Діджиталізація: благо чи шкода? (частина 1)

Прогресивна реальність адаптує нас під себе: глобальна діджиталізація –– це вже не практична новизна, а повсякденність, рутина. Увесь наш навколишній світ, як у промисловому плані, так і в побутовому, автоматизовано й оцифровано. І такий прогрес 2021 року, порівняно, скажімо, з 2007-м — це потужно, це мегакруто, від такого прогресу паморочиться голова!

Ми все робимо за допомогою гаджетів: купуємо речі, сплачуємо за комунальні послуги, транслюємо інформацію про себе світові, проводимо конференції, вчимося у британській школі з Харкова та багато чого іншого. Але звичайно ж, використовувати блага цивілізації і споживати сучасний контент слід правильно. Має бути певна культура з регламентованими нормами користування електронними девайсами, виходячи з їхньої оцінки впливу на здоров'я.

І такі норми, звичайно ж, є. Про них не всі знають або, правильніше сказати, не хочуть знати, оскільки інформація про це є доступною для вивчення. Але доросла дієздатна, адекватна людина має право сама вирішувати, наскільки сильно заморочуватися через щось, що, можливо, негативно впливає на її здоров'я. Але якщо йдеться про дітей, то тут уже хочеться виявити більше уваги до передання інформації про безпечне використання гаджетів.

Сучасні діти користуються смартфонами, планшетами та комп'ютерами з досить ніжного віку — з 3-х, а іноді й з 2-х років. Ясна річ, що вони дивляться в дисплей девайса не тому, що хочуть внести комунальний платіж за електроенергію, а тому, що тато або мама увімкнули їм розважальне відео з метою зайняти чимось малюка, поки самі працюють або відпочивають. І на перший погляд у цьому немає нічого поганого. Але — лише на перший. Бо такий півгодинний, але регулярний перегляд мультфільму формує і в батьків, і в дітей певний патерн поведінки.

Ми не помічаємо, як летить час — і ось уже перед нами не 3-річне, а 9-літнє дитя, яке весь свій вільний від сну та навчання час проводить перед екраном якогось гаджета. Дитина не йде гуляти на вулицю з однолітками, не грає в настільні ігри з батьками, на перервах не спілкується з однокласниками — вона сидить і витріщається в телефон або планшет.

Напевно, будь-яку ситуацію можна розглянути як паритет позитивної та негативної сторін.

Що мається на увазі? Наприклад, позитивний бік користування електронними девайсами — опанування практичних навичок із комп'ютерних програм, читання книжок і прослуховування аудіокнижок, перегляд пізнавальних програм та відео. Але хто ж споживає такий контент? Діти відмовляються від спілкування з однолітками та псують зір, а частенько й психіку, проводячи весь свій вільний час у Тік-Току (переглядаючи відео, яке «отуплює») та в іграх, часта концепція яких — насильство. Гаразд, нині ми не про це, хоча це й не може не засмучувати. Нині –– про те, скільки ж часу можна дитині просиджувати перед девайсами, щоб це було безпечно для зору?

Для розуміння ситуації ми проаналізуємо дані медичних досліджень ВООЗ.

Науковці всього світу одностайно дійшли висновку, що дітям, які не досягли 5-річного віку, краще не пропонувати перегляд будь-чого з гаджетів, оскільки це справляє негативний вплив як на органи зору, так і на психіку.

Малюкам, які вже досягли 5-річного віку, припустимо проводити перед планшетом не більш як годину на день. На день!

Ідемо далі... 6-річні карапузи без шкоди для зору можуть насолоджуватися переглядом улюблених відео та ігор одну годину двадцять хвилин на добу.

Для дітей 7–9 років норма — 1,5 години, а для дітей віком від 10 до 16 років вона сягає 3 годин на день.

Сухі цифри — вперті факти! Вони кажуть нам про те, що в дев'ять років «провалитися з головою» у віртуальний світ можна лише на півтори години. І цей час повинен містити в собі не лише Тік-Ток та ігри, а й читання книжок чи прослуховування аудіокниги перед сном.

А що відбувається насправді?

І головне, як цьому протистояти?

Список використаної літератури

• activemomsnetwork.com;
• playgroundequipment.com;
• article.sapub.org.