Лариса Строкань

Тривога в Запоріжжі лунає майже цілий день

Її син та брат на фронті, а Лариса ні на день не залишала Запоріжжя. «Спочатку страшно не було, думала, що виїду, коли вже зовсім буде небезпечно. Зараз адаптувалась і просто не думаю про це. Працюю, як і всі, хто залишився. Ми потрібні своєму місту».

Що відбувалося в вашому житті 24 лютого?

Спочатку не вірилось в те, що почалась війна. Коли слухала вранці новини, вважала, що то перебільшення. У страху ж очі великі. Але дорогою на роботу побачила черги в магазинах, на заправках, людей з переляканими очима. Прийшло розуміння, що дійсно сталося жахіття. Паніки не було, було почуття розгубленості: що буде далі, як поводитись…

А в аптеці?

В аптеці паніка зашкалювала. Черги зранку до вечора. Ми залишилися вдвох з колегою і працювали, наче роботи. Навіть в туалет сходити було великою розкішшю. Люди купували все, що потрібно і не потрібно, про всяк випадок. Намагалися зробити запаси на чорний день, який невідворотно наближався.

Він прийшов 3 березня, коли загарбники підійшли максимально близько і захопили Енергодар та АЕС, а також Василівку, селище знаходиться 40 км від Запоріжжя.

Як боролися з дефіцитом ліків?

Дефіцит був шалений. Продавали все, що хоч якимось чином відповідало запитам покупців. Більш-менш постачання відновилось, мабуть, через два місяці. Ледь протрималися. Таких порожніх полиць я ніколи раніше не бачила в аптеці.

Як ситуація в місті зараз? Часто прилітає?

Ми вже звикли до сигналів тривоги, але зараз вони лунають майже цілий день. Як тільки на фронті загострюється ситуація у зв’язку з наступом ЗСУ, прильоти у нас стають буденністю. От сьогодні вже прилетіло, сподіваємося, що до завтра можемо розслабитися. Хоча хто знає…

Аптеку зачиняєте під час тривоги? Де ховаєтеся, якщо поруч прилітає?

Ні, не зачиняли ніколи. Помітили, що під час тривоги людей стає більше в аптеці, мабуть, вони йдуть до нас як в укриття (посміхається). Хоча з нашими скляними вітринами це таке собі укриття. Однак іншого немає, тому всі разом перечікуємо і сподіваємося, що омине.

Окрім прильотів, у жителів Запоріжжя ще чимало приводів штурмувати аптеки.

Ви про загрозу ядерної аварії? Так, коли МОЗ «на пальцях» розповідало, що всім потрібно вживати препарати йоду, містяни готові були навіть пити спиртовий розчин йоду. А йодид калію став чи не найкращим подарунком. Тоді вимели все попри наші пояснення, що ці ліки не можна вживати заздалегідь та й не всім вони потрібні. Паніка – двигун продажів! Сьогодні ці лікарські засоби є в необмеженій кількості, але ніхто навіть не цікавиться.

А підрив греблі Каховської ГЕС підняв продажі питної води?

Звісно! Було страшно в перші дні. Я тоді подумала, що наступною може бути наша Дніпровська ГЕС.

В таких обставинах, певно, нерви здають? Ви часто плакали під час війни?

Не плакала зовсім. Можливо, після війни поплачу від щастя і виплачу все, що назбирається за цей час.

Що вас зараз найбільше лякає, а що, навпаки, дає сили дочекатися Перемоги?

Найбільш лякає те, що мої рідні, син та брат, на фронті. Хвилююсь за них, дуже хочеться, щоб вони, та і не тільки вони, а й усі, хто не побоявся піти і дати відсіч ворогу, повернулись додому живі і здорові. Оце і дає сили дочекатися Перемоги.

Дата створення: 16.10.2023                Дата оновлення: 26.10.2023