Ораморф

Больовий синдром сильної інтенсивності або біль, який не купірується аналгетиками з меншою силою дії, у т.ч. біль при злоякісних новоутвореннях.

• Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якого з компонентів препарату;
• гостре пригнічення дихання, обструктивні захворювання дихальних шляхів, напади бронхіальної астми;
• гостра інтоксикація алкоголем;
• паралітичний ілеус;
• підвищений внутрішньочерепний тиск;
• травми голови;
• судомні розлади;
• кома;
• феохромоцитома;
• гострі/тяжкі захворювання печінки;
• одночасне застосування з інгібіторами моноаміноксидази (МАО), а також протягом 2 тижнів після припинення їх застосування.

Найчастішими побічними реакціями морфіну сульфату при застосуванні препарату у рекомендованих дозах є нудота, блювання, запор, сонливість і сплутаність свідомості.

Слід з обережністю застосовувати морфіну сульфату:

• протягом перших 24 годин після операції,
• при гіпотиреозі (дивись «Спосіб застосування та дози»),
• у випадках, коли знижується дихальна функція (кіфосколіоз, емфізема, легеневе серце, тяжкий ступінь ожиріння).

Застосування у період вагітності або годування груддю

Застосування препарату під час вагітності можливе, тільки якщо очікувана користь переважає будь-які можливі ризики для плода.

Препарат не слід застосовувати під час годування груддю.

Діти

Застосовують дітям віком від 1 року.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Морфіну сульфат може несприятливо впливати на увагу та координацію рухів, тому під час лікування не можна керувати транспортними засобами та виконувати роботу, пов'язану з ризиком і для виконання якої необхідна вправність та швидка реакція.

Цей ефект ще більш посилюється, коли використовується в поєднанні з алкоголем або депресантами ЦНС.

Симптоми

Ознаки інтоксикації морфіном та передозування можуть включати міоз, пригнічення дихання і гіпотензію. У більш тяжких випадках може розвинутися недостатність кровообігу і поглиблення коми. У немовлят і дітей можуть виникати судоми. Смерть може наступити від дихальної недостатності.

Лікування

Дорослим призначають 0,4–2 мг налоксону внутрішньовенно. Повторюють через кожні 2–3 хвилини, якщо необхідно, доводячи до максимальної дози 10 мг; або застосовують 2 мг в 500 мл ізотонічного розчину натрію хлориду або 5% розчину глюкози (4 мкг/мл).

Дітям призначають налоксон у дозі 5–10 мкг на 1 кг маси тіла. Якщо це не призводить до бажаного клінічного поліпшення, вводять наступну дозу, яка становить 100 мкг/кг маси тіла.

Найбільш важливо забезпечити прохідність дихальних шляхів і достатню вентиляцію.

Вживають заходів для підтримки рівня рідини та електролітів. За необхідності можна застосовувати кисень, рідини для внутрішньовенного введення та інші підтримувальні заходи.

Пік концентрації морфіну у плазмі крові настає через 15 хвилин після застосування, тому промивання шлунка і прийом активованого вугілля є малоефективними.

Увага. Тривалість ефекту налоксону (2–3 години) може бути меншою, ніж тривалість ефекту передозування морфіном. Рекомендується спостерігати за пацієнтом, який прийшов до памяті після лікування налоксоном, протягом не менше 6 годин після останньої дози налоксону.

Зберігати при температурі не вище 25 °C в оригінальній упаковці.

Зберігати у недоступному для дітей місці.