Естрамон 50 пластир трансдермальний по 50 мкг/доба в пакетиках 6 шт

Фармакодинаміка. трансдермальна система містить естрадіол, хімічно та біологічно ідентичний тому, який синтезується в організмі людини. дію естрадіолу на рівні рецепторів значно сильніше, ніж дія його метаболітів (естрону і естріолу). після менопаузи більшість ендогенних естрогенів продукуються шляхом перетворення андростендіону, який секретується корою наднирників, в естрон в периферичних тканинах. тому естрон і його сульфатна кон'югована форма є превалює естрогенами в кровотоці жінок в постменопаузі.

Зменшення продукції естрогенів яєчниками, що відзначається після менопаузи або оофоректоміі, призводить до прискорення втрати та резорбції кісткової тканини. Резорбція кісткової тканини відбувається швидше, ніж її формування, особливо в перші роки після менопаузи, коли відзначають найбільшу втрату кісткової маси. У деяких жінок такі зміни призводять до зменшення кісткової маси, остеопорозу і підвищення ризику переломів. Переломи хребців - найбільш поширений вид асоційованих з остеопорозом переломів у жінок в постменопаузі. Жінки в період постменопаузи, у яких концентрація естрадіолу в плазмі крові не піддається визначенню (5 пг / мл) і з високим рівнем глобулінів, що зв'язують статеві стероїди, відносяться до групи підвищеного ризику переломів стегнових кісток і хребців. Постменопаузальной терапія естрогенами швидко нормалізує резорбцію і формування кісткової тканини, що призводить до відновлення кісткового балансу. Захист є ефективною протягом усього лікування.

Фармакокінетика. Застосування естрадіолу в формі трансдермальною системи забезпечує тривале і рівномірне надходження його в організм. Концентрацію естрадіолу в плазмі крові можна контролювати, запобігаючи передозування. Після прикріплення пластиру Естрамон 50, естрадіол добре всмоктується через неушкоджену шкіру, яка забезпечує його стійкий рівень в кровотоці протягом лікування. Розрахована середня добова швидкість вивільнення естрадіолу становить 50 мкг/добу. На відміну від лікарських форм для перорального прийому, трансдермальне застосування естрадіолу дозволяє запобігти його интесивность метаболізм під час першого проходження через печінку. При постійному застосуванні пластиру Естрамон 50, середня концентрація естрадіолу в плазмі крові становить близько 34 мг/мл, C _max - близько 48 мг/мл. Після зняття пластиру кількість естрадіолу знижується до вихідного рівня протягом 12-24 год.

Естрадіол метаболізується в печінці з утворенням естрону і його кон'югатів. Співвідношення концентрацій естрадіол / естрон в плазмі крові при застосуванні пластиру коливається в межах 0,2-0,5: 1, що відповідає фізіологічного рівня. Естрадіол частково зв'язується з білками плазми крові.

Естрадіол і його метаболіти в основному виводяться із сечею у вигляді глюкуронідів або сульфатів, а також частково - з жовчю. Т _½ - близько 2-3 год.

При багаторазовому застосуванні накопичення естрадіолу та естрону в плазмі крові не виявлено.

Замісна гормональна терапія при пре- і постменопаузальному дефіциті естрогенів у жінок. профілактика постменопаузального остеопорозу у жінок, у яких пройшло не більше 5 років після настання менопаузи.

Лікування необхідно починати з мінімальної ефективної дози.

Рекомендується застосовувати 1 пластир з інтервалом в 3-4 дня (в середньому 2 рази на тиждень). Якщо після 3 міс застосування пластиру симптоми дефіциту естрогенів усуваються, дозу можна підвищити, але максимальна доза не повинна перевищувати 100 мкг/добу.

Застосовувати пластир Естрамон 50 можна в будь-який час, але пацієнткам, які виходять з циклічної терапії, слід почати застосування препарату на наступний день після закінчення попередньої схеми лікування.

Для профілактики постменопаузального остеопорозу у жінок пластир застосовують у дозі 50 мкг/добу (1 пластир з інтервалом в 3-4 дні).

Досвід застосування пластиру Естрамон 50 у жінок у віці старше 65 років обмежений.

Спосіб застосування:

1. Безпосередньо перед застосуванням необхідно відірвати захисну оболонку пакетика, розрізавши його ближче до краю, і дістати пластир, не пошкоджуючи його.

2. Пластир слід обережно згинати вздовж перфорації догори та донизу, поки більша частина захисної плівки не відділиться вздовж перфорованої смуги від клейкої поверхні трансдермального пластиру. Цю частину захисної плівки знімають за один з отриманих кінчиків.

3. Відкриту клейку поверхню пластиру накладають на здорову очищену шкіру зовнішньої поверхні стегна.

4. Потім опуклу частину трансдермального пластиру злегка піднімають так, щоб можна було б видалити залишок захисної плівки, і закріплюють повністю.

5. Після повної фіксації пластиру його необхідно притискати рукою протягом 10 с.

Пластир не можна застосовувати в ділянці молочних залоз. При використанні кожного нового пластиру необхідно міняти місце аплікації. Безпосередньо перед аплікацією ділянку шкіри слід знежирити, шкіра не повинна бути пошкодженою або з подразненнями. Не слід кріпити пластир на такі ділянки, з яких при сидінні він може зрушити. Після фіксації пластиру слід переконатися, що він добре закріпився, особливо на краях. Якщо пластир не тримається, його слід притиснути сильніше для зміцнення.

Якщо пластир прикріплений правильно, пацієнтка може приймати ванну або душ, як зазвичай. Однак він може відклеюватися від шкіри при контакті з дуже гарячою водою або в сауні. Слід захищати пластир від попадання прямих сонячних променів.

Якщо пластир відклеївся частково або повністю раніше призначеного часу (раніше ніж за 3-4 дні), слід наклеїти новий пластир. Якщо чергове застосування пластиру було пропущено, новий пластир слід наклеїти якомога швидше.

Тривалість лікування. Тривалість і схеми лікування визначаються лікарем індивідуально. Пластир застосовують у вигляді моно- або під час комбінованої терапії.

При циклічному застосуванні через 3 тижні лікування слід зробити 1 тиждень перерви.

Жінкам після гістеректомії або у разі, якщо симптоми дефіциту естрогенів інтенсивно рецидивують протягом перерви в лікуванні, можна призначати безперервне, нециклічне лікування.

Терапію естрогенами слід доповнювати регулярним застосуванням гестагенів. Гестагени необхідно застосовувати протягом останніх 12-14 днів кожного 28-денного курсу терапії естрадіолом.

Підвищена чутливість до естрадіолу або до інших компонентів препарату. діагностований або передбачуваний рак молочної залози; Встановлена або передбачувана естрогензалежних злоякісна пухлина (особливо карцинома ендометрія); вагінальна кровотеча невстановленого генезу; нелікована гіперплазія ендометрію; наявність в анамнезі ідіопатичної жовтухи або тромбоемболічних захворювань вен (особливо тромбоз глибоких вен, легенева емболія); активні або тромбоемболічні захворювання артерій (особливо стенокардія, інфаркт міокарда); важкі захворювання печінки (синдроми дубина - Джонсона, ротора); порфірія; пухлини печінки в даний період або в анамнезі (доброякісні або злоякісні).

Небажані ефекти класифіковані за частотою проявів: дуже часто (≥1 / 10), часто (≥1 / 100, 1/10), іноді (≥1 / 1000, 1/100), рідко (≥1 / 10 000, 1 / 1000), дуже рідко (1/10 000), невідомі (частота не може бути оцінена через відсутність даних).

Реакції в місці застосування (такі як еритема і свербіж), головний біль, відчуття напруженості в молочних залозах і біль в грудях, а також хворобливі відчуття під час менструації і скарги протягом менструального циклу - найбільш поширені побічні явища при застосуванні препарату.

Порушення з боку імунної системи: дуже рідко - кропив'янка, анафілактоїдні реакції, підвищена чутливість (включаючи анафілактичні реакції та ангіоедема).

Порушення метаболізму і харчування: іноді - гіперхолестеринемія, збільшення маси тіла; дуже рідко - зміна толерантності до вуглеводів.

Психічні порушення: часто - депресія; іноді - тривожність; дуже рідко - загострення епілепсії.

Порушення з боку центральної нервової системи: дуже часто - головний біль; часто - нервозність, сонливість, безсоння, зміни настрою, дратівливість, припливи; іноді - головний біль, запаморочення; рідко - парестезії; дуже рідко - хорея.

Порушення з боку органу зору: іноді - порушення зору, відчуття сухості в очах; дуже рідко - непереносимість контактних лінз.

Порушення з боку серцево-судинної системи: іноді - артеріальна гіпертензія, тахікардія, втрата свідомості; рідко - венозна тромбоемболія, відчуття тяжкості в ногах.

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту і печінки: іноді - нудота, диспепсія, метеоризм, діарея, біль в животі, підвищення апетиту; іноді - блювота, запор, підвищення рівня ферментів в печінці; рідко - зміна печінкових функцій і порушення відтоку жовчі (утворення каменів у жовчному міхурі).

Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини: дуже часто - реакції в місці застосування, включаючи подразнення шкіри, еритему; часто - акне, висипання на шкірі, сухість шкіри, свербіж; іноді - зміна кольору шкіри; рідко - алопеція; дуже рідко - некроз шкіри, поява зайвого волосся, мультиформна еритема, вузлувата еритема і геморагічний висип, хлоазма або меланоз.

Порушення з боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: іноді - артралгія, спазми м'язів; рідко - міастенія.

Респіраторні порушення: іноді - біль в горлі.

Порушення з боку сечовидільної системи: іноді - дизурія, інфекційні захворювання сечовидільної системи.

Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз: дуже часто - відчуття напруженості та болю в молочних залозах; іноді - збільшення молочних залоз, спазми матки, гіперплазія ендометрію, вагінальні виділення, посилення секреції з шийки матки, новоутворення шийки матки, патологія матки, маткові / вагінальні кровотечі, включаючи кровомазання, біль в області таза, патологія ендометрію, вульвовагініт, вагінальний кандидоз, сухість піхви, рак молочної залози, кіста яєчника, фіброкістозний захворювання молочних залоз, кіста в молочних залозах, відхилення від норми показників цитологічного мазка, опущення матки; рідко - лейоміома матки, утворення кіст поза труб, ендоцервікальную поліпи, галакторея.

Загальні порушення: часто - біль, дорсалгія, астенія, периферичні набряки, зміна маси тіла; іноді - нездужання; рідко - зміна лібідо, алергічні реакції.

Замісну гормональну терапію слід починати лише для лікування таких постменопаузальних симптомів, які негативно впливають на якість життя. не менше 1 разу на рік слід проводити ретельну оцінку співвідношення користі та ризику терапії перед початком чи продовженням застосування пластиру Естрамон 50.

Реакції в місці застосування. При місцевому застосуванні пластиру дуже рідко можливі прояви важких анафілактичних реакцій і ангіоневротичного набряку. Можливі реакції з боку шкіри (кропив'янка, свербіж, набряк губ, язика, гортані, обличчя, кінцівок), дихальних шляхів (ускладнене дихання) або шлунково-кишкового тракту (біль в животі, блювота). При виникненні ангіоедеми застосування пластиру слід припинити.

Естрогени здатні посилювати та загострювати симптоми ангіоневротичного набряку, зокрема у жінок зі спадковою схильністю до нього.

При наявності або загостренні будь-якого із зазначених нижче захворювань або факторів ризику рекомендується особливий контроль за станом здоров'я хворого.

Венозна тромбоемболія. Результати досліджень із застосуванням стандартних доз естрогенів при монотерапії або в комбінації з прогестагенами дають підстави зробити припущення щодо підвищення ризику розвитку венозної тромбоемболії, тобто тромбозу глибоких вен або емболії легеневої артерії. Внаслідок цього необхідно ретельно зважити співвідношення ризик / користь лікування.

До загальновизнаних факторів ризику розвитку венозної тромбоемболії відносяться: особистий анамнез, сімейний анамнез (випадок ВТЕ у близьких родичів у відносно ранньому віці може свідчити про генетичну схильність) і ожиріння важкого ступеня. Ризик виникнення венозної тромбоемболії також підвищується з віком. Питання про роль варикозного розширення вен у розвитку венозної тромбоемболії залишається суперечливим.

Ризик виникнення венозної тромбоемболії може тимчасово підвищуватися при тривалій іммобілізації, після серйозної планової чи посттравматичної операції або тяжкої травми. Питання про тимчасове припинення застосування пластиру Естрамон 50 слід вирішувати в залежності від характеру обставин і тривалості іммобілізації.

Артеріальна тромбоемболія. Результати клінічних досліджень із застосуванням комбінації кон'югованих естрогенів і медроксипрогестерону ацетату (МПА) в безперервному режимі вказують на можливе підвищення ризику розвитку коронарної хвороби серця протягом 1-го року їх застосування. При продовженні лікування не спостерігалося жодних переваг щодо серцево-судинної системи. Результати досліджень показали потенційне зниження частоти коронарної хвороби серця у жінок у віці 50-59 років, у яких застосовували монотерапію естрогенами, за відсутності загальних переваг у популяції. Іншим негативним наслідком є підвищення ризику виникнення інсульту на 30-40% при монотерапії естрогенами або застосуванні їх у комбінації з МПА. Однак не встановлена залежність від способу застосування.

Рак ендометрія. Тривала монотерапія стандартними дозами естрогенів підвищує ризик розвитку гіперплазії або раку ендометрія. При застосуванні пластиру Естрамон 50 не було виявлено значної стимуляції ендометрія завдяки низькій дозі естрадіолу в препараті. Однак клінічний контроль за станом здоров'я жінок, які отримують терапію естрогенами в постменопаузі, є необхідним (наприклад визначення товщини ендометрія за допомогою трансвагінального УЗД 1 раз на рік). При наявності недиагностированного персистирующего або рецидивуючого патологічного вагінального кровотечі з метою виключення злоякісного стану необхідно застосовувати адекватні діагностичні заходи, в тому числі біопсію ендометрія за показаннями.

Рак молочної залози. Встановлено підвищення ризику розвитку раку молочної залози у жінок, які застосовували стандартні дози естрогенів в монотерапії або в комбінації з прогестагенами протягом багатьох років. Ці факти можуть бути пов'язані з більш ранньою діагностикою, стимулюючою дією на існуючі пухлини або поєднанням обох факторів.

Відносний ризик підвищується з тривалістю лікування та може бути мінімальним або незмінним при монотерапії естрогенами.

Підвищення ризику виявлення раку молочної залози відзначають, наприклад, із затримкою початку природної менопаузи, вживанням алкогольних напоїв або ожирінням.

Через кілька років після замісної гормональної терапії підвищення ризику нівелюється.

Зазначалося, що пухлини, виявлені у жінок, яким проводять або недавно проводили замісну гормональну терапію, характеризуються вищим ступенем диференціації, ніж пухлини, виявлені у жінок, що не отримували замісну гормональну терапію. Дані щодо поширення виявленої пухлини за межі молочної залози непереконливі.

Замісна гормональна терапія підвищує щільність знімків при мамографічних дослідженнях, що може у деяких випадках негативно впливати на діагностику раку молочної залози.

Вплив низької дози естрогену, який міститься в пластирі Естрамон 50, в зв'язку з ризиком розвитку раку молочної залози не досліджений.

Рак яєчника. Визначено підвищений ризик розвитку раку яєчника у жінок, які отримують замісну терапію естрогенами протягом тривалого періоду (10 років), тоді як метааналіз досліджень не показав підвищений ризик для жінок, які отримують замісну терапію естрогенами. З урахуванням вищевикладеного, вплив замісної терапії на розвиток раку яєчника не встановлено.

Вплив низької дози естрогену, який міститься в пластирі Естрамон 50, на ризик розвитку раку яєчника ще не досліджено.

Пухлина печінки. Після застосування гормональних препаратів, у тому числі естрогенів, в окремих випадках виявляли розвиток доброякісних, а ще рідше - злоякісних пухлин печінки. В окремих випадках ці пухлини виявилися причиною внутрішньочеревної кровотечі, які загрожували життю. При болях у верхній частині живота, збільшенні печінки або ознаках внутрішньочеревної кровотечі при диференційній діагностиці варто врахувати ймовірність наявності пухлини печінки.

Жовчнокам'яна хвороба. Відомо, що естрогени підвищують литогенность жовчі. Деякі жінки схильні до захворювань жовчного міхура під час лікування естрогенами.

Деменція. Чи не доведено, що прийом гормонів може збільшувати ризик розвитку деменції, якщо лікування розпочато у жінок віком ≥65. Ризик може бути знижений, якщо почати лікування в ранній період менопаузи. Не встановлено, чи стосуються ці факти інших препаратів замісної гормональної терапії.

інші стану

Причини для негайного припинення терапії: терапію слід негайно припинити у разі виявлення будь-якого із протипоказань, а також при виникненні зазначених нижче станів та захворювань:

• мігренеподібний, часта і незвично сильні головні болі, з'явилася вперше, або інші симптоми, які, можливо, є продромальний ознаками оклюзії судин головного мозку;
• рецидив холестатичної жовтяниці або холестатичного свербежу, який вперше відзначали в період вагітності або попереднього застосування статевих стероїдів;
• симптоми тромботичних порушень або підозра на їх виникнення.

При підозрі на наявність пролактиноми перед початком лікування слід виключити ймовірність такого захворювання.

Лейоміома і фіброма матки можуть збільшуватися в розмірах під дією естрогенів. В такому випадку терапію слід припинити.

Рекомендується припинити лікування, якщо під час терапії відзначено рецидив ендометріозу.

У місці застосування пластиру можуть виявляти персистирующее роздратування шкіри (наприклад перстістірующая еритема або свербіж).

Загальною зв'язку між застосуванням замісної гормональної терапії і розвитком клінічної АГ не встановлено. Повідомлялося про незначне підвищення артеріального тиску у жінок, які приймають стандартні дози естрогенів при монотерапії або в комбінації з прогестагенами, клінічно значущі випадки підвищення артеріального тиску спостерігалися рідко.

Статеві гормони можуть погано метаболизироваться у пацієнток з порушеннями функції печінки. Хоча при трансдермальном застосуванні гормонів не виявлено ефекту першого проходження через печінку, таким пацієнткам естрогени необхідно застосовувати з обережністю.

Наявна інформація чи не свідчить про підвищення ризику цукрового діабету при застосуванні естрадіолу. Трансдермальне застосування естрогену може бути найбільш сприятливою формою застосування для жінок з цукровим діабетом II типу (інсулінозалежний). Призначати Естрамон 50 хворим на цукровий діабет II типу і з додатковими факторами ризику (такими як куріння, порушення згортання крові) слід з обережністю; пацієнтки повинні регулярно обстежуватися під час його застосування.

У деяких випадках може спостерігатися хлоазма, особливо у жінок з хлоазмою вагітних в анамнезі. При застосуванні пластиру Естрамон 50 жінкам, схильним до виникнення хлоазми, варто уникати перебування на сонці чи ультрафіолетового опромінювання.

Встановлено, що при застосуванні стандартних доз естрогенів при монотерапії або в комбінації з прогестагенами можуть виникати або загострюватись перелічені нижче стани та захворювання. Хоча впевненості немає, що ці зміни пов'язані з терапією, необхідно уважно спостерігати пацієнток, у яких виявлені епілепсія, доброякісні захворювання молочних залоз, астма, мігрень, порфірія, отосклероз, системний червоний вовчак, мала хорея.

Медичне обстеження / консультація

Перед початком або відновленням застосування препарату Естрамон 50 необхідно ретельно вивчити анамнез пацієнтки та провести фізикальне обстеження, беручи до уваги протипоказання (див. Побічна дія) і застереження (розділ. Особливості застосування), і періодично повторювати подібні обстеження. Частота і характер цих обстежень повинні ґрунтуватися на існуючих нормах медичної практики з урахуванням індивідуальних особливостей кожної пацієнтки. Обстеженню підлягають, як правило, тазові органи, включаючи стандартний цитологічне обстеження шийки матки, черевної порожнини, молочних залоз, вимір артеріального тиску.

Застосування в період вагітності та годування груддю. Застосовувати препарат в період вагітності та годування груддю протипоказане.

Діти. Препарат не призначають дітям.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Невідома.

Рівень метаболічного перетворення естрогенів може підвищуватися при одночасному застосуванні засобів, що активують ферменти системи цитохрому р450. до таких активних речовин відносяться фенобарбітал, фенітоїн, карбамазепін і антибактеріальні препарати (такі як рифампіцин, рифабутин, невірапін і ефавіренз).

Хоча ритонавір та нелфінавір відносяться до сильних інгібіторів, вони набувають властивостей активаторів ферментів при одночасному застосуванні із стероїдними гормонами.

Рослинні лікарські засоби, що містять звіробій продірявлений (Hypericum perforatum), також підвищують показники метаболічного перетворення естрогенів.

Підвищений метаболізм може привести до зниження ефективності гормону і змін характеристик маткової кровотечі.

При трансдермальном застосуванні естрадіолу ефект першого проходження через печінку усувається, тому рівень гормону в організмі при наявності активаторів ферментів змінюється менш істотно, ніж при пероральному прийомі.

Інгібітори CYP 3A4, такі як еритроміцин, кларитроміцин, кетоконазол, ітраконазол, ритонавір та грейпфрутовий сік, можуть підвищувати концентрацію естрогенів в плазмі крові, що може призвести до прояву побічної дії.

Естрогени посилюють терапевтичний вплив і побічні явища при застосуванні іміпраміну.

При одночасному застосуванні з циклоспорином можливо підвищення концентрації циклоспорину, креатиніну та трансаміназ у плазмі крові.

Естроген може впливати на переносимість глюкози та терапевтичний відповідь на інсулін, тому необхідна корекція дози антидіабетичних препаратів або інсуліну.

Естрогени можуть знижувати ефект антигіпертензивних препаратів та антикоагулянтів.

Надмірне вживання алкоголю в період застосування замісної гормональної терапії може призводити до підвищення рівня естрадіолу в кровотоці.

Прийом статевих стероїдів може впливати на результати лабораторних досліджень, в тому числі на біохімічні параметри функції печінки, щитоподібної залози, надниркових залоз і нирок, рівень транспортних білків, таких як глобулін, що зв'язує кортикостероїди та фракції ліпідів / ліпопротеїнів, параметри вуглеводного обміну, а також параметри та фібринолізу.

При такому способі застосування передозування естрадіолу малоймовірна. можуть виникати нудота, блювання, а також в деяких випадках - кровотеча відміни.

Специфічного антидоту немає. Пластир слід зняти. Лікування симптоматичне.

При температурі не вище 25 °C.

діюча речовина: естрадіол;

1 пластир розміром 20 см² з середньою швидкістю вивільнення естрадіолу 50 мкг на добу містить естрадіолу 4 мг;

допоміжні речовини: d-a-токоферолу концентрат, сополімер акрилатний, підкладка Pegoterat.

Пластир трансдермальний.

Основні фізико-хімічні властивості: еліпсоїдний матовий безбарвний пластир, зафіксований на безбарвній захисній плівці.

Гормони статевих залоз і препарати, які застосовують при патології статевої сфери. Код АТХ G03C A03.

Фармакодинаміка

Трансдермальна система містить естрадіол (17ß-естрадіол), що є хімічно та біологічно подібний до ендогенного естрадіолу людини. Естрадіол заміщує втрату продукції естрогену у жінок у менопаузі та полегшує симптоми менопаузи. Естрогени запобігають втраті маси кісткової тканини після менопаузи або оваріектомії.

Дані щодо клінічних досліджень

Поліпшення симптомів, спричинених дефіцитом естрогену, і вплив на кровотечі. Полегшення симптомів клімактеричного періоду досягається протягом перших тижнів лікування.

Профілактика остеопорозу.

• Дефіцит естрогену в менопаузі супроводжується підвищеним метаболізмом кісткової тканини і втратою кісткової маси.

• Дія естрогену на щільність кісток залежить від дози. Очевидно, що захист забезпечується, поки триває лікування. Після завершення ЗГТ (замісної гормональної терапії) втрата кісткової маси є порівняною з втратою кісткової маси у жінок, які не отримували лікування.

• Результати дослідження в рамках Ініціативи в ім'я здоров'я жінок (WHI) та мета-аналізів у рамках інших досліджень свідчать про те, що поточне застосування ЗГТ, окремо або в комбінації з гестагеном, у переважно здорових жінок зменшує ризик переломів стегнових кісток, хребта або інших остеопорозних переломів. Застосування ЗГТ може також запобігати переломам у жінок із невеликою щільністю кісток і/або підтвердженим остеопорозом, проте, обсяг інформації стосовно цього є обмеженим.

Фармакокінетика

Резорбція.

Застосування естрадіолу у вигляді трансдермальної системи забезпечує тривале і рівномірне надходження його в організм. Концентрацію естрадіолу у плазмі крові можна контролювати, запобігаючи передозуванню. Після прикріплення пластиру Естрамон 50 естрадіол добре всмоктується через непошкоджену шкіру, що забезпечує його стійкий рівень у кровотоці упродовж лікування. Розрахована середня добова швидкість вивільнення естрадіолу становить 50 мкг на добу. На відміну від лікарських форм для перорального прийому, трансдермальне застосування естрадіолу дозволяє запобігти його інтенсивному метаболізму під час першого проходження через печінку.

Біодоступність.

При постійному застосуванні пластиру Естрамон 50 середня концентрація естрадіолу у плазмі крові становить близько 34 пг/мл, максимальна концентрація – близько 48 пг/мл. Після зняття пластиру вміст естрадіолу повертається до початкового рівня протягом 12-24 годин.

Розподіл.

Естрадіол більш ніж на 50 % зв'язується з такими білками плазми, як зв'язуючі статеві гормони глобулін і альбумін. Лише 2 % естрадіолу залишаються вільними і біологічно активними

Біотрансформація.

Застосовуваний трансдермально естрадіол метаболізується таким самим шляхом, що й ендогенний гормон. Естрадіол метаболізується головним чином у печінці, де перетворюється на естрон, а потім на естріол, епі-естріол і катехол-естрогени, які потім кон'югують із перетворенням на сульфати і глюкуроніди. Ізоформи цитохрому-P-450 CYP1A2 та CYP3A4 каталізують гідроксилювання зв'язуючого естрадіол естріолу. в організмі людини відбувається глюкуронізація естріолу під дією UGT1A1 та UGT2B7. Метаболіти естрадіолу трансформуються також шляхом ентерогепатичної циркуляції.

Виведення.

Сульфати і естери глюкуронової кислоти разом із невеликою часткою естрадіолу та різних інших метаболітів виділяються із сечею. Лише невелика кількість виводиться із випорожненнями. Оскільки період напіврозкладу естрадіолу є коротким (близько 1 години), протягом 24 годин після видалення пластиру концентрація естрадіолу та естрону в сироватці крові знову повертається до вихідного значення.

Замісна гормональна терапія (ЗГТ) симптомів дефіциту естрогенів у жінок після настання менопаузи.

Профілактика остеопорозу у жінок у постменопаузальний період при високому ризику переломів у разі непереносимості або наявності протипоказань для застосування інших лікарських засобів передбачених для профілактики остеопорозу.

Досвід лікування жінок віком від 65 років обмежений.

– Діагностований, прогнозований рак молочної залози або рак молочної залози в анамнезі;

– діагностовані у минулому або підозрювані естрогензалежні злоякісні пухлини (наприклад рак ендометрія);

– вагінальні кровотечі нез’ясованого генезу;

– нелікована гіперплазія ендометрія;

– наявна венозна тромбоемболія (тромбоз глибоких вен, тромбоемболія легеневих артерій) або венозна тромбоемболія у минулому;

– відомі тромбофілічні розлади (наприклад дефіцит протеїну С, протеїну S або антитромбіну див. розділ «Особливості застосування»);

– артеріальні тромбоемболічні захворювання у даний час або в анамнезі (наприклад, ішемічна хвороба серця, інсульт);

– гострі захворювання печінки, а також наявність захворювань печінки в минулому,

якщо показники функції печінки не нормалізувалися;

– відома гіперчутливість до діючих речовин або до будь-якого з компонентів препарату;

– порфірія.

Метаболізм естрогенів (та гестагенів) може посилюватися при одночасному застосуванні речовин, які індукують ферменти, що беруть участь у метаболізмі лікарського засобу, особливо ферментів системи цитохрому Р450. До таких речовин належать протисудомні засоби (наприклад, фенобарбітал, карбамазепін, фенітоїн) та протимікробні засоби (наприклад рифампіцин, рифабутин, невірапін, ефавіренц).

Незважаючи на те, що ритонавір і нелвінавір відомі як потужні інгібітори CYP450, при одночасному застосуванні зі стероїдними гормонами вони, навпаки, активують зазначені ферменти.

Рослинні препарати, компонентом яких є звіробій перфорований (Hypericum perforatum), можуть посилювати метаболізм естрогенів та гестагенів.

Естрадіол метаболізується переважно під дією ізоферменту CYP3A4, тому одночасне застосування інгібіторів CYP3A4, наприклад кетоконазолу, еритроміцину та ритонавіру, може призвести до зростання експозиції естрадіолу.

При трансдермальному застосуванні ефект першого проходження через печінку (first-pass effect) відсутній, тому естрогени (і гестагени), які застосовуються трансдермально, можливо, завдають меншої шкоди, ніж гормони, що вводяться орально, через індуктори ферментів. Клінічно доведено, що підвищений метаболізм естрогенів та гестагенів може призвести до ослаблення їх ефекту і зміни профілю маткових кровотеч.

Терапія естрогеном може впливати на результати деяких лабораторних тестів, наприклад на толерантність до глюкози або дослідження функції щитовидної залози.

ЗГТ слід розпочинати лише для лікування таких постменопаузальних симптомів, які негативно впливають на якість життя. Щонайменше один раз на рік слід проводити ретельну оцінку співвідношення користі і ризику терапії перед початком або продовженням застосування пластиру Естрамон 50, і лікування доцільно продовжувати, тільки якщо користь перевищує ризики. Дані щодо ризиків, пов’язаних із ЗГТ при лікуванні передчасної менопаузи, обмежені. Однак завдяки низькому рівню абсолютного ризику у жінок молодшого віку співвідношення користі та ризиків у таких жінок є більш сприятливим, ніж у жінок старшого віку.

Медичне обстеження/консультація. Перед початком або поновленням застосування препарату Естрамон 50 після перерви слід докладно вивчити анамнез пацієнтки (включаючи сімейний анамнез). Фізикальне обстеження (включаючи гінекологічне обстеження та обстеження молочних залоз) необхідно провести, беручи до уваги протипоказання (розділ «Протипоказання») і застереження (розділ «Особливості застосування»). Під час лікування рекомендується проводити регулярні огляди, частота і обсяг яких визначається індивідуально. Жінок слід поінформувати, про які зміни у молочних залозах необхідно повідомляти лікареві (див. розділ нижче «Рак молочної залози»). Регулярне обстеження, включаючи відповідні методи візуалізації, наприклад, мамографію, слід проводити відповідно до діючих інструкцій для здорових жінок, враховуючи медичні потреби індивідуально для кожної жінки. Ситуації, при яких необхідно спостерігати за станом пацієнток. При наявності будь-якого із зазначених нижче захворювань у даний момент, у минулому та/або їх погіршенні у період вагітності або попередньої гормональної терапії, пацієнткам слід перебувати під ретельним спостереженням. Необхідно мати на увазі, що ці стани можуть рецидивувати або їх перебіг погіршуватися під час лікування препаратом Естрамон 50. До них належать:

- лейоміома (міома матки) або ендометріоз;

- фактори ризику тромбоемболічних захворювань (див. нижче);

- фактори ризику естрогенчутливих пухлин, наприклад перший ступінь спадкової схильності до раку молочної залози;

- артеріальна гіпертензія;

- захворювання печінки (наприклад, аденома печінки);

- цукровий діабет із судинними ускладненнями або без них;

- жовчнокам'яна хвороба;

- мігрень або (сильний) головний біль;

- системний червоний вовчак (Lupus erythematodes, SLE);

- гіперплазія ендометрія в анамнезі (див. нижче);

- епілепсія;

- бронхіальна астма;

- отосклероз.

Підстави для негайного припинення терапії. ЗГТ необхідно припинити негайно у випадку виявлення протипоказання, а також у таких ситуаціях:

- поява жовтяниці або порушення функції печінки;

- значне підвищення артеріального тиску;

- поява вперше головного болю на зразок мігрені;

- вагітність.

Гіперплазія ендометрія та карцинома. У жінок з інтактною маткою ризик розвитку гіперплазії ендометрія та карциноми підвищується при призначенні тільки естрогенів протягом тривалого періоду часу. Помічене зростання ризику раку ендометрія у жінок, які приймають тільки естрогени, порівняно з тими, хто не приймає їх, коливається від 2 до 12 разів залежно від тривалості лікування та дози естрогену (див. розділ «Побічні реакції»). Після припинення лікування ризик може залишатись підвищеним принаймні протягом 10 років.

Додатковий циклічний прийом гестагену протягом принаймні 12 днів 28-денного циклу або безперервна комбінована естроген-гестагенова терапія у жінок зі збереженою маткою може запобігати надмірному ризику, асоційованому з ЗГТ із застосуванням тільки естрогену. Протягом перших місяців лікування можуть виникати проривні маткові кровотечі, пов'язані з раптовим зниженням рівня статевих гормонів ("кровотечі відміни"), або кров’янисті виділення. Якщо вони виникають при лікуванні через деякий час або тривають після припинення терапії, необхідно з'ясувати їх причину, що може включати біопсію ендометрія для виключення злоякісних новоутворень ендометрія. Беззастережна естрогенна стимуляція може призвести до передзлоякісної або злоякісної трансформації залишкових вогнищ ендометріозу. Тому слід зважити необхідність призначення гестагену на додаток до замісної терапії естрогеном у тих випадках, коли внаслідок ендометріозу було здійснено гістеректомію, і при наявності залишкового ендометріозу.

Рак молочної залози. Усі наявні дані свідчать про підвищений ризик раку молочної залози у жінок, які приймають комбіновану естроген-гестагенову ЗГТ та, імовірно, також у жінок, які приймають тільки естрогенову ЗГТ. Цей ризик залежить від тривалості застосування.

Комбінована естроген-гестагенова терапія. Рандомізоване плацебо-контрольоване дослідження «Ініціативи заради здоров’я жінок» (Women’s Health Initiative study – WHI) та епідеміологічні дослідження показали підвищений ризик виникнення раку молочної залози у жінок, яким застосовують комбіновану естроген-гестагенову терапію ЗГТ, що стає очевидним приблизно після 3 років.

Монотерапія естрогеном. Дослідження WHI не виявило підвищення ризику раку молочної залози у жінок після гістеректомії, які приймають ЗГТ із застосуванням тільки естрогену. В обсерваційних дослідженнях переважно повідомлялося про незначне підвищення ризику діагностування раку молочної залози, що є суттєво нижчим, ніж у пацієнток, які приймають комбінації естрогену та гестагену. Підвищений ризик стає очевидним вже через кілька років застосування та підвищується відповідно до збільшення тривалості застосування, однак після припинення лікування повертається до початкового рівня протягом кількох (щонайбільше 5) років. ЗГТ, особливо комбінована естроген-гестагенова терапія, підвищує щільність мамографічних зображень, що може негативно вплинути на радіологічне виявлення раку молочної залози.

Рак яєчників. Рак яєчників виникає значно рідше, ніж рак молочної залози. Епідеміологічні дані, отримані в результаті широкого метааналізу, засвідчили дещо підвищений ризик у жінок, яким застосовують монотерапію естрогеном або комбінацію естрогену з гестагеном як замісну гормональну терапію; цей ризик проявляється протягом 5 років застосування та зменшується з часом після припинення терапії. Деякі інші дослідження, зокрема дослідження WHI|, свідчать|засвідчують|, що застосування|вживання| комбінованих ЗГТ може бути пов’язане з таким самим або дещо нижчим ризиком (див. розділ «Побічні реакції»).

Венозна тромбоемболія. ЗГТ пов'язана з 1,3-3-разовим підвищенням ризику розвитку венозної тромбоемболії (ВТЕ), тобто тромбозу глибоких вен або емболії легеневих судин. Виникнення такої патології найбільш вірогідне протягом першого року проведення ЗГТ, аніж пізніше. Пацієнтки з відомими тромбофілічними ускладненнями мають підвищений ризик ВТЕ, і ЗГТ може додатково збільшувати цей ризик. Тому замісна гормональна терапія протипоказана для цієї групи пацієнток (див. розділ «Протипоказання»).

Загальновизнаними факторами ризику розвитку ВТЕ є: застосування естрогенів, старший вік, великі хірургічні втручання, тривала іммобілізація, ожиріння (ІМТ > 30 кг/м²), вагітність/післяпологовий період, системний червоний вовчак (СЧВ) і карцинома. Єдиної думки щодо ролі варикозного розширення вен у розвитку ВТЕ не існує. Як і для всіх післяопераційних пацієнтів, необхідно вжити запобіжні заходи для попередження ВТЕ після хірургічного втручання. Якщо після планової операції очікується тривала іммобілізація, рекомендується тимчасове припинення ЗГТ за 4-6 тижнів до оперативного втручання. Лікування можна поновлювати, тільки коли жінка повністю відновить свою рухливість.

Жінкам без ВТЕ в анамнезі, але з наявністю у родичів першого ступеня родинного зв’язку тромбозу в молодому віці, можна запропонувати скринінг після ретельного обговорення його обмежень (при скринінгу виявляють тільки частину тромбофілічних розладів).

Якщо ідентифіковано вроджений тромбофілічний розлад, який супроводжується тромбозом у члена сім’ї в анамнезі або якщо розлад є тяжким (наприклад, недостатність антитромбіну, протеїну S або протеїну С або комбінація розладів) – ЗГТ протипоказана.

У жінок, які вже приймають постійну антикоагулянтну терапію, слід ретельно зважити користь та ризики застосування ЗГТ.

Якщо ВТЕ розвивається після початку терапії, препарат треба негайно відмінити. Пацієнток слід попередити про необхідність негайно звернутися до лікаря при появі потенційних симптомів тромбоемболії (наприклад, болісної набряклості ноги, раптового болю у грудній клітці, задишки).

Ішемічна хвороба серця (ІХС). Немає отриманих у рандомізованих контрольованих дослідженнях доказів захисту від інфаркту міокарду у жінок з або без ІХС, які приймали комбіновану естроген-гестагенову ЗГТ або ЗГТ тільки естрогеном.

Комбінована естроген-гестагенова терапія. Відносний ризик виникнення ІХС на тлі застосування комбінованої естроген-гестагенової ЗГТ є дещо підвищеним. Оскільки базовий абсолютний ризик ІХС значною мірою залежить від віку, кількість додаткових випадків ІХС, зумовлених застосуванням естрогенів та гестагенів, дуже мала у здорових жінок у близькому до менопаузи віці, але буде зростати у більш старшому віці.

Монотерапія естрогеном.

Дані рандомізованих контрольованих досліджень не показали підвищеного ризику ІХС у жінок після гістеректомії, які приймають монотерапію естрогеном.

Ішемічний інсульт. Комбінована естроген-гестагенова терапія та монотерапія естрогеном асоціюються з підвищенням ризику ішемічного інсульту до 1,5 раза. Відносний ризик не змінюється з віком або часом, що минув після настання менопаузи. Проте, оскільки базовий абсолютний ризик інсульту значною мірою залежить від віку, загальний ризик інсульту у жінок, які приймають ЗГТ, зростатиме з віком.

Тяжкі анафілактичні/анафілактоїдні реакції. Після виведення лікарського засобу на ринок повідомляли про випадки анафілактичних/анафілактоїдних реакцій, які подекуди розвивалися в період лікування естрадіолом і вимагали термінового медичного втручання.

Судинний набряк. Естрогени можуть спричиняти або посилювати симптоми судинного набряку, зокрема у жінок зі спадковим судинним набряком.

Пацієнтки, у яких після лікування естрадіолом розвинувся судинний набряк, не мають повторно отримувати Естрамон 50.

Інші стани.

- Естрогени можуть спричиняти затримку рідини, і тому необхідно уважно слідкувати за станом пацієнтів, які мають порушення функції серця або нирок.

- Жінки з наявною раніше гіпертригліцеридемією мають бути під ретельним спостереженням під час проведення замісної терапії естрогенами або гормональної замісної терапії, оскільки рідко у жінок з цією патологією рівень тригліцеридів у плазмі крові значно збільшувався під час лікування естрогенами, що призводило до панкреатиту.

- Естрогени збільшують рівень тироксинзв’язуючого глобуліну (ТЗГ), призводячи до збільшення циркулюючих гормонів щитовидної залози, який визначають за рівнем зв'язаного з білком йоду (ЙЗБ), рівнями Т4 (при аналізі з використанням колонок або радіоімунному аналізі), або рівнями Т3 (за допомогою радіоімунного аналізу). Захоплення трийодтироніну (Т3) зменшене в результаті підвищених рівнів ТЗГ. Концентрації вільних трийодтироніну (Т3) і тироксину (Т4) не змінюються. Рівні інших зв’язуючих білків у сироватці крові, кортикоїдзв’язуючого глобуліну (КЗГ) та глобуліну, що зв'язує статеві гормони (СГЗГ), можуть підвищуватися, що призводить до збільшення концентрації кортикостероїдів і статевих гормонів у крові. Концентрації вільних або біологічно активних гормонів не змінюються. Можуть зростати концентрації інших білків плазми (ангіотензин-ренін субстрату, альфа-I-антитрипсину, церулоплазміну).

- При застосуванні ЗГТ не покращуються когнітивні здатності. Є посилання на підвищений ризик деменції у жінок, вік яких на початку безперервної комбінованої ЗГТ або монотерапії естрогенами перевищував 65 років.

- Відомо, що контактна сенсибілізація можлива при всіх варіантах топічного застосування лікарських засобів. Хоча це відбувається надзвичайно рідко, жінок, у яких розвивається контактна сенсибілізація на один із компонентів препарату Естрамон 50, слід проінформувати про можливість тяжкої реакції підвищеної чутливості, якщо вони продовжуватимуть застосування речовини, яка спричинила контактну сенсибілізацію.

- Хоча наявна інформація не свідчить, що естрогени, в тому числі трансдермальний естрадіол, порушують обмін вуглеводів, жінкам з діабетом потрібно перебувати під наглядом на початку терапії, поки не буде отримано додаткову інформацію.

- Необхідно регулярно перевіряти функцію щитовидної залози у пацієнток, які одночасно потребують замісної терапії тиреоїдними гормонами та прийому естрогенів, з метою контролю рівня тиреоїдних гормонів у плазмі крові.

Терапія Естрамоном 50 не перешкоджає заплідненню.

Вагітність

Застосування Естрамону 50 протипоказане під час вагітності. Якщо під час лікування препаратом настає вагітність, його прийом необхідно негайно припинити.

Наявні результати більшості епідеміологічних досліджень, які стосуються ненавмисної експозиції плода естрогеном, не свідчать про тератогенну або фетотоксичну дію препарату.

Період лактації

Застосування Естрамону 50 протипоказане у період лактації.

Невідома.

Тривалість та схеми лікування визначаються лікарем індивідуально. Пластир застосовують у вигляді моно- або комбінованої терапії.

Дозування

Рекомендується застосовувати 1 пластир з інтервалом у 3-4 дні (у середньому 2 рази на тиждень).

Симптоми дефіциту естрогену:

Як на початку, так і для продовження лікування, слід розпочинати з призначення найменшої ефективної дози, та застосовувати протягом якомога коротшого періоду.

Якщо після 3 місяців застосування пластиру симптоми дефіциту естрогенів не усуваються, дозу можна підвищити, але максимальна доза не має перевищувати 100 мкг на добу. Якщо з'являються симптоми передозування (наприклад, відчуття напруження в молочних залозах), дозу слід зменшити.

Профілактика остеопорозу у жінок в постменопаузальному періоді:

Для профілактики постменопаузального остеопорозу у жінок пластир застосовувати у дозі 50 мкг на добу (1 пластир з інтервалом у 3-4 дні).

Загальні зауваження

Естрамон 50 можна застосувати як циклічно, так і безперервно.

Для жінок із інтактною маткою, незалежно від вибраного режиму лікування естроген слід комбінувати з гестагеном, який дозволено застосовувати разом із естрогеном, протягом принаймні 12-14 діб кожного 28-денного циклу для ефективного зменшення гіперплазії ендометрію, індукованої естрогеном.

Для жінок після гістеректомії додавання гестагену не рекомендоване, окрім випадків, у яких було діагностовано ендометріоз.

Розпочати застосування пластиру Естрамон 50 можна у будь-який час, але пацієнткам, які переходять з циклічної терапії, слід розпочати застосування препарату на наступний день після закінчення попередньої схеми лікування.

Варіанти монотерапії естрогеном та комбінованої терапії естрогеном/гестагеном.

Циклічно чи циклічно послідовно:

Циклічне застосування естрогену з перервою у лікуванні, причому зазвичай лікарський засіб застосовують протягом 21 доби, після чого протягом 7 діб триває перерва у лікуванні. Для лікування жінок, що мають матку, додатково послідовно застосовують гестаген протягом останніх 12-14 діб лікування.

Безперервно чи безперервно послідовно:

Безперервне застосування естрогену. Для лікування жінок, що мають матку, додатково послідовно застосовують гестаген протягом 12-14 діб кожного 28-денного циклу.

Гестаген можна додавати, наприклад, у формі таких препаратів, як норетистерон, норетистерону ацетат, медроксипрогестерону ацетат або прогестерон.

Безперервне, нециклічне лікування можна застосовувати для жінок після гістеректомії, або якщо протягом перерви у лікуванні знову проявляються значні симптоми дефіциту естрогену.

1. Безпосередньо перед застосуванням необхідно відкрити пакетик, розрізавши його ближче до краю, дістати пластир, не пошкоджуючи його.

2. Пластир слід обережно згинати вздовж перфорації вгору і вниз, поки більша частина захисної плівки не відокремиться вздовж перфорованої смуги від клейкої поверхні пластиру. Ця частина захисної плівки знімається за один з отриманих кінчиків.

3. Відкриту клейку поверхню пластиру накласти на здорову чисту, суху ділянку шкіри зовнішньої поверхні стегна.

4. Вільну частину пластиру злегка підняти так, щоб видалити залишок захисної плівки і закріпити пластир повністю.

5. Після повної фіксації пластиру його необхідно притиснути рукою протягом 10 секунд.

Пластир не можна застосовувати у ділянці молочних залоз! При використанні кожного нового пластиру необхідно міняти місце аплікації. Новий пластир можна знову наклеювати на те саме місце щонайменше через тиждень. Безпосередньо перед аплікацією ділянку шкіри слід знежирити, вона не має бути ушкодженою чи з подразненнями. Не слід кріпити пластир на такі ділянки, де при сидінні він може зсунутися. Не слід наклеювати пластир у зоні талії, оскільки внаслідок тертя при контакті з тісним одягом пластир може відклеїтися. Пластир наносять негайно після того, як упаковку розкрито і знято захисну плівку. Після фіксації пластиру слід переконатися, що він добре закріпився, особливо з країв. Якщо пластир не тримається, його слід притиснути сильніше для міцного закріплення.

Якщо пластир прикріплений правильно, пацієнтка може приймати ванну або душ, як зазвичай. Проте він може відклеюватися від шкіри при контакті з дуже гарячою водою або в сауні. Слід захищати пластир від прямих сонячних променів.

Якщо пластир відклеївся частково або повністю завчасно (раніше, ніж за 3-4 дні), слід наклеїти новий пластир. Якщо чергове застосування пластиру було пропущено, новий пластир слід наклеїти якомога скоріше. Наступна його заміна має бути проведена у відповідності із первинною схемою терапії. Переривання лікування може підвищити ймовірність маткової або мажучої кровотечі.

Досвід застосування пластиру Естрамон 50 жінкам віком від 65 років обмежений.

Діти.

Препарат не застосовувати дітям.

При трансдермальному застосуванні передозування естрадіолу малоймовірне.

Найчастішими симптомами передозування при клінічному застосуванні є напруження молочних залоз і/або вагінальна кровотеча. При появі подібних симптомів слід розглянути варіант зменшення дози. Для швидкого усунення ефектів передозування слід видалити пластир.

Легка еритема на місці застосування є побічним ефектом, про який найчастіше повідомляють (16,6 %). Незначне почервоніння спостерігали після видалення пластиру зі шкіри на місці наклеювання. Також повідомляли про легкий прурит і невеликий висип на шкірі навколо місця наклеювання пластиру.

Небажані ефекти класифіковані за частотою проявів: дуже часті (≥ 1/10), часті (≥ 1/100, нечасті (≥ 1/1000, поодинокі (≥ 1/10000, рідкісні (

Доброякісні, злоякісні та неспецифічні новоутворення (включаючи кісти і поліпи): нечасті – рак молочної залози.

З боку імунної системи: поодинокі – підвищена чутливість; рідкісні – кропив’янка, анафілактичні реакції (включаючи та ангіоедему), анафілактоїдні реакції.

З боку метаболізму та харчування: нечасті – гіперхолестеринемія; рідкісні – зміна толерантності до вуглеводів, погіршення перебігу порфірії.

Психічні порушення: часті – депресія, нервозність, афективна лабільність; непоширені – тривожність; поодинокі – порушення лібідо; рідкісні – загострення епілепсії.

З боку нервової системи: дуже часті – головний біль; часті – сонливість, безсоння, зміни настрою, роздратованість, припливи; нечасті – мігрень, запаморочення; поодинокі – парестезії; рідкісні – хорея.

З боку органів зору: нечасті – порушення зору, відчуття сухості в очах; рідкісні – непереносимість контактних лінз.

З боку серцево-судинної системи: нечасті – артеріальна гіпертензія, емболія, тахікардія, втрата свідомості; поодинокі – венозна тромбоемболія, відчуття тяжкості у ногах, варикозне розширення вен; невідомо – емболія.

З боку травного тракту та гепатобіліарної системи: часті – нудота, диспепсія, метеоризм, діарея, біль у животі, відчуття переповнення; підвищення апетиту; нечасті – блювання, запор, підвищення рівня ферментів печінки; поодинокі – порушення функції печінки та порушення відтоку жовчі (утворення каменів у жовчному міхурі), холестатична жовтяниця, жовчокам’яна хвороба, порушення функції жовчного міхура.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: дуже часті – реакції у місці застосування, включаючи місцеві кровотечі, синці, пекучість, екзему, набряк, запалення, біль, папули, парестезію, припухлість, везикули; подразнення шкіри, еритема; часті – акне, висипи на шкірі, сухість шкіри, свербіж; нечасті – зміна кольору шкіри; поодинокі – контактний дерматит, пігментація, алопеція; рідкісні – некроз шкіри, поява зайвого волосся, мультиформна еритема, вузлувата еритема і геморагічний висип, хлоазма або меланоз, судинна пурпура, генералізована екзантема; невідомі – кропив’янка.

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини: часті – біль у спині; нечасті – артралгія, м’язові судоми, біль у суглобах, біль у кінцівках (біль у ногах (*); поодинокі – міастенія.

(*) Не стосується тромбоемболії, має, як правило, транзиторний характер і триває 3-6 тижнів. При стійких симптомах слід зменшити дозу естрогену.

Респіраторні порушення: нечасті – біль у горлі.

З боку сечовидільної системи: нечасті – дизурія, інфекційні захворювання сечовидільних шляхів.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: дуже часті – відчуття напруженості та біль у молочних залозах, дисменорея, менструальні порушення; часті – збільшення молочних залоз, спазми матки, гіперплазія ендометрія, вагінальні інфекції, виділення (білі), посилення секреції з шийки матки, новоутворення шийки матки, патології матки, маткові/вагінальні кровотечі, включаючи кровомазання, біль у тазовій ділянці, патології ендометрія, вульвовагініти, вагінальний кандидоз, сухість піхви, рак молочних залоз, кіста яєчника, фіброкістозні захворювання молочних залоз, кіста молочних залоз, відхилення від норми показників цитологічного мазка, опущення матки; поодинокі – лейоміома матки, утворення кіст поза трубами, ендоцервікальні поліпи, галакторея, виділення з молочних залоз; невідомі – фіброзно-кістозна мастопатія.

Загальні порушення: часті – біль, дорсалгія, астенія, периферичні набряки, зміна маси тіла (збільшення або зменшення); нечасті – алергічні реакції, нездужання, затримка води чи солей в організмі, втрата апетиту; рідкісні – носові кровотечі.

Результати досліджень: нечасті – підвищення рівня трансаміназ; невідомо – аномальні результати тесту функції печінки.

При застосуванні деяких видів терапії естрогенами-прогестагенами повідомлялося про наступні побічні реакції: естроген залежні злоякісні та доброякісні новоутворення, наприклад, рак ендометрія, новоутворення у печінці; венозна тромбоемболія, наприклад, глибокий венозний тромбоз, венозний тромбоз органів малого таза та легенева емболія; інсульт; інфаркт міокарда; деменція; сухість очей; зміни складу слізної плівки; поява або загострення флебітів; ектропіон; носові кровотечі; порфірія; екзема; подібні до циститу симптоми, збільшення розміру міоми матки; ерозії шийки матки.

Рак молочної залози.

• Ризик діагнозу раку молочної залози у жінок, для лікування яких понад 5 років застосовували комбіновану терапію естрогеном і гестагеном, був до 2 разів вищим.

• Збільшення ризику для пацієнток, які отримували монотерапію естрогеном, було помітно меншим, аніж для пацієнток, які отримували комбіновані препарати естрогену і гестагену.

• Рівень ризику залежить від тривалості застосування препарату.

• Результати найбільшого рандомізованого, плацебо-контрольованого дослідження в рамках Ініціативи в ім'я здоров'я жінок (WHI) і найбільшого епідеміологічного дослідження "Один Мільйон Жінок" (MWS) наведені в Таблицях 1 та 2.

Taблиця 1: Дослідження Мільйона Жінок (Million-Women-Study, MWS) – Оцінюваний додатковий ризик захворювання на рак молочної залози після ЗГТ протягом 5 років.

Taблиця 2: Дослідження в рамках Ініціативи в ім'я здоров'я жінок (WHI) в США – Додатковий ризик захворювання на рак молочної залози після застосування ЗГТ протягом 5 років.

Карцинома ендометрію.

Жінки у постменопаузі з інтактною маткою.

Приблизно у 5 із 1 000 жінок із інтактною маткою, для лікування яких не застосовували ЗГТ, розвивалася карцинома ендометрію. У жінок із інтактною маткою застосування монотерапії естрогеном не рекомендоване, оскільки вона спричиняє підвищення ризику утворення карциноми ендометрію.

Залежно від тривалості монотерапії естрогеном і дози естрогену підвищений ризик виникнення карциноми ендометрію у рамках епідеміологічних досліджень становив від 5 до 55 додатково діагностованих випадків на 1 000 жінок у віці від 50 до 65 років.

Шляхом додавання гестагену до монотерапії естрогеном принаймні протягом 12 діб на кожен цикл можна уникнути цього підвищеного ризику. У рамках дослідження Мільйона жінок після застосування комбінованої ЗГТ протягом 5 років (послідовно або безперервно) ризик виникнення карциноми ендометрію не зростав (RR 1,0 [95 % KI 0,8-1,2]).

Карцинома яєчника.

Застосування лікарських засобів для монотерапії естрогеном або комбінованих лікарських засобів із естрогеном і гестагеном для ЗГТ пов'язане із незначно підвищеним ризиком встановлення діагнозу карциноми яєчника.

За результатами мета-аналізу в рамках 52 епідеміологічних досліджень, ризик виникнення карциноми яєчника є підвищеним для жінок, для лікування яких на цей час застосовують ЗГТ, порівняно з жінками, для лікування яких ніколи не застосовували ЗГТ (RR 1.43, 95 % CI 1.31-1.56). Для жінок у віці від 50 до 54 років, для лікування яких застосовували ЗГТ протягом 5 років, спостерігали один додатковий випадок на 2 000 пацієнток. Для жінок у віці від 50 до 54 років, для лікування яких не застосовували ЗГТ, протягом періоду тривалістю 5 років діагностували близько 2 випадків виникнення карциноми яєчника на 2 000 пацієнток.

Венозна тромбоемболія.

Ризик виникнення венозної тромбоемболії (ВТЕ), наприклад тромбозу глибоких вен ніг чи тазу, або емболії легень, при застосуванні ЗГТ зростає в 1,3-3 рази. Виникнення такого захворювання є більш ймовірним протягом першого року лікування, ніж протягом наступних років лікування. Відповідні результати дослідження в рамках Ініціативи в ім'я здоров'я жінок (WHI) наведені в Taблиці 3.

Taблиця 3: Дослідження в рамках Ініціативи в ім'я здоров'я жінок (WHI) – додатковий ризик виникнення венозної тромбоемболії після застосування ЗГТ протягом 5 років.

Коронарна хвороба серця.

У жінок віком понад 60 років, для лікування яких застосовували комбіновану ЗГТ естрогеном і гестагеном, ризик розвитку коронарної хвороби серця трохи підвищений.

Інсульт.

Застосування монотерапії естрогеном або комбінованої терапії естрогеном і гестагеном пов'язане з підвищеним до 1,5 рази ризиком ішемічного інсульту. Ризик геморагічного інсульту при застосуванні ЗГТ не підвищується. Цей відносний ризик не залежить від віку пацієнтки або тривалості застосування препарату. Проте, оскільки вихідний ризик значною мірою залежить від віку пацієнтки, загальний ризик у жінок при застосуванні ЗГТ зростає зі збільшенням віку. Див. Taблицю 4.

Taблиця 4: Комбіновані дослідження в рамках Ініціативи в ім'я здоров'я жінок (WHI) – Додатковий ризик ішемічного інсульту* після застосування ЗГТ протягом 5 років.

У зв'язку з лікуванням естрогеном/гестагеном повідомляли про наведені далі небажані ефекти при застосуванні лікарського засобу:

• Захворювання жовчного міхура.

• Захворювання шкіри і підшкірної клітковини: хлоазма, багатоформна еритема (Erythema multiforme), вузлувата еритема (Erythema nodosum), судинна пурпура.

• Ймовірна деменція у жінок віком понад 65 років.

• Жовтяниця.

• Аденома молочної залози.

2 роки.

Зберігати при температурі не вище 30 °C.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

По 1 пластиру у пакетику; по 6 пакетиків у картонній коробці.

За рецептом.

Гексал АГ.

Адреса

Індустріштрассе 25, Хольцкірхен, Баварія, 83607, Німеччина.