Терцеф

Порошок для приготування розчину для парентерального введення Терцеф по 1 або 2 г у флаконах, в картонну коробку вкладено 5 флаконів.

• 1 флакон препарату Терцеф 1 г містить: Цефтріаксона натрієвої солі (еквівалентно цефтриаксону) - 1000 мг.
• 1 флакон препарату Терцеф 2 г містить: Цефтріаксона натрієвої солі (еквівалентно цефтриаксону) - 2000 мг.

Терцеф - протимікробний засіб широкого спектру дії для парентерального застосування. Терцеф містить цефтриаксон - антибіотик групи цефалоспоринів, володіє вираженою бактерицидною дією. Цефтриаксон стійкий до більшості бета-лактамаз, що робить його ефективним при інфекціях, викликаних мікроорганізмами, що продукують пеніциліназу і інші бета-лактамази. Цефтриаксон призводить до загибелі мікроорганізмів за рахунок пригнічення синтезу білка всередині бактеріальної клітини.

До дії цефтриаксону чутливі штами грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів, включаючи Streptococcus pneumoniaе, Streptococcus гр. А та В, Streptococcus viridans, Streptococcus bovis гр.D, Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis, Clostridium spp., Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., Enterobacter spp., Escherichia coli, Haemophilus influenzae, Haemophilus ducreyi, Haemophilus parainfluenzae, Morganella morganii, Klebsiella spp., Neisseria meningitides, Neisseria gonorrhoeae, Moraxella catharrhalis, Proteus spp., Salmonella spp. Serratia marcescens, Shigella spp., Pseudomonas spp., Acinetobacter calcoaceticus. Терцеф також ефективний відносно збудника хвороби Лайма (Borrelia burgdorferi).

Слід враховувати, що штами резистентні до пеніцилінів і цефалоспоринів, а також метицилін штами нечутливі до дії цефтріаксону.

При внутрішньом'язовому введенні препарату Терцеф пік плазмової концентрації цефтриаксону досягається протягом 2 годин, терапевтичні концентрації активної речовини в тканинах зберігаються протягом 24 годин після одноразового введення. Цефтриаксон проникає через гематоплацентарний і гематоенцефалічний бар'єр, при цьому більш високі концентрації цефтриаксону в синовіальній рідині відзначаються у пацієнтів із запаленням мозкових оболонок. Незначна частина цефтриаксона метаболізується. Екскретується активний компонент препарату Терцеф переважно нирками, деяка частина виводиться з жовчю. Період напіввиведення цефтриаксону досягає 6-9 годин. У пацієнтів з порушеннями функцій нирок і печінки, а також у новонароджених період напіввиведення цефтриаксону може збільшуватися.

Терцеф призначений для терапії пацієнтів, які страждають на інфекційні захворювання різної локалізації, що спричинені штамами, чутливими до цефтриаксону.

Зокрема Терцеф може бути призначений при інфекційних захворюваннях органів сечовивідної і дихальної системи, опорно-рухового апарату (включаючи інфекції кісток і м'яких тканин), ЛОР-органів, а також інтраабдомінальних інфекціях, менінгіті, септицемії, дисемінованому боррелиозе Лайма, інфікованих ранах та інфекціях, що передаються статевим шляхом (включаючи гонорею).

Терцеф також може застосовуватися як профілактичний засіб при проведенні оперативних втручань.

Терцеф призначений для приготування розчину для внутрішньом'язового або внутрішньовенного введення.

Для приготування розчину для введення внутрішньом'язово вміст флакона слід розчинити в 3,6 мл або 7,2 мл (в залежності від дози цефтриаксону з розрахунку 3,6 мл розчинника на 1 г порошку) 1% розчину лідокаїну. Перед введенням препарату слід провести тест на чутливість до лідокаїну і цефтриаксону. Вводити готовий розчин слід безпосередньо після приготування глибоко в сідничний м'яз. Слід враховувати, що максимальна рекомендована разова доза, що вводиться в одну м'яз, становить 1 г цефтриаксону.

Для приготування розчину для введення внутрішньовенно струменево вміст флакона слід розчинити в 9,6 мл або 19,2 мл (в залежності від дози цефтриаксону з розрахунку 9,6 мл розчинника на 1 г порошку) води для ін'єкцій. Внутрішньовенно струменево слід вводити розчин повільно протягом 2-5 хвилин.

Для приготування розчину для введення внутрішньовенно крапельно готують розчин як для внутрішньовенного струминного введення, після чого отриманий розчин розчиняють в 50 або 100 мл води для ін'єкцій або 0,9% розчину натрію хлориду або 5% (10%) розчину глюкози або 5% розчину левулози . Тривалість внутрішньовенного крапельного введення становить, як правило, 15-30 хвилин. Тривалість застосування і дози цефтриаксону визначає лікар.

Середня рекомендована доза для дорослих і підлітків становить 1-2 г цефтриаксону кожні 24 години. При важких інфекціях дозу можна збільшити до 1-2 г цефтриаксону кожні 12 годин. Максимальна рекомендована добова доза цефтриаксону для даної вікової категорії становить 4 м

Пацієнтам з неускладненій гонореєю, як правило, призначають одноразове внутрішньом'язове введення 250 мг цефтриаксону.

Як профілактичний засіб Терцеф призначають в дозі 1 г внутрішньовенно за 30-120 хвилин до оперативного втручання.

Дітям молодше 12 років рекомендується призначати препарат Терцеф в дозі 50-75 мг/кг маси тіла кожні 24 години. Максимальна рекомендована доза цефтриаксону для даної вікової категорії становить 2 м

Новонародженим і недоношеним дітям рекомендується призначати препарат Терцеф в дозі 20-50 мг/кг маси тіла кожні 24 години.

При менінгіті допускається збільшення дози препарату Терцеф до 100 мг/кг маси тіла кожні 24 години. Максимальна рекомендована добова доза цефтриаксону в такому випадку становить 4 м

Тривалість терапії препаратом Терцеф, як правило, становить від 4 до 10-14 днів в залежності від характеру захворювання і типу збудника (рекомендується продовжувати терапію до одержання негативних результатів мікробіологічних тестів або протягом 2-3 днів після зникнення симптомів).

Пацієнтам з порушеннями функцій нирок корекція дози не потрібна. При одночасному порушенні функції нирок і печінки слід контролювати рівень цефтриаксона в плазмі.

Пацієнтам, які знаходяться на діалізі, не потрібно введення додаткової дози препарату Терцеф. Максимальна рекомендована добова доза цефтриаксону для даної категорії пацієнтів становить 2 м

Терцеф, як правило, непогано переноситься пацієнтами. В окремих випадках відзначали розвиток таких небажаних ефектів, обумовлених цефтріаксоном:

З боку гепатобіліарної системи та шлунково-кишкового тракту: діарея, стоматит, глосит, зміна смакових відчуттів, нудота, блювота, диспепсичні явища, порушення мікрофлори кишечника, анорексія, біль в абдомінальній і епігастральній ділянці, підвищення активності печінкових ферментів, порушення функцій печінки, жовтяниця . У поодиноких випадках відзначали розвиток панкреатиту і псевдомембранозного коліту, який вимагає скасування цефтриаксона і проведення специфічної терапії. Крім того, можливе утворення преципітатів цефтриаксону в жовчному міхурі.

З боку судин, серця і системи крові: аритмія, відчуття серцебиття, припливи, носова кровотеча, лейкопенія, тромбоцитопенія, нейтропенія, еозинофілія, анемія, збільшення протромбінового часу, агранулоцитоз.

З боку нервової системи: вертиго, головний біль, судоми.

З боку сечовивідної системи: гематурія, підвищення рівня креатиніну, глюкозурія, олігурія, утворення конкрементів у нирках, ниркова недостатність, анурія.

Алергічні реакції: кропив'янка, висип, набряк Квінке, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла, анафілактичний шок, бронхоспазм.

Інші: озноб, гіпертермія, підвищена пітливість, зниження гостроти зору, гиперазотемия, розвиток суперінфекції. Можливо також розвиток флебіту при внутрішньовенному введенні.
При застосуванні препарату Терцеф можливе отримання хибнопозитивних результатів тесту Кумбса і визначення глюкози в сечі неферментативними методами.

Терцеф не призначають пацієнтам з відомою гіперчутливістю до пеніциліновий і цефалоспоринових антибіотиків. Внутрішньом'язове введення не рекомендовано пацієнтам з гіперчутливістю до лідокаїну і інших місцевих анестетиків.

Заборонено введення препарату Терцеф одночасно з кальцийсодержащими розчинами, а також призначення цефтриаксону пацієнтам, які отримують препарати, що містять кальцій (в тому числі при парентеральному харчуванні).

Терцеф не рекомендується застосовувати як профілактичний засіб в нейрохірургії.

Не рекомендується внутрішньом'язове введення препарату Терцеф дітям молодше 2 років.

Обережність слід дотримувати, призначаючи препарат Терцеф недоношеним і новонародженим дітям, особливо при наявності у дитини жовтяниці з гипоальбуминемией або ацидозом.

З обережністю Терцеф призначають пацієнтам з порушенням коагуляції, колітом (в тому числі в анамнезі), порушеннями функцій нирок і печінки, а також пацієнтам, які тривалий час отримують верапаміл.

Рекомендується уникати керування потенційно небезпечними механізмами та водіння автомобіля в період терапії препаратом Терцеф.

Терцеф в період вагітності можна призначати тільки за життєвими показаннями.

В період лактації рекомендується перервати грудне вигодовування на період терапії препаратом Терцеф. Відновлювати грудне вигодовування можна не раніше, ніж через 2-3 дні після введення останньої дози препарату Терцеф.

Заборонено одночасне введення розчину цефтриаксона з кальцийсодержащими розчинами в зв'язку з можливістю утворення преципітатів (інтервал між введеннями даних препаратів повинен становити не менше 48 годин).

При одночасному застосуванні цефтриаксону і аміноглікозидів можливе посилення вираженості ототоксического і нефротоксичної дії. При необхідності одночасного застосування даних препаратів рекомендується дотримуватися інтервалу між їх застосуванням не менше 2 годин.

Відзначається підвищення ризику кровотечі при одночасному застосуванні препарату Терцеф з антагоністами вітаміну К, ненаркотичними аналгетиками та антиагрегантами.

Бактеріостатичні препарати знижують ефективність цефтриаксону.

Підвищується ризик розвитку нефротоксичної дії цефтриаксону при одночасному застосуванні з петльовими діуретиками, а також потенційно нефротоксичними препаратами.

Терцеф може знижувати ефективність пероральних контрацептивів.

Не слід змішувати препарат Терцеф з іншими парентеральними препаратами (за винятком розчинів, рекомендованих для приготування розчину Терцеф для внутрішньовенного / внутрішньом'язового введення).

При застосуванні високих доз препарату Терцеф відзначається підвищення ризику розвитку і посилення вираженості небажаних ефектів. Зокрема при застосуванні високих доз цефтриаксону можливий розвиток лейкопенії, гіпертермії, гострої гемолітичної анемії, небажаних ефектів з боку травного тракту, ниркової недостатності, задишки, зниження апетиту, тимчасової втрати слуху і порушень орієнтації в просторі.

Специфічного антидоту немає. При введенні завищеною дози цефтриаксону слід контролювати стан пацієнта і при необхідності проводити підтримуючу і симптоматичну терапію.
Проведення гемодіалізу та перитонеального діалізу при передозуванні препарату Терцеф неефективно.

Терцеф слід зберігати в приміщеннях з температурним режимом від 15 до 25 градусів Цельсія. Термін придатності препарату Терцеф - 3 роки.

Готовий розчин стабільний протягом 24 годин при температурному режимі від 2 до 8 градусів Цельсія.