Торгівельна назва | Аміцитрон |
Діючі речовини | Парацетамол, Фенілефрин, Фенірамін |
Форма випуску: | таблетки для внутрішнього застосування |
Кількість в упаковці: | 10 таблеток |
Первинна упаковка: | блістер |
Спосіб застосування: | Орально |
Взаємодія з їжею: | Після |
Температура зберігання: | від 5°C до 25°C |
Чутливість до світла: | Не чутливий |
Ознака: | Вітчизняний |
Походження: | Хімічний |
Ринковий статус: | Традиційний |
Виробник: | ІНТРЕХІМ ТДВ |
Країна виробництва: | Україна |
Заявник: | Інтерхім |
Умови відпуску: | Без рецепта |
Код АТС N Препарати для лікування захворювань нервової системи N02 Болезаспокійливі препарати N02B Інші анальгетики та антипіретики N02BE Аніліди N02BE51 Парацетамол, комбінації без психолептиків |
Фармакодинаміка. жарознижувальну, знеболювальну, антигістамінний, судинозвужувальний комбінований засіб, дія якого обумовлена властивостями компонентів, що входять до його складу.
Парацетамол має жарознижувальну, знеболювальну та протизапальну дію. Парацетамол переважно пригнічує синтез простагландинів у ЦНС і меншою мірою впливає на периферичну нервову систему, блокуючи проведення больових імпульсів.
Добре абсорбується, проникає через плацентарний бар'єр, у незначній кількості потрапляє в грудне молоко, метаболізується в печінці, виділяється нирками, T ½ - 1-4 ч. Тривалість дії - 3-4 ч.
Фенірамін - антигістамінний засіб, блокатор гістамінових Н1-рецепторів на ефекторних клітинах, знижує проникність судин, попереджає розвиток набряку тканин, зменшує вираженість місцевих ексудативних процесів, усуває сльозотечу, свербіж в очах і носі.
Добре абсорбується, метаболізується в печінці, виділяється переважно нирками, T ½ - 16-18 год.
Фенілефрин - симпатомиметик, який в основному стимулює α-адренорецептори, чинить судинозвужувальну дію, зменшує набряк слизової оболонки носа і придаткових пазух.
Гвайфенезін є відхаркувальний засіб. Діє за рахунок збільшення обсягу і зниження в'язкості секрету в трахеї і бронхах, що полегшує виділення мокротиння при кашлі.
Фармакокінетика. Парацетамол швидко і майже повністю всмоктується в шлунково-кишковому тракті. При пероральному застосуванні C max в плазмі крові досягається через 10-60 хв після прийому. 95% парацетамолу метаболізується в печінці шляхом сульфо- та глюкурокон'югаціі, а також окислення системою цитохромів P450. Виділяється нирками, переважно у вигляді метаболітів, 3% парацетамолу виводиться в незміненому вигляді. T ½ становить 1-4 год. Парацетамол проникає через плацентарний бар'єр, незначна частина проникає в грудне молоко.
Гвайфенезін швидко всмоктується в шлунково-кишковому тракті. При пероральному застосуванні C max в плазмі крові досягається через 15 хв після прийому. Гвайфенезін метаболізується в нирках шляхом окислення в β- (2-метоксіфенокси) молочної кислоти - неактивного метаболіту, який виділяється з сечею. T ½ становить 1 ч.
Фенілефринугідрохлорид всмоктується в шлунково-кишковому тракті нерівномірно і піддається пресистемному метаболізму за допомогою МАО в кишечнику і печінці. Таким чином, запроваджений перорально фенілефрин має знижену біодоступність. C max в плазмі крові досягається протягом 1-2 год. T ½ становить 2-3 ч. Виводиться з сечею майже повністю у вигляді сульфатного кон'югата.
Аскорбінова кислота компенсує підвищену потребу у вітаміні C при респіраторних інфекціях, посилює неспецифічну резистентність організму. Швидко абсорбується, метаболізується в печінці, виділяється нирками.
Симптоматичне лікування гострих респіраторних інфекцій та грипу: підвищеної температури тіла, головного болю, закладеності носа, нежитю, болю і ломоти в м'язах.
Для препаратів Аміцітрон плюс і Аміцітрон плюс без цукру також: продуктивний кашель з утрудненим виділенням мокротиння.
Препарат призначають дорослим і дітям віком від 14 років. приймають всередину у формі розчину. вміст саше розчиняють у склянці гарячої води (не окропу). можна приймати через кожні 3-4 год, але не більше 3 саше на добу. максимальний термін застосування без консультації лікаря - 3 дні, подальший прийом - за рекомендацією лікаря.
Аміцітрон плюс і Аміцітрон плюс без цукру: застосовувати всередину у формі розчину. Розчинити вміст 1 саше в 250 мл гарячої води, але не окропу. Приготований розчин використовувати в теплому вигляді. Дорослі пацієнти похилого віку, діти у віці старше 12 років: 1 саше кожні 4-6 год в разі потреби. Максимальна добова доза - 4 саше. Максимальний термін застосування без консультації лікаря - 3 дні. Якщо симптоми захворювання не зникають, необхідно звернутися до лікаря. Дітям у віці до 12 років препарати протипоказані.
Аміцітрон Екстратаб: дорослі та діти у віці старше 12 років: 1 таблетка кожні 4 ч. Запивати водою. Максимальну добову дозу - 6 таблеток - не слід перевищувати. Максимальний термін застосування без консультації лікаря - 3 дні. Подальше застосування можливе лише під наглядом лікаря.
Підвищена чутливість до компонентів препарату; ПІЛОРОДУОДЕНАЛЬНИМИ обструкція; гострий панкреатит; тяжкі порушення функції печінки та / або нирок; вроджені гіпербілірубінемії (у тому числі синдром Жильбера); дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; цукровий діабет; гіпертиреоз; гіпертрофія передміхурової залози із затримкою сечі; обструкція шийки сечового міхура; важкі форми аритмії, аг, атеросклерозу, ІХС, захворювання крові (в тому числі лейкопенія, виражена анемія); тромбоз; тромбофлебіт; ба; глаукома; епілепсія; алкоголізм, стану підвищеного збудження; супутнє лікування інгібіторами мао і період протягом 2 тижнів після припинення їх застосування.
Аміцітрон плюс і Аміцітрон плюс без цукру також: феохромоцитома, фенілкетонурія; рідкісні спадкові проблеми, пов'язані з непереносимістю фруктози, глюкозо-галактозної мальабсорбції або недостатністю сахарази-ізомальтази. Період вагітності та годування груддю. Вік до 12 років.
Не застосовувати одночасно з трициклічними антидепресантами, парацетамолсодержащімі препаратами, блокаторами β-адренорецепторів, симпатоміметиками.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: дерматит.
З боку імунної системи: анафілаксія, реакції гіперчутливості, включаючи свербіж, висипи на шкірі та слизових оболонках (зазвичай генералізований, еритематозний висип, кропив'янка), ангіоневротичний набряк, мультиформна ексудативна еритема (у тому числі синдром Стівенса - Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла).
З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, тремор, психомоторне збудження і порушення орієнтації, занепокоєння, нервова збудливість, відчуття страху, дратівливість, порушення сну, безсоння, сонливість, сплутаність свідомості, галюцинації, депресивні стани, парестезії, шум у вухах, в окремих випадках - кома, судоми, дискінезія, зміни поведінки.
З боку органу зору: порушення зору і акомодації, мідріаз, підвищення внутрішньоочного тиску, сухість очей.
З боку дихальної системи: бронхоспазм у пацієнтів, чутливих до ацетилсаліцилової кислоти та інших нестероїдних протизапальних засобів.
Шлунково-кишковий тракт: нудота, блювання, печія, сухість у роті, дискомфорт і біль в епігастральній ділянці, запор, діарея, метеоризм, афти, гіперсалівація, геморагії.
З боку гепатобіліарної системи: порушення функції печінки, підвищення активності печінкових ферментів, як правило, без розвитку жовтяниці, гепатонекроз (при застосуванні високих доз).
З боку ендокринної системи: гіпоглікемія, аж до гіпоглікемічної коми.
З боку сечовидільної системи: нефротоксичність, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз, дизурія, затримка сечовипускання і складне становище сечовипускання, асептична піурія.
З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпертензія, аритмії (тахікардія, брадикардія і т.п.), задишка, біль в області серця.
З боку системи крові та лімфатичної системи: анемія (в тому числі гемолітична анемія), сульфгемоглобінемія і метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, біль в області серця), тромбоцитопенія, агранулоцитоз, кровотечі, синці.
Інші: загальна слабкість.
Не можна перевищувати рекомендовані дози. в разі передозування слід негайно звернутися до лікаря через ризик ураження печінки, навіть якщо пацієнт відчуває себе добре.
При встановленої нестерпності деяких цукрів слід проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей препарат. Аміцітрон містить сахарозу, тому препарат не слід приймати пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями, пов'язаними з непереносимістю фруктози, глюкозо-галактозної мальабсорбції або недостатністю сахарази-ізомальтази. Аміцітрон містить натрій, тому пацієнтам, які дотримуються натрій-контрольовану дієту, слід з обережністю застосовувати цей препарат. Лікарський засіб містить барвник «жовтий захід» FCF (E110), який може викликати алергічні реакції.
Не застосовувати одночасно з іншими препаратами, призначеними для симптоматичного лікування застуди та нежитю (судинозвужувальними, парацетамолсодержащімі). Пацієнтам з артритами легкої форми, які приймають анальгетики кожен день, і пацієнтам, які застосовують варфарин або подібні препарати, що викликають антикоагулянтний ефект, перед застосуванням препарату необхідно проконсультуватися з лікарем.
У пацієнтів з тяжкими інфекціями, такими як сепсис, які супроводжуються зниженням рівня глутатіону, при прийомі парацетамолу підвищується ризик виникнення метаболічного ацидозу. Симптомами метаболічного ацидозу є глибоке, прискорене або утруднене дихання, нудота, блювота, втрата апетиту. Слід негайно звернутися до лікаря у разі появи цих симптомів.
При захворюваннях печінки або нирок перед застосуванням препарату необхідно порадитися з лікарем. Слід враховувати, що у пацієнтів з алкогольними нецірротіческімі ураженнями печінки підвищується ризик гепатотоксичної дії парацетамолу.
З обережністю призначати при хворобі Рейно, АГ, захворюваннях серця, аритмії (брадикардії і т.д.), при гіпертрофії передміхурової залози, феохромоцитомі, при захворюваннях щитоподібної залози, печінки та нирок, при глаукомі, хронічних хворобах легенів і особам похилого віку. Препарат містить фенілефрин, який може привести до нападів стенокардії.
Препарат може впливати на результати лабораторних досліджень щодо вмісту в крові глюкози та сечової кислоти.
Якщо симптоми не зникають (зокрема, якщо головний біль стає постійним), слід звернутися до лікаря.
Тривале застосування препарату без консультації лікаря може бути небезпечним.
Аміцітрон плюс і Аміцітрон плюс без цукру містять аспартам (E951) - джерело фенілаланіну, який становить небезпеку для хворих на фенілкетонурію.
Застосування в період вагітності та годування груддю. Чи не застосовують.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. При застосуванні Аміцітрона не рекомендується керувати автомобілем або працювати з іншими механізмами, оскільки препарат може викликати запаморочення, сонливість.
Швидкість всмоктування парацетамолу може підвищуватися при застосуванні метоклопраміду та домперидону і зменшуватися при застосуванні холестираміну. барбітурати зменшують вираженість жарознижуючого ефекту парацетамолу. протисудомні препарати (включаючи фенітоїн, барбітурати, карбамазепін), які стимулюють активність мікросомальних ферментів печінки, можуть посилювати токсичний вплив парацетамолу на печінку внаслідок підвищення ступеня його перетворення в гепатотоксичні метаболіти. при одночасному застосуванні парацетамолу з гепатотоксичними засобами підвищується токсичний вплив препаратів на печінку. одночасне застосування парацетамолу у високих дозах з ізоніазидом підвищує ризик розвитку гепатотоксичної синдрому. антикоагулянтний ефект варфарину та інших кумаринів може бути посилений при одночасному довготривалому регулярному щоденному застосуванні парацетамолу з підвищенням ризику кровотечі; періодичний прийом не викликає значного ефекту. парацетамол знижує ефективність діуретиків. не застосовувати одночасно з алкоголем.
Взаємодія фенілефрину з інгібіторами моноаміноксидази спричиняє гіпертензивний ефект, трициклічнимиантидепресантами (амітриптиліном) - підвищує ризик кардіоваскулярних побічних ефектів, дигоксином і серцевими глікозидами - призводить до аритмії і інфаркту. Фенілефрин з іншими симпатоміметиками підвищує ризик побічних серцево-судинних реакцій, може знижувати ефективність блокаторів β-блокаторів та антигіпертензивних препаратів (резерпін, метилдопа) з підвищенням ризику АГ і побічних серцево-судинних реакцій.
Фенірамін підсилює антихолінергічну дію атропіну, спазмолітиків, трициклічних антидепресантів, протипаркінсонічних препаратів. Одночасне застосування феніраміну зі снодійними засобами, барбітуратами, заспокійливими засобами, нейролептиками, транквілізаторами, анестетиками, наркотичними анальгетиками, алкоголем може значно збільшити вираженість його пригнічувала дії.
Аскорбінова кислота при пероральному прийомі посилює всмоктування пеніциліну, заліза, знижує ефективність гепарину та непрямих антикоагулянтів, підвищує ризик кристалурії при лікуванні саліцилатами та ризик глаукоми при лікуванні ГКС, в високих дозах знижує ефективність трициклічних антидепресантів. Антидепресанти, протипаркінсонічні та антипсихотичні препарати, похідні фенотіазину підвищують ризик затримки сечовипускання, сухості в роті, запорів. Аскорбінову кислоту можна приймати тільки через 2 години після ін'єкції дефероксаміну, оскільки їх одночасний прийом підвищує токсичність заліза, особливо в міокарді. Тривалий прийом великих доз при лікуванні дисульфірамом гальмує реакцію дисульфірам - алкоголь.
Гвайфенезин посилює дію седативних засобів і міорелаксантів.
Якщо пацієнт прийняв препарат в дозі, що перевищує рекомендовану, слід негайно звернутися до лікаря через ризик ураження печінки. ураження печінки можливо у дорослих, які прийняли ≥10 г парацетамолу, і у дітей, які застосували парацетамол в дозі 150 мг/кг маси тіла. прийом ≥5 г парацетамолу може призвести до ураження печінки у пацієнтів з факторами ризику (тривалий прийом карбамазепіну, фенобарбіталу, фенітоїну, примідону, рифампіцину, звіробою або інших препаратів, які індукують ферменти печінки, регулярне вживання надмірної кількості алкоголю; недостатність глутатіонової системи, наприклад розлади харчової поведінки, віл-інфекція, голодування, муковісцидоз, кахексія).
Симптоми передозування парацетамолу в перші 24 год: блідість, нудота, блювання, втрата апетиту і біль в животі. Ураження печінки може стати явним через 12-48 годин після передозування. Можуть виникати порушення метаболізму глюкози та метаболічний ацидоз. При тяжкому отруєнні печінкова недостатність може прогресувати до енцефалопатії, крововиливів, гіпоглікемії, коми та летального результату. ОПН з гострим некрозом канальців може проявлятися сильним болем в області попереку, гематурією, протеїнурією і розвинутися навіть при відсутності тяжкого ураження печінки. Відзначалися також серцева аритмія і панкреатит.
При тривалому застосуванні парацетамолу у високих дозах з боку органів кровотворення можуть розвинутися апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, лейкопенія (в тому числі нейтропенія), тромбоцитопенія. При прийомі у високих дозах з боку ЦНС можливі запаморочення, психомоторне збудження, порушення орієнтації, порушення сну; з боку сечовидільної системи - нефротоксичність (ниркова колька, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз).
При передозуванні необхідна швидка медична допомога. Пацієнта слід негайно доставити в лікарню, навіть якщо відсутні ранні симптоми передозування. Симптоми можуть бути обмежені нудотою і блювотою або можуть не відображати тяжкості передозування або може привести до ураження органів. Слід розглянути лікування активованим вугіллям, якщо надмірна доза парацетамолу була прийнята у межах 1 ч. Концентрацію парацетамолу в плазмі крові слід вимірювати через 4 год або пізніше після прийому (більш ранні концентрації є недостовірними). Лікування N-ацетилцистеином може бути застосовано протягом 24 годин після прийому парацетамолу, але максимальний захисний ефект настає при його застосуванні протягом 8 годин після прийому. Ефективність антидоту різко знижується після цього часу. При необхідності пацієнту в / в слід вводити N-ацетилцистеїн згідно з чинними рекомендаціями. При відсутності блювоти може бути застосований метіонін перорально як відповідна альтернатива у віддалених районах поза лікарнею.
При передозуванні фенілефрину виникають гіпергідроз, психомоторне збудження або пригнічення центральної нервової системи, головний біль, запаморочення, сонливість, порушення свідомості, аритмії, тремор, гіперрефлексія, судоми, нудота, блювота, дратівливість, неспокій, АГ.
При передозуванні феніраміну виникають атропіноподібні симптоми: мідріаз, фотофобія, сухість шкіри та слизових оболонок, гіпертермія, атонія кишечника. Пригнічення ЦНС призводить до порушення роботи дихальної та серцево-судинної систем (брадикардія, артеріальна гіпотензія, колапс).
При передозуванні аскорбінової кислоти виникають нудота, блювота, здуття і біль в животі, свербіж, шкірні висипання, підвищена збудливість. Дози 3000 мг можуть викликати тимчасову осмотичну діарею та шлунково-кишкові розлади, порушення обміну цинку, міді, дистрофію міокарда, глюкозурию, кристаллурию, нефролітіаз.
Гвайфенезін. Передозування невеликими або помірними дозами може викликати запаморочення або вертиго, шлунково-кишкові розлади (зокрема нудоту, блювоту). Дуже високі дози можуть викликати такі симптоми, як порушення, сплутаність свідомості та пригнічення дихання.
Лікування: симптоматична терапія. Протягом 6 годин після передозування необхідно провести промивання шлунка, а протягом перших 8 годин - перорально ввести метіонін або в / в цістеамін або N-ацетилцистеїн.
В оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C.
Опис препарату Аміцитрон Екстратаб табл. в/о №10 на цій сторінці — спрощена авторська версія сайту apteka911, створена на підставі інструкції/ій по застосуванню. Перед придбанням або використанням препарату ви повинні проконсультуватися з лікарем і ознайомитися з оригінальною інструкцією виробника (додається до кожної упаковки препарату).
Інформація про препарат надана виключно з ознайомлювальною метою і не має бути використана як керівництво до самолікування. Тільки лікар може прийняти рішення про призначення препарату, а також визначити дози та способи його застосування.
Аналогами з подібним терапевтичним ефектом є:
Упаковка / 10 шт.
94.20 грн.діючі речовини: 1 таблетка містить парацетамолу 650 мг, фенілефрину гідрохлориду 10 мг, хлорфеніраміну малеату 4 мг;
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль картопляний, гідроксипропілцелюлоза, повідон, натрію кроскармелоза, магнію стеарат, гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза), титану діоксид (E 171), коповідон, тригліцерид середнього ланцюга, полідекстроза (Е 1200), поліетиленгліколь (макрогол), метилпарабен (метилпарагідроксибензоат) (Е 218).
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Основні фізико-хімічні властивості: таблетки довгастої форми з двоопуклою поверхнею, вкриті плівковою оболонкою, білого кольору.
Аналгетики та антипіретики. Парацетамол, комбінації без психолептиків. Код АТХ N02B E51.
Парацетамол має знеболювальний та жарознижувальний ефект. Механізм його дії полягає у пригніченні синтезу простагландинів та впливі на центр терморегуляції у гіпоталамусі.
Фенілефрину гідрохлорид – симпатоміметичний амінофілін, α-адреноміметик, який за рахунок судинозвужувальної дії зменшує набряк та гіперемію слизових оболонок верхніх дихальних шляхів та придаткових пазух носа.
Хлорфеніраміну малеат – антигістамінний засіб з класу алкіламінів, блокатор Н1-гістамінергічних рецепторів. Чинить протиалергічну дію, усуває ринорею, сльозотечу та свербіж в очах і носі. Терапевтичний ефект розвивається протягом однієї години після перорального застосування та триває 24 годин.
Складові препарату метаболізуються незалежно один від одного.
Парацетамол швидко та майже повністю абсорбується у шлунково-кишковому тракті. Максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 30-60 хвилин. Період напіввиведення становить 1-4 години. Рівномірно розподіляється по всіх рідинах організму. Зв’язування з білками плазми крові варіабельне. Виводиться переважно нирками у формі кон’югованих метаболітів.
Фенілефрину гідрохлорид легко всмоктується у шлунково-кишковому тракті, однак внаслідок інтенсивного передсистемного метаболізму, переважно у ентероцитах, системна біодоступність становить лише 40 %. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 1-2 години після прийому. Період напіввиведення з плазми крові становить 2-3 години. Після абсорбції фенілефрин інтенсивно біотрансформується у печінці і виводиться із сечею переважно у вигляді метаболітів, менше 20 % дози виводиться у незміненому вигляді.
Хлорфеніраміну малеат добре всмоктується у шлунково-кишковому тракті. Максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 1-4 години після прийому внутрішньо. Він проходить через плаценту та виділяється у грудне молоко. Добре зв’язується з протеїнами плазми, повністю метаболізується в організмі. Період напіврозпаду становить 8 годин. Виводиться в основному із сечею у вигляді метаболітів.
Симптоматичне лікування грипу та застуди: зниження температури, усунення головного болю, болю у м’язах та суглобах, набряку слизової оболонки дихальних шляхів.
Швидкість всмоктування парацетамолу може збільшуватися при застосуванні з метоклопрамідом та домперидоном і зменшуватися при застосуванні з холестираміном. Барбітурати зменшують жарознижувальний ефект парацетамолу. Протисудомні препарати (включаючи фенітоїн, барбітурати, карбамазепін), які стимулюють активність мікросомальних ферментів печінки, можуть посилювати токсичний вплив парацетамолу на печінку внаслідок підвищення ступеня його перетворення на гепатотоксичні метаболіти. При одночасному застосуванні парацетамолу з гепатотоксичними засобами збільшується токсичний вплив на печінку. Одночасне застосування високих доз парацетамолу з ізоніазидом підвищує ризик розвитку гепатотоксичного синдрому. Антикоагулянтний ефект варфарину та інших кумаринів може посилюватися при одночасному довготривалому регулярному щоденному застосуванні парацетамолу та підвищувати ризик кровотечі; періодичний прийом не має значного ефекту. Парацетамол знижує ефективність діуретиків. Не застосовувати одночасно з алкоголем.
Фенілефрину гідрохлорид не слід застосовувати з α-блокаторами, іншими антигіпертензивними засобами, фенотіазиновими похідними (наприклад прометазином), бронходилататорними симпатоміметичними засобами, гуанетидином, наперстянкою, метилдопою, глюкокортикостероїдами; препаратами, що впливають на апетит, амфетаміноподібними психостимуляторами, алкалоїдами ріжків, іншими препаратами, що стимулюють центральну нервову систему, теофіліном. Не слід застосовувати разом з іншими судинозвужувальними засобами (при будь-якому шляху введення останніх). Одночасний прийом фенілефрину гідрохлориду та інших симпатоміметиків може призвести до додаткової стимуляції центральної нервової системи до надзвичайно високого рівня, що супроводжується нервозністю, дратівливістю, безсонням. Також імовірні напади судом. Окрім цього, одночасний прийом інших симпатоміметиків разом із фенілефрину гідрохлоридом може призвести до посилення судинозвужувальної дії або серцево-судинної дії будь-якого з цих двох медичних препаратів. Слід з обережністю застосовувати з гормонами щитовидної залози, препаратами, що впливають на серцеву провідність (серцеві глікозиди, антиаритмічні препарати). Одночасний прийом фенілефрину гідрохлориду з β-адреноблокаторами може призвести до артеріальної гіпертензії та надмірної брадикардії з можливою серцевою блокадою. Фенілефрину гідрохлорид може спричиняти розвиток гіпертонічного кризу або аритмії при одночасному застосуванні з іншими адреноміметиками або інгібіторами MAO, спричинити тяжку артеріальну гіпертензію при поєднанні з індометацином та бромокрептином. При одночасному застосуванні з препаратами, що зумовлюють виведення калію, наприклад з деякими діуретиками типу фуросеміду, можливе посилення гіпокаліємії та зменшення артеріальної чутливості до вазопресорних препаратів.
Можливе посилення судинозвужувальної дії препарату при одночасному його застосуванні зі стимуляторами пологової діяльності та аритмій при застосуванні з анестетиками. Можливе значне підвищення артеріального тиску при одночасному внутрішньовенному введенні алкалоїдів споришу. Алкалоїди раувольфії зменшують терапевтичний ефект фенілефрину. Атропіну сульфат блокує рефлекторну брадикардію, спричинену фенілефрином, та збільшує вазопресорну відповідь на фенілефрин.
Хлорфенірамін посилює дію лікарських засобів, що пригнічують функцію центральної нервової системи (транквілізаторів, гіпнотичних засобів, барбітуратів, анестетиків, інгібіторів МАО, трициклічних антидепресантів, антипаркінсонічних препаратів, наркотичних аналгетиків, а також алкоголю), посилює антихолінергічну дію атропіну, спазмолітиків. Хлорфенірамін може пригнічувати дію антикоагулянтів і взаємодіяти з прогестероном, резерпіном, тіазидними діуретиками. Одночасне застосування контрацептивів може призвести до зниження ефективності антигістамінного компонента препарату.
Слід уникати одночасного застосування з іншими препаратами, призначеними для симптоматичного лікування застуди та грипу, лікарськими засобами, що містять парацетамол. Лікарський засіб не рекомендується застосовувати одночасно з седативними, снодійними засобами через підвищений ризик гепатотоксичності. Пацієнтам, які застосовують варфарин чи подібні препарати, які мають антикоагулянтний ефект, перед застосуванням препарату необхідно порадитися з лікарем. Пацієнтам з артритами легкої форми, які вимушені застосовувати аналгетики кожен день, перед застосуванням препарату необхідно проконсультуватися з лікарем. Тривале застосування парацетамолу, особливо у комбінації з іншими аналгетиками, може призводити до необоротного пошкодження нирок та ризику розвитку ниркової недостатності (аналгетичної нефропатії).
При захворюваннях печінки або нирок перед застосуванням препарату потрібно порадитися з лікарем. Слід враховувати, що у хворих із алкогольними нециротичними ураженнями печінки збільшується ризик гепатотоксичної дії парацетамолу. Пацієнтам з печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості (˂ 9 балів за шкалою Чайлда – П’ю) цей лікарський засіб слід застосовувати з обережністю. У разі ниркової недостатності тяжкого ступеня (кліренс креатиніну ˂ 10 мл/хв) лікарю слід оцінити співвідношення ризик/користь до початку застосування препарату. Необхідне корегування дози та забезпечення постійного моніторингу.
Препарат може впливати на результати лабораторних досліджень щодо вмісту в крові глюкози та сечової кислоти. Протягом застосування парацетамолу у терапевтичних дозах можливе підвищення аланінамінотрансферази.
Лікарський засіб містить парацетамол, який через гепатотоксичність не можна застосовувати довше та у більших дозах, ніж рекомендується у розділі «Спосіб застосування та дози». Гостре або хронічне передозування може призводити до тяжкого ураження печінки та у поодиноких випадках – до летального наслідку. Тривалий прийом може призводити до тяжких ускладнень з боку печінки, таких як цироз. Тривале застосування високих доз може призводити до ураження печінки та нирок. Велика кількість медикаментів, що застосовують одночасно, алкоголізм, сепсис або цукровий діабет можуть підвищувати ризик гепатотоксичності парацетамолу у терапевтичних дозах. У пацієнтів з тяжкими інфекціями, такими як сепсис, які супроводжуються зниженням рівня глутатіону, при прийомі парацетамолу може підвищитися ризик виникнення метаболічного ацидозу. Симптомами метаболічного ацидозу є глибоке, прискорене чи утруднене дихання, нудота, блювання, втрата апетиту. Слід негайно звернутися до лікаря у разі появи цих симптомів.
Амінофіліни можуть спричиняти порушення функцій центральної нервової системи та, як наслідок, викликати появу судом. Фенілефрин може спричинити серцево-судинну недостатність з проявами артеріальної гіпотензії. В зв’язку з цим препарат Аміцитрон® Екстратаб потрібно застосовувати з обережністю пацієнтам літнього віку та хворим на серцево-судинні захворювання.
Препарат має призначати лікар тільки після оцінки співвідношення ризик/користь у таких випадках: артеріальна гіпертензія, порушення серцевого ритму, ішемічна хвороба серця, хвороба/синдром Рейно, підвищений внутрішньоочний тиск, розлади сечовипускання, гіпертрофія простати, панкреатит.
Під час лікування препаратом не слід застосовувати седативні/снодійні лікарські засоби (особливо барбітурати), які підвищують седативну дію антигістамінних препаратів (хлорфеніраміну).
Якщо за рекомендацією лікаря препарат застосовують протягом тривалого періоду, необхідний контроль функціонального стану печінки та картини периферичної крові.
Не перевищувати зазначених доз.
Під час приймання препарату забороняється вживати алкоголь.
Якщо головний біль стає постійним, слід звернутися до лікаря.
Якщо симптоми не зникають, слід звернутися до лікаря.
Лікарський засіб не рекомендується застосовувати у період вагітності.
Під час прийому лікарського засобу жінкам слід припинити годування груддю.
Через можливість виникнення сонливості слід утриматися від керування транспортними засобами, роботи з іншими механізмами протягом 4 годин після застосування препарату.
Дорослі та діти віком від 12 років: 1 таблетка кожні 4 години. Запивати водою. Максимальну добову дозу – 6 таблеток протягом доби – не слід перевищувати.
Максимальний термін застосування без консультації лікаря – 3 дні. Подальше застосування можливе лише під наглядом лікаря.
Діти
Не застосовувати дітям віком до 12 років.
При передозуванні парацетамолу можливе ураження печінки у дорослих, які прийняли 10 г і більше парацетамолу, та у дітей, які прийняли парацетамол у дозі понад 150 мг/кг маси тіла. Може призвести до ураження печінки застосування 5 г або більше парацетамолу у пацієнтів з факторами ризику (тривалий прийом карбамазепіну, фенобарбіталу, фенітоїну, примідону, рифампіцину, звіробою або інших препаратів, які індукують ферменти печінки; зловживання алкоголем; недостатність глутатіонової системи, наприклад порушення харчової поведінки, ВІЛ-інфекція, голодування, муковісцидоз, кахексія).
Симптоми передозування парацетамолом в перші 24 години: блідість, нудота, блювання, анорексія та абдомінальний біль. Ураження печінки може стати явним через 12-48 годин після передозування. Можуть виникати порушення метаболізму глюкози та метаболічний ацидоз. При тяжкому отруєнні печінкова недостатність може прогресувати в енцефалопатію, крововиливи, гіпоглікемію, кому та мати летальний наслідок. Гостра ниркова недостатність з гострим некрозом канальців може проявлятися сильним болем у ділянці попереку, гематурією, протеїнурією і розвинутися навіть при відсутності тяжкого ураження печінки. Відзначалися також серцева аритмія та панкреатит.
При тривалому застосуванні парацетамолу у великих дозах з боку органів кровотворення може розвинутись апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, лейкопенія (у т. ч. нейтропенія), тромбоцитопенія. При прийомі великих доз з боку центральної нервової системи можливі запаморочення, психомоторне збудження, порушення орієнтації, порушення сну; з боку сечовидільної системи – нефротоксичність (ниркова коліка, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз); з боку системи травлення – гепатонекроз.
Симптоми передозування фенілефрином: при передозуванні можливе посилення проявів побічних реакцій, особливо при тривалому застосуванні. Можуть спостерігатися підвищення артеріального тиску, артеріальна гіпотензія, біль та дискомфорт у ділянці серця, відчуття серцебиття, порушення серцевого ритму, задишка, некардіогенний набряк легень, збудження, судоми, головний біль, тремор, порушення сну, занепокоєння, тривога, нервозність, дратівливість, неадекватна поведінка, психози з галюцинаціями, безсоння, слабкість, анорексія, нудота, блювання, олігурія, затримка сечовипускання, болюче або утруднене сечовипускання, почервоніння обличчя, відчуття холоду у кінцівках, парестезія, блідість шкіри, пілоерекція, підвищена пітливість, гіперглікемія, гіпокаліємія, звуження периферичних судин, зменшення притоку крові до життєво важливих органів, що може призвести до погіршення кровопостачання нирок, метаболічного ацидозу, зростання навантаження на серце внаслідок збільшення загального опору периферичних судин. Тяжкі наслідки звуження судин частіше можуть зустрічатися у пацієнтів із гіповолемією й тяжкою брадикардією.
При передозуванні хлорфеніраміном можуть спостерігатися атропіноподібні симптоми: мідріаз, фотофобія, сухість шкіри та слизових оболонок, підвищення температури тіла, тахікардія, атонія кишечнику. Зазвичай спочатку спостерігаються симптоми збудження центральної нервової системи (психомоторне збудження, порушення моторної координації, гіперрефлексія, судоми), а потім – пригнічення, сонливість, порушення свідомості, які супроводжуються розладами дихання та порушенням роботи серцево-судинної системи (порушення серцевого ритму, екстрасистолія, зменшення частоти пульсу, зменшення артеріального тиску аж до судинної недостатності).
Лікування. При передозуванні необхідна швидка медична допомога. Для надання швидкої медичної допомоги пацієнта слід негайно доставити у лікарню, навіть якщо відсутні ранні симптоми передозування. Симптоми можуть бути обмежені нудотою та блюванням або можуть не відображати тяжкості передозування чи ризику ураження органів.
Слід розглянути доцільність лікування активованим вугіллям, якщо надмірна доза парацетамолу була прийнята в межах 1 години. Концентрацію парацетамолу в плазмі крові слід вимірювати через 4 години або пізніше після прийому (більш ранні концентрації є недостовірними). Лікування N-ацетилцистеїном може бути застосовано протягом 24 годин після прийому парацетамолу, але максимальний захисний ефект отримують при його застосуванні протягом 8 годин після прийому. Ефективність антидоту різко знижується після цього часу. За необхідності пацієнту внутрішньовенно вводять N-ацетилцистеїн згідно з рекомендованими дозами. За відсутності блювання може бути застосований перорально метіонін як відповідна альтернатива у віддалених районах поза лікарнею.
При передозуванні фенілефрином та хлорфеніраміном необхідна симптоматична терапія, при тяжкій гіпертензії – застосування α-адреноблокаторів.
У більшості випадків лікарський засіб переноситься добре.
У рідкісних випадках можуть спостерігатися такі небажані ефекти після тривалого застосування у кількостях, що перевищують рекомендовані добові дози:
з боку нервової системи: головний біль, слабкість, шум у вухах, запаморочення, психомоторне збудження і порушення орієнтації, занепокоєність, відчуття тривоги, відчуття страху, порушення сну, сонливість, безсоння, дискiнезiя, відчуття поколювання та тяжкості в кінцівках, дратівливість або знервованість, тремор, сплутаність свідомості, галюцинації, депресивні стани, судоми, епілептичні напади, кома, зміни поведінки;
з боку органів зору: сухість слизової оболонки очей, порушення зору та акомодації, мідріаз, підвищення внутрішньоочного тиску;
з боку серцево-судинної системи: тахікардія, рефлекторна брадикардія, аритмія, задишка, біль у ділянці серця, підвищення артеріального тиску (особливо у пацієнтів з артеріальною гіпертензією), відчуття припливу крові до обличчя, синці чи кровотечі; при тривалому застосуванні у високих дозах можлива дистрофія міокарда;
з боку системи крові та лімфатичної системи: анемія, у т. ч. гемолітична, сульфгемоглобінемія та метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, болі в ділянці серця), агранулоцитоз, тромбоцитоз, тромбоцитопенія; кровотечі, синці; коливання рівнів глюкози в крові.
з боку дихальної системи: бронхоспазм у пацієнтів, чутливих до ацетилсаліцилової кислоти (аспірину) та інших нестероїдних протизапальних лікарських засобів;
з боку травного тракту: печія, нудота, блювання, сухість у роті, гіперсалівація, дискомфорт і біль в епігастрії, диспепсія, зниження апетиту, анорексія, запор, діарея, метеоризм;
з боку гепатобіліарної системи: порушення функції печінки, підвищення активності печінкових ферментів, як правило, без розвитку жовтяниці, дискінезія жовчовивідних шляхів, гепатит, жовтяниця, гепатонекроз (дозозалежний ефект);
з боку ендокринної системи: гіпоглікемія, аж до гіпоглікемічної коми;
з боку сечовидільної системи: ниркова коліка та інтерстиційний нефрит, затримка сечовипускання, утруднення сечовиділення, асептична піурія;
з боку шкіри та підшкірних тканин: блідість шкірних покровів, висип, свербіж, ексфоліативний дерматит;
з боку імунної системи: анафілаксія, реакції гіперчутливості, включаючи шкірний свербіж, висип на шкірі і слизових оболонках (зазвичай генералізований, еритематозний висип, кропив’янка), ангіоневротичний набряк, мультиформна ексудативна еритема (у т. ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла).
Інші: сухість у носі.
2 роки.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C.
Зберігати в недоступному для дітей місці.
По 10 таблеток у блістері; по 1 блістеру в пачці.
Без рецепта.
Товариство з додатковою відповідальністю «ІНТЕРХІМ».
Адреса
Україна, 65025, м. Одеса, 21-й км. Старокиївської дороги, 40-А.
Джерелом інформаціі для опису є Державний Реєстр Лікарських Засобів України
УВАГА! Ціни актуальні лише в разі оформлення замовлення в електронній медичній інформаційній системі Аптека 9-1-1. Ціни на товари в разі купівлі безпосередньо в аптечних закладах-партнерах можуть відрізнятися від тих, що зазначені на сайті!
Додавання відгуку
{{docMaster.documentName}}
{{docVisa.documentName}}