ДЕКСКЕТОПРОФЕН-СОФАРМА

Склад

діюча речовина: декскетопрофену трометамол;

1 мл розчину містить декскетопрофену (у формі декскетопрофену трометамолу) 25 мг;

1 ампула розчину (2 мл) містить декскетопрофену (у формі декскетопрофену трометамолу) 50 мг;

допоміжні речовини: етанол 96 %; натрію хлорид; натрію гідроксид, розчин; вода для ін’єкцій.

Лікарська форма

Розчин для ін’єкцій/інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора рідина, практично вільна від часток.

Фармакотерапевтична група

Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Похідні пропіонової кислоти. Декскетопрофен.

Код АТХ M01A Е17.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Декскетопрофену трометамол – трометамінова сіль S-(+)-2-(3-бензоїлфеніл) пропіонової кислоти – аналгетичний, протизапальний та жарознижуючий лікарський засіб, що належить до групи нестероїдних протизапальних засобів НПЗЗ.

Механізм дії

Механізм дії НПЗЗ пов’язаний зі зниженням синтезу простагландинів шляхом інгібування циклооксигеназного шляху.

Зокрема, відбувається пригнічення перетворення арахідонової кислоти в циклічні ендопероксиди, PGG2 і PGH2, які продукують простагландини PGE1, PGE2, PGF2α і PGD2, а також простациклін PGI2 і тромбоксани (TxA2 і TxB2). Крім того, пригнічення синтезу простагландинів може впливати на інші медіатори запалення, такі як кініни, що може також опосередковано впливати на основну дію лікарського засобу.

Фармакодинамічні ефекти

Було продемонстровано, що декскетопрофен є інгібітором активності ЦОГ-1 і ЦОГ-2 у експериментальних тварин і людей.

Клінічна ефективність і безпека

Клінічні дослідження, проведені на кількох моделях болю, продемонстрували ефективну аналгетичну дію декскетопрофену.

Анальгетичну ефективність декскетопрофену при внутрішньом’язовому та внутрішньовенному введенні для лікування помірного та сильного болю досліджували на кількох моделях хірургічного болю (ортопедична та гінекологічна/абдомінальна хірургія), а також при скелетно-м’язовому болю (модель гострого болю в попереку) та при ниркових коліках.

У проведених дослідженнях початок знеболювального ефекту був швидким, і протягом перших 45 хвилин досягався пік знеболювального ефекту. Тривалість знеболювального ефекту після прийому 50 мг декскетопрофену зазвичай становить 8 годин.

Клінічні дослідження лікування післяопераційного болю показали, що розчин декскетопрофену для ін’єкцій/інфузій у комбінації з опіоїдами значно знижує споживання опіоїдів. У дослідженнях післяопераційного болю, де пацієнти отримували морфін за допомогою контрольованого пацієнтом знеболювального пристрою, пацієнти, які отримували декскетопрофен, потребували значно менше морфіну (на 30-45 % менше), ніж пацієнти в групі плацебо.

Фармакокінетика.

Всмоктування

Після внутрішньом’язового введення декскетопрофену трометамолу людині максимальна концентрація досягається через 20 хвилин (діапазон від 10 до 45 хвилин). Було показано, що для разових доз від 25 до 50 мг площа під кривою «концентрація – час» (AUC) пропорційна дозі як після внутрішньом’язового, так і внутрішньовенного введення.

Розподіл

Як і в інших лікарських засобів із високим рівнем зв’язування з білками плазми крові (99 %), об’єм розподілу має середнє значення нижче 0,25 л/кг. Період напіврозподілу становив приблизно 0,35 години, а період напіввиведення – 1-2,7 години.

У фармакокінетичних дослідженнях багаторазових доз Cmax та AUC після останнього внутрішньом’язового або внутрішньовенного введення не відрізнялися від показників, отриманих після одноразової дози, що вказує на відсутність накопичення препарату.

Метаболізм

Після введення декскетопрофену трометамолу в сечі виявляється лише енантіомер S-(+), що свідчить про відсутність трансформації препарату в енантіомер R-(–) у людей.

Елімінація

Основним шляхом виведення декскетопрофену є кон’югація глюкуроніду з подальшим виведенням нирками.

Фармакокінетика у пацієнтів літнього віку (≥ 65 років)

У здорових людей похилого віку (від 65 років) експозиція була значно вищою, ніж у молодих добровольців, після разової та повторної пероральної дози (до 55 %), тоді як не було статистично значущої різниці в пікових концентраціях і часі досягнення максимальної концентрації. Середній період напіввиведення подовжувався після одноразових і повторних доз (до 48 %), а очевидний загальний кліренс знижувався.

Показання

Симптоматичне лікування гострого болю середньої та високої інтенсивності у випадках, коли пероральне застосування препарату недоцільне, наприклад, при післяопераційних болях, ниркових коліках та болю у попереку.

Протипоказання

· Підвищена чутливість до діючої речовини, будь-якого іншого нестероїдного протизапального засобу (НПЗЗ) або до допоміжних речовин препарату;

· пацієнтам, у яких застосування речовин аналогічної дії (наприклад ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗЗ) провокує розвиток нападів бронхіальної астми, бронхоспазму, гострого риніту, носових поліпів, появу кропив’янки або ангіоневротичного набряку;

· якщо під час лікування кетопрофеном або фібратами виникали фотоалергічні або фототоксичні реакції;

· шлунково-кишкові кровотечі або перфорації в анамнезі, пов’язані із терапією НПЗЗ;

· пептична виразка в активній фазі/шлунково-кишкова кровотеча або наявність в анамнезі шлунково-кишкової кровотечі, виразок або перфорацій;

· хронічна диспепсія;

· кровотеча в активній фазі або підвищена кровоточивість;

· хвороба Крона або неспецифічний виразковий коліт;

· тяжка серцева недостатність;

· порушення функції нирок середнього або тяжкого ступеня (кліренс креатиніну ≤ 59 мл/хв);

· тяжке порушення функції печінки (10-15 балів за шкалою Чайлд-П’ю);

· геморагічний діатез та інші порушення згортання крові;

· при вираженій дегідратації (внаслідок блювання, діареї або недостатнього прийому рідини);

· ІІІ триместр вагітності та період годування груддю.

Декскетопрофен-Софарма, розчин для ін’єкцій/інфузій, протипоказаний для нейроаксіального (інтратекального або епідурального) введення через вміст етанолу.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Одночасне застосування таких засобів з НПЗЗ не рекомендується:

Інші НПЗЗ ( включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2) і високі дози саліцилатів (≥ 3 г/день): одночасне застосування кількох НПЗЗ підвищує ризик шлунково-кишкових виразок і кровотечі через синергічний ефект.

Антикоагулянти: НПЗЗ можуть посилювати дію антикоагулянтів, таких як варфарин, через високий рівень зв’язування декскетопрофену з білками плазми та пригнічення функції тромбоцитів і пошкодження слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки. Якщо неможливо уникнути комбінації, слід проводити ретельне клінічне спостереження та моніторинг лабораторних показників.

Гепарини: підвищений ризик кровотечі (через пригнічення функції тромбоцитів і пошкодження слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки). Якщо неможливо уникнути комбінації, слід проводити ретельне клінічне спостереження та моніторинг лабораторних показників.

Кортикостероїди: підвищений ризик шлунково-кишкової виразки або кровотечі.

Літій (були повідомлення щодо кількох НПЗЗ): НПЗЗ підвищують рівень літію в крові, який може досягати токсичних значень (зменшення ниркової екскреції літію). Тому на початку застосування декскетопрофену, при корекції дози або відміні препарату необхідно проконтролювати рівень літію у крові.

Метотрексат, що використовується у високих дозах 15 мг/тиждень або більше: підвищена гематологічна токсичність метотрексату через зниження його ниркового кліренсу протизапальними засобами загалом.

Гідантоїни та сульфаніламіди: токсичні ефекти цих речовин можуть бути посилені.

Одночасне застосування таких засобів з НПЗЗ вимагає обережності:

Діуретики, інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ), антибактеріальні аміноглікозиди та антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ: декскетопрофен може зменшити ефект діуретиків та інших антигіпертензивних засобів. У деяких пацієнтів із порушеною функцією нирок (наприклад, пацієнти зі зневодненням або літні люди з порушеною функцією нирок) одночасне застосування препаратів, що пригнічують циклооксигеназу та інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або антибактеріальних аміноглікозидів може призвести до подальшого погіршення функції нирок, яке зазвичай є оборотним. У разі комбінованого призначення декскетопрофену та діуретика важливо забезпечити достатню гідратацію пацієнта та контролювати функцію нирок на початку лікування.

Метотрексат, який використовується в низьких дозах, менше 15 мг/тиждень: підвищена гематологічна токсичність метотрексату через зниження його ниркового кліренсу протизапальними агентами в цілому. Щотижневий моніторинг аналізу крові протягом перших тижнів застосування комбінації. Посилений нагляд при наявності навіть легкого порушення функції нирок, а також у літніх людей.

Пентоксифілін: підвищений ризик кровотечі. Посилити клінічний моніторинг і частіше перевіряти час кровотечі.

Зидовудин: ризик посилення токсичності лінії еритроцитів через дію на ретикулоцити з тяжкою анемією, що виникає через тиждень після початку прийому НПЗЗ. Перевірити загальний аналіз крові та кількість ретикулоцитів через один-два тижні після початку лікування НПЗЗ.

Похідні сульфонілсечовини: НПЗЗ можуть посилити гіпоглікемічний ефект похідних сульфонілсечовини шляхом витіснення з місць зв’язування з білками плазми.

Слід врахувати можливі взаємодії при застосуванні таких засобів:

Бета-блокатори: лікування НПЗЗ може зменшити їх антигіпертензивний ефект через пригнічення синтезу простагландинів

Циклоспорин і такролімус: нефротоксичність може бути посилена НПЗЗ через вплив ниркових простагландинів. Під час комбінованої терапії необхідно моніторити функцію нирок.

Тромболітики: підвищений ризик кровотечі.

Антиагреганти та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС): підвищений ризик шлунково-кишкової кровотечі.

Пробенецид: концентрація декскетопрофену в плазмі крові може підвищуватися; ця взаємодія може бути зумовлена інгібуючим механізмом у місці секреції ниркових канальців і глюкуронокон’югації та потребує коригування дози декскетопрофену.

Серцеві глікозиди: НПЗЗ можуть підвищувати концентрацію глікозидів у плазмі крові.

Міфепристон: існує теоретичний ризик того, що інгібітори синтезу простагландинів можуть змінити ефективність міфепристону. Обмежені дані свідчать про те, що одночасне застосування НПЗЗ у день прийому простагландину не впливає негативно на дію міфепристону або простагландину на дозрівання шийки матки або скорочувальну здатність матки і не знижує клінічної ефективності медикаментозного переривання вагітності.

Хінолонові антибіотики: дані досліджень на тваринах показують, що високі дози хінолонів у поєднанні з НПЗЗ можуть збільшити ризик розвитку судом.

Тенофовір: одночасне застосування з НПЗЗ може підвищити рівень азоту сечовини та креатиніну в плазмі крові. Слід контролювати функцію нирок, щоб контролювати потенційний синергічний вплив на функцію нирок.

Деферазірокс: одночасне застосування з НПЗЗ може збільшити ризик шлунково-кишкової токсичності. При комбінованому застосуванні деферазироксу з цими речовинами необхідний ретельний клінічний моніторинг.

Пеметрексед: одночасне застосування з НПЗЗ може зменшити виведення пеметрекседу, тому слід бути обережними при призначенні вищих доз НПЗЗ. Пацієнтам із легкою та помірною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну від 45 до 79 мл/хв) слід уникати одночасного застосування пеметрекседу з НПЗЗ протягом 2 днів до та 2 днів після введення пеметрекседу.

Особливості застосування

З обережністю призначати пацієнтам з алергічними захворюваннями в анамнезі.

Слід уникати одночасного застосування декскетопрофену з НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2.

Побічні ефекти можна мінімізувати шляхом застосування найнижчої ефективної дози протягом найкоротшого періоду, необхідного для контролю симптомів (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Безпека для шлунково-кишкового тракту

Шлунково-кишкова кровотеча, виразка або перфорація, які можуть бути летальними, спостерігалися при застосуванні всіх НПЗЗ у будь-який час лікування, незалежно від наявності чи відсутності попереджувальних симптомів або серйозних шлунково-кишкових захворювань в анамнезі. При виникненні шлунково-кишкової кровотечі або виразки у пацієнтів, які отримують Декскетопрофен-Софарма, лікування слід припинити.

Ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі, виразки або перфорації підвищується при збільшенні дози НПЗЗ у пацієнтів з виразкою в анамнезі, особливо ускладненою кровотечею або перфорацією, а також у пацієнтів літнього віку.

Пацієнти літнього віку: у людей похилого віку спостерігається підвищена частота побічних реакцій на НПЗЗ, особливо шлунково-кишкової кровотечі та перфорації, які можуть бути летальними. Ці пацієнти повинні починати лікування з найнижчої доступної дози.

Пацієнти з побічними реакціями з боку травного тракту в анамнезі, особливо літні люди, повинні повідомляти лікаря про будь-які незвичайні абдомінальні симптоми (насамперед про шлунково-кишкові кровотечі), особливо на початкових етапах лікування.

Як і у випадку з іншими НПЗЗ, перед початком лікування декскетопрофеном необхідно з’ясувати наявність в анамнезі езофагіту, гастриту та/або пептичної виразки – слід бути певним, що ці захворювання знаходяться у фазі ремісії, щоб забезпечити їх повноцінне лікування. Пацієнти зі шлунково-кишковими симптомами або захворюваннями шлунково-кишкового тракту в анамнезі повинні перебувати під наглядом для виявлення розладів травлення, особливо шлунково-кишкової кровотечі.

НПЗЗ слід призначати з обережністю пацієнтам із захворюваннями шлунково-кишкового тракту в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки їхній стан може погіршитися.

Варто розглянути комбіновану терапію із застосуванням захисних препаратів (наприклад, мізопростол або інгібітори протонної помпи) для цих пацієнтів, а також для пацієнтів, які потребують одночасного прийому низьких доз ацетилсаліцилової кислоти або інших препаратів, які можуть підвищити шлунково-кишковий ризик.

Слід бути обережними, якщо пацієнти отримують супутні препарати, які підвищують ризик утворення виразки або кровотечі, такі як пероральні кортикостероїди, антикоагулянти, такі як варфарин, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну або антиагреганти, такі як ацетилсаліцилова кислота.

Безпека для нирок

Слід бути обережними з пацієнтами, які мають порушення функції нирок. У цих пацієнтів застосування НПЗЗ може призвести до погіршення функції нирок, затримки рідини та набряку. Також слід бути обережними з пацієнтами, які отримують терапію діуретиками, або з тими, у кого може розвинутися гіповолемія, оскільки існує підвищений ризик нефротоксичності.

Під час лікування потрібно забезпечити достатнє споживання рідини, щоб запобігти зневодненню та пов’язаному з цим посиленню ниркової токсичності.

Як і всі НПЗЗ, декскетопрофен може підвищувати рівень азоту сечовини та креатиніну в плазмі крові. Подібно до інших інгібіторів синтезу простагландинів, його застосування може бути пов’язано з негативним впливом на ниркову систему і може призвести до гломерулярного нефриту, інтерстиціального нефриту, папілярного некрозу нирок, нефротичного синдрому та гострої ниркової недостатності.

Пацієнти літнього віку частіше страждають від порушення функції нирок.

Безпека для печінки

Слід бути обережними з пацієнтам, які мають порушення функції печінки. Як і інші НПЗЗ, декскетопрофен може спричинити тимчасове невелике підвищення деяких показників функції печінки, а також значно підвищити АЛТ і АСТ. У разі істотного підвищення таких показників терапію необхідно припинити.

Пацієнти літнього віку частіше страждають від порушення функції печінки.

Серцево-судинна та цереброваскулярна безпека

Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та/або серцевою недостатністю легкого та помірного ступеня в анамнезі необхідний відповідний моніторинг та консультації. З особливою обережністю слід призначати лікарський засіб пацієнтам із серцевими захворюваннями в анамнезі, особливо з попередніми епізодами серцевої недостатності, через підвищений ризик розвитку серцевої недостатності, оскільки повідомлялося про затримку рідини та набряки у зв’язку з терапією НПЗЗ.

Дані клінічних випробувань та епідеміологічні дані свідчать про те, що застосування деяких НПЗЗ (особливо у високих дозах і при тривалому лікуванні) може трохи підвищуватися ризик артеріальних тромботичних явищ (наприклад, інфаркту міокарда або інсульту). Недостатньо даних, щоб виключити такий ризик у разі застосування декскетопрофену.

Отже, пацієнтів із неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю, встановленою ішемічною хворобою серця, захворюванням периферичних артерій та/або цереброваскулярним захворюванням слід лікувати декскетопрофеном лише після ретельної оцінки всіх ризиків. Подібну оцінку також треба проводити перед початком довгострокового лікування пацієнтів із факторами ризику серцево-судинних захворювань (наприклад, артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, паління).

Усі НПЗЗ можуть пригнічувати агрегацію тромбоцитів і подовжувати час кровотечі шляхом пригнічення синтезу простагландинів. Одночасне застосування декскетопрофену та профілактичних доз низькомолекулярного гепарину в післяопераційний період оцінювалося в контрольованих клінічних дослідженнях і не спостерігалося впливу на параметри згортання крові. Незважаючи на це, пацієнти, які отримують терапію, що перешкоджає гемостазу, наприклад варфарин або інші кумарини чи гепарини, повинні перебувати під ретельним наглядом, якщо вони застосовують декскетопрофен.

Пацієнти літнього віку частіше страждають від порушення серцево-судинної функції.

Шкірні реакції

Про серйозні шкірні реакції (деякі з них летальні), включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз, у зв’язку із застосуванням НПЗЗ повідомлялося дуже рідко. Найвищий ризик виникнення цих реакцій у пацієнти на початку курсу терапії, причому у більшості випадків реакція виникає протягом першого місяця лікування. Застосування розчину для ін’єкцій/інфузій Декскетопрофен-Софарма слід припинити при першій появі шкірних висипів, уражень слизових оболонок або будь-яких інших ознак гіперчутливості.

Маскування симптомів основних інфекцій

Як і інші НПЗЗ, декскетопрофен може маскувати симптоми інфекційних захворювань, що може завадити діагностуванню і своєчасному лікуванню і, тим самим, погіршити наслідки інфекції. Такі випадки спостерігалися при бактеріальній пневмонії і бактеріальних ускладненнях вітряної віспи. Коли декскетопрофен вводять для полегшення болю у зв’язку з інфекційним процесом, рекомендується моніторинг інфекційного процесу. У поодиноких випадках було описано загострення інфекцій м’яких тканин у тимчасовому зв’язку із застосуванням НПЗЗ. Тому в амбулаторних умовах пацієнту рекомендується негайно звернутися за консультацією до лікаря, якщо ознаки бактеріальної інфекції з’являються або посилюються під час терапії.

Інша інформація

Особлива увага необхідна пацієнтам:

· зі спадковими порушеннями метаболізму порфірину (наприклад, гостра переміжна порфірія);

· зі зневодненням;

· безпосередньо після хірургічних втручань.

Якщо лікар вважає за необхідне тривале лікування декскетопрофеном, слід регулярно перевіряти функцію печінки та нирок, а також аналіз крові.

У дуже рідкісних випадках спостерігалися тяжкі гострі реакції гіперчутливості (наприклад, анафілактичний шок). Лікування слід припинити при перших ознаках тяжких реакцій гіперчутливості після прийому декскетопрофену. Медичні процедури повинні бути розпочаті спеціалістами з охорони здоров’я, залежно від симптомів.

Пацієнти з астмою в поєднанні з хронічним ринітом, хронічним синуситом та/або поліпозом носа мають вищий ризик алергії на ацетилсаліцилову кислоту та/або НПЗЗ, ніж решта населення. Застосування цього лікарського засобу може спричинити напади астми чи бронхоспазм, особливо у пацієнтів з алергією на ацетилсаліцилову кислоту або НПЗЗ (див. розділ «Протипоказання»).

У виняткових випадках вітряна віспа може бути причиною серйозних інфекційних ускладнень шкіри та м’яких тканин. На сьогоднішній день не можна виключити впливу НПЗЗ у загостренні цих інфекцій. Таким чином, у разі вітряної віспи бажано уникати застосування декскетопрофену.

Декскетопрофен-Софарма, розчин для ін’єкцій/інфузій, слід з обережністю призначати пацієнтам із порушеннями кровотворення, системним червоним вовчаком або змішаним захворюванням сполучної тканини.

Лікарський засіб містить 12,35 об. % етанолу (спирту), тобто до 200 мг на дозу (на 2 мл розчину для ін’єкцій/інфузій), що еквівалентно 5 мл пива або 2,08 мл вина у дозі. Шкідливий для хворих на алкоголізм. Слід бути обережним при застосуванні вагітним жінкам та жінкам, які годують груддю, дітям, пацієнтам із захворюваннями печінки та хворим на епілепсію.

Лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг)/дозу (2 мл розчину для ін’єкцій/інфузій) натрію, тобто практично вільний від натрію.

Педіатрична популяція

Безпека застосування для дітей та підлітків не встановлена.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Декскетопрофен-Софарма протипоказаний у третьому триместрі вагітності та в період годування груддю (див. розділ «Протипоказання»).

Вагітність. Пригнічення синтезу простагландинів може негативно вплинути на вагітність та/або розвиток ембріона/плода. Дані епідеміологічних досліджень викликають занепокоєння через підвищений ризик викидня, вад розвитку серця та гастрошизису після застосування інгібіторів синтезу простагландинів на ранніх термінах вагітності. Абсолютний ризик розвитку серцево-судинних вад збільшувався з менш ніж 1 % до приблизно 1,5 %. Вважається, що ризик зростає із збільшенням дози та тривалості терапії. Було показано, що введення інгібітора синтезу простагландинів тваринам призводить до збільшення перед- і постімплантаційних втрат і ембріофетальної летальності. Крім того, у тварин, які отримували інгібітори синтезу простагландинів протягом органогенетичного періоду, спостерігали підвищену кількість випадків різноманітних вад розвитку, включаючи серцево-судинні. Однак дослідження декскетопрофену на тваринах не виявили токсичності щодо репродуктивних органів.

Починаючи з 20-го тижня вагітності, застосування декскетопрофену може спричинити олігогідрамніон внаслідок дисфункції нирок плода. Це порушення може виникнути незабаром після початку лікування і зазвичай є оборотним після припинення лікування. У першому та другому триместрах вагітності декскетопрофен не слід застосовувати, окрім випадків крайньої необхідності. Якщо декскетопрофен призначають жінкам, які намагаються завагітніти, або протягом першого та другого триместру вагітності, доза повинна бути якомога нижчою, а тривалість лікування – якомога коротшою. Може бути доцільним допологовий моніторинг щодо олігогідрамніону після дії декскетопрофену протягом кількох днів, починаючи з 20 тижня вагітності. При виявленні олігогідрамніону прийом декскетопрофену слід припинити.

Під час третього триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть впливати на плід:

· серцево-легенева токсичність (з передчасним закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією);

· порушення функції нирок, що може прогресувати до ниркової недостатності з олігогідрамніоном.

на матір в кінці вагітності та новонародженого:

· можливе подовження часу кровотечі, антиагрегаційний ефект, який може виникати навіть при дуже низьких дозах;

· пригнічення скорочень матки, що призводить до затримки або подовження пологів.

Годування груддю. Невідомо, чи виділяється декскетопрофен у грудне молоко. Декскетопрофен протипоказаний жінкам у період годування груддю (див. розділ «Протипоказання»).

Фертильність. Як і інші НПЗЗ, декскетопрофен може погіршити жіночу фертильність, тому він не рекомендується жінкам, які намагаються завагітніти. Якщо жінка має труднощі із зачаттям або проходить обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути питання про відміну декскетопрофену.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Декскетопрофен-Софарма, розчин для ін’єкцій/інфузій, може спричинити такі небажані ефекти, як запаморочення, розлади зору або сонливість. У цих випадках може бути порушена здатність реагувати та брати активну участь у дорожньому русі та керувати машинами.

Спосіб застосування та дози

Побічні ефекти можна мінімізувати, застосовуючи найнижчу ефективну дозу протягом найкоротшого періоду, необхідного для контролю симптомів.

Дорослі

Рекомендована доза становить 50 мг кожні 8-12 годин. При необхідності введення можна повторити з інтервалом у 6 годин. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 150 мг.

Декскетопрофен-Софарма, розчин для ін’єкцій/інфузій, призначений для короткочасного застосування: лікування повинно обмежуватися гострим симптоматичним періодом (не більше двох днів). Пацієнтів слід перевести на прийом пероральних анальгетиків, коли це можливо.

У разі помірного чи сильного післяопераційного болю Декскетопрофен-Софарма, розчин для ін’єкцій/інфузій, можна застосовувати у комбінації з опіоїдними анальгетиками, якщо є показання, у тих самих рекомендованих дозах для дорослих.

Пацієнти з порушенням функції печінки

Для пацієнтів із легким або помірним порушенням функції печінки (5-9 балів за шкалою Чайлд-П’ю) слід зменшити максимальну добову дозу до 50 мг та ретельно контролювати функцію печінки (див. розділ «Особливості застосування»). Декскетопрофен-Софарма, розчин для ін’єкцій/інфузій, протипоказаний пацієнтам із тяжким порушенням функції печінки (10-15 балів за шкалою Чайлд-П’ю) (див. розділ «Протипоказання»).

Пацієнти з порушенням функції нирок

Пацієнтам із незначним порушенням функції нирок (кліренс креатиніну 60-89 мл/хв) слід зменшити максимальну добову дозу до 50 мг (див. розділ «Особливості застосування»). Декскетопрофен-Софарма, розчин для ін’єкцій/інфузій, не слід застосовувати пацієнтам із помірним та тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну ≤ 59 мл/хв) (див. розділ «Протипоказання»).

Люди похилого віку

Як правило, корекція дози для літніх пацієнтів не потрібна. Однак через фізіологічне зниження функції нирок у пацієнтів похилого віку рекомендована нижча доза у разі легкого порушення функції нирок: максимальна добова доза 50 мг.

Педіатрична популяція

Безпека та ефективність для дітей та підлітків не встановлені, тому лікарський засіб не слід застосовувати дітям та підліткам.

Спосіб застосування

Декскетопрофен-Софарма, розчин для ін’єкцій/інфузій, можна вводити як внутрішньом’язово, так і внутрішньовенно:

· Внутрішньом’язове застосування: вміст однієї ампули (2 мл) розчину для ін’єкцій/інфузій Декскетопрофен-Софарма слід вводити шляхом ін’єкції повільно глибоко в м’яз.

· Внутрішньовенне застосування:

- Внутрішньовенна інфузія: розведений розчин, приготовлений, як описано нижче, слід вводити у вигляді повільної внутрішньовенної інфузії, яка триває від 10 до 30 хв. Розчин завжди повинен бути захищеним від природного денного світла.

- Внутрішньовенне болюсне введення: у разі необхідності вміст однієї ампули (2 мл) розчину для ін’єкцій/інфузій Декскетопрофен-Софарма можна вводити повільно внутрішньовенно болюсно протягом не менше 15 секунд.

Показано, що Декскетопрофен-Софарма, розчин для ін’єкцій/інфузій, сумісний при змішуванні в малих об’ємах (наприклад, у шприці) з розчинами для ін’єкцій гепарину, лідокаїну, морфіну та теофіліну.

Декскетопрофен-Софарма, розчин для ін’єкцій/інфузій, розведений у 100 мл 0,9 % розчину натрію хлориду або у розчині глюкози, можна змішувати з допаміном, гепарином, гідроксизином, лідокаїном, морфіном, петидином та теофіліном.

Декскетопрофен-Софарма, розчин для ін’єкцій/інфузій, сумісний з такими матеріалами: поліпропілен, поліетилен високої щільності (HDPE) і поліетилен низької щільності (LDPE).

Для внутрішньовенного введення вміст однієї ампули (2 мл) розчину для ін’єкцій/інфузій Декскетопрофен-Софарма розводять в 30 мл 0,9 % розчину натрію хлориду, 5 % розчину глюкози або Рінгера лактату. Розчин слід розводити в асептичних умовах і захищати від природного денного світла (див. розділ «Умови зберігання»). Розведений розчин є прозорим розчином.

При зберіганні розведених розчинів препарату у поліетиленових пакетах або у прилаштованих для введення виробах з етилвінілацетату, пропіонату целюлози, поліетилену низької щільності та полівінілхлориду змін вмісту діючої речовини внаслідок сорбції не спостерігалося.

Розчин для ін’єкцій/інфузій Декскетопрофен-Софарма призначений лише для одноразового застосування, невикористаний розчин слід утилізувати. Перед введенням розчин необхідно перевірити візуально, щоб переконатися, що він прозорий і безбарвний: його не можна використовувати, якщо спостерігаються тверді частки.

Будь-який невикористаний лікарський засіб або відходи слід утилізувати відповідно до місцевих вимог.

Поводження з препаратом

Якщо розчин для ін’єкцій/інфузій Декскетопрофен-Софарма вводять внутрішньом’язово або у вигляді внутрішньовенної болюсної ін’єкції, розчин слід вводити одразу після того, як він був набраний з ампули.

Для введення у вигляді внутрішньовенної інфузії розчин слід розводити в асептичних умовах і захищати від природного денного світла (див. розділ «Умови зберігання»).

Діти.

Вплив лікарського засобу Декскетопрофен-Софарма не вивчався у дітей та підлітків. Таким чином, безпека та ефективність для дітей та підлітків не встановлені, тому препарат не слід застосовувати цій категорії пацієнтів.

Передозування

Симптоми: симптоматика після передозування невідома. Подібні лікарські засоби викликали шлунково-кишкові (блювання, анорексія, біль у животі) та неврологічні (сонливість, запаморочення, дезорієнтація, головний біль) порушення.

Лікування: у разі випадкового або надмірного прийому чи введення негайно розпочати симптоматичну терапію. Декскетопрофену трометамол можна видалити шляхом діалізу.

Побічні реакції

Нижче наведено побічні явища, зв’язок яких із декскетопрофену трометамолом, за даними клінічних досліджень, визнаний як мінімум можливим, а також побічні реакції, про які повідомлялося протягом постмаркетингового періоду. Побічні реакції класифіковано за системами органів і впорядковано за частотою: часто (≥ 1/100 до 000 до 00); дуже рідко (

З боку системи крові та лімфатичної системи: нечасто – анемія; дуже рідко – нейтропенія, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: рідко – набряк гортані; дуже рідко – анафілактична реакція, включаючи анафілактичний шок.

З боку обміну речовин і харчування: рідко – гіперглікемія, гіпоглікемія, гіпертригліцеридемія, анорексія, відсутність апетиту.

Психічні розлади: нечасто – безсоння, занепокоєння.

З боку нервової системи: нечасто – головний біль, запаморочення, сонливість; рідко – парестезії, синкопе (непритомність).

З боку органів зору: нечасто – затуманений зір.

З боку органів слуху і лабіринту: нечасто – вертиго, рідко – шум у вухах.

З боку серця: нечасто – пальпітація, рідко – екстрасистолія, тахікардія.

З боку судин: нечасто – артеріальна гіпотензія, припливи; рідко – артеріальна гіпертензія, поверхневий тромбофлебіт.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та органів середостіння: рідко – брадипное; дуже рідко – бронхоспазм, задишка.

З боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, блювання; нечасто – біль у животі, диспепсія, діарея, запор, гематемезис, сухість у роті; рідко – пептична виразка, кровотеча або перфорація пептичної виразки; дуже рідко – панкреатит.

З боку гепатобіліарної системи: рідко – гепатоцелюлярне ураження.

З боку шкіри і підшкірної клітковини: нечасто – дерматит, свербіж, висип, підвищена пітливість; рідко – кропив’янка, акне; дуже рідко – бульозні реакції, включаючи синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (синдром Лаєлла), ангіоневротичний набряк, набряк обличчя, реакція фотосенсибілізації.

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини: рідко – ригідність м’язів, скутість суглобів, м’язові судоми, біль у спині.

З боку нирок та сечовидільної системи: рідко – гостра ниркова недостатність, поліурія, біль у нирках, кетонурія, протеїнурія; дуже рідко – нефрит або нефротичний синдром.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: рідко – порушення менструального циклу, порушення функції передміхурової залози.

Загальні розлади та зміни у місці введення: часто – біль у місці ін’єкції, реакція у місці ін’єкції, включаючи запалення, синці або кровотечі; нечасто – лихоманка, втома, біль, відчуття холоду, астенія, нездужання; рідко – тремтіння, периферичний набряк.

Лабораторні дослідження: рідко – відхилення показників печінкових проб.

Найпоширеніші побічні явища шлунково-кишкового характеру. Можуть виникнути пептичні виразки, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, іноді з летальним наслідком, особливо у пацієнтів літнього віку. Повідомлялося про нудоту, блювання, діарею, метеоризм, запор, диспепсію, біль у животі, мелену, гематемезис, виразковий стоматит, загострення коліту та хвороби Крона (див. розділ «Особливості застосування»). Рідше спостерігався гастрит.

Повідомлялося про набряки, артеріальну гіпертензію та серцеву недостатність у зв’язку з лікуванням НПЗЗ.

Як і при застосуванні інших НПЗЗ, можуть виникнути такі небажані ефекти: асептичний менінгіт, який може виникати переважно у пацієнтів із системним червоним вовчаком або змішаним захворюванням сполучної тканини; гематологічні реакції (пурпура, апластична та гемолітична анемія, рідко агранулоцитоз та гіпоплазія мозку).

Бульозні реакції, включаючи синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (дуже рідко).

Дані клінічних досліджень та епідеміологічні дані свідчать про те, що застосування деяких НПЗЗ (особливо у високих дозах і при тривалому лікуванні) певною мірою може підвищити ризик артеріальних тромботичних подій (наприклад, інфаркту міокарда або інсульту).

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua/.

Термін придатності

4 роки.

Умови зберігання

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Цей лікарський засіб не потребує спеціальних температурних умов зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від світла.

Після розведення розчин залишається стабільним протягом 24 годин при температурі 25 °С та протягом 24 годин при температурі від 2 до 8 °С.

З мікробіологічної точки зору приготований розчин слід використати негайно. Якщо не використати негайно, відповідальність за тривалість та умови зберігання перед використанням несе користувач. Розчин слід весь час захищати від світла.

Несумісність

Декскетопрофен-Софарма, розчин для ін’єкцій/інфузій, не можна змішувати в невеликому об’ємі (наприклад, у шприці) з розчинами дофаміну, прометазину, пентазоцину, петидину або гідроксизину, оскільки це призведе до випадання осаду розчину.

Розведені розчини для інфузій, отримані, як зазначено в розділі «Спосіб застосування та дози», не можна змішувати з прометазином або пентазоцином.

Цей лікарський засіб не можна змішувати з іншими лікарськими засобами, окрім тих, що зазначені в розділі «Спосіб застосування та дози».

Упаковка

По 2 мл розчину в ампулі з коричневого скла; по 5 або 10 ампул у блістері; по 1 блістеру в картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

АТ «Софарма».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

вул. Ілієнське шосе, 16, Софія, 1220, Болгарія.

Джерелом інформаціі для опису є Державний Реєстр Лікарських Засобів України