Мефарміл таблетки вкриті плівковою оболонкою по 500 мг 3 блістера по 10 шт

Фармакодинаміка. метформін - бігуанід з антігіперглікеміческого ефектом. знижує рівень глюкози в плазмі крові як натще, так і після прийому їжі. не стимулює секрецію інсуліну і не викликає гіпоглікемічного ефекту, опосередкованого даними механізмом.

Метформін діє трьома шляхами:

• призводить до зниження вироблення глюкози в печінці в результаті інгібування глюконеогенезу та глікогенолізу;
• покращує захоплення та утилізацію периферичної глюкози в м'язах за рахунок підвищення чутливості до інсуліну;
• затримує всмоктування глюкози в кишечнику.

Метформін стимулює внутрішньоклітинний синтез глікогену, впливаючи на гликогенсинтетазу.

Підвищує транспортну ємність всіх типів мембранних переносників глюкози (GLUT).

Незалежно від дії на рівень глюкози в крові метформін виявляє позитивний ефект на метаболізм ліпідів: знижує вміст загального холестерину, ліпопротеїнів низької щільності та тригліцеридів. Під час застосування метформіну маса тіла пацієнтів залишалася стабільною або помірно зменшувалася.

Фармакокінетика. Всмоктування. Після перорального прийому метформіну час досягнення С _max становить 2,5 год. Абсолютна біодоступність таблеток 500 або 850 мг - близько 50-60% у здорових добровольців. Після перорального прийому фракція, що не всмокталася і виводиться з калом, становить 20-30%.

Після перорального прийому абсорбція метформіну є насичує і неповною.

Імовірно, фармакокінетика абсорбції нелінійна. При застосуванні в рекомендованих дозах стабільні концентрації метформіну в плазмі крові досягаються протягом 24-48 год і становлять 1 мкг/мл. С _max в плазмі крові ≤5 мкг/мл навіть при застосуванні в максимальних дозах.

При одночасному прийомі їжі абсорбція метформіну зменшується і злегка сповільнюється.

Після перорального прийому в дозі 850 мг відзначено зниження С _max в плазмі крові на 40%, зниження AUC - на 25% і збільшення часу досягнення С _max в плазмі крові на 35 хв. Клінічна значущість цих змін невідома.

Розподіл. Зв'язування з білками плазми крові незначне. Метформін проникає в еритроцити. З _max в крові нижче, ніж С _max в плазмі крові, і досягається через той же час. Еритроцити, найімовірніше, представляють другу камеру розподілу. Середній обсяг розподілу (Vd) коливається в діапазоні 63-276 л.

Метаболізм. Метформін виводиться в незміненому вигляді з сечею. Метаболітів у людини не виявлено.

Виведення. Нирковий кліренс метформіну становить 400 мл/хв, це вказує на те, що він виводиться за рахунок клубочкової фільтрації і канальцевої секреції. Після прийому препарату Т _½ становить близько 6,5 год. При порушенні функції нирок нирковий кліренс знижується пропорційно кліренсу креатиніну, тому Т _½ збільшується, що призводить до підвищення рівня метформіну в плазмі крові.

Цукровий діабет ii типу при неефективності дієтотерапії та режиму фізичних навантажень, особливо у хворих з надлишковою масою тіла:

• в якості монотерапії або комбінованої терапії в поєднанні з іншими пероральними гіпоглікемічними засобами або з інсуліном для лікування у дорослих;
• в якості монотерапії або комбінованої терапії з інсуліном для лікування у дітей у віці від 10 років і підлітків.

Зниження ризику ускладнень діабету у дорослих пацієнтів з цукровим діабетом II типу і надлишковою масою тіла як препарат першої лінії при неефективності дієтотерапії.

дорослі

Монотерапія або комбінована терапія в поєднанні з іншими пероральними гіпоглікемічними засобами. Зазвичай початкова доза метформіну становить 500 або 850 мг 2-3 рази на добу під час або після прийому їжі. Через 10-15 днів проведеного лікування дозу слід коригувати відповідно до результатів вимірювань рівня глюкози в плазмі крові. Повільне збільшення дози сприяє зниженню побічних ефектів з боку травного тракту.

При лікуванні високими дозами (2000-3000 мг/добу) можливе заміщення кожних 2 таблеток Мефарміла 500 мг на 1 таблетку в дозуванні 1000 р

Максимальна рекомендована доза становить 3000 мг/добу в 3 прийоми.

У разі переходу на лікування препаратом Мефарміл слід припинити прийом протидіабетичного засобу і призначити Мефарміл, як зазначено вище.

Комбінована терапія в поєднанні з інсуліном. Для досягнення кращого контролю рівня глюкози в крові Мефарміл і інсулін можна застосовувати у комбінованій терапії. Зазвичай початкова доза становить 500 або 850 мг препарату Мефарміл 2-3 рази на добу, тоді як дозу інсуліну підбирають відповідно до результатів вимірювання рівня глюкози в крові.

діти

Монотерапія або комбінована терапія в поєднанні з інсуліном. Препарат Мефарміл застосовують у дітей у віці від 10 років. Зазвичай початкова доза становить 500 або 850 мг препарату Мефарміл 1 раз на добу під час або після прийому їжі. Через 10-15 днів проведеного лікування дозу слід коригувати відповідно до результатів вимірювань рівня глюкози в плазмі крові. Повільне збільшення дози сприяє зниженню побічних ефектів з боку травного тракту.

Максимальна рекомендована доза становить 2000 мг/добу в 2-3 прийоми.

У пацієнтів літнього віку можливе погіршення функції нирок, тому дозу препарату Мефарміл слід підбирати на підставі оцінки функції нирок, яку потрібно проводити регулярно (див. Особливості застосування).

Пацієнти з нирковою недостатністю. Метформін можна застосовувати у пацієнтів з помірною нирковою недостатністю (ІІІа стадія, кліренс креатиніну - 45-59 мл/хв або швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) - 45-59 мл/хв / 1,73 м ²⁾ тільки при відсутності інших умов, що підвищують ризик розвитку лактоацидозу, з подальшим коригуванням дози: початкова доза становить 500/850 мг метформіну гідрохлориду 1 раз на добу. Максимальна доза - 1000 мг/добу, розділених на 2 прийоми. Слід проводити ретельний моніторинг функції нирок (кожні 3-6 міс). Якщо кліренс креатиніну або СКФ знижуються до 45 мл/хв або 45 мл/хв / 1,73 м ² відповідно, необхідно негайно припинити застосування метформіну.

• Підвищена чутливість до метформіну або до інших компонентів препарату; діабетичний кетоацидоз, діабетична прекома; ниркова недостатність помірною (іііb стадія) і важкого ступеня або порушення функції нирок (кліренс креатиніну 45 мл/хв або СКФ 45 мл/хв / 1,73 м2); гострі стани, що перебігають з ризиком розвитку порушень функції нирок: зневоднення організму, важкі інфекційні захворювання, шок; захворювання, які можуть призводити до розвитку гіпоксії тканин (особливо гострі та загострення хронічних захворювань): декомпенсована серцева або дихальна недостатність, недавній інфаркт міокарда, шок; печінкова недостатність, гостра алкогольна інтоксикація, алкоголізм.

Найчастішими небажаними реакціями на початку лікування є нудота, блювота, діарея, біль в животі, відсутність апетиту. ці симптоми в більшості випадків самоусуваються. для попередження виникнення зазначених побічних явищ рекомендується повільне підвищення дози та застосування добової дози препарату в 2-3 прийоми.

Небажані ефекти за частотою виникнення класифікують за такими категоріями: дуже часто (≥1 / 10), часто (≥1 / 100 і 1/10), нечасто (≥1 / 1000 і 1/100), рідко (≥1 / 10 000 і 1/1000), дуже рідко (1/10 000).

У кожному класі системи органів побічні реакції вказані в порядку зниження їх клінічного значення.

Порушення обміну речовин: дуже рідко - лактоацидоз (див. Особливості застосування). При тривалому застосуванні препарату може зменшуватися всмоктування вітаміну В _12, що супроводжується зниженням його рівня в плазмі крові. Спостерігається при застосуванні метформіну у пацієнтів з мегалобластной анемією.

З боку нервової системи: часто - порушення смаку.

Шлунково-кишковий тракт: дуже часто - нудота, блювота, діарея, біль в животі, відсутність апетиту. Найчастіше ці побічні явища виникають на початку лікування і, як правило, спонтанно зникають. Для попередження виникнення побічних явищ з боку травного тракту рекомендується повільне підвищення дози та застосування препарату 2-3 рази на добу під час або після прийому їжі.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко - порушення показників функції печінки або гепатит, які повністю зникають після відміни метформіну.

З боку шкіри та підшкірних тканин: дуже рідко - шкірні реакції, включаючи еритему, свербіж, кропив'янку.

Лактоацидоз є рідкісним, але тяжким метаболічним ускладненням (високий рівень летальності при відсутності невідкладного лікування), яке може виникнути як результат акумуляції метформіну. зареєстровані випадки виникнення лактоацидозу у пацієнтів з цукровим діабетом і нирковою недостатністю або різким погіршенням функції нирок. необхідно проявляти обережність в тих випадках, коли може порушуватися функція нирок, наприклад в разі зневоднення (сильна діарея або блювота), або на початку лікування гіпотензивними препаратами, діуретиками, на початку терапії НПЗП. в разі виникнення зазначених загострень необхідно тимчасово припинити застосування метформіну.

Щоб уникнути розвитку лактоацидозу слід враховувати інші фактори ризику: погано регульований цукровий діабет, кетоз, тривале голодування, зловживання алкоголем, печінкова недостатність або будь-який стан, пов'язаний з гіпоксією (декомпенсована серцева недостатність, гострий інфаркт міокарда) (див. Побічна дія).

Лактоацидоз може проявлятися у вигляді м'язових судом, порушення травлення, болі в животі та важкої астенії. Пацієнтам слід негайно повідомити лікаря про виникнення таких реакцій, особливо якщо раніше пацієнти добре переносили застосування метформіну. У таких випадках необхідно тимчасово припинити застосування препарату до з'ясування ситуації. Терапію метформіном слід відновлювати після оцінки співвідношення користь / ризик для пацієнта та оцінки функції нирок.

Діагностика. Лактоацидоз характеризується ацідозной задишкою, болем в животі та гіпотермією, в подальшому можливий розвиток коми. Діагностичні показники: зниження рН крові, підвищення концентрації в плазмі крові лактату 5 ммоль / л, збільшення аніонного проміжку і співвідношення лактат / піруват. У разі розвитку лактоацидозу необхідно негайно госпіталізувати пацієнта (див. Умови та термін зберігання). Лікар повинен попередити пацієнтів про ризик розвитку та симптомах лактоацидозу.

Ниркова недостатність. Оскільки метформін виводиться нирками, перед початком і під час лікування препаратом Мефарміл необхідно перевіряти рівень креатиніну в плазмі крові (можна оцінити по рівню креатиніну в плазмі крові за допомогою формули Кокрофта - Голта) або СКФ:

• у пацієнтів з нормальною функцією нирок - не менше 1 разу на рік;
• у пацієнтів з порушеною функцією нирок і осіб похилого віку - не менше 2-4 рази на рік.

При кліренсі креатиніну 45 мл/хв (СКФ 45 мл/хв / 1,73 м ²⁾ застосовувати метформін протипоказано (див. Побічна дія).

Зниження функції нирок в осіб похилого віку відзначається часто і безсимптомно. Слід проявляти обережність в тих випадках, коли може порушуватися функція нирок, наприклад на початку лікування гіпотензивними засобами, діуретиками та на початку терапії нестероїдними протизапальними засобами. У таких випадках також рекомендується контролювати функцію нирок перед початком лікування метформіном.

Функція серця. У пацієнтів з серцевою недостатністю відзначають підвищений ризик розвитку гіпоксії і ниркової недостатності. Пацієнтам зі стабільною хронічною серцевою недостатністю метформин можна застосовувати при регулярному моніторингу серцевої і ниркової функції. Метформін протипоказаний пацієнтам з гострою і нестабільної серцевою недостатністю (див. Побічна дія).

Йодовмісні рентгеноконтрастні засоби. В / в застосування рентгеноконтрастних засобів для радіологічних досліджень може викликати ниркову недостатність, як наслідок призвести до акумуляції метформіну і підвищенню ризику розвитку лактоацидозу. Пацієнтам з СКФ 60 мл/хв / 1,73 м ² застосування метформіну необхідно припинити до або під час проведення дослідження і не поновлювати раніше ніж через 48 годин після дослідження (тільки після повторної оцінки функції нирок і підтвердження відсутності подальшого погіршення стану нирок) (див . Взаємодія з іншими лікарськими).

Пацієнтам з помірною нирковою недостатністю (СКФ 45-60 мл/хв / 1,73 м ²⁾ застосування метформіну слід припинити за 48 годин до введення йодовмісних рентгеноконтрастних речовин і не відновлювати раніше ніж через 48 годин після проведення дослідження (тільки після повторної оцінки функції нирок і підтвердження відсутності подальшого погіршення стану нирок; см. Взаємодія з іншими лікарськими).

Хірургічні втручання. Необхідно припинити застосування препарату Мефарміл за 48 годин до планового хірургічного втручання, яке проводиться під загальною, спінальної або перидуральной анестезією, і не відновлювати раніше ніж через 48 годин після проведення операції або відновлення перорального харчування і тільки якщо відновлена нормальна функція нирок.

Діти. До початку лікування метформіном повинен бути підтверджений діагноз цукрового діабету II типу. За результатами однорічних контрольованих клінічних досліджень не виявлено впливу метформіну на ріст і статеве дозрівання у дітей. Однак немає даних про дію метформіну на ріст і статеве дозрівання при більш тривалому застосуванні метформіну, тому рекомендується уважне спостереження за цими параметрами у дітей, які лікуються метформіном, особливо в період статевого дозрівання.

Діти у віці 10-12 років. Є дані, що у дітей у віці від 10 до 12 років ефективність і безпека застосування метформіну не відрізняються від таких у дітей старшого віку і підлітків. Препарат слід призначати з обережністю дітям у віці від 10 до 12 років.

Інші застереження. Пацієнтам необхідно дотримуватися дієти з рівномірним розподілом прийому вуглеводів протягом доби. Пацієнти з надмірною масою тіла слід продовжувати дотримуватися низькокалорійної дієти. Необхідно регулярно контролювати показники вуглеводного обміну пацієнтів.

Монотерапія метформіном не викликає гіпоглікемії, однак слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні метформіну з інсуліном або іншими пероральними гіпоглікемічними засобами (наприклад похідними сульфонілсечовини або меглітінід).

Застосування в період вагітності та годування груддю. Вагітність. Неконтрольований діабет в період вагітності (гестаційний або постійний) підвищує ризик розвитку вроджених аномалій та перинатальної летальності. Є деякі дані щодо застосування метформіну у вагітних, які не свідчать про підвищений ризик вроджених аномалій. У доклінічних дослідженнях не виявлено негативного впливу на вагітність, розвиток ембріона або плода, пологи та післяпологовий розвиток. У разі планування вагітності, а також настання вагітності для лікування діабету рекомендується застосовувати не метформин, а інсулін для підтримки рівня глюкози крові максимально наближеним до нормального, з метою зниження ризику розвитку вад плоду.

Годування грудьми. Метформін виводиться в грудне молоко, але у новонароджених / немовлят, які перебували на грудному вигодовуванні, побічні ефекти не встановлені. Через недостатню кількість даних щодо безпеки застосування препарату грудне вигодовування в період терапії метформіном не рекомендоване. Рішення про його припинення необхідно приймати з урахуванням переваг грудного вигодовування і потенційного ризику побічних ефектів для дитини.

Фертильність. Метформін не впливав на фертильність самців і самок при застосуванні в дозі 600 мг/кг маси тіла на добу, що майже в 3 рази перевищувало максимальну добову дозу, рекомендовану для застосування у людини та розраховується, виходячи з площі поверхні тіла.

Діти. Препарат Мефарміл застосовують для лікування у дітей у віці від 10 років.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Мефарміл не впливає на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами, оскільки монотерапія препаратом не викликає гіпоглікемії.

Однак слід з обережністю застосовувати Мефарміл в комбінації з іншими гіпоглікемічними засобами (похідні сульфонілсечовини, інсулін або меглітінід) через ризик розвитку гіпоглікемії.

Комбінації, які не рекомендується застосовувати

Алкоголь. Гостра алкогольна інтоксикація асоціюється з підвищеним ризиком розвитку лактоацидозу, особливо у випадках голодування або дотримання низькокалорійної дієти, а також при печінковій недостатності. При лікуванні препаратом Мефарміл слід уникати вживання алкоголю і прийому лікарських засобів, що містять спирт.

Йодовмісні рентгеноконтрастні речовини. В / в застосування йодовмісних рентгеноконтрастних речовин може привести до ниркової недостатності та, як наслідок, до акумуляції метформіну і підвищенню ризику розвитку лактоацидозу.

Пацієнтам з СКФ 60 мл/хв / 1,73 м ² застосування метформіну слід припинити до або під час проведення дослідження і не поновлювати раніше ніж через 48 годин після дослідження (тільки після повторної оцінки функції нирок і підтвердження відсутності подальшого погіршення стану нирок; см. ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ).

Пацієнтам з помірною нирковою недостатністю (СКФ 45-60 мл/хв / 1,73 м ²⁾ застосування метформіну слід припинити за 48 годин до введення йодовмісних рентгеноконтрастних речовин і не відновлювати раніше ніж через 48 годин після проведення дослідження (тільки після повторної оцінки функції нирок і підтвердження відсутності подальшого погіршення стану нирок).

Комбінації, які слід застосовувати з обережністю

Лікарські засоби, які надають гіперглікемічний дію (ГКС системної та місцевої дії, симпатоміметики). Необхідно частіше контролювати рівень глюкози в плазмі крові, особливо на початку лікування. Під час і після припинення такої поєднаної терапії необхідно коригувати дозу Мефарміла.

Діуретичні засоби, особливо петльові діуретики, підвищують ризик розвитку лактоацидозу, тому що можливе зниження функції нирок.

При застосуванні метформіну в дозі 85 г розвитку гіпоглікемії не відзначається. проте в цьому випадку реєстрували розвиток лактоацидозу. істотне перевищення дози метформіну або супутні фактори ризику можуть викликати виникнення лактоацидозу. лактоацидоз є невідкладним станом і потребує лікування в стаціонарі. найбільш ефективним заходом по виведенню з організму лактату і метформіну є гемодіаліз.

В оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C.

діюча речовина: metformin hydrochloride;

1 таблетка містить метформіну гідрохлориду в перерахуванні на 100 % речовину 500 мг, 850 мг або 1000 мг;

допоміжні речовини:

• таблетки по 500 мг або 850 мг: натрію крохмальгліколят (тип А), повідон, крохмаль кукурудзяний, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний; cклад плівкової оболонки: гіпромелоза, поліетиленгліколь 6000, тальк, титану діоксид (Е171), пропіленгліколь;
• таблетки по 1000 мг: повідон, магнію стеарат; cклад плівкової оболонки: гіпромелоза, поліетиленгліколь 6000, поліетиленгліколь 400.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

• таблетки по 500 мг та 850 мг: таблетки, вкриті плівковою оболонкою, круглої форми білого або майже білого кольору, з двоопуклою поверхнею, зі скошеними краями;
• таблетки по 1000 мг: таблетки, вкриті плівковою оболонкою, білого або майже білого кольору, капсулоподібної форми, з двоопуклою поверхнею, з рискою з обох боків.

Пероральні гіпоглікемічні засоби, за винятком інсулінів. Бігуаніди. Код АТХ А10В А02.

Фармакодинаміка

Метформін – бігуанід з антигіперглікемічним ефектом. Знижує рівень глюкози у плазмі крові як натще, так і після прийому їжі. Не стимулює секрецію інсуліну і не спричиняє гіпоглікемічного ефекту, опосередкованого цим механізмом.

Метформін діє трьома шляхами:

• знижує продукування глюкози у печінці за рахунок інгібування глюконеогенезу та глікогенолізу;
• покращує чутливість до інсуліну у м'язах, що поліпшує периферичне захоплення та утилізацію глюкози;
• затримує всмоктування глюкози у кишечнику.

Метформін стимулює внутрішньоклітинний синтез глікогену, впливаючи на глікогенсинтетазу. Збільшує транспортну здатність усіх відомих типів мембранних переносників глюкози.

Незалежно від своєї дії на глікемію, метформін проявляє позитивний ефект на метаболізм ліпідів: знижує вміст загального холестерину, ліпопротеїнів низької щільності та тригліцеридів.

Під час застосування метформіну маса тіла пацієнтів залишалася стабільною або помірно знижувалася.

Фармакокінетика

Всмоктування. Після перорального прийому метформіну час досягнення максимальної концентрації (Т_max) становить близько 2,5 години. Абсолютна біодоступність таблеток 500 мг або 800 мг становить приблизно 50-60 % у здорових добровольців. Після перорального застосування фракція, що не всмокталася та виводиться з калом, становить 20-30 %.

Після перорального застосування абсорбція метформіну є насичуваною і неповною.

Передбачається, що фармакокінетика абсорбції метформіну є нелінійною. При застосуванні рекомендованих доз метформіну стабільні концентрації у плазмі крові досягаються протягом 24-48 годин і становлять менше 1 мкг/мл. Максимальні рівні метформіну у плазмі крові (С_mах) не перевищували 5 мкг/мл навіть при застосуванні максимальних доз.

При одночасному прийомі їжі абсорбція метформіну знижується і злегка уповільнюється.

Після перорального застосування дози 850 мг спостерігалося зниження максимальної концентрації у плазмі крові на 40 %, зменшення AUC – на 25 % і збільшення на 35 хвилин часу досягнення максимальної концентрації у плазмі крові. Клінічна значущість цих змін невідома.

Розподіл. Зв'язування з білками плазми крові незначне. Метформін проникає в еритроцити. Максимальна концентрація у крові нижча, ніж максимальна концентрація у плазмі крові, і досягається приблизно через той самий час. Еритроцити, імовірніше за все, представляють другу камеру розподілу. Середній об'єм розподілу (Vd) коливається у діапазоні 63-276 л.

Метаболізм. Метформін виводиться у незміненому вигляді з сечею. Метаболітів у людини не виявлено.

Виведення. Нирковий кліренс метформіну становить > 400 мл/хв. Це вказує на те, що метформін виводиться за рахунок клубочкової фільтрації та канальцевої секреції. Після перорального прийому період напіввиведення становить приблизно 6,5 години. При порушеній функції нирок нирковий кліренс знижується пропорційно до кліренсу креатиніну і тому період напіввиведення збільшується, що призводить до збільшення рівня метформіну у плазмі крові.

Цукровий діабет 2-го типу при неефективності дієтотерапії та режиму фізичних навантажень, особливо у хворих з надлишковою масою тіла:

• як монотерапія або комбінована терапія сумісно з іншими пероральними гіпоглікемічними засобами чи сумісно з інсуліном для лікування дорослих;
• як монотерапія або комбінована терапія з інсуліном для лікування дітей віком від 10 років та підлітків.

Для зменшення ускладнень діабету у дорослих пацієнтів з цукровим діабетом 2-го типу і надлишковою масою тіла як препарат першої лінії після неефективної дієтотерапії.

Підвищена чутливість до метформіну або до будь-якого іншого компонента лікарського засобу.

Будь-який тип гострого метаболічного ацидозу (наприклад, лактоацидоз, діабетичний кетоацидоз).

Діабетична прекома.

Ниркова недостатність тяжкого ступеня (швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) < 30 мл/хв).

Гострі стани, що протікають з ризиком розвитку порушень функції нирок, такі як: зневоднення організму, тяжкі інфекційні захворювання, шок.

Захворювання, що можуть призводити до розвитку гіпоксії тканин (особливо гострі захворювання або загострення хронічної хвороби): декомпенсована серцева недостатність, дихальна недостатність, нещодавно перенесений інфаркт міокарда, шок.

Печінкова недостатність, гостре отруєння алкоголем, алкоголізм.

Комбінації, що не рекомендується застосовувати.

Алкоголь. Алкогольна інтоксикація асоціюється з підвищеним ризиком лактоацидозу, особливо при голодуванні, недоїданні або печінковій недостатності.

Йодовмісні рентгеноконтрастні речовини. Пацієнтам застосування метформіну слід припинити до або під час проведення дослідження та не поновлювати раніше ніж через 48 годин після дослідження, лише після повторної оцінки та встановлення стабільного стану функції нирок (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливості застосування»).

Комбінації, що слід застосовувати з обережністю. Деякі лікарські засоби, наприклад, нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази (ЦОГ) II, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), антагоністи рецепторів ангіотензину II і діуретики, особливо петльові діуретики, можуть негативно вплинути на функцію нирок, що може збільшити ризик виникнення лактоацидозу. На початку лікування вищезазначеними лікарськими засобами або їх використанні в комбінації з метформіном необхідно здійснювати ретельний контроль функції нирок.

Лікарські засоби, що чинять гіперглікемічну дію (глюкокортикостероїди системної та місцевої дії, симпатоміметики). Необхідно частіше контролювати рівень глюкози у крові, особливо на початку лікування. Під час і після припинення такої сумісної терапії необхідно коригувати дозу «Мефарміл^®».

Транспортери органічних катіонів (OCT).

Метформін є субстратом обох транспортерів OCT1 і OCT2.

Супутнє застосування метформіну з:

• інгібіторами OCT1 (такими як верапаміл) може зменшити ефективність метформіну;
• індукторами OCT1 (такими як рифампіцин) може збільшити шлунково-кишкове всмоктування та ефективність метформіну;
• інгібіторами OCT2 (такими як циметидин, долутегравір, ранолазин, триметоприм, вандетаніб, ізавуконазол) може знизити ниркове виведення метформіну з наступним збільшенням концентрації метформіну в плазмі крові;
• інгібіторами обох OCT1 і OCT2 (такими як кризотиніб, олапариб) може вплинути на ефективність та ниркове виведення метформіну.

Тому рекомендується виявляти особливу обережність при супутньому застосуванні цих препаратів з метформіном, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок, оскільки концентрації метформіну в плазмі крові можуть зрости. За необхідності слід зважити можливість коригування дози метформіну, оскільки інгібітори/індуктори OCT можуть вплинути на ефективність метформіну.

Лактоацидоз є дуже рідкісним, але тяжким метаболічним ускладненням, що найчастіше виникає при гострому погіршенні функції нирок, серцево-легеневих захворюваннях або сепсисі. При гострому погіршенні функції нирок відбувається кумуляція метформіну, що збільшує ризик розвитку лактоацидозу.

У разі зневоднення (сильної діареї або блювання, гарячки або зменшення споживання рідини) рекомендується тимчасово припинити застосування метформіну і звернутися за медичною допомогою.

У пацієнтів, які отримують метформін, слід з обережністю розпочинати лікування засобами, що можуть гостро погіршити функцію нирок (наприклад гіпотензивними препаратами, сечогінними засобами та НПЗП). Інші фактори ризику виникнення лактоацидозу включають надмірне споживання алкоголю, печінкову недостатність, недостатньо контрольований цукровий діабет, кетоз, тривале голодування і будь-які стани, пов'язані з гіпоксією, а також супутнє застосування лікарських засобів, що можуть призвести до лактоацидозу (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Пацієнти та/або особи, що здійснюють за ними догляд, мають бути проінформовані про ризик розвитку лактоацидозу. Характерними ознаками лактоацидозу є ацидотична задишка, біль у животі, м'язові судоми, астенія та гіпотермія, у подальшому можливий розвиток коми. У разі появи будь-якого симптому виникнення лактоацидозу пацієнт повинен припинити застосування метформіну і негайно звернутися до лікаря.

Діагностичні результати лабораторних досліджень – зниження рівня pH крові (< 7,35), підвищення сироваткової концентрації лактату у плазмі крові (> 5 ммоль/л) і підвищення аніонного інтервалу та підвищення співвідношення вмісту лактат/піруват.

Функція нирок. ШКФ слід оцінювати до початку лікування і регулярно після його завершення (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Застосування метформіну протипоказане пацієнтам з ШКФ < 30 мл/хв і має бути тимчасово припинене за наявності захворювань, що змінюють функцію нирок (див. розділ «Протипоказання»).

Серцева функція. Пацієнти із серцевою недостатністю мають більш високий ризик розвитку гіпоксії та ниркової недостатності. Пацієнтам зі стабільною хронічною серцевою недостатністю метформін можна застосовувати при регулярному моніторингу серцевої та ниркової функції. Метформін протипоказаний пацієнтам із гострою та нестабільною серцевою недостатністю (див. розділ «Протипоказання»).

Йодовмісні рентгеноконтрастні засоби. Внутрішньосудинне введення йодовмісних контрастних речовин може викликати контраст індуковану нефропатію, що призводить до накопичення метформіну і збільшення ризику розвитку лактоацидозу. Пацієнтам застосування метформіну слід припинити до або під час проведення дослідження та не поновлювати раніше ніж через 48 годин після дослідження, лише після повторної оцінки та встановлення стабільного стану функції нирок (див. розділи «Спосіб застосування та дози» і «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Хірургічні втручання. Необхідно припинити застосування метформіну під час хірургічного втручання, яке проводять під загальною, спінальною або епідуральною анестезією, і не поновлювати раніше ніж через 48 годин після проведення операції або відновлення перорального харчування, лише після повторної оцінки та встановлення стабільного стану функції нирок.

Діти. До початку лікування метформіном має бути підтверджений діагноз цукрового діабету 2 типу. За результатами однорічних контрольованих клінічних досліджень не виявлено впливу метформіну на зріст і статеве дозрівання у дітей. Однак немає даних щодо дії метформіну на зріст і статеве дозрівання при більш тривалому застосуванні метформіну, тому рекомендоване уважне спостереження за цими параметрами у дітей, які лікуються метформіном, особливо у період статевого дозрівання.

Діти віком від 10 до 12 років. За результатами контрольованих клінічних досліджень 15 дітей віком від 10 до 12 років ефективність і безпека застосування метформіну у даної групи пацієнтів не відрізнялися від такої у дітей старшого віку та підлітків. Препарат слід призначати з особливою обережністю дітям віком від 10 до 12 років.

Інші застережні заходи. Пацієнтам необхідно дотримуватися дієти, рівномірного прийому вуглеводів протягом доби. Пацієнтам із надмірною масою тіла слід продовжувати дотримуватися низькокалорійної дієти. Необхідно регулярно контролювати показники вуглеводного обміну пацієнтів.

Монотерапія метформіном не спричиняє гіпоглікемії, однак слід бути обережним при одночасному застосуванні метформіну з інсуліном або іншими пероральними гіпоглікемічними засобами (наприклад, похідними сульфонілсечовини або меглітинідами).

Вагітність. Неконтрольований діабет у період вагітності (гестаційний або постійний) збільшує ризик розвитку вроджених аномалій і перинатальної летальності. Є деякі дані щодо застосування метформіну вагітним жінкам, які не вказують на підвищений ризик вроджених аномалій. У доклінічних дослідженнях не було виявлено негативного впливу на вагітність, розвиток ембріона або плода, пологи та післяпологовий розвиток. У разі планування вагітності, а також у випадку настання вагітності для лікування діабету рекомендовано застосовувати не метформін, а інсулін для підтримки рівня глюкози крові максимально наближеним до нормального, задля зменшення ризику розвитку вад плода.

Годування груддю. Метформін екскретується у грудне молоко, але у новонароджених/немовлят, які знаходилися на грудному годуванні, побічні ефекти не спостерігалися. Однак, оскільки недостатньо даних щодо безпеки застосування препарату, годування груддю не рекомендується протягом терапії метформіном. Рішення щодо припинення годування груддю необхідно приймати з урахуванням переваг грудного годування та потенційного ризику побічних ефектів для дитини.

Фертильність. Метформін не впливав на фертильність тварин при застосуванні у дозах 600 мг/кг/на добу, що майже у 3 рази перевищували максимальну рекомендовану добову дозу для людини з розрахунку на площу поверхні тіла.

Монотерапія метформіном не впливає на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами, оскільки препарат не спричиняє гіпоглікемії. Однак слід бути обережним при застосуванні метформіну у комбінації з іншими гіпоглікемічними засобами (похідні сульфонілсечовини, інсулін або меглітиніди) через ризик розвитку гіпоглікемії.

Дорослі пацієнти з нормальною функцією нирок (ШКФ ≥ 90 мл/хв).

Монотерапія або комбінована терапія сумісно з іншими пероральними гіпоглікемічними засобами.

Зазвичай початкова доза становить 500 мг або 850 мг («Мефарміл^®», таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 500 мг або 850 мг) 2-3 рази на добу під час або після прийому їжі.

Через 10-15 днів дозу необхідно відкоригувати відповідно до результатів вимірювань рівня глюкози у сироватці крові.

Повільне збільшення дози сприяє зниженню побічних ефектів з боку травного тракту.

При лікуванні високими дозами (2000-3000 мг на добу) можливе заміщення кожних 2 таблеток препарату «Мефарміл^®», 500 мг, на 1 таблетку препарату «Мефарміл^®», 1000 мг.

Максимальна рекомендована доза становить 3000 мг на добу, розподілена на 3 прийоми.

У випадку переходу з іншого протидіабетичного засобу необхідно припинити прийом цього засобу та призначити метформін як зазначено вище.

Комбінована терапія сумісно з інсуліном.

Для досягнення кращого контролю рівня глюкози у крові метформін та інсулін можна застосовувати у вигляді комбінованої терапії. Зазвичай початкова доза становить 500 мг або 850 мг метформіну гідрохлориду 2-3 рази на добу, у той час як дозу інсуліну слід підбирати відповідно до результатів вимірювання рівня глюкози у крові.

У пацієнтів літнього віку можливе зниження функції нирок, тому дозу метформіну необхідно підбирати на основі оцінки функції нирок, яку необхідно проводити регулярно (див. розділ «Особливості застосування»).

Ниркова недостатність. ШКФ слід оцінювати до початку лікування лікарськими засобами, що містять метформін, та після початку лікування принаймні щорічно. Пацієнтам з підвищеним ризиком подальшого прогресування ниркової недостатності та пацієнтам літнього віку, слід проводити ретельний моніторинг функції нирок якомога частіше, наприклад, кожні 3-6 місяців.

Діти.

Монотерапія або комбінована терапія сумісно з інсуліном.

Препарат «Мефарміл^®» застосовувати дітям віком від 10 років та підліткам. Зазвичай початкова доза становить 500 мг або 850 мг препарату «Мефарміл^®» 1 раз на добу під час або після прийому їжі. Через 10-15 днів дозу необхідно відкоригувати відповідно до результатів вимірювань рівня глюкози у сироватці крові.

Повільне збільшення дози сприяє зниженню побічних ефектів з боку травного тракту.

Максимальна рекомендована доза становить 2000 мг на добу, розподілена на 2-3 прийоми.

Діти. Препарат «Мефарміл^®» застосовують для лікування дітей віком від 10 років.

При застосуванні препарату у дозі 85 г розвитку гіпоглікемії не спостерігалося. Однак у цьому випадку спостерігався розвиток лактоацидозу. Значне перевищення дози метформіну або супутні фактори ризику можуть спричиняти виникнення лактоацидозу. Лактоацидоз є невідкладним станом, і його слід лікувати у стаціонарі. Найефективнішим заходом для виведення з організму лактату і метформіну є гемодіаліз.

Найчастішими небажаними реакціями на початку лікування є нудота, блювання, діарея, біль у животі, відсутність апетиту. Ці симптоми у більшості випадків минають самі по собі. Для попередження виникнення зазначених побічних явищ рекомендується повільне збільшення дози та застосовування добової дози препарату у 2-3 прийоми.

Небажані ефекти за частотою виникнення класифікують за такими категоріями: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 і < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 і < 1/100), рідко (≥ 1/10000 і < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000).

У кожному класі системи органів побічні реакції зазначені у порядку зниження їх клінічного значення.

Порушення обміну речовин.

Дуже рідко: лактоацидоз (див. розділ «Особливості застосування»).

При тривалому застосуванні препарату може знижуватися всмоктування вітаміну В₁₂, що супроводжується зниженням його рівня у сироватці крові. Рекомендується враховувати таку можливу причину гіповітамінозу В₁₂, якщо у пацієнта наявна мегалобластна анемія.

З боку нервової системи.

Часто: порушення смаку.

З боку травної системи.

Дуже часто: розлади з боку травної системи, такі як нудота, блювання, діарея, біль у животі, відсутність апетиту. Найчастіше ці побічні явища виникають на початку лікування і у більшості випадків спонтанно зникають. Для попередження виникнення побічних явищ з боку травної системи рекомендується повільне збільшення дози та застосування добової дози препарату у 2-3 прийоми під час або після прийому їжі.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів.

Дуже рідко: порушення показників функції печінки або гепатити, що повністю зникають після відміни метформіну.

З боку шкіри та підшкірних тканин.

Дуже рідко: шкірні реакції, що включають еритему, свербіж, кропив'янку.

3 роки. Не застосовувати пізніше дати, вказаної на упаковці.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C. Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 10 таблеток у блістері. По 3, 5, 6 або 12 блістерів у пачці.

За рецептом.

ПАТ «Київмедпрепарат».

Україна, 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 139.