пробенецид. Лікарські засоби, що містять пробенецид, можуть гальмувати виведення диклофенаку натрію з організму.

Колестипол і холестирамін. Ці препарати можуть викликати затримку або зменшення всмоктування диклофенаку. Таким чином, рекомендується призначати диклофенак принаймні за 1 год до або через 4-6 години після застосування колестипола / холестираміну.

Серцеві глікозиди. Одночасне застосування серцевих глікозидів і нестероїдних протизапальних засобів може посилити серцеву недостатність, знизити швидкість клубочкової фільтрації і підвищити рівень глікозидів в плазмі крові.

Мифепристон. НПЗП не слід застосовувати протягом 8-12 днів після прийому міфепристону, оскільки НПЗЗ можуть знизити ефект міфепристону.

Потужні інгібітори CYP 2C9. Рекомендується дотримуватися обережності при призначенні диклофенаку з потужними інгібіторами CYP 2C9 (наприклад вориконазолом), що може привести до значного підвищення C max в плазмі крові та експозиції диклофенаку внаслідок пригнічення метаболізму диклофенаку.

Передозування

Симптоми. типової клінічної картини, характерної для передозування диклофенаку, не існує. передозування може викликати такі симптоми, як головний біль, нудота, блювота, біль в епігастрії, шлунково-кишкова кровотеча, діарея, запаморочення, дезорієнтація, збудження, кома, сонливість, шум у вухах або судоми. ОПН і ураження печінки можливі в разі тяжкої інтоксикації.

Лікування. Лікування гострого отруєння НПЗП, включаючи диклофенак, полягає в проведенні підтримуючої і симптоматичної терапії. Це стосується лікування таких проявів, як артеріальна гіпотензія, ниркова недостатність, судоми, шлунково-кишкові розлади, пригнічення дихання. Малоймовірно, що такі специфічні лікувальні заходи, як форсований діурез, діаліз або гемоперфузія, будуть ефективними для виведення НПЗП, включаючи диклофенак, оскільки активні речовини цих препаратів значною мірою зв'язуються з білками крові та піддаються інтенсивному метаболізму. Після застосування потенційно токсичних доз може бути призначено активоване вугілля, а після застосування потенційно небезпечних для життя доз - проведення евакуації вмісту шлунка (наприклад викликати блювоту, промити шлунок).

Умови зберігання

Таблетки - при температурі не вище 30°C. Капсули - при температурі не вище 25°C.

Опис товару завірено виробником Берлін-Хемі.
Дата створення: 27.03.2024       Дата оновлення: 29.03.2024

Зверніть увагу!

Опис препарату Диклоберл ретард капс. 100мг №20 на цій сторінці — спрощена авторська версія сайту apteka911, створена на підставі інструкції/ій по застосуванню. Перед придбанням або використанням препарату ви повинні проконсультуватися з лікарем і ознайомитися з оригінальною інструкцією виробника (додається до кожної упаковки препарату).

Інформація про препарат надана виключно з ознайомлювальною метою і не має бути використана як керівництво до самолікування. Тільки лікар може прийняти рішення про призначення препарату, а також визначити дози та способи його застосування.

Поширені запитання

Скільки коштує Диклоберл ретард капс. 100мг №20?

Ціна Диклоберл ретард капс. 100мг №20 стартує від 85.20 грн. - блістер / 10 шт.

Чи можна давати ці ліки дітям?

Протипоказано. Детальніше необхідно проконсультуватися з вашим лікарем.

Які умови зберігання у капсул Диклоберл (Берлін-Хемі)?

Згідно з інструкцією температура зберігання Диклоберл Берлін-Хемі становить від 5°C до 25°C. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Які аналоги у капсул Диклоберл №10?

Повними аналогами Диклоберл ретард капс. 100мг №20 є:

Яка країна виробництва у Диклоберл (Берлін-Хемі)?

Країна виробник у Диклоберл (Берлін-Хемі) - Німеччина.

Динамика цен на "Диклоберл ретард капс. 100мг №20"


Огляд 360°

Диклоберл ретард капс. 100мг №20
Диклоберл ретард капс. 100мг №20
  • Упаковка / 20 шт.

    170.40 грн.

УВАГА! Ціни актуальні лише в разі оформлення замовлення в електронній медичній інформаційній системі Аптека 9-1-1. Ціни на товари в разі купівлі безпосередньо в аптечних закладах-партнерах можуть відрізнятися від тих, що зазначені на сайті!

Завантаження
Промокод скопійовано!