Есцитам Асіно таблетки вкриті плівковою оболонкою по 20 мг 3 блістера по 10 шт

Фармакодинаміка. есциталопрам є антидепресантом, селективним інгібітором зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), що обумовлює клінічні та фармакологічні ефекти препарату. він володіє високою спорідненістю до основного зв'язуючого елементу і суміжного з ним аллостеріческому елементу транспортера серотоніну і не володіє або має дуже слабку здатність зв'язуватися з рядом рецепторів, включаючи серотонінові 5-ht1а-, 5-ht2-рецептори, дофамінові d1- і d2-рецептори, α1-, α2-, β-адренергічні рецептори, гістамінові h1-, м-холінорецептори, бензодіазепіновие і опіатні рецептори.

Пригнічення зворотного захоплення 5-HT серотоніну є лише ймовірним механізмом дії, який може пояснити фармакологічні та клінічні ефекти есциталопраму.

Фармакокінетика. Абсорбція практично повна і не залежить від прийому їжі. C _max в плазмі крові досягається через 4 години після прийому. Біодоступність есциталопраму становить близько 80%. Відомий обсяг розподілу (Vd, β / F) після перорального застосування становить від 12 до 26 л/кг.

Зв'язування есциталопраму та його основних метаболітів з білками крові 80%.

Метаболізм відбувається в печінці до утворення метаболітів, які деметилюється і дідеметіліруются. І ті й інші є фармакологічно активними. Як метаболіти, так і вихідна сполука частково виводяться у формі глюкуронідів. Після багаторазового застосування середня концентрація деметіл- і дідеметілметаболітов зазвичай становить відповідно 28-31% і 5% від концентрації есциталопраму. Біотрансформація есциталопраму до деметильованого метаболіту відбувається за допомогою цитохрому CYP 2C19. Можливе незначне участь в процесі ізоферментів CYP 3A4 і CYP 2D6. T _½ препарату становить ≈30 ч. Кліренс при пероральному прийомі становить ≈0,6 л/хв. У основних метаболітів T _½ довший. Есциталопрам і його основні метаболіти виділяються печінкою (метаболічний шлях) і нирками. Велика частина дози виводиться у вигляді метаболітів з сечею. Кінетика есциталопраму лінійна. Рівноважна концентрація досягається через ≈1 тижнів. Середня рівноважна концентрація 50 нмоль / л (від 20 до 125 нмоль / л) досягається при добовій дозі 10 мг. У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) есциталопрам виводиться повільніше, ніж в осіб молодого віку. Системна експозиція (AUC) у осіб похилого віку на 50% вище, ніж у молодих здорових добровольців.

У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або середнього ступеня тяжкості (класи А і В за класифікацією Чайлд - П'ю) T _½ був в два рази довше, а експозиція на 60% вище, ніж в осіб з нормальною функцією печінки.

У пацієнтів з порушенням функції нирок (кліренс креатиніну 10-53 мл/хв) при застосуванні рацемічного циталопраму спостерігався тривалий T _½ і дещо більша експозиція. Концентрація метаболітів у плазмі крові не досліджена, але може бути підвищеною.

У пацієнтів зі слабкою метаболічної функцією CYP 2C19 відзначали в 2 рази вищу концентрацію есциталопраму в плазмі крові, ніж у пацієнтів з нормальною функцією CYP 2C19. Значних змін експозиції при зниженій функції CYP 2D6 не відзначалося.

Лікування великих депресивних епізодів, панічних розладів з або без агорафобії, соціальних тривожних розладів (соціальна фобія), генералізованих тривожних розладів, обсесивно-компульсивних розладів (окр).

Безпека застосування доз понад 20 мг/добу не встановлена. есциталопрам застосовують у дорослих всередину 1 раз на добу незалежно від прийому їжі.

Великий депресивний епізод. Звичайно призначають 10 мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта добова доза може бути підвищена до 20 мг.

Антидепресивний ефект звичайно розвивається через 2-4 тижні. Після зникнення симптомів лікування необхідно продовжувати протягом 6 міс з метою закріплення ефекту.

Панічні розлади з агорафобією або без. Протягом 1-го тижня рекомендується початкова доза 5 мг/добу, після чого дозу можна підвищити до 10 мг/добу. Доза може бути в подальшому збільшена до 20 мг/добу, залежно від індивідуальної реакції пацієнта.

Максимальний ефект при лікуванні панічних розладів досягається через 3 міс. Термін лікування становить кілька місяців і залежить від тяжкості захворювання.

Соціальні тривожні розлади (соціальна фобія). Звичайно призначають 10 мг 1 раз на добу. Зменшення симптомів, як правило, настає через 2-4 тижні лікування. Залежно від індивідуальної чутливості пацієнта в подальшому дозу можна знизити до 5 мг/добу або підвищити до максимальної - 20 мг/добу

Оскільки соціальне тривожний розлад є захворюванням з хронічним перебігом, рекомендується продовжити лікування протягом 12 тижнів для закріплення досягнутого ефекту. Тривале лікування протягом 6 міс призначають з метою запобігання рецидиву, враховуючи індивідуальні прояви захворювання; регулярно оцінюють ефективність терапії.

Соціальне тривожний розлад має чітко визначену діагностичну термінологію конкретного захворювання, його не слід плутати з гіпертрофованою сором'язливістю. Фармакотерапія показана виключно для розладу, який істотно впливає на професійну і соціальну активність людини. Значимість такого лікування у порівнянні з когнітивної поведінкової терапією не дослідили. Фармакотерапія повинна бути частиною загальної терапевтичної стратегії.

Генералізовані тривожні розлади. Звичайно призначають 10 мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної чутливості доза може бути підвищена максимум до 20 мг/добу.

Рекомендується продовжувати лікування протягом 3 міс для закріплення ефекту. Тривале лікування протягом 6 міс призначають з метою запобігання рецидиву, враховуючи індивідуальні прояви захворювання; регулярно оцінюють ефективність лікування.

ОКР. Звичайно призначають 10 мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної чутливості доза може бути підвищена до 20 мг/добу. ОКР - хронічне захворювання, лікування повинно тривати достатній період для забезпечення повного зникнення симптомів, який може становити кілька місяців або навіть більше.

Пацієнти похилого віку (старше 65 років). Початкова доза становить 5 мг/добу. Залежно від індивідуальної чутливості та тяжкості депресії добова доза може бути підвищена до максимальної - 10 мг/добу.

Ниркова недостатність. При нирковій недостатності легкого і середнього ступеня немає необхідності в корекції дози. З обережністю необхідно застосовувати препарат у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 30 мл/хв).

Зниження функції печінки. У пацієнтів з печінковою недостатністю легкого або помірного ступеня рекомендована початкова доза протягом перших 2 тижнів лікування становить 5 мг/добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта доза може бути підвищена до 10 мг/добу. При тяжкій печінковій недостатності необхідні обережність у призначенні та ретельне титрування дози.

Знижена активність цитохрому ізоферменту CYP 2C19. Для пацієнтів зі зниженою активністю ізоферменту CYP 2C19 рекомендована початкова доза протягом перших 2 тижнів лікування становить 5 мг/добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта доза може бути підвищена до 10 мг/добу.

Припинення лікування. Слід уникати різкого припинення лікування. При припиненні лікування Есцітамом Асино дозу необхідно знижувати поступово, протягом 1-2 тижнів, щоб уникнути виникнення реакції на скасування прийому препарату. Якщо після зниження дози або припинення лікування виникають небажані реакції, можна відновити раніше призначену дозу. Надалі лікар може продовжити знижувати дозу, але більш поступово.

Підвищена чутливість до есциталопраму або до інших компонентів препарату, одночасне застосування з інгібіторами мао, оскільки існує ризик розвитку серотонінового синдрому, який проявляється збудженням, тремором, гіпертермією. пролонгація інтервалу q-t або вроджений синдром тривалого q-t. одночасне застосування з лікарськими засобами, які подовжують інтервал q-t, і з пімозидом.

Побічні ефекти відзначаються протягом 1-ї або 2-го тижня лікування і зазвичай їх частота і інтенсивність поступово зменшуються при подальшому лікуванні.

Побічні реакції, характерні для всіх препаратів класу СІЗЗС і есциталопраму, які відзначені в плацебо-контрольованих дослідженнях і при медичному застосуванні, перераховані за системами органів і частотою: дуже часто (≥1 / 10), часто (≥1 / 100, 1/10 ), нечасто (≥1 / 1000, ≤1 / 100), рідко (≥1 / 10 000, ≤1 / 1000), частота невідома (неможливо встановити).

З боку кровоносної та лімфатичної системи: частота невідома - тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: рідко - анафілактичні реакції.

З боку ендокринної системи: частота невідома - порушення секреції антидіуретичного гормону (АДГ).

З боку метаболізму та обміну речовин: часто - зниження або посилення апетиту, збільшення маси тіла; нечасто - зменшення маси тіла; частота невідома - гіпонатріємія, анорексія ^2.

З боку психіки: часто - тривога, неспокій, незвичайні сни, зниження лібідо у чоловіків і жінок, аноргазмія у жінок; нечасто - бруксизм, збудження, нервозність, панічні атаки, сплутаність свідомості; рідко - агресія, деперсоналізація, галюцинації; частота невідома - манія, суїцидальні думки, суїцидальна поведінка ^1.

З боку нервової системи: дуже часто - головний біль; часто - безсоння, сонливість, запаморочення, парестезії, тремор; нечасто - порушення смаку, порушення сну, втрата свідомості; рідко - серотоніновий синдром; частота невідома - дискінезія, рухові розлади, судоми, психомоторне занепокоєння / акатизія ^2.

З боку органу зору: нечасто - розширення зіниці, помутніння зору.

З боку органу слуху: нечасто - дзвін у вухах.

З боку серцево-судинної системи: нечасто - тахікардія; рідко - брадикардія; частота невідома - пролонгація інтервалу Q-T на ЕКГ, шлуночкова аритмія, включаючи torsade de pointes; частота невідома - ортостатичнагіпотензія.

Респіраторні розлади: часто - синусити, позіхання; нечасто - носова кровотеча.

З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто - нудота; часто - діарея, запор, блювання, сухість у роті; нечасто - шлунково-кишкові кровотечі (в тому числі ректальні).

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: частота невідома - гепатит, зміни функціональних печінкових тестів.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто - підвищена пітливість, нечасто - висип, облисіння, кропив'янка, свербіж; частота невідома - гематоми, набряки.

Скелетно-м'язові порушення: часто - артралгія, міалгія.

З боку нирок і сечовивідних шляхів: частота невідома - затримка сечовипускання.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: часто - у чоловіків розлади еякуляції, імпотенція; нечасто - у жінок метрорагія, менорагія; частота невідома - галакторея, у чоловіків - пріапізм.

Загальні порушення: часто - втома, пірексія; нечасто - набряк.

¹ Про випадки суїцидальних думок і поведінки повідомлялося під час лікування есциталопраму або незабаром після його припинення.

² Такі випадки відомі для засобів всього класу СІЗЗС.

Повідомлялося про випадки пролонгації інтервалу Q-T і шлуночкової аритмії, включаючи torsade de pointes, які отмечаліпреімущественно у пацієнтів жіночої статі з гіпокаліємією або попередньо існуючим подовженням інтервалу Q-T, або іншими серцевими захворюваннями.

Повідомлялося, що епідеміологічні дослідження, переважно у пацієнтів у віці старше 50 років, продемонстрували підвищений ризик переломів кісток при застосуванні СІЗЗС, включаючи есциталопрам, і трициклічних антидепресантів. Механізм цього явища невідомий.

Симптоми відміни. Припинення лікування СІЗЗС (особливо раптове) зазвичай призводить до симптомів відміни. Запаморочення, сенсорні розлади (в тому числі парестезії і відчуття удару струмом), розлади сну (в тому числі безсоння і яскраві сновидіння), збудження або тривога, нудота і / або блювота, тремор, сплутаність свідомості, підвищене потовиділення, головний біль, діарея, тахікардія, емоційна нестабільність, дратівливість і порушення зору є найчастішими реакціями. Зазвичай ці симптоми є легкими або середніми по тяжкості та минущими, однак у деяких пацієнтів можуть бути важкими та / або тривалими. Таким чином, рекомендується поступове припинення лікування есциталопраму при зниженні дози.

Наведені нижче особливості застосування стосуються терапевтичної групи СИОЗС.

Парадоксальна тривога. У деяких пацієнтів з панічними розладами на початку лікування СІЗЗС може виникати збільшення вираженості тривоги. Подібна парадоксальна реакція звичайно зникає протягом 2 тижнів лікування. Щоб знизити ймовірність виникнення анксіогенним ефекту, рекомендуються низькі початкові дози.

Судомні напади. Необхідно відмінити препарат у разі, якщо у пацієнта судомний напад розвинувся вперше або якщо напади частішають (у пацієнтів з встановленим діагнозом епілепсії). Слід уникати застосування СИОЗС у пацієнтів з нестабільною епілепсією, а пацієнтам з контрольованою епілепсією - забезпечити ретельне спостереження.

Манія. СИОЗС слід з обережністю застосовувати для лікування хворих з манією / гіпоманією в анамнезі. При появі маніакального стану СІЗЗС слід скасувати.

Цукровий діабет. У пацієнтів з цукровим діабетом лікування СІЗЗС може змінювати глікемічний контроль (гіпоглікемія або гіперглікемія). Дозування інсуліну та / або перорального гіпоглікемічного препарату може зажадати корекції.

Суїцид, суїцидальні думки або клінічне погіршення. Депресія пов'язана з ризиком суїцидальних думок, самотравмирования і суїциду. Цей ризик існує до досягнення стійкої ремісії. Оскільки поліпшення стану може бути не досягнуто протягом перших тижнів лікування або більше, слід ретельно спостерігати за пацієнтами до поліпшення їх стану. Відомо, що ризик суїциду може підвищуватися на ранніх стадіях одужання.

Інші стану, при яких застосовують есциталопрам, також можуть бути пов'язані з ризиком суїцидальної поведінки. Крім того, такі стани можуть бути коморбідних з великим депресивним розладом. Ці застереження стосуються також лікування хворих з іншими психічними розладами.

Пацієнти з анамнезом суїцидальної поведінки ще до початку лікування мають найбільш високий ризик суїцидальних думок або суїцидальних спроб і вимагають пильного спостереження під час лікування. В ході метааналізу досліджень з використанням есциталопраму було виявлено підвищений ризик суїцидальної поведінки серед пацієнтів у віці до 25 років, які брали антидепресанти, в порівнянні з тими, хто приймав плацебо. Пильне спостереження за пацієнтами з високим ризиком особливо необхідно на початку лікування і при зміні дози.

Пацієнтів та осіб, які за ними доглядають, слід попередити про необхідність спостереження щодо будь-якого погіршення стану, суїцидальної поведінки або думок і незвичайних змін в поведінці, а також про необхідність негайно звернутися до лікаря у випадку розвитку цих симптомів.

Акатизия. Застосування СІЗЗС / СІОЗСН пов'язано з розвитком акатизии - стану, який характеризується неприємним виснажливим відчуттям неспокою і потребою рухатися і часто супроводжується нездатністю сидіти або стояти на одному місці. Такий стан, найбільш ймовірно, виникає протягом перших кількох тижнів терапії. Підвищення дози може нашкодити пацієнтам, у яких виникли такі симптоми.

Гипонатриемия. Гипонатриемия, ймовірно, пов'язана з порушенням секреції АДГ, на тлі прийому СІЗЗС виникає рідко і зазвичай зникає при відміні терапії. СИОЗС необхідно призначати з обережністю пацієнтам групи ризику (літній вік, наявність цирозу печінки або одночасне лікування препаратами, які зумовлюють гипонатриемию).

Крововиливи. При прийомі СІЗЗС можливий розвиток шкірних крововиливів (екхімоз і пурпура). Необхідно з обережністю застосовувати СИОЗС у пацієнтів, які приймають одночасно антикоагулянти та лікарські засоби, що впливають на функцію тромбоцитів (наприклад атипові антипсихотичні засоби, фенотіазини, трициклічні антидепресанти, ацетилсаліцилова кислота та НПЗП, дипіридамол і тиклопідин), а також у хворих зі схильністю до кровотеч.

ЕСТ (електросудорожна терапія). Клінічний досвід одночасного застосування СІЗЗС і ЕСТ обмежений, отже рекомендується обережність.

Оборотні селективні інгібітори МАО типу А. Комбінувати есциталопрам і інгібітори МАО типу А не рекомендується через ризик виникнення серотонінового синдрому.

Серотоніновий синдром. Рекомендується обережність при одночасному застосуванні есциталопраму з препаратами, які мають серотонинергической дію, такими як суматриптан або інші тріптани, трамадол і триптофан.

У хворих, які приймають СІЗЗС одночасно з серотонінергічними препаратами, можливо в одиничних випадках розвиток серотонінового синдрому. Комбінація таких симптомів, як ажитація, тремор, міоклонус, гіпертермія, може вказувати на розвиток серотонінового синдрому. Якщо виникла така ситуація, СИОЗС і серотонінергічні препарати необхідно терміново відмінити та призначити симптоматичну терапію.

Звіробій. Одночасне застосування СІЗЗС і рослинних препаратів, що містять звіробій, може призвести до підвищення частоти виникнення побічних реакцій.

Симптоми відміни. Симптоми відміни при закінченні лікування, особливо різкому, є поширеними. Відомо, що в дослідженнях при припиненні лікування побічні ефекти виникали приблизно у 25% пацієнтів, яких брали есциталопрам, і у 15% пацієнтів, що приймали плацебо. Ризик синдрому відміни може залежати від декількох факторів, у тому числі від тривалості та дози, швидкості зниження дози. Запаморочення, сенсорні порушення (в тому числі парестезії, відчуття удару струмом), розлади сну (в тому числі безсоння, яскраві сновидіння), збудження або тривога, нудота і / або блювота, тремор, сплутаність свідомості, підвищене потовиділення, головний біль, діарея, тахікардія, емоційна нестабільність, дратівливість і порушення зору є найчастішими реакціями. Зазвичай ці симптоми є легкими або середніми по тяжкості, але у деяких пацієнтів можуть бути важкими. Вони зазвичай виникають протягом перших кількох днів після припинення лікування, але були дуже рідкісні повідомлення про подібні симптоми у пацієнтів, випадково пропустили дозу. Як правило, симптоми скасування проходять протягом 2 тижнів, однак у деяких пацієнтів можуть тривати більше (≥2-3 міс). Таким чином, рекомендується поступове припинення лікування есциталопраму шляхом зниження дози протягом декількох тижнів або місяців, в залежності від стану пацієнта.

Коронарна хвороба серця. Через обмеження клінічного досвіду рекомендується обережність при застосуванні препарату у пацієнтів з коронарною хворобою серця.

Подовження інтервалу Q-T. Виявлено, що есциталопрам викликає дозозалежне подовження інтервалу Q-T. Повідомлялося про випадки подовження інтервалу Q-T і шлуночкової аритмії, включаючи torsade de pointes, переважно у пацієнтів жіночої статі з гіпокаліємією або раніше існуючим подовженням інтервалу Q-T, або іншими серцевими захворюваннями.

Рекомендується з обережністю застосовувати у пацієнтів з вираженою брадикардією і хворих з нещодавно перенесеним гострим інфарктом міокарда або декомпенсованою серцевою недостатністю. Електролітні розлади, такі як гіпокаліємія і гіпомагніємія, підвищують ризик виникнення злоякісних аритмій, і їх слід коригувати до початку лікування есциталопраму.

У пацієнтів зі стабільним перебігом серцевого захворювання до початку лікування слід переглянути ЕКГ. При виникненні ознак серцевої аритмії при лікуванні есциталопраму слід припинити терапію і виконати ЕКГ.

Глаукома. СИОЗС, в тому числі есциталопрам, можуть впливати на розмір зіниці. Цей мідріатичний ефект потенційно може звузити кут передньої камери ока, що, в свою чергу, може викликати підвищення внутрішньоочного тиску і розвиток глаукоми, особливо у схильних до цього пацієнтів. Тому есциталопрам слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з закритокутовою глаукомою або глаукомою в анамнезі.

Застосування в період вагітності та годування груддю. Клінічні дані щодо застосування есциталопраму при лікуванні вагітних обмежені. Есцітам Асино не слід призначати вагітним. Винятком є випадки, коли після ретельного розгляду всіх недоліків і переваг була чітко доведена необхідність призначення препарату. Рекомендується ретельне обстеження новонароджених, матері яких приймали Есцітам Асино в період вагітності, особливо в III триместр. Необхідно уникати раптового припинення застосування препарату в період вагітності.

У новонароджених, матері яких приймали СІЗЗС / СІОЗСН в пізні стадії вагітності, можливе виникнення наступних симптомів: респіраторний дистрес, ціаноз, апное, судоми, коливання температури тіла, утруднення смоктання, блювання, гіпоглікемія, артеріальна гіпертензія або гіпотензія, гіперрефлексія, тремор, нервове збудження, дратівливість, апатичність, постійний плач, сонливість і порушення сну. Такі симптоми можуть розвиватися внаслідок як серотонінергічних ефектів, так і бути ознаками синдрому відміни. У більшості випадків прояву ускладнень виникають відразу або протягом 24 годин після пологів.

Епідеміологічні дані показали, що застосування СИОЗС у вагітних може підвищувати ризик стійкої легеневої гіпертензії у новонароджених (до 5 випадків на 1000 вагітних). У загальній популяції виникає від 1 до 2 випадків на 1000 вагітних.

Оскільки есциталопрам проникає в грудне молоко, під час лікування не рекомендується годування груддю.

Фертильність. Деякі СИОЗС можуть впливати на якість сперми. Повідомлення про застосування деяких СИОЗС показали, що вплив на якість сперми у людини є оборотним. Вплив на фертильність у людини досі не спостерігалося.

Діти. Антидепресанти не слід застосовувати для лікування дітей. Суїцидальна поведінка (суїцидальні спроби та суїцидальні думки) і ворожість (переважно агресія, опозиційна поведінка та гнів) частіше спостерігалися в клінічних випробуваннях у дітей і підлітків, які брали антидепресанти, в порівнянні з тими, які приймали плацебо. Якщо з клінічних міркувань рішення про призначення антидепресантів все-таки прийнято, необхідно забезпечити уважне спостереження за появою суїцидальної настрою у пацієнта. Крім того, немає даних про подальшу безпеки для дітей і підлітків відносно зростання, статевого дозрівання, когнітивного та поведінкового розвитку.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. В цілому есциталопрам не впливає на інтелектуальні функції або психомоторні реакції, але слід враховувати, що будь-яку психоактивну засіб може порушувати навички або здатність до об'єктивного мислення. Слід попередити пацієнтів про потенційний ризик впливу на управління транспортними засобами або роботу з іншими механізмами.

фармакодинамічні взаємодії

протипоказані комбінації

Неселективні незворотні інгібітори МАО. Повідомлялося про випадки серйозних реакцій у пацієнтів, які приймали СІЗЗС в комбінації з неселективним незворотнім інгібітором МАО, і у пацієнтів, які тільки закінчили лікування СІЗЗС і почали прийом інгібіторів МАО. У деяких випадках розвинувся серотоніновий синдром. Комбінація есциталопраму з неселективними незворотними інгібіторами МАО протипоказана. Лікування есциталопраму слід починати через 14 днів після відміни необоротного інгібітора МАО. Лікування неселективними незворотними інгібіторами МАО слід починати не раніше ніж через 7 днів після припинення прийому есциталопраму.

Пімозид. Через взаємодії есциталопраму з низькими дозами пімозиду та посилення побічної дії останнього одночасне застосування протипоказане.

Пролонгіція інтервалу Q-T. Фармакокінетичні та фармакодинамічні дослідження есциталопраму в поєднанні з іншими лікарськими засобами, які подовжують інтервал Q-T, не проводилися. Не можна виключати загального ефекту есциталопраму і цих лікарських засобів. Тому одночасне застосування есциталопраму з лікарськими засобами, які подовжують інтервал Q-T, такими як антиаритмічні препарати класу ІА та III, антипсихотики (похідні фенотіазину, пімозид, галоперидол), трициклічні антидепресанти, деякі протимікробні препарати (наприклад спарфлоксацин, моксифлоксацин, еритроміцин IV, пентамідин , протималярійні засоби, зокрема галофантрин), певні антигістамінні препарати (астемізол, мізоластин), протипоказано.

Комбінації, які слід застосовувати з обережністю

Оборотний селективний інгібітор МАО типу А (моклобемід). Через ризик розвитку серотонінового синдрому комбінація есциталопраму з інгібітором МАО типу А, таким як моклобемід, протипоказана. Якщо призначення даної комбінації необхідно, то спочатку призначають мінімальні рекомендовані дози з ретельним клінічним моніторингом.

Антибіотик лінезолід не рекомендується призначати пацієнтам, які приймають есциталопрам. Якщо така комбінація вкрай необхідна, лікування починають з мінімальної рекомендованої дози з обов'язковим ретельним клінічним моніторингом.

Селегилин. Комбінація з селегиліном (необоротний інгібітор МАО типу Б) вимагає обережності у зв'язку з ризиком розвитку серотонінового синдрому. Існує досвід безпечної комбінації селегіліну в дозі до 10 мг/добу з рацемічним циталопрамом.

Серотонінергічні препарати. Одночасне застосування з серотонінергічними лікарськими препаратами (наприклад з трамадолом, суматриптаном і іншими триптанами) може викликати розвиток серотонінового синдрому.

Препарати, що знижують судомний поріг. СИОЗС можуть знижувати судомний поріг. Рекомендується обережність при одночасному застосуванні препаратів, що обумовлюють зниження судомного порога, наприклад антидепресантів (трициклічні, СІЗЗС), нейролептики (фенотіазини, тіоксантени, бутирофенони), мефлохина, бупропиона і трамадолу.

Літій, триптофан. Оскільки зареєстровано випадки підсилення дії при спільному застосуванні СІЗЗС і літію або триптофану, рекомендується з обережністю одночасно призначати ці препарати.

Звіробій. Одночасне застосування СІЗЗС і рослинних засобів, що містять звіробій, може призвести до підвищення частоти побічних реакцій.

Антикоагулянти. Можлива зміна ефектів антикоагулянтів внаслідок одночасного застосування з есциталопраму. У пацієнтів, що приймають оральні антикоагулянти, необхідно провести моніторинг системи згортання крові до і після застосування есциталопраму.

Одночасне застосування НПЗП може посилити схильність до кровотечі.

Алкоголь. Есциталопрам не вступає з алкоголем у фармакодинамическое і фармакокінетична взаємодія. Однак, як і з іншими психотропними лікарськими засобами, комбінація з алкоголем є небажаною.

фармакокінетичні взаємодії

Вплив інших засобів на фармакокінетику есциталопраму

Метаболізм есциталопраму головним чином опосередкований CYP 2C19. Також в метаболізмі можуть бути задіяні ферменти CYP 3A4 і CYP 2D6, хоча і в меншій мірі. Частковим каталізатором метаболізму основного метаболіту S-DCT (деметильованого есциталопраму) вважається изофермент CYP 2D6.

Одночасне застосування есциталопраму та омепразолу 30 мг 1 раз на добу (CYP 2C19 інгібітору) в середньому на 50% підвищує концентрацію есциталопраму в плазмі крові.

Спільне застосування есциталопраму та циметидину (помірний загальний інгібітор ферментів) 400 мг 2 рази на добу приблизно на 70% підвищує концентрацію есциталопраму в плазмі крові.

Таким чином, при одночасному застосуванні есциталопраму з інгібіторами CYP 2C19 (наприклад омепразолом, езомепразолом, флувоксаміном, лансопразолом, тиклопідином) або з циметидином необхідно дотримуватися обережності. При одночасному застосуванні з вищезгаданими препаратами може виникнути необхідність у зменшенні дози есциталопраму.

Вплив есциталопраму на фармакокінетику інших засобів

Есциталопрам є інгібітором ферменту CYP 2D6.

Рекомендується обережність при одночасному застосуванні есциталопраму з лікарськими засобами, які метаболізуються головним чином цим ензимом і мають вузький терапевтичний індекс, наприклад з флекаїнідом, пропафеноном і метопрололом (при серцевій недостатності), або з деякими засобами, що впливають на центральну нервову систему і метаболізуються головним чином CYP 2D6, наприклад такими антидепресантами, як дезипрамін, кломипрамин і нортриптилін, такими антипсихотиками, як рисперидон, тіоридазин та галоперидол. Можлива корекція дози.

Комбінація з дезипраміну або метопрололом призводила до двократного збільшення рівня в плазмі крові цих двох засобів.

Рекомендується обережність при одночасному застосуванні з лікарськими засобами, які метаболізуються CYP 2C19.

Токсичність. дані про передозування есциталопраму обмежені. більшість випадків викликано одночасною передозуванням інших лікарських засобів. в основному виникали легкі симптоми або передозування протікала безсимптомно. повідомлення про летальні наслідки передозування есциталопраму є винятковими, більшість з них включають одночасну передозування інших лікарських засобів. прийом есциталопраму в межах 400-800 мг не викликав якихось важких симптомів.

Симптоми. Ознаки передозування есциталопраму в основному проявляються симптомами з боку центральної нервової системи (від запаморочення, тремору і ажитації до рідкісних випадків серотонінового синдрому, судом і коми), травного тракту (нудота / блювота), серцево-судинної системи (артеріальна гіпотензія, тахікардія, пролонгація інтервалу Q- T, аритмія) і порушеннями електролітного балансу (гіпокаліємія, гіпонатріємія).

Лікування. Специфічного антидоту немає. Слід забезпечити прохідність дихальних шляхів, адекватну оксигенацію і підтримати респіраторну функцію. Провести промивання шлунка і прийняти активоване вугілля. Промивання шлунка слід провести якомога швидше після прийому препарату. Необхідний постійний моніторинг життєво важливих функцій разом із симптоматичним підтримуючим лікуванням.

У разі передозування моніторинг ЕКГ рекомендується пацієнтам із застійною серцевою недостатністю / брадиаритмією, пацієнтам, які у поєднанні приймають препарати, що подовжують інтервал Q-T, або пацієнтам зі зміненим метаболізмом, наприклад з печінковою недостатністю.

В оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C.

ACIN-PIM-122016-005

діюча речовина: есциталопрам;

1 таблетка містить есциталопраму оксалату (12,775 мг або 25,55 мг) у перерахуванні на есциталопрам 10 мг або 20 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, гідроксипропілметилцелюлоза (гіпромелоза), кремнію діоксид колоїдний безводний, тальк, магнію стеарат;

оболонка Opadry ІІ White: спирт полівініловий, титану діоксид (E 171), поліетиленгліколь (макрогол), тальк.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки 10 мг: таблетки круглої форми з двоопуклою поверхнею, вкриті плівковою оболонкою білого кольору, з рискою;

таблетки 20 мг: таблетки круглої форми з двоопуклою поверхнею, вкриті плівковою оболонкою білого кольору, з рискою.

Антидепресанти. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). Код АТХ N06A B10.

Фармакодинаміка

Есциталопрам є антидепресантом, селективним інгібітором зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), що зумовлює клінічні і фармакологічні ефекти препарату. Він має високу спорідненість з основним зв’язувальним елементом і суміжним з ним алостеричним елементом транспортера серотоніну та не має зовсім або має дуже слабку здатність зв’язуватися з низкою рецепторів, включаючи серотонінові 5‑HT1А-, 5‑HT2-рецептори, дофамінові D1- і D2-рецептори, α1‑, α2‑, β‑адренергічні рецептори, гістамінові H1-,

М-холінорецептори, бензодіазепінові та опіатні рецептори.

Есциталопрам є S-енантіомером рацемічного циталопраму із власною лікувальною активністю. Доведено, що R-енантіомер не є інертним, а протидіє серотонінергічним властивостям і відповідним фармакологічним ефектам S-енантіомера.

Фармакокінетика

Абсорбція практично повна і не залежить від прийому їжі. Максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 4 години після прийому. Біодоступність есциталопраму становить приблизно 80 %. Видимий об’єм розподілу (Vd, β/F) після перорального застосування становить від 12 до 26 л/кг.

Зв’язування есциталопраму та його основних метаболітів з білками крові менше 80 %.

У печінці утворюються метаболіти, що деметилюються та дидеметилюються і є фармакологічно активними. Азот також може окислюватися до N-оксидного метаболіту.

Як метаболіти, так і вихідна сполука частково виводяться у формі глюкуронідів.

Після багаторазового застосування середня концентрація деметил- та дидеметилметаболітів зазвичай становить відповідно 28-31 % та CYP2C19. Можлива незначна участь у процесі ізоферментів CYP3A4 та CYP2D6. Період напіввиведення (T1/2) препарату становить приблизно 30 годин. Кліренс (Cloral) при пероральному прийомі становить приблизно 0,6 л/хв. В основних метаболітів період напіввиведення довший. Есциталопрам та його основні метаболіти виводяться печінкою (метаболічний шлях) і нирками. Більша частина дози виводиться у вигляді метаболітів із сечею. Кінетика есциталопраму лінійна. Рівноважна концентрація досягається приблизно через 1 тиждень. Середня рівноважна концентрація 50 нмоль/л

(від 20 до 125 нмоль/л) досягається при добовій дозі 10 мг.

У пацієнтів літнього віку (від 65 років) есциталопрам виводиться повільніше, ніж у молодих пацієнтів. Системна експозиція (AUC) у осіб літнього віку на 50 % вища, ніж у молодих здорових добровольців.

У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або середнього ступеня тяжкості (класи А і В за Чайлдом-П’ю) період напіввиведення був у два рази довшим, а експозиція на 60 % вищою, ніж в осіб із нормальною функцією печінки.

У пацієнтів зі зниженою функцією нирок (CLcr 10-53 мл/хв) при застосуванні рацемічного циталопраму спостерігався довший період напіввиведення та дещо більша експозиція. Концентрація метаболітів у плазмі крові не досліджена, але може бути підвищеною.

Пацієнти зі слабкою метаболічною функцією CYP2C19 мали вдвічі вищі концентрації есциталопраму у плазмі крові, ніж пацієнти з нормальною функцією CYP2C19. Значних змін експозиції при зниженій функції CYP2D6 не відзначалося.

Лікування великих депресивних епізодів, панічних розладів з або без агорафобії, соціальних тривожних розладів (соціальна фобія), генералізованих тривожних розладів, обсесивно-компульсивних розладів.

Підвищена чутливість до есциталопраму або до інших компонентів препарату; одночасне лікування неселективними необоротними інгібіторами моноаміноксидази (інгібітори МАО) протипоказане через ризик розвитку серотонінового синдрому зі збудженням, тремором, гіпертермією тощо (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»); комбінація есциталопраму з оборотними інгібіторами МАО-А (наприклад, моклобемідом) або оборотним неселективним інгібітором МАО лінезолідом протипоказана через ризик виникнення серотонінового синдрому (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Есциталопрам протипоказаний пацієнтам із відомим подовженням інтервалу QT або вродженим синдромом подовженого інтервалу QT; есциталопрам протипоказаний разом із лікарськими засобами, які, як відомо, подовжують інтервал QT (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Фармакодинамічні взаємодії.

Протипоказані комбінації.

Неселективні необоротні інгібітори МАО. Повідомляли про випадки серйозних реакцій у пацієнтів, які приймали СІЗЗС у комбінації з неселективним необоротним ІМАО, та у пацієнтів, які щойно закінчили лікування СІЗЗС і розпочали прийом ІМАО. У деяких випадках розвинувся серотоніновий синдром. Комбінація есциталопраму з неселективними необоротними ІМАО протипоказана. Лікування есциталопрамом слід починати через 14 днів після відміни необоротного ІМАО. Лікування неселективними необоротними ІМАО слід починати не раніше ніж через 7 днів після припинення прийому есциталопраму.

Оборотний селективний інгібітор МАО типу А (моклобемід). Унаслідок ризику розвитку серотонінового синдрому комбінація есциталопраму з інгібітором МАО типу А, таким як моклобемід, протипоказана. Якщо доведена необхідність цієї комбінації, спочатку слід призначати мінімальні рекомендовані дози з ретельним клінічним моніторингом.

Оборотний неселективний інгібітор МАО (лінезолід). Антибіотик лінезолід є оборотним неселективним інгібітором МАО, тому його не слід застосовувати пацієнтам, які отримують есциталопрам. Якщо комбінація виявляється необхідною, застосування слід розпочинати мінімальними дозами та під ретельним клінічним контролем (див. розділ «Протипоказання»).

Необоротний селективний інгібітор МАО типу Б (селегілін). Комбінація із селегіліном (необоротний інгібітор МАО типу Б) вимагає обережності через ризик розвитку серотонінового синдрому.

Подовження інтервалу QT. Фармакокінетичні та фармакодинамічні дослідження есциталопраму в комбінації з іншими лікарськими засобами, які подовжують інтервал QT, не проводили. Не можна виключати ефекту від сумісного застосування есциталопраму і цих лікарських засобів. Тому одночасне застосування есциталопраму з лікарськими засобами, які подовжують інтервал QT, такими як антиаритмічні препарати класу ІА і ІІІ, антипсихотики (наприклад похідні фенотіазину, пімозид, галоперидол), трициклічні антидепресанти, деякі протимікробні препарати (наприклад спарфлоксацин, моксифлоксацин, еритроміцин IV, пентамідин, протималярійні засоби, зокрема галофантрин), певні антигістамінні препарати (астемізол, гідроксизин, мізоластин), протипоказане.

Комбінації, які вимагають обережності.

Серотонінергічні засоби. Одночасне застосування із серотонінергічними лікарськими засобами (наприклад з трамадолом, суматриптаном та іншими триптанами) може призвести до розвитку серотонінового синдрому.

Засоби, що знижують судомний поріг. СІЗЗС можуть знижувати судомний поріг. Рекомендується обережність при одночасному застосуванні препаратів, що знижують судомний поріг, наприклад антидепресантів (трициклічні, СІЗЗС), нейролептиків (фенотіазини, тіоксантени, бутирофенони), мефлохіну, бупропіону і трамадолу.

Літій, триптофан. Оскільки зареєстровано випадки посилення дії при сумісному застосуванні СІЗЗС і літію або триптофану, рекомендується з обережністю призначати ці препарати одночасно.

Звіробій. Одночасне застосування СІЗЗС та рослинних засобів, що містять звіробій, може призвести до підвищення частоти побічних реакцій.

Антикоагулянти. Можлива зміна ефектів пероральних антикоагулянтів унаслідок одночасного застосування з есциталопрамом. Пацієнтам, які приймають пероральні антикоагулянти, необхідно провести ретельний моніторинг системи згортання крові перед і після застосування есциталопраму.

Одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів може посилити схильність до кровотечі.

Алкоголь. Есциталопрам не вступає у фармакодинамічну або фармакокінетичну взаємодію з алкоголем. Однак, як і з іншими психотропними лікарськими засобами, комбінація з алкоголем є небажаною.

Лікарські засоби, що спричиняють гіпокаліємію/гіпомагніємію. Необхідна обережність при супутньому застосуванні лікарських засобів, що спричиняють гіпокаліємію/гіпомагніємію, оскільки це підвищує ризик виникнення злоякісної аритмії.

Фармакокінетичні взаємодії.

Вплив інших засобів на фармакокінетику есциталопраму. Метаболізм есциталопраму головним чином опосередкований CYP2C19, але в метаболізмі також задіяні CYP3A4 і CYP2D6, хоча і меншою мірою. Частковим каталізатором метаболізму основного метаболіту S-DCT (деметильованого есциталопраму) вважається ізофермент CYP2D6.

Сумісне застосування есциталопраму та омепразолу 30 мг 1 раз на добу (CYP2C19 інгібітора) призводить до помірного (приблизно на 50 %) підвищення концентрації есциталопраму у плазмі крові.

Сумісне застосування есциталопраму та циметидину 400 мг 2 рази на добу (помірний загальний інгібітор ферментів) приблизно на 70 % підвищує концентрацію есциталопраму у плазмі крові. Рекомендується бути обережним при одночасному застосуванні есциталопраму із циметидином. Можлива корекція дози.

Таким чином, при одночасному застосуванні есциталопраму з інгібіторами CYP2C19 (наприклад омепразолом, езомепразолом, флуконазолом, флувоксаміном, лансопразолом, тиклопідином) або із циметидином слід бути обережними. При одночасному застосуванні з вищезазначеними препаратами може виникнути потреба у зменшенні дози есциталопраму.

Вплив есциталопраму на фармакокінетику інших засобів. Есциталопрам є інгібітором ензиму CYP2D6.

Рекомендується обережність при одночасному застосуванні есциталопраму з лікарськими засобами, що метаболізуються головним чином цим ензимом і мають вузький терапевтичний індекс, наприклад з флекаїнідом, пропафеноном і метопрололом (при серцевій недостатності), або з деякими засобами, що впливають на центральну нервову систему та метаболізуються головним чином CYP2D6, наприклад такими антидепресантами як дезипрамін, кломіпрамін і нортриптилін, такими антипсихотиками як рисперидон, тіоридазин і галоперидол. Можлива корекція дози.

Комбінація з дезипраміном або метопрололом призводила до дворазового підвищення рівня у плазмі крові цих двох субстратів CYP2D6.

Есциталопрам спричиняє слабке пригнічення CYP2C19. Рекомендується обережність при одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що метаболізуються CYP2C19.

Нижчезазначені особливості застосування стосуються терапевтичної групи селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС).

Парадоксальна тривожність. У деяких пацієнтів з панічними розладами на початку лікування антидепресантами може спостерігатися посилення тривожності. Подібна парадоксальна реакція зазвичай зникає протягом двох тижнів лікування. Щоб зменшити імовірність виникнення анксіогенного ефекту, рекомендуються низькі початкові дози.

Судомні напади. Необхідно відмінити препарат у разі, якщо у пацієнта судомний напад розвинувся вперше або якщо напади частішають (у пацієнтів зі встановленим діагнозом епілепсії). Слід уникати застосування СІЗЗС пацієнтам з нестабільною епілепсією, а пацієнтам з контрольованою епілепсією – забезпечити пильний нагляд.

Манії. СІЗЗС слід з обережністю застосовувати для лікування пацієнтів з манією/гіпоманією в анамнезі. При появі маніакального стану СІЗЗС слід відмінити.

Цукровий діабет. У пацієнтів із цукровим діабетом лікування СІЗЗС може змінювати глікемічний контроль (гіпоглікемія або гіперглікемія). Дозування інсуліну та/або перорального гіпоглікемічного засобу може потребувати корекції.

Суїцид, суїцидальні думки або клінічне погіршення. Депресія пов’язана з ризиком суїцидальних думок, самотравмування та суїциду. Цей ризик існує аж до досягнення стійкої ремісії. Оскільки покращення стану може бути не досягнуте протягом перших тижнів лікування або більше, слід ретельно спостерігати за пацієнтами до покращення їхнього стану. Відомо, що ризик суїциду може підвищуватися на ранніх стадіях одужання.

Інші стани, при яких застосовують есциталопрам, також можуть бути пов’язані з ризиком суїцидальної поведінки. Крім того, такі стани можуть бути коморбідними з великим депресивним розладом. Ці застереження стосуються також лікування пацієнтів з іншими психічними розладами.

Пацієнти з анамнезом суїцидальної поведінки ще до початку лікування мають найвищий ризик суїцидальних думок або суїцидальних спроб і потребують пильного спостереження протягом лікування. Метааналіз досліджень з використанням есциталопраму виявив підвищений ризик суїцидальної поведінки серед пацієнтів віком до 25 років, які приймали антидепресанти, порівняно з тими, які приймали плацебо. Пильний нагляд за пацієнтами з високим ризиком особливо необхідний на початку лікування та при зміні дози.

Пацієнтів та осіб, які за ними доглядають, слід попередити про необхідність спостереження щодо будь-якого погіршення стану, суїцидальної поведінки або думок і незвичних змін у поведінці, а також про необхідність негайного звернення до лікаря у разі розвитку цих симптомів.

Акатизія. Застосування СІЗЗС/СІЗЗСН пов’язане з розвитком акатизії – стану, що характеризується неприємним виснажливим відчуттям неспокою та потребою рухатися і часто супроводжується нездатністю сидіти або стояти на одному місці. Такий стан найбільш імовірний протягом перших кількох тижнів лікування. Збільшення дози може погіршити стан пацієнтів, у яких розвинулися такі симптоми.

Гіпонатріємія. Гіпонатріємія, можливо, пов’язана з порушенням секреції антидіуретичного гормону (АДГ), на тлі прийому СІЗЗС виникає рідко і зазвичай зникає після відміни терапії. СІЗЗС слід призначати з обережністю пацієнтам групи ризику (літній вік, наявність цирозу печінки або одночасне лікування препаратами, що спричиняють гіпонатріємію).

Крововиливи. При прийомі СІЗЗС можливий розвиток шкірних кровотеч (екхімоз і пурпура). Необхідно з обережністю застосовувати СІЗЗС пацієнтам, які приймають одночасно антикоагулянти і лікарські засоби, що впливають на функцію тромбоцитів (наприклад атипові антипсихотичні засоби, фенотіазини, трициклічні антидепресанти, ацетилсаліцилову кислоту та нестероїдні протизапальні засоби, дипіридамол і тиклопідин), а також пацієнтам зі схильністю до кровотеч.

СІЗЗС/СІЗЗСН можуть збільшити ризик післяпологових кровотеч (див. розділи «Застосування у період вагітності або годування груддю» та «Побічні реакції»).

ЕСТ (електросудомна терапія). Клінічний досвід одночасного застосування СІЗЗС та ЕСТ обмежений, тому рекомендується обережність.

Серотоніновий синдром. Рекомендується обережність при одночасному застосуванні есциталопраму з препаратами, що чинять серотонінергічну дію, такими як суматриптан або інші триптани, трамадол і триптофан.

У пацієнтів, які приймають СІЗЗС одночасно із серотонінергічними препаратами, у поодиноких випадках може розвинутися серотоніновий синдром. На його розвиток може вказувати комбінація таких симптомів як ажитація, тремор, міоклонус, гіпертермія. Якщо виникла така ситуація, то СІЗЗС і серотонінергічні препарати необхідно терміново відмінити і призначити симптоматичне лікування.

Звіробій. Одночасне застосування СІЗЗС та рослинних засобів, що містять звіробій, може призвести до підвищення частоти побічних реакцій.

Симптоми відміни. Симптоми відміни при закінченні лікування, особливо різкому, є поширеними. Відомо, що у дослідженнях при припиненні лікування побічні ефекти виникали приблизно у 25 % пацієнтів, які приймали есциталопрам, та у 15 % пацієнтів, які приймали плацебо. Ризик симптомів відміни може залежати від кількох факторів, у т. ч. від тривалості та дози, швидкості зниження дози. Запаморочення, сенсорні порушення (у т. ч. парестезії, відчуття удару струмом), розлади сну (у т. ч. безсоння, яскраві сновидіння), збудження або тривожність, нудота та/або блювання, тремор, сплутаність свідомості, підвищене потовиділення, головний біль, діарея, посилене серцебиття, емоційна нестабільність, дратівливість і порушення зору є найчастішими реакціями. Зазвичай ці симптоми є легкими або середніми за тяжкістю, але у деяких пацієнтів можуть бути тяжчими. Вони зазвичай виникають протягом перших кількох діб після припинення лікування, але були дуже рідкісні повідомлення про подібні симптоми у пацієнтів, які випадково пропустили дозу. Як правило, симптоми відміни минають протягом 2 тижнів, однак у деяких пацієнтів можуть тривати більше (2-3 місяці або більше). Таким чином, рекомендується поступове припинення лікування есциталопрамом шляхом зниження дози протягом кількох тижнів або місяців, залежно від стану пацієнта.

Статева дисфункція. СІЗЗС/СІЗЗСН можуть спричиняти симптоми статевої дисфункції (див. розділ «Побічні реакції»). У деяких випадках ці симптоми продовжувалися після припинення лікування.

Ішемічна хвороба серця. Рекомендується з обережністю призначати лікарський засіб пацієнтам з ішемічною хворобою серця через обмежений клінічний досвід.

Подовження інтервалу QT. Виявлено, що есциталопрам спричиняє дозозалежне подовження інтервалу QТ. Упродовж постмаркетингового періоду повідомляли про випадки подовження інтервалу QT, зокрема веретеноподібну аритмію, переважно у пацієнтів жіночої статі з гіпокаліємією або раніше існуючим подовженням інтервалу QT, або іншими серцевими захворюваннями.

Рекомендується з обережністю застосовувати препарат пацієнтам зі значною брадикардією або пацієнтам із нещодавно перенесеним гострим інфарктом міокарда або некомпенсованою серцевою недостатністю.

Електролітні розлади, такі як гіпокаліємія та гіпомагніємія, підвищують ризик виникнення злоякісних аритмій, і їх слід коригувати до початку лікування есциталопрамом.

У пацієнтів зі стабільним серцевим захворюванням до початку лікування слід переглянути ЕКГ.

Якщо під час лікування есциталопрамом виникають ознаки серцевої аритмії, слід припинити лікування і зробити ЕКГ.

Закритокутова глаукома. СІЗЗС, у тому числі есциталопрам, можуть впливати на розмір зіниці, що проявляється мідріазом. Зі свого боку, розширення зіниці може зумовлювати звуження кута ока і, як наслідок, підвищувати внутрішньоочний тиск та провокувати закритокутову глаукому, особливо у схильних пацієнтів. Тому есциталопрам слід з обережністю застосовувати пацієнтам із закритокутовою глаукомою або глаукомою в анамнезі.

Допоміжні речовини. Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль натрію (23 мг), тобто практично вільний від натрію.

Вагітність. Клінічні дані щодо застосування есциталопраму при лікуванні вагітних обмежені.

Відомо, що дослідження на тваринах показали репродуктивну токсичність.

Препарат Есцитам^® Асіно протипоказаний вагітним, за винятком випадків, коли після ретельного розгляду всіх недоліків і переваг була чітко доведена необхідність призначення препарату.

Рекомендується ретельне обстеження новонароджених, матері яких приймали препарат Есцитам^® Асіно протягом вагітності, особливо в ІІІ триместрі. Необхідно уникати раптового припинення застосування препарату у період вагітності.

У новонароджених, матері яких приймали СІЗЗС/СІЗЗСН на пізніх стадіях вагітності, можливе виникнення таких симптомів: респіраторний дистрес, ціаноз, апное, судоми, коливання температури тіла, проблеми під час годування, блювання, гіпоглікемія, гіпертонія або гіпотонія, гіперрефлексія, тремор, нервове збудження, дратівливість, апатія, постійний плач, сонливість і труднощі зі сном. Ці симптоми можуть розвинутися внаслідок як серотонінергічних ефектів, так і бути ознаками синдрому відміни. У більшості випадків прояви ускладнень виникають одразу або через незначний час (

Епідеміологічні дані показали, що застосування СІЗЗС вагітним може підвищувати ризик стійкої легеневої гіпертензії у новонароджених (до 5 випадків на 1000 вагітних). У загальній популяції виникає від 1 до 2 випадків на 1000 вагітних.

Дані спостережень вказують на підвищений ризик (менш ніж у 2 рази) післяпологової кровотечі після впливу СІЗЗС/СІЗЗСН протягом місяця до народження (див. розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»).

Період годування груддю. Оскільки есциталопрам проникає у грудне молоко, протягом лікування не рекомендується годування груддю.

Фертильність. Деякі СІЗЗС можуть впливати на якість сперми. Повідомлення про застосування деяких СІЗЗС показали, що вплив на якість сперми у людини є оборотним. Вплив на фертильність у людини досі не спостерігався.

Загалом есциталопрам не впливає на інтелектуальні функції або психомоторні реакції, але слід враховувати, що будь-який психоактивний засіб може порушувати навички або здатність розсудливого мислення. Слід попередити пацієнтів про потенційний ризик впливу на керування автотранспортом або іншими механізмами.

Безпека застосування доз понад 20 мг на добу не була встановлена.

Есциталопрам застосовувати дорослим внутрішньо 1 раз на добу незалежно від прийому їжі.

Великий депресивний епізод.

Зазвичай слід призначати 10 мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної чутливості пацієнта добову дозу можна збільшити до максимальної – 20 мг.

Антидепресивний ефект зазвичай настає через 2-4 тижні. Після зникнення симптомів лікування необхідно продовжувати протягом 6 місяців з метою зміцнення ефекту.

Панічні розлади з агорафобією або без неї.

Протягом першого тижня рекомендується початкова доза 5 мг на добу, після чого дозу можна збільшити до 10 мг на добу. Доза може бути у подальшому збільшена до максимальної – 20 мг на добу – залежно від індивідуальної чутливості пацієнта.

Максимальний ефект при лікуванні панічних розладів досягається через 3 місяці. Термін лікування становить декілька місяців і залежить від тяжкості захворювання.

Соціальні тривожні розлади (соціальна фобія).

Зазвичай слід призначати 10 мг 1 раз на добу. Полегшення симптомів, як правило, відбувається через 2-4 тижні лікування. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу у подальшому можна зменшити до 5 мг/добу або підвищити до максимальної – 20 мг/добу.

Оскільки соціальний тривожний розлад є захворюванням хронічного перебігу, рекомендується продовжити лікування протягом 12 тижнів для закріплення досягнутого ефекту.

Довготривале лікування протягом 6 місяців призначати з метою запобігання рецидиву, враховуючи індивідуальні прояви захворювання; регулярно оцінюють ефективність лікування.

Соціальний тривожний розлад – це чітко визначений діагностичний термін для позначення специфічного розладу, який не слід плутати з надмірною сором’язливістю. Медикаментозна терапія показана лише в тому разі, якщо розлад значно заважає професійній діяльності та соціальній активності.

Значення такого лікування порівняно з когнітивно-поведінковою терапією не оцінювалося. Медикаментозна терапія є однією зі складових загальної стратегії лікування пацієнта.

Генералізовані тривожні розлади.

Зазвичай слід призначати 10 мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної чутливості дозу можна збільшити максимум до 20 мг на добу.

Рекомендується продовжити лікування протягом 3 місяців для зміцнення ефекту. Довготривале лікування протягом 6 місяців призначати з метою запобігання рецидиву, враховуючи індивідуальні прояви захворювання; регулярно оцінюють ефективність лікування.

Обсесивно-компульсивні розлади (ОКР).

Зазвичай слід призначати 10 мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної чутливості дозу можна збільшити до 20 мг на добу. ОКР – хронічне захворювання, лікування має тривати достатній період для забезпечення повного зникнення симптомів, що може становити кілька місяців або навіть більше. Користь лікування та дозу препарату необхідно оцінювати через регулярні проміжки часу.

Пацієнти літнього віку (віком від 65 років).

Початкова доза становить 5 мг на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта добову дозу можна збільшити до 10 мг на добу.

Ефективність есциталопраму при соціальному тривожному розладі у пацієнтів літнього віку не оцінювали.

Педіатрична популяція.

Есциталопрам не слід застосовувати для лікування дітей та підлітків віком до 18 років.

Ниркова недостатність.

У разі наявності ниркової недостатності легкого та помірного ступеня необхідності у коригуванні дози немає. З обережністю необхідно застосовувати препарат пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну

Зниження функції печінки.

Пацієнтам із помірною та слабкою печінковою недостатністю рекомендована початкова доза протягом перших двох тижнів лікування становить 5 мг на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу можна збільшити до 10 мг на добу. При серйозній печінковій недостатності необхідні обережність у призначенні і ретельне титрування дози.

Знижена активність ізоферменту CYP2C19.

Для пацієнтів зі слабкою активністю ізоферменту CYP2C19 рекомендована початкова доза протягом перших двох тижнів лікування становить 5 мг на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу можна збільшити до 10 мг на добу.

Припинення лікування.

Слід уникати різкого припинення лікування. При припиненні лікування препаратом Есцитам^® Асіно дозу слід знижувати поступово протягом 1–2 тижнів, щоб уникнути можливих симптомів відміни. Якщо під час поступового зменшення дози виникають симптоми відміни, можна відновити прийом у попередній призначеній дозі. У подальшому лікар може продовжити зменшувати дозу, але більш поступово.

Діти.

Антидепресанти протипоказані для лікування дітей віком до 18 років. Суїцидальна поведінка (суїцидальні спроби та суїцидальні думки) і ворожість (переважно агресія, опозиційна поведінка та гнів) частіше спостерігається у дітей та підлітків, які приймають антидепресанти, порівняно з тими, які приймають плацебо. Якщо з клінічних міркувань рішення про призначення антидепресантів все-таки прийнято, потрібно забезпечити ретельне спостереження щодо появи суїцидальних настроїв у пацієнта.

Крім того, немає даних про подальшу безпеку для дітей та підлітків щодо росту, статевого дозрівання та когнітивного і поведінкового розвитку.

Токсичність. Дані про передозування есциталопраму обмежені. Більшість випадків спричинена одночасним передозуванням іншими лікарськими засобами. В основному спостерігалися легкі симптоми або безсимптомність передозування. Повідомлення про летальні наслідки передозування есциталопраму є винятковими, більшість з них включає одночасне передозування іншими лікарськими засобами. Прийом доз у межах 400-800 мг есциталопраму не спричиняв будь-яких тяжких симптомів.

Симптоми. Передозування есциталопраму проявляється головним чином симптомами з боку центральної нервової системи (від запаморочення, тремору та ажитації до рідкісних випадків серотонінового синдрому, судом і коми), шлунково-кишкової системи (нудота/блювання), серцево-судинної системи (артеріальна гіпотензія, тахікардія, подовження інтервалу QT, аритмія) та порушенням електролітного балансу (гіпокаліємія, гіпонатріємія).

Лікування. Специфічного антидоту не існує. Слід забезпечити прохідність дихальних шляхів, адекватну оксигенацію та підтримати респіраторну функцію. Провести промивання шлунка та застосувати активоване вугілля. Промивання шлунка слід провести якомога швидше після перорального прийому препарату. Потрібен постійний моніторинг серцевих та життєво важливих функцій разом із симптоматичним підтримуючим лікуванням.

У разі передозування рекомендується ЕКГ-моніторинг у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю/брадиаритмією, у пацієнтів, які одночасно приймають препарати, які подовжують інтервал QT, або у пацієнтів із порушенням метаболізму, наприклад, при печінковій недостатності.

Побічні реакції найчастіше спостерігаються протягом першого або другого тижня лікування, та зазвичай їх частота та інтенсивність поступово зменшуються при подальшому лікуванні.

Побічні реакції, характерні для всіх препаратів класу СІЗЗС та есциталопраму, які спостерігались у плацебо-контрольованих дослідженнях та при медичному застосуванні, зазначені за системами органів і частотою: дуже часті (≥ 1/10), часті (≥ 1/100 до

З боку кровоносної та лімфатичної системи: частота невідома – тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: рідкісні – анафілактичні реакції.

З боку ендокринної системи: невідома – порушення секреції антидіуретичного гормону.

З боку метаболізму та обміну речовин: часті – зниження або посилення апетиту, збільшення маси тіла; нечасті – зменшення маси тіла; частота невідома – гіпонатріємія, анорексія².

З боку психіки: часті – тривожність, неспокій, аномальні сни, зниження лібідо у чоловіків і жінок, аноргазмія у жінок; нечасті – скреготіння зубами, збудження, нервозність, панічні напади, сплутаність свідомості; рідкісні – агресія, деперсоналізація, галюцинації; частота невідома – манія, суїцидальні думки, суїцидальна поведінка¹.

З боку нервової системи: дуже часті – головний біль; часті – безсоння, сонливість, запаморочення, парестезія, тремор; нечасті – порушення смаку, порушення сну, непритомність; рідкісні – серотоніновий синдром; частота невідома – дискінезія, рухові розлади, судоми, психомоторний неспокій/акатизія².

З боку органів зору: нечасті – розширення зіниці, затуманення зору.

З боку органів слуху: нечасті – дзвін у вухах.

З боку серцево-судинної системи: нечасті – тахікардія; рідкісні – брадикардія; частота невідома – подовження інтервалу QT на електрокардіограмі, шлуночкова аритмія, включаючи torsade de pointes; частота невідома – ортостатична гіпотензія.

Респіраторні розлади: часті – синусити, позіхання; нечасті – носова кровотеча.

З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часті – нудота; часті – діарея, запор, блювання, сухість у роті; нечасті – шлунково-кишкові кровотечі (у т. ч. ректальні).

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: частота невідома – гепатит, зміни функціональних печінкових тестів.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: часті – посилене потовиділення; нечасті – висипи, облисіння, кропив’янка, свербіж; частота невідома – синці, набряки.

Скелетно-м’язові порушення: часті – артралгія, міалгія.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: частота невідома – затримка сечовипускання.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: часті – у чоловіків: розлади еякуляції, імпотенція; нечасті – у жінок: метрорагія, менорагія; частота невідома – галакторея, післяпологова кровотеча (повідомляли для препаратів СІЗЗС/СІЗЗСН (див. розділи «Особливості застосування» та «Застосування у період вагітності або годування груддю»)), у чоловіків – пріапізм.

Загальні розлади: часті – втома, пірексія; нечасті – набряк.

¹ Про випадки суїцидальних думок та поведінки повідомляли протягом лікування есциталопрамом або незабаром після його припинення.

² Такі випадки відомі для засобів усього класу СІЗЗС.

Подовження інтервалу QT. У післяреєстраційному періоді повідомляли про випадки подовження інтервалу QT та шлуночкової аритмії, у тому числі поліморфної шлуночкової тахікардії (torsade de pointes), переважно у жінок, у пацієнтів з гіпокаліємією та у пацієнтів з раніше існуючим подовженим інтервалом QT або іншим захворюванням серця.

Клас-специфічні ефекти. Повідомляли, що епідеміологічні дослідження, переважно у пацієнтів віком від 50 років, продемонстрували підвищений ризик переломів кісток при застосуванні СІЗЗС, включаючи есциталопрам, та трициклічних антидепресантів. Механізм цього явища невідомий.

Симптоми відміни. Припинення лікування СІЗЗС (особливо раптове) зазвичай призводить до симптомів відміни. Запаморочення, сенсорні розлади (у т. ч. парестезія та відчуття удару струмом), розлади сну (у т. ч. безсоння та яскраві сновидіння), збудження або тривожність, нудота та/або блювання, тремор, сплутаність свідомості, підвищене потовиділення, головний біль, діарея, посилене серцебиття, емоційна нестабільність, дратівливість і порушення зору є найчастішими реакціями. Зазвичай ці симптоми є легкими або середніми за тяжкістю та минущими, однак у деяких пацієнтів можуть бути тяжкими та/або тривалими. Таким чином, рекомендується поступове припинення лікування есциталопрамом шляхом зниження дози.

3 роки.

Зберігати у недоступному для дітей місці в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C.

По 10 таблеток у блістері; по 1 або 3, або 6 блістерів у картонній пачці.

За рецептом.

ТОВ «Фарма Старт», Україна.

Україна, 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8.