Упаковка / 20 шт.
53.40 грн.Торгівельна назва | Лінкоміцин |
Діючі речовини | Лінкоміцин |
Кількість діючої речовини: | 250 мг |
Форма випуску: | капсули для внутрішнього застосування |
Кількість в упаковці: | 20 капсул |
Первинна упаковка: | блістер |
Спосіб застосування: | Орально |
Взаємодія з їжею: | До |
Температура зберігання: | від 5°C до 25°C |
Чутливість до світла: | Не чутливий |
Ознака: | Вітчизняний |
Походження: | Хімічний |
Ринковий статус: | Дженерик-дженерик |
Виробник: | ПАТ НВЦ БОРЩАГІВСЬКИЙ ХФЗ |
Країна виробництва: | Україна |
Заявник: | БХФЗ |
Умови відпуску: | За рецептом |
Код АТС J Засоби для лікування інфекцій J01 Антибактеріальні засоби J01F Макроліди, лінкозаміди та стрептограміни J01FF Лінкозаміди J01FF02 Лінкоміцин |
Діюча речовина: лінкоміцину гідрохлорид;
1 капсула містить лінкоміцину гідрохлориду в перерахунку на 100% лінкоміцин - 250 мг;
допоміжні речовини: крохмаль прежелатинізований, кальцію стеарат;
склад желатинової капсули № 1:
кришечка: жовтий захід FCF (Е 110), хіноліновий жовтий (Е 104), титану діоксид (Е 171), желатин;
корпус: титану діоксид (Е 171), желатин.
Капсули.
Основні фізико-хімічні властивості: тверді капсули з корпусом білого кольору та кришечкою жовтого кольору. Вміст капсул - порошок білого кольору.
Антибактеріальні засоби для системного застосування. макроліди, лінкозаміди, стрептограміни. лінкозаміди. код atх j01f f02.
Лінкоміцин - антибіотик, який продукується Streptomyces lincolniensis або іншими актиноміцетами та відноситься до групи лінкозамідов. Механізм дії пов'язаний з пригніченням синтезу білка мікроорганізмів внаслідок утворення необоротного зв'язку з 50S субодиницями рибосом і порушенням пептидилтрансферазної активності та пригніченням реакцій транслокації і транспептідізаціі. Лінкоміцину гідрохлорид має бактеріостатичний та / або бактерицидний ефект залежно від концентрації препарату та чутливості мікроорганізму. Ефективний по відношенню до анаеробних неспороутворюючих грампозитивних бактерій, в тому числі Actinomyces spp .; Propionibacterium spp. і Eubacterium spp .; анаеробним і мікроаерофільних коків, в тому числі Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp. і мікроаерофільних стрептококів; аеробних грампозитивних коків, в тому числі Staphylococcus spp .; streptococcus spp. (Крім S. faecalis), включаючи streptococcus pneumoniae.
Помірно чутливі до препарату такі мікроорганізми: анаеробні неспорообразующие грамнегативнібактерії, в тому числі Bacteroides spp., Fusobacterium spp .; анаеробні спорогенние грампозитивні бактерії, в тому числі Clostridium spp.
Резистентні або малочутливі до препарату такі мікроорганізми: streptococcus faecalis, Neisseria spp., Більшість штамів Haemophilus influenzae, Pseudomonas spp. та інші грамнегативні мікроорганізми. Завдяки низькій всмоктуваності линкомицина з травного тракту і створення високої переважної концентрації препарат виявився дуже ефективним при бактеріальної дизентерії, викликаної Shigella.
Після прийому всередину линкомицин швидко всмоктується з травного тракту (близько 20-33% від прийнятої дози) і надходить в різні органи та тканини, в тому числі в кісткову тканину. Максимальна концентрація в крові досягається через 2-4 години. Якщо антибіотик приймати після їжі, адсорбція знижується на 50%. У крові плода, перитонеальній і плевральній рідинах створюються концентрації, які становлять приблизно 25-50% від рівня в крові, в грудному молоці - 50-100%, у кістковій тканині - близько 40%, в м'яких тканинах - 75%. Через гематоенцефалічний бар'єр препарат проникає погано, але проникність підвищується при менінгіті (40% від такої в крові). Через плаценту препарат проникає добре. Метаболізм линкомицина гідрохлориду відбувається в печінці. Екскреція препарату залежить від шляху введення. При пероральному прийомі виділяється з сечею приблизно 4%, а з калом - близько 33%. Концентрація препарату в жовчі в 10 разів перевищує таку в крові. Період напіввиведення становить 5,4 години. Захворювання печінки та нирок істотно впливають на виведення препарату.
Лінкоміцин показаний для лікування серйозних інфекцій, викликаних чутливими до лінкоміцину штамами грампозитивних аеробних мікроорганізмів, таких як стрептококи, пневмококи та стафілококи, або чутливими до препарату анаеробними бактеріями:
Підвищена чутливість до лінкоміцину, кліндаміцину, до компонентів препарату; міастенія gravis; коліт в стадії загострення; менінгіт.
Пеніциліни, цефалоспорини, хлорамфенікол: можливий антагонізм протимікробної дії.
Оскільки in vitro виявляється антагонізм між лінкозамідами та еритроміцином, а також макролідними сполуками, хімічна структура яких споріднена еритроміцину, можливі клінічно значущі взаємодії. Тому застосовувати одночасно макроліди або стрептограміни з лінкоміцином не рекомендується.
Аміноглікозиди: можливий синергізм дії.
Каолиново-пектинові суміші, протидіарейні препарати: біодоступність лінкоміцину знижується на 90%, тому ці кошти слід приймати за 2 години або через 3-4 години після прийому лінкоміцину.
Неостигмін, піридостигмін: лінкозаміди протидіють ефектів цих антихолінестеразних препаратів.
Міорелаксанти (в т.ч. суксаметоній), засоби для інгаляційного наркозу, опіоїдні аналгетики: лінкозаміди проявляють властивості нейро-м'язового блокатора, тому можуть посилювати нейро-м'язову блокаду аж до розвитку апное.
Естрогени: можливе зниження контрацептивного ефекту естрогенів. Хоча ризик невеликий, рекомендується використовувати додаткові методи контрацепції під час застосування і протягом 7 днів після припинення прийому лінкозамідов.
Пероральна вакцина проти тифу: антібактерільние препарати, в т.ч. лінкозаміди, можуть знижувати її терапевтичний ефект.
Прийом протидіарейних препаратів знижує ефект линкомицина.
Існує абсолютна перехресна резистентність мікроорганізмів до лінкоміцину і кліндаміцину.
З лінкоміцином фармацевтичні несумісні канаміцин, новобиоцин, ампіцилін, барбітурати, теофілін, кальцію глюконат, гепарин і магнію сульфат (це стосується парентеральних форм линкомицина).
Необхідно провести мікробіологічні дослідження з метою визначення збудників та їх чутливості до лінкоміцину.
Була продемонстрована ефективність застосування лінкоміцину для лікування стафілококових інфекцій, резистентних до інших антибіотиків і чутливих до лінкоміцину. Були виявлені штами стафілококів, резистентних до лінкоміцину, тому в поєднанні з терапією лінкоміцином необхідно проводити бактеріологічні посіви та дослідження чутливості збудників. У разі застосування макролідів можлива часткова перехресна резистентність. При наявності показань лікарський засіб можна застосовувати одночасно з іншими антибактеріальними препаратами.
З метою зниження швидкості виникнення резистентних до лікарського засобу бактерій і збереження ефективності линкомицина і інших антибактеріальних препаратів линкомицин слід застосовувати тільки для лікування або профілактики інфекцій, які доведено або з дуже високою ймовірністю викликані чутливими бактеріями. Якщо є інформація про результати бактеріологічних посівів і визначення чутливості, її необхідно враховувати під час вибору або зміни антибактеріальної терапії. При відсутності таких даних на емпіричний вибір терапії можуть вплинути місцеві епідеміологічні дані та місцеві особливості характеристик чутливості.
Застосування линкомицина не показано для лікування незначних бактеріальних інфекцій та вірусних інфекцій. Призначення линкомицина при відсутності підтвердженою або можливою з високою ймовірністю бактеріальної інфекції навряд чи буде корисним для пацієнта і підвищує ризик виникнення бактерій з резистентністю до лікарського препарату.
Через ризик розвитку псевдомембранозного коліту перед призначенням линкомицина лікар повинен проаналізувати природу інфекції та оцінити доцільність застосування менш токсичних альтернативних препаратів (наприклад, еритроміцину).
Про виникнення діареї та псевдомембранозного коліту, пов'язаних з токсинами А і В, які продукуються C. difficile (CDAD), повідомлялося при застосуванні майже всіх антибактеріальних засобів, включаючи лінкозаміди. Тяжкість проявів може коливатися від помірної діареї до летального коліту. Лікування антибактеріальними препаратами призводить до пригнічення нормальної флори товстого кишечника, що може викликати надмірне зростання C. difficile. Пов'язана з C. difficile діарея може проявлятися в легкій формі з водянистими рідкими випорожненнями, але також може прогресувати до тяжкої персистуючої діареї, лейкоцитозу, лихоманки, сильних абдомінальних спазмів, появи слизу і / або крові в випорожненнях. У випадках псевдомембранозного коліту легкого ступеня зазвичай достатньо припинити прийом препарату. При псевдомембранозний коліт середнього та тяжкого ступеня слід проводити лікування з введенням розчинів, електролітів, білків і призначенням антибактеріальних засобів, ефективних проти C. difficile при коліті.
Відразу після встановлення первинного діагнозу псевдомембранозного коліту слід почати лікування. Діагноз зазвичай встановлюють, виходячи з клінічної симптоматики, але для підтвердження діагнозу також можуть бути використані дані ендоскопії або визначення C. difficile і його токсинів у випорожненнях пацієнта. Під час лікування не можна призначати препарати, що пригнічують перистальтику кишечника.
При відсутності необхідного лікування може розвинутися токсичний мегаколон, перитоніт, шок. Можливість CDAD слід розглядати у всіх пацієнтів, у яких під час або після застосування антибіотиків виникла діарея. Необхідно враховувати, що CDAD може виникати протягом 2 місяців після закінчення лікування антибактеріальними засобами. Розвиток коліту найбільш ймовірно при важких захворюваннях у пацієнтів похилого віку, а також у ослаблених пацієнтів. Якщо линкомицин застосовують таким пацієнтам, слід уважно стежити за змінами частоти випорожнень.
Штами C. difficile, що продукують надлишок токсинів, підвищують захворюваність і летальність, оскільки такі інфекції можуть бути резистентними до антибактеріальної терапії та часто вимагають колектоміі.
Лінкоміцин слід призначати з обережністю пацієнтам із захворюваннями травного тракту, особливо з колітом в анамнезі.
Застосування антибактеріальних препаратів може призводити до надмірного росту нечутливих мікроорганізмів, зокрема грибків, і розвитку суперінфекції, що потребує відповідних заходів, враховуючи конкретну клінічну ситуацію. Якщо в лікуванні лінкоміцином потребують пацієнти з уже наявними грибковими інфекціями, необхідно одночасно проводити протигрибкову терапію.
Повідомлялося про випадки серйозних реакцій гіперчутливості, включаючи анафілактичні реакції та важкі шкірні побічні реакції, такі як синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, гострий генералізований екзантематозний пустульоз і мультиформна еритема, у пацієнтів, які отримували терапію лінкоміцином. Якщо виникає анафілактична реакція або серйозна шкірна реакція, застосування препарату слід відмінити та почати відповідне лікування. Серйозні анафілактоїдні реакції вимагають невідкладного інтенсивного лікування з застосуванням адреналіну, кисневої терапії та внутрішньовенного введення стероїдів. При наявності показань слід також відновити прохідність дихальних шляхів, при необхідності - шляхом інтубації.
Незважаючи на те, що лінкоміцин проникає через гематоенцефалічний бар'єр, рівень лінкоміцину в цереброспинальной рідини може бути недостатнім для лікування менінгітів. Тому препарат не варто застосовувати в таких випадках.
В окремих випадках септицемія і / або ендокардит, спричинені чутливими мікроорганізмами, добре піддаються терапії лінкоміцином. Однак при цих захворюваннях перевага віддається застосуванню антибактеріальних препаратів.
Лінкоміцин слід з обережністю застосовувати пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки / нирок, що супроводжуються серйозними порушеннями метаболізму. Для таких пацієнтів необхідно змінювати дозу препарату (див. Розділ «Спосіб застосування та дози»), а при терапії високими дозами слід здійснювати моніторинг рівня лінкоміцину в сироватці крові, оскільки період напіввиведення препарату у цих категорій пацієнтів може подовжуватися в 2-3 рази.
При тривалої антибіотикотерапії лінкоміцином слід контролювати функцію печінки та нирок, а також формулу крові.
Лінкоміцин необхідно з обережністю призначати пацієнтам з бронхіальною астмою та іншими істотними проявами алергії в анамнезі.
Лінкоміцин здатний блокувати нервово-м'язову передачу імпульсів і тому може посилювати дію інших нервово-м'язових блокаторів. Таким чином, лінкоміцин слід з обережністю застосовувати для лікування пацієнтів, які приймають препарати цього класу.
Через наявність барвника жовтий захід FCF (Е 110) в складі препарату його застосування може викликати алергічні реакції, в тому числі бронхіальну астму. Ризик алергії вищий у пацієнтів з підвищеною чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти.
Препарат в такий лікарській формі не застосовувати дітям до 6 років.
У людини линкомицин проникає через гематоплацентарний бар'єр і визначається в сироватці пуповинної крові на рівні 25% від рівня в сироватці крові матері. не спостерігається значного накопичення препарату в амніотичної рідини. безпечність застосування лінкоміцину вагітним не встановлена. у 302 дітей, народжених жінками, які отримували лікування лінкоміцином на різних термінах вагітності, не спостерігали зростання частоти вроджених аномалій або затримку росту в порівнянні з контрольною групою протягом перших 7 років життя. линкомицин не слід застосовувати в період вагітності, за винятком випадків, коли лікування вкрай необхідно.
Лінкоміцин проникає в грудне молоко в концентрації від 0,5 до 2,4 мкг/мл, тому, з огляду на можливість виникнення важких реакцій на лінкоміцин у немовлят на грудному вигодовуванні, слід прийняти рішення про припинення годування груддю або припинення лікування в залежності від важливості препарату для матері.
Впливу препарату на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами не спостерігалося, але повідомлялося про випадки виникнення запаморочення.
Дози та спосіб застосування необхідно визначати, виходячи зі ступеня тяжкості інфекції, стану пацієнта і чутливості бактеріального збудника. тривалість лікування визначається індивідуально лікарем.
Препарат бажано приймати за 1-2 години до або через 1-2 години після прийому їжі. Капсули необхідно запивати достатньою кількістю води.
дорослі
По 500 мг 3-4 рази на добу.
Діти (від 6 років)
30-60 мг/кг / добу, розподілені на 3 або 4 рівні дози.
Пацієнти з порушенням функції нирок і / або печінки
У разі необхідності застосування лінкоміцину для лікування пацієнтів з важкими порушеннями функції нирок і / або печінки відповідна доза становить 25-30% від дози, рекомендованої пацієнтам з нормальною функцією нирок / печінки.
Симптоми: можливі розлади з боку шлунково-кишкового тракту, включаючи біль у животі, нудоту, блювоту, діарею.
Лікування: необхідно викликати блювоту або, при наявності показань, промити шлунок, проводити симптоматичну і підтримуючу терапію. Специфічного антидоту немає. Гемодіаліз і перитонеальний діаліз неефективні.
Травний тракт: нудота, блювання, дискомфорт / біль в області живота, глосит, стоматит, печія, езофагіт / езофагеальние виразки, персистуюча діарея, антибіотик-асоційований коліт, в т.ч. псевдомембранознийколіт, який може виникати під час і через 2-3 тижні після лікування антибіотиками (див. розділ «особливості прімненія»). імунна система: реакції гіперчутливості, в т.ч. ангіоневротичнийнабряк, сироваткова хвороба, анафілаксія, наприклад, анафілактичний шок; деякі з них відомі у пацієнтів з гіперчутливістю до пеніциліну. кров і лімфатична система: нейтропенія, лейкопенія, еозинофілія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія / тромбоцитопенічна пурпура; поодинокі випадки апластичної анемії і панцитопенії, при яких неможливо виключити роль линкомицина як причинного фактора. шкіра і слизові оболонки: висипання, в т.ч. макулопапульозне, гіперемія шкіри, кропив'янка, свербіж, вагініт. в одиничних випадках - мультиформна ерітема, що іноді нагадувала синдром Стівенса-Джонсона і була пов'язана з введенням лінкоміцину, синдром Стівенса-Джонсона, ексфоліативний і везикулобульозний бульозний дерматити; токсичний епідермальний некроліз, гострий генералізований екзантематозний пустульоз (див. розділ «особливості застосування»). гепатобіліарна система: зміни показників функції печінки тестів (включаючи підвищення рівня трансаміназ), жовтуха. сечовидільна система: у поодиноких випадках - порушення функції нирок, про що свідчили азотемія, олігурія і / або протеїнурія, хоча прямого зв'язку між лінкоміцином і пошкодження нирок не встановлено. ефекти, зумовлені біологічною дією: при тривалому застосуванні у високих дозах можливий розвиток суперінфекції, в тому числі грибкової (наприклад, кандидоз). інше: дисгевзія, свербіж в області ануса, шум у вухах, слабкість, запаморочення, поліартрити.
3 роки.
Не застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.
В оригінальній упаковці при температурі не вище 25°C.
Зберігати в недоступному для дітей місці.
Опис препарату Лінкоміцину г/х капс. 250мг №20 на цій сторінці — спрощена авторська версія сайту apteka911, створена на підставі інструкції/ій по застосуванню. Перед придбанням або використанням препарату ви повинні проконсультуватися з лікарем і ознайомитися з оригінальною інструкцією виробника (додається до кожної упаковки препарату).
Інформація про препарат надана виключно з ознайомлювальною метою і не має бути використана як керівництво до самолікування. Тільки лікар може прийняти рішення про призначення препарату, а також визначити дози та способи його застосування.
Повними аналогами Лінкоміцину г/х капс. 250мг №20 є:
Упаковка / 20 шт.
53.40 грн.действующее вещество: линкомицина гидрохлорид;
1 капсула содержит линкомицина гидрохлорида в пересчете на 100 % линкомицин - 250 мг;
вспомогательные вещества: крахмал прежелатинизированный, кальция стеарат;
состав желатиновой капсулы №1:
крышечка: желтый закат FCF (Е 110), хинолиновый желтый (Е 104), титана диоксид (Е 171), желатин;
корпус: титана диоксид (Е 171), желатин.
Капсулы.
Основные физико-химические свойства: твердые капсулы с корпусом белого цвета и крышечкой желтого цвета. Содержимое капсул - порошок белого цвета.
Антибактериальные средства для системного применения. Макролиды, линкозамиды, стрептограмины. Линкозамиды. Код ATХ J01F F02.
Линкомицин - антибиотик, который продуцируется Streptomyces lincolniensis или другими актиномицетами и относится к группе линкозамидов. Механизм действия связан с угнетением синтеза белка микроорганизмов вследствие образования необратимой связи с 50S субъединицами рибосом и нарушением пептидилтрансферазной активности и ингибированием реакций транслокации и транспептидизации. Линкомицина гидрохлорид оказывает бактериостатический и/или бактерицидный эффект в зависимости от концентрации препарата и чувствительности микроорганизма. Эффективен по отношению к анаэробным неспорообразующим грамположительным бактериям, в том числе Actinomyces spp.; Propionibacterium spp. и Eubacterium spp.; анаэробным и микроаэрофильным коккам, в том числе Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp. и микроаэрофильным стрептококкам; аэробным грамположительным коккам, в том числе Staphylococcus spp.; Streptococcus spp. (кроме S. faecalis), включая Streptococcus pneumoniae.
Умеренно чувствительны к препарату такие микроорганизмы: анаэробные неспорообразующие грамотрицательные бактерии, в том числе Bacteroides spp., Fusobacterium spp.; анаэробные спорогенные грамположительные бактерии, в том числе Clostridium spp.
Резистентны или малочувствительны к препарату следующие микроорганизмы: Streptococcus faecalis, Neisseria spp., большинство штаммов Haemophilus influenzae, Pseudomonas spp. и другие грамотрицательные микроорганизмы. Благодаря низкой всасываемости линкомицина из пищеварительного тракта и созданию высокой подавляющей концентрации препарат оказался очень эффективным при бактериальной дизентерии, вызванной Shigella.
После приема внутрь линкомицин быстро всасывается из пищеварительного тракта (около 20-33% от принятой дозы) и поступает в разные органы и ткани, в том числе в костную ткань. Максимальная концентрация в крови достигается через 2-4 часа. Если антибиотик принимать после еды, адсорбция снижается на 50%. В крови плода, перитонеальной и плевральной жидкостях создаются концентрации, которые составляют приблизительно 25-50% от уровня в крови, в грудном молоке - 50-100%, в костной ткани - около 40%, в мягких тканях - 75%. Через гематоэнцефалический барьер препарат проникает плохо, но проницаемость повышается при менингите (40% от таковой в крови). Через плаценту препарат проникает хорошо. Метаболизм линкомицина гидрохлорида происходит в печени. Экскреция препарата зависит от пути введения. При пероральном приеме выделяется с мочой приблизительно 4%, а с калом - около 33%. Концентрация препарата в желчи в 10 раз превышает таковую в крови. Период полувыведения составляет 5,4 часа. Заболевания печени и почек существенно влияют на выведение препарата.
Линкомицин показан для лечения серьезных инфекций, вызванных чувствительными к линкомицину штаммами грампозитивных аэробных микроорганизмов, таких как стрептококки, пневмококки и стафилококки, или чувствительными к препарату анаэробными бактериями:
Повышенная чувствительность к линкомицину, клиндамицину, к компонентам препарата.
Миастения gravis.
Колит в стадии обострения.
Менингит.
Пенициллины, цефалоспорины, хлорамфеникол: возможен антагонизм противомикробного действия.
Поскольку in vitro проявляется антагонизм между линкозамидами и эритромицином, а также макролидными соединениями, химическая структура которых родственна эритромицину, возможны клинически значимые взаимодействия. Поэтому применять одновременно макролиды или стрептограмины с линкомицином не рекомендуется.
Аминогликозиды: возможен синергизм действия.
Каолиново-пектиновые смеси, противодиарейные препараты: биодоступность линкомицина снижается на 90%, поэтому эти средства следует принимать за 2 часа или через 3-4 часа после приема линкомицина.
Неостигмин, пиридостигмин: линкозамиды противодействуют эффектам этих антихолинэстеразных препаратов.
Миорелаксанты (в том числе суксаметоний), средства для ингаляционного наркоза, опиоидные аналгетики: линкозамиды проявляют свойства нейро-мышечного блокатора, поэтому могут усиливать нейро-мышечную блокаду вплоть до развития апноэ.
Эстрогены: возможно снижение контрацептивного эффекта эстрогенов. Хотя риск невелик, рекомендуется использовать дополнительные методы контрацепции во время применения и в течение 7 дней после прекращения приема линкозамидов.
Пероральная вакцина против тифа: антибактерильные препараты, в том числе линкозамиды, могут снижать ее терапевтический эффект.
Прием противодиарейных препаратов снижает эффект линкомицина.
Существует абсолютная перекрестная резистентность микроорганизмов к линкомицину и клиндамицину.
С линкомицином фармацевтически несовместимы канамицин, новобиоцин, ампициллин, барбитураты, теофиллин, кальция глюконат, гепарин и магния сульфат (это касается парентеральных форм линкомицина).
Необходимо провести микробиологические исследования с целью определения возбудителей и их чувствительности к линкомицину.
Была продемонстрирована эффективность применения линкомицина для лечения стафилококковых инфекций, резистентных к другим антибиотикам и чувствительных к линкомицину. Были обнаружены штаммы стафилококков, резистентных к линкомицину, поэтому в сочетании с терапией линкомицином необходимо проводить бактериологические посевы и исследование чувствительности возбудителей. В случае применения макролидов возможна частичная перекрестная резистентность. При наличии показаний лекарственное средство можно применять одновременно с другими антибактериальными препаратами.
С целью снижения скорости возникновения резистентных к лекарственному средству бактерий и сохранения эффективности линкомицина и других антибактериальных препаратов линкомицин следует применять только для лечения или профилактики инфекций, которые доказано или с очень высокой вероятностью вызваны чувствительными бактериями. Если имеется информация о результатах бактериологических посевов и определения чувствительности, ее необходимо учитывать во время выбора или изменения антибактериальной терапии. При отсутствии таких данных на эмпирический выбор терапии могут повлиять местные эпидемиологические данные и местные особенности характеристик чувствительности.
Применение линкомицина не показано для лечения незначительных бактериальных инфекций и вирусных инфекций. Назначение линкомицина при отсутствии подтвержденной или подозреваемой с высокой вероятностью бактериальной инфекции вряд ли будет полезным для пациента и повышает риск возникновения бактерий с резистентностью к лекарственному препарату.
Из-за риска развития псевдомембранозного колита перед назначением линкомицина врач должен проанализировать природу инфекции и оценить целесообразность применения менее токсичных альтернативных препаратов (например, эритромицина).
О возникновении диареи и псевдомембранозного колита, связанных с токсинами А и В, продуцируемых C. difficile (CDAD), сообщалось при применении почти всех антибактериальных средств, включая линкозамиды. Тяжесть проявлений может колебаться от умеренной диареи до летального колита. Лечение антибактериальными препаратами приводит к угнетению нормальной флоры толстого кишечника, что может вызвать чрезмерный рост C. difficile. Связанная с C. difficile диарея может проявляться в легкой форме с водянистыми жидкими испражнениями, но также может прогрессировать до тяжелой персистирующей диареи, лейкоцитоза, лихорадки, сильных абдоминальных спазмов, появления слизи и/или крови в испражнениях. В случаях псевдомембранозного колита легкой степени обычно достаточно прекратить прием препарата. При псевдомембранозном колите средней и тяжелой степени следует проводить лечение с введением растворов, электролитов, белков и назначением антибактериальных средств, эффективных против C. difficile при колите.
Сразу после установления первичного диагноза псевдомембранозного колита следует начать лечение. Диагноз обычно устанавливают, исходя из клинической симптоматики, но для подтверждения диагноза также могут быть использованы данные эндоскопии или определение C. difficile и его токсинов в испражнениях пациента. Во время лечения нельзя назначать препараты, угнетающие перистальтику кишечника.
При отсутствии необходимого лечения может развиться токсический мегаколон, перитонит, шок. Возможность CDAD следует рассматривать у всех пациентов, у которых во время или после применения антибиотиков возникла диарея. Необходимо учитывать, что CDAD может возникать в течение 2 месяцев после окончания лечения антибактериальными средствами. Развитие колита наиболее вероятно при тяжелых заболеваниях у пациентов пожилого возраста, а также у ослабленных пациентов. Если линкомицин применяют таким пациентам, следует внимательно следить за изменениями частоты испражнений.
Штаммы C. difficile, продуцирующие избыток токсинов, повышают заболеваемость и летальность, поскольку такие инфекции могут быть резистентными к антибактериальной терапии и часто требуют колэктомии.
Линкомицин следует назначать с осторожностью пациентам с заболеваниями пищеварительного тракта, особенно с колитом в анамнезе.
Применение антибактериальных препаратов может приводить к чрезмерному росту нечувствительных микроорганизмов, в частности грибков, и развитию суперинфекции, что требует соответствующих мер, учитывая конкретную клиническую ситуацию. Если в лечении линкомицином нуждаются пациенты с уже имеющимися грибковыми инфекциями, необходимо одновременно проводить противогрибковую терапию.
Сообщалось о случаях серьезных реакций гиперчувствительности, включая анафилактические реакции и тяжелые кожные побочные реакции, такие как синдром Стивенса-Джонсона, токсический эпидермальный некролиз, острый генерализованный экзантематозный пустулез и мультиформная эритема, у пациентов, получавших терапию линкомицином. Если возникает анафилактическая реакция или серьезная кожная реакция, применение препарата следует отменить и начать соответствующее лечение. Серьезные анафилактоидные реакции требуют неотложного интенсивного лечения с применением адреналина, кислородной терапии и внутривенного введения стероидов. При наличии показаний следует также восстановить проходимость дыхательных путей, при необходимости - путем интубации.
Несмотря на то, что линкомицин проникает через гематоэнцефалический барьер, уровень линкомицина в цереброспинальной жидкости может быть недостаточным для лечения менингитов. Поэтому препарат не стоит применять в таких случаях.
В отдельных случаях септицемия и/или эндокардит, вызванные чувствительными микроорганизмами, хорошо поддаются терапии линкомицином. Однако при этих заболеваниях предпочтение отдается применению бактерицидных препаратов.
Линкомицин следует с осторожностью применять пациентам с тяжелыми нарушениями функции печени/почек, сопровождающимися серьезными нарушениями метаболизма. Для таких пациентов необходимо изменять дозу препарата (смотрите раздел «Способ применения и дозы»), а при терапии высокими дозами следует осуществлять мониторинг уровня линкомицина в сыворотке крови, поскольку период полувыведения препарата у этих категорий пациентов может удлиняться в 2-3 раза.
При продолжительной антибиотикотерапии линкомицином следует контролировать функцию печени и почек, а также формулу крови.
Линкомицин необходимо с осторожностью назначать пациентам с бронхиальной астмой и другими существенными проявлениями аллергии в анамнезе.
Линкомицин способен блокировать нервно-мышечную передачу импульсов и поэтому может усиливать действие других нервно-мышечных блокаторов. Таким образом, линкомицин следует с осторожностью применять для лечения пациентов, принимающих препараты этого класса.
Из-за наличия красителя желтый закат FCF (Е 110) в составе препарата его применение может вызывать аллергические реакции, в том числе бронхиальную астму. Риск аллергии выше у пациентов с повышенной чувствительностью к ацетилсалициловой кислоте.
У человека линкомицин проникает через гематоплацентарный барьер и определяется в сыворотке пуповинной крови на уровне 25% от уровня в сыворотке крови матери. Не наблюдается значительного накопления препарата в амниотической жидкости. Безопасность применения линкомицина беременным не установлена. У 302 детей, рожденных женщинами, которые получали лечение линкомицином на разных сроках беременности, не наблюдали рост частоты врожденных аномалий или задержку роста по сравнению с контрольной группой в течение первых 7 лет жизни. Линкомицин не следует применять в период беременности, за исключением случаев, когда лечение крайне необходимо.
Линкомицин проникает в грудное молоко в концентрации от 0,5 до 2,4 мкг/мл, потому, учитывая возможность возникновения тяжелых реакций на линкомицин у младенцев на грудном вскармливании, следует принять решение о прекращении кормления грудью или прекращении лечения в зависимости от важности препарата для матери.
Влияния препарата на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами не отмечалось, но сообщалось о случаях возникновения головокружения.
Дозы и способ применения необходимо определять, исходя из степени тяжести инфекции, состояния пациента и чувствительности бактериального возбудителя. Длительность лечения определяется индивидуально врачом.
Препарат желательно принимать за 1-2 часа до или через 1-2 часа после приема пищи. Капсулы необходимо запивать достаточным количеством воды.
Взрослые.
По 500 мг 3-4 раза в сутки.
Дети (от 6 лет).
30-60 мг/кг/сутки, распределенные на 3 или 4 равные дозы.
Пациенты с нарушением функции почек и/или печени.
В случае необходимости применения линкомицина для лечения пациентов с тяжелыми нарушениями функции почек и/или печени соответствующая доза составляет 25-30% от дозы, рекомендованной пациентам с нормальной функцией почек/печени.
Дети.
Препарат в такой лекарственной форме не применять детям до 6 лет.
Симптомы: возможны расстройства со стороны желудочно-кишечного тракта, включая боль в животе, тошноту, рвоту, диарею.
Лечение: необходимо вызвать рвоту или, при наличии показаний, промыть желудок, проводить симптоматическую и поддерживающую терапию. Специфического антидота нет. Гемодиализ и перитонеальный диализ неэффективны.
Пищеварительный тракт: тошнота, рвота, дискомфорт/боль в области живота, глоссит, стоматит, изжога, эзофагит/эзофагеальные язвы, персистирующая диарея, антибиотик-ассоциированный колит, в том числе псевдомембранозный колит, который может возникать во время и через 2-3 недели после лечения антибиотиками (смотрите раздел «Особенности примнения»).
Иммунная система: реакции гиперчувствительности, в том числе ангионевротический отек, сывороточная болезнь, анафилаксия, например, анафилактический шок; некоторые из них развивались у пациентов с гиперчувствительностью к пенициллину.
Кровь и лимфатическая система: нейтропения, лейкопения, эозинофилия, агранулоцитоз, тромбоцитопения/тромбоцитопеническая пурпура; единичные случаи апластической анемии и панцитопении, при которых невозможно исключить роль линкомицина как причинного фактора.
Кожа и слизистые оболочки: высыпания, в том числе макулопапулезные, гиперемия кожи, крапивница, зуд, вагинит. В единичных случаях - мультиформная еритема, что иногда напоминала синдром Стивенса-Джонсона и была связана с введением линкомицина, синдром Стивенса-Джонсона, эксфолиативный и везикуло-буллезный дерматиты; токсический эпидермальный некролиз, острый генерализованный экзантематозный пустулез (смотрите раздел «Особенности применения»).
Гепатобилиарная система: изменения показателей функциональных печеночных тестов (включая повышение уровня трансаминаз), желтуха.
Мочевыделительная система: в единичных случаях - нарушение функции почек, о чем свидетельствовали азотемия, олигурия и/или протеинурия, хотя прямой связи между линкомицином и повреждением почек не установлено.
Эффекты, обусловленные биологическим действием: при длительном применении в высоких дозах возможно развитие суперинфекции, в том числе грибковой (например, кандидоз).
Другое: дисгевзия, зуд в области ануса, шум в ушах, слабость, головокружение, полиартриты.
3 года.
Не применять после окончания срока годности, указанного на упаковке.
В оригинальной упаковке при температуре не выше 25 °C, в недоступном для детей месте.
По 10 капсул в блистере, по 2 блистера в пачке.
По рецепту.
Публичное акционерное общество «Научно-производственный центр «Борщаговский химико-фармацевтический завод».
Адрес
Украина, 03134, г. Киев, ул. Мира, 17.
Джерелом інформаціі для опису є Державний Реєстр Лікарських Засобів України
Рейтинг популярності базується на фактичній кількості замовлень клієнтами сайту за останні 30 днів. Чим більше замовлень, тим вище рейтинг.
УВАГА! Ціни актуальні лише в разі оформлення замовлення в електронній медичній інформаційній системі Аптека 9-1-1. Ціни на товари в разі купівлі безпосередньо в аптечних закладах-партнерах можуть відрізнятися від тих, що зазначені на сайті!
Додавання відгуку
{{docMaster.documentName}}
{{docVisa.documentName}}