Упаковка / 28 шт.
517.00 грн.блістер / 14 шт.
258.50 грн.Торгівельна назва | Атаканд |
Діючі речовини | Кандесартан |
Кількість діючої речовини: | 8 мг |
Форма випуску: | таблетки для внутрішнього застосування |
Кількість в упаковці: | 28 таблеток (2 блістери по 14 шт.) |
Первинна упаковка: | блістер |
Спосіб застосування: | Орально |
Взаємодія з їжею: | Не має значення |
Температура зберігання: | від 5°C до 30°C |
Чутливість до світла: | Не чутливий |
Ознака: | Імпортний |
Походження: | Хімічний |
Ринковий статус: | Брендований дженерик |
Виробник: | АСТРА ЗЕНЕКА АБ |
Країна виробництва: | Швеція |
Заявник: | AstraZeneca |
Умови відпуску: | За рецептом |
Код АТС C Препарати для лікування захворювань серцево-судинної системи C09 Засоби для зниження артеріального тиску (Препарати, що впливають на ренін-ангіотензинову систему) C09C Прості препарати антагоністів ангіотензину II C09CA Прості препарати антагоністів ангіотензину II C09CA06 Кандесартан |
Ангіотензин ii - первинний вазоактивний гормон ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, відіграє роль в патофізіології аг, серцевої недостатності та інших серцево-судинних порушеннях. основні фізіологічні ефекти ангіотензину ii, такі як звуження кровоносних судин, стимуляція секреції альдостерону, регуляція сольового і водного гомеостазу та стимуляція росту клітин, є опосередкованими через рецептор типу 1 (АТ 1).
Кандесартану цилексетил - пролекарство, придатне для перорального застосування. Кандесартан швидко перетворюється в активну речовину шляхом складноефірного гідролізу під час абсорбції в шлунково-кишковому тракті. Кандесартан - антагоніст рецептора ангіотензину II, селективного для рецепторів АТ 1, з міцним зв'язуванням з рецептором і повільної дисоціацією з ним. Кандесартан не пригнічує АПФ, який перетворює ангіотензин I в ангіотензин II і руйнує брадикінін. Вплив на АПФ і потенціювання брадикініну або речовини Р відсутні. У контрольованих клінічних дослідженнях, в яких кандесартан порівнювали з інгібіторами АПФ, частота виникнення кашлю була нижчою у пацієнтів, які отримували кандесартана цилексетил. Кандесартан не зв'язується і не блокує рецептори інших гормонів або іонні канали, які відіграють важливу роль в серцево-судинної регуляції. Антагонізм рецепторів ангіотензину II (АТ 1) призводить до дозозалежного підвищення рівня реніну плазми, рівнів ангіотензину I і II, а також до зниження концентрації альдостерону в плазмі крові.
Артеріальна гіпертензія
При АГ кандесартан призводить до дозозалежного тривалого зниження артеріального тиску. Антигіпертензивна активність зумовлена зниженням системного периферичного опору, яке не супроводжується рефлекторним підвищенням частоти серцевих скорочень. Ніщо не вказує на серйозну або посилену гіпотензію після прийому першої дози або на реактивний ефект після припинення лікування.
Після прийому разової дози кандесартану цилексетилу початок антигіпертензивного ефекту настає протягом 2 ч. При постійній терапії максимальне зниження артеріального тиску з будь-якої дозою досягається протягом 4 тижнів і підтримується при тривалому лікуванні. Згідно з даними метааналізу середній додатковий ефект підвищення дози з 16 до 32 мг 1 раз на добу був незначним. З урахуванням межиндивидуальной варіабельності у деяких пацієнтів можливий ефект вище середнього. При застосуванні кандесартану цилексетилу 1 раз на добу забезпечується ефективне та рівномірне зниження АТ протягом 24 год з незначним розходженням між ефектами максимальної і мінімальної дози.
Кандесартан підвищує нирковий кровообіг і / або не впливає на швидкість гломерулярної фільтрації, або підвищує її, в той час як судинний опір і фільтраційна фракція знижені. У пацієнтів з АГ і цукровим діабетом II типу терапія кандесартаном цилексетилом по 8-16 мг протягом 12 тижнів не викликала побічного ефекту щодо рівня глюкози в крові або ліпідного профілю.
Серцева недостатність
Лікування кандесартаном цилексетилом знижує смертність і рівень госпіталізації через серцеву недостатність і усуває симптоми у пацієнтів з порушенням систолічної функції лівого шлуночка.
Позитивний вплив кандесартану на зниження смертності внаслідок серцево-судинних захворювань або частоту першої госпіталізації внаслідок хронічної серцевої недостатності (ХСН) було незмінним незалежно від віку, статі та супутнього лікування. Кандесартан був також ефективний у пацієнтів, які одночасно приймали як блокатори β-адренорецепторів, так і інгібітори АПФ, позитивний ефект досягався незалежно від того, чи брав пацієнт інгібітори АПФ в рекомендованій дозі.
У пацієнтів з ХСН і порушенням систолічної функції лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка ≤40%) кандесартан знижує системний судинний опір і легеневе капілярний тиск, підвищує активність реніну та концентрацію ангіотензину II в плазмі крові, а також знижує рівень альдостерону.
Абсорбція і розподіл
Після перорального застосування кандесартан цилексетил перетворюється в активну речовину кандесартан. Абсолютна біодоступність - 40%. Середня З max в сироватці крові досягається через 3-4 години після прийому препарату, зростаючи лінійно з підвищенням доз в межах терапевтичної дози. Відмінності у фармакокінетиці, пов'язаної зі статевими відмінностями, не зазначені. Прийом їжі не робить істотного впливу на такий показник кандесартана, як AUC. Кандесартан значною мірою (99%) зв'язується з білками плазми крові. Відомий обсяг розподілу - 0,1 л/кг маси тіла.
Метаболізм і виведення
Виводиться в незміненому вигляді з сечею і жовчю і лише в незначній кількості шляхом печінкового метаболізму. Кінцевий Т ½ - близько 9 год. Після багаторазового прийому акумуляції не відзначено.
Загальний кліренс плазми крові - близько 0,37 мл/хв / кг, а нирковий кліренс - приблизно 0,19 мл/хв / кг. Виділення кандесартана нирками відбувається як шляхом гломерулярної фільтрації, так і активної тубулярної секреції. Після перорального прийому в дозі 14 С-маркованого кандесартану цилексетилу близько 26% дози виводиться з сечею у вигляді кандесартану та 7% - неактивного метаболіту, хоча близько 56% дози - з калом у вигляді кандесартану та 10% - неактивного метаболіту.
У осіб похилого віку (65 років) З max і AUC кандесартану підвищені приблизно на 50 і 80% відповідно в порівнянні з пацієнтами молодого віку. Проте, реакція АТ і частота виникнення побічних ефектів є однаковими після прийому препарату у встановленій дозі у пацієнтів молодого та похилого віку.
У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості в порівнянні з пацієнтами з нормальною нирковою функцією С max і AUC кандесартану підвищувались під час багаторазового прийому приблизно на 50 і 70% відповідно, проте показник Т ½ залишався незмінним. Відповідні зміни у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю становили близько 50 і 110% відповідно. Кінцевий Т ½ кандесартана був приблизно подвоєний у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю. Показник AUC у хворих, які перебувають на гемодіалізі, був подібним до того у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю.
У пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня виявляли підвищення AUC на 23%.
Есенціальна гіпертензія. серцева недостатність і порушення систолічної функції лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка ≤40%) в якості додаткової терапії до лікування інгібіторами апф або в разі їх непереносимості.
Аг
Рекомендована початкова і звичайна підтримуюча доза становить 8 мг 1 раз на добу. Дозу можна підвищувати до 16 мг 1 раз на добу. Якщо достатній контроль артеріального тиску не досягається через 4 тижні лікування дозою 16 мг 1 раз на добу, то її можна підвищити до максимальної - 32 мг 1 раз на добу. Якщо контроль кров'яного тиску не досягається застосуванням препарату в цій дозі, слід розглянути доцільність альтернативних методів лікування.
Терапію необхідно коригувати відповідно до реакції. Максимальний антигіпертензивний ефект досягається протягом 4 тижнів від початку лікування.
Особи похилого віку
Початкова доза не потребує корекції.
Пацієнти зі зменшеним ОЦК
Для пацієнтів з ризиком розвитку артеріальної гіпотензії, наприклад, для хворих з можливим зменшенням об'єму циркулюючої крові, слід розглядати початкову дозу 4 мг.
Ниркова недостатність
У пацієнтів з нирковою недостатністю, включаючи які перебувають на гемодіалізі, початкова доза становить 4 мг. Дозу необхідно коригувати відповідно до реакції. Досвід застосування у хворих з тяжкою нирковою недостатністю або нирковою недостатністю термінальної стадії (кліренс креатиніну 15 мл/хв) обмежений.
печінкова недостатність
Пацієнтам з печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня рекомендується початкова доза препарату 2 мг 1 раз на добу. Дозу можна коригувати відповідно до реакції. Досвід застосування у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю відсутній.
супутня терапія
Як встановлено, додаткове застосування гідрохлоротіазиду у поєднанні з Атакандом обумовлює адитивний антигіпертензивний ефект.
Пацієнти негроїдної раси
Антигіпертензивний ефект кандесартану менш виражений, ніж у пацієнтів європеоїдної раси. Титрування Атаканду в сторону підвищення і супутня терапія для контролю АТ частіше необхідні у пацієнтів негроїдної раси, ніж у осіб європеоїдної раси.
Серцева недостатність
Рекомендована початкова доза Атаканду становить 4 мг 1 раз на добу. Титрування в сторону підвищення до цільової дозі 32 мг 1 раз на добу або максимальної яку переносять дозі здійснюється шляхом подвоєння дози через період, що становить не менше 2 тижнів.
Особливі категорії пацієнтів
Для пацієнтів похилого віку або зі зменшенням об'єму циркулюючої крові, нирковою або печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня корекції початкової дози не потрібна.
супутня терапія
Атаканд можна призначати разом з іншими препаратами для лікування серцевої недостатності, включаючи інгібітори АПФ, блокатори β-адренорецепторів, діуретики та препарати дигіталісу або комбінацію цих лікарських засобів.
Застосування. Атаканд приймають 1 раз на добу разом з їжею або без неї.
Діти та підлітки
Безпека і ефективність Атаканду для дітей і підлітків (до 18 років) не встановлені.
Гіперчутливість до кандесартану цилексетилом або будь-якої допоміжної речовини; період вагітності та годування груддю; тяжка печінкова недостатність і / або застій жовчі (холестаз).
При лікуванні аг
Під час контрольованих клінічних досліджень побічні ефекти були легкими, тимчасовими та порівнянними з плацебо. Загальна частота виникнення побічних ефектів не вказувала на залежність від дози або віку. Частота відмови від терапії через побічні реакції була подібною у кандесартану цилексетилу (3,1%) і плацебо (3,2%).
Повідомлялося про наступні поширених (1/100) побічні реакції (частота виникнення побічних ефектів, які як мінімум на 1% перевищували частоту виникнення таких ефектів при застосуванні плацебо):
з боку нервової системи: запаморочення, головний біль;
інфекції та інвазії: інфекції дихальних шляхів.
Результати лабораторних досліджень
Клінічно значущого впливу Атаканду на лабораторні показники не спостерігалося. При застосуванні інших інгібіторів ренін-ангіотензин-альдостеронової системи виявляли незначне зниження гемоглобіну. Підвищувався рівень креатиніну, сечовини або калію та знижувався рівень натрію. Про підвищення АлАТ, яке розцінювали як побічне явище, не набагато частіше повідомлялося при застосуванні Атаканду, ніж плацебо (1,3 проти 0,5%). Для пацієнтів, які отримують Атаканд, постійний моніторинг лабораторних показників не є необхідним. Проте, пацієнтам з нирковою недостатністю рекомендується періодично проводити моніторинг рівня калію і креатиніну в сироватці крові.
При серцевої недостатності: профіль побічної дії Атаканду у пацієнтів з серцевою недостатністю відповідає фармакологічним властивостям цього препарату та стану здоров'я пацієнтів. До поширених побічних реакцій (≥1 / 100, 1/10), виявленим під час проведення клінічних досліджень, відносились:
З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпотензія.
Порушення метаболізму і харчування: гіперкаліємія.
З боку сечовидільної системи: ниркова недостатність.
Показники лабораторних досліджень: підвищення рівня креатиніну, сечовини та калію. Рекомендується періодичний моніторинг рівня креатиніну та калію в сироватці крові.
Постмаркетингове дослідження: про наступні побічні явища повідомлялось дуже рідко (1/10 000):
з боку системи крові: лейкопенія, нейтропенія і агранулоцитоз;
порушення метаболізму і харчування: гіперкаліємія, гіпонатріємія;
з боку нервової системи: запаморочення, головний біль;
з боку шлунково-кишкового тракту: нудота;
з боку печінки: підвищення рівня ферментів печінки, аномалія печінкової функції або гепатит;
з боку шкіри та підшкірної тканини: ангіоневротичний набряк, висип, кропив'янка, свербіж;
з боку скелетно-м'язової системи, сполучної тканини: біль у спині, артралгія, міалгія;
з боку сечовидільної системи: порушення функції нирок, включаючи ниркову недостатність у схильних до цього пацієнтів.
Ниркова недостатність
Як і у випадку з іншими препаратами, які інгібують ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, можна очікувати зміни ниркової функції у схильних до цього пацієнтів, які приймають Атаканд.
При застосуванні Атаканду у пацієнтів з АГ і нирковою недостатністю рекомендується періодичний моніторинг рівня калію і креатиніну в сироватці крові. Досвід застосування у хворих з тяжкою нирковою недостатністю або нирковою недостатністю термінальної стадії (кліренс креатиніну 15 мл/хв) обмежений. У цих пацієнтів необхідно титрувати Атаканд в поєднанні з моніторингом АТ.
Оцінка стану пацієнтів із серцевою недостатністю повинна включати періодичну оцінку ниркової функції, особливо у осіб похилого віку старше 75 років і у хворих з нирковою недостатністю. Під час титрування дози Атаканду рекомендується моніторинг рівня креатиніну та калію в сироватці крові. Клінічні дослідження за участю пацієнтів з серцевою недостатністю не включали осіб з рівнем креатиніну в сироватці крові 265 ммоль / л (3 мг/дл).
Супутня терапія інгібітором АПФ при серцевій недостатності
Ризик побічних ефектів, особливо при недостатності ниркової функції та гіперкаліємії, може підвищитися при застосуванні кандесартану в комбінації з інгібітором АПФ. Ці пацієнти вимагають регулярного і ретельного спостереження.
гемодіаліз
Під час проведення діалізу АТ може бути особливо чутливо до блокади рецептора АТ 1 внаслідок зменшення обсягу плазми крові та активації ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. Для пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, необхідно уважно титрувати Атаканд і ретельно контролювати артеріальний тиск.
Стеноз ниркової артерії
Інші лікарські засоби, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, наприклад, інгібітори АПФ, можуть підвищувати рівень сечовини крові та креатиніну сироватки крові у пацієнтів з білатеральним стенозом ниркової артерії або стенозом артерії, що веде до однієї нирці. Подібний ефект можна очікувати при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II.
трансплантація нирки
Досвід застосування Атаканду у пацієнтів, які нещодавно перенесли трансплантацію нирки, відсутній.
артеріальна гіпотензія
Під час застосування Атаканду у пацієнтів з серцевою недостатністю може виникнути гіпотензія. Як це описується для інших препаратів, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, гіпотензія також може виникнути у пацієнтів з АГ і зниженим ОЦК, наприклад ті, хто приймає діуретики у високих дозах. На початку терапії слід дотримуватися обережності та спробувати коригувати гіповолемію.
Анестезія та хірургічні втручання
У пацієнтів, які отримують лікування антагоністами рецепторів ангіотензину II, гіпотензія може розвинутися під час анестезії та хірургічних втручань внаслідок блокади ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. У дуже рідкісних випадках гіпотензія може бути настільки важкою, що буде потрібно застосування в / в рідин і / або вазопресорів.
Стеноз аорти та мітрального клапана (обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія)
Як і у випадку з іншими судинорозширювальними засобами, особливу обережність необхідно дотримувати при лікуванні пацієнтів з гемодинамічно значущим стенозом аорти або мітрального клапана, або обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією.
Первинний гіперальдостеронізм
Пацієнти з первинним гиперальдостеронизмом зазвичай не реагують на антигіпертензивні лікарські засоби, що діють шляхом пригнічення ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. Таким чином застосовувати Атаканд не рекомендується.
гіперкаліємія
Досвід застосування інших лікарських засобів, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, припускає, що супутнє застосування Атаканду одночасно з калійзберігаючимидіуретиками, калієвими добавками, замінниками солі, що містять калій, або іншими лікарськими засобами, які можуть підвищити рівень калію (наприклад, гепарин), може привести до підвищення рівня калію в сироватці крові у пацієнтів з АГ.
У хворих із серцевою недостатністю, які приймають Атаканд, може виникнути гіперкаліємія. Під час лікування Атакандом у пацієнтів з серцевою недостатністю рекомендується періодично контролювати рівень калію в сироватці крові, особливо якщо цей препарат приймають одночасно з інгібіторами АПФ і калійзберігаючимидіуретиками, наприклад, зі спіронолактоном.
Загальні відомості
У пацієнтів, судинний тонус і функція нирок яких залежать переважно від активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (наприклад, хворі з тяжкою застійною серцевою недостатністю або з захворюванням нирок, включаючи стеноз ниркової артерії), лікування іншими лікарськими засобами, що впливають на цю систему, асоціювалося з гострої гіпотензією, азотемією, олігурією або в рідкісних випадках з гострою нирковою недостатністю. Можливість подібних ефектів не можна виключати при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II. Як і у випадку з будь-яким іншим антигіпертензивним препаратом, надмірне зниження артеріального тиску у пацієнтів з ішемічною кардіопатією або ішемічним цереброваскулярним захворюванням може призвести до інфаркту міокарда або інсульту.
Атаканд не слід приймати пацієнтам з рідкісними спадковими проблемами непереносимості галактози, лактазной недостатності Лаппа або мальабсорбції глюкози-галактози.
Період вагітності та годування груддю
Існують обмежені дані щодо призначення Атаканду в період вагітності, яких недостатньо, щоб зробити висновки про потенційний ризик для плоду при застосуванні препарату в I триместр. Ниркова перфузия плода, що формується в II триместр, залежить від розвитку ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. Ризик для плода підвищується, якщо приймати Атаканд в II або III триместр вагітності. Застосування в цей період лікарських засобів, що діють безпосередньо на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, може заподіяти шкоду плоду та новонародженому (гіпотензія, ниркова дисфункція, олігурія і / або анурія, олігогідрамніон, гіпоплазія черепа, затримка внутрішньоутробного розвитку) і привести до летального результату. Описані випадки гіпоплазії легенів, аномалій обличчя та контрактур кінцівок.
Дослідження на тваринах із застосуванням кандесартану цилексетилу виявлено пошкодження нирок у плода на пізніх термінах вагітності та новонароджених. Цей механізм вважається фармакологічно опосередкованим внаслідок впливу на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему.
З урахуванням вищенаведеної інформації Атаканд не рекомендується застосовувати в період вагітності. Якщо вагітність визначається під час лікування, застосування Атаканду необхідно припинити.
Не встановлено, чи виділяється кандесартан в грудне молоко, але через потенційного небажаного дії на дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, Атаканд не слід застосовувати в період годування груддю.
Малоймовірно вплив препарату на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Під час керування транспортними засобами та роботи з механізмами слід враховувати запаморочення і втомлюваність, які можуть виникнути в період лікування.
Клінічно значущої взаємодії не виявлено. з'єднання, які вивчалися в клінічних фармакокінетичних дослідженнях, включали гідрохлортіазид, варфарин, дигоксин, пероральні контрацептиви (тобто етинілестрадіол / левоноргестрел), глібенкламід, ніфедипін та еналаприл.
Кандесартан незначною мірою виводиться шляхом печінкового метаболізму (CYP 2C9). Дані проведених досліджень взаємодії свідчать про відсутність впливу на CYP 2C9 та CYP 3А4, проте вплив на інші ізоферменти Р450 невідомі.
Антигіпертензивний ефект кандесартану може посилюватися іншими лікарськими засобами, здатними знижувати артеріальний тиск, незалежно від того, призначені вони як антигіпертензивний засіб або за іншими показниками.
Досвід застосування інших лікарських засобів, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, припускає, що супутнє застосування калійзберігаючих діуретиків, калієвих добавок, замінників солі, що містять калій, або інших лікарських засобів, які можуть підвищити рівень калію (наприклад, гепарин), може призвести до підвищенню рівня калію в сироватці крові.
Існують повідомлення про зворотне підвищення концентрації літію в сироватці крові та його токсичності під час супутнього застосування літію з інгібіторами АПФ. Подібний ефект може виникнути з антагоністами рецептора ангіотензину II. Тому при одночасному застосуванні рекомендується ретельний моніторинг рівня літію в сироватці крові.
При одночасному застосуванні антагоністів рецептора ангіотензину II з НПЗП (наприклад селективними інгібіторами ЦОГ-2, ацетилсаліциловою кислотою (3 г/добу) і неселективними НПЗП) може виникнути зниження антигіпертензивного ефекту.
Як і у випадку з інгібіторами АПФ, супутнє застосування антагоністів рецептора ангіотензину II і нестероїдних протизапальних засобів може підвищити ризик погіршення ниркової функції, включаючи можливу ОПН і підвищення рівня калію в сироватці крові, особливо у пацієнтів з порушенням ниркової функції. Цю комбінацію слід застосовувати з обережністю, особливо в осіб похилого віку. Пацієнти повинні отримувати достатню кількість рідини, а також слід враховувати необхідність моніторингу ниркової функції на початку супутньої терапії та періодично протягом усього курсу лікування.
Прийом їжі не впливає на біодоступність кандесартану.
Симптоми: гіпотензія і запаморочення. в інформації про індивідуальному випадку передозування (до 672 мг кандесартану цилексетилу) повідомлялося про одужання пацієнта без наслідків.
Лікування: симптоматичне, контроль життєво важливих функцій. Пацієнта слід покласти на спину з піднятими нижніми кінцівками. Якщо цього недостатньо, необхідно збільшити обсяг плазми крові шляхом інфузії, наприклад ізотонічного сольового розчину. Кандесартан не виводиться за допомогою гемодіалізу.
При температурі до 30 °C.
Опис препарату Атаканд табл. 8мг №28 на цій сторінці — спрощена авторська версія сайту apteka911, створена на підставі інструкції/ій по застосуванню. Перед придбанням або використанням препарату ви повинні проконсультуватися з лікарем і ознайомитися з оригінальною інструкцією виробника (додається до кожної упаковки препарату).
Інформація про препарат надана виключно з ознайомлювальною метою і не має бути використана як керівництво до самолікування. Тільки лікар може прийняти рішення про призначення препарату, а також визначити дози та способи його застосування.
Упаковка / 28 шт.
517.00 грн.діюча речовина: 1 таблетка містить: кандесартану цилексетил 8 мг або 16 мг;
допоміжні речовини: кальцію карбоксиметилцелюлоза; гідроксипропілцелюлоза; заліза оксид (Е 172); лактоза, моногідрат; магнію стеарат; крохмаль кукурудзяний; поліетиленгліколь 8000.
Таблетки.
Основні фізико-хімічні властивості:
8 мг: світло-рожева, кругла, двоопукла таблетка, з насічкою та гравіруванням на одному боці та 008 на другому боці;
16 мг: рожева, кругла, двоопукла таблетка, з насічкою та гравіруванням на одному боці та 016 на другому боці.
Антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ. Код АТХ С09С A06.
Механізм дії
Ангіотензин II – головний вазоактивний гормон ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, що відіграє роль у патофізіологічному механізмі розвитку гіпертензії, серцевої недостатності та інших серцево-судинних захворювань. Він також відіграє роль у патогенезі гіпертрофії та ураження органів-мішеней. Основні фізіологічні ефекти ангіотензину II, такі як вазоконстрикція, стимуляція альдостерону, регуляція сольового та водного гомеостазу і стимуляція росту клітин, відбуваються з участю рецепторів типу 1 (АТ1).
Фармакодинамічні ефекти
Кандесартану цилексетил є препаратом-попередником, придатним для перорального застосування. Він швидко перетворюється в активну речовину, кандесартан, шляхом ефірного гідролізу під час всмоктування з травного тракту. Кандесартан є АРАII, селективним щодо рецепторів АТ1, з міцним зв’язуванням і повільним від’єднанням від рецептора. Він не має агоністичної активності.
Кандесартан не інгібує АПФ, що перетворює ангіотензин I до ангіотензину II і руйнує брадикінін. Не відзначено впливу на АПФ і потенціювання брадикініну або субстанції Р. У контрольованих клінічних дослідженнях, в яких порівнювали кандесартан з інгібіторами АПФ, частота виникнення кашлю була нижчою у пацієнтів, які отримували кандесартану цилексетил. Кандесартан не зв’язує та не блокує рецептори інших гормонів або іонні канали, важливі у регуляції серцево-судинної системи. Антагонізм до рецепторів ангіотензину II (АТ1) призводить до дозозалежного підвищення плазмових рівнів реніну, ангіотензину I і ангіотензину II, а також до зменшення плазмової концентрації альдостерону.
Клінічна ефективність та безпека
Артеріальна гіпертензія
При артеріальній гіпертензії кандесартан спричиняє дозозалежне довготривале зниження артеріального тиску. Антигіпертензивна дія відбувається за рахунок зменшення системного периферичного опору без рефлекторного підвищення частоти серцевих скорочень. Вказівки на серйозну або посилену гіпотензію після прийому першої дози або синдром відміни після припинення лікування відсутні.
Після застосування разової дози кандесартану цилексетилу початок антигіпертензивного ефекту зазвичай спостерігається протягом 2 годин. При тривалому лікуванні основне зменшення артеріального тиску при застосуванні будь-якої дози зазвичай досягається протягом чотирьох тижнів і зберігається впродовж довгострокового лікування. Згідно з даними мета-аналізу, середній додатковий ефект при збільшенні дози від 16 мг до 32 мг 1 раз на добу був незначним. Враховуючи індивідуальні особливості, у деяких пацієнтів можна очікувати більш виражений ефект, ніж середній. Кандесартану цилексетил при застосуванні 1 раз на добу забезпечує ефективне і поступове зниження артеріального тиску протягом 24 годин із незначною відмінністю між максимальним і мінімальним ефектами під час інтервалу дозування. Антигіпертензивний ефект і переносимість кандесартану та лозартану порівнювали у ході двох рандомізованих, подвійних сліпих досліджень з участю загалом 1268 пацієнтів із легкою або помірною гіпертензією. Мінімальне зниження артеріального тиску (систолічного/діастолічного) становило 13,1/10,5 мм рт. ст. при застосуванні 32 мг кандесартану цилексетилу 1 раз на добу і 10,0/8,7 мм рт. ст. при застосуванні 100 мг лозартану калію 1 раз на добу (різниця у зниженні артеріального тиску 3,1/1,8 мм рт. ст., р<0,0001/р<0,0001).
При застосуванні кандесартану цилексетилу разом із гідрохлоротіазидом спостерігається додаткове зниження артеріального тиску. Посилений антигіпертензивний ефект також відзначається, якщо кандесартану цилексетил комбінувати з амлодипіном або фелодипіном.
Лікарські засоби, які блокують ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, мають менш виражений антигіпертензивний ефект у пацієнтів негроїдної раси (зазвичай популяція з низьким рівнем реніну), ніж у пацієнтів інших рас. Це також характерно для кандесартану.
Кандесартан посилює нирковий кровотік і не впливає або підвищує швидкість клубочкової фільтрації за рахунок зменшення ниркового судинного опору і фракції фільтрації. У тримісячному клінічному дослідженні з участю пацієнтів із гіпертензією, цукровим діабетом ІІ типу і мікроальбумінурією антигіпертензивне лікування кандесартаном цилексетилом зменшувало виділення альбуміну з сечею. На даний час даних щодо впливу кандесартану на прогресування діабетичної нефропатії немає.
Вплив кандесартану цилексетилу у дозах 8-16 мг (середня доза – 12 мг) 1 раз на добу на серцево-судинну захворюваність і летальність оцінювали у ході рандомізованого клінічного дослідження з участю 4937 пацієнтів літнього віку (віком 70-89 років; 21 % віком від 80 років) з легкою та помірною гіпертензією із середньою тривалістю 3,7 року (Study on COgnition and Prognosis in the Elderly – Дослідження когнітивної здатності та прогнозу у пацієнтів літнього віку). Пацієнти отримували кандесартану цилексетил або плацебо разом з іншим антигіпертензивним лікуванням, що додавали при необхідності. Артеріальний тиск знижувався з 166/90 до 145/80 мм рт. ст. у групі лікування кандесартаном і з 167/90 до 149/82 мм рт. ст. у контрольній групі. Статистично значущої різниці у первинній кінцевій точці, кількості великих серцево-судинних явищ. Зареєстровано 26,7 явищ на 1000 пацієнто-років у групі лікування кандесартаном проти 30,0 явищ на 1000 пацієнто-років у контрольній групі.
Серцева недостатність
Лікування кандесартаном цилексетилом знижує летальність, знижує кількість госпіталізацій з приводу серцевої недостатності і полегшує симптоми у пацієнтів із систолічною дисфункцією лівого шлуночка, що було відзначено у ході програми «Кандесартан при серцевій недостатності – оцінка зниження летальності та захворюваності» (CHARM).
Ця плацебо-контрольована подвійна сліпа дослідницька програма з участю пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН) функціональних класів II-IV за класифікацією Нью-Йоркської кардіологічної асоціації (NYHA) складалася з трьох окремих досліджень: CHARM-Альтернатива (n=2028) з участю пацієнтів з ФВЛШ ≤ 40 %, яких не лікували інгібіторами АПФ через непереносимість (переважно внаслідок кашлю, 72 %), CHARM-Додавання (n=2548) за участю пацієнтів з ФВЛШ ≤ 40 %, які отримували інгібітори АПФ, і CHARM-Збереження (n=3023) за участю пацієнтів з ФВЛШ ≥ 40 %.
У дослідженні CHARM-Альтернатива композитна кінцева точка серцево-судинної летальності або першої госпіталізації з приводу ХСН була значно меншою при лікуванні кандесартаном порівняно з плацебо. (Відносний ризик зменшувався на 23 %). Композитна кінцева точка летальності з будь-якої причини або першої госпіталізації з приводу ХСН також була значно знижена у групі кандесартану з абсолютною різницею у 6,0 %. Обидві складові цих композитних кінцевих точок – летальність і захворюваність (госпіталізація з приводу ХСН) – свідчать на користь сприятливого ефекту кандесартану. Лікування кандесартаном цилексетилом призводило до покращення функціонального класу за NYHA (р=0,008).
У дослідженні CHARM-Додавання композитна кінцева точка серцево-судинної летальності або першої госпіталізації з приводу ХСН була значно зниженою у групі кандесартану порівняно з плацебо. (Відносний ризик зменшувався на 15 %). Композитна кінцева точка летальності з будь-якої причини або першої госпіталізації з приводу ХСН також була значно знижена у групі кандесартану, з абсолютною різницею у 3,9 %. Обидві складові цих композитних кінцевих точок – летальність і захворюваність – свідчать на користь сприятливого ефекту кандесартану. Лікування кандесартаном цилексетилом призводило до покращення функціонального класу за NYHA (р=0,020).
У дослідженні CHARM-Збереження статистично значущого зменшення композитних точок серцево-судинної летальності або першої госпіталізації з приводу ХСН досягнуто не було.
Летальність з будь-яких причин не була статистично значущою при аналізі окремо в кожному з трьох досліджень CHARM. Однак летальність з будь-яких причин була також оцінена у сукупній популяції досліджень CHARM-Альтернатива і CHARM-Додавання, ВР 0,88 (95 % ДІ: 0,79-0,98; р=0,018), та усіх трьох досліджень, ВР 0,91 (95 % ДІ: 0,83-1,00; р=0,055).
Позитивні ефекти кандесартану були постійними, незалежно від віку, статі і супутньої медикаментозної терапії. Кандесартан також був ефективний у пацієнтів, які одночасно отримували бета-блокатори та інгібітори АПФ, при цьому позитивний ефект був отриманий незалежно від того, чи приймав пацієнт інгібітори АПФ у цільовій дозі, рекомендованій керівництвами з лікування.
У пацієнтів з ХСН і зниженою систолічною функцією лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка, ФВЛШ ≤40) кандесартан знижує системний судинний опір і тиск заклинювання легеневих капілярів, підвищує активність реніну у плазмі крові і концентрацію ангіотензину II, а також знижує рівні альдостерону.
Всмоктування і розподіл
Після перорального застосування кандесартану цилексетил перетворюється на активну речовину кандесартан. Абсолютна біодоступність кандесартану становить приблизно 40 % після орального застосування розчину кандесартану цилексетилу. Відносна біодоступність лікарської форми таблеток порівняно з таким же розчином для орального застосування становить приблизно 34 % з дуже невеликою мінливістю. Розрахункова абсолютна біодоступність таблетки, таким чином, становить 14 %. Середня максимальна сироваткова концентрація (Сmax) досягається через 3-4 години після прийому таблетки. Сироваткові концентрації кандесартану зі збільшенням доз у межах терапевтичного діапазону дозування зростають лінійно. Відмінностей у фармакокінетиці кандесартану, пов’язаних зі статтю, не спостерігали. Вживання їжі не впливає на площу під кривою «сироваткова концентрація-час» (AUC) кандесартану.
Кандесартан значною мірою зв’язується з білками плазми крові (понад 99 %). Уявний об’єм розподілу кандесартану становить 0,1 л/кг.
Прийом їжі не впливає на біодоступність кандесартану.
Метаболізм та виведення
Кандесартан виводиться переважно у незміненому вигляді із сечею та жовчю і тільки незначною мірою – за рахунок печінкового метаболізму (CYP2С9). Згідно з даними in vitro досліджень, не очікується in vivo взаємодії з препаратами, метаболізм яких залежить від ізоферментів CYP1A2, CYP2A6, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1 або CYP3A4 цитохрому P450. Кінцевий період напіввиведення кандесартану становить приблизно 9 годин. Акумуляції після багаторазових доз немає.
Загальний плазмовий кліренс кандесартану становить приблизно 0,37 мл/хв/кг з нирковим кліренсом близько 0,19 мл/хв/кг. Виведення кандесартану нирками відбувається як шляхом клубочкової фільтрації, так і за допомогою активної канальцевої секреції. Після орального застосування дози міченого радіоізотопом 14С кандесартану цилексетилу приблизно 26 % дози виводиться із сечею у вигляді кандесартану і 7 % − у вигляді неактивного метаболіту, тоді як приблизно 56 % дози відновлюється у калі у вигляді кандесартану і 10 % − у вигляді неактивного метаболіту.
Фармакокінетика в особливих групах пацієнтів
У пацієнтів літнього віку (від 65 років) Cmax і AUC кандесартану підвищені приблизно на 50 % і 80 % відповідно порівняно з пацієнтами молодого віку. Однак реакція артеріального тиску і частота побічних явищ після прийому дози препарату Атаканд подібні у пацієнтів молодого і літнього віку (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
У пацієнтів з порушенням функції нирок легкого і середнього ступеня Cmax і AUC кандесартану зростали при повторному застосуванні приблизно на 50 % і 70 % відповідно, але t1/2 залишався незмінним порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок. Відповідні зміни у пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня становили приблизно 50 % і 110 % відповідно. Кінцевий t1/2 кандесартану був приблизно подвоєним у пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня. AUC кандесартану у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, була близькою до цього показника у пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня.
У двох дослідженнях, що включали пацієнтів з порушенням функції печінки середнього ступеня, спостерігали зростання середньої AUC кандесартану приблизно на 20 % в одному дослідженні і на 80 % − в іншому (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Досвід застосування препарату пацієнтам з порушенням функції печінки тяжкого ступеня відсутній.
Лікування ессенціальної гіпертензії у дорослих.
Лікування дорослих пацієнтів із серцевою недостатністю та порушенням систолічної функції лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка ≤ 40 %) як додаткова терапія до інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) або у випадках непереносимості інгібіторів АПФ.
Гіперчутливість до кандесартану цилексетилу або до будь-якої з допоміжних речовин.
Порушення функції печінки тяжкого ступеня та/або холестаз.
Пацієнтам із цукровим діабетом або порушенням функції нирок (ШКФ<60 мл/хв/1,73м2) одночасне застосування препарату Атаканд і препаратів, що містять аліскірен, протипоказане.
Препарати, які вивчали у ході клінічних фармакокінетичних досліджень, включають гідрохлоротіазид, варфарин, дигоксин, оральні контрацептиви (тобто етинілестрадіол/левоноргестрел), глібенкламід, ніфедипін та еналаприл. Клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії з цими лікарськими засобами не відзначали.
Одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, замінників солі, що містять калій, або інших лікарських засобів (наприклад гепарину) може підвищувати рівні калію. Моніторинг рівня калію слід здійснювати належним чином (див. розділ «Особливості застосування»).
Повідомляли про оборотне підвищення сироваткових концентрацій літію і токсичності при одночасному застосуванні літію з інгібіторами АПФ. Подібний ефект може спостерігатися при застосуванні АРАII. Застосування кандесартану з літієм не рекомендоване. Якщо підтверджено необхідність застосування комбінації, рекомендований ретельний моніторинг сироваткових рівнів літію.
При одночасному застосуванні АРАII з нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП) (тобто селективними інгібіторами ЦОГ-2, ацетилсаліциловою кислотою (>3 г/добу) і неселективними НПЗП) може спостерігатися послаблення антигіпертензивного ефекту.
Як і при застосуванні інгібіторів АПФ одночасне застосування АРАII і НПЗП може призводити до підвищення ризику погіршення функції нирок, включаючи можливу гостру ниркову недостатність і підвищення рівня калію, особливо у пацієнтів з уже наявною ослабленою функцією нирок. Комбінацію слід застосовувати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. Пацієнту необхідно забезпечити належну гідратацію, а також приділити увагу моніторингу функції нирок після початку супутньої терапії та періодично у подальшому.
Дані клінічного дослідження свідчать, що подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) за допомогою комбінованого застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену пов’язана з більшою частотою побічних явищ, таких як гіпотензія, гіперкаліємія і погіршення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність), порівняно з застосуванням тільки лікарського засобу, що впливає на РААС.
Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС)
Існують докази, що одночасне застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену підвищує ризик розвитку гіпотензії, гіперкаліємії і погіршення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Тому подвійна блокада РААС за допомогою комбінованого застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену не рекомендована. Якщо терапія подвійною блокадою вважається абсолютно необхідною, її слід здійснювати тільки під наглядом спеціаліста і за умови частого ретельного моніторингу функції нирок, електролітів та артеріального тиску.
Інгібітори АПФ і блокатори рецепторів ангіотензину II не слід застосовувати одночасно пацієнтам із діабетичною нефропатією.
Порушення функції нирок
Як і при застосуванні інших лікарських засобів, що інгібують ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, можна очікувати зміни функції нирок у чутливих пацієнтів, які отримують Атаканд.
При застосуванні препарату Атаканд пацієнтам із гіпертензією і порушенням функції нирок рекомендується періодичний моніторинг рівнів калію і креатиніну у сироватці крові. Досвід застосування препарату пацієнтам з порушенням функції нирок дуже тяжкого ступеня або на термінальній стадії (Клкреатиніну <15 мл/хв) обмежений. Таким пацієнтам дозу препарату Атаканд слід підбирати обережно, здійснюючи моніторинг артеріального тиску.
Обстеження пацієнтів із серцевою недостатністю має включати періодичну оцінку функції нирок, особливо у пацієнтів літнього віку (від 75 років), а також у пацієнтів із порушенням функції нирок. Під час підбору дози препарату Атаканд рекомендований моніторинг рівнів креатиніну і калію у сироватці крові. Клінічні дослідження серцевої недостатності не включали пацієнтів із рівнем креатиніну у сироватці крові > 265 мкмоль/л (> 3 мг/дл).
Супутня терапія із застосуванням інгібіторів АПФ при серцевій недостатності
Ризик побічних реакцій, особливо гіпотензії, гіперкаліємії і погіршення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність), може зростати при застосуванні препарату Атаканд у комбінації з інгібіторами АПФ. Потрійна комбінація інгібітору АПФ, антагоністу рецепторів мінералокортикоїдів і кандесартану також не рекомендована. Застосування цих комбінацій повинно здійснюватися тільки під наглядом спеціаліста і за умови частого ретельного моніторингу функції нирок, електролітів і артеріального тиску.
Не слід застосовувати інгібітори АПФ одночасно з блокаторами рецепторів ангіотензину II пацієнтам із діабетичною нефропатією.
Гемодіаліз
Під час діалізу артеріальний тиск може бути особливо чутливим до блокування АТ1-рецепторів у результаті зменшення об’єму плазми крові та активації ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. Тому пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, дозу препарату Атаканд слід підбирати обережно, здійснюючи моніторинг артеріального тиску.
Стеноз ниркової артерії
Лікарські засоби, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, включаючи антагоністи рецепторів ангіотензину II (АРАII), можуть підвищувати рівні сечової кислоти та креатиніну у сироватці крові у пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки.
Трансплантація нирки
Досвід застосування препарату Атаканд пацієнтам з нещодавно перенесеною трансплантацією нирки обмежений.
Артеріальна гіпотензія
У пацієнтів із серцевою недостатністю під час лікування препаратом Атаканд може виникати гіпотензія. Вона також може виникати у пацієнтів з артеріальною гіпертензією з внутрішньосудинним зменшенням об’єму циркулюючої крові, наприклад у тих, хто отримує високі дози діуретиків. Слід з обережністю розпочинати терапію препаратом та вжити заходів щодо корекції гіповолемії.
Анестезія та хірургічні втручання
У пацієнтів, яких лікують антагоністами ангіотензину II, під час анестезії та хірургічних втручань може виникати гіпотензія внаслідок блокади ренін-ангіотензинової системи. Дуже рідко гіпотензія може бути тяжкою і вимагати внутрішньовенного введення рідини та/або застосування судинозвужувальних засобів.
Стеноз аортального та мітрального клапанів (обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія)
Як і при застосуванні інших вазодилататорів, особлива обережність показана пацієнтам із гемодинамічно значущим стенозом аортального чи мітрального клапанів або обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією.
Первинний гіперальдостеронізм
Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом у більшості випадків не будуть реагувати на антигіпертензивні лікарські засоби, що діють завдяки пригніченню ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. Таким чином, застосування препарату Атаканд у цій популяції не рекомендоване.
Гіперкаліємія
Одночасне застосування препарату Атаканд і калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, замінників солі, що містять калій, або інших лікарських засобів, здатних підвищувати рівні калію (наприклад гепарин), може призводити до підвищення рівня сироваткового калію у пацієнтів із гіпертензією. Слід належним чином здійснювати моніторинг рівня калію.
У пацієнтів із серцевою недостатністю, яких лікують препаратом Атаканд, може виникати гіперкаліємія. Рекомендований періодичний моніторинг рівня калію у сироватці крові. Комбінація інгібітору АПФ, калійзберігаючого діуретику (наприклад спіронолактону) і препарату Атаканд не рекомендована; її призначення слід розглядати тільки після ретельної оцінки потенційної користі та ризиків.
Загальні
У пацієнтів, у яких судинний тонус і функція нирок залежать переважно від активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (наприклад, пацієнти з тяжкою застійною серцевою недостатністю або основним захворюванням нирок, включаючи стеноз ниркової артерії), лікування іншими лікарськими засобами, що впливають на цю систему, було пов’язане з гострою гіпотензією, азотемією, олігурією або рідко – гострою нирковою недостатністю. Можливість подібних ефектів не може бути виключена при застосуванні АРАII. Як і при застосуванні будь-якого антигіпертензивного засобу, надмірне зниження артеріального тиску у пацієнтів з ішемічною кардіоміопатією або ішемічним цереброваскулярним захворюванням може призводити до інфаркту міокарда або інсульту.
Антигіпертензивний ефект кандесартану може посилюватися іншими лікарськими засобами, що мають властивість знижувати артеріальний тиск, незалежно від того, призначені вони у якості антигіпертензивних засобів чи застосовуються за іншими показаннями.
Атаканд містить лактозу. Пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, лактазної недостатності Лаппа або мальабсорбції глюкози-галактози не слід приймати цей лікарський засіб.
Вагітність
Застосування АРАII не слід розпочинати у період вагітності. За винятком випадків, коли продовження терапії АРАII вважається вкрай необхідним, пацієнткам, які планують вагітність, слід призначити альтернативне антигіпертензивне лікування, що має встановлений профіль безпеки для застосування у період вагітності. Якщо вагітність діагностовано, лікування АРАII слід негайно припинити і, якщо необхідно, розпочати альтернативну терапію.
У пацієнток у постменархіальному періоді можливість завагітніти слід оцінювати на загальній основі. Потрібно надати відповідну інформацію та/або вжити заходів для запобігання ризику впливу препарату у період вагітності (див. розділи «Протипоказання» і «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
Застосування препарату у період вагітності протипоказане. Атаканд не рекомендується для застосування у період годування груддю.
Вагітність
Епідеміологічні докази щодо ризику тератогенності після експозиції інгібіторів АПФ у період І триместру вагітності не дають змоги зробити остаточний висновок; проте незначне підвищення ризику не можна виключити. Оскільки контрольовані епідеміологічні дані щодо ризику при застосуванні АРАII відсутні, подібні ризики можуть існувати і для цього класу лікарських засобів. За винятком випадків, коли продовження терапії АРАII вважається вкрай необхідним, пацієнткам, які планують вагітність, слід призначити альтернативне антигіпертензивне лікування, що має встановлений профіль безпеки для застосування у період вагітності. Якщо вагітність діагностовано, лікування препаратами АРАII слід негайно припинити та у разі необхідності розпочати альтернативну терапію.
Новонароджені, чиї матері отримували АРАII, потребують ретельного спостереження на предмет артеріальної гіпотензії (див. розділи «Протипоказання» і «Особливості застосування»).
Годування груддю
Оскільки інформації щодо застосування препарату Атаканд у період годування груддю немає, Атаканд не рекомендований для застосування, і слід віддати перевагу альтернативним методам лікування з краще вивченими профілями безпеки у період годування груддю, особливо у період годування новонароджених або недоношених дітей.
Досліджень впливу кандесартану на здатність керувати транспортними засобами і працювати з механізмами не проводили. Проте, слід враховувати, що під час лікування препаратом Атаканд іноді можуть розвиватися запаморочення або підвищена втомлюваність.
Дозування при артеріальній гіпертензії
Рекомендована початкова доза і звичайна підтримуюча доза препарату Атаканд становить 8 мг 1 раз на добу. У більшості випадків антигіпертензивний ефект досягається протягом 4 тижнів. У деяких пацієнтів із недостатнім контролем артеріального тиску дозу можна збільшити до 16 мг 1 раз на добу і максимум до 32 мг 1 раз на добу. Терапія вимагає корекції відповідно до реакції артеріального тиску. Атаканд також можна застосовувати разом з іншими антигіпертензивними засобами (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» і «Фармакологічні властивості»). Відзначено, що додавання гідрохлоротіазиду забезпечує додатковий антигіпертензивний ефект із різними дозами препарату Атаканд.
Пацієнти літнього віку
Корекція початкової дози пацієнтам літнього віку не потрібна.
Пацієнти зі зменшенням внутрішньосудинного об’єму циркулюючої крові
У пацієнтів з ризиком розвитку артеріальної гіпотензії, таких як пацієнти з можливою дегідратацією, може розглядатися застосування початкової дози 4 мг (див. розділ «Особливості застосування»).
Пацієнти з порушенням функції нирок
Початковою дозою пацієнтам з порушенням функції нирок, включаючи пацієнтів на гемодіалізі, є 4 мг. Дозу слід підбирати відповідно до реакції на лікування. Досвід застосування препарату пацієнтам з порушенням функції нирок дуже тяжкого ступеня або на термінальній стадії (Клкреатиніну <15 мл/хв) обмежений (див. розділ «Особливості застосування»).
Пацієнти з порушенням функції печінки
Пацієнтам із порушенням функції печінки легкого і середнього ступеня рекомендована початкова доза становить 4 мг 1 раз на добу. Дозу можна коригувати відповідно до реакції на лікування. Пацієнтам з порушенням функції печінки тяжкого ступеня та/або холестазом Атаканд протипоказаний (див. розділи «Протипоказання» і «Фармакологічні властивості»).
Пацієнти негроїдної раси
У пацієнтів негроїдної раси антигіпертензивний ефект кандесартану менш виражений, ніж у пацієнтів інших рас. Отже, необхідність у збільшенні дози препарату Атаканд і супутній терапії для контролю артеріального тиску може частіше виникати у пацієнтів негроїдної раси, ніж у пацієнтів інших рас (див. розділ «Фармакологічні властивості»).
Дозування при серцевій недостатності
Звичайна рекомендована початкова доза препарату Атаканд становить 4 мг 1 раз на добу. Збільшення до цільової дози 32 мг 1 раз на добу (максимальна доза) або найвищої переносимої дози відбувається за рахунок подвоєння дози з проміжками не менше 2 тижнів (див. розділ «Особливості застосування»). Обстеження пацієнтів із серцевою недостатністю завжди має включати оцінку функції нирок, у тому числі моніторинг креатиніну і калію сироватки крові. Атаканд можна застосовувати разом з іншим лікуванням серцевої недостатності, включаючи інгібітори АПФ, бета-блокатори, діуретики та дигіталіс або комбінацію цих лікарських засобів. Пацієнтам із симптомами серцевої недостатності, незважаючи на оптимальну стандартну терапію серцевої недостатності, при непереносимості антагоністів рецепторів мінералокортикоїдів Атаканд можна застосовувати одночасно з інгібіторами АПФ. Комбінація інгібітору АПФ, калійзберігаючого діуретику і препарату Атаканд не рекомендована; її призначення слід розглядати тільки після ретельної оцінки потенційної користі та ризиків (див. розділи «Особливості застосування», «Побічні реакції» і «Фармакологічні властивості»).
Особливі групи пацієнтів
Корекція початкової дози пацієнтам літнього віку або пацієнтам зі зменшенням внутрішньосудинного об’єму циркулюючої крові, або з порушенням функції нирок, або з порушенням функції печінки легкого чи середнього ступеня не потрібна.
Діти
Безпека та ефективність застосування препарату Атаканд дітям від народження до 18 років для лікування серцевої недостатності не встановлена. Дані відсутні.
Для перорального застосування.
Атаканд слід приймати 1 раз на добу, незалежно від прийому їжі.
Прийом їжі не впливає на біодоступність кандесартану.
Діти. Безпека та ефективність застосування Атаканду для дітей не встановлені.
Симптоми
Враховуючи фармакологічні властивості препарату, основними проявами передозування, імовірно, будуть симптоматична гіпотензія та запаморочення. У деяких випадках передозування (при застосуванні до 672 мг кандесартану цилексетилу) повідомляли про одужання пацієнтів без ускладнень.
Лікування
У разі розвитку симптоматичної гіпотензії слід призначити симптоматичне лікування і проводити моніторинг життєво важливих показників. Пацієнту необхідно надати положення лежачи на спині з піднятими ногами. Якщо цього недостатньо, необхідно збільшити об’єм плазми крові за допомогою інфузії, наприклад, ізотонічного сольового розчину. Якщо вищезазначених заходів недостатньо, можна застосовувати симпатоміметичні лікарські засоби. Кандесартан не виводиться за допомогою гемодіалізу.
Лікування артеріальної гіпертензії
Побічні реакції, які спостерігали у ході контрольованих клінічних досліджень, були легкими і транзиторними. Зв’язку загальної частоти побічних явищ з дозою або віком відзначено не було. Кількість випадків відміни лікування через виникнення побічних явищ була подібною при лікуванні кандесартаном цилексетилом (3,1 %) і плацебо (3,2 %).
При проведенні узагальненого аналізу даних клінічних досліджень з участю пацієнтів із гіпертензією побічні реакції при застосуванні кандесартану цилексетилу визначали на основі побічних явищ, пов’язаних із застосуванням кандесартану цилексетилу, частота яких принаймні на 1 % перевищувала частоту побічних явищ при застосування плацебо. Згідно з цим визначенням, найчастішими побічними реакціями, про які повідомляли, були запаморочення/вертиго, головний біль та інфекції дихальних шляхів.
У наведеній нижче таблиці представлені побічні реакції, дані про які отримано під час клінічних досліджень і постмаркетингового спостереження.
У таблицях розділу «Побічні реакції» використані наступні визначення частоти: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 до <1/10); нечасто (≥ 1/1000 до ≤1/100); рідко (≥ 1/10000 до ≤1/1000); дуже рідко (≤ 1/10000).
Клас систем органів | Частота | Небажаний ефект |
Інфекції та інвазії | Часто | Інфекції дихальних шляхів |
З боку крові та лімфатичної системи | Дуже рідко | Лейкопенія, нейтропенія та агранулоцитоз |
З боку обміну речовин і харчування | Дуже рідко | Гіперкаліємія, гіпонатріємія |
З боку нервової системи | Часто | Запаморочення/вертиго, головний біль |
Респіраторні, торакальні та медіастинальні порушення | Дуже рідко | Кашель |
З боку травної системи | Дуже рідко | Нудота |
З боку гепатобіліарної системи | Дуже рідко | Підвищення рівня печінкових ферментів, порушення печінкової функції або гепатит |
З боку шкіри та підшкірної клітковини | Дуже рідко | Ангіоневротичний набряк, висипання, кропив’янка, свербіж |
З боку кістково-м’язової системи та сполучної тканини | Дуже рідко | Біль у спині, артралгія, міалгія |
З боку нирок і сечовидільної системи | Дуже рідко | Порушення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність у чутливих пацієнтів (див. розділ «Особливості застосування») |
Результати лабораторних аналізів
У більшості випадків клінічно важливого впливу препарату Атаканд на звичайні лабораторні показники не було. Як і при застосуванні інших інгібіторів ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, відзначено незначне зниження рівня гемоглобіну. Зазвичай для пацієнтів, які отримують Атаканд, немає необхідності у рутинному моніторингу лабораторних показників. Проте у пацієнтів з порушенням функції нирок рекомендується періодичний моніторинг рівнів калію та креатиніну сироватки крові.
Лікування серцевої недостатності
Профіль побічних реакцій препарату Атаканд у дорослих пацієнтів із серцевою недостатністю узгоджувався з фармакологічними властивостями препарату та станом здоров’я пацієнтів. У клінічній програмі CHARM, у якій порівнювали Атаканд у дозах до 32 мг (n=3803) із плацебо (n=3796), 21 % пацієнтів із групи лікування кандесартаном цилексетилом і 16,1% пацієнтів із групи плацебо припинили лікування через розвиток побічних явищ. Найчастішими побічними реакціями, про які повідомляли, були гіперкаліємія, гіпотензія і порушення функції нирок. Ці явища частіше спостерігалися у пацієнтів старше 70 років, хворих на цукровий діабет або пацієнтів, які отримували інші лікарські засоби, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, зокрема інгібітори АПФ та/або спіронолактон.
У наведеній нижче таблиці представлені побічні реакції, дані про які отримані у ході клінічних досліджень і постмаркетингового спостереження.
Клас систем органів | Частота | Небажаний ефект |
З боку крові та лімфатичної системи | Дуже рідко | Лейкопенія, нейтропенія та агранулоцитоз |
Порушення обміну речовин і харчування | Часто | Гіперкаліємія |
Дуже рідко | Гіпонатріємія | |
З боку нервової системи | Дуже рідко | Запаморочення, головний біль |
З боку судинної системи | Часто | Гіпотензія |
Респіраторні, торакальні та медіастинальні порушення | Дуже рідко | Кашель |
З боку травної системи | Дуже рідко | Нудота |
З боку гепатобіліарної системи | Дуже рідко | Підвищення рівнів печінкових ферментів, порушення функції печінки або гепатит |
З боку шкіри та підшкірної клітковини | Дуже рідко | Ангіоневротичний набряк, висипання, кропив’янка, свербіж |
З боку кістково-м’язової системи та сполучної тканини | Дуже рідко | Біль у спині, артралгія, міалгія |
З боку нирок і сечовидільної системи | Часто | Порушення функції нирок, включаючи ниркову недостатність у чутливих пацієнтів (див. «Особливості застосування»). |
Результати лабораторних аналізів
У пацієнтів, які отримували Атаканд за показанням серцевої недостатності, часто спостерігалися гіперкаліємія та порушення функції нирок. Рекомендується періодичний моніторинг рівнів креатиніну і калію у сироватці крові (див. розділ «Особливості застосування»).
Повідомлення про підозрювані побічні реакції
Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливим. Це дозволяє продовжувати контроль за співвідношенням користь/ризик лікарського засобу. Медичних працівників просять повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції.
3 роки.
Зберігати при температурі не вище 30оС. Зберігати у недоступному для дітей місці.
По 14 таблеток у блістері. По 2 блістери у картонній коробці.
За рецептом.
АстраЗенека ГмбХ/AstraZeneca GmbH.
Адреса
Тінсдалер Вег 183, Ведель, Шлезвіг-Гольштейн, 22880, Німеччина/Tinsdaler Weg 183, Wedel, Schleswig-Holstein, 22880, Germany.
Джерелом інформаціі для опису є Державний Реєстр Лікарських Засобів України
УВАГА! Ціни актуальні лише в разі оформлення замовлення в електронній медичній інформаційній системі Аптека 9-1-1. Ціни на товари в разі купівлі безпосередньо в аптечних закладах-партнерах можуть відрізнятися від тих, що зазначені на сайті!
Додавання відгуку
{{docMaster.documentName}}
{{docVisa.documentName}}