Тонзиліт

Тонзиліт, або тонзилофарингіт, чи ангіна – інфекційне захворювання, причиною якого може бути вірусна або бактеріальна інфекція.

Проявляється, протікає та лікується вірусний і бактеріальний тонзиліт по-різному.

Давайте розбиратися детальніше

Якщо тонзиліт вірусної етіології, то, спрощено кажучи, це така локальна простуда в горлі, яка в більшості випадків викликається тими ж респіраторними вірусами, які мучать нас при ГРВІ та грипі: аденовірус, риновірус, коронавірус, ентеровірус, віруси грипу і парагрипу, а також вірусами мононуклеозу Епштейна-Барра та цитомегаловірусом.

Якщо у вас нормальний імунітет (без імунодефіцитних станів – ВІЛу або онкології), то переважна більшість станів з болем у горлі, збільшенням лімфовузлів (можливо, але не завжди), збільшенням мигдалин, слабкістю/температурою/кашлем/нежиттю – це та сама ГРВІ, але з ураженням мигдалин.

Бактеріальний тонзиліт найчастіше викликається стрептококами: класика – це ураження бета-гемолітичним стрептококом типу А – GABHS. Його також можуть викликати стафілококи, гонококи, коринебактерії дифтерії, анаеробна флора, спірохети. У маленьких дітей іноді зустрічається кандидозна ангіна, викликана грибками.

Як правило, вірусний тонзиліт протікає набагато легше, ніж бактеріальний. Основний ворог цього захворювання (тонзиліту вірусної етіології) – це наша імунна система. З бактеріальним тонзилітом справи йдуть трохи інакше.

Бета-гемолітичний стрептокок небезпечний тим, що це гноєтворний мікроб, який, на відміну від вірусів, може викликати утворення гнійних вогнищ, аж до абсцесу, зробити захворювання більш важким та довгим.

І це ще не все. Антиген стрептокока, тобто склад його білка, схожий за структурою на нашу власну сполучну тканину. Це говорить про те, що якщо в певні терміни не зупинити колонізацію мікроорганізмів – не почати правильно лікувати, то інфекція спровокує масове вироблення антитіл нашим же імунітетом, які не виявлять в крові бактеріальну мішень (бо переплутають її зі своєю тканиною) і почнуть атакувати свої власні органи, в яких є ті самі схожі антигени. У результаті ми отримаємо ускладнення – гостру ревматичну лихоманку і подальші хвороби: постстрептококові міокардити, ураження клапанів, гломерулонефрити та інші розваги – так звані аутоімунні захворювання.

Бактеріальний тонзиліт сам по собі не страшний, боятися треба його ускладнень.

Звичайно ж, можна почати лікувати тонзиліт, основуючись на його проявах: при бактеріальному тонзиліті буде і більш виражений біль у горлі, аж до суб'єктивно нестерпного, і дуже неприємний запах з рота, і підвищення температури тіла вище 38,5 градусів. Правильніше, звичайно ж, визначити збудника. А це означає здати зішкріб з тканини мигдалин на посів, який займе від 3 до 7 днів. А так як при бактеріальному тонзиліті бажано якнайшвидше призначити антибіотики для скорочення термінів захворювання та профілактики ускладнень, то втрачати 3–5 днів не хочеться. Тому робити аналіз на визначення збудника чи ні – питання риторичне.

Тепер коротко про терапію

Вірусний тонзиліт лікується симптоматично. Тобто роботу зі знищення вірусу робить наш імунітет, а ми йому допомагаємо: п'ємо багато рідини, виполіскуємо горло (можна антисептиком, можна гіпертонічним розчином), при необхідності приймаємо антипіретики.

Бактеріальний тонзиліт лікується антибіотиками, а ми допомагаємо собі ібупрофеном, полосканнями з антисептиками і великою кількістю напоїв кімнатної температури. Які ж необхідно приймати антибіотики? Звичайно ж, на це питання вам відповість лікар. Але для вашого розвитку і для того, щоб контролювати призначення терапевта, я дам рекомендації, які можна мати на увазі.

За опублікованими результатами наукових досліджень Кокрейнівської бібліотеки, вчені виділили три найефективніші при бактеріальному тонзиліті групи антибіотиків: пеніциліни, макроліди і цефалоспорини. Найменш токсичними з цього списку є пеніциліни. 

Резюме

Вірусний тонзиліт – легке та безпечне захворювання. Найкраще з ним справляється наш організм.

Тонзиліт, викликаний стрептококовою інфекцією, – це захворювання, при якому нашому організму потрібна допомога у вигляді прийому антибіотиків для якнайшвидшого одужання і профілактики серйозних ускладнень, які він може викликати.

Список використаної літератури

• healthlinkbc.ca;
• hopkinsmedicine.org;
• ncbi.nlm.nih.gov.