Упаковка / 5 шт.
ампула
Торговое название | Конвулекс |
Действующие вещества | Натрия вальпроат |
Количество действующего вещества: | 100 мг/мл |
Форма выпуска: | раствор для инъекций |
Количество в упаковке: | 5 ампул по 5 мл |
Первичная упаковка: | ампула |
Способ применения: | Внутривенное |
Взаимодействие с едой: | Не имеет значения |
Температура хранения: | от 5°C до 25°C |
Чувствительность к свету: | Чувствительный |
Признак: | Импортный |
Происхождение: | Химический |
Рыночный статус: | Брендированный дженерик |
Производитель: | Г.Л. ФАРМА ГМБХ |
Страна производства: | Австрия |
Заявитель: | Бауш Хелс |
Условия отпуска: | По рецепту |
Код АТС N Препараты для лечения заболеваний нервной системы N03 Противоэпилептические средства N03A Противоэпилептические средства N03AG Производные жирных кислот N03AG01 Кислота вальпроевая |
Фармакодинамика. фармакологические эффекты вальпроата направлены преимущественно на цнс. препарат оказывает противосудорожное действие при различных типах эпилепсии у человека.
Данные экспериментальных и клинических исследований вальпроата указывают на существование двух механизмов противосудорожного действия препарата.
Первый механизм — это прямой фармакологический эффект, связанный с концентрацией вальпроата в плазме крови и головном мозгу.
Второй механизм является косвенным. Он связан с метаболитами вальпроата, которые остаются в головном мозгу, или с модификациями нейромедиаторов, или с прямым действием на мембрану. Вероятной является гипотеза о том, что после введения вальпроата повышается уровень ГАМК.
Вальпроат снижает продолжительность промежуточной фазы сна и одновременно увеличивает фазу медленно-волнового сна.
Конвулекс сироп. Вальпроат максимально на 80–95% связывается с белками плазмы крови. При уровне в плазме крови более 100 мг/л свободная фракция увеличивается. Концентрация вальпроата в цереброспинальной жидкости уравнивается с концентрацией свободного вальпроата в плазме крови.
Вальпроат проникает через плаценту и в грудное молоко (1–10% общей концентрации в плазме крови).
Вальпроат метаболизируется в печени, в основном глюкуронизируется.
Экскретируется преимущественно с мочой в форме глюкуронидов.
Фармакокинетика. При различных фармакокинетических исследованиях вальпроата было доказано, что:
Вальпроат не индуцирует ферменты, входящие в состав метаболической системы цитохрома Р450. В отличие от других противоэпилептических препаратов вальпроат не ускоряет ни собственную биотрансформацию, ни биотрансформацию других веществ, таких как эстропрогестагены и пероральные антикоагулянты.
Конвулекс р-р. Если вальпроевая кислота комбинируется с другими препаратами (примидон, фенитоин, фенобарбитал, карбамазепин), T½ уменьшается до 4–9 ч в зависимости от степени индукции ферментов. T½ у новорожденных и младенцев в возрасте до 18 мес составляет 10–67 ч. Самый длинный T½ отмечали у 2-месячного ребенка, примерно как у взрослых.
T½ увеличивается у пациентов с заболеваниями печени. В случае передозировки T½ — 30 ч.
В III триместр беременности время распределения препарата увеличивается, печеночный и почечный клиренс повышается. Концентрация в плазме крови может снизиться, даже если доза оставалась неизменной.
Конвулекс 300/500 мг ретард, Конвулекс 150/300/500 мг капсулы. По сравнению с формой вальпроата, покрытой кишечно-растворимой оболочкой, форма с замедленным высвобождением в эквивалентных дозах имеет следующие характеристики:
Конвулекс сироп. взрослые и дети. в виде монотерапии или в комбинации с другими противоэпилептическими препаратами для:
Дети. Профилактика повторных приступов после одной или более фебрильных судорог согласно критериям осложненных фебрильных судорог, когда прерывистая профилактика бензодиазепинами неэффективна.
Конвулекс р-р. Для временного лечения эпилепсии у взрослых и детей в качестве замены пероральной формы в случае временной невозможности принимать препарат перорально.
Конвулекс 300/500 мг ретард. У взрослых: как монотерапия или в комбинации с другими противоэпилептическими препаратами:
У детей: как монотерапия или в комбинации с другими противоэпилептическими препаратами:
Лечение маниакального синдрома при биполярных расстройствах.
Конвулекс сироп. следует учитывать, что суточная доза подбирается индивидуально в зависимости от возраста, массы тела и чувствительности к препарату.
Конвулекс сироп специально разработан для лечения детей, имеет приятный вкус, что облегчает прием препарата. Содержит заменитель сахара ликасин и не вызывает кариеса.
Для индивидуальных групп пациентов существуют другие лекарственные формы, содержащие натрия вальпроат.
Оптимальной дозы для пациента, уже применяющего противоэпилептические средства, которые заменяются препаратом Конвулекс, следует достигать постепенно, примерно в течение 2 нед. Затем, в зависимости от эффективности лечения, снижать дозу другого противоэпилептического средства.
Для пациента, не применяющего другие противоэпилептические препараты, дозу повышать постепенно каждые 2–3 дня, чтобы достичь оптимальной дозы примерно в течение 1 нед.
В случае необходимости комбинированного лечения с другими противоэпилептическими препаратами их следует добавлять постепенно.
При лечении эпилепсии, как правило, суточную дозу следует применять за несколько приемов.
Препарат желательно принимать во время еды, распределив суточную дозу на 2 приема — для детей до 1 года, на 3 приема — для детей от 1 года.
Для дозирования сиропа Конвулекс предоставляется специальный шприц-дозатор.
Средняя суточная доза составляет:
Детям до 3 лет применять вальпроат натрия рекомендуется только в виде монотерапии и только в случаях, когда ожидаемая польза от лечения превышает риск развития осложнений в виде поражения функции печени и панкреатита у пациентов этой возрастной группы.
Конвулекс р-р. В качестве простой заместительной терапии:
При необходимости быстрого достижения и поддержания эффективной концентрации в плазме крови:
в/в инъекция в течение 5 мин в дозе 15 мг/кг болюсно, затем — постоянная инфузия со скоростью потока 1 мг/кг/ч, постепенно корректируя скорость введения для обеспечения уровня вальпроата в плазме крови ≈75 мг/л. После чего скорость введения изменяется в зависимости от диагноза и состояния пациента.
После окончания инфузии возобновление лечения в пероральной форме сразу компенсирует количество выведенного препарата. При этом или используется предварительное дозирование или сначала вводится откорректированная доза.
Для детей в возрасте старше 2 мес рекомендуется начинать введение или инфузионную терапию из расчета 0,8–1,35 мг/кг/ч.
Рекомендуемые средние суточные дозы:
Ввести препарат следует в течение 24 ч после приготовления р-ра.
Следует использовать такие р-ры для приготовления инфузионного р-ра Конвулекс: изотонический р-р натрия хлорида, р-р глюкозы 5%, р-р Рингера лактатный.
Конвулекс 300/500 мг ретард. Принимать внутрь. Таблетки/капсулы принимают не разжевывая, запивая небольшим количеством жидкости, во время или после приема пищи.
Суточную дозу следует принимать в 1 или 2 раза, желательно во время еды.
Однократное применение возможно в случае хорошо контролируемой эпилепсии.
Таблетку глотают целиком, не измельчая и не разжевывая ее.
Лечение эпилепсии. Начальная суточная доза обычно составляет 10–15 мг/кг, затем ее следует повысить до достижения оптимальной дозы.
Средняя суточная доза составляет 20–30 мг/кг. Однако, если эпилепсия является неконтролируемой при таких дозах, их можно повысить при тщательном наблюдении за состоянием пациента.
Для детей обычная доза составляет 30 мг/кг/сут.
Для взрослых обычная доза составляет 20–30 мг/кг/сут.
Для лиц пожилого возраста дозу следует устанавливать в зависимости от уровня контроля над эпилепсией.
Суточную дозу определяют в зависимости от возраста и массы тела пациента, однако следует также учитывать широкий спектр индивидуальной чувствительности к препарату.
Не установлено четкой корреляции между суточной дозой, концентрацией препарата в плазме крови и терапевтическим эффектом: дозу рекомендуется устанавливать на основании клинического ответа. Определение концентрации вальпроевой кислоты в плазме крови может стать дополнением к клиническому наблюдению в случаях, когда эпилепсию не удается адекватно контролировать или когда есть подозрение на развитие побочных эффектов. Диапазон терапевтически эффективных концентраций вальпроата в плазме крови обычно составляет 40–100 мг/л (300–700 мкмоль/л).
Лечение маниакального синдрома при биполярных расстройствах. Рекомендуемая начальная доза — 20 мг/кг/сут. Дозу можно корректировать в зависимости от индивидуального клинического ответа. Максимальная доза не должна превышать 3000 мг/сут. Рекомендуемая поддерживающая доза для лечения биполярных расстройств — 1000–2000 мг/сут.
— повышенная чувствительность к препарату, дивальпроату, вальпромиду или любому из компонентов препарата в анамнезе.
Конвулекс сироп
Конвулекс 150/300/500 мг капсулы, Конвулекс 300/500 мг ретард,
Конвулекс р-р. для оценки уровня побочных эффектов применялись следующие критерии частоты: очень часто (≥1/10), часто (≥1/100, 1/10), иногда (≥1/1000, 1/100), редко ( ≥1/10 000, 1/1000 ), очень редко (1/10 000).
Изолированная и умеренная гипераммониемия без изменений со стороны показателей функции печени или без клинических проявлений, особенно при терапии несколькими лекарственными средствами, не должна приводить к прекращению лечения.
Со стороны системы кроветворения и лимфатической системы: увеличение количества кровотечений. Редко проявляются тромбоцитопения (особенно у детей) или лейкопения, часто исчезают даже при продолжении терапии, но полностью проходят, когда применение вальпроевой кислоты прекращается. В некоторых случаях повреждение костного мозга может привести к лимфопении, нейтропении, панцитопении или анемии.
Препарат снижает концентрацию фибриногена и фактора коагуляции VIII и подавляет вторую фазу агрегации тромбоцитов, увеличивает продолжительность кровотечений.
Отмечались единичные сообщения о случаях снижения концентрации фибриногена без клинических признаков, такие нарушения появлялись на фоне применения препарата в высоких дозах.
Изменения лабораторных показателей: АлАТ, АсАТ, ЛДГ, ЩФ, амилазы. Эти изменения могут быть дозозависимыми и транзиторными, требуют осуществления контроля и коррекции лечения (снижение дозы или отмена препарата) в зависимости от их характера и степени интенсивности (например прекращение лечения, если уровни печеночных трансаминаз более чем втрое превышают верхнюю границу нормы).
Аплазия красного костного мозга, в том числе истинная эритроцитарная аплазия, макроцитоз.
Со стороны костно-мышечной системы и соединительной ткани: снижение минеральной плотности костной ткани, остеопения, остеопороз, переломы.
Со стороны нервной системы: возможно возникновение головной боли, сонливости, тремора, парестезии; иногда проявляются спастичность и атаксия, раздражительность и гиперактивность, галлюцинации, звон в ушах. Сообщалось о частичной и полной потере слуха, но связь с применением препаратов, содержащих вальпроевую кислоту, не доказана; редко — атаксия.
Нарушение сознания и ступор развиваются из-за повышения частоты приступов и могут приводить к энцефалопатии. Эти нарушения проявляются в случае быстрого повышения дозы препарата или применения множественной противоэпилептической терапии (особенно фенобарбитуратом), нарушения обычно проходят, когда терапия прекращается или снижается доза.
Если применение вальпроата в комбинации с другими противоэпилептическими средствами (особенно фенитоном) продолжается долгое время, отмечаются нарушения деятельности головного мозга (энцефалопатия): увеличение количества приступов, ступор, миастения (мышечная гипотония), нарушение двигательной деятельности (хорееподобная дискинезия), изменения в электроэнцефалограмме.
Иногда выявляют деменцию с церебральной атрофией, исчезающую при прекращении терапии вальпроатом. Сообщалось о временных проявления болезни Паркинсона под влиянием препарата.
Вертиго, экстрапирамидные расстройства, психическое и эмоциональное возбуждение, в начале лечения в исключительных случаях — нарушение речи; сообщалось о случаях гипераммониемии, сопровождавшейся неврологическими симптомами (которые даже могут прогрессировать до развития комы), требующих дополнительных анализов.
У детей, у чьих матерей отмечают эпилепсию, выявляли задержку психомоторного развития. Однако нельзя четко указать на причинно-следственную связь между генетическими, социальными, экологическими факторами, заболеваниями матери и противоэпилептической терапией.
Со стороны ЖКТ: панкреатит. В зависимости от дозы возможно изменение массы тела, повышение аппетита или возникновение анорексии, нарушение ощущения вкуса. Иногда выявляли повышение саливации, диарею, рвоту, икоту. В начале терапии вальпроатом могут проявляться тошнота, боль в эпигастральной области, но это не является показателем для прекращения терапии.
Со стороны почек и мочевыделительной системы: недержание мочи, поражения почек, особенно у детей. После применения Конвулекса описаны случаи возникновения дефицита карнитина. Проявлениями этого дефицита являются преимущественно утомляемость, астения и миалгия. В случае возникновения подобных симптомов следует заподозрить возникновение дефицита карнитина, вызванного вальпроевой кислотой. Получены единичные сообщения о синдроме Фанкони (метаболический ацидоз, фосфатурия, аминоацидурия, глюкозурия), который исчезает после отмены терапии вальпроатом.
Со стороны печени: изолированная и умеренная гипераммониемия без изменений со стороны показателей функции печени или без клинических проявлений, особенно при терапии несколькими лекарственными средствами, не должна приводить к прекращению лечения.
Со стороны кожных покровов: потеря волос и отеки. Мультиформная эритема, сыпь на коже, несистемная или системная красная волчанка.
Случайное попадание в артерию или косвенное венозное применение может привести к повреждению тканей. Применение терапии вальпроатом иногда вызывает такие кожные реакции, как эритема. Также сообщалось об изменениях в механизмах иммунологической защиты (васкулит). Возможно проявление аллергических реакций. Отмечались единичные сообщения о серьезных повреждениях кожи (синдром Стивенса — Джонсона, токсический эпидермальный некролиз или синдром Лайелла).
Со стороны эндокринной системы: редко сообщалось о возможном повышении тестостерона. Кроме того, возможно развитие аменореи и нарушение менструального цикла.
Общие нарушения: редко проявляются местные реакции, воспаление в месте введения р-ра, неспецифическая боль, мимолетная тошнота и сонливость через несколько минут после введения препарата. Ангионевротический отек, реакция на препарат, которая сопровождается эозинофилией и системными симптомами (DRESS).
Со стороны гепатобилиарной системы: в зависимости от дозы могут отмечать нарушения деятельности печени (иногда с летальным исходом). Высокая степень риска поражений печени у детей, особенно если им назначена множественная противоэпилептическая терапия.
С целью предупреждения поражений печени и поджелудочной железы у пациентов следует контролировать появление следующих симптомов: уменьшение выраженности противоэпилептического эффекта, увеличение количества приступов, постоянные жалобы на слабость, апатию, анорексию, летаргию, тошноту, рвоту, боль в животе, отеки отдельных частей или всего тела, нарушение сознания и двигательной деятельности.
Отмечены единичные случаи поражения поджелудочной железы с летальным исходом.
Особо следует контролировать состояние детей. В случае проявления этих симптомов детальное медицинское обследование должно сопровождаться лабораторными анализами.
Со стороны репродуктивной системы: риск тератогенных эффектов. Отмечались единичные сообщения о возможности возникновения поликистоза яичников. Бесплодие мужчин. Гипонатриемия, синдром недостаточной секреции антидиуретического гормона. Сообщалось о возникновении аменореи и нарушении регулярности менструального цикла.
Конвулекс сироп, Конвулекс 300/500 мг ретард. Врожденные, семейные и генетические расстройства: риск тератогенных эффектов (см. Применение в период беременности и кормления грудью).
Со стороны крови и лимфатической системы: сообщалось о случаях дозозависимой тромбоцитопении, которая, как правило, проявляется систематически и без клинических последствий. У пациентов с асимптомной тромбоцитопенией по возможности показано простое снижение дозы препарата с учетом уровней тромбоцитов и степени контроля заболевания, что, как правило, приводит к исчезновению тромбоцитопении. Сообщалось о случаях снижения уровней фибриногена или увеличения продолжительности времени кровотечения (особенно при применении высоких доз препарата) — как правило, без клинических последствий. Вальпроат ингибирует вторую фазу агрегации тромбоцитов. Реже сообщалось о случаях возникновения анемии, макроцитоза, лейкопении и в исключительных случаях — панцитопении. Аплазия красного костного мозга или истинная эритроцитарная аплазия. Агранулоцитоз. Снижение концентрации VIII фактора коагуляции, лимфоцитоз.
Гипераммониемия (клинические проявления: тошнота, атаксия, неврологические симптомы, отеки). Транзиторное повышение уровня трансаминаз, ЛДГ, ЩФ, амилазы.
Со стороны нервной системы: сообщалось о таких временных и/или дозозависимых побочных эффектах, как мелкоамплитудный постуральный тремор и сонливость. Сообщалось о случаях атаксии, выявлявшихся редко. Сообщалось о случаях обратимых экстрапирамидных расстройств, включая паркинсонизм. Очень редко — нарушения когнитивной функции с постепенным возникновением и прогрессирующим развитием, которые могут прогрессировать до полной деменции и являются обратимыми, исчезая после прекращения лечения за период продолжительностью от нескольких недель до нескольких месяцев. Спутанность сознания или судороги: при применении вальпроата отмечалось несколько случаев ступора или летаргии, которые иногда приводили к временной коме (энцефалопатии), изолированной или в сочетании с парадоксальным усилением судорог, которые исчезали после прекращения лечения или отмены препарата. Эти состояния чаще развиваются при терапии несколькими лекарственными средствами (в частности фенобарбиталом или топираматом) или после резкого повышения дозы вальпроата. Часто выявляют случаи изолированной и умеренной гипераммониемии без изменений со стороны показателей функции печени, особенно при терапии несколькими лекарственными средствами, и это не должно приводить к прекращению лечения. Сообщалось о случаях гипераммониемии, сопровождавшейся неврологическими симптомами (которые даже могут прогрессировать до развития комы), требующих проведения дополнительных анализов (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ). Сообщалось о головной боли, ангионевротическом отеке, васкулите.
Со стороны органа слуха и равновесия: в исключительных случаях сообщалось об обратимой или необратимой потере слуха.
Со стороны ЖКТ: в начале лечения у некоторых лиц могут возникать тошнота, рвота, боль в области желудка, диарея, которые, как правило, исчезают через несколько дней без прекращения лечения. Очень редко — развитие панкреатита, при котором требуется отмена препарата. Последствия иногда могут быть летальными (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ). Анорексия, запоры, гиперсаливация.
Со стороны почек и мочевыделительной системы: в исключительных случаях сообщалось о поражении почек. Очень редко — энурез и недержание мочи, обратимый синдром Фанкони, но механизм возникновения до сих пор неизвестен.
Со стороны кожи и подкожной клетчатки: сообщалось о временном и/или дозозависимом выпадении волос. Отмечали такие кожные реакции, как экзантематозные высыпания, в отдельных случаях — развитие синдрома Лайелла, синдрома Стивенса — Джонсона и многоформной эритемы. Возможны аллергические реакции, включая сыпь, реакции гиперчувствительности. Медикаментозные высыпания с эозинофилией и системными проявлениями (DRESS синдром).
Сосудистые расстройства: васкулит.
Метаболические и алиментарные расстройства: очень редко — гипонатриемия, синдром неадекватной секреции антидиуретического гормона (СНСАГ); порфирия, гирсутизм, акне, парестезии, дефицит карнитина (проявления — утомляемость, астения, миалгия).
Общие нарушения и реакции в месте введения: отмечали случаи увеличения массы тела, которое является фактором риска развития синдрома поликистоза яичников, поэтому массу тела пациентов следует тщательно мониторировать (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ). Очень редко — появление периферических отеков (нетяжелых).
Со стороны иммунной системы: ангионевротический отек, синдром DRESS (медикаментозная сыпь с эозинофилией и системными проявлениями) или синдром повышенной чувствительности к лекарственному средству. Системная красная волчанка.
Со стороны гепатобилиарной системы: заболевания печени (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ).
Со стороны репродуктивной системы и молочных желез: сообщалось также о случаях аменореи и нарушении менструального цикла. Бесплодие у мужчин. Гинекомастия, дисменорея, повышение уровня тестостерона, СНСАГ.
Психические расстройства: дезориентация; депрессия, вертиго, экстрапирамидные расстройства, включая паркинсонизм, седативный эффект, психическое и эмоциональное возбуждение, в частности у детей до начала лечения, расстройства речи, деменция с церебральной атрофией, проходит после прекращения лечения, гиперактивность, нистагм, звон в ушах, изменения аппетита, которые преимущественно заключались в усилении аппетита и увеличении массы тела.
Со стороны костно-мышечной системы и соединительной ткани: снижение минеральной плотности костной ткани, остеопения, остеопороз, переломы.
Начало применения противоэпилептического препарата иногда может сопровождаться возобновлением эпилептических припадков или возникновением тяжелых приступов или развитием у больного новых типов припадков независимо от спонтанных флуктуаций, отмечаемых при некоторых эпилептических состояниях. в случае применения вальпроата это прежде всего касается внесения изменений в схему комбинированной терапии противоэпилептическими препаратами или препаратами фармакокинетического взаимодействия (см. взаимодействие), токсичности (заболеваний печени или энцефалопатии — взаимодействие) или передозировки.
В организме человека действующее вещество препарата превращается в вальпроевую кислоту, поэтому не следует применять одновременно другие препараты, которые подвергаются такой же трансформации, во избежание передозировки вальпроевой кислоты (например дивальпроат, вальпромид).
Конвулекс следует применять с большой осторожностью в следующих случаях: лечение новорожденных, которым необходимо дополнительное применение противоэпилептических средств, лечение детей и подростков с сопутствующими заболеваниями и тяжелой формой приступов, повреждения костного мозга, врожденный дефицит ферментов, гипопротеинемия, системная красная волчанка.
Риск развития локального некроза тканей. Препарат следует вводить только в/в. В/м инъекции этого лекарственного средства делать нельзя.
Нарушение функции печени. Условия возникновения. Получены единичные сообщения о тяжелых, а иногда и летальных случаях поражения печени. Группу повышенного риска составляют младенцы и дети в возрасте до 3 лет с тяжелой эпилепсией, особенно эпилепсией, связанной с повреждением головного мозга, задержкой психического развития и/или врожденным метаболическим или дегенеративным заболеванием нервной системы. У детей в возрасте старше 3 лет частота таких осложнений значительно уменьшается и постепенно снижается с возрастом. В подавляющем большинстве случаев такое повреждение печени отмечали в течение первых 6 мес лечения, обычно в течение 2–12 нед, чаще всего при комплексной противоэпилептический терапии.
Возможные признаки. Ранняя диагностика основывается преимущественно на клинических симптомах. Прежде всего необходимо учитывать 2 типа симптомов, которые могут предшествовать появлению желтухи, особенно у пациентов группы риска:
Рекомендуется проинформировать пациента (а если это ребенок, то его родителей) о том, что при появлении таких клинических симптомов следует немедленно обратиться к врачу. Кроме клинического обследования, следует безотлагательно провести функциональные печеночные пробы.
Выявление. В течение первых 6 мес лечения следует периодически проверять функцию печени. Среди традиционных анализов важнейшими считаются тесты, отражающие белково-синтетическую функцию печени, в частности уровень протромбина. При выявлении слишком низкого уровня протромбина, особенно если это сопровождается изменениями других лабораторных показателей (значительное снижение уровня фибриногена и факторов свертывания крови, повышение уровня билирубина и активности трансаминаз — см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ) лечение вальпроатом следует прекратить. Необходимо прекратить применение производных салицилатов, если эти препараты принимают одновременно, поскольку они используют те же пути метаболизма.
Панкреатит. Крайне редко выявляли случаи панкреатита , которые иногда заканчивались летально. Эти случаи не зависели от возраста больного и продолжительности лечения. Группу особого риска составляют дети младшего возраста.
Панкреатит, сопровождающийся негативными последствиями, чаще отмечают у детей младшего возраста или у пациентов с тяжелой эпилепсией, повреждением головного мозга или принимающих комплексную противоэпилептическую терапию.
Если панкреатит сопровождается печеночной недостаточностью, риск возникновения летальных случаев значительно повышается.
Меры предосторожности при применении. Лабораторное исследование функции печени следует проводить перед началом (см. ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ) и периодически в течение первых 6 мес лечения, особенно у пациентов, относящихся к группе риска (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ). При приеме этого препарата, особенно в начале, как и при лечении другими противоэпилептическими средствами, возможно изолированное и временное умеренное повышение уровня трансаминаз без каких-либо клинических проявлений.
В этом случае рекомендуется провести полное лабораторное обследование (в частности определить уровень протромбина) и, возможно, провести коррекцию дозы препарата и повторные анализы в зависимости от уровня изменений показателей.
У пациентов с почечной недостаточностью следует учитывать возможность повышения концентрации свободной формы вальпроевой кислоты в плазме крови и соответственно снизить дозу препарата.
У пациентов с острой абдоминальной болью или такими желудочно-кишечными симптомами, как тошнота, рвота и/или анорексия, следует провести дифференциальную диагностику с панкреатитом и при повышении уровня трансаминаз немедленно отменить препарат и провести альтернативную терапевтическую терапию.
Это лекарственное средство не рекомендуется применять у пациентов с дефицитом ферментов. У таких больных описаны случаи гипераммониемии, которые сопровождались ступором или комой.
У детей с невыясненными симптомами со стороны печени и ЖКТ (анорексия, рвота, случаи цитолиза), летаргией или комой в анамнезе, с задержкой умственного развития, в случае летального исхода младенца или ребенка в семейном анамнезе до начала лечения вальпроатом необходимо провести исследование метаболизма, особенно тест на аммониемию натощак и после приема пищи.
Хотя при лечении вальпроатом нарушения функции иммунной системы отмечали крайне редко, следует тщательно взвесить потенциальную пользу от применения вальпроата и потенциальный риск при назначении препарата больным с системной красной волчанкой.
Перед началом лечения пациентов следует предупредить о риске увеличения массы тела, а также принять соответствующие меры, преимущественно диетического характера, чтобы свести это явление к минимуму.
Начиная лечение, следует убедиться в отсутствии беременности у женщин репродуктивного возраста, а также в том, что они пользовались эффективными средствами контрацепции до начала лечения (см. Применение в период беременности и кормления грудью).
Немедленно прекратить применение препарата необходимо в таких случаях: общее недомогание неизвестного генеза; клинические признаки расстройств печени или поджелудочной железы или увеличение количества кровотечений, повышение уровня печеночных трансаминаз в 2–3 раза даже при отсутствии клинических признаков, следует помнить о возможности ферментативной индукции, вызванной сопутствующими препаратами, незначительное (в 1½–2 раза) повышение уровня печеночных трансаминаз, сопровождающееся признаками гриппа с высокой температурой тела, нарушение свертывания крови (уменьшение уровня фибриногена и коагуляционных факторов). Если возникло подозрение на серьезное нарушение функции печени, применение других препаратов, которые могут привести к подобным эффектам (например салицилаты), также необходимо прекратить.
Суицид, суицидальны мысли: в некоторых случаях применения противоэпилептических препаратов сообщалось о суицидальном поведении пациентов. Результаты метаанализа рандомизированного исследования противоэпилептических препаратов с применением плацебо также доказывают наличие небольшого риска суицидального поведения. Механизм этого риска неизвестен, и имеющиеся данные не исключают возможность суицидального поведения у пациентов, принимающих Конвулекс. Именно поэтому больные должны быть под постоянным наблюдением относительно проявлений суицидального поведения.
Другие предостережения. При применении препарата может повыситься уровень аммиака в плазме крови (гипераммониемия). Если появляются такие симптомы, как апатия, сонливость, тошнота или гипотония, повышение частоты приступов, то следует контролировать уровень аммиака и вальпроевой кислоты, если уровень повышен, необходимо снизить дозу. При ферментативной недостаточности цикла формирования мочевины в анамнезе у пациента клиническое обследование нарушений обмена веществ необходимо провести до назначения вальпроата.
Следует отметить, что, как и при применении других противоэпилептических препаратов, повышение уровня трансаминаз без клинических признаков могут отмечать и в начале терапии вальпроатом. В некоторых случаях возможны незначительная тошнота, иногда с рвотой и анорексией, исчезающие самопроизвольно. Если побочные эффекты не связаны с передозировкой препарата, применение Конвулекса следует прекратить. Перед началом хирургических вмешательств или при спонтанных кровотечениях и гематомах параметры коагуляции необходимо проверить.
Рекомендуется контролировать уровень протромбина, если антагонист витамина К назначают вместе с вальпроатом. Особое внимание следует уделить пациентам с заболеваниями костного мозга.
Карбапенемы: не рекомендуется сочетанное применение натрия вальпроата или препаратов, содержащих вальпроевую кислоту, с карбапенемами.
Применение при маниакальных эпизодах биполярных расстройств: если препараты лития противопоказаны, то применяют Конвулекс.
Детям в возрасте до 3 лет рекомендуется применять вальпроат только в виде монотерапии, предварительно тщательно взвесив терапевтическую пользу от лечения и риск повреждения печени и возникновения панкреатита у пациентов, относящихся к этой возрастной группе.
Перед началом терапии или хирургическим вмешательством, а также в случае появления спонтанных гематом или кровотечений рекомендуется провести анализ крови (определить формулу крови, включая определение количества тромбоцитов, время кровотечения и коагуляционные тесты) (см. ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ).
Детям следует избегать одновременного назначения производных салицилатов, поскольку при этом повышается риск возникновения гепатотоксических явлений и кровотечения (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ).
Во время лечения вальпроатом употреблять алкогольные напитки не рекомендуется.
При длительном применении возможно развитие гематом и кровотечений. В таких случаях следует немедленно отменить применение препарата Конвулекс.
Увеличение массы тела: Конвулекс нередко вызывает заметное увеличение массы тела. В начале терапии врач должен предупредить пациента о риске и определить соответствующие стратегии для минимизации этого эффекта.
Сахарный диабет: Конвулекс выделяется из организма преимущественно почками в форме кетонов, что может дать ложноположительный диагноз при анализе мочи на возможный диабет.
Системная красная волчанка: Конвулекс может, хотя и редко, индуцировать развитие системной волчанки или увеличивать выраженность уже существующего заболевания.
Гипераммониемия: при подозрении на ферментативную недостаточность цикла мочевины перед применением препарата следует провести ряд метаболических тестов для предотвращения гипераммониемии, вызванной вальпроатом.
Тиреоидные гормоны: в зависимости от концентрации в плазме крови вальпроат может замещать тиреоидные гормоны с сайтов связывания плазматических белков и повышать метаболизм этих гормонов, что может привести к ложноположительному диагнозу гипотиреоза.
Гематологические предостережения: перед началом терапии, а также перед хирургическими операциями следует провести необходимые гематологические тесты (коагулограмма, тромбиновое время и т.д.) для предотвращения потенциальных осложнений при кровотечениях. Пациентам с повреждениями костного мозга следует находиться под наблюдением.
Симптоматика гепатотоксичности: на ранних стадиях печеночной недостаточности для установления точного диагноза следует больше обращать внимание на клинические симптомы, чем на лабораторные тесты. Тяжелым заболеваниям печени могут предшествовать неспецифические симптомы, например внезапные приступы, потеря контроля над судорогами, недомогание, слабость, летаргия, анорексия, отеки, рвота, боль в животе, сонливость, желтуха. При таких симптомах необходимо полное прекращение приема препарата. Пациентам следует сразу сообщать врачу о появлении любого из этих симптомов. До сих пор не установлен конкретный метод исследования, но точные результаты дают тесты, отражающие катаболизм белков, например такие как тест на протромбиновое время. При нарушениях работы печени параллельный прием препаратов на основе салицилатов необходимо прекратить, поскольку они участвуют в том же метаболическом пути, что и вальпроат, и поэтому повышают риск печеночной недостаточности.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортным средством или работе с механизмами. В начале терапии вальпроатом, в высоких дозах или в комбинации с другими препаратами, влияющими на деятельность нервной системы, могут появляться такие признаки нарушения ЦНС, как сонливость или нарушение сознания. Конвулекс влияет на способность управлять транспортным средством, поэтому пациентам следует воздержаться от управления автомобилем и работы с механизмами на период лечения.
Применение в период беременности и кормления грудью
Беременность. По имеющимся данным не рекомендуется применять вальпроат натрия в период беременности, а также женщинам репродуктивного возраста, которые не применяют эффективные методы контрацепции.
Риск возникновения врожденных пороков развития плода, вызванных вальпроатом натрия, у беременных, принимающих этот препарат, в 3–4 раза выше, чем среди общей группы, в которой он составляет 3%. Чаще отмечают дефекты, связанные с нарушением закрытия эмбриональной нервной трубки (около 2–3%), лицевую дисморфию, расщепление губы и неба, краниостеноз, пороки развития сердца, почек и органов мочеполовой системы, а также деформации конечностей.
Важнейшими факторами риска возникновения подобных врожденных пороков развития является применение препарата в дозах, превышающих 1000 мг/сут, и комбинированное применение с другими противоэпилептическими средствами.
Полученные эпидемиологические данные не указывают на снижение общего коэффициента умственного развития у детей, матери которых применяли вальпроат натрия в период беременности. Однако у этих детей зафиксировано незначительное замедление развития речи и/или значительно более частое посещение логопеда или применение корректирующих мер. Кроме этого, описано несколько случаев аутизма и связанных с этим расстройств у детей, матери которых во время беременности принимали вальпроат натрия in utero. Необходимо проводить дополнительные исследования для того, чтобы подтвердить или опровергнуть все эти данные.
Маниакальные эпизоды биполярных расстройств. Препарат не следует применять во время беременности и женщинам репродуктивного возраста (применять, если необходимо, например в ситуациях, когда другие методы лечения неэффективны или не переносятся). Женщинам репродуктивного возраста следует использовать эффективные методы контрацепции во время лечения.
При планировании женщиной беременности. Если женщина планирует беременность, необходимо рассмотреть возможность применения других методов лечения. Если невозможно избежать применения вальпроата натрия (или нет альтернативы), рекомендуется принимать препарат в минимальной эффективной дозе и отдавать предпочтение применению форм пролонгированного действия, а если это невозможно, то распределить дозу на несколько приемов, чтобы избежать достижения Cmax вальпроевой кислоты в плазме крови.
До сих пор не получено доказательств, подтверждающих эффективность дополнительного применения фолиевой кислоты у женщин, которые в период беременности принимали вальпроат натрия. Однако учитывая положительное влияние фолиевой кислоты в других клинических ситуациях, ее можно назначать в дозе 5 мг/сут за месяц до и в течение 2 мес после зачатия. Независимо от того, принимает пациентка фолиевую кислоту или нет, специальное обследование на наличие пороков развития плода будет одинаковым.
Период беременности. Если нет другой возможности, кроме продолжения лечения вальпроатом натрия (или нет альтернативы), рекомендуется применять препарат в минимальной эффективной дозе и, по возможности, избегать доз, превышающих 1000 мг/сут.
Независимо от того, принимает пациентка фолиевую кислоту или нет, специальное обследование на наличие пороков развития плода будет одинаковым.
Предродовый период. У матерей перед родами следует провести коагуляционные тесты, в частности, определить количество тромбоцитов, уровень фибриногена в плазме крови и время свертывания крови (активированное частичное тромбопластиновое время (аЧТВ)).
У новорожденных. У новорожденных, матери которых принимали этот препарат в период беременности, может возникать геморрагический синдром, не связанный с дефицитом витамина К.
Нормальные показатели гемостаза у матери не исключают возможности нарушения гемостаза у новорожденного. Поэтому у новорожденного обязательно определяют количество тромбоцитов, уровень фибриногена в плазме крови и аЧТВ.
Кроме этого, сообщалось о случаях гипогликемии у новорожденных в течение первой недели жизни.
Период кормления грудью. Экскреция вальпроата натрия в грудное молоко достаточно низкая. Однако, учитывая вопросы, которые возникают в связи с имеющимися данными о замедлении развития речи у младенцев, матери которых в период беременности принимали этот препарат in utero, пациенткам лучше отказаться от кормления грудью.
Дети. В возрасте до 3 лет рекомендуется применять вальпроат только в виде монотерапии, предварительно тщательно взвесив терапевтическую пользу от лечения и риск повреждения печени и возникновения панкреатита у пациентов, относящихся к этой возрастной группе. У детей следует избегать одновременного назначения производных салицилатов, поскольку при этом повышается риск возникновения гепатотоксических явлений и кровотечения.
Одновременное применение с препаратами, которые могут вызывать судороги или снижать судорожный порог, не рекомендуется или вообще противопоказано, в зависимости от возможного риска. к таким препаратам относится большинство антидепрессантов (имипрамин, селективные ингибиторы захвата серотонина), нейролептики (фенотиазины и бутирофеноны) мефлохин, бупроприон, трамадол.
Противопоказаны комбинации с:
Комбинации, которые не рекомендуются:
Если такая комбинация необходима, требуется тщательное наблюдение за состоянием пациента.
Влияние других препаратов на натрия вальпроат. Фермент-индукционные противоэпилептические средства, такие как фенобарбитал, примидон, фенитоин и карбамазепин при одновременном применении ускоряют выведение вальпроевой кислоты из организма, уменьшают ее уровень в плазме крови, тем самым снижая эффективность препарата.
Фелбамат при сочетанном применении приводит к повышению концентрации свободного вальпроата (до 18%).
Мефлохин при одновременном применении ускоряет метаболизм натрия вальпроата, проявляет судорожный эффект и стимулирует возникновение эпилептических припадков.
Из-за подавления печеночного метаболизма концентрация вальпроата в плазме крови может повышаться при одновременном применении с циметидином и эритромицином.
Сочетанное применение с флуоксетином также приводит к повышению уровня вальпроевой кислоты, однако известны случаи ее снижения.
Снижение вальпроевой кислоты на 60–100% за 2 дня отмечают при одновременном применении с карбапенемами. Следует избегать сочетанного применения этих препаратов.
В случае одновременного применения вальпроата и препаратов, которые связываются с белками плазмы крови (ацетилсалициловая кислота), концентрация свободного вальпроата в плазме крови повышается (кислота вытесняет вальпроат из связи с белками крови). Применения вальпроата и ацетилсалициловой кислоты в обезболивающих дозах также следует избегать, особенно детям и младенцам.
С топираматом: риск возникновения гипераммониемии или энцефалопатии, которые обычно объясняются действием вальпроевой кислоты, при одновременном применении с топираматом.
Рекомендуется усиленный клинический и лабораторный контроль в начале лечения и в случае появления каких-либо симптомов, которые могут указывать на возникновение этих явлений.
С рифампицином: риск судорог в связи с ускорением печеночного метаболизма вальпроата рифампицином. Показаны клинический и лабораторный мониторинг, а также, возможно, коррекция дозы противосудорожного средства во время лечения рифампицином и после его прекращения.
С зидовудином: риск усиления побочных действий зидовудина, в частности гематологических эффектов, в связи с замедлением его метаболизма вальпроевой кислотой. Регулярный клинический и лабораторный мониторинг. Для проверки на предмет анемии в течение первых 2 мес применения этой комбинации следует проводить анализ крови.
Комбинации, которые следует принимать во внимание
С нимодипином (перорально и как экстраполяция, парентерально): усиление гипотензивного эффекта нимодипина из-за повышения его концентрации в плазме крови (снижение его метаболизма под действием вальпроата).
С литием: не влияет на уровень лития в плазме крови.
С пероральными контрацептивами: Конвулекс не вызывает индукции ферментов, поэтому он не снижает эффективности эстроген-прогестагенов у женщин, применяющих гормональные средства контрацепции.
Влияние натрия вальпроата на другие препараты. Повышение концентрации фенобарбитала, вызванное одновременным применением с вальпроатом, имеет важное клиническое значение, так как повышается риск седативного эффекта, особенно у детей. В таком случае следует снизить дозу фенобарбитала или примидона. Необходимо проводить обследования в течение первых 15 дней применения препаратов.
Концентрация свободного фенитонина (концентрация активного, связанного с белками крови) также повышается под влиянием вальпроата, однако общий уровень фенитонина в плазме крови может оставаться неизменным. В результате повышается риск седативного эффекта (почти повреждения мозга).
При одновременном применении с карбамазепином вальпроат потенцирует токсический эффект карбамазепина. Следует проводить клинические и лабораторные исследования показателей перед началом терапии, при необходимости дозы могут быть изменены.
С азтреонамом есть риск возникновения судорог из-за снижения концентрации вальпроевой кислоты в плазме крови.
Натрия вальпроат ослабляет метаболизм ламотригина и ускоряет его Т½. Дозу ламотригина следует корректировать в случае необходимости. Сочетанное применение препаратов может приводить к развитию кожных реакций, особенно в первые 6 нед сочетанного применения. Рекомендуется прекращение сочетанного применения до исчезновения этих симптомов.
Вальпроевая кислота повышает уровень фельбамата в плазме крови почти на 50%.
При одновременном применении вальпроата с бензодиазепинами, барбитуратами и нейролептиками, ингибиторами МАО и антидепрессантами усиливается психотропный эффект препаратов. В таких случаях следует провести клинические тесты и определить соответствующую дозу индивидуально.
Вальпроат также влияет на метаболизм таких средств, как кодеин.
Вальпроат повышает концентрацию зидовудина в плазме крови и его токсичность.
Сочетанное применение натрия вальпроата с антикоагулянтами или ацетилсалициловой кислотой приводит к развитию осложнений, связанных с кровотечениями. При одновременном применении препаратов следует контролировать параметры коагуляции.
Другие взаимодействия. Вальпроевая кислота частично метаболизируется в кетоновые тела, следует иметь в виду, что возможны ложноположительные результаты выделения кетонов у больных сахарным диабетом, у которых подозревают кетоацидоз.
Вальпроат не проявляет ферментного эффекта, действие гормональных контрацептивов не снижает уровень вальпроата.
Не исключено, что потенциально гепатотоксический препарат или алкоголь могут усиливать токсический эффект вальпроевой кислоты на печень.
Клиническим проявлением острой массивной передозировки являются кома, более или менее глубокая, которая сопровождается гипотонией мышц, гипорефлексией, миозом, угнетением дыхания и явлениями метаболического ацидоза.
Описаны также несколько случаев повышения внутричерепного давления, связанные с отеком головного мозга.
Неотложная помощь в условиях стационара должна включать поддержание эффективного диуреза, тщательное наблюдение за состоянием сердечно-сосудистой и дыхательной систем. В очень серьезных случаях проводят диализ. Для восстановления сознания эффективно применение в/в налоксона.
Прогноз при передозировке обычно благоприятный. Однако описаны несколько случаев передозировки, которые закончились летально.
В сухом защищенном от света месте при температуре до 25 °с.
Описание лекарственного средства/медицинского изделия Конвулекс р-р д/ин. 100мг/мл амп. 5мл №5 на этой странице подготовлено на основании инструкции о его применении и предоставляется исключительно для выполнения требований Закона Украины «О защите прав потребителей». Перед применением лекарственного средства/медицинского изделия следует ознакомиться с инструкцией по его применению и проконсультироваться с врачом. Помните, самолечение может быть вредным для Вашего здоровья.
Аналогами со сходным терапевтическим эффектом являются:
Упаковка / 5 шт.
Склад:
Діюча речовина: valproic acid;
1 ампула (5 мл) містить натрію вальпроату 500 мг (еквівалентно вальпроєвої кислоти 433,9 мг); 1 мл розчину містить натрію вальпроату 100 мг;
Допоміжні речовини: натрію гідрофосфат, додекагідрат; натрію гідроксид; вода для ін’єкцій.
Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.
Основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний розчин.
Фармакотерапевтична група.
Протиепілептичні засоби. Кислота вальпроєва. Код АТX N03А G 1.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Фармакологічні ефекти вальпроату спрямовані переважно на центральну нервову систему. Препарат чинить протисудомну дію при різних типах епілепсії у людини.
Дані експериментальних та клінічних досліджень вальпроату вказують на існування двох механізмів протисудомної дії препарату.
Перший механізм – це прямий фармакологічний ефект, пов’язаний з концентрацією вальпроату у плазмі крові та головному мозку.
Другий механізм, очевидно, є непрямим. Він, найімовірніше, пов’язаний з метаболітами вальпроату, які залишаються у мозку, або з модифікаціями нейромедіаторів, або з прямою дією на мембрану. Найімовірнішою є гіпотеза про те, що після введення вальпроату підвищується рівень гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК).
Вальпроат знижує тривалість проміжної фази сну та одночасно збільшує фазу повільно-хвильового сну.
Фармакокінетика.
Біодоступність вальпроату в крові при пероральному або внутрішньовенному застосуванні наближається до 100 %.
Під час різних фармакокінетичних досліджень вальпроату було доведено, що вальпроат в основному розподіляється у крові та позаклітинній рідині, яка швидко оновлюється. Вальпроат проникає у цереброспінальну рідину та головний мозок. Концентрація вальпроату у цереброспінальній рідині близька до концентрації його вільної фракції у плазмі крові.
Період напіввиведення становить від 15 до 17 годин.
Мінімальна концентрація препарату у плазмі крові, необхідна для досягнення терапевтичного ефекту, становить 40-50 мг/л. Ця концентрація може коливатися від 40 до 100 мг/л. Якщо необхідно досягти вищих концентрацій препарату у плазмі крові, то необхідно зважити очікувану користь та ризик появи небажаних явищ, зокрема дозозалежних. Однак, якщо концентрації у плазмі залишаються вище 150 мг/л, необхідно зменшити дозу.
Рівноважна концентрація у плазмі досягається через кілька хвилин.
Зв’язування вальпроату з білками плазми крові є досить значним, дозозалежним та насичуваним.
Препарат виводиться переважно з сечею після його метаболізму шляхом зв’язування з глюкуроновою кислотою та бета-окиснення.
Молекулу вальпроату можна діалізувати, однак під час гемодіалізу виводиться тільки вільна фракція вальпроату (приблизно 10 %).
Вальпроат не спричиняє індукції ферментів, що входять до складу метаболічної системи цитохрому Р 450. На відміну від інших протиепілептичних препаратів, вальпроат не прискорює ані власну біотрансформацію, ані біотрансформацію інших речовин, таких як естропрогестагени та пероральні антикоагулянти.
Якщо вальпроєва кислота комбінується з іншими препаратами (примідон, фенітоїн, фенобарбітал, карбамазепін), період напіввиведення знижується до 4-9 годин, залежно від ступеня індукції ферментів. Період напіввиведення у новонароджених та немовлят віком до
18 місяців складає від 10 до 67 годин. Найдовший період напіввиведення спостерігали у двомісячної новонародженої дитини, приблизно як у дорослих.
Період напіввиведення збільшується у пацієнтів із захворюваннями печінки. У випадку передозування період напіввиведення становив 30 годин.
Протягом ІІІ триместру вагітності час розподілення препарату збільшується, печінковий та нирковий кліренс також збільшується. Концентрація у плазмі крові може зменшитися, навіть якщо доза залишалась незмінною.
Клінічні характеристики.
Показання.
Для тимчасового лікування епілепсії у дорослих і дітей як заміна пероральної форми у разі тимчасової неможливості приймати лікарський засіб перорально.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до вальпроату, дивальпроату, вальпроміду або до будь-якого з компонентів лікарського засобу в анамнезі.
Гострий гепатит.
Хронічний гепатит.
Випадки тяжкого гепатиту в індивідуальному або сімейному анамнезі пацієнта, особливо спричинені лікарськими препаратами.
Печінкова порфірія.
Комбінація з мефлохіном і препаратами звіробою (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Вальпроат протипоказаний пацієнтам з відомими мітохондріальними розладами, спричиненими мутаціями в ядерному гені, що кодує мітохондріальний фермент полімеразу гамма, наприклад із синдромом Альперса - Гуттенлохера, дітям віком до 2 років, у яких підозрюється наявність розладу, пов’язаного з полімеразою гамма, а також пацієнтам з порушенням орнітинового циклу в анамнезі (див. розділ «Особливості застосування»).
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Протипоказані комбінації (див. розділ «Протипоказання»)
З мефлохіном: ризик виникнення епілептичних нападів у хворих на епілепсію через посилення метаболізму вальпроєвої кислоти та судомний ефект мефлохіну.
З препаратами звіробою: ризик зниження концентрації протисудомного препарату у плазмі крові та зменшення його ефективності.
Комбінації, що не рекомендуються
З ламотриджином: підвищений ризик посилення токсичності ламотриджину, особливо виникнення серйозних реакцій з боку шкіри (синдром токсичного епідермального некролізу). Крім того, можливе підвищення концентрації ламотриджину в плазмі (його метаболізм у печінці уповільнюється під дією вальпроату натрію).
Якщо така комбінація необхідна, потрібно ретельно спостерігати за станом пацієнта.
З препаратами групи карбапенемів: повідомлялося про зниження рівня вальпроєвої кислоти в крові при одночасному застосуванні з препаратами групи карбапенемів (паніпенем/меропенем/іміпенем и т. п.), що призводять до 60-100 % зниження рівнів вальпроєвої кислоти протягом двох днів, іноді пов’язаного з судомами. У зв’язку зі швидким зниженням рівня вальпроєвої кислоти слід уникати одночасного застосування препаратів групи карбапенемів пацієнтам, які застосовують вальпроєву кислоту (див. «Побічні реакції»). Якщо лікування цими антибіотиками не можна уникнути, слід проводити ретельний моніторинг рівня вальпроєвої кислоти в крові.
Комбінації, які вимагають запобіжних заходів при застосуванні
З азтреонамом: ризик виникнення судорог через зниження концентрації вальпроєвої кислоти у плазмі крові. Необхідне клінічне спостереження за станом хворого, визначення концентрацій препаратів у плазмі крові та, можливо, корекція дози протисудомного препарату під час лікування антибактеріальним препаратом та після його відміни.
З карбамазепіном: збільшення концентрації активного метаболіту карбамазепіну в плазмі, поява ознак його передозування. Крім цього, зниження концентрації вальпроєвої кислоти в плазмі через посилення її метаболізму в печінці під дією карбамазепіну. При застосуванні обох протисудомних препаратів рекомендується клінічне спостереження за станом пацієнта, визначення концентрацій вальпроєвої кислоти та карбамазепіну в плазмі крові та корекція їхнього дозування.
З фелбаматом: збільшення концентрації вальпроєвої кислоти у плазмі внаслідок зменшення на 22-50 % кліренсу вальпроєвої кислоти та ризик передозування.
Рекомендується клінічний контроль і контроль результатів лабораторних аналізів та, можливо, корекція дози вальпроату під час лікування фелбаматом та після його відміни. Крім того, вальпроєва кислота може зменшувати середній кліренс фелбамату на величину до 16 %.
З фенобарбіталом та як екстраполяція − з примідоном: збільшення концентрації фенобарбіталу або примідону в плазмі з ознаками передозування внаслідок інгібування печінкового метаболізму, яке найбільш часто виникає у дітей. Крім того, зниження концентрації вальпроєвої кислоти в плазмі через збільшення її метаболізму в печінці під дією фенобарбіталу.
Рекомендується клінічне спостереження за станом пацієнта протягом перших 15 днів комбінованого лікування та негайне зменшення дози фенобарбіталу при появі будь-яких ознак седативного ефекту. Особливо ретельно слід контролювати концентрації обох протисудомних засобів у плазмі крові.
З фенітоїном та як екстраполяція − з фосфентоїном: зміна концентрації фенітоїну в плазмі крові. Крім того, існує ризик зниження концентрації вальпроєвої кислоти у плазмі крові через посилення її метаболізму у печінці під дією фенітоїну.
Рекомендується клінічне спостереження за станом хворого, визначення концентрацій обох протиепілептичних препаратів у плазмі крові та, можливо, корекція їхнього дозування.
З холестираміном: може знижувати абсорбцію препарату Конвулекс.
З рифампіцином: ризик виникнення судорог внаслідок посилення печінкового метаболізму вальпроату під дією рифампіцину.
Рекомендується клінічне спостереження за станом хворого, проведення лабораторних досліджень та, можливо, корекція дози протисудомного засобу під час лікування рифампіцином та після його відміни.
З топіраматом: ризик виникнення гіперамоніємії або енцефалопатії, які зазвичай пояснюються дією вальпроєвої кислоти, при одночасному застосуванні з топіраматом.
Рекомендований посилений клінічний та лабораторний контроль на початку лікування та у разі появи будь-яких симптомів, які можуть вказувати на виникнення цих явищ.
Із зидовудином: ризик посилення побічних реакцій зидовудину, особливо з боку крові, внаслідок зменшення його метаболізму під дією вальпроєвої кислоти.
Рекомендується регулярне клінічне спостереження та контроль результатів лабораторних аналізів. Протягом перших двох місяців одночасного застосування слід виконувати аналіз крові для виявлення анемії.
Комбінації, які слід брати до уваги
З німодипіном (перорально та як екстраполяція – парентерально): ризик посилення гіпотензивного ефекту німодипіну через підвищення його концентрації у плазмі крові (зниження його метаболізму під дією вальпроєвої кислоти).
Інші види взаємодії
Пероральні контрацептиви. Вальпроат не спричиняє індукції ферментів, тому він не знижує ефективності естроген-прогестагенів у жінок, які застосовують гормональні засоби контрацепції.
Нейролептики, інгібітори моноаміноксидази (ІМАО), антидепресанти та бензодіазепіни. Конвулекс може потенціювати ефекти інших нейропсихотропних засобів, таких як нейролептики, ІМАО, антидепресанти і бензодіазепіни. У зв’язку з цим необхідне клінічне спостереження і, можливо, коригування терапії.
Літій. Вальпроат не впливає на рівні літію в сироватці.
Дані клінічного дослідження показали, що додавання оланзапіну до терапії вальпроатом або літієм може значно підвищити ризик виникнення побічних реакцій пов’язаних з оланзапіном, а саме нейтропенію, тремор, сухість у роті, підвищення апетиту, підвищення маси тіла, розлади мовлення та сонливість.
Одночасне застосування з циметидином або еритроміцином з високою ймовірністю буде призводити до збільшення сироваткових концентрацій вальпроєвої кислоти (через зниження печінкового метаболізму вальпроєвої кислоти).
Застосування препарату Конвулекс одночасно з лікарськими засобами, які мають високий ступінь зв’язування з білками плазми крові (такими як ацетилсаліцилова кислота), може призводити до підвищення концентрації вільної фракції вальпроєвої кислоти в плазмі крові.
Конвулекс може збільшувати концентрацію вільної фракції варфарину через конкурування за місця зв’язування з альбуміном. Тому у пацієнтів, які отримують антагоністи вітаміну К, слід більш ретельно контролювати протромбіновий час.
Темозоломід. Одночасне застосування темозоломіду та вальпроату може спричинити невелике зниження кліренсу темозоломіду, але немає даних щодо клінічного значення цієї взаємодії.
Кветіапін. Одночасне застосування вальпроату і кветіапіну підвищує ризик розвитку нейтропенії/лейкопенії.
Оланзапін. Вальпроєва кислота може знижувати концентрації оланзапіну у плазмі крові.
Руфанамід. Вальпроєва кислота може зумовлювати підвищення концентрацій руфанаміду у плазмі крові. Це підвищення єзалежним від концентрацій вальпроєвої кислоти. Необхідно дотримуватися обережності, особливо у разі застосування дітям, оскільки цей ефект більш виражений у цій популяції пацієнтів.
Одночасне застосування з інгібіторами протеаз, такими як лопінавір та ритонавір, збільшує концентрації вальпроату у плазмі крові.
Особливості застосування.
Початок застосування протиепілептичного препарату іноді може супроводжуватися поновленням епілептичних нападів або виникненням тяжчих нападів чи розвитком у хворого нових типів нападів, незалежно від спонтанних флуктуацій, що спостерігаються при деяких епілептичних станах. У разі застосування вальпроату це, насамперед, стосується внесення змін до схеми комбінованої терапії протиепілептичними препаратами або фармакокінетичної взаємодії (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), токсичності (захворювань печінки або енцефалопатії – див. розділ «Побічні реакції») або передозування.
В організмі людини діюча речовина препарату перетворюється на вальпроєву кислоту, тому не слід застосовувати одночасно інші препарати, які піддаються такій же трансформації (наприклад дивальпроат, вальпромід), щоб уникнути передозування вальпроєвої кислоти.
Діти жіночої статі / підлітки жіночої статі / жінки репродуктивного віку / вагітні жінки. Через високий тератогенний потенціал та ризик порушень розвитку в немовлят, які піддавались внутрішньоутробному впливу вальпроату, препарат Конвулекс не слід застосовувати дітям жіночої статі, підліткам жіночої статі, жінкам репродуктивного віку та вагітним жінкам, за винятком випадків, коли альтернативні методи лікування є неефективними або не переносяться пацієнтами. Користь та ризик застосування цього препарату повинні ретельно переглядатись при регулярному оцінюванні лікування, при статевому дозріванні та в негайному порядку, коли жінка репродуктивного віку, яка приймає препарат Конвулекс, планує вагітність або завагітніла.
Жінки репродуктивного віку повинні використовувати ефективні засоби контрацепції під час лікування цим лікарським засобом та повинні бути повідомлені про ризики, пов’язані із застосуванням препарату Конвулекс під час вагітності (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
Лікар, який призначає препарат, повинен пересвідчитись, що пацієнтка забезпечена вичерпною інформацією щодо ризиків у вигляді відповідних матеріалів, таких як буклет з інформацією для пацієнтів, для кращого розуміння нею ризиків застосування даного препарату.
Зокрема, лікар, який призначає препарат, повинен впевнитись, що пацієнтка розуміє:
- суть та важливість ризиків, пов’язаних із впливом препарату під час вагітності, зокрема тератогенних ризиків та ризиків порушень розвитку;
- необхідність використання ефективних засобів контрацепції;
- необхідність регулярного оцінювання лікування;
- необхідність негайного звернення до лікаря у разі планування або ймовірного настання вагітності.
По можливості потрібно вжити всіх заходів щодо заміни препарату жінкам, які планують завагітніти, відповідним альтернативним методом лікування перед заплідненням (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
Лікування вальпроатом можна продовжувати тільки після переоцінки лікарем, який має досвід лікування епілепсії, користі та ризиків такої терапії для пацієнтки.
Початок застосування протиепілептичного препарату іноді може супроводжуватися поновленням епілептичних нападів або виникненням тяжчих нападів чи розвитком у хворого нових типів нападів, незалежно від спонтанних флуктуацій, що спостерігаються при деяких епілептичних станах. У разі застосування вальпроату це насамперед стосується внесення змін до схеми комбінованої терапії протиепілептичними препаратами або фармакокінетичної взаємодії (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), токсичності (захворювань печінки або енцефалопатії – див. розділ «Побічні реакції») або передозування. Препарат слід вводити виключно внутрішньовенним шляхом. Внутрішньом’язові ін’єкції цього лікарського засобу робити не можна оскільки існує ризик розвитку локального некрозу тканин.
Порушення функції печінки. Існують поодинокі повідомлення про тяжкі, а іноді й летальні випадки ураження печінки.
Групу підвищеного ризику становлять немовлята та діти віком до 3 років із тяжкою епілепсією, особливо епілепсією, пов’язаною з ушкодженням головного мозку, затримкою психічного розвитку та/або вродженим метаболічним чи дегенеративним захворюванням нервової системи. У дітей віком від 3 років частота таких ускладнень значно зменшується та поступово знижується з віком.
У переважній більшості випадків таке ушкодження печінки спостерігалося протягом перших 6 місяців лікування, зазвичай протягом 2−12 тижнів, та найчастіше − при комплексній протиепілептичній терапії.
Рання діагностика ґрунтується переважно на клінічних симптомах. Насамперед, слід брати до уваги два типи симптомів, які можуть передувати появі жовтяниці, особливо у пацієнтів групи ризику:
· загальні неспецифічні симптоми, такі як загальна слабкість, відсутність апетиту, втомлюваність, сонливість, які зазвичай виникають раптово та іноді супроводжуються багаторазовим блюванням і болем у животі;
· рецидив епілептичних нападів, незважаючи на належне дотримання курсу лікування.
Рекомендується поінформувати пацієнта (а якщо це дитина, то її батьків) про те, що при появі таких клінічних симптомів слід негайно звернутися до лікаря. Крім клінічного обстеження, необхідно невідкладно провести функціональні печінкові проби.
Протягом перших 6 місяців лікування необхідно періодично перевіряти функцію печінки. Серед традиційних аналізів найважливішими є тести, що відображають білково-синтетичну функцію печінки, особливо протромбіновий час. При виявленні занадто низького значення протромбінового часу, особливо якщо це супроводжується змінами інших лабораторних показників (значне зниження рівня фібриногену та факторів зсідання крові, підвищення рівня білірубіну та рівнів трансаміназ − див. розділ «Особливості застосування»), лікування вальпроатом слід припинити. Слід припинити застосування похідних саліцилатів, якщо ці препарати призначені одночасно, оскільки вони використовують ті ж самі шляхи метаболізму.
Панкреатит. Вкрай рідко спостерігалися випадки панкреатиту, які іноді закінчувалися летально. Ці випадки не залежали від віку хворого та тривалості лікування. Групу особливого ризику становлять діти молодшого віку. Панкреатит, який супроводжується негативними наслідками, найчастіше спостерігається у дітей молодшого віку або у пацієнтів з тяжкою епілепсією, ушкодженням головного мозку або у пацієнтів, які приймають комплексну протиепілептичну терапію.
Якщо панкреатит супроводжується печінковою недостатністю, ризик летального наслідку значно зростає. У разі виникнення гострого болю в животі або симптомів з боку шлунково-кишкового тракту, таких як нудота, блювання та/або відсутність апетиту, слід розглянути діагноз панкреатиту (включаючи вимірювання рівня амілази крові). Пацієнтам з підвищеним рівнем ферментів підшлункової залози слід припинити терапію і вжити необхідних альтернативних терапевтичних заходів.
Жінки репродуктивного віку. Не слід застосовувати цей лікарський засіб жінкам репродуктивного віку, за винятком випадків, коли це є абсолютно необхідним, наприклад, у разі неефективності або непереносимості інших лікарських засобів. Це слід з’ясувати перед призначенням препарату Конвулекс вперше або якщо жінка репродуктивного віку, яка отримує терапію препаратом Конвулекс, планує вагітність. Під час лікування цим препаратом жінки репродуктивного віку повинні застосовувати ефективні методи контрацепції.
Ризик суїциду. Надходили повідомлення про виникнення суїцидальних думок та поведінки у пацієнтів, які отримували протиепілептичні засоби за деякими показаннями. Метааналіз даних, отриманих в ході рандомізованих плацебо-контрольованих досліджень з вивчення протиепілептичних засобів, також показав невелике підвищення ризику виникнення суїцидальних думок та поведінки. Причини цього підвищення ризику не з’ясовані, і доступні дані не дають підстав виключати підвищення цього ризику і при лікуванні вальпроатом. У зв’язку з цим потрібно ретельно контролювати стан пацієнта з метою виявлення будь-яких ознак суїцидальних думок і поведінки, а також призначити відповідне лікування. Пацієнтів (та осіб, які за ними доглядають) слід попереджати, що при появі суїцидальних думок або поведінки слід звернутися по медичну допомогу.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Не рекомендується одночасне застосування цього лікарського засобу з ламотриджином та пенемами (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Не слід застосовувати препарат разом з саліцилатами у дітей до 16 років (див. довідкову інформацію аспірину/саліцилатів щодо синдрому Рея).
Запобіжні заходи при застосуванні. Лабораторне дослідження функції печінки слід проводити перед початком лікування (див. розділ «Протипоказання») та періодично протягом перших 6 місяців лікування, особливо у пацієнтів, які належать до групи ризику (див. розділ «Особливості застосування»).
При лікуванні цим препаратом, особливо на початку, як і при лікуванні іншими протиепілептичними засобами, може спостерігатися ізольоване та тимчасове помірне підвищення рівнів трансаміназ без будь-яких клінічних проявів. У такому разі рекомендується провести повне лабораторне обстеження (зокрема визначити протромбіновий час) і, можливо, переглянути дозування препарату та провести повторні аналізи залежно від змін показників.
Перед початком терапії, перед проведенням будь-якого хірургічного втручання, а також у разі появи гематом чи спонтанних кровотеч рекомендується виконати аналізи крові (загальний аналіз крові, в тому числі з визначенням вмісту тромбоцитів, оцінка часу кровотечі та показників зсідання крові) (див. розділ «Побічні реакції»).
Для пацієнтів з нирковою недостатністю слід враховувати можливість підвищення концентрації вільної форми вальпроєвої кислоти у плазмі крові та відповідно зменшити дозу препарату. Оскільки іноді дуже складно інтерпретувати дані щодо концентрації препарату у плазмі крові, дозу необхідно коригувати залежно від отриманого клінічного ефекту.
Цей лікарський засіб не рекомендується застосовувати пацієнтам із недостатністю ферментів циклу сечовини. У таких хворих були описані випадки гіперамоніємії, які супроводжувалися ступором чи комою.
Хоча при лікуванні вальпроатом порушення функції імунної системи спостерігалося вкрай рідко, слід ретельно зважити потенційну користь від застосування вальпроату та потенційний ризик при призначенні препарату хворим на системний червоний вовчак.
Перед початком лікування пацієнтів слід попередити про ризик збільшення маси тіла, а також вжити відповідних заходів, переважно дієтичного характеру, щоб звести це явище до мінімуму.
Пацієнтів із супутнім дефіцитом карнітин-пальмітоїлтрансферази (КПТ) ІІ типу слід попередити про підвищений ризик розвитку рабдоміолізу при прийомі вальпроату.
Вплив на лабораторні та діагностичні тести. Оскільки вальпроат виводиться в основному нирками, частково у формі кетонових тіл, аналіз сечі на кетонові тіла може дати хибно- позитивний результат у пацієнтів з цукровим діабетом.
В період терапії препаратом Конвулекс рекомендується уникати вживання алкоголю.
Вальпроат натрію може стимулювати реплікацію ВІЛ у різних інфікованих клітинних лініях in vitro. Хоча клінічне значення цих даних поки що не встановлене, слід проявляти особливу обережність, призначаючи цей препарат пацієнтам, хворим на СНІД.
Пацієнти з відомим або підозрюваним мітохондріальним захворюванням. Вальпроат може провокувати або погіршувати клінічні ознаки існуючих мітохондріальних захворювань, викликаних мутаціями мітохондріальної ДНК, а також ядерного гену, що кодує мітохондріальний фермент полімеразу γ (POLG).
Зокрема, у пацієнтів зі спадковими нейрометаболічними синдромами, викликаними мутаціями у гені POLG (наприклад із синдромом Альперса-Гуттенлохера), повідомлялося про випадки спричиненої вальпроатом гострої печінкової недостатності та випадки смерті через порушення функції печінки. Пов'язані з POLG порушення слід підозрювати у пацієнтів, які мають випадки пов'язаних з POLG порушень у родинному анамнезі або у яких є симптоми, що вказують на існування такого порушення, в тому числі (але не обмежуючись нижченаведеним) енцефалопатію нез’ясованого походження, рефрактерну епілепсію (вогнищева, міоклонічна), епілептичний статус, відставання у розвитку, регресію психомоторних функцій, аксональну сенсомоторну нейропатіюя, міопатію, мозочкову атаксію, офтальмоплегію або ускладнену мігрень з потиличною аурою. Дослідження на наявність мутації POLG слід виконувати відповідно до поточної клінічної практики діагностичної оцінки таких порушень;
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Конвулекс не слід застосовувати дітям жіночої статі, підліткам жіночої статі, жінкам репродуктивного віку та вагітним жінкам, за винятком випадків, коли інші методи лікування є неефективними або не переносяться пацієнтами. Жінки репродуктивного віку під час лікування цим препаратом повинні використовувати ефективні засоби контрацепції. По можливості потрібно вжити всіх заходів щодо заміни препарату жінкам, які планують завагітніти, відповідним альтернативним методом лікування перед заплідненням.
Ризик, пов’язаний із впливом вальпроату під час вагітності.
Як монотерапія вальпроатом, так і політерапія, що містить вальпроат, асоційовані з негативними наслідками вагітності. Наявні дані свідчать про те, що протиепілептична політерапія, одним із препаратів якої є вальпроат, асоціюється з більш високим ризиком вроджених вад розвитку, ніж монотерапія вальпроатом.
Вроджені вади розвитку.
Дані, отримані при метааналізі, в який було включено дослідження-реєстри та когортні дослідження, показали, що у 10,73 % дітей, народжених жінками з епілепсією, які отримували монотерапію вальпроатом під час вагітності, були вроджені вади розвитку (95 % ДІ: 8,16–13,29). Такий ризик найбільш частих вад розвитку є вищим, ніж в загальній популяції, де ризик становить приблизно 2−3 %. Цей ризик є дозозалежним, проте встановити граничне значення дози, нижче якого ризик відсутній, не вдається.
Наявні дані свідчать про збільшену частоту рідкісних та частих вад розвитку. Найбільш часті вади розвитку включають дефекти розвитку нервової трубки, лицевий дизморфізм, незрощення верхньої губи та піднебіння, краніостеноз, дефекти розвитку серця, нирок та сечостатевої системи (особливо гіпоспадія), дефекти кінцівок (в тому числі білатеральну аплазію променевої кістки) та множинні аномалії різних систем організму.
Порушення розвитку.
Наявні дані свідчать про те, що внутрішньоутробна експозиція вальпроату може спричинити небажані ефекти щодо розумового та фізичного розвитку дітей, які піддавались його впливу. Цей ризик, ймовірно, є дозозалежним, проте встановити на підставі наявних даних граничне значення дози, нижче якого ризик відсутній, не вдається. Точний період вагітності, під час якого існує ризик даних ефектів, не визначений, і можливість ризику впродовж усього періоду вагітності не може бути виключена.
Дослідження з участю дітей дошкільного віку, які при внутрішньоутробному розвитку піддавались впливу вальпроату, показали, що приблизно в 30−40 % випадків відзначались затримки їх розвитку, такі як затримка розвитку мовлення та ходьби, зниження інтелектуальних функцій, недостатні мовні навики (розмовна мова та розуміння мови) та порушення пам’яті.
Коефіцієнт інтелекту (IQ), що визначався у дітей шкільного віку (віком 6 років), які при внутрішньоутробному розвитку піддавались впливу вальпроату, був у середньому на 7−10 балів нижчим, ніж у дітей, які піддавались впливу інших протиепілептичних засобів. Хоча роль інших факторів не може бути виключена, є доказові дані про те, що ризик зниження інтелектуальних функцій у дітей, які піддавались впливу вальпроату, може не залежати від материнського рівня IQ.
Дані щодо довгострокових наслідків є обмеженими.
Наявні дані свідчать, що у дітей, які при внутрішньоутробному розвитку піддавались впливу вальпроату, існує підвищений ризик розладів аутистичного спектра (приблизно в 3 рази) та дитячого аутизму (приблизно в 5 разів) у порівнянні із загальною досліджуваною популяцією.
Обмежені дані свідчать, що у дітей, які при внутрішньоутробному розвитку піддавались впливу вальпроату, з більшою ймовірністю можуть розвинутись симптоми синдрому порушення уваги з гіперактивністю.
Діти жіночої статі, підлітки жіночої статі та жінки репродуктивного віку (див. інформацію вище та розділ «Особливості застосування»).
Якщо жінка планує вагітність. Тоніко-клонічні судоми у матері і епелептичний стан з гіпоксією під час вагітності можуть нести ризик смерті для матері та ненародженої дитини; необхідно провести повторний аналіз терапії, якщо жінка планує завагітніти або вагітна; якщо жінка планує вагітність, необхідно докласти максимальних зусиль для переходу на альтернативні методи лікування до запліднення, якщо це можливо.
Лікування вальпроатом жінок, які планують завагітніти або які є вагітними, необхідно переоцінити.
По можливості потрібно вжити всіх заходів щодо заміни препарату жінкам, які планують завагітніти, відповідним альтернативним методом лікування перед заплідненням.
Лікування вальпроатом не слід припиняти без переоцінки лікарем, який має досвід лікування епілепсії, користі та ризиків такої терапії для пацієнтки. Якщо на підставі ретельної оцінки ризиків та користі вирішено продовжувати лікування вальпроатом під час вагітності, рекомендується нижчезазначене.
Слід застосовувати найнижчу ефективну дозу та розділити добову дозу вальпроату на кілька доз для прийому впродовж дня. Застосування лікарської форми з пролонгованим вивільненням може бути більш прийнятним у порівнянні з іншими лікарськими формами для уникнення високих пікових концентрацій в плазмі крові.
Застосування добавок, які містять фолати, перед вагітністю може знизити ризик дефектів розвитку нервової трубки плода, що є характерним для будь-якої вагітності. Проте наявні доказові дані не підтверджують, що це запобігає пологовим дефектам чи вадам розвитку через експозицію вальпроату.
Необхідно проводити спеціалізований пренатальний моніторинг з метою виявлення можливих дефектів розвитку нервової трубки плода чи інших вад розвитку.
Ризик у неонатальний період.
Дуже рідко повідомлялося про випадки геморагічного синдрому в новонароджених, чиї матері приймали вальпроат під час вагітності. Даний геморагічний синдром пов’язаний з тромбоцитопенією, гіпофібриногенемією та/або зниженням рівня інших факторів згортання крові. Також повідомлялось про афібриногенемію, що може призвести до летального наслідку. Проте потрібно відрізняти цей синдром від зниження рівня вітаміну К, спричиненого фенобарбіталом та індукторами ферментів. У зв’язку з цим у новонароджених потрібно визначити кількість тромбоцитів, рівень фібриногену в плазмі крові, провести коагуляційні проби та визначити фактори згортання крові.
Повідомлялося про випадки гіпоглікемії в новонароджених, чиї матері приймали вальпроат під час третього триместру вагітності.
Повідомлялося про випадки гіпотиреозу в новонароджених, чиї матері приймали вальпроат під час вагітності.
У новонароджених, чиї матері приймали вальпроат під час останнього триместру вагітності, може розвинутися синдром відміни (зокрема, у вигляді нервового збудження, роздратованості, підвищеної збудливості, підвищеної нервово-рефлекторної збудливості, гіперкінезії, тонічних розладів, тремору, судорог та розладів смоктання).
Годування груддю.
Вальпроат екскретується в грудне молоко людини в концентрації, що становить від 1 до 10 % його рівня у плазмі крові матері. У новонароджених/немовлят, чиї матері отримували лікування цим препаратом, спостерігались розлади з боку крові (див. розділ «Побічні реакції»).
Рішення щодо того, припинити годування груддю чи припинити/утриматись від прийому препарату Конвулекс, слід приймати з огляду на користь грудного вигодовування для дитини та користь лікування для жінки.
Фертильність.
Були повідомлення про випадки аменореї, полікістозу яєчників та підвищення рівнів тестостерону в жінок, які приймали вальпроат (див. розділ «Побічні реакції»). Застосування вальпроату може також призвести до порушення фертильної функції в чоловіків (див. розділ «Побічні реакції»). У випадках, про які було повідомлено, зазначається, що фертильна дисфункція є оборотною та зникає після припинення лікування препаратом.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Пацієнтів, які керують транспортними засобами та працюють з механізмами, слід попередити про небезпеку виникнення сонливості, особливо у разі комплексної протисудомної терапії або одночасного застосування інших медичних препаратів, які можуть посилювати сонливість.
Спосіб застосування та дози.
У разі неможливості прийому препарату перорально через 4−6 годин після останнього прийому таблетованої форми препарату рекомендоване внутрішньовенне введення натрію вальпроату, розведеного 0,9 % розчином натрію хлориду для ін’єкцій:
- або у вигляді безперервної інфузії добової дози препарату протягом 24 годин;
- або розділити добову дозу на 4 інфузії тривалістю 1 година кожна (доза зазвичай становить 20−30 мг/кг/добу).
При необхідності швидкого досягнення і підтримання ефективної концентрації у плазмі:
Внутрішньовенна ін’єкція протягом 5 хв у дозі 15 мг/кг болюсно; потім – постійна інфузія зі швидкістю 1 мг/кг/год з поступовим коригуванням швидкості введення для забезпечення рівня вальпроату в крові приблизно 75 мг/л. Після чого швидкість введення змінюють залежно від клінічного перебігу.
Після закінчення інфузії відновлення лікування пероральною формою компенсує кількість виведеного засобу. При цьому або використовується призначене раніше дозування, або спочатку вводиться відкоригована доза.
Ввести препарат необхідно протягом 24 години після приготування розчину.
Слід використовувати такі розчини для приготування інфузійного розчину Конвулексу: ізотонічний розчин натрію хлориду; розчин глюкози 5 %; розчин Рінгера лактатний.
Діти жіночої статі, підлітки жіночої статі, жінки репродуктивного віку та вагітні жінки. Лікування препаратом потрібно розпочинати та проводити під наглядом спеціаліста, який має досвід лікування епілепсії. Лікування цим препаратом слід призначати тільки в тому випадку, коли інші види терапії є неефективними або не переносяться пацієнтами (див. розділи «Особливості застосування» та «Застосування у період вагітності або годування груддю»); користь та ризик застосування цього препарату необхідно ретельно переглядати при регулярному оцінюванні лікування. Як правило, препарат Конвулекс призначають як монотерапію в найнижчій дозі, при якій спостерігається ефект лікування, та, якщо можливо, у вигляді лікарської форми з пролонгованим вивільненням для уникнення високих пікових концентрацій в плазмі крові. Добову дозу потрібно розділяти принаймні на два прийоми.
Діти.
Дітям віком до 3 років рекомендується застосовувати вальпроат виключно у вигляді монотерапії, попередньо ретельно зваживши терапевтичну користь від лікування та ризик ушкодження печінки і виникнення панкреатиту у пацієнтів, які належать до цієї вікової групи.
Перед початком терапії або хірургічного втручання, а також у разі появи спонтанних гематом чи кровотеч рекомендується провести аналіз крові (визначити формулу крові, включаючи кількість тромбоцитів, час кровотечі та коагуляційні тести) (див. розділ «Побічні реакції»).
Слід уникати одночасного призначення похідних саліцилатів дітям віком до 16 років, оскільки при цьому зростає ризик виникнення гепатотоксичних явищ та кровотечі.
У дітей з нез’ясованими симптомами з боку печінки та шлунково-кишкового тракту (відсутність апетиту, блювання, випадки цитолізу), епізодами летаргії або коми в анамнезі, із затримкою розумового розвитку, у разі смерті немовляти або дитини в сімейному анамнезі до початку лікування вальпроатом необхідно провести дослідження метаболізму, особливо тест на амоніємію натще та після прийому їжі.
Передозування.
Клінічним проявом гострого масивного передозування є кома, більш або менш глибока, яка супроводжується гіпотонією м’язів, зниженням рефлексів, міозом, пригніченням активності дихальних центрів та явищами метаболічного ацидозу, артеріальної гіпотензії та судинного колапсу/шоку.
Описані також декілька випадків підвищення внутрішньочерепного тиску, пов’язані з набряком головного мозку.
Невідкладна допомога в умовах стаціонару повинна включати підтримання ефективного діурезу, ретельне спостереження за станом серцево-судинної та дихальної системи. У дуже серйозних випадках проводять діаліз.
Прогноз при передозуванні зазвичай сприятливий. Однак описано декілька випадків передозування, які закінчилися смертю хворого.
Наявність вмісту натрію у складі вальпроату може призвести до гіпернатрієміі при передозуванні.
Стаціонарні медичні заходи мають бути наступними: промивання шлунка може бути корисним протягом періоду до 10-12 годин після прийому препарату; необхідний контроль серцевої діяльності та дихальної функції.
В декількох окремих випадках успішно застосовувався налоксон. У разі масивного передозування успішно застосовувалися гемодіаліз та гемоперфузія.
При плазмових концентраціях, вищих у 5-6 разів від терапевтичного максимуму, можливе виникнення нудоти, блювання та запаморочення.
Побічні реакції.
Вроджені, родинні та генетичні розлади (див. розділ «Особливості застосування» та «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
Тератогенний ризик (див. розділ «Особливості застосування).
Розлади з боку крові та лімфатичної системи.
Повідомлялося про випадки дозозалежної тромбоцитопенії, які, як правило, виявлялися систематично, але не мали жодних клінічних наслідків.
Пацієнтам з безсимптомною тромбоцитопенією, якщо це можливо, враховуючи дані про рівень тромбоцитів у крові та контроль захворювання, зменшують дозу цього лікарського засобу, після чого тромбоцитопенія зазвичай зникає.
Повідомлялося про окремі випадки зниження рівня фібриногену або збільшення часу зсідання крові, особливо при застосуванні високих доз, але, як правило, без клінічних наслідків. Вальпроат пригнічує другу фазу агрегації тромбоцитів. Рідше спостерігалися випадки анемії, макроцитозу, макроцитарної анемії, лейкопенії та у виняткових випадках – панцитопенії.
Аплазія кісткового мозку або істинна еритроцитарна аплазія.
Агранулоцитоз.
Зниження рівня факторів коагуляції (щонайменше одного), патологічні результати тестів на коагуляцію (наприклад подовження протромбінового часу, подовження активованого часткового тромбопластинового часу, подовження тромбінового часу, підвищення показника міжнародного нормалізованого співвідношення (МНС)) (див. розділ «Особливості застосування» та «Застосування у період вагітності або годування груддю»), дефіцит біотину/дефіцит біотинідази.
Розлади з боку нервової системи.
Повідомлялося про транзиторні та/або дозозалежні небажані ефекти: дрібноамплітудний постуральний тремор та сонливість.
Нечасто виникають випадки атаксії та парестезії.
Іноді виникали необоротні екстрапірамідні розлади, серед яких, однак, можливі випадки оборотного синдрому Паркінсона.
Дуже рідко спостерігалася поява когнітивних розладів із поступовим початком та прогресуючим перебігом (які могли прогресувати до повної деменції), які зникали через декілька тижнів чи місяців після відміни препарату.
Сплутаність свідомості або судоми: при лікуванні вальпроатом було декілька випадків виникнення ступору або летаргії, які іноді призводили до транзиторної коми (енцефалопатії). Ці випадки були ізольованими або супроводжувалися парадоксальним збільшенням частоти епілептичних нападів; їхня частота зменшувалася при призупиненні лікування або зменшенні дози препарату. Такі випадки найчастіше спостерігалися при політерапії (особливо в комбінації з фенобарбіталом або топіраматом) чи після різкого збільшення доз вальпроату.
Також повідомлялося про виникнення головного болю, погіршення пам’яті, ністагму, запаморочення, що може спостерігатися через кілька хвилин після внутрішньовенної ін’єкції; спонтанно зникає протягом декількох хвилин.
Може виникати підвищення настороженості; взагалі це є корисним ефектом, але повідомлялося про випадки раптової агресії, гіперактивності та погіршення поведінки.
Шум/дзвін у вухах.
Розлади з боку психіки.
Порушення інтелектуального розвитку.
Стан сплутаності свідомості, галюцинації, агресія*, збудження*, порушення уваги*, анормальна поведінка*, психомоторна гіперактивність*, труднощі з навчанням*.
* Ці побічні реакції, головним чином, спостерігаються у дітей.
Розлади з боку органів слуху та рівноваги.
У виняткових випадках спостерігалася втрата слуху, як оборотна, так і необоротна.
Розлади з боку шлунково-кишкового тракту.
У деяких пацієнтів на початку лікування можуть виникати шлунково-кишкові розлади (нудота, блювання, захворювання ясен (в основному гіперплазія ясен), стоматит, біль у шлунку, діарея), які звичайно минають через декілька днів без відміни терапії препаратом.
Повідомлялося про дуже рідкісні випадки панкреатиту, які вимагали відміни препарату на ранніх етапах лікування і іноді закінчувалися летально (див. розділ «Особливості застосування»).
Розлади з боку нирок та сечовивідних шляхів.
Повідомлялося про виняткові випадки порушення функції нирок.
Описані дуже рідкісні випадки енурезу та нетримання сечі.
Оборотний синдром Фанконі, але механізм дії неясний.
Тубулоінтерстиціальний нефрит.
Повідомлялося про випадки ниркової недостатності.
Розлади з боку шкіри та підшкірної клітковини.
Ураження нігтів та нігтьового ложа.
Гіперчутливість, висип, ангіоневротичний набряк.
Повідомлялося про транзиторне та/або дозозалежне випадіння волосся.
Спостерігалися шкірні реакції, такі як екзантематозні висипання. У виняткових випадках також відмічався токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса−Джонсона та поліморфна еритема.
Синдром медикаментозного висипання з еозинофілією та системними проявами (Drug Rash with Eosinophilia and Systemic Symptoms, DRESS) або синдром гіперчутливості до препарату.
Метаболічні та аліментарні розлади.
Дуже рідкісні випадки гіпонатріємії.
Часто спостерігається ізольована та помірна гіперамоніємія без змін з боку показників функції печінки, особливо при політерапії. Відміняти препарат у цьому випадку не потрібно.
Однак описані також випадки гіперамоніємії з неврологічними симптомами (навіть із можливим прогресуванням до коми). В такому разі необхідно провести додаткові обстеження (див. розділ «Особливості застосування»).
Загальні розлади та реакції в місці введення.
Спостерігалися випадки збільшення маси тіла. Оскільки збільшення маси тіла є фактором ризику розвитку полікістозного синдрому яєчників, слід ретельно контролювати масу тіла пацієнтів (див. розділ «Особливості застосування»).
Повідомлялося про дуже рідкісні випадки виникнення нетяжких периферичних набряків.
Через декілька хвилин після ін’єкції може виникати відчуття нудоти або запаморочення, яке минає самостійно через декілька хвилин.
Ризик місцевого некрозу тканин у разі багатократних ін’єкцій.
Повідомлялося про випадки гіпотермії.
Судинні порушення.
Кровотеча (див. розділ «Особливості застосування» та «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
Васкуліт.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів.
Часто: ураження печінки (див. розділ «Особливості застосування»).
Повідомлялося про випадки тяжкого ураження печінки, включаючи печінкову недостатність, іноді летальну.
Часто спостерігається підвищення рівня печінкових ферментів, особливо на початкових термінах лікування, які звичайно минають.
Розлади з боку репродуктивної системи та молочних залоз.
Аменорея та порушення менструального циклу.
Можливий негативний вплив на сперматогенез (зокрема зниження рухомості сперматозоїдів) (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
Чоловіче безпліддя, полікістоз яєчників.
Дуже рідко повідомлялося про виникнення гінекомастії.
Розлади з боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини.
Повідомлялося, що у пацієнтів, які отримували тривалу терапію препаратом Конвулекс, спостерігалося зменшення мінеральної щільності кісткової тканини, остеопенія, остеопороз та переломи. Механізм впливу препарату Конвулекс на обмін речовин у кістковій тканині невідомий.
Системний червоний вовчак (див. розділ «Особливості застосування»).
Рабдоміоліз (див. розділ «Особливості застосування»)
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння.
Плевральний випіт.
Ендокринні порушення.
Синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону.
Гіпотиреоз (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
Гіперандрогенія (гірсутизм, вірилізм, акне, облисіння у чоловіків та/або збільшення рівня андрогена).
Доброякісні, злоякісні та невизначені новоутворення (в тому числі кісти та поліпи).
Мієлодисплатичний синдром.
Термін придатності. 5 років.
Умови зберігання. Зберігати у сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °C. Зберігати у недоступному для дітей місці
Несумісність.
Конвулекс не слід змішувати з іншими лікарськими засобами в одному інфузійному флаконі або в одному шприці.
Для приготування та розведення інфузійного розчину Конвулексу слід використовувати такі розчини: ізотонічний розчин натрію хлориду; розчин глюкози 5 %; розчин Рінгера лактатний.
По 5 мл в ампулі, по 5 ампул у контурній чарунковій упаковці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник.
Г. Л. Фарма ГмбХ.
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
Шлоссплац 1, 8502 Ланах, Австрія.
Источником информации для описания является Государственный Реестр Лекарственных Средств Украины
ВНИМАНИЕ! Цены актуальны только при оформлении заказа в электронной медицинской информационной системе Аптека 9-1-1. Цены на товары при покупке непосредственно в аптечных заведениях-партнерах могут отличаться от указанных на сайте!
Добавление отзыва
{{docMaster.documentName}}
{{docVisa.documentName}}