Упаковка / 60 шт.
пластина / 10 шт.
| Торговое название | Сероквель |
| Действующие вещества | Кветиапин |
| Количество действующего вещества: | 50 мг |
| Форма выпуска: | таблетки для внутреннего применения |
| Количество в упаковке: | 60 таблеток (6 блистеров по 10 шт.) |
| Первичная упаковка: | блистер |
| Способ применения: | Оральные |
| Взаимодействие с едой: | До |
| Температура хранения: | от 15°C до 30°C |
| Чувствительность к свету: | Не чувствительный |
| Признак: | Импортный |
| Происхождение: | Химический |
| Рыночный статус: | Оригинал |
| Производитель: | АСТРА ЗЕНЕКА ЮК ЛИМИТЕД |
| Страна производства: | Великобритания |
| Заявитель: | AstraZeneca |
| Условия отпуска: | По рецепту |
|
Код АТС N Препараты для лечения заболеваний нервной системы N05 Средства угнетающие нервную систему, в том числе успокоительные и снотворные N05A Антипсихотические средства N05AH Диазепины, оксазепины, тиазепины и оксепины N05AH04 Кветиапин |
|
Фармакодинамика
Механизм действия. Кветиапин — атипичный антипсихотик. Кветиапин и его активный плазменный метаболит норкветиапин взаимодействуют с многими нейротрансмиттерными рецепторами. Кветиапин и норкветиапин проявляют сродство к рецепторам серотонина (5НТ2) в головном мозгу и рецепторам допамина D1 и D2. Именно эта комбинация рецепторного антагонизма с большей селективностью 5НТ2 относительно рецепторов D2, как предполагается, способствует клиническим антипсихотическим эффектам и низкой склонности к экстрапирамидным побочным симптомам препарата Сероквель XR. Кроме того, норкветиапин имеет высокое сродство к серотониновым 5НТ1-рецепторам. Кветиапин и N-дезалкилкветиапин также имеют высокое сродство к гистаминергическим и адренергическим α1-адренорецепторам и меньшее сродство к адренергическим α2-адренорецепторам. Кветиапин не имеет существенного сродства к холинергическим мускариновым или бензодиазепиновым рецепторам.
Фармакодинамические эффекты. Результаты изучения экстрапирамидных симптомов (ЭПС) в доклинических исследованиях показали, что кветиапин отличается от стандартных антипсихотических средств и имеет атипичный профиль. Кветиапин не вызывает повышенной чувствительности допаминового D2-рецептора после продолжительного применения. Кветиапин приводит лишь к слабой каталепсии при применении доз, эффективно блокирующих допаминовый D2-рецептор. Кветиапин демонстрирует селективность относительно лимбической системы, вызывая при хроническом применении деполяризационную блокаду мезолимбических, но не нигростриатальных допаминовых нейронов. После острого и хронического применения у сенсибилизированных галоперидолом или у нативных обезьян Cebus кветиапин демонстрирует минимальную дистоническую лабильность. Результаты этих тестов прогнозируют, что Сероквель XR должен иметь минимальную склонность к развитию ЭПС. Также было сделано предположение, что средства с меньшей склонностью к ЭПС могут также иметь меньшую склонность вызывать тардитивную дискинезию (см. ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ).
Клиническая эффективность. Эффективность препарата Сероквель XR в лечении шизофрении была продемонстрирована в одном 6-недельном плацебо-контролируемом исследовании у пациентов с шизофренией, которые соответствовали критериям DSM-IV, и в одном активно-контролируемом исследовании перехода с приема таблеток Сероквель на Сероквель XR клинически стабильных пациентов с шизофренией.
Основной переменной в плацебо-контролируемом исследовании было изменение исходных показателей до конечной оценки по общей шкале PANSS. Сероквель XR 400, 600 и 800 мг/сут служил причиной статистически значимого уменьшения выраженности психотических симптомов по сравнению с плацебо. Эффективность доз 600 и 800 мг превышала эффект дозы 400 мг.
В 6-недельном активно-контролируемом исследовании перевода основной переменной было количественное соотношение пациентов, которые продемонстрировали отсутствие эффективности, то есть прекратившие лечение в пределах исследования из-за отсутствия эффективности или чья общая оценка по шкале PANSS повысилась на ≥20% от момента рандомизации к любому визиту. У пациентов в стабилизированном состоянии при применении препарата Сероквель с быстрым высвобождением, в дозе 400–800 мг, эффективность сохранялась, если пациентам меняли лечение на эквивалентную дозу препарата Сероквель XR 1 раз в сутки.
В продолжительном исследовании у стабильных пациентов с шизофренией, получающих поддерживающую терапию Сероквелем XR на протяжении 16 нед, Сероквель XR был более эффективным, чем плацебо в предупреждении рецидива. Оцениваемые риски рецидива через 6 мес лечения составляли 14,3% в группе лечения Сероквелем XR по сравнению с 68,2% в группе плацебо. Средняя доза составляла 669 мг. Дополнительных результатов относительно безопасности лечения Сероквелем XR на протяжении 9 мес (в среднем 7 мес) не получено. В частности, частота сообщений о побочных явлениях, связанных с ЭПС и увеличением массы тела, не повышалась при продолжительном лечении препаратом.
Отсутствие индукции ЭПС считается характерным признаком атипичных антипсихотиков.
В двух исследованиях монотерапии в лечении маниакальных эпизодов от умеренной до тяжелой степени кветиапин продемонстрировал более высокую эффективность, чем плацебо относительно снижения маниакальных симптомов на 3-й и 12-й неделе. Данных продолжительных исследований, которые бы демонстрировали эффективность кветиапина по предотвращению дальнейших маниакальных или депрессивных эпизодов, нет. Данные о применении кветиапина в комбинации с дивалпроексом или литием для лечения умеренных или тяжелых маниакальных эпизодов на 3-й и 6-й неделе являются ограниченными; однако комбинированная терапия переносилась хорошо. Данные продемонстрировали аддитивный эффект на 3-й неделе. Другое исследование не продемонстрировало аддитивного эффекта на 6-й неделе. Данных о применении комбинированной терапии 6 нед не существует. Средняя доза кветиапина на последней неделе составляла около 600 мг/сут, около 85% пациентов принимали дозу в пределах 400–800 мг/сут.
В плацебо-контролируемых исследованиях у пациентов пожилого возраста с психозом, связанным с деменцией, частота возникновения побочных явлений со стороны цереброваскулярной системы на 100 пациенто-лет в группе кветиапина была не выше, чем у пациентов, получавших плацебо.
В одном продолжительном исследовании (до 2 лет лечения), в котором оценивали предупреждение возникновения следующего эпизода у пациентов с маниакальными, депрессивными или смешанными эпизодами, кветиапин был лучше по сравнению с плацебо относительно увеличения периода времени до любого следующего эпизода (маниакального, смешанного или депрессивного) у пациентов с биполярным расстройством І типа. Данные исследования показали, что у пациентов с ответом на кветиапин при переходе на лечение литием время до развития следующего эпизода не увеличивается в отличие от группы продолжительного лечения кветиапином.
Фармакокинетика. При пероральном применении кветиапин хорошо всасывается и активно метаболизируется. Около 83% кветиапина связывается с белками плазмы крови. Пиковые молярные концентрации в равновесном состоянии активного метаболита норкветиапина составляют 35% от таковых для кветиапина.
Фармакокинетика кветиапина и норкветиапина является линейной в пределах одобренных доз. Кинетика кветиапина не отличается у мужчин и женщин.
Сероквель XR достигает Сmax в плазме крови приблизительно через 6 ч после применения (Тmax). Сероквель XR демонстрирует пропорциональную дозозависимую фармакокинетику для доз до 800 мг включительно при применении 1 раз в сутки. Cmax и AUC для препарата Сероквель XR, который применяют 1 раз в сутки, являются сопоставимыми с теми, которые достигаются при такой же общей суточной дозе кветиапина фумарата, таблеток с немедленным высвобождением (Сероквель — таблетки, покрытые оболочкой), который применяют 2 раза в сутки. T½ кветиапина и норкветиапина составляет около 7 и 12 ч соответственно.
Средний клиренс кветиапина у пациентов пожилого возраста приблизительно на 30–50% ниже, чем у лиц в возрасте 18–65 лет.
Средний плазменный клиренс кветиапина был сниженным приблизительно на 25% у пациентов с тяжелой почечной недостаточностью (клиренс креатинина — 30 мл/мин/1,73 м2), однако индивидуальные величины клиренса находятся в пределах, характерных для здоровых лиц. С мочой выводится 5% средней молярной фракции дозы свободного кветиапина и активного метаболита норкветиапина.
Кветиапин активно метаболизируется в печени. Использование радиоактивно меченого кветиапина показало, что 5% кветиапина не метаболизируется и выводится в неизмененном виде с мочой или калом. Около 73% радиоактивной метки выводится с мочой и 21% — с калом. Средний плазменный клиренс кветиапина снижается приблизительно на 25% у лиц с известной печеночной недостаточностью (стабильный алкогольный цирроз). Поскольку кветиапин в значительной мере метаболизируется в печени, у лиц с печеночной недостаточностью ожидается повышение его уровня в плазме крови. Для таких пациентов может понадобиться коррекция дозы (см. ПРИМЕНЕНИЕ).
Исследования in vitro установили, что CYP 3A4 является основным ферментом, ответственным за метаболизм кветиапина. Норкветиапин в основном образуется и выводится с помощью CYP 3A4.
Выявлено, что кветиапин и несколько его метаболитов (включая норкветиапин) оказывают слабое ингибирующее действие относительно ферментов цитохрома P450 1A2, 2C9, 2C19, 2D6 и 3A4 in vitro. Ингибирование CYP in vitro отмечают лишь при концентрациях, которые приблизительно в 5–50 раз превышают таковые при применении доз 300–800 мг/сут у человека. Основываясь на полученных in vitro результатах, не следует ожидать, что одновременное назначение кветиапина с другими препаратами приведет к клинически выраженному угнетению метаболизма другого препарата, метаболизм которого зависит от цитохрома P450. В исследованиях на животных выявлено, что кветиапин может индуцировать ферменты цитохрома P450. Однако в специфическом исследовании взаимодействия у пациентов с психозом не было выявлено повышения активности цитохрома P450 после применения кветиапина.
При исследовании влияния пищи на биодоступность кветиапина установлено, что пища с высоким содержанием жиров приводит к статистически значимому повышению Cmax и AUC препарата Сероквель XR, то есть с 44 до 52% и с 20 до 22% соответственно для таблеток 50 и 300 мг. Сероквель XR следует принимать не менее чем за 1 ч до приема пищи.
Сероквель xr показан для лечения шизофрении, включая предупреждение рецидива у пациентов со стабильным течением шизофрении, которые получали поддерживающую терапию сероквелем xr.
Сероквель XR показан для лечения биполярного расстройства:
Сероквель xr следует применять 1 раз в сутки натощак (не менее чем за 1 ч до приема пищи). таблетки глотать целыми, не разламывая, не разжевывая и не измельчая.
Взрослые
Лечение шизофрении и маниакальных эпизодов от умеренной до тяжелой степени при биполярном расстройстве. Суточная доза в начале терапии составляет 300 мг в 1-й день и 600 мг во 2-й день. Рекомендованная суточная доза составляет 600 мг. Однако при клинической обоснованности дозу можно повысить до 800 мг/сут.
Дозу следует корректировать в пределах эффективной дозы 400–800 мг/сут в зависимости от клинической эффективности и переносимости лечения. Для поддерживающей терапии шизофрении коррекции дозы не требуется.
Лечение депрессивных эпизодов при биполярном расстройстве. Сероквель XR следует применять перед сном. Суточная доза в первые 4 дня лечения составляет 50 мг (1-й день), 100 мг (2-й день), 200 мг (3-й день) и 300 мг (4-й день). Рекомендованная суточная доза составляет 300 мг. В клинических исследованиях не отмечено дополнительного преимущества в группе применения 600 мг по сравнению с группой 300 мг. Доза 600 мг может быть эффективной у отдельных пациентов. Дозы выше 300 мг должен назначать врач с опытом лечения биполярного расстройства. Клинические исследования показывают, что у отдельных пациентов, в случае возникновения проблем, связанных с непереносимостью препарата, можно рассмотреть вопрос о снижении дозы до минимальной — 200 мг.
Для предупреждения следующего эпизода заболевания при биполярном расстройстве. Для предупреждения следующих маниакальных, смешанных или депрессивных эпизодов при биполярном расстройстве, пациенты, у которых был получен ответ при применении Сероквеля XR для неотложного лечения биполярного расстройства, должны продолжать лечение препаратом Сероквель XR в той же дозе, вечером. Дозу Сероквель XR можно корректировать в зависимости от клинического ответа и переносимости индивидуально, в пределах диапазона доз 300–800 мг/сут. Важно, чтобы для поддерживающей терапии применяли наиболее низкие эффективные дозы.
Переход с применения препарата Сероквель, таблетки с немедленным высвобождением действующего вещества. Для более удобного дозирования пациентов, принимающих отдельные дозы препарата Сероквель (таблетки с немедленным высвобождением действующего вещества), можно перевести на Сероквель XR в эквивалентной общей суточной дозе, которую принимают 1 раз в сутки. Для обеспечения поддержания клинического ответа может быть необходим период титрования дозы.
Лица пожилого возраста. Как и другие антипсихотики, Сероквель XR следует с осторожностью применять у лиц пожилого возраста, особенно в начале лечения и в начале подбора дозы. Может понадобиться более медленное титрование дозы препарата Сероквель XR, а суточная терапевтическая доза может быть более низкой, чем у пациентов молодого возраста. Средний плазменный клиренс кветиапина был снижен на 30–50% у лиц пожилого возраста по сравнению с пациентами более молодого возраста. У пациентов пожилого возраста следует начинать лечение с дозы 50 мг/сут. Дозу можно повышать постепенно на 50 мг/сут до достижения эффективной дозы в зависимости от клинического ответа и переносимости лечения у каждого конкретного пациента.
Дети. Безопасность и эффективность препарата Сероквель XR для лечения детей и подростков не исследовали.
Нарушение функции почек. Нет необходимости в коррекции дозы для пациентов с нарушением функции почек.
Нарушение функции печени. Кветиапин активно метаболизируется в печени. Поэтому препарат Сероквель XR следует применять с осторожностью у пациентов с известными нарушениями функции печени, особенно на протяжении начального периода подбора дозы. У пациентов с нарушениями функции печени лечение следует начинать с дозы 50 мг/сут. Дозу следует повышать постепенно на 50 мг/сут до достижения эффективной дозы в зависимости от клинического ответа и переносимости лечения у каждого отдельного пациента.
Повышенная чувствительность к действующему веществу или любому компоненту препарата.
Одновременное применение ингибиторов цитохрома P450 3A4, таких как ингибиторы ВИЧ-протеазы, азольные противогрибковые средства, эритромицин, кларитромицин и нефазодон.
При приеме кветиапина наиболее часто сообщалось о таких побочных реакциях: сонливость, головокружение, сухость во рту, астения легкой степени, запор, тахикардия, ортостатическая гипотензия и диспепсия.
Как и при лечении другими антипсихотиками, увеличение массы тела, синкопе, злокачественный нейролептический синдром, лейкопения и периферические отеки ассоциировались с приемом кветиапина.
Частота возникновения побочных явлений при лечении кветиапином приведена ниже по такой классификации: очень часто (1/10), часто (1/100, 1/10), нечасто (1/1000, 1/100), редко (1/10 000, 1/1000) и единичные случаи (1/10 000).
Со стороны крови и лимфатической системы: часто — лейкопения1; нечасто — эозинофилия, тромбоцитопения; частота неизвестна: нейтропения1.
Со стороны иммунной системы: нечасто — гиперчувствительность; очень редко — анафилактические реакции 6.
Со стороны эндокринной системы: часто — гиперпролактинемия1, 6.
Нарушения метаболизма и трофики: часто — усиление аппетита; очень редко — сахарный диабет1, 5, 6.
Психические нарушения: часто — необычные сны и кошмарные сновидения.
Со стороны нервной системы: очень часто — головокружение4, 17, сонливость2, 17, головная боль; часто — обморок4; очень редко — судороги1, 17; отдельные — тардитивная дискинезия6.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: часто — тахикардия4, ортостатическая гипотензия4, 17.
Со стороны органа зрения: часто — нечеткость зрения.
Со стороны дыхательной системы, органов средостения и грудной клетки: часто — ринит.
Со стороны ЖКТ: очень часто — сухость во рту; часто — запор, диспепсия; нечасто — дисфагия8.
Гепатобилиарные нарушения: редко — желтуха6; единичные — гепатит6.
Со стороны кожи и подкожных тканей: отдельные — ангионевротический отек6, синдром Стивенса — Джонсона6.
Со стороны репродуктивной системы и молочных желез: очень редко — приапизм, галакторея.
Общие нарушения и состояние в месте введения: очень часто — симптомы отмены препарата1, 10; часто — легкая астения, периферические отеки, раздражительность; редко — злокачественный нейролептический синдром1.
Изменение лабораторных показателей: очень часто — повышение уровня ТГ в сыворотке крови11, повышение уровня общего ХС (преимущественно ХС ЛПНП)12, увеличение массы тела9; часто — повышение уровня сывороточных трансаминаз (АлАТ, AсАТ)3, уменьшение количества нейтрофилов, повышение глюкозы крови до гипергликемического уровня7; нечасто — повышение уровня ГГТ3, уменьшение количества тромбоцитов14, повышение уровней КФК в крови15.
1См. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ.
2Может возникать сонливость, обычно в первые 2 нед лечения, исчезающая, как правило, при дальнейшем применении кветиапина.
3У некоторых пациентов на фоне применения кветиапина отмечали асимптоматическое повышение уровня трансаминаз сыворотки крови (АлАТ, АсАТ) или ГГТ. Показатели обычно приходили в норму при дальнейшем применении кветиапина.
4Как и другие антипсихотические средства, имеющие свойства блокаторов α-1-адренорецепторов, кветиапин способен вызвать ортостатическую гипотензию, сопровождающуюся головокружением, тахикардией и в некоторых случаях — синкопе, особенно в начале титрования дозы (см. ПРИМЕНЕНИЕ).
5Очень редко отмечали обострение уже имеющегося сахарного диабета.
6Определение частоты этих побочных реакций проводили только по данным постмаркетингового наблюдения для Сероквеля быстрого высвобождения.
7Не менее 1 раза уровень глюкозы натощак составлял 126 мг/дл (7,0 ммоль/л), постпрандиальный уровень — 200 мг/дл (11,1 ммоль/л).
8Повышение частоты возникновения дисфагии на фоне применения кветиапина по сравнению с плацебо отмечали лишь в клинических исследованиях биполярной депрессии.
9Основано увеличении массы тела на более чем 7% по сравнению с исходной. Происходит преимущественно в первые недели лечения.
10Чаще всего в кратковременных плацебо-контролируемых клинических исследованиях монотерапии по изучению симптомов отмены препарата выявляли такие симптомы: бессонница, тошнота, головная боль, диарея, головокружение и раздражительность. Частота этих реакций значительно снижалась через 1 нед после прекращения лечения.
11Уровень ТГ 200 мг/дл (2,258 ммоль/л) по меньшей мере — 1 раз.
12Уровень ХС 240 мг/дл (6,2064 ммоль/л) по меньшей мере — 1 раз.
13См. текст далее.
14Тромбоциты 100·109/л по меньшей мере — 1 раз.
15Исходя из сообщений клинических исследований о побочных реакциях повышения уровней КФК в крови, не связанных со злокачественным нейролептическим синдромом.
16Уровни пролактина (пациенты в возрасте 18 лет): 20 мкг/л (869,56 пкмоль/л) мужчины: 30 мкг/л (1304,34 пкмоль/л) женщины — в любое время.
17Может приводить к падению.
При применении нейролептиков очень редко сообщалось о случаях удлинения интервала Q–T, вентрикулярной аритмии, внезапной смерти, остановки сердца и полиморфной желудочковой тахикардии, и такие эффекты, предполагается, характерны для всего класса.
В кратковременных, по трем направлениям лечения, плацебо-контролируемых клинических исследованиях препарата Сероквель XR при лечении шизофрении общая частота возникновения экстрапирамидных побочных явлений составляла 7,5% для Сероквеля XR; 7,7% — для Сероквеля, таблеток, покрытых оболочкой, и 4,7% — для плацебо без доказательств зависимости от дозы. Частота возникновения отдельных экстрапирамидных побочных явлений (например акатизия, экстрапирамидные нарушения, тремор, дискинезия, дистония, возбуждение и ригидность мышц) была обычно низкой и не превышала 3% в любой из групп лечения.
В кратковременных плацебо-контролируемых клинических исследованиях препарата Сероквель, таблетки с немедленным высвобождением действующего вещества, который применяли для лечения биполярной мании, совокупная частота возникновения экстрапирамидных явлений не отличалась от плацебо.
Лечение кветиапином ассоциировалось с незначительным дозозависимым снижением уровня тиреоидного гормона, особенно общего Т4 и свободного Т4. Снижение общего и свободного Т4 было максимальным на протяжении первых 2–4 нед лечения препаратом Сероквель без дальнейшего снижения при продолжительном лечении. Почти во всех случаях прекращение лечения препаратом Сероквель ассоциировалось с восстановлением уровня общего и свободного Т4 независимо от продолжительности лечения. Меньшее снижение уровней общего Т3 и обратимого Т3 выявляли лишь при приеме в максимальных дозах. Уровень тироксинсвязывающего глобулина оставался неизменными и в целом соответствующего повышения ТТГ не отмечали, что свидетельствует о том, что кветиапин не вызывает клинически значимого гипотиреоза.
Суицид/суицидальные мысли или клиническое ухудшение. депрессия при биполярном расстройстве ассоциирована с повышенным риском возникновения суицидальных мыслей, членовредительства и суицида (событий, связанных с суицидом). такой риск сохраняется до достижения выраженной ремиссии. поскольку улучшение может не наступать на протяжении первых недель лечения или дольше, за состоянием пациентов необходимо тщательно наблюдать до улучшения состояния. согласно общему клиническому опыту, риск суицида может возрастать на ранних этапах улучшения.
В клинических исследованиях при участии пациентов с большими депрессивными эпизодами при биполярном расстройстве повышенный риск возникновения событий, связанных с суицидом, отмечали у молодых взрослых пациентов в возрасте до 25 лет, которые получали лечение кветиапином, по сравнению с пациентами, получавшими плацебо (3,0% по сравнению с 0% соответственно).
Кроме того, необходимо учитывать потенциальный риск возникновения событий, связанных с суицидом, после резкого прекращения лечения кветиапином, по причине известных факторов риска при заболевании, по поводу которого проводится лечение.
Сонливость. Применение кветиапина сопровождалось сонливостью и подобными симптомами, такими как седация. В клинических исследованиях лечения пациентов с биполярной депрессией такие симптомы возникали обычно в первые 3 дня терапии и были преимущественно слабо или умеренно выраженными. Необходим более частый осмотр пациентов с биполярной депрессией, у которых возникает выраженная сонливость, на протяжении первых 2 нед с момента возникновения сонливости и до ее исчезновения. Или может понадобиться прекращение лечения.
Сердечно-сосудистые заболевания. Сероквель XR следует с осторожностью применять у пациентов с имеющимися сердечно-сосудистыми и цереброваскулярными заболеваниями или другими состояниями, которые могут привести к гипотензии. Кветиапин может вызывать ортостатическую гипотензию, особенно в начале титрования дозы, поэтому в таких случаях необходимо снизить дозу или более продолжительно ее титровать.
Судороги. В контролируемых клинических исследованиях не отмечено различий между частотой возникновения судорог у пациентов, принимавших кветиапин или плацебо. Как и при лечении другими антипсихотическими препаратами, рекомендуется соблюдать осторожность при назначении препарата пациентам с судорогами в анамнезе.
Экстрапирамидные симптомы. В плацебо-контролируемых клинических исследованиях частота экстрапирамидных симптомов у пациентов с большими депрессивными эпизодами в структуре биполярного расстройства в группе кветиапина была более высокой, чем в группе плацебо.
Тардитивная дискинезия. При появлении признаков и симптомов тардитивной дискинезии следует рассмотреть необходимость снижения дозы или прекращения применения Сероквеля XR.
Злокачественный нейролептический синдром. Злокачественный нейролептический синдром может быть связан с лечением антипсихотиками, включая кветиапин. Клинические проявления включают гипертермию, изменение психического состояния, ригидность мышц, вегетативную нестабильность и повышение уровня КФК. В таком случае следует прекратить применение Сероквеля XR и начать соответствующее лечение.
Тяжелая нейтропения. В клинических исследованиях по изучению препарата Сероквель XR нечасто сообщалось о тяжелой нейтропении (количество нейтрофилов 0,5·109/л). Большинство случаев тяжелой нейтропении возникало в течение нескольких месяцев после начала лечения кветиапином. Очевидной дозозависимости нет. Вероятные факторы риска нейтропении включают уже существующую лейкопению и медикаментозно индуцированную нейтропению в анамнезе. Применение кветиапина у пациентов с количеством нейтрофилов 1·109/л следует прекратить. Необходимо наблюдать пациентов относительно выявления у них признаков и симптомов инфекции и контролировать количество нейтрофилов (пока оно не будет превышать 1,5·09/л).
Взаимодействия (см. также ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ). Сопутствующее применение кветиапина с мощным индуктором печеночного фермента, таким как карбамазепин или фенитоин, существенно снижает концентрацию кветиапина в плазме крови, что может привести к снижению эффективности терапии кветиапином. У пациентов, получающих индуктор печеночных ферментов, лечение Сероквелем XR можно начинать лишь в том случае, если польза от применения препарата Сероквель XR превышает риск отмены индуктора печеночных ферментов. Важно, чтобы любые изменения применения индуктора происходили постепенно и при необходимости заменить его на неиндуктор (например натрия вальпроат).
Гипергликемия. Во время лечения кветиапином сообщалось о случаях гипергликемии или обострения сахарного диабета, выявленного у пациента ранее. Пациентам с сахарным диабетом или с факторами риска развития сахарного диабета рекомендуется проводить соответствующий клинический мониторинг.
Липиды. Повышение уровней липидов и ХС отмечали в клинических исследованиях применения кветиапина. При повышении уровней липидов следует назначить соответствующее лечение.
Метаболический риск. Учитывая изменения, которые зафиксированы в клинических исследованиях относительно показателей массы тела, глюкозы крови и липидов, существует вероятность ухудшения профиля метаболического риска у отдельных пациентов, при котором необходимо назначить соответствующее лечение.
Удлинение интервала Q–T. В клинических исследованиях и во время применения согласно Инструкции для медицинского применения кветиапин не вызывал устойчивого увеличения абсолютных интервалов Q–T. Однако при передозировке отмечали удлинение интервала Q–T. Как и в случае с другими антипсихотиками, следует соблюдать осторожность при назначении кветиапина пациентам с сердечно-сосудистыми заболеваниями или удлиненным интервалом Q–T в семейном анамнезе. Необходимо соблюдать осторожность при назначении кветиапина одновременно с препаратами, удлиняющими интервал Q–T, а также при сопутствующем применении с нейролептиками, особенно у лиц пожилого возраста, пациентов с врожденным синдромом удлинения интервала Q–T, застойной сердечной недостаточностью, гипертрофией сердца, гипокалиемией или гипомагниемией.
Отмена приема препарата. После внезапного прекращения применения антипсихотиков, включая кветиапин, были описаны острые симптомы отмены, такие как тошнота, рвота и бессонница. Поэтому рекомендуется постепенное прекращение приема препарата.
Пациенты пожилого возраста с психозом, связанным с деменцией. Сероквель XR не рекомендуется для лечения пациентов с психозом, связанным с деменцией.
В рандомизированных плацебо-контролируемых исследованиях у больных деменцией при применении некоторых атипичных антипсихотиков отмечали повышение приблизительно в 3 раза риска возникновения побочных явлений со стороны сердечно-сосудистой системы. Механизм такого повышения риска неизвестен. Повышенный риск не может быть исключен для других антипсихотиков или для других категорий пациентов. Сероквель XR необходимо применять с осторожностью у пациентов с факторами риска инсульта.
По данным метаанализа применения атипичных антипсихотиков известно, что пациенты пожилого возраста с психозом, связанным с деменцией, составляют группу повышенного риска смерти по сравнению с плацебо. Тем не менее, в двух 10-недельных плацебо-контролируемых исследованиях по изучению кветиапина у пациентов пожилого возраста с деменцией причинной связи между лечением кветиапином и смертью не установлено.
Лактоза. Таблетки Сероквель XR содержат лактозу. У пациентов с редкой наследственной непереносимостью галактозы, лактазной недостаточностью и/или мальабсорбцией глюкозы-галактозы не следует применять это лекарственное средство.
Дополнительная информация. Данные относительно применения кветиапина в комбинации с дивалпроексом или литием при маниакальных эпизодах умеренной или тяжелой степени являются ограниченными; однако комбинированная терапия переносилась хорошо (см. ПОБОЧНЫЕ РЕАКЦИИ и ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА). Эти данные продемонстрировали получение аддитивного эффекта на 3-й неделе лечения. Другое исследование не продемонстрировало аддитивного эффекта на 6-й неделе. Данных относительно комбинированного применения 6 нед нет.
Дисфагия. При применении кветиапина отмечена дисфагия. Следует с осторожностью применять кветиапин у пациентов, у которых повышен риск возникновения аспирационной пневмонии.
Венозная тромбоэмболия (ВТЭ). На фоне применения нейролептических средств отмечали случаи ВТЭ. Поскольку у пациентов, которые применяют нейролептики, часто выявляют приобретенные факторы риска развития ВТЭ, все возможные факторы риска возникновения ВТЭ необходимо определить до и во время лечения Сероквелем пролонгированного действия и принять меры предосторожности.
Период беременности и кормления грудью. Безопасность и эффективность применения кветиапина для лечения в период беременности не установлены. До настоящего времени нет доказательств отрицательного воздействия, полученных в исследованиях на животных, вероятное влияние на органы зрения плода не изучали. Поэтому в период беременности Сероквель XR следует назначать только тогда, когда ожидаемая польза применения оправдывает потенциальный риск. У новорожденных, матери которых принимали кветиапин в период беременности, отмечали симптомы отмены препарата.
Степень экскреции кветиапина в грудное молоко неизвестна. Поэтому женщинам необходимо рекомендовать прекратить кормление грудью во время приема Сероквеля XR.
Дети. Безопасность и эффективность Препарата Сероквель XR для лечения детей и подростков не исследовали.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или работе с другими механизмами. Учитывая основное действие кветиапина на ЦНС, препарат может влиять на виды деятельности, требующие концентрации внимания. Поэтому пациентам не рекомендуется управлять транспортными средствами и работать с механизмами, пока не будет установлена индивидуальная чувствительность к такому влиянию.
Учитывая то, что кветиапин, в первую очередь, действует на цнс, сероквель xr следует с осторожностью применять в комбинации с другими препаратами, оказывающими подобное действие, а также с алкоголем.
Цитохром P450 (CYP) 3A4 является ферментом, в основном отвечающим за метаболизм кветиапина. При исследовании взаимодействия у здоровых добровольцев сопутствующее применение кветиапина (25 мг) с кетоконазолом (ингибитором CYP 3A4) вызывало повышение AUC кветиапина в 5–8 раз. Таким образом, сочетанное применение кветиапина с ингибиторами CYP 3A4 противопоказано. Также не рекомендуется принимать кветиапин одновременно с грейпфрутовым соком.
В исследовании многократного применения дозы у пациентов с целью оценки фармакокинетики кветиапина, который назначали до и во время лечения карбамазепином (индуктором печеночного фермента), сочетанное применение карбамазепина существенно повышало клиренс кветиапина. Это повышение клиренса снижало системную экспозицию кветиапина (измеряемое по AUC) до уровня, который составлял в среднем 13% от экспозиции во время применения самого кветиапина, хотя у некоторых пациентов отмечали бо`льший эффект. Вследствие этого взаимодействия могут создаваться более низкие концентрации в плазме крови, что может повлиять на эффективность терапии Сероквелем XR.
Сочетанное применение кветиапина и фенитоина (еще одного индуктора микросомального фермента) вызывало повышение клиренса кветиапина приблизительно на 450%. У пациентов, получающих индуктор печеночного фермента, начинать терапию Сероквелем XR можно лишь в том случае, если врач считает, что польза от применения Сероквеля XR превышает риск, связанный с отменой препарата индуктора печеночного фермента. Важно, чтобы любые изменения в приеме индуктора были постепенными, и, если необходимо, его следует заменить неиндуктором (например натрия вальпроатом).
Фармакокинетика кветиапина существенно не меняется при сопутствующем применении таких антидепрессантов, как имипрамин (известный ингибитор CYP 2D6) или флуоксетин (известный ингибитор CYP 3A4 и CYP 2D6).
Сочетанное применение таких антипсихотиков, как рисперидон или галоперидол, не вызывало существенных изменений в фармакокинетике кветиапина. Одновременное применение кветиапина и тиоридазина вызывало повышение клиренса кветиапина приблизительно на 70%.
При сочетанном применении циметидина фармакокинетика кветиапина не менялась.
Фармакокинетика лития не менялась при его одновременном применении с кветиапином.
Фармакокинетика натрия вальпроата и кветиапина при их сочетанном применении в клинически значимой степени не менялась.
Исследований взаимодействия с препаратами, влияющими на сердечно-сосудистую систему, не проводили.
Следует соблюдать осторожность при одновременном применении кветиапина с лекарственными средствами, нарушающими электролитный баланс или удлиняющими интервал Q–T.
У пациентов, которые применяли кветиапин, отмечали случаи ошибочных положительных результатов ферментного иммуноанализа на определение метадона и трициклических антидепрессантов. Рекомендуется проверять сомнительные результаты скринингового иммуноанализа с помощью соответствующего хроматографического метода.
В клинических исследованиях сообщалось о выживании при острой передозировке до 30 г кветиапина. большинство пациентов с передозировкой не сообщали о побочных явлениях, или они полностью выздоравливали при наличии таковых явлений. сообщалось о летальных случаях в клиническом исследовании после передозировки 13,6 г кветиапина. согласно опыту постмаркетингового применения, сообщения о передозировке кветиапина, приводящие к летальному исходу, коме или удлинению интервала q–t, были очень редкими.
У пациентов с имеющимся тяжелым сердечно-сосудистым заболеванием существует повышенный риск эффекта передозировки (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ).
В целом признаки и симптомы, о которых сообщалось, были следствием усиления известных фармакологических эффектов препарата, таких как сонливость и седация, тахикардия и артериальная гипотензия.
Специфического антидота кветиапина нет. При признаках тяжелой передозировки необходимо проведение интенсивной терапии, включая восстановление и поддержание проходимости дыхательных путей, обеспечение адекватной оксигенации и вентиляции легких, мониторинг и поддержку деятельности сердечно-сосудистой системы. Поскольку профилактику абсорбции при передозировке не изучали, необходимо промывание желудка (после интубации, если пациент находится без сознания), а также применение активированного угля и слабительного средства.
Тщательный медицинский контроль и мониторинг должны длиться до полного выздоровления пациента.
При температуре не выше 30 °с.
Описание лекарственного средства/медицинского изделия Сероквель XR табл. п/о 50мг №60 на этой странице подготовлено на основании инструкции о его применении и предоставляется исключительно для выполнения требований Закона Украины «О защите прав потребителей». Перед применением лекарственного средства/медицинского изделия следует ознакомиться с инструкцией по его применению и проконсультироваться с врачом. Помните, самолечение может быть вредным для Вашего здоровья.
Полными аналогами Сероквель XR табл. п/о 50мг №60 являются:
Упаковка / 60 шт.
Склад:
діюча речовина:
таблетки по 50 мг: 1 таблетка містить 57,56 мг кветіапіну фумарату, що відповідає 50 мг кветіапіну;
таблетки по 200 мг: 1 таблетка містить 230,26 мг кветіапіну фумарату, що відповідає 200 мг кветіапіну;
таблетки по 300 мг: 1 таблетка містить 345,38 мг кветіапіну фумарату, що відповідає 300 мг кветіапіну;
таблетки по 400 мг: 1 таблетка містить 460,50 мг кветіапіну фумарату, що відповідає 400 мг кветіапіну;
допоміжні речовини:
лактоза, моногідрат; целюлоза мікрокристалічна; натрію цитрат; магнію стеарат; гіпромелоза 2208; гіпромелоза 2910; поліетиленгліколь 400; титану діоксид (Е 171);
для таблеток по 50, 200 та 300 мг – заліза оксид жовтий (Е 172);
для таблеток по 50 мг – заліза оксид червоний (E 172).
Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, пролонгованої дії.
Основні фізико-хімічні властивості:
50 мг:
капсулоподібна двоопукла таблетка персикового кольору, вкрита плівковою оболонкою, з гравіруванням ‘ХR 50’ з одного боку та гладка з іншого;
200 мг:
капсулоподібна двоопукла таблетка жовтого кольору, вкрита плівковою оболонкою, з гравіруванням ‘ХR 200’ з одного боку та гладка з іншого;
300 мг:
капсулоподібна двоопукла таблетка світло-жовтого кольору, вкрита плівковою оболонкою, з гравіруванням ‘XR 300’ з одного боку та гладка з іншого;
400 мг:
капсулоподібна двоопукла таблетка білого кольору, вкрита плівковою оболонкою, з гравіруванням ‘ХR 400’ з одного боку та гладка з іншого.
Фармакотерапевтична група. Засоби, що діють на нервову систему. Антипсихотичні засоби. Кветіапін. Код АТХ N05A H04.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Механізм дії
Кветіапін є атиповим антипсихотичним лікарським засобом. Кветіапін та його активний плазмовий метаболіт норкветіапін взаємодіють з багатьма нейротрансмітерними рецепторами. Кветіапін та норкветіапін проявляють спорідненість із серотоніновими (5НТ2) та допаміновими D1- та D2-рецепторами головного мозку. Саме ця комбінація рецепторного антагонізму з більшою селективністю до 5НТ2, ніж до рецепторів D2, вважається такою, що сприяє клінічним антипсихотичним ефектам та низькій схильності до екстрапірамідних побічних симптомів у разі застосування лікарського засобу Сероквель XR порівняно з такими у разі застосування типових антипсихотичних лікарських засобів.
Кветіапін не має спорідненості із переносником норадреналіну і має низьку спорідненість із серотоніновими 5НТ1А-рецепторами, тоді як норкветіапін має високу спорідненість із обома субстанціями. Інгібування норкветіапіном, а також часткова агоністична дія на 5HT1A-рецептори може сприяти терапевтичній ефективності лікарського засобу Сероквель XR як антидепресанта. Кветіапін і норкветіапін мають високу спорідненість з гістамінергічними рецепторами та альфа1-адренорецепторами і помірну спорідненість з альфа2-адренорецепторами. Кветіапін також має низьку спорідненість або не має спорідненості з мускариновими рецепторами, тоді як норкветіапін має помірну або високу спорідненість із декількома підтипами мускаринових рецепторів.
Фармакодинамічні ефекти
Кветіапін активний у тестах на антипсихотичну активність, таку як умовно-рефлекторне уникнення. Він також блокує дію допамінових агоністів, які вимірюються або поведінково або електрофізіологічно, та підвищує концентрації допамінових метаболітів, нейрохімічний індекс пригнічення D2-рецепторів.
Фармакокінетика.
Абсорбція
Кветіапін добре абсорбується після перорального застосування. Найвища концентрація (Tmax) кветіапіну та норкветіапіну у плазмі крові досягається приблизно через 6 годин після прийому лікарського засобу Сероквель XR. Пікові молярні концентрації у рівноважному стані активного метаболіту норкветіапіну становлять 35 % від таких для кветіапіну.
Фармакокінетика кветіапіну та норкветіапіну є лінійною та пропорційна дозам 800 мг включно при застосуванні 1 раз на добу. При порівнянні однакових загальних добових доз лікарського засобу Сероквель XR, який приймали 1 раз на добу, та лікарського засобу Сероквель негайного вивільнення (кветіапіну фумарат негайного вивільнення), який приймали двічі на добу, площа під кривою «концентрація-час» (AUC) однакова, але максимальна концентрація у плазмі крові (Cmax) була на 13 % нижчою у стані рівноваги. При порівнянні лікарських засобів Сероквель XR та Сероквель негайного вивільнення AUC метаболіту норкветіапіну була нижчою на 18 % при застосуванні лікарського засобу Сероквель XR.
У ході дослідження, в якому вивчали вплив їжі на біодоступність кветіапіну, було встановлено, що продукти з високим вмістом жирів спричиняють статистично значуще підвищення Cmaxта AUC у разі застосування лікарського засобу Сероквель XR приблизно на 50 % та 20 % відповідно. Не можна виключити, що ефект лікарського засобу, що містить кветіапін, може бути вищим під впливом їжі з високим вмістом жирів. Легка їжа не має значного впливу на Cmax та AUC кветіапіну. Сероквель XR рекомендовано приймати один раз на добу натще.
Розподіл
Приблизно 83 % кветіапіну зв’язується з білками плазми крові.
Метаболізм
Кветіапін активно метаболізується у печінці, використання радіоактивно міченого кветіапіну виявило, що менше 5 % кветіапіну не метаболізується і виводиться у незміненому вигляді з сечею або калом.
Виведення
Періоди напіввиведення кветіапіну та норкветіапіну становлять приблизно 7 та 12 годин відповідно. Приблизно 73 % радіоактивної мітки виводиться з сечею та 21 % – з калом. З сечею виводиться менше 5 % загальної радіоактивності середньої молярної фракції дози вільного кветіапіну та активного метаболіту норкветіапіну у людини.
Особливі популяції
Стать
Фармакокінетика кветіапіну у жінок та чоловіків не відрізняється.
Особи літнього віку
Середній кліренс кветіапіну в осіб літнього віку приблизно на 30 – 50 % нижчий, ніж у дорослих людей віком 18 – 65 років.
Порушення ниркової функції
Середній плазмовий кліренс кветіапіну був зниженим приблизно на 25 % у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв/1,73м2), проте індивідуальні величини кліренсу знаходяться в межах, характерних для здорових осіб.
Порушення печінкової функції
Середній плазмовий кліренс кветіапіну знижується приблизно на 25 % у пацієнтів з відомим порушенням функції печінки (стабільний алкогольний цироз). Оскільки кветіапін значною мірою метаболізується у печінці, у пацієнтів з порушенням функції печінки очікується підвищення його рівня у плазмі крові. Для таких пацієнтів може бути потрібне коригування дози.
Клінічні характеристики.
Показання.
Сероквель XR показаний для лікування:
• Шизофренії, включаючи профілактику виникнення рецидиву у пацієнтів зі стабільним перебігом шизофренії, які отримували підтримуючу терапію лікарським засобом Сероквель XR.
• Біполярного розладу, зокрема:
o для лікування помірних і тяжких маніакальних епізодів при біполярному розладі;
o для лікування тяжких депресивних епізодів при біполярному розладі;
o для профілактики рецидиву захворювання у пацієнтів з біполярним розладом, у пацієнтів з маніакальними або депресивними епізодами, при яких лікування лікарським засобом Сероквель XR є ефективним.
• Як додаткова терапія при тяжких депресивних епізодах у пацієнтів з тяжким депресивним розладом (ТДР), у яких зафіксовано субоптимальну відповідь на монотерапію антидепресантами. До початку терапії лікарю необхідно ретельно вивчити профіль безпеки застосування лікарського засобу Сероквель XR.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якого компонента лікарського засобу.
Протипоказане одночасне застосування інгібіторів цитохрому P450 3A4, таких як інгібітори ВІЛ-протеази, азольні протигрибкові засоби, еритроміцин, кларитроміцин і нефазодон.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Зважаючи на першочерговий вплив кветіапіну на центральну нервову систему, кветіапін слід з обережністю застосовувати в поєднанні з іншими лікарськими засобами центральної дії та алкоголем.
Необхідно проявляти обережність при лікуванні пацієнтів, що застосовують інші лікарські засоби з антихолінергічними (мускариновими) ефектами (див. р. «Особливості застосування».
Цитохром Р450 (CYP) ЗА4 – це фермент, що переважно відповідає за цитохром Р450-опосередкований метаболізм кветіапіну. При дослідженні взаємодії у здорових добровольців супутнє застосування кветіапіну (доза 25 мг) з кетоконазолом, інгібітором CYPЗА4, спричиняло підвищення AUC кветіапіну у 5 – 8 разів. З огляду на це, супутнє застосування кветіапіну з інгібіторами CYPЗА4 протипоказане. Також не рекомендується вживати грейпфрутовий сік під час лікування кветіапіном.
Під час дослідження багаторазового застосування дози з метою оцінки фармакокінетики кветіапіну, який призначали до та під час лікування карбамазепіном (який, як відомо, є індуктором печінкового ферменту), супутнє застосування карбамазепіну суттєво підвищувало кліренс кветіапіну. Це підвищення кліренсу знижувало системну експозицію кветіапіну (що вимірювалося за площею AUC) до рівня, що в середньому становив 13 % експозиції під час застосування тільки кветіапіну, хоча у деяких пацієнтів спостерігався більший ефект. Внаслідок цієї взаємодії можуть утворюватися нижчі концентрації кветіапіну у плазмі крові, що може впливати на ефективність терапії Сероквель XR.
Супутнє застосування кветіапіну та фенітоїну (ще одного індуктора печінкового ферменту) спричиняло значне підвищення кліренсу кветіапіну приблизно на 450 %. Розпочинати терапію кветіапіном пацієнтам, які застосовують індуктор печінкового ферменту, можна лише за умови, що, на думку лікаря, користь від застосування кветіапіну переважає ризики, пов’язані з відміною індуктора печінкового ферменту. Важливо проводити будь-яку заміну індуктора поступово та у разі потреби замінити його неіндуктором (наприклад натрію вальпроатом) див. розділ «Особливості застосування».
Фармакокінетика кветіапіну суттєво не змінюється при супутньому застосуванні таких антидепресантів, як іміпрамін (відомий інгібітор CYP 2D6) або флуоксетин (відомий інгібітор CYP 3А4 та CYP 2D6).
Супутнє застосування таких антипсихотиків, як рисперидон або галоперидол, не спричиняло суттєвих змін у фармакокінетиці кветіапіну. Одночасне застосування кветіапіну та тіоридазину спричиняло підвищення кліренсу кветіапіну приблизно на 70 %.
Фармакокінетика кветіапіну не змінювалася після одночасного призначення з циметидином.
Фармакокінетика літію не змінювалася при одночасному призначенні з кветіапіном.
У 6-тижневому рандомізованому дослідженні при порівнянні застосування комбінації літій і Сероквель XR та комбінації плацебо й Сероквель XR у дорослих пацієнтів, що страждають на гостру манію, у групі з додаванням літію порівняно з групою з додаванням плацебо спостерігали підвищення частоти випадків виникнення екстрапірамідних явищ (особливо тремору), сонливості та збільшення маси тіла (див. розділ «Фармакодинамічні властивості»).
Були відсутні клінічно значущі зміни фармакокінетики натрію вальпроату та кветіапіну при одночасному їх призначенні. Ретроспективне дослідження за участю дітей і підлітків, що одержували вальпроат, кветіапін або обидва лікарські засоби, виявило вищу частоту виникнення лейкопенії та нейтропенії в групі комбінованого лікування, ніж у групах монотерапії.
Офіційні дослідження взаємодії з найрозповсюдженішими серцево-судинними лікарськими засобами не проводилися. Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні кветіапіну з лікарськими засобами, що порушують електролітний баланс або подовжують інтервал QT.
У пацієнтів, які застосовували кветіапін, відзначалися випадки помилкових позитивних результатів ферментного імуноаналізу на наявність метадону та трициклічних антидепресантів. Рекомендується перевіряти сумнівні результати скринінгового імуноаналізу за допомогою відповідного хроматографічного методу.
Оскільки Сероквель XR показаний для лікування шизофренії, біполярного розладу та супутнього лікування депресивних епізодів у пацієнтів з ТДР, слід ретельно розглянути профіль безпеки застосування лікарського засобу з огляду на встановлений конкретному пацієнту діагноз та дозу, яку він приймає.
Довготривала ефективність та безпека супутньої терапії для пацієнтів з ТДР не оцінювались, проте вивчались довготривала ефективність і безпека монотерапії лікарським засобом для дорослих пацієнтів.
Діти
Сероквель XR не рекомендується для застосування дітям через відсутність даних, що свідчили б на користь його застосування цій віковій групі. Клінічні дослідження кветіапіну показали, що, окрім відомого профілю безпеки, визначеного для дорослих, частота деяких небажаних явищ є вищою у дітей, ніж у дорослих (підвищений апетит, зростання рівня пролактину в сироватці крові та екстрапірамідні симптоми), а також виявлено одне явище, що раніше не спостерігалось у ході досліджень з участю дорослих пацієнтів (підвищення артеріального тиску). Крім цього, у дітей і підлітків спостерігалися зміни показників функції щитовидної залози.
Слід також зазначити, що відстрочений вплив лікування лікарським засобом Сероквель XR на ріст та статеве дозрівання не вивчався протягом періоду понад 26 тижнів. Довготривалий вплив на когнітивний та поведінковий розвиток невідомий.
Під час плацебо-контрольованих клінічних досліджень лікарським засобом Сероквель XR з участю пацієнтів дитячого та підліткового віку лікування кветіапіном супроводжувалося підвищеною порівняно з плацебо частотою екстрапірамідних симптомів (ЕПС) у пацієнтів, яких лікували з приводу шизофренії та біполярної манії (див. розділ «Побічні реакції»).
Суїцид /суїцидальні думки або клінічне погіршення
Депресія пов’язана з підвищеним ризиком суїцидальних думок, самоушкоджень і суїциду (суїцидальних подій і проявів). Цей ризик зберігається до настання значущої/достовірної ремісії. Оскільки покращення може не спостерігатися протягом перших кількох або більше тижнів лікування, за пацієнтами слід ретельно спостерігати до настання такого покращення. Відповідно до загального клінічного досвіду ризик суїциду може зростати на ранніх стадіях одужання.
Крім того, лікарям необхідно враховувати потенційний ризик суїцидальних подій і проявів після різкого припинення лікування кветіапіном через наявність відомих факторів ризику при захворюванні, яке лікується.
Інші психічні захворювання, з приводу яких призначається кветіапін, також можуть бути пов’язані з підвищеним ризиком суїцидальних подій і проявів. Разом з цим, такі стани можуть протікати одночасно з тяжкими депресивними епізодами. Таким чином, при лікуванні пацієнтів з іншими психічним розладами слід вживати таких самих запобіжних заходів, як і при лікуванні пацієнтів з тяжкими депресивними епізодами.
Відомо, що пацієнти з суїцидальними подіями та проявами в анамнезі або ті, хто демонструє значний рівень суїцидального мислення до початку терапії, мають вищий ризик суїцидальних думок або спроб суїциду та повинні знаходитися під ретельним наглядом під час лікування. Метааналіз плацебо-контрольованих клінічних досліджень антидепресантів у дорослих пацієнтів із психічними розладами показав підвищення ризику виникнення суїцидальної поведінки при застосуванні антидепресантів порівняно з плацебо у пацієнтів віком до 25 років.
Ретельне спостереження за пацієнтами, зокрема з групи високого ризику, повинне доповнювати медикаментозне лікування, особливо на ранніх етапах лікування та в подальшому після змін дози. Пацієнтів (та осіб, що доглядають за пацієнтами) потрібно попередити про необхідність відстеження будь-якого клінічного погіршення, суїцидальної поведінки або думок і незвичайних змін у поведінці та негайного звернення за медичною допомогою за наявності цих симптомів.
У короткотривалих плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях за участю пацієнтів з тяжкими депресивними епізодами при біполярному розладі спостерігався підвищений ризик суїцидальних подій і проявів у молодих пацієнтів (віком до 25 років), яких лікували кветіапіном, порівняно з тими, хто отримував плацебо (3,0 % проти 0 % відповідно). У клінічних дослідженнях серед пацієнтів з ВДР частота суїцидальних подій і проявів у молодих пацієнтів (віком до 25 років) складала 2,1 % (3/144) у групі, що приймала кветіапін, та 1,3 % (1/75) у групі плацебо. Популяційний ретроспективний аналіз застосування кветіапіну при лікуванні пацієнтів з великим депресивним розладом виявив підвищення ризику самоушкоджень і суїциду у пацієнтів віком від 24 до 64 років без самоушкоджень в анамнезі під час застосування кветіапіну з іншими антидепресантами.
Метаболічний ризик
З огляду на виявлений ризик погіршення метаболічного профілю, у т. ч. зі змінами маси тіла, рівня глюкози (див. «Гіперглікемія») та ліпідів у крові, що спостерігалися під час клінічних досліджень, необхідно оцінювати метаболічні показники пацієнта на початку лікування, а зміни цих показників слід регулярно контролювати протягом курсу лікування. Погіршення цих показників слід коригувати з огляду на клінічну доцільність.
Екстрапірамідні симптоми
У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях за участю дорослих пацієнтів застосування кветіапіну було пов’язане з підвищенням частоти екстрапірамідних симптомів порівняно з плацебо у пацієнтів, які отримували лікування при тяжких депресивних епізодах на фоні біполярного розладу та тяжкого депресивного розладу.
Застосування кветіапіну було пов’язане з розвитком акатизії, що характеризувалася суб’єктивно неприємним або таким, що спричиняє стрес, неспокоєм та потребою рухатися, що часто супроводжувалася нездатністю нерухомо сидіти або стояти. Виникнення цих явищ найбільш імовірне протягом перших кількох тижнів лікування. Для пацієнтів, у яких розвиваються ці симптоми, збільшення дози може бути шкідливим.
Тардивна дискінезія
За умови виникнення ознак та симптомів тардивної дискінезії слід розглянути питання про зниження дози або відміну кветіапіну. Симптоми тардивної дискінезії можуть погіршуватися або навіть з’являтися після відміни лікування (див. розділ «Побічні реакції»).
Сонливість та запаморочення
Лікування кветіапіном було пов’язане із сонливістю та подібними симптомами, такими як седація. У клінічних дослідженнях лікування пацієнтів з біполярною депресією та великим депресивним розладом такі симптоми зазвичай виникали протягом перших 3 днів лікування та переважно були від легкої до помірної інтенсивності. Пацієнтам, у яких виникає тяжка сонливість, можуть бути потрібні більш часті спостереження щонайменше протягом 2 тижнів після виникнення сонливості або до зникнення симптомів, а також може виникнути потреба розглянути питання про припинення лікування.
Ортостатична гіпотензія
Лікування кветіапіном було асоційоване з ортостатичною гіпотензією та супутнім запамороченням які, як і сонливість, зазвичай виникають у період титрування початкової дози. Це може спричинити зростання частоти випадкових травм (падіння), особливо у людей літнього віку. У зв’язку з цим пацієнтам слід радити бути обережними, доки вони не звикнуть до можливих ефектів лікарського засобу.
Кветіапін слід з обережністю застосовувати пацієнтам зі встановленими серцево-судинними захворюваннями, цереброваскулярними захворюваннями або іншими станами, що можуть призвести до гіпотензії. Слід розглянути питання про зниження дози або більш тривале її титрування у разі виникнення ортостатичної гіпотензії, особливо у пацієнтів із фоновим серцево-судинним захворюванням.
Синдром апное уві сні
Повідомлялося про наявність синдрому апное уві сні у пацієнтів, що застосовують кветіапін. Кветіапін слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які паралельно одержують лікарські засоби, що пригнічують центральну нервову систему, та які мають випадки апное уві сні в анамнезі або знаходяться в групі ризику. Це, зокрема, пацієнти, що мають надмірну вагу/ожиріння, або пацієнти чоловічої статі.
Судоми
Контрольовані клінічні дослідження не виявили різниці в частоті виникнення судом у пацієнтів, що приймали кветіапін або плацебо. Відсутні дані про частоту виникнення судом у пацієнтів з епілепсією в анамнезі. Як і при лікуванні іншими антипсихотичними лікарськими засобами, рекомендується з обережністю призначати лікарський засіб для лікування пацієнтів з нападами епілепсії в анамнезі (див. розділ «Побічні реакції»).
Злоякісний нейролептичний синдром
Злоякісний нейролептичний синдром був асоційований з лікуванням антипсихотичними лікарськими засобами, включаючи кветіапін. Клінічні прояви включають гіпертермію, зміни психічного статусу, м’язову ригідність, вегетативну нестабільність та підвищення рівня креатинфосфокінази. У цьому випадку слід припинити застосування кветіапіну та провести відповідне медикаментозне лікування.
Тяжка нейтропенія та агранулоцитоз
Тяжка нейтропенія (кількість нейтрофілів 9/л) спостерігалася в клінічних дослідженнях кветіапіну. Більшість випадків тяжкої нейтропенії виникали протягом двох місяців після початку лікування кветіапіном. Явного зв’язку з дозою не було встановлено. Протягом постмаркетингового періоду деякі випадки були смертельними. Можливі фактори ризику виникнення нейтропенії включають попередньо існуюче зниження кількості лейкоцитів (Л) та нейтропенію, викликану лікарськими засобами, в анамнезі. Проте деякі випадки спостерігалися у пацієнтів без попередньо існуючих факторів ризику. Кветіапін слід відмінити у пацієнтів з кількістю нейтрофілів 9/л. Слід спостерігати за ознаками та симптомами інфекції та кількістю нейтрофілів у пацієнтів (до перевищення рівня 1,5 × 109/л).
Слід розглянути можливість виникнення нейтропенії у пацієнтів з наявною інфекцією та лихоманкою, особливо за відсутності очевидного сприяючого фактора (-ів), та проводити її корекцію з огляду на клінічну доцільність.
Необхідно порадити пацієнтам негайно повідомляти про появу ознак/симптомів, що вказують на агранулоцитоз або інфекцію (таких як лихоманка, слабкість, загальмованість або біль у горлі) в будь-який час під час лікування лікарським засобом Сероквель XR. Таким пацієнтам необхідно своєчасно проводити визначення кількості лейкоцитів та абсолютної кількості нейтрофілів (АКН), особливо за відсутності сприяючих факторів.
Антихолінергічні (мускаринові) ефекти
Норкветіапін, активний метаболіт кветіапіну, має спорідненість з кількома підтипами мускаринових рецепторів від помірного до сильного ступеня. Це впливає на ПРЛЗ, відображаючи антихолінергічні ефекти за умови застосування кветіапіну в рекомендованих дозах, при одночасному застосуванні з іншими антихолінергічними лікарськими засобами та у разі передозування. Кветіапін слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які отримують лікарські засоби з антихолінергічним (мускариновим) ефектом. Кветіапін слід з обережністю застосовувати пацієнтам з наявним діагнозом або анамнезом затримки сечовипускання, клінічно значущою гіпертрофією простати, кишковою непрохідністю або пов’язаними з цим станами, підвищеним внутрішньоочним тиском або закритокутовою глаукомою.
Взаємодії
Див. також розділ «Взаємодії з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій».
Одночасне застосування кветіапіну та сильного індуктора печінкового ферменту, такого як карбамазепін або фенітоїн, суттєво знижує концентрацію кветіапіну в плазмі крові, що може впливати на ефективність терапії кветіапіном. У пацієнтів, що отримують індуктор печінкового ферменту, лікування кветіапіном слід розпочинати лише за умови, що, на думку лікаря, користь від призначення кветіапіну переважає ризики відміни індуктора печінкового ферменту. Важливо проводити будь-яку заміну індуктора поступово і у разі потреби замінити його неіндуктором (наприклад натрію вальпроатом).
Маса тіла
Повідомлялося про збільшення маси тіла у пацієнтів, які лікувалися кветіапіном, що слід контролювати та коригувати з огляду на клінічну доцільність відповідно до рекомендацій щодо застосування антипсихотичних лікарських засобів.
Гіперглікемія
Гіперглікемія та/або розвиток або загострення цукрового діабету, в окремих випадках пов’язані з кетоацидозом або комою, траплялися рідко, включаючи декілька випадків з летальним наслідком. У деяких випадках повідомлялося про попереднє збільшення маси тіла, що може бути сприятливим фактором гіперглікемії та/або розвитку або загострення цукрового діабету. Бажано проводити відповідний клінічний моніторинг відповідно до рекомендацій щодо застосування антипсихотичних лікарських засобів. Пацієнти, які лікуються будь-якими антипсихотичними лікарськими засобами, включаючи кветіапін, повинні знаходитися під спостереженням для виявлення ознак і симптомів гіперглікемії (таких як полідипсія, поліурія, поліфагія та слабкість), а пацієнти, хворі на цукровий діабет, або з наявними факторами ризику виникнення цукрового діабету повинні регулярно обстежуватися стосовно погіршення контролю глюкози. Слід регулярно контролювати масу тіла.
Ліпіди
Підвищення рівнів тригліцеридів, ЛПНЩ та загального холестерину, а також зниження рівня холестерину ЛПВЩ спостерігалися в клінічних дослідженнях кветіапіну. Зміни рівня ліпідів слід коригувати з огляду на клінічну доцільність.
Подовження інтервалу QT
У ході клінічних досліджень та за умови використання згідно з інструкцією для медичного застосування прийом кветіапіну не був пов’язаний зі стійким абсолютним збільшенням інтервалів QT. У постмаркетинговий період спостерігалося подовження інтервалу QT при застосуванні кветіапіну в терапевтичних дозах та при передозуванні. Як і інші антипсихотичні лікарські засоби, кветіапін слід з обережністю призначати пацієнтам з серцево-судинними захворюваннями або подовженням інтервалу QT в сімейному анамнезі. Також слід проявляти обережність при призначенні кветіапіну з лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT, з нейролептиками, особливо пацієнтам літнього віку, пацієнтам із вродженим синдромом подовження інтервалу QT, застійною серцевою недостатністю, гіпертрофією серця, гіпокаліємією або гіпомагніємією (див. розділ «Взаємодії з іншими лікарськими засобами та інші взаємодії»).
Кардіоміопатія та міокардит
У ході клінічних досліджень та постмаркетингового застосування відзначалися випадки розвитку кардіоміопатії і міокардиту (див. розділ «Побічні реакції»). Слід розглянути відміну кветіапіну пацієнтам з підозрою на кардіоміопатію або міокардит.
Тяжкі небажані шкірні реакції
При застосуванні кветіапіну повідомлялося про дуже рідкісні випадки тяжких шкірних побічних реакцій з боку шкіри (SCAR), в тому числі синдром Стівенса-Джонсона (ССД), токсичний епідермальний некроліз (ТЕН), гострий генералізований екзентематозний пустульоз, мультиформна еритема та шкірні реакції на лікарський засіб, що супроводжуються еозинофілією та системними проявами (DRESS), які можуть нести загрозу життю або мати летальний наслідок.
SCAR зазвичай проявляються у вигляді одного або більше наступних симптомів: значний шкірний висип, який може супроводжуватись свербінням або утворенням пустул, ексфоліативний дерматит, лихоманка, лімфаденопатія та еозинофілія чи нейтрофілія. Більшість з цих реакцій виникали протягом 4 тижнів після початку терапії кветіапіном, а деякі випадки DRESS-синдрому відзначалися протягом 6 тижнів після початку терапії кветіапіном. Якщо з’являються ознаки та симптоми, що вказують на такі важкі шкірні реакції, слід негайно скасувати прийом кветіапіну та розглянути альтернативне лікування.
Відміна прийому лікарського засобу
Гострі симптоми відміни прийому лікарського засобу, такі як безсоння, нудота, головний біль, діарея, блювання, запаморочення та роздратованість, були описані після раптової відміни кветіапіну. Тому рекомендована поступова відміна прийому лікарського засобу протягом періоду щонайменше від одного до двох тижнів (див. розділ «Побічні реакції»).
Пацієнти літнього віку з психозом, пов’язаним з деменцією
Кветіапін не рекомендується для лікування психозу, пов’язаного з деменцією.
У ході рандомізованих плацебоконтрольованих досліджень у хворих на деменцію при застосуванні деяких атипових антипсихотичних лікарських засобів спостерігався приблизно в 3 рази вищий ризик виникнення серцево-судинних небажаних явищ. Механізм такого підвищення ризику невідомий. Підвищений ризик не може бути виключений для інших антипсихотиків або для інших категорій пацієнтів. Кветіапін слід з обережністю застосовувати пацієнтам з факторами ризику виникнення інсульту.
За даними метааналізу атипових антипсихотиків відомо, що пацієнти літнього віку, які страждають на психоз, пов’язаний з деменцією, становлять групу підвищеного ризику летального наслідку порівняно з групою плацебо. За даними двох 10-тижневих плацебо-контрольованих досліджень кветіапіну у тієї ж категорії пацієнтів (n=710; середній вік 83 роки; діапазон 56 – 99 років) частота смертності серед пацієнтів, що лікувалися кветіапіном, складала 5,5 % проти 3,2 % у групі плацебо. У цих дослідженнях пацієнти вмирали з різних причин, що були очікуваними для цієї категорії.
Пацієнти літнього віку з хворобою Паркінсона (ХП)/паркінсонізмом
Популяційний ретроспективний аналіз застосування кветіапіну для лікування пацієнтів з ВДР показав підвищений ризик смерті під час застосування кветіапіну у пацієнтів віком > 65 років. Ці дані не підтвердились, коли дані пацієнтів з хворобою Паркінсона не враховували у результатах аналізу. Слід проявляти обережність, якщо кветіапін призначається пацієнтам літнього віку з ХП.
Дисфагія
Повідомлялося про випадки дисфагії при застосуванні кветіапіну. Кветіапін слід з обережністю застосовувати пацієнтам з ризиком аспіраційної пневмонії.
Запори та кишкова непрохідність
Запори є фактором ризику розвитку кишкової непрохідності. Були зареєстровані випадки запорів та непрохідності при застосуванні кветіапіну, у т. ч. летальні випадки у пацієнтів з більш високим ризиком розвитку кишкової непрохідності, включаючи тих пацієнтів, які отримують одночасно декілька лікарських засобів, що знижують перистальтику кишечнику, та/або лікарських засобів, стосовно яких могли бути не зареєстровані повідомлення про те, що вони спричиняють симптоми запору. Лікування пацієнтів з кишковою непрохідністю/заворотом кишок слід проводити під ретельним наглядом та з наданням невідкладної медичної допомоги.
Венозна тромбоемболія
Були зареєстровані випадки венозної тромбоемболії на фоні застосування антипсихотичних лікарських засобів. Оскільки у пацієнтів, що лікуються антипсихотиками, часто наявні набуті фактори ризику розвитку ВТЕ, слід визначити всі можливі фактори ризику розвитку венозної тромбоемболії до та під час лікування кветіапіном та вжити запобіжних заходів.
Вплив на печінку
Лікування лікарським засобом Сероквель XR слід припинити при розвитку жовтяниці.
Панкреатит
Спостерігалися випадки панкреатиту під час клінічних досліджень і постмаркетингового застосування. У повідомленнях, отриманих протягом постмаркетингового застосування, хоча й не всі випадки були ускладнені наявністю факторів ризику, багато пацієнтів мали фактори, відомі як такі, що пов’язані з панкреатитом, наприклад підвищення рівня тригліцеридів, жовчні камені та вживання алкоголем.
Серцево-судинні захворювання
Сероквель XR слід з обережністю застосовувати пацієнтам з відомими серцево-судинними та цереброваскулярними захворюваннями або іншими станами, що можуть призвести до артеріальної гіпотензії. Кветіапін може спричиняти ортостатичну гіпотензію, особливо на початку титрування дози, тому у таких випадках необхідне зниження дози або більш тривале її титрування.
Додаткова інформація
Дані щодо застосування кветіапіну в поєднанні з дивалпроексом або літієм при гострих маніакальних епізодах помірного та тяжкого ступеня обмежені; однак комбінована терапія переносилася добре. (див. розділи «Побічні реакції» та «Фармакодинамічні властивості»).
Ці дані показали адитивний ефект на третьому тижні лікування.
Лактоза
Таблетки Сероквель XR містять лактозу. Пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, загальним дефіцитом лактази або мальабсорбцією глюкози-галактози не слід приймати цей лікарський засіб.
Сероквель XR 50 мг містить 119 мг лактози (безводної) в 1 таблетці.
Сероквель XR 150 мг містить 71 мг лактози (безводної) в 1 таблетці.
Сероквель XR 200 мг містить 50 мг лактози (безводної) в 1 таблетці.
Сероквель XR 300 мг містить 47 мг лактози (безводної) в 1 таблетці.
Сероквель XR 400 мг містить 15 мг лактози (безводної) в 1 таблетці.
Натрій
Сероквель XR 50 мг, 150 мг та 200 мг таблетки пролонгованої дії містять менш ніж 1 ммоль натрію (23 мг на таблетку), тому можна вважати, що вони практично не містять натрію.
Сероквель XR 300 мг таблетки пролонгованої дії та Сероквель XR 400 мг таблетки пролонгованої дії містять 27 мг натрію в одній таблетці, що еквівалентно 1,35 % рекомендованої ВООЗ добової дози, що становить 2 г натрію для дорослого.
Сероквель XR 300 мг містить 27 мг натрію в 1 таблетці.
Сероквель XR 400 мг містить 27 мг натрію в 1 таблетці.
Нераціональне застосування та зловживання
Були зафіксовані випадки нераціонального застосування та зловживання лікарським засобом. Слід з обережністю призначати кветіапін пацієнтам зі зловживанням алкоголем або наркотичними речовинами в анамнезі.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Безпека та ефективність застосування кветіапіну для лікування вагітних жінок не встановлені. На сьогодні немає доказів негативного впливу, отриманих у ході досліджень на тваринах. Можливий вплив на органи зору плода не вивчався. Згідно з інформацією щодо декількох вагітностей, протягом яких застосовувався кветіапін, повідомлялося про розвиток симптомів неонатальної абстиненції у новонароджених. Тому у період вагітності Сероквель XR можна призначати, лише якщо очікувана користь виправдовує потенційний ризик. У новонароджених, матері яких приймали кветіапін у період вагітності, спостерігалися симптоми відміни лікарського засобу.
Існують опубліковані повідомлення, що кветіапін проникає у грудне молоко людини, хоча ступінь проникнення лікарського засобу у молоко невідомий. Жінкам, які годують груддю, бажано припинити годування протягом лікування кветіапіном.
Новонароджені, матері яких у ІІІ триместрі приймали антипсихотичні лікарські засоби (у тому числі кветіапін), мають ризик виникнення побічних реакцій, включаючи екстрапірамідні симптоми та/або симптоми відміни, що можуть змінюватися за рівнем тяжкості та тривалістю після пологів. Спостерігалися такі наступні побічні реакції: збудження, артеріальна гіпертензія, гіпотензія, тремор, сонливість, розлади дихання або розлади харчування. Таким чином, новонароджені повинні знаходитись під ретельним наглядом.
З огляду на те, що лікарський засіб переважно діє на центральну нервову систему, кветіапін може несприятливо впливати на види діяльності, що вимагають концентрації уваги. Отже, пацієнтам слід рекомендувати уникати керування автомобілем або іншими механізмами, поки не буде визначена індивідуальна чутливість до цього впливу.
Сероквель XR слід застосовувати 1 раз на добу, натще. Таблетки слід ковтати цілими, не розламуючи, не розжовуючи та не подрібнюючи їх.
Для лікування шизофренії та маніакальних епізодів від помірного до тяжкого ступеня при біполярному розладі
Лікарський засіб Сероквель XR слід застосовувати принаймні за 1 годину до прийому їжі. Добова доза на початку терапії становить 300 мг у перший день і 600 мг на другий день. Рекомендована добова доза – 600 мг, однак якщо клінічно обґрунтовано, дозу можна підвищити до 800 мг на добу. Дозу слід коригувати у рамках діапазону ефективних доз – від 400 мг до 800 мг на добу – залежно від клінічної відповіді і переносимості. Для підтримуючої терапії при шизофренії немає необхідності у коригуванні дози.
Для лікування депресивних епізодів при біполярному розладі
Лікарський засіб Сероквель XR слід застосовувати перед сном. Загальна добова доза для перших чотирьох днів лікування становить 50 мг (в 1-й день), 100 мг (на 2-й день), 200 мг (на 3-й день) і 300 мг (на 4-й день). Рекомендована добова доза – 300 мг. У клінічних дослідженнях не спостерігалось додаткової переваги в групі застосування 600 мг порівняно з групою 300 мг (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Доза 600 мг може бути ефективною для окремих пацієнтів. Дози вище 300 мг повинен призначати лікар з досвідом лікування біполярного розладу. Клінічні дослідження показують, що для окремих пацієнтів у разі виникнення проблем, пов’язаних з непереносимістю лікарського засобу, слід розглянути питання про зниження дози до мінімальної – 200 мг.
Для профілактики рецидиву захворювання при біполярному розладі
Для попередження наступних маніакальних, змішаних або депресивних епізодів при біполярному розладі пацієнти, у яких була відповідь на застосування лікарського засобу Сероквель XR при невідкладному лікуванні біполярного розладу, повинні продовжувати прийом лікарського засобу Сероквель XR у тій самій призначеній дозі перед сном. Дозу лікарського засобу Сероквель XR можна коригувати у межах діапазону доз від 300 мг до 800 мг/добу, залежно від клінічної відповіді і переносимості кожного окремого пацієнта. Важливо, щоб для підтримуючої терапії застосовувалися найнижчі ефективні дози.
Для супутнього лікування тяжких депресивних епізодів при ТДР
Сероквель XR слід приймати перед сном. Добова доза на початку терапії становить 50 мг у 1-й та на 2-й день та 150 мг – на 3-й і 4-й день. У ході короткотривалих досліджень супутньої терапії (з амітриптиліном, бупропіоном, циталопрамом, дулоксетином, есциталопрамом, флуоксетином, пароксетином, сертраліном та венлафаксином) антидепресивний ефект спостерігався при дозах 150 та 300 мг/добу та при дозі 50 мг/добу – у ході короткочасного дослідження монотерапії. При застосуванні вищих доз лікарського засобу ризик розвитку побічних реакцій збільшується. Тому лікарю слід переконатись, що для лікування застосовується найнижча ефективна доза, починаючи з 50 мг/добу. Потреба у збільшенні дози зі 150 до 300 мг/добу повинна ґрунтуватись на оцінці стану окремого пацієнта.
Переведення з лікарського засобу Сероквель, таблеток з негайним вивільненням діючої речовини
Для зручнішого підбору дозування для пацієнтів, яких лікують окремими дозами лікарського засобу Сероквель (таблетки з негайним вивільненням діючої речовини), можна перейти на застосування лікарського засобу Сероквель XR в еквівалентній загальній добовій дозі 1 раз на добу. Може виникнути необхідність в індивідуальній корекції дози.
Пацієнти літнього віку
Як і інші антипсихотики та антидепресанти, лікарський засіб Сероквель XR слід з обережністю застосовувати пацієнтам літнього віку, особливо в період підбору початкової дози. Може бути потрібне більш повільне титрування дози лікарського засобу Сероквель XR, а добова терапевтична доза може бути нижчою, ніж та, що застосовується молодшим пацієнтам. Середній плазмовий кліренс кветіапіну був на 30–50 % нижчим у пацієнтів літнього віку порівняно з більш молодими пацієнтами. Лікування пацієнтів літнього віку слід розпочинати з 50 мг/добу. Дозу можна збільшувати на 50 мг/добу до ефективної дози залежно від клінічної відповіді та переносимості у конкретного пацієнта.
У пацієнтів літнього віку з тяжкими депресивним епізодами при ВДР лікування слід розпочати з дози 50 мг/добу в дні 1 – 3, підвищуючи до 100 мг/добу в день 4 і 150 мг/добу на день 8. Слід застосовувати найнижчу ефективну дозу, починаючи з 50 мг/добу. За умови необхідності підвищення дози до 300 мг/добу на основі оцінки стану конкретного пацієнта це можливо не раніше ніж на день 22.
Безпека та ефективність застосування пацієнтам віком понад 65 років з депресивними епізодами на фоні біполярного розладу не досліджувалися.
Діти
Не рекомендується застосовувати лікарський засіб Сероквель XR дітям через відсутність даних на користь його застосування у цій віковій групі.
Пацієнти з порушенням функції нирок
Немає необхідності в коригуванні дози для пацієнтів з порушенням функції нирок.
Пацієнти з порушенням функції печінки
Кветіапін активно метаболізується печінкою. Отже, лікарський засіб Сероквель XR слід з обережністю застосовувати пацієнтам з відомими порушеннями функції печінки, особливо в період підбору початкової дози. Лікування пацієнтів з порушенням функції печінки слід розпочинати з 50 мг/добу. Дозу можна збільшувати на 50 мг/добу до ефективної дози залежно від клінічної відповіді та переносимості у конкретного пацієнта.
Передозування.
Симптоми
Загалом ознаки та симптоми, про які повідомлялося, були наслідком підсилення відомих фармакологічних ефектів діючої речовини, таких як сонливість та седація, тахікардія, артеріальна гіпотензія та антихолінергічні ефекти. Передозування могло призводити до подовження інтервалу QT, судом, епілептичного статусу, рабдоміолізу, пригнічення дихання, затримки сечовипускання, дезорієнтації, марення та/або збудження, коми та смерті. Пацієнти з раніше наявним тяжким серцево-судинним захворюванням можуть знаходитися в групі підвищеного ризику появи ефектів передозування (див. розділ «Особливості застосування»).
Корекція передозування
Під час клінічних досліджень повідомлялося про виживання при гострому передозуванні до 30 г кветіапіну. Більшість пацієнтів з передозуванням не повідомляли про побічні явища, або вони повністю одужували від таких явищ. Повідомлялося про летальний наслідок у ході клінічного дослідження після передозування 13,6 г кветіапіну. З досвіду постмаркетингового застосування повідомлення про передозування кветіапіну, що призводили до летального наслідку або коми, або подовження інтервалу QT, були дуже рідкісними після прийому 6 г кветіапіну у монотерапії. Крім того, такі події були зареєстровані в умовах передозування кветіапіну у монотерапії: QT-подовження, судомні напади, епілептичний статус, рабдоміоліз, пригнічення дихання, затримка сечі, сплутаність свідомості, марення та/або ажитація.
У пацієнтів з наявним тяжким серцево-судинним захворюванням існує підвищений ризик ефектів передозування (див. розділ «Особливості застосування»).
Загалом ознаки та симптоми, про які повідомлялося, були наслідком підсилення відомих фармакологічних ефектів лікарського засобу, таких як сонливість та седація, тахікардія та артеріальна гіпотензія.
Специфічного антидоту до кветіапіну немає. У разі тяжких ознак передозування слід розглянути необхідність застосування різноспрямованих заходів та інтенсивної терапії, включаючи відновлення та підтримання прохідності дихальних шляхів, забезпечення адекватної оксигенації та вентиляції легень, моніторинг та підтримку діяльності серцево-судинної системи.
На основі опублікованих літературних даних, пацієнти з маренням і збудженням, а також чіткими проявами антихолінергічного синдрому можуть лікуватися фізостигміном у дозі 1-2 мг (під постійним ЕКГ-моніторингом). Це не є рекомендацією для стандартного лікування через можливий негативний вплив фізостигміну на серцеву провідність. Фізостигмін може застосовуватися за відсутності ЕКГ-порушень. Не слід застосовувати фізостигмін при порушеннях ритму, блокадах будь-якого ступеня або розширенні комплексу QRS.
У разі стійкої артеріальної гіпотензії при передозуванні кветіапіну слід застосовувати відповідні заходи, такі як внутрішньовенне введення рідини та/або симпатоміметики (слід уникати застосування адреналіну і допаміну, оскільки стимуляція бета-адренорецепторів може поглибити гіпотонію в умовах блокування альфа-адренорецепторів, викликаного кветіапіном).
Оскільки профілактика абсорбції при передозуванні не вивчалася, слід враховувати необхідність промивання шлунку, яке за можливості слід провести протягом 1 години після застосування лікарського засобу (після інтубації, якщо пацієнт знепритомнів), а також застосування активованого вугілля разом з проносним засобом.
У випадках передозування кветіапіну стійку артеріальну гіпотензію слід лікувати із застосуванням відповідних заходів, таких як внутрішньовенне введення рідини та/або симпатоміметиків. Слід уникати застосування адреналіну та допаміну, оскільки стимуляція бета-адренорецепторів може посилити гіпотензію в умовах блокування альфа-адренорецепторів кветіапіном.
Повідомлялося про формування сторонніх тіл шлунку при передозуванні кветіапіну пролонгованої дії, та рекомендована відповідна діагностична візуалізація для визначення тактики подальшого ведення пацієнта. Звичайне промивання шлунку може виявитися неефективним у видаленні сторонніх тіл шлунку через липку консистенцію маси, що нагадує гумку.
У деяких випадках успішно проводилося ендоскопічне видалення фармакобезоару.
Ретельний медичний контроль та моніторинг повинні тривати до повного одужання пацієнта.
Побічні реакції
Найчастіше повідомлялося про такі побічні реакції на лікарський засіб (ПРЛЗ) при застосуванні кветіапіну (≥ 10 %), як сонливість, запаморочення, головний біль, сухість у роті, симптоми відміни (припинення застосування), підвищення рівнів тригліцеридів у сироватці крові, підвищення рівня загального холестерину (переважно холестерину ЛПНЩ), зниження рівня холестерину ЛПВЩ, набір маси тіла, зниження рівня гемоглобіну та екстрапірамідні симптоми.
Як і стосовно інших антипсихотичних засобів, застосування кветіапіну супроводжувалося збільшенням маси тіла, синкопе, злоякісним нейролептичним синдромом, лейкопенією і периферичними набряками.
ПРЛЗ, пов’язані з лікуванням кветіапіном, наведені нижче у таблиці 1.
Таблиця 1. ПРЛЗ, пов’язані з терапією кветіапіном.
Частота виникнення небажаних явищ при лікуванні кветіапіном визначена за такою класифікацією: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100,
| Системи органів | Дуже часто | Часто | Нечасто | Рідко | Дуже рідко | Часто-та невідома |
| З боку системи крові та лімфатичної системи | Зниження рівня гемогло-біну22 | Лейкопе-нія1,28, зменшення кількості нейтрофі-лів, підвищен-ня кількості еозинофі-лів27 | Нейтропе-нія1 Тромбоци-топенія, анемія, зменшення кількості тромбоци-тів13 | Агрануло-цитоз26 | ||
| З боку імунної системи | Гіпер-чутливість (у тому числі алергічні реакції шкіри) | Анафілак-тична реакція5 | ||||
| З боку ендокринної системи | Гіперпро-лактине-мія15, зниження загального Т424, зниження вільного Т424, зниження загального Т324, підвищен-ня ТТГ24 | Зниження вільного Т324, гіпоти-реоїдизм21 | Неадекват-на секреція антидіуре-тичного гормону | |||
| Порушення метаболізму та харчування | Підвищен-ня рівнів тригліце-ридів у сироватці крові10,30 Підвищен-ня рівня загально-го холесте-рину (особливо холесте-рину ЛПНЩ)11,30 Зниження холесте-ринуЛПВЩ17,30 Підвищен-ня маси тіла8,30 | Збільше-ний апетит, підвищен-ня рівня глюкози в крові до рівнів гіпергліке-мії6,30 | Гіпонатрі-ємія19 Цукровий діабет1,5 Загострен-ня вже існуючого цукрового діабету | Метаболіч-ний синдром29 | ||
| Психічні розлади | Незвичайні сни та нічні кошмари, суїцидаль-ні думки та суїцидаль-на поведінка20 | Сомнамбу-лізм та пов’язані з цим явища, такі як розмови уві сні та розлади харчової поведінки у сні | ||||
| З боку нервової системи | Запаморо-чення4,16, сонли-вість2,16, головний біль, екстра-пірамідні симпто-ми1,21 | Дизартрія | Судоми1, синдром неспокій-них ніг, тардівна дискіне-зія1,5,непритом-ність4,16 стан сплутаної свідомості | |||
| З боку серця | Тахікар-дія4, серцеби-ття23 | Подовжен-ня інтервалу QT1,12,18, брадикар-дія32 | Кар-діоміо-патія та міокар-дит | |||
| З боку органів зору | Нечіткість зору | |||||
| З боку судин | Ортоста-тична гіпотен-зія4,16 | Венозна тромбоембо-лія1 | Ін-сульт33 | |||
| З боку органів дихання, грудної клітки та середостіння | Задишка23 | Риніт | ||||
| З боку шлунково-кишкового тракту | Сухість у роті | Запор, диспепсія, блювання25 | Дисфагія7 | Панкреатит1, кишкова непрохід-ність/ заворот кишок | ||
| З боку печінки та жовчовивід-них шляхів | Підвищен-ня рівня аланін-амінотран-сферази (АЛT) у сироватці крові3, підвищен-ня рівнів гамма-ГТ3 | Підвищен-ня рівня аспартат-трансамі-нази (АСТ)3 у сироватці крові | Жовтяниця5, гепатит | |||
| З боку шкіри та підшкірної клітковини | Ангіонев-ротичний набряк5, синдром Стівенса-Джонсона5 | Токсич-ний епідер-маль-ний некро-ліз, муль-тифор-мна ерите-ма, гос-трий генера-лізова-ний екзен-тематозний пусту-льоз, шкірні реакції, що супро-воджу-ються еози-нофілі-єю та систе-мнимипроя-вами (DRESS), шкір-ний васку-літ | ||||
| З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини | Рабдоміо-ліз | |||||
| З боку нирок та сечовивідних шляхів | Затримка сечови-пускання | |||||
| Вагітність, післяполого-вий період та перинатальні стани | Син-дром відмі-ни у ново-народ-жених31 | |||||
| З боку репродуктив-ної системи та молочних залоз | Сексуальна дисфункція | Пріапізм, галакторея, набряки молочних залоз, порушення менструаль-ного циклу | ||||
| Загальні порушення та реакції в місці введення лікарського засобу | Симпто-ми відміни (припине-ння застосу-вання)1,9 | Легка астенія, периферич-ний набряк, дратівли-вість, лихоманка | Злоякісний нейролепти-чний синдром1, гіпотермія | |||
| Лабораторні показники | Підвищення рівня креатинін-фосфокінази у крові14 |
(1) Див. розділ «Особливості застосування».
(2) Сонливість може виникати, як правило, протягом перших 2-х тижнів лікування і зазвичай зникає при продовженні застосування кветіапіну.
(3) Безсимптомне підвищення (зсув від норми до > 3 × ВМН у будь-який час) рівнів трансаміназ у сироватці крові (АЛТ, АСТ) або рівнів гамма-ГТ спостерігалося у деяких пацієнтів при застосуванні кветіапіну. Ці підвищення зазвичай були оборотними при продовженні лікування кветіапіном.
(4) Як і інші антипсихотичні лікарські засоби, що блокують альфа1-адренорецептори, кветіапін часто може спричиняти ортостатичну гіпотензію, що супроводжується запамороченням, тахікардією та, у деяких пацієнтів непритомністю, особливо в період підбору початкової дози (див. розділ «Особливості застосування»).
(5) Підрахунок частоти цих ПРЛЗ проводився з урахуванням лише постмаркетингових даних застосування кветіапіну в лікарській формі зі швидким вивільненням.
(6) Рівень глюкози у крові натще ≥126 мг/дл (≥7,0 ммоль/л) або рівень глюкози у крові після їди ≥200 мг/дл (≥11,1 ммоль/л) щонайменше в одному випадку.
(7) Зростання частоти виникнення дисфагії при застосуванні кветіапіну порівняно з плацебо спостерігалося тільки в ході клінічних досліджень біполярної депресії.
(8) Базується на >7 % збільшенні маси тіла порівняно з початковою. Виникає переважно протягом перших тижнів терапії у дорослих.
(9) У ході короткочасних плацебо-контрольованих клінічних досліджень монотерапії, в яких оцінювали симптоми припинення лікування, найчастіше спостерігалися такі симптоми відміни: безсоння, нудота, головний біль, діарея, блювання, запаморочення та дратівливість. Частота цих реакцій суттєво знижувалася через 1 тиждень після припинення лікування.
(10) Рівень тригліцеридів ≥200 мг/дл (≥2,258 ммоль/л) (пацієнти віком ≥18 років) або ≥150 мг/дл (≥1,694 ммоль/л) (пацієнти віком
(11) Рівень холестерину ≥240 мг/дл (≥6,2064 ммоль/л) (пацієнти віком ≥18 років) або ≥200 мг/дл (≥5,172 ммоль/л) (пацієнти віком
(12) Див. текст нижче.
(13) Кількість тромбоцитів ≤100 × 109/л щонайменше в одному випадку.
(14) Згідно з повідомленнями клінічних досліджень про небажані явища, підвищення рівня креатинфосфокінази в крові не асоційоване зі злоякісним нейролептичним синдромом.
(15) Рівні пролактину (пацієнти віком >18 років): >20 мкг/л (>869,56 пкмоль/л) для чоловіків; >30 мкг/л (>1304,34 пкмоль/л) для жінок у будь-який час.
(16) Може призвести до падіння.
(17) Рівень холестерину ЛПВЩ:
(18) Кількість пацієнтів, у яких змінювалася тривалість інтервалу QTC від
(19) Зсув від >132 ммоль/л до ≤132 ммоль/л щонайменше в одному випадку.
(20) Повідомлялося про випадки суїцидальних думок та суїцидальної поведінки під час терапії кветіапіном або в ранній період після відміни лікування.
(21) Див. розділ «Фармакодинаміка».
(22) Зниження рівня гемоглобіну до ≤13 г/дл (8,07 ммоль/л) для чоловіків, ≤12 г/дл (7,45 ммоль/л) для жінок щонайменше в одному випадку траплялося в 11 % пацієнтів, що лікувалися кветіапіном, в усіх дослідженнях, включаючи відкриті додаткові дослідження. Для цих пацієнтів середнє максимальне зниження гемоглобіну в будь-який час становило -1,50 г/дл.
(23) Ці повідомлення часто траплялися на фоні тахікардії, запаморочення, ортостатичної гіпотензії та/або супутніх серцевих/респіраторних захворювань.
(24) На основі відхилень від нормального початкового рівня до потенційно клінічно значущого значення у будь-який час після початку всіх досліджень. Відхилення загального Т4, вільного Т4, загального Т3 та вільного Т3 становило 5 мМО/л у будь-який час.
(25) Відповідно до підвищення частоти блювання у пацієнтів літнього віку (віком ≥65 років).
(26) На основі відхилень у кількості нейтрофілів від ≥1,5 ×109/л спочатку до 9/л у будь-який час протягом лікування та на основі наявності пацієнтів із тяжкою нейтропенією (9/л) та інфекцією протягом усіх клінічних досліджень кветіапіну.
(27) На основі відхилень від нормального початкового рівня до потенційно клінічно значущого значення в будь-який час після початку всіх досліджень. Відхилення кількості еозинофілів становило>1 × 109 клітин/л у будь-який час.
(28) На основі відхилень від нормального початкового рівня до потенційно клінічно значущого значення в будь-який час після початку всіх досліджень. Відхилення кількості лейкоцитів становило ≤ 3 × 109 клітин/л у будь-який час.
(29) На основі повідомлень про небажані явища щодо метаболічного синдрому в усіх клінічних дослідженнях кветіапіну.
(30) Під час клінічних досліджень у деяких пацієнтів спостерігалося погіршення більше ніж одного з метаболічних факторів маси тіла, рівня глюкози та ліпідів у крові.
(31) Див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю».
(32) Може виникнути під час або невдовзі після початку терапії та асоціюватися з гіпотензією та/або непритомністю. Частота виникнення ґрунтується на повідомленнях щодо побічних реакцій брадикардії та пов’язаних з цим явищ у всіх клінічних дослідженнях кветіапіну.
(33) На основі одного ретроспективного нерандомізованого епідеміологічного дослідження.
Повідомлялося про випадки подовження інтервалу QT, шлуночкових аритмій, раптової несподіваної смерті, зупинки серця та піруетної тахікардії «torsades de pointes» на фоні застосування нейролептиків, що вважаються специфічними для цього класу лікарських засобів.
Повідомлялося про тяжкі шкірні небажані реакції (SCAR), включаючи синдром Стівенса–Джонсоса (SJS), токсичний епідермальний некроліз (TEN), шкірні реакції, що супроводжуються еозинофілією та системними проявами (DRESS), у зв’язку з лікуванням кветіапіном.
Пацієнти дитячого віку
Ті ж ПРЛЗ, що були описані вище у дорослих, слід розглядати і серед дітей та підлітків. Таблиця 2 узагальнює ПРЛЗ, що виникають з вищою частотою у пацієнтів дитячого та підліткового віку (10–17 років), ніж у дорослих, або ПРЛЗ, що не спостерігалися в групі дорослих хворих.
Таблиця 2.
ПРЛЗ серед дітей та підлітків, асоційовані з лікуванням кветіапіном, що трапляються частіше, ніж у дорослих, або не спостерігаються в групі дорослих пацієнтів
Частота виникнення небажаних явищ визначена за такою класифікацією: дуже часто
(> 1/10), часто (> 1/100, 1/1000, 1/10000,
| Системи органів | Дуже часто | Часто |
| З боку ендокринної системи | Підвищення рівня пролактину1 | |
| Порушення метаболізму та харчування | Збільшений апетит | |
| З боку нервової системи | Екстрапірамідні симптоми3,4 | Втрата свідомості |
| З боку судин | Підвищення артеріального тиску2 | |
| З боку органів дихання, грудної клітки та середостіння | Риніт | |
| З боку шлунково-кишкового тракту | Блювання | |
| Загальні порушення та реакції в місці введення лікарського засобу | Дратівливість3 |
1 Рівні пролактину (пацієнти 20 мкг/л (>869,56 пкмоль/л) для чоловіків; >26 мкг/(>1130,428 пкмоль/л) для жінок у будь-який час. Менше ніж 1 % пацієнтів мали зростання рівня пролактину >100 мкг/л.
2На основі відхилень вище клінічно значущих значень (на основі критеріїв Національного інституту охорони здоров’я) або підвищення >20 мм рт. ст. для систолічного або >10 мм рт. ст. для діастолічного кров’яного тиску в будь-який час у двох короткотривалих(3– 6 тижнів) плацебо-контрольованих дослідженнях у дітей та підлітків.
3Примітка: частота відповідає такій, що спостерігалася в дорослих, проте може бути пов’язана з іншими клінічними проявами у дітей та підлітків порівняно з дорослими.
4 Див. розділ «Фармакодинаміка».
Повідомлення про побічні реакції
Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.
Термін придатності.
3 роки.
Умови зберігання.
Зберігати при температурі не вище 30 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 10 таблеток у блістері. По 6 блістерів у картонній коробці.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробник.
АстраЗенека ЮК Лімітед.
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.
СілкРоад Бізнес Парк, Макклсфілд, SK102NA, Велика Британія.
Источником информации для описания является Государственный Реестр Лекарственных Средств Украины
ВНИМАНИЕ! Цены актуальны только при оформлении заказа в электронной медицинской информационной системе Аптека 9-1-1. Цены на товары при покупке непосредственно в аптечных заведениях-партнерах могут отличаться от указанных на сайте!
Добавление отзыва
{{docMaster.documentName}}
{{docVisa.documentName}}
