Ілля шаров

Ніколи не думав, що працюватиму в аптеці

Кар’єра для чоловіка має таке ж значення, як материнство для жінки, впевнений Ілля. Тому закладати підвалини свого майбутнього хлопець почав ще в школі. Він обрав для себе пріоритетні дисципліни – хімію та анатомію і з задоволенням «лупав цю скелю». Вступив до фармацевтичного коледжу, отримав там фах фармацевта-технолога. Але вже тоді Ілля розумів, що цих знань замало, і наступним кроком став Національний фармацевтичний університет в Харкові.

Безвідповідальність клієнтів аптеки змусила мене вивчити ліки

Коли на горизонті замайорів диплом, Ілля вирішив влаштуватися на роботу в аптеку: «Треба було теорію перетворити на практику, інакше яку цінність я матиму як фахівець? Влаштувався нічником в «Аптеку 9-1-1» в Чугуєві. В перший день зрозумів, що я… не знаю ліків. Прохання клієнтів порадити препарат мене лякало, я й сам був не проти, щоб мені хтось порадив. Добре, що поруч були досвідчені колеги, спочатку вони й виручали.

Але так не могло тривати довго та й не звик я перекладати свою роботу на чужі плечі. Поринув з головою у фарму: треба було вивчити про лікарські засоби все! Від чого? Для чого? З якими препаратами дружать і навпаки? Які протипокази у пацієнта?

Зараз я можу відповісти на будь-яке запитання клієнта, хоча іноді вони настільки покладаються на фармацевта, що доводиться дивуватися, як вони досі залишаються живими. Є такі, хто старанно «готується» до походу в аптеку і пробує навіть «Компендіум» опанувати. Але чимало й тих, хто буде «їсти» все, що ти йому даси. Мене з одного боку вражає таке безвідповідальне ставлення до свого здоров’я, а з іншого я розумію, що моя помилка коштуватиме такому довірливому пацієнту життя».

На велосипеді під обстрілами

Живе Ілля в Малинівці – це його мала батьківщина, де він мешкає разом з батьками та молодшими братом і сестрою. На роботу в Чугуїв доводилося діставатися велосипедом через міст, який росіяни вперто обстрілювали. «Якщо вранці ще можна було проскочити, то ввечері обстріли зазвичай посилювалися. Їхати було страшно і я залишився ночувати в Чугуєві. Прихисток давала моя завідувачка чи знайомі, в яких меблевий магазин. Там в підвалі на складі спав на одному з диванів».

Для жителів Харківщини ночувати в підвалі не є екзотикою. Навіть після визволення регіону від окупантів в Чугуївський район регулярно прилітає. «Це не привід не відчиняти аптеку, – вважає Ілля. – Іноді рідні не бачили мне по кілька діб, але розуміли, що це безпечніше, ніж подорож через міст. Я саме під час війни зрозумів, наскільки ліки потрібні людям. До мене часто зверталися односельці, які не могли приїхати в Чугуїв, і я привозив їм препарати. Вони вибачалися, іноді зі сльозами на очах дякували».

Здрастуй, малинівка! 

Восени «Аптека 9-1-1» в Малинівці, яка стояла зачиненою понад пів року, відновила свою роботу.

Коли аптеку готували до відкриття, Іллі запропонували перейти туди. Зрозуміло, що хлопець погодився. Пів року працювали з колегою вдвох, нещодавно вийшов третій співробітник. Товар надходить регулярно. Життя налагоджується!

«Знаєте, за що я люблю аптеку? Тут спілкуєшся з розумними людьми – фармацевти завжди мають високий IQ. І це додатковий стимул для мене розвиватися. Та й після такої роботи вже ніяке фармвиробництво не страшне», – каже на прощання Ілля Шаров. 

Побажаємо хлопцю успіхів на шляху до мети!

Дата створення: 29.07.2023                Дата оновлення: 17.08.2023