Упаковка / 5 шт.
пакет
| Торгівельна назва | Антифлу |
| Діючі речовини | Вітамін С, Парацетамол, Хлорфенірамін |
| Форма випуску: | порошок для внутрішнього застосування |
| Кількість в упаковці: | 5 пакетиков |
| Первинна упаковка: | пакет |
| Спосіб застосування: | Орально |
| Взаємодія з їжею: | Не має значення |
| Температура зберігання: | від 15°C до 25°C |
| Чутливість до світла: | Не чутливий |
| Ознака: | Імпортний |
| Походження: | Хімічний |
| Ринковий статус: | Традиційний |
| Виробник: | КОНТРАКТ ФАРМАКАЛ КОРПОРЕЙШН |
| Країна виробництва: | США |
| Заявник: | Bayer |
| Умови відпуску: | Без рецепта |
|
Код АТС N Препарати для лікування захворювань нервової системи N02 Болезаспокійливі препарати N02B Інші анальгетики та антипіретики N02BE Аніліди N02BE51 Парацетамол, комбінації без психолептиків |
|
Фармакодинаміка. ацетамінофен (парацетамол) має знеболюючу, жарознижуючу і слабку протизапальну дію. механізм його дії полягає в пригніченні синтезу простагландинів і впливі на центр терморегуляції в гіпоталамусі.
Аскорбінова кислота (вітамін С) як ключовий компонент системи антиоксидантного та імунного захисту підвищує адаптаційні можливості організму, збільшує його опірність до інфекцій. Бере активну участь в регуляції окислювально-відновних процесів, в обміні вуглеводів, синтезі стероїдних гормонів, катехоламінів і згортання крові. Підсилює синтез колагену, стимулює процеси регенерації, нормалізує проникність капілярів.
Хлорфеніраміну малеат - це антигістамінний препарат класу алкіламінів, блокатор Н 1 -гістамінових рецепторів. Надає протиалергічну дію, усуває ринорею, сльозотечу та свербіж в очах і носі. Терапевтичний ефект розвивається протягом 1 год після перорального застосування і триває протягом 24 год.
Компоненти препарату метаболізуються незалежно один від одного.
Фармакокінетика. Після перорального застосування ацетамінофен швидко всмоктується, переважно у верхніх відділах травного тракту. Він швидко розподіляється в тканинах. Зв'язування з білками крові становить 10%. Ацетамінофен метаболізується в печінці: більша частина зв'язується з глюкуроновою кислотою, менша - сірчаною кислотою. Період напіврозпаду ацетамінофену становить 2-2,5 год. Він збільшується у осіб із захворюваннями печінки.
Виводиться парацетамол з сечею (85% разової дози парацетамолу виводиться протягом 24 год). Виведення істотно погіршується при порушеннях видільної функції нирок, що може призвести до накопичення в організмі ацетамінофену і продуктів його метаболізму. Аскорбінова кислота активно всмоктується в тонкій кишці. Після прийому всередину C max в плазмі крові досягається через 4 год. З плазми крові легко проникає в лейкоцити, тромбоцити та практично в усі тканини. Піддається біотрансформації в печінці, виводиться з сечею частково в незміненому вигляді, частково - у вигляді метаболітів.
Хлорфеніраміну малеат метаболізується в печінці. T ½ становить 8 год. Хлорфеніраміну малеат і його метаболіти виводяться з сечею.
Призначають дітям віком від 2 до 12 років при грипі, ГРВІ та простудних захворюваннях для зниження температури тіла, усунення головного болю, болю в м'язах і суглобах, ринореи, чхання, сльозотечі та інших симптомів запалення слизової оболонки верхніх дихальних шляхів і придаткових пазух носа.
Всередину, незалежно від прийому їжі, попередньо розчинивши вміст пакета в склянці гарячої (НЕ окропу) води. рекомендована кількість води для розчинення порошку зазвичай становить обсяг, який дитина випиває за один прийом (100-200 мл). разова доза для дітей у віці 2-5 років становить вміст 1 пакета, для дітей 6-12 років - 2 пакетів. при необхідності повторювати прийом кожні 4-6 год, але не більше 4 пакетів протягом доби. максимальний термін застосування без консультації лікаря - 3 дні. подальше застосування можливе лише під наглядом лікаря.
Діти. Чи не застосовують у дітей віком до 2 років. Необхідно проконсультуватися з лікарем перед застосуванням препарату у дітей у віці 2-5 років.
Максимальна доза для дітей становить до 100 мг/кг/добу, або 4000 мг/добу.
Підвищена чутливість до компонентів препарату або інших антигістамінних засобів; тяжкі порушення функції печінки (9 балів за шкалою Чайлд - П'ю) та / або нирок, алкоголізм, вроджений дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; вроджена гіпербілірубінемія (включаючи синдром Жильбера); порушення кровотворення, захворювання крові, виражена лейкопенія, анемія, схильність до тромбозів; тяжкі порушення серцевої провідності, декомпенсована серцева недостатність, обструкція шийки сечового міхура, ПІЛОРОДУОДЕНАЛЬНИМИ обструкція; тромбоз, тромбофлебіт; важкі форми цукрового діабету, закритокутова глаукома; виразка шлунка і дванадцятипалої кишки в стадії загострення; дитячий вік до 2 років.
Не застосовувати одночасно з інгібіторами МАО і протягом 2 тижнів після відміни інгібіторів МАО.
Інгібітори МАО не слід застосовувати разом з антигістамінними засобами через можливість адитивної гноблення ЦНС. Вони можуть подовжувати та посилювати антихолінергічну дію антигістамінних засобів.
У більшості випадків лікарський засіб переноситься добре.
Можуть виникати такі побічні ефекти:
Слід уникати одночасного застосування з іншими препаратами, призначеними для симптоматичного лікування застуди та грипу, лікарськими засобами, що містять парацетамол. Не перевищувати рекомендовану дозу і тривалість курсу лікування. одночасне застосування з іншими препаратами, що містять парацетамол, може привести до передозування. передозування парацетамолу може спричинити печінкову недостатність, яка може призвести до необхідності трансплантації печінки або до летального результату.
У пацієнтів зі зниженим рівнем глутатіону, наприклад при важких інфекціях, таких як сепсис, при прийомі парацетамолу підвищується ризик виникнення метаболічного ацидозу. Симптомами метаболічного ацидозу є глибоке, прискорене або утруднене дихання, нудота, блювота, втрата апетиту. Слід негайно звернутися до лікаря у разі появи цих симптомів.
Якщо симптоми не зникають, слід звернутися до лікаря.
Тривале застосування високих доз може призводити до ураження печінки та нирок; велика кількість лікарських засобів, що застосовуються одночасно, алкоголізм, алкогольне ураження печінки, сепсис або цукровий діабет можуть підвищувати ризик гепатотоксичності парацетамолу (ацетамінофену) в терапевтичних дозах.
Слід враховувати, що у пацієнтів із захворюваннями печінки підвищується ризик гепатотоксичної дії парацетамолу. Необхідно порадитися з лікарем щодо можливості застосування препарату пацієнтам з порушеннями функції нирок і печінки легкого та середнього ступеня тяжкості.
Цей лікарський засіб не рекомендується застосовувати одночасно з седативними або снодійними препаратами.
Перед застосуванням препарату необхідно порадитися з лікарем, якщо пацієнт застосовує варфарин або подібні препарати, що мають антикоагулянтний ефект.
Парацетамол може впливати на результати лабораторних досліджень рівня глюкози та сечової кислоти в крові.
Препарат має призначати лікар тільки після оцінки співвідношення ризик / користь у таких випадках: важка АГ, епілепсія, глаукома, оксалатурія, порушення сечовипускання, затримка сечі, збільшення передміхурової залози, БА, бронхіт, тиреотоксикоз, дефіцит глутатіону.
Рекомендовану дозу і тривалість курсу лікування перевищувати не слід. Якщо за рекомендацією лікаря препарат застосовують протягом тривалого періоду, необхідно контролювати функціональний стан печінки та картину периферичної крові.
Дуже рідко повідомлялося про випадки тяжких шкірних реакцій. При почервонінні шкіри, появі висипу, бульбашок або лущення необхідно припинити застосування парацетамолу і негайно звернутися за медичною допомогою.
1 пакет (1 доза) містить 11,6 г цукру, що потрібно враховувати хворим на цукровий діабет та пацієнтам, які перебувають на дієті з низьким вмістом цукру. З обережністю приймати хворим на цукровий діабет. Одночасний прийом препарату з лужним питтям зменшує всмоктування аскорбінової кислоти, тому не слід запивати порошок лужною мінеральною водою. Також всмоктування кислоти аскорбінової може порушуватися при кишкових дискінезіях, ентеритах та ахілії.
Не слід застосовувати цей препарат при непереносимості фруктози, синдромі мальабсорбції глюкози-галактози або недостатністю сахарази-ізомальтази через вміст сахарози. Якщо у Вас встановлена непереносимість деяких цукрів, проконсультуйтеся з лікарем, перш ніж приймати цей препарат.
У разі високої температури тіла або тривалої лихоманки, що зберігається протягом 3 днів на тлі застосування препарату, або при появі ознак суперінфекції слід звернутися до лікаря.
Аскорбінова кислота може змінювати результати лабораторних тестів (глюкози, білірубіну крові, активності трансаміназ).
Не приймати препарат з іншими засобами для симптоматичного лікування застуди та грипу, що містять парацетамол або антигістамінні. Якщо симптоми не зникають, слід звернутися до лікаря. Якщо головний біль стає постійним, також слід звернутися до лікаря.
Хлорфенірамін може маскувати симптоми реакцій гіперчутливості та впливати на результати шкірних проб. Тому застосування лікарського засобу слід припинити за кілька днів до проведення цих маніпуляцій.
Застосування в період вагітності та годування груддю. Чи не застосовують.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Через вірогідність виникнення сонливості після застосування хлорфеніраміну малеату слід утримувати дітей від діяльності, що вимагає підвищеної концентрації уваги, протягом 4 годин після прийому препарату.
При одночасному застосуванні з ацетамінофеном можливі наступні види взаємодій:
Одночасне застосування Антіфлу ® Кідс з наступними лікарськими засобами - снодійними, заспокійливими, нейролептиками, транквілізаторами - може значно збільшити пригнічувальну дію хлорфеніраміну малеату.
Хлорфенірамін підсилює антихолінергічну дію атропіну, спазмолітиків, трициклічних антидепресантів, протипаркінсонічних препаратів.
Інгібітори МАО не слід застосовувати разом з антигістамінними засобами через можливість адитивної гноблення ЦНС. Вони можуть подовжувати та посилювати антихолінергічну дію антигістамінних засобів.
Про передозування антіфлу® кідс не повідомлялося. симптоми передозування лікарського засобу складаються з проявів інтоксикації окремих діючих речовин.
У пацієнтів з факторами ризику терапевтичні дози парацетамолу можуть викликати симптоми передозування при одночасному застосуванні деяких лікарських засобів (див. Взаємодія з іншими лікарськими), при захворюваннях, що підвищують окислювальний стрес і виснажують запаси глутатіону в печінці (тривале голодування, сепсис, цукровий діабет).
Найбільш важливими ефектами гострої інтоксикації є гепатотоксичність - гепатоцеллюлярное поразку, яке обумовлено зв'язуванням активних метаболітів парацетамолу з білками гепатоцитів. У терапевтичних дозах ці метаболіти зв'язуються з глутатионом і утворюють нетоксичні кон'югати. У разі значного передозування запаси донорів SH-груп (сприяють утворенню глутатіону) у печінці виснажуються. Це призводить до накопичення токсичних метаболітів і некрозу гепатоцитів з подальшим порушенням функції печінки, який прогресує аж до печінкової коми.
Симптомами передозування, обумовленими дією ацетамінофену, в перші 24 год є блідість, нудота, блювання, анорексія, загальна слабкість і абдомінальний біль (біль в животі). Стан хворого може поліпшуватися протягом 24-48 год, хоча симптоми можуть зберігатися. При прийомі у високих дозах можуть також виникати психомоторне збудження або пригнічення центральної нервової системи, підвищене потовиділення, запаморочення і порушення сну.
Іноді з боку сечовидільної системи спостерігалися нефротоксичність, включаючи ниркову кольку, інтерстиціальнийнефрит і ОПН з гострим некрозом канальців, яка може проявлятися сильним болем в області попереку, гематурією, протеїнурією і розвинутися навіть при відсутності тяжкого ураження печінки. У важких випадках можуть відзначатися пошкодження печінки (гепатоцелюлярний некроз) і погіршення її функції, яка може прогресувати до печінкової енцефалопатії, печінкової коми, набряку мозку і летального результату. Клінічні ознаки пошкодження печінки можуть не проявлятися протягом 12-48 годин після передозування. Розмір печінки може швидко збільшуватися. Можуть виникати порушення метаболізму глюкози, гіпокаліємія і метаболічний ацидоз (включаючи лактатацидоз), підвищення активності печінкових трансаміназ, підвищення рівня білірубіну і збільшення протромбінового індексу, крововиливи. Зменшується кількість сечі. Може спостерігатися азотемия легкого ступеня. У дитини ураження печінки може розвинутися після застосування 150 мг/кг маси тіла. До частим клінічним проявам, що виникають через 3-5 діб, належать жовтяниця, лихоманка, геморагічний діатез, гіпоглікемія, печінковий запах з рота, печінкова недостатність.
Застосування 5 г або більше парацетамолу може призвести до ураження печінки у пацієнтів з факторами ризику (тривале лікування карбамазепіном, фенобарбіталом, фенітоїном, примидоном, рифампіцином, звіробоєм або іншими лікарськими засобами, що індукують ферменти печінки, регулярний прийом надмірних кількостей етанолу; глутатіонової кахексія (розлади травлення , муковісцидоз, ВІЛ-інфекція, голодування, кахексія)).
Відзначалися також аритмія (порушення серцевого ритму) та панкреатит. При прийомі у високих дозах з боку ЦНС - порушення орієнтації.
При тривалому застосуванні у високих дозах можливі апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія.
Хронічна інтоксикація включає різні ураження печінки. Дані по хронічної токсичності та особливо нефротоксичности парацетамолу суперечливі. При тривалому застосуванні слід звернути увагу на аналіз периферичної крові.
При передозуванні хлорфеніраміну малеату можуть виникати атропіноподібні симптоми: мідріаз, фотофобія, сухість шкіри та слизових оболонок, підвищення температури тіла, тахікардія, атонія кишечника, почервоніння обличчя. Зазвичай спочатку відзначаються симптоми порушення ЦНС (психомоторне збудження, психоз, галюцинації, тремор, порушення моторної координації, гіперрефлексія, судоми), а потім - пригнічення, сонливість, порушення свідомості, що супроводжуються порушенням дихання і функції серцево-судинної системи (порушення серцевого ритму, екстрасистолія , зменшення ЧСС, зниження артеріального тиску до судинної недостатності та летального результату). Невідкладна допомога при отруєнні антигістамінними засобами полягає в симптоматичному і підтримує лікуванні, включаючи ШВЛ.
Невідкладна допомога. Пацієнта слід негайно доставити в лікарню, навіть якщо відсутні ранні симптоми передозування. Слід забезпечити постійний моніторинг життєвих функцій, лабораторних даних і стану серцево-судинної системи. Симптоми можуть бути обмежені нудотою і блювотою або можуть не відображати тяжкості передозування або може привести до ураження органів. Слід розглянути лікування активованим вугіллям, якщо надмірна доза парацетамолу була прийнята у межах 1 ч. Концентрацію парацетамолу в плазмі крові слід вимірювати через 4 год або пізніше після прийому (більш ранні концентрації є недостовірними). Промивання шлунка необхідно провести протягом 6 годин після підозрюваної передозування ацетамінофену. Гемодіаліз і гемоперфузія сприяють виведенню речовини. Цитотоксичні ефекти можна зменшити шляхом введення донорів SH-груп (метіоніну перорально або цистеаміну або N-ацетилцистеїну в / в) протягом 10 годин після передозування, оскільки вони зв'язуються з активними метаболітами та сприяють детоксикації. N-ацетилцистеїн може бути ефективним до 48 год після отруєння. Ефективність антидоту різко знижується після цього періоду.
Симптоми передозування аскорбінової кислоти. Немає даних, що цей препарат можна передозувати при прийомі відповідно до рекомендацій. При одноразовому застосуванні надмірних доз препарату можливі нудота, блювота, здуття і біль в животі, свербіж, висипи на шкірі, підвищена збудливість. При тривалому застосуванні у високих дозах можливі пригнічення інсулярного апарату підшлункової залози (необхідно контролювати її функцію), розвиток циститу, прискорення утворення конкрементів (уратів, оксалатів). Ефекти передозування аскорбінової кислоти можуть бути віднесені до гепатотоксичності тяжкого ступеня внаслідок передозування парацетамолу.
Високі дози аскорбінової кислоти (3000 мг) можуть викликати тимчасову осмотичну діарею та шлунково-кишкові розлади.
Лікування: промити шлунок, дати хворому лужний напій, активоване вугілля або інші абсорбенти.
В оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C.
Відмова від відповідальності: Опис товару складено виключно на підставі наданої виробником інформації та завірено Контракт фармакал. Опис товару надається споживачу на виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів».
Опис лікарського засобу/медичного виробу Антифлу Кідс пор. д/орал. р-ну пак. №5 на цій сторінці підготовлений на підставі інструкції про його застосування та надається виключно на виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів». Перед застосуванням лікарського засобу/медичного виробу слід ознайомитись з інструкцією про його застосування та проконсультуватись з лікарем. Пам’ятайте, самолікування може бути шкідливим для Вашого здоров’я.
Відгуки
Споживачі мають можливість залишити відгуки про товар за власним бажанням та на власний розсуд. Ми не модеруємо відповідні відгуки та не впливаємо на їхній зміст. Наша думка може відрізнятись від змісту відповідних відгуків. Рекомендуємо не займатись самолікуванням на основі відгуків інших споживачів.
Повними аналогами Антифлу Кідс пор. д/орал. р-ну пак. №5 є:
Упаковка / 5 шт.
діючі речовини: ацетамінофен, аскорбінова кислота, хлорфеніраміну малеат;
1 пакет містить ацетамінофену 160 мг, аскорбінової кислоти 50 мг, хлорфеніраміну малеату 1 мг;
допоміжні речовини: кислота лимонна безводна, кремнію діоксид, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію цитрат дигідрат, крохмаль кукурудзяний, цукор кондитерський, цукроза, титану діоксид (Е 171), кальцію фосфат, спеціальний червоний АС (Е 129), ароматизатор малиновий.
Порошок для орального розчину.
Основні фізико-хімічні властивості: сипучий порошок білого або майже білого кольору, що містить кристалічні частки, з легким запахом малини.
Аналгетики та антипіретики. Код АТХ N02B E51.
Ацетамінофен має знеболювальний, жарознижувальний і слабкий протизапальний ефект. Механізм його дії полягає у пригніченні синтезу простагландинів та впливі на центр терморегуляції у гіпоталамусі.
Аскорбінова кислота (вітамін С) як ключовий компонент системи антиоксидантного та імунного захисту підвищує адаптаційні можливості організму, збільшує його опірність до інфекцій. Бере активну участь у регуляції окисно-відновних процесів, в обміні вуглеводів, у синтезі стероїдних гормонів, катехоламінів та згортанні крові. Посилює синтез колагену, стимулює процеси регенерації, нормалізує проникність капілярів.
Хлорфеніраміну малеат – це антигістамінний засіб класу алкіламінів, блокатор Н1‑гістамінових рецепторів. Чинить протиалергічну дію, усуває ринорею, сльозотечу та свербіж в очах і носі. Терапевтичний ефект розвивається протягом однієї години після перорального застосування та триває протягом 24 годин.
Складові препарату метаболізуються незалежно один від одного.
Після перорального застосування ацетамінофен всмоктується швидко, переважно у верхніх відділах травного тракту. Він швидко розподіляється у тканинах. Зв’язування з білками крові становить менше 10 %. Ацетамінофен метаболізується переважно в печінці: більша частина зв’язується з глюкуроновою кислотою, менша – з сірчаною кислотою. Період напіврозпаду ацетамінофену становить 2–2,5 години. Він подовжується в осіб із захворюваннями печінки.
Виводиться ацетамінофен із сечею (85 % разової дози ацетамінофену виводиться протягом 24 годин). Виведення істотно погіршується при порушеннях видільної функції нирок, що може призвести до накопичення в організмі ацетамінофену і продуктів його метаболізму. Аскорбінова кислота активно всмоктується в тонкому кишечнику. Після прийому внутрішньо максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 4 години. З плазми крові легко проникає у лейкоцити, тромбоцити та практично в усі тканини. Піддається біотрансформації в печінці, виводиться із сечею: частково в незміненому стані, частково – у вигляді метаболітів.
Хлорфеніраміну малеат метаболізується у печінці. Період напіввиведення становить 8 годин. Хлорфеніраміну малеат та його метаболіти виводяться з сечею.
Призначають дітям віком від 2 до 12 років при грипі, гострих респіраторних вірусних інфекціях і застудних захворюваннях для зниження температури, усунення головного болю, болю в м’язах та суглобах, ринореї, чхання, сльозотечі та інших симптомів запалення слизових оболонок верхніх дихальних шляхів і придаткових пазух носа.
Підвищена індивідуальна чутливість до інгредієнтів препарату або до інших антигістамінних засобів; тяжкі порушення функції печінки (> 9 балів за шкалою Чайлда-П’ю) та/або нирок, алкоголізм; уроджений дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; вроджена гіпербілірубінемія (включаючи синдром Жильбера); порушення кровотворення, захворювання крові, виражена лейкопенія, анемія, схильність до тромбозів; тяжкі порушення серцевої провідності, декомпенсована серцева недостатність; обструкція шийки сечового міхура; пілородуоденальна обструкція; тромбоз, тромбофлебіт; тяжкі форми цукрового діабету; закритокутова глаукома; виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки в стадії загострення; дитячий вік до 2 років.
Не застосовувати разом з інгібіторами моноаміноксидази (МАО) та протягом 2 тижнів після припинення застосування інгібіторів МАО. Інгібітори МАО не слід застосовувати разом із антигістамінними засобами через можливість адитивного пригнічення ЦНС. Вони можуть подовжувати та посилювати антихолінергічну дію антигістамінів.
При одночасному застосуванні з ацетамінофеном можливі такі види взаємодій:
– уповільнення виведення антибіотиків із організму;
– протисудомні препарати (включаючи фенітоїн, барбітурати, карбамазепін), рифампіцин та алкоголь посилюють гепато- та нефротоксичність ацетамінофену;
– барбітурати знижують жарознижувальний ефект ацетамінофену;
– тетрациклін збільшує ризик розвитку анемії та метгемоглобінемії, спричиненої ацетамінофеном;
– при одночасному застосуванні парацетамолу з гепатотоксичними засобами збільшується токсичний вплив препаратів на печінку; не застосовувати одночасно з алкоголем;
– ацетамінофен знижує ефективність діуретиків;
– одночасне застосування високих доз ацетамінофену з ізоніазидом або рифампіцином підвищує ризик розвитку гепатотоксичного синдрому;
– посилення ефекту непрямих антикоагулянтів із підвищенням ризику кровотечі;
– швидкість всмоктування ацетамінофену збільшується при застосуванні метоклопраміду та домперидону і зменшується при застосуванні холестираміну;
– при одночасному тривалому застосуванні з похідними кумаринів (наприклад з варфарином) може посилювати їх дію з підвищеним ризиком кровотечі; пацієнти, які застосовують пероральні антикоагулянти, повинні проконсультуватися з лікарем, слід контролювати показники згортання крові;
– прийом парацетамолу (ацетамінофену) може впливати на результати визначення глюкози у крові за методом глюкозооксидази-пероксидази з аномально високими концентраціями;
– прийом парацетамолу може впливати на результати визначення сечовини у крові за методом фосфорновольфрамової кислоти;
– тропісетрон та гранісетрон, антагоністи 5-гідрокситриптаміну 3 типу можуть повністю блокувати знеболювальний ефект парацетамолу внаслідок фармакодинамічної взаємодії;
– одночасне застосування парацетамолу та зидовудину підвищує тенденцію до зменшення кількості лейкоцитів (нейтропенії), тому ці лікарські засоби не слід застосовувати одночасно, якщо інше не рекомендовано лікарем;
– абсорбція аскорбінової кислоти знижується при одночасному застосуванні пероральних контрацептивних засобів, вживанні фруктових або овочевих соків, лужного пиття;
– аскорбінова кислота при пероральному застосуванні підвищує абсорбцію пеніциліну, тетрацикліну, заліза, підвищує рівень етинілестрадіолу, знижує ефективність гепарину та непрямих антикоагулянтів, підвищує ризик розвитку кристалурії при лікуванні саліцилатами;
– одночасний прийом вітаміну С і дефероксаміну підвищує тканинну токсичність заліза, особливо у серцевому м’язі, що може призвести до декомпенсації системи кровообігу; вітамін С можна приймати лише через 2 години після ін’єкції дефероксаміну;
– великі дози препарату зменшують ефективність трициклічних антидепресантів, нейролептиків – похідних фенотіазину, канальцеву реабсорбцію амфетаміну, порушують виведення мексилетину нирками;
– аскорбінова кислота підвищує загальний кліренс етилового спирту;
– препарати хінолінового ряду, кальцію хлорид, саліцилати, кортикостероїди при тривалому застосуванні зменшують запаси аскорбінової кислоти в організмі.
Одночасне застосування Антифлу® Кідс з такими лікарськими засобами, як снодійні, заспокійливі засоби, нейролептики, транквілізатори, може значно збільшити пригнічувальну дію хлорфеніраміну малеату.
Хлорфенірамін посилює антихолінергічну дію атропіну, спазмолітиків, трициклічних антидепресантів, протипаркінсонічних препаратів. Інгібітори моноаміноксидази (МАО) не слід призначати в комбінації з антигістамінними засобами через потенційну сумарну пригнічувальну дію на ЦНС. Вони можуть подовжувати та посилювати антихолінергічні ефекти антигістамінних препаратів.
Слід уникати одночасного застосування з іншими препаратами, призначеними для симптоматичного лікування застуди та грипу, лікарськими засобами, що містять парацетамол. Не перевищувати зазначеної дози та тривалість курсу лікування. Одночасне застосування разом з іншими препаратами, що містять парацетамол, може призвести до передозування. Передозування парацетамолу може спричинити печінкову недостатність, що може призвести до необхідності пересадки печінки або до летального наслідку.
У пацієнтів зі зниженим рівнем глутатіону, наприклад, при тяжких інфекціях, таких як сепсис, при прийомі парацетамолу підвищується ризик виникнення метаболічного ацидозу. Симптомами метаболічного ацидозу є глибоке, прискорене чи утруднене дихання, нудота, блювання, втрата апетиту. Слід негайно звернутися до лікаря у разі появи цих симптомів.
Якщо симптоми не зникають, слід звернутися до лікаря.
Тривале застосування високих доз може призводити до ураження печінки та нирок; велика кількість лікарських засобів, застосовуваних одночасно, алкоголізм, алкогольне ураження печінки, сепсис або цукровий діабет можуть підвищувати ризик гепатотоксичності парацетамолу (ацетамінофену) у терапевтичних дозах.
Слід враховувати, що в пацієнтів із захворюваннями печінки збільшується ризик гепатотоксичної дії парацетамолу. Необхідно порадитися з лікарем стосовно можливості застосування препарату пацієнтам із порушеннями функції нирок та печінки легкого та середнього ступеня тяжкості.
Цей лікарський засіб не рекомендується застосовувати одночасно з седативними або снодійними засобами.
Перед застосуванням препарату необхідно порадитися з лікарем, якщо пацієнт застосовує варфарин чи подібні препарати, які мають антикоагулянтний ефект.
Парацетамол може впливати на результати лабораторних досліджень щодо вмісту в крові глюкози та сечової кислоти.
Препарат повинен призначати лікар тільки після оцінки співвідношення ризик/користь у таких випадках: артеріальна гіпертензія тяжкого ступеня, епілепсія, глаукома, оксалатоурія, розлади сечовипускання, затримка сечі, збільшення простати, астма, порушення дихання внаслідок бронхіту, крупу або пневмонії, тиреотоксикоз, дефіцит глутатіону.
Рекомендовану дозу та тривалість курсу лікування перевищувати не слід. Якщо за рекомендацією лікаря препарат застосовують протягом тривалого періоду, необхідно контролювати функціональний стан печінки та картину периферичної крові.
Дуже рідко повідомлялося про випадки тяжких шкірних реакцій. При почервонінні шкіри, появі висипань, пухирців або лущенні необхідно припинити застосування парацетамолу та негайно звернутися за медичною допомогою.
1 пакет (1 доза) містить 11,6 г цукру, що потрібно враховувати хворим на цукровий діабет та пацієнтам, які знаходяться на дієті зі зниженим вмістом цукру. З обережністю приймати хворим на цукровий діабет. Одночасний прийом препарату з лужним питтям зменшує всмоктування аскорбінової кислоти, тому не слід запивати порошок лужною мінеральною водою. Також всмоктування аскорбінової кислоти може порушуватися при кишкових дискінезіях, ентеритах та ахілії.
Не слід застосовувати цей лікарський засіб при непереносимості фруктози, синдромі мальабсорбції глюкози-галактози або недостатності сахарази-ізомальтази, через вміст сахарози (цукрози). Якщо у Вас встановлена непереносимість деяких цукрів, проконсультуйтеся з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб.
У разі високої температури тіла або тривалої гарячки, що зберігається протягом 3 днів на тлі застосування препарату, або при появі ознак суперінфекції слід звернутися до лікаря.
Аскорбінова кислота може змінювати результати лабораторних тестів (глюкози, білірубіну крові, активності трансаміназ).
Не приймати препарат з іншими засобами для симптоматичного лікування застуди та грипу, що містять парацетамол або антигістаміни. Якщо симптоми не зникають, слід звернутися до лікаря. Якщо головний біль стає постійним, також слід звернутися до лікаря.
Хлорфеніраміну малеат може маскувати симптоми реакцій гіперчутливості та впливати на результати шкірних проб. Тому застосування лікарського засобу слід припинити за кілька днів до проведення цих маніпуляцій.
Не застосовують.
Через можливість виникнення сонливості після застосування хлорфеніраміну малеату слід утримувати дітей від діяльності, що вимагає підвищеної концентрації уваги, протягом 4 годин після прийому препарату.
Застосовують внутрішньо, незалежно від прийому їжі, попередньо розчинивши вміст пакета в склянці гарячої (не окропу) води. Рекомендована кількість води для розчинення порошку зазвичай становить об’єм, який дитина випиває за один прийом (100–200 мл). Разова доза для дітей віком 2–5 років становить вміст 1 пакета, для дітей віком 6–12 років – вміст 2 пакетів. За необхідності повторювати прийом кожні 4–6 годин, але не більше 4 пакетів протягом доби. Максимальний термін застосування без консультації лікаря – 3 дні. Подальше застосування можливе лише під наглядом лікаря.
Діти.
Не застосовувати дітям віком до 2 років. Необхідно проконсультуватися з лікарем перед застосуванням препарату дітям віком 2–5 років.
Максимальна доза для дітей становить до 100 мг/кг на добу або 4000 мг на добу.
Про передозування Антифлу® Кідс не повідомлялося. Симптоми передозування лікарським засобом складаються із проявів інтоксикації окремих діючих речовин.
У пацієнтів із факторами ризику терапевтичні дози парацетамолу можуть спричиняти симптоми передозування при одночасному застосуванні деяких лікарських засобів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій») та при захворюваннях, що підвищують окиснювальний стрес та виснажують запаси глутатіону у печінці (тривале голодування, сепсис, цукровий діабет).
Найбільш важливими ефектами гострої інтоксикації є гепатотоксичність ‒ гепатоцелюлярне ураження, пов’язане зі зв’язуванням активних метаболітів парацетамолу з протеїнами печінкових клітин. У терапевтичних дозах ці метаболіти зв’язуються з глутатіоном та утворюють нетоксичні кон’югати. У разі масивного передозування запаси донорів SH-груп (які сприяють утворенню глутатіону) у печінці виснажуються. Це призводить до накопичення токсичних метаболітів та некрозу гепатоцитів із подальшим порушенням функції печінки, що прогресує до печінкової коми.
Симптомами передозування, зумовленими дією ацетамінофену, у перші 24 години є блідість, нудота, блювання, анорексія, загальна слабкість та абдомінальний біль (біль у животі). Стан хворого може покращуватись протягом 24–48 годин, хоча симптоми можуть зберігатися.
При прийомі великих доз можливе також психомоторне збудження або пригнічення центральної нервової системи, підвищене потовиділення, запаморочення і порушення сну.
Іноді з боку сечовидільної системи спостерігалися нефротоксичність, включаючи ниркову коліку, інтерстиціальний нефрит та гостру ниркову недостатність із гострим некрозом канальців, яка може проявлятися сильним болем у ділянці попереку, гематурією, протеїнурією і розвинутись навіть при відсутності тяжкого ураження печінки. У тяжких випадках можливе ураження печінки (гепатоцелюлярний некроз) та погіршення її функції, що може прогресувати до печінкової енцефалопатії, печінкової коми, набряку мозку та мати летальний наслідок. Клінічні ознаки ураження печінки можуть не виявлятися протягом 12–48 годин після передозування. Розмір печінки швидко збільшується. Можуть виникати порушення метаболізму глюкози, гіпокаліємія та метаболічний ацидоз (включаючи лактоацидоз), підвищення активності печінкових трансаміназ, підвищення білірубіну та збільшення протромбінового індексу, крововиливи. Зменшується кількість сечі, може спостерігатись азотемія легкого ступеня. У дитини ураження печінки може розвинутися після застосування понад 150 мг/кг маси тіла. До частих клінічних проявів, що з’являються через 3–5 діб, належать жовтяниця, гарячка, геморагічний діатез, гіпоглікемія, печінковий запах з рота, печінкова недостатність.
Застосування 5 г або більше парацетамолу може призвести до ураження печінки у пацієнтів з факторами ризику (тривале лікування карбамазепіном, фенобарбіталом, фенітоїном, примідоном, рифампіцином, звіробоєм або іншими лікарськими засобами, що індукують ферменти печінки; регулярний прийом надмірних кількостей етанолу; глутатіонова кахексія (розлади травлення, муковісцидоз, ВІЛ-інфекція, голодування, кахексія)).
Відзначалася також аритмія (порушення серцевого ритму) та панкреатит. При прийомі великих доз з боку центральної нервової системи – порушення орієнтації.
При тривалому застосуванні у високих дозах можливі апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія.
Хронічна інтоксикація включає різні ураження печінки. Дані щодо хронічної токсичності та особливо нефротоксичності парацетамолу суперечливі. При тривалому застосуванні слід звернути увагу на аналіз периферичної крові.
При передозуванні хлорфеніраміну малеату можуть проявлятися атропіноподібні симптоми: мідріаз, фотофобія, сухість шкіри та слизових оболонок, підвищення температури тіла (гіперпірексія), тахікардія, атонія кишечнику, почервоніння обличчя. Зазвичай спочатку спостерігаються симптоми збудження центральної нервової системи (психомоторне збудження, психоз, галюцинації, тремор, порушення моторної координації, гіперрефлексія, судоми), а потім – пригнічення, сонливість, порушення свідомості, які супроводжуються розладами дихання та порушенням роботи серцево-судинної системи (порушення серцевого ритму, екстрасистолія, зменшення частоти пульсу, зменшення артеріального тиску аж до судинної недостатності та летального наслідку).
Невідкладна допомога при отруєнні антигістамінними засобами полягає у симптоматичному та підтримувальному лікуванні, включаючи штучну вентиляцію легень.
Невідкладна допомога. Пацієнта слід негайно доставити у лікарню до відділення інтенсивної терапії, навіть якщо відсутні ранні симптоми передозування. Слід забезпечити постійний моніторинг життєвих функцій, лабораторних даних та стану серцево-судинної системи. Симптоми можуть бути обмежені нудотою та блюванням або можуть не відображати тяжкості передозування чи ризику ураження органів. Слід розглянути лікування активованим вугіллям, якщо надмірна доза парацетамолу була прийнята у межах 1 години. Концентрацію парацетамолу у плазмі крові слід вимірювати через 4 години або пізніше після прийому (більш ранні концентрації є недостовірними). Промивання шлунка необхідно провести протягом 6 годин після підозрюваного передозування ацетамінофену. Гемодіаліз та гемоперфузія сприяють виведенню речовини. Цитотоксичні ефекти можна зменшити шляхом введення донорів SH-груп (метіоніну перорально або цистеаміну або N‑ацетилцистеїну внутрішньовенно) протягом 10 годин після передозування, оскільки вони зв’язуються з активними метаболітами та сприяють детоксикації. N‑ацетилцистеїн може бути ефективним до 48 годин після отруєння. Ефективність антидоту різко знижується після цього періоду.
Симптоми передозування аскорбіновою кислотою. Немає даних, що цей лікарський засіб може призводити до передозування, якщо застосовується згідно з рекомендаціями. При одноразовому застосуванні надмірних доз препарату можливі нудота, блювання, здуття і біль у животі, свербіж, висип на шкірі, підвищена збудливість. При тривалому застосуванні у високих дозах можливі пригнічення інсулярного апарату підшлункової залози (необхідно контролювати її функцію), розвиток циститу, прискорення утворення конкрементів (уратів, оксалатів). Ефекти передозування аскорбіновою кислотою можуть бути віднесені до гепатотоксичності тяжкого ступеня внаслідок передозування парацетамолом.
Високі дози аскорбінової кислоти (більше 3 000 мг) можуть спричинити тимчасову осмотичну діарею та шлунково-кишкові розлади.
Лікування: промити шлунок, дати хворому лужний напій, активоване вугілля або інші абсорбенти.
У більшості випадків лікарський засіб переноситься добре.
Можуть спостерігатися такі небажані ефекти:
– з боку системи крові: анемія, сульфгемоглобінемія та метгемоглобінемія (ціаноз, диспное, серцевий біль), гемолітична анемія (у разі якщо пацієнт має дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази), тромбоцитопенія, тромбоцитоз, гіперпротромбінемія, еритропенія, нейтрофільний лейкоцитоз, агранулоцитоз, тромбоцитопенічна пурпура, лейкопенія, синці чи кровотечі;
– з боку дихальної системи: бронхоспазм у пацієнтів, чутливих до ацетилсаліцилової кислоти або до інших нестероїдних протизапальних засобів;
– з боку травного тракту: диспепсія, нудота, блювання, сухість у роті, дискомфорт і біль в епігастральній ділянці, гіперсалівація, зниження апетиту, печія, діарея;
– з боку ендокринної системи: гіпоглікемія аж до гіпоглікемічної коми, ураження інсулярного апарату підшлункової залози (гіперглікемія, глюкозурія) та порушення синтезу глікогену аж до появи цукрового діабету;
– з боку гепатобіліарної системи: порушення функції печінки, підвищення активності печінкових ферментів, як правило, без розвитку жовтяниці, гепатонекроз (дозозалежний ефект);
– з боку імунної системи: реакції гіперчутливості (включаючи алергічні реакції), анафілактичні реакції та анафілактичний шок;
– з боку нервової системи: головний біль, запаморочення, психомоторне збудження і порушення орієнтації, занепокоєність, відчуття страху, розлади сну, сонливість, безсоння, сплутаність свідомості, кома, судоми, дискінезія, зміни поведінки;
– з боку серцево-судинної системи: тахікардія, рефлекторна брадикардія, задишка, біль у серці, підвищення артеріального тиску, аритмія, дистрофія міокарда (дозозалежний ефект при тривалому застосуванні) ;
– з боку сечовидільної системи: ниркова коліка та інтерстиціальний нефрит, затримка сечі та утруднення сечовипускання, асептична піурія, при тривалому застосуванні у високих дозах – ушкодження гломерулярного апарату нирок, кристалурія, утворення уратних, цистинових та/або оксалатних конкрементів у нирках та сечовивідних шляхах;
– з боку органів зору: порушення акомодації, сухість очей, мідріаз, порушення зору, підвищення внутрішньоочного тиску;
– з боку обміну речовин: порушення обміну цинку, міді, гіпокаліємія;
– з боку шкіри та підшкірних тканин: свербіж, висипання на шкірі та слизових оболонках (зазвичай генералізований висип, еритема, кропив’янка), алергічний та ангіоневротичний набряк, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, локальний медикаментозний дерматит, мультиформна еритема (у тому числі синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), включаючи летальний наслідок.
3 роки.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºC.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Порошок, дозований по 12 г, у пакетах з паперу, ламінованого алюмінієвою фольгою та поліетиленом. По 5 пакетів у картонній коробці.
Без рецепта.
Контракт Фармакал Корпорейшн / Contract Pharmacal Corporation.
135 Адамс Авеню, Хопог, Нью-Йорк 11788, США/
135 Adams Avenue, Hauppauge, New York, 11788, USA.
Джерелом інформаціі для опису є Державний Реєстр Лікарських Засобів України
УВАГА! Ціни актуальні лише в разі оформлення замовлення в електронній медичній інформаційній системі Аптека 9-1-1. Ціни на товари в разі купівлі безпосередньо в аптечних закладах-партнерах можуть відрізнятися від тих, що зазначені на сайті!
Додавання відгуку
{{docMaster.documentName}}
{{docVisa.documentName}}
