Катерина Крук

Війна змінила моє ставлення до професії

Молода завідувачка «Аптеки 9-1-1» в Харкові Катерина Крук стояла за першим столом у найпекельніший період війни – з кінця лютого і до початку квітня дівчина обслуговувала відвідувачів. Ціна, яку вона заплатила за свій подвиг, дуже висока. Катерина досі відновлює здоров`я.

Катерина Крук 8 жовтня стала переможцем конкурсу «Дар Відзнака», організованого фармацевтичною компанією «Дарниця». Вона визнана кращою в номінації «За сміливість».

До певного моменту я не сприймала фармацію всерйоз

Так склалося, що професію фармацевта Катерина не обирала – наполягли батьки. У 2017 році вона закінчила Національний фармацевтичний університет за фахом «Провізор-косметолог» і прийшла на роботу в аптеку. Згодом стала завідувачкою. Життя і кар`єра нібито цілком успішно будувалися, але …

«Моя «Аптека 9-1-1» на Салтівському шосе, 100, де ми «воювали», відкрилася в січні – за місяць до початку війни. Ця аптека була нашим дітищем! Ми мили меблі, приймали товар, розкладали, робили адресацію та оформлювали вітрини. Колектив молодий, жвавий. Нас 4 дівчини: я (завідувачка), Настя Лазутіна, Альона Коповська, Наташа Сидоренко. Окрім мене, усі на той момент студентки 5-го курсу НФаУ. Вони навіть мешкали разом в одному гуртожитку. І разом 24 лютого залишилися в укритті – у підвалі гуртожитку».

У зв'язку з ситуацією ми на зміну не вийдемо

Таке повідомлення Катерина отримала від своїх працівників вранці 24 лютого. Але спочатку вона дізнається про ту саму ситуацію від свого хлопця. І не повірить.

«23, 24, 25 лютого були моїми вихідними. 24.02 мені зателефонував хлопець о 8:30 та повідомив новини. Чесно, я не повірила, він любить перебільшувати. Після розмови дивлюся повідомлення в месенджерах: мої дівчатка не вийшли на зміну, майстер манікюру скасувала мій запис. І всюди однаковий текст «у зв'язку з ситуацією…». Я вийшла на вулицю – начебто, все як завжди. Лише у магазинах багато людей, на касах черги. Для мене це було дивним.

Я вийшла працювати сама 26 лютого. В аптеці натовп і жахливий гамір. Люди сварилися, сперечалися між собою. Коли почався обстріл і стало чутно вибухи, одна жінка знепритомніла. Я передала у натовп аміак. Дістатися постраждалої я не мала можливості. Навіть не можу точно сказати, як вона прийшла до тями. Від «швидкої» жінка відмовилася і хтось із людей вивів її з аптеки.

Мені від дому до роботи 50 хвилин. Спочатку ходила пішки. Кілька разів возили волонтери. Чому лише кілька разів? Тому що одного разу мене привезли годиною раніше, а ключів в мене не було, іншого разу про мене забули та привезли на 1,5 години пізніше. 

Ходити було страшно, але я знала правила порятунку: чуєш свист – лягай на землю, закривай голову руками. Одного разу обстріл пережила у фонтані парку Перемоги». 

Я це вже бачила у 2014 році в Сіверськодонецьку

Воєнно-робочі будні починалися з дзвінка колезі – дізнатися, чи всі живі. А потім Катерина на 9.00 йшла на роботу.

«Приходили, відчиняли аптеку, мій хлопець стояв на вході, пускав по 1-2 людині. А ми з Наталкою, завідувачкою сусідньої аптеки, працювали. Про туалет, чай, воду, їжу не йшлося. Черги були нереальні. Ми одразу попереджали, що працюємо до 13:00 (потім до 16:00). Навіть за 4 години шалено втомлювалися. По 20 чеків на годину! Люди в паніці, злі, мало не б'ються. Дуже тяжко було морально усе це витримати.

Наша аптека, на щастя, не постраждала. Згодом працівники АГЧ закрили вікна USB-плитами. Я дуже переживала, що вони можуть не витримати вибухової хвилі та розбитися. 

2-3 тижні в аптеці не було води. Доводилося приносити з дому баклажки, щоб помити руки. Сходити в туалет було проблемою. Потім хлопці з АГЧ привозили нам воду. 

На початку війни майже всі ліки розкупили, а новий товар певний час не завозили. Дуже довго не було гормонів щитовидки. На людей боляче було дивитися! Зарадити цьому лиху допомагали всі: і куратори, і юристи, і АГЧ. 

Мені не було страшно. Не було паніки. Пацієнти навіть просили дати їм якусь пігулку, щоб бути такими ж спокійними, як я. Річ у тім, що я вже все це бачила влітку 2014 року у Сіверськодонецьку. 

Аптека була моїм порятунком. У перший тиждень війни, коли не працювали продуктові магазини, ми міняли ліки на їжу». 

Я не продаю ліки, я – фармацевт

З 1 квітня Катерина пішла у відпустку на місяць. Стрес дався взнаки – у дівчини почалися проблеми зі здоров'ям. Однак вона планує повернутися на роботу в аптеку.

«У професії фармацевта є дуже важливий момент – допомога людям. Війна змінила моє ставлення до фармації. Для мене цінне – саме допомагати людству. Знати, що ти не просто продавець ліків, а фармацевт. І можеш зарадити в ситуації, коли інші безсилі. Я обов'язково знову працюватиму в аптеці. Але ще раз пережити такий досвід я не побажаю нікому».

Дата створення: 07.07.2022                Дата оновлення: 02.01.2023