Упаковка / 10 шт.
60.30 грн.Торговое название | Сентор |
Действующие вещества | Лозартан |
Форма выпуска: | таблетки для внутреннего применения |
Способ применения: | Оральные |
Взаимодействие с едой: | Не имеет значения |
Температура хранения: | от 5°C до 30°C |
Чувствительность к свету: | Не чувствительный |
Признак: | Импортный |
Происхождение: | Химический |
Рыночный статус: | Брендированный дженерик |
Производитель: | ГЕДЕОН РИХТЕР ОАО |
Страна производства: | Венгрия |
Заявитель: | Гедеон Рихтер |
Условия отпуска: | По рецепту |
Код АТС C Препараты для лечения заболеваний сердечно-сосудистой системы C09 Средства для понижения артериального давления (Препараты, влияющие на ренин-ангиотензиновую систему) C09C Простые препараты антагонистов ангиотензина ii C09CA Простые препараты антагонистов ангиотензина ii C09CA01 Лозартан |
Фармакодинамика. лозартан — синтетический антагонист рецепторов ангиотензина ii (ара ii) (типа ат1) для перорального применения. ангиотензин ii — мощный вазоконстриктор — является активным гормоном ренин-ангиотензиновой системы и одним из важнейших факторов патофизиологии аг. ангиотензин ii связывается с рецептором ат1, который находится во многих тканях (например в гладких мышцах сосудов, надпочечниках, почках и сердце), определяя ряд важных биологических эффектов, в том числе вазоконстрикцию и высвобождение альдостерона. ангиотензин ii также стимулирует пролиферацию гладкомышечных клеток.
Лозартан селективно связывается с рецептором АТ1, в условиях in vitro и in vivo лозартан и его фармакологически активный метаболит карбоксильная кислота (Е3174) блокируют все физиологически значимые влияния ангиотензина II, независимо от источника или пути его синтеза.
Введение лозартана повышает уровень ренина в плазме крови, что приводит к повышению уровня ангиотензина II в плазме крови (это явление связано с выключением отрицательной обратной связи, вызванной ангиотензином II). Несмотря на такие явления, сохраняется действие препарата в виде снижения АД и уровня альдостерона. Это свидетельствует об эффективной блокаде рецепторов ангиотензина II.
Лозартан селективно связывается с рецептором АТ1, не связывается и не блокирует другие гормональные рецепторы или ионные каналы, которые важны с точки зрения регуляции функции сердечно-сосудистой системы. Кроме того, лозартан не блокирует АПФ (кининазу II), которая расщепляет брадикинин, поэтому лозартан не вызывает таких эффектов, не связанных непосредственно с блокадой рецептора АТ1 (то есть усиление эффектов, обусловленных брадикинином, например тенденции к появлению отеков).
При применении лозартана наблюдается угнетение негативной обратной реакции на секрецию ренина, что приводит к повышению активности ренина в плазме крови (АРП).
Повышение АРП приводит к повышению концентрации ангиотензина II в плазме крови. Несмотря на это, повышение, антигипертензивная активность и снижение концентрации альдостерона в плазме крови сохраняются, что указывает на эффективную блокаду рецепторов ангиотензина II. В течение 3 дней после прекращения лечения лозартаном показатели АРП и ангиотензина II возвращаются к исходному уровню.
Как лозартан, так и его основной активный метаболит обладают большей аффинностью к АТ1-рецепторам, чем к АТ2-рецепторам. В пересчете на массу активный метаболит в 10–40 раз активнее лозартана.
Применение лозартана 1 раз в сутки у пациентов с эссенциальной гипертензией легкой и средней степени вызвало статистически достоверное снижение систолического и диастолического АД. Измерение АД через 24 ч после приема дозы по сравнению с 5–6 ч после приема продемонстрировало снижение АД в течение 24 ч; естественный суточный ритм сохранялся. Снижение АД в конце интервала приема дозы составляло 70–80% эффекта, отмечается через 5–6 ч после приема.
Отмена лозартана у пациентов с АГ не привела к внезапному повышению АД (рикошетный синдром). Несмотря на значительное снижение АД, лозартан не проявлял клинически значимого влияния на ЧСС.
Лозартан имеет эквивалентную эффективность у мужчин и женщин, а также у пациентов с АГ младшего (до 65 лет) и старшего возраста.
Фармакокинетика. Всасывание. После приема внутрь лозартан хорошо всасывается и подвергается первичному метаболизму с образованием одного активного карбоксильного метаболита и других фармакологически неактивных метаболитов. Биодоступность лозартана — около 33%. Сmax лозартана и его активного метаболита достигается примерно через 1 ч и 3–4 ч после приема соответственно. Прием пищи не вызывает клинически значимых отклонений фармакокинетического профиля.
Распределение. Более 99% лозартана и его активного метаболита связываются с белками плазмы крови, преимущественно с альбуминами. Объем распределения лозартана — 34 л. В исследовании на крысах лозартан незначительно или совсем не проникал через ГЭБ.
Метаболизм. Примерно 14% перорально введенной дозы превращается в активный метаболит. При пероральном введении 14C-меченного лозартана радиоактивность плазмы крови повышается за счет активного лозартана и его метаболита. У небольшого количества людей (около 1%) из лозартана образуется минимальное количество активного метаболита.
Кроме фармакологически активного метаболита, образуется ряд неактивных метаболитов, из которых наиболее важный формируется путем гидроксиляции бутиловой боковой цепи, а менее важный называется N-2-тетразол-глюкуронид.
Выведение. Клиренс лозартана составляет 600 мл/мин, а активного метаболита — 50 мл/мин. Почечный клиренс лозартана и его активного метаболита составляет 74 и 26 мл/мин соответственно. При пероральном введении лозартана около 4% введенной дозы выделяется с мочой в неизмененном виде и 6% — в форме активного метаболита. Лозартан и его активный метаболит имеют линеарную фармакокинетику.
После перорального приема концентрация лозартана и его активного метаболита снижается полиэкспоненциально. Терминальный Т½ лозартана — около 2 ч, а активного метаболита — 6–9 ч. При дозе 100 мг/сут ни лозартан, ни активный метаболит не будут значительно кумулировать в плазме крови. Лозартан и его метаболиты выделяются из организма с желчью и мочой.
Лозартан и его метаболиты выводятся как с желчью, так и с мочой. После перорального применения/введения 14С-меченного лозартана примерно 35 и 43% радиоактивно меченного препарата выявлено в моче и 58 и 50% — в кале соответственно.
Особые группы пациентов. Концентрации лозартана и его активного метаболита в плазме крови пациентов пожилого возраста с АГ значимо не отличаются от данных показателей у молодых пациентов с АГ.
Концентрации лозартана в плазме крови были в 2 раза выше у женщин с АГ по сравнению с мужчинами, тогда как концентрации активного метаболита в плазме крови у мужчин и женщин существенно не отличались.
При приеме внутрь пациентами с легким и умеренным алкогольным циррозом печени концентрации лозартана и его активного метаболита в плазме крови оказывались соответственно в 5 и 1,7 раза выше, чем у молодых мужчин-добровольцев.
Концентрации лозартана в плазме крови у пациентов с клиренсом креатинина 10 мл/мин не отличались от таковых у лиц с неизмененной функцией почек. При сравнении площадь под кривой «концентрация–время» (AUC) лозартана у пациентов с нормальной функцией почек оказалась примерно в 2 раза больше, чем у пациентов, находящихся на гемодиализе.
Плазменные концентрации активного метаболита не изменяются у пациентов с нарушением функции почек или больных, находящихся на гемодиализе.
Ни лозартан, ни активный метаболит нельзя удалить из организма путем гемодиализа.
Фармакокинетика у детей
Известно, что фармакокинетика лозартана изучалась с участием 50 детей с АГ в возрасте от 1 мес до 16 лет, препарат перорально применяли 1 раз в сутки в дозах от 0,54 до 0,77 мг/кг (средние дозы).
Результаты показали, что активный метаболит лозартана образуется у пациентов всех возрастных групп. Результаты указывают на примерно аналогичные показатели фармакокинетики лозартана после перорального применения у новорожденных и детей дошкольного и школьного возраста. Фармакокинетические показатели метаболита отличались более в зависимости от возрастной группы. При сравнении детей дошкольного возраста и подростков такие различия были статистически значимыми. Экспозиция у новорожденных/младенцев была сравнительно высокой.
Лечение эссенциальной гипертензии у взрослых, а также детей в возрасте от 6 лет.
Лечение заболевания почек у взрослых пациентов с АГ и сахарным диабетом 2-го типа с протеинурией ≥0,5 г/сут — как часть антигипертензивной терапии.
Лечение хронической сердечной недостаточности (у больных в возрасте 60 лет и старше), когда применение ингибиторов АПФ считается невозможным по причине несовместимости, особенно при кашле, или противопоказано. Пациентов с сердечной недостаточностью, состояние которых стабилизировалось при применении ингибитора АПФ, не следует переводить на лечение лозартаном. У больных фракция выброса левого желудочка должна составлять ≤40%, состояние должно быть клинически стабильным, также пациенту следует соблюдать установленный режим лечения хронической сердечной недостаточности.
Снижение риска развития инсульта у взрослых пациентов с АГ и гипертрофией левого желудочка, что подтверждено ЭКГ.
Таблетки сентор следует запивать стаканом воды. применение препарата не зависит от приема пищи.
Сентор при всех показаниях применяют 1 раз в сутки в одно и то же время.
Пациенты с АГ и сахарным диабетом 2-го типа с протеинурией ≥0,5 г/сут.
Обычно начальная доза составляет 50 мг (1 таблетка Сентор 50 мг) 1 раз в сутки. Дозу можно повысить до 100 мг (1 таблетка Сентор, 100 мг) 1 раз в сутки в зависимости от того, каковы показатели АД через 1 мес после начала лечения. Препарат Сентор можно применять с другими антигипертензивными средствами (в частности с диуретиками, блокаторами кальциевых каналов, блокаторами α- или β-рецепторов, препаратами центрального действия), а также с инсулином и другими гипогликемизирующими препаратами, которые широко применяются (например с препаратами сульфонилмочевины, глитазонами и ингибиторами глюкозидазы).
Сердечная недостаточность
Обычно начальная доза лозартана у пациентов с сердечной недостаточностью составляет 12,5 мг 1 раз в сутки (следует применять препарат с соответствующей дозировкой). Как правило, дозу повышают с недельными интервалами (например 12,5 мг, 25 мг, 50 мг, 100 мг и до максимальной 150 мг 1 раз в сутки) с учетом индивидуальной переносимости препарата.
Снижение риска развития инсульта у пациентов с АГ и гипертрофией левого желудочка, подтвержденной с помощью ЭКГ
Обычно начальная доза составляет 50 мг лозартана (1 таблетка Сентор, 50 мг) 1 раз в сутки. В зависимости от изменений уровня АД к лечению следует добавить гидрохлоротиазид в низкой дозе и/или повысить дозу лозартана до 100 мг (1 таблетка Сентор, 100 мг) 1 раз в сутки (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ и ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ).
Отдельные группы пациентов
Применение у пациентов со сниженным ОЦК
Пациентам со сниженным ОЦК (например вследствие лечения высокими дозами диуретиков) начинать терапию необходимо с дозы 25 мг (½ таблетки Сентор, 50 мг) 1 раз в сутки (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ).
Применение у пациентов с нарушением функции почек и пациентов, которым проводят гемодиализ
При применении препарата Сентор у пациентов с нарушением функции почек, а также пациентов, которым проводят гемодиализ, начальную коррекцию дозы проводить не нужно.
Применение у пациентов с нарушением функции печени
Для пациентов с нарушением функции печени в анамнезе следует рассмотреть вопрос о назначении препарата в меньшей дозе. Нет опыта лечения пациентов с тяжелыми нарушениями функции печени, поэтому лозартан противопоказан этой группе пациентов (см. ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ и ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ).
Применение у детей
Данные по эффективности и безопасности применения лозартана у детей в возрасте от 6 лет для лечения АГ ограничены.
Также мало данных о фармакокинетике у детей с АГ в возрасте от 1 мес. Для детей, которые могут глотать таблетки и с массой тела 20 кг и 50 кг, рекомендуемая доза лозартана составляет 25 мг (½ таблетки Сентор, 50 мг) 1 раз в сутки. В исключительных случаях дозу можно повысить до максимальной — 50 мг 1 раз в сутки. Дозу следует корректировать в зависимости от влияния на уровень АГ.
Для пациентов с массой тела 50 кг обычно доза составляет 50 мг 1 раз в сутки. В исключительных случаях дозу можно повысить до максимальной — 100 мг 1 раз в сутки. Применение у детей доз, превышающих 1,4 мг/кг (или 100 мг) в сутки, не изучалось.
Лозартан не рекомендован для применения у детей в возрасте до 6 лет, поскольку данных по применению препарата этой группе пациентов недостаточно.
Лозартан не рекомендуется применять у детей со скоростью клубочковой фильтрации 30 мл/мин/1,73 м2, поскольку нет соответствующих данных по применению препарата у этой категории пациентов (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ). Лозартан также не рекомендуется для применения у детей с нарушением функции печени (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ).
Применение у пациентов пожилого возраста
Как правило, нет необходимости в коррекции начальной дозы пациентам пожилого возраста, хотя следует учитывать возможность назначения препарата в начальной дозе 25 мг пациентам в возрасте от 75 лет.
Известно, что лозартан изучался в рамках таких клинических исследований:
Побочной реакцией, о которой чаще всего сообщалось, было головокружение. Частота побочных реакций, приведенных ниже, определена как: очень часто ≥1/10; часто от ≥1/100 до 1/10; нечасто от ≥1/1000 до 1/100; редко от ≥1/10 000 до 1/1000; очень редко 1/10 000; частота неизвестна (невозможно определить по имеющимся данным).
Таблица 1. Частота побочных реакций, выявленных в плацебо-контролируемых клинических исследованиях и в постмаркетинговый периодПобочные реакции по классам систем органов | Частота побочных реакций | Другое | |||
---|---|---|---|---|---|
Пациенты с АГ | Пациенты с АГ и гипертрофией левого желудочка сердца | Пациенты с хронической сердечной недостаточностью | Пациенты с АГ и сахарным диабетом 2-го типа с почечной недостаточностью | Постмаркетинговые наблюдения | |
Со стороны системы крови и лимфатической системы | |||||
Анемия | Часто | Частота неизвестна | |||
Тромбоцитопения | Частота неизвестна | ||||
Со стороны иммунной системы | |||||
Реакции гиперчувствительности, анафилактические реакции, ангионевротический отек* и васкулит** | Редко | ||||
Психические нарушения | |||||
Депрессия | Частота неизвестна | ||||
Со стороны нервной системы | |||||
Мышечные судороги | Часто | ||||
Головокружение | Часто | Часто | Часто | Часто | |
Сонливость | Нечасто | ||||
Головная боль | Нечасто | Нечасто | |||
Нарушения сна (бессонница) | Нечасто | ||||
Парестезия | Редко | ||||
Мигрень | Частота неизвестна | ||||
Дисгевзия | Частота неизвестна | ||||
Со стороны органа слуха и лабиринта | |||||
Вертиго | Часто | Часто | |||
Звон в ушах | Частота неизвестна | ||||
Со стороны сердца | |||||
Тахикардия | Часто | ||||
Пальпитация | Нечасто | ||||
Стенокардия | Нечасто | ||||
Синкопе | Редко | ||||
Фибрилляция предсердий | Редко | ||||
Инсульт | Редко | ||||
Со стороны сосудистой системы | |||||
(Ортостатическая) гипотензия (в том числе дозозависимый ортостатический эффект)# | Нечасто | Часто | Часто | ||
Со стороны респираторного тракта, органов грудной клетки и средостения | |||||
Диспноэ | Нечасто | ||||
Кашель | Нечасто | Частота неизвестна | |||
Ринит | Часто | ||||
Синусит | Часто | ||||
Фарингит | Часто | ||||
Инфекция верхних дыхательных путей | Часто | ||||
Со стороны пищеварительного тракта | |||||
Абдоминальная боль | Нечасто | ||||
Запор | Нечасто | ||||
Диарея | Нечасто | Частота неизвестна | |||
Тошнота | Нечасто | ||||
Рвота | Нечасто | ||||
Диспепсия | Часто | ||||
Со стороны гепатобилиарной системы | |||||
Панкреатит | Частота неизвестна | ||||
Гепатит | Редко | ||||
Нарушение функции печени | Частота неизвестна | ||||
Со стороны кожи и подкожной соединительной ткани | |||||
Крапивница | Нечасто | Частота неизвестно | |||
Зуд | Нечасто | Частота неизвестна | |||
Сыпь | Нечасто | Нечасто | Частота неизвестна | ||
Светочувствительность | Частота неизвестна | ||||
Со стороны костно-мышечной системы и соединительной ткани | |||||
Миалгия | Частота неизвестна | ||||
Артралгия | Частота неизвестна | ||||
Рабдомиолиз | Частота неизвестна | ||||
Со стороны почек и мочевыводящих путей | |||||
Нарушение функции почек | Часто | ||||
Почечная недостаточность | Часто | ||||
Со стороны репродуктивной системы и молочных желез | |||||
Эректильная дисфункция/импотенция | Частота неизвестна | ||||
Общее состояние и нарушения, связанные со способом применения препарата | |||||
Астения | Нечасто | Часто | Нечасто | Часто | |
Слабость | Нечасто | Часто | Нечасто | Часто | |
Отек | Нечасто | ||||
Недомогание | Частота неизвестна | ||||
Исследования | |||||
Гиперкалиемия | Часто | Нечасто† | Часто‡ | ||
Повышение уровня AлАT§ | Редко | ||||
Повышение уровня мочевины в крови, креатинина и калия в плазме крови | Часто | ||||
Гипонатриемия | Частота неизвестна | ||||
Гипогликемия | Часто | ||||
*В том числе отек гортани, глотки, лица, губ, голосовой щели и/или языка (что приводит к обструкции дыхательных путей); у некоторых пациентов в анамнезе был ангионевротический отек (отек Квинке), связанный с применением других препаратов, в том числе ингибиторов АПФ.
**Включая пурпуру Шенлейна — Геноха.
#Особенно у пациентов с внутрисосудистой дегидратацией (например в случае тяжелой сердечной недостаточности или при лечении диуретиками в высоких дозах).
†Часто наблюдается у пациентов, принимавших 150 мг лозартана вместо 50 мг.
‡В клиническом исследовании, проведенном с участием больных сахарным диабетом 2-го типа с нефропатией, гиперкалиемия 5,5 ммоль/л наблюдалась у 9,9% пациентов, получавших лозартан, таблетки, и в 3,4% пациентов, получавших плацебо.
§Как правило, обратимы при прекращении терапии.
Нижеприведенные дополнительные побочные реакции возникали чаще у пациентов, получавших лозартан, чем плацебо (частота неизвестна): боль в спине, инфекции мочевыводящих путей и гриппоподобные симптомы.
Со стороны почек и мочевыводящих путей: как следствие ингибирования РААС, сообщалось об изменениях функции почек, включая почечную недостаточность у пациентов группы риска; такие изменения почек могут быть обратимыми при прекращении терапии (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ).
Дети: профиль побочных реакций у детей подобен профилю у взрослых пациентов. Данные о побочных реакциях у детей ограничены.
Отчетность о подозреваемых побочных реакциях
Сообщение о подозреваемых побочных реакциях лекарственного средства имеет важное значение. Это обеспечивает непрерывный мониторинг соотношения польза/риск лекарственного средства. Медицинским работникам необходимо сообщать о любых подозреваемых побочных реакциях через национальную систему отчетности.
Ангионевротический отек. следует часто контролировать состояние пациентов с ангионевротическим отеком (отек лица, губ, горла и/или языка) в анамнезе.
Артериальная гипотензия и нарушение водно-солевого баланса. Симптоматическая артериальная гипотензия, особенно после применения первой дозы препарата или после повышения дозы может возникать у пациентов со снижением ОЦК или дефицитом натрия, вызванными применением мощных диуретиков, диетическим ограничением потребления соли, диареей или рвотой. Такие состояния требуют коррекции перед началом лечения или снижения начальной дозы препарата Сентор (см. ПРИМЕНЕНИЕ). Такие же рекомендации касаются детей в возрасте от 6 лет.
Электролитный дисбаланс. Электролитный дисбаланс часто отмечают у пациентов с нарушением функции почек (с или без сахарного диабета), что следует принимать во внимание. В клиническом исследовании с участием больных сахарным диабетом 2-го типа и нефропатией частота возникновения гиперкалиемии была выше при лечении лозартаном по сравнению с плацебо. Поэтому следует часто проверять концентрацию калия в плазме крови и показатели клиренса креатинина, особенно у пациентов с сердечной недостаточностью и клиренсом креатинина 30–50 мл/мин.
Не рекомендуется одновременное применение лозартана и калийсберегающих диуретиков, добавок калия и заменителей соли, содержащих калий (см. ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ).
Нарушение функции печени. Принимая во внимание фармакокинетические данные, указывающие на существенное повышение концентрации лозартана в плазме крови больных циррозом печени, следует рассмотреть вопрос о снижении дозы для пациентов с наличием в анамнезе нарушений функции печени. Нет опыта применения препарата у больных с тяжелыми нарушениями функции печени, поэтому лозартан нельзя принимать таким пациентам (см. ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ).
Лозартан не рекомендован для применения у детей с нарушениями функции печени (см. ПРИМЕНЕНИЕ).
Нарушение функции почек. Сообщалось о возникновении изменений функции почек, включая почечную недостаточность, которую связывали с угнетением ренин-ангиотензиновой системы (особенно у пациентов с зависимостью функции почек от РААС, то есть у больных с тяжелыми нарушениями функции сердца или с уже существующими нарушениями функции почек).
Препараты, влияющие на РААС, могут вызывать повышение уровня мочевины и креатинина в плазме крови у больных с двусторонним стенозом почечных артерий или со стенозом артерии единст
Описание препарата Сентор табл. п/о 100мг №10 на этой странице — упрощенная авторская версия сайта apteka911, созданная на основании инструкции/ий по применению. Перед приобретением или использованием препарата вы должны проконсультироваться с врачом и ознакомиться с оригинальной инструкцией производителя (прилагается к каждой упаковке препарата).
Информация о препарате предоставлена исключительно с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению. Только врач может принять решение о назначении препарата, а также определить дозы и способы его применения.
Упаковка / 10 шт.
60.30 грн.Склад:
ДіючаРечовина: лозартан;
1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 50 мг або 100 мг лозартану калію;
Допоміжні речовини:
Ядро:Целюлоза мікрокристалічна, крохмаль прежелатинізований, натрію кроскармелоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат;
Оболонка:Опадрі ІІ білий (гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), лактози моногідрат, макрогол, гліцерол триацетат).
Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Основні фізико-хімічні властивості:
Таблетки по 50 мг: круглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, білого або майже білого кольору, з одного боку – риска, з другого – гравірування «50».
Таблетки по 100 мг: овальні двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, білого або майже білого кольору, з одного боку – гравірування «100», другий бік гладенький.
Фармакотерапевтична група.
Прості препарати антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ.
Код АТХ C 9C A01.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Лозартан – це синтетичний антагоніст рецепторів ангіотензину ІІ (типу АТ1) для перорального застосування. Ангіотензин II – потужний вазоконстриктор – є активним гормоном ренін-ангіотензинової системи і одним з найважливіших факторів патофізіології артеріальної гіпертензії. Ангіотензин II зв’язується з рецептором АТ1, який міститься у багатьох тканинах (наприклад у гладеньких м’язах судин, надниркових залозах, нирках і серці), визначаючи низку важливих біологічних ефектів, у тому числі вазоконстрикцію та вивільнення альдостерону. Ангіотензин II також стимулює проліферацію клітин гладеньких м’язів.
Лозартан селективно зв’язується з рецептором АТ1. В умовах in vitro та in vivo лозартан та його фармакологічно активний метаболіт – карбоксильна кислота (Е-3174) – блокують усі фізіологічно вагомі впливи ангіотензину ІІ, незалежно від джерела або шляху його синтезу.
Лозартан не чинить агоністичної дії та не блокує рецептори інших гормонів або іонні канали, які є важливими з точки зору регуляції серцево-судинної системи. Крім того, лозартан не блокує ангіотензинперетворювальний фермент (АПФ, кіназу ІІ), який сприяє розпаду брадикініну. Внаслідок цього не відбувається посилення небажаних ефектів, опосередкованих брадикініном (наприклад, тенденції до появи набряків).
При застосуванні лозартану спостерігається пригнічення негативної зворотньої реакції на секрецію реніну, що призводить до підвищення активності реніну у плазмі крові (АРП).
Підвищення АРП призводить до підвищення концентрації ангіотензину II у плазмі крові. Незважаючи на це, підвищення, антигіпертензивна активність і зниження концентрації альдостерону у плазмі крові зберігаються, що вказує на ефективну блокаду рецепторів ангіотензину ІІ. Протягом 3 днів після припинення лікування лозартаном показники АРП і ангіотензину ІІ повертаються до початкових рівнів.
Як лозартан, так і його основний активний метаболіт володіють більшою афінністю до
AT1-рецепторів, ніж до AT2-рецепторів. У перерахуванні на масу, активний метаболіт у 10-40 разів активніший від лозартану.
Застосування лозартану 1 раз на добу пацієнтам з есенціальною гіпертензією легкого та середнього ступеня викликало статистично достовірне зниження систолічного та діастолічного артеріального тиску. Вимірювання артеріального тиску через 24 години після прийому дози порівняно з 5-6 годинами після прийому дози продемонструвало зниження артеріального тиску протягом 24 годин; природний добовий ритм зберігався. Зниження артеріального тиску в кінці інтервалу прийому дози становило 70-80 % ефекту, що відмічався через 5-6 годин після прийому дози.
Відміна лозартану у пацієнтів з артеріальною гіпертензією не призвела до раптового підвищення артеріального тиску (рикошетний синдром). Незважаючи на значне зниження артеріального тиску, лозартан не виявляв клінічно значущого впливу на частоту серцевих скорочень.
Лозартан має еквівалентну ефективність у чоловіків та жінок, а також у пацієнтів з артеріальною гіпертензією молодшого (до 65 років) та старшого віку.
Фармакокінетика.
Абсорбція
Після застосування внутрішньо лозартан добре всмоктується і зазнає первинного метаболізму з утворенням одного активного карбоксильного метаболіту та інших метаболітів, які є фармакологічно неактивними. Біологічна доступність лозартану – близько 33 %. Максимальна концентрація лозартану та його активного метаболіту визначається приблизно через 1 годину і через 3-4 години після прийому відповідно. Вживання їжі не спричиняє клінічно значущих відхилень фармакокінетичного профілю.
Розподіл
Лозартан і його активний метаболіт на ³ 99 % зв’язуються з протеїнами плазми крові, передусім з альбумінами. Об’єм розподілу лозартану становить 34 л.
Біотрансформація
Приблизно 14 % лозартану при внутрішньовенному введенні або пероральному застосуванні перетворюється на активний метаболіт. Після внутрішньовенного і перорального застосування лозартану калію, міченого 14С, радіоактивність у циркулюючій плазмі крові, як правило, пов’язана з лозартаном та його метаболітом. У невеликої кількості людей (приблизно 1 %) утворюється мінімальна кількість активного метаболіту лозартану.
Окрім фармакологічно активного метаболіту, утворюється низка неактивних метаболітів.
Виведення
Плазмовий кліренс лозартану становить 600 мл/хв, а активного метаболіту – 50 мл/хв. Нирковий кліренс лозартану та його активного метаболіту становить 74 мл і 26 мл за хвилину відповідно. При пероральному застосуванні лозартану приблизно 4 % введеної дози виділяється із сечею у незміненому стані і 6 % – у формі активного метаболіту. Фармакокінетика лозартану та його активного метаболіту є лінійною при дозах лозартану калію до 200 мг.
Після перорального застосування концентрація лозартану та його активного метаболіту знижується поліекспоненційно. Термінальний період напіввиведення лозартану – приблизно
2 години, а активного метаболіту – 6-9 годин. При дозі 100 мг на добу ні лозартан, ні активний метаболіт не кумулюються в плазмі крові у значній кількості.
Лозартан та його метаболіти виводяться як із жовчю, так і з сечею. Після перорального застосування/ внутрішньовенного введення 14С-міченого лозартану приблизно 35 % та 43 % радіоактивно міченого препарату було виявлено в сечі і 58 % та 50 % – у калі відповідно.
Окремі групи пацієнтів
Концентрації лозартану та його активного метаболіту в плазмі крові пацієнтів літнього віку з артеріальною гіпертензією значущо не відрізняються від даних показників у молодих пацієнтів з артеріальною гіпертензією.
Концентрації лозартану в плазмі крові були у 2 рази вищі у жінок з артеріальною гіпертензію порівняно з чоловіками, тоді як концентрації активного метаболіту в плазмі крові у чоловіків і жінок суттєво не відрізнялися.
При прийомі внутрішньо пацієнтами з легким та помірним алкогольним цирозом печінки концентрації лозартану та його активного метаболіту у плазмі крові виявлялися відповідно у 5 та 1,7 раза вищими, ніж у молодих чоловіків-добровольців.
Концентрації лозартану в плазмі крові у пацієнтів із кліренсом креатиніну вище 10 мл/хв не відрізнялися від таких в осіб із незміненою функцією нирок. При порівнянні площа під кривою «концентрація-час» (AUC) лозартану у пацієнтів із нормальною функцією нирок виявилася приблизно у 2 рази більшою, ніж у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі.
Плазмові концентрації активного метаболіту не змінюються у пацієнтів із порушенням функції нирок або хворих, які перебувають на гемодіалізі.
Ні лозартан, ні активний метаболіт не можна видалити з організму шляхом гемодіалізу. Фармакокінетика у дітей
Відомо, що фармакокінетика лозартану вивчалася з участю 50 дітей з артеріальною гіпертензією віком від 1 місяця до 16 років, який перорально застосовували 1 раз на добу в дозах від 0,54 до 0,77 мг/кг (середні дози).
Результати показали, що активний метаболіт лозартану утворюється у пацієнтів усіх вікових груп. Результати вказують на приблизно аналогічні показники фармакокінетики лозартану після перорального застосування у новонароджених і дітей дошкільного і шкільного віку. Фармакокінетичні показники метаболіту відрізнялися більше залежно від вікової групи. При порівнянні дітей дошкільного віку і підлітків такі відмінності були статистично значущими. Експозиція у новонароджених/немовлят була порівняно високою.
Клінічні характеристики.
Показання.
· Лікування есенціальної артеріальної гіпертензії у дорослих та дітей віком від 6 років.
· Лікування захворювання нирок у дорослих пацієнтів з артеріальною гіпертензією і цукровим діабетом ІІ типу з протеїнурією ≥ 0,5 г/добу – як частина антигіпертензивної терапії.
· Лікування хронічної серцевої недостатності (у пацієнтів віком 60 років та старше), коли застосування інгібіторів АПФ вважається неможливим через несумісність, особливо при кашлі, або протипоказане. Пацієнтів із серцевою недостатністю, стан яких стабілізувався при застосуванні інгібітора АПФ, не слід переводити на лікування лозартаном. У пацієнта фракція викиду лівого шлуночка має становити ≤ 40 %, стан повинен бути клінічно стабільним, також пацієнтові слід дотримуватися встановленого режиму лікування щодо хронічної серцевої недостатності.
· Для зниження ризику розвитку інсульту у дорослих пацієнтів з артеріальною гіпертензією і
Гіпертрофією лівого шлуночка, що підтверджено ЕКГ.
Протипоказання.
- Гіперчутливість до діючої речовини або до будь-якої допоміжної речовини, що входить до складу лікарського засобу (див. розділ «Склад»);
- тяжкі порушення функції печінки;
- вагітність або планування вагітності (див. розділи «Особливості застосування», «Застосування у період вагітності або годування груддю»);
- одночасне застосування з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане пацієнтам із цукровим діабетом або порушенням функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації
2) (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Особливості застосування»).
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Інші гіпотензивні препарати можуть посилювати гіпотензивний ефект лозартану. Одночасне застосування з іншими препаратами, що можуть індукувати таку побічну реакцію, як артеріальна гіпотензія (трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби, баклофен та аміфостин), може підвищувати ризик виникнення артеріальної гіпотензії.
Лозартан метаболізується переважно за участю системи цитохрому Р450 (CYP) 2С9 з утворенням активного карбоксикислого метаболіту. Відомо, що флуконазол (інгібітор CYP2С9) знижує експозицію активного метаболіту приблизно на 50 %. Встановлено, що одночасне лікування лозартаном і рифампіцином (індуктор ферментів метаболізму) призводить до зниження на 40 % концентрації активного метаболіту у плазмі крові. Клінічне значення цього ефекту невідоме. Немає відмінності в експозиції при одночасному застосуванні лозартану і флувастатину (слабкого інгібітора CYP2С9).
Так само, як і при застосуванні інших препаратів, які блокують ангіотензин II або його ефекти, одночасне застосування препаратів, що затримують калій в організмі (наприклад калійзберігаючих діуретиків: спіронолактону, триамтерену, амілориду) або можуть підвищувати рівень калію (наприклад гепарину), добавок, що містять калій, або замінників солей, що містять калій, може призвести до підвищення вмісту калію в сироватці крові. Одночасне застосування таких засобів не рекомендоване.
Про оборотне підвищення концентрації літію у сироватці крові та виникнення токсичних проявів повідомлялося при одночасному застосуванні літію з інгібіторами АПФ. Також дуже рідко повідомлялося про такі прояви при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ.
Одночасне застосування літію і лозартану потребує обережності. Якщо застосування такої комбінації вважається необхідним, рекомендовано перевіряти рівень літію в сироватці крові протягом комбінованого лікування.
При одночасному застосуванні антагоністів ангіотензину ІІ і нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), наприклад селективних інгібіторів циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), ацетилсаліцилової кислоти у дозах, що чинять протизапальну дію, неселективних НПЗП, може послаблюватися антигіпертензивний ефект. Одночасне застосування антагоністів ангіотензину ІІ або діуретиків із НПЗП може призводити до підвищення ризику погіршання функції нирок, включаючи можливий розвиток гострої ниркової недостатності, а також до підвищення рівня калію в сироватці крові, особливо у пацієнтів з існуючим порушенням функції нирок. Таку комбінацію слід призначати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. Пацієнтам слід проводити відповідну гідратацію; також слід розглянути питання щодо моніторингу функції нирок після початку супутньої терапії, надалі – періодично.
Подвійна блокада (наприклад, при додаванні інгібітора АПФ до антагоніста рецепторів ангіотензину ІІ) повинна обмежуватися індивідуально визначеними випадками з ретельним моніторингом функції нирок. Відомо, що в пацієнтів із діагностованим атеросклеротичним ураженням, серцевою недостатністю або з цукровим діабетом на стадії термінального ураження органів подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) пов’язується з високою частотою артеріальної гіпотензії, синкопе, гіперкаліємії та змін функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) порівняно з монотерапією препаратом, що впливає на РААС.
Відомо, що подвійна блокада РААС при комбінованому застосуванні інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену пов’язується з більш високою частотою побічних реакцій, таких як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та погіршення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) порівняно з монотерапією препаратом, що впливає на РААС (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування»).
Особливості застосування.
Ангіоневротичний набряк. Слід часто контролювати стан пацієнтів з ангіоневротичним набряком (набряки обличчя, губ, горла та/або язика) в анамнезі (див. розділ «Побічні реакції»).
Артеріальна гіпотензія і водно-сольовий дисбаланс
Симптоматична артеріальна гіпотензія, особливо після застосування першої дози препарату або після підвищення дози, може виникати у пацієнтів зі зниженим внутрішньосудинним об’ємом або дефіцитом натрію, спричиненими застосуванням сильних діуретиків, дієтичним обмеженням споживання солі, діареєю або блюванням. Такі стани потребують корекції перед початком лікування препаратом СЕНТОР® або зниження початкової дози препарату (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Такі ж самі рекомендації стосуються застосування дітям віком від
6 років.
Електролітний дисбаланс
Електролітний дисбаланс часто спостерігається у пацієнтів із порушенням функції нирок (з цукровим діабетом або без нього), що слід враховувати. Відомо, що у хворих на цукровий діабет II типу та з нефропатією частота виникнення гіперкаліємії була більшою при лікуванні лозартаном порівняно з такою у групі плацебо (див. розділ «Побічні реакції»). Тому слід часто перевіряти концентрацію калію в плазмі крові і показники кліренсу креатиніну, особливо у пацієнтів із серцевою недостатністю і кліренсом креатиніну 30-50 мл/хв.
Не рекомендоване одночасне застосування лозартану і калійзберігаючих діуретиків, добавок, що містять калій, і замінників солі, що містять калій (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Порушення функції печінки
Ґрунтуючись на фармакокінетичних даних, що вказують на істотне підвищення концентрації лозартану в плазмі крові хворих на цироз печінки, слід розглянути питання про зниження дози для пацієнтів із наявністю в анамнезі порушень функції печінки. Немає досвіду застосування препарату пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки, тому лозартан не можна приймати таким пацієнтам (див. розділ «Протипоказання»). Лозартан не рекомендований для застосування дітям із порушеннями функції печінки (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Порушення функції нирок
Повідомлялося про порушення функції нирок, включаючи ниркову недостатність, що пов’язували з пригніченням ренін-ангіотензинової системи (особливо у пацієнтів із залежністю функції нирок від системи ренін-ангіотензин-альдостерон, тобто у пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю або з уже існуючими порушеннями функції нирок).
Препарати, що впливають на РААС, можуть спричиняти підвищення рівня сечовини крові та креатиніну сироватки крові у хворих із двобічним стенозом ниркових артерій або зі стенозом артерії єдиної нирки. Ці зміни у функції нирок можуть бути оборотними після припинення терапії. Слід з обережністю застосовувати лозартан пацієнтам із двобічним стенозом ниркових артерій або зі стенозом артерії єдиної нирки.
Застосування дітям із порушеннями функції нирок
Лозартан не рекомендований для застосування дітям у яких швидкість клубочкової фільтрації
2, оскільки немає відповідних даних щодо застосування (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Протягом періоду застосування лозартану слід регулярно перевіряти функцію нирок, оскільки можливе її погіршання. Особливо це стосується ситуацій, коли лозартан застосовують при наявності інших патологічних станів (гарячка, дегідратація), які можуть впливати на ниркову функцію.
Одночасне застосування лозартану та інгібіторів АПФ погіршує функцію нирок, тому така комбінація не рекомендована (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Трансплантація нирки
Немає досвіду щодо безпеки застосування препарату пацієнтам, яким нещодавно проведено трансплантацію нирки.
Первинний гіперальдостеронізм
У пацієнтів із первинним гіперальдостеронізмом, як правило, не спостерігається ефекту при застосуванні антигіпертензивних препаратів, що діють шляхом пригнічення ренін-ангіотензинової системи. Тому СЕНТОР® не рекомендований для цієї групи пацієнтів.
Захворювання коронарних артерій та цереброваскулярні захворювання
Як і при застосуванні інших антигіпертензивних препаратів, надмірне зниження артеріального тиску у пацієнтів з ішемічними захворюваннями коронарних артерій та цереброваскулярними захворюваннями може призводити до розвитку інфаркту міокарда або інсульту.
Серцева недостатність
Як і при застосуванні інших препаратів, що впливають на РААС, у пацієнтів із серцевою недостатністю з або без порушення функції нирок існує ризик розвитку тяжкої артеріальної гіпотензії і (часто гострого) порушення функції нирок.
Немає достатнього терапевтичного досвіду застосування лозартану пацієнтам із серцевою недостатністю і супутнім тяжким порушенням функції нирок, пацієнтам із тяжкою серцевою недостатністю (клас ІV за класифікацією NYHA), а також пацієнтам із серцевою недостатністю і симптоматичною, небезпечною для життя серцевою аритмією. Тому лозартан слід застосовувати з обережністю такій групі пацієнтів. Слід з обережністю одночасно застосовувати комбінацію лозартану з β-блокаторами.
Стеноз аортального і мітрального клапанів, обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія
Як і при застосуванні інших вазодилататорів, з особливою обережністю призначають препарат пацієнтам зі стенозом аортального і мітрального клапанів або обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією.
Вагітність
Застосування лозартану не слід розпочинати у період вагітності. За винятком випадків, коли продовження терапії вважається необхідним, пацієнткам, які планують вагітність, слід призначити альтернативну антигіпертензивну терапію зі встановленим профілем безпеки щодо застосування у період вагітності. Якщо діагностовано вагітність, лікування лозартаном слід негайно припинити і, якщо необхідно, розпочати альтернативне лікування (див. розділи «Протипоказання» та «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
Інші попередження і застереження
Як встановлено стосовно інгібіторів АПФ, лозартан та інші антагоністи ангіотензину менш ефективні для зниження артеріального тиску у пацієнтів негроїдної раси, ніж в інших пацієнтів, можливо, через низьку активність реніну у групі таких пацієнтів з артеріальною гіпертензією.
Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС)
Відомо, що при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену підвищується ризик розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та погіршення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). У зв’язку з подвійною блокадою РААС одночасне застосування аліскірену та антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ або інгібіторів АПФ не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Якщо подвійна блокада вважається абсолютно необхідною, її слід проводити лише під наглядом спеціаліста із частим ретельним моніторингом функції нирок, електролітів та артеріального тиску.
Інгібітори АПФ та блокатори рецепторів ангіотензину ІІ не повинні застосовуватися одночасно пацієнтам з діабетичною нефропатією.
Непереносимість лактози
Необхідно врахувати, що таблетка препарату СЕНТОР® 50 мг містить 1,05 мг лактози, таблетка препарату СЕНТОР® 100 мг – 2,1 мг лактози. Пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази Лаппа або порушенням всмоктування глюкози-галактози не слід застосовувати цей препарат.
Застосування у період вагітності або годування груддю
Вагітність. Лікарський засіб протипоказано застосовувати вагітним або жінкам, які планують завагітніти (див. розділ «Протипоказання»). Якщо під час лікування цим засобом підтверджується вагітність, його застосування слід негайно припинити і замінити іншим лікарським засобом, дозволеним до застосування вагітним.
Епідеміологічні дані щодо ризику тератогенного впливу внаслідок застосування інгібіторів АПФ протягом I триместру вагітності непереконливі, однак невелике зростання ризику не виключене. Оскільки немає контрольованих епідеміологічних даних щодо ризику застосування антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ (АРАІІ), подібні ризики можуть існувати і для цього класу препаратів. За винятком випадків, коли продовження терапії АРАІІ вважається необхідним, пацієнткам, які планують вагітність, слід призначити альтернативну антигіпертензивну терапію зі встановленим профілем безпеки щодо застосування у період вагітності. Якщо діагностовано вагітність, лікування АРАІІ слід негайно припинити і, якщо необхідно, розпочати альтернативне лікування. Відомо, що застосування АРАІІ протягом II та III триместрів вагітності спричиняє появу фетотоксичних явищ (зниження функції нирок, олігогідрамніон, затримка осифікації кісток черепа) і проявів неонатальної токсичності (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія).
Якщо протягом ІІ триместру вагітності застосовувалися АРА ІІ, рекомендовано провести ультразвукове обстеження для перевірки функції нирок і стану кісток черепа.
Стан новонароджених, матері яких застосовували АРАІІ, слід часто перевіряти щодо розвитку артеріальної гіпотензії.
Період годування груддю
Через відсутність будь-якої інформації щодо застосування лозартану у період годування груддю прийом лозартану не рекомендується. Бажано застосовувати альтернативні препарати з кращими встановленими профілями безпеки у період годування груддю, особливо при годуванні новонароджених або недоношених немовлят.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Не проводилися дослідження щодо впливу препарату на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами. Однак слід пам’ятати про можливість розвитку таких побічних реакцій як запаморочення та сонливість, особливо на початку лікування та при підвищенні дози препарату.
Спосіб застосування та дози.
Таблетки СЕНТОР® слід запивати склянкою води. Застосування препарату не залежить від прийому їжі.
СЕНТОР®При всіх показаннях застосовують 1 раз на добу, в один і той же час.
Артеріальна гіпертензія
Зазвичай початкова і підтримуюча доза для більшості хворих становить 50 мг 1 раз на добу
(1 таблетка СЕНТОР®, 50 мг). Максимальний антигіпертензивний ефект досягається на 3-6 тиждень від початку лікування. Для деяких пацієнтів дозу препарату можна збільшити до 100 мг (1 таблетка СЕНТОР®, 100 мг) 1 раз на добу (вранці).
Препарат можна застосовувати з іншими антигіпертензивними препаратами, особливо з діуретиками (наприклад з гідрохлоротіазидом).
Пацієнти з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом II типу з протеїнурією
≥ 0,5 г/добу
Зазвичай початкова доза становить 50 мг (1 таблетка СЕНТОР®, 50 мг) 1 раз на добу. Дозу можна збільшити до 100 мг (1 таблетка СЕНТОР®, 100 мг) 1 раз на добу залежно від того, якими є показники артеріального тиску через 1 місяць після початку лікування. Препарат СЕНТОР® можна застосовувати з іншими антигіпертензивними засобами (зокрема з діуретиками, блокаторами кальцієвих каналів, блокаторами α- або β-рецепторів, препаратами центральної дії), а також з інсуліном та іншими гіпоглікемічними препаратами, які широко застосовуються (наприклад із сульфонілсечовиною, глітазонами та інгібіторами глюкозидази).
Серцева недостатність
Зазвичай початкова доза лозартану для лікування пацієнтів із серцевою недостатністю становить 12,5 мг 1 раз на добу (слід застосовувати препарат з відповідним дозуванням). Як правило, дозу збільшують з тижневими інтервалами (наприклад, 12,5 мг на добу, 25 мг на добу, 50 мг на добу, 100 мг на добу і до максимальної дози 150 мг 1 раз на добу), з урахуванням індивідуальної переносимості препарату.
Зниження ризику розвитку інсульту у пацієнтів з артеріальною гіпертензією і гіпертрофією лівого шлуночка, підтвердженою за допомогою ЕКГ
Зазвичай початкова доза становить 50 мг лозартану (1 таблетка СЕНТОР®, 50 мг) 1 раз на добу. Залежно від змін рівня артеріального тиску до лікування слід додати гідрохлоротіазид у низькій дозі та/або збільшити дозу лозартану до 100 мг (1 таблетка СЕНТОР®, 100 мг) 1 раз на добу (див. розділи «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Окремі групи пацієнтів
Застосування пацієнтам зі зниженим об’ємом циркулюючої крові
Пацієнтам зі зниженим об’ємом циркулюючої крові (наприклад, унаслідок лікування високими дозами діуретиків) розпочинати терапію необхідно з дози 25 мг (1/2 таблетки СЕНТОР®, 50 мг)
1 раз на добу (див. розділ «Особливості застосування»).
Застосування пацієнтам із порушенням функції нирок та пацієнтам, яким проводять гемодіаліз
При застосуванні препарату СЕНТОР® пацієнтам із порушенням функції нирок, а також пацієнтам, яким проводять гемодіаліз, початкову корекцію дози проводити не потрібно.
Застосування пацієнтам із порушенням функції печінки
Для пацієнтів із порушенням функції печінки в анамнезі слід розглянути питання щодо призначення препарату у меншій дозі. Немає досвіду лікування пацієнтів із тяжкими порушеннями функції печінки, тому лозартан протипоказаний цій групі пацієнтів (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).
Застосування дітям
Дані щодо ефективності та безпеки застосування лозартану дітям від 6 років для лікування артеріальної гіпертензії обмежені.
Також є мало даних щодо фармакокінетики у дітей з артеріальною гіпертензією віком від 1 місяця. Для дітей, які можуть ковтати таблетки і в яких маса тіла більше 20 кг та менше 50 кг, рекомендована доза лозартану становить 25 мг (1/2 таблетки СЕНТОР®, 50 мг) 1 раз на добу. У виняткових випадках дозу можна збільшити до максимальної – 50 мг 1 раз на добу. Дозу слід коригувати залежно від впливу на рівень артеріального тиску.
Для пацієнтів з масою тіла понад 50 кг зазвичай доза становить 50 мг 1 раз на добу. У виняткових випадках дозу можна збільшити до максимальної – 100 мг 1 раз на добу. Застосування дітям доз, що перевищують 1,4 мг/кг (або більше 100 мг) на добу, не вивчалося.
Лозартан не рекомендований для застосування дітям віком до 6 років, оскільки даних щодо застосування препарату цій групі пацієнтів недостатньо.
Лозартан не рекомендовано застосовувати дітям у яких швидкість клубочкової фільтрації
2, оскільки немає відповідних даних щодо застосування препарату цій категорії пацієнтів (див. розділ «Особливості застосування»). Лозартан також не рекомендується для застосування дітям із порушенням функції печінки (див. розділ «Особливості застосування»).
Застосування пацієнтам літнього віку
Як правило, немає потреби у коригуванні початкової дози пацієнтам літнього віку, хоча слід враховувати можливість призначення препарату у початковій дозі 25 мг пацієнтам віком від 75 років.
Діти.
Лозартан не рекомендується для застосування дітям віком до 6 років, оскільки дані щодо застосування препарату цій категорії пацієнтів обмежені.
Передозування.
Симптоми інтоксикації. Дані щодо передозування у людей обмежені. Найбільш ймовірними симптомами можуть бути артеріальна гіпотензія і тахікардія. Брадикардія може виникати при парасимпатичній (вагальній) стимуляції.
Лікування інтоксикації. При виникненні симптоматичної артеріальної гіпотензії слід проводити підтримуючу терапію. Лікувальні заходи залежать від тривалості часу, що минув після прийому препарату, характеру і тяжкості симптомів.
Пріоритетним заходом має бути стабілізація функції серцево-судинної системи. Після перорального прийому у разі передозування показане застосування активованого вугілля у відповідній дозі. Слід часто контролювати основні показники життєдіяльності організму та коригувати при необхідності. Лозартан та активні метаболіти не видаляються при проведенні гемодіалізу.
Побічні реакції.
Відомо, що лозартан вивчався в рамках таких клінічних досліджень:
- контрольоване клінічне дослідження за участю > 3 000 дорослих пацієнтів віком від 18 років з есенціальною артеріальною гіпертензією;
- контрольоване клінічне дослідження за участю 177 дітей віком від 6 до 16 років з артеріальною гіпертензією;
- контрольоване клінічне дослідження за участю > 9 000 пацієнтів віком від 55 до 80 років з артеріальною гіпертензією в поєднанні з гіпертрофією лівого шлуночка;
- контрольоване клінічне дослідження за участю > 7 700 дорослих пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю;
- контрольоване клінічне дослідження за участю > 1 500 пацієнтів віком від 31 року з цукровим діабетом II типу в поєднанні з протеїнурією.
Побічною реакцією, про яку найчастіше повідомлялося, було запаморочення. Частота побічних реакцій, вказаних нижче, визначена як: дуже часті: ≥ 1/10; часті: від ≥1/100 до частота невідома (не може бути оцінена з наявних даних).
Таблиця 1. Частота побічних реакцій, виявлених у плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях та у постмаркетинговий період
Побічні реакції За класами систем органів |
Частота побічних реакцій |
Інше |
||||
Пацієнти з артеріальною гіпертензією |
Пацієнти з артеріальною гіпертензією та гіпертрофією лівого шлуночка серця |
Пацієнти з хронічною серцевою недостатністю |
Пацієнти з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом ІІ типу з нирковою недостатністю |
Постмаркетин- Гові спостеження |
||
З боку системи крові і лімфатичної системи |
||||||
анемія |
часті |
частота невідома |
||||
тромбоцито-пенія |
частота невідома |
|||||
З боку імунної системи |
||||||
реакції гіперчутли-вості, анафілактичні реакції, ангіоневротич-ний набряк* та Васкуліт** |
поодинокі |
|||||
Психічні порушення |
||||||
депресія |
частота невідома |
|||||
З боку нервової системи |
||||||
м’язові судоми |
часті |
|||||
запаморочення |
часті |
часті |
часті |
часті |
||
сонливість |
нечасті |
|||||
головний біль |
нечасті |
нечасті |
||||
розлади сну (безсоння) |
нечасті |
|||||
парестезія |
поодинокі |
|||||
мігрень |
частота невідома |
|||||
дисгевзія |
частота невідома |
|||||
З боку органів слуху та лабіринту |
||||||
вертиго |
часті |
часті |
||||
дзвін у вухах |
частота невідома |
|||||
З боку серця |
||||||
тахікардія |
часті |
|||||
пальпітація |
нечасті |
|||||
стенокардія |
нечасті |
|||||
синкопе |
поодинокі |
|||||
фібриляція передсердь |
поодинокі |
|||||
інсульт |
поодинокі |
|||||
З боку судинної системи |
||||||
(ортостатична) артеріальна гіпотензія (в т. ч. дозозалежний ортостатичний ефект)║ |
нечасті |
часті |
часті |
|||
З боку респіраторного тракту, органів грудної клітки та середостіння |
||||||
диспное |
нечасті |
|||||
кашель |
нечасті |
частота невідома |
||||
нежить |
часті |
|||||
синусит |
часті |
|||||
фарингіт |
часті |
|||||
інфекція верхніх дихальних шляхів |
часті |
|||||
З боку травного тракту |
||||||
абдомінальний біль |
нечасті |
|||||
запор |
нечасті |
|||||
діарея |
нечасті |
частота невідома |
||||
нудота |
нечасті |
|||||
блювання |
нечасті |
|||||
диспепсія |
часті |
|||||
З боку гепатобіліарної системи |
||||||
панкреатит |
частота невідома |
|||||
гепатит |
рідко |
|||||
порушення функції печінки |
частота невідома |
|||||
З боку шкіри та підшкірної сполучної тканини |
||||||
кропив’янка |
нечасті |
частота невідома |
||||
свербіж |
нечасті |
частота невідома |
||||
висипання |
нечасті |
нечасті |
частота невідома |
|||
світлочутли-вість |
частота невідома |
|||||
З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини |
||||||
міалгія |
частота невідома |
|||||
артралгія |
частота невідома |
|||||
рабдоміоліз |
частота невідома |
|||||
З боку нирок і сечовивідних шляхів |
||||||
порушення функції нирок |
часті |
|||||
ниркова недостатність |
часті |
|||||
З боку репродуктивної системи і молочних залоз |
||||||
еректильна дисфункція/ імпотенція |
частота невідома |
|||||
Загальний стан та порушення, пов’язані зі способом застосування препарату |
||||||
астенія |
нечасті |
часті |
нечасті |
часті |
||
слабкість |
нечасті |
часті |
нечасті |
часті |
||
набряки |
нечасті |
|||||
нездужання |
частота невідома |
|||||
Дослідження |
||||||
гіперкаліємія |
часті |
нечасті † |
часті ‡ |
|||
підвищення рівня аланінаміно-трансферази (AЛT) § |
поодинокі |
|||||
підвищення рівня сечовини в крові, креатиніну та калію в сироватці крові |
часті |
|||||
гіпонатріємія |
частота невідома |
|||||
гіпоглікемія |
часті |
*У тому числі набряк гортані, глотки, обличчя, губ, голосової щілини та/або язика (що призводить до обструкції дихальних шляхів); у деяких пацієнтів в анамнезі був ангіоневротичний набряк (набряк Квінке), пов’язаний із застосуванням інших препаратів, у тому числі інгібіторів АПФ.
**Включаючи пурпуру Шенляйна-Геноха.
║ Особливо в пацієнтів із внутрішньосудинною дегідратацією (наприклад, у разі тяжкої серцевої недостатності або при лікуванні діуретиками у високих дозах).
† Часто спостерігається у пацієнтів, які приймали 150 мг лозартану замість 50 мг.
‡ У клінічному дослідженні, проведеному за участю хворих на цукровий діабет в ІІ типу з нефропатією, гіперкаліємія > 5,5 ммоль/л спостерігалася у 9,9 % пацієнтів, які отримували лозартан, таблетки, та в 3,4 % пацієнтів, які отримували плацебо.
§Як правило, оборотні при припиненні терапії.
Нижчезазначені додаткові побічні реакції виникали частіше у пацієнтів, які отримували лозартан, ніж плацебо (частота невідома): біль у спині, інфекції сечовивідних шляхів та грипоподібні симптоми.
З боку нирок і сечовивідних шляхів: як наслідок інгібування РААС, повідомлялося про зміни функції нирок, включаючи ниркову недостатність, у пацієнтів групи ризику; такі зміни ниркової функції можуть бути оборотними при припиненні терапії (див. розділ «Особливості застосування»).
Діти: профіль побічних реакцій у дітей подібний до профілю у дорослих пацієнтів. Дані щодо побічних реакцій у дітей обмежені.
Звітність про підозрювані побічні реакції
Повідомлення про підозрювані побічні реакції лікарського засобу має важливе значення. Це забезпечує безперервний моніторинг співвідношення користь/ризик лікарського засобу. Медичних працівників просять повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему звітності.
Термін придатності. 5 років.
Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 25 °C в оригінальній упаковці для захисту від впливу вологи. Зберігати у недоступному для дітей місці.
По 10 таблеток, вкритих плівковою оболонкою, у блістері; 1 або 3 блістери у картонній упаковці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Заявник. ВАТ «Гедеон Ріхтер», Угорщина.
Місцезнаходження заявника.
Н-1103, Будапешт, вул. Демреї, 19-21, Угорщина.
Виробник. ТОВ «Гедеон Ріхтер Польща».
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.
Вул. кн. Ю. Понятовського, 5, Гродзиськ Мазовецький, 05-825, Польща.
Виробник. ВАТ «Гедеон Ріхтер», Угорщина.
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.
Н-1103, Будапешт, вул. Демреї, 19-21, Угорщина.
Источником информации для описания является Государственный Реестр Лекарственных Средств Украины
ВНИМАНИЕ! Цены актуальны только при оформлении заказа в электронной медицинской информационной системе Аптека 9-1-1. Цены на товары при покупке непосредственно в аптечных заведениях-партнерах могут отличаться от указанных на сайте!
Добавление отзыва
{{docMaster.documentName}}
{{docVisa.documentName}}