Мхітарян Андрій Арменович

Ліки в аптеці мають бути завжди, особливо під час війни

«Найстрашніше, коли дзвонять і повідомляють, що машина потрапила під обстріл. У кожній із них сидить наш водій, тож головне, щоб він не постраждав. А машини відновимо – досвід уже є, – згадує Андрій Мхітарян ситуацію у Миколаєві. – Тоді всі залишилися живі та навіть не поранені. Але ми в офісі у Харкові дізналися про це не одразу».

Мир та війна

До війни у транспортному відділі працювали 110 водіїв. 24 лютого на зміну вийшли 40 людей, кожен з них готовий був працювати за десятьох. «В аптеці завжди мають бути потрібні ліки. Особливо під час війни! Інакше ми війну не виграємо, бо люди гинутимуть не лише на фронті, а й удома від хвороб, – каже Андрій Мхітарян. – І всі наші водії це розуміють. Тому своєчасне доставлення ліків – наш пріоритет. Ми ні на день не зупиняли роботу».

У найважчі перші місяці війни водії розвозили не лише товар в аптеки. Вони доставляли на роботу і додому фармацевтів Харкова, бо транспорт не ходив.

Довелося їм і вивозити залишки товару, меблі та техніку зі зруйнованих аптек нашої компанії. «Нам навіть поліціянти іноді допомагали. Обстріл майже не припинявся, тому треба робити все швидко, щоб нікого не поранило, – розповідає заступник начальника транспортного відділу. – Наші хлопці справлялися і жодного разу не поскаржилися, що їм страшно. Ті, хто залишився у Харкові, справжні герої. Один із наших водіїв Олександр Титов, який працював у перші дні війни, потім пішов на фронт і загинув, захищаючи Україну. Він назавжди залишиться нашим колегою».

Війна триває, і життя теж

Згодом частина співробітників повернулася – зараз у транспортному відділі 80 водіїв, які розвозять товар в аптеки нашої компанії по всій Україні, крім окупованих територій.

«Великі фури їдуть із Харкова на захід України та в інші регіони. Декілька днів у дорозі для наших водіїв не проблема – робота така, – посміхається Андрій Мхітарян. – Іноді, наприклад, коли везуть товар в Костянтинівку, хлопцям доводиться одягати бронежилети та каски. А у звільнені райони Харківської та Херсонської областей наші машини супроводжують військові. Там більшість територій замінована, дороги підірвані, а мости часто пошкоджені, тому їхати доводиться дуже обережно і тільки тими дорогами, які вже розміновані. Але хлопці не скаржаться. Вони розуміють відповідальність і часто кажуть мені, що це їхній фронт, на якому вони воюють за нашу Україну».

Коли внаслідок ворожого обстрілу постраждала енергосистема країни та почалися масові відключення електрики, у транспортного відділу додалися нові обов’язки. Водії розвозять в аптеки генератори та забезпечують їх бензином. Далеко не в усіх населених пунктах, особливо на деокупованих територіях, є автозаправні станції, тому пальне доводиться іноді везти до Харківської області з обласного центру.

Аптечна сфера – зона особливої відповідальності

«Не кожного водія ми візьмемо на роботу, – каже Андрій Мхітарян. – Це має бути не лише досвідчений фахівець із великим стажем безаварійного водіння, а й відповідальна людина. Пацієнт не може чекати, він повинен завжди знайти необхідні ліки в найближчій аптеці. Тому людина, яка їх туди доставляє, не має права запізнитись чи не приїхати. Війна довела, що сила духу є професійною якістю для кожного українця. Особливо для тих, хто працює в аптечній сфері.

Я хочу сказати красно дякую всім нашим водіям та побажати їм витримки, терпіння та мужності. Ви кожен на своєму місці наближаєте Перемогу!»

Дата створення: 01.02.2023                Дата оновлення: 16.02.2023