Юлія Костікова

Перший вихідний з початку повномасштабного вторгнення в мене був 3 квітня

На питання: «Чи сильно обстрілюють Селидове?» Юлія стискає плечима і відповідає: «В нас не страшніше, ніж усюди. Живемо і працюємо». Жалітися – не її правило. І це не дивує: Селидове свого часу заснували козаки і, певно, в жилах місцевих жителів і досі тече козацька кров.

Затишшя перед бурею

23 лютого в «Аптеку оптових ц..» Селидове 3 привезли товар. «Ми тоді ще не знали, що наступної доставки чекатимемо сильніше, ніж свята, – пригадує Юлія той день. – Розібрали все, виставили на полиці. Я зі спокійним серцем пішла відпочивати – 24 лютого в мене був вихідний. Теж останній на довгі місяці. Наступного дня ми залишилися з колегою вдвох віч-на-віч з натовпом, охопленим панікою. Працювали нон-стоп: іноді навіть поїсти вдавалося тільки ввечері вдома».

Коли Харків, Київ, Миколаїв потерпали від обстрілів, в Селидовому було тихо. Однак всі розуміли, до чого ведеться, бо досвід життя поруч з війною місцеві жителі отримали ще в 2014 році. Тому люди штурмували аптеки нашої мережі, які єдині залишилися працювати.

«З таким попитом ліки швидко закінчувалися. Все частіше на запит відвідувачів доводилося відповідати: «Цього препарату немає. І цього. І цього теж». Люди обурювалися, сварилися. Пояснювати їм, що постачальники не наважуються їхати на окуповану Донеччину, було марно. Тоді кожен жив своїм страхом».

Ні ліків, ні персоналу

«В березні нам доставили товар – не стільки, скільки хотілося б, але то було краще, ніж нічого. Потрібно було все прийняти і розкласти. За дверима вишикувалася черга довжиною у кілька десятків метрів. Люди стукали в двері, потім почали в них барабанити кулаками. Я вийшла і пояснила, що ми приймаємо товар і потрібно зачекати. Трохи заспокоїлися, але залишилися стояти під аптекою. Вони боялися, що всім не вистачить. На жаль, так воно й було. Все, що нам доставили, розкупили за кілька тижнів. Чекати нових поставок було марно, ситуація загострювалася. Оголосили евакуацію. Моя колега – мати 4-х дітей – вирішила їхати. Ні ліків, ні персоналу – що робити? Аптеку довелося зачинити 9 квітня».

Юлія теж прийняла рішення поїхати з міста, яке знаходилося на відстані 20 км від зони бойових дій. Але невдовзі повернулася. І почала готувати «Аптеку оптових ц..», завідувачкою якої стала напередодні евакуації, до відкриття.

Аптека знову працює

В Селидовому залишилося менше половини мешканців, здебільшого старенькі, яким не було за що, і не було куди виїжджати. Вони без аптеки приречені!

«Приміщення наше не постраждало, тому впоралися швидко. І 1 серпня 2022 року «Аптека оптових ц..» Селидове 3 знову відчинила свої двері для відвідувачів.

Тоді працювали 2 каси, бо нас було всього двоє. Рятували 2 вихідних – в неділю і понеділок відпочивали. Потім наш колектив поповнився ще трьома працівниками і в серпні 2023 року відкрили 3-ю касу. Місце в нас прохідне, аптека знаходиться на ринку, тому зараз відкрита щодня. Навіть коли в місто прилітає, ми не зачиняємося. Звикли – таке наше життя.

Люди втомилися від війни, від страху за близьких, особливо дітей. Коли запустили акцію «Весело грай, імунітет захищай!», відвідувачі приходили в аптеку разом з малюками. Як приємно чути дитячий сміх! Яйця Джойкіз розлетілися дуже швидко. Їх запитують постійно, тому чекаємо нових поставок».

Новий рік – нові надії

Закінчується другий рік війни. Всі підбивають підсумки і пригадують найприємніші моменти. Для Юлії Костікової найціннішим спогадом стало нагородження до Дня фармацевта від керівництва Аптечної мережі 9-1-1: дівчину визнали кращою завідувачкою: «Ця нагорода довела, в першу чергу мені, що я на своєму місці!»

Дата створення: 16.12.2023                Дата оновлення: 27.12.2023