Олена Олександрівна Дударевська

Схід і Захід України – єдина команда!

З 24 лютого ми живемо за жорстокими законами війни. «Вміння контролювати свої емоції та швидко приймати зважені рішення – умова виживання в ці складні часи», – вважає новий куратор Закарпаття Олена Олександрівна Дударевська. Вона вимушено переїхала з Донеччини на Західну Україну та взяла під своє кураторство аптеки Закарпаття.

Скільки років ви були куратором Донецького регіону?

Куратором Донецького регіону я стала ще у 2018 році, коли Аптечна мережа 9-1-1 активно зайшла в Донецьку область. На той час я проживала у невеличкому і дуже затишному шахтарському місті Покровськ, в якому згодом наша мережа відкрила 4 аптеки.

Робота в компанії почалася, як в усіх, з навчального класу. Там опанувала теорію. А першим практичним уроком стало відкриття аптеки в Мирнограді. Мені тоді допомагав колега Сергій Іванович Мазулін. Це було стажування в польових умовах – введення в кураторство на практиці. За це я досі йому дуже вдячна.

Потім – відкриття за відкриттям. Ми дуже активно розвивалися. За перші шість місяців моєї роботи в компанії на Донеччині в кожному місті відкрилася наша аптека. Темп був шалений! Іноді доводилося проводити відкриття одночасно двох аптек в різних містах. Авдіївка, Вугледар, Велика Новоселівка, Курахове, Селідове, Українськ, Новогродівка, Мирноград, Добропілля, Покровськ, Родинське, Білозірське – там всюди були мої аптеки. Останні дві, в лютому, відкрили в Селідовому і Білозерську.

Такий інтенсивний процес тривав до початку війни. Готувались відкривати 5-ту аптеку у Покровську, очікували 27 лютого завозу товару. У планах була ще одна аптека в Авдіївці, дві – у Покровську. З моєю участю на Донеччині за 4 роки відкрилося понад 30 аптек! Але настало 24 лютого…

Як для вас почалась війна?

З повідомлення від дуже близької людини 24 лютого о 3-й ночі. Чутки про бойову активність ширилися. Та ми з цим жахом жили поруч 8 років і сподівалися, що він не вийде за лінію розмежування. Коли все почалося, наша робоча група з колегами просто вибухнула! Колеги писали що, де і в якому місті відбувається. Це був якийсь флешбек! Я досі чітко пам'ятаю початок воєнних дій у 2014 році. Мозок відмовлявся сприймати, що війна не лише у нас на Донбасі, а по всій території України! Шок, страх за життя своєї родини і своїх підлеглих, які дзвонили, охоплені панікою…

Пам'ятаєте перший воєнний робочий день?

Авжеж! Він видався дуже важким. Я не виїжджала з міста. Вийшла в аптеку в Покровську допомагати дівчатам. Людей була неймовірна кількість з ранку і до вечора. Ти стоїш на касі, з останніх сил стримуєш емоції та сльози розпачу. Навколо ж розгублені і налякані відвідувачі, які мають вийти з аптеки хоч з якоюсь надією.

Того дня для мене була дуже важливою новина про те, що не взяли Авдіївку! Перше повідомлення, яке я відправила своїм аптекам в робочу групу, було: «Авдіївка – що у вас?!». Відповідь мене заспокоїла: «У нас як завжди». Це означало, що не дуже спокійно, але більш-менш тихо. І це Авдіївка! Майже останній рубіж перед лінією фронту!

Наступні дні були ще важчими. Черги на в’їзд та виїзд з міста, ажіотаж, пусті заправки з кількагодинними чергами за пальним, якого не вистачало. Перші прильоти ракет по місту, і слава Богу, що це були збиті ракети!

Ваші аптеки працювали?

Працювали до останнього, поки співробітники не почали масово виїжджати. Першою «впала» аптека у Вугледарі. Вона закрилася 5 березня і, на жаль, більше не відкрилася. Наступною стала аптека у Великій Новоселівці. Потім через відсутність товару і кадрів почали зачинятися інші. На початку квітня в Донецькій області не залишилося жодної аптеки, яка працювала б.

Коли передостання аптека припиняла роботу, мені зателефонувала її завідувачка. Попрощалися зі сльозами на очах. Згодом вона скинула фото стерильно чистого торговельного залу без товару (все вже склали), а на полиці записка: «Пожалуйста, не разбивайте нашу аптеку, нам лечить людей!!!».

Боляче було дивитися на те, що відбувається. Я нічого не могла вдіяти. Постачальники боялися везти товар в Донецьку область через активні бойові дії. А люди кидали все і виїжджали в безпечні регіони та за кордон.

Ви також вирішили евакуюватися?

Я не планувала взагалі нікуди їхати. Але небезпека збільшувалася щодня, в області оголосили евакуацію. Мені було страшно за сина, який в свої 8 років ще не дуже розумів, що це не гра, а справжня жорстока війна. Я собі ніколи в житті не пробачила, якби з ним щось сталося, поки я на роботі. Я допомагатиму людям, а хто допоможе моїй дитині? Тому прийняла рішення в середині березня покинути дім і виїхати на захід України.

Але навіть після від'їзду я залишалася на зв'язку зі своїми донецькими колегами. Тому знаю, що у травні деякі почали повертатися, і постало питання, як відновити роботу аптек. Постачання товару тоді ще залишалося серйозною проблемою. Наразі логістика частково відновилася. 11 аптек на Донеччині успішно працюють попри щоденну небезпеку. Я вела їх дистанційно, перебуваючи в Закарпатті.

А як ви стали куратором аптек в Закарпатті?

З Покровська ми з сином прибули до Чернівців. Там і зупинилися. Думали, це тимчасово. Коли ж стало зрозуміло, що ми тут надовго, постало питання роботи. В кінці березня мій керівник Олена Сергіївна Казека запропонувала два варіанти: залишитися куратором-завідувачкою у Чернівцях або переїхати на Закарпаття і вести той регіон. Остання пропозиція мені сподобалася і я на неї погодилася. Сидіти в страшному очікуванні невідомого без роботи досить складно, особливо для куратора, який звик, що в нього навіть вихідні динамічні!

Скільки аптек ви взяли «під опіку» на заході України?

Мені дісталися 15 аптек. 4 квітня я стала до роботи на новому місці. Наш регіональний куратор Зиновій Ігорович Каспрів допоміг мені познайомитися з колективами і ввів у курс справ. Його підтримка була дуже на часі. Я не очікувала, що Закарпаття настільки відрізняється від південно-східного регіону!

Чим саме?

Цей регіон мені дістався у дуже складний час. По-перше, всі приголомшені війною. Люди досі вагаються, навіть тут, їхати з країни чи залишатися. По-друге, ми дуже відрізняємося ментально. В Закарпатті люди нікуди не поспішають, відпочинок і спокійне життя для них на першому місці. А ми звикли «п’ятирічку за 3 дні», або все має бути готовим ще позавчора! І, по-третє, мова. Багатьох складно зрозуміти, вони говорять «закарпатською» мовою. Це українська з багатьма діалектами. В містечку Берегове без угорської складно, в Солотвино – без румунської. Тут потрібно бути поліглотом!

А аптеки Закарпаття від донецьких відрізняються? Асортимент, масштаби, специфіка обслуговування?

Аптеки майже нічим не відрізняються, асортимент однаковий, а ось масштаби – менші. На Донеччині – великі промислові міста, там дуже забруднене повітря, і через це багато респіраторно-вірусних, алергічних захворювань. А на Закарпатті промисловості майже немає, повітря чисте. Люди хворіють значно менше, тому і попит не такий масштабний, як в Донецькому регіоні. Щодо специфіки обслуговування, мене приємно вразив легкий перехід наших співробітників на українську мову, нам у них повчитися цього треба, а от працювати з покупцями вчимо їх ми.

Проблеми з кадрами були?

Через близькість Європи кадрове питання тут головне. Багато фахівців виїхали за кордон і не планують повертатися. Нашим переселенцям тут не вигідно залишатися через дуже велику проблему з житлом. Розраховувати можна тільки на тих, у кого тут родичі.

До того ж регіон дістався мені після іншого куратора, а це для колективів завжди стрес! Певні проблеми виникали, навіть довелося декого звільнити, але разом із відділом персоналу змогли підібрати кадри з-поміж місцевих і переселенців.

Який досвід вам став у пригоді?

Характер! Я в цьому регіоні вже понад 4 місяці. Іноді виникали ситуації, коли хотілося все кинути. Передати комусь іншому, можливо, з місцевих, хто розуміє, як до них знайти підхід. Але то не про мене. Якщо почала, то довожу справу до кінця, якою б вона не була складною. У мене є конкретна задача, яку я маю виконати, і це навіть не задача мого керівника, це моя задача самій собі – вивести регіон у лідери. Скажете, це майже нереально? А я впевнена, що ми зможемо. Мої «закарпатські квіточки» вже потроху почали розуміти, що так просто від них не відстану, маємо працювати так, щоб було добре всім.

Товар в Західну Україну надходить без перебоїв?

Коли у квітні мені передали регіон, то вже проблем з товаром не було. І наш склад, і всі постачальники відновили роботу. По товару були дефектури, але згодом ситуація покращилася. В аптеках завідувачі почали активніше працювати із заявками, це дало певні результати.

Скільки нових аптек ви вже відкрили і де саме?

З-поміж довірених мені аптек від початку війни на Закарпатті відкрита лише одна аптека в Ужгороді. Вона там не перша. Відділ розвитку давно планував відкрити аптеку, і коли знайшли належне приміщення – почали процес відкриття. Також я допомагала іншому куратору відкривати аптеку на Львівщині, в м.Турка.

Які плани на майбутнє у нового куратора Закарпаття?

Про майбутнє під час війни говорити складно, та будьмо оптимістами! Хотілося б максимально розвивати регіон, у нього великий потенціал. Є ще населені пункти, де ми потрібні, де нас не знають. Закарпаття може і повинно розквітнути в економічному сенсі.

А ще я дуже чекаю на Перемогу! Мрію, що наші захисники якомога швидше звільнять мій рідний край. Дуже хочеться, щоб всі повернулися до звичного життя в мирі та злагоді. Щоб у нашої компанії була можливість відновити і відкрити ще багато нових аптек в Донецькому регіоні!

Я впевнена, після всього, що ми пережили і ще мусимо пережити, врешті-решт зможемо об’єднати Схід і Захід. Наша головна задача – допомагати людям, а ця місія дружня і командна! Своїх колег і на Сході, і тепер на Заході, я завжди закликала і буду закликати: «Ми – команда». Ми частинка великого механізму, і якщо кожен буде викладатися максимально, то ми приведемо нашу компанію до успіху!

Дата створення: 07.07.2022                Дата оновлення: 20.09.2022