Аспірин таблетки по 500 мг 2 блістера по 10 шт

Фармакодинаміка. ацетилсаліцилова кислота (аск) відноситься до групи нестероїдних протизапальних засобів, володіє анальгетическими, жарознижувальними та протизапальними властивостями. механізм її дії полягає в незворотною інактивації ферментів циклооксигенази, що грають важливу роль в синтезі простагландинів.

При пероральному прийомі в дозах від 0,3 г до 1 г АСК застосовують для полегшення болю і станів, що супроводжуються лихоманкою, таких як застуда; для зниження температури тіла і зменшення болю в суглобах і м'язах.

АСК пригнічує агрегацію тромбоцитів, блокуючи синтез тромбоксану А _2.

Фармакокінетика. Після прийому всередину АСК швидко і повністю всмоктується в шлунково-кишковому тракті. Під час і після абсорбції вона трансформується в основний активний метаболіт - саліцилову кислоту. C _max АСК в плазмі крові досягається через 10-20 хв, саліцилатів - через 20-120 хв.

АСК і саліцилова кислота повністю зв'язуються з білками плазми крові та швидко розподіляються в організмі.

Саліцилова кислота проникає через плаценту та в грудне молоко.

Саліцилова кислота метаболізується в печінці. Метаболітами саліцилової кислоти є саліцилсечова кислота, саліцілфенол глюкуронід, саліцилацил глюкуронід, гентизинова кислота і гентізінмочевая кислота.

Кінетика виведення саліцилової кислоти залежить від дози, оскільки метаболізм обмежений активністю печінкових ферментів. T _½ залежить від дози та зростає від 2-3 ч при застосуванні низьких доз до 15 год - при застосуванні високих доз. Саліцилова кислота і її метаболіти виводяться з організму переважно нирками.

Легкий і помірно виражений гострий больовий синдром (головний, зубний біль, біль в суглобах і зв'язках, біль в спині); симптоматичне лікування лихоманки та / або больового синдрому при простудних захворюваннях.

Аспірин приймають всередину після їжі, запиваючи достатньою кількістю рідини.

Аспірин ^® не приймають довше 3-5 діб без консультації лікаря.

Дорослі та діти віком з 15 років. 1-2 таблетки одноразово. Повторний прийом можливий через 4-8 ч. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 4 г (8 таблеток).

Попередження. Пацієнтам із супутніми порушеннями функції печінки або нирок необхідно знизити дозу препарату або збільшити інтервал між прийомами.

Гіперчутливість до аск, інших саліцилатів або будь-якого компонента препарату; ба, спричинена застосуванням саліцилатів або інших нестероїдних протизапальних засобів в анамнезі; гострі виразки шлунково-кишкового тракту; геморагічний діатез; виражена ниркова недостатність; виражена печінкова недостатність; виражена серцева недостатність; комбінація з метотрексатом у дозі ≥15 мг/тиждень (див. взаємодії).

З боку травної системи. диспепсія, біль в епігастральній ділянці, біль у животі, печія, в окремих випадках - запалення шлунково-кишкового тракту, ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту, які в поодиноких випадках можуть викликати шлунково-кишкові кровотечі та перфорації з відповідними лабораторними та клінічними ознаками.

Рідко - транзиторна печінкова недостатність із підвищенням рівня трансаміназ.

З боку крові та лімфатичної системи. Внаслідок антиагрегантної дії щодо тромбоцитів АСК може підвищувати ризик розвитку кровотеч. Спостерігалися такі кровотечі: ПЕРІОПЕРАЦІЙНОЇ кровотечі, гематоми, урогенітальні кровотечі, носові кровотечі, кровотечі з ясен; рідко або дуже рідко - серйозні кровотечі, такі як шлунково-кишкові кровотечі та церебральні крововиливи (особливо у пацієнтів з неконтрольованою артеріальною гіпертензією та / або при одночасному застосуванні антігемостатіческіх засобів), які в поодиноких випадках є жізнеугрожающімі.

Кровотечі можуть привести до гострої і хронічної постгеморагічної анемії / залізодефіцитної анемії (внаслідок прихованої мікрокровотечі) з відповідними лабораторними ознаками та клінічними симптомами, такими як астенія, блідість шкірних покривів, гипоперфузия.

У хворих з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази тяжкого ступеня повідомлялося про гемолизе і розвитку гемолітичної анемії.

З боку імунної системи. У пацієнтів з індивідуальною підвищеною чутливістю до саліцилатів можливий розвиток алергічних реакцій, включаючи такі симптоми, як висип, кропив'янка, свербіж, екзема, риніт, закладеність носа, зниження артеріального тиску. Дуже рідко спостерігалися тяжкі реакції гіперчутливості, включаючи анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк і некардіогенний набряк легенів. У хворих на бронхіальну астму можливе підвищення частоти виникнення бронхоспазму, алергічних реакцій легкого та середнього ступеня тяжкості, які потенційно можуть вражати шкіру, дихальну систему, шлунково-кишкового тракту і серцево-судинну систему.

З боку нервової системи. Головний біль, запаморочення, порушення слуху, дзвін у вухах і сплутаність свідомості можуть бути ознаками передозування.

З боку сечовидільної системи. Повідомлялося про порушення функції нирок і розвитку гострої ниркової недостатності.

Аспірин застосовують з обережністю при:

• гіперчутливості до анальгетіческім, протизапальну, протиревматичних засобів, а також при наявності алергії до інших речовин;
• виразкових ураженнях шлунково-кишкового тракту в анамнезі, в тому числі при хронічній або рецидивуючої виразки або шлунково-кишкових кровотечах в анамнезі;
• одночасному застосуванні антикоагулянтів;
• порушеннях функції нирок або кровообігу (таких як захворювання судин нирок, застійна серцева недостатність, дегідратація, великі хірургічні втручання, сепсис або значна крововтрата), оскільки АСК може додатково підвищувати ризик пошкодження нирок і викликати ОПН;
• порушення функції печінки.

У пацієнтів з алергічними ускладненнями, в тому числі з БА, алергічний риніт, кропив'янку, шкірний свербіж, набряк слизової оболонки та поліпоз носа, а також при їх поєднанні з хронічними інфекціями дихальних шляхів і у пацієнтів з гіперчутливістю до НПЗЗ на фоні лікування препаратом Аспірин ^® можливий розвиток бронхоспазму, нападу БА або інших реакцій гіперчутливості.

Внаслідок свого ефекту пригнічення агрегації тромбоцитів, що триває аж до декількох діб після застосування, АСК підвищує схильність до кровотеч під час та після хірургічних операцій (включаючи малі хірургічні операції, наприклад екстракцію зуба).

При застосуванні низьких доз АСК може знижуватися виведення сечової кислоти. Це може викликати напад подагри у пацієнтів зі зниженим рівнем виведення сечової кислоти.

У хворих з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази АСК може викликати гемоліз або гемолітична анемія. Факторами, що підвищують ризик гемолізу, є, наприклад, застосування високих доз, лихоманка або гострі інфекції.

Тривале застосування анальгетиків може призводити до появи головного болю.

Частий прийом знеболюючих засобів може викликати тимчасове порушення роботи нирок з ризиком виникнення ниркової недостатності (анальгетическая нефропатія). Ризик особливо високий при одночасному застосуванні декількох анальгетиків.

Застосування в період вагітності та годування груддю. Вагітність. Аспірин ^® можна застосовувати в період вагітності лише в тому випадку, коли інші лікарські засоби неефективні та тільки після оцінки співвідношення ризик / користь.

Пригнічення синтезу простагландинів може негативно впливати на вагітність та / або ембріональний / внутрішньоутробний розвиток. Наявні дані епідеміологічних досліджень вказують на ризик викидня і пороків розвитку плода після застосування інгібіторів синтезу простагландинів на початку вагітності. Ризик підвищується в залежності від збільшення дози та тривалості терапії. Згідно з наявними даними зв'язок між прийомом АСК і підвищеним ризиком викидня не підтверджена.

Наявні епідеміологічні дані щодо виникнення вад розвитку не є послідовними, проте підвищений ризик гастрошизис не може бути виключений при застосуванні АСК. Результати проспективного дослідження впливу на ранніх термінах вагітності (1-4-й місяць) за участю приблизно 14 800 пар жінка-дитина не вказують на будь-який зв'язок з підвищеним ризиком розвитку мальформацій.

Дослідження на тваринах вказують на репродуктивну токсичність.

Під час I і II триместру вагітності препарати, що містять АСК, не слід призначати без чіткої клінічної необхідності. У жінок, які, ймовірно, можуть бути вагітними, або у жінок під час I і II триместру вагітності доза препаратів, що містять АСК, повинна бути якомога нижче, а тривалість лікування якомога коротше.

Під час III триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть впливати на плід наступним чином:

• серцево-легенева токсичність (з передчасним закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією);
• порушення функції нирок з можливим подальшим розвитком ниркової недостатності з олігогідрамніон.

На жінку і плід в кінці вагітності інгібітори синтезу простагландинів можуть впливати в такий спосіб:

• можливість збільшення часу кровотечі, антиагрегантний ефект, який може виникнути навіть після вкрай низьких доз;
• гальмування скорочень матки, що може привести до затримки або збільшення тривалості пологів.

З огляду на це, АСК протипоказана в III триместрі вагітності.

Фертильність. Є певні дані, що препарати, які пригнічують синтез простагландинів, можуть порушувати репродуктивну функцію жінок через вплив на овуляцію. Це явище має оборотний характер і зникає після відміни лікування.

Годування грудьми. Саліцилати та їх метаболіти проникають у грудне молоко в невеликій кількості.

Оскільки побічні реакції у немовлят, матері яких приймали АСК, що не спостерігалися, переривати годування груддю, як правило, не потрібно. При тривалому застосуванні препарату або АСК у високих дозах слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.

Діти. Препарат застосовують у дітей у віці з 15 років.

Не слід застосовувати препарати, що містять АСК, у дітей з ГРВІ, які супроводжуються або не супроводжуються підвищенням температури тіла, без консультації лікаря. При деяких вірусних захворюваннях, особливо при грипі типу А, грипі типу В і вітряної віспи, існує ризик розвитку синдрому Рея, який є дуже рідкісним, але небезпечним для життя захворюванням і вимагає невідкладного медичного втручання. Ризик може бути підвищений, якщо АСК застосовується в якості супутнього лікарського засобу, однак причинно-наслідковий зв'язок в цьому випадку не доведена. Якщо зазначені стани супроводжуються тривалою блювотою, це може бути ознакою синдрому Рея.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Впливу на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами не спостерігалося.

Комбінації, застосування яких протипоказано. застосування аск з метотрексатом у дозі ≥15 мг/тиждень збільшує гематологічну токсичність метотрексату (зниження ниркового кліренсу метотрексату протизапальними засобами та витіснення саліцилатами метотрексату зі зв'язку з білками плазми крові).

Комбінації, які слід застосовувати з обережністю. Застосування АСК з метотрексатом у дозі 15 мг/тиждень збільшує гематологічну токсичність метотрексату (зниження ниркового кліренсу метотрексату протизапальними засобами та витіснення саліцилатами метотрексату зі зв'язку з білками плазми крові).

Одночасне застосування ібупрофену перешкоджає незворотного інгібування тромбоцитів АСК. Лікування ібупрофеном пацієнтів з ризиком серцево-судинних захворювань може обмежувати кардіопротекторну дію АСК.

При одночасному застосуванні високих доз саліцилатів із НПЗЗ (завдяки взаємно посилює ефекту) підвищується ризик виникнення виразок і шлунково-кишкових кровотеч.

При одночасному застосуванні Аспірину і антикоагулянтів підвищується ризик розвитку кровотечі.

Одночасне застосування з урикозуричними засобами, такими як бензобромарон, пробенецид, знижує ефект виведення сечової кислоти (завдяки конкуренції виведення сечової кислоти нирковими канальцями).

При одночасному застосуванні з дигоксином концентрація останнього в плазмі крові підвищується внаслідок зниження ниркової екскреції.

При одночасному застосуванні високих доз АСК і пероральних протидіабетичних препаратів групи похідних сульфонілсечовини або інсуліну посилюється гіпоглікемічний ефект останніх за рахунок гіпоглікемічного ефекту АСК і витіснення сульфонілсечовини, пов'язаної з білками плазми крові.

Діуретики в комбінації з високими дозами АСК знижують клубочкову фільтрацію завдяки зниженню синтезу простагландинів у нирках.

Системні ГКС (за винятком гідрокортизону, який застосовують для замісної терапії при хворобі Аддісона). При застосуванні АСК одночасно з ГКС знижується рівень саліцилатів в крові та підвищується ризик передозування після закінчення лікування, а також підвищується ризик розвитку шлунково-кишкових кровотеч.

Інгібітори АПФ в комбінації з високими дозами АСК викликають зниження клубочкової фільтрації внаслідок інгібування вазодилататорних простагландинів і зниження гіпотензивного ефекту.

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну. Підвищується ризик кровотечі з верхніх відділів шлунково-кишкового тракту через можливість синергічного ефекту.

При одночасному застосуванні з вальпроєвої кислотою АСК витісняє її зі зв'язку з білками плазми крові, підвищуючи її токсичність.

Етиловий спирт сприяє пошкодженню слизової оболонки шлунково-кишкового тракту і подовжує час кровотечі внаслідок синергізму АСК і етилового спирту.

Саліцілатная інтоксикація (розвивається при застосуванні дози 100 мг/кг / добу протягом 2 діб, яка може викликати інтоксикацію) можлива внаслідок хронічної інтоксикації, що виникла при тривалій терапії, а також з-за гострої інтоксикації (передозування), яка може бути потенційно жізнеугрожающих і причинами якої є, наприклад, випадковий прийом дітьми або передозування.

Хронічна інтоксикація саліцилатами може мати прихований характер, оскільки її ознаки неспецифічні. Помірна хронічна інтоксикація, викликана саліцилатами, або саліцилізм, зазвичай настає тільки після повторного застосування високих доз.

Симптоми. Запаморочення, дзвін у вухах, глухота, підвищене потовиділення, нудота і блювота, головний біль, сплутаність свідомості. Зазначені симптоми можна контролювати шляхом зниження дози. Дзвін у вухах можливий при концентрації саліцилатів в плазмі крові 150-300 мкг/мл. Серйозніші побічні реакції спостерігаються при концентрації саліцилатів в плазмі крові 300 мкг/мл.

Про гострої інтоксикації свідчить виражена зміна КОР, яке залежить від віку пацієнта і тяжкості інтоксикації. У дітей найбільш характерним проявом є метаболічний ацидоз. Важкість стану не можна оцінювати тільки на підставі концентрації саліцилатів в плазмі крові. Абсорбція АСК може сповільнюватися в зв'язку з затримкою вивільнення в шлунку, освітою конкрементів в шлунку або в разі прийому препарату у вигляді таблеток, вкритих кишково-розчинною оболонкою.

Внаслідок складних патофізіологічних ефектів ознаками та симптомами отруєння саліцилатами можуть бути:

інтоксикація легкого та середнього ступеня тяжкості - тахіпное, гіперпное, дихальний алкалоз, підвищене потовиділення, нудота і блювота;

інтоксикація від середнього до тяжкого - респіраторний алкалоз, що супроводжується компенсаторним метаболічним ацидозом, гіперпірексія.

З боку дихальної системи: від гіперпное, некардіогенного набряку легенів аж до зупинки дихання і асфіксії.

З боку серцево-судинної системи: від аритмії, гіпотензії аж до зупинки серця.

Також відзначається дегідратація, олигоурия аж до розвитку ниркової недостатності, порушення метаболізму глюкози, кетоз, шлунково-кишкові кровотечі, гематологічні зміни - від гноблення тромбоцитів до коагулопатій.

З боку нервової системи: токсична енцефалопатія та пригнічення ЦНС, що виявляється сонливістю, порушенням свідомості аж до розвитку коми та судом.

Зміни з боку лабораторних та інших показників: алкалемія, алкалурія, ацидемія, ацидурия, зміни артеріального тиску, зміни на ЕКГ, гіпокаліємія, гіпернатріємія, гіпонатріємія, зміни функції нирок, гіперглікемія, гіпоглікемія (особливо у дітей). Підвищений рівень кетонових тіл, гіпопротромбінемія.

Лікування. Лікування інтоксикації, викликаної передозуванням АСК, визначається ступенем тяжкості, клінічними симптомами та забезпечується стандартними методами, які застосовують при отруєнні (промивання шлунка, прийом активованого вугілля, форсований діурез). Всі використовувані заходи повинні бути спрямовані на прискорення видалення препарату та відновлення електролітного балансу і КОР. Залежно від стану КОР та електролітного балансу проводять інфузійне введення розчинів електролітів. При серйозних отруєннях показаний гемодіаліз.

При температурі не вище 30 °C.

діюча речовина: ацетилсаліцилова кислота;

1 таблетка містить 500 мг ацетилсаліцилової кислоти;

допоміжні речовини: целюлоза порошкоподібна, крохмаль кукурудзяний.

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: білі, круглі таблетки з гравіюванням у вигляді «байєрівського хреста» з однієї сторони таблетки та напису «ASPIRIN 0.5» з іншої.

Аналгетики та антипіретики. Кислота ацетилсаліцилова.

Код АТХ N02В А01.

Фармакодинаміка

Ацетилсаліцилова кислота належить до групи нестероїдних протизапальних лікарських засобів (НПЗЗ) з аналгетичними, жарознижувальними та протизапальними властивостями. Механізм її дії полягає у необоротній інактивації ферментів циклооксигенази, що відіграють важливу роль при синтезі простагландинів.

При пероральному прийомі у дозах від 0,3 г до 1 г ацетилсаліцилову кислоту застосовують для полегшення болю і станів, які супроводжуються гарячкою, таких як застуда, для зниження температури і послаблення болю у суглобах та м’язах.

Ацетилсаліцилова кислота пригнічує агрегацію тромбоцитів, блокуючи синтез тромбоксану А_2.

Фармакокінетика

Після прийому внутрішньо ацетилсаліцилова кислота швидко та повністю всмоктується зі шлунково-кишкового тракту. Під час та після абсорбції вона перетворюється на основний активний метаболіт – саліцилову кислоту. Максимальна концентрація ацетилсаліцилової кислоти у плазмі крові досягається через 10-20 хвилин, саліцилатів – через 20-120 хвилин.

Ацетилсаліцилова та саліцилова кислоти повністю зв’язуються з білками плазми крові і швидко розподіляються в організмі.

Саліцилова кислота проникає крізь плаценту і екскретується у грудне молоко.

Саліцилова кислота метаболізується в печінці. Метаболітами саліцилової кислоти є саліцилсечова кислота, саліцилфенол глюкуронід, саліцилацил глюкуронід, гентизинова кислота та гентизинсечова кислота.

Кінетика виведення саліцилової кислоти залежить від дози, оскільки метаболізм обмежений активністю печінкових ферментів. Період напіввиведення залежить від дози і зростає від 2-3 годин при застосуванні низьких доз до 15 годин – при застосуванні високих доз. Саліцилова кислота та її метаболіти виводяться з організму переважно нирками.

• Лікування легкого та помірно вираженого, гострого больового синдрому (головний, зубний біль, біль у суглобах та зв’язках, біль у спині).
• Симптоматичне лікування лихоманки та/або больового синдрому при застудних захворюваннях.

• Гіперчутливість до ацетилсаліцилової кислоти, інших саліцилатів або до будь-якого компонента препарату.
• Бронхіальна астма, спричинена застосуванням саліцилатів або інших НПЗЗ в анамнезі.
• Гострі шлунково-кишкові виразки.
• Геморагічний діатез.
• Виражена ниркова недостатність.
• Виражена печінкова недостатність.
• Виражена серцева недостатність.
• Комбінація з метотрексатом у дозуванні 15 мг/тиждень або більше (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Аспірин^® застосовують з обережністю при:

• гіперчутливості до аналгетичних, протизапальних, протиревматичних засобів, а також при наявності алергії на інші речовини;
• шлунково-кишкових виразках в анамнезі, у тому числі при хронічній чи рецидивуючій виразковій хворобі або шлунково-кишкових кровотечах в анамнезі;
• одночасному застосуванні антикоагулянтів;
• порушеннях функції нирок або порушеннях кровообігу (таких як захворювання судин нирок, застійна серцева недостатність, дегідратація, масивні хірургічні втручання, сепсис або значні крововтрати), оскільки ацетилсаліцилова кислота може додатково підвищувати ризик пошкодження нирок та спричиняти гостру ниркову недостатність;
• порушеннях функції печінки.

У пацієнтів з алергічними ускладненнями, у тому числі з бронхіальною астмою, алергічним ринітом, кропив’янкою, шкірним свербежем, набряком слизової оболонки та поліпами носа, а також при їх поєднанні з хронічними інфекціями дихальних шляхів та у пацієнтів із гіперчутливістю до НПЗЗ на тлі лікування препаратом Аспірин^® можливий розвиток бронхоспазму, нападу бронхіальної астми або іншіх реакцій гіперчутливості.

В силу свого ефекту пригнічення агрегації тромбоцитів, який триває до кількох діб після застосування, ацетилсаліцилова кислота може підвищувати схильність до кровотеч під час та після хірургічних операцій (включаючи невеликі операції, наприклад видалення зубів).

При застосуванні малих доз ацетилсаліцилової кислоти може знижуватися виведення сечової кислоти. Це може призвести до нападу подаґри у пацієнтів, зі зниженим виведенням сечової кислоти.

У хворих з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази ацетилсаліцилова кислота може спричиняти гемоліз або гемолітичну анемію. Факторами, що підвищують ризик гемолізу, є, наприклад, застосування високих доз, гарячка або гострі інфекції.

Тривале застосування аналгетиків може призводити до появи головних болів.

Частий прийом знеболювальних засобів може викликати тимчасове порушення роботи нирок з ризиком розвитку ниркової недостатності (аналгетична нефропатія). Ризик є особливо високим, коли одночасно застосовуються декілька різних анальгетиків.

Протипоказані комбінації.

Застосування ацетилсаліцилової кислоти з метотрексатом у дозах 15 мг/тиждень і більше підвищує гематологічну токсичність метотрексату (зниження ниркового кліренсу метотрексату протизапальними агентами і витіснення саліцилатами метотрексату зі зв’язку з протеїнами плазми крові).

Комбінації, які потрібно застосовувати з обережністю.

При застосуванні ацетилсаліцилової кислоти з метотрексатом у дозах менше 15 мг/тиждень підвищується гематологічна токсичність метотрексату (зниження ниркового кліренсу метотрексату протизапальними агентами і витіснення саліцилатами метотрексату зі зв’язку з протеїнами плазми крові).

Одночасне застосування ібупрофену перешкоджає необоротному інгібуванню тромбоцитів ацетилсаліциловою кислотою. Лікування ібупрофеном пацієнтів з ризиком серцево-судинних захворювань може обмежувати кардіопротекторну дію ацетилсаліцилової кислоти.

При одночасному застосуванні високих доз саліцилатів із НПЗЗ (завдяки взаємопосилюючому ефекту) підвищується ризик виникнення виразок і шлунково-кишкових кровотеч.

При одночасному застосуванні препарату Аспірин^® та антикоагулянтів підвищується ризик розвитку кровотечі.

Одночасне застосування з урикозуричними засобами, такими як бензобромарон, пробенецид, знижує ефект виведення сечової кислоти (завдяки конкуренції виведення сечової кислоти нирковими канальцями).

При одночасному застосуванні з дигоксином концентрація останнього у плазмі крові підвищується внаслідок зниження ниркової екскреції.

При одночасному застосуванні високих доз ацетилсаліцилової кислоти та пероральних антидіабетичних препаратів групи похідних сульфонілсечовини або інсуліну посилюється гіпоглікемічний ефект останніх за рахунок гіпоглікемічного ефекту ацетилсаліцилової кислоти і витіснення сульфонілсечовини, зв’язаної з протеїнами плазми крові.

Діуретичні засоби у комбінації з високими дозами ацетилсаліцилової кислоти знижують клубочкову фільтрацію завдяки зниженню синтезу простагландинів у нирках.

Системні глюкокортикостероїди (за винятком гідрокортизону, який застосовують для замісної терапії при хворобі Аддісона). При застосуванні ацетилсаліцилової кислоти одночасно з кортикостероїдами знижується рівень саліцилатів у крові та підвищується ризик передозування після закінчення лікування, а також підвищується ризик розвитку шлунково-кишкових кровотеч.

Інгібітори АПФ у комбінації з високими дозами ацетилсаліцилової кислоти спричиняють зниження клубочкової фільтрації внаслідок інгібування вазодилататорних простагландинів та зниження гіпотензивного ефекту.

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну. Підвищується ризик кровотечі з верхніх відділів шлунково-кишкового тракту через можливість синергічного ефекту.

При одночасному застосуванні з вальпроєвою кислотою ацетилсаліцилова кислота витісняє її зі зв’язку з протеїнами плазми крові, підвищуючи токсичність останньої.

Етиловий спирт сприяє пошкодженню слизової оболонки шлунково-кишкового тракту і пролонгує час кровотечі внаслідок синергізму ацетилсаліцилової кислоти та алкоголю.

Вагітність.

Аспірин^® можна застосовувати у період вагітності тільки у тому випадку, коли інші лікарські засоби не є ефективними та тільки після оцінки співвідношення ризик/користь.

Пригнічення синтезу простагландинів може негативно вплинути на вагітність та/або ембріональний/внутрішньоутробний розвиток. Наявні дані епідеміологічних досліджень вказують на ризик викидня та вад розвитку плода після застосування інгібіторів синтезу простагландинів на початку вагітності. Ризик підвищується залежно від збільшення дози та тривалості терапії. Згідно з наявними даними зв’язок між прийомом ацетилсаліцилової кислоти і підвищеним ризиком викидня не підтверджено.

Наявні епідеміологічні дані щодо виникнення вад розвитку не є послідовними, проте підвищений ризик гастрошизису не може бути виключений при застосуванні ацетилсаліцилової кислоти. Результати проспективного дослідження впливу на ранніх термінах вагітності (1-4-й місяць) за участю приблизно 14 800 пар жінка-дитина не вказують на будь-який зв’язок із підвищеним ризиком розвитку мальформацій.

Дослідження на тваринах вказують на репродуктивну токсичність.

Під час І і ІІ триместру вагітності препарати, що містять ацетилсаліцилову кислоту, не слід призначати без чіткої клінічної необхідності. У жінок, які ймовірно можуть бути вагітними, або під час І і ІІ триместру вагітності доза препаратів, які містять ацетилсаліцилову кислоту, повинна бути якомога нижчою, а тривалість лікування якомога коротшою.

Під час ІІІ триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть впливати на плід таким чином:

• серцево-легенева токсичність (із передчасним закриттям артеріальної протоки і легеневою гіпертензією);
• порушення функції нирок з можливим подальшим розвитком ниркової недостатності з олігогідрамніоном.

На жінку і плід наприкінці вагітності інгібітори синтезу простагландинів можуть впливати таким чином:

• можливість подовження часу кровотечі, антиагрегантний ефект, який може виникнути навіть після дуже низьких доз;
• гальмування скорочень матки, що може призвести до затримки або подовження тривалості пологів.

Зважаючи на це, ацетилсаліцилова кислота протипоказана під час ІІІ триместру вагітності.

Фертильність

Існують певні свідчення, що препарати, які пригнічують синтез простагландинів, можуть порушувати репродуктивну функцію у жінок через вплив на овуляцію. Це явище має оборотний характер і зникає після відміни лікування.

Годування груддю.

Саліцилати та їх метаболіти проникають у грудне молоко у невеликій кількості.

Оскільки побічні реакції у немовлят, матері яких приймали ацетилсаліцилову кислоту, не спостерігалися, переривати годування груддю, як правило, не потрібно. При довготривалому застосуванні препарату або застосуванні ацетилсаліцилової кислоти у високих дозах слід вирішити питання щодо припинення годування груддю.

Не відзначалося впливу на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами.

Аспірин^® приймають внутрішньо після їди, запиваючи достатньою кількістю рідини.

Аспірин^® не можна застосовувати довше 3-5 діб без консультації лікаря.

Дорослі та діти віком від 15 років.

1-2 таблетки як одноразова доза. Повторний прийом можливий через 4-8 годин. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 4 г (8 таблеток).

Попередження.

Для хворих із супутніми порушеннями функції печінки або нирок необхідно знизити дозу препарату або збільшити інтервал між застосуваннями.

Діти.

Препарат застосовують дітям віком від 15 років.

Не слід застосовувати препарати, які містять ацетилсаліцилову кислоту, дітям із гострими респіраторними вірусними інфекціями (ГРВІ), які супроводжуються або не супроводжуються підвищенням температури тіла, без консультації лікаря. При деяких вірусних захворюваннях, особливо при ґрипі типу А, ґрипі типу В та вітряній віспі, існує ризик розвитку синдрому Рея, який є дуже рідкісною, але небезпечною для життя хворобою та потребує невідкладного медичного втручання. Ризик може бути підвищеним, якщо ацетилсаліцилова кислота застосовується як супутній лікарський засіб, проте причинно-наслідковий зв’язок у цьому випадку не доведений. Якщо вказані стани супроводжуються тривалим блюванням, це може бути ознакою синдрому Рея.

Саліцилатна токсичність (застосування понад 100 мг/кг/добу більше 2 діб може спричинити токсичність) можлива через хронічну інтоксикацію, що виникла внаслідок тривалої терапії, а також через гостру інтоксикацію (передозування), яка потенційно загрожує життю і причинами якої можуть бути, наприклад, випадкове застосування дітьми або передозування.

Хронічна інтоксикація саліцилатами може мати прихований характер, оскільки її ознаки неспецифічні. Помірна хронічна інтоксикація, спричинена саліцилатами, або саліцилізм, зазвичай настає тільки після повторного застосування великих доз.

Симптоми. Запаморочення, дзвін у вухах, глухота, пітливість, нудота та блювання, головний біль, сплутаність свідомості. Зазначені симптоми можна контролювати шляхом зниження дози. Дзвін у вухах можливий при концентрації саліцилатів у плазмі крові понад 150-300 мкг/мл. Більш серйозні побічні реакції спостерігаються при концентрації саліцилатів у плазмі крові більше 300 мкг/мл.

Про гостру інтоксикацію свідчить виражена зміна кислотно-лужного балансу, який залежить від віку пацієнта та тяжкості інтоксикації. У дітей найбільш характерним проявом є метаболічний ацидоз. Тяжкість стану не можна оцінити лише на підставі концентрації саліцилатів у плазмі крові. Абсорбція ацетилсаліцилової кислоти може уповільнюватися у зв’язку із затримкою шлункового вивільнення, формуванням конкрементів у шлунку або у разі прийому препарату у формі таблеток, вкритих кишковорозчинною оболонкою.

В силу складних патофізіологічних ефектів ознаками і симптомами отруєння саліцилатами можуть бути:

Інтоксикація від слабкої до помірної – тахіпное, гіперпное, дихальний алкалоз. Пітливість, нудота та блювання.

Інтоксикація від помірної до тяжкої – респіраторний алкалоз, що супроводжується компенсаторним метаболічним ацидозом, гіперпірексією. З боку дихальної системи: від гіперпное, некардіогенного набряку легень до зупинки дихання і асфіксії. З боку серцево-судинної системи: від аритмії, гіпотензії до зупинки серця. Також спостерігається дегідратація, олігоурія аж до ниркової недостатності; порушення метаболізму глюкози, кетоз; шлунково-кишкові кровотечі; гематологічні зміни – від пригнічення тромбоцитів до коагулопатій. З боку нервової системи: токсична енцефалопатія та пригнічення ЦНС, що проявляється у вигляді сонливості, пригнічення свідомості до розвитку коми та судом.

Зміни з боку лабораторних та інших показників: алкалемія, алкалурія, ацидемія, ацидурія, зміни артеріального тиску, зміни на ЕКГ, гіпокаліємія, гіпернатріємія, гіпонатріємія, зміни ниркової функції, гіперглікемія, гіпоглікемія (особливо у дітей). Підвищений рівень кетонових тіл, гіпопротромбінемія.

Лікування.

Лікування інтоксикації, спричиненої передозуванням ацетилсаліцилової кислоти, визначається ступенем тяжкості, клінічними симптомами та забезпечується стандартними методами, які застосовують при отруєнні (промивання шлунка, застосування активованого вугілля, форсований діурез). Усі застосовані заходи мають бути спрямовані на прискорення видалення препарату та відновлення електролітного і кислотно-лужного балансу. Залежно від стану кислотно-лужної рівноваги та електролітного балансу проводять інфузійне введення розчинів електролітів. При серйозних отруєннях показаний гемодіаліз.

З боку шлунково-кишкового тракту. Диспепсія, біль у епігастральній ділянці та абдомінальний біль, печія; в окремих випадках – запалення шлунково-кишкового тракту, ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту, які можуть у поодиноких випадках спричинити шлунково-кишкові кровотечі та перфорації з відповідними лабораторними та клінічними проявами.

Рідко – транзиторна печінкова недостатність із підвищенням рівня печінкових трансаміназ.

З боку крові та лімфатичної системи. Внаслідок антиагрегантної дії на тромбоцити ацетилсаліцилова кислота може підвищувати ризик розвитку кровотеч. Спостерігалися такі кровотечі як періопераційні кровотечі, гематоми, урогенітальні кровотечі, носові кровотечі, кровотечі з ясен; рідко або дуже рідко – серйозні кровотечі, такі як шлунково-кишкові кровотечі та церебральні геморагії (особливо у пацієнтів із неконтрольованою артеріальною гіпертензією та/або при одночасному застосуванні антигемостатичних засобів), які у поодиноких випадках можуть загрожувати життю.

Кровотечі можуть призвести до гострої та хронічної постгеморагічної анемії/залізодефіцитної анемії (внаслідок так званої прихованої мікрокровотечі) з відповідними лабораторними проявами і клінічними симптомами, такими як астенія, блідість шкірного покриву, гіпоперфузія.

У хворих з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази тяжкого ступеня повідомлялося про гемоліз та розвиток гемолітичної анемії.

З боку імунної системи. У пацієнтів з індивідуальною підвищеною чутливістю до саліцилатів можливий розвиток алергічних реакцій, включаючи такі симптоми, як висипання, кропив’янка, свербіж, екзема, риніт, закладеність носа, зниження артеріального тиску. Дуже рідко спостерігали тяжкі реакції гіперчутливості, включаючи анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк, та некардіогенний набряк легень. У хворих на бронхіальну астму можливе збільшення частоти виникнення бронхоспазму; алергічних реакцій від незначного до помірного ступеня, які потенційно вражають шкіру, дихальну систему, шлунково-кишковий тракт і серцево-судинну систему.

З боку нервової системи.Головний біль, запаморочення, порушення слуху; дзвін у вухах та сплутаність свідомості можуть бути ознаками передозування.

З боку сечовидільної системи. Повідомлялося про порушення функції нирок та розвиток гострої ниркової недостатності.

5 років.

Не застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Зберігати при температурі не вище 30 °C у недоступному для дітей місці.

Застосування метотрексату у дозах 15 мг/тиждень і більше підвищує гематологічну токсичність метотрексату (зниження ниркового кліренсу метотрексату протизапальними агентами і витіснення саліцилатами метотрексату зі зв’язку з протеїнами плазми крові).

По 10 таблеток у блістері; по 1 або по 2, або по 10 блістерів у картонній коробці.

Без рецепта.

Байєр Біттерфельд ГмбХ, Німеччина/

Bayer Bitterfeld GmbH, Germany.

Ортштайль Греппін, Сейлгастер Шоссе 1, 06803 Біттерфельд-Вольфен, Німеччина/

OrtsteilGreppin, Salegaster Chaussee 1, 06803 Bitterfeld-Wolfen, Germany.