Амлодипін Сандоз таблетки по 5 мг 2 блістера по 15 шт

Фармакодинаміка. амлодипін - антагоніст кальцію (похідне дигідропіридину), яке блокує надходження іонів кальцію до міокарда і клітинам гладких м'язів.

Механізм гіпотензивної дії амлодипіну зумовлений безпосереднім розслаблюючим впливом на гладкі м'язи судин. Точний механізм антиангінального ефекту амлодипіну повністю не встановлений, проте зазначені нижче ефекти відіграють певну роль:

• амлодипін розширює периферичні артеріоли та таким чином знижує периферичний опір (постнавантаження). Оскільки серцевий ритм залишається стабільним, зниження навантаження на серце призводить до зниження споживання енергії та потреби міокарда в кисні;
• розширення головних коронарних артерій та коронарних артеріол (нормальних і ішемізованих), можливо, також бере участь в реалізації механізму дії амлодипіну. Таке розширення збільшує насичення міокарда киснем у пацієнтів зі спазмом коронарної артерії (стенокардія Принцметала, або варіантна стенокардія).

У пацієнтів з АГ застосування препарату 1 раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску протягом 24 годин у положенні лежачи та стоячи. Внаслідок повільного початку дії амлодипін гостра артеріальна гіпотензія зазвичай не спостерігається.

У пацієнтів зі стенокардією при застосуванні однієї добової дози препарату збільшується загальний час фізичного навантаження, час до початку стенокардії та час до депресії сегмента ST на 1 мм. Препарат знижує частоту нападів стенокардії та зменшує потребу в застосуванні нітрогліцерину.

Амлодипін не асоціюється з яким-небудь побічною дією з боку метаболізму або змінами рівня ліпідів в плазмі крові та його можна приймати пацієнтам з бронхіальну астму, цукровий діабет і подагру.

Фармакокінетика. Всмоктування / розподіл. Після перорального прийому терапевтичних доз амлодипін поступово абсорбується в плазму крові. Абсолютна біодоступність незміненої молекули становить близько 64-80%. C _max в плазмі крові досягається протягом 6-12 годин після прийому. Обсяг розподілу становить ≈21 л/кг; константа дисоціації кислоти (рКа) амлодипіну становить 8,6. Дослідження in vitro показали, що зв'язування амлодипіну з білками плазми крові становить приблизно 97,5%.

Одночасне вживання їжі не впливає на всмоктування амлодипіну.

Метаболізм / виведення. T _½ з плазми крові становить ≈35-50 ч. Рівноважна концентрація в плазмі крові досягається після 7-8 днів безперервного прийому препарату. Амлодипін в основному метаболізується з утворенням неактивних метаболітів. Близько 60% введеної дози виводиться з сечею, з яких близько 10% становить амлодипін в незміненому вигляді.

Пацієнти похилого віку. Час досягнення рівноважної концентрації амлодипіну в плазмі крові аналогічний у пацієнтів похилого віку і дорослих пацієнтів. Кліренс амлодипіну зазвичай трохи знижено, що у пацієнтів похилого віку призводить до збільшення AUC і T _½ препарату.

Пацієнти з порушенням функції нирок. Амлодипін екстенсивно метаболізується до неактивних метаболітів. 10% амлодипіну виводиться в незміненому вигляді з сечею. Зміни концентрації амлодипіну в плазмі крові не корелюють зі ступенем порушення функції нирок. Пацієнтам з порушенням функції нирок можна приймати звичайні дози амлодипіну. Амлодипін не виводиться за допомогою діалізу.

Пацієнти з порушенням функції печінки. Інформація про застосування амлодипіну у пацієнтів з порушенням функції печінки вкрай обмежена. У пацієнтів з печінковою недостатністю кліренс препарату знижений, що призводить до подовження періоду напіврозпаду та збільшення AUC приблизно на 40-60%.

Діти. Дослідження фармакокінетики проводили за участю 74 дітей з АГ у віці 12-17 років (а також 34 пацієнтів у віці 6-12 років і 28 пацієнтів у віці 13-17 років), які отримували амлодипін в дозах 1,25-20 мг/добу в 1 або 2 прийоми. Зазвичай кліренс при пероральному прийомі у дітей у віці 6-12 років і 13-17 років склав 22,5 і 27,4 л / год відповідно для хлопчиків і 16,4 і 21,3 л / год відповідно для дівчаток. Спостерігається значна варіабельність експозиції у різних пацієнтів. Інформація про пацієнтів у віці до 6 років обмежена.

Аг; хронічна стабільна стенокардія; вазоспастична стенокардія (стенокардія Принцметала).

Дорослі. для лікування аг і стенокардії звичайна початкова доза препарату становить 5 мг 1 раз на добу. в залежності від реакції пацієнта на терапію доза може бути збільшена до максимальної, що становить 10 мг 1 раз на добу.

Пацієнтам зі стенокардією препарат можна приймати у вигляді монотерапії або в комбінації з іншими антиангінальними лікарськими засобами при резистентності до нітратів та / або адекватних доз блокаторів β-адренорецепторів.

Є досвід прийому препарату пацієнтами з АГ в поєднанні з тіазиднимидіуретиками, блокаторами α-адренорецепторів, блокаторами β-адренорецепторів або інгібіторами АПФ.

Підбору дози препарату при одночасному застосуванні з тіазидними діуретиками, блокаторами β-адренорецепторів і інгібіторами АПФ не потрібно.

Діти у віці ≥6 років з АГ. Рекомендована початкова доза препарату для цієї категорії пацієнтів становить 2,5 мг 1 раз на добу. Якщо необхідний рівень артеріального тиску не буде досягнутий протягом 4 тижнів, дозу можна підвищити до 5 мг/добу. Застосування препарату в дозі 5 мг у даній категорії пацієнтів не досліджували.

Таблетки по 5 мг і 10 мг призначені для поділу навпіл для отримання дози 2,5 мг і 5 мг відповідно.

Пацієнти похилого віку. Підбору дози для даної категорії пацієнтів не потрібно. Підвищення дози слід проводити з обережністю.

Пацієнти з порушенням функції нирок. Рекомендується прийом звичайних доз препарату, оскільки зміни концентрації амлодипіну в плазмі крові не пов'язані зі ступенем тяжкості ниркової недостатності. Амлодипін не виводиться за допомогою діалізу.

Пацієнти з печінковою недостатністю. Дози препарату для застосування у пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості не встановлені, тому підбір дози слід проводити з обережністю і починати лікування слід продовжувати з низькою дози (див. Особливості застосування та Фармакокінетика).

Відома підвищена чутливість до дигідропіридинів, амлодипіну або будь-якого компонента препарату; артеріальна гіпотензія тяжкого ступеня; шок (включаючи кардіогенний); обструкція вихідного тракту лівого шлуночка (наприклад стеноз аорти тяжкого ступеня); гемодинамически нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда.

При застосуванні амлодипіну найчастіше повідомлялося про такі побічні реакції: сонливість, запаморочення, головний біль, посилене серцебиття, припливи, біль в животі, нудота, набряки гомілок, набряки та стомлюваність.

Побічні реакції, про які повідомлялося при застосуванні амлодипіну, наведені нижче за системами та класами органів та частотою виникнення: дуже часто (≥1 / 10), часто (від ≥1 / 100 до 1/10), нечасто (від ≥1 / 1000 до ≤ 1/100), рідко (від ≥1 / 10 000 до ≤1 / 1000), дуже рідко (≤1 / 10 000).

З боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко - лейкопенія, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: дуже рідко - алергічні реакції.

Порушення метаболізму і харчування: дуже рідко - гіперглікемія.

Психічні порушення: нечасто - безсоння, зміни настрою (включаючи тривожність), депресія; рідко - сплутаність свідомості.

З боку нервової системи: часто - сонливість, запаморочення, головний біль (в основному на початку лікування); нечасто - тремор, дисгевзія, синкопе, гіпестезія, парестезія; дуже рідко - гіпертонус, периферична нейропатія.

З боку органу зору: часто - порушення зору (включаючи диплопію).

З боку органів слуху та лабіринту: нечасто - дзвін у вухах.

З боку серця: часто - тахікардія; нечасто - аритмія (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та фібриляцію передсердь); дуже рідко - інфаркт міокарда.

З боку судин: часто - припливи; нечасто - артеріальна гіпотензія; дуже рідко - васкуліт.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто - задишка; нечасто - риніт, кашель.

З боку травної системи: часто - біль в животі, нудота, диспепсія, порушення перистальтики кишечника (включаючи запор і діарею); нечасто - блювання, сухість у роті; дуже рідко - панкреатит, гастрит, гіперплазія ясен.

З боку гепатобіліарної системи: дуже рідко - гепатити, жовтяниця, підвищення рівня печінкових ферментів (найчастіше асоціювалося з холестазом).

З боку шкіри та підшкірної тканини: нечасто - алопеція, пурпура, зміна забарвлення шкіри, підвищене потовиділення, свербіж, висип, екзантема, кропив'янка; дуже рідко - ангіоневротичний набряк, мультиформна еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса - Джонсона, набряк Квінке, фотосенсибілізація.

З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: часто - набряк гомілок, судоми м'язів; нечасто - артралгія, міалгія, біль у спині.

З боку нирок і сечовивідних шляхів: нечасто - порушення сечовипускання, ніктурія, підвищена частота сечовипускання.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: нечасто - імпотенція, гінекомастія.

Загальні порушення: дуже часто - набряки; часто - підвищена стомлюваність, астенія; нечасто - біль за грудиною, біль, нездужання.

Дослідження: нечасто - збільшення або зменшення маси тіла.

Повідомлялося про виняткові випадки розвитку екстрапірамідного синдрому.

Повідомлення про підозрюваних побічних реакціях. Повідомлення про підозрюваних побічних реакціях після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дозволяє проводити безперервний моніторинг співвідношення між користю і ризиками, пов'язаними із застосуванням цього препарату. Лікарям слід звітувати про будь-яких підозрюваних побічних реакціях відповідно до вимог законодавства.

Безпека і ефективність застосування амлодипіну при гіпертонічному кризі не оцінювалися.

Пацієнти з серцевою недостатністю. Пацієнтам даної категорії амлодипін слід приймати з обережністю. Є дані, що вказують на підвищення частоти випадків розвитку набряку легенів у пацієнтів з серцевою недостатністю тяжкого ступеня (клас III і IV за класифікацією NYHA) при застосуванні амлодипіну. Пацієнтам із застійною серцевою недостатністю блокатори кальцієвих каналів, включаючи амлодипін, слід приймати з обережністю, оскільки вони можуть підвищувати ризик серцево-судинних подій і летальних випадків в майбутньому.

Пацієнти з порушенням функції печінки. T _½ і параметри AUC амлодипіну вище у пацієнтів з порушенням функції печінки; рекомендації щодо доз препарату відсутні. Тому даної категорії пацієнтів слід починати приймати препарат з низькою дози. Слід бути обережними як на початку застосування препарату, так і при підвищенні дози. Пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю можуть бути необхідні повільний підбір дози та ретельне спостереження за їх станом.

Пацієнти похилого віку. Підвищувати дозу даної категорії пацієнтів слід з обережністю.

Пацієнти з нирковою недостатністю. Даній категорії пацієнтів слід приймати звичайні дози препарату. Зміна концентрації амлодипіну в плазмі крові не корелює зі ступенем порушення функції нирок. Амлодипін не виводиться за допомогою діалізу.

Амлодипін не впливає на результати лабораторних досліджень.

Не рекомендується приймати амлодипін разом з грейпфрутом або грейпфрутовим соком, оскільки у деяких пацієнтів може бути підвищена біодоступність, що призводить до посилення гіпотензивного ефекту препарату.

Застосування в період вагітності та годування груддю. Безпека застосування амлодипіну у жінок в період вагітності не встановлена.

Приймати амлодипін в період вагітності рекомендується тільки в тих випадках, коли відсутня більш безпечна альтернатива, а ризик, пов'язаний із самим захворюванням, перевищує можливу шкоду від лікування для матері та плоду.

В ході досліджень на тваринах при застосуванні високих доз відзначалася репродуктивна токсичність.

Період годування груддю. Невідомо, чи проникає амлодипін у грудне молоко. При прийнятті рішення про продовження годування грудьми або застосуванні амлодипіну необхідно оцінювати користь від годування грудьми для дитини та користь від застосування препарату для матері.

Фертильність. Повідомлялося про оборотних біохімічних змінах головки сперматозоїда у деяких пацієнтів при застосуванні блокаторів кальцієвих каналів. Клінічної інформації щодо потенційного впливу амлодипіну на фертильність недостатньо.

Діти. Препарат застосовують у дітей у віці ≥6 років. Вплив амлодипіну на артеріальний тиск у пацієнтів у віці 6 років невідомо.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Амлодипін може надати незначне або помірне вплив на здатність керувати транспортними засобами або працювати зі складними механізмами. Швидкість реакції може бути знижена при наявності таких симптомів, як запаморочення, головний біль, сплутаність свідомості або нудота.

Слід бути обережними, особливо на початку терапії.

Вплив інших лікарських засобів на амлодипін

Інгібітори CYP 3A4. Одночасне застосування амлодипіну і сильних або помірних інгібіторів CYP 3A4 (інгібітори протеаз, азольні протигрибкові засоби, макроліди, такі як еритроміцин або кларитроміцин, верапаміл або дилтіазем) може викликати значне підвищення експозиції амлодипіну, що може привести до підвищення ризику виникнення гіпотензії. Клінічне значення таких змін може бути більш вираженим у пацієнтів похилого віку. Можуть знадобитися клінічне спостереження за станом пацієнта і підбір дози.

Індуктори CYP 3A4. Інформації про вплив індукторів CYP 3A4 на амлодипін немає. Одночасне застосування амлодипіну і речовин, які є індукторами CYP 3A4 (наприклад рифампіцину, звіробою), може викликати зниження концентрації амлодипіну в плазмі крові, тому застосовувати такі комбінації слід з обережністю.

Не рекомендується одночасне застосування амлодипіну і грейпфрутів або грейпфрутового соку, оскільки у деяких пацієнтів може підвищуватися біодоступність амлодипіну, що, в свою чергу, веде до посилення гіпотензивної дії.

Дантролен (інфузії). У тварин відзначалися фібриляція шлуночків з летальним результатом і серцево-судинний колапс, викликані гіперкаліємією, після застосування верапамілу і дантролена в / в. Через ризик розвитку гіперкаліємії рекомендується уникати одночасного застосування блокаторів кальцієвих каналів, таких як амлодипін, у схильних до злоякісної гіпертермії пацієнтів і при лікуванні злоякісної гіпертермії.

Вплив амлодипіну на інші лікарські засоби

Гіпотензивну дію амлодипіну збільшує гіпотензивний ефект інших антигіпертензивних засобів. Дослідження взаємодії препарату показало, що амлодипін не впливає на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину, варфарину.

Такролімус. Існує ризик підвищення концентрації такролімусу в крові при одночасному застосуванні з амлодипіном, однак фармакокинетический механізм такої взаємодії повністю не встановлений. Щоб уникнути токсичності такролімусу при одночасному застосуванні з амлодипіном, необхідні регулярний моніторинг концентрації такролімусу в крові та, можливо, корекція дози.

Циклоспорин. Для пацієнтів з трансплантованою ниркою, що приймають амлодипін, слід розглянути можливість моніторингу концентрації циклоспорину і, в разі необхідності, зниження дози циклоспорину.

Симвастатин. Одночасне застосування багаторазових доз по 10 мг амлодипіну і 80 мг симвастатину веде до підвищення на 77% експозиції симвастатину в порівнянні з симвастатином окремо. Обмеження дози симвастатину у пацієнтів, що приймають амлодипін, становить 20 мг/добу.

Досвід навмисної передозування обмежений.

Симптоми: наявна інформація дає підстави вважати, що значне передозування амлодипіну призведе до надмірної периферичної вазодилатації і, можливо, до рефлекторної тахікардії. Повідомлялося про розвиток значною і, можливо, тривалої системної гіпотензії, включаючи шок з летальним результатом.

Лікування: клінічно значуща артеріальна гіпотензія, обумовлена передозуванням амлодипіну, вимагає активної підтримки діяльності серцево-судинної системи, включаючи частий моніторинг функції серця і дихання, підйом нижніх кінцівок, моніторинг ОЦК рідини та сечовиділення.

Для відновлення тонусу судин і артеріального тиску можна застосувати судинозвужувальні препарати, переконавшись у відсутності протипоказань до їх застосування. Застосування кальцію глюконату в / в може бути корисним для нівелювання ефектів блокади кальцієвих каналів.

У деяких випадках може бути корисним промивання шлунка. Застосування активованого вугілля у здорових добровольців протягом 2 годин після введення 10 мг амлодипіну значно знизило рівень його всмоктування.

Оскільки амлодипін значною мірою зв'язується з білками крові, ефект діалізу незначний.

При температурі не вище 25 °C в оригінальній упаковці для захисту від світла і вологи.

1-01-РЕЦ-СНД-0919

діюча речовина: амлодипін;

1 таблетка містить амлодипіну 5 мг або 10 мг у формі амлодипіну бесилату;

допоміжні речовини: натрію крохмальгліколят (тип А), кальцію гідрофосфат безводний, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат.

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 5 мг: білі або майже білі довгасті таблетки з фаскою, рискою з одного боку та маркуванням «5» – з іншого;

таблетки по 10 мг: білі або майже білі довгасті таблетки з фаскою, рискою з одного боку та маркуванням «10» – з іншого.

Селективні антагоністи кальцію з переважним впливом на судини. Код АТХ С08С А01.

Фармакодинаміка

Амлодипін – антагоніст кальцію (похідне дигідропіридину), що блокує надходження іонів кальцію до міокарду та до клітин гладких м’язів.

Механізм гіпотензивної дії амлодипіну зумовлений безпосередньою розслаблюючою дією на гладкі м’язи судин. Точний механізм антиангінального ефекту амлодипіну визначений недостатньо, однак нижчезазначені ефекти відіграють певну роль:

– амлодипін розширює периферичні артеріоли і, таким чином, знижує периферичний опір (постнавантаження). Оскільки серцевий ритм залишається стабільним, зниження навантаження на серце призводить до зниження споживання енергії та потреби міокарда в кисні;

– розширення головних коронарних артерій та коронарних артеріол (нормальних та ішемізованих), можливо, також відіграє роль у механізмі дії амлодипіну. Таке розширення підвищує насиченість міокарда киснем у пацієнтів зі спазмом коронарної артерії (стенокардія Принцметала або варіантна стенокардія).

У пацієнтів з артеріальною гіпертензією застосування препарату 1 раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску протягом 24 годин у положенні як лежачи, так і стоячи. Через повільний початок дії амлодипіну гостра артеріальна гіпотензія зазвичай не спостерігається.

У пацієнтів зі стенокардією при застосуванні 1 добової дози препарату підвищується загальний час фізичного навантаження, час до початку стенокардії і час до 1 мм депресії сегмента ST. Препарат знижує частоту нападів стенокардії та зменшує потребу у застосуванні нітрогліцерину.

Амлодипін не асоціюється з будь-якими побічними метаболічними діями або змінами рівня ліпідів у плазмі крові і його можна застосовувати пацієнтам з астмою, цукровим діабетом та подагрою.

Фармакокінетика

Всмоктування/розподіл.

Після перорального застосування терапевтичних доз амлодипін поступово абсорбується у плазму крові. Абсолютна біодоступність незміненої молекули становить приблизно 64–80 %. Максимальна концентрація у плазмі крові досягається протягом 6–12 годин після застосування. Об’єм розподілу становить приблизно 21 л/кг; константа дисоціації кислоти (рКа) амлодипіну становить 8,6. Дослідження in vitro продемонстрували, що зв’язування амлодипіну з білками плазми крові становить приблизно 97,5 %.

Одночасне вживання їжі не впливає на всмоктування амлодипіну.

Метаболізм/виведення.

Період напіввиведення із плазми крові становить приблизно 35–50 годин. Рівноважна концентрація у плазмі крові досягається після 7–8 днів безперервного застосування препарату. Амлодипін головним чином метаболізується з утворенням неактивних метаболітів. Близько 60 % введеної дози виводиться із сечею, приблизно 10 % з яких становить амлодипін у незміненому вигляді.

Пацієнти літнього віку.

Час досягнення рівноважних концентрацій амлодипіну в плазмі крові подібний у пацієнтів літнього віку та у дорослих пацієнтів. Кліренс амлодипіну зазвичай дещо знижений, що у пацієнтів літнього віку призводить до збільшення площі під кривою «концентрація/час» (AUC) та періоду напіввиведення препарату.

Пацієнти з порушенням функцій нирок.

Амлодипін екстенсивно біотрансформується до неактивних метаболітів. 10 % амлодипіну виділяється у незміненому вигляді з сечею. Зміни концентрації амлодипіну у плазмі крові не корелюють зі ступенем порушення функцій нирок. Пацієнтам із порушенням функцій нирок можна застосовувати звичайні дози амлодипіну. Амлодипін не видаляється шляхом діалізу.

Пацієнти з порушенням функції печінки.

Інформація щодо застосування амлодипіну пацієнтам із порушенням функції печінки дуже обмежена. У пацієнтів із печінковою недостатністю кліренс амлодипіну знижений, що призводить до збільшення тривалості періоду напіврозпаду та до збільшення AUC приблизно на 40–60 %.

Діти.

Дослідження фармакокінетики проводили з участю 74 дітей з артеріальною гіпертензією віком від 12 до 17 років (також 34 пацієнти віком від 6 до 12 років та 28 пацієнтів віком від 13 до 17 років), які застосовували амлодипін у дозах 1,25–20 мг на добу за 1 або за 2 прийоми. Зазвичай кліренс при пероральному застосуванні дітям віком від 6 до 12 років та від 13 до 17 років становив 22,5 та 27,4 л/годину відповідно для хлопчиків і 16,4 та 21,3 л/годину відповідно для дівчаток. Спостерігається значна варіабельність експозиції у різних пацієнтів. Інформація щодо пацієнтів віком до 6 років обмежена.

– Артеріальна гіпертензія.

– Хронічна стабільна стенокардія.

– Вазоспастична стенокардія (стенокардія Принцметала).

Відома підвищена чутливість до дигідропіридинів, амлодипіну або до будь-якого іншого компонента препарату. Артеріальна гіпотензія тяжкого ступеня. Шок (включаючи кардіогенний шок). Обструкція вивідного тракту лівого шлуночка (наприклад стеноз аорти тяжкого ступеня). Гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда.

Вплив інших лікарських засобів на амлодипін.

Наявні дані щодо безпечного застосування амлодипіну з тіазидними діуретиками, альфа-блокаторами, бета-блокаторами, інгібіторами АПФ, нітратами пролонгованої дії, сублінгвальною формою нітрогліцерину, нестероїдними протизапальними лікарськими засобами (НПЗЗ), антибіотиками, оральними гіпоглікемічними лікарськими засобами.

Дані, отримані під час досліджень іn vitro із плазмою крові людини, свідчать про відсутність впливу амлодипіну на зв’язування з білками крові досліджуваних лікарських засобів (дигоксин, фенітоїн, варфарин або індометацин).

Інгібітори CYP3A4. Одночасне застосування амлодипіну та інгібіторів CYP3A4 потужної або помірної дії (інгібітори протеаз, азольні протигрибкові засоби, макроліди, такі як еритроміцин чи кларитроміцин, верапаміл або дилтіазем) може призвести до значущого підвищення експозиції амлодипіну, що також може призвести до підвищення ризику виникнення гіпотензії. Клінічне значення таких змін може бути більш вираженим у пацієнтів літнього віку. Може бути необхідним клінічне спостереження за станом пацієнта та підбір дози.

Не рекомендується одночасно застосовувати амлодипін та вживати грейпфрути або грейпфрутовий сік, оскільки у деяких пацієнтів біодоступність амлодипіну може підвищуватися, що, у свою чергу, призводить до посилення гіпотензивної дії.

Індуктори CYP3A4. Kонцентрація амлодипіну у плазмі крові може змінюватися після одночасного застосування відомих індукторів CYP3A4. Тому слід проводити моніторинг артеріального тиску і корегувати дозу з урахуванням одночасного прийому цих лікарських засобів як упродовж, так і після супутнього лікування, особливо це стосується сильних індукторів CYP3A4 (наприклад, рифампіцину, звіробою звичайного).

Дантролен (інфузії). У тварин спостерігалися шлуночкові фібриляції з летальним наслідком та серцево-судинний колапс, спричинені гіперкаліємією, після застосування верапамілу та дантролену внутрішньовенно. Через ризик розвитку гіперкаліємії рекомендовано уникати одночасного застосування блокаторів кальцієвих каналів, таких як амлодипін, схильним до злоякісної гіпертермії пацієнтам та при лікуванні злоякісної гіпертермії.

Вплив амлодипіну на інші лікарські засоби.

Гіпотензивний ефект амлодипіну збільшує гіпотензивний ефект інших антигіпертензивних засобів. Дослідження взаємодії препарату показали, що амлодипін не впливає на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину, варфарину.

Такролімус. Існує ризик підвищення рівнів такролімусу в крові при одночасному застосуванні з амлодипіном, однак фармакокінетичний механізм такої взаємодії повністю не встановлений. Щоб уникнути токсичності такролімусу при супутньому застосуванні амлодипіну потрібен регулярний моніторинг рівнів такролімусу в крові та, у разі необхідності, корекція дозування.

mTOR інгібітори (mammalian target of rapamycin – мішені рапаміцину у ссавців).

Такі mTOR інгібітори як сиролімус, темсиролімус і еверолімус є субстратами CYP3A. Амлодипін є слабким інгібітором CYP3A. При одночасному застосуванні амлодипіну з mTOR інгібіторами він може посилювати вплив останніх.

Циклоспорин. Досліджень взаємодій циклоспорину та амлодипіну при застосуванні здоровим добровольцям або в інших групах не проводили, за винятком застосування пацієнтам із трансплантованою ниркою, у яких спостерігалося мінливе підвищення залишкової концентрації циклоспорину (в середньому на 0–40 %). Для пацієнтів із трансплантованою ниркою, які застосовують амлодипін, слід розглянути можливість моніторингу концентрацій циклоспорину та, у разі необхідності, зменшити дозу циклоспорину.

Симвастатин. Одночасне застосування багатократних доз по 10 мг амлодипіну та 80 мг симвастатину призводить до збільшення на 77 % експозиції симвастатину порівняно з прийомом симвастатину окремо. Обмеження дозування симвастатину у пацієнтів, які приймають амлодипін, становить 20 мг на добу.

Силденафіл. Одноразовий прийом 100 мг силденафілу пацієнтами з есенціальною гіпертензією не впливав на фармакокінетику амлодипіну. При одночасному застосуванні амлодипіну та силденафілу в якості комбінованої терапії кожен із препаратів проявляв гіпотензивний ефект незалежно від іншого.

Етанол (алкоголь). Одноразовий та багаторазовий прийом 10 мг амлодипіну не мав суттєвого впливу на фармакокінетику етанолу.

Сумісне застосування амлодипіну з циметидином не мало впливу на фармакокінетику амлодипіну.

Сумісне застосування препаратів алюмінію/магнію (антацидів) із разовою дозою амлодипіну не мало суттєвого впливу на фармакокінетику амлодипіну.

Лабораторні тести. Вплив на показники лабораторних тестів невідомий.

Інші лікарські засоби.

Клінічні дослідження взаємодії препарату показали, що амлодипін не впливає на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину або варфарину.

Безпеку та ефективність застосування амлодипіну при гіпертонічному кризі не оцінювали.

Пацієнти із серцевою недостатністю.

Даній категорії пацієнтів амлодипін слід застосовувати з обережністю. Є дані, що вказують на збільшення частоти випадків розвитку набряку легень у пацієнтів із серцевою недостатністю тяжкого ступеня (клас III та IV за класифікацією NYHA) при застосуванні амлодипіну. Пацієнтам із застійною серцевою недостатністю блокатори кальцієвих каналів, включаючи амлодипін, слід застосовувати з обережністю, оскільки вони можуть підвищувати ризик серцево-судинних подій та летальних випадків у майбутньому.

Пацієнти з порушенням функції печінки.

Період напіввиведення амлодипіну та параметри AUC вищі у пацієнтів із порушенням функції печінки; рекомендацій стосовно доз препарату немає. Тому даній категорії пацієнтів слід розпочинати застосування препарату із найнижчої дози. Слід бути обережними як на початку застосування препарату, так і під час збільшення дози. Пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю може бути необхідним повільний підбір дози та ретельний нагляд за станом пацієнта.

Пацієнти літнього віку.

Збільшувати дозу препарату даній категорії пацієнтів слід з обережністю.

Пацієнти із нирковою недостатністю.

Даній категорії пацієнтів слід застосовувати звичайні дози препарату. Зміни концентрації амлодипіну у плазмі крові не корелюють зі ступенем порушень функцій нирок. Амлодипін не видаляється шляхом діалізу.

Амлодипін не впливає на результати лабораторних досліджень.

Не рекомендується застосовувати амлодипін разом із грейпфрутом або з грейпфрутовим соком, оскільки у деяких пацієнтів біодоступність може бути збільшена, що призведе до посилення гіпотензивного ефекту препарату.

Безпека застосування амлодипіну жінкам у період вагітності не встановлена.

Застосовувати амлодипін у період вагітності рекомендується лише у випадках, коли немає безпечнішої альтернативи, а ризик, пов’язаний із самим захворюванням, перевищує можливу шкоду від лікування для матері та плода.

У ході досліджень на тваринах при застосуванні високих доз спостерігалася репродуктивна токсичність.

Період годування груддю. Амлодипін проникає у материнське молоко. Кількість амлодипіну, яка може потрапляти дитині з грудним молоком матері, може становити від 3–7 до 15 % дози, що застосовувалася матір’ю. Дія амлодипіну на немовлят невідома. При прийнятті рішення про продовження годування груддю або про застосування амлодипіну необхідно оцінювати користь годування груддю для дитини та користь від застосування препарату для матері.

Фертильність. Повідомляли про оборотні біохімічні зміни головки сперматозоїда у деяких пацієнтів при застосуванні блокаторів кальцієвих каналів. Клінічної інформації щодо потенційного впливу амлодипіну на фертильність недостатньо.

Амлодипін може чинити незначний або помірний вплив на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами. Швидкість реакції може бути знижена при наявності таких симптомів як запаморочення, головний біль, сплутаність свідомості чи нудота.

Слід бути обережними, особливо на початку терапії.

Дорослі.

Для лікування артеріальної гіпертензії та стенокардії звичайна початкова доза препарату становить 5 мг 1 раз на добу. Залежно від реакції пацієнта на терапію дозу можна збільшити до максимальної дози, що становить 10 мг на 1 раз на добу.

Пацієнтам зі стенокардією препарат можна застосовувати як монотерапію або у комбінації з іншими антиангінальними лікарськими засобами при резистентності до нітратів та∕або адекватних доз бета-блокаторів.

Є досвід застосування препарату пацієнтам з артеріальною гіпертензією у комбінації з тіазидними діуретиками, альфа-блокаторами, бета-блокаторами або з інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту.

Немає необхідності у підборі дози препарату при одночасному застосуванні з тіазидними діуретиками, бета-блокаторами та інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту.

Діти віком від 6 років з артеріальною гіпертензією.

Рекомендована початкова доза препарату для цієї категорії пацієнтів становить 2,5 мг 1 раз на добу. Якщо необхідний рівень артеріального тиску не буде досягнутий протягом 4 тижнів, дозу можна збільшити до 5 мг на добу. Застосування препарату у дозах вище 5 мг для даної категорії пацієнтів не досліджували.

Таблетки по 5 мг та 10 мг призначені для розподілу навпіл для отримання дози 2,5 мг та 5 мг відповідно.

Пацієнти літнього віку.

Немає необхідності у підборі дози для даної категорії пацієнтів. Підвищення дози слід проводити з обережністю.

Пацієнти з порушенням функції нирок.

Рекомендується застосовувати звичайні дози препарату, оскільки зміни концентрації амлодипіну у плазмі крові не пов’язані зі ступенем тяжкості ниркової недостатності. Амлодипін не виводиться шляхом діалізу.

Застосування пацієнтам з печінковою недостатністю.

Дози препарату для застосування пацієнтам з печінковою недостатністю від легкого до помірного ступеня тяжкості не встановлені, тому підбір дози слід проводити з обережністю та починати застосування із найнижчої дози (див. розділи «Особливості застосування» і «Фармакокінетика»). Фармакокінетику амлодипіну не досліджували у пацієнтів із порушенням функції печінки тяжкого ступеня. Для таких пацієнтів застосування амлодипіну слід розпочинати із найнижчої дози та поступово її збільшувати.

Діти.

Препарат можна застосовувати дітям віком від 6 років.

Вплив амлодипіну на артеріальний тиск пацієнтів віком до 6 років невідомий.

Досвід навмисного передозування препарату обмежений.

Симптоми: наявна інформація дає підстави вважати, що значне передозування амлодипіну призведе до надмірної периферичної вазодилатації та, можливо, до рефлекторної тахікардії. Повідомляли про розвиток значної та, можливо, тривалої системної артеріальної гіпотензії, включаючи шок із летальним наслідком.

Лікування: клінічно значуща артеріальна гіпотензія, зумовлена передозуванням амлодипіну, вимагає активної підтримки діяльності серцево-судинної системи, включаючи частий моніторинг функцій серця та дихання, підняття нижніх кінцівок, моніторинг об’єму циркулюючої рідини та сечовиділення.

Для відновлення тонусу судин та артеріального тиску можна застосувати судинозвужувальні препарати, упевнившись у відсутності протипоказань до їх застосування. Застосування кальцію глюконату внутрішньовенно може бути корисним для нівелювання ефектів блокади кальцієвих каналів.

У деяких випадках може бути корисним промивання шлунка. Застосування активованого вугілля здоровим добровольцям протягом 2-х годин після введення 10 мг амлодипіну значно зменшило рівень його всмоктування.

Оскільки амлодипін значною мірою зв’язується з білками крові, ефект діалізу незначний.

При застосуванні амлодипіну найчастіше повідомляли про такі побічні реакції: сонливість, запаморочення, головний біль, пальпітація (посилене серцебиття), припливи, біль у черевній порожнині, нудота, набряки гомілок, набряки та втомлюваність.

Побічні реакції, про які повідомляли під час застосування амлодипіну, наведені нижче за системами та класами органів та за частотою виникнення: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100,

З боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко – лейкоцитопенія, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: дуже рідко – алергічні реакції.

Порушення метаболізму та аліментарні розлади: дуже рідко – гіперглікемія.

Психічні порушення: нечасто – безсоння, зміни настрою (включаючи тривожність), депресія; рідко – сплутаність свідомості.

З боку нервової системи: часто – сонливість, запаморочення, головний біль (головним чином на початку лікування); нечасто – тремор, дисгевзія, синкопе, гіпестезія, парестезія; дуже рідко – гіпертонус, периферична нейропатія; невідомо: екстрапірамідні розлади.

З боку органів зору: часто – порушення зору (включаючи диплопію).

З боку органів слуху та лабіринту: нечасто – дзвін у вухах.

З боку серця: часто – посилене серцебиття; нечасто – аритмія (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та мерехтіння передсердь); дуже рідко – інфаркт міокарда.

З боку судин: часто – припливи; нечасто – артеріальна гіпотензія; дуже рідко – васкуліт.

Респіраторні, торакальні та медіастинальні порушення: часто – диспное; нечасто – риніт, кашель.

З боку шлунково-кишкового тракту: часто – біль у животі, нудота, диспепсія, порушення перистальтики кишечнику (включаючи запор та діарею); нечасто – блювання, сухість у роті; дуже рідко – панкреатит, гастрит, гіперплазія ясен.

З боку гепатобіліарної системи: дуже рідко – гепатити, жовтяниця, підвищення рівня печінкових ферментів (що найчастіше асоціювалося із холестазом).

З боку шкіри та підшкірної тканини: нечасто – алопеція, пурпура, зміна забарвлення шкіри, підвищене потовиділення, свербіж, висипання, екзантема, кропив’янка; дуже рідко – ангіоневротичний набряк, мультиформна еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса–Джонсона, набряк Квінке, фоточутливість, невідомо (неможливо оцінити з наявних даних) – токсичний епідермальний некроліз.

З боку скелетно-м’язової та сполучної тканин: часто – набрякання гомілок, судоми м’язів; нечасто – артралгія, міалгія, біль у спині.

З боку нирок та сечовидільного тракту: нечасто – порушення сечовиділення, ніктурія, підвищена частота сечовипускання.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: нечасто – імпотенція, гінекомастія.

Загальні порушення: дуже часто – набряки; часто – підвищена втомлюваність, астенія; нечасто – біль за грудниною, біль, нездужання.

Дослідження: нечасто – збільшення або зменшення маси тіла.

Повідомляли про виняткові випадки розвитку екстрапірамідного синдрому.

Діти.

Амлодипін добре переноситься при застосуванні дітям. Профіль побічних реакцій був подібним до тих, що спостерігалися у дорослих. У дослідженні з участю 268 дітей найчастіше повідомлялося про такі побічні реакції: головний біль, запаморочення, розширення кровоносних судин, носова кровотеча, біль у животі, астенія.

Більшість побічних реакцій були легкого або помірного ступеня. Тяжкі побічні реакції (переважно головний біль) спостерігалися у 7,2 % при застосуванні 2,5 мг амлодипіну, у 4,5 % при застосуванні 5 мг амлодипіну, та у 4,6 % – у групі плацебо. Найпоширенішою причиною виключення з дослідження була неконтрольована гіпертензія. Жодного разу виключення з дослідження не було спричинене відхиленнями лабораторних показників від норми. Не було зафіксовано суттєвих змін пульсу.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити безперервний моніторинг співвідношення між користю і ризиками, пов’язаними із застосуванням цього лікарського засобу. Лікарям слід звітувати про будь-які підозрювані побічні реакції відповідно до вимог законодавства.

3 роки.

Зберігати при температурі не вище 25 °C в оригінальній упаковці для захисту від світла та вологи.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

По 15 таблеток у блістері; по 2 (15 ´ 2) блістери в картонній коробці.

За рецептом.

Лек Фармацевтична компанія д. д. (випуск серії).

Веровшкова 57, Любляна 1526, Словенія.

або

Лек Фармацевтична компанія д. д. (випуск серії).

Трімліні, 2Д, 9220 Лендава, Словенія.

або

Лек С. А. (випуск серії).

вул. Подліпіє, 16, Стриков, 95-010, Польща.