Мематон ІС таблетки вкриті плівковою оболонкою по 20 мг 3 блістера по 10 шт

Фармакодинаміка. в проявах і прогресуванні нейродегенеративної деменції важливу роль відіграє порушення глутаматергіческой нейротрансмиссии, особливо за участю n-метил-d-аспартат (nmda) рецепторів.

Мемантин є потенціалзалежний, середньої афінності неконкурентний антагоніст NMDA-рецепторів. Мемантин модулює ефекти патологічно підвищених рівнів глутамату, які можуть привести до дисфункції нейронів.

Клінічна ефективність і безпеку. За результатами дослідження у пацієнтів з хворобою Альцгеймера від середнього ступеня тяжкості до тяжких форм через 6 міс монотерапії мемантином спостерігався позитивний ефект лікування в порівнянні з плацебо (за шкалами CIBIC-plus, ADCS-ADLsev, SIB).

У пацієнтів з хворобою Альцгеймера легкого та середнього ступеня тяжкості на 24-му тижні дослідження відзначався статистично значимий позитивний ефект лікування мемантином в порівнянні з пацієнтами, які отримували плацебо (за шкалами ADAS-cog, CIBIC-plus). Однак повідомлялося про проспективному дослідженні ефективності монотерапії мемантином за участю пацієнтів з хворобою Альцгеймера легкого та середнього ступеня тяжкості, первинний аналіз даних якого встановив досягнення статистичної значимості в первинній кінцевій точці на 24-му тижні лікування.

Мета-аналіз плацебо-контрольованих досліджень за участю пацієнтів з хворобою Альцгеймера від середнього ступеня тяжкості до тяжких форм (включаючи дані досліджень із застосуванням монотерапії мемантином і досліджень за участю пацієнтів, у яких застосовували підтримуючі дози інгібіторів ацетилхолінестерази) показав статистично значимий позитивний ефект лікування мемантином по відношенню до когнітивному, функціональному і загальним доменів. Результати показали, що у пацієнтів з порушеннями одночасно в трьох доменах мемантін виявляв статистично значимий позитивний ефект щодо попередження погіршення стану; серед учасників дослідження, у яких зазначалося погіршення стану, пацієнтів, які отримували плацебо, було вдвічі більше, ніж пацієнтів, яким застосовували мемантін (21% проти 11%).

Фармакокінетика. Абсорбція. Біодоступність мемантина становить приблизно 100%, час досягнення C _max в плазмі крові (Tmax) - від 3 до 8 годин. Ознак впливу прийому їжі на всмоктування немає.

Розподіл. Добова доза 20 мг викликає стабільну концентрацію мемантину в плазмі крові в межах 70-150 нг / мл (0,5-1 мкмоль) зі значними індивідуальними варіаціями. При застосуванні добових доз від 5 до 30 мг співвідношення концентрації мемантину в цереброспинальной рідини та концентрації в сироватці крові в середньому становить 0,52. Обсяг розподілу становить близько 10 л/кг. Приблизно 45% мемантину зв'язується з білками плазми крові.

Метаболізм. В організмі людини близько 80% мемантину циркулює у вигляді незміненої речовини. Основні метаболіти - N-3,5-діметілглудантан, ізомерна суміш 4- і 6-гідроксімемантіна і 1-нитрозо-3,5-діметіладамантана - не мають NMDA-антагоністичних властивостей. Участь цитохрому Р450 в метаболізмі in vitro не виявлено.

Виведення. У дослідженні при пероральному введенні ¹⁴ C-мемантина в середньому 84% дози елімінувати протягом 20 днів, більше 99% дози виведено нирками.

Мемантин виводиться моноекспоненціально з Т _½ 60-100 ч. У добровольців з нормальною функцією нирок загальний кліренс (Cl _tot) становить 170 мл/хв / 1,73 м ^2, частина загального ниркового кліренсу досягається за рахунок канальцевої секреції.

Ниркова стадія фармакокінетики мемантину включає також канальцеву реабсорбцію, яка, можливо, опосередкована катионной транспортною системою. Швидкість ниркової елімінації мемантину в умовах лужної реакції сечі може знижуватися в 7-9 разів (див. Особливості застосування). Олужнення сечі може відбуватися в результаті значних змін в раціоні харчування, наприклад заміни багатого м'ясними стравами раціону на вегетаріанський, або внаслідок інтенсивного прийому антацидних шлункових засобів.

Лінійність. За даними досліджень за участю добровольців фармакокінетика мемантина має лінійний характер в діапазоні доз 10-40 мг.

Фармакодинамічний / фармакокінетичний зв'язок. При застосуванні мемантину в дозі 20 мг/добу рівень мемантина в цереброспинальной рідини відповідає величині k _i (константа інгібування) мемантина, що становить 0,5 мкмоль в ділянці фронтальної кори головного мозку людини.

Хвороба Альцгеймера від легкого ступеня тяжкості до тяжких форм.

Лікування слід починати та проводити під наглядом лікаря. терапію можна починати тільки за умови наявності опікуна, який буде регулярно контролювати прийом препарату пацієнтом.

Таблетки слід приймати всередину 1 раз на добу в один і той же час щодня. Таблетки можна приймати разом з їжею або незалежно від прийому їжі.

Дорослі. Титрування дози. Максимальна добова доза становить 20 мг. З метою зниження ризику появи негативних реакцій підтримуючу дозу слід досягати шляхом поступового підвищення дози на 5 мг/тиждень протягом перших 3 тижнів за такою схемою:

1-й тиждень (добу 1-7-е): приймати по 5 мг (½ таблетки дозуванням 10 мг) 1 раз на добу протягом 7 днів;

2-й тиждень (добу 8-14-е): приймати по 10 мг (1 таблетка дозуванням 10 мг) 1 раз на добу протягом 7 днів;

3-й тиждень (добу 15-21-е): приймати по 15 мг (1½ таблетки дозуванням 10 мг) 1 раз на добу протягом 7 днів;

починаючи з 4-го тижня: приймати по 20 мг (2 таблетки дозуванням 10 мг або 1 таблетка дозуванням 20 мг) 1 раз на добу.

Підтримуюча доза. Рекомендована підтримуюча доза становить 20 мг/добу.

Тривалість лікування індивідуально визначає лікар, який має досвід діагностики та лікування хвороби Альцгеймера. Слід регулярно оцінювати переносимість і приємним дози мемантину, краще протягом 3 міс після початку лікування. Надалі клінічний ефект мемантину і реакцію пацієнта на лікування слід оцінювати регулярно відповідно до чинних клінічними рекомендаціями. Підтримуючу терапію можна продовжувати, поки терапевтичний ефект залишається сприятливим, а переносимість мемантина пацієнтом - хорошою. Слід розглянути можливість припинення лікування мемантином, якщо зникають ознаки терапевтичного ефекту або погіршується переносимість лікування пацієнтом.

Пацієнти похилого віку. На основі результатів клінічних досліджень рекомендована доза для пацієнтів у віці від 65 років становить 20 мг/добу (2 таблетки дозуванням 10 мг або 1 таблетка дозуванням 20 мг 1 раз на добу), як зазначено вище.

Пацієнти з порушенням функції нирок. Пацієнтам з порушенням функції нирок легкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 50-80 мл/хв) корекція дози препарату не потрібна. Для пацієнтів з порушенням функції нирок середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 30-49 мл/хв) добова доза повинна становити 10 мг. Вона може бути збільшена до 20 мг/добу за стандартною схемою титрування, якщо у пацієнта хороша переносимість препарату протягом 7 днів лікування. Для пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня (кліренс креатиніну 5-29 мл/хв) добова доза повинна становити 10 мг.

Пацієнти з порушенням функції печінки. Пацієнтам з порушенням функції печінки легкого або середнього ступеня тяжкості (класу А і В за шкалою Чайлда - П'ю) корекція дози препарату не потрібна. Застосування мемантину пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки не рекомендується через відсутність даних щодо застосування мемантину в цій групі пацієнтів.

Підвищена чутливість до мемантину або будь-якого з допоміжних компонентів препарату.

Період вагітності та годування груддю.

Дитячий вік (до 18 років).

Під час клінічних плацебо-контрольованих досліджень мемантина за участю пацієнтів з деменцією легкого та середнього ступеня тяжкості загальна частота випадків побічних реакцій у пацієнтів, у яких застосовували мемантін, не відрізнялася від такої у пацієнтів, які отримували плацебо; побічні реакції мали ступінь тяжкості від легкого до середнього.

Наведені нижче побічні реакції, які спостерігалися під час клінічних досліджень і в постмаркетинговий період, за частотою розподілені наступним чином: дуже часто (≥1 / 10), часто (≥1 / 100 і 1/10), нечасто (≥1 / 1000 і 1/100), рідко (≥1 / 10 000 та 1/1000), дуже рідко (1/10 000), частота невідома (неможливо оцінити за наявними даними).

З боку нервової системи: часто - запаморочення, порушення рівноваги; нечасто - порушення ходи; дуже рідко - судомні напади.

Психічні порушення: часто - сонливість; рідко - сплутаність свідомості, галюцинації *; частота невідома - психотичні реакції **.

З боку серцево-судинної системи: часто - АГ; рідко - венозний тромбоз / тромбоемболізм, серцева недостатність.

З боку дихальної системи: часто - задишка.

З боку травної системи: часто - запор; рідко - блювота; частота невідома - панкреатит **.

З боку печінки: іноді - підвищення показників функції печінки; частота невідома - гепатит.

З боку імунної системи: часто - реакції гіперчутливості.

Інфекції та інвазії: нечасто - грибкові захворювання.

Загальні порушення: часто - головний біль; нечасто - підвищена стомлюваність.

* Галюцинації переважно спостерігалися у пацієнтів з важкою формою хвороби Альцгеймера.

** Окремі повідомлення в постмаркетинговий період.

Хвороба Альцгеймера пов'язана з депресією, суїцидальними думками та самогубством. Такі випадки зареєстровані в постмаркетинговий період у пацієнтів, які отримували мемантін.

Мемантин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з епілепсією, епізодами судом в анамнезі або факторами ризику розвитку епілепсії.

Слід уникати одночасного застосування мемантину з такими NMDA-антагоністами, як амантадин, кетамін або декстрометорфан. Ці сполуки впливають на одну і ту ж систему рецепторів, що і мемантин, а тому побічні ефекти (переважно пов'язані з ЦНС) можуть бути більш частими чи більш вираженими (див. Взаємодія з іншими лікарськими).

Деякі фактори, що викликають збільшення рН сечі (див. Фармакологічні властивості), можуть обумовити необхідність ретельного нагляду за пацієнтом. Зазначені фактори включають значні зміни в раціоні харчування, наприклад заміну багатого м'ясними стравами раціону на вегетаріанський, або інтенсивний прийом антацидних шлункових засобів. Крім того, рН сечі може підвищуватися через стан ниркового тубулярного ацидозу (НТА) або важких інфекцій сечовивідних шляхів, викликаних Proteus bacteria.

У більшості клінічних досліджень пацієнти, які недавно перенесли інфаркт міокарда, з декомпенсованою застійною серцевою недостатністю (III-IV ступеня за класифікацією NYHA) або неконтрольованої АГ виключалися з числа учасників. Внаслідок цього наявні лише обмежені відповідні дані, що обумовлює необхідність ретельного спостереження пацієнтів з такими захворюваннями.

Застосування в період вагітності та годування груддю. Період вагітності. Дані про вплив мемантину при застосуванні його в період вагітності відсутні або обмежені. Експериментальні дослідження на тваринах вказують на можливість уповільнення внутрішньоутробного росту при впливі концентрацій мемантину, ідентичних або трохи вище тих, що застосовуються у людини. Потенційний ризик для людини невідомий. Мемантин не слід застосовувати в період вагітності, за винятком випадків, коли це явно необхідно.

Період годування груддю. Невідомо, чи відбувається екскреція мемантину в грудне молоко, але, беручи до уваги липофильность речовини, вона, ймовірно, все-таки відбувається. Препарат не слід застосовувати в період годування груддю.

Фертильність. Дослідження по репродуктивної токсичності не виявили впливу на фертильність тварин жіночої та чоловічої статі.

Діти. Препарат не застосовувати у дітей (у віці до 18 років) через недостатність даних щодо безпеки та ефективності застосування мемантину в цій групі пацієнтів.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Хвороба Альцгеймера від середнього ступеня тяжкості до тяжких форм зазвичай призводить до зниження можливості керувати автомобілем та порушення здатності працювати з механізмами. Крім того, мемантін має незначне або помірне вплив на швидкість реакції людини, тому амбулаторних пацієнтів слід попередити про необхідність дотримання особливої обережності при керуванні автотранспортом або роботі з обладнанням.

Механізм дії передбачає можливе посилення ефектів леводопи, дофаминергических агоністів і антихолінергічних засобів при одночасному застосуванні таких nmda-антагоністів, як мемантін. можливе послаблення ефектів барбітуратів та нейролептичних засобів. одночасне призначення мемантину та спазмолітичних засобів, дантролена або баклофена може модифікувати їх ефекти, може зумовити необхідність корекції доз.

Слід уникати одночасного застосування мемантину і амантадин через ризик фармакотоксичного психозу. Обидва сполуки є хімічно пов'язаними NMDA-антагоністами. Те ж саме може ставитися до кетаміну та декстрометорфану (див. Особливості застосування). Також повідомлялося про можливий ризик комбінованого застосування мемантину і фенітоїну.

Інші лікарські засоби, такі як циметидин, ранітидин, прокаїнамід, хінідин, хінін та нікотин, які транспортуються тієї ж катионной транспортною системою нирок, і амантадин, можливо, також здатні взаємодіяти з мемантином, викликаючи потенційний ризик підвищення рівнів в плазмі крові.

При одночасному застосуванні мемантину з гідрохлортіазидом чи будь-якою комбінацією, що містить гідрохлортіазид, можливе зниження рівня гідрохлортіазиду в сироватці крові.

Були повідомлення про окремі випадки підвищення міжнародного нормалізованого співвідношення (МНС) при застосуванні мемантину у пацієнтів, що приймають варфарин. Хоча причинний зв'язок не встановлений, необхідний ретельний моніторинг протромбінового часу або МНС у пацієнтів, які одночасно приймають оральні антикоагулянти.

В ході фармакокінетичних досліджень серед здорових добровольців істотних ефектів взаємодії мемантина з глібуридом / метформіном, донепезилом або галантамін не встановлено.

Мемантин in vitro не є інгібітором CYP 1A2, 2A6, 2C9, 2D6, 2E1, 3A, флавінсодержащей монооксигенази, епоксідгідролази або сульфатіона.

Дані про передозування мемантина обмежені результатами клінічних досліджень і постмаркетингового досвіду.

Симптоми. Щодо значні передозування (200 мг і 105 мг протягом 3 днів відповідно) були пов'язані з симптомами підвищеної стомлюваності, слабкості та / або діареєю або мали безсимптомний перебіг. У випадках передозування, викликаної прийомом дози 140 мг або невстановленої дози, у пацієнтів відзначалися порушення з боку центральної нервової системи (сплутаність свідомості, млявість, сонливість, запаморочення, збудження, агресія, галюцинації, порушення ходи) і / або порушення з боку шлунково-кишкового тракту (блювота і діарея ).

Повідомлялося, що після прийому 2000мг мемантина всередину у пацієнта розвинулася кома протягом 10 днів, пізніше - диплопія і ажитація. Після симптоматичного лікування і плазмаферезу пацієнт одужав без перманентних ускладнень. В іншому випадку передозування в результаті прийому 400 мг мемантину у пацієнта спостерігалися порушення з боку ЦНС, такі як занепокоєння, психоз, зорові галюцинації, підвищена судомна готовність, сонливість, ступор і втрата свідомості. Після лікування пацієнт також видужав.

Лікування. Лікування симптоматичне, специфічного антидоту не існує. Слід застосувати стандартні клінічні процедури для виведення діючої речовини з організму, наприклад промивання шлунка, прийом активованого вугілля (переривання потенційної шлунково-печінкової рециркуляції), методи підкислення сечі, форсований діурез.

У разі появи симптомів надмірної загальної стимуляції ЦНС симптоматичні терапевтичні заходи слід застосовувати з обережністю.

В оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C.

діюча речовина: memantine;

1 таблетка містить мемантину гідрохлориду 10 мг або 20 мг;

допоміжні речовини: натрію кроскармелоза, целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза), поліетиленгліколь, тальк, титану діоксид (Е 171).

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки круглої форми з двоопуклою поверхнею, вкриті плівковою оболонкою, білого кольору; на одній поверхні таблетки дозуванням 10 мг нанесена риска для поділу.

Засоби, що застосовуються при деменції. Мемантин. Код АТХ N06D X01.

Фармакодинаміка

У проявах симптомів і прогресуванні нейродегенеративної деменції важливу роль відіграє порушення глутаматергічної нейротрансмісії, особливо при участі N-метил-D-аспартат (NMDA)-рецепторів.

Мемантин являє собою потенціалзалежний, середньої афінності неконкурентний антагоніст NMDA-рецепторів. Мемантин модулює ефекти патологічно підвищених рівнів глутамату, які можуть призвести до дисфункції нейронів.

Клінічна ефективність та безпека

За результатами дослідження у пацієнтів з хворобою Альцгеймера від середнього ступеня тяжкості до тяжких форм через 6 місяців монотерапії мемантином спостерігався позитивний ефект лікування порівняно з плацебо (за шкалами CIBIC-plus, ADCS-ADLsev, SIB).

У пацієнтів з хворобою Альцгеймера від легкого до середнього ступеня тяжкості на 24-ому тижні дослідження спостерігався статистично значущий позитивний ефект лікування мемантином порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо (за шкалами ADAS-cog, CIBIC-plus). Однак повідомлялося про проспективне дослідження ефективності монотерапії мемантином з участю пацієнтів з хворобою Альцгеймера від легкого до середнього ступеня тяжкості, первинний аналіз даних якого не виявив досягнення статистичної значущості у первинній кінцевій точці на 24-ому тижні лікування.

Мета-аналіз плацебо-контрольованих досліджень з участю пацієнтів з хворобою Альцгеймера від середнього ступеня тяжкості до тяжких форм (включаючи дані досліджень із застосуванням монотерапії мемантином і досліджень з пацієнтами, яким застосовували підтримуючі дози інгібіторів ацетилхолінестерази) показав статистично значущий позитивний ефект лікування мемантином по відношенню до когнітивного, функціонального та загального доменів. Результати показали, що у пацієнтів з порушеннями одночасно у трьох доменах мемантин проявляв статистично значущий позитивний ефект щодо попередження погіршення стану; серед учасників дослідження, у яких спостерігалося погіршення стану, пацієнтів, які отримували плацебо, було вдвічі більше, ніж пацієнтів, яким застосовували мемантин (21 % проти 11 %).

Фармакокінетика

Абсорбція

Абсолютна біодоступність мемантину становить приблизно 100 %, час досягнення піку концентрації у плазмі крові (Tmax) – від 3 до 8 годин. Ознак впливу прийому їжі на всмоктування немає.

Розподіл

Добова доза 20 мг зумовлює стабільну концентрацію мемантину у плазмі крові у межах від 70 до 150 нг/мл (0,5–1 мкмоль) зі значними індивідуальними варіаціями. При застосуванні добових доз від 5 до 30 мг співвідношення концентрації мемантину у цереброспінальній рідині до концентрації у сироватці крові в середньому становить 0,52. Об’єм розподілу становить близько 10 л/кг. Приблизно 45 % мемантину зв’язується з протеїнами плазми крові.

Метаболізм

В організмі людини близько 80 % мемантину циркулює у вигляді незміненої речовини. Основні метаболіти – N-3,5-диметилглудантан, ізомерна суміш 4- і 6-гідроксимемантину та 1-нітрозо-3,5-диметиладамантану – не мають NMDA-антагоністичних властивостей. Участі цитохрому Р450 у метаболізмі in vitro не виявлено.

Виведення

У дослідженні при пероральному введенні ¹⁴C-мемантину в середньому 84 % дози було еліміновано протягом 20 днів, більше 99 % дози було виведено нирками.

Мемантин елімінується моноекспоненціально з періодом напіввиведення (Т1/2) від 60 до 100 годин. У добровольців з нормальною функцією нирок загальний кліренс (Cltot) становить 170 мл/хв/1,73 м², частина загального ниркового кліренсу досягається за рахунок канальцевої секреції.

Ниркова стадія фармакокінетики мемантину включає також канальцеву реабсорбцію, яка можливо опосередкована катіонною транспортною системою. Швидкість ниркової елімінації мемантину в умовах лужної реакції сечі може знижуватися у 7–9 разів (див. розділ «Особливості застосування»). Олужнення сечі може відбуватися у результаті значних змін у раціоні харчування, наприклад внаслідок заміни багатого м’ясними стравами раціону на вегетаріанський, або внаслідок інтенсивного прийому антацидних шлункових засобів.

Лінійність

За даними досліджень на добровольцях фармакокінетика мемантину має лінійний характер у діапазоні доз 10–40 мг.

Фармакодинамічний/фармакокінетичний зв’язок

При застосуванні мемантину у дозі 20 мг на добу рівень вмісту мемантину у цереброспінальній рідині відповідає величині ki (константа інгібування) мемантину, що становить 0,5 мкмоль у ділянці фронтальної кори головного мозку людини.

Хвороба Альцгеймера від легкого ступеня тяжкості до тяжких форм.

Підвищена чутливість до мемантину або до будь-якого з допоміжних компонентів препарату.

Період вагітності або годування груддю.

Дитячий вік (до 18 років).

Механізм дії передбачає можливе посилення ефектів леводопи, дофамінергічних агоністів та антихолінергічних засобів при одночасному застосуванні таких NMDA-антагоністів як мемантин. Можливе послаблення ефектів барбітуратів та нейролептичних засобів. Сумісне призначення мемантину та спазмолітичних засобів, дантролену або баклофену може модифікувати їх ефекти, що може зумовити необхідність корекції доз.

Слід уникати одночасного застосування мемантину та амантадину через ризик фармакотоксичного психозу. Обидві сполуки є хімічно пов’язаними NMDA-антагоністами. Те ж саме може мати місце для кетаміну і декстрометорфану (див. розділ «Особливості застосування»). Також повідомлялося про можливий ризик комбінованого застосування мемантину та фенітоїну.

Інші лікарські засоби, такі як циметидин, ранітидин, прокаїнамід, хінідин, хінін та нікотин, які транспортуються тією ж катіонною транспортною системою нирок, що й амантадин, можливо, також здатні взаємодіяти з мемантином, зумовлюючи потенційний ризик підвищення рівнів вмісту у плазмі крові.

При сумісному застосуванні мемантину з гідрохлоротіазидом або будь-якою комбінацією, яка містить гідрохлоротіазид, можливе зниження рівня гідрохлоротіазиду у сироватці крові.

Були повідомлення про окремі випадки підвищення міжнародного нормалізованого співвідношення (МНС) при застосуванні мемантину пацієнтам, які приймають варфарин. Хоча причинний зв’язок не встановлений, необхідний ретельний моніторинг протромбінового часу або МНС у пацієнтів, які одночасно приймають пероральні антикоагулянти.

У ході фармакокінетичних досліджень серед здорових добровольців суттєвих ефектів взаємодії мемантину з глібуридом/метформіном, донепезілом або галантаміном не виявили.

Мемантин in vitro не є інгібітором CYP 1A2, 2A6, 2C9, 2D6, 2E1, 3A, флавінвмісної монооксігенази, епоксидгідролази або сульфатіону.

Мемантин слід застосовувати з обережністю пацієнтам з епілепсією, епізодами судом в анамнезі або з факторами ризику розвитку епілепсії.

Слід уникати одночасного застосування мемантину з такими NMDA-антагоністами як амантадин, кетамін або декстрометорфан. Ці сполуки впливають на одну й ту ж саму систему рецепторів, що й мемантин, тому побічні ефекти (переважно пов’язані з центральною нервовою системою) можуть бути більш частими або більш вираженими (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Деякі фактори, що спричиняють збільшення рН сечі (див. розділ «Фармакологічні властивості»), можуть зумовити необхідність ретельного нагляду за пацієнтом. Вказані фактори включають значні зміни у раціоні харчування, наприклад заміну багатого м’ясними стравами раціону на вегетаріанський, або інтенсивний прийом антацидних шлункових засобів. Крім того, рН сечі може підвищуватися через стани ниркового тубулярного ацидозу (НТА) або тяжкі інфекції сечовивідних шляхів, спричинені Proteus bacteria.

У більшості клінічних досліджень пацієнти, які нещодавно перенесли інфаркт міокарда, з декомпенсованою застійною серцевою недостатністю (III-IV ступеня згідно з класифікацією Нью-Йоркської кардіологічної асоціації) або неконтрольованою артеріальною гіпертензією, виключалися з числа учасників. Внаслідок цього наявні лише обмежені відповідні дані, що зумовлює необхідність ретельного нагляду за пацієнтами з такими захворюваннями.

Період вагітності

Дані щодо впливу мемантину при застосуванні його у період вагітності відсутні або обмежені. Експериментальні дослідження на тваринах вказують на можливість уповільнення внутрішньоутробного росту при впливі концентрацій мемантину, ідентичних або дещо більших від тих, що застосовуються людині. Потенційний ризик для людини невідомий. Мемантин не слід застосовувати у період вагітності, за винятком випадків, коли це явно необхідно.

Період годування груддю

Невідомо, чи відбувається екскреція мемантину у грудне молоко, але, беручи до уваги ліпофільність речовини, це, ймовірно, має місце. Препарат не слід застосовувати у період годування груддю.

Фертильність

Дослідження з репродуктивної токсичності не виявили впливу на фертильність тварин жіночої та чоловічої статі.

Хвороба Альцгеймера від середнього ступеня тяжкості до тяжких форм зазвичай зумовлює погіршення можливості керувати автомобілем та порушення здатності працювати з іншими механізмами. Крім того, мемантин має незначний або помірний вплив на швидкість реакції людини, тому амбулаторних пацієнтів слід попередити про необхідність дотримання особливої обережності при керуванні автотранспортом або роботі з обладнанням.

Лікування слід розпочинати та проводити під наглядом лікаря. Терапію можна розпочинати тільки за умови наявності опікуна, який буде регулярно контролювати прийом препарату пацієнтом.

Таблетки слід приймати внутрішньо 1 раз на добу в один і той самий час кожного дня. Таблетки можна приймати разом з їжею або незалежно від прийому їжі.

Дорослі.

Титрування дози

Максимальна добова доза становить 20 мг. З метою зниження ризику появи негативних реакцій підтримуючу дозу слід досягати шляхом поступового збільшення дози на 5 мг на тиждень протягом перших 3 тижнів за такою схемою:

Тиждень 1 (доба 1–7):

приймати по 5 мг (½ таблетки дозуванням 10 мг) 1 раз на добу протягом 7 днів;

Тиждень 2 (доба 8–14):

приймати по 10 мг (1 таблетка дозуванням 10 мг) 1 раз на добу протягом 7 днів;

Тиждень 3 (доба 15–21):

приймати по 15 мг (1½ таблетки дозуванням 10 мг) 1 раз на добу протягом 7 днів;

починаючи з Тижня 4:

приймати по 20 мг (2 таблетки дозуванням 10 мг або 1 таблетка дозуванням 20 мг) 1 раз на добу.

Підтримуюча доза

Рекомендована підтримуюча доза становить 20 мг на добу.

Тривалість лікування індивідуально визначає лікар, який має досвід діагностування та лікування хвороби Альцгеймера. Слід регулярно оцінювати переносимість та дози мемантину, які застосовуються, найкраще протягом 3-х місяців після початку лікування. У подальшому клінічний ефект мемантину і реакцію пацієнта на лікування слід оцінювати регулярно відповідно до діючих клінічних рекомендацій. Підтримуюче лікування можна продовжувати, поки терапевтичний ефект залишається сприятливим, а переносимість мемантину пацієнтом – доброю. Слід розглянути можливість припинення лікування мемантином, якщо зникають ознаки терапевтичного ефекту або погіршується переносимість лікування пацієнтом.

Пацієнти літнього віку.

На основі результатів клінічних досліджень рекомендована доза для пацієнтів віком від 65 років становить 20 мг на добу (2 таблетки дозуванням 10 мг або 1 таблетка дозуванням 20 мг 1 раз на добу), як зазначено вище.

Пацієнти з порушенням функції нирок.

Пацієнтам з порушенням функції нирок легкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 50–80 мл/хв) корекція дози препарату не потрібна. Для пацієнтів з порушенням функції нирок середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 30–49 мл/хв) добова доза препарату повинна становити 10 мг. Дозу препарату можна збільшити до 20 мг на добу за стандартною схемою титрування, якщо у пацієнта добра переносимість препарату протягом 7 днів лікування. Для пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня (кліренс креатиніну 5–29 мл/хв) добова доза препарату повинна становити 10 мг.

Пацієнти з порушенням функції печінки.

Пацієнтам з порушенням функції печінки легкого або середнього ступеня тяжкості (класу А та В за шкалою Чайлда–П’ю) корекція дози препарату не потрібна. Застосування мемантину пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки не рекомендується через відсутність даних щодо застосування мемантину у цій групі пацієнтів.

Діти.

Препарат не застосовувати дітям (віком до 18 років) через недостатність даних щодо безпеки та ефективності застосування мемантину у цій групі пацієнтів.

Дані щодо передозування мемантином обмежені результатами клінічних досліджень і постмаркетингового досвіду.

Симптоми

Відносно значні передозування (200 мг і 105 мг на добу протягом 3 днів відповідно) були пов’язані з симптомами підвищеної втомлюваності, слабкості та/або діареєю або мали безсимптомний перебіг. У випадку передозувань, які були спричинені прийомом дози нижче 140 мг або невстановленої дози, у пацієнтів спостерігалися порушення з боку центральної нервової системи (сплутаність свідомості, в’ялість, сонливість, запаморочення, ажитація, агресія, галюцинації, розлади ходи) та/або порушення з боку шлунково-кишкового тракту (блювання та діарея).

Повідомлялося, що після прийому 2000 мг мемантину внутрішньо у пацієнта розвинулася кома впродовж 10 днів, пізніше – диплопія та ажитація. Після симптоматичного лікування та плазмаферезу пацієнт одужав без перманентних ускладнень. В іншому випадку передозування внаслідок перорального прийому 400 мг мемантину у пацієнта спостерігалися порушення з боку центральної нервової системи, такі як неспокій, психоз, зорові галюцинації, підвищена судомна готовність, сонливість, ступор і втрата свідомості. Після лікування пацієнт також одужав.

Лікування

Лікування симптоматичне, специфічного антидоту не існує. Слід застосувати стандартні клінічні процедури для виведення діючої речовини з організму, наприклад промивання шлунка, прийом активованого вугілля (переривання потенційної кишково-печінкової рециркуляції), методи підкислення сечі, форсований діурез.

У випадку появи симптомів надмірної загальної стимуляції центральної нервової системи симптоматичні лікувальні заходи слід застосовувати з обережністю.

Під час клінічних плацебо-контрольованих досліджень мемантину з участю пацієнтів з деменцією від легкого до середнього ступеня тяжкості загальна частота випадків побічних реакцій у пацієнтів, яким застосовували мемантин, не відрізнялася від такої у пацієнтів, які отримували плацебо; побічні реакції мали ступінь тяжкості від легкого до середнього.

Наведені нижче побічні реакції, що спостерігалися під час клінічних досліджень та у постмаркетинговому періоді, за частотою розподілені таким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 та 

З боку нервової системи: часто – запаморочення, порушення рівноваги, нечасто – порушення ходи, дуже рідко – судомні напади.

Психічні розлади: часто – сонливість, нечасто – сплутаність свідомості, галюцинації^*, частота невідома – психотичні реакції^**.

З боку серцево-судинної системи: часто – артеріальна гіпертензія, нечасто – венозний тромбоз/тромбоемболізм, серцева недостатність.

З боку дихальної системи: часто – задишка.

З боку шлунково-кишкового тракту: часто – запор, нечасто – блювання, частота невідома – панкреатит^**.

З боку гепатобіліарної системи: часто – підвищення показників функції печінки, частота невідома – гепатит.

З боку імунної системи: часто – реакції гіперчутливості.

Інфекції та інвазії: нечасто – грибкові захворювання.

Загальні розлади: часто – головний біль, нечасто – підвищена втомлюваність.

^* Галюцинації переважно спостерігали у пацієнтів з тяжкою формою хвороби Альцгеймера.

^** Окремі повідомлення у постмаркетинговому періоді.

Хвороба Альцгеймера пов’язана з депресією, суїцидальними думками та самогубством. Такі випадки були зареєстровані у постмаркетинговому періоді у пацієнтів, які отримували мемантин.

2 роки.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери у пачці.

За рецептом.

Товариство з додатковою відповідальністю «ІНТЕРХІМ».

Україна, 65025, м. Одеса, 21-й км. Старокиївської дороги, 40-А.