Торгівельна назва | Нурофєн |
Діючі речовини | Ібупрофен |
Кількість діючої речовини: | 400 мг |
Форма випуску: | капсули для внутрішнього застосування |
Кількість в упаковці: | 10 капсул |
Первинна упаковка: | блістер |
Спосіб застосування: | Орально |
Взаємодія з їжею: | Під час |
Температура зберігання: | від 5°C до 25°C |
Чутливість до світла: | Не чутливий |
Ознака: | Імпортний |
Походження: | Хімічний |
Ринковий статус: | Оригінал |
Виробник: | РЕККІТТ БЕНКІЗЕР ХЕЛСКЕР ІНТЕРНЕШНЛ ЛІМІТЕД |
Країна виробництва: | Великобританія |
Заявник: | Реккітт Бенкізер |
Умови відпуску: | Без рецепта |
Код АТС M Препарати для лікування захворювань кістково-мʼязової системи M01 Протизапальні і знеболюючі засоби M01A Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби M01AE Похідні пропіонової кислоти M01AE01 Ібупрофен |
Упаковка / 10 шт.
154.40 грн.Фармакодинаміка. ібупрофен - це НПЗП, похідне пропіонової кислоти, яка продемонструвала свою ефективність при придушенні синтезу простагландинів - медіаторів болю та запалення. ібупрофен виявляє аналгетичну, жарознижувальну та протизапальну дію. крім того, ібупрофен можна зупинити пригнічує агрегацію тромбоцитів.
Експериментальні дані свідчать, що ібупрофен може конкурентно пригнічувати ефект низької дози ацетилсаліцилової кислоти на агрегацію тромбоцитів при одночасному застосуванні цих препаратів. Деякі дослідження фармакодинаміки показують, що при застосуванні разових доз ібупрофену 400 мг в межах 8 ч до або 30 хв після застосування ацетилсаліцилової кислоти негайного вивільнення (81 мг) відзначалося зниження впливу ацетилсаліцилової кислоти на утворення тромбоксану або агрегаціютромбоцитів. Хоча існують сумніви щодо екстраполяції цих даних на клінічну ситуацію, не можна виключити вірогідність, що регулярне тривале застосування ібупрофену може зменшити кардіопротекторний ефект ацетилсаліцилової кислоти в низьких дозах. При несистематичний застосуванні ібупрофену такий клінічно значимий ефект вважається малоймовірним.
Усередині капсули Нурофен Експрес Форте міститься ібупрофен, розчинений в гідрофільній розчиннику. Після прийому всередину желатинова капсула розпадається під дією шлункового соку, в результаті чого вивільняється вже розчинений ібупрофен.
Фармакокінетика. При пероральному застосуванні ібупрофен швидко всмоктується частково вже в шлунку і далі повністю в тонкій кишці.
Після метаболізму в печінці (гідроксилювання, карбоксилювання, кон'югація) неактивніметаболіти повністю виводяться переважно з сечею (90%), а також з жовчю. Т ½ у здорових добровольців, як і у пацієнтів із захворюваннями печінки та нирок, становить 1,8-3,5 год. Зв'язування з білками плазми крові близько 99%. При пероральному застосуванні лікарської форми звичайне вивільнення C max в плазмі крові досягається через 1-2 год. C max в плазмі крові після прийому всередину разом з їжею досягаються через 1-2 год. В ході фармакокінетичного дослідження час до C max в плазмі крові (Tmax ) натщесерце для лікарської форми в таблетках становило 90 хв, тоді як для Нурофен Експрес Форте, м'яких капсул - 40 хв. Ібупрофен визначається в плазмі крові протягом більш ніж через 8 годин після прийому Нурофен Експрес Форте, м'яких капсул.
Нурофен експрес ультракап. симптоматичне лікування головного, зубного та періодичної менструального болю. лихоманка і біль в м'язах при застуді.
Нурофен Експрес Форте. Симптоматичне лікування легкої і помірної болю різного походження (головний, зубний біль, болісні менструації), в тому числі при застуді та лихоманці.
Нурофен експрес ультракап рекомендований дорослим і дітям з масою тіла ≥40 кг: рекомендована початкова доза становить 1-2 капсули, потім, при необхідності, по 1-2 капсули (200-400 мг ібупрофену) кожні 4-6 год. Не застосовувати більше 6 капсул (1200 мг) протягом 24 год.
Діти з масою тіла ≤39 кг. Застосування препарату можливо у дітей з масою тіла не менше 20 кг. Максимальна добова доза ібупрофену становить 20-30 мг/кг маси тіла, розділена на 3-4 прийоми з інтервалом прийому 6-8 ч. Чи не перевищувати максимально допустиму добову дозу.
Дітям з масою тіла 20-29 кг рекомендована початкова доза - 1 капсула (еквівалентно 200 мг ібупрофену). Максимальна добова доза становить 3 капсули (еквівалентно 600 мг ібупрофену).
Дітям з масою тіла 30-39 кг рекомендована початкова доза - 1 капсула (еквівалентно 200 мг ібупрофену). Максимальна добова доза становить 4 капсули (еквівалентно 800 мг ібупрофену).
Капсули, як правило, приймають під час їжі, не розжовуючи, запиваючи водою.
Особам похилого віку не потрібен спеціальний підбір дози.
Якщо симптоми захворювання зберігаються більше 3 днів, а при застосуванні для зменшення болю більше 4 днів, необхідно звернутися до лікаря для уточнення діагнозу і корекції схеми лікування.
Нурофен Експрес Форте. Всередину дорослим і дітям у віці старше 12 років з масою тіла 40 кг. Тільки для короткочасного застосування. Побічні ефекти можна мінімізувати шляхом застосування мінімальної ефективної дози протягом найкоротшого періоду, необхідного для контролю симптомів. Капсули слід приймати переважно під час або після прийому їжі, не розжовуючи, запиваючи водою.
Разова доза для дітей у віці від 12 років з масою тіла 40 кг і дорослих становить 1 капсулу (400 мг ібупрофену). При необхідності можна застосовувати по 1 капсулі кожні 6 ч. Максимальна добова доза становить 1200 мг (3 капсули на добу). Застосовувати мінімальну ефективну дозу, необхідну для лікування симптомів, протягом короткого періоду часу.
Пацієнтам похилого віку не потрібен спеціальний підбір дози, крім випадків вираженої ниркової або печінкової недостатності.
Якщо симптоми захворювання погіршуються або зберігаються більше 3 днів, необхідно звернутися до лікаря для уточнення діагнозу і корекції схеми лікування. Тривалість лікування визначає лікар індивідуально, залежно від перебігу захворювання та стану хворого.
Підвищена чутливість до ібупрофену або будь-якого компонента препарату;
Наступні побічні реакції спостерігались при короткочасному застосуванні доз ібупрофену, які не перевищували 1200 мг/добу. при лікуванні хронічних захворювань, при тривалому застосуванні можуть виникати додаткові побічні ефекти.
Побічні реакції, що виникали при застосуванні ібупрофену, представлені по системам органів і частоті їх прояви. Частота побічних реакцій визначається наступним чином: дуже часто (1/10), часто (від 1/100 до 1/10), нечасто (від 1/1000 до 1/100), рідко (від 1/10 000 до 1/1000 ), дуже рідко (1/10 000) і частота невідома (неможливо оцінити, враховуючи наявні дані). В рамках кожної групи частоти побічних реакцій наводяться в порядку убування ступеня тяжкості.
Найбільш часті побічні реакції є шлунково-кишковими за своєю природою і в основному залежать від дози, в тому числі ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі, який залежить від дози та тривалості лікування. Побічні реакції відзначають рідше, якщо максимальна добова доза не перевищує 1200 мг.
Дані клінічних досліджень і епідеміологічні дані свідчать про те, що застосування ібупрофену (особливо в високих дозах по 2400 мг/добу) і тривале лікування можуть бути пов'язані з дещо підвищеним ризиком артеріальних тромботичних ускладнень (таких як інфаркт міокарда або інсульт).
З боку системи крові та лімфатичної системи: дуже рідко - порушення кровотворення (анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, панцитопенія, агранулоцитоз). Першими ознаками є лихоманка, біль в горлі, поверхневі виразки в ротовій порожнині, грипоподібні симптоми, важка форма виснаження, незрозуміле кровотеча і синці.
З боку імунної системи: рідко - реакції гіперчутливості, що включають кропив'янку та свербіж; дуже рідко - тяжкі реакції гіперчутливості, симптоми яких можуть включати набряк обличчя, язика і гортані, задишку, тахікардію, гіпотензію, анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк або важкий шок; частота невідома - реактивність дихальних шляхів, включаючи астму, загострення БА, бронхоспазм.
З боку нервової системи: нечасто - головний біль; дуже рідко - асептичний менінгіт, окремі симптоми якого (ригідність потиличних м'язів, головний біль, нудота, блювота, лихоманка і втрата свідомості) можуть виникати у пацієнтів з існуючими аутоімунними захворюваннями, такими як системний червоний вовчак, змішане захворювання сполучної тканини; частота невідома - запаморочення, парестезії, сонливість.
З боку серцево-судинної системи: частота невідома - серцева недостатність, набряк.
З боку судинної системи: частота невідома - АГ.
Шлунково-кишковий тракт: нечасто - біль у животі, нудота та диспепсія; рідко - діарея, метеоризм, запор і блювота; дуже рідко - виразкова хвороба, перфорації або шлунково-кишкові кровотечі, мелена, кривава блювота, іноді летальні (особливо у пацієнтів похилого віку), виразковий стоматит, гастрит; частота невідома - загострення коліту та хвороби Крона.
З боку печінки: дуже рідко - порушення функції печінки.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: рідко - різні висипання на шкірі; дуже рідко - можуть виникати важкі форми шкірних реакцій, таких як бульозні реакції, включаючи синдром Стівенса - Джонсона, поліморфну еритему та токсичний епідермальний некроліз.
З боку нирок та сечовидільної системи: дуже рідко - гостре порушення функції нирок, папіллонекроз, особливо при тривалому застосуванні, пов'язаний з підвищенням рівня сечовини в плазмі крові, і набряк.
Лабораторні дослідження: дуже рідко - зниження рівня гемоглобіну.
Побічні ефекти, які виникають після застосування ібупрофену і всієї групи нестероїдних протизапальних засобів в цілому, можна зменшити шляхом застосування мінімальної ефективної дози, необхідної для лікування симптомів, протягом короткого періоду часу.
У пацієнтів похилого віку спостерігається підвищена частота побічних реакцій на НПЗЗ, особливо шлунково-кишкових кровотеч і перфорацій, які можуть бути летальними.
Вплив на органи дихання. Бронхоспазм може виникнути у хворих на бронхіальну астму або алергічними захворюваннями в анамнезі.
Інші НПЗП. Одночасне застосування ібупрофену з іншими НПЗП, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, підвищує ризик розвитку побічних реакцій, тому його слід уникати.
Системний червоний вовчак та змішане захворювання сполучної тканини. З обережністю слід застосовувати ібупрофен при проявах системного червоного вовчака і змішаного захворювання сполучної тканини з-за підвищеного ризику виникнення асептичного менінгіту.
Метаболізм порфирина. Слід дотримуватися обережності пацієнтам з вродженим розладом метаболізму порфірину (наприклад гострої переміжної порфірією).
Вплив на серцево-судинну і цереброваскулярної систему. Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та / або серцевою недостатністю в анамнезі слід з обережністю починати лікування (необхідна консультація лікаря), оскільки при терапії ібупрофеном, як і іншими НПЗП, повідомлялося про випадки затримки рідини, АГ і набряків.
Дані клінічних досліджень і епідеміологічні дані свідчать, що застосування ібупрофену, особливо у високих дозах (2400 мг/добу), може бути пов'язано з дещо підвищеним ризиком артеріальних тромботичних ускладнень (наприклад інфаркту міокарда або інсульту). Загалом, епідеміологічні дослідження не передбачають, що низька доза ібупрофену (наприклад ≤1200 мг/добу) може призвести до підвищення ризику артеріальних тромботичних ускладнень.
Пацієнтів з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю (клас II-III за класифікацією NYHA), діагностованою ІХС, захворюванням периферичних артерій і / або цереброваскулярними захворюваннями слід лікувати ибупрофеном тільки після ретельної оцінки клінічної картини. Слід уникати високих доз (2400 мг/добу).
Також слід ретельно оцінювати клінічну картину перед початком тривалого лікування пацієнтів з факторами ризику серцево-судинних ускладнень (наприклад АГ, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння), особливо якщо необхідні високі дози ібупрофену (2400 мг/добу).
Вплив на нирки. Слід з обережністю застосовувати ібупрофен пацієнтам з порушенням функції нирок, оскільки функція нирок може погіршитися.
Вплив на печінку. Можливо порушення функції печінки.
Хірургічні втручання. Слід дотримуватися обережності безпосередньо після значних хірургічних втручань.
Вплив на фертильність у жінок. Існують обмежені дані, що лікарські засоби, що пригнічують синтез циклооксигенази / простагландину, при тривалому застосуванні (стосується дози 2400 мг протягом доби, а також тривалості лікування понад 10 днів) можуть погіршити фертильність у жінок, впливаючи на овуляцію. Цей процес є оборотним після припинення лікування.
Вплив на шлунково-кишкового тракту. НПЗП слід з обережністю застосовувати у пацієнтів зі шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки ці стани можуть загострюватися. Є повідомлення про випадки шлунково-кишкової кровотечі, перфорації, виразки, можливо з летальним результатом, які виникали на будь-якому етапі лікування НПЗП, незалежно від наявності попереджувальних симптомів або важких порушень з боку шлунково-кишкового тракту в анамнезі.
Ризик шлунково-кишкової кровотечі, перфорації, виразки підвищується при збільшенні доз НПЗП у пацієнтів з виразкою в анамнезі, особливо ускладненою кровотечею або перфорацією, і у пацієнтів літнього віку. Такі пацієнти повинні починати з мінімальних доз. Для них, а також для осіб, яким необхідне одночасне застосування ацетилсаліцилової кислоти в низьких дозах або інших лікарських засобів, які можуть підвищити ризик для шлунково-кишкового тракту, слід розглянути необхідність комбінованої терапії протекторними препаратами (наприклад мізопростолом або інгібіторами протонної помпи).
Пацієнтам з наявними шлунково-кишковими розладами в анамнезі, перш за все особам похилого віку, слід повідомляти про будь-які незвичні симптоми з боку шлунково-кишкового тракту (особливо про шлунково-кишкову кровотечу), зокрема на початку лікування.
Слід дотримуватися обережності при лікуванні пацієнтів, які отримують супутні препарати, які можуть підвищити ризик утворення виразок або кровотечі, такі як пероральнікортикостероїди, антикоагулянти (наприклад, варфарин), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну або антитромбоцитарні засоби (наприклад ацетилсаліцилову кислоту).
У разі шлунково-кишкової кровотечі або виразки у пацієнтів, які отримують ібупрофен, лікування слід негайно припинити.
Вплив на шкіру. Дуже рідко на фоні прийому нестероїдних протизапальних можуть виникати важкі форми шкірних реакцій, які можуть бути летальними, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса - Джонсона і токсичний епідермальний некроліз. Найвищий ризик появи таких реакцій спостерігається на ранніх етапах терапії, в більшості випадків початок таких реакцій відбувається протягом першого місяця лікування. Ібупрофен слід відмінити при перших ознаках шкірного висипу, патологічних змінах слизових оболонок або при будь-яких інших ознаках гіперчутливості.
У виняткових випадках вітряна віспа може викликати важкі інфекційні ускладнення з боку шкіри та м'яких тканин. Нині не можна виключати вплив НПЗП на погіршення цих інфекцій, тому рекомендується уникати застосування ібупрофену в разі вітряної віспи.
Алергія. Слід дотримуватися обережності у пацієнтів з алергічними реакціями на інші речовини, оскільки у них також існує підвищений ризик розвитку реакцій гіперчутливості при застосуванні ібупрофену.
У пацієнтів з сінну лихоманку, носовими поліпами, хронічними обструктивними захворюваннями дихальних шляхів, алергічні захворювання в анамнезі існує підвищений ризик виникнення алергічних реакцій, які можуть проявлятися як напади бронхіальної астми (так звана анальгетическая БА), набряку Квінке, кропив'янки.
Цей лікарський засіб містить сорбіт. Пацієнти з рідкісною спадковою формою непереносимості фруктози, синдром мальабсорбції глюкози та галактози, а також недостатністю ферментів сахарази або ізомальтази не повинні приймати цей препарат. Цей лікарський засіб містить понсо 4R (E124). Це може привести до алергічних реакцій.
Інше. Дуже рідко виникають важкі гострі реакції гіперчутливості (наприклад анафілактичний шок). При перших ознаках реакції гіперчутливості після застосування препарату Нурофен Експрес Форте терапію необхідно припинити. У таких випадках слід проводити як симптоматичну, так і спеціалізовану терапію.
Ібупрофен може тимчасово пригнічувати функцію тромбоцитів (впливати на агрегацію тромбоцитів). Тому рекомендується ретельно стежити за станом пацієнтів з порушенням згортання крові.
При тривалому застосуванні препарату Нурофен Експрес Форте необхідно регулярно перевіряти показники функції печінки та нирок, а також контролювати картину крові.
Тривале застосування будь-яких знеболюючих засобів для лікування головного болю може погіршити цей стан. При підозрі або підтвердженні цієї ситуації слід звернутися до лікаря і скасувати лікування. Слід припускати діагноз головного болю, зумовленої надмірним застосуванням лікарського засобу у пацієнтів з частою або щоденної головним болем, незважаючи на регулярне застосування лікарських засобів для купірування головного болю або внаслідок такого.
Звичайне застосування знеболюючих лікарських засобів, особливо комбінації декількох знеболюючих, може привести до стійкого порушення функції нирок з ризиком ниркової недостатності (анальгетическая нефропатія). Цей ризик може бути підвищений через втрату солей і зневоднення.
При застосуванні НПЗЗ на фоні одночасного вживання алкоголю може підвищитися ризик небажаних ефектів, пов'язаних з діючою речовиною, особливо з боку шлунково-кишкового тракту або центральної нервової системи.
Застосування в період вагітності та годування груддю. Придушення синтезу простагландинів може негативно впливати на вагітність та / або розвиток ембріона / плода. Дані епідеміологічних досліджень вказують на підвищений ризик викидня, вроджених вад серця і гастрошизис після застосування інгібіторів синтезу простагландинів на ранній стадії вагітності. Абсолютний ризик серцево-судинних вад збільшувався з 1% до 1,5%. Вважається, що ризик підвищується зі збільшенням дози та тривалості терапії.
НПЗП не слід приймати в перші два триместру вагітності, якщо тільки, на думку лікаря, потенційна користь для пацієнтки не перевищує можливий ризик для плоду. Якщо ібупрофен застосовує жінка, яка намагається завагітніти, або протягом I і II триместру вагітності, слід приймати найменшу можливу дозу протягом короткого періоду.
Протягом III триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть представляти такі ризики:
В обмежених дослідженнях ібупрофен виявлено в грудному молоці в дуже низькій концентрації, тому малоймовірно, щоб він міг негативно вплинути на дитину, що перебуває на грудному вигодовуванні. НПЗП не рекомендується застосовувати під час годування груддю.
Фертильність. Застосування ібупрофену може вплинути на жіночу фертильність. Цей ефект є оборотним при відміні лікування. Тому застосування ібупрофену не рекомендується жінкам.
Діти. Нурофен Експрес Ультракап протипоказаний дітям з масою тіла 20 кг. Нурофен Експрес Форте не призначають дітям у віці до 12 років і масою тіла 40 кг.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Пацієнти, які відчувають запаморочення, сонливість, запаморочення або порушення зору під час застосування ібупрофену, повинні уникати керування автомобілем або роботи з механізмами. Одноразове введення або короткий термін застосування ібупрофену зазвичай не гарантує прийняття будь-яких спеціальних заходів. Це стосується більшою мірою поєднання з алкоголем.
За умови застосування згідно рекомендованих доз і тривалості лікування препарат не впливає на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Ібупрофен, як і інші нестероїдні протизапальні засоби, не слід застосовувати в комбінації з:
ацетилсаліциловою кислотою, оскільки це підвищує ризик виникнення побічних реакцій, крім випадків, коли ацетилсаліцилова кислота (доза не вище 75 мг/добу) була призначена лікарем;
іншими НПЗП, у тому числі селективними інгібіторами ЦОГ-2: слід уникати одночасного застосування двох або більше НПЗЗ, оскільки це підвищує ризик побічних реакцій.
Експериментальні дані свідчать, що при одночасному застосуванні ібупрофен може пригнічувати вплив низьких доз ацетилсаліцилової кислоти на агрегацію тромбоцитів. Однак обмеженість цих даних і невпевненість щодо екстраполяції даних ex vivo на клінічну ситуацію не дозволяють зробити остаточні висновки щодо регулярного застосування ібупрофену; при несистематично застосуванні ібупрофену такі клінічно значущі ефекти вважаються малоймовірними.
З обережністю слід застосовувати ібупрофен у комбінації з нижченаведеними лікарськими засобами.
Антикоагулянти: НПЗП можуть підсилити ефект таких антикоагулянтів, як варфарин.
Антигіпертензивні засоби (інгібітори АПФ і антагоністи ангіотензину II) і діуретики: НПЗП можуть зменшити вираженість терапевтичного ефекту цих препаратів. У деяких пацієнтів з порушеною функцією нирок (у зневоднених пацієнтів або осіб похилого віку з порушенням функції нирок) одночасне застосування інгібітору АПФ або антагоніста ангіотензину II і препаратів, що пригнічують ЦОГ, може призводити до подальшого погіршення функції нирок, включаючи можливу ОПН, яка зазвичай має оборотний характер. Ці взаємодії слід враховувати при одночасному застосуванні пацієнтом селективного інгібітору ЦОГ-2 і інгібіторів АПФ або антагоністів ангіотензину II. Тому такі комбінації слід призначати з обережністю, особливо у пацієнтів похилого віку. При необхідності тривалого лікування слід провести адекватну гідратацію пацієнта і розглянути питання про проведення моніторингу функції нирок на початку комбінованого лікування, а також з певною періодичністю в подальшому. Діуретики можуть підвищити ризик токсичного впливу нестероїдних протизапальних засобів на нирки.
Одночасне застосування ібупрофену і калійзберігаючих діуретиків може призвести до гіперкаліємії (перевірка рівня калію в плазмі крові рекомендується).
Кортикостероїди: підвищений ризик появи виразок і кровотеч у шлунково-кишковому тракті.
Антитромбоцитарні засоби та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну: підвищується ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі.
Серцеві глікозиди: НПЗЗ можуть посилювати порушення серцевої функції, знижувати функцію фільтрації нирок і підвищувати рівень глікозидів в плазмі крові.
Літій: існують дані потенційного підвищення рівня літію в плазмі крові.
Метотрексат: застосування ібупрофену протягом 24 год до або після введення метотрексату може призвести до підвищення концентрації і токсичності метотрексату.
Циклоспорин: підвищений ризик нефротоксичності.
Мифепристон: НПЗП не слід застосовувати раніше ніж через 8-12 днів після застосування міфепристону, оскільки вони можуть знизити його ефективність.
Такролімус: можливе підвищення ризику нефротоксичності при одночасному застосуванні НПЗП і такролімусу.
Зидовудин: відомо про підвищений ризик гематологічної токсичності при одночасному застосуванні зидовудину і НПЗП. Існують дані про підвищення ризику розвитку гемартроза і гематоми у ВІЛ-інфікованих пацієнтів з гемофілією, які застосовують супутнє лікування зидовудином та ібупрофеном.
Хінолонові антибіотики: одночасний прийом з НПЗП може підвищити ризик виникнення судом.
Сульфонілсечовина: перевірка значень глюкози в крові рекомендується в якості запобіжного заходу для одночасного прийому.
Пробенецид та сульфінпіразон: можуть затримувати виділення ібупрофену.
Застосування препарату дітьми в дозі вище 400 мг/кг маси тіла може призвести до появи симптомів інтоксикації. у дорослих ефект дози менш виражений. напіввиведення при передозуванні становить 1,5-3 год.
Симптоми. У більшості пацієнтів, які застосовували клінічно значущі кількості НПЗП, розвивалися лише нудота, блювота, біль в епігастральній ділянці, дуже рідко - діарея. Можуть виникати шум у вухах, головний біль та шлунково-кишкова кровотеча. При більш важкому отруєнні можуть виникати токсичні ураження ЦНС, які проявляються у вигляді вертиго, сонливість, іноді - збудженого стану і дезорієнтації або коми. Іноді у пацієнтів відзначають судоми. При тяжкому отруєнні можуть виникати гіперкаліємія і метаболічний ацидоз, збільшення протромбінового часу / міжнародного нормалізованого відношення (ймовірно, через взаємодію з факторами згортання крові, які циркулюють в кров'яному руслі). Можуть виникати гостра ниркова недостатність, ураження печінки, артеріальна гіпотензія, пригнічення дихання і ціаноз. У хворих на бронхіальну астму можливо її загострення.
Лікування. Лікування повинно бути симптоматичним і підтримуючим, а також включати забезпечення прохідності дихальних шляхів і моніторинг серцевої функції і основних показників життєдіяльності до нормалізації стану пацієнта. Рекомендується пероральне застосування активованого вугілля протягом 1 год після прийому потенційно токсичної дози препарату. При частих або тривалих спазмах м'язів лікування слід проводити шляхом введення діазепаму або лоразепама. У разі БА слід застосовувати бронходилататори.
При температурі не вище 25 °C.
Опис препарату Нурофєн Експрес Форте капс. м'які 400мг №10 на цій сторінці — спрощена авторська версія сайту apteka911, створена на підставі інструкції/ій по застосуванню. Перед придбанням або використанням препарату ви повинні проконсультуватися з лікарем і ознайомитися з оригінальною інструкцією виробника (додається до кожної упаковки препарату).
Інформація про препарат надана виключно з ознайомлювальною метою і не має бути використана як керівництво до самолікування. Тільки лікар може прийняти рішення про призначення препарату, а також визначити дози та способи його застосування.
Відгуки
Повними аналогами Нурофєн Експрес Форте капс. м'які 400мг №10 є:
Упаковка / 10 шт.
154.40 грн.діюча речовина: ібупрофен.
1 капсула м’яка містить ібупрофену 400 мг;
допоміжні речовини: макрогол 600, калію гідроксид, вода очищена, желатин, сорбіту розчин частково дегідрований (E 420), Понсо 4R (Е 124), фарба для друку на капсулі Опакод WB білий NS-78-18011.
Капсули м’які.
Основні фізико-хімічні властивості: червоні овальні прозорі м’які желатинові капсули з ідентифікуючим написом NUROFЄN, надрукованим білою фарбою.
Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Похідні пропіонової кислоти.
Код АТХ М01А Е01.
Ібупрофен – це нестероїдний протизапальний засіб (НПЗЗ), похіднa пропіонової кислоти, який продемонстрував свою ефективність при пригнічуванні синтезу простагландинів – медіаторів болю та запалення. Iбупрофен чинить аналгезуючу, жарознижувальну та протизапальну дії. Крім того, ібупрофен оборотно пригнічує агрегацію тромбоцитів.
Експериментальні дані свідчать, що ібупрофен може конкурентно пригнічувати ефект низької дози ацетилсаліцилової кислоти на агрегацію тромбоцитів при одночасному застосуванні цих препаратів. Деякі дослідження фармакодинаміки показують, що при застосуванні разових доз ібупрофену по 400 мг у межах 8 годин до або в межах 30 хвилин після застосування ацетилсаліцилової кислоти негайного вивільнення (81 мг) спостерігалося зниження впливу ацетилсаліцилової кислоти (аспірину) на утворення тромбоксану або агрегацію тромбоцитів. Хоча існує непевність щодо екстраполяції цих даних на клінічну ситуацію, не можна виключити імовірності, що регулярне довготривале застосування ібупрофену може зменшити кардіопротекторний ефект низьких доз ацетилсаліцилової кислоти. При несистематичному застосуванні ібупрофену такий клінічно значущий ефект вважається малоймовірним.
Всередині капсули Нурофєн® Експрес Форте міститься ібупрофен, розчинений у гідрофільному розчиннику. Після перорального введення желатинова капсула розпадається під дією шлункового соку, внаслідок чого вивільняється вже розчинений ібупрофен.
При пероральному застосуванні ібупрофен швидко всмоктується частково вже у шлунку і далі повністю у тонкій кишці.
Після метаболізації у печінці (гідроксилювання, карбоксилювання, кон’югація) фармакологічно неактивні метаболіти повністю виводяться переважно з сечею (90 %), а також і з жовчю. Період напіввиведення у здорових добровольців, як і у пацієнтів із захворюваннями печінки та нирок, становить 1,8 ̶ 3,5 години. Зв’язування з білками плазми крові приблизно 99 %. При пероральному застосуванні лікарської форми звичайного вивільнення максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 1 ̶ 2 години. У ході фармакокінетичного дослідження час до пікових рівнів у плазмі (Tmax) натще для лікарської форми в таблетках становив 90 хв, тоді як для препарату Нурофєн® Експрес Форте, м’які капсули – 40 хв. Ібупрофен виявляється в плазмі протягом більш ніж 8 годин після прийому препарату Нурофєн® Експрес Форте, м’які капсули.
Симптоматичне лікування легкого та помірного болю різного походження (головний, зубний біль, болісні менструації), в тому числі при застуді та пропасниці.
Ібупрофен, як і інші НПЗЗ, не слід застосовувати у комбінації з:
- ацетилсаліциловою кислотою (аспірином), оскільки це збільшує ризик виникнення побічних реакцій, крім випадків, коли аспірин (доза не вище 75 мг на добу) призначав лікар.
Експериментальні дані свідчать, що при одночасному застосуванні ібупрофен може пригнічувати вплив низьких доз ацетилсаліцилової кислоти (аспірину) на агрегацію тромбоцитів. Однак обмеженість щодо екстраполяції цих даних на клінічну ситуацію не дають змоги зробити остаточні висновки, що регулярне довготривале застосування ібупрофену може зменшити кардіопротекторний ефект низьких доз ацетилсаліцилової кислоти. При
несистематичному застосуванні ібупрофену такі клінічно значущі ефекти вважаються малоймовірними;
- іншими НПЗЗ, в тому числі селективними інгібіторами циклооксигенази-2:
одночасне застосування декількох НПЗЗ може підвищити ризик шлунково-кишкових виразок і кровотеч через синергічний ефект. Таким чином, супутнього застосування ібупрофену з іншими НПЗЗ слід уникати.
З обережністю слід застосовувати ібупрофен у комбінації з такими лікарськими засобами:
антикоагулянти: НПЗЗ можуть посилити ефект таких антикоагулянтів, як варфарин;
антигіпертензивні засоби (інгібітори АПФ (ангіотензинперетворюючого ферменту) та антагоністи ангіотензину II) та діуретики: НПЗЗ можуть послабляти ефект діуретиків та інших антигіпертензивних препаратів. У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад, у зневоднених пацієнтів або у літніх пацієнтів з ослабленою функцією нирок) одночасне застосування інігібітору АПФ або антагоніста ангіотензину ІІ та препаратів, що інгібують циклооксигеназу, може призводити до подальшого погіршення функції нирок, включаючи можливу гостру ниркову недостатність, що зазвичай має оборотний характер. Тому такі комбінації слід призначати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. При необхідності довготривалого лікування слід провести адекватну гідратацію пацієнта та розглянути питання про проведення моніторингу функції нирок на початку комбінованого лікування, а також з певною періодичністю надалі. Діуретики можуть підвищувати ризик нефротоксичного впливу НПЗЗ.
Одночасне застосування ібупрофену і калійзберігаючих діуретиків може призвести до гіперкаліємії (рекомендується перевірка калію в сироватці крові);
кортикостероїди: підвищений ризик появи виразок та кровотеч у шлунково-кишковому тракті;
антитромбоцитарні засоби та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну: може підвищуватись ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі;
серцеві глікозиди: НПЗЗ можуть посилювати порушення серцевої функції, знижувати функцію клубочкової фільтрації нирок та підвищувати рівень глікозидів у плазмі крові;
літій: існують докази потенційного підвищення рівнів літію в плазмі крові;
фенітоїн:одночасне застосування з препаратами фенітоїну може підвищити його рівень у сироватці;
метотрексат: застосування ібупрофену протягом 24 годин до або після введення метотрексату може призвести до підвищення концентрацій метотрексату та збільшення його токсичності;
циклоспорин: підвищений ризик нефротоксичності;
міфепристон: НПЗЗ не слід застосовувати раніше ніж через 8 ̶12 діб після застосування міфепристону, оскільки вони можуть знизити його ефективність;
такролімус: можливе підвищення ризику нефротоксичності при одночасному застосуванні НПЗЗ і такролімусу;
зидовудин: відомо про підвищений ризик гематологічної токсичності при сумісному застосуванні зидовудину та НПЗЗ. Існують докази підвищення ризику розвитку гемартрозу та гематоми у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які страждають на гемофілію, у разі супутнього лікування зидовудином та ібупрофеном;
хінолонові антибіотики: одночасний прийом з ібупрофеном може підвищити ризик виникнення судом;
сульфонілсечовина: при супутньому застосуванні рекомендується перевіряти значення глюкози в крові як запобіжний захід;
пробенецид та сульфінпіразон: можуть затримувати виділення ібупрофену;
інгібітори CYP2C9: одночасне застосування ібупрофену з інгібіторами CYP2C9 може збільшити вплив ібупрофену (субстрат CYP2C9). У дослідженні з вориконазолом та флуконазолом (інгібітори CYP2C9) було показано збільшення впливу S (+)-ібупрофену приблизно на 80 ̶100 %. Зниження дози ібупрофену треба враховувати, коли одночасно застосовують потужні інгібітори CYP2C9, особливо у разі застосування високих доз ібупрофену з вориконазолом або флуконазолом.
Побічні ефекти застосування ібупрофену та всієї групи НПЗЗ в цілому можна зменшити шляхом застосування мінімальної ефективної дози, потрібної для лікування симптомів, протягом найкоротшого періоду часу.
Необхідно дотримуватися обережності при лікуванні пацієнтів:
У пацієнтів літнього віку спостерігається підвищена частота побічних реакцій на НПЗЗ, особливо шлунково-кишкових кровотеч та перфорацій, які можуть бути летальними.
Вплив на органи дихання
У пацієнтів, які страждають на бронхіальну астму або алергічні захворювання або мають ці захворювання в анамнезі, може виникнути бронхоспазм.
Інші НПЗЗ
Одночасне застосування ібупрофену з іншими НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2, підвищує ризик розвитку побічних реакцій, тому його слід уникати.
Системний червоний вовчак і змішані захворювання сполучної тканини
З обережністю слід застосовувати ібупрофен при проявах системного червоного вовчака та змішаних захворюваннях сполучної тканини через підвищений ризик виникнення асептичного менінгіту.
Метаболізм порфірину
Слід дотримуватися обережності пацієнтам з вродженим розладом метаболізму порфірину (наприклад, гостра переміжна порфірія).
Вплив на серцево-судинну та цереброваскулярну систему
Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та/або серцевою недостатністю в анамнезі слід з обережністю починати лікування (необхідна консультація лікаря), оскільки при терапії ібупрофеном, як і іншими НПЗЗ, повідомлялося про випадки затримки рідини, артеріальної гіпертензії та набряків.
Дані клінічних досліджень та епідеміологічні дані свідчать, що застосування ібупрофену, особливо у високих дозах (2400 мг на добу), може бути пов’язане з дещо підвищеним ризиком артеріальних тромботичних ускладнень (наприклад інфаркту міокарда або інсульту). Загалом епідеміологічні дослідження не припускають, що низька доза ібупрофену (наприклад ≤ 1200 мг на добу) може призвести до підвищення ризику артеріальних тромботичних ускладнень.
Пацієнтів з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю (клас ІІ ̶ ІІІ за класифікацію NYHA), діагностованою ішемічною хворобою серця, захворюванням периферичних артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями слід лікувати ібупрофеном тільки після ретельної оцінки клінічної картини. Слід уникати високих доз (2400 мг на добу).
Також слід ретельно оцінювати клінічну картину перед початком довготривалого лікування пацієнтів з факторами ризику серцево-судинних ускладнень (наприклад артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, паління), особливо якщо необхідні високі дози ібупрофену (2400 мг на добу).
Вплив на нирки
Слід з обережністю застосовувати ібупрофен пацієнтам з порушенням функції нирок, оскільки функція нирок може погіршитися.
Вплив на печінку
Можливе порушення функції печінки.
Хірургічні втручання
Слід дотримуватися обережності безпосередньо після великих хірургічних втручань.
Вплив на фертильність у жінок
Існують обмежені дані, що лікарські засоби, які пригнічують синтез циклооксигенази/простагландину, при довготривалому застосуванні (стосується дози 2400 мг протягом доби, а також тривалості лікування понад 10 днів) можуть погіршити фертильність у жінок, впливаючи на овуляцію. Цей процес є оборотним після припинення лікування.
Вплив на шлунково-кишкову систему
НПЗЗ слід з обережністю застосовувати пацієнтам зі шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки ці стани можуть загострюватись. Існують повідомлення про випадки шлунково-кишкової кровотечі, перфорації, виразки, можливо летальні, що виникали на будь-якому етапі лікування НПЗЗ, незалежно від наявності попереджувальних симптомів або наявності тяжких розладів з боку шлунково-кишкового тракту в анамнезі.
Ризик шлунково-кишкової кровотечі, перфорації, виразки підвищується при збільшенні доз НПЗЗ, у пацієнтів з виразкою в анамнезі, особливо ускладненою кровотечею або перфорацією, та у літніх пацієнтів. Такі пацієнти повинні починати лікування з мінімальних доз. Для таких пацієнтів, а також для осіб, яким необхідне одночасне застосування низьких доз ацетилсаліцилової кислоти або інших лікарських засобів, що можуть підвищити ризик для ШКТ (шлунково-кишковий тракт), слід розглянути необхідність комбінованої терапії протекторними препаратами (наприклад, мізопростолом або інгібіторами протонної помпи).
Пацієнтам з наявними шлунково-кишковими розладами в анамнезі, передусім пацієнтам літнього віку, слід повідомляти про будь-які незвичайні симптоми з боку шлунково-
кишкового тракту (особливо про шлунково-кишкову кровотечу), зокрема на початку лікування.
Слід дотримуватись обережності при лікуванні пацієнтів, які отримують супутні препарати, що можуть підвищити ризик утворення виразок або кровотечі, такі як пероральні кортикостероїди, антикоагулянти (наприклад варфарин), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну або антитромбоцитарні засоби (наприклад аспірин).
У разі шлунково-кишкової кровотечі або виразки у пацієнтів, які отримують ібупрофен, лікування слід негайно припинити.
Вплив на шкіру
Дуже рідко на тлі прийому НПЗЗ можуть виникати тяжкі форми шкірних реакцій, що можуть бути летальними, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса ̶ Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. Найвищий ризик появи таких реакцій спостерігається на ранніх етапах терапії, в більшості випадків протягом першого місяця лікування.Ібупрофен слід відмінити при перших ознаках шкірного висипу, патологічних змін слизових оболонок або при будь-яких інших ознаках гіперчутливості.
У виключних випадках вітряна віспа може спричинити тяжкі інфекційні ускладнення з боку шкіри та м’яких тканин. На цей час не можна виключати вплив НПЗЗ на погіршення цих інфекцій, тому рекомендується уникати застосування ібупрофену у випадку вітряної віспи.
Алергія
Слід дотримуватися обережності у пацієнтів, що мають алергічні реакції на інші речовини, оскільки у таких пацієнтів також існує підвищений ризик розвитку реакцій підвищеної чутливості при застосуванні ібупрофену.
У пацієнтів, які страждають на сінну лихоманку, носові поліпи, хронічні обструктивні захворювання дихальних шляхів, мають алергічні захворювання в анамнезі, існує підвищений ризик виникнення алергічних реакцій, які можуть проявлятися як напади астми (так звана аналгетична астма), набряк Квінке або кропив’янка.
Цей лікарський засіб містить сорбіт. Якщо у Вас встановлена непереносимість деяких цукрів, проконсультуйтеся з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб.
Цей лікарський засіб містить «Понсо 4R» (E124), що може спричиняти алергічні реакції.
НПЗЗ можуть маскувати симптоми інфекції та лихоманки.
Інше
Дуже рідко спостерігаються тяжкі гострі реакції гіперчутливості (наприклад анафілактичний шок). При перших ознаках реакції гіперчутливості після застосування препарату Нурофєн® Експрес Форте терапію необхідно припинити. В таких випадках необхідно проводити як симптоматичну, так і спеціалізовану терапію.
Ібупрофен може тимчасово пригнічувати функцію тромбоцитів (впливати на агрегацію тромбоцитів). Тому рекомендується ретельно стежити за станом пацієнтів з порушеннями згортання крові.
При довготривалому застосуванні препарату Нурофєн® Експрес Форте необхідно регулярно перевіряти показники функції печінки та нирок, а також перевіряти картину крові.
Довготривале застосування будь-яких знеболювальних засобів для лікування головного болю може погіршити цей стан. При підозрі або підтвердженні цієї ситуації слід звернутися до лікаря та відмінити лікування. Слід припускати діагноз головного болю, зумовленого надмірним застосуванням лікарського засобу, у пацієнтів, які страждають на часті або щоденні головні болі, незважаючи на (або через) регулярне застосування лікарських засобів проти головного болю.
Звичне застосування знеболювальних лікарських засобів, особливо комбінації кількох знеболювальних, може призвести до стійкого порушення функції нирок з ризиком ниркової
недостатності (аналгетична нефропатія). Цей ризик може бути підвищений через втрату солей та зневоднення.
При застосуванні НПЗЗ на тлі одночасного вживання алкоголю може підвищитися ризик небажаних ефектів, пов’язаних з діючою речовиною, особливо з боку ШКТ або ЦНС (центральна нервова система).
Існує ризик порушення функції нирок у підлітків зі зневодненням.
Пригнічення синтезу простагландинів може негативно впливати на вагітність та/або розвиток ембріона/плода. Дані епідеміологічних досліджень вказують на підвищений ризик викидня, вроджених вад серця та гастрошизису після застосування інгібіторів синтезу простагландинів на ранній стадії вагітності. Абсолютний ризик серцево-судинних вад збільшувався з 1 % до приблизно 1,5 %. Вважається, що ризик підвищується зі збільшенням дози та тривалості терапії.
НПЗЗ не слід приймати у перші два триместри вагітності, якщо тільки на думку лікаря потенційна користь для пацієнтки не перевищує потенційний ризик для плода. Якщо ібупрофен застосовує жінка, яка намагається завагітніти, або протягом І та ІІ триместрів вагітності, слід застосовувати найменшу можливу дозу протягом найкоротшого періоду часу.
Протягом ІІІ триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландину можуть становити такі ризики:
для плода: кардіопульмонарна токсичність (що характеризується передчасним закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією); порушення функції нирок, яке може прогресувати до ниркової недостатності, що супроводжується олігогідрамніоном;
для матері та новонародженого, наприкінці вагітності: можливе збільшення часу кровотечі, антитромбоцитарний ефект, який може розвинутися навіть при дуже низьких дозах; пригнічення скорочень матки, що призводить до затримки або збільшення тривалості пологів. Тому ібупрофен протипоказаний протягом третього триместру вагітності.
В обмежених дослідженнях ібупрофен був виявлений у грудному молоці у дуже низькій концентрації, тому малоймовірно, щоб він міг негативно вплинути на немовля, яке годують груддю. НПЗЗ не рекомендується застосовувати під час годування груддю.
Фертильність.
Застосування ібупрофену може вплинути на жіночу фертильність. Цей ефект є оборотним при відміні лікування. Тому застосування ібупрофену не рекомендується жінкам, яким складно завагітніти.
Пацієнти, які відчувають запаморочення, сонливість або порушення зору в той час, як вони приймають ібупрофен, повинні уникати керування автотранспортом або роботи з механізмами. Одноразове введення або короткий термін застосування ібупрофену зазвичай не потребує будь-яких спеціальних запобіжних заходів. Це переважно стосується одночасного застосування препарату з алкоголем.
За умови застосування згідно з рекомендованими дозами та тривалістю лікування препарат не впливає на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Застосовують всередину дорослим та дітям віком від 12 років з масою тіла > 40 кг. Тільки для короткотривалого застосування. Небажані ефекти можна мінімізувати шляхом застосування найнижчої ефективної дози протягом найкоротшого періоду часу, необхідного для контролю симптомів.
Капсули слід приймати переважно під час або після прийому їжі, не розжовувати та запивати водою.
Разова доза для дітей віком від 12 років з масою тіла > 40 кг і дорослих становить 1 капсулу (400 мг ібупрофену). За необхідності можна застосовувати по 1 капсулі кожні 6 годин. Максимальна добова доза становить 1200 мг (3 капсули на добу). Застосовувати мінімальну ефективну дозу, потрібну для лікування симптомів, протягом найкоротшого періоду часу.
Якщо в підлітків симптоми захворювання погіршуються або зберігаються більше 3 днів, необхідно звернутися до лікаря для уточнення діагнозу та коригування схеми лікування.
Якщо в дорослих підвищена температура тіла зберігається більше 3 днів або біль не зникає протягом 4 днів, або симптоми захворювання погіршуються, необхідно звернутися до лікаря для уточнення діагнозу та коригування схеми лікування.
Тривалість лікування визначає лікар індивідуально, залежно від перебігу захворювання та стану хворого.
Пацієнти літнього віку не потребують спеціального підбору дози, крім випадків вираженої ниркової або печінкової недостатності. Через можливість розвитку небажаних ефектів пацієнти похилого віку потребують ретельного спостереження.
Пацієнти з легким та помірним порушенням функції нирок не потребують зменшення дози щодо пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю див. розділ «Особливості застосування».
Зниження дози не потрібно для пацієнтів з легким або помірним порушенням функції печінки щодо пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю див. розділ «Особливості застосування».
Діти.
Не застосовують дітям віком до 12 років та дітям з масою тіла < 40 кг.
Застосування лікарського засобу дітям у дозі понад 400 мг/кг може спричинити появу симптомів інтоксикації. У дорослих ефект дози менш виражений. Період напіввиведення при передозуванні становить 1,5 ̶ 3 години.
Симптоми. У більшості пацієнтів, які застосовували клінічно значимі кількості НПЗЗ, розвивалася лише нудота, блювання, біль в епігастральній ділянці або дуже рідко – діарея. Можуть також виникати шум у вухах, головний біль та шлунково-кишкова кровотеча. При більш тяжкому отруєнні можливі токсичні ураження центральної нервової системи, які проявляються як вертиго, сонливість, інколи – збуджений стан та дезорієнтація або кома. Інколи у пацієнтів спостерігаються судоми. При тяжкому отруєнні може розвинутися гіперкаліємія та метаболічний ацидоз, може спостерігатися збільшення протромбінового часу/підвищення протромбінового індексу, можливо, внаслідок впливу на фактори згортання циркулюючої крові. Може розвинутися гостра ниркова недостатність, пошкодження печінки, артеріальна гіпотензія, дихальна недостатність та ціаноз. У хворих на бронхіальну астму можливе загострення перебігу захворювання.
Лікування. Лікування повинно бути симптоматичним та підтримуючим, а також включати забезпечення прохідності дихальних шляхів та спостереження за показниками роботи серця та життєво важливих функцій до нормалізації стану. Рекомендовано пероральне застосування активованого вугілля або промивання шлунка впродовж 1 години після застосування
потенційно токсичної дози препарату. Якщо ібупрофен вже всмоктався в організм, можна вводити лужні речовини для пришвидшення виведення кислотного ібупрофену з сечею. При частих або тривалих судомах слід застосовувати діазепам або лоразепам внутрішньовенно. Для лікування загострення бронхіальної астми слід застосовувати бронхолітичні засоби.
Специфічного антидоту не існує.
Перелік побічних реакцій, що спостерігалися після лікування ібупрофеном, включає всі побічні ефекти, про які стало відомо під час короткотривалого застосування, а також ті, що спостерігалися у разі довготривалої терапії високими дозами у пацієнтів із ревматизмом. Зазначена частота, що виходить за межі дуже рідких повідомлень, стосується короткотривалого застосування доз (максимум 1200 мг ібупрофену на добу) для пероральних лікарських форм та максимум 1800 мг на добу для супозиторіїв.
Розвиток побічних реакцій на лікарський засіб переважно залежить від дози та індивідуальних особливостей організму.
Побічні реакції, що спостерігаються найчастіше, пов’язані зі шлунково-кишковим трактом. Можуть виникати пептичні виразки, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, іноді з летальними наслідками, особливо у людей літнього віку. Під час застосування препарату було зареєстровано нудоту, блювання, діарею, метеоризм, закреп, диспепсію, біль у животі, мелену, блювання з кров’ю, виразковий стоматит, загострення коліту та хворобу Крона. Рідше спостерігається поява гастриту. Ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі в основному залежить від дози та тривалості лікування. Зафіксовано повідомлення про набряк, артеріальну гіпертензію та серцеву недостатність, пов’язані з лікуванням НПЗЗ.
Клінічні дослідження показують, що застосування ібупрофену, особливо у високій дозі (2400 мг на добу), дещо збільшує ризик артеріальних тромботичних явищ (наприклад, інфаркту міокарда або інсульту)
Були зареєстровані реакції гіперчутливості які можуть проявлятись як:
неспецифічні алергічні реакції і анафілаксія;
реактивність дихальних шляхів, такі як астма, загострення астми, бронхоспазм, задишка;
різні шкірні реакції, наприклад свербіж, кропив҆янка, ангіоневротичний набряк, рідше ̶ ексфоліативні і бульозні дерматози (включаючи епідермальний некроліз і мультиформну еритему).
Пацієнт повинен відразу припинити прийом лікарського засобу у разі будь-яких з вищеперерахованих проявів, і повідомити про це лікаря.
Побічні реакції, що виникали при застосуванні ібупрофену, наводяться за системами органів та частотою їх прояву. Частота побічних реакцій визначається таким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (від ≥ 1/10 000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10 000) та частота невідома (не можна оцінити з огляду на наявні дані). У межах кожної групи частоти побічні реакції наводяться у порядку зниження ступеня тяжкості.
Інфекції та паразитарні захворювання.
Дуже рідко: загострення запалення, пов’язаного з інфекцією.
У разі виникнення або погіршення ознак інфекції під час застосування препарату пацієнту рекомендується негайно звернутися до лікаря. Необхідно визначити, чи є показання до антиінфекційної/антибактеріальної терапії.
При застосуванні ібупрофену спостерігалися симптоми асептичного менінгіту з ригідністю потиличних м’язів, головним болем, нудотою, блювотою, лихоманкою або затьмаренням свідомості у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями, такими як системний червоний вовчак, змішане захворювання сполучної тканини.
З боку системи крові та лімфатичної системи.
Дуже рідко: порушення кровотворення (анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, панцитопенія, агранулоцитоз). Першими ознаками є пропасниця, біль у горлі, поверхневі виразки в ротовій порожнині, грипоподібні симптоми, тяжка форма виснаження, нез’ясована кровотеча та синці.
У такому разі пацієнту треба порадити припинити застосування цього лікарського засобу, а також звернутися до лікаря.
Під час тривалої терапії необхідно регулярно перевіряти показники крові.
З боку імунної системи.
Нечасто: реакції гіперчутливості, що включають кропив’янку та свербіж;
дуже рідко: тяжкі реакції гіперчутливості, симптоми яких можуть включати набряк обличчя, язика та гортані, задишку, тахікардію, артеріальну гіпотензію, анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк або тяжкий шок; загострення астми, бронхоспазм.
З боку психіки.
Дуже рідко: психотичні реакції, депресія.
З боку нервової системи.
Нечасто: головний біль, запаморочення, безсоння, тривожність, дратівливість або втома.
З боку органів зору.
Нечасто: порушення зору.
З боку органів слуху та рівноваги.
Рідко: дзвін у вухах, зниження слуху.
З боку серцевої системи.
Дуже рідко: відчуття серцебиття, серцева недостатність та інфаркт міокарда.
З боку судинної системи.
Дуже рідко: артеріальна гіпертензія, васкуліт;
частота невідома: набряк
З боку травного тракту.
Часто: диспепсія, печія, біль у животі, нудота, блювота, метеоризм, діарея, закреп і незначна втрата крові зі шлунково-кишкового тракту, що може спричинити анемію у виняткових випадках;
нечасто: виразкова хвороба, перфорації або шлунково-кишкові кровотечі, виразковий стоматит, загострення коліту та хвороби Крона, гастрит;
дуже рідко: езофагіт, панкреатит, формування кишкових діафрагмоподібних стриктур.
Пацієнту необхідно терміново припинити застосування лікарського засобу і звернутися до лікаря у разі виникнення болю у верхній частині живота, мелени або блювання з кров’ю.
З боку печінки.
Дуже рідко: порушення функції печінки, пошкодження печінки, особливо у разі тривалої терапії, печінкова недостатність, гострий гепатит.
З боку шкіри та підшкірної клітковини.
Нечасто: різні висипи на шкірі;
дуже рідко: тяжкі форми шкірних реакцій, такі як бульозні реакції, включно з синдромом Стівенса ̶ Джонсона та токсичним епідермальним некролізом (синдром Лаєла), алопеція.
У деяких випадках вітряна віспа може бути джерелом серйозних інфекцій шкіри та м’яких тканин;
частота невідома: висипи, що супроводжуються еозинофілією та системними проявами (DRESSсиндром).
З боку нирок та сечовидільної системи.
Рідко: гостре порушення функції нирок, папілонекроз, особливо при тривалому застосуванні, пов’язаний з підвищенням рівня сечовини у сироватці крові;
дуже рідко: набряк, особливо у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або нирковою недостатністю, нефротичним синдромом, інтерстиційним нефритом, що може супроводжуватися гострою нирковою недостатністю. Тому слід регулярно перевіряти функцію нирок.
Лабораторні дослідження.
Рідко: зниження рівня гемоглобіну.
3 роки.
Зберігати в оригінальній упаковці при температуріне вище 25 °C.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
По 10 капсул у блістері, по 1 або по 2 блістери в картонній коробці.
Без рецепта.
Реккітт Бенкізер Хелскер Інтернешнл Лімітед.
Адреса
Ноттінгем сайт, Тейн Роуд, Ноттінгем, NG90 2DB, Велика Британія.
Джерелом інформаціі для опису є Державний Реєстр Лікарських Засобів України
Рейтинг популярності базується на фактичній кількості замовлень клієнтами сайту за останні 30 днів. Чим більше замовлень, тим вище рейтинг.
УВАГА! Ціни актуальні лише в разі оформлення замовлення в електронній медичній інформаційній системі Аптека 9-1-1. Ціни на товари в разі купівлі безпосередньо в аптечних закладах-партнерах можуть відрізнятися від тих, що зазначені на сайті!
Додавання відгуку
{{docMaster.documentName}}
{{docVisa.documentName}}