Тризипин таблетки вкриті оболонкою по 250 мг банка 40 шт

Фармакодинаміка. захисну, антиангінальну, антигіпоксичну, ангіопротекторну лікарський засіб. будучи структурним аналогом попередника карнітину гамма-бутиробетаїну і оборотно конкуруючи за рецептори відповідальної за біосинтез карнітину гамма-бутиробетаїн-гідроксилази, підвищує вміст гамма-бутиробетаїну і знижує концентрацію карнітину в клітинах, що призводить до індукції синтезу оксиду азоту і обмеження транспорту довголанцюгових жирних кислот в мітохондрії . підвищує вміст жирних кислот в цитоплазмі, перешкоджає накопиченню активованих форм неокислених жирних кислот (ацилкарнітину і ацилкоензиму а). в умовах ішемії відновлює баланс між транспортом кисню та його споживанням в клітинах, запобігає порушенню транспорту АТФ, активує гліколіз без додаткового споживання кисню, підвищує вміст креатинфосфату. підвищує активність найважливіших ферментів в циклі аеробного окислення глюкози - гексокінази та піруватдегідрогенази, запобігає ацидоз за рахунок зменшення утворення лактату.

В результаті оптимізується метаболічний обмін, знижується інтенсивність вільнорадикальних реакцій, що призводить до зменшення пошкодження мембран мітохондрій, більшої пов'язаності окислення з фосфорилюванням і підвищенню синтезу АТФ.

Трізіпін нормалізує тонус судин, покращує реологічні показники крові, сприяє перерозподілу кровотоку в ішемізованих зони в головному мозку, уповільнює утворення некротичної зони в міокарді, робить позитивний вплив на дистрофічні зміни судин сітківки ока.

При серцевій недостатності препарат підвищує скоротність міокарда, толерантність до фізичного навантаження, знижує частоту нападів стенокардії. Підвищує здатність організму витримувати фізичні та розумові навантаження, швидко відновлюючи енергетичні резерви. Усуває функціональні порушення нервової системи у хворих на хронічний алкоголізм при синдромі абстиненції.

Фармакокінетика. Біодоступність при парентеральному введенні становить 100%. Метаболізується в організмі з утворенням двох основних метаболітів, які виводяться нирками. T _½ становить 3-6 год і залежить від дози.

Після перорального прийому препарат швидко всмоктується в шлунково-кишковому тракті. Біодоступність становить 78%. З _max в плазмі крові досягається через 1-2 години після прийому. T _½ становить 3-6 год.

У складі комплексної терапії ІХС (стенокардія, інфаркт міокарда, хронічна серцева недостатність і дисгормональна кардіопатія); для лікування гострих і хронічних порушень мозкового кровообігу (мозковий інсульт і хронічна недостатність мозкового кровообігу), при гемофтальме і крововилив у сітківку ока різної етіології (діабетичної, гіпертонічної); при зниженні працездатності, фізичному навантаженні, для усунення абстинентного синдрому при хронічному алкоголізмі (у комбінації зі специфічною терапією при алкоголізмі).

Серцево-судинні захворювання і порушення мозкового кровообігу. в складі комплексної терапії добова доза при в / в введенні становить 5-10 мл розчину (при прийомі всередину - 0,5-1 г відповідно), дозу застосовують одномоментно або розділяють на 2 прийоми. мінімальний курс лікування - 4-6 тижнів.

Кардіалгія на тлі дисгормональной дистрофії міокарда - внутрішньо по 0,5 г/добу. Курс лікування - 12 днів.

Гостре порушення мозкового кровообігу. За 5 мл (0,5 г) на добу в / в протягом 10 днів. Потім переходять на прийом препарату внутрішньо по 0,5-1 г/добу за один прийом або розділяють добову дозу на 2 прийоми. Загальний курс лікування - 4-6 тижнів.

Можливі повторні курси (зазвичай 2-3 рази на рік).

Хронічні порушення мозкового кровообігу - всередину по 0,5 г/добу. Курс лікування - 4-6 тижнів. Повторні курси (зазвичай 2-3 рази на рік) можливі після консультації з лікарем.

Судинна патологія і дистрофічні захворювання сітківки ока. Парабульбарно по 0,5 мл протягом 10 днів.

Розумові та фізичні перевантаження. Застосовують 5 мл (0,5 г) в / в 1 раз на добу або всередину по 0,25 г 4 рази на добу. Курс лікування - 10-14 днів. При необхідності лікування повторюють через 2-3 тижні.

Спортсменам призначають по 0,5-1 г всередину 2 рази на добу перед тренуванням. Тривалість курсу в підготовчий період - 14-21 день, у період змагань - 10-14 днів.

Хронічний алкоголізм. В / в по 5 мл 2 рази на добу або всередину по 0,5 г 4 рази на добу. Курс лікування - 7-10 днів.

Підвищена чутливість до компонентів препарату, підвищення внутрішньочерепного тиску (при порушенні венозного відтоку, внутрішньочерепних пухлинах), період вагітності та годування груддю, дитячий вік, органічні ураження центральної нервової системи.

З боку серцево-судинної системи: рідко - тахікардія, аритмія, зміни пекло.

З боку системи кровотворення: еозинофілія.

З боку центральної нервової системи: рідко - головний біль, запаморочення, психомоторні порушення, парестезії, тремор, збудження.

З боку травної системи: рідко - діарея, нудота, блювота, біль у животі, диспепсичні явища, металевий присмак у роті, сухість у роті або гіперсалівація.

Алергічні реакції: рідко - почервоніння та свербіж шкіри, кропив'янка, висип, ангіоневротичний набряк; дуже рідко - анафілактичний шок.

З боку дихальної системи: задишка, сухий кашель.

Загальні порушення і реакції в місці введення: гіперемія, біль у місці введення.

Інші: озноб, біль у грудях, слабкість, гіпертермія, гіпергідроз, зміни в місці введення.

Через можливий розвиток збуджуючого ефекту препарат застосовують у першій половині дня. трізіпін не є препаратом першого ряду при терапії гострого коронарного синдрому. у пацієнтів із захворюваннями печінки та нирок при тривалому застосуванні препарату слід дотримуватися обережності.

Застосування в період вагітності та годування груддю. Безпека застосування в період вагітності та годування груддю не доведена. Для уникнення можливого несприятливого впливу на плід або дитину, не рекомендується призначати препарат в період вагітності, годування груддю слід припинити при необхідності застосування препарату.

Діти. Безпека застосування препарату у дітей і підлітків у віці до 18 років не доведена.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Пацієнти повинні бути проінформовані про необхідність дотримуватися обережності при роботі з потенційно небезпечними механізмами та керуванні транспортними засобами, оскільки можливий розвиток збуджуючого ефекту і інших побічних реакцій.

Трізіпін можна застосовувати одночасно з антиангінальними засобами, антикоагулянтами, антиагрегантами, антиаритмічними засобами, серцевими глікозидами, діуретиками, бронхолітиками. трізіпін може викликати помірну тахікардію і зниження пекло, тому слід дотримуватися обережності при комбінації препарату з антигіпертензивними засобами та периферичними вазодилататорами. трізіпін посилює дію коронаролитиков, гіпотензивних засобів, серцевих глікозидів. враховуючи можливий розвиток помірної тахікардії та артеріальної гіпотензії, слід дотримуватися обережності при комбінації з нітрогліцерином, ніфедипіном, блокаторами α-адренорецепторів.

Можливі різкі зміни пекло. терапія симптоматична.

В оригінальній упаковці при температурі не вище 30 °C.

діюча речовина: 3-(2,2,2-триметилгідразиній) пропіонату дигідрат;

1 таблетка містить 250 мг 3-(2,2,2-триметилгідразиній) пропіонату дигідрату;

допоміжні речовини: крохмаль картопляний, повідон, кросповідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, гідроксипропілцелюлоза, тальк, титану діоксид (Е 171), гідроксипропілметилцелюлоза.

Таблетки, вкриті оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості.

Таблетки білого або білого з кремуватим відтінком кольору з двоопуклою гладкою поверхнею, можливо зі специфічним запахом, вкриті плівковою оболонкою.

Код АТХ.

Інші кардіологічні препарати. Мельдоній. С01Е В22.

Фармакодинаміка

Мельдоній є попередником карнітину, структурним аналогом гамма-бутиробетаїну (ГББ), у якого один атом вуглецю заміщений на атом азоту. Його дію на організм можна пояснити двояко.

1. Вплив на біосинтез карнітину.

Мельдоній, оборотно інгібуючи гамма-бутиробетаїнгідроксилазу, знижує біосинтез карнітину і тому перешкоджає транспортуванню довголанцюгових жирних кислот через оболонки клітин, таким чином перешкоджаючи накопиченню у клітинах сильного детергента ‒ активованих форм неокислених жирних кислот. Таким чином, попереджається ушкодження клітинних мембран.

При зменшенні концентрації карнітину в умовах ішемії затримується бета-оксидація жирних кислот та оптимізується споживання кисню у клітинах, стимулюється окислення глюкози та відновлюється транспортування АТФ від місць його біосинтезу (мітохондрії) до місць споживання (цитозоль). По суті, клітини забезпечуються поживними речовинами та киснем, а також оптимізується споживання цих речовин.

У свою чергу, при збільшенні біосинтезу попередника карнітину, тобто ГББ, активізується NO-синтетаза, у результаті чого покращуються реологічні властивості крові та зменшується периферичний опір судин.

При зменшенні концентрації мельдонію біосинтез карнітину знову посилюється і у клітинах поступово збільшується кількість жирних кислот.

Вважається, що в основі ефективності дії мельдонію лежить підвищення толерантності до клітинного навантаження (при зміні кількості жирних кислот).

2. Функція медіатора у гіпотетичній ГББ-ергічній системі.

Висунута гіпотеза про те, що в організмі існує система перенесення нейрональних сигналів – ГББ-ергічна система, яка забезпечує перенесення нервового імпульсу між клітинами. Медіатором цієї системи є останній попередник карнітину – ГББ-ефір. У результаті дії ГББ-естерази медіатор віддає клітині електрон, таким чином переносячи електричний імпульс, перетворюється на ГББ. Далі гідролізована форма ГББ активно транспортується у печінку, нирки та яєчники, де перетворюється в карнітин. У соматичних клітинах у відповідь на подразнення знову синтезуються нові молекули ГББ, забезпечуючи поширення сигналу.

При зменшенні концентрації карнітину стимулюється синтез ГББ, у результаті чого збільшується концентрація ефіру ГББ.

Мельдоній, як зазначено раніше, є структурним аналогом ГББ та може виконувати функції «медіатора». На противагу цьому ГББ-гідроксилаза «не впізнає» мельдоній, тому концентрація карнітину не збільшується, а зменшується. Таким чином, мельдоній як сам, замінюючи «медіатор», так і сприяючи приросту концентрації ГББ, призводить до розвитку відповідної реакції організму. У результаті зростає загальна метаболічна активність також в інших системах, наприклад, у центральній нервовій системі (ЦНС).

Вплив на серцево-судинну систему.

У дослідженнях на тваринах встановлено, що мельдоній позитивно впливає на скоротливу активність міокарда, йому притаманна міокардіопротекторна дія (у т. ч. проти катехоламінів та алкоголю), він здатний запобігати порушенням ритму серця, зменшувати зону інфаркту міокарда.

Ішемічна хвороба серця (стабільна стенокардія навантаження).

Аналіз клінічних даних про курсове застосування мельдонію при лікуванні стабільної стенокардії навантаження показав, що препарат зменшує частоту та інтенсивність нападів стенокардії, а також кількість гліцерил тринітрату, що застосовується. Препарат проявляє виражену антиаритмічну дію у хворих із ішемічною хворобою серця (ІХС) та шлуночковими екстрасистолами, менша дія спостерігається у пацієнтів із суправентрикулярними екстрасистолами.

Особливо важливою є здатність препарату зменшувати споживання кисню у стані спокою, що вважають ефективним критерієм антиангінальної терапії ІХС.

Мельдоній сприятливо впливає на атеросклеротичні процеси в коронарних і периферичних судинах, зменшуючи загальний рівень холестерину в сироватці крові та індекс атерогенності.

Хронічна серцева недостатність.

У відносно багатьох клінічних дослідженнях аналізувалася роль мельдонію при лікуванні хронічної серцевої недостатності у результаті ІХС та відзначена його здатність збільшувати толерантність до фізичного навантаження, а також до об'єму виконаної роботи пацієнтами із серцевою недостатністю.

В окремому дослідженні перевірена ефективність мельдонію у випадку серцевої недостатності NYHA I-III функціонального класу середнього ступеня тяжкості. Під впливом терапії мельдонієм пацієнти, у яких на початку була діагностована серцева недостатність ІІ функціонального класу, були включені до групи І функціонального класу. Встановлено, що застосування мельдонію покращує інотропну функцію міокарда та збільшує толерантність до фізичного навантаження, покращує якість життя пацієнтів, не спричиняючи тяжких побічних ефектів. Проте зазначено, що мельдоній може спричиняти незначну гіпотензію. Інші можливі побічні ефекти мельдонію – алергічні реакції шкіри, головні болі, відчуття дискомфорту в епігастрії.

У разі тяжкої серцевої недостатності мельдоній слід застосовувати в комбінації з іншими традиційними засобами терапії серцевої недостатності.

Вплив на ЦНС.

В експериментах на тваринах встановлені антигіпоксична дія мельдонію та дія, що сприяє мозковому кровообігу. Препарат оптимізує перерозподіл об'єму мозкового кровообігу на користь ішемічних осередків, підвищує міцність нейронів в умовах гіпоксії.

Препарату притаманна стимулювальна дія на ЦНС – підвищення рухомої активності та фізичної витривалості, стимуляція поведінкових реакцій, а також антистресорна дія – стимуляція симпатоадреналової системи, накопичення катехоламінів у головному мозку і надниркових залозах, захист внутрішніх органів проти змін, спричинених стресом.

Ефективність при неврологічних захворюваннях.

Доведено, що мельдоній є ефективним засобом у комплексній терапії гострих і хронічних порушень мозкового кровообігу (ішемічний інсульт, хронічна недостатність мозкового кровообігу). Мельдоній нормалізує тонус і опірність капілярів та артеріол головного мозку, відновлює їх реактивність.

Вивчено процес реабілітації пацієнтів з порушеннями неврологічного характеру (після перенесених захворювань кровоносних судин головного мозку, операцій на головному мозку, травм, перенесеного кліщового енцефаліту).

Результати перевірки терапевтичної активності мельдонію свідчать про його дозозалежну позитивну дію на фізичну витривалість і відновлення функціональної незалежності у період одужання.

При аналізі змін окремих і сумарних інтелектуальних функцій після застосування препарату встановлено позитивну дію на відновлюваний процес інтелектуальних функцій у період одужання.

Встановлено, що мельдоній покращує реконвалесцентну якість життя (головним чином за рахунок оновлення фізичної функції організму), до того ж, він усуває психологічні порушення.

Мельдонію притаманний позитивний вплив на функцію нервової системи ‒ зменшення порушень у пацієнтів з неврологічним дефіцитом у період одужання.

Покращується загальний неврологічний стан пацієнтів (зменшення пошкодження нервів головного мозку та патології рефлексів, регресія парезів, покращення координації рухів та вегетативних функцій).

Фармакокінетика

Всмоктування

Після разової пероральної дози максимальна концентрація у плазмі крові (Сmax) становить 2,23-2,43 мкг/мл, а після застосування повторних доз – 2,77 мкг/мл. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові (tmax) становить 1-3 години. Біодоступність при пероральному введенні становить 78 %. Їжа трохи затримує всмоктування.

Розподіл

Мельдоній із кровотоку швидко розподіляється у тканинах. Об'єм розподілу становить 88,07±8,56 л зв'язок з білками плазми становить 78 %. Мельдоній і його метаболіти частково проходять через плацентарний бар'єр.

Біотрансформація

При дослідженні метаболізму на експериментальних тваринах встановлено, що мельдоній головним чином метаболізується у печінці.

Виведення

У виведенні мельдонію і його метаболітів з організму має значення ренальна екскреція. Після перорального застосування разової дози напівперіод раннього виведення мельдонію (t1/2) становить приблизно 3,5-4 години. При застосуванні повторних доз напівперіод виведення відрізняється. Ці результати свідчать про можливе накопичення мельдонію у плазмі крові.

Особливі групи пацієнтів

Пацієнти літнього віку

Пацієнтам літнього віку з порушеннями функції печінки або нирок, у яких підвищується біодоступність, слід зменшувати дозу мельдонію.

Порушення функції нирок

Пацієнтам з порушеннями функції нирок, у яких підвищується біодоступність, слід зменшувати дозу мельдонію. Існує взаємодія ниркової реабсорбції мельдонію або його метаболітів (наприклад, 3-гідроксимельдонію) і карнітину, в результаті якого збільшується нирковий кліренс карнітину. Відсутній прямий вплив мельдонію, ГББ і комбінації мельдоній/ГББ на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему.

Порушення функції печінки

Пацієнтам з порушеннями функції печінки, у яких підвищується біодоступність, слід зменшувати дозу мельдонію. При дослідженні токсичності на щурах при застосуванні мельдонію у дозі більше 100 мг/кг встановлено забарвлення печінки в жовтий колір і денатурація жирів. При гістопатологічних дослідженнях на тваринах після застосування великих доз мельдонію (400 мг/кг і 1600 мг/кг) встановлено накопичення ліпідів у клітинах печінки. Змін показників функції печінки у людей після застосування великих доз 400-800 мг не спостерігалося. Не можна виключити можливу інфільтрацію жирів у клітини печінки.

Діти

Немає даних про безпеку та ефективність застосування мельдонію дітям, тому застосування препарату такій категорії пацієнтів протипоказане.

У комплексній терапії у наступних випадках:

• захворювання серця та судинної системи: стабільна стенокардія навантаження, хронічна серцева недостатність (NYHA I-IIІ функціональний клас), кардіоміопатія, функціональні порушення діяльності серця та судинної системи;
• гострі та хронічні ішемічні порушення мозкового кровообігу;
• знижена працездатність, фізичне та психоемоційне перенапруження;
• у період одужання після цереброваскулярних порушень, травм голови та енцефаліту.

• Підвищена чутливість до мельдонію та/або до будь-якої допоміжної речовини препарату;
• підвищення внутрішньочерепного тиску (при порушенні венозного відтоку, внутрішньочерепних пухлинах);
• тяжка печінкова та/або ниркова недостатність (немає достатніх даних про безпеку застосування).

ТРИЗИПИН® можна застосовувати одночасно з антиангінальними засобами, антикоагулянтами, антиагрегантами, антиаритмічними засобами, серцевими глікозидами, діуретиками та іншими препаратами.

ТРИЗИПИН® потенціює дію нітрогліцерину, ніфедипіну, β-адреноблокаторів, антигіпертензивних засобів і периферичних вазодилататорів.

У результаті одночасного застосування препаратів заліза і мельдонію у пацієнтів з анемією, спричиненої дефіцитом заліза, поліпшувався склад жирних кислот в еритроцитах.

При застосуванні мельдонію в комбінації з оротовою кислотою для усунення пошкоджень, спричинених ішемією/реперфузією, спостерігається додатковий фармакологічний ефект.

Мельдоній допомагає усунути патологічні зміни серця, спричинені азидотимідином (АЗТ), і опосередковано впливає на реакції окислювального стресу, спричинені АЗТ, які приводять до дисфункції мітохондрій. Застосування мельдонію у комбінації з азидотимідином або іншими препаратами для лікування СНІДу має позитивний вплив при лікуванні набутого імунодефіциту (СНІД).

У тесті втрати рефлексу рівноваги, спричиненої етанолом, мельдоній зменшував тривалість сну. Під час судом, спричинених пентілентетразолом, встановлена виражена протисудомна дія мельдонію. У свою чергу, при застосуванні перед терапією мельдонієм α2- адреноблокатора йохімбіну в дозі 2 мг/кг та інгібітора синтезу оксиду азоту (СОА) N-(G)- нітро-L-аргініну у дозі 10 мг/кг, повністю блокується протисудомна дія мельдонію.

Передозування мельдонію може посилити кардіотоксичність, спричинену циклофосфамідом.

Дефіцит карнітину, що утворюється при застосуванні мельдонію, може посилити кардіотоксичність, спричинену іфосфамідом.

Мельдоній має захисну дію у разі кардіотоксичності, спричиненої індинавіром, і нейротоксичності, спричиненої ефавірензом.

Не застосовувати таблетки мельдонію разом з іншими препаратами, що містять мельдоній, оскільки може збільшитися ризик виникнення побічних реакцій.

З обережністю застосовувати при хронічних захворюваннях печінки і нирок.

Багаторічний досвід лікування гострого інфаркту міокарда та нестабільної стенокардії у кардіологічних відділеннях показує, що мельдоній не є препаратом першого ряду при гострому коронарному синдромі.

Через можливий розвиток збуджувального ефекту рекомендується застосовувати ТРИЗИПИН® у першій половині дня.

Для оцінки впливу мельдонію на вагітність, розвиток ембріона/плода, пологи та післяпологовий розвиток досліджень на тваринах недостатньо. Потенційний ризик для людей невідомий, тому мельдоній у період вагітності протипоказаний.

Доступні дані на тваринах свідчать про проникнення мельдонію у молоко матері. Невідомо, чи проникає мельдоній у грудне молоко людини. Не можна виключити ризик для новонароджених/немовлят, тому у період годування груддю мельдоній протипоказаний.

Пацієнти повинні бути попереджені про необхідність дотримуватися обережності при роботі з потенційно небезпечними механізмами та при керуванні автотранспортом, оскільки можливий розвиток психомоторного збудження та запаморочення.

Для застосування внутрішньо. У зв'язку з можливим збуджувальним ефектом препарат рекомендується застосовувати у першій половині дня.

Дорослі

Захворювання серця і судинної системи, порушення мозкового кровообігу.

Доза становить 500-1000 мг на добу. Добову дозу можна застосовувати всю одразу або розподілити на 2 прийоми. Максимальна добова доза становить 1000 мг.

Знижена працездатність, перенапруження та період одужання.

Доза становить 500 мг на добу. Добову дозу можна застосовувати всю одразу або розділити на дві разові дози. Максимальна добова доза становить 500 мг.

Тривалість курсу лікування становить 4-6 тижнів. Курс лікування можна повторити 2-3 рази на рік.

Пацієнти літнього віку

Для пацієнтів літнього віку з порушеннями функцій печінки та/або нирок може виникнути необхідність у зменшенні дози мельдонію.

Пацієнти з порушеннями функцій нирок

Оскільки препарат виводиться з організму через нирки, пацієнтам з порушеннями функцій нирок від легкого до середнього ступеня тяжкості слід застосовувати меншу дозу мельдонію.

Пацієнти з порушеннями функцій печінки

Пацієнтам з порушеннями функцій печінки від легкого до середнього ступеня тяжкості слід застосовувати меншу дозу мельдонію.

Діти.

Відсутні дані про безпеку та ефективність застосування мельдонію дітям, тому застосування мельдонію цій категорії пацієнтів протипоказане.

Не повідомлялося про випадки передозування мельдонію. Препарат малотоксичний та не спричиняє загрозливих побічних ефектів.

При зниженому артеріальному тиску можливі головні болі, запаморочення, тахікардія, загальна слабкість. Лікування симптоматичне.

У разі тяжкого передозування необхідно контролювати функції печінки та нирок.

Гемодіаліз не має суттєвого значення при передозуванні мельдонію у зв'язку з вираженим зв'язуванням з білками крові.

Побічні реакції класифіковано за системами органів та частотою виникнення MedDRa: часто (≥ 1/100 до < 1/10), рідко (≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000). Побічні ефекти, які спостерігалися у клінічних дослідженнях та у постреєстаційному періоді:

З боку імунної системи: часто – алергічні реакції; рідко – підвищена чутливість, включаючи алергічний дерматит, кропив'янку, висипання, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок.

З боку психіки: рідко – збудження, почуття страху, нав'язливі думки, порушення сну.

З боку нервової системи: часто – головний біль; рідко – запаморочення, парестезії, тремор, гіпестезія, шум у вухах, вертиго, порушення ходи, переднепритомний стан, непритомність.

З боку системи кровотворення: часто – дисліпідемія, підвищення рівня С-реактивного білка; рідко – еозинофілія.

З боку серцево-судинної системи: рідко – зміна ритму серця, серцебиття, тахікардія/синусова тахікардія, аритмія, зміни артеріального тиску, фібриляція передсердь, відчуття дискомфорту у грудях/болі у грудях, гіпертензивний криз, гіперемія, блідість шкірних покривів, відхилення в електрокардіограмі (ЕКГ), прискорення роботи серця.

З боку органів дихання, грудної клітки та середостіння: часто – інфекції дихальних шляхів; рідко – запалення у горлі, диспное, сухий кашель, апное.

З боку шлунково-кишкового тракту: часто – диспептичні явища; рідко – діарея, нудота, блювання, біль у животі, метеоризм, металевий присмак у роті, втрата апетиту, сухість у роті або гіперсалівація.

З боку шкіри та підшкірної тканини: рідко – загальні/макульозні/папульозні висипання.

З боку скелетно-м'язової та супутньої системи: рідко – болі у спині, м'язова слабкість, м'язові спазми.

З боку нирок та сечовивідної системи: рідко – поллакіурія.

Інші: рідко – озноб, слабкість, гіпертермія, підвищена пітливість, астенія, набряк, набряк обличчя, набряк ніг, відчуття жару, відчуття холоду, холодний піт.

3 роки.

Зберігати при температурі не вище 30 °C в оригінальній упаковці.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

По 40 таблеток у полімерній банці у пачці з картону.

Або по 40 таблеток (10×4) у блістерах у пачці з картону.

За рецептом.

ТОВ НВФ «МІКРОХІМ».

Україна, 93009, Луганська обл., м. Рубіжне, вул. Леніна, 33.