Упаковка / 20 шт.
80.70 грн.блістер / 10 шт.
40.35 грн.Торгівельна назва | Бетагістин |
Діючі речовини | Бетагістин |
Кількість діючої речовини: | 24 мг |
Форма випуску: | таблетки для внутрішнього застосування |
Кількість в упаковці: | 20 таблеток (2 блистера по 10 шт.) |
Спосіб застосування: | Орально |
Взаємодія з їжею: | Після |
Температура зберігання: | від 5°C до 25°C |
Чутливість до світла: | Не чутливий |
Ознака: | Імпортний |
Походження: | Хімічний |
Ринковий статус: | Дженерик-дженерик |
Виробник: | МЕРКЛЕ ГМБХ |
Країна виробництва: | Німеччина |
Заявник: | Teva |
Умови відпуску: | За рецептом |
Код АТС N Препарати для лікування захворювань нервової системи N07 Інші засоби, що діють на нервову систему N07C Засоби, що застосовуються при вестибулярних порушеннях N07CA Засоби, що застосовуються при вестибулярних порушеннях (запамороченні) N07CA01 Бетагістин |
Фармакодинаміка. бетагістину дигідрохлориду є синтетичним аналогом гістаміну для перорального застосування. механізм дії бетагістину вивчений лише частково. існує кілька достовірних гіпотез, які підтверджуються даними досліджень, отриманих у тварин і за участю людей.
Вплив бетагістину на гистаминергическая систему. Встановлено, що бетагистин частково проявляє агоністичного активність щодо H 1 -рецепторів, а також антагоністичну активність відносно H 3 -рецепторів гістаміну в нервовій тканині та має незначну активність щодо H 2 рецепторів гістаміну. Бетагістину збільшує обмін і вивільнення гістаміну шляхом блокування пресинаптичних H 3 -рецепторів і індукції процесу зменшення кількості відповідних H 3 -рецепторів.
Вплив на збільшення кровотоку до кохлеарної зоні, а також до всього головного мозку. Фармакологічні дослідження на тваринах продемонстрували поліпшення кровообігу в судинах stria vascularis внутрішнього вуха, можливо, за рахунок розслаблення прекапілярних сфінктерів у системі мікроциркуляції внутрішнього вуха. Бетагістину також обумовлює збільшення мозкового кровотоку в організмі людини.
Сприяння вестибулярної компенсації. Бетагістину прискорює відновлення вестибулярної функції після однобічної нейроектоміі у тварин, прискорюючи та сприяючи процесу вестибулярної компенсації. Цей ефект досягається посиленням обміну і вивільненням гістаміну і реалізується в результаті антагонізму H 3 -рецепторів. У людей при лікуванні Бетагістину також зменшувалася час відновлення вестибулярної функції після нейроектоміі.
Вплив на активність нейронів у вестибулярних ядрах. Встановлено, що бетагистин надає дозозависимое інгібуючий вплив на генерацію пікових потенціалів у нейронах медіальних і латеральних вестибулярних ядер.
Фармакодинамічні властивості бетагістину забезпечують позитивний терапевтичний вплив препарату на вестибулярну систему.
Ефективність бетагістину показана в дослідженнях у пацієнтів з вестибулярним запамороченням і хворобою Меньєра, що проявлялося зменшенням тяжкості та частоти нападів запаморочення.
Фармакокінетика. Нині бетагістину дигідрохлориду не може бути виділений з крові людини в чистому вигляді, оскільки його концентрація знаходиться нижче рівня визначення. Таким чином, концентрація в плазмі крові та T ½ визначаються за допомогою бетагістину дигідрохлориду, міченого радіоактивним ізотопом, і концентрацією в сечі неактивного основного метаболіту - 2-піридил-оцтової кислоти.
Абсорбція. Після перорального прийому бетагістину дигідрохлорид швидко і практично повністю всмоктується. C max в крові 14 С-міченого бетагістину дигідрохлориду досягається протягом 1 год після перорального прийому натщесерце. Але зменшується з T ½ близько 3,5 ч. Абсолютна біодоступність бетагістину дигідрохлориду невідома.
Розподіл. Обсяг розподілу бетагистина дигідрохлориду невідомий. Зв'язування з білками плазми крові становить 5%.
Метаболізм. Бетагістину дигідрохлориду швидко перетворюється в печінці в неактивний основний метаболіт - 2-піридил-оцтову кислоту і Демет-бетагистин.
Виведення. 90% бетагістину дигідрохлориду виводиться нирками у формі неактивного метаболіту - 2-піридил-оцтової кислоти. Тільки залишкові концентрації Демет-бетагистина визначаються в сечі. Виведення з жовчю не є важливим шляхом виведення бетагістину дигідрохлориду та його метаболітів.
Хвороба і синдром Меньєра, які характеризуються трьома основними симптомами:
Симптоматичне лікування вестибулярного запаморочення різного походження.
Застосовувати всередину. приймати під час або після їди, запиваючи достатньою кількістю рідини.
Рекомендована початкова доза становить 24-48 мг бетагістину дигідрохлориду. Добову дозу рівномірно розподіляють на 2-3 прийоми.
Дозу підбирають індивідуально залежно від ефекту. Зменшення симптомів захворювання іноді спостерігається тільки через 2-3 тижнів лікування. Оптимальні результати досягаються при прийомі препарату протягом кількох місяців.
Бетагістину-ратіофарм 8 мг: по 1-2 таблетки 3 рази на добу (вранці, в обід і ввечері).
Бетагістину-ратіофарм 16 мг: по ½-1 таблетці 3 рази на добу (вранці, в обід і ввечері).
Бетагістину-ратіофарм 24 мг: по 1 таблетці 2 рази на добу (вранці та ввечері).
Пацієнти похилого віку. Хоча на даний момент результати клінічних досліджень в цій групі пацієнтів обмежені, широкий досвід застосування бетагістину в післяреєстраційному період дозволяє припустити, що корекції дози для цієї популяції не потрібно.
Пацієнти з нирковою або печінковою недостатністю. У цій групі пацієнтів спеціальні клінічні випробування не проводилися, але відповідно до досвіду післяреєстраційного застосування бетагістину корекція дози не потрібна.
Підвищена чутливість до бетагістину дигідрохлоріду і / або до будь-якого з допоміжних речовин препарату. феохромоцитома.
З боку серцево-судинної системи: почастішання ЧСС.
З боку нервової системи: головний біль, сонливість.
Респіраторні, торакальні та медіастинальні порушення: загострення БА (при її наявності в анамнезі).
З боку шлунково-кишкового тракту: дискомфорт і біль в шлунку, печія, нудота, блювота, здуття живота, порушення травлення, загострення раніше існуючої виразкової хвороби шлунка або дванадцятипалої кишки.
З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, наприклад анафілаксія.
З боку шкіри та підшкірних тканин: реакції гіперчутливості, зокрема ангіоневротичний набряк, висип, кропив'янка, свербіж.
Загальні розлади: відчуття жару.
Слід з обережністю призначати та ретельно контролювати стан пацієнтів з:
З обережністю призначають пацієнтам, які приймають антигістамінні препарати.
Препарат містить лактозу, тому його не слід призначати пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази Лаппа або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.
Застосування в період вагітності або годування груддю. Відсутні дані про застосування бетагістину у вагітних. Оскільки дослідження репродуктивної токсичності у тварин не завжди дозволяють оцінити можливість токсичного впливу на вагітність, розвиток ембріона / плода, пологи та постнатальний розвиток у людини, бетагистин слід застосовувати тільки при наявності безперечної необхідності та під безпосереднім наглядом лікаря.
Проникнення бетагістину в грудне молоко не вивчалося. Користь від застосування препарату для матері слід співвідносити з перевагами грудного вигодовування і потенційним ризиком для дитини.
Діти. Дослідження щодо ефективності та безпеки застосування препарату у дітей не проводилися, тому препарат не рекомендований для лікування даної вікової групи.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. При прийомі препарату можливе уповільнення швидкості реакції, що погіршує здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами.
Дослідження in vivo з вивчення взаємодії бетагістину з іншими лікарськими засобами не проводилися. дані дослідження in vitro дозволяють припустити відсутність інгібування активності цитохромних ферментів p450 in vivo.
Дані, отримані в умовах in vitro, свідчать про пригнічення метаболізму бетагістину препаратами, що пригнічують активність МАО, в тому числі підтип В МАО (наприклад селегілін). Слід з обережністю застосовувати бетагистин і інгібітори МАО (включаючи вибірково підтип В МАО).
Бетагістину дигідрохлориду є аналогом гістаміну, одночасне застосування антагоністів H 1 -рецепторів гістаміну може спровокувати взаємне послаблення дії активних речовин.
Відомо кілька випадків передозування бетагістину. у деяких пацієнтів спостерігалися легкі та помірні симптоми (нудота, сонливість, біль у животі) після прийому препарату в дозі до 640 мг. серйозні ускладнення (судоми, серцево-легеневі ускладнення) спостерігалися при навмисному прийомі бетагистина в підвищених дозах, особливо в поєднанні з передозуванням інших лікарських засобів.
Вірогідні також симптоми, характерні для проявів надлишку гістаміну: почервоніння обличчя, запаморочення, підвищення ЧСС, артеріальна гіпотензія, бронхіальні спазми та набряки.
Лікування. Специфічного антидоту не існує. Крім загальних заходів по виведенню токсинів (промивання шлунка, прийом активованого вугілля), рекомендується також симптоматичне лікування.
При температурі не вище 25 °C.
Опис препарату Бетагістин-Ратіофарм табл. 24мг №20 на цій сторінці — спрощена авторська версія сайту apteka911, створена на підставі інструкції/ій по застосуванню. Перед придбанням або використанням препарату ви повинні проконсультуватися з лікарем і ознайомитися з оригінальною інструкцією виробника (додається до кожної упаковки препарату).
Інформація про препарат надана виключно з ознайомлювальною метою і не має бути використана як керівництво до самолікування. Тільки лікар може прийняти рішення про призначення препарату, а також визначити дози та способи його застосування.
Упаковка / 20 шт.
80.70 грн.діюча речовина: бетагістину дигідрохлорид;
1 таблетка містить 8 мг або 16 мг, або 24 мг бетагістину дигідрохлориду;
допоміжні речовини: повідон, целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, кремнію діоксид колоїдний безводний, кросповідон, кислота стеаринова.
Таблетки.
Основні фізико-хімічні властивості:
Бетагістин-Тева 8 мг: таблетки білого або майже білого кольору, циліндричної форми, плоскі, з фаскою з обох сторін. На одній із сторін – тиснення «В8», інша сторона гладенька.
Бетагістин-Тева 16 мг: таблетки білого або майже білого кольору, циліндричної форми, плоскі, з фаскою з обох сторін. На одній із сторін – тиснення «В16», на іншій стороні – лінія розлому.
Бетагістин-Тева 24 мг: таблетки білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі, що мають лінію розлому на одній із сторін.
Препарати для лікування вестибулярних порушень.
Код АТХ N07C A01.
Бетагістину дигідрохлорид є синтетичним аналогом гістаміну для перорального застосування. Механізм дії бетагістину вивчений лише частково. Існує кілька достовірних гіпотез, які підтверджуються даними досліджень, отриманих у тварин та з участю людей:
Вплив бетагістину на гістамінергічну систему
Встановлено, що бетагістин частково проявляє агоністичну активність щодо Н1-рецепторів, а також антагоністичну активність щодо Н3-рецепторів гістаміну в нервовій тканині та має незначну активність щодо Н2-рецепторів гістаміну. Бетагістин збільшує обмін та вивільнення гістаміну шляхом блокування пресинаптичних Н3-рецепторів та індукції процесу зниження кількості відповідних Н3-рецепторів.
Вплив на збільшення кровотоку до кохлеарної зони, а також до всього головного мозку
Фармакологічні дослідження на тваринах продемонстрували покращення кровообігу у судинах stria vascularis внутрішнього вуха, можливо, за рахунок розслаблення прекапілярних сфінктерів у системі мікроциркуляції внутрішнього вуха. Бетагістин також продемонстрував збільшення мозкового кровотоку в організмі людини.
Сприяння вестибулярній компенсації
Бетагістин прискорює відновлення вестибулярної функції після однобічної нейроектомії у тварин, прискорюючи і сприяючи процесу центральної вестибулярної компенсації. Цей ефект характеризується посиленням обміну і вивільненням гістаміну та реалізується у результаті антагонізму Н3-рецепторів. У людей під час лікування бетагістином також зменшувався час відновлення вестибулярної функції після нейроектомії.
Вплив на активність нейронів у вестибулярних ядрах
Було встановлено, що бетагістин має дозозалежний інгібуючий вплив на генерацію пікових потенціалів у нейронах медіальних та латеральних вестибулярних ядер.
Фармакодинамічні властивості бетагістину, як це було показано у тварин, можуть забезпечити позитивний терапевтичний ефект препарату у вестибулярній системі.
Ефективність бетагістину була показана під час досліджень у пацієнтів з вестибулярним запамороченням та хворобою Меньєра, що проявлялося зменшенням тяжкості та частоти нападів запаморочення.
Всмоктування. При пероральному застосуванні бетагістин швидко і майже повністю всмоктується в усіх відділах шлунково-кишкового тракту. Після всмоктування препарат швидко і майже повністю метаболізується з утворенням метаболіту 2-піридилоцтової кислоти. Рівень концентрації бетагістину у плазмі крові дуже низький. Тому всі фармакокінетичні аналізи проводяться шляхом вимірювання концентрації метаболіту 2-піридилоцтової кислоти у плазмі і сечі.
При прийомі препарату з їжею максимальна концентрація (Cmax) препарату нижча, ніж при прийомі натще. При цьому повне всмоктування бетагістину ідентичне в обох випадках, що вказує на те, що вживання їжі лише уповільнює процес всмоктування препарату.
Розподіл. Відсоток бетагістину, що зв’язується з білками плазми крові, становить менше 5 %.
Біотрансформація. Після всмоктування бетагістин швидко і майже повністю метаболізується в 2-піридилоцтову кислоту (яка не має фармакологічної активності). Після прийому бетагістину внутрішньо концентрація 2-піридилоцтової кислоти в плазмі крові та в сечі досягає свого максимуму через 1 годину після прийому препарату та зменшується з періодом напіввиведення близько 3,5 години.
Виведення. 2-піридилоцтова кислота швидко виводиться із сечею. При прийомі препарату в дозуванні 8–48 мг близько 85 % початкової дози виявляється в сечі. Виведення бетагістину нирками або з калом є незначним.
Лінійність. Швидкість відновлення залишається постійною при пероральному прийомі 8–48 мг препарату, що вказує на лінійність фармакокінетики бетагістину і дає можливість припустити, що задіяний метаболічний шлях є ненасичуваним.
Хвороба і синдром Меньєра, які характеризуються трьома основними симптомами:
Симптоматичне лікування вестибулярного запаморочення різного походження.
Дослідження in vivo щодо вивчення взаємодії бетагістину з іншими лікарськими засобами не проводилися. Дані дослідження in vitro дозволяють передбачити відсутність інгібування активності ферментів цитохрому P450 in vivo.
Дані, отримані в умовах in vitro, свідчать про пригнічення метаболізму бетагістину препаратами, що інгібують активність моноаміноксидази (МАО), у тому числі підтипу В МАО (наприклад, селегіліном). Слід з обережністю застосовувати бетагістин та інгібітори МАО (включаючи селективні інгібітори МАО-В).
Оскільки бетагістин є аналогом гістаміну, взаємодія бетагістину з антигістамінними препаратами теоретично може вплинути на ефективність одного з цих препаратів.
Слід з обережністю призначати та ретельно контролювати стан пацієнтів з:
Препарат містить лактозу, тому його не слід призначати пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази Лаппа або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.
Вагітність. Немає достатніх даних щодо застосування бетагістину вагітним жінкам.
Результати досліджень на тваринах є недостатніми для оцінки впливу на перебіг вагітності, розвиток ембріона/плода, пологи та постнатальний розвиток. Потенційний ризик для людини невідомий. Бетагістин не слід застосовувати у період вагітності, за винятком випадків безперечної потреби.
Період годування груддю. Невідомо, чи проникає бетагістин у грудне молоко людини. Дослідження на тваринах щодо проникнення бетагістину в молоко не проводились. Користь від застосування препарату для матері слід співвідносити з перевагами годування груддю і потенційним ризиком для дитини.
Бетагістин показаний для лікування синдрому Меньєра, що характеризується тріадою основних симптомів: запамороченням, зниженням слуху, шумом у вухах, а також для симптоматичного лікування вестибулярного запаморочення. Обидва стани можуть негативно впливати на здатність керувати автомобілем та працювати з іншими механізмами. За даними досліджень, що вивчали вплив препарату на здатність керувати автомобілем і працювати з механізмами, бетагістин не впливав або мав несуттєвий вплив на цю здатність.
Застосовувати внутрішньо. Приймати під час або після вживання їжі, запиваючи достатньою кількістю рідини.
Добова доза для дорослих становить 24–48 мг, рівномірно розподілена на 2–3 прийоми протягом доби.
Бетагістин-Тева 8 мг: по 1–2 таблетки 3 рази на добу (вранці, в обід і ввечері).
Бетагістин-Тева 16 мг: по ½–1 таблетці 3 рази на добу (вранці, в обід і ввечері).
Бетагістин-Тева 24 мг: по 1 таблетці 2 рази на добу (вранці і ввечері).
Дозу слід підбирати індивідуально залежно від ефекту. Зменшення симптомів іноді спостерігається тільки через 2–3 тижні лікування. Оптимальні результати досягаються при прийомі препарату протягом кількох місяців. Існують дані про те, що призначення лікування на початку захворювання запобігає його прогресуванню і/або втраті слуху на пізніх стадіях.
Пацієнти літнього віку
Хоча дотепер дані клінічних досліджень у цій групі пацієнтів обмежені, широкий досвід застосування бетагістину в післяреєстраційному періоді дозволяє припустити, що корекція дози для цієї групи пацієнтів не потрібна.
Пацієнти з нирковою або печінковою недостатністю
У цій групі пацієнтів спеціальні клінічні випробовування не проводилися, але відповідно до досвіду післяреєстраційного застосування бетагістину корекція дози не потрібна.
Діти.
У зв’язку з недостатністю даних щодо безпеки та ефективності застосування препарату Бетагістин-Тева його не рекомендується призначати дітям (віком до 18 років).
Відомо кілька випадків передозування бетагістину. У деяких пацієнтів спостерігалися легкі і помірні симптоми (нудота, сонливість, біль у животі) після прийому препарату у дозах до 640 мг. Серйозніші ускладнення (судоми, серцево-легеневі ускладнення) спостерігалися при навмисному прийомі підвищених доз бетагістину, особливо у поєднанні з передозуванням інших лікарських засобів.
Лікування. Лікування передозування повинно включати стандартні підтримуючі заходи.
Нижчезазначені побічні реакції спостерігалися у пацієнтів з такою частотою: дуже часті (≥ 1/10), часті (від ≥1/100 до <1/10), нечасті (від ≥1/1000 до <1/100), поодинокі (від ≥1/10000 до <1/1000), рідкісні (<1/10000), частота невідома (не можна визначити за наявними даними).
З боку шлунково-кишкового тракту
Часті: нудота та диспепсія.
З боку нервової системи
Часті: головний біль.
На додаток до випадків, про які повідомлялося під час клінічних досліджень, про нижчезазначені небажані явища повідомлялося спонтанно у ході постмаркетингового застосування та відомо з наукової літератури. За наявними даними частоту не можна встановити, тому вона класифікована як невідома.
Побічні реакції, частота яких невідома.
З боку імунної системи
Реакції гіперчутливості, наприклад анафілаксія.
З боку шлунково-кишкового тракту
Скарги на незначні розлади шлунка (блювання, гастроінтестинальний біль, здуття живота та метеоризм). Ці побічні ефекти зазвичай зникають при прийомі препарату з їжею або після зменшення дози.
З боку шкіри і підшкірної клітковини
Спостерігалися реакції гіперчутливості шкіри та підшкірної жирової клітковини, зокремаангіоневротичний набряк, висипання, свербіж і кропив’янка.
3 роки.
Таблетки по 8 мг та 16 мг зберігати при температурі не вище 25 °C у недоступному для дітей місці. Таблетки по 24 мг зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C у недоступному для дітей місці.
Таблетки по 8 мг та 16 мг: по 10 таблеток у блістері; по 3 блістери у картонній коробці.
Таблетки по 24 мг: по 10 таблеток у блістері; по 2 блістери у картонній коробці.
За рецептом.
Меркле ГмбХ.
Адреса
Людвіг-Меркле-Штрассе 3, 89143 Блаубойрен, Німеччина.
Джерелом інформаціі для опису є Державний Реєстр Лікарських Засобів України
УВАГА! Ціни актуальні лише в разі оформлення замовлення в електронній медичній інформаційній системі Аптека 9-1-1. Ціни на товари в разі купівлі безпосередньо в аптечних закладах-партнерах можуть відрізнятися від тих, що зазначені на сайті!
Додавання відгуку
{{docMaster.documentName}}
{{docVisa.documentName}}