Куманікіна Анастасія Володимирівна

Вибрала цю професію, щоб допомагати людям, мені з дитинства подобалася ця професія.

Розуміючи всю важливість професії, відповідально підходжу до виконання посадових обов'язків.

Мені приносить задоволення ділиться досвідом зі співробітниками.

Освіта

• Національний фармацевтичний університет 2014-2020;
• Інститут підвищення кваліфікації спеціалістів фармації 2020-2021.

Спеціальність

Фармація.

Кваліфікація

Провізор.

Курси підвищення кваліфікації

Інтернатура, курси підвищення кваліфікації.

Досвід роботи

• Фармацевт 2017-2020;
• провізор — інтерн 2020-2021.

Інтерв'ю за січень 2023

Ми зараз проходимо курси підвищення кваліфікації з виживання

Анастасія народилася і жила в Лисичанську. Закінчила виш, отримала омріяний фах фармацевта, будувала успішну кар’єру. Досить швидко стала регіональним куратором частини Луганської та Донецької областей, які успішно розвивалися. Але 24 лютого 2022 року все змінилось…

Скільки аптек було у вас під кураторством на момент початку війни?

Наприкінці січня ми тільки-но закінчили переведення комунального підприємства «Фармація Північ». У мене було 55 аптек, з них 22 – аптеки наших брендів. Куратори, яким я мала передати частину переведених аптек, ще завершували навчання і стажувалися. Робочий процес йшов за планом, ніхто не був готовий до того, що розпочнеться війна.

Але вона прийшла…

24 лютого – «найтемніший» день у моєму житті. Ранок почався під гуркіт за вікном. Я прокинулася і побачила смс від свого хлопця: «Почалася війна, збирай речі. Ти маєш виїхати з області».

Я зайшла до нашого робочого чату кураторів і зрозуміла, що о 4.30 не одна я не сплю. Потім почалися дзвінки з аптек. Хтось повідомляв про свій від’їзд, хтось не розумів, що робити – виходити на роботу чи ні.

Я дочекалася 7-ї години та пішла у найближчу аптеку. Людей було багато, ліки усім потрібні. Відпускали удвох з колегою. До 11-ї допрацювали та змушені були розійтися по домівках. Вибухи стали надто голосними, людей на вулицях вже не було, магазини зачинилися. Почалася евакуація населення.

Ми з хлопцем теж поїхали в Дніпро. Але ненадовго.

Чому?

Серце було не на місці. Я у Дніпрі, а мої аптеки та колеги у Луганській області. Можливо, їм потрібна моя допомога? І 27 лютого ми вирішили повернутися.

Я знала, що аптека, де я працювала до того, як стала куратором, стояла зачиненою, бо співробітники виїхали. Одна навіть з ключами від аптеки. На жаль, зв’язку з нею не було. Довелося вийти у сусідню аптеку, де на той момент залишився один фармацевт. Декілька днів ми з ним працювали вдвох.

Товар закінчувався. Я шукала можливість відкрити свою аптеку – до війни вона була найбільшою, отже, там залишалися запаси вже тоді дефіцитних ліків.

2 березня зрештою вдалося забрати ключі, і ми відчинили «Аптеку оптових ц..» Лисичанськ 4. Спочатку працювали також удвох, рук катастрофічно не вистачало. Тоді я взялася обдзвонювати співробітників, які залишилися в місті, та пропонувати їм вийти на роботу. До нас приєдналися троє фармацевтів та санітарочка. Вдалося запустити 3 каси!

Які ще проблеми воєнного часу довелося вирішувати?

Найголовнішу – дефіцит ліків! 18 березня уламками снаряда вибило шибки та посікло «Аптеку оптових ц..» Лисичанськ 2. Довелося евакуювати товар. Це була моя «перша навчальна евакуація» (згодом ці навички стали в пригоді!). Залишок товару перевезли в аптеку Лисичанськ 4.

У нашому місті була аптека, яка знаходилась у приміщенні торговельного центру, зачиненому ще 25 лютого. Зрозуміло, що й вона не працювала. А там залишилися препарати, вкрай необхідні людям. Тоді було ухвалено рішення відкрити аптеку та забрати товар. І ми це зробили 21 березня – Лисичанськ 4 знову був із ліками.

Коли видавалися вільні від роботи дні, я допомагала волонтерам – збирала гуманітарну допомогу для місцевих жителів. Потім поліція розвозила ці ліки людям.

А з кадрами проблем не було?

До 1 квітня працювали разом з колегами. А потім вони поїхали і я залишилася в аптеці сама. За два тижні, незадовго до окупації міста, мені довелося теж евакуюватися в Дніпро. Це було найближче спокійне місто.

Коли вас призначили куратором у Дніпропетровському регіоні?

Аптеки області мені дали в серпні, а Дніпра – у жовтні. Мені пощастило. По-перше, специфіка регіонів схожа. Суттєвих відмінностей між нашими аптеками на Луганщині, Донеччині та Дніпропетровщині я не помітила. По-друге, мені дісталися під кураторство аптеки з моїми співробітниками, які виїхали сюди. Отже, почуваюся, як вдома. А колеги, з якими я познайомилася вже тут, приємно вразили – вони здібні, наполегливі та дуже охоче вчаться.

Зараз у мене загалом 14 аптек: по 7 в області та в місті. Встигла вже 2 нові відкрити. У серпні – «Аптеку оптових ц..» Тернівка 3, а в жовтні – «Аптеку оптових ц..» Дніпро 39. Після довгої перерви з лютого по серпень відкриття для мене – ковток свіжого повітря.

А до серпня чим займалися?

У липні мені передали під онлайн-кураторство аптеки Слов’янська та Краматорська. Їх потрібно було евакуйовувати, а співробітників у цих торгових точках не було. Я розуміла, що віддалено провести евакуацію не вдасться. Зателефонувала Олені Сергіївні Казека і повідомила, що збираюся їхати. Вона мене підтримала, але попросила бути дуже обережною (вона завжди за нас переживає).

Проблем було дві: як дістатися Донецької області та хто розбере меблі в аптеках, щоб їх вивезти на склад. З першою впоралася сама, а з меблями допоміг Руслан Миколайович Сергієнко – виділив 4 бригади АГЧ. Хлопці – молодці, все зробили швидко! А на евакуацію аптек Краматорська мені на допомогу приїхала моя колега Юлія Плевакова.

Але на цьому ваша співпраця з Донецьким регіоном не припинилася?

Звісно, вона продовжується, тільки в дещо іншому форматі. Я допомагаю підтримувати зв’язок аптек з офісом. Нова форма, довідки йдуть до Донецького регіону через мою аптеку у Дніпрі. Товар з нашого складу у регіон не привозять, тому замовлення я теж роблю на Дніпро, а потім відправляю його до аптек Донецької області. Ми навіть створили власний алгоритм: співробітники аптек надсилають замовлення мені, я обробляю їх, скидаю Олені Володимирівні Ніколенко, а вона мені відпускає товар на Дніпро. Я розподіляю товар по аптеках і надсилаю їм «Новою поштою».

У жовтні на Донеччині вже відновили роботу 10 аптек і процес набирає обертів.

Коли обирали фах, певно, навіть не уявляли, що доведеться «воювати». Чи вплинуло це на ваше ставлення до професії?

Коли вступала до університету у 2014 році, не думала, що почнеться повномасштабна війна, але не виключала такої можливості – частина Луганської області тоді вже була окупована.

Роботу в аптеці зазвичай уявляєш інакшою, але життя вносить свої корективи. Я і до війни пишалася своїм фахом, а нинішня ситуація лише підкреслила значущість нашої професії.

Що можете порадити молодим фармацевтам з огляду на свій воєнний досвід?

Набувати знань, бо робота у нас відповідальна. Від нашої професійності залежить людське життя. Потрібно навчитися дуже швидко прилаштуватися до нових обставин. Ну, і розвивати стресостійкість, оскільки ситуації у житті бувають різні. А ще бажаю майбутнім колегам витримки та сили духу!

Дата створення: 13.01.2020                   Дата оновлення: 17.01.2023