Торгівельна назва | Диклофенак |
Діючі речовини | Диклофенак |
Кількість діючої речовини: | 100 мг |
Форма випуску: | супозиторії ректальні |
Кількість в упаковці: | 10 супозиторіїв |
Первинна упаковка: | стрип |
Спосіб застосування: | Ректально |
Взаємодія з їжею: | Не має значення |
Температура зберігання: | від 5°C до 25°C |
Чутливість до світла: | Не чутливий |
Ознака: | Вітчизняний |
Походження: | Хімічний |
Ринковий статус: | Дженерик-дженерик |
Виробник: | ФАРМЕКС ГРУП ТОВ |
Країна виробництва: | Україна |
Заявник: | Фармекс Груп |
Умови відпуску: | За рецептом |
Код АТС M Препарати для лікування захворювань кістково-мʼязової системи M01 Протизапальні і знеболюючі засоби M01A Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби M01AB Похідні оцтової кислоти та споріднені сполуки M01AB05 Диклофенак |
діюча речовина: diclofenac;
1 супозиторій містить диклофенаку натрію (у перерахунку на 100% речовину) 100 мг;
допоміжна речовина: твердий жир.
Супозиторії ректальні.
Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) та протиревматичні засоби. Код АТС м01а в05.
Диклофенак натрію - нестероїдний протизапальний засіб, що володіє вираженими аналгетичними, протизапальними та жарознижувальними властивостями.
Основним механізмом дії препарату «Диклофенак» свічки, встановленим в умовах експерименту, вважається гальмування біосинтезу простагландинів, які відіграють важливу роль у генезі запалення, болю та лихоманки.
In vitro диклофенак натрію у концентраціях, еквівалентних тим, що досягаються при лікуванні пацієнтів, не пригнічує біосинтез протеогліканів хрящової тканини.
Встановлено, що диклофенак натрію має сильну аналгетичну дію при помірно вираженому або тяжкому больовому синдромі.
За наявності запалення, викликаного травмою або хірургічним втручанням, диклофенак натрію швидко усуває як спонтанний біль, так і біль під час руху, а також зменшує запалення тканин, набряк на ділянці хірургічної рани.
Проведені клінічні дослідження дали змогу встановити, що диклофенак натрію у гінекології здатний усувати хворобливі відчуття та знижувати вираженість крововтрат при первинній дисменореї.
При нападах мігрені диклофенак натрію зменшує вираженість головного болю та таких супутніх симптомів, як нудота та блювання.
Час всмоктування препарату «Диклофенак» свічки. Після одноразового застосування ректальних супозиторіїв натрію диклофенаку в дозі 50 мг максимальна концентрація досягається приблизно через 1 годину і становить 1,0 мкг/мл (3,33 мкмоль/л). Концентрація препарату у плазмі лінійно залежить від дози.
Після багаторазового застосування «супозиторіїв Диклофенак» фармакокінетика не змінюється. Кумуляції препарату немає.
Розподіл. Зв'язування диклофенаку натрію з білками сироватки становить 99,7%, при цьому з альбуміном пов'язано 99,4% препарату. Мінімальний обсяг розподілу становить 0,12-0,17 л/кг. Диклофенак натрію проникає в синовіальну рідину, де його максимальна концентрація досягається на 2-4 години пізніше, ніж у плазмі. Період напіввиведення із синовіальної рідини становить 3-6 годин. Через 2 години після досягнення максимальних концентрацій у плазмі концентрація диклофенаку натрію в синовіальній рідині залишається вищою. Це спостерігається протягом 12 годин.
Метаболізм ректальних супозиторіїв «Диклофенак»
Диклофенак натрію метаболізується частково шляхом глюкуронізації незміненої молекули, але головним чином - шляхом одноразового та багаторазового гідроксилювання та метоксилювання, що призводить до утворення кількох фенольних метаболітів (3'-гідрокси-, 4'- гідрокси-, 5'- гідрокси-, 4', 5-дигідрокси- і 3'-гідроки-4'-метоксидиклофенаку), велика частина яких утворює кон'югати з глюкуроновою кислотою. Два з цих фенольних метаболітів є біологічно активними, але значно меншими, ніж диклофенак натрію.
Виведення. Загальний системний кліренс диклофенаку натрію становить 263±56 мл/хв. Кінцевий період напіввиведення із плазми крові – 1–2 год. Період напіввиведення із плазми крові чотирьох метаболітів, зокрема, двох фармакологічно активних, теж короткий, становить 1–3 год. має більш довгий період напіввиведення із плазми, проте цей метаболіт практично не активний. Близько 60% застосованої дози ректальних супозиторіїв «Диклофенак» виводиться із сечею у вигляді кон'югатів незміненої активної речовини з глюкуроновою кислотою, а також у вигляді метаболітів, більшість з яких також перетворюється на глюкуронові кон'югати. У незміненому вигляді виводиться менше 1% диклофенаку натрію. Прийнята доза препарату «Диклофенак» свічки виводиться у вигляді метаболітів з калом.
Фармакокінетика ректальних супозиторіїв «Диклофенак» в окремих груп хворих. Вплив віку пацієнта на всмоктування, метаболізм та виведення препарату не визначено.
У пацієнтів з порушенням функції нирок, які отримували терапевтичні дози, не було виявлено накопичення незміненої активної речовини. У хворих з кліренсом креатиніну менше 10 мл/хв розрахункові рівноважні концентрації гідроксильованих метаболітів у плазмі були приблизно в 4 рази вищими, ніж у здорових. Однак у результаті всі метаболіти виводилися із жовчю.
У хворих на хронічний гепатит або компенсований цироз печінки показники фармакокінетики, метаболізму диклофенаку натрію аналогічні таким у пацієнтів без захворювань печінки.
Основні фізико-хімічні властивості свічок «Диклофенак»: гладкі супозиторії білого або майже білого кольору однорідної консистенції. Допускається наявність лійкоподібного заглиблення та повітряного стрижня.
Запальні та дегенеративні форми ревматизму: ревматоїдний артрит, остеоартрит, анкілозуючий спондилоартрит, позасуглобовий ревматизм, больові синдроми з боку хребта; ревматичні захворювання позасуглобових м'яких тканин (наприклад, періартрит, тендиніт, тендовагініт, бурсит та ін.); гострий напад подагри; посттравматичні та післяопераційні больові синдроми, що супроводжуються запаленням та набряком, зокрема, після стоматологічних та ортопедичних операцій. Супозиторії «Диклофенак» в гінекології призначають при захворюваннях, що супроводжуються сильним больовим синдромом, запальних процесах (наприклад, аднексит, первинна дисменорея).
Підвищена чутливість до діючої речовини або до допоміжних речовин препарату; виразки шлунка чи кишечника у стадії загострення, кровотеча чи перфорація. Диклофенак натрію протипоказаний пацієнтам, у яких внаслідок прийому ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів виникають напади бронхіальної астми, кропив'янка або гострий риніт. Протипоказанням до застосування ректальних супозиторіїв "Диклофенак" є проктит, виражена печінкова, ниркова або серцева недостатність. Не застосовується пацієнтами з високим ризиком виникнення шлунково-кишкової кровотечі, якщо в анамнезі мали місце ускладнення (кровотечі або перфорації) після прийому нестероїдних протизапальних засобів.
(включаючи взаємодії, що спостерігаються при застосуванні супозиторіїв та інших форм диклофенаку натрію).
Диклофенак натрію може підвищувати концентрацію літію та дигоксину в плазмі крові.
Діуретичні та гіпотензивні засоби. Диклофенак натрію, як і інші нестероїдні протизапальні засоби, може гальмувати дію діуретичних та гіпотензивних засобів (β-блокатори, інгібітори АПФ).
НПЗП та кортикостероїди. Одночасне системне застосування нестероїдних протизапальних засобів та кортикостероїдів може збільшувати частоту побічних реакцій.
Антикоагулянти та протитромбоцитарні засоби. Хоча під час клінічних досліджень не було встановлено впливу «Диклофенаку» на дію антикоагулянтів, існують окремі повідомлення про підвищення ризику кровотеч у пацієнтів, які одночасно застосовували диклофенак натрію та ці препарати. Тому у разі такого поєднання лікарських засобів рекомендується ретельне та регулярне спостереження за пацієнтами.
Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). Супутнє застосування нестероїдних протизапальних засобів та СІЗЗЗ може збільшувати ризик шлунково-кишкових кровотеч.
Протидіабетичні препарати. У ході клінічних досліджень встановлено, що диклофенак натрію можна застосовувати одночасно з пероральними протидіабетичними засобами, він не змінює їхньої лікувальної дії. Однак є деякі повідомлення про розвиток у таких випадках гіпоглікемії або гіперглікемії, що вимагало зміни дози цукрознижувальних препаратів під час застосування диклофенаку натрію. Тому при терапії рекомендовано контролювати рівень глюкози у крові.
Колестипол та холестерамін. Одночасне застосування диклофенаку натрію та колестиполу або холестераміну зменшує всмоктування диклофенаку натрію приблизно на 30% та 60% відповідно. Препарати слід приймати з інтервалом за кілька годин.
Препарати, які стимулюють ферменти, що метаболізують лікарські засоби. Препарати, які стимулюють ферменти, наприклад, «Ріфампіцин», «Карбамазепін», «Фенітоїн», звіробій (Hypericum perforatum) та інші, здатні зменшувати концентрацію диклофенаку натрію у плазмі.
"Метотрексат". Слід бути обережним при призначенні нестероїдних протизапальних засобів менше ніж за 24 години до або після застосування «Метотрексату», оскільки в таких випадках може підвищуватися концентрація «Метотрексату» в крові, посилюється його токсична дія.
«Циклоспорин» та «Такролімус». Вплив НПЗЗ на синтез простагландинів у нирках може посилювати нефротоксичність «Циклоспорину» або «Такролімусу». Тому препарат слід призначати в менших дозах, ніж ті, що призначалися б пацієнтам, які не приймають Циклоспорин або Такролімус.
Антибактеріальні засоби – похідні хінолону. Є поодинокі повідомлення про розвиток судом у хворих, які одночасно застосовували похідні хінолону та НПЗП.
Серцеві глікозиди. Одночасне застосування серцевих глікозидів та нестероїдних протизапальних засобів може спричинити загострення серцевої недостатності, знижувати швидкість клубочкової фільтрації та підвищувати рівень серцевих глікозидів у плазмі крові.
«Міфепристон». Диклофенак натрію може зменшувати ефект «Міфепристону», тому між курсом лікування «Міфепристоном» та початком терапії НПЗП має пройти не менше 8–12 діб.
Для всіх нестероїдних протизапальних засобів характерні шлунково-кишкові кровотечі, виразки та перфорації, які можуть бути летальними, відзначатися в період лікування на фоні попереджувальних симптомів (або за їх відсутності) або у пацієнтів із серйозними шлунково-кишковими явищами в анамнезі. Загалом такі явища найбільш небезпечні для хворих похилого віку. Коли у пацієнтів, які застосовують диклофенак натрію, розвиваються ці ускладнення, препарат слід відмінити.
Під час терапії препаратом необхідно ретельне медичне спостереження за пацієнтами з симптомами, що вказують на захворювання шлунково-кишкового тракту, а також за тими, у яких в анамнезі дані про виразкову хворобу шлунка або дванадцятипалої кишки, за хворими на виразковий коліт або хворобу Крона, за пацієнтами з порушення функції печінки.
Для зниження ризику токсичного впливу на шлунково-кишковий тракт у хворих з виразкою в анамнезі, зокрема, ускладненою кровотечею та перфорацією, а також у пацієнтів похилого віку лікування слід розпочинати з найменшої ефективної дози та дотримуватися її надалі.
Завдяки своїм фармакодинамічним властивостям диклофенак натрію, як і інші нестероїдні протизапальні засоби, може маскувати ознаки та симптоми, характерні для інфекційно-запальних захворювань. Гарячка сама собою не є показанням до застосування препарату.
Для пацієнтів, які отримують супутню терапію ацетилсаліцилової кислотою або іншими лікарськими засобами, які можуть посилити ризик розвитку побічних ефектів, слід розглянути питання щодо комбінованої терапії захисними засобами (наприклад, інгібіторами протонного насосу). У пацієнтів, які отримують супутню терапію системними кортикостероїдами, може збільшитись частота небажаних гастроінтестинальних ефектів, а при сумісному застосуванні з антикоагулянтами або протитромбоцитарними засобами існує ризик виникнення кровотечі. Необхідно утримуватися від одночасного прийому диклофенаку натрію з іншими нестероїдними протизапальними засобами, включаючи інгібітори циклооксигенази-2.
Нестероїдні протизапальні засоби можуть збільшити ризик виникнення серйозних серцево-судинних тромботичних явищ, інфаркту міокарда та інсульту, які можуть виявитися летальними, у зв'язку з чим диклофенак натрію не рекомендується для лікування післяопераційного болю після операції з аортокоронарного шунтування.
У зв'язку із застосуванням НПЗЗ, включаючи диклофенак натрію, дуже рідко повідомлялося про тяжкі, навіть летальні шкірні реакції, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. Найбільш високий ризик цих реакцій існує на початку терапії, а розвиток відзначається переважно у перший місяць лікування. Диклофенак натрію слід відмінити при перших проявах висипу шкіри, виразок слизової оболонки або будь-яких інших проявах гіперчутливості.
У пацієнтів з астмою, сезонним алергічним ринітом, набряком слизової оболонки носа, хронічними обструктивними захворюваннями легень або хронічними інфекціями дихальних шляхів алергічні реакції (наприклад, бронхоспазм) на НПЗЗ спостерігаються частіше, ніж у інших пацієнтів. Отже, для лікування таких пацієнтів потрібна особлива обережність.
Як і при лікуванні іншими нестероїдними протизапальними засобами, може підвищуватися рівень одного або декількох печінкових ферментів. При тривалій терапії диклофенак натрію показано регулярне дослідження функцій печінки. Якщо порушення з боку функціональних показників печінки зберігаються або посилюються, якщо розвиваються ознаки або симптоми, що вказують на захворювання печінки, а також у разі, коли виникають інші побічні явища (наприклад, еозинофілія, висип), «Диклофенак-Фармекс» слід скасувати. Гепатит прийому препарату може виникнути без продромальних явищ. Обережність необхідна при призначенні диклофенаку натрію хворим на печінкову порфірію, оскільки препарат може провокувати її напади.
Оскільки простагландини відіграють важливу роль у підтримці ниркового кровотоку, особлива обережність потрібна при лікуванні ректальними супозиторіями «Диклофенак» пацієнтів з порушеннями функцій серця або нирок (у т. ч. з функціональною нирковою недостатністю на тлі гіповолемії, нефротичного синдрому, вовчаків), пацієнтів з артеріальною гіпертензією в анамнезі, пацієнтів похилого віку, хворих, які застосовують діуретичні засоби, а також хворих із значним зменшенням обсягу циркулюючої плазми будь-якої етіології (наприклад, до та після масивних хірургічних втручань). У таких випадках під час застосування диклофенаку натрію в якості запобіжного заходу рекомендується проводити регулярний контроль функцій нирок. Після відміни препарату функції нирок, як правило, поновлюються до початкового рівня.
При тривалій терапії диклофенаком натрію, як і при застосуванні інших нестероїдних протизапальних засобів, рекомендується контролювати стан периферичної крові.
Диклофенак натрію, як і інші нестероїдні протизапальні засоби, може тимчасово інгібувати агрегацію тромбоцитів. Тому пацієнтам із порушеннями гемостазу потрібен ретельний лабораторний контроль.
Необхідно обережно застосовувати препарат пацієнтам похилого віку. Особливо це стосується ослаблених пацієнтів, хворих на низьку масу тіла. Їм рекомендується призначати диклофенак натрію у найменшій ефективній дозі.
Диклофенак натрію, як і інші нестероїдні протизапальні засоби, може гальмувати дію діуретичних та гіпотензивних засобів (β-блокатори, інгібітори АПФ). Тому пацієнтам, особливо літнім, цю комбінацію слід призначати з обережністю та періодично контролювати артеріальний тиск. Пацієнти повинні контролювати надходження рідини в організм після початку та періодично під час супутньої терапії. Особливо при призначенні діуретичних засобів та інгібіторів АПФ необхідно контролювати функцію нирок. Одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків може призводити до підвищення рівня калію у сироватці крові (у разі застосування такої комбінації лікарських засобів цей показник слід регулярно контролювати).
У хворих на системний червоний вовчак підвищений ризик розвитку асептичного менінгіту
У період вагітності диклофенак натрію слід призначати лише у випадку, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода, і лише у мінімальній ефективній дозі. Як і у разі застосування інших нестероїдних протизапальних засобів, препарат протипоказаний в останні 3 місяці вагітності (можливе пригнічення скоротливої здатності матки та передчасне закриття артеріальної протоки у плода).
Як і у разі застосування інших нестероїдних протизапальних засобів, активна речовина в незначній кількості проникає в грудне молоко. Тому ректальні супозиторії «Диклофенак» не слід застосовувати жінкам у період годування груддю.
Супозиторії «Диклофенак» в гінекології
Як і інші НПЗП, диклофенак натрію може негативно впливати на жіночу фертильність, тому не рекомендується призначати препарат жінкам, які планують вагітність. У жінок, які мають проблеми із зачаттям або проходять обстеження на безпліддя, слід розглянути доцільність відміни диклофенаку натрію.
Пацієнтам, у яких під час терапії свічками «Диклофенак» або іншими препаратами на основі цієї діючої речовини виникають запаморочення або інші неприємні відчуття з боку центральної нервової системи, включаючи порушення зору, не слід керувати автотранспортом чи працювати зі складними механізмами.
Спосіб застосування супозиторіїв
Супозиторії треба вводити в пряму кишку якнайглибше (бажано після очищення кишечника). Супозиторії не слід ділити на частини, оскільки така зміна способу застосування препарату може призвести до порушення розподілу активної речовини.
Слід застосовувати мінімально ефективну дозу та, якщо можливо, протягом мінімального терміну. Препарат призначають для лікування дорослих пацієнтів, починаючи з добової дози від 100 мг до 150 мг. При невиражених симптомах та тривалій терапії достатньо дози від 75 до 100 мг/добу. Добову дозу розподіляють на 2-3 прийоми. При необхідності усунення нічного болю або ранкової скутості як доповнення до денного прийому препарату призначають диклофенак натрію у вигляді ректальних супозиторіїв перед сном. Добова доза не повинна перевищувати 150 мг.
Супозиторії ректальні "Диклофенак" по 100 мг не застосовують для лікування дітей.
Типової клінічної картини, характерної для передозування супозиторіїв Диклофенак, немає. Перевищення дози може спричинити блювоту, шлунково-кишкову кровотечу, діарею, запаморочення, шум у вухах і судоми.
Лікування гострого отруєння НПЗП полягає у проведенні підтримуючої та симптоматичної терапії. Це стосується лікування таких проявів, як гіпотензія, ниркова недостатність, судоми, пригнічення дихання. Малоймовірно, що такі специфічні лікувальні заходи, як форсований діурез, гемодіаліз або гемоперфузія, будуть ефективні для виведення нестероїдних протизапальних засобів, оскільки активні речовини цих препаратів значною мірою пов'язуються з білками крові та піддаються інтенсивному метаболізму.
При оцінці частоти різних побічних реакцій використовувалася така класифікація: поширені (≥1/100).
З боку системи кровотворення: дуже рідко поширені – тромбоцитопенія, лейкопенія, гемолітична анемія, апластична анемія, агранулоцитоз.
З боку імунної системи: рідко поширені – гіперчутливість, анафілактичні та анафілактоїдні реакції (включаючи артеріальну гіпотензію та шок); дуже рідко поширені – ангіоневротичний набряк (включаючи набряк обличчя).
З боку нервової системи: поширені – біль голови, запаморочення; рідко поширені – сонливість; дуже рідко поширені - парестезії, слабкість, порушення пам'яті, судоми, тремор, асептичний менінгіт, розлади смаку, інсульт.
Психічні порушення: дуже рідко поширені - дезорієнтація, депресія, безсоння, дратівливість, нічні кошмари, сплутаність свідомості, галюцинації, психотичні порушення.
З боку органів зору: дуже рідко поширені – зорові порушення, затуманеність зору, неврит зорового нерва, диплопія.
З боку органів слуху та лабіринту вуха: поширені – вертиго; дуже рідко поширені - дзвін у вухах, розлади слуху.
Серцево-судинна система: дуже рідко поширені – відчуття серцебиття, біль у грудях, серцева недостатність, інфаркт міокарда, артеріальна гіпертензія, васкуліт.
З боку шлунково-кишкового тракту: поширені – біль у епігастрії, нудота, блювання, діарея, диспепсія, метеоризм, анорексія; рідко поширені – гастрит, шлунково-кишкова кровотеча (криваве блювання, мелена, діарея з домішками крові), виразки шлунка та кишечника, які супроводжуються або не супроводжуються кровотечею або перфорацією; дуже рідко поширені – коліт (включаючи геморагічний коліт та загострення виразкового коліту або хвороба Крона), запор, стоматит, глосит, порушення функції стравоходу, діафрагмоподібний стеноз кишечника, панкреатит.
З боку дихальної системи: рідко поширені – астма (включаючи задишку), бронхоспазм; дуже рідко поширені – пневмоніт.
З боку гепатобіліарної системи: поширені – підвищення рівня трансаміназ; рідко поширені – гепатит, жовтяниця, розлади печінки; дуже рідко поширені – блискавичний гепатит.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: поширені – висипання; рідко поширені – кропив'янка; дуже рідко поширені – висипання у вигляді пухирів, екзема, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла (токсичний епідермальний некроліз), ексфоліативний дерматит, випадання волосся, реакції фоточутливості; пурпура, у т.ч. алергічна, свербіж.
З боку нирок та сечовидільної системи: дуже рідко поширені – гостра ниркова недостатність, гематурія, протеїнурія, інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, папілярний некроз.
З боку статевої системи: дуже рідко поширені імпотенція.
Загальні порушення та порушення у місці запровадження: поширені – роздратування; рідко поширені – набряк; дуже рідко поширені – загострення геморою.
2 роки.
Зберігати свічки Диклофенак в оригінальній упаковці при температурі не вище 25°С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
По 5 супозиторіїв у стрипі, по 2 стрипи у пачці.
За рецептом.
ТОВ «Фармекс Груп».
Україна, 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Шевченка, 100.
Опис препарату Диклофенак суп. рект. 100мг №10 на цій сторінці — спрощена авторська версія сайту apteka911, створена на підставі інструкції/ій по застосуванню. Перед придбанням або використанням препарату ви повинні проконсультуватися з лікарем і ознайомитися з оригінальною інструкцією виробника (додається до кожної упаковки препарату).
Інформація про препарат надана виключно з ознайомлювальною метою і не має бути використана як керівництво до самолікування. Тільки лікар може прийняти рішення про призначення препарату, а також визначити дози та способи його застосування.
Повними аналогами Диклофенак суп. рект. 100мг №10 є:
Упаковка / 10 шт.
35.10 грн.діюча речовина: diclofenac;
1 супозиторій містить диклофенаку натрію (у перерахуванні на 100 % суху речовину) 100 мг;
допоміжна речовина: твердий жир.
Супозиторії ректальні.
Основні фізико-хімічні властивості: супозиторії з гладенькою поверхнею білого або майже білого кольору однорідної консистенції. Допускається наявність воронкоподібного заглиблення та повітряного стрижня.
Нестероїдні протизапальні препарати та протиревматичні засоби. Код АТХ М01А В05.
Фармакодинаміка.
Диклофенак натрію – нестероїдний протизапальний засіб, що чинить виражену аналгетичну, протизапальну дію. Він є інгібітором простагландинсинтетази (циклооксигенази).
Фармакокінетика.
Всмоктування. Всмоктування швидке, але повільніше, ніж при застосуванні таблеток із кишковорозчинним покриттям.
Після застосування супозиторіїв диклофенаку натрію в дозі 50 мг концентрація на одиницю дози становить близько 2/3 від концентрації, що досягається після застосування таблеток з кишковорозчинним покриттям [1,95 + 0,8 мкг/мл (1,9 мкг/мл = 5,9 мкмоль/л)].
Біодоступність. Як і у разі застосування пероральних лікарських форм препарату, площа під кривою концентрації (AUC) становить приблизно половину від значення, отриманого при застосуванні парентеральної дози. Після багаторазового застосування препарату його фармакокінетика не змінюється. Кумуляція препарату не спостерігається за умови дотримання рекомендованого дозування.
Розподіл. Зв’язування диклофенаку з білками сироватки крові становить 99,7 %, головним чином з альбуміном – 99,4 %.
Диклофенак проникає в синовіальну рідину, де його максимальна концентрація досягається на 2 –4 години пізніше, ніж у плазмі крові. Уявний період напіввиведення із синовіальної рідини становить 3 –6 годин. Через 2 години після досягнення максимальних концентрацій у плазмі крові концентрація диклофенаку в синовіальній рідині залишається більш високою, ніж у плазмі крові; це явище спостерігається протягом 12 годин.
Диклофенак був виявлений у низькій концентрації (100 нг/мл) у грудному молоці в однієї жінки. Передбачувана кількість препарату, що проникає в організм немовляти з грудним молоком, еквівалентна дозі 0,03 мг/кг/добу.
Метаболізм. Диклофенак метаболізується частково шляхом глюкуронізації незміненої молекули, але головним чином – шляхом одноразового і багаторазового гідроксилювання та метоксилювання, що призводить до утворення декількох фенольних метаболітів, більша частина яких утворює кон’югати з глюкуроновою кислотою. Два з цих фенольних метаболітів біологічно активні, але значно меншe, ніж диклофенак.
Виведення. Загальний системний кліренс диклофенаку становить 263 ± 56 мл/хв (середнє значення + СВ). Кінцевий період напівжиття у плазмі крові становить 1 –2 години. Період напіввиведення у плазмі крові чотирьох метаболітів, зокрема двох фармакологічно активних, також нетривалий і становить 1 –3 години. Близько 60 % застосованої дози препарату виводиться із сечею у вигляді глюкуронідного кон’югату інтактної молекули та у вигляді метаболітів, більшість з яких також перетворюється на глюкуронідні кон’югати. У незміненому вигляді виводиться менше 1 % диклофенаку. Решта застосованої дози препарату виводиться у вигляді метаболітів із калом.
Фармакокінетика в окремих групах хворих. Вплив віку пацієнта на всмоктування, метаболізм і виведення препарату не спостерігався, окрім того факту, що у п’яти пацієнтів літнього віку 15-хвилинна внутрішньовенна інфузія призвела до вищої на 50 % концентрації препарату у плазмі крові, ніж це очікувалося у молодих здорових добровольців.
У пацієнтів із порушенням функції нирок, які отримували терапевтичні дози, можна не очікувати накопичення незміненої активної речовини, виходячи з кінетики препарату після одноразового застосування. У хворих із кліренсом креатиніну менше 10 мл/хв розрахункові рівноважні концентрації гідроксильованих метаболітів у плазмі крові були приблизно в 4 рази вищі, ніж у здорових добровольців. Проте в кінцевому підсумку всі метаболіти виводилися із жовчю.
Пацієнти з порушенням функції печінки. У хворих на хронічний гепатит або компенсований цироз печінки показники фармакокінетики, метаболізм диклофенаку аналогічні таким у пацієнтів без захворювань печінки.
Запальні і дегенеративні форми ревматизму: ревматоїдний артрит, ювенільний ревматоїдний артрит, анкілозуючий спондиліт, остеоартрит, включаючи спондилоартрит.
Больові синдроми з боку хребта.
Ревматичні захворювання позасуглобових м’яких тканин.
Посттравматичні і післяопераційні больові синдроми, що супроводжуються запаленням і набряком, зокрема після стоматологічних та ортопедичних операцій.
Гінекологічні захворювання, що супроводжуються больовим синдромом і запаленням, наприклад первинна дисменорея та аднексит.
Напади мігрені.
Гострі напади подагри.
Як допоміжний засіб при тяжких запальних захворюваннях ЛОР-органів, що супроводжуються болісним відчуттям, наприклад при фаринготонзиліті, отиті.
Відповідно до загальних терапевтичних принципів, основне захворювання слід лікувати засобами базисної терапії. Гарячка сама по собі не є показанням для застосування препарату.
Гіперчутливість до діючої речовини або до будь-якої допоміжної речовини.
Кровотеча або перфорація шлунково-кишкового тракту в анамнезі, пов’язані з попереднім лікуванням нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП).
Активна форма виразкової хвороби/кровотечі або рецидивуюча виразкова хвороба/кровотеча в анамнезі (два або більше окремих епізоди встановленої виразки або кровотечі).
ІІІ триместр вагітності.
Запальні захворювання кишечнику (наприклад, хвороба Крона або виразковий коліт).
Печінкова недостатність.
Ниркова недостатність (швидкість клубочкової фільтрації 2).
Застійна серцева недостатність [II–IV функціонального класу за класифікацією NYHA (Нью-Йоркська кардіологічна асоціація)].
Не застосовувати для лікування післяопераційного болю після операції коронарного шунтування (або використання апарату штучного кровообігу).
Ішемічна хвороба серця у пацієнтів, які мають стенокардію, або перенесли інфаркт міокарда.
Цереброваскулярні захворювання у пацієнтів, які перенесли інсульт або мають епізоди транзиторних ішемічних атак.
Захворювання периферичних артерій.
Проктит.
Диклофенак натрію, як і інші НПЗП, протипоказаний пацієнтам, у яких у відповідь на прийом ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗП виникають напади бронхіальної астми, кропив’янка, ангіоневротичний набряк або гострий риніт.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Зазначено взаємодії, що спостерігаються при застосуванні диклофенаку у вигляді кишковорозчинних таблеток та/або в інших лікарських формах.
Літій. За умов одночасного застосування диклофенак може підвищити концентрацію літію у плазмі крові. Рекомендується моніторинг рівня літію у сироватці крові.
Дигоксин. За умов одночасного застосування диклофенак може підвищити концентрацію дигоксину у плазмі крові. Рекомендується моніторинг рівня дигоксину у сироватці крові.
Діуретичні та антигіпертензивні засоби. Супутнє застосування диклофенаку з діуретиками та антигіпертензивними засобами [наприклад, β-блокаторами, інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ)] може спричинити зниження їх антигіпертензивного ефекту шляхом інгібування синтезу судинорозширювальних простагландинів. Таким чином, подібні комбінації слід застосовувати з обережністю, а пацієнти, особливо літнього віку, повинні перебувати під ретельним наглядом щодо артеріального тиску. Пацієнти повинні отримувати належну гідратацію, рекомендується також моніторинг ниркової функції після початку супутньої терапії та на регулярній основі після неї, особливо при застосуванні діуретиків та інгібіторів АПФ, у зв’язку зі збільшенням ризику нефротоксичності.
Препарати, що спричиняють гіперкаліємію. Супутнє лікування калійзберігаючими діуретиками, циклоспорином, такролімусом або триметопримом може бути пов’язане зі збільшенням рівня калію у сироватці крові, тому обстеження стану пацієнтів слід проводити частіше.
Антикоагулянти та протитромбоцитарні засоби. Супутнє застосовування підвищує ризик кровотечі, тому рекомендується вжити запобіжних заходів. Хоча клінічні дослідження не свідчать про вплив диклофенаку на активність антикоагулянтів, існують окремі дані про збільшення ризику кровотечі у пацієнтів, які застосовують одночасно диклофенак та антикоагулянти. Тому для впевненості, що ніякі зміни в дозуванні антикоагулянтів не потрібні, рекомендований ретельний моніторинг таких пацієнтів. Як і інші нестероїдні протизапальні препарати, диклофенак у високих дозах може тимчасово пригнічувати агрегацію тромбоцитів.
Інші НПЗП, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 та кортикостероїди. Одночасне застосування диклофенаку та інших НПЗП або кортикостероїдів може підвищити ризик шлунково-кишкової кровотечі або виразки. Слід уникати одночасного застосування двох або більше НПЗП.
Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). Супутнє застосування НПЗП та СІЗЗС може збільшувати ризик шлунково-кишкових кровотеч.
Антидіабетичні препарати. Клінічні дослідження показали, що диклофенак можна застосовувати разом з пероральними антидіабетичними засобами і не змінювати їх терапевтичний ефект. Проте є деякі повідомлення про розвиток у таких випадках як гіпоглікемії, так і гіперглікемії, що зумовлювало необхідність зміни дози антидіабетичних засобів під час застосування диклофенаку. Тому рекомендовано під час комбінованої терапії контролювати рівень глюкози в крові.
Також є окремі повідомлення про випадки метаболічного ацидозу при одночасному застосуванні з диклофенаком, особливо у пацієнтів з уже наявними порушеннями функції нирок.
Метотрексат. Диклофенак може пригнічувати кліренс метотрексату в ниркових канальцях, що призводить до підвищення рівня метотрексату. Слід дотримуватись обережності при призначенні НПЗП, включаючи диклофенак, менше ніж за 24 години до застосування метотрексату, оскільки в таких випадках може підвищуватися концентрація метотрексату в крові і посилюватися його токсична дія. Були зареєстровані випадки серйозної токсичності, коли інтервал між застосуванням метотрексату і НПЗП, включаючи диклофенак, був у межах 24 годин. Ця взаємодія опосередкована через накопичення метотрексату в результаті порушення ниркової екскреції у присутності НПЗП.
Циклоспорин. Вплив диклофенаку, як і інших НПЗП, на синтез простагландинів у нирках може посилювати нефротоксичність циклоспорину, у зв’язку з цим диклофенак слід застосовувати у нижчих дозах, ніж для пацієнтів, які не застосовують циклоспорин.
Такролімус. При застосуванні НПЗП з такролімусом підвищується ризик нефротоксичності, що може бути опосередковано через ниркові антипростагландинові ефекти НПЗП та інгібітору кальциневрину. У зв’язку з цим диклофенак слід застосовувати в нижчих дозах, ніж пацієнтам, які не застосовують такролімус.
Антибактеріальні хінолони. Існують окремі дані щодо розвитку судом у пацієнтів, які одночасно застосовували похідні хінолону та НПЗП. Це може спостерігатися у пацієнтів як з епілепсією та судомами в анамнезі, так і без них. Таким чином, слід проявляти обережність при вирішенні питання про застосування хінолону пацієнтам, які вже отримують НПЗП.
Фенітоїн. При застосуванні фенітоїну одночасно з диклофенаком рекомендується проводити моніторинг концентрації фенітоїну у плазмі крові у зв’язку з очікуваним збільшенням впливу фенітоїну.
Колестипол та холестерамін. Ці препарати можуть спричинити затримку або зменшення всмоктування диклофенаку. Таким чином, рекомендується призначати диклофенак принаймні за 1 годину до або через 4-6 годин після застосування колестиполу/холестираміну.
Серцеві глікозиди. Одночасне застосування серцевих глікозидів та НПЗП у пацієнтів може посилити серцеву недостатність, зменшити швидкість клубочкової фільтрації та підвищити рівень серцевих глікозидів у плазмі крові.
Міфепристон. НПЗП не слід застосовувати протягом 8–12 днів після застосування міфепристону, оскільки НПЗП можуть зменшити ефект міфепристону.
Інгібітори CYP2C9. Обережність рекомендується при сумісному призначенні диклофенаку з потужними інгібіторами CYP2C9 (наприклад з вориконазолом), що може призвести до значного збільшення максимальних концентрацій у плазмі крові та експозиції диклофенаку внаслідок пригнічення метаболізму диклофенаку.
Індуктори СYP2C9. Необхідна обережність при сумісному призначенні диклофенаку з індукторами СYP2C9 (наприклад рифампіцином). Це може призвести до значного зниження концентрації у плазмі крові та експозиції диклофенаку.
Шлунково-кишкові виразки, кровотеча або перфорація можуть виникнути в будь-який час під час застосування нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) незалежно від того, чи є вони ЦОГ-2-селективними, навіть за відсутності попереджувальних симптомів або схильності в анамнезі. Щоб мінімізувати небажані ефекти, слід застосовувати мінімальну ефективну дозу протягом найкоротшого періоду часу.
Плацебоконтрольовані дослідження виявили підвищений ризик розвитку тромботичних серцево-судинних і цереброваскулярних ускладнень при застосуванні певних селективних інгібіторів ЦОГ-2. Чи цей ризик безпосередньо корелює з селективністю ЦОГ-1 / ЦОГ-2 окремих НПЗП, все ще залишається невідомим.
Слід уникати одночасного застосування Диклофенаку-Фармекс із системними НПЗП, такими як селективні інгібітори циклооксигенази-2, через відсутність будь-яких доказів синергічного ефекту і зв’язку з потенційними адитивними побічними ефектами.
Оскільки на сьогодні відсутні порівнянні дані клінічних досліджень стосовно довгострокового лікування із використанням максимальної дози диклофенаку, підвищення ризику не може бути виключено. Тому перед призначенням диклофенаку слід проводити ретельну оцінку співвідношення «користь — ризик» у пацієнтів з клінічно підтвердженими коронарною хворобою серця, цереброваскулярними порушеннями, оклюзійними захворюваннями периферичної артерії або значними факторами ризику (наприклад: гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння). Слід застосовувати мінімальну ефективну дозу протягом найкоротшого періоду.
Необхідна обережність щодо застосування пацієнтам віком понад 65 років. Зокрема, рекомендується застосовувати найнижчу ефективну дозу ослабленим пацієнтам літнього віку або з низькою масою тіла.
У рідкісних випадках при застосуванні НПЗП можуть спостерігатися алергічні реакції, в тому числі анафілактичні/анафілактоїдні реакції, навіть без попереднього впливу диклофенаку. Реакції гіперчутливості можуть також прогресувати до виникнення синдрому Коуніса, серйозної алергічної реакції, яка може спричинити інфаркт міокарда. Симптоми таких реакцій можуть включати біль у грудях, що виникає в поєднанні з алергічною реакцією на диклофенак. Диклофенак-Фармекс, як і інші НПЗП, може маскувати ознаки і симптоми інфекції.
Вплив на травний тракт.
При застосуванні всіх НПЗП, включаючи диклофенак, були зареєстровані випадки шлунково-кишкових кровотеч (випадки блювання кров’ю, мелени), утворення виразки або перфорації, які можуть бути летальними та статися в будь-який час у процесі лікування, при наявності або відсутності попереджувальних симптомів, або попереднього анамнезу серйозних явищ з боку шлунково-кишкового тракту. Ці явища зазвичай мають більш серйозні наслідки у пацієнтів літнього віку. Якщо у пацієнтів, які отримують диклофенак натрію, спостерігаються явища шлунково-кишкової кровотечі або утворення виразки, застосування препарату необхідно припинити.
Як і при застосуванні інших НПЗП, включаючи диклофенак, для пацієнтів із симптомами, що свідчать про порушення з боку травного тракту (ТТ), обов’язковим є медичний нагляд і особлива обережність. Ризик виникнення кровотечі, виразки або перфорації у ТТ збільшується з підвищенням дози НПЗП, включаючи диклофенак, і у хворих з виразкою в анамнезі, особливо з ускладненням у вигляді кровотечі або перфорації, та у пацієнтів літнього віку.
Пацієнти літнього віку мають підвищену частоту небажаних реакцій на застосування НПЗП, особливо щодо шлунково-кишкової кровотечі та перфорації, які можуть бути летальними.
Щоб зменшити ризик такого токсичного впливу на ТТ, лікування слід розпочинати та підтримувати найнижчими ефективними дозами.
Для таких пацієнтів, а також тих, хто потребує супутнього застосування лікарських засобів, що містять низькі дози ацетилсаліцилової кислоти (АСК/аспірин або інших лікарських засобів, які підвищують ризик небажаної дії на ТТ), слід розглянути питання про застосування комбінованої терапії із застосуванням захисних засобів (наприклад інгібіторів протонної помпи або мізопростолу). Пацієнти зі шлунково-кишковою токсичністю в анамнезі, особливо літнього віку, повинні повідомляти про будь-які незвичні абдомінальні симптоми (особливо кровотечі в ТТ). Застереження також потрібні для хворих, які отримують одночасно лікарські засоби, що можуть підвищити ризик виразки або кровотечі, такі як системні кортикостероїди, антикоагулянти (наприклад варфарин), антитромботичні засоби (наприклад ацетилсаліцилова кислота) або селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну.
Застосування НПЗП, включаючи диклофенак, підвищує ризик виникнення неспроможності шлунково-кишкового анастомозу. Рекомендується пильний нагляд та обережність при застосуванні диклофенаку після шлунково-кишкової операції.
Вплив на печінку.
Ретельний медичний нагляд потрібен у випадку, якщо Диклофенак-Фармекс призначати пацієнтам з порушенням функції печінки, оскільки їх стан може погіршитись.
Як і при лікуванні іншими НПЗП, включаючи диклофенак, рівень одного або декількох печінкових ферментів може підвищуватися. Під час тривалого застосування диклофенаку натрію як застережний захід призначається регулярне спостереження за функціями печінки. Якщо порушення функції печінки зберігаються або погіршуються та якщо клінічні ознаки або симптоми можуть бути пов’язані з прогресуючими захворюваннями печінки або якщо спостерігаються інші прояви (наприклад еозинофілія, висипання), застосування Диклофенаку-Фармекс слід припинити. Перебіг захворювань, таких як гепатити, може проходити без продромальних явищ. Якщо Диклофенак-Фармекс застосовується пацієнтам із печінковою порфірією, потрібна обережність через імовірність провокування нападу порфірії.
Вплив на нирки.
Через важливість простагландинів для підтримки ниркового кровотоку тривале лікування великими дозами НПЗП, включаючи диклофенак, часто (1–10 %) призводить до набряків та гіпертензії.
Оскільки при лікуванні НПЗП, включаючи диклофенак, були зареєстровані випадки затримки рідини та набряків, особливу увагу слід приділити пацієнтам з порушеннями функцій серця або нирок, артеріальною гіпертензією в анамнезі, пацієнтам літнього віку, пацієнтам, які отримують супутню терапію діуретиками або препаратами, що суттєво впливають на функцію нирок, а також пацієнтам із суттєвим зниженням позаклітинного об’єму рідини з будь-якої причини, наприклад до або після серйозного хірургічного втручання. У таких випадках рекомендується моніторинг функції нирок. Припинення терапії зазвичай зумовлює повернення до стану, який передував лікуванню.
Вплив на шкіру.
У зв’язку з застосуванням НПЗП, включаючи диклофенак натрію, дуже рідко були зареєстровані серйозні реакції з боку шкіри (деякі з них були летальні), включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса — Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. У пацієнтів найвищий ризик розвитку цих реакцій спостерігається на початку курсу терапії: поява реакції відзначається у більшості випадків протягом першого місяця лікування. Застосування Диклофенаку-Фармекс необхідно припинити при першій появі шкірних висипів, уражень слизової оболонки або при появі будь-яких інших ознак підвищеної чутливості.
Системний червоний вовчак і змішані захворювання сполучної тканини.
У пацієнтів із системним червоним вовчаком (СЧВ) і змішаними захворюваннями сполучної тканини може спостерігатися підвищений ризик розвитку асептичного менінгіту.
Серцево-судинні та цереброваскулярні ефекти.
Пацієнтам із встановленим серцево-судинним захворюванням (наприклад серцевою недостатністю, ішемічною хворобою серця, хворобою периферичних артерій) або неконтрольованою гіпертензією застосування лікарського засобу зазвичай не рекомендується.
Для пацієнтів з наявністю в анамнезі артеріальної гіпертензії та/або застійної серцевої недостатності легкого або помірного ступеня тяжкості необхідним є проведення відповідного моніторингу та надання рекомендацій, оскільки у зв’язку із застосуванням НПЗП, включаючи диклофенак, були зареєстровані випадки затримки рідини та набряків.
Дані клінічних досліджень та епідеміологічні дані свідчать, що застосування диклофенаку, особливо у високих дозах (150 мг/добу) і при тривалому лікуванні, може дещо збільшувати ризик розвитку артеріальних тромботичних явищ (наприклад інфаркту міокарда або інсульту).
Призначати диклофенак пацієнтам зі значними факторами ризику виникнення кардіоваскулярних явищ (наприклад, гіпертонія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння) можна лише після ретельної клінічної оцінки. Оскільки кардіоваскулярні ризики диклофенаку зростають зі збільшенням дози та тривалості лікування, його необхідно застосовувати якомога коротший період та у найнижчій ефективній дозі. Слід періодично переглядати потреби пацієнта у застосуванні диклофенаку для полегшення симптомів та відповідь на терапію.
Пацієнти повинні бути поінформовані про необхідність контролювати появу симптомів серйозних артеріальних тромбоемболічних явищ (біль у грудях, задишка, слабкість, порушення мовлення), що можуть виникнути у будь-який час. У такому разі потрібно негайно звернутися до лікаря.
Вплив на гематологічні показники.
При тривалому застосуванні диклофенаку натрію, як і інших НПЗП, рекомендується моніторинг повного аналізу крові.
Диклофенак-Фармекс може оборотно пригнічувати агрегацію тромбоцитів. Слід ретельно спостерігати за пацієнтами з порушеннями гемостазу, геморагічним діатезом або гематологічними порушеннями.
Бронхіальна астма в анамнезі.
У пацієнтів з бронхіальною астмою, сезонним алергічним ринітом, набряком слизової оболонки носа (тобто назальними поліпами) хронічними обструктивними захворюваннями легень або хронічними інфекціями дихальних шляхів (особливо таких, що пов’язані з алергічними подібними до ринітів симптомами) частіше виникають реакції на НПЗП, такі як загострення бронхіальної астми (так звана непереносимість аналгетиків / аналгетична астма), набряк Квінке або кропив’янка. У зв’язку з цим щодо таких пацієнтів рекомендовано спеціальні застережні заходи (готовність до надання невідкладної допомоги). Це також стосується пацієнтів з алергічними реакціями на інші речовини, такими як висипання, свербіж або кропив’янка.
Як і інші препарати, що пригнічують активність простагландинсинтетази, диклофенак натрію та інші НПЗП можуть спровокувати розвиток бронхоспазму при застосуванні пацієнтам, які страждають на бронхіальну астму, або пацієнтам з бронхіальною астмою в анамнезі.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність.
Починаючи з 20-го тижня вагітності, застосування диклофенаку може спричинити олігогідрамніон внаслідок дисфункції нирок плода. Ця патологія може виникнути незабаром після початку лікування і зазвичай є оборотною після припинення лікування. За відсутності абсолютної потреби не можна застосовувати диклофенак у першому чи другому триместрі вагітності. У І і ІІ триместрах вагітності диклофенак натрію можна призначати лише у разі, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода, і лише в мінімальній ефективній дозі, тривалість лікування повинна бути настільки коротка, наскільки це можливо. Може бути доцільним допологовий моніторинг щодо олігогідрамніону, якщо мав місце вплив диклофенаку протягом кількох днів, починаючи з 20 тижня вагітності. У разі виявлення олігогідрамніону застосування диклофенаку слід припинити.
Як і інші НПЗП, лікарський засіб протипоказаний в останньому триместрі вагітності (можливе пригнічення скорочувальної здатності матки і передчасне закриття артеріальної протоки у плода).
Інгібування синтезу простагландинів може негативно позначитися на вагітності та/або розвитку ембріона/плода. Дані епідеміологічних досліджень свідчать про підвищений ризик розвитку серцевих вад і гастрошизису після застосування інгібітору синтезу простагландинів на ранніх термінах вагітності. Абсолютний ризик серцево-судинних вад був збільшений з менш ніж 1 % до приблизно 1,5 %. Не виключено, що ризик збільшується з дозою і тривалістю лікування. Було показано, що у тварин введення інгібітору синтезу простагландинів призводить до збільшення пре- і постімплантаційної втрати та летальності ембріона/плода.
Крім того, у тварин, які отримували інгібітор синтезу простагландинів у період органогенезу, була зареєстрована підвищена частота різних вад розвитку, у тому числі з боку серцево-судинної системи. Якщо диклофенак натрію застосовує жінка, яка прагне завагітніти, або у І триместрі вагітності, доза препарату має бути якомога нижчою, а тривалість лікування – якомога коротшою.
Під час ІІІ триместру вагітності при застосуванні інгібіторів синтезу простагландинів можуть виникати такі небажані ефекти:
у плода:
- серцево-легенева токсичність (з передчасним закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією);
- порушення функції нирок (див. вище);
у матері наприкінці вагітності і новонародженого:
- подовження часу кровотечі, антиагрегантний ефект, який може спостерігатися навіть при дуже низьких дозах;
- гальмування скорочень матки, що призводить до затримки або подовження пологів.
Отже, диклофенак натрію протипоказаний у ІІІ триместрі вагітності.
Годування груддю.
Як і інші НПЗП, диклофенак у незначній кількості проникає у грудне молоко. У зв’язку з цим супозиторії диклофенаку не слід застосовувати жінкам у період годування груддю, щоб уникнути небажаного впливу на немовля. Якщо лікування є життєво необхідним, слід перевести дитину на штучне вигодовування.
Фертильність жінок.
Як і інші НПЗП, диклофенак натрію може негативно впливати на жіночу фертильність, тому не рекомендується призначати препарат жінкам, які планують вагітність. Для жінок, які мають проблеми із зачаттям або проходять дослідження на безпліддя, слід розглянути доцільність відміни диклофенаку натрію.
З огляду на дані досліджень на тваринах не може бути виключене порушення фертильності у самців. Значущість цих даних для людей незрозуміла.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Пацієнтам, у яких під час терапії диклофенаком натрію виникають порушення зору, запаморочення, вертиго, сонливість, порушення з боку центральної нервової системи, млявість або підвищена втомлюваність, не слід керувати автотранспортом або працювати зі складними механізмами.
Слід застосовувати мінімальну ефективну дозу протягом найкоротшого періоду, враховуючи завдання лікування у кожного окремого пацієнта.
Не приймати всередину — тільки для ректального введення.
Супозиторії потрібно вводити у пряму кишку якомога глибше, бажано після очищення кишечнику.
Початкова доза диклофенаку натрію зазвичай становить 100–150 мг/добу. При невиражених симптомах, а також при тривалій терапії достатньо дози диклофенаку натрію 75–100 мг/добу.
Добову дозу розподіляти на 2–3 прийоми. Для уникнення нічного болю або ранкової скутості до прийому препарату вдень призначають диклофенак натрію у вигляді ректальних супозиторіїв перед сном (добова доза не повинна перевищувати 150 мг).
При первинній дисменореї добову дозу диклофенаку натрію слід підбирати індивідуально, зазвичай вона становить 50–150 мг/добу. Початкова доза може бути 50–100 мг/добу, але при необхідності її можна збільшити протягом кількох менструальних циклів до максимальної, що становить 150 мг/добу.
Застосування лікарського засобу слід розпочинати після виникнення перших больових симптомів та продовжувати кілька днів, залежно від динаміки регресії симптомів.
Для лікування нападів мігрені курс розпочинати у дозі 100 мг при прояві перших ознак початку нападу. У разі необхідності в той же день можливо застосувати другий супозиторій (100 мг диклофенаку). У разі необхідності у наступні дні лікування можна продовжити (добова доза препарату диклофенаку натрію не повинна перевищувати 150 мг, дозу розподіляти на 2–3 застосування).
Пацієнти літнього віку: хоча у пацієнтів літнього віку фармакокінетика диклофенаку натрію не погіршується до будь-якого клінічно значущого ступеня, нестероїдні протизапальні препарати потрібно застосовувати з особливою обережністю таким пацієнтам, оскільки вони, як правило, більш схильні до розвитку небажаних реакцій. Зокрема, ослабленим пацієнтам літнього віку або пацієнтам з низьким показником маси тіла рекомендується застосовувати найнижчі ефективні дози; також пацієнтів необхідно обстежити щодо шлунково-кишкових кровотеч при лікуванні НПЗП.
Порушення функції нирок
Застосування лікарського засобу Диклофенак-Фармекс протипоказане пацієнтам з нирковою недостатністю (ШКФ 2; див. розділ «Протипоказання»).
Спеціальні дослідження за участю пацієнтів з порушенням функції нирок не проводилися, тому рекомендації щодо коригування дози не можуть бути надані. Слід з обережністю застосовувати препарат пацієнтам з порушенням функції нирок (див. розділ «Особливості застосування»).
Порушення функції печінки
Застосування лікарського засобу Диклофенак-Фармекс протипоказане пацієнтам з печінковою недостатністю (див. розділ «Протипоказання»).
Спеціальні дослідження за участю пацієнтів з порушенням функції печінки не проводилися, тому рекомендації щодо коригування дози не можуть бути надані. Слід з обережністю застосовувати препарат пацієнтам з легким та помірним порушенням функції печінки (див. розділ «Особливості застосування»).
Діти.
Супозиторії диклофенаку натрію по 100 мг не застосовувати для лікування дітей.
Симптоми. Типової клінічної картини, характерної для передозування диклофенаку, не існує. Передозування може спричинити такі симптоми як головний біль, нудота, блювання, біль в епігастрії, шлунково-кишкова кровотеча, діарея, запаморочення, дезорієнтація, збудження, кома, сонливість, шум у вухах та судоми. Гостра ниркова недостатність та ураження печінки можливі у разі тяжкої інтоксикації.
Лікування. У разі необхідності проводять симптоматичну терапію. Підтримувальні заходи та симптоматичне лікування призначають з приводу таких ускладнень, як артеріальна гіпотензія, ниркова недостатність, судоми, розлади з боку шлунково-кишкового тракту, а також пригнічення дихання.
Малоймовірно, що такі специфічні заходи, як форсований діурез, діаліз або гемоперфузія, будуть ефективними для виведення з організму НПЗП, включаючи диклофенак, через його значне зв’язування з білками та інтенсивний метаболізм. Протягом однієї години після застосування потенційно токсичної кількості препарату слід розглянути можливість застосування активованого вугілля. Крім того, для дорослих слід розглянути можливість промивання шлунка протягом однієї години після застосування потенційно токсичної кількості препарату. При частих або тривалих судомах необхідно внутрішньовенно ввести діазепам. З урахуванням клінічного стану пацієнта можуть бути показані інші заходи.
Частота небажаних реакцій визначається таким чином: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥1/100,
З боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко – тромбоцитопенія, лейкопенія, анемія (гемолітична анемія, апластична анемія), агранулоцитоз.
З боку імунної системи: рідко – гіперчутливість, анафілактичні та анафілактоїдні реакції (включаючи артеріальну гіпотензію і шок); дуже рідко – ангіоневротичний набряк (включаючи набряк обличчя).
Психічні порушення: дуже рідко – дезорієнтація, депресія, безсоння, дратівливість, нічні кошмари, психотичні порушення.
З боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення; рідко – сонливість; підвищена втомлюваність; дуже рідко – парестезії, слабкість, порушення пам´яті, судоми, занепокоєння, тремор, асептичний менінгіт, розлади смаку, інсульт; частота невідома – сплутаність свідомості, галюцинації, порушення чутливості, загальне нездужання.
З боку органів зору: дуже рідко – зорові порушення, затуманення зору, диплопія; частота невідома – неврит зорового нерва.
З боку органів слуху та лабіринту вуха: часто – вертиго; дуже рідко – дзвін у вухах, розлади слуху.
З боку серцево-судинної системи: часто – артеріальна гіпертензія; нечасто*– відчуття серцебиття, біль у грудях, серцева недостатність, інфаркт міокарда, артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія, дуже рідко – васкуліт; частота невідома – синдром Коуніса.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: рідко – астма (включаючи задишку), бронхоспазм; дуже рідко – пневмоніт.
З боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, блювання, діарея, диспепсія, біль у животі, метеоризм, анорексія, зменшення апетиту; рідко – гастрит, шлунково-кишкова кровотеча, гематемезис, мелена, геморагічна діарея, виразки шлунка і кишечнику, що супроводжуються або не супроводжуються кровотечею, шлунково-кишковий стеноз чи перфорація (іноді летальні, особливо у хворих літнього віку), які можуть призвести до перитоніту, проктит; дуже рідко – коліт (включаючи геморагічний коліт, ішемічний коліт та загострення виразкового коліту або хвороба Крона), запор, стоматит (включаючи виразковий стоматит), глосит, порушення функції стравоходу, діафрагмоподібний стеноз кишечнику, панкреатит, загострення геморою.
З боку гепатобіліарної системи: часто – підвищення рівня трансаміназ; рідко – гепатит, жовтяниця, розлади печінки; дуже рідко – блискавичний гепатит, некроз печінки, печінкова недостатність.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто – висипання; рідко – кропив’янка; дуже рідко – висипання у вигляді пухирів, екзема, еритема, мультиформна еритема, синдром Стівенса — Джонсона, синдром Лаєлла (токсичний епідермальний некроліз), ексфоліативний дерматит, випадіння волосся, реакції фоточутливості, пурпура, у т. ч. алергічна, пурпура Шенлейна — Геноха, свербіж.
З боку нирок та сечовидільної системи: часто – затримка рідини, набряк; дуже рідко – гостре ураження нирок (гостра ниркова недостатність), гематурія, протеїнурія, тубулоінтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, папілярний некроз нирки.
Загальні порушення і порушення у місці введення: часто – подразнення у місці введення, рідко –набряк.
З боку репродуктивної системи та молочних залоз: дуже рідко – імпотенція.
*Показники частоти базуються на даних довгострокового застосування у високій дозі (150 мг/доба).
Клінічні дослідження та епідеміологічні дані свідчать про підвищений ризик тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркт міокарда або інсульт), пов’язаних із застосуванням диклофенаку, зокрема у високих терапевтичних дозах (150 мг на добу) та при тривалому застосуванні.
Зорові порушення.
Такі порушення, як порушення зору, погіршення зору і диплопія, є ефектами класу НПЗП і, як правило, є оборотними після відміни лікарського засобу. Найбільш імовірним механізмом порушень зору є інгібування синтезу простагландинів та інших споріднених сполук, які, порушуючи регуляцію ретинального кровотоку, сприяють розвитку візуальних порушень. Якщо такі симптоми виникають під час лікування диклофенаком, необхідно провести офтальмологічне дослідження для виключення інших можливих причин.
2 роки – для упаковки у стрипах з плівки ПВХ/ПВДХ/ПЕ.
3 роки – для упаковки у стрипах з плівки ПВХ/ПЕ.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС. Зберігати у недоступному для дітей місці.
По 5 супозиторіїв у стрипі, по 2 стрипи у пачці з картону.
За рецептом.
ТОВ «ФАРМЕКС ГРУП».
Україна, 08301, Київська обл., місто Бориспіль, вулиця Шевченка, будинок 100.
Джерелом інформаціі для опису є Державний Реєстр Лікарських Засобів України
УВАГА! Ціни актуальні лише в разі оформлення замовлення в електронній медичній інформаційній системі Аптека 9-1-1. Ціни на товари в разі купівлі безпосередньо в аптечних закладах-партнерах можуть відрізнятися від тих, що зазначені на сайті!
Додавання відгуку
{{docMaster.documentName}}
{{docVisa.documentName}}