Орина Мірзаян

Ми вже 10 років живемо і працюємо поруч з війною

Війна прийшла у її життя в 2014 році і ледь не зруйнувала його. «Я тоді навчалася в Горлівському медичному училищі і приїхала до батьків на вихідні. А повертатися вже не було куди – в Горлівку зайшли росіяни. Я дуже переживала, що не зможу отримати омріяний фах фармацевта. Тоді все було дуже незрозуміло і тривожно. Сиділи в коридорі, коли лунали вибухи. Спали одягнутими. Потім якось звикли. Але події, які почалися 24 лютого, майже стерли з пам’яті ті страхи. Спочатку було відчуття флешбеку, але потім стало зрозуміло – зараз все набагато серйозніше і страшніше», – згадує Орина.

Але ви все ж отримали диплом фармацевта?

Так, навчання довелося продовжувати в Слов’янському фаховому коледжі індустрії і фармації. Після закінчення прийшла на роботу в місцеву аптеку. А коли в 2018 році в наше місто зайшла Аптечна мережа 9-1-1, влаштувалася в «Аптеку оптових цін» Краматорськ 6. І працювала там до 24 лютого.

Тобто в перший день повномасштабного вторгнення ви вже не вийшли на роботу?

Коли рано-вранці нас розбудили вибухи, я почала писати своїм колегам, бо не розуміла – відкриваємо ми сьогодні аптеку чи ні. Дівчата теж були в шоці: «Почалося. Це жах. Що далі буде?» Відповіді не знав ніхто.

Я одяглася і чекала команди завідувачки. З’ясувалося, що транспорт в місті не ходить, а мені їхати до аптеки пів години або йти пішки годину і невідомо, дійдеш чи тебе накриє вибухом. Завідувачка сказала, що впораються без мене. Тоді на зміну вийшла лише одна наша дівчина, бо живе поруч, і сама пропрацювала до 18-ї години.

До квітня я намагалася влаштуватися в аптеку поруч з домом, куди могла б дістатися. А коли стався обстріл вокзалу і загинуло багато людей, моя родина прийняла рішення виїхати в Кривий Ріг.

Там було спокійніше?

Більш-менш. Але в Кривому Розі через наплив біженців неможливо було знайти роботу. До того ж стало зрозуміло – сподіватися на швидке закінчення війни марно. Ми повернулися в Краматорськ. Тут саме за тиждень до мого повернення відкрили «Аптеку оптових цін» Краматорськ 4 – за крок від мого будинку. Я її очолила і взялася… навчати персонал.

Навчили і зараз всі разом працюєте?

Ні, в тих умовах це виявилося неможливим. Вони ані ліків не знали, ані програми нашої. Аптека працювала тоді в умовах форс-мажору, бо електрики не було. Стояли за першим столом з налобними ліхтариками. А люди йшли і йшли. Ми тоді були єдиною працюючою аптекою в нашому районі. Доводилося виходити на вулицю, щоб по телефону за програмою offline-продажів відпустити клієнта. Потрібно було діяти швидко, бо люди в черзі нервували і скандал міг виникнути будь-якої хвилини. Але не було б щастя, якби горе не допомогло – прийшла Тетяна Смульська і ми зараз вдвох чудово працюємо.

Дефіциту ліків немає?

На щастя, постачання регулярне, все привозять вчасно. А якщо бракує якогось препарату, ми замовляємо його у нас на сайті і пацієнт забирає у відділенні «Нової пошти».

Клієнти не сваряться з цього приводу?

Навпаки, дякують. Вони ж розуміють ситуацію і цінують, що ми намагаємося зробити все, аби вони не залишилися без ліків. До нас приїздять за лікарськими засобами з різних районів міста і навіть з передмістя, бо ми нікого не залишаємо без допомоги. Наше правило: «Людина не повинна піти з аптеки з порожніми руками».

Щоправда, є один виняток (сміється). До нас щодня приходить чоловік побажати нам доброго ранку, запитати, як у нас справи, і подякувати, що ми живі і на роботі. Він так і каже: «Я маю пересвідчитися, що у вас все добре, що ви в безпеці». Це дуже зворушливо, особливо зараз, коли і тривоги, і вибухи…

А ви зачиняєтеся, коли лунає сигнал тривоги?

Ми ніколи не зачиняємо аптеку. Коли вибухи надто гучні, як було влітку, коли обстріляли центр Краматорська ракетами, я прошу людей відійти від вітрин і присісти біля кас. Ми з Тетяною сідаємо з іншого боку. Так і перечікуємо, поки небезпека мине.

Невже не страшно?

Страшно було, коли я повернулася з Кривого Рогу. Але я не жалкую. Тут мій дім, моя аптека. Коли відвідувач, який зайшов зі сльозами на очах, виходить з аптеки з посмішкою, розумієш, що ти на своєму місці – є заради чого жити і щодня виходити на роботу!

Дата створення: 31.12.2023                Дата оновлення: 25.02.2024