Упаковка / 28 шт.
пластина / 14 шт.
| Торговое название | Золофт |
| Действующие вещества | Сертралин |
| Количество действующего вещества: | 50 мг |
| Форма выпуска: | таблетки для внутреннего применения |
| Количество в упаковке: | 28 таблеток (2 блистера по 14 шт.) |
| Первичная упаковка: | блистер |
| Способ применения: | Оральные |
| Взаимодействие с едой: | Не имеет значения |
| Температура хранения: | от 5°C до 30°C |
| Чувствительность к свету: | Не чувствительный |
| Признак: | Импортный |
| Происхождение: | Химический |
| Рыночный статус: | Оригинал |
| Производитель: | ХАУПТ ФАРМА ЛАТИНА |
| Страна производства: | Италия |
| Заявитель: | Pfizer |
| Условия отпуска: | По рецепту |
|
Код АТС N Препараты для лечения заболеваний нервной системы N06 Средства стимулирующие нервную систему N06A Антидепрессанты N06AB Селективные ингибиторы обратного нейронального захвата серотонина N06AB06 Сертралин |
|
Фармакодинамика. сертралин — мощный и специфический ингибитор нейронального захвата серотонина (5-нт) in vitro, который в организме животных приводит к потенцированию эффектов 5-нт. сертралин оказывает лишь очень слабое влияние на процессы обратного захвата норадреналина и дофамина. в клинических дозах сертралин блокирует захват серотонина в тромбоцитах человека. препарат не оказывает стимулирующего, седативного, антихолинергического или кардиотоксического действия в экспериментах на животных. в контролируемых исследованиях с участием здоровых добровольцев сертралин не оказывал седативного действия и не влиял на психомоторные функции. согласно присущему ему селективному ингибированию обратного захвата 5-нт, сертралин не стимулирует катехоламинергическую активность. средство не обладает аффинностью к мускариновым (холинергическим), серотонинергическим, дофаминергическим, адренергическим, гистаминергическим, гамк- или бензодиазепиновым рецепторам. длительное применение сертралина у животных приводило к снижению активности норадреналиновых рецепторов мозга, что отмечается и при применении других эффективных в клинической практике антидепрессантов и антиобсессивных средств.
Сертралин не вызывает развития медикаментозной зависимости. В плацебо-контролируемом двойном слепом рандомизированном исследовании сравнительного потенциала злоупотребления сертралином, алпразоламом и d-амфетамином у людей сертралин не вызывал положительных субъективных эффектов, свидетельствующих о потенциале к злоупотреблению. Напротив, у участников исследования, принимавших как алпразолам, так и d-амфетамин, по сравнению с пациентами, принимавшими плацебо, отмечали статистически значимо более высокие показатели склонности к злоупотреблению, эйфории и потенциальной лекарственной зависимости. Сертралин не вызывает стимулирующего эффекта или чувства тревоги, характерных для d-амфетамина, или седативного действия и психомоторных нарушений, характерных для алпразолама. Сертралин не действует в качестве положительного стимула у макак вида резус, выдрессированных самостоятельно принимать кокаин, как и не является заместителем отличительного стимула относительно d-амфетамина или фенобарбитала у макак-резус.
Клинические исследования
Большое депрессивное расстройство. Проводилось исследование с участием амбулаторных пациентов с депрессией, у которых отмечали ответ на терапию до завершения начальной 8-недельной открытой фазы терапии сертралином в дозе 50–200 мг/сут. Эти пациенты (n=295) были рандомизированы в группы для продолжения приема сертралина в дозе 50–200 мг/сут или приема плацебо в течение 44 нед в соответствии с двойным слепым исследованием. Частота рецидивов в группе пациентов, принимавших сертралин, статистически значимо ниже по сравнению с пациентами, принимавшими плацебо. Средняя доза у участников, завершивших участие в исследовании, составила 70 мг/сут. Доля пациентов, ответивших на терапию (которые определялись как пациенты, у которых не выявлен рецидив), в группах сертралина и плацебо составил 83,4 и 60,8% соответственно.
Посттравматическое стрессовое расстройство (ПТСР). Объединенные данные общего количества пациентов с ПТСР, которые принимали участие в 3 исследованиях, свидетельствуют о более низком ответе на терапию среди мужчин по сравнению с женщинами. В двух клинических исследованиях в общей популяции с положительными результатами доля пациентов, ответивших на терапию, среди женщин и мужчин в группах пациентов, принимавших сертралин, была схожей с таковой группы плацебо (женщины: 57,2% по сравнению с 34,5%; мужчины: 53,9% по сравнению с 38,2%). Количество мужчин и женщин среди пациентов общего объединенного количества исследований составляла 184 и 430 соответственно, при этом результаты у женщин были более постоянными, а у мужчин на начальном уровне отмечали другие переменные параметры (большее злоупотребление веществами, большая длительность заболевания, причина травмы и т.д.), которые коррелировали с меньшей эффективностью препарата.
Обсессивно-компульсивное расстройство (ОКР) у пациентов детского возраста. Безопасность и эффективность сертралина (50–200 мг/сут) изучали при лечении детей (6–12 лет) и подростков (13–17 лет) без депрессии, находившихся на амбулаторном лечении по поводу ОКР. Через 1 нед вводного периода одностороннего слепого приема плацебо пациентов рандомизировали в группы приема сертралина или плацебо в течение 12 нед с гибким дозированием препарата. Дети (6–12 лет) начинали применение препарата с дозы 25 мг. У пациентов, рандомизированных в группу приема сертралина, отмечали статистически значимое улучшение, в отличие от пациентов, получавших плацебо, согласно оценке по Детской обсессивно-компульсивной шкале Йеля — Брауна CY-BOCS (p=0,005), Глобальной обсессивно-компульсивной шкале Национального института психического здоровья (NIMH) (p=0,019) и шкале «Общая клиническая оценка — улучшение» (p=0,002). Кроме того, у пациентов группы сертралина по сравнению с плацебо отмечена тенденция к большему улучшению по шкале «Общая клиническая оценка — тяжесть заболевания» (p=0,089). Среднее количество баллов по шкале CY-BOCS на начальном уровне и среднее изменение количества баллов по сравнению с исходным уровнем в группе пациентов, получавших плацебо, составляли 22,25±6,15 и 3,4±0,82 соответственно, в то время как в группе пациентов, получавших сертралин, среднее количество баллов на начальном уровне и среднее изменение количества баллов по сравнению с исходным уровнем составляли 23,36±4,56 и 6,8±0,87 соответственно. В post-hoc анализе доля пациентов, ответивших на терапию и определявшихся как пациенты со снижением на 25% (или больше) количества баллов по шкале CY-BOCS (первичный параметр эффективности) от показателей начального уровня до конечной точки составила 53% в группе приема сертралина по сравнению с 37% в группе плацебо (р=0,03).
Данные по долгосрочной безопасности и эффективности препарата в этой популяции пациентов детского возраста отсутствуют. Данные о применении сертралина у детей в возрасте до 6 лет отсутствуют.
Фармакокинетика
Абсорбция. Фармакокинетика сертралина в диапазоне доз 50–200 мг является дозозависимой. В течение 14-дневного приема сертралина в дозе 50–200 мг (перорально 1 раз в сутки) у людей Cmax сертралина в плазме крови достигается через 4,5–8,4 ч после ежедневного приема препарата. Пища существенно не изменяет биодоступность сертралина в таблетках.
Распределение. Около 98% циркулирующего сертралина связывается с белками плазмы крови.
Биотрансформация. Сертралин подвергается интенсивному пресистемному метаболизму («эффект первого прохождения») в печени.
Элиминация. Средний T½ сертралина составляет около 26 ч (в диапазоне 22–36 ч). Согласно терминальному T½ отмечена кумуляция препарата (с повышением его уровня примерно вдвое) при достижении равновесных концентраций, которые выявляют после применения препарата в дозе 1 раз в сутки в течение 1 нед. T½ N-дезметилсертралина составляет 62–104 ч. Сертралин и N-дезметилсертралин интенсивно метаболизируются в организме человека, их конечные метаболиты выводятся с калом и мочой в равных количествах. Только очень незначительная часть (0,2%) сертралина выводится с мочой в неизмененном виде.
Фармакокинетика у отдельных групп пациентов
Дети с ОКР. Фармакокинетику сертралина изучали у 29 детей в возрасте 6–12 лет и у 32 подростков в возрасте 13–17 лет. У этих пациентов постепенно повышали дозу путем титрования суточной дозы 200 мг в течение 32 дней, начиная с дозы или 25 или 50 мг с постепенным повышением. При применении препарата в дозах 25 и 50 мг переносимость была одинаковой. В равновесном состоянии при применении препарата в дозе 200 мг концентрации сертралина в плазме крови в группе детей в возрасте 6–12 лет были примерно на 35% выше по сравнению с таковыми у группе пациентов в возрасте 13–17 лет и на 21% выше по сравнению с референтной группой взрослых. Не отмечено значимых различий между показателями клиренса у мальчиков и девочек. Таким образом, для применения препарата у детей, особенно с низкой массой тела, рекомендуется низкая начальная доза и ее повышение при титровании дозы с шагом в 25 мг. Подросткам можно применять такие же дозы, что и взрослым.
Подростки и пациенты пожилого возраста. Фармакокинетический профиль сертралина у подростков и у лиц пожилого возраста значимо не отличается от такового у взрослых в возрасте 18–65 лет.
Нарушение функций печени. У пациентов с повреждением печени T½ сертралина удлиняется и AUC увеличивается втрое (см. ПРИМЕНЕНИЕ и ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ).
Нарушение функции почек. У пациентов с нарушением функции почек умеренной или тяжелой степени не отмечалось значимой кумуляции сертралина.
Сертралин показан для лечения следующих расстройств:
Золофт принимают 1 раз в сутки (утром или вечером). таблетки сертралина можно принимать независимо от приема пищи.
Начало лечения
Депрессия и ОКР. Лечение сертралином следует начинать с дозы 50 мг/сут.
Панические расстройства, ПТСР и социальное тревожное расстройство. Лечение следует начинать с дозы 25 мг/сут. Через 1 нед дозу следует повысить до 50 мг 1 раз в сутки. Установлено, что такой режим дозирования снижает частоту развития на начальном этапе лечения побочных эффектов, характерных для панических расстройств.
Титрование дозы
Депрессия, ОКР, панические расстройства, социальное тревожное расстройство и ПТСР. У пациентов, не отвечающих на дозу 50 мг, эффект может быть достигнут при повышении дозы. Коррекцию дозы следует начинать не ранее чем через 1 нед лечения, повышая ее постепенно по 50 мг с интервалами длительностью по крайней мере в 1 нед. Максимальная доза не должна превышать 200 мг/сут. Коррекцию дозы следует проводить не чаще чем 1 раз в неделю, учитывая T½ сертралина, который составляет 24 ч.
Первые проявления терапевтического эффекта могут отмечать в течение 7 дней лечения. Однако для достижения терапевтического ответа, как правило, требуется более длительный период, особенно у больных с ОКР.
Поддерживающая доза. Дозу в течение длительной терапии следует удерживать на минимально эффективном уровне с последующей коррекцией в зависимости от терапевтического ответа.
Депрессия. Длительную терапию можно также применять для предотвращения рецидива больших депрессивных эпизодов (БДЭ). В большинстве случаев рекомендуемая доза для профилактики рецидива БДЭ является такой же, как доза, применявшаяся в течение лечения этого депрессивного эпизода. Пациентам с депрессией следует получать терапию в течение достаточного времени, по меньшей мере на протяжении 6 мес, чтобы удостовериться в полном отсутствии симптомов.
Панические расстройства и ОКР. При длительной терапии у пациентов с паническими расстройствами и ОКР следует проводить регулярную оценку терапии, поскольку для этих расстройств не продемонстрировано эффективности препарата в предотвращении рецидивов.
Применение у детей
Дети с ОКР. Для детей в возрасте 13–17 лет начальная доза составляет 50 мг 1 раз в сутки. Для детей в возрасте 6–12 лет начальная доза составляет 25 мг 1 раз в сутки. Через 1 нед дозу можно повысить до 50 мг 1 раз в сутки.
При необходимости, в случае отсутствия желаемого эффекта на фоне приема препарата в дозе 50 мг/сут, возможно ее дальнейшее повышение на 50 мг за один раз в течение нескольких недель. Максимальная доза составляет до 200 мг/сут.
Однако при повышении дозы более 50 мг в педиатрии следует учитывать в целом более низкую массу тела детей по сравнению со взрослыми. Не следует изменять дозу чаще чем 1 раз в неделю.
Эффективность препарата у детей с большим депрессивным расстройством не выявлена.
Данные относительно применения препарата у детей в возрасте до 6 лет отсутствуют (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ).
Применение у пациентов пожилого возраста. Пациентам пожилого возраста препарат следует применять с осторожностью, поскольку у этих пациентов могут отмечать повышенный риск развития гипонатриемии (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ).
Применение при печеночной недостаточности. Следует соблюдать осторожность при применении сертралина у больных с патологией печени. При нарушениях функции печени необходимо снизить дозу или частоту приема препарата. Сертралин не следует применять у пациентов с тяжелой печеночной недостаточностью, поскольку клинические данные относительно применения препарата у таких больных отсутствуют (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ).
Применение при почечной недостаточности. При нарушениях функции почек коррекции дозы препарата не требуется (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ).
Симптомы отмены, которые отмечают при прекращении терапии сертралином. Следует избегать внезапного прекращения применения препарата. При прекращении лечения сертралином, чтобы снизить риск развития реакций синдрома отмены, дозу следует постепенно снижать в течение не менее 1–2 нед (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ и ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ). Если после снижения дозы препарата или прекращения его использования появляются выраженные симптомы, может быть рассмотрено возобновление приема препарата в назначенной ранее дозе. В дальнейшем врач может продолжать снижать дозу, но более постепенно.
Повышенная чувствительность к действующему веществу или к любому из вспомогательных веществ.
Противопоказано применение сертралина с ингибиторами МАО необратимого действия в связи с риском развития серотонинового синдрома (СС) с проявлениями таких симптомов, как возбуждение, тремор и гипертермия. Начинать терапию сертралином нельзя минимум в течение 14 дней после прекращения лечения ингибитором МАО необратимого действия. Применение сертралина следует прекратить не менее чем за 7 дней до начала терапии ингибитором МАО необратимого действия. Противопоказано одновременное применение сертралина и пимозида (см. ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ).
Наиболее часто выявляют такой побочный эффект, как тошнота. при лечении социального тревожного расстройства сертралином у 14% мужчин отмечалась половая дисфункция (нарушение эякуляции) по сравнению с 0% пациентов, получавших плацебо. эти побочные эффекты дозозависимы и часто самостоятельно исчезают при продолжении терапии.
Профиль побочных эффектов, которые часто выявляли в ходе проведения двойных слепых плацебо-контролируемых исследований с участием пациентов с ОКР, паническими расстройствами, ПТСР и социальными тревожными расстройствами, подобен таковому у пациентов с депрессией, принимавших участие в клинических исследованиях.
Ниже приведены данные о побочных реакциях, зафиксированных в период пострегистрационного надзора (частота их развития неизвестна) и в ходе проведения плацебо-контролируемых клинических исследований (в которых в общей сложности приняли участие 2542 пациента, получавших сертралин, и 2145 пациентов, получавших плацебо) с участием больных с депрессией, ОКР, паническими расстройствами, ПТСР и социальными тревожными расстройствами.
Некоторые из перечисленных побочных реакций могут снижаться по интенсивности и частоте при длительном лечении и не требуют прекращения терапии.
Ниже приведена частота развития побочных реакций, которые отмечали в ходе проведения плацебо-контролируемых клинических исследований у пациентов с депрессией, ОКР, паническими расстройствами, ПТСР и социальными тревожными расстройствами. Представлены объединенные данные клинических исследований и пострегистрационного надзора (частота неизвестна).
Инфекции и инвазии: часто — фарингит; нечасто — инфекции верхних дыхательных путей, ринит; редко — дивертикулит, гастроэнтерит, средний отит.
Опухоли доброкачественные и злокачественные (в том числе кисты и полипы): редко — новообразования (сообщалось об одном случае новообразования у одного пациента, получавшего сертралин, по сравнению с отсутствием таких случаев в группе пациентов, получавших плацебо).
Со стороны системы крови и лимфатической системы: редко — лимфаденопатия; неизвестно — лейкопения, тромбоцитопения.
Со стороны иммунной системы: нечасто — повышенная чувствительность; редко — анафилактоидная реакция; неизвестно — аллергия.
Со стороны эндокринной системы: нечасто — гипотиреоз; неизвестно — гиперпролактинемия, синдром неадекватной секреции антидиуретического гормона.
Метаболические и алиментарные расстройства: часто — снижение аппетита, усиление аппетита*; редко — сахарный диабет, гиперхолестеринемия, гипогликемия; неизвестно — гипонатриемия, гипергликемия.
Психические нарушения: очень часто — бессонница (19%); часто — депрессия*, деперсонализация, ночные кошмары, чувство тревоги*, возбуждения*, нервозность, снижение либидо*, бруксизм; нечасто — галлюцинации*, агрессия*, эйфория*, апатия, патологическое мышление; редко — конверсионное расстройство, зависимость от лекарств, психотическое расстройство*, паранойя, суицидальное мышление/суицидальное поведение (только для пациентов с ОКР при кратковременном применении препарата в исследованиях продолжительностью 1–12 нед зарегистрированы случаи наличия суицидальных мыслей и суицидального поведения во время терапии сертралином или вскоре после прекращения терапии (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ)), сомнамбулизм, преждевременная эякуляция; неизвестно — паронирия.
Со стороны нервной системы: очень часто — головокружение (11%), сонливость (13%), головная боль (21%)*; часто — парестезии*, тремор, гипертонус, дисгевзия, нарушение внимания; нечасто — судороги*, непроизвольные мышечные сокращения*, нарушения координации движений, гиперкинезия, амнезия, гипестезия*, нарушение речи, постуральное головокружение, синкопе, мигрень*; редко — кома*, хореоатетоз, дискинезия, гиперестезия, сенсорные нарушения; неизвестно — двигательные расстройства (включая экстрапирамидные симптомы, в том числе гиперкинезия, гипертонус, спазмы челюсти или нарушение походки). Также зарегистрированы признаки и симптомы СС или злокачественного нейролептического синдрома (ЗНС), в некоторых случаях связанные с сопутствующим приемом серотонинергических средств, а именно: возбуждение, спутанность сознания, повышенное потоотделение, диарея, повышение температуры тела, АГ, ригидность и тахикардия. Акатизия и психомоторное возбуждение (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ). Спазм мозговых сосудов (в том числе синдром мимолетной церебральной вазоконстрикции или синдром Колла — Флеминга).
Со стороны органа зрения: часто — нарушение зрения; нечасто — мидриаз; редко — глаукома, расстройства слезовыделения, скотома, диплопия, фотофобия, гифема; неизвестно — расстройства зрения, анизокория.
Со стороны органа слуха и вестибулярного аппарата: часто — звон в ушах*; нечасто — боль в ухе.
Кардиальные нарушения: часто — ощущение сердцебиения*; нечасто — тахикардия; редко — инфаркт миокарда, брадикардия, нарушение сердечной деятельности.
Сосудистые нарушения: часто — приливы*; нечасто — АГ*, гиперемия; редко — периферическая ишемия, гематурия; неизвестно — патологические геморрагические явления (такие как желудочно-кишечное кровотечение).
Со стороны респираторной системы, грудной клетки и средостения: часто — зевота*; нечасто — бронхоспазм*, диспноэ, носовое кровотечение; редко — ларингоспазм, гипервентиляция, гиповентиляция, стридор, дисфония, икота; неизвестно — интерстициальное заболевание легких.
Со стороны пищеварительной системы: очень часто — диарея (18%), тошнота (24%), сухость во рту (14%); часто — боль в животе*, рвота*, запор*, диспепсия, метеоризм; нечасто — эзофагит, дисфагия, геморрой, гиперсаливация, изменения языка, отрыжка; редко — мелена, гематохезия, стоматит, язвы на языке, патологии со стороны зубов, глоссит, язвы на слизистой оболочке рта; неизвестно — панкреатит.
Со стороны гепатобилиарной системы: редко — нарушение функции печени; неизвестно — печеночная недостаточность, которая редко может привести к летальному исходу, фульминантный гепатит, некротический гепатит, холестатическая желтуха.
Со стороны кожи и подкожной клетчатки: часто — высыпания*, гипергидроз; нечасто — периорбитальный отек*, отек лица*, пурпура*, алопеция*, холодный пот, сухость кожи, крапивница*, зуд; редко — дерматит, буллезный дерматит, везикулезные высыпания, патологические изменения со стороны текстуры волос, нетипичный запах кожи; неизвестно — зарегистрированы редкие случаи тяжелых побочных реакций со стороны кожи, таких как синдром Стивенса — Джонсона и токсический эпидермальный некролиз, ангионевротический отек, фотосенсибилизация, кожные реакции.
Со стороны опорно-двигательного аппарата и соединительной ткани: часто — артралгия, миалгия; нечасто — остеоартрит, мышечная слабость, боль в спине, подергивания мышц; редко — поражения костей; неизвестно — мышечные спазмы.
Со стороны почек и мочевыделительной системы: нечасто — никтурия, задержка мочи*, полиурия, поллакиурия, нарушения мочеиспускания, недержание мочи*; редко — олигурия, затрудненное начало мочеиспускания.
Со стороны репродуктивной системы и молочных желез**: очень часто — нарушение эякуляции (14%); часто — эректильная дисфункция; нечасто — вагинальное кровотечение, половая дисфункция у женщин, нерегулярный менструальный цикл; редко — меноррагия, атрофический вульвовагинит, баланопостит, выделения из половых органов, приапизм*, галакторея*; неизвестно — гинекомастия.
Общие нарушения: очень часто — повышенная утомляемость (10%)*; часто — боль в грудной клетке*, общее недомогание *; нечасто — периферический отек, озноб, пирексия*, астения*, жажда; редко — грыжа, снижение переносимости препарата, нарушение походки.
Исследования: нечасто — повышение уровня АлАТ* и АсАТ*, уменьшение массы тела*, увеличение массы тела*; редко — нарушение качества спермы, повышение концентрации ХС; неизвестно — отклонения от нормы результатов клинических лабораторных анализов, изменение функции тромбоцитов.
Травмы и отравления: редко — травма.
Хирургические вмешательства и медицинские процедуры: редко — вазодилатация.
Если побочное явление отмечали у пациентов с депрессией, ОКР, паническим расстройством, ПТСР и социальным тревожным расстройством, применяемые термины, характеризующие побочные явления, переклассифицированы в соответствии с терминами, которые применялись по отношению к пациентам с депрессией.
*Эти побочные реакции также были зарегистрированы в период пострегистрационного надзора.
**Частота этих побочных реакций определялась для количества пациентов в конкретной группе по полу: сертралин (1118 мужчин, 1424 женщины), плацебо (926 мужчин, 1219 женщин).
Синдром отмены, который отмечают при прекращении терапии сертралином. Прекращение терапии сертралином (особенно в случае резкого прекращения терапии) обычно приводит к развитию симптомов отмены. Чаще сообщалось о таких побочных явлениях, как головокружение, сенсорные нарушения (включая парестезии), нарушения сна (включая бессонницу и яркие сновидения), возбуждение или ощущение тревоги, тошнота и/или рвота, тремор и головная боль. Как правило, эти побочные явления были легкой или умеренной степени и проходили самостоятельно, однако у некоторых пациентов они могут быть тяжелыми и/или длительными. В связи с этим, в случаях, когда больше нет необходимости в терапии сертралином, рекомендуется постепенная отмена препарата путем поэтапного снижения дозы (см. ПРИМЕНЕНИЕ и ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ).
Применение у пациентов пожилого возраста. Применение селективных ингибиторов обратного захвата серотонина (СИОЗС) или ингибиторов обратного захвата норадреналина и серотонина (ИОЗНС), включая сертралин, ассоциировалось с клинически значимыми случаями гипонатриемии у пациентов пожилого возраста, у которых возможен повышенный риск развития этого побочного явления (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ).
Применение у детей. У более 600 детей, получавших сертралин, общий профиль побочных реакций в целом подобен таковому, который отмечали в исследованиях с участием взрослых пациентов. В ходе клинических контролируемых исследований зарегистрированы следующие побочные реакции (количество пациентов, принимавших сертралин, составляло 281): очень часто (≥1/10) — головная боль (22%), бессонница (21%), диарея (11%) и тошнота (15%); часто (≥1/100, 1/10) — боль в грудной клетке, мания, пирексия, рвота, отсутствие аппетита, аффективная лабильность, агрессия, возбуждение, нервозность, нарушение внимания, головокружение, гиперкинезия, мигрень, сонливость, тремор, нарушения зрения, сухость во рту, диспепсия, ночные кошмары, повышенная утомляемость, недержание мочи, сыпь, акне, носовое кровотечение, метеоризм; нечасто (≥1/1000, 1/100) — удлинение интервала Q–T на ЭКГ, суицидальные попытки, судороги, экстрапирамидные расстройства, парестезии, депрессия, галлюцинации, пурпура, гипервентиляция, анемия, нарушение функции печени, повышение уровня АлАТ, цистит, простой герпес, отит наружного уха, боль в ухе, боль в глазу, мидриаз, общее недомогание, гематурия, пустулезные высыпания, ринит, травма, уменьшение массы тела, подергивание мышц, необычные сновидения, апатия, альбуминурия, поллакиурия, полиурия, боль в молочных железах, нарушения менструального цикла, алопеция, дерматит, поражение кожи, нетипичный запах кожи, крапивница, бруксизм, гиперемия; частота неизвестна — энурез.
Эффекты, характерные для этого класса лекарственных средств. В результате эпидемиологических исследований, преимущественно проводившихся с участием пациентов в возрасте 50 лет и старше, был выявлен повышенный риск переломов костей у пациентов, получавших СИОЗС и трициклические антидепрессанты. Механизм, обусловливающий повышение этого риска, неизвестен.
Сообщение о подозреваемых побочных реакциях. Сообщение о подозреваемых побочных реакциях в пострегистрационный период является важным мероприятием. Это позволяет продолжать мониторинг соотношения польза/риск при применении препарата. Врачам предлагается сообщать о любых подозреваемых побочных реакциях.
Такие симптомы, как беспокойство, возбуждение, панические атаки, бессонница, раздражительность, враждебность, агрессивность, импульсивность, психомоторное беспокойство, гипомания и мания, отмечали у взрослых и детей, принимавших антидепрессанты. эти симптомы могут предшествовать появлению суицидальности. следует рассмотреть возможность изменения терапевтического режима или отмены препарата в случае, если проявления депрессии неуклонно ухудшаются, появляются суицидальность или симптомы увеличения выраженности суицидальности. если будет принято решение о прекращении лечения, препарат следует отменять постепенно так быстро, как только возможно, но следует помнить о том, что резкое прекращение лечения может сопровождаться синдромом отмены. перед началом лечения необходимо провести обследование пациента с целью определения риска развития биполярного расстройства. для этого тщательно собирается психиатрический анамнез, включающий семейный анамнез суицидов, биполярных расстройств и депрессии. золофт не предназначен для лечения биполярной депрессии.
СС или ЗНС. При применении СИОЗС, включая терапию сертралином, сообщалось о развитии синдромов, которые могут быть опасными для жизни, таких как СС или ЗНС. Риск развития СС или ЗНС при применении СИОЗС возрастает при одновременном применении серотонинергических средств (включая триптаны и фентанил) со средствами, нарушающими метаболизм серотонина (включая ингибиторы МАО, например метиленовый синий), антипсихотическими средствами и другими антагонистами дофамина и опиатами. СС может включать изменения психического состояния (например возбуждение, галлюцинации, кома), нарушения со стороны вегетативной нервной системы (тахикардия, колебания АД, гипертермия), нервно-мышечные нарушения (гиперрефлексия, нарушение координации) и/или нарушения со стороны органов пищеварения (тошнота, рвота, диарея). Некоторые проявления СС, включая гипертермию, ригидность мышц, изменения со стороны вегетативной нервной системы и изменения психического состояния подобны проявлениям ЗНС. У пациентов следует проводить мониторинг на наличие признаков и симптомов СС или ЗНС (см. ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ).
Переход с СИОЗС, антидепрессантов или антиобсессивных препаратов. Существуют ограниченные данные контролируемых исследований по изучению оптимального времени перехода с СИОЗС, антидепрессантов или антиобсессивных препаратов на сертралин. Следует соблюдать осторожность при таких изменениях лечения, особенно при переходе на сертралин с таких препаратов длительного действия, как флуоксетин.
Другие серотонинергические средства, например триптофан, фенфлурамин и 5-HT-агонисты. Одновременное применение сертралина и других средств, усиливающих серотонинергическую нейротрансмиссию, в частности триптофана, фенфлурамина, фентанила, 5-HT-агонистов или растительных препаратов, содержащих зверобой (Hypericum perforatum), необходимо проводить с осторожностью, и такой комбинированной терапии следует (по возможности) избегать (из-за вероятного фармакодинамического взаимодействия).
Усиление гипомании или мании. Сообщалось об усилении симптомов мании/гипомании у небольшого числа пациентов, получавших зарегистрированные антидепрессанты и антиобсессивные препараты, включая сертралин. Поэтому следует с осторожностью применять сертралин у пациентов с манией/гипоманией в анамнезе. Необходимо тщательное наблюдение врача. При выявлении признаков маниакальной фазы применение сертралина следует прекратить.
Шизофрения. На фоне приема препарата у пациентов с шизофренией могут усиливаться психотические симптомы.
Судороги. При терапии сертралином могут возникать судороги: сертралин не следует назначать больным с нестабильной эпилепсией, у больных с контролируемой эпилепсией применение сертралина требует тщательного наблюдения. Пациентам, у которых возникают судороги, препарат необходимо отменить.
Суициды/суицидальные мысли/суицидальные попытки или клинические признаки ухудшения. Больные с депрессией имеют повышенную склонность к возникновению суицидальных мыслей, нанесению себе повреждений и попыткам суицида (суицидальные действия и проявления). Этот риск существует непосредственно до времени достижения значительной ремиссии. Поскольку улучшение состояния больных может происходить в течение первых нескольких недель или большего периода терапии, пациентам следует находиться под тщательным наблюдением до наступления этого улучшения. В целом клинический опыт свидетельствует о том, что на ранних этапах выздоровления риск суицида может повышаться.
Другие психические расстройства, для лечения которых назначают сертралин, также могут быть связаны с риском развития суицидальных действий и проявлений. Кроме того, эти заболевания могут сопутствовать большому депрессивному расстройству. Таким образом, аналогичные меры, касающиеся лечения больных с большим депрессивным расстройством, необходимы и при лечении пациентов с другими психическими расстройствами.
Известно, что для пациентов с суицидальными действиями и проявлениями в анамнезе или пациентов, у которых еще до начала терапии в значительной степени выявляется суицидальное мышление, существует больший риск возникновения суицидальных мыслей или суицидальных попыток во время лечения, в связи с этим им следует находиться под наблюдением на фоне приема препарата. Метаанализ данных, полученных в результате проведения плацебо-контролируемых клинических исследований по изучению антидепрессантов у взрослых пациентов с психическими расстройствами, свидетельствует о повышенном риске проявлений суицидального поведения при применении антидепрессантов у пациентов в возрасте моложе 25 лет по сравнению с таковым при применении плацебо.
На фоне применения этого лекарственного средства показан тщательный контроль пациентов с высоким риском развития суицидальности, особенно в начале терапии и после любых изменений дозы препарата. Пациентов (и лиц, которые за ними ухаживают) необходимо предупредить о необходимости отслеживать любые проявления клинического ухудшения, возникновения суицидального поведения или суицидальных мыслей, а также любых необычных изменений поведения и немедленно обращаться за медицинской помощью при возникновении этих симптомов.
Применение у детей. Сертралин не следует применять для лечения детей и подростков, за исключением пациентов с ОКС в возрасте 6–17 лет. В ходе клинических исследований у детей, получавших антидепрессанты, по сравнению с пациентами, получавшими плацебо, чаще отмечали суицидальное поведение (суицидальные попытки и суицидальные мысли) и враждебность (преимущественно агрессия, оппозиционное поведение и гнев). Если, исходя из клинической необходимости, решение все же принимается в пользу назначения этого препарата, необходим тщательный мониторинг по выявлению признаков суицидальных симптомов. Кроме того, не хватает данных долгосрочной оценки безопасности препарата у детей, касающихся влияния лечения на их рост, половое созревание, а также когнитивное и поведенческое развитие. В постмаркетинговый период были зарегистрированы сообщения о нескольких случаях замедленного роста и полового созревания. При долгосрочной терапии пациентов детского возраста врачи должны осуществлять мониторинг на предмет отклонений от нормы со стороны ответственных за развитие систем организма.
Аномальные кровотечения/кровоизлияния. При применении СИОЗС сообщалось о случаях патологических кожных геморрагических явлений, таких как экхимозы и пурпура, и других геморрагических явлений, таких как желудочно-кишечные или гинекологические кровотечения, в том числе кровотечения с летальным исходом. Рекомендуется с осторожностью применять СИОЗС у пациентов, особенно при одновременном применении с лекарственными средствами, которые, как известно, влияют на тромбоцитарную функцию (например с антикоагулянтами, атипичными антипсихотическими средствами и фенотиазинами, большинством трициклических антидепрессантов, ацетилсалициловой кислотой и НПВП, как и у пациентов с геморрагическими нарушениями в анамнезе (см. ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ).
Гипонатриемия. В результате терапии СИОЗС или ИОЗНС, включая сертралин, может развиться гипонатриемия. Во многих случаях гипонатриемия является результатом синдрома неадекватной секреции антидиуретического гормона. Сообщалось об уровне натрия в плазме крови 110 ммоль/л. У пациентов пожилого возраста может существовать больший риск развития гипонатриемии при применении СИОЗС и ИОЗНС. Также риск этого осложнения может быть повышенным у пациентов, принимающих диуретики, или у пациентов с гиповолемией любого другого происхождения (см. Применение у пациентов пожилого возраста). У пациентов с симптоматической гипонатриемией следует рассмотреть прекращение терапии сертралином и провести соответствующее медицинское вмешательство. К признакам и симптомам гипонатриемии относятся головная боль, трудности с концентрацией внимания, ухудшение памяти, спутанность сознания, слабость и потеря физического равновесия, что может привести к падениям. Признаки и симптомы, ассоциированные с более тяжелыми и/или острыми эпизодами гипонатриемии, включают галлюцинации, обмороки, судороги, кому, остановку дыхания и летальный исход.
Симптомы отмены, которые отмечали при прекращении терапии сертралином. Симптомы отмены являются частым явлением при прекращении терапии препаратом, особенно в случае внезапной отмены лечения (см. ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ). По данным клинических исследований, у пациентов, прекративших применение сертралина, частота реакций отмены составляла 23% по сравнению с 12% у пациентов, которые продолжали получать терапию сертралином.
Риск развития синдрома отмены может зависеть от нескольких факторов, включая продолжительность терапии, дозу и скорость снижения дозы. Чаще сообщалось о таких реакциях, как головокружение, сенсорные нарушения (включая парестезии), нарушения сна (включая бессонницу и яркие сновидения), возбуждение или ощущение тревоги, тошнота и/или рвота, тремор и головная боль. В целом эти симптомы были легкой или умеренной степени, однако у некоторых пациентов они могут быть тяжелыми. Обычно они возникают в течение первых нескольких дней после прекращения терапии, очень редко такие симптомы отмечали у пациентов, которые случайно пропустили прием дозы препарата. В большинстве случаев эти симптомы проходят самостоятельно в течение 2 нед, хотя у некоторых пациентов они могут длиться дольше (2–3 мес и более). Таким образом, рекомендуется постепенно снижать дозу сертралина при прекращении терапии препаратом в течение периода в несколько недель или месяцев в соответствии с потребностями пациента (см. ПРИМЕНЕНИЕ).
Акатизия/психомоторное беспокойство. Применение сертралина ассоциируется с развитием акатизии, характеризующейся субъективно неприятным или неуемным беспокойством и потребностью двигаться, которая часто сопровождается неспособностью сидеть или стоять спокойно. Риск таких осложнений максимальный в течение первых 2 нед терапии. У пациентов, у которых развиваются эти симптомы, повышение дозы может нанести вред.
Применение при печеночной недостаточности. Сертралин интенсивно метаболизируется в печени. По результатам фармакокинетического исследования с многократным приемом препарата, у пациентов со стабильным циррозом легкой степени отмечали удлинение T½ и увеличение AUC и Cmax примерно втрое по сравнению с этими показателями у лиц с нормальной функцией печени. Значимых различий в степени связывания препарата с белками плазмы крови между двумя группами участников исследования не выявлено. Следует соблюдать осторожность при применении сертралина у пациентов с патологией печени. В случае назначения сертралина пациентам с нарушениями функции печени необходимо взвесить целесообразность снижения дозы или частоты приема препарата. Сертралин не следует применять у пациентов с тяжелой печеночной недостаточностью (см. ПРИМЕНЕНИЕ).
Применение при почечной недостаточности. Сертралин интенсивно метаболизируется; выведение неизмененного соединения с мочой является второстепенным путем элиминации. В исследованиях с участием пациентов с нарушением функции почек легкой и средней степени (клиренс креатинина 30–60 мл/мин) или от средней до тяжелой степени (клиренс креатинина 10–29 мл/мин) фармакокинетические параметры (AUC0–24 и Cmax) при многократном приеме препарата были без статистически значимых отличий от этих показателей в группе контроля. Нет необходимости в коррекции дозы в зависимости от степени нарушения функции почек.
Применение у пациентов пожилого возраста. В клинических исследованиях участвовали более 700 пациентов пожилого возраста (в возрасте 65 лет). Характер и частота развития побочных реакций у пациентов пожилого возраста были подобны таковым, отмеченным у более молодых пациентов.
Однако применение СИОЗС и ИОЗНС, включая сертралин, связано со случаями клинически значимой гипонатриемии у пациентов пожилого возраста, у которых может отмечаться больший риск развития этого побочного явления (см. Гипонатриемия в разделе ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ).
Сахарный диабет. Сообщалось о новых случаях развития сахарного диабета у пациентов, получавших терапию СИОЗС, включая сертралин. Выявлена потеря гликемического контроля, включая как гипергликемию, так и гипогликемию, у пациентов с сахарным диабетом и без. Поэтому проводили мониторинг состояния пациентов на выявление признаков и симптомов по поводу изменения уровня глюкозы в крови. Пациенты с сахарным диабетом должны тщательно проводить контроль изменения уровня глюкозы, поскольку их дозу инсулина и/или другого перорального гипогликемического лекарственного средства, возможно, следует корректировать.
Электрошоковая терапия (ЭШТ). Клинические исследования, направленные на изучение рисков или преимуществ комбинированного применения ЭШТ и сертралина, не проводились.
Грейпфрутовый сок. Одновременное применение сертралина с грейпфрутовым соком не рекомендуется (см. ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ).
Взаимодействие при проведении скринингового анализа мочи. Получены сообщения о ложноположительных иммунологических тестах мочи на определение содержания бензодиазепиновых метаболитов у пациентов, принимавших сертралин. Ложноположительные результаты обусловлены низкой специфичностью указанного лабораторного теста и могут наблюдаться в течение нескольких дней после прекращения лечения сертралином. Дифференцировать сертралин от бензодиазепинов в моче можно путем проведения уточняющих тестов — газовой хроматографии/масс-спектрометрии.
Закрытоугольная глаукома. Препараты класса СИОЗС, в том числе сертралин, могут влиять на размер зрачка с развитием мидриаза. Такой эффект может приводить к сужению угла глаза с последующим повышением внутриглазного давления и развитием закрытоугольной глаукомы, особенно у пациентов с соответствующей предрасположенностью. Сертралин следует применять с осторожностью у пациентов с закрытоугольной глаукомой и глаукомой в анамнезе.
Применение в период беременности или кормления грудью
Беременность. Нет хорошо контролируемых опытов применения препарата с участием беременных. Однако существенное количество данных не предоставляет доказательств возникновения врожденных пороков развития плода из-за применения сертралина. В исследованиях на животных выявлено влияние на репродуктивную функцию, вероятно, в связи с токсическим действием препарата на организм матери, вызванное фармакодинамическим действием препарата и/или прямым фармакодинамическим действием препарата на плод.
Сообщалось, что применение сертралина в период беременности вызывает у некоторых новорожденных (матери которых принимали сертралин) симптомы, подобные реакции отмены. Этот феномен также отмечали при применении других антидепрессантов класса СИОЗС. Сертралин не рекомендуется применять в период беременности, кроме случаев, когда клиническое состояние женщины таково, что ожидаемые преимущества от применения препарата превышают потенциальный риск.
Женщины репродуктивного возраста при приеме сертралина должны применять соответствующие средства контрацепции.
Следует проводить наблюдение новорожденных, если мать продолжает применение сертралина на поздних сроках беременности, особенно в III триместр. После применения сертралина на поздних стадиях беременности у новорожденных могут возникать следующие симптомы: респираторный дистресс-синдром, цианоз, апноэ, судороги, температурная нестабильность, трудности с кормлением, рвота, гипогликемия, гипертонус, гипотонус, гиперрефлексия, тремор, синдром повышенной нервно-рефлекторной возбудимости, раздражительность, вялость/апатичность, постоянный плач, сонливость и трудности с засыпанием. Эти симптомы могут быть обусловлены другими серотонинергическими эффектами или симптомами отмены. В большинстве случаев эти осложнения развиваются сразу после родов или в ближайшее время (в течение менее чем 24 ч).
Согласно данным эпидемиологических исследований ожидается, что применение СИОЗС в период беременности, особенно на поздних сроках, может повышать риск развития синдрома персистирующей легочной гипертензии новорожденных. Риск на фоне приема препарата отмечают с частотой около 5 случаев на 1000 беременностей. В общей популяции отмечается 1–2 случая синдрома персистирующей легочной гипертензии новорожденных на 1000 беременностей.
Кормление грудью. Опубликованные данные по уровням сертралина в грудном молоке свидетельствуют о том, что сертралин и его метаболит N-дезметилсертралин экскретируются в грудное молоко в малом количестве. Всего в плазме крови новорожденных выявляли незначительные концентрации препарата или концентрации препарата, недоступные для определения, за исключением одного случая, когда концентрация в плазме крови новорожденного составляла около 50% концентрации препарата в плазме крови матери (но без какого-либо заметного влияния на здоровье для этого новорожденного). По состоянию на сегодня не сообщалось о побочном действии препарата на здоровье детей, которых кормили грудью женщины, применявшие сертралин, но такой риск нельзя исключать. Применение препарата в период кормления грудью не рекомендуется, за исключением случаев, когда, по мнению врача, польза от приема препарата превышает возможный риск.
Дети. Сертралин не следует применять для лечения детей, за исключением детей в возрасте от 6 лет с ОКР (см. ПРИМЕНЕНИЕ).
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или работе с другими механизмами. Клинико-фармакологические исследования свидетельствуют об отсутствии влияния сертралина на психомоторные функции. Однако больным следует соблюдать осторожность, поскольку препарат может нарушать психические или физические реакции, необходимые для выполнения потенциально опасных задач, таких как управление транспортными средствами или работа с другими механизмами.
Противопоказанные сочетания
Ингибиторы МАО
Ингибиторы МАО необратимого действия (например селегилин). Противопоказано применение сертралина вместе с ингибиторами МАО необратимого действия, такими как селегилин. Сертралин нельзя назначать в течение не менее 14 дней после прекращения лечения ингибиторами МАО необратимого действия. Применение сертралина следует прекратить не менее чем за 7 дней до начала терапии ингибиторами МАО необратимого действия (см. ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ).
Селективный ингибитор обратного действия МАО типа А (моклобемид). В связи с риском развития СС не следует применять сертралин в комбинации с селективными ингибиторами МАО обратного действия, такими как моклобемид. После отмены ингибиторов МАО обратного действия период до начала терапии сертралином может быть короче 14 дней. Рекомендуется прекратить применение сертралина минимум за 7 дней до начала терапии МАО обратного действия (см. ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ).
Неселективные ингибиторы МАО обратного действия (линезолид). Антибиотик линезолид — слабый неселективный ингибитор МАО обратного действия, не следует применять у пациентов, принимающих сертралин (см. ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ).
Зарегистрированы тяжелые побочные реакции у пациентов, недавно прекративших применение ингибиторов МАО и начавших прием сертралина или прекративших терапию сертралином незадолго до начала применения ингибиторов МАО. Эти реакции включали тремор, миоклонию, повышенное потоотделение, тошноту, рвоту, гиперемию, головокружение и гипертермию с проявлениями, напоминающими ЗНС, судороги и летальный исход.
Пимозид. В исследовании с однократным приемом пимозида в низкой дозе (2 мг) отмечали повышение уровня пимозида примерно на 35%. Это повышение уровня не сопровождалось никакими изменениями показателей ЭКГ. Хотя механизм данного взаимодействия неизвестен, одновременное применение сертралина и пимозида противопоказано в связи с узким терапевтическим диапазоном пимозида (см. ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ).
Не рекомендуется одновременное применение с сертралином
Средства, подавляющие ЦНС, и алкоголь. Одновременное применение сертралина в дозе 200 мг/сут не потенцировало эффекты алкоголя, карбамазепина, галоперидола или фенитоина в отношении когнитивных и психомоторных функций у здоровых участников исследования, однако одновременное применение сертралина с алкоголем не рекомендуется.
Другие серотонинергические лекарственные средства
См. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ.
Требует осторожности одновременное назначение сертралина с фентанилом (которое применяется преимущественно при общем наркозе и в терапии хронической боли), другими серотонинергическими препаратами (в том числе другими серотонинергическими антидепрессантами, триптанами) и другими опиоидными средствами.
Необходимы особые меры предосторожности при сочетанном применении
Литий. В плацебо-контролируемом исследовании с участием здоровых добровольцев одновременное применение сертралина и лития значимо не изменяло фармакокинетику лития, однако приводило к усилению тремора по сравнению с плацебо, что свидетельствует о возможном фармакодинамическом взаимодействии. При одновременном применении сертралина и лития следует обеспечить надлежащий контроль.
Фенитоин. Результаты плацебо-контролируемого исследования с участием здоровых добровольцев свидетельствуют о том, что длительный прием сертралина в дозе 200 мг/сут не приводит к клинически значимому ингибированию метаболизма фенитоина. Однако данные отчетов некоторых случаев свидетельствуют о высокой экспозиции фенитоина у пациентов, применяющих сертралин; рекомендуется проводить мониторинг концентрации фенитоина в плазме крови в течение начального этапа терапии сертралином с соответствующей коррекцией дозы фенитоина. Кроме того, одновременное применение с фенитоином может привести к снижению концентрации сертралина в плазме крови. Нельзя исключить возможность снижения плазменных уровней сертралина под влиянием других индукторов фермента CYP 3A4, в частности фенобарбитала, карбамазепина, препаратов зверобоя и рифампицина.
Триптаны. В течение периода пострегистрационного надзора поступали отдельные сообщения о случаях развития слабости, гиперрефлексии, нарушений координации, ощущения смущения, тревоги и возбуждения при одновременном применении сертралина и суматриптана. Симптомы серотонинергического синдрома могут также развиваться при применении других препаратов этого же класса (триптанов). Если одновременное лечение сертралином и триптанами является необходимым с медицинской точки зрения, следует обеспечить соответствующее наблюдение пациента (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ).
Варфарин. Одновременное применение сертралина в дозе 200 мг/сут и варфарина приводило к незначительному, но статистически значимому увеличению протромбинового времени, что в некоторых редких случаях может привести к нарушениям международного нормализованного отношения (МНО). Поэтому следует тщательно контролировать показатель протромбинового времени в начале лечения сертралином и при его отмене.
Взаимодействия с другими лекарственными средствами, с дигоксином, атенололом, циметидином. Одновременное применение с циметидином приводило к существенному снижению клиренса сертралина. Клиническое значение этих изменений не выяснено. Сертралин не влияет на β-адреноблокирующие свойства атенолола. При одновременном применении сертралина в дозе 200 мг/сут и дигоксина взаимодействия не выявлено.
Лекарственные средства, влияющие на функцию тромбоцитов. Может повышаться риск кровотечения при одновременном применении СИОЗС, включая сертралин, с лекарственными средствами, влияющими на тромбоцитарную функцию (например НПВП, ацетилсалициловая кислота и тиклопидин), или другими лекарственными средствами, которые могут повышать риск кровотечения (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ).
Средства, которые метаболизируются с участием цитохрома P450. Сертралин может действовать как слабый или умеренный ингибитор изофермента CYP 2D6. Длительный прием сертралина в дозе 50 мг/сут приводил к умеренному повышению (в среднем на 23–37%) равновесных концентраций дезипрамина (показатель активности изофермента CYP 2D6) в плазме крови. Клинически значимые взаимодействия возможны с другими субстратами CYP 2D6 с узкими терапевтическими диапазонами, такими как антиаритмические средства класса 1C, в частности пропафенон и флекаинид, трициклические антидепрессанты и типичные антипсихотические средства, особенно на фоне применения сертралина в более высоких дозах.
Сертралин не выступает клинически значимым ингибитором изоферментов CYP 3A4, CYP 2C9, CYP 2C19 и CYP 1A2. Это подтверждается результатами исследований взаимодействия препаратов in vivo с применением субстратов CYP 3A4 (эндогенного кортизола, карбамазепина, терфенадина, алпразолама), субстрата CYP 2C19 (диазепам) и субстратов CYP 2C9 (тольбутамида, глибенкламида и фенитоина). Результаты исследований in vitro свидетельствуют о том, что сертралин имеет очень малый потенциал ингибирования CYP 1A2 или не имеет его вообще.
Ежедневный прием 3 стаканов грейпфрутового сока приводил к повышению плазменных уровней сертралина почти на 100% в перекрестном исследовании у 8 здоровых лиц японской национальности. Взаимодействие с другими ингибиторами CYP 3A4 не изучали. Поэтому следует избегать употребления грейпфрутового сока при применении сертралина (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ).
Исходя из результатов исследования взаимодействия с грейпфрутовым соком, нельзя исключить возможность значительно большего повышения экспозиции сертралина при одновременном применении с мощными ингибиторами фермента CYP 3A4, в частности ингибиторами протеаз, кетоконазолом, итраконазолом, позаконазолом, вориконазолом, кларитромицином, телитромицином и нефазодоном. Это также касается умеренных ингибиторов CYP 3A4 — апрепитанта, эритромицина, флуконазола, верапамила и дилтиазема. Следует избегать приема мощных ингибиторов CYP 3A4 при терапии сертралином.
У лиц с медленным метаболизмом CYP 2C19 плазменные уровни сертралина повышаются на 50% по сравнению с лицами с быстрым метаболизмом CYP 2C19 (см. Фармакокинетика). Нельзя исключить возможность взаимодействия с такими мощными ингибиторами CYP 2C19, как омепразол, ланзопразол, пантопразол, рабепразол, флуоксетин, флувоксамин.
Токсичность. сертралин обладает диапазоном безопасности, который зависит от популяции пациентов и/или сопутствующего применения лекарственных средств. сообщалось о летальных случаях при отдельном применении сертралина (без сопутствующих препаратов), так и в комбинации с другими лекарственными средствами и/или алкоголем. в связи с этим каждый случай передозировки требует интенсивной терапии.
Симптомы. Симптомы передозировки включают серотонинопосредованные побочные эффекты, в частности сонливость, желудочно-кишечные нарушения (в том числе такие, как тошнота и рвота), тахикардию, тремор, возбуждение и головокружение. Реже сообщалось о случаях комы.
Терапия. Специфических антидотов сертралина нет. Необходимо обеспечить и поддерживать проходимость дыхательных путей и достаточный уровень оксигенации и вентиляции. Прием активированного угля, который может применяться вместе со слабительным, может быть не менее эффективным, чем промывание желудка, что следует принять во внимание в случае терапии передозировки. Вызывание рвоты не рекомендуется. Рекомендован мониторинг сердечной деятельности и других основных жизненных показателей наряду с симптоматической и поддерживающей терапией. Учитывая значительный объем распределения сертралина, такие мероприятия, как форсированный диурез, диализ, гемоперфузия или заместительная гемотрансфузия, вряд ли могут быть полезными.
Передозировка сертралина может привести к удлинению интервала Q–T, поэтому рекомендуется проводить ЭКГ-мониторинг во всех случаях передозировки препарата.
При температуре ниже 30 °c.
Описание лекарственного средства/медицинского изделия Золофт табл. п/о 50мг №28 на этой странице подготовлено на основании инструкции о его применении и предоставляется исключительно для выполнения требований Закона Украины «О защите прав потребителей». Перед применением лекарственного средства/медицинского изделия следует ознакомиться с инструкцией по его применению и проконсультироваться с врачом. Помните, самолечение может быть вредным для Вашего здоровья.
Отзывы
Потребители могут оставить отзывы о товаре по собственному желанию и по собственному усмотрению. Мы не модерируем соответствующие отзывы и не влияем на их содержание. Наше мнение может отличаться от содержания соответствующих отзывов. Рекомендуем не заниматься самолечением на основе отзывов других потребителей.
Полными аналогами Золофт табл. п/о 50мг №28 являются:
Упаковка / 28 шт.
Склад:
діюча речовина: сертралін;
одна таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить сертраліну гідрохлорид у кількості, еквівалентній 50 мг сертраліну;
допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат дигідрат, целюлоза мікрокристалічна, гідроксипропілцелюлоза, натрію крохмальгліколят, магнію стеарат, Opadry білий (гідроксипропілметилцелюлоза, титану діоксид (Е 171), поліетиленгліколь, полісорбат 80), Opadry прозорий (гідроксипропілметилцелюлоза, поліетиленгліколь).
Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Основні фізико-хімічні властивості: білі, вкриті плівковою оболонкою таблетки капсулоподібної форми з тисненням «Pfizer» з одного боку та «ZLT 50» з іншого. Таблетки мають функціональну риску поділу між написами «ZLT» та «50».
Фармакотерапевтична група. Антидепресанти. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну. Код АТХ N06A B06.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Механізм дії
Сертралін є потужним та специфічним інгібітором нейронального захоплення серотоніну (5-НТ) in vitro, яке в організмі тварин призводить до потенціювання ефектів 5-НТ. Сертралін має лише дуже слабкий вплив на процеси зворотного нейронального захоплення норадреналіну та допаміну. У клінічних дозах сертралін блокує захоплення серотоніну у тромбоцитах людини. Препарат не проявляє стимулювальної, седативної, антихолінергічної або кардіотоксичної дії в експериментах на тваринах. У контрольованих дослідженнях з участю здорових добровольців сертралін не проявляв седативної дії та не впливав на психомоторні функції. Згідно з властивим йому селективним інгібуванням захоплення 5-НТ, сертралін не підвищує катехоламінергічну активність. Засіб не має афінності до мускаринових (холінергічних), серотонінергічних, дофамінергічних, адренергічних, гістамінергічних, ГАМК або бензодіазепінових рецепторів. Тривале застосування сертраліну у тварин асоціювалося зі зменшенням кількості норадреналінових рецепторів мозку, що спостерігається і при застосуванні інших ефективних у клінічній практиці антидепресантів та антиобсесивних засобів.
Сертралін не спричиняє розвитку медикаментозного зловживання. У плацебо-контрольованому подвійному сліпому рандомізованому дослідженні порівняльного потенціалу зловживання сертраліном, алпразоламом та d-амфетаміном з участю людей сертралін не спричиняв позитивних суб’єктивних ефектів, що свідчили б про потенціал до зловживання. Навпаки, учасники дослідження, які приймали як алпразолам, так і d-амфетамін порівняно з пацієнтами, які застосовували плацебо, мали значно вищі показники схильності до зловживання, ейфорії та потенційної медикаментозної залежності. Сертралін не спричиняв стимулювального ефекту та відчуття тривожності, що асоціювалися з прийомом d-амфетаміну, або седативної дії та психомоторних порушень, що асоціювалися з прийомом алпразоламу. Сертралін не призводить до виникнення позитивного стимулу у макак виду резус, видресируваних самостійно приймати кокаїн, як і не є замісником розпізнавального стимулу як щодо d-амфетаміну, так і пентобарбіталу у макак-резус.
Клінічна ефективність та безпечність
Великий депресивний розлад
Проводили дослідження з участю амбулаторних пацієнтів з депресією, у яких відзначалася відповідь на терапію до завершення початкової 8-тижневої відкритої фази терапії сертраліном у дозі 50–200 мг/добу. Ці пацієнти (n=295) були рандомізовані у групи або для продовження прийому сертраліну у дозі 50–200 мг/добу, або для прийому плацебо протягом 44 тижнів відповідно до подвійного сліпого дослідження. Частота рецидивів у групі пацієнтів, які приймали сертралін, була статистично значущо нижчою порівняно з пацієнтами, які приймали плацебо. Середня доза в учасників, які завершили участь у дослідженні, становила 70 мг/добу. Відсоток пацієнтів, які відповіли на терапію (що визначалися як пацієнти, в яких не спостерігався рецидив) у групах прийому сертраліну і плацебо становив 83,4 % і 60,8 % відповідно.
Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР)
Об’єднані дані загальної кількості пацієнтів з ПТСР, які брали участь у 3 дослідженнях, свідчать про нижчий відсоток відповіді на терапію серед чоловіків порівняно з жінками. У двох клінічних дослідженнях із загальною популяцією з позитивними результатами відсоток пацієнтів, які відповіли на терапію, серед жінок і чоловіків у групах пацієнтів, які приймали сертралін, був подібним порівняно з плацебо (жінки: 57,2 % порівняно з 34,5 %; чоловіки: 53,9 % порівняно з 38,2 %). Кількість чоловіків і жінок серед пацієнтів загальної об’єднаної кількості досліджень становила 184 і 430 відповідно, при цьому результати у жінок були більш постійними, а у чоловіків на початковому рівні спостерігалися інші змінні параметри (більше зловживання речовинами, більша тривалість захворювання, причина травми тощо), що корелювали з меншою ефективністю препарату.
Електрофізіологія серця
У ґрунтовному дослідженні інтервалу QTc в рівноважному стані за умови надтерапевтичних експозицій у здорових добровольців (які отримували дозу 400 мг/добу, що вдвічі перевищувала максимальну рекомендовану добову дозу) верхня межа 2-стороннього 90 % ДІ для відповідної за часом середньої різниці QTcF між сертраліном і плацебо, отриманої методом найменших квадратів (11,666 мс), перевищувала попередньо встановлене граничне значення 10 мс у часовій точці через 4 години після застосування препарату. Аналіз залежності відповіді від експозиції вказував на слабкий позитивний зв’язок між QTcF та концентрацією сертраліну в плазмі [0,036 мс/(нг/мл); p
Обсесивно-компульсивний розлад (ОКР) у пацієнтів дитячого віку
Безпека та ефективність сертраліну (50–200 мг/добу) вивчалися при лікуванні дітей (6–12 років) і підлітків (13–17 років), які не мали депресії та перебували на амбулаторному лікуванні з приводу обсесивно-компульсивного розладу (ОКР). Через 1 тиждень початкового періоду разового сліпого прийому плацебо пацієнтів рандомізували у групи прийому сертраліну або плацебо протягом 12 тижнів з гнучким дозуванням препарату. Діти (віком 6–12 років) розпочинали застосування препарату з дози 25 мг. У пацієнтів, які були рандомізовані у групу прийому сертраліну, спостерігалося значно більше покращання, ніж у пацієнтів, які отримували плацебо, відповідно до оцінки за Дитячою обсесивно-компульсивною шкалою Йеля–Брауна CY-BOCS (p=0,005), Глобальною обсесивно-компульсивною шкалою Національного інституту психічного здоров’я (NIMH) (p=0,019) та шкалою «Загальна клінічна оцінка – покращення» (p=0,002). Крім того, у пацієнтів у групі прийому сертраліну порівняно з групою прийому плацебо спостерігалася тенденція до більшого покращення за шкалою «Загальна клінічна оцінка – тяжкість захворювання» (p=0,089). Середня кількість балів за шкалою CY-BOCS на початковому рівні та середня зміна кількості балів порівняно з початковим рівнем у групі пацієнтів, які отримували плацебо, становили 22,25 ± 6,15 і -3,4 ± 0,82 відповідно, у той час як у групі пацієнтів, які отримували сертралін, середня кількість балів на початковому рівні та середня зміна кількості балів порівняно з початковим рівнем становили 23,36 ± 4,56 і -6,8 ± 0,87 відповідно. У post-hoc аналізі відсоток пацієнтів, які відповіли на терапію та визначалися як пацієнти зі зниженням на 25 % (чи більше) кількості балів за шкалою CY-BOCS (первинний параметр ефективності) від показників початкового рівня до кінцевої точки, становив 53 % у групі прийому сертраліну порівняно з 37 % у групі плацебо (р=0,03).
Дані щодо довгострокових клінічних досліджень ефективності застосування препарату педіатричним пацієнтам відсутні.
Діти
Дані про застосування сертраліну дітям віком до 6 років відсутні.
Постмаркетингове дослідження безпеки SPRITES
Було проведено обсерваційне постмаркетингове дослідження за участю 941 пацієнта віком від 6 до 16 років, в якому оцінювалась довготривала безпека терапії сертраліном (із психотерапією і без неї) в порівнянні із психотерапією стосовно когнітивного, емоційного, фізичного та пубертатного дозрівання, тривалістю до 3 років. Це дослідження проведено в умовах клінічної практики у дітей та підлітків з первинними діагнозами обсесивно-компульсивного розладу, депресії або інших тривожних розладів та оцінки когнітивності (оцінюється за тестом Trails B та індексом BRIEF), поведінкової/емоційної регуляції (оцінюється за поведінковим індексом регуляції BRIEF) та фізичного/пубертатного дозрівання (оцінюється за стандартизованим індексом зріст/вага/індекс маси тіла (ІМТ) та стадією Таннера). Сертралін затверджений для застосування в педіатричній практиці лише для пацієнтів віком від 6 років з ОКР (див. розділ «Показання»). Стандартизація кожного первинного показника результату на основі статево-вікових норм показала, що загальні результати відповідали нормальному розвитку. Не спостерігалося статистично значущих відмінностей від початкових показників, за винятком показника маси тіла. В порівняльних аналізах спостерігалися статистично значущі результати щодо маси тіла, однак величина їхньої зміни була незначною.
Фармакокінетика.
Абсорбція
Протягом 14-денного прийому сертраліну із дозуванням 50–200 мг (перорально, 1 раз на добу) у людей, пік концентрації сертраліну у плазмі крові досягається через 4,5–8,4 години після щоденного прийому препарату. Їжа суттєво не змінює біодоступність сертраліну у таблетках.
Розподіл
Приблизно 98 % циркулюючого сертраліну зв’язується з білками плазми крові.
Біотрансформація
Сертралін зазнає інтенсивного пресистемного метаболізму («ефект першого проходження») у печінці.
Базуючись на даних клінічних досліджень та досліджень in vitro, можна зробити висновок, що сертралін метаболізується багатьма шляхами, у тому числі з участю ферментів CYP3A4, CYP2C19 та CYP2B6 (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Сертралін та його основний метаболіт дезметилсертралін також є субстратами Р-глікопротеїну в умовах in vitro.
Елімінація
Середній період напіввиведення сертраліну становить приблизно 26 годин (у діапазоні від 22 до 36 годин). Відповідно до термінального періоду напіввиведення спостерігається кумуляція препарату (зі збільшенням його рівня приблизно вдвічі) до досягнення рівноважних концентрацій, які досягаються через 1 тиждень після застосування препарату 1 раз на добу. Період напіввиведення N-дезметилсертраліну становить 62–104 години. Сертралін та N-дезметилсертралін інтенсивно метаболізуються в організмі людини, їх кінцеві метаболіти виводяться з калом та сечею в однакових кількостях. Тільки дуже незначна частина (
Лінійність/нелінійність
Фармакокінетика сертраліну у діапазоні доз від 50 до 200 мг є дозозалежною.
Фармакокінетика в окремих групах пацієнтів
Діти з ОКР
Фармакокінетика сертраліну вивчалася у 29 дітей віком 6–12 років та у 32 підлітків віком 13–17 років. У цих пацієнтів поступово збільшували дозу шляхом її титрування до добової дози 200 мг протягом 32 днів, починаючи з дози або 25 мг, або 50 мг з поступовим збільшенням. При застосуванні препарату у дозах 25 мг та 50 мг переносимість була однаковою. У рівноважному стані при застосуванні препарату у дозі 200 мг концентрації сертраліну у плазмі крові у групі дітей віком 6–12 років були приблизно на 35 % вищі порівняно з такими у групі пацієнтів віком 13–17 років і на 21 % вищі порівняно з референтною групою дорослих. Не спостерігалося значущих відмінностей між показниками кліренсу у хлопчиків та дівчаток. Таким чином, для застосування препарату дітям, особливо з низькою масою тіла, рекомендується низька початкова доза і її збільшення при титруванні дози з кроком у 25 мг. Підліткам можна застосовувати такі ж дози, що й дорослим.
Підлітки та пацієнти літнього віку
Фармакокінетичний профіль сертраліну у підлітків та в осіб літнього віку значуще не відрізняється від такого у дорослих віком 18–65 років.
Порушення функцій печінки
У пацієнтів з ушкодженням печінки період напіввиведення сертраліну подовжується і площа під фармакокінетичною кривою (AUC) збільшується втричі (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливості застосування»).
Порушення функцій нирок
У пацієнтів із порушенням функції нирок помірного або тяжкого ступеня не відзначалося значущої кумуляції сертраліну.
Фармакогеноміка
В осіб з повільним метаболізмом CYP2C19 рівні сертраліну у плазмі крові були приблизно на 50 % вищі порівняно з особами зі швидким метаболізмом CYP2C19. Клінічне значення цього явища не з’ясоване, тому титрування дози потрібне, залежно від клінічної відповіді пацієнта.
Клінічні характеристики.
Показання.
Сертралін показаний для лікування наступних розладів:
Великі депресивні епізоди. Запобігання рецидиву великих депресивних епізодів. Панічні розлади з наявністю або відсутністю агорафобії. Обсесивно-компульсивний розлад (ОКР) у дорослих та дітей 6–17 років. Соціальний тривожний розлад. Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР).Протипоказання.
Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин, зазначених у розділі «Склад».
Протипоказане одночасне застосування сертраліну разом з інгібіторами моноаміноксидази (МАО) незворотної дії у зв’язку з ризиком розвитку серотонінового синдрому з проявами таких симптомів як збудження, тремор та гіпертермія. Розпочинати терапію сертраліном не можна щонайменше протягом 14 днів після припинення курсу лікування інгібітором МАО незворотної дії. Застосування сертраліну слід припинити щонайменше за 7 днів до початку терапії інгібітором МАО незворотної дії.
Протипоказане одночасне застосування сертраліну та пімозиду (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Протипоказані
Інгібітори моноаміноксидази (МАОІ)
МАОІ незворотної дії (наприклад селегілін)
Протипоказане застосування сертраліну разом з МАОІ незворотної дії, такими як селегілін. Терапію сертраліном можна розпочинати не раніше, ніж через 14 днів після припинення курсу лікування МАОІ незворотної дії. Застосування сертраліну слід припинити щонайменше за 7 днів до початку терапії МАОІ незворотної дії (див. розділ «Протипоказання»).
Селективний інгібітор зворотної дії МАО-А (моклобемід)
У зв’язку з ризиком розвитку серотонінового синдрому не слід застосовувати сертралін у комбінації з селективним МАОІ зворотної дії, таким як моклобемід. Після відміни інгібітору МАО зворотної дії період до початку терапії сертраліном може бути коротшим за 14 днів. Рекомендується припинити застосування сертраліну щонайменше за 7 днів до початку терапії МАОІ зворотної дії (див. розділ «Протипоказання»).
Неселективні інгібітори МАО зворотної дії (лінезолід)
Антибіотик лінезолід є слабким неселективним МАОІ зворотної дії, що не слід застосовувати пацієнтам, які приймають сертралін (див. розділ «Протипоказання»).
Були зареєстровані тяжкі побічні реакції у пацієнтів, які нещодавно припинили застосування МАОІ (наприклад метиленовий синій) і розпочали прийом сертраліну, або які припинили терапію сертраліном незадовго до початку застосування МАОІ. Ці реакції включали тремор, міоклонію, посилене потовиділення, нудоту, блювання, припливи, запаморочення та гіпертермію з проявами, що нагадували нейролептичний злоякісний синдром, судоми і летальний наслідок.
Пімозид
У дослідженні з однократним прийомом низької дози пімозиду (2 мг) спостерігалося збільшення рівнів пімозиду приблизно на 35 %. Це підвищення рівнів не асоціювалося з жодними змінами показників ЕКГ. Хоча механізм цієї взаємодії невідомий, одночасне застосування сертраліну і пімозиду протипоказане у зв’язку з вузьким терапевтичним індексом пімозиду (див. розділ «Протипоказання»).
Не рекомендується одночасне застосування з сертраліном
Засоби, які пригнічують ЦНС, і алкоголь
Одночасне застосування сертраліну у дозі 200 мг на добу не потенціювало вплив алкоголю, карбамазепіну, галоперидолу чи фенітоїну на когнітивні та психомоторні функції у здорових учасників дослідження, однак одночасне застосування сертраліну з алкоголем не рекомендується.
Інші серотонінергічні лікарські засоби
Див. розділ «Особливості застосування».
Рекомендується з обережністю призначати сертралін з опіоїдами (такими як, фентаніл (що застосовується переважно під час загального наркозу та в терапії хронічного болю)), та іншими серотонінергічними препаратами (в тому числі іншими серотонінергічними антидепресантами, амфетамінами та триптанами).
Особливі запобіжні заходи при застосуванні
Препарати, які подовжують інтервал QT
Ризик подовження інтервалу QTc та/або шлуночкових аритмій (наприклад шлуночкової тахікардії типу «пірует») може підвищуватися у разі одночасного застосування з іншими препаратами, які подовжують інтервал QTc (наприклад деякі антипсихотичні засоби та антибіотики) (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакодинаміка»).
Літій
У плацебо-контрольованому дослідженні з участю здорових добровольців одночасний прийом сертраліну та літію значущо не змінював фармакокінетику літію, однак призводив до посилення тремору порівняно з плацебо, що свідчить про можливу фармакодинамічну взаємодію. При одночасному застосуванні сертраліну та літію слід забезпечити належний контроль за пацієнтами.
Фенітоїн
Результати плацебо-контрольованого дослідження з участю здорових добровольців свідчать про те, що тривалий прийом сертраліну у дозі 200 мг/добу не призводить до клінічно важливого інгібування метаболізму фенітоїну. Однак дані звітів деяких випадків свідчать про високі експозиції фенітоїну у пацієнтів, які застосовують сертралін; рекомендується проводити моніторинг концентрації фенітоїну у плазмі крові протягом початкового етапу терапії сертраліном із відповідними корекціями дози фенітоїну. Крім того, одночасне застосування препарату з фенітоїном може призвести до зниження концентрації сертраліну у плазмі крові. Не можна виключити можливість зниження рівнів сертраліну у плазмі крові під впливом інших індукторів ферменту CYP3A4, наприклад фенобарбіталу, карбамазепіну, препаратів звіробою та рифампіцину.
Триптани
Протягом періоду післяреєстраційного нагляду надходили поодинокі повідомлення про випадки розвитку слабкості, гіперрефлексії, порушення координації, відчуття збентеження, тривожності та збудження після одночасного застосування сертраліну та суматриптану. Симптоми серотонінергічного синдрому можуть також розвиватися при застосуванні інших препаратів цього ж класу (триптанів). Якщо одночасне лікування сертраліном та триптанами є необхідним з клінічної точки зору, рекомендовано забезпечити відповідний нагляд за пацієнтом (див. розділ «Особливості застосування»).
Варфарин
Одночасне застосування сертраліну у дозі 200 мг/добу та варфарину призводило до незначного, але статистично значущого збільшення протромбінового часу, що може у деяких рідкісних випадках призвести до порушень міжнародного нормалізованого відношення (МНВ). Тому слід ретельно контролювати показник протромбінового часу на початку лікування сертраліном та при його відміні.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами, з дигоксином, атенололом, циметидином
Одночасне застосування з циметидином призводило до суттєвого зниження кліренсу сертраліну. Клінічне значення цих змін не з’ясоване. Сертралін не впливав на бета-адреноблокуючі властивості атенололу. При одночасному застосуванні сертраліну у дозі 200 мг/добу та дигоксину не було виявлено ніякої взаємодії.
Лікарські засоби, що впливають на функцію тромбоцитів
Може підвищуватися ризик виникнення кровотечі при одночасному застосуванні селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), включаючи сертралін, з лікарськими засобами, що впливають на тромбоцитарну функцію (наприклад НПЗП, ацетилсаліциловою кислотою і тиклопідином) або іншими лікарськими засобами, що можуть збільшувати ризик кровотечі (див. розділ «Особливості застосування»).
Блокатори нервово-м’язової передачі
СІЗЗС можуть зменшувати активність холінестерази у плазмі крові, що призводить до подовження блокування нервово-м’язової передачі мівакурієм або іншими блокаторами нервово-м’язової передачі.
Засоби, що метаболізуються з участю цитохрому Р450
Сертралін може діяти як слабкий або помірний інгібітор ізоферменту СYР2D6. Тривалий прийом сертраліну у дозі 50 мг/добу призводив до помірного підвищення (у середньому на 23–37 %) рівноважних концентрацій дезипраміну у плазмі крові (показник активності ізоферменту СYР2D6). Клінічно значущі взаємодії можуть відбуватися з іншими субстратами СYР2D6 з вузькими терапевтичними діапазонами, такими як протиаритмічні засоби класу 1С, зокрема пропафенон і флекаїнід, трициклічні антидепресанти і типові антипсихотичні засоби, особливо на тлі застосування сертраліну у вищих дозах.
Сертралін не виступає клінічно значущим інгібітором ізоферментів CYP3A4, CYP2C9, CYP2C19 та CYP1A2. Це підтверджується результатами досліджень взаємодії препаратів in vivo із застосуванням субстратів CYP3A4 (ендогенного кортизолу, карбамазепіну, терфенадину, алпразоламу), субстрату CYP2C19 (діазепаму) і субстратів CYP2C9 (толбутаміду, глібенкламіду і фенітоїну). Результати досліджень in vitro свідчать про те, що сертралін має дуже малий потенціал інгібування СYР1А2 або не має його взагалі.
Щоденний прийом трьох склянок грейпфрутового соку призводив до підвищення плазмових рівнів сертраліну майже на 100 % у перехресному дослідженні у 8 здорових осіб японської національності. Тому слід уникати прийому грейпфрутового соку під час застосування сертраліну (див. розділ «Особливості застосування»).
Виходячи з результатів дослідження взаємодії з грейпфрутовим соком, не можна виключити можливість навіть значно більшого підвищення експозиції сертраліну при одночасному застосуванні з потужними інгібіторами ферменту CYP3A4, наприклад інгібіторами протеаз, кетоконазолом, ітраконазолом, позаконазолом, вориконазолом, кларитроміцином, телітроміцином та нефазодоном. Це також стосується помірних інгібіторів CYP3A4, наприклад апрепітанту, еритроміцину, флуконазолу, верапамілу та дилтіазему. Слід уникати прийому потужних інгібіторів CYP3A4 під час терапії сертраліном.
В осіб з повільним метаболізмом CYP2C19 плазмові рівні сертраліну підвищуються приблизно на 50 % порівняно з особами з швидким метаболізмом CYP2C19 (див. розділ «Фармакокінетика»). Не можна виключити можливість лікарської взаємодії з потужними інгібіторами CYP2C19, наприклад омепразолом, ланзопразолом, пантопразолом, рабепразолом, флуоксетином, флувоксаміном.
Особливості застосування.
Серотоніновий синдром (СС) або злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС)
При застосуванні СІЗЗС, включаючи терапію сертраліном, повідомлялося про розвиток синдромів, що можуть бути небезпечними для життя, таких як СС чи ЗНС. Ризик розвитку СС чи ЗНС при застосуванні СІЗЗС зростає при одночасному застосуванні інших серотонінергічних засобів (включаючи інші серотонінергічні антидепресанти, амфетаміни, триптани) з засобами, що порушують метаболізм серотоніну (включаючи МАОІ, наприклад метиленовий синій), антипсихотичними засобами та іншими антагоністами дофаміну та опіоїдами. У пацієнтів слід проводити моніторинг на предмет появи ознак та симптомів СС чи ЗНС (див. розділ «Протипоказання»).
Перехід із СІЗЗС, антидепресантів або антиобсесивних препаратів
Існують обмежені дані контрольованих досліджень з вивчення оптимального часу переключення з СІЗЗС, антидепресантів або антиобсесивних препаратів на сертралін. Слід проводити належний медичний огляд при таких змінах у лікуванні, особливо при переході на сертралін з таких препаратів тривалої дії як флуоксетин.
Інші серотонінергічні засоби, наприклад триптофан, фенфлурамін та 5-НТ-агоністи
Одночасне застосування сертраліну та інших засобів, що посилюють ефект серотонінергічної нейротрансмісії, таких як амфетаміни, триптофан, фенфлурамін, 5-НТ-агоністи чи рослинні препарати, препарати звіробою (Hypericum perforatum), слід проводити з обережністю, і такої комбінованої терапії, у разі можливості, слід уникати (через можливу фармакодинамічну взаємодію).
Подовження інтервалу QTc/шлуночкова тахікардія типу «пірует»
Протягом періоду післяреєстраційного застосування сертраліну повідомлялося про випадки подовження інтервалу QTc і шлуночкової тахікардії типу «пірует». Більшість випадків спостерігалася у пацієнтів з іншими факторами ризику подовження інтервалу QTc/шлуночкової тахікардії типу «пірует». Вплив на подовження інтервалу QTc був підтверджений у дослідженні QTc у здорових добровольців із статистично значущим позитивним співвідношенням експозиція-відповідь. Тому слід з обережністю застосовувати сертралін пацієнтам із додатковими факторами ризику подовження інтервалу QTc, такими як серцеві захворювання, гіпокаліємія або гіпомагніємія, подовження інтервалу QTc у родинному анамнезі, брадикардія та одночасне застосування лікарських засобів, що подовжують інтервал QTc (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Фармакодинаміка»).
Посилення гіпоманії або манії
Повідомлялося про виникнення симптомів манії/гіпоманії у невеликого відсотка пацієнтів, які отримували зареєстровані антидепресанти та антиобсесивні препарати, включаючи сертралін. Тому слід з обережністю застосовувати сертралін пацієнтам з манією/гіпоманією в анамнезі. Необхідний ретельний нагляд лікаря. При виявленні ознак маніакальної фази у пацієнта застосування сертраліну слід припинити.
Шизофренія
Психотичні симптоми можуть посилюватися у пацієнтів із шизофренією.
Судоми
При терапії сертраліном можуть виникати судоми: сертралін не слід призначати хворим із нестабільною епілепсією; у хворих із контрольованою епілепсією застосування сертраліну потребує ретельного нагляду. Пацієнтам, у яких виникають судоми, препарат необхідно відмінити.
Суїциди/суїцидальні думки/суїцидальні спроби або клінічні ознаки погіршення
Депресія асоціюється з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних думок, завдавання собі ушкоджень та спроб суїциду (суїцидальних дій та проявів). Цей ризик існує безпосередньо до часу досягнення значної ремісії. Оскільки покращання стану хворих може не відбуватися протягом перших кількох тижнів або більшого періоду терапії, пацієнтам слід перебувати під ретельним наглядом до настання цього покращання. Загалом клінічний досвід свідчить про те, що на ранніх етапах одужання ризик суїциду може збільшуватися.
Інші психічні стани, для лікування яких призначається сертралін, також можуть асоціюватися з підвищеним ризиком розвитку суїцидальних дій та проявів. Крім того, ці стани можуть бути супутніми з великим депресивним розладом. Таким чином, аналогічні застережні заходи, що стосуються лікування хворих з великим депресивним розладом, необхідні і при лікуванні пацієнтів з іншими психічними розладами.
Відомо, що для пацієнтів із суїцидальними діями та проявами в анамнезі або пацієнтів, у яких ще до початку терапії значною мірою виявляється суїцидальне мислення, існує більший ризик виникнення суїцидальних думок або суїцидальних спроб, у зв’язку з цим їм слід знаходитися під ретельним наглядом під час лікування. Метааналіз даних, отриманих у результаті проведення плацебо-контрольованих клінічних досліджень із застосуванням антидепресантів дорослим пацієнтам з психічними розладами, показав підвищений ризик проявів суїцидальної поведінки при застосуванні антидепресантів у пацієнтів віком до 25 років порівняно з таким при застосуванні плацебо.
Слід здійснювати ретельний нагляд за пацієнтами, зокрема за пацієнтами з високим ризиком розвитку суїцидальності, особливо на початку терапії та після будь-яких змін у дозуванні препарату. Пацієнтів (та осіб, які за ними доглядають) необхідно попередити про необхідність відстежувати будь-які прояви клінічного погіршення, виникнення суїцидальної поведінки або суїцидальних думок, а також будь-яких незвичних змін поведінки і негайно звертатися за медичною допомогою при виникненні цих симптомів.
Застосування дітям
Сертралін не слід застосовувати для лікування дітей та підлітків, за винятком пацієнтів з обсесивно-компульсивним розладом віком 6–17 років. У ході клінічних досліджень з участю дітей та підлітків, які отримували антидепресанти, порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо, частіше спостерігалися суїцидальна поведінка (суїцидальні спроби та суїцидальні думки) і ворожість (переважно агресія, опозиційна поведінка та гнів). Якщо, виходячи з клінічної потреби, рішення все ж приймається на користь призначення цього препарату, необхідний ретельний моніторинг за пацієнтом щодо виявлення ознак суїцидальних симптомів, особливо на початку лікування. Довгострокова безпека стосовно когнітивного, емоційного, фізичного та пубертатного дозрівання дітей та підлітків віком від 6 до 16 років оцінювалася в довгостроковому оглядовому дослідженні тривалістю до 3 років (див. розділ «Фармакологічні властивості»). У постмаркетинговому періоді були зареєстровані повідомлення про декілька випадків уповільненого росту та статевого дозрівання. Клінічна значущість та причинний зв’язок поки що не з’ясовані. При довготривалій терапії пацієнтів дитячого віку лікарі мають здійснювати моніторинг на предмет виявлення відхилень від норм у процесі росту та розвитку організму.
Аномальні кровотечі/крововиливи
При застосуванні СІЗЗС повідомлялося про випадки патологічних геморагічних явищ, у тому числі про шкірні геморагічні явища (екхімози і пурпура), та інших геморагічних явищ, таких як шлунково-кишкові або гінекологічні кровотечі, у тому числі кровотечі з летальним наслідком. СІЗЗС/ІЗЗНС можуть збільшити ризик післяпологових кровотеч (див. розділи «Застосування у період вагітності або годування груддю» та «Побічні реакції»). Рекомендується з обережністю застосовувати СІЗЗС пацієнтам, особливо при одночасному застосуванні з лікарськими засобами, які, як відомо, впливають на тромбоцитарну функцію (наприклад з антикоагулянтами, атиповими антипсихотичними засобами і фенотіазинами, більшістю трициклічних антидепресантів, ацетилсаліциловою кислотою та нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП)), як і у пацієнтів з геморагічними порушеннями в анамнезі (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Гіпонатріємія
У результаті терапії СІЗЗС або інгібіторами зворотного захоплення норадреналіну і серотоніну (ІЗЗНС), включаючи сертралін, може розвинутися гіпонатріємія. У багатьох випадках гіпонатріємія є результатом синдрому неадекватної секреції антидіуретичного гормону. Повідомлялося про випадки зниження рівню натрію у сироватці крові нижче 110 ммоль/л.
У пацієнтів літнього віку може існувати більший ризик розвитку гіпонатріємії при застосуванні СІЗЗС та ІЗЗНС. Також ризик цього ускладнення може бути підвищеним у пацієнтів, які приймають діуретики, або у пацієнтів з гіповолемією будь-якого іншого походження (див. інформацію про застосування пацієнтам літнього віку у розділах «Спосіб застосування та дози» і «Побічні реакції»). У пацієнтів із симптоматичною гіпонатріємією слід розглянути припинення терапії сертраліном і запровадити відповідне медичне втручання. До ознак і симптомів гіпонатріємії належать головний біль, труднощі з концентрацією, погіршення пам’яті, сплутаність свідомості, слабкість і втрата фізичної рівноваги, що може призвести до падінь. Ознаки і симптоми, що асоціюються з більш тяжкими та/або гострими епізодами гіпонатріємії, включають галюцинації, синкопе, судоми, кому, зупинку дихання та летальний наслідок.
Симптоми відміни, що спостерігаються при припиненні терапії сертраліном
Симптоми відміни є частим явищем при припиненні терапії препаратом, зокрема у випадку раптової відміни терапії (див. розділ «Побічні реакції»). За даними клінічних досліджень, у пацієнтів, які припинили застосування сертраліну, частота реакцій відміни становила 23 % порівняно з 12 % у пацієнтів, які продовжували отримувати терапію сертраліном.
Ризик розвитку синдрому відміни може залежати від кількох факторів, включаючи тривалість терапії, дозування та швидкість зниження дози. Найчастіше повідомлялося про такі реакції як запаморочення, сенсорні порушення (включаючи парестезію), порушення сну (включаючи безсоння та яскраві сновидіння), збудження чи відчуття тривожності, нудота та/або блювання, тремор і головний біль. Загалом ці симптоми були легкого або помірного ступеня тяжкості, однак у деяких пацієнтів вони можуть бути тяжкими. Зазвичай вони виникають протягом перших кількох днів після припинення терапії, але у дуже рідкісних випадках такі симптоми відзначалися у пацієнтів, які випадково пропустили прийом дози препарату. У більшості випадків ці симптоми минають самостійно протягом 2 тижнів, хоча у деяких пацієнтів вони можуть тривати довше (2–3 місяці чи довше). Таким чином, рекомендується поступово зменшувати дозу сертраліну при припиненні терапії препаратом протягом періоду у кілька тижнів чи місяців відповідно до потреб пацієнта (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Акатизія/психомоторний неспокій
Застосування сертраліну асоціюється з розвитком акатизії, що характеризується суб’єктивно неприємним або невгамовним неспокоєм та потребою рухатися, що часто супроводжується нездатністю сидіти чи стояти спокійно. Ризик виникнення таких ускладнень найбільший протягом перших кількох тижнів терапії. У пацієнтів, у яких розвиваються ці симптоми, збільшення дози може бути шкідливим.
Застосування при печінковій недостатності
Сертралін інтенсивно метаболізується у печінці. За результатами фармакокінетичного дослідження з багатократним прийомом препарату у пацієнтів зі стабільним цирозом легкого ступеня спостерігалося подовження періоду напіввиведення та збільшення AUC або Cmax приблизно втричі порівняно з цими показниками в осіб із нормальною функцією печінки. Значущих відмінностей у ступені зв’язування препарату з білками плазми крові між цими двома групами учасників дослідження не виявлено. Слід бути обережними при призначенні сертраліну пацієнтам із патологією печінки. У випадку призначення сертраліну пацієнтам із порушеннями функції печінки необхідно зважити доцільність зменшення дози або частоти прийому препарату. Сертралін не слід застосовувати пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Застосування при нирковій недостатності
Сертралін інтенсивно метаболізується; виведення незміненої сполуки із сечею є другорядним шляхом елімінації. У дослідженнях з участю пацієнтів із порушенням функції нирок від легкого до середнього ступеня (кліренс креатиніну 30–60 мл/хв) або від середнього до тяжкого ступеня (кліренс креатиніну 10–29 мл/хв) фармакокінетичні параметри (AUC0-24 та Cmax) при багатократному прийомі препарату були без статистично значущих відмінностей від цих показників у групі контролю. Немає необхідності у коригуванні дози залежно від ступеня порушень функції нирок.
Застосування пацієнтам літнього віку
У клінічних дослідженнях брали участь понад 700 пацієнтів літнього віку (віком > 65 років). Характер і частота розвитку побічних реакцій у пацієнтів літнього віку були подібними до таких, що спостерігались у молодших пацієнтів.
Однак застосування СІЗЗС та ІЗЗНС, включаючи сертралін, асоціювалося з випадками клінічно значущої гіпонатріємії у пацієнтів літнього віку, в яких може спостерігатися більший ризик розвитку цього побічного явища (див. «Гіпонатріємія» у розділі «Особливості застосування»).
Цукровий діабет
У пацієнтів з цукровим діабетом застосування СІЗЗС може впливати на показники глікемічного контролю. Дозування інсуліну та/або перорального гіпоглікемічного засобу може потребувати коригування.
Електрошокова терапія (ЕШТ)
Клінічних досліджень, спрямованих на вивчення ризиків або переваг комбінованого застосування ЕШТ та сертраліну, не проводили.
Грейпфрутовий сік
Одночасне застосування сертраліну з грейпфрутовим соком не рекомендоване (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Вплив на результати скринінгового аналізу сечі
Повідомлялося про хибно-позитивні результати імунологічних скринінгових тестів сечі на визначення вмісту бензодіазепінів у пацієнтів, які приймали сертралін. Хибно-позитивні результати зумовлені низькою специфічністю вказаного лабораторного тесту та можуть спостерігатися впродовж кількох діб після припинення лікування сертраліном. Диференціювати сертралін від бензодіазепінів у сечі можна шляхом проведення уточнювальних тестів – газової хроматографії/мас-спектрометрії.
Закритокутова глаукома
Препарати класу СІЗЗС, у тому числі сертралін, можуть впливати на розмір зіниці з розвитком мідріазу. Такий ефект може призводити до звуження кута ока з подальшим підвищенням внутрішньоочного тиску та розвитком закритокутової глаукоми, особливо у пацієнтів з відповідною схильністю. Таким чином, сертралін слід застосовувати з обережністю пацієнтам із закритокутовою глаукомою або глаукомою в анамнезі.
Інформація щодо допоміжних речовин
Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на таблетку, тобто практично вільний від натрію.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність
Не існує добре контрольованих досліджень препарату з участю вагітних жінок. Однак суттєва кількість даних не виявила доказів щодо виникнення вроджених вад розвитку плода внаслідок застосування сертраліну. У дослідженнях на тваринах було виявлено вплив на репродуктивну функцію, вірогідно, у зв’язку з токсичною дією препарату на організм матері, спричинене фармакодинамічною дією препарату та/або прямою фармакодинамічною дією препарату на плід.
Повідомлялося, що застосування сертраліну у період вагітності спричиняє у деяких новонароджених (матері яких приймали сертралін) симптоми, подібні до реакцій відміни. Цей феномен також спостерігався при застосуванні інших антидепресантів класу СІЗЗС. Сертралін не рекомендується застосовувати у період вагітності, крім випадків, коли клінічний стан жінки такий, що очікувані переваги від застосування препарату перевищують потенційний ризик.
Результати спостережень вказують на підвищений (менш ніж у 2 рази) ризик післяпологової кровотечі у разі застосування СІЗЗС/ІЗЗНС протягом місяця до пологів (див. розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»).
Слід наглядати за новонародженими, якщо мати продовжує застосування сертраліну на пізніх термінах вагітності, особливо у ІІІ триместрі. Після застосування сертраліну на пізніх стадіях вагітності у новонароджених можуть виникати наступні симптоми: респіраторний дистрес-синдром, ціаноз, апное, судоми, температурна нестабільність, труднощі з годуванням, блювання, гіпоглікемія, гіпертонус, гіпотонус, гіперрефлексія, тремор, синдром підвищеної нервово-рефлекторної збудливості, дратівливість, млявість, постійний плач, сонливість і труднощі з засинанням. Ці симптоми можуть бути зумовленими або серотонінергічними ефектами, або симптомами відміни. У більшості випадків ці ускладнення розвиваються одразу ж після пологів чи найближчим часом (протягом менш ніж 24 годин).
Згідно з даними епідеміологічних досліджень очікується, що застосування СІЗЗС у період вагітності, особливо на пізніх строках вагітності, може підвищувати ризик розвитку синдрому персистуючої легеневої гіпертензії новонароджених. Ризик спостерігався з частотою приблизно 5 випадків на 1000 вагітностей. У загальній популяції відзначається 1–2 випадки синдрому персистуючої легеневої гіпертензії новонароджених на 1000 вагітностей.
Годування груддю
Опубліковані дані щодо рівнів сертраліну у грудному молоці свідчать про те, що сертралін і його метаболіт N-дезметилсертралін екскретуються у грудне молоко у малій кількості. Загалом у сироватці крові немовлят виявляли незначні концентрації препарату або концентрації препарату, недоступні для визначення, за винятком одного випадку, коли концентрація препарату у сироватці крові немовляти становила приблизно 50 % від концентрації препарату у сироватці крові матері (але без будь-якого помітного впливу на здоров’я цього немовляти). На даний час не повідомлялося про побічну дію препарату на здоров’я дітей, яких годували груддю жінки, які застосовували сертралін, але такий ризик не можна виключати. Застосування препарату у період годування груддю не рекомендовано, за винятком випадків, коли, на думку лікаря, користь від прийому препарату перевищує ризик.
Фертильність
Дані, отримані під час досліджень на тваринах, не виявили впливу сертраліну на параметри фертильності.
Звіти досліджень із застосування деяких СІЗЗС з участю людей свідчать, що вплив на якість сперми є оборотним. Станом на даний час не було виявлено впливу на фертильність людини.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Клініко-фармакологічні дослідження свідчать про відсутність впливу сертраліну на психомоторні функції. Однак пацієнтів слід попереджати про те, що психотропні засоби можуть порушувати психічні або фізичні реакції, необхідні для виконання потенційно небезпечних завдань, таких як керування автомобілем або робота з іншими механізмами.
Спосіб застосування та дози.
Спосіб застосування
Сертралін приймати 1 раз на добу (вранці або ввечері).
Таблетки сертраліну можна приймати незалежно від вживання їжі.
Початок лікування
Депресія та ОКР
Лікування сертраліном слід розпочинати з дози 50 мг/добу.
Панічні розлади, ПТСР та соціальний тривожний розлад
Лікування слід розпочинати з дози 25 мг/добу. Через 1 тиждень дозу слід підвищити до 50 мг 1 раз на добу. Було показано, що такий режим дозування знижує частоту розвитку побічних ефектів, характерних для панічних розладів на початковому етапі лікування.
Титрування дози
Депресія, ОКР, панічні розлади, соціальний тривожний розлад та ПТСР
У пацієнтів, які не відповідають на дозу 50 мг, ефект може бути досягнутий при підвищенні дози. Корекцію дози слід здійснювати з кроком у 50 мг з інтервалами не менше одного тижня, до досягнення максимальної дози 200 мг/добу. Корекцію дози слід проводити не частіше 1 разу на тиждень, зважаючи на період напіввиведення сертраліну, що становить 24 години.
Перші прояви терапевтичного ефекту можуть спостерігатися протягом 7 днів лікування. Однак для досягнення терапевтичної відповіді зазвичай потрібен довший період часу, особливо у хворих з ОКР.
Підтримуюча доза
Дозування протягом довготривалої терапії слід утримувати на найнижчому ефективному рівні з наступним коригуванням залежно від терапевтичної відповіді.
Депресія
Довготривалу терапію можна також застосовувати для запобігання рецидиву великих депресивних епізодів (ВДЕ). У більшості випадків рекомендована доза для запобігання рецидиву ВДЕ є такою ж, як доза, яку застосовували протягом лікування цього депресивного епізоду. Пацієнтам з депресією слід отримувати терапію протягом достатнього часу, щонайменше протягом 6 місяців, щоб упевнитися у повній відсутності симптомів.
Панічні розлади та ОКР
При тривалій терапії у пацієнтів з панічними розладами та ОКР слід проводити регулярну оцінку терапії, оскільки для цих розладів не було продемонстровано ефективності препарату у запобіганні рецидивів.
Застосування дітям
Діти та підлітки з обсесивно-компульсивним розладом
Підлітки віком 13–17 років: початкова доза становить 50 мг 1 раз на добу.
Діти віком 6–12 років: початкова доза становить 25 мг 1 раз на добу. Через 1 тиждень дозу можна збільшити до 50 мг 1 раз на добу.
При необхідності, у випадку недостатнього ефекту, можливе подальше підвищення дози зі збільшенням на 50 мг за 1 раз протягом періоду в кілька тижнів. Максимальна доза становить 200 мг/добу. Однак при підвищенні дози понад 50 мг слід враховувати загалом нижчу масу тіла дітей порівняно з дорослими. Не слід змінювати дозу частіше, ніж 1 раз на тиждень.
Ефективність препарату у дітей з великим депресивним розладом продемонстрована не була.
Дані щодо застосування препарату дітям віком до 6 років відсутні (див. також розділ «Особливості застосування»).
Застосування пацієнтам літнього віку
Пацієнтам літнього віку дозування препарату слід підбирати з обережністю, оскільки ці пацієнти можуть мати підвищений ризик розвитку гіпонатріємії (див. розділ «Особливості застосування»).
Застосування при печінковій недостатності
Слід бути обережними при застосуванні сертраліну пацієнтам із патологією печінки. При порушеннях функції печінки необхідно зменшити пацієнтам дозу або частоту прийому препарату. Сертралін не слід застосовувати пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю, оскільки клінічні дані щодо застосування препарату таким хворим відсутні (див. розділ «Особливості застосування»).
Застосування при нирковій недостатності
При порушеннях функції нирок коригування дози препарату не потрібне (див. розділ «Особливості застосування»).
Симптоми відміни, які спостерігаються при припиненні терапії сертраліном
Слід уникати раптового припинення застосування препарату. При припиненні лікування сертраліном, щоб зменшити ризик розвитку реакцій синдрому відміни, дозу слід поступово зменшувати щонайменше протягом 1–2 тижнів (див. розділи «Особливості застосування» і «Побічні реакції»). Якщо після зменшення дози препарату або припинення його застосування з’являються нестерпні симптоми, може бути розглянуте відновлення застосування препарату у раніше призначеній дозі. У подальшому лікар може продовжувати зменшувати дозу, але більш поступово.
Діти.
Сертралін не слід застосовувати для лікування дітей, крім дітей з обсесивно-компульсивними розладами віком від 6 років (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Передозування.
Токсичність
Сертралін має діапазон безпеки, що залежить від популяції пацієнтів та/або супутнього застосування лікарських засобів. Повідомлялося про летальні випадки передозування сертраліном як при окремому застосуванні, так і в комбінації з іншими засобами та/або алкоголем. У зв’язку з цим кожен випадок передозування потребує інтенсивної терапії.
Симптоми
Симптоми передозування включають побічні ефекти, опосередковані серотоніном, такі як сонливість, шлунково-кишкові порушення (наприклад нудота та блювання), тахікардія, тремор, збудження і запаморочення. Рідше повідомлялося про розвиток коми.
Після передозування сертраліном повідомлялося про подовження інтервалу QTc/шлуночкову тахікардію типу «пірует», тому в усіх випадках передозування сертраліном рекомендується проводити ЕКГ-моніторинг (див. розділи «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Фармакодинаміка»).
Терапія
Специфічних антидотів сертраліну не існує. Рекомендується забезпечити і підтримувати прохідність дихальних шляхів та достатній рівень оксигенації і вентиляції, якщо це необхідно. При терапії передозування слід мати на увазі, що прийом активованого вугілля, що можна застосовувати разом із проносним засобом, може бути таким же ефективним або більш ефективним за промивання шлунка. Викликання блювання не рекомендоване. Рекомендований моніторинг серцевої діяльності (наприклад ЕКГ), а також основних життєвих показників разом із загальною симптоматичною та підтримуючою терапією. Враховуючи значний об’єм розподілу сертраліну, такі заходи як форсований діурез, діаліз, гемоперфузія або замінна гемотрансфузія навряд чи можуть бути корисними.
Побічні реакції.
Найчастіше спостерігається такий побічний ефект як нудота. При лікуванні соціального тривожного розладу у 14 % чоловіків, які застосовували сертралін, відзначалася статева дисфункція (порушення еякуляції) порівняно з 0 % пацієнтів, які отримували плацебо. Ці побічні ефекти є дозозалежними і вони часто самостійно зникають при продовженні терапії.
Профіль побічних ефектів, що часто спостерігалися у ході проведення подвійних сліпих плацебо-контрольованих досліджень з участю пацієнтів з ОКР, панічними розладами, ПТСР та соціальними тривожними розладами, був подібним до такого у пацієнтів з депресією, які брали участь у клінічних дослідженнях.
Нижче наведено дані про побічні реакції, що спостерігалися у період післяреєстраційного нагляду (частота їх розвитку невідома) і в ході проведення плацебо-контрольованих клінічних досліджень (у яких у цілому взяли участь 2542 пацієнти, які отримували сертралін, і 2145 пацієнтів, які отримували плацебо) з участю хворих з депресією, ОКР, панічними розладами, ПТСР та соціальними тривожними розладами.
Деякі з нижче наведених побічних реакцій можуть зменшуватися за інтенсивністю та частотою за умови тривалого лікування та зазвичай не призводять до припинення терапії.
Нижче наведена частота розвитку побічних реакцій, що спостерігалися у ході проведення плацебо-контрольованих клінічних досліджень у пацієнтів з депресією, ОКР, панічними розладами, ПТСР та соціальними тривожними розладами. Наведено об’єднані дані досліджень і післяреєстраційного нагляду (частота невідома).
Частота побічних реакцій відображена як: дуже часто (≥ 1/10); часто (від ≥ 1/100 до
Інфекції та інвазії. Часто: інфекції верхніх дихальних шляхів, фарингіт, риніт; нечасто: гастроентерит, середній отит; рідко: дивертикуліт§.
Пухлини доброякісні, злоякісні та неуточнені (у тому числі кісти та поліпи). Нечасто: новоутворення.
З боку системи крові та лімфатичної системи. Рідко: лімфаденопатія, тромбоцитопенія*§, лейкопенія*§.
З боку імунної системи. Нечасто: підвищена чутливість*, сезонна алергія*; рідко: анафілактоїдна реакція*.
З боку ендокринної системи. Нечасто: гіпотиреоз*; рідко: гіперпролактинемія*§, синдром порушення секреції антидіуретичного гормону*§.
Метаболічні та аліментарні розлади. Часто: зниження апетиту, посилення апетиту*; рідко: гіперхолестеринемія, цукровий діабет, гіпоглікемія*, гіперглікемія*§, гіпонатріємія*§.
Психічні порушення. Дуже часто: безсоння; часто: відчуття тривожності*, депресія*, збудження*, зниження лібідо*, нервозність, деперсоналізація, нічні жахи, бруксизм*; нечасто: суїцидальне мислення/суїцидальна поведінка, психотичний розлад*, патологічне мислення, апатія, галюцинації*, агресія*, ейфоричний настрій*, параноя; рідко: конверсійний розлад*§, паронірія*§, залежність від ліків, лунатизм, передчасна еякуляція.
З боку нервової системи. Дуже часто: запаморочення, головний біль*, сонливість; часто: тремор, розлади руху (включаючи екстрапірамідні симптоми, такі як гіперкінезія, гіпертонус, дистонія, спазми щелепи або порушення ходи), парестезія*, гіпертонус*, порушення уваги, дисгевзія; нечасто: амнезія, гіпестезія*, мимовільні м’язові скорочення*, синкопе*, гіперкінезія*, мігрень*, судоми*, постуральне запаморочення, порушення координації рухів, порушення мовлення; рідко: кома*, акатизія (див. розділ «Особливості застосування»), дискінезія, гіперестезія, спазм церебральних судин (у тому числі синдром скороминущої церебральної вазоконстрикції та синдром Колла – Флемінга)*§, психомоторне збудження*§ (див. розділ «Особливості застосування»), сенсорні порушення, хореоатетоз§, також були зареєстровані симптоми, що асоціювалися із серотоніновим синдромом* або злоякісним нейролептичним синдромом, у деяких випадках пов’язаним із супутнім прийомом серотонінергічних засобів, такі як збудження, сплутаність свідомості, посилене потовиділення, діарея, жар, артеріальна гіпертензія, ригідність та тахікардія§.
З боку органів зору. Часто: порушення зору*; нечасто: мідріаз*; рідко: скотома, глаукома, диплопія, фотофобія, крововилив у передню камеру ока*§, зіниці різного розміру*§, розлади зору§, розлади сльозовиділення.
З боку органів слуху та рівноваги. Часто: дзвін у вухах*; нечасто: біль у вусі.
З боку серця. Часто: відчуття серцебиття*; нечасто: тахікардія*, порушення серцевої діяльності; рідко: інфаркт міокарда*§, шлуночкова тахікардія типу «пірует»*§ (див. розділи «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Фармакодинаміка»), брадикардія, подовження інтервалу QTc* (див. розділи «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Фармакодинаміка»).
З боку судин. Часто: припливи*; нечасто: патологічна кровотеча (така як шлунково-кишкова кровотеча)*, артеріальна гіпертензія*, гіперемія, гематурія*; рідко: периферична ішемія.
З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння. Часто: позіхання*; нечасто: диспное, носова кровотеча*, бронхоспазм*; рідко: гіпервентиляція, інтерстиціальне захворювання легень*§, ларингоспазм, дисфонія, стридор*§, гіповентиляція, гикавка.
З боку шлунково-кишкового тракту. Дуже часто: нудота, діарея, сухість у роті; часто: диспепсія, запор*, біль у животі*, блювання*, метеоризм; нечасто: мелена, патології з боку зубів, езофагіт, глосит, геморой, гіперсалівація, дисфагія, відрижка, зміни язика; рідко: виразки на слизовій оболонці ротової порожнини, панкреатит*§, гематохезія, виразки на язиці, стоматит; частота невідома: мікроскопічний коліт*.
З боку гепатобіліарної системи. Рідко: порушення функції печінки, серйозні порушення функції печінки (включаючи гепатит, жовтяницю та печінкову недостатність).
З боку шкіри та підшкірної клітковини. Часто: гіпергідроз, висипання*; нечасто: періорбітальний набряк*, кропив’янка*, алопеція*, свербіж*, пурпура*, дерматит, сухість шкіри, набряк обличчя, холодний піт; рідко: зареєстровано рідкісні випадки тяжких побічних реакцій з боку шкіри, таких як синдром Стівенса – Джонсона* та епідермальний некроліз*§, шкірна реакція*§, фоточутливість§, ангіоневротичний набряк, патологічні зміни з боку текстури волосся, нетиповий запах шкіри, бульозний дерматит, везикульозне висипання.
З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини. Часто: біль у спині, артралгія*, міалгія; нечасто: остеоартрит, посмикування м’язів, м’язові спазми*, м’язова слабкість; рідко: рабдоміоліз*§, ураження кісток; частота невідома: тризм*.
З боку нирок та сечовидільної системи.
Нечасто: полакіурія, порушення сечовипускання, затримка сечі, нетримання сечі*, поліурія, ніктурія; рідко: порушення сечовипускання*, олігурія.
З боку репродуктивної системи та молочних залоз. Дуже часто: порушення еякуляції; часто: нерегулярний менструальний цикл*, еректильна дисфункція; нечасто: статева дисфункція, менорагія, вагінальна кровотеча, статева дисфункція у жінок; рідко: галакторея*, атрофічний вульвовагініт, виділення зі статевих органів, баланопостит*§, гінекомастія*, пріапізм*; частота невідома: післяпологова кровотеча*†.
Загальні порушення. Дуже часто: підвищена втомлюваність*; часто: загальне нездужання*, біль у грудній клітці*, астенія*, пірексія*; нечасто: периферичний набряк*, озноб, порушення ходи*, спрага; рідко: грижа, зниження переносимості препарату.
Дослідження. Часто: збільшення маси тіла*; нечасто: підвищення рівня аланінамінотрасферази*, підвищення рівня аспартатамінотрансферази*, зниження маси тіла*; рідко: підвищення рівня холестерину в крові*, відхилення від норми результатів клінічних лабораторних аналізів, порушення якості сперми, зміна функції тромбоцитів*§.
Травми, отруєння та ускладнення процедур. Часто: травма.
Хірургічні втручання та медичні процедури. Рідко: процедура вазодилатації.
* Побічні реакції, які були зареєстровані у післяреєстраційний період.
§ Частота побічних реакцій представлена за розрахунковою верхньою межею 95% довірчого інтервалу із застосуванням «правила трьох».
† Ця побічна реакція зареєстрована для терапевтичної групи СІЗЗС/СІЗЗСН (див. розділи «Особливості застосування» та «Застосування в період вагітності або годування груддю»).
Синдроми відміни, що спостерігаються при припиненні терапії сертраліном
Припинення терапії сертраліном (особливо у випадку різкого припинення терапії) зазвичай призводить до розвитку симптомів відміни. Найчастіше повідомляється про такі побічні явища як запаморочення, сенсорні порушення (включаючи парестезію), порушення сну (включаючи безсоння і яскраві сновидіння), збудження або відчуття тривожності, нудота та/або блювання, тремор і головний біль. Як правило, ці побічні явища були легкого або помірного ступеня тяжкості та минали самостійно; однак у деяких пацієнтів вони можуть бути тяжкими та/або тривалими. У зв’язку з цим у випадках, коли більше немає необхідності у терапії сертраліном, рекомендується поступова відміна препарату шляхом поетапного зниження дози (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливості застосування»).
Застосування пацієнтам літнього віку
Застосування селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) або інгібіторів зворотного захоплення норадреналіну і серотоніну (ІЗЗНС), включаючи сертралін, асоціювалося з клінічно значущими випадками гіпонатріємії у пацієнтів літнього віку, в яких може спостерігатися підвищений ризик розвитку цього побічного явища (див. розділ «Особливості застосування»).
Застосування дітям
У понад 600 дітей, які отримували сертралін, загальний профіль побічних реакцій був у цілому подібний до такого, що спостерігався у дослідженнях з участю дорослих пацієнтів. У ході контрольованих досліджень були зареєстровані наступні побічні реакції (кількість пацієнтів, які приймали сертралін, становила 281):
Дуже часто (≥ 1/10): головний біль (22 %), безсоння (21 %), діарея (11 %) і нудота (15 %).
Часто (від ≥ 1/100 до
Ефекти, характерні для цього класу лікарських засобів
У результаті проведення епідеміологічних досліджень, що переважно проводили з участю пацієнтів віком від 50 років, був виявлений підвищений ризик виникнення переломів кісток у пацієнтів, які отримували СІЗЗС та трициклічні антидепресанти. Механізм, що зумовлює підвищення цього ризику, невідомий.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції
Повідомлення про підозрювані побічні реакції у післяреєстраційний період є важливим заходом. Це дозволяє продовжувати моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні препарату. Працівників галузі охорони здоров’я просять повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції.
Термін придатності. 5 років.
Умови зберігання.
Зберігати при температурі нижче 30 °С у недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 14 таблеток у блістері. По 2 блістери у картонній упаковці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. Хаупт Фарма Латіна С.р.л./Haupt Pharma Latina S.r.l.
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
Борго Сан Мішель С.С. 156 КМ. 47,600 – 04100 Латіна (ЛТ), Італія/
Borgo San Michele S.S. 156 KM. 47,600 – 04100 Latina (LT), Italy.
або ٭
Виробник. Пфайзер Менюфекчуринг Дойчленд ГмбХ/ Pfizer Manufacturing Deutschland GmbH
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
Мусвальдаль 1, 79090 Фрайбург Ім Брайсгау, Німеччина/
Mooswaldallee 1, 79090 Freiburg Im Breisgau, Germany.
٭ В інструкції, що буде вкладена в картонну упаковку, буде зазначений лише один виробник (той, що був задіяний для випуску серії).
Источником информации для описания является Государственный Реестр Лекарственных Средств Украины
Рейтинг популярности основан на фактическом количестве заказов клиентами сайта за последние 30 дней. Чем больше заказов, тем выше рейтинг.
ВНИМАНИЕ! Цены актуальны только при оформлении заказа в электронной медицинской информационной системе Аптека 9-1-1. Цены на товары при покупке непосредственно в аптечных заведениях-партнерах могут отличаться от указанных на сайте!
Добавление отзыва
{{docMaster.documentName}}
{{docVisa.documentName}}
