Епірамат

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою 25, 50, 100, 200 мг - № 28, 60.

1 таблетка Епірамату містить топірамату 25, 50, 100 або 200 мг.

Допоміжні компоненти: лактоза, крохмаль частково прежелатинізований, крохмаль прежелатинізований, натрію крохмальгліколят, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, полісорбат 80, гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза), титану діоксид (Е171), тальк.

Діюча речовина препарату - топирамат - відноситься до сульфатзамещающім моносахаридам. Він знижує частоту виникнення потенціалу дії, характерну для нейронів в стані стійкої деполяризації. Це вказує на залежність блокуючого ефекту топірамату щодо Na + -каналів від стану нервової клітини. Сприяє підвищенню активності ГАМК щодо деяких видів ГАМК-рецепторів (включаючи ГАМК α-рецептори), а також регулює роботу самих ГАМК α-рецепторів. Не активний щодо метил-D-аспартату, що впливає на NMDA-рецептори. Всі перераховані ефекти є дозозалежними при концентрації активної речовини в крові від 1 до 200 мкмоль з мінімумом активності при дозуванні 1-10 мкмоль.
Пригнічує дію на активність деяких ферментів карбоангідрази, але даних ефект проявляється слабше, ніж у ацетазоламіду.

Абсорбція топирамата висока, біодоступність становить 80%. Харчові продукти не надають значного впливу на біодоступність препарату. Максимальна плазмова концентрація досягається через дві години після перорального прийому в дозі 400 мг. Максимальна концентрація, яка реєструвалася після перорального багаторазового прийому в дозі 100 мг два рази на добу, дорівнювала 6,76 мкг/мл. Від 13 до 17% діючої речовини зв'язується з білками плазми крові. Обсяг розподілу залежить від статі пацієнта, після прийому 1,2 г препарату становить 0,55-0,8 л/кг (для жінок ця величина складає 50% від чоловічої норми). Досягнення рівноважної концентрації відбувається через 4-8 днів від початку застосування, в разі патології нирок через 10-15 діб.

Метаболізм здійснюється в печінці у вигляді глюкуронирования, гідроксилювання і процесу гідролізу, в результаті чого утворюється 6 фармакологічно неактивних метаболітів. Після одноразового перорального прийому фармакокінетика носить лінійний характер, кліренс в плазмі крові залишається постійним, складаючи 20-30 мл / хвилину. В межах дозування 100-400 мг AUC зростає пропорційно дозі. Час напіввиведення становить 21 год (після багаторазового прийому в дозі 50 мг і 100 мг два рази на добу).

При тяжкій нирковій та печінковій недостатності (коли кліренс креатиніну становить менше 60 мл/хв) нирковий і плазмовий кліренс знижуються. Близько 70% препарату виділяється через нирки в незміненому вигляді, решта - у вигляді метаболітів. При проведенні гемодіалізу відбувається виведення препарату з плазми крові.

Як монотерапія у пацієнтів з вперше встановленим діагнозом епілепсії, а також у пацієнтів з епілепсією, коли необхідний перехід на монотерапію.

У дорослих і дітей до трирічного віку застосовується як додатковий засіб при лікуванні парціальних і генералізованих тоніко-клонічних судом; лікування епілептичних припадків, що виникають при синдромі Леннокса-Гасто.

Препарат приймається незалежно від прийому їжі всередину, таблетки не розламується.

В якості додаткової терапії при епілепсії. Лікування необхідно починати з підбору дозування шляхом застосування 25-50 мг перед сном протягом 1 тижня. Далі необхідно підвищувати дозування на 25-50 мг за два прийоми. Підвищення проводиться з тижневим або 2-тижневий інтервалом. У підборі дози береться до уваги переважно досягнутий терапевтичний ефект. У певної категорії пацієнтів терапевтичний ефект може бути досягнутий в режимі прийому 1 раз на добу. Звичайна підтримуюча доза дорівнює 200-400 мг на добу (розділити на 2 прийоми). Мінімальна ефективна доза становить 200 мг. Деякі пацієнти добре переносять дозу в 1600 мг/добу.

Зазначені дозування застосовуються у всіх дорослих пацієнтів, включаючи осіб похилого віку (зміна дозування у цієї категорії пацієнтів необхідно при патології нирок).

Для дітей старше 3 років при додатковій терапії рекомендована добова доза, яка становить 5-9 мг/кг ваги в 2 прийоми. Лікування необхідно починати з підбору дозування шляхом застосування 25 мг перед сном протягом 1 тижня. Далі необхідно підвищувати дозування на 1-3 мг/кг ваги за два прийоми. Підвищення проводиться з тижневим або 2-тижневий інтервалом. У підборі дози береться до уваги переважно досягнутий терапевтичний ефект. Клінічні дослідження довели хорошу ефективність при дозуванні 30 мг/кг/добу.

Використання в якості монотерапії.

Призначення монотерапії Епіраматом має базуватися на спостереженні за появою судомних нападів в разі скасування іншихпротиепілептичних препаратів. Якщо скасування супутньої терапії не рекомендується з міркувань безпеки, необхідно проводити поступове зниження дози протягом двох тижнів.

Після скасування прийому препаратів, які є індукторами ферментів печінки, відбувається підвищення рівня топирамата в плазмі крові. Це може потребувати зниження дозування Епірамату.
Дорослі. Лікування необхідно починати з підбору дозування шляхом застосування 25 мг перед сном протягом 1 тижня. Далі необхідно підвищувати дозування на 25-50 мг за два прийоми. Підвищення проводиться з тижневим або 2-тижневий інтервалом. Якщо пацієнтові не вдається звикнути до підвищення дози, необхідно збільшити інтервали між прийомами більшої дози препарату. У підборі дози береться до уваги переважно досягнутий терапевтичний ефект.

Рекомендована початкова добова доза для монотерапії - 100 мг, максимальна доза препарату для дорослих повинна становити 500 мг. У деяких пацієнтів з однією з рефрактерних форм епілепсії оптимальною є добове дозування, складова 1000 мг. Зазначені дозування застосовуються у всіх дорослих пацієнтів, включаючи осіб похилого віку (зміна дозування у цієї категорії пацієнтів необхідно при патології нирок).

Діти. Для дітей старше 3 років при монотерапії рекомендована добова доза, яка становить 0.5-1 мг/кг ваги в 2 прийоми на ніч. Далі необхідно підвищувати дозування на 0.5-1 мг/кг ваги за два прийоми. Підвищення проводиться з тижневим або 2-тижневий інтервалом. Якщо дитині не вдається звикнути до підвищення дози, необхідно збільшити інтервали між прийомами більшої дози препарату. У підборі дози береться до уваги переважно досягнутий терапевтичний ефект.

Рекомендована початкова добова доза для монотерапії у дітей становить 3-6 мг/кг/добу. Якщо діагноз парціальні епілептичні напади встановлений вперше, можливий прийом препарату в дозі 500 мг/добу.
Для осіб похилого віку з непорушеною роботою нирок корекція дозування не проводиться.

Як під час комбінованої терапії, так і при монотерапії, найбільш часто виникають побічними ефектами є порушення психічного і неврологічного характеру, а також зниження маси тіла. Якщо препарат використовувався в якості монотерапії, побічні дії і стану розвивалися в одиничних випадках, зустрічалася лише підвищена стомлюваність у дорослих і парестезії.

Психічні та неврологічні розлади: часто розвивається сонливість, підвищена збудливість, цефалгія, запаморочення, атаксія, порушення мови, підвищена стомлюваність, амнезія, психомоторна загальмованість, анорексія, парестезія, порушення концентрації уваги, амнезія, емоційна лабільність, сплутаність свідомості, депресія, порушення ходи, порушення координації, афазія, агресивні реакції, гіперкінезія; рідко може розвинутися апатія, ажитація, галюцинації, когнітивні розлади.

Шлунково-кишкові порушення: біль у животі, нудота, гіперсалівація; гепатит, підвищення активності печінкових трансаміназ, печінкова недостатність (у разі комбінованої терапії).

Гематологічні порушення: зниження вмісту лейкоцитів.

Метаболічні порушення: зниження маси тіла.

Порушення зору: диплопія, ністагм. У поодиноких випадках можливе розвитку гострої міопії з вторинною закритокутовою глаукомою у дорослих і дітей. Симптоми зазвичай розвиваються протягом місяця від початку застосування Епірамату, проявляючись болем в області очей і / або зниженням гостроти зору. Офтальмологічні прояви: зменшення глибини передньої очної камери, билатеральная міопія, підвищення внутрішньоочного тиску. Також можлива поява супрацилиарного випоту, який призводить до зміщення вперед райдужної оболонки та кришталика.

Лікування міопії і глаукоми має починатися з відміни препарату, потім проводять лікування глаукоми.

Інші порушення: астенія, перекручення смакових відчуттів.

Порушення з боку органів сечостатевої системи: в окремих випадках - нефролітіаз, венозна тромбоемболія.

Іноді при прийомі Епірамату може наступити зниження потовиділення, здебільшого при лихоманці у дітей. Також можливий розвиток метаболічного ацидозу і гострої міопії.

При прийомі Епірамату в період вагітності можлива поява гипоспадии у новонароджених чоловічої статі.

Гіперчутливість до топірамату, період вагітності та лактації, вік до 11 років для використання в якості монотерапії та вік до 3 років - в якості допоміжної терапії.

Використання Епірамату під час вагітності можливо тільки в тих випадках, коли користь для жіночого організму перевищує потенційний ризик для розвитку плода. У новонароджених чоловічої статі можливо прояв гипоспадии при призначенні Епірамату в цей період.

Спільний прийом Епірамату і інших протиепілептичних засобів (фенобарбіталу, фенітоїну, карбамазепіну, вальпроєвої кислоти, примідону) не впливає на їх концентрацію в плазмі крові. У окремої категорії хворих при додаванні Епірамату до фенітоїну може статися підвищення концентрації фенітоїну в крові, що пов'язано з пригніченням певної полиморфной ізоформи ферменту. У будь-якому випадку у кожного приймаючого фенітоїн пацієнта необхідно проводити контроль плазмової концентрації лікарської речовини при появі перших ознак інтоксикації.

Карбамазепін та фенітоїн зменшують концентрацію топірамату в плазмі крові. Якщо додатково до лікування Епіраматом призначається фенітоїн або карбамазепін, необхідно відкоригувати дозування Епірамату. При підборі дози необхідно орієнтуватися на досягнутий терапевтичний ефект.

Додавання до терапії вальпроєвоїкислоти не робить істотного впливу на концентрацію топірамату в крові та не вимагає коректування дози Епірамату. Є дані, що при спільному прийомі Епірамату і вальпроєвоїкислоти спостерігалася гипераммониемия з енцефалопатією або без неї у пацієнтів, які окремий прийом вальпроєвої кислоти та Епірамату в минулому переносили добре. Після припинення прийому одного з препаратів дані прояви зникали. Описаний побічний ефект не пов'язаний з фармакокінетичною взаємодією. Розвиток гипераммониемии не пов'язане з монотерапією Епіраматом або одночасним використанням іншихпротиепілептичних препаратів.

У пацієнтів, які приймають одночасно Епірамат і дігоксин необхідно контролювати сироваткову концентрацію останнього.

Епірамат не рекомендується приймати разом з лікарськими засобами, що пригнічують роботу центральної нервової системи (в тому числі та з вживанням препаратами).

У пацієнток, які приймають одночасно Епірамат і оральні контрацептиви, збільшується ризик проривних кровотеч і знижується ефективність контрацепції. Такі пацієнтки повинні повідомляти лікаря про будь-які зміни менструального циклу (частота, тривалість, характер).

У здорових добровольців відзначалося збільшення AUC літію (до 18%) під час застосування Епірамату в дозі 200 мг/добу. У осіб з біполярними розладами при прийомі Епірамату в дозі 200 мг/добу фармакокінетика літію не змінювався, але при призначенні препарату в дозуванні 600 мг/добу реєструвалося збільшення AUC літію до 26%. У зв'язку з цим рекомендовано проводити моніторинг вмісту літію в плазмі крові при сумісному застосуванні з Епіраматом.

Спільний прийом гідрохлортіазиду і Епірамату призводить до підвищення AUC топірамату на 29%, а максимальної концентрації - на 27%. Призначення гідрохлортіазиду особам, які беруть Епірамат, може зажадати коригування дози останнього. Прийом топірамату не вплинув на фармакокінетичні характеристики гідрохлоротіазиду при їх спільному застосуванні.

При призначенні або відміні Епірамату пацієнтам, які приймають метформін, необхідний ретельний контроль за діабетичним статусом. Спільний прийом Епірамату і піоглітазону також вимагає контролю за діабетичним статусом. Спільний прийом Епірамату і лікарських засобів, що призводять до нефролітіазу, може привести до формування конкрементів у нирках.

Основні симптоми: збудження, головний біль, загальмованість, сонливість, гіпокаліємія, метаболічний ацидоз, кома.
Лікування симптоматичне, полягає в промиванні шлунка, гідратації. Ефективний гемодіаліз. Застосування активованого вугілля недоцільно, оскільки він не адсорбує топірамат.

Зберігати в сухому, недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °C. Термін придатності - 3 роки.