Упаковка / 14 шт.
888.10 грн.Торгівельна назва | Клацид |
Діючі речовини | Кларитроміцин |
Форма випуску: | таблетки для внутрішнього застосування |
Спосіб застосування: | Орально |
Взаємодія з їжею: | Під час |
Температура зберігання: | від 5°C до 30°C |
Чутливість до світла: | Не чутливий |
Ознака: | Імпортний |
Походження: | Хімічний |
Ринковий статус: | Брендований дженерик |
Виробник: | АЕСІКА КВІНБОРО ЛІМІТЕД |
Країна виробництва: | Великобританія |
Заявник: | Abbott |
Умови відпуску: | За рецептом |
Код АТС J Засоби для лікування інфекцій J01 Антибактеріальні засоби J01F Макроліди, лінкозаміди та стрептограміни J01FA Макроліди J01FA09 Кларитроміцин |
КЛАЦИД СР (KLACID ® SR)
CLARITHROMYCINUM J01F A09
Склад лікарського засобу:
табл. пролонгованої. дейст., п / о 500 мг, № 5, № 7, № 14
кларитроміцин | 500 мг |
Допоміжні речовини: кислота лимонна безводна, натрію альгінат, натрію кальцію альгінат, повідон К30, тальк, кислота стеаринова, магнію стеарат, метилгідроксипропілцелюлоза, поліетиленгліколь 400, поліетиленгліколь 8000, титану діоксид (Е171), хіноліновий жовтий (Е 104), кислота сорбінова, лактоза (моногідрат).
№ UA / 2920/01/01 від 17.03.2010 до 17.03.2015
Фармакологічні властивості
Фармакодинаміка. Кларитроміцин - напівсинтетичний антибіотик групи макролідів. Антибактеріальну дію кларитроміцину визначається його зв'язуванням з 5OS-рибосомальною субодиницею чутливих бактерій і пригніченням біосинтезу білка. Таблетки пролонгованої дії є однорідною кристалічною основою, яка при проходженні через шлунково-кишкового тракту забезпечує тривале вивільнення діючої речовини.
Препарат проявляє високу ефективність in vitro проти широкого спектра аеробних і анаеробних грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів, включаючи госпітальні штами. Мінімальні інгібуючі концентрації (МІК) кларитроміцину зазвичай в 2 рази нижче, ніж МІК еритроміцину.
Кларитроміцин in vitro високоефективний проти Legionella pneumophila і Mycoplasma pneumonie. Дослідження in vitro показали, що штами Enterobacteriaceae і Pseudomonas, як і грамнегативні бактерії, що не продукують лактозу, нечутливі до кларитроміцину.
Мікробіологія
Кларитроміцин активний in vitro і в клінічній практиці відносно більшості штамів таких мікроорганізмів:
Аеробні грампозитивні мікроорганізми
Staphylococcus aureus, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Listeria monocytogenes.
Аеробні грамнегативні мікроорганізми
Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Moraxella catarrhalis, Neisseria gonorrhоeae, Legionella pneumophila.
інші мікроорганізми
Mycoplasma pneumoniae, Chlamydia pneumoniae (TWAR).
мікобактерії
Mycobacterium leprae, Mycobacterium kansasii, Mycobacterium chelonae, Mycobacterium fortuitum, Mycobacterium avium сomplex (MAC), який включає Mycobacterium avium, Mycobacterium intracellulare.
Бета-лактамази мікроорганізмів не впливають на ефективність кларитроміцину.
Більшість метіціллін- і оксаціллінрезістентих штамів стафілококів нечутливі до кларитроміцину.
Кларитроміцин активний in vitro щодо більшості штамів таких мікроорганізмів, однак клінічна ефективність і безпеку його застосування не встановлені.
Аеробні грампозитивні мікроорганізми
Streptococcus agalactiae, Streptococci (групи C, F, G), Viridans group streptococci.
Аеробні грамнегативні мікроорганізми
Bordetella pertussis, Pasteurella multocida.
інші мікроорганізми
Chlamydia trachomatis
Анаеробні грампозитивні мікроорганізми
Clostridium perfringens, Peptococcus niger, Propionibacterium acnes.
Анаеробні грамнегативні мікроорганізми
Bacteriodes melaninogenicus.
спірохети
Borrelia burgdorferi, Treponema pallidum.
кампілобактерії
Campylobacter jejuni.
Кларитроміцин має бактерицидну дію проти кількох штамів бактерій: Haemophilus influenzae, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae, Moraxella (Branhamella) catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae, H. pylori і Campylobacter spp.
Основним метаболітом кларитроміцину в організмі людини є мікробіологічно активний 14-ОН-кларитроміцин. Для більшості мікроорганізмів мікробіологічна активність метаболіту дорівнює або в 1-2 рази слабкіше, ніж у материнській субстанції, за винятком H. influenzae, щодо якого ефективність метаболіту в 2 рази вище. В умовах in vitro і in vivo материнська субстанція і її основний метаболіт виявляють або адитивний, або синергічний ефект проти H. іnfluenzae в залежності від штаму мікроорганізму.
Фармакокінетика
Кінетика таблеток кларитроміцину пролонгованої дії порівнювалася з такою для таблеток негайного вивільнення по 250 і 500 мг. Величина абсорбції була еквівалентна при застосуванні еквівалентних доз. Абсолютна біодоступність становить близько 50%. При багаторазовому прийомі препарату кумуляції не виявлено і характер метаболізму в організмі людини не змінюється.
здорові суб'єкти
Після прийому кларитроміцину, таблеток пролонгованої дії, всередину після їди по 500 мг/добу рівноважні C max кларитроміцину і 14-ОН-кларитроміцину в плазмі крові становлять 1,3 і 0,48 мкг/мл відповідно. Т ½ препарату і його метаболіти становив 5,3 і 7,7 год відповідно. Після прийому 1000 мг кларитроміцину СР на добу рівноважні C max кларитроміцину і 14-ОН-кларитроміцину становлять у середньому 2,4 і 0,67 мкг/мл відповідно. Т ½ материнської субстанції і її основного метаболіту становить 5,8 і 8,9 год відповідно. Т max (час досягнення C max) при прийомі 500 і 1000 мг/добу досягалося через 6 ч. Рівноважні концентрації 14-ОН-кларитроміцину не підвищують пропорційно дозі кларитроміцину, а Т ½ кларитроміцину і його основного метаболіту збільшується з підвищенням дози. Нелінійний характер фармакокінетики кларитроміцину пов'язаний зі зменшенням утворення 14-гідроксильованого і N-деметильованого метаболітів при застосуванні вищих доз.
Із сечею виводиться близько 40% дози кларитроміцину, через кишечник - 30%.
пацієнти
Кларитроміцин і його 14-ОН-метаболіт широко розподіляються в тканинах і рідинах організму. Після перорального прийому вміст кларитроміцину у спинномозковій рідині залишається невисоким (1-2% від рівня в плазмі крові при нормальному стані гематоенцефалічного бар'єру). Концентрація кларитроміцину в тканинах зазвичай в кілька разів вище, ніж в плазмі крові.
Порушення функції печінки. У пацієнтів з помірним або тяжким порушенням функції печінки, але зі збереженою функцією нирок, корекція дози кларитроміцину не потрібно.
Порушення функції нирок. При порушенні функції нирок підвищуються мінімальні та C max в плазмі крові, Т ½ і AUC кларитроміцину і 14-ОН-кларитроміцину. Константа елімінації і виведення з сечею зменшуються. Ступінь зміни цих показників залежить від ступеня порушення функції нирок - чим важче порушення, тим більше виражені зміни показників.
Пацієнти похилого віку
У пацієнтів похилого віку рівень кларитроміцину і 14-ОН-кларитроміцину в крові був вище, а виведення повільніше в порівнянні з таким у людей молодого віку. Зміна фармакокінетики у людей похилого віку пов'язано в першу чергу з порушенням функціонального стану нирок, а не з віком пацієнта.
Показання
лікування інфекцій, спричинених чутливими до кларитроміцину мікроорганізмами:
Спосіб застосування
рекомендована доза кларитроміцину для дорослих і дітей у віці старше 12 років становить 500 мг 1 раз на добу під час їжі. При більш тяжких інфекціях дозу можна підвищити до 1000 мг 1 раз на добу (2 таблетки по 500 мг). Звичайна тривалість лікування становить від 5 до 14 днів, за винятком лікування негоспітальної пневмонії і синуситу, які вимагають 6-14 днів терапії.
Таблетки слід ковтати цілими, не розжовуючи.
Застосування у пацієнтів з нирковою недостатністю: дану форму препарату не застосовують у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну <30 мл/хв), оскільки вона не дозволяє адекватно знизити дозу. У таких пацієнтів застосовують таблетки кларитроміцину негайного вивільнення (Клацид таблетки по 250 мг). Для пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну - 30-60 мл/хв) дозу знижують на 50% до максимальної дози кларитроміцину - 1 таблетка пролонгованої дії на добу.
Протипоказання:
підвищена чутливість до макролідних антибіотиків та інших компонентів препарату.
Одночасне застосування кларитроміцину і будь-якого з наступних препаратів: астемізол, цизаприд, пімозид, терфенадин (оскільки це може призвести до подовження інтервалу Q-T і розвитку серцевих аритмій, включаючи шлуночкову тахікардію, фібриляцію шлуночків та піруетная шлуночкову тахікардію (torsade de pointes)) , ерготамін, дигідроерготамін (оскільки це може привести до ерготоксічності), ловастатин або симвастатин (через ризик виникнення рабдоміолізу); застосування даних лікарських засобів протипоказано на період лікування кларитроміцином (див. Особливості застосування, Взаємодія). Пацієнти з подовженням інтервалу Q-T або шлуночковими серцевими аритміями в анамнезі, включаючи піруетная шлуночкову тахікардію (torsade de pointes). Пацієнтам з нирковою або печінковою недостатністю, які приймають Р-глікопротеїн або сильний інгібітор CYP 3A4 (наприклад кларитроміцин), одночасне застосування колхіцину протипоказане.
Пацієнтам з кліренсом креатиніну <30 мл/хв (оскільки ця форма препарату не дозволяє знизити дозу нижче 500 мг/добу).
ПОБІЧНІ ЕФЕКТИ:
кларитроміцин зазвичай добре переноситься.
Найчастішими та загальними побічними реакціями при лікуванні кларитроміцином дорослих і дітей є біль в животі, діарея, нудота, блювання та спотворення смаку. Ці побічні реакції зазвичай незначно виражені та порівняти з відомим профілем безпеки макролідних антибіотиків. Під час клінічних досліджень не виявлено суттєвих відмінностей в частоті цих побічних реакцій між групами пацієнтів, у яких були або були відсутні мікобактеріальні інфекції. Нижче представлені побічні реакції, що виникли під час клінічних досліджень і при постмаркетинговомуу застосуванні різних лікарських форм і дозувань кларитроміцину, у тому числі порошку ліофілізованого. Побічні реакції, ймовірно, пов'язані з кларитроміцином, розподілені за системами органів і за частотою виникнення:> 10% - дуже часто, 1-10% - часто, 0,1-1% - нечасто і з невідомої частотою * (побічні реакції, виявлені при постмаркетинговомуу спостереженні; частоту визначити неможливо з наявних даних). У межах кожної групи побічні реакції представлені в порядку зменшення тяжкості проявів, якщо тяжкість вдалося оцінити.
Інфекції та інвазії: нечасто - целюліт 1, кандидоз ротової порожнини, гастроентерит 2, інфекція 3, вагінальна інфекція; з невідомої частотою - псевдомембранозний коліт, бешиха, еритразма.
Порушення з боку крові та лімфатичної системи: нечасто - лейкопенія, нейтропенія 4, тромбоцитемія 3, еозинофілія 4; з невідомої частотою - агранулоцитоз, тромбоцитопенія.
Порушення з боку імунної системи: нечасто - анафілактоїдні реакції 1, гіперчутливість; з невідомої частотою - анафілактичні реакції.
Порушення з сорони метаболізму і харчування: нечасто - анорексія, зниження апетиту; з невідомої частотою - гіпоглікемія.
Порушення з боку психіки: часто - безсоння; нечасто - тривожність, нервозність 3, скрик 3; з невідомої частотою - психози, сплутаність свідомості, деперсоналізація, депресія, дезорієнтація, галюцинації, кошмарні сновидіння.
Порушення з боку центральної нервової системи: часто - дізгевзія (порушення смакової чутливості), головний біль, спотворення смаку; нечасто - втрата свідомості 1, дискінезія, запаморочення, сонливість, тремор; з невідомої частотою - судоми, агевзія (втрата смакової чутливості), паросмія, аносмія.
Порушення з боку органу слуху і лабіринтові порушення: нечасто - запаморочення, погіршення слуху, дзвін у вухах; з невідомої частотою - втрата слуху.
Кардіальні порушення: нечасто - зупинка серця 1, фібриляція передсердь 1, подовження інтервалу Q-T, екстрасистоли 1, відчуття серцебиття; з невідомої частотою - піруетная шлуночковатахікардія (torsade de pointes), шлуночкова тахікардія.
Судинні порушення: часто - вазодилатація 1; з невідомої частотою - крововилив.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто - БА, носова кровотеча 2, емболія судин легенів 1.
Порушення з боку травної системи: часто - діарея, блювання, диспепсія, нудота, біль в животі; нечасто - езофагіт 1, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба 2, гастрит, прокталгія 2, стоматит, глосит, здуття живота 4, запор, сухість у роті, відрижка, метеоризм; з невідомої частотою - гострий панкреатит, зміна кольору язика, зміна кольору зубів.
Порушення з боку печінки: іноді - відхилення від норми функціональних тестів печінки; нечасто - холестаз 4, гепатит 4, підвищення рівня АлАТ, АсАТ, ГГТ 4; з невідомої частотою - печінкова недостатність, холестатична жовтяниця, гепатоцелюлярна жовтяниця.
Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини: часто - висип, гіпергідроз; нечасто - бульозний дерматит 1, свербіж, кропив'янка, макулопапульозний висип 3; з невідомої частотою - синдром Стівенса - Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, медикаментозна шкірна реакція, яка супроводжується еозинофілією та системними проявами (DRESS), акне, хвороба Шенлейна - Геноха.
Порушення з боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: нечасто - м'язові спазми 3, скелетно-м'язова ригідність 1, міалгія 2; з невідомої частотою - рабдоміоліз 2 (в деяких повідомленнях про виникнення рабдоміолізу кларитроміцин застосовували одночасно зі статинами, фібратами, колхіцином або алопуринолом), міопатія.
Порушення з боку нирок та сечовидільної системи: нечасто - підвищення креатиніну в крові, підвищення сечовини в крові; з невідомої частотою - ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит.
Загальні порушення і в місці введення (при інфузійному введенні кларитроміцину): дуже часто - флебіт у місці введення 1; часто - біль або запалення в місці введення 1, біль при пальпації; нечасто - нездужання 4, лихоманка 3, астенія, біль у грудях 4, озноб 4, підвищена стомлюваність 4.
Лабораторні дослідження: нечасто - зміна співвідношення альбумін-глобулін 1, підвищення рівня лужної фосфатази в крові 4, підвищення рівня лактатдегідрогенази в крові 4; з невідомої частотою - підвищення міжнародного нормалізованого співвідношення, збільшення протромбінового часу, зміна кольору сечі.
* Частота невідома, оскільки про ці реакції повідомлялось добровільно з невстановленої популяції пацієнтів. Не завжди можливо точно встановити їх частоту або причинний зв'язок з прийомом препарату. Загальний досвід застосування кларитроміцину становить> 1 млрд пацієнтів-днів. Про даних побічних реакціях повідомлялося тільки при застосуванні препарату у формі: 1 порошку ліофілізованого для приготування розчину для інфузій, 2 таблеток пролонгованої дії, 3 суспензії, 4 таблеток негайного вивільнення.
Повідомлялося про парестезії, артралгії, ангіоневротичний набряк.
Були дуже рідкісні повідомлення про увеіте, головним чином у пацієнтів, які одночасно приймали рифабутин. Більшість випадків були оборотними.
Повідомлялося про розвиток колхіціновой токсичності (у тому числі з летальним результатом) при одночасному застосуванні кларитроміцину і колхіцину, особливо у пацієнтів похилого віку, в тому числі на тлі ниркової недостатності.
ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ:
тривале або повторне застосування антибіотиків може викликати надмірний ріст нечутливих бактерій і грибів. При виникненні суперінфекції слід припинити застосування кларитроміцину і розпочати відповідну терапію.
З обережністю слід застосовувати препарат у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю.
При застосуванні кларитроміцину повідомлялося про порушення функції печінки, включаючи підвищений рівень печінкових ферментів, і про гепатоцелюлярному і / або холестатическом гепатиті з жовтяницею або без неї. Це порушення функції печінки може бути важким і зазвичай оборотним. У деяких випадках повідомлялося про печінкову недостатність з летальним результатом, яка, в основному, була асоційована з серйозними основними захворюваннями та / або супутнім медикаментозним лікуванням. Необхідно негайно припинити застосування кларитроміцину при виникненні таких проявів і симптомів гепатиту, як анорексія, жовтяниця, потемніння сечі, свербіж або біль в області живота. Про розвиток діареї від легкого ступеня до псевдомембранозного коліту з летальним результатом, викликаного Clostridium difficile (CDAD), повідомлялося при застосуванні практично всіх антибактеріальних препаратів, в тому числі кларитроміцину. Слід завжди пам'ятати про можливість розвитку діареї, викликаної Clostridium difficile, у всіх пацієнтів з діареєю після застосування антибіотиків. Крім того, необхідно ретельно зібрати анамнез, оскільки про розвиток діареї, викликаної Clostridium difficile, повідомлялося через 2 міс після застосування антибактеріальних препаратів.
Повідомлялося про підсилення симптомів myasthenia gravis у пацієнтів, які отримують кларитроміцин.
Препарат виділяється печінкою і нирками. Слід дотримуватися обережності при застосуванні препарату у пацієнтів з порушенням функції печінки, з середньою або важким ступенем порушення функції нирок.
Повідомлялося про розвиток колхіціновой токсичності (у тому числі з летальним результатом) при одночасному застосуванні кларитроміцину і колхіцину, особливо у пацієнтів похилого віку, в тому числі на тлі ниркової недостатності.
З обережністю слід застосовувати одночасно кларитроміцин та Тріазолбензодіазепіни, наприклад триазолам, мідазолам (див. Взаємодія з іншими лікарськими).
Через ризик подовження інтервалу Q-T слід з обережністю застосовувати кларитроміцин у пацієнтів з підвищеною тенденцією до розвитку подовження інтервалу Q-T і torsade de pointes.
пневмонія
Оскільки можливе існування резистентності Streptococcus pneumoniae до макролідів, важливо проводити тест на чутливість при призначенні кларитроміцину для лікування негоспітальної пневмонії. У разі госпітальної пневмонії кларитроміцин слід застосовувати в комбінації з іншими відповідними антибіотиками.
Інфекції шкіри та м'яких тканин легкого та середнього ступеня тяжкості
Дані інфекції найчастіше викликані мікроорганізмами Staphylococcus aureus і Streptococcus pyogenes, кожен з яких може бути резистентним до макролідів. Тому важливо проводити тест на чутливість. У випадках, коли неможливо застосовувати бета-лактамні антибіотики (наприклад алергія), в якості препаратів першого вибору можуть застосовуватися інші антибіотики, наприклад клиндамицин. Нині макроліди відіграють роль тільки в лікуванні деяких інфекцій шкіри та м'яких тканин, наприклад: інфекції, спричинені Corynebacterium minutissimum (еритразма), acne vulgaris, бешихове запалення; і в ситуаціях, коли не можна застосовувати пеніциліни.
При розвитку тяжких гострих реакцій гіперчутливості, таких як анафілаксія, синдром Стівенса - Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, DRESS, хвороба Шенлейна - Геноха, терапію кларитроміцином слід негайно припинити та відразу ж почати відповідне лікування.
Кларитроміцин необхідно застосовувати з обережністю при одночасному призначенні з індукторами ферменту цитохрому CYP 3A4 (див. Взаємодія з іншими лікарськими).
Слід звернути увагу на можливість перехресної резистентності між кларитроміцином і іншими макролідами, а також лінкоміцином і кліндаміцином. Застосування будь-якої антимікробної терапії, в тому числі кларитроміцину, для лікування інфекції Н. pylori може привести до розвитку мікробної резистентності. У невеликої кількості пацієнтів може розвинутися резистентність мікроорганізмів Н. pylori до кларитроміцину.
Препарат містить лактозу, в зв'язку з цим пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, лактазной недостатністю або синдромом мальабсорбції глюкози-галактози не слід приймати препарат.
Пероральні гіпоглікемічні засоби / інсулін
Комбіноване застосування кларитроміцину і пероральних гіпоглікемічних засобів і / або інсуліну може викликати виражену гіпоглікемію. При одночасному застосуванні з гіпоглікемічними засобами, такими як натеглінід, піоглітазон, репаглинид і розиглітазон кларитроміцин може інгібувати ензим СYР ЗА, що може викликати гіпоглікемію. Рекомендується ретельний моніторинг рівня глюкози.
пероральніантикоагулянти
При одночасному застосуванні кларитроміцину з варфарином існує ризик виникнення серйозної кровотечі, значного підвищення показника МНО (міжнародне нормалізоване відношення) і протромбінового часу. Поки пацієнти приймають одночасно кларитроміцин та пероральніантикоагулянти, необхідно часто контролювати показник МНО і протромбіновий час.
Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази
Комбіноване застосування кларитроміцину з ловастатином або симвастатином протипоказане (див. Побічна дія).
Як і інші макроліди, кларитроміцин призводив до підвищення концентрації інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази. Рідко повідомлялося про розвиток рабдоміолізу у пацієнтів при сумісному застосуванні цих лікарських засобів. Необхідне спостереження пацієнтів щодо наявності ознак і симптомів міопатії.
Рідко повідомлялося про розвиток рабдоміолізу у пацієнтів при одночасному застосуванні кларитроміцину з аторвастатином або розувастатином. У разі одночасного застосування дозу аторвастатину або розувастатину необхідно максимально знизити. Повинно бути прийнято відповідне рішення щодо корекції дози статину або застосування статину, який не залежить від метаболізму СУР 3А (наприклад флувастатин або правастатин).
Період вагітності та годування груддю. Безпека застосування кларитроміцину в період вагітності та годування груддю не встановлена. Не слід застосовувати препарат в період вагітності та годування груддю без ретельної оцінки співвідношення користь / ризик. Кларитроміцин виділяється в грудне молоко.
Діти. Застосування кларитроміцину в формі таблеток у дітей у віці до 12 років не вивчалась. У дітей даного віку можна застосовувати препарат у формі суспензії.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з механізмами. Дані відсутні. Однак слід дотримуватися обережності під час керування транспортними засобами та роботи з механізмами в зв'язку з можливістю виникнення побічних реакцій з боку нервової системи, таких як судоми, запаморочення, галюцинації, сплутаність свідомості та ін.
Взаємодія з іншими лікарськими
кларитроміцин не взаємодіє з пероральними контрацептивами.
Застосування таких препаратів строго протипоказано через можливий розвиток тяжких наслідків взаємодії
Підвищення рівнів цизаприду, пімозиду і терфенадину в плазмі крові відзначали при їх одночасному застосуванні з кларитроміцином, що може привести до подовження інтервалу Q-T і виникнення аритмій, в тому числі шлуночкової тахікардії, фібриляції шлуночків і torsade de pointes. Подібні ефекти спостерігались і при одночасному застосуванні астемізолу та інших макролідів.
Ерготамін / дигідроерготамін
Одночасне застосування кларитроміцину і ерготаміну або дигідроерготаміну асоціювалося з появою ознак гострого ерготизму, який характеризувався вазоспазмом і ішемією кінцівок та інших тканин, включаючи центральну нервову систему.
Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику кларитроміцину
Лікарські засоби, що є індукторами CYP 3A (наприклад рифампіцин, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал, препарати звіробою), можуть індукувати метаболізм кларитроміцину. Це може привести до субтерапевтіческіх рівнями кларитроміцину і зниження його ефективності. Крім того, може знадобитися моніторинг плазмового рівня індуктора СYР 3А, які можуть бути підвищені через інгібування СYР 3А кларитроміцином (див. Також Інструкцію для медичного застосування відповідного індуктора CYP 3A4). Одночасне застосування рифабутину і кларитроміцину призводило до підвищення рівня рифабутину і зниження рівня кларитроміцину в плазмі крові з одночасним підвищенням ризику виникнення увеїту.
Вплив наступних лікарських засобів на концентрацію кларитроміцину в крові відомий або припускається, тому може знадобитися зміна дози або застосування альтернативної терапії.
Ефавіренц, невірапін, рифампіцин, рифабутин і рифапентин
Потужні індуктори ферментів цитохрому Р450, такі як ефавіренц, невірапін, рифампіцин, рифабутин і рифапентин можуть прискорювати метаболізм кларитроміцину, знижуючи його концентрацію в плазмі крові, але збільшуючи концентрацію 14-ОН-кларитроміцину - мікробіологічно активного метаболіту. Оскільки мікробіологічна активність кларитроміцину і 14-ОН-кларитроміцину різна по відношенню до різних бактерій, очікуваний терапевтичний ефект може не бути досягнуто через одночасне застосування кларитроміцину та індукторів ферментів цитохрому Р450.
етравірин
Дія кларитроміцину послаблювалося етравірину; проте концентрації активного метаболіту 14-ОН-кларитроміцину підвищувалися. Оскільки 14-ОН-кларитроміцин проявляє знижену активність проти Mycobacterium avium complex (MAC), загальна активність проти цього патогена може бути змінена. Тому для лікування МАС слід розглянути застосування альтернативних кларитроміцину лікарських засобів.
флуконазол
Рівноважні концентрації активного метаболіту 14-ОН-кларитроміцину значно не змінювалися при сумісному застосуванні з флуконазолом. Зміна дози кларитроміцину не потрібно.
ритонавір
Застосування ритонавіру і кларитроміцину призводило до значного пригнічення метаболізму кларитроміцину. C max кларитроміцину підвищувалася на 31%, C min - на 182% і AUC - на 77%. Відзначали повне пригнічення утворення 14-ОН-кларитроміцину. Через широкого терапевтичного діапазону зниження дози кларитроміцину у пацієнтів з нормальною функцією нирок не потрібно. У пацієнтів з нирковою недостатністю необхідна корекція дози: при кліренсі креатиніну 30-60 мл/хв дозу кларитроміцину необхідно знизити на 50% до максимальної дози 1 таблетка пролонгованої дії на добу; при кліренсі креатиніну <30 мл/хв дану форму препарату не слід застосовувати, оскільки вона не дозволяє адекватно знизити дозу. У цієї групи пацієнтів можна застосовувати таблетки кларитроміцину негайного вивільнення (Клацид таблетки по 250 мг). Дози кларитроміцину, що перевищують 1 г/добу, не слід застосовувати одночасно з ритонавіром.
Таку ж корекцію дози слід проводити у пацієнтів з порушенням функції нирок при застосуванні ритонавіру в якості фармакокінетичного підсилювача разом з іншими інгібіторами ВІЛ-протеази, включаючи атазанавір і саквінавір.
Вплив кларитроміцину на фармакокінетику інших лікарських засобів
антиаритмічні засоби
Існують постмаркетингові повідомлення про розвиток піруетної шлуночкової тахікардії, що виникла при одночасному застосуванні кларитроміцину з хінідином або дизопірамідом. Рекомендується проводити ЕКГ-моніторування для своєчасного виявлення подовження інтервалу Q-T. Під час терапії кларитроміцином слід контролювати концентрації цих препаратів в плазмі крові.
CYP 3A
Одночасне застосування кларитроміцину, відомого інгібітору ферменту CYP 3A, і препарату, в основному метаболізується CYP 3A, може привести до підвищення концентрації останнього в плазмі крові, що в свою чергу може посилити або подовжити його терапевтичний ефект і ризик виникнення побічних реакцій.
Слід дотримуватися обережності при застосуванні кларитроміцину пацієнтами, які отримують терапію лікарськими засобами - субстратами CYP 3A, особливо якщо CYP 3A-субстрат має вузький терапевтичний діапазон (наприклад карбамазепін) і / або екстенсивно метаболізується цим ензимом.
Можуть знадобитися зміна дози, і, по можливості, ретельний моніторинг плазмових концентрацій лікарського засобу, що метаболізується CYP 3A у пацієнтів, які одночасно застосовують кларитроміцин.
Відомо (або передбачається), що такі лікарські препарати або групи препаратів метаболізуються одним і тим же CYP 3A-ізоферментом: альпразолам, астемізол, карбамазепін, цілостазол, цизаприд, циклоспорин, дизопірамід, алкалоїди ріжків, ловастатин, метилпреднізолон, мідазолам, омепразол, пероральні антикоагулянти (наприклад варфарин), пімозид, хінідин, рифабутин, силденафіл, симвастатин, такролімус, терфенадин, триазолам і вінбластин. Подібний механізм взаємодії відзначений при застосуванні фенітоїну, теофіліну і вальпроату, що метаболізуються іншим ізоферментом системи цитохрому Р450.
омепразол
Застосування кларитроміцину в комбінації з омепразолом у дорослих здорових добровольців призводило до підвищення рівноважних концентрацій омепразолу. При застосуванні тільки омепразолу середнє значення рН шлункового соку при вимірюванні протягом 24 годин становило 5,2, при сумісному застосуванні омепразолу з кларитроміцином - 5,7.
Силденафіл, тадалафіл і варденафіл
Існує ймовірність збільшення плазмової концентрації інгібіторів фосфодіестерази (силденафілу, тадалафілу і варденафілу) при їх одночасному застосуванні з кларитроміцином, що може потребувати зниження дози інгібіторів фосфодіестерази.
Теофілін, карбамазепін
У результатах клінічних досліджень відзначено незначне, але статистично значуще підвищення концентрації теофіліну або карбамазепіну в плазмі крові при їх одночасному застосуванні з кларитроміцином.
толтеродин
Зниження дози толтеродину може знадобитися при його застосуванні з кларитроміцином.
Тріазолбензодіазепіни (наприклад альпразолам, мідазолам, триазолам)
Слід уникати комбінованого застосування перорального мідазоламу і кларитроміцину. При в / в застосуванні мідазоламу з кларитроміцином слід проводити ретельний моніторинг пацієнта для своєчасної корекції дози.
Потрібно дотримуватися ті ж заходи безпеки при застосуванні інших бензодіазепінів, які метаболізуються CYP 3A, включаючи триазолам і альпразолам. Для бензодіазепінів, елімінація яких не залежить від CYP 3A (темазепам, нітразепам, лоразепам), розвиток клінічно значущої взаємодії з кларитроміцином малоймовірний.
Є постмаркетингові повідомлення про лікарську взаємодію і розвиток побічних явищ з боку центральної нервової системи (такі як сонливість і сплутаність свідомості) при одночасному застосуванні кларитроміцину і триазолама. Слід спостерігати за пацієнтами, враховуючи можливість збільшення вираженості фармакологічних ефектів з боку ЦНС.
Інші види взаємодій
колхицин
Колхицин є субстратом CYP 3A і P-глікопротеїну (Pgp). Відомо, що кларитроміцин та інші макроліди здатні пригнічувати CYP 3A і Pgp. При одночасному застосуванні кларитроміцину і колхіцину пригнічення Pgp і / або CYP 3A кларитроміцином може призвести до підвищення експозиції колхіцину. Необхідно спостерігати за станом пацієнтів щодо виявлення клінічних симптомів токсичності колхіцину.
дигоксин
При постмаркетинговомуу спостереженні повідомлялося про підвищення концентрації дигоксину в плазмі крові пацієнтів, які отримують кларитроміцин одночасно з дигоксином. У деяких пацієнтів розвинулися ознаки дигіталісної токсичності, у тому числі потенційно летальні аритмії. Слід ретельно контролювати концентрації дигоксину в плазмі крові пацієнтів при його застосуванні з кларитроміцином.
зидовудин
Одночасне застосування таблеток кларитроміцину негайного вивільнення і зидовудину у ВІЛ-інфікованих пацієнтів може викликати зниження рівноважних концентрацій зидовудину в плазмі крові. Цього в істотному ступені можна уникнути шляхом дотримання інтервалу між прийомами кларитроміцину і зидовудину. Про таку взаємодію при застосуванні суспензії кларитроміцину та зидовудину або дідеоксінозіна у дітей не повідомляли. Досліджень взаємодії таблеток кларитроміцину пролонгованої дії і зидовудину не проводили.
Фенітоїн і вальпроат
Були спонтанні або опубліковані повідомлення про взаємодію інгібіторів СYР 3А, включаючи кларитроміцин, з лікарськими засобами, які не зважають на метаболізуються СYР 3А (наприклад фенітоїн і вальпроат). Рекомендується визначення рівнів цих лікарських засобів в плазмі крові при одночасному застосуванні їх з кларитроміцином. Повідомлялося про підвищення їх рівнів в плазмі крові.
Можливо також двунаправленное лікарська взаємодія між кларитроміцином і атазанавіром, интраконазолом, саквінавіром.
верапаміл
Повідомлялося про розвиток артеріальної гіпотензії, брадиаритмии та лактоацидозу при одночасному застосуванні кларитроміцину і верапамілу.
Умови та термін зберігання
отримані повідомлення вказують на те, що передозування кларитроміцину може спричинити виникнення симптомів з боку шлунково-кишкового тракту. У одного пацієнта з біполярним психозом в анамнезі, який прийняв 8 г кларитроміцину, розвинулися порушення ментального статусу, параноїдальна поведінка, гіпокаліємія і гіпоксемія.
Побічні реакції, що супроводжують передозування, слід усувати за допомогою промивання шлунка і симптоматичної терапії. Як і у випадку з іншими макролідами, малоймовірно, щоб гемодіаліз або перитонеальний діаліз суттєво змінювали рівень кларитроміцину в плазмі крові.
УМОВИ ЗБЕРІГАННЯ:
в недоступному для дітей, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °C.
Умови та термін зберігання: за рецептом.
Опис препарату Клацид СР табл. в/о 500мг №14 на цій сторінці — спрощена авторська версія сайту apteka911, створена на підставі інструкції/ій по застосуванню. Перед придбанням або використанням препарату ви повинні проконсультуватися з лікарем і ознайомитися з оригінальною інструкцією виробника (додається до кожної упаковки препарату).
Інформація про препарат надана виключно з ознайомлювальною метою і не має бути використана як керівництво до самолікування. Тільки лікар може прийняти рішення про призначення препарату, а також визначити дози та способи його застосування.
Упаковка / 14 шт.
888.10 грн.діюча речовина: кларитроміцин;
1 таблетка містить кларитроміцину 500 мг;
допоміжні речовини: кислота лимонна безводна, натрію альгінат, натрію-кальцію альгінат, лактози моногідрат, повідон К30, тальк, кислота стеаринова, магнію стеарат;
оболонка: гіпромелоза, поліетиленгліколь 400, поліетиленгліколь 8000, титану діоксид (Е 171), хіноліновий жовтий (Е 104), кислота сорбінова.
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, пролонгованої дії.
Основні фізико-хімічні властивості: таблетки, вкриті плівковою оболонкою, овалоїдної форми, жовтого кольору, без маркування.
Протимікробні засоби для системного застосування. Макроліди. Код АТХ J01F A09.
Кларитроміцин – напівсинтетичний антибіотик групи макролідів.
Мікробіологія
Антибактеріальна дія кларитроміцину визначається його зв’язуванням з 50S-рибосомальною субодиницею чутливих бактерій і пригніченням біосинтезу білка.
Препарат виявляє високу активність in vitro відносно широкого спектра аеробних та анаеробних грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів, у тому числі госпітальних штамів. Мінімальні пригнічувальні концентрації (МПК) кларитроміцину зазвичай вдвічі нижчі за МПК еритроміцину.
Кларитроміцин in vitro має високу активність стосовно Legionella pneumophila і Mycoplasma pneumonie. Дослідження in vitro показали, що штами Enterobacteriaceae і Pseudomonas, як і інші грамнегативні бактерії, що не ферментують лактозу, не чутливі до кларитроміцину.
Кларитроміцин активний in vitro і в клінічній практиці відносно більшості штамів нижчезазначених мікроорганізмів.
Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Staphylococcus aureus, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Listeria monocytogenes.
Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Moraxella catarrhalis, Neisseria gonorrhоeae, Legionella pneumophila.
Інші мікроорганізми: Mycoplasma pneumoniae, Chlamydia pneumoniae (TWAR).
Мікобактерії: Mycobacterium leprae, Mycobacterium kansasii, Mycobacterium chelonae, Mycobacterium fortuitum, Mycobacterium avium complex (MAC), який включає Mycobacterium avium, Mycobacterium intracellulare.
Бета-лактамази мікроорганізмів не впливають на ефективність кларитроміцину.
Більшість метицилін- та оксацилінрезистентних штамів стафілококів не чутливі до кларитроміцину.
Helicobacter: H. pylori.
Кларитроміцин активний in vitro відносно більшості штамів нижчезазначених мікроорганізмів, однак клінічна ефективність та безпека його застосування не встановлені.
Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Streptococcus agalactiae, Streptococci (групи C,F,G), Viridans group streptococci.
Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Bordetella pertussis, Pasteurella multocida.
Анаеробні грампозитивні мікроорганізми: Clostridium perfringens, Peptococcus niger, Propionibacterium acnes.
Анаеробні грамнегативні мікроорганізми: Bacteriodes melaninogenicus.
Спірохети: Borrelia burgdorferi, Treponema pallidum.
Кампілобактерії: Campylobacter jejuni.
Кларитроміцин чинить бактерицидну дію проти кількох штамів бактерій: Haemophilus influenzae, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae, Moraxella (Branhamella) catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae, H. pylori та Campylobacter spp.
Основним метаболітом кларитроміцину в організмі людини є мікробіологічно активний 14-ОН–кларитроміцин. Для більшості мікроорганізмів мікробіологічна активність метаболіту дорівнює або в 1–2 рази слабкіша за ефективність материнської субстанції, за винятком H. influenzae, проти якого ефективність метаболіту вдвічі вища. В умовах in vitro та in vivo материнська субстанція і її основний метаболіт виявляють або адитивний, або синергічний ефект проти H. іnfluenzae, залежно від штаму мікроорганізму.
Тести на чутливість
Кількісні методи, що вимагають вимірювання діаметра зони, дають найбільш точні оцінки чутливості бактерій до протимікробних препаратів. В одній з рекомендованих процедур для тестування чутливості використовують диски, імпрегновані 15 мкг кларитроміцину (дифузійний тест Кірбі – Бауера); при інтерпретації співвідносять діаметр зони пригнічення для цього диска зі значеннями МПК для кларитроміцину. МПК визначається методом розведення в бульйоні або агарі.
При проведенні цих процедур висновок лабораторії «чутливість» вказує на те, що інфікуючий мікроорганізм, найімовірніше, відповість на терапію. Висновок «резистентний» вказує на те, що інфікуючий мікроорганізм, найімовірніше, не відповість на терапію. Висновок «проміжна чутливість» говорить про те, що терапевтичний ефект даного препарату може бути сумнівним або ж мікроорганізм буде чутливим, якщо використовувати більш високі дози (про проміжну чутливість говорять також як про помірну чутливість).
Необхідно брати до уваги специфічні для країни або регіону відомості щодо абсолютних меж діапазону чутливості, резистентності і проміжної чутливості.
Граничні значення
Європейським комітетом з визначення чутливості до антимікробних препаратів (EUCAST) встановлено нижчезазначені граничні значення.
Граничні значення (MIК, мг/л) |
||
Мікроорганізм |
Чутливий (≤) |
Стійкий (>) |
Staphylococcus spp. |
1 мг/л |
2 мг/л |
Streptococcus A, B, C та G |
,25 мг/л |
,5 мг/л |
Streptococcus pneumonia |
,25 мг/л |
,5 мг/л |
Viridans group streptococcus |
НД |
НД |
Haemophilus spp. |
1 мг/л |
32 мг/л |
Moraxella catarrhalis |
,25 мг/л |
,5 мг/л1 |
Helicobacter pylori |
,25 мг/л1 |
,5 мг/л |
1Граничні значення розраховані з урахуванням епідеміологічних точок відсікання (ECOFFs), які розрізняють ізоляти дикого типу від ізолятів зі зниженою чутливістю. «НД» означає недостатність доказів того, що зазначений вид є підходящою мішенню для терапії препаратом. |
Кінетика таблеток кларитроміцину пролонгованої дії порівнювалася з такою для таблеток негайного вивільнення по 250 і 500 мг. Величина абсорбції була еквівалентна при застосовуванні еквівалентних доз. Абсолютна біодоступність складає близько 50 %. При багаторазовому прийомі препарату кумуляції не виявлено і характер метаболізму в організмі людини не змінюється.
In vitro. Згідно з дослідженнями in vitro зв’язування кларитроміцину з білками плазми крові людини становить в середньому 70 % при концентраціях 0,45–4,5 мкг/мл. Зменшення зв’язування до 41 % при концентрації 45,0 мкг/мл свідчить про можливе насичення зв’язку, але це відбувалося лише при концентраціях, які значно перевищують терапевтичні.
In vivo. Дослідження на тваринах продемонстрували, що концентрації кларитроміцину в усіх тканинах організму, за винятком центральної нервової системи, у кілька разів вищі, ніж у сироватці крові. Найвищі концентрації реєструвалися в печінці та легенях, де співвідношення концентрацій у тканині і плазмі досягало значень від 10 до 20.
Здорові добровольці. Після перорального прийому кларитроміцину у формі таблеток пролонгованої дії після їди по 500 мг на добу рівноважні максимальні концентрації (Cmax) кларитроміцину і 14-ОН-кларитроміцину у плазмі крові становлять 1,3 і 0,48 мкг/мл відповідно. Періоди напіввиведення препарату і його метаболіту становлять відповідно 5,3 і 7,7 години. Після прийому 1000 мг кларитроміцину на добу у формі таблеток пролонгованої дії рівноважні максимальні концентрації кларитроміцину і 14-ОН-кларитроміцину становлять у середньому 2,4 мкг/мл і 0,67 мкг/мл відповідно. Періоди напіввиведення материнської субстанції і її основного метаболіту становлять 5,8 і 8,9 години відповідно. Тmax при прийомі 500 мг і 1000 мг на добу досягався через 6 годин. Рівноважні концентрації 14-ОН-кларитроміцину не збільшуються пропорційно дозі кларитроміцину, а періоди напіввиведення кларитроміцину і його основного метаболіту збільшуються з підвищенням дози. Нелінійний характер фармакокінетики кларитроміцину в поєднанні з загальним зменшенням утворення 14-гідроксильованого і N-деметильованого метаболітів при застосуванні вищих доз вказує на те, що нелінійний метаболізм кларитроміцину стає більш вираженим у високих дозах. З сечею виводиться близько 40 % дози кларитроміцину, через кишечник – 30 %.
Пацієнти. Кларитроміцин і його 14-ОН-метаболіт широко розподіляються у тканинах і рідинах організму. Після перорального прийому вміст кларитроміцину у спинномозковій рідині залишається невисоким (1–2 % рівня в сироватці крові при нормальному стані гематоенцефалічного| бар'єра). Концентрація кларитроміцину у тканинах зазвичай у кілька разів вища, ніж у сироватці крові.
Порушення функції печінки. Пацієнтам з помірним або тяжким порушенням функції печінки, але зі збереженою функцією нирок корекція дози кларитроміцину не потрібна.
Порушення функції нирок. При порушенні функції нирок збільшуються мінімальні і максимальні концентрації у плазмі крові, період напіввиведення і площа під кривою концентрація/час кларитроміцину і 14-ОН-кларитроміцину. Константа елімінації і виведення з сечею зменшуються. Ступінь зміни цих показників залежить від ступеня порушення функції нирок: чим важче порушення, тим більше виражені зміни показників.
Пацієнти літнього віку. У пацієнтів літнього віку рівень кларитроміцину і 14-ОН-кларитроміцину в крові був вищий, а виведення повільніше порівняно з такими у пацієнтів молодшого віку. Зміна фармакокінетики у літніх пацієнтів пов'язана, в першу чергу, з порушенням функціонального стану нирок, а не з віком пацієнта.
Лікування інфекцій, спричинених чутливими до кларитроміцину мікроорганізмами, у дорослих та дітей віком від 12 років.
Інфекції нижніх дихальних шляхів (наприклад бронхіт, пневмонія) (див. «Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка» щодо тестування на чутливість). Інфекції верхніх дихальних шляхів (наприклад синусит, фарингіт). Інфекції шкіри і м'яких тканин (наприклад фолікуліт, бешиха) (див. «Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка» щодо тестування на чутливість).
Підвищена чутливість до макролідних антибіотиків та інших компонентів препарату. Одночасне застосування з будь-яким з нижчезазначених препаратів: астемізол, цизаприд, пімозид, терфенадин (оскільки це може призвести до подовження інтервалу QT та розвитку серцевих аритмій, включаючи шлуночкову тахікардію, фібриляцію шлуночків та torsades de pointes), алкалоїди ріжків, наприклад ерготамін, дигідроерготамін (оскільки це може призвести до ерготоксичності), інгібітори ГМГ-КоА-редуктази (статини), що значною мірою метаболізуються CYP3A4 (ловастатин або симвастатин), через підвищений ризик виникнення міопатії, включаючи рабдоміоліз (див. «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Одночасне застосування кларитроміцину та перорального мідазоламу (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Вроджене або встановлене набуте подовження інтервалу QT або шлуночкові серцеві аритмії в анамнезі, включаючи torsades de pointes (див. «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Гіпокаліємія (ризик подовження інтервалу QT). Тяжка печінкова недостатність та супутня ниркова недостатність. Одночасне застосування кларитроміцину (та інших сильних інгібіторів CYP3A4) з колхіцином (див. «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Одночасне застосування кларитроміцину з тикагрелором або ранолазином. Кліренс креатиніну менше 30 мл/хв (оскільки ця форма препарату не дає змоги зменшити дозу нижче 500 мг на добу). Усі інші форми препарату можна застосовувати таким пацієнтам.
Кларитроміцин не взаємодіє з пероральними контрацептивами.
Застосування нижчезазначених препаратів суворо протипоказано через можливий розвиток тяжких наслідків взаємодії.
Цизаприд, пімозид, астемізол, терфенадин
Про підвищення рівнів цизаприду в сироватці крові повідомлялося у пацієнтів, які отримували кларитроміцин та цизаприд одночасно. Це може призвести до подовження інтервалу QT і появи аритмій, в тому числі шлуночкової тахікардії, фібриляції шлуночків і torsades de pointes. Подібні ефекти відзначалися у пацієнтів, що приймали кларитроміцин і пімозид одночасно (див. «Протипоказання»).
Повідомлялося про здатність макролідів змінювати метаболізм терфенадину, внаслідок чого підвищувалися рівні терфенадину в сироватці крові, що іноді асоціювалося з аритміями, такими як подовження інтервалу QT, шлуночкова тахікардія, фібриляція шлуночків і torsades de pointes (див. «Протипоказання»). У ході дослідження у 14 добровольців при одночасному застосуванні кларитроміцину і терфенадину спостерігалося підвищення рівня кислотного метаболіту терфенадину у 2–3 рази та подовження інтервалу QT, що не призвело ні до якого клінічно видимого ефекту. Подібні явища відмічалися і при одночасному застосуванні астемізолу та інших макролідів.
Алкалоїди ріжків
Постмаркетингові повідомлення свідчать, що одночасне застосування кларитроміцину та ерготаміну або дигідроерготаміну асоціювалося з появою ознак гострого ерготизму, що характеризувалося вазоспазмом та ішемією кінцівок та інших тканин, включаючи центральну нервову систему. Одночасне призначення кларитроміцину та алкалоїдів ріжків протипоказане (див. «Протипоказання»).
Пероральний мідазолам
При пероральному застосуванні мідазоламу з таблетками кларитроміцину (500 мг 2 рази на добу) AUC мідазоламу збільшувалася у 7 разів. Одночасне застосування перорального мідазоламу і кларитроміцину протипоказане (див. «Протипоказання»).
Інгібітори Гмг-КоА-редуктази (статини)
Одночасне застосування кларитроміцину з ловастатином або симвастатином протипоказане (див. «Протипоказання»), оскільки ці статини значною мірою метаболізуються CYP3A4 і одночасне застосування із кларитроміцином підвищує їхню концентрацію у плазмі крові, що, своєю чергою, підвищує ризик виникнення міопатії, включаючи рабдоміоліз. Повідомлялося про розвиток рабдоміолізу у пацієнтів при одночасному застосуванні кларитроміцину та вищезазначених статинів. Якщо лікування кларитроміцином не можна уникнути, терапію ловастатином або симвастатином необхідно припинити на період такого лікування.
Слід з обережністю призначати кларитроміцин одночасно з іншими статинами. В ситуаціях, коли одночасного застосування кларитроміцину зі статинами уникнути не можна, рекомендується призначати найменшу зареєстровану дозу статину. Можливе застосування статину, який не залежить від метаболізму CYP3A (наприклад флувастатину). Необхідний моніторинг стану пацієнтів щодо виявлення симптомів міопатії.
Вплив інших лікарських засобів на кларитроміцин
Лікарські засоби, що є індукторами CYP3A (наприклад рифампіцин, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал, препарати звіробою), можуть індукувати метаболізм кларитроміцину. Це може призвести до субтерапевтичних рівнів кларитроміцину та зниження його ефективності. Крім того, може бути необхідним моніторування плазмових рівнів індуктора CYP3A, які можуть бути підвищені через інгібування CYP3A кларитроміцином (див. також інструкцію для медичного застосування відповідного індуктора CYP3A4). Одночасне застосування рифабутину і кларитроміцину призводило до підвищення рівнів рифабутину та зниження рівнів кларитроміцину в сироватці крові з одночасним підвищенням ризику появи увеїту.
Нижче зазначено лікарські засоби, вплив яких на концентрацію кларитроміцину в крові відомий або припускається, тому може бути потрібна зміна дози кларитроміцину або застосування альтернативної терапії.
Ефавіренц, невірапін, рифампіцин, рифабутин і рифапентин
Потужні індуктори ферментів цитохрому Р450, такі як ефавіренц, невірапін, рифампіцин, рифабутин і рифапентин можуть прискорювати метаболізм кларитроміцину, зменшуючи його концентрацію в плазмі крові, але збільшуючи концентрацію 14-ОН-кларитроміцину – мікробіологічно активного метаболіту. Оскільки мікробіологічна активність кларитроміцину і 14-ОН-кларитроміцину різна щодо різних бактерій, очікуваного терапевтичного ефекту може бути не досягнуто через одночасне застосування кларитроміцину та індукторів ферментів цитохрому Р450.
Етравірин
Дія кларитроміцину послаблювалась етравірином; однак концентрації активного метаболіту 14-ОН-кларитроміцину підвищувались. Оскільки 14-ОН-кларитроміцин має понижену активність проти Mycobacterium avium complex (MAC), загальна активність проти цього патогену може бути змінена. Тому для лікування МАС слід розглянути застосування альтернативних кларитроміцину лікарських засобів.
Флуконазол
Одночасне застосування флуконазолу 200 мг на добу і кларитроміцину 500 мг 2 рази на добу у 21 здорового добровольця призводило до підвищення рівноважної Cmin кларитроміцину на 33 % та AUC – на 18 %. Рівноважні концентрації активного метаболіту 14-ОН-кларитроміцину значно не змінювалися при одночасному застосуванні з флуконазолом. Зміна дози кларитроміцину не потрібна.
Ритонавір
Фармакокінетичне дослідження показало, що одночасне застосування ритонавіру 200 мг кожні 8 годин і кларитроміцину 500 мг кожні 12 годин призводило до значного пригнічення метаболізму кларитроміцину. Cmax кларитроміцину підвищувалася на 31 %, Cmin– на 182 % і AUC – на 77 % при одночасному застосуванні ритонавіру. Відзначалося повне пригнічення утворення 14-ОН-кларитроміцину. Через широкий терапевтичний діапазон зменшення дози кларитроміцину пацієнтам з нормальною функцією нирок не потрібне. Пацієнтам з нирковою недостатністю необхідне коригування дози: для пацієнтів з CLCR 30–60 мл/хв дозу кларитроміцину потрібно знизити на 50 %. Для пацієнтів з CLCR®, таблетки по 250 мг)). Дози кларитроміцину, що перевищують 1 г/добу, не слід застосовувати разом з ритонавіром.
Такі ж коригування дози слід проводити для пацієнтів із погіршеною функцією нирок при застосуванні ритонавіру як фармакокінетичного підсилювача разом з іншими інгібіторами ВІЛ-протеази, включаючи атазанавір і саквінавір (див. нижче «Двобічно спрямовані лікарські взаємодії»).
Вплив кларитроміцину на інші лікарські засоби
Антиаритмічні засоби
Існують постмаркетингові повідомлення про розвиток torsades de pointes при одночасному застосуванні кларитроміцину з хінідином або дизопірамідом. Рекомендується проводити ЕКГ-моніторинг для своєчасного виявлення подовження інтервалу QT протягом одночасного застосування кларитроміцину з цими препаратами. Під час терапії кларитроміцином слід стежити за концентраціями цих препаратів у сироватці крові.
Під час постмаркетингового застосування повідомлялося про гіпоглікемію при одночасному застосуванні кларитроміцину і дизопіраміду, тому необхідний моніторинг рівня глюкози крові при одночасному застосуванні цих засобів.
Пероральні гіпоглікемічні засоби/інсулін
При одночасному застосуванні з певними гіпоглікемічними засобами, такими як натеглінід і репаглінід, кларитроміцин може інгібувати ензим СYP3A, що може спричинити гіпоглікемію. Рекомендований ретельний моніторинг рівня глюкози.
CYP3A-пов’язані взаємодії |
Одночасне застосування кларитроміцину, відомого як інгібітор ферменту CYP3A, і препарату, що головним чином метаболізується CYP3A, може призвести до підвищення концентрації останнього в плазмі крові, що, своєю чергою, може підсилити або подовжити його терапевтичний ефект і побічні ефекти. Слід бути обережними при застосуванні кларитроміцину пацієнтам, які отримують терапію лікарськими засобами – субстратами CYP3A, особливо якщо CYP3A-субстрат має вузький терапевтичний діапазон (наприклад карбамазепін) і/або значною мірою метаболізується цим ензимом. Може бути потрібна зміна дози і, якщо можливо, ретельний моніторинг сироваткових концентрацій лікарського засобу, що головним чином метаболізується CYP3A, для пацієнтів, які одночасно застосовують кларитроміцин.
Відомо (або припускається), що нижчезазначені лікарські препарати або групи препаратів метаболізуються одним і тим самим CYP3A-ізоферментом: альпразолам, астемізол, карбамазепін, цилостазол, цизаприд, циклоспорин, дизопірамід, алкалоїди ріжків, ловастатин, метилпреднізолон, мідазолам, омепразол, пероральні антикоагулянти (наприклад варфарин), атипові антипсихотичні засоби (наприклад кветіапін), пімозид, хінідин, рифабутин, силденафіл, симвастатин, сиролімус, такролімус, терфенадин, триазолам і вінбластин, але цей список не є повним. Подібний механізм взаємодії відзначений при застосуванні фенітоїну, теофіліну і вальпроату, що метаболізуються іншими ізоферментами системи цитохрому Р450.
Омепразол
Кларитроміцин (500 мг кожні 8 годин) застосовували в комбінації з омепразолом (40 мг на добу) дорослим здоровим добровольцям. Рівноважні концентрації омепразолу в плазмі підвищувалися (Cmax, AUC0-24 і t1/2 підвищувалися на 30 %, 89 % і 34 % відповідно) при одночасному застосуванні кларитроміцину. При застосуванні тільки омепразолу середнє значення рН шлункового соку при вимірюванні протягом 24 годин становило 5,2, при одночасному застосуванні омепразолу з кларитроміцином – 5,7.
Силденафіл, тадалафіл і варденафіл
Кожен з цих інгібіторів фосфодіестерази метаболізується (принаймні частково) за участю CYP3A, а CYP3A може інгібуватися одночасно прийнятим кларитроміцином. Одночасний прийом кларитроміцину з силденафілом, тадалафілом або варденафілом може призводити до збільшення експозиції інгібітора фосфодіестерази, тому слід розглядати питання про зниження дози силденафілу, тадалафілу або варденафілу.
Теофілін, карбамазепін
Результати клінічних досліджень показали, що існує незначне, але статистично значуще (p≤0,05) збільшення концентрації теофіліну або карбамазепіну у плазмі крові при їх одночасному застосуванні з кларитроміцином.
Толтеродин
Толтеродин головним чином метаболізується 2D6-ізоформою цитохрому Р450 (CYP2D6). Однак у популяції пацієнтів без CYP2D6 метаболізм відбувається через CYP3A. У цій популяції пригнічення CYP3A призводить до значного підвищення плазмових концентрацій толтеродину. Для таких пацієнтів зниження дози толтеродинуу може бути необхідним при його застосуванні з інгібіторами CYP3A, такими як кларитроміцин.
Триазолбензодіазепіни (наприклад альпразолам, мідазолам, триазолам)
При застосуванні мідазоламу з таблетками кларитроміцину (500 мг 2 рази на добу) AUC мідазоламу збільшувалася у 2,7 раза після внутрішньовенного введення мідазоламу. При внутрішньовенному застосуванні мідазоламу з кларитроміцином слід проводити ретельний моніторинг стану пацієнта для своєчасного коригування дози. При оромукозному шляху введення мідазоламу, при якому пресистемна елімінація препарату може виключатися, ймовірніше, буде спостерігатися взаємодія на зразок тієї, що спостерігається при внутрішньовенному введенні мідазоламу, а не при пероральному. Слід дотримуватися таких самих запобіжних заходів при застосуванні інших бензодіазепінів, які метаболізуються CYP3A, включаючи триазолам і альпразолам. Для бензодіазепінів, елімінація яких не залежить від CYP3A (темазепам, нітразепам, лоразепам), розвиток клінічно значущої взаємодії з кларитроміцином малоймовірний.
Існують постмаркетингові повідомлення про лікарську взаємодію і розвиток побічних явищ з боку центральної нервової системи (таких як сонливість і сплутаність свідомості) при одночасному застосуванні кларитроміцину і триазоламу. Слід спостерігати за пацієнтом, беручи до уваги можливе посилення фармакологічних ефектів з боку ЦНС.
Інші види взаємодій Колхіцин
Колхіцин є субстратом CYP3A і ефлюксного переносника – P-глікопротеїну (Pgp). Відомо, що кларитроміцин та інші макроліди можуть пригнічувати CYP3A і Pgp. При одночасному застосуванні кларитроміцину і колхіцину пригнічення Pgp і/або CYP3A кларитроміцином може призвести до підвищення експозиції колхіцину. Одночасне застосування кларитроміцину і колхіцину протипоказане (див. «Протипоказання», «Особливості застосування»).
Дигоксин
Дигоксин вважається субстратом ефлюксного переносника – P-глікопротеїну (Pgp). Відомо, що кларитроміцин може пригнічувати Pgp. При одночасному застосуванні кларитроміцину і дигоксину пригнічення Pgp кларитроміцином може призвести до підвищення експозиції дигоксину. Під час постмаркетингового спостереження повідомлялося про підвищення концентрації дигоксину у сироватці крові пацієнтів, які застосовували кларитроміцин одночасно з дигоксином. У деяких пацієнтів розвинулися ознаки дигіталісної токсичності, у тому числі потенційно летальні аритмії. Слід ретельно контролювати концентрації дигоксину в сироватці крові пацієнтів при його одночасному застосуванні з кларитроміцином.
Зидовудин
Одночасне пероральне застосування таблеток кларитроміцину і зидовудину у ВіЛ-інфікованих дорослих пацієнтів може спричиняти зниження рівноважних концентрацій зидовудину в сироватці крові. Кларитроміцин може перешкоджати абсорбції перорального зидовудину при одночасному прийомі; цього значною мірою можна уникнути, дотримуючись 4-годинного інтервалу між прийомами кларитроміцину і зидовудину. Про таку взаємодію при застосуванні суспензії кларитроміцину та зидовудину або дидеоксіінозину у ВІЛ-інфікованих дітей не повідомлялося. Така взаємодія малоймовірна у разі застосування кларитроміцину у вигляді внутрішньовенної інфузії.
Фенітоїн та вальпроат
Були спонтанні та опубліковані повідомлення про взаємодію інгібіторів CYP3A, включаючи кларитроміцин, з лікарськими засобами, які не вважаються такими, що метаболізуються CYP3A (наприклад, фенітоїн та вальпроат). Рекомендується визначення рівнів цих лікарських засобів у сироватці крові при одночасному призначенні їх з кларитроміцином. Повідомлялося про підвищення їхніх рівнів у сироватці крові.
Двобічно спрямовані лікарські взаємодії
Атазанавір
Одночасне застосування кларитроміцину (500 мг двічі на добу) з атазанавіром (400 мг один раз на добу), які є субстратами та інгібіторами CYP3A, призводило до збільшення експозиції кларитроміцину у 2 рази та зменшення експозиції 14-ОН-кларитроміцину на 70 % зі збільшенням AUC атазанавіру на 28 %. Оскільки кларитроміцин має широкий терапевтичний діапазон, немає необхідності знижувати дозу пацієнтам з нормальною функцією нирок. Дозу кларитроміцину необхідно зменшити на 50 % для пацієнтів з кліренсом 30–60 мл/хв і на 75 % для пацієнтів з кліренсом креатиніну добу, не слід застосовувати разом з інгібіторами протеази.
Блокатори кальцієвих каналів
Через ризик артеріальної гіпотензії з обережністю слід застосовувати кларитроміцин одночасно з блокаторами кальцієвих каналів, що метаболізуються CYP3A4 (такими як верапаміл, амлодипін, дилтіазем). При взаємодії можуть підвищуватися концентрації у плазмі як кларитроміцину, так і блокаторів кальцієвих каналів. У пацієнтів, що отримували кларитроміцин і верапаміл одночасно, спостерігалися артеріальна гіпотензія, брадіаритмії та лактоацидоз.
Ітраконазол
Кларитроміцин та ітраконазол є субстратами та інгібіторами CYP3A, в зв’язку з чим кларитроміцин може підвищувати рівні ітраконазолу в плазмі крові та навпаки. При застосуванні ітраконазолу одночасно з кларитроміцином пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом для виявлення ознак підсиленого або пролонгованого фармакологічного ефекту.
Саквінавір
Одночасне застосування кларитроміцину (500 мг двічі на добу) і саквінавіру (м’які желатинові капсули, 1200 мг тричі на добу), які є субстратами та інгібіторами CYP3A, у 12 здорових добровольців призводило до збільшення AUC в рівноважному стані і Сmax саквінавіру на 177 % і 187 % в порівнянні з тими ж показниками, які спостерігалися при застосуванні тільки саквінавіру. При цьому AUC та Сmax кларитроміцину збільшувались приблизно на 40 % порівняно із застосуванням тільки кларитроміцину. Немає необхідності в коригуванні доз, якщо обидва лікарські засоби застосовують одночасно протягом обмеженого проміжку часу у досліджених дозах/ лікарських формах. Результати дослідження лікарської взаємодії із застосуванням м’яких желатинових капсул можуть не відповідати ефектам, які спостерігаються при застосуванні саквінавіру у формі твердих желатинових капсул. Результати дослідження лікарської взаємодії із застосуванням лише саквінавіру можуть не відповідати ефектам, які спостерігаються при терапії саквінавіром/ритонавіром. Коли саквінавір застосовують разом із ритонавіром, необхідно враховувати можливий вплив ритонавіру на кларитроміцин (див. вище).
Кларитроміцин не слід призначати вагітним без ретельної оцінки співвідношення користь/ризик, особливо у І триместрі вагітності.
Тривале застосування кларитроміцину, як і інших антибіотиків, може спричинювати надмірний ріст нечутливих бактерій і грибів. При виникненні суперінфекції слід розпочати відповідну терапію.
Кларитроміцин виводиться головним чином через печінку. Тому слід бути обережним при застосуванні препарату пацієнтам із порушенням функції печінки. Також слід з обережністю застосовувати препарат пацієнтам з помірним або тяжким порушенням функції нирок.
З обережністю слід застосовувати препарат пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю.
Під час застосування кларитроміцину повідомлялося про порушення функції печінки, включаючи підвищений рівень печінкових ферментів, і про гепатоцелюлярний та/або холестатичний гепатит з жовтяницею або без неї. Це порушення функції печінки може бути тяжкого ступеня та є зазвичай оборотним. У деяких випадках повідомлялося про печінкову недостатність з летальним наслідком (див. «Побічні реакції»), яка в основному була асоційована з уже наявними захворюваннями печінки або застосуванням інших гепатотоксичних препаратів. Необхідно негайно припинити застосування кларитроміцину при виникненні таких симптомів гепатиту, як анорексія, жовтяниця, потемніння сечі, свербіж або чутливість у ділянці живота.
Про розвиток псевдомембранозного коліту від помірного до загрожуючого життю ступеня тяжкості повідомлялося при застосуванні практично всіх антибактеріальних препаратів, у тому числі макролідів. Про розвиток діареї, спричиненої Clostridium difficile (CDAD), від легкого ступеня тяжкості до коліту з летальним наслідком, повідомлялося при застосуванні практично всіх антибактеріальних препаратів, у тому числі кларитроміцину. Терапія антибактеріальними препаратами порушує нормальну мікрофлору кишечнику, що може призвести до надмірного росту C. difficile. Слід завжди пам'ятати про можливість розвитку діареї, спричиненої Clostridium difficile, у всіх пацієнтів з діареєю після застосування антибіотиків. Необхідно ретельно зібрати анамнез, оскільки про розвиток діареї, спричиненої Clostridium difficile, повідомлялося через 2 місяці після застосування антибактеріальних препаратів.
Таким чином, у разі розвитку персистуючої діареї під час терапії кларитроміцином слід розглядати питання про припинення терапії кларитроміцином незалежно від наявності показання до застосування. Необхідно провести випробування з метою виявлення мікроорганізмів та розпочати адекватне лікування. Слід уникати застосування препаратів, що пригнічують перистальтику.
Колхіцин
Повідомлялося про розвиток колхіцинової токсичності (у тому числі з летальним наслідком) при одночасному застосуванні кларитроміцину і колхіцину, особливо у пацієнтів літнього віку, у тому числі на тлі ниркової недостатності (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Одночасне застосування кларитроміцину з колхіцином протипоказане (див. «Протипоказання»).
З обережністю слід застосовувати одночасно кларитроміцин та триазолбензодіазепіни, такі як триазолам, внутрішньовенний або оромукозний мідазолам (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Серцево-судинні ускладнення
Подовження серцевої реполяризації та інтервалу QT, що свідчить про ризик розвитку серцевої аритмії та torsades de pointes, спостерігалося при лікуванні макролідами, включаючи кларитроміцин (див. «Побічні реакції»). З огляду на те, що перелічені нижче ситуації можуть призвести до підвищеного ризику шлуночкових аритмій (включаючи torsades de pointes), кларитроміцин слід з обережністю застосовувати нижчезазначеним групам пацієнтів.
· Пацієнти з ішемічною хворобою серця, тяжкою серцевою недостатністю, порушеннями провідності або клінічно значущою брадикардією.
· Пацієнти з порушеннями електролітного балансу, такими як гіпомагніємія. Кларитроміцин не можна застосовувати пацієнтам з гіпокаліємією (див. «Протипоказання»).
· Пацієнти, які одночасно приймають інші препарати, що асоціюються з подовженням інтервалу QT (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Одночасне застосування кларитроміцину з астемізолом, цизапридом, пімозидом і терфенадином протипоказане (див. «Протипоказання»).
Кларитроміцин не можна застосовувати пацієнтам із вродженим або встановленим набутим подовженням інтервалу QT або зі шлуночковою аритмією в анамнезі (див. «Протипоказання»).
Епідеміологічні дослідження ризику розвитку несприятливих серцево-судинних наслідків при застосуванні макролідів показали мінливі результати. В ході деяких спостережних досліджень виявлено рідкий короткостроковий ризик виникнення аритмії, інфаркту міокарда та смертності від серцево-судинних захворювань, пов’язаний із застосуванням макролідів, включаючи кларитроміцин. Такі результати слід порівнювати з перевагами лікування при призначенні кларитроміцину.
Пневмонія
З огляду на те, що розвивається резистентність Streptococcus pneumoniae до макролідів, важливо проводити тест на чутливість при призначенні кларитроміцину для лікування негоспітальної пневмонії. У разі госпітальної пневмонії кларитроміцин потрібно застосовувати у комбінації з іншими відповідними антибіотиками.
Інфекції шкіри та м’яких тканин від легкого до помірного ступеня тяжкості
Дані інфекції найчастіше спричинені мікроорганізмами Staphylococcus aureus та Streptococcus pyogenes, які можуть бути резистентними до макролідів. Тому важливо проводити тест на чутливість. У разі неможливості застосування бета-лактамних антибіотиків (наприклад, при алергії) як препарати першого вибору можна застосовувати інші антибіотики, такі як кліндаміцин. На сьогодні макроліди відіграють роль тільки у лікуванні деяких інфекцій шкіри та м’яких тканин, зокрема інфекцій, спричинених Corynebacterium minutissimum, acne vulgaris, бешихового запалення, та у ситуаціях, коли не можна застосовувати пеніциліни.
У разі розвитку тяжких гострих реакцій гіперчутливості, таких як анафілаксія, тяжкі шкірні побічні реакції (наприклад гострий генералізований екзантематозний пустульоз, синдром Стівенса – Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, DRESS), хвороба Шенлейна – Геноха, терапію кларитроміцином слід негайно припинити та одразу ж розпочати відповідне лікування.
Кларитроміцин потрібно застосовувати з обережністю при одночасному призначенні з індукторами ферменту цитохрому СYP3A4 (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Слід брати до уваги можливу перехресну резистентність між кларитроміцином та іншими макролідами, а також лінкоміцином і кліндаміцином.
Інгібітори Гмг-КоА-редуктази (статини)
Одночасне застосування кларитроміцину з ловастатином або симвастатином протипоказане (див. «Протипоказання»). Слід з обережністю призначати кларитроміцин одночасно з іншими статинами. Повідомлялося про розвиток рабдоміолізу у пацієнтів при одночасному застосуванні кларитроміцину і статинів. Необхідний моніторинг стану пацієнтів щодо виявлення симптомів міопатії. В ситуаціях, коли одночасного застосування кларитроміцину зі статинами уникнути не можна, рекомендується призначати найменшу зареєстровану дозу статину. Можливе застосування статину, який не залежить від метаболізму CYP3A (наприклад флувастатину) (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Пероральні гіпоглікемічні засоби/інсулін
Одночасне застосування кларитроміцину та пероральних гіпоглікемічних засобів (таких як похідні сульфонілсечовини) та/або інсуліну може спричиняти виражену гіпоглікемію. Рекомендований ретельний моніторинг рівня глюкози.
Пероральні антикоагулянти
При одночасному застосуванні кларитроміцину з варфарином існує ризик виникнення серйозної кровотечі, значного підвищення показника МНВ (міжнародне нормалізоване відношення) та протромбінового часу. Доки пацієнти отримують одночасно кларитроміцин та пероральні антикоагулянти, потрібно часто контролювати показник МНВ та протромбіновий час.
Допоміжні речовини.
Препарат містить лактозу. Пацієнти з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не повинні застосовувати препарат.
Препарат містить 15,3 мг натрію в одній таблетці. Якщо пацієнти, які знаходяться на дієті з контрольованим вмістом натрію, приймають по 2 таблетки препарату 1 раз на добу, необхідно брати до уваги загальну кількість натрію (сумарно 30,6 мг в одній дозі).
Безпека застосування кларитроміцину у період вагітності та годування груддю не встановлена. Не слід застосовувати препарат у період вагітності без ретельної оцінки співвідношення користь/ризик.
Кларитроміцин виділяється в грудне молоко.
Дані про вплив відсутні. Однак перед керуванням автотранспортом та іншими механізмами необхідно брати до уваги можливе виникнення побічних реакцій з боку нервової системи, таких як судоми, запаморочення, вертиго, галюцинації, сплутаність свідомості, дезорієнтація тощо.
Дорослі. Рекомендована доза кларитроміцину для дорослих і дітей віком від 12 років становить 500 мг 1 раз на добу під час їди. При більш тяжких інфекціях дозу можна збільшити до 1000 мг 1 раз на добу (2 таблетки по 500 мг).
Звичайна тривалість лікування становить від 5 до 14 днів, за винятком лікування негоспітальної пневмонії і синуситів, які вимагають 6–14 днів терапії.
Таблетки слід ковтати цілими, не розжовуючи.
Пацієнти з нирковою недостатністю. Цю форму препарату не застосовують пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну ®, таблетки по 250 мг). Для пацієнтів із нирковою недостатністю середньої тяжкості (кліренс креатиніну 30–60 мл/хв) дозу знижують на 50 %, максимальна доза кларитроміцину – 1 таблетка пролонгованої дії на добу.
Діти.
Препарат застосовують дітям віком від 12 років. Застосування таблеток кларитроміцину дітям віком до 12 років не вивчалося. Дітям цього віку застосовують препарат у формі суспензії.
Симптоми. Існуючі повідомлення вказують на те, що передозування кларитроміцину може спричинити появу симптомів з боку шлунково-кишкового тракту. У одного пацієнта з біполярним психозом в анамнезі, який прийняв 8 грамів кларитроміцину, розвинулися порушення ментального статусу, параноїдна поведінка, гіпокаліємія і гіпоксемія.
Лікування. Побічні реакції, що супроводжують передозування, слід усувати шляхом негайного промивання шлунка і застосування симптоматичної терапії. Як і щодо інших макролідів, малоймовірно, щоб гемодіаліз або перитонеальний діаліз істотно змінювали рівень кларитроміцину в сироватці крові.
Найчастішими та найпоширенішими побічними реакціями при лікуванні кларитроміцином дорослих та дітей є біль у животі, діарея, нудота, блювання та спотворення смаку. Ці побічні реакції зазвичай незначно виражені та узгоджуються із відомим профілем безпеки макролідних антибіотиків. Під час клінічних досліджень не було виявлено суттєвої різниці у частоті цих побічних реакцій з боку травної системи між групами пацієнтів, у яких були наявні або відсутні мікобактеріальні інфекції.
Нижче представлено побічні реакції, що виникли під час клінічних досліджень та при постмаркетинговому застосуванні різних лікарських форм і дозувань кларитроміцину, у тому числі таблеток пролонгованої дії. Побічні реакції, що принаймні можливо пов’язані з кларитроміцином, розподілені за системами органів і за частотою виникнення: дуже часті (≥1/10), часті (≥1/100 до ˂1/10), нечасті (≥1/1000 до ˂1/100), з невідомою частотою* (побічні реакції з постмаркетингового спостереження; частоту визначити неможливо з наявних даних). В межах кожної групи побічні реакції представлено в порядку зменшення тяжкості проявів, якщо тяжкість вдалося оцінити.
Інфекції та інвазії: нечасті – целюліт1, кандидоз, гастроентерит2, інфекція3, вагінальна інфекція; з невідомою частотою – псевдомембранозний коліт, бешихове запалення.
Порушення з боку крові і лімфатичної системи: нечасті – лейкопенія, нейтропенія4, тромбоцитемія3, еозинофілія4; з невідомою частотою – агранулоцитоз, тромбоцитопенія.
Порушення з боку імунної системи: нечасті – анафілактоїдні реакції1, гіперчутливість; з невідомою частотою – анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк.
Порушення з боку метаболізму і живлення: нечасті – анорексія, зниження апетиту; з невідомою частотою – гіпоглікемія.
Порушення з боку психіки: часті – безсоння; нечасті – тривожність, нервозність3; з невідомою частотою – психози, сплутаність свідомості, деперсоналізація, депресія, дезорієнтація, галюцинації, кошмарні сновидіння, манія.
Порушення з боку центральної нервової системи: часті – дисгевзія (порушення смакової чутливості), головний біль; нечасті – втрата свідомості1, дискінезія1, запаморочення, сонливість, тремор; з невідомою частотою – судоми, агевзія (втрата смакової чутливості), паросмія, аносмія, парестезія.
Порушення з боку органів слуху і лабіринтні порушення: нечасті – вертиго, погіршення слуху, дзвін у вухах; з невідомою частотою – втрата слуху.
Кардіальні порушення: нечасті – зупинка серця1, фібриляція передсердь1, подовження інтервалу QT, екстрасистоли1, відчуття серцебиття; з невідомою частотою – torsades de pointes, шлуночкова тахікардія, фібриляція шлуночків.
Судинні порушення: часті – вазодилатація1; з невідомою частотою – крововилив.
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасті – астма1, носова кровотеча2, емболія судин легенів1.
Порушення з боку травної системи: часті – діарея, блювання, диспепсія, нудота, біль у животі; нечасті – езофагіт1, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба2, гастрит, прокталгія2, стоматит, глосит, здуття живота4, запор, сухість у роті, відрижка, метеоризм; з невідомою частотою – гострий панкреатит, зміна кольору язика, зміна кольору зубів.
Порушення гепатобіліарної системи: часті – відхилення від норми функціональних тестів печінки; нечасті – холестаз4, гепатит4, підвищення рівня АЛТ, АСТ, ГГТ4; з невідомою частотою – печінкова недостатність, гепатоцелюлярна жовтяниця.
Порушення з боку шкіри і підшкірної клітковини: часті – висипання, гіпергідроз; нечасті – бульозний дерматит1, свербіж, кропив’янка, макуло-папульозний висип3; з невідомою частотою – тяжкі шкірні побічні реакції (наприклад гострий генералізований екзантематозний пустульоз, синдром Стівенса – Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, медикаментозна шкірна реакція, що супроводжується еозинофілією та системними проявами (DRESS)), акне, хвороба Шенлейна – Геноха.
Порушення з боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: нечасті – м’язові спазми3, скелетно-м’язова ригідність1, міалгія2; з невідомою частотою – рабдоміоліз2**, міопатія.
Порушення з боку нирок і сечовидільної системи: нечасті – підвищення креатиніну крові1, підвищення сечовини крові1; з невідомою частотою – ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит.
Загальні порушення та реакції у місці введення: дуже часті – флебіт у місці введення1; часті – біль у місці введення1, запалення у місці введення1; нечасті – нездужання4, лихоманка3, астенія, біль у грудях4, озноб4, стомленість4.
Лабораторні дослідження: нечасті – зміна співвідношення альбумін-глобулін1, підвищення рівня лужної фосфатази в крові4, підвищення рівня лактатдегідрогенази в крові4; з невідомою частотою – підвищення міжнародного нормалізованого відношення, збільшення протромбінового часу, зміна кольору сечі.
* Частота невідома, оскільки про ці реакції повідомлялося добровільно з популяції пацієнтів невстановленої чисельності. Не завжди можна точно встановити їх частоту або причинний зв’язок з прийомом препарату. Загальний досвід застосування кларитроміцину становить більше ніж 1 мільярд пацієнто-днів.
** У деяких повідомленнях про рабдоміоліз кларитроміцин був призначений одночасно з іншими лікарськими засобами, про які відомо, що вони асоціюються з рабдоміолізом (такі як статини, фібрати, колхіцин або алопуринол).
1,2,3,4Про ці побічні реакції повідомлялося тільки при застосуванні препарату у формі: 1 – порошку ліофілізованого для приготування розчину для інфузій, 2 – таблеток пролонгованої дії, 3 – суспензії, 4 – таблеток негайного вивільнення.
Дуже рідко з’являються повідомлення про виявлення таблеток кларитроміцину негайного вивільнення у випорожненнях, багато з яких спостерігалися у пацієнтів з анатомічними (включаючи ілеостомію або колостомію) або функціональними розладами шлунково-кишкового тракту зі скороченим часом шлунково-кишкового транзиту. У декількох повідомленнях залишки таблеток було виявлено в контексті діареї.
Пацієнтам, у яких виявлено залишок таблеток у випорожненнях і стан яких не покращується під час застосування препарату, рекомендовано перейти на застосування іншої лікарської форми кларитроміцину (наприклад суспензії) або інший антибіотик.
Очікується, що частота, тип та тяжкість побічних реакцій у дітей будуть такими ж, як і у дорослих.
Пацієнти з порушенням імунної системи.
У хворих на СНІД та інших пацієнтів з порушенням імунної системи, які застосовували високі дози кларитроміцину протягом тривалого часу для лікування мікобактеріальних інфекцій, часто було важко відрізнити побічні реакції, пов’язані із застосуванням препарату, та симптоми основного або супутніх захворювань.
У дорослих пацієнтів, які отримували кларитроміцин у добовій дозі 1000 мг, найчастішими побічними ефектами були нудота, блювання, спотворення смаку, біль у животі, діарея, висипання, здуття живота, головний біль, запор, порушення слуху, підвищення вмісту АЛТ та АСТ в сироватці крові. Нечасто виникали диспное, безсоння та сухість у роті.
У цих пацієнтів з порушенням імунної системи проводили оцінку лабораторних показників, аналізуючи ті показники, що виходять за межі значного аномального рівня (тобто крайньої верхньої або нижньої межі) для визначеного тесту. За цим критерієм, у 2–3 % цих пацієнтів, які приймали 1000 мг кларитроміцину на добу, спостерігалося значне аномальне підвищення рівнів АЛТ та АСТ та аномальне зниження кількості лейкоцитів та тромбоцитів у крові. У меншого відсотка пацієнтів спостерігалося підвищення рівнів азоту сечовини в крові.
3 роки.
Зберігати в оригінальній упаковці у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °C.
По 5 або 7 таблеток у блістері, по 1 блістеру в картонній коробці; по 7 таблеток у блістері, по 2 блістери в картонній коробці.
За рецептом.
Аббві С. р. л., Італія/AbbVie S.r.l., Italy.
Адреса
C.Р. 148 Понтіна KМ 52, СНС - Камповерде ді Апріліа (лок. Апріліа) - 04011 Апріліа (ЛТ), Італія/S.R. 148 Pontina KM 52, SNC - Campoverde di Aprilia (loc. Aprilia) - 04011 Aprilia (LT), Italy.
Джерелом інформаціі для опису є Державний Реєстр Лікарських Засобів України
УВАГА! Ціни актуальні лише в разі оформлення замовлення в електронній медичній інформаційній системі Аптека 9-1-1. Ціни на товари в разі купівлі безпосередньо в аптечних закладах-партнерах можуть відрізнятися від тих, що зазначені на сайті!
Додавання відгуку
{{docMaster.documentName}}
{{docVisa.documentName}}