Діацеф 2 г порошок для розчину для ін'єкцій по 2000 мг у флаконі 1 шт

Діюча речовина: цефтриаксон.

1 флакон містить цефтриаксон натрію еквівалентно цефтриаксону 1000 мг або 2000 мг.

Підвищена чутливість до цефтриаксону або до будь-якого другог цефалоспорину. Наявність в анамнезі тяжких реакцій гіперчутливості (наприклад, анафілактичнихреакцій) до будь-якого іншого типу бета-лактамних антибактеріальних засобів (пеніциліни, монобактамами та карбапенемів).

Цефтриаксон протипоказаний:

• недоношеним новонародженим у віці ≤ 41 тиждень з урахуванням терміну внутрішньоутробного розвитку (гестаційний вік + вік після народження);
• доношеним новонародженим (в віці ≤ 28 днів):
• з гіпербілірубінемією, жовтяницею, гипоальбуминемией або ацидозом, оскільки при таких станах зв'язування білірубіну, ймовірно, порушене;
• вимагає (або очікується, що будуть вимагати) внутрішньовенного введення препаратів кальцію або інфузій містять кальцій, розчинів, оскільки існує ризик утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону.

Розчини цефтриаксона, що містять лідокаїн, ніколи не слід вводити внутрішньовенно.

Доза препарату залежить від тяжкості, чутливості, локалізації та типу інфекції, а також від віку та функції печінки та нирок пацієнта.

Тривалість лікування залежить від перебігу хвороби. З огляду на загальні рекомендації по антибіотикотерапії, застосування цефтриаксону слід продовжувати протягом 48-72 годин після зникнення симптомів лихоманки або підтвердження досягнення ерадикації бактеріальної інфекції.

Вагітні

У період вагітності, особливо в I триместрі, цефтриаксон можна застосовувати, тільки якщо користь перевищує ризик.

Діти

Препарат застосовувати дітям відповідно до дозуванням.

Водії

Пацієнтам слід бути обережними при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

При передозуванні може спостерігатися нудота, блювання, діарея. У разі передозування гемодіаліз або перитонеальний діаліз не знизять надмірні концентрації препарату в плазмі крові. Специфічного антидоту не існує. Лікування передозування симптоматичне.

Побічні реакції, найчастіше спостерігалися при застосуванні цефтриаксону: еозинофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія, діарея, висип і підвищення рівня печінкових ферментів.

Розчинники, що містять кальцій, такі як розчин Рінгера чи розчин Гартмана, не слід використовувати для відновлення препарату у флаконах або для подальшого розведення відновленого розчину для внутрішньовенного введення, оскільки може утворитися преципитат. Преципітати кальцієвої солі цефтриаксону також можуть утворюватися при змішуванні цефтріаксону з кальцийсодержащих розчинами в одній інфузійній системі. Цефтриаксон не можна вводити одночасно з розчинами для внутрішньовенного введення, що містять кальцій, в тому числі з кальцийсодержащими розчинами для тривалих інфузій, такими як розчини для парентерального харчування, за допомогою Y-подібної системи. Однак інших пацієнтів, крім новонароджених, цефтриаксон і кальцій розчини можна вводити послідовно, один після одного, якщо між інфузіями ретельно промити систему сумісною рідиною. У дослідженнях in vitro з використанням плазми пуповинної крові дорослих і новонароджених було показано, що у новонароджених існує підвищений ризик утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону.

Зберігати при температурі не вище 30 °C в оригінальній упаковці.

Приготований розчин зберігати не більше 6 годин при температурі не вище 25 °C і не більше 24 годин в холодильнику (2-8 °C).

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Термін придатності - 2 роки.