Упаковка / 28 шт.
пластина / 14 шт.
| Торговое название | Эдарбиклор |
| Действующие вещества | Азилсартан, Хлорталидон |
| Количество действующего вещества: | 40 мг + 12,5 мг |
| Форма выпуска: | таблетки для внутреннего применения |
| Количество в упаковке: | 28 таблеток (2 блистера по 14 шт.) |
| Первичная упаковка: | блистер |
| Способ применения: | Оральные |
| Взаимодействие с едой: | Не имеет значения |
| Температура хранения: | от 5°C до 25°C |
| Чувствительность к свету: | Не чувствительный |
| Признак: | Импортный |
| Происхождение: | Химический |
| Рыночный статус: | Брендированный дженерик |
| Производитель: | ТАКЕДА ИРЛАНДИЯ ЛТД |
| Страна производства: | Ирландия |
| Заявитель: | Acino |
| Условия отпуска: | По рецепту |
|
Код АТС C Препараты для лечения заболеваний сердечно-сосудистой системы C09 Средства для понижения артериального давления (Препараты, влияющие на ренин-ангиотензиновую систему) C09D Комбинированные препараты ингибиторов ангиотензина ii C09DA Антагонисты ангиотензина ii и диуретики C09DA09 Азилсартан медоксомил в комбинации с диуретиками |
|
Механизм действия. действующие вещества препарата эдарбиклор влияют на два отдельных механизма, задействованных в регулировании ад. тиазидные и тиазидоподобные диуретики действуют прежде всего на дистальную часть канальцев почек (начальный отдел канальцев), подавляя реабсорбцию ионов nacl (противодействуя котранспортеру na+cl—) и способствуя реабсорбции са++ (с помощью неизвестного механизма). повышенное выведение na+ и воды в кортикальную собирательную трубочку и/или увеличение скорости потока приводят к повышению секреции и выведения к+ и н+.
Азилсартана медоксомил. Ангиотензин II образуется из ангиотензина I в результате реакции, катализируемой АПФ (киназа II). Ангиотензин II является основным прессорным агентом ренин-ангиотензиновой системы, который влияет на сужение сосудов, стимуляцию синтеза и высвобождение альдостерона, сердечную стимуляцию и почечную реабсорбцию натрия. Азилсартан блокирует сосудосуживающее и альдостерон-секреторное действие ангиотензина II благодаря селективному блокированию связывания ангиотензина II с рецептором AT1 во многих тканях, таких как гладкие мышцы сосудов и надпочечников. Таким образом, его действие не зависит от путей синтеза ангиотензина II.
Рецептор AT2 также присутствует во многих тканях, однако данных о связи этого рецептора с сердечно-сосудистым гомеостазом нет. Азилсартан имеет сродство к рецептору AT1, что в 10 000 раз выше по сравнению с рецептором AT2.
Блокада ренин-ангиотензиновой системы с помощью ингибиторов АПФ, которые ингибируют биосинтез ангиотензина II из ангиотензина I, широко применяется в лечении АГ. Ингибиторы АПФ также ингибируют распад брадикинина — реакция, которая катализируется АПФ. Поскольку азилсартан не ингибируется АПФ (киназа II), он не должен влиять на уровни брадикинина. До сих пор неизвестно, является ли указанная разница клинически релевантной. Азилсартан не связывается и не блокирует другие рецепторы или ионные каналы, которые важны для сердечно-сосудистой регуляции.
Блокада рецептора ангиотензина II ингибирует отрицательную обратную связь ангиотензина II с секрецией ренина. Как следствие, повышение активности ренина в плазме крови и уровня циркулирующего в крови ангиотензина II не ослабляют действие азилсартана на АД.
Хлорталидон. Хлорталидон вызывает диурез с повышенной экскрецией натрия и хлора. Место действия хлорталидона — дистальная часть канальцев почек (начальный отдел канальцев) из-за подавления реабсорбции ионов NaCl (противодействуя котранспортеру Na+ Cl—) и содействие реабсорбции Са++ (с помощью неизвестного механизма). Повышенное выведение Na+ и воды к кортикальной собирательной трубочке и/или увеличение скорости потока приводит к повышению секреции и выведения К+ и Н+. Диуретическое действие хлорталидона приводит к уменьшению объема экстрацеллюлярной жидкости, объема плазмы крови, сердечного выброса, общего обменного натрия, скорости клубочковой фильтрации и почечного плазмотока. Несмотря на то что механизм действия хлорталидона и связанных с ним лекарственных средств не является полностью исследованным, считают, что гипонатриемия и гиповолемия являются основой его антигипертензивного действия.
Фармакодинамика. ЭдарбиКлор в таблетках является эффективным лекарственным средством для снижения АД. Как азилсартана медоксомил, так и хлорталидон снижают АД путем снижения общего периферического давления сосудов с помощью комплементарных механизмов.
Азилсартана медоксомил. Азилсартан ингибирует прессорные действия инфузии ангиотензина II в зависимости от дозы. Однократная доза азилсартана, эквивалентная 32 мг азилсартана медоксомила, ингибировала максимальное прессорное действие примерно на 90% на пике и на 60% через 24 ч. Концентрации ангиотензина I и II в плазме крови и активность ренина в плазме крови повышались, тогда как концентрация альдостерона в плазме крови снижалась после однократного и повторного введения азилсартана медоксомила здоровым лицам; клинически значимых эффектов на уровень калия или натрия в плазме крови не выявлено.
Хлорталидон. Диуретическое действие хлорталидона начинается примерно через 2,6 ч и длится до 72 ч.
Фармакокинетика. После перорального применения препарата ЭдарбиКлор азилсартан и хлорталидон достигают своих пиковых концентраций в плазме крови через 3 и 1 ч соответственно. Скорость, Cmax, Tmax (время достижения максимальной концентрации) и степень поглощения AUC азилсартана подобны при применении отдельно или с хлорталидоном. AUC поглощения хлорталидона подобна при применении отдельно или с азилсартана медоксомилом; однако показатель Cmax хлорталидона в препарате ЭдарбиКлор на 45-47% выше.
Прием пищи не оказывал клинически значимого влияния на биодоступность азилсартана или хлорталидона, которые являются составными препарата ЭдарбиКлор.
Абсорбция. Азилсартана медоксомил. Азилсартана медоксомил — лекарственное средство для перорального применения, которое при абсорбции быстро превращается под влиянием эстераз в активное вещество азилсартан.
Азилсартана медоксомил не определяется в плазме крови после перорального применения. Пропорциональность дозы к экспозиции установлена для азилсартана в диапазоне доз азилсартана медоксомила от 20 до 320 мг после одно- или многократного приема.
Расчетная биодоступность азилсартана медоксомила составляет около 60%. После перорального применения азилсартана медоксомила Cmax азилсартана достигается через 1,5–3 ч. Прием пищи не влияет на биодоступность азилсартана.
Распределение. Азилсартана медоксомил. Объем распределения азилсартана составляет около 16 л. Азилсартан интенсивно (99%) связывается с белками плазмы крови, главным образом, с альбумином плазмы крови. Связывание с белками плазмы крови не изменяется в диапазоне концентраций, значительно превышающих те, которые достигаются при применении в рекомендованных дозах.
У крыс минимальная радиоактивность, связанная с азилсартаном, проникает через ГЭБ. Азилсартан проникает через плацентарный барьер беременных самок крыс и распределяется в плоде.
Хлорталидон. В цельной крови хлорталидон главным образом связывается с карбоангидразой, которая содержится в эритроцитах. В плазме крови около 75% хлорталидона связывается с белками плазмы крови, 58% лекарственного средства связывается с альбумином. Хлорталидон проникает через плацентарный барьер и попадает в грудное молоко. Если женщина получала 50 мг хлорталидона ежедневно до и после рождения ребенка, уровень хлорталидона в цельной крови плода составлял около 15% такого в материнской крови. Концентрации хлорталидона в амниотической жидкости и грудном молоке составляли около 4% концентрации в крови матери.
Метаболизм и выведение. Азилсартана медоксомил. Азилсартан метаболизируется до двух основных метаболитов. При применении в качестве монотерапии или в комбинации с хлорталидоном период полувыведения азилсартана медоксомила из плазмы крови составляет 11–13 ч. Основной метаболит в плазме крови образуется путем О-деалкилирования, его обозначают как метаболит M-II, в то время как вторичный метаболит образуется с помощью декарбоксилирования, его обозначают как метаболит M-I. Уровни системной экспозиции основного и вторичного метаболитов у человека составляют около 50% и менее 1% азилсартана соответственно. M-I и M-II не влияют на фармакологическую активность азилсартана медоксомила. Главным ферментом, который отвечает за метаболизм азилсартана, является CYP 2C9.
После перорального применения азилсартана медоксомила, меченного радиоактивным изотопом 14С, около 55% выводилось из организма с калом и приблизительно 42% — с мочой. Около 15% препарата выводилось с мочой в неизмененном виде азилсартана. Т½ азилсартана из плазмы крови составляет около 11 ч, а почечный клиренс — около 2,3 мл/мин. Равновесная концентрация азилсартана достигается в течение 5 дней, во время многократного применения препарата в режиме 1 раз в сутки аккумуляции в плазме крови не происходит.
Хлорталидон. При применении в качестве монотерапии или в комбинации с азилсартана медоксомилом с Т½ хлорталидона из плазмы составляет 42–45 ч.
Т½ после приема повторных доз остается неизмененным. Большая часть абсорбированной дозы хлорталидона выделяется из организма почками, при этом средний почечный клиренс составляет 46–70 мл/мин. И наоборот, метаболизм и экскреция через печень и желчь играют незначительную роль в выведении этого вещества. Примерно 60–70% хлорталидона выводится с мочой и калом в течение 120 ч преимущественно в неизмененном виде.
Лечение аг с целью снижения кровяного давления:
Эдарбиклор предназначен для перорального применения, таблетки можно принимать независимо от приема пищи.
Рекомендованная начальная доза для взрослых составляет 1 таблетку (40/12,5 мг) 1 раз в сутки. Антигипертензивный эффект проявляется главным образом в течение 1–2 нед лечения. Через 2–4 нед лечения доза при необходимости может быть повышена до 40/25 мг с целью достижения целевого уровня АД.
Применение препарата ЭдарбиКлор в дозе выше 40/25 мг нецелесообразно.
Препарат ЭдарбиКлор можно применять для обеспечения дополнительного снижения АД у пациентов, у которых АГ недостаточно контролируется на фоне монотерапии антагонистом рецепторов ангиотензина II или диуретиком. Пациенты, у которых не обеспечивается надлежащий контроль на фоне приема азилсартана медоксомила в дозе 80 мг, могут достичь дополнительного клинического снижения систолического/диастолического АД на 13/6 мм рт. ст. после назначения препарата ЭдарбиКлор в дозе 40/12,5 мг. Пациенты, у которых не обеспечивается надлежащий контроль на фоне приема хлорталидона в дозе 25 мг, могут достичь дополнительного клинического снижения АД на 10/7 мм рт. ст. после назначения препарата ЭдарбиКлор в дозе 40/12,5 мг.
Препарат ЭдарбиКлор можно применять как терапию первой линии, если пациенту требуется комплексная терапия для достижения целевого уровня АД.
Пациенты, для которых уже подобраны дозы отдельных составляющих препарата (азилсартана медоксомил и хлорталидон), могут взамен получать соответствующую дозу ЭдарбиКлор.
При необходимости препарат ЭдарбиКлор можно назначать вместе с другими антигипертензивными препаратами.
Перед началом лечения препаратом ЭдарбиКлор необходимо откорректировать гиповолемию, при ее наличии, особенно у пациентов с нарушением функции почек и у пациентов, получающих высокие дозы диуретиков (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ).
Пациентам, у которых наблюдаются дозолимитирующие нежелательные реакции на хлорталидон, можно назначить препарат ЭдарбиКлор, начиная с низкой дозы хлорталидона (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ).
Особые группы пациентов. Нарушение функции почек. Безопасность и эффективность препарата ЭдарбиКлор у пациентов с тяжелой почечной недостаточностью (расчетная скорость клубочковой фильтрации (СКФ) 30 мл/мин/1,73 м2) не установлены. Для пациентов с легкой (расчетная СКФ 60–90 мл/мин/1,73 м2) и умеренной (расчетная СКФ 30–60 мл/мин/1,73 м2) степенью почечной недостаточности коррекции дозы препарата не требуется.
Хлорталидон. Хлорталидон может обусловливать возникновение азотемии.
Нарушение функции печени. Азилсартана медоксомил. Для пациентов с легкой и умеренной степенью печеночной недостаточности коррекции дозы препарата не требуется. Действие азилсартана медоксомила у пациентов с тяжелой печеночной недостаточностью не изучалось.
Хлорталидон. Незначительные изменения водно-электролитного баланса могут способствовать развитию печеночной комы у пациентов с нарушениями функции печени или прогрессирующим заболеванием печени.
Пациенты пожилого возраста. Для пациентов пожилого возраста коррекции дозы препарата ЭдарбиКлор не требуется.
Гиперчувствительность к активному веществу или другим компонентам препарата; анурия; резистентная к терапии гипокалиемия, гиперкальциемия, гипонатриемия; тяжелые нарушения функции печени и почек (клиренс креатинина 30 мл/мин); холестаз, обструкция желчевыводящих путей; период беременности и кормления грудью; не применять вместе с алискиренсодержащими средствами у пациентов с сахарным диабетом; детский возраст; противопоказано женщинам, планирующим беременность.
Азилсартана медоксомил. побочные реакции, вероятно связанные с лечением, которые были выявлены в контролируемых клинических исследованиях с частотой ≥0,3% и выше, чем в плацебо-группе, приведены ниже.
Со стороны ЖКТ: диарея, тошнота.
Общие расстройства: астения, утомляемость.
Со стороны опорно-двигательного аппарата и соединительной ткани: спазм мышц.
Со стороны нервной системы: головокружение, постуральное головокружение.
Со стороны дыхательной системы: кашель.
Метаболические и алиментарные нарушения: гипонатриемия.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: артериальная гипотензия.
Хлорталидон. В клинических исследованиях по изучению хлорталидона наблюдались такие нежелательные реакции: сыпь, головная боль, головокружение, желудочно-кишечное расстройство и повышение уровня мочевой кислоты и ХС.
Изменения лабораторных показателей. В факториальном исследовании клинически значимые изменения со стороны стандартных лабораторных показателей на фоне применения рекомендованных доз препарата ЭдарбиКлор отмечали нечасто.
Показатели функции почек. Повышение уровня креатинина в крови является известным фармакологическим эффектом антагонистов ренин-ангиотензин-альдостероновой системы, таких как антагонисты рецепторов ангиотензина II и ингибиторы АПФ, и связано со степенью снижения АД. Частота последующего повышения уровня креатинина на ≥50% от исходного уровня и больше верхней границы нормы у пациентов, принимавших рекомендуемые дозы препарата ЭдарбиКлор, составляла 2,0% по сравнению с 0,4 и 0,3% на фоне применения азилсартана медоксомила и хлорталидона соответственно. Повышение уровня креатинина было, как правило, преходящим или непрогрессирующим и обратимым и ассоциировалось с более выраженным снижением АД.
На фоне применения препарата ЭдарбиКлор наблюдалось повышение уровня азота мочевины крови в среднем до 5,3 мг/дл, по сравнению с 1,5 мг/дл при приеме азилсартана медоксомила и 2,5 мг/дл при приеме хлорталидона.
Постмаркетинговый период. Наблюдались такие нежелательные реакции: тошнота, обморок, потеря сознания, сыпь, зуд, ангионевротический отек. Поскольку данные об этих реакциях касаются группы пациентов неопределенного объема, не всегда возможно достоверно оценить их частоту или установить наличие причинно-следственной связи с применением препарата.
Фетотоксичность. азилсартана медоксомил. применение лекарственных средств, влияющих на ренин-ангиотензиновую систему, во ii и iii триместре беременности приводит к ухудшению функции почек плода, повышению заболеваемости и смертности плода и новорожденных. олигогидрамнион, который возникает в результате этого лечения, может ассоциироваться с гипоплазией легких и деформацией костей скелета у плода. к потенциальным нежелательным явлениям у новорожденных относятся: гипоплазия черепа, анурия, артериальная гипотензия, почечная недостаточность и смерть. при выявлении беременности следует отменить препарат эдарбиклор как можно скорее.
Хлорталидон. Тиазиды проникают через плацентарный барьер и оказываются в пуповинной крови. К нежелательным явлениям у плода и новорожденных относятся желтуха и тромбоцитопения.
Артериальная гипотензия у пациентов с гиповолемией или дефицитом солей в организме. У пациентов с активированной ренин-ангиотензиновой системой, а именно у пациентов с гиповолемией или дефицитом солей в организме (например у пациентов, получающих высокие дозы диуретиков), после начала лечения препаратом ЭдарбиКлор может возникнуть симптоматическая артериальная гипотензия. Таким пациентам нецелесообразно назначать в качестве начальной терапии более чем одно средство, поэтому перед началом лечения ЭдарбиКлор следует откорректировать ОЦК. Если артериальная гипотензия все же возникла, пациенту необходимо придать горизонтальное положение и, при необходимости, инфузионно ввести физиологический р-р натрия хлорида. Транзиторная гипотензивная реакция не является противопоказанием для дальнейшего лечения, которое обычно может быть успешно продолжено после стабилизации АД.
Ухудшение функции почек. У пациентов с почечной недостаточностью необходимо проводить мониторинг функции почек. В случае появления признаков прогрессирования почечной недостаточности следует принять решение о приостановлении или полной отмене лечения препаратом ЭдарбиКлор.
Азилсартана медоксомил. Из-за ингибирования ренин-ангиотензиновой системы у пациентов с индивидуальной повышенной чувствительностью, принимающих препарат ЭдарбиКлор, можно ожидать изменения со стороны функции почек. У пациентов, у которых функция почек зависит от активности ренин-ангиотензиновой системы (например у пациентов с тяжелой застойной сердечной недостаточностью, стенозом почечных артерий или гиповолемией), лечение ингибиторами АПФ и антагонистами рецепторов ангиотензина ассоциируется с олигурией или прогрессирующей азотемией, а также в редких случаях, с развитием ОПН и летальным исходом. Подобных последствий можно ожидать у пациентов, принимающих препарат ЭдарбиКлор.
В исследованиях влияния ингибиторов АПФ у пациентов с одно- или двусторонним стенозом почечных артерий наблюдалось повышение уровня креатинина в плазме крови или уровня азота мочевины в крови. Опыт длительного применения азилсартана медоксомила у пациентов с одно- или двусторонним стенозом почечных артерий пока отсутствует, но можно ожидать подобных результатов.
Хлорталидон. У пациентов с заболеванием почек хлорталидон может привести к возникновению азотемии. В случае появления признаков прогрессирования почечной недостаточности, которое определяется повышением уровня азота мочевины в крови, следует принять решение о приостановлении или полной отмене лечения диуретиком.
Нарушение уровня сывороточных электролитов. Тиазидные диуретики могут вызвать гипонатриемию и гипокалиемию. Лекарственные средства, которые ингибируют ренин-ангиотензиновую систему, могут вызвать гиперкалиемию. Гипокалиемия является дозозависимой нежелательной реакцией, которая может развиться при применении хлорталидона. Одновременное применение дигиталиса может усилить неблагоприятное влияние гипокалиемии. Следует периодически проверять уровни электролитов в плазме крови.
Препарат ЭдарбиКлор уменьшает гипокалиемию, ассоциированную с применением хлорталидона. Среди пациентов с нормальными исходными уровнями калия снижение (до менее чем 3,4 ммоль/л) наблюдалось у 1,7% пациентов, принимавших препарат ЭдарбиКлор, у 0,9% пациентов, принимавших азилсартана медоксомил, и 13,4% пациентов, принимавших хлорталидон.
Гиперурикемия. Хлорталидон. Применение хлорталидона или других тиазидных диуретиков может приводить к гиперурикемии или манифестации явной подагры у отдельных пациентов.
Применение в период беременности и кормления грудью. Беременность. Применение антагонистов ангиотензина II противопоказано у беременных или женщин, планирующих беременность. Применение лекарственных средств, влияющих на ренин-ангиотензиновую систему, во II и III триместре беременности приводит к ухудшению функции почек плода, повышению заболеваемости и смертности плода и новорожденных. Олигогидрамнион, который возникает в результате этого лечения, может ассоциироваться с гипоплазией легких и деформацией костей скелета у плода. К потенциальным нежелательным явлениям у новорожденных относятся гипоплазия черепа, анурия, артериальная гипотензия, почечная недостаточность и смерть. При диагностировании беременности следует отменить препарат ЭдарбиКлор как можно скорее. Вышеуказанные неблагоприятные клинические последствия обычно ассоциируются с применением антигипертензивных лекарственных средств во II и III триместре беременности. Большинство эпидемиологических исследований, изучавших изменения со стороны плода после применения антигипертензивных препаратов в I триместре беременности, не отмечали особых эффектов у препаратов, влияющих на ренин-ангиотензиновую систему, по сравнению с другими антигипертензивными препаратами. Для оптимизации клинических последствий для матери и плода необходимо надлежащее лечение АГ у матери в период беременности препаратами с изученным профилем безопасности.
Необходимо тщательно наблюдать младенцев, подвергшихся внутриутробному воздействию препарата ЭдарбиКлор в анамнезе, поскольку возможно возникновение артериальной гипотензии, олигурии и гиперкалиемии.
Кормление грудью. Неизвестно, выделяется ли азилсартан в грудное молоко, но азилсартан в невысоких концентрациях выводится в грудное молоко животных при лактации, а тиазидоподобные диуретики, такие как хлорталидон, экскретируются в грудное молоко. Учитывая потенциальную возможность возникновения побочных эффектов у младенцев на грудном вскармливании, необходимо принять решение относительно прекращения кормления грудью или отмены препарата с учетом важности этого препарата для матери.
Дети. Препарат ЭдарбиКлор не назначают детям, поскольку данные по безопасности и эффективности применения у детей (в возрасте до 18 лет) отсутствуют.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или другими механизмами. Данных о влиянии препарата на скорость психомоторных реакций при управлении транспортными средствами или другими механизмами нет, но следует учитывать возможность головокружения или повышенной утомляемости.
Фармакокинетика азилсартана медоксомила и хлорталидона не изменяется при одновременном применении.
Исследование взаимодействия препарата ЭдарбиКлор с другими лекарственными средствами не проводилось, хотя были проведены исследования взаимодействия азилсартана медоксомила и хлорталидона с другими лекарственными средствами.
Азилсартана медоксомил. В исследованиях с одновременным применением азилсартана медоксомила или азилсартана с амлодипином, антацидами, хлорталидоном, дигоксином, флуконазолом, глибуридом, кетоконазолом, метформином, пиоглитазоном и варфарином не выявлено клинически значимых лекарственных взаимодействий. Таким образом, азилсартана медоксомил можно применять одновременно с этими лекарственными средствами.
НПВП, в том числе селективные ингибиторы ЦОГ-2. У пациентов пожилого возраста, у пациентов с гиповолемией (включая пациентов, принимающих диуретики) и у пациентов с нарушением функции почек одновременное применение НПВП, в том числе селективных ингибиторов ЦОГ-2, и антагонистов рецепторов ангиотензина II, включая азилсартан, может приводить к ухудшению функции почек, в том числе к развитию ОПН. Эти эффекты являются обычно обратимыми. У пациентов, получающих препарат ЭдарбиКлор и НПВП, необходимо периодически контролировать функцию почек.
НПВП, в том числе селективные ингибиторы ЦОГ-2, могут ослаблять антигипертензивный эффект препарата ЭдарбиКлор.
Двойная блокада ренин-ангиотензиновой системы. Двойная блокада ренин-ангиотензиновой системы антагонистами рецепторов ангиотензина, ингибиторами АПФ или алискиреном ассоциируется с повышенным риском развития артериальной гипотензии, гиперкалиемии и изменений функции почек (в том числе ОПН) по сравнению с монотерапией этими средствами. Большинство пациентов, которые получают комбинацию из двух ингибиторов ренин-ангиотензиновой системы, не получают дополнительных преимуществ по сравнению с монотерапией этими средствами. Следует избегать одновременного применения ингибиторов ренин-ангиотензиновой системы. У пациентов, получающих препарат ЭдарбиКлор и другие средства, которые влияют на ренин-ангиотензиновую систему, следует проводить тщательный мониторинг уровня АД, состояния функции почек и содержания электролитов.
Нельзя одновременно назначать алискирен и препарат ЭдарбиКлор пациентам с сахарным диабетом. Следует избегать применения алискирена и препарата ЭдарбиКлор пациентам с нарушением функции почек (скорость клубочковой фильтрации 60 мл/мин).
Хлорталидон. Под действием диуретиков, например хлорталидона, снижается почечный клиренс лития, что повышает его токсичность. При применении препарата ЭдарбиКлор рекомендуется мониторинг уровня лития в организме.
Литий. При одновременном применении лития и антагонистов рецепторов ангиотензина II сообщалось о повышении концентрации лития в сыворотке крови и возникновении проявлений его токсичности. Необходимо проводить мониторинг уровня лития в сыворотке крови при одновременном применении этих препаратов.
Азилсартана медоксомил. есть ограниченные данные о передозировке препарата у человека. во время контролируемых клинических исследований с участием здоровых добровольцев азилсартана медоксомил, который применяли в дозах до 320 мг 1 раз в сутки в течение 7 дней, переносился хорошо. в случае передозировки необходимо проводить поддерживающую терапию с учетом клинического состояния пациента. азилсартан не выводится с помощью диализа.
Хлорталидон. К симптомам острой передозировки относятся тошнота, слабость, головокружение и нарушение электролитного баланса. Уровень LD50 препарата при пероральном применении у животных составляет более 25 000 мг/кг массы тела. Минимальная летальная доза для человека не установлена. Специфический антидот к препарату отсутствует. Рекомендовано промывание желудка с последующей поддерживающей терапией. При необходимости к этой терапии можно добавить р-р глюкозы и натрия хлорида с калием, который следует вводить в/в с осторожностью.
В оригинальной упаковке при температуре не выше 25 °с.
UA/CVM/1018/0009
Описание лекарственного средства/медицинского изделия Эдарбиклор табл. п/о 40мг/12,5мг №28 на этой странице подготовлено на основании инструкции о его применении и предоставляется исключительно для выполнения требований Закона Украины «О защите прав потребителей». Перед применением лекарственного средства/медицинского изделия следует ознакомиться с инструкцией по его применению и проконсультироваться с врачом. Помните, самолечение может быть вредным для Вашего здоровья.
Аналогами со сходным терапевтическим эффектом являются:
Упаковка / 28 шт.
Склад:
Діючі речовини: azilsartan medoxomil, chlorthalidone.
1 таблетка містить азилсартану медоксомілу калію 42,68 мг (еквівалентно 40 мг азилсартану медоксомілу) та хлорталідону 12,5 мг;
Допоміжні речовини: маніт (E 421), целюлоза мікрокристалічна, кислота фумарова, натрію гідроксид, гідроксипропілцелюлоза, кросповідон, магнію стеарат, гіпромелоза 2910, тальк, титану діоксид (E 171), заліза оксид червоний (Е 172), поліетиленгліколь 8000, чорнила сірі F1.
Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Основні фізико-хімічні властивості: таблетки світло-рожевого кольору, круглої форми, вкриті плівковою оболонкою, з написом «A/C» та «40/12,5» з одного боку.
Фармакотерапевтична група. Антагоністи ангіотензину II та діуретики.
Код АТХ C09D A09.
Фармакологічні властивості.
Механізм дії. Діючі речовини препарату ЕдарбіКлор® впливають на два окремих механізми, що задіяні у регулюванні кров’яного тиску.
Тіазидні та тіазидоподібні діуретики діють насамперед на дистальну частину канальців нирок (початковий відділ звивистого канальця), пригнічуючи реабсорбцію іонів NaCl (протидіючи котранспортеру Na+Cl‒) та сприяючи реабсорбції Са++ (за допомогою невідомого механізму). Підвищене виведення Na+ та води до кортикальної збиральної трубочки та/або збільшення швидкості потоку спричиняє підвищення секреції та виведення К+ та Н+.
Азилсартану медоксоміл. Ангіотензин II утворюється з ангіотензину I внаслідок реакції, що каталізується ангіотензин-перетворювальними ферментами (АПФ, кіназа II). Ангіотензин II є основним пресорним агентом ренін-ангіотензинової системи, котрий впливає на звуження судин, стимуляцію синтезу та вивільнення альдостерону, серцеву стимуляцію та ниркову реабсорбцію натрію. Азилсартану медоксоміл – це пероральний препарат, який під час абсорбції швидко перетворюється під впливом естераз на активну речовину азилсартан.
Азилсартан блокує вазоконстрикторну та альдостерон-секреторну дію ангіотензину II завдяки селективному блокуванню зв’язування ангіотензину II з рецептором AT1 у багатьох тканинах, таких як гладка мускулатура судин та надниркова залоза. Таким чином, його дія не залежить від шляхів синтезу ангіотензину II.
Рецептор AT2 також присутній у багатьох тканинах, однак даних про зв’язок цього рецептора із серцево-судинним гомеостазом немає. Азилсартан має афінність до рецептора AT1, що у 10000 разів вища порівняно з рецептором AT2.
Блокада ренін-ангіотензинової системи за допомогою інгібіторів АПФ, які інгібують біосинтез ангіотензину II з ангіотензину I, широко застосовується у лікуванні артеріальної гіпертензії. Інгібітори АПФ також інгібують розпад брадикініну – реакція, яка каталізується АПФ. Оскільки азилсартан не інгібує АПФ (кіназа II), він не повинен впливати на рівні брадикініну. Дотепер невідомо, чи є зазначена різниця клінічно релевантною. Азилсартан не зв’язується та не блокує інші рецептори або іонні канали, які є важливими для серцево-судинної регуляції.
Блокада рецептора ангіотензину II інгібує негативний зворотний звʼязок ангіотензину II із секрецією реніну. Як наслідок, підвищення активності реніну у плазмі крові та рівні циркулюючого у крові ангіотензину II не послаблюють дію азилсартану на кров’яний тиск.
Хлорталідон. Хлорталідон викликає діурез з підвищеною екскрецією натрію та хлору. Місце дії хлорталідону - дистальна частина канальців нирок (початковий відділ звивистого канальця) через пригнічення реабсорбції іонів NaCl (протидіючи котранспортеру Na+Cl‒) та сприяння реабсорбції Са++ (за допомогою невідомого механізму). Підвищене виведення Na+ та води до кортикальної збиральної трубочки та/або збільшення швидкості потоку спричиняє підвищення секреції та виведення К+ та Н+. Діуретична дія хлорталідону призводить до зниження об’єму екстрацелюлярної рідини, об’єму плазми, серцевого викиду, загального обмінного натрію, швидкості клубочкової фільтрації та ниркового плазмотоку. Незважаючи на те, що механізм дії хлорталідону та пов’язаних з ним лікарських засобів не є повністю дослідженим, вважають, що гіпонатріємія та гіповолемія є основою його антигіпертензивної дії.
Фармакодинаміка.
ЕдарбіКлор®У таблетках є ефективним лікарським засобом для зниження кров’яного тиску. Як азилсартану медоксоміл, так і хлорталідон знижують кров’яний тиск шляхом зниження загального периферичного тиску судин за допомогою комплементарних механізмів.
Азилсартану медоксоміл. Азилсартан інгібує пресорні дії інфузії ангіотензину II залежно від дози. Однократна доза азилсартану, еквівалентна 32 мг азилсартану медоксомілу, інгібувала максимальну пресорну дію приблизно на 90 % на піку та приблизно на 60 % через 24 години. Концентрації ангіотензину I та II у плазмі та активність реніну у плазмі підвищувались, тоді як концентрація альдостерону у плазмі знижувалась після однократного та повторного введення азилсартану медоксомілу здоровим суб’єктам; клінічно значущих ефектів на рівень калію або натрію у сироватці крові не було виявлено.
Хлорталідон. Діуретична дія хлорталідону починається приблизно через 2,6 години та триває до 72 годин.
Фармакокінетика.
Після перорального застосування препарату ЕдарбіКлор® азилсартан та хлорталідон досягають своїх пікових концентрацій у плазмі через 3 та 1 годину відповідно. Швидкість, Cmax (максимальна концентрація у плазмі), Tmax (час досягнення максимальної концентрації) та ступінь поглинання AUC (площа під кривою «концентрація‒час») азилсартану є подібними при застосуванні окремо або з хлорталідоном. AUC поглинання хлорталідону є подібною при застосуванні окремо або з азилсартану медоксомілом; однак показник Cmax хлорталідону у препараті ЕдарбіКлор® є на 45-47 % вищим.
Прийом їжі не спричиняє клінічно значущого впливу на біодоступність азилсартану чи хлорталідону, що є складовими препарату ЕдарбіКлор®.
Абсорбція.
Азилсартану медоксоміл. Азилсартану медоксоміл – це лікарський засіб для перорального застосування, який під час абсорбції швидко перетворюється під впливом естераз на активну речовину азилсартан.
Азилсартану медоксоміл не простежується у плазмі після перорального застосування. Пропорційність дози до експозиції була встановлена для азилсартану у діапазоні доз азилсартану медоксомілу від 20 мг до 320 мг після однократного або багатократного прийому.
Розрахункова абсолютна біодоступність азилсартану медоксомілу становить приблизно 60 %. Після перорального застосування азилсартану медоксомілу Cmax азилсартану досягається через 1,5–3 години. Прийом їжі не впливає на біодоступність азилсартану.
Розподіл.
Азилсартану медоксоміл. Об’єм розподілу азилсартану становить приблизно 16 літрів. Азилсартан інтенсивно (> 99 %) зв’язується з білками плазми крові, головним чином, з альбуміном сироватки крові. Зв’язування з білками плазми крові не змінюється у діапазоні концентрацій значно вищих за ті, які досягаються при застосуванні рекомендованих доз.
У щурів мінімальна радіоактивність, пов’язана з азилсартаном, долає гематоенцефалічний бар’єр. Азилсартан проникає через плацентарний бар’єр вагітних самок щурів та розподіляється у плоді.
Хлорталідон. У цільній крові хлорталідон головним чином зв’язується з карбоангідразою, яка міститься в еритроцитах. У плазмі приблизно 75 % хлорталідону зв’язується з білками плазми крові, 58 % лікарського засобу зв’язується з альбуміном. Хлорталідон долає плацентарний бар’єр і потрапляє в грудне молоко. Якщо жінка отримувала 50 мг хлорталідону щодня до і після народження дитини, рівень хлорталідону в цільній крові плода становив близько 15 % такого в материнській крові. Концентрації хлорталідону в амніотичній рідині та грудному молоці дорівнювали приблизно 4 % концентрації в крові матері.
Метаболізм та виведення.
Азилсартану медоксоміл. При застосуванні як монотерапії або в комбінації з хлорталідоном період напіввиведення азилсартану медоксомілу з плазми становить 11-13 годин. Азилсартан метаболізується до двох основних метаболітів. Основний метаболіт у плазмі крові утворюється шляхом O-деалкілування, його позначають як метаболіт M-II, в той час як вторинний метаболіт утворюється за допомогою декарбоксилування, його позначають як метаболіт M-I. Рівні системної експозиції основного та вторинного метаболітів у людини становлять приблизно 50 % та менше 1 % азилсартану відповідно. M-I та M-II не впливають на фармакологічну активність азилсартану медоксомілу. Головним ферментом, що відповідає за метаболізм азилсартану, є CYP2C9.
Після перорального застосування азилсартану медоксомілу, міченого радіоактивним ізотопом 14С, приблизно 55 % виводилось з організму з калом та приблизно 42 % – із сечею. Приблизно 15 % препарату виводилось із сечею у вигляді незміненого азилсартану. Період напіввиведення азилсартану з плазми крові становить близько 11 годин, а нирковий кліренс дорівнює приблизно 2,3 мл/хв. Рівноважна концентрація азилсартану досягається протягом 5 днів, та під час багатократного застосування препарату у режимі один раз на день акумуляції у плазмі не відбувається.
Хлорталідон. При застосуванні як монотерапії або в комбінації з азилсартану медоксомілом період напіввиведення хлорталідону з плазми становить 42-45 годин.
Період напіввиведення після прийому повторних доз залишається незміненим. Більша частина абсорбованої дози хлорталідону виводиться з організму нирками, при цьому середній нирковий кліренс становить 46–70 мл/хв. І навпаки, метаболізм і екскреція через печінку і жовч відіграють незначну роль у виведенні цієї речовини. Приблизно 60–70 % хлорталідону виводиться з сечею та калом протягом 120 годин переважно в незміненому вигляді.
Клінічні характеристики.
Показання.
Лікування артеріальної гіпертензії з метою зниження кров’яного тиску:
- у пацієнтів, у яких артеріальний тиск адекватно не контролюється монотерапією;
- як початкова терапія для пацієнтів, які потребують комбінованої антигіпертензивної терапії.
Протипоказання.
- Гіперчутливість до активної речовини або інших компонентів препарату;
- анурія;
- резистентна до терапії гіпокаліємія, гіперкальціємія, гіпонатріємія;
- тяжкі порушення функції печінки та нирок (кліренс креатиніну
- холестаз, обструкція жовчовивідних шляхів;
- вагітність та годування груддю;
- не застосовувати разом із аліскірен-вмісними засобами пацієнтам із цукровим діабетом;
- дитячий вік;
- протипоказано жінкам, які планують вагітність.
Взаємодія з іншими лікарськими препаратами та інші види взаємодій.
Фармакокінетика азилсартану медоксомілу та хлорталідону не змінюється при одночасному застосуванні.
Дослідження взаємодії препарату ЕдарбіКлор®з іншими лікарськими засобами не проводилися, хоча були проведені дослідження взаємодії азилсартану медоксомілу та хлорталідону з іншими лікарськими засобами.
Азилсартану медоксоміл. У дослідженнях із одночасним застосуванням азилсартану медоксомілу або азилсартану з амлодипіном, антацидами, хлорталідоном, дигоксином, флуконазолом, глібуридом, кетоконазолом, метформіном, піоглітазоном та варфарином не спостерігалося жодних клінічно значущих лікарських взаємодій. Таким чином, азилсартану медоксоміл можна застосовувати одночасно з цими лікарськими засобами.
Нестероїдні протизапальні препарати, в тому числі селективні інгібітори циклооксигенази-2 (інгібітори ЦОГ-2). У пацієнтів літнього віку, у пацієнтів із гіповолемією (включаючи пацієнтів, що отримують діуретики) та у пацієнтів із порушенням функції нирок одночасне застосування нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), в тому числі селективних інгібіторів ЦОГ-2, та антагоністів рецепторів ангіотензину II, включаючи азилсартан, може призводити до погіршення функції нирок, в тому числі до розвитку гострої ниркової недостатності. Ці ефекти є зазвичай оборотними. У пацієнтів, які отримують препарат ЕдарбіКлор® та НПЗП, необхідно періодично контролювати функцію нирок.
НПЗП, в тому числі селективні інгібітори ЦОГ-2, можуть послаблювати антигіпертензивний ефект препарату ЕдарбіКлор®.
Подвійна блокада ренін-ангіотензинової системи (РАС). Подвійна блокада РАС антагоністами рецепторів ангіотензину, інгібіторами АПФ або аліскіреном асоціюється з підвищеним ризиком розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та змін функції нирок (у тому числі гострої ниркової недостатності) порівняно з монотерапією цими засобами. Більшість пацієнтів, які отримують комбінацію з двох інгібіторів РАС, не отримують додаткових переваг порівняно з монотерапією цими засобами. Слід уникати комбінованого застосування інгібіторів РАС. У пацієнтів, які отримують препарат ЕдарбіКлор® та інші засоби, які впливають на РАС, слід проводити ретельний моніторинг рівня артеріального тиску, стану функції нирок та вмісту електролітів.
Не можна одночасно призначати аліскірен та препарат ЕдарбіКлор® пацієнтам із цукровим діабетом. Слід уникати застосування аліскірену та препарату ЕдарбіКлор® пацієнтам із порушенням функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ)
Хлорталідон. Під дією діуретиків, наприклад, хлорталідону, зменшується нирковий кліренс літію, що підвищує його токсичність. При застосуванні препарату ЕдарбіКлор® рекомендується моніторинг рівня літію в організмі.
Літій. При одночасному застосуванні літію та антагоністів рецепторів ангіотензину II повідомлялося про збільшення концентрації літію в сироватці крові та виникнення проявів його токсичності. Необхідно проводити моніторинг рівнів літію в сироватці крові при одночасному застосуванні цих препаратів.
Особливості застосування.
Фетотоксичність.
Азилсартану медоксоміл. Застосування лікарських засобів, які впливають на ренін-ангіотензинову систему, під час II та III триместрів вагітності призводить до погіршення функції нирок плода, збільшення захворюваності і смертності плода та новонароджених. Олігогідрамніон, який виникає внаслідок цього лікування, може асоціюватися із гіпоплазією легень та деформацією кісток скелета у плода. До потенційних небажаних явищ у новонароджених належать: гіпоплазія черепа, анурія, артеріальна гіпотензія, ниркова недостатність та смерть. При виявленні вагітності слід відмінити препарат ЕдарбіКлор® якомога швидше.
Хлорталідон. Тіазиди проникають через плацентарний барʼєр та виявляються у пуповинній крові. До небажаних явищ у плода та новонароджених належать жовтяниця та тромбоцитопенія.
Артеріальна гіпотензія у пацієнтів з гіповолемією або дефіцитом солей в організмі. У пацієнтів з активованою ренін-ангіотензиновою системою, а саме у пацієнтів з гіповолемією або дефіцитом солей в організмі (наприклад, у пацієнтів, які отримують високі дози діуретиків), після початку лікування препаратом ЕдарбіКлор® може виникнути симптоматична артеріальна гіпотензія. Таким пацієнтам не доцільно призначати як початкову терапію більше ніж один засіб, тому перед початком лікування препаратом ЕдарбіКлор® слід відкоригувати об’єм циркулюючої крові в організмі. Якщо артеріальна гіпотензія все ж виникла, пацієнта необхідно покласти в горизонтальне положення та, за необхідності, внутрішньовенно інфузійно ввести фізіологічний розчин натрію хлориду. Транзиторна гіпотензивна реакція не є протипоказанням для подальшого лікування, яке зазвичай може бути успішно продовжене після стабілізації артеріального тиску.
Погіршення функції нирок.
У пацієнтів із нирковою недостатністю необхідно проводити моніторинг функції нирок. У разі появи ознак прогресування ниркової недостатності слід прийняти рішення щодо призупинення або повної відміни лікування препаратом ЕдарбіКлор®.
Азилсартану медоксоміл. Через інгібування ренін-ангіотензинової системи у пацієнтів з індивідуальною підвищеною чутливістю, які приймають препарат ЕдарбіКлор®, можна очікувати зміни з боку функції нирок. У пацієнтів, у яких функція нирок залежить від активності ренін-ангіотензинової системи (наприклад, у пацієнтів із тяжкою застійною серцевою недостатністю, стенозом ниркових артерій або гіповолемією), лікування інгібіторами АПФ та антагоністами рецепторів ангіотензину асоціюється з олігурією або прогресуючою азотемією, а також, у рідких випадках, із розвитком гострої ниркової недостатності та летальними наслідками. Подібні наслідки можна очікувати у пацієнтів, які приймають препарат ЕдарбіКлор®.
У дослідженнях впливу інгібіторів АПФ у пацієнтів з одно- або двобічним стенозом ниркових артерій спостерігалося підвищення рівня креатиніну в сироватці крові або рівня азоту сечовини в крові. Досвід тривалого застосування азилсартану медоксомілу пацієнтам з одно- або двобічним стенозом ниркових артерій наразі відсутній, але можна очікувати подібні результати.
Хлорталідон. У пацієнтів із захворюванням нирок хлорталідон може спричиняти виникнення азотемії. У разі появи ознак прогресування ниркової недостатності, яке визначається підвищенням рівнів азоту сечовини в крові, слід прийняти рішення щодо призупинення або повної відміни лікування діуретиком.
Порушення рівнів сироваткових електролітів.
Тіазидні діуретики можуть викликати гіпонатріємію та гіпокаліємію. Лікарські засоби, які інгібують ренін-ангіотензинову систему, можуть спричинити гіперкаліємію. Гіпокаліємія є дозозалежною небажаною реакцією, яка може розвинутись при застосуванні хлорталідону. Супутнє призначення дигіталісу може підсилити несприятливий вплив гіпокаліємії. Слід періодично перевіряти сироваткові рівні електролітів.
Препарат ЕдарбіКлор® зменшує гіпокаліємію, асоційовану із застосуванням хлорталідону. Серед пацієнтів із нормальними вихідними рівнями калію їх зниження (до менш ніж 3,4 ммоль/л) спостерігалося у 1,7 % пацієнтів, які приймали препарат ЕдарбіКлор®, у 0,9 % пацієнтів, які приймали азилсартану медоксоміл, та у 13,4 % пацієнтів, які приймали хлорталідон.
Гіперурикемія.
Хлорталідон. Застосування хлорталідону або інших тіазидних діуретиків може призводити до гіперурикемії або маніфестації явної подагри у окремих пацієнтів.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність. Застосування антагоністів ангіотензину ІІ протипоказано вагітним жінкам або жінкам, які планують вагітність. Застосування лікарських засобів, які впливають на ренін-ангіотензинову систему, під час II та III триместрів вагітності призводить до погіршення функції нирок плода, збільшення захворюваності і смертності плода та новонароджених. Олігогідрамніон, який виникає внаслідок цього лікування, може асоціюватися із гіпоплазією легень та деформацією кісток скелета у плода. До потенційних небажаних явищ у новонароджених належать: гіпоплазія черепа, анурія, артеріальна гіпотензія, ниркова недостатність та смерть. При виявленні вагітності слід відмінити препарат ЕдарбіКлор® якомога швидше. Вищеназвані несприятливі клінічні наслідки зазвичай асоціюються із застосуванням антигіпертензивних лікарських засобів під час II та III триместрів вагітності. Більшість епідеміологічних досліджень, що вивчали зміни з боку плода після застосування антигіпертензивних препаратів у I триместрі вагітності, не відзначали жодних особливих ефектів у препаратів, що впливають на ренін-ангіотензинову систему, у порівнянні з іншими антигіпертензивними препаратами. Для оптимізації клінічних наслідків для матері і плода необхідне належне лікування артеріальної гіпертензії у матері під час вагітності препаратами з вивченим профілем безпеки.
Необхідно ретельно спостерігати за немовлятами, які зазнали внутрішньоутробного впливу препарату ЕдарбіКлор® в анамнезі, оскільки можливе виникнення артеріальної гіпотензії, олігурії та гіперкаліємії.
Годування груддю. Невідомо, чи екскретується азилсартан в грудне молоко людини, але азилсартан в невеликих концентраціях екскретується в грудне молоко тварин при лактації, а тіазидоподібні діуретики, такі як хлорталідон, екскретуються у грудне молоко людини. З огляду на потенційну можливість виникнення небажаних ефектів у немовлят на грудному вигодовуванні, необхідно прийняти рішення стосовно припинення годування груддю або відміни препарату з урахуванням важливості цього препарату для матері.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Даних щодо впливу препарату на швидкість психомоторних реакцій при керуванні автотранспортом або іншими механізмами немає, але слід враховувати можливість запаморочення або підвищеної стомлюваності.
Спосіб застосування та дози.
ЕдарбіКлор®Призначений для перорального застосування, таблетки можна приймати незалежно від прийому їжі.
Рекомендована початкова доза для дорослих становить 1 таблетку (40/12,5 мг) 1 раз на добу. Антигіпертензивний ефект проявляється головним чином протягом 1‒2 тижнів лікування. Через 2‒4 тижні лікування доза за потреби може бути збільшена до 40/25 мг з метою досягнення цільового рівня артеріального тиску.
Застосування препарату ЕдарбіКлор® у дозах понад за 40/25 мг є недоцільним.
Препарат ЕдарбіКлор® можна застосовувати для забезпечення додаткового зниження артеріального тиску у пацієнтів, у яких гіпертензія недостатньо контролюється на фоні монотерапії антагоністом рецепторів ангіотензину ІІ або діуретиком. Пацієнти, у яких не забезпечується належний контроль на фоні прийому азилсартану медоксомілу у дозі 80 мг, можуть досягти додаткового клінічного зниження систолічного/діастолічного артеріального тиску на 13/6 мм рт. ст. після призначення препарату ЕдарбіКлор® у дозі 40/12,5 мг. Пацієнти, у яких не забезпечується належний контроль на фоні прийому хлорталідону у дозі 25 мг, можуть досягти додаткового клінічного зниження артеріального тиску на 10/7 мм рт. ст. після призначення препарату ЕдарбіКлор® у дозі 40/12,5 мг.
Препарат ЕдарбіКлор® можна застосовувати як терапію першої лінії, якщо пацієнт потребує комплексної терапії для досягнення цільового рівня артеріального тиску.
Пацієнти, для яких вже підібрано дози окремих складових препарату (азилсартану медоксомілу та хлорталідону), можуть натомість отримувати відповідну дозу препарату ЕдарбіКлор®.
За потреби препарат ЕдарбіКлор® можна призначати разом з іншими антигіпертензивними препаратами.
Перед початком лікування препаратом ЕдарбіКлор® необхідно відкоригувати гіповолемію, у разі наявності, особливо у пацієнтів із порушенням функції нирок та у пацієнтів, які отримують високі дози діуретиків (див. розділ «Особливості застосування»).
Пацієнтам, у яких спостерігаються дозолімітуючі небажані реакції на хлорталідон, можна призначити препарат ЕдарбіКлор®, починаючи з нижчої дози хлорталідону (див. розділ «Особливості застосування»).
Особливі групи пацієнтів.
Порушення функції нирок.
Безпечність та ефективність препарату ЕдарбіКлор® для пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю (розрахункова ШКФ 2) не встановлені. Для пацієнтів з легким (розрахункова ШКФ 60‒90 мл/хв/1,73 м2) та помірним (розрахункова ШКФ 30‒60 мл/хв/1,73 м2) ступенем ниркової недостатності коригування дози препарату не потрібне.
Хлорталідон. Хлорталідон може сприяти виникненню азотемії.
Порушення функції печінки.
Азилсартану медоксоміл. Для пацієнтів з легким та помірним ступенем печінкової недостатності коригування дози препарату не потрібне. Дія азилсартану медоксомілу у пацієнтів із тяжкою печінковою недостатністю не вивчалась.
Хлорталідон. Незначні зміни водно-електролітного балансу можуть сприяти розвитку печінкової коми у пацієнтів із порушеннями функції печінки або прогресуючим захворюванням печінки.
Пацієнти літнього віку.
Для пацієнтів літнього віку коригування дози препарату ЕдарбіКлор® не потрібне.
Діти. Препарат ЕдарбіКлор® не призначають дітям, оскільки дані щодо безпеки та ефективності застосування дітям (віком до 18 років) відсутні.
Передозування.
Є обмежені дані щодо передозування препаратом людини.
Азилсартану медоксоміл. Є обмежені дані щодо передозування препаратом у людини. Під час контрольованих клінічних досліджень за участю здорових добровольців азилсартану медоксоміл, який застосовували у дозах до 320 мг 1 раз на добу протягом 7 днів, переносився добре. У разі передозування необхідно проводити підтримувальну терапію з огляду на клінічний стан пацієнта. Азилсартан не виводиться за допомогою діалізу.
Хлорталідон. До симптомів гострого передозування належать: нудота, слабкість, запаморочення та порушення електролітного балансу. Рівень LD50 препарату при пероральному застосуванні у тварин становить більше 25 000 мг/кг маси тіла. Мінімальна летальна доза для людини не встановлена. Специфічний антидот до препарату відсутній. Рекомендоване промивання шлунка з подальшою підтримувальною терапією. За необхідності до цієї терапії можна додати розчин декстрози і натрію хлориду з калієм, який слід вводити внутрішньовенно з обережністю.
Побічні реакції.
Азилсартану медоксоміл. Побічні реакції, вірогідно повʼязані з лікуванням, що були виявлені в контрольованих клінічних дослідженнях із частотою ≥ 0,3 % та вище, ніж у плацебо-групі, наведені нижче.
З боку шлунково-кишкового тракту: діарея, нудота.
Загальні розлади: астенія, стомлюваність.
З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини: спазм мʼязів.
З боку нервової системи: запаморочення, постуральне запаморочення.
З боку дихальної системи: кашель.
Метаболічні та аліментарні розлади: гіпонатріємія.
З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпотензія.
Хлорталідон. У клінічних дослідженнях з вивчення хлорталідону спостерігалися такі небажані реакції: висипи, головний біль, запаморочення, шлунково-кишковий розлад та підвищення рівнів сечової кислоти і холестерину.
Зміни лабораторних показників. У факторіальному дослідженні клінічно значущі зміни з боку стандартних лабораторних показників на фоні застосування рекомендованих доз препарату ЕдарбіКлор® зустрічалися нечасто.
Показники функції нирок. Підвищення рівня креатиніну в крові є відомим фармакологічним ефектом антагоністів ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС), таких як антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ та інгібітори АПФ, і пов’язане із ступенем зниження артеріального тиску. Частота наступного підвищення рівнів креатиніну на ≥ 50 % від вихідного рівня та більше верхньої межі норми у пацієнтів, які приймали рекомендовані дози препарату ЕдарбіКлор®, становила 2,0 % у порівнянні із 0,4 % і 0,3 % на фоні застосування азилсартану медоксомілу та хлорталідону відповідно. Підвищення рівнів креатиніну були, як правило, транзиторними або непрогресуючими і оборотними та асоціювалися із більш вираженим зниженням артеріального тиску.
На фоні застосування препарату ЕдарбіКлор® спостерігалося підвищення рівнів азоту сечовини крові (АСК) в середньому до 5,3 мг/дл, порівняно з 1,5 мг/дл при прийомі азилсартану медоксомілу і 2,5 мг/дл при прийомі хлорталідону.
Постмаркетинговий період. Спостерігалися такі небажані реакції: нудота, непритомність, втрата свідомості, висипи, свербіж, ангіоневротичний набряк. Оскільки дані про ці реакції стосуються групи пацієнтів невизначеного обсягу, не завжди можливо достовірно оцінити їх частоту або встановити наявність причинно-наслідкового зв’язку із застосуванням препарату.
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C. Зберігати у недоступному для дітей місці!
По 14 таблеток у блістері; по 1 або по 2 блістери у картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. Такеда Ірландія Лтд, Ірландія / Takeda Ireland Ltd, Ireland.
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.
Брей Бізнес Парк, Кілруддері, Ко. Уіклоу, Ірландія / Bray Business Park, Kilruddery, Co. Wicklow, Ireland.
Источником информации для описания является Государственный Реестр Лекарственных Средств Украины
Рейтинг популярности основан на фактическом количестве заказов клиентами сайта за последние 30 дней. Чем больше заказов, тем выше рейтинг.
ВНИМАНИЕ! Цены актуальны только при оформлении заказа в электронной медицинской информационной системе Аптека 9-1-1. Цены на товары при покупке непосредственно в аптечных заведениях-партнерах могут отличаться от указанных на сайте!
Добавление отзыва
{{docMaster.documentName}}
{{docVisa.documentName}}
