Олена Базишина

Бажання жити в рідному звільненому місті допомагає подолати усі труднощі

«Лише випробування можуть зробити з людини оптиміста», – впевнена Олена Базишина, на долю якої їх випало чимало. Вона народилася в Балаклії, а після закінчення школи поїхала в Макіївку на Донеччині, до бабусі. Саме там і долучилася до фармації – спочатку працювала куратором в аптечній мережі «Донбас Фармація Трейдінг», а вже потім зрозуміла, що хоче опанувати цей фах. Дівчині тоді виповнилося 27 років, отже рішення було зваженим. Тому вона вступила до Національного фармацевтичного університету, що у Харкові, а у 2006 році отримала омріяний диплом провізора.

І в яку аптеку влаштувався новоспечений фахівець?

В «Центральну аптеку Здравиця» – це був справжній палац здоров’я у центрі міста! Величезний, з таким асортиментом, що донеччанам заздрили навіть жителі столиці, коли потрапляли до нас. Робота мене захопила, я відчувала себе найщасливішою людиною, адже, хоч і трохи запізно, але я знайшла своє покликання! Цій аптеці я подарувала 9 років. І з задоволенням працювала б там і надалі, однак війна змусила мене у 2015 році повернутися додому, в Балаклію.

Довелося шукати роботу?

Так, і це було непросто з огляду на високі стандарти, до яких я звикла. Обрала Аптечну мережу 9-1-1 і влаштувалася в одну з місцевих аптек спочатку провізором, а згодом стала завідувачкою. От вже 7 років ми разом!

Коли почалось повномасштабне вторгнення, ваша аптека працювала?

А як же інакше! Наша аптека працювала, поки її не зруйнував ворог.

Ви з колегами залишалися на бойовому посту?

В нас навіть цих постів стало два, попри те, що з 8 людей нас залишилося троє. Хтось виїхав, хтось боявся виходити на роботу. Так втрьох і працювали у двох аптеках. У місті всі інші аптеки були зачинені, а надалі й розграбовані. Де ж людям купувати ліки?

Скільки ви протрималися в Балаклії?

Настав час, коли світла не було декілька днів. На роботу ходити було неможливо. І все більше хотілося поїхати. Зробити це щодня ставало складніше. Домовилися з перевізником на 11 квітня, та він зник безвісти, його навіть розшукували родичі в соцмережах. 12 квітня вдалося виїхати до Черкас. Дорога була важкою – довелося проходити через численні блок-пости. На одному в нас відібрали телефони, і у моєї дитини зокрема.

В Черкасах ви теж не сиділи без діла?

В Черкасах влаштувалася на роботу у нашу ж мережу. Керівництво компанії завжди опікується своїми співробітниками. Усіх, хто виїхав з окупованих територій, максимально швидко працевлаштовують в інших містах: створюють додаткові робочі місця та дають гідну зарплату. Це зайвий раз доводить, що Аптечна мережа 9-1-1 цінує своїх працівників, на відміну від багатьох інших.

Як дізналися про звільнення рідного міста і коли вирішили повернутися?

Про звільнення Балаклії дізналися того ж дня. Весь цей час я дуже переживала за тих, хто залишився в місті, підтримувала з ними зв’язок, доки він був. Майже одразу після того, як ми виїхали, окупанти закрили місто на виїзд.

Як тільки стало відомо, що з Балаклії вигнали ворога, хотілося цього ж дня повернутися. Мене навіть розруха не лякала, але я мала думати про доньку. Вона, до речі, і досі навчається online у черкаській школі, тамтешні вчителі та однокласники всіляко допомагають їй та підтримують, вони розуміють, в яких умовах живе дитина.

Ці обставини змусили трохи відкласти наше повернення до того часу, коли в місті хоч трохи наведуть порядок і відновлять електропостачання та інтернет. Поїхали, коли відкрилася аптека. І одразу на улюблену роботу.

Що застали в Балаклії?

Крім руїн, впадала в око відсутність людей на вулицях. Ми були одними з перших, хто повернувся. У соцмережах викладали багато фото та відео, отже, я знала, куди їду і що побачу. Центр міста майже зруйнований, від торговельного центру залишилися лише стіни.

Але найболючіше було побачити рідну аптеку. Здавалося, її неможливо відновити. Це був обгорілий напівзруйнований будинок практично без даху.

Завдяки великому ентузіазму і незламності нашої компанії, аптеку повністю відремонтували, до того ж у найкоротший термін! Виглядає навіть кращою і сучаснішою, ніж була раніше. Сподіваюся, ми її незабаром відкриємо.

А аптека, в якій ви зараз працюєте, давно відновила свою роботу?

Вона відкрилася 28 вересня – на двадцятий день після деокупації Балаклії! Тоді ще не було світла, води та інтернету. Але команда фахівців із Харкова швидко налагодила роботу усіх комунікацій і навіть банківське забезпечення повернула. Зараз у нас працює 2 каси та ми обслуговуємо відвідувачів вчотирьох.

Не страшно вам виходити щодня на роботу, адже ще тривають розмінування?

Звикнути до вибухів дуже важко, навіть коли розумієш, що то розмінування. Є ще одне правило, до якого важко звикнути: ходити по місту дозволено лише асфальтованими дорогами. Заборонено навіть ступати на землю, газони, тим більше гуляти лісом чи парком.

Але ми витримаємо і це! Подолати всі труднощі допомагає бажання жити та працювати у своєму вже звільненому місті. У великих містах добре жити. Але вдома краще.

Дата створення: 01.02.2023                Дата оновлення: 16.02.2023