Тетяна Сокирко

31 березня нагадало початок війни – така ж паніка і черга на вулиці

«Аптека оптових ц..» знаходиться у самому «вирі подій» – поруч залізничний та автовокзал, супермаркет «АТБ», ринок. Вже о 7-й ранку починають заходити люди і їх потік не вщухає до самого закриття. «В нас працює 3 каси і дівчата не стоять без діла. Багато приїжджих, та й місцеві віддають перевагу нашій аптеці попри те, що в Синельниковому чимало аптек. «У вас завжди все є, а ціни дуже «людяні» – так пояснюють свою любов до нас відвідувачі. А я ще додам, що людяні у нас не тільки ціни, а й фармацевти. Мені є з чим порівнювати», – посміхається Тетяна, яка очолила колектив навесні 2022 року.

Ви мали досвід роботи в інших мережах?

Так, після закінчення Запорізького медичного коледжу, в який вступила в 14 років, бо мріяла про фах фармацевта з дитинства, я подала документи на фармацевтичний факультет в ЗДМУ. І одразу влаштувалася на роботу в маленьку місцеву аптеку. Набула певного досвіду і перейшла в аптечну мережу «Руан», а потім вже спробувала себе в великому місті. Десь близько року я працювала в Дніпрі. Мені дуже сподобалось, але все ж таки тягнуло до рідного містечка.

Коли Аптечна мережа 9-1-1 стала частиною вашого життя?

Два роки тому. Мені зателефонувала завідувачка «Аптеки оптових ц..», яку відкривали в Синельниковому, і запросила на посаду провізора. Про Аптечну мережу 9-1-1 я вже знала від друзів і своїх однокурсників, тому не вагалася і прийняла пропозицію. На той момент я закінчила медуніверситет, мала досвід і була впевнена, що впораюся. І не помилилася – досить швидко мені запропонували посаду заступниці завідувачки. А коли на початку війни завідувачка виїхала, я прийняла аптеку, бо вирішала для себе, що залишуся зі своїми колегами і пацієнтами.

Здогадуюсь, що це рішення далося вам не легко.

Пам’ятаю 24 лютого, як сьогодні. Було дуже страшно. Тоді лякала невідомість, але 8 березня перша ракета прилетіла і у Синельниківський район. Слава богу, не в саме місто.

Моя сім’я наполягала на тому, щоб я виїхала за кордон. Але ні, я так не могла – тут мої близькі, моя аптека і люди, які не виживуть, коли аптека зачиниться.

Війна зміцнила вашу команду чи, навпаки, розпорошила?

Те, що всі колеги залишилися на своїх робочих місцях, найкраще характеризує наш колектив. Роботу в аптеці і в мирний час не назвеш легкою – то грип, то ковід, то капризні пацієнти. Такий скіл, як вміння підставляти один одному плече, напрацьовується з того моменту, коли ти вперше потрапляєш за перший стіл. Егоїзм та пихатість – то не про фармацевтів.

Коли почалася війна, ми просто згрупувалися і перетворилися на єдиний організм. Я дуже вдячна дівчатам за їх підхід до роботи, за той внесок, який вони роблять щодня.

Ми все робили разом: відчиняли щоранку аптеку, заспокоювали людей, які в паніці не завжди володіли собою і могли «зірватися» на нас, в чотири руки шукали заміну препаратам, коли не було потрібних…

Що найбільше закарбувалося в пам’яті з ваших воєнних буднів?

Війна, наче багатосерійний трилер, після першої серії вже здається, що тебе вже неможливо налякати. Але щоразу з’являється дещо таке, до чого ти не готовий.

Постійні сирени, вибухи, відключення електроенергії через обстріли електростанцій… Ти пристосовуєшся до нових реалій життя і продовжуєш працювати. Дякую нашій мережі, яка забезпечила аптеки генераторами. Це суттєво полегшило нам роботу.

Ще одною «страшною» серією стало 31 березня, напередодні введення обов’язкового відпуску препаратів за рецептом. Тоді черги нагадали мені перший день війни. Відвідувачі були так само налякані тим, що не зможуть придбати необхідні ліки. Однак і з цим випробуванням ми впоралися.

Ми українці, тому сприймаємо проблему як виклик, а не як вирок. Це і робить нас непереможними.

Дата створення: 31.05.2023                Дата оновлення: 15.06.2023