Упаковка / 30 шт.
блістер / 10 шт.
| Торгівельна назва | Конкор |
| Діючі речовини | Бісопролол |
| Кількість діючої речовини: | 2,5 мг |
| Форма випуску: | таблетки для внутрішнього застосування |
| Кількість в упаковці: | 30 таблеток (3 блістери по 10 шт.) |
| Первинна упаковка: | блістер |
| Спосіб застосування: | Орально |
| Взаємодія з їжею: | Не має значення |
| Температура зберігання: | від 5°C до 25°C |
| Чутливість до світла: | Не чутливий |
| Ознака: | Імпортний |
| Походження: | Хімічний |
| Ринковий статус: | Оригінал |
| Виробник: | МЕРК КГАА |
| Країна виробництва: | Німеччина |
| Заявник: | Merck |
| Умови відпуску: | За рецептом |
|
Код АТС C Препарати для лікування захворювань серцево-судинної системи C07 Засоби для лікування серцевої аритмії і гіпертонії (Бета-адреноблокатори) C07A Блокатори бета-адренорецепторів C07AB Селективні блокатори бета-адренорецепторів C07AB07 Бісопролол |
|
Фармакодинаміка. діюча речовина препарату Конкор кор - бісопролол - селективний блокатор β1-адренорецепторів. при застосуванні в терапевтичних дозах не має внутрішньої симпатоміметичної активності та клінічно значущими мембраностабілізуючівластивості. чинить антиангінальну та гіпотензивну дію. Конкор кор зменшує потребу міокарда в кисні за рахунок зниження ЧСС, серцевого викиду і пекло, збільшує постачання міокарда киснем за рахунок зниження кінцевого діастолічного пекло і подовження діастоли. препарат має дуже низьку спорідненість до β2-рецепторів гладких м'язів бронхів і судин, а також β2-рецепторів ендокринної системи. препарат тільки в рідкісних випадках може впливати на гладку мускулатуру бронхів і периферичних артерій, а також метаболізм глюкози.
Фармакокінетика. Всмоктування і розподіл. Після прийому всередину Конкор Кор добре абсорбується в шлунково-кишковому тракті. Біодоступність становить близько 90% і не залежить від прийому їжі. Обсяг розподілу становить 3,5 л/кг маси тіла. Загальний кліренс бісопрололу становить 15 л / год. Завдяки тривалому T ½ (10-12 год) препарат зберігає терапевтичний ефект протягом 24 годин після одноразового застосування препарату.
Метаболізм і виведення. Бісопролол виводиться з організму двома шляхами: 50% метаболізується в печінці з утворенням неактивних метаболітів і виводиться через нирки, 50% виводиться з сечею в незміненому вигляді.
Фармакокінетика бісопрололу лінійна, її показники не залежать від віку.
Лікування хронічної серцевої недостатності із систолічною дисфункцією лівого шлуночка в поєднанні з інгібіторами апф, діуретиками, при необхідності - серцевими глікозидами.
Препарат Конкор кор слід приймати, не розжовуючи, вранці натщесерце або під час сніданку, запиваючи невеликою кількістю рідини.
Стандартна терапія хронічної серцевої недостатності: інгібітори АПФ або антагоністи ангіотензину II, блокатори β-адренорецепторів, діуретики та, в разі необхідності, серцеві глікозиди.
На початку лікування бісопрололом пацієнт не повинен мати ознак загострення. Можливі транзиторне погіршення серцевої недостатності, артеріальна гіпотензія або брадикардія протягом періоду титрування і після нього.
Період титрування дози. Лікування хронічної серцевої недостатності бісопрололом починається в наступному порядку титрування і може коригуватися в залежності від індивідуальних реакцій організму:
Максимальна рекомендована доза бісопрололу геміфумарату становить 10 мг 1 раз на добу.
Під час фази титрування необхідно ретельне спостереження за показниками життєдіяльності (АТ, ЧСС) і симптомами прогресування серцевої недостатності. Симптоми можуть виникати з першого дня після початку лікування.
Модифікація лікування. Якщо під час фази титрування або після неї спостерігається погіршення серцевої недостатності, розвиваються артеріальна гіпотензія або брадикардія, рекомендується коригувати дозу препарату, що може зажадати тимчасового зниження дози бісопрололу або призупинення лікування. Після стабілізації стану пацієнта лікування препаратом продовжують.
Курс лікування препаратом Конкор Кор тривалий.
Не слід припиняти лікування раптово і змінювати рекомендовану дозу без консультації з лікарем, оскільки це може привести до погіршення стану пацієнта. У разі необхідності лікування препаратом слід завершувати повільно, поступово знижуючи дозу.
Пацієнти з печінковою і нирковою недостатністю. Немає даних щодо фармакокінетики бісопрололу у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю одночасно з порушеннями функції печінки та / або нирок, тому підвищувати дозу слід з особливою обережністю.
Пацієнти похилого віку. Не потрібно коригувати дозу.
Гостра серцева недостатність або серцева недостатність в стані декомпенсації, яка вимагає в / в инотропной терапії; кардіогенний шок; av-блокада ii і iii ступеня; синдром слабкості синусового вузла; виражена синоатріальна блокада; симптоматична брадикардія; симптоматична артеріальна гіпотензія; важка форма ба; важка форма облитерирующих захворювань периферичних артерій або хвороби Рейно; нелікована феохромоцитома; метаболічний ацидоз; підвищена чутливість до бісопрололу або до інших компонентів препарату.
Небажані ефекти за частотою виникнення класифікують за такими категоріями: дуже часто (≥1 / 10), часто (≥1 / 100 і 1/10), нечасто (≥1 / 1000 і 1/100), рідко (≥1 / 10 000 і 1/1000), дуже рідко (1/10 000).
З боку серцево-судинної системи: дуже часто - брадикардія; часто - ознаки погіршення серцевої недостатності, відчуття холоду або оніміння кінцівок, артеріальна гіпотензія, особливо у пацієнтів з серцевою недостатністю; нечасто - порушення AV-провідності, ортостатична гіпотензія.
З боку нервової системи: часто - запаморочення, головний біль; рідко - синкопе.
З боку органу зору: рідко - зниження сльозовиділення (слід враховувати при носінні контактних лінз); дуже рідко - кон'юнктивіт.
З боку органу слуху: рідко - погіршення слуху.
З боку дихальної системи: нечасто - бронхоспазм у хворих на бронхіальну астму в анамнезі та хронічними обструктивними захворюваннями дихальних шляхів; рідко - алергічний риніт.
Шлунково-кишковий тракт: часто - нудота, блювота, діарея, запор.
З боку шкіри: рідко - реакції гіперчутливості (свербіж, почервоніння, висип); дуже рідко - при лікуванні блокаторами β-адренорецепторів можливе погіршення стану хворих на псоріаз у вигляді псориатической висипу, алопеція.
З боку кістково-м'язової системи: нечасто - м'язова слабкість, судоми.
З боку печінки: рідко - гепатит.
З боку репродуктивної системи: рідко - порушення потенції.
Психічні розлади: нечасто - депресія, порушення сну; рідко - нічні кошмари, галюцинації.
Лабораторні показники: рідко - підвищення рівня ТГ в крові, підвищення активності печінкових ферментів у плазмі крові (АСТ, АЛТ).
Організм в цілому: часто - астенія, стомлюваність.
У разі виникнення побічних явищ або небажаних реакцій необхідно негайно повідомити про це лікаря.
Лікування стабільної хронічної серцевої недостатності із застосуванням бісопрололу слід починати з фази титрування.
Пацієнтам з ІХС лікування не слід припиняти раптово без необхідності, оскільки це може привести до транзиторному погіршення стану. Ініціювання та припинення лікування бісопрололом вимагає регулярного моніторингу.
Нині немає достатнього терапевтичного досвіду лікування серцевої недостатності у пацієнтів з наступними захворюваннями та патологічними станами: цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), тяжкі порушення функції нирок, важкі порушення функції печінки, рестриктивна кардіоміопатія, вроджені вади серця, гемодинамічно значущі набуті клапанні пороки серця , інфаркт міокарда протягом останніх 3 міс.
Препарат слід застосовувати з обережністю у пацієнтів при таких станах:
Необхідно обов'язково попередити лікаря-анестезіолога про прийом блокаторів β-адренорецепторів. У пацієнтів, яким планується загальна анестезія, застосування блокаторів β-адренорецепторів знижує ризик розвитку аритмії і ішемії міокарда протягом введення в наркоз, інтубації і післяопераційного періоду. Рекомендовано продовжувати застосування блокаторів β-адренорецепторів в періопераційної період. Анестезіолог повинен враховувати потенційне взаємодія з іншими лікарськими засобами, яке може привести до брадиаритмии, рефлекторної тахікардії та зниження можливостей рефлекторного механізму компенсації крововтрати. У разі припинення прийому бісопрололу перед оперативними втручаннями дозу слід поступово знизити та припинити прийом препарату за 48 годин до загальної анестезії.
Комбінації бісопрололу з антагоністами кальцію групи верапамілу або дилтіазему, з антиаритмічними препаратами I класу і з гіпотензивними засобами центральної дії не рекомендуються (див. Взаємодія з іншими лікарськими).
Незважаючи на те що кардіоселективні блокатори β-адренорецепторів (β 1) роблять менший вплив на функцію легенів у порівнянні з неселективних β-блокаторів, слід уникати їх застосування, як і всіх блокаторів β-адренорецепторів, при обструктивних захворюваннях дихальних шляхів, якщо немає вагомих причин для проведення терапії. У разі необхідності препарат Конкор Кор слід застосовувати з обережністю. У пацієнтів з обструктивними захворюваннями дихальних шляхів лікування бісопрололом слід починати з найнижчої можливої дози та спостерігати за станом пацієнтів щодо виникнення нових симптомів (таких як задишка, непереносимість фізичних навантажень, кашель).
При БА або інших ХОЗЛ, які можуть викликати симптоми, показана супутня терапія бронходилататорами. У деяких випадках на тлі прийому препарату пацієнтам з БА через підвищення резистентності дихальних шляхів може знадобитися застосування більш високих доз β 2 -сімпатоміметіков.
Хворим на псоріаз (у тому числі в анамнезі) блокатори β-адренорецепторів (наприклад бісопролол) призначають після ретельного вивчення співвідношення користь / ризик.
Пацієнтам з феохромоцитомою призначають бісопролол тільки після призначення терапії блокаторами α-адренорецепторів. Симптомитиреотоксикозу можуть бути замасковані на тлі прийому препарату.
Застосування в період вагітності або годування груддю. У період вагітності препарат застосовують тільки тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плоду. Як правило, блокатори α-адреноблокатори зменшують кровотік у плаценті та можуть вплинути на розвиток плода. Необхідно контролювати матково-плацентарний кровотік.
Після пологів новонароджений повинен знаходитися під ретельним наглядом. Розвиток симптомів гіпоглікемії та брадикардії можна очікувати протягом перших 3 діб.
Даних щодо екскреції бісопрололу в грудне молоко або безпеки впливу на грудних дітей немає, тому не рекомендується застосовувати Конкор Кор в період годування груддю.
Діти. Клінічні дані про ефективність та безпеку застосування препарату у дітей відсутні, тому не слід застосовувати препарат у пацієнтів цієї категорії.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. В ході досліджень за участю пацієнтів з ІХС препарат не впливав на здатність керувати транспортними засобами. Однак в окремих випадках препарат може вплинути на здатність керувати транспортними засобами або працювати зі складними механізмами. Особливу увагу необхідно приділяти на початку лікування, при зміні дози препарату або при взаємодії з алкоголем.
Комбінації, які не рекомендується застосовувати
Лікування хронічної серцевої недостатності. Антиаритмічні засоби I класу (наприклад, хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн, флекаїнід, пропафенон): можливо потенціювання ефекту щодо AV-провідності та збільшення вираженості негативного інотропного ефекту.
Всі свідчення. Антагоністи кальцію типу верапамілу, в меншій мірі - дилтіазему: негативний вплив на скоротливу функцію міокарда і AV-провідність. В / в введення верапамілу може привести до вираженої гіпотензії та AV-блокаді.
Гіпотензивні препарати з центральним механізмом дії (клонідин, метилдопа, моксонідин, рилменідин): можливе погіршення перебігу серцевої недостатності внаслідок зниження центрального симпатичного тонусу (зниження ЧСС і серцевого викиду, вазодилатація). Раптова відміна препарату, особливо якщо йому передує скасування блокаторів β-адренорецепторів, може підвищити ризик виникнення рикошетне АГ.
Комбінації, які слід застосовувати з обережністю
Лікування АГ або ІХС (стенокардії). Антиаритмічні засоби I класу (наприклад, хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн, флекаїнід, пропафенон): можливо потенціювання ефекту щодо AV-провідності та збільшення вираженості негативного інотропного ефекту.
Всі свідчення. Антагоністи кальцію типу дигідропіридину (наприклад ніфедипін, фелодипін, амлодипін) можуть підвищувати ризик виникнення артеріальної гіпотензії. Не виключається можливість посилення негативного впливу на інотропну функцію міокарда у пацієнтів з серцевою недостатністю.
Антиаритмічні препарати III класу (наприклад, аміодарон) можуть підвищувати негативний вплив на AV-провідність.
Блокатори β-адренорецепторів місцевої дії (наприклад містяться в очних краплях для лікування глаукоми): можливе посилення системних ефектів бісопрололу.
Парасимпатоміметики: можуть збільшуватися час AV-провідності та підвищуватися ризик брадикардії.
Інсулін і пероральні протидіабетичні засоби: посилення гіпоглікемічної дії. Блокада β-адренорецепторів може маскувати симптоми гіпоглікемії.
Засоби для анестезії: підвищується ризик пригнічення функції міокарда і виникнення артеріальної гіпотензії (див. Особливості застосування).
Серцеві глікозиди: зниження ЧСС, збільшення часу AV-провідності. НПЗП можуть послаблювати гіпотензивний ефект бісопрололу.
β-Симпатомиметики (наприклад орципреналин, ізопреналін, добутамін): застосування в комбінації з препаратом Конкор Кор може привести до зниження терапевтичного ефекту обох засобів. Для лікування алергічних реакцій може знадобитися застосування більш високих доз адреналіну.
Симпатоміметики, які активують α- і β-адренорецептори (наприклад адреналін, норадреналін): можливо прояв опосередкованого через α-адренорецептори судинозвужувального ефекту, що призводить до підвищення артеріального тиску і посилення переміжної кульгавості. Подібна взаємодія більш імовірно при застосуванні неселективних блокаторів β-адренорецепторів.
При одночасному застосуванні з антигіпертензивними засобами та засобами, які проявляють гіпотензивну дію (наприклад трициклічніантидепресанти, барбітурати, фенотіазини), можливе підвищення ризику гіпотензії.
Можливі комбінації. Мефлохин може підвищувати ризик розвитку брадикардії.
Інгібітори МАО (за винятком інгібіторів МАО типу B) підвищують гіпотензивний ефект блокаторів β-адренорецепторів, але є ризик розвитку гіпертонічного кризу.
Симптоми. при передозуванні (наприклад добова доза 15 мг замість 7,5 мг) були зафіксовані випадки розвитку av-блокади iii ступеня, брадикардії і запаморочення. частими ознаками передозування блокаторів β-адренорецепторів є брадикардія, артеріальна гіпотензія, гостра серцева недостатність, гіпоглікемія і бронхоспазм. нині відомо кілька випадків передозування у пацієнтів з аг і / або ІХС (максимальна доза - 2000 мг бісопрололу). відзначалися брадикардія та / або артеріальна гіпотензія. всі пацієнти одужали. існує широка варіабельність індивідуальної чутливості до одноразової високих доз бісопрололу, пацієнти із серцевою недостатністю можуть бути більш чутливими до препарату. тому лікування слід починати з поступовим підвищенням дози (див. застосування).
Лікування. При передозуванні припиняють лікування препаратом і проводять підтримуючу і симптоматичну терапію. Є обмежені дані, що бісопролол важко піддається діалізу. При підозрі на передозування відповідно до очікуваного фармакологічною дією і грунтуючись на рекомендаціях для інших блокаторів β-адренорецепторів слід розглянути нижченаведені загальні заходи. При брадикардії: в / в введення атропіну. Якщо реакція відсутня, з обережністю вводять ізопреналін або інший препарат з позитивним хронотропною ефектом. У виняткових випадках може знадобитися трансвенозная введення штучного водія ритму.
При гіпотензії: в / в введення рідини та судинозвужувальних препаратів. В / в введення глюкагону може бути корисним.
При AV-блокаді II і III ступеня: ретельне спостереження і інфузійне введення ізопреналіну або трансвенозная введення кардіостимулятора.
При загостренні хронічної серцевої недостатності: введення діуретиків, інотропних препаратів, вазодилататорів.
При бронхоспазмі: бронхолитические препарати (наприклад ізопреналін), β 2-адреноміметики та / або амінофілін.
При гіпоглікемії: в / в введення глюкози.
При температурі не вище 25 °C.
Опис лікарського засобу/медичного виробу Конкор Кор табл. в/о 2,5мг №30 на цій сторінці підготовлений на підставі інструкції про його застосування та надається виключно на виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів». Перед застосуванням лікарського засобу/медичного виробу слід ознайомитись з інструкцією про його застосування та проконсультуватись з лікарем. Пам’ятайте, самолікування може бути шкідливим для Вашого здоров’я.
Відгуки
Споживачі мають можливість залишити відгуки про товар за власним бажанням та на власний розсуд. Ми не модеруємо відповідні відгуки та не впливаємо на їхній зміст. Наша думка може відрізнятись від змісту відповідних відгуків. Рекомендуємо не займатись самолікуванням на основі відгуків інших споживачів.
Повними аналогами Конкор Кор табл. в/о 2,5мг №30 є:
Упаковка / 30 шт.
діюча речовина: bisoprolol;
1 таблетка містить бісопрололу фумарату 2,5 мг;
допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний безводний; магнію стеарат; кросповідон; целюлоза мікрокристалічна; крохмаль кукурудзяний; кальцію гідрофосфат безводний;
плівкова оболонка: гіпромелоза 2910/15; макрогол 400; диметикон 100; титану діоксид (Е 171).
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Основні фізико-хімічні властивості: майже білого кольору, серцеподібні, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з рискою з обох боків.
Селективні блокатори β-адренорецепторів.
Код АТХ С07А В07.
Бісопролол – високоселективний β1-адреноблокатор. При застосуванні в терапевтичних дозах не має внутрішньої симпатоміметичної активності і клінічно виражених мембрано-стабілізуючих властивостей.
Чинить антиангінальну та гіпотензивну дію. Зменшує потребу міокарда в кисні завдяки зменшенню частоти серцевих скорочень (ЧСС) і зменшенню серцевого викиду та зниженню артеріального тиску, збільшує постачання міокарда киснем за рахунок зменшення кінцево-діастолічного тиску і подовження діастоли.
Препарат має дуже низьку спорідненість із β2-рецепторами гладкої мускулатури бронхів і судин, а також із β2-рецепторами ендокринної системи. Препарат тільки у поодиноких випадках може впливати на гладку мускулатуру бронхів і периферичних артерій, а також на метаболізм глюкози.
Абсорбція. Біодоступність становить близько 90 %.
Розподіл. Об’єм розподілу становить 3,5 л/кг. Зв’язування з білками плазми крові становить близько 30 %.
Метаболізм та виведення. Бісопролол виводиться із організму двома шляхами: 50 % біотрансформується у печінці з утворенням неактивних метаболітів та виводиться нирками, 50 % виводиться нирками у незміненому вигляді. Загальний кліренс бісопрололу становить 15 л/год. Завдяки тривалому періоду напіввиведення (10–12 годин) препарат зберігає терапевтичний ефект впродовж 24 годин при застосуванні один раз на добу.
Лінійність. Фармакокінетика бісопрололу лінійна, її показники не залежать від віку.
Особливі групи пацієнтів. Оскільки бісопролол виводиться із організму нирками та печінкою в рівній мірі, у пацієнтів з порушенням функцій печінки або порушенням функцій нирок корекція режиму дозування не потрібна. Фармакокінетика у пацієнтів зі стабільною хронічною серцевою недостатністю та з порушенням функцій печінки або нирок не вивчалася. У пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю ІІІ функціонального класу (згідно функціональної класифікації Нью-Йоркської Асоціації Кардіологів (NYHA)) рівень бісопрололу в плазмі крові вище та період напіввиведення пролонгований порівняно зі здоровими добровольцями. Максимальна концентрація у плазмі крові в рівноважному стані становить 64 + 21 нг/мл при добовій дозі 10 мг та періоді напіввиведення 17 + 5 годин.
Лікування хронічної серцевої недостатності з систолічною дисфункцією лівого шлуночка в комбінації з інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), діуретиками, при необхідності – серцевими глікозидами.
- Гостра серцева недостатність або серцева недостатність у стадії декомпенсації, що потребує внутрішньовенної інотропної терапії;
- кардіогенний шок;
- атріовентрикулярна блокада II і III ступеня;
- синдром слабкості синусового вузла;
- синоатріальна блокада;
- симптоматична брадикардія;
- симптоматична артеріальна гіпотензія;
- тяжка форма бронхіальної астми;
- тяжка форма облітеруючих захворювань периферичних артерій або хвороби Рейно;
- феохромоцитома, що не лікувалася;
- метаболічний ацидоз;
- підвищена чутливість до бісопрололу або до інших компонентів лікарського засобу.
Комбінації, які не рекомендовано застосовувати.
- Антагоністи кальцію (групи верапамілу, меншою мірою – дилтіазему): негативний вплив на скорочувальну функцію міокарда та атріовентрикулярну провідність. Внутрішньовенне введення верапамілу у пацієнтів, які застосовують β-блокатори, може призвести до вираженої гіпотензії та атріовентрикулярної блокади.
- Антиаритмічні засоби І класу (наприклад, хінідин, дізопірамід, лідокаїн, фенітоїн, флекаїнід, пропафенон): можливе потенціювання ефекту щодо атріовентрикулярної провідності та посилення негативного інотропного ефекту.
- Гіпотензивні препарати з центральним механізмом дії (клонідин, метилдопа, моксонідин, рилменідин): можливе погіршення перебігу серцевої недостатності внаслідок зниження центрального симпатичного тонусу (зниження частоти серцевих скорочень і серцевого викиду, вазодилатація).
Раптова відміна препарату, особливо якщо йому передує відміна блокаторів β-адренорецепторів, може підвищити ризик виникнення рикошетної гіпертензії.
Комбінації, які слід застосовувати з обережністю.
- Антагоністи кальцію дигідропіридинового ряду (наприклад, фелодипін, амлодипін): можливе підвищення ризику виникнення артеріальної гіпотензії. Не виключається можливість зростання негативного впливу на інотропну функцію міокарда у пацієнтів із серцевою недостатністю.
- Антиаритмічні препарати ІІІ класу (наприклад, аміодарон): можливе потенціювання впливу на атріовентрикулярну провідність.
- β-блокатори місцевої дії (наприклад, що містяться в очних краплях для лікування глаукоми): можливе підсилення системних ефектів бісопрололу.
- Парасимпатоміметики: можливе збільшення часу атріовентрикулярної провідності та підвищення ризику брадикардії.
- Інсулін та пероральні гіпоглікемізуючі засоби: підсилення гіпоглікемічної дії. Блокада β-адренорецепторів може маскувати симптоми гіпоглікемії.
- Засоби для анестезії: ослаблення рефлекторної тахікардії та підвищення ризику артеріальної гіпотензії.
- Серцеві глікозиди: зниження частоти серцевих скорочень, збільшення часу атріовентрикулярної провідності.
- Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ): можливе послаблення гіпотензивного ефекту бісопрололу.
-β-симпатоміметики (наприклад, ізопреналін, добутамін): можливе зниження терапевтичного ефекту обох засобів.
- Симпатоміметики, які активують α- і β-адренорецептори (наприклад, адреналін, норадреналін): можливий прояв опосередкованого через α-адренорецептори судинозвужувального ефекту, що призводить до підвищення артеріального тиску та посилення переміжної кульгавості. Подібна взаємодія вірогідніша при застосуванні неселективних β-блокаторів.
При сумісному застосуванні з антигіпертензивними засобами та засобами, що мають гіпотензивну дію (наприклад, трициклічні антидепресанти, барбітурати, фенотіазин), можливе підвищення ризику артеріальної гіпотензії.
Комбінації, що можливі.
- Мефлохін: можливе підвищення ризику розвитку брадикардії.
- Інгібітори МАО (за винятком інгібіторів МАО типу В): підвищення гіпотензивного ефекту β-блокаторів, але є ризик розвитку гіпертонічного кризу.
Лікування стабільної хронічної серцевої недостатності із застосуванням бісопрололу слід розпочинати з фази титрування.
Пацієнтам з ішемічною хворобою серця лікування не слід припиняти раптово без крайньої необхідності, тому що це може призвести до транзиторного погіршення стану. Ініціювання та припинення лікування бісопрололом вимагає регулярного моніторингу.
На даний час немає достатнього терапевтичного досвіду лікування хронічної серцевої недостатності у пацієнтів із наступними захворюваннями і патологічними станами: цукровий діабет І типу, тяжкі порушення функцій нирок, тяжкі порушення функцій печінки, рестриктивна кардіоміопатія, вроджені вади серця, гемодинамічно значущі клапанні вади серця, інфаркт міокарда протягом останніх 3 місяців.
Препарат слід застосовувати з обережністю пацієнтам при таких станах:
- бронхоспазм (при бронхіальній астмі, обструктивних захворюваннях дихальних шляхів);
- цукровий діабет зі значними коливаннями рівня глюкози в крові; симптоми гіпоглікемії можуть бути приховані;
- сувора дієта;
- проведення десенсибілізаційної терапії. Як і інші β-блокатори, бісопролол може підсилювати чутливість до алергенів та збільшувати важкість анафілактичних реакцій. У таких випадках лікування адреналіном не завжди дає позитивний терапевтичний ефект;
- атріовентрикулярна блокада I ступеня;
- стенокардія Принцметала. Спостерігалися випадки коронарного спазму судин. Незважаючи на високу ß1-селективність, напади стенокардії не можуть бути повністю купірувані при призначенні бісопрололу пацієнтам зі стенокардією Принцметала;
- облітеруючі захворювання периферичних артерій (на початку терапії можливе посилення скарг);
- загальна анестезія.
Необхідно обов’язково попередити лікаря-анестезіолога про застосування блокаторів β-адренорецепторів.
У пацієнтів, яким планується загальна анестезія, застосування β-блокаторів знижує випадки аритмії та ішемії міокарда впродовж введення в наркоз, інтубації та післяопераційного періоду.
Рекомендовано продовжувати застосування бета-блокаторів під час періопераційного періоду.
Анестезіолог повинен враховувати потенційну взаємодію з іншими ліками, яка може призвести до брадіаритмії, рефлекторної тахікардії та зниження можливостей рефлекторного механізму компенсації крововтрати.
У разі відміни бісопрололу перед оперативними втручаннями дозу слід поступово знизити та припинити застосування препарату за 48 годин до загальної анестезії.
Комбінації бісопрололу з антагоністами кальцію групи верапамілу або дилтіазему, із антиаритмічними препаратами І класу і з гіпотензивними засобами центральної дії не рекомендуються (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Незважаючи на те, що кардіоселективні β-блокатори (β1) мають менший вплив на функцію легень порівняно із неселективними β-блокаторами, слід уникати їх застосування, як і всіх β-блокаторів, при обструктивних захворюваннях дихальних шляхів, якщо немає вагомих причин для проведення терапії.
У випадку необхідності лікарський засіб Конкор® Кор слід застосовувати з обережністю.
У пацієнтів із обструктивними захворюваннями дихальних шляхів лікування бісопрололом слід розпочинати із найнижчої можливої дози та слід спостерігати за пацієнтами щодо виникнення нових симптомів (наприклад, задишка, непереносимість фізичних навантажень, кашель).
При бронхіальній астмі або інших хронічних обструктивних захворюваннях легень показана супутня терапія бронходилататорами. У деяких випадках на тлі прийому препарату пацієнти з бронхіальною астмою через підвищення резистентності дихальних шляхів можуть потребувати більш високих доз β2-симпатоміметиків.
Хворим на псоріаз (у т. ч. в анамнезі) β-блокатори (наприклад, бісопролол) призначають після ретельного співвідношення користь/ризик.
Пацієнтам із феохромоцитомою призначають бісопролол тільки після призначення терапії α-адреноблокаторами.
Симптоми тиреотоксикозу можуть бути замасковані на тлі застосування бісопрололу.
Вагітність. Бісопролол має фармакологічні властивості, які можуть спричинити шкідливий вплив на перебіг вагітності та/або розвиток плода/новонародженого. Як правило, β-адреноблокатори зменшують плацентарний кровотік, що може спричиняти затримку внутрішньоутробного розвитку, внутрішньоутробну смерть, мимовільний аборт або передчасні пологи.
Можуть розвинутися побічні ефекти у плода та новонародженого (наприклад, гіпоглікемія, брадикардія). Якщо лікування β-блокаторами необхідне, бажано, щоб це був β1-селективний адреноблокатор. У період вагітності препарат застосовують тільки тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Необхідно контролювати матково-плацентарний кровотік та зростання плода. У разі шкідливого впливу на перебіг вагітності або плід слід розглянути можливість альтернативного лікування. Після пологів новонароджений має знаходитися під ретельним наглядом. Симптоми гіпоглікемії та брадикардії можна очікувати впродовж перших 3 діб.
Період годування груддю. Даних щодо екскреції бісопрололу у грудне молоко немає, тому не рекомендується застосовувати бісопролол під час годування груддю.
У ході досліджень пацієнтів з ішемічною хворобою серця препарат не впливав на здатність керувати автомобілем.
В окремих випадках препарат може вплинути на здатність керувати автотранспортом або працювати зі складними механізмами. Особливу увагу необхідно приділяти на початку лікування, при зміні дози препарату або при взаємодії з алкоголем.
Препарат Конкор® Кор слід приймати не розжовуючи вранці під час сніданку, запиваючи невеликою кількістю рідини.
Стандартна терапія хронічної серцевої недостатності: інгібітори АПФ або антагоністи ангіотензину ІІ, блокатори β-адренорецепторів, діуретики і, у разі необхідності, серцеві глікозиди. На початок лікування бісопрололом пацієнт не повинен мати ознак загострення.
Можливе транзиторне погіршення серцевої недостатності, артеріальна гіпотензія або брадикардія протягом періоду титрування та після нього.
Період титрування дози.
Лікування хронічної серцевої недостатності бісопрололом розпочинається відповідно до нижченаведеної схеми титрування та може коригуватися залежно від індивідуальних реакцій організму:
– 1,25 мг бісопрололу фумарату 1 раз на добу впродовж 1 тижня, – якщо добре переноситься, підвищити до
– 2,5 мг бісопрололу фумарату 1 раз на добу впродовж наступного 1 тижня, – якщо добре переноситься, підвищити до
– 3,75 мг бісопрололу фумарату 1 раз на добу впродовж наступного 1 тижня, – якщо добре переноситься, підвищити до
– 5 мг бісопрололу фумарату 1 раз на добу впродовж наступних 4 тижнів, – якщо добре переноситься, підвищити до
– 7,5 мг бісопрололу фумарату 1 раз на добу впродовж наступних 4 тижнів, – якщо добре переноситься, підвищити до
– 10 мг бісопрололу фумарату 1 раз на добу як підтримуюча терапія.
Максимальна рекомендована доза бісопрололу фумарату становить 10 мг 1 раз на добу.
Під час періоду титрування необхідний ретельний нагляд за показниками життєдіяльності (артеріальний тиск, частота серцевих скорочень) і симптомами прогресування серцевої недостатності. Симптоми можуть розвиватися з першого дня після початку лікування.
Модифікація лікування.
Якщо максимальна рекомендована доза погано переноситься, можливе поступове зниження дози.
Якщо під час періоду титрування або після неї спостерігається погіршення серцевої недостатності, розвивається артеріальна гіпотензія або брадикардія, рекомендується відкоригувати дозування препарату, що може потребувати тимчасового зниження дозування бісопрололу або призупинення лікування.
Після стабілізації стану пацієнта завжди слід розглядати можливість повторної ініціації лікування бісопрололом.
Курс лікування стабільної хронічної серцевої недостатності бісопрололом є тривалим.
Не слід припиняти лікування раптово та змінювати рекомендоване дозування без консультації з лікарем, оскільки це може призвести до погіршення стану пацієнта.
У разі необхідності лікування препаратом слід завершувати повільно, поступово знижуючи дозу.
Пацієнти з порушеннями функцій печінки або нирок.
Немає даних щодо фармакокінетики бісопрололу у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю одночасно з порушеннями функцій печінки або нирок, тому збільшувати дозу необхідно з особливою обережністю.
Пацієнти літнього віку не потребують коригування дози.
Діти.
Клінічні дані щодо ефективності і безпеки застосування препарату для лікування дітей відсутні, тому бісопролол не рекомендується застосовувати в педіатричній практиці.
При передозуванні (наприклад, застосування добової дози 15 мг замість 7,5 мг) були зафіксовані випадки розвитку атріовентрикулярної блокади ІІІ ступеня, брадикардії та запаморочення.
Найчастішими ознаками передозування β-блокаторами є брадикардія, артеріальна гіпотензія, гостра серцева недостатність, гіпоглікемія і бронхоспазм.
На даний час відомо декілька випадків передозування (максимальна доза – 2000 мг) бісопрололу.
Відмічалися брадикардія або артеріальна гіпотензія. Усі пацієнти одужали. Існує широка варіабельність індивідуальної чутливості до однократної високої дози бісопрололу, пацієнти з серцевою недостатністю можуть бути більш чутливі до препарату.
Тому лікування слід розпочинати з поступовим збільшенням дозування (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
У випадку передозування необхідно негайно звернутися до лікаря.
При передозуванні припиняють лікування препаратом та проводять підтримуючу і симптоматичну терапію.
Є обмежені дані, що бісопролол важко піддається діалізу. При підозрі на передозування відповідно до очікуваної фармакологічної дії та базуючись на рекомендаціях для інших β-блокаторів, слід розглянути наступні загальні заходи.
При брадикардії: внутрішньовенне введення атропіну. Якщо реакція відсутня, з обережністю вводити ізопреналін або інший препарат з позитивним хронотропним ефектом. У виняткових випадках може знадобитись трансвенозне введення штучного водія ритму.
При артеріальній гіпотензії: внутрішньовенне введення рідини та судинозвужувальних препаратів. Внутрішньовенне введення глюкагону може бути корисним.
При атріовентрикулярній блокаді II і III ступеня: ретельне спостереження та інфузійне введення ізопреналіну або трансвенозне введення кардіостимулятора.
При загостренні хронічної серцевої недостатності: внутрішньовенне введення діуретичних засобів, інотропних препаратів, вазодилататорів.
При бронхоспазмі: бронхолітичні препарати (наприклад, ізопреналін), β2-адреноміметики та/або амінофілін.
При гіпоглікемії: внутрішньовенне введення глюкози.
Небажані ефекти за частотою виникнення класифікують за такими категоріями:
дуже часто (> 1/10), часто (> 1/100 і > 1/1000 і > 1/10000 і
З боку серцево-судинної системи.
Дуже часто: брадикардія.
Часто: погіршення серцевої недостатності, відчуття холоду або оніміння кінцівок, артеріальна гіпотензія.
Нечасто: порушення атріовентрикулярної провідності, ортостатична гіпотензія.
З боку нервової системи.
Часто: запаморочення, головний біль.
Рідко: непритомність.
З боку органів зору.
Рідко: зниження сльозовиділення (треба враховувати при носінні контактних лінз).
Дуже рідко: кон’юнктивіт.
З боку органів слуху.
Рідко: погіршення слуху.
З боку дихальної системи.
Нечасто: бронхоспазм у пацієнтів із бронхіальною астмою або обструктивними захворюваннями дихальних шляхів в анамнезі.
Рідко: алергічний риніт.
З боку травного тракту.
Часто: нудота, блювання, діарея, запор.
З боку шкіри.
Рідко: реакції гіперчутливості (свербіж, почервоніння, висипання), ангіоневротичний набряк.
Дуже рідко: алопеція. При лікуванні ß-блокаторами може спостерігатися погіршення стану хворих на псоріаз у вигляді псоріатичного висипання.
З боку кістково-м’язової системи.
Нечасто: м’язова слабкість, судоми.
З боку печінки.
Рідко: гепатит.
З боку репродуктивної системи.
Рідко: еректильна дисфункція.
Психічні розлади.
Нечасто: депресія, порушення сну.
Рідко: нічні кошмари, галюцинації.
Лабораторні показники.
Рідко: підвищення рівня тригліцеридів у крові, підвищення активності печінкових ферментів у плазмі крові (аспартатамінотрансфераза (АСТ), аланінамінотрансфераза (АЛТ)).
Загальні розлади.
Часто: астенія, втомлюваність.
3 роки.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C. Зберігати у недоступному для дітей місці!
По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери в картонній коробці.
За рецептом.
Мерк Хелскеа КГаА, Німеччина / Merck Healthcare KGaA, Germany.
Адреса
Франкфуртер Штрассе 250, 64293 Дармштадт, Німеччина / Frankfurter Strasse 250,
64293 Darmstadt, Germany.
Джерелом інформаціі для опису є Державний Реєстр Лікарських Засобів України
Рейтинг популярності базується на фактичній кількості замовлень клієнтами сайту за останні 30 днів. Чим більше замовлень, тим вище рейтинг.
УВАГА! Ціни актуальні лише в разі оформлення замовлення в електронній медичній інформаційній системі Аптека 9-1-1. Ціни на товари в разі купівлі безпосередньо в аптечних закладах-партнерах можуть відрізнятися від тих, що зазначені на сайті!
Додавання відгуку
{{docMaster.documentName}}
{{docVisa.documentName}}
