Міорикс капсули пролонгованої дії по 15 мг блістер 14 шт

Фармакодинаміка. ціклобензапрін усуває спазм скелетних м'язів локального походження, не впливаючи на функцію м'язів. не виявлено ефективності Ціклобензапрін при м'язових спазмах, що виникли внаслідок захворювання центральної нервової системи. на моделях тварин ціклобензапрін зменшує або усуває гіперактивність скелетних м'язів. згідно доклінічних досліджень ціклобензапрін не впливає на нервово-м'язовий синапс або безпосередньо на скелетні м'язи. такі дослідження показують, що ціклобензапрін діє на ЦНС переважно на рівні стовбура головного мозку, а не на рівні спинного мозку, хоча додатковий вплив на останній може сприяти загальній здатності Ціклобензапрін викликати релаксацію скелетних м'язів. досвід показує, що результатом дії Ціклобензапрін є зниження тонізуючому соматичної рухової активності внаслідок впливу як на гамма (γ), так і на альфа (α) мотонейрони. фармакологічні доклінічні дослідження продемонстрували схожість між ефектами Ціклобензапрін і структурно родинних трициклічнихантидепресантів, в тому числі антагонізм до резерпіну, потенціювання дії норадреналіну, виражені периферичні та центральні антихолінергічні ефекти, а також седативний ефект. ціклобензапрін призводить до збільшення (від легкого до помірного ступеня) ЧСС у тварин.

Фармакокінетика. Абсорбція. Після застосування однієї дози препарату Міорікс 15 мг або 30 мг здоровими добровольцями (n = 15) показники C _max, AUC _0-168h, AUC _0-∞ збільшувалися приблизно пропорційно дозі від 15 до 30 мг. Час досягнення C _max Ціклобензапрін в плазмі крові (Tmax) становить 7-8 год для обох дозувань препарату.

Дослідження впливу прийому їжі, проведене за участю здорових добровольців (n = 15) із застосуванням однієї дози препарату Міорікс 30 мг, продемонструвало статистично значуще підвищення біодоступності препарату Міорікс 30 мг при прийомі з їжею, порівняно з прийомом натщесерце. Відзначалося збільшення C _max Ціклобензапрін в плазмі крові на 35% і збільшення експозиції (AUC _0-168h, AUC _0-∞) на 20% в присутності їжі. Однак Не було помічено впливу на показник Т _max або рівень залежності середньої концентрації Ціклобензапрін в плазмі крові від часу. Ціклобензапрін вперше визначається в плазмі крові через 1,5 год як при прийомі з їжею, так і натщесерце.

У дослідженні з застосуванням декількох доз препарату Міорікс 30 мг 1 раз на добу протягом 7 днів в групі здорових добровольців (n = 35) спостерігалося 2,5-кратне стійке підвищення рівня Ціклобензапрін в плазмі крові.

Метаболізм і виведення. Ціклобензапрін екстенсивно метаболізується і виділяється з організму нирками, перш за все у вигляді глюкуронідів. Цитохроми Р450 3А4, 1A2 і в меншій мірі 2D6 виступають посередниками в N-деметилювання, одному з окислювальних шляхів метаболізму Ціклобензапрін. Т _½ Ціклобензапрін становить 32 год (діапазон 8-37 год, n = 18); плазмовий кліренс - 0,7 л/хв після застосування однієї дози препарату Міорікс.

Особливі групи пацієнтів. Пацієнти похилого віку. У пацієнтів у віці старше 65 років AUC Ціклобензапрін в плазмі крові збільшувалася на 40%, а період напіврозпаду Ціклобензапрін в плазмі крові продовжувався до 50 год після прийому однієї дози Гаразону в порівнянні з пацієнтами у віці 18-45 років (32 год), хоча не виявлено помітних відмінностей між показниками C _max і Tmax. Фармакокінетичнівластивості Ціклобензапрін після введення декількох доз препарату Міорікс у пацієнтів літнього віку не оцінювалися.

Пацієнти з печінковою недостатністю. У фармакокінетичних дослідженнях Ціклобензапрін негайного вивільнення у 16 пацієнтів з печінковою недостатністю (15 - легкої, 1 - середнього ступеня за шкалою Чайлда - П'ю) значення як AUC, так і C _max були приблизно в 2 рази вище значення в контрольній групі здорових добровольців. Фармакокінетика Ціклобензапрін у осіб з тяжкою печінковою недостатністю невідома.

Усунення м'язового спазму, що супроводжується гострими больовими відчуттями з боку опорно-рухового апарату, на додаток до режиму обмеженою фізичної активності та лікувальної фізкультури. поліпшення проявляється усуненням м'язових спазмів і пов'язаних з ними ознак і симптомів, а саме: болю, підвищеної чутливості та обмеження руху.

Рекомендована доза - 15 мг (1 капсула препарату міорікс 15 мг) 1 раз на добу. деяким пацієнтам потрібно підвищення дози до 30 мг 1 раз на добу (1 капсула препарату міорікс 30 мг або 2 капсули препарату міорікс 15 мг).

Препарат приймають щодня приблизно в один і той же час.

Застосування препарату Міорікс більше 2-3 тижнів не рекомендується.

Пацієнти похилого віку (65 років і старше). Клінічних досліджень застосування препарату Міорікс у цій категорії пацієнтів недостатньо. Застосування препарату Міорікс у пацієнтів похилого віку не рекомендується.

Пацієнти з печінковою недостатністю. Застосування препарату Міорікс не рекомендується пацієнтам з легкої, помірної або тяжким ступенем печінкової недостатності (див. Особливості застосування).

Реакції гіперчутливості до компонентів препарату, включаючи анафілактичні реакції, кропив'янку, набряк обличчя і / або мови, свербіж. в разі підозри на розвиток реакцій гіперчутливості застосування препарату міорікс слід припинити.

Одночасне застосування з інгібіторами МАО або протягом 14 днів після їх відміни. У пацієнтів, які приймали ціклобензапрін (або структурно подібні трициклічніантидепресанти) одночасно з інгібіторами МАО, спостерігалися гіперпіретичний криз, судоми та смерть.

Під час фази відновлення після гострого інфаркту міокарда і при наявності порушень серцевого ритму і провідності, включаючи блокади, або застійної серцевої недостатності.

Гіпертиреоз.

Найбільш поширені побічні реакції в клінічних дослідженнях препарату міорікс. найбільш поширеними побічними реакціями, які були зафіксовані з частотою ≥3%, є сухість у роті, запаморочення, втома, запор, нудота, диспепсія і сонливість.

Додаткові побічні реакції, які відзначалися в клінічних дослідженнях і при постмаркетинговомуу застосуванні. Нижче представлені побічні реакції, які були зафіксовані в клінічних дослідженнях або при постмаркетинговомуу застосуванні Ціклобензапрін пролонгованої дії, Ціклобензапрін негайного вивільнення або трициклічних препаратів. Оскільки про деякі з цих реакцій надходили добровільні повідомлення від популяції невизначеною чисельності, не завжди можна достовірно оцінити їх частоту або встановити причинно-наслідковий зв'язок з впливом застосування препарату на їх виникнення.

У програмі післяреєстраційного нагляду Ціклобензапрін негайного вивільнення частими побічними реакціями є сонливість, сухість у роті та запаморочення, а побічними реакціями, які виникали у 1-3% пацієнтів, - стомлюваність / втома, астенія, нудота, запор, диспепсія, неприємний смак, помутніння зору , головний біль, нервозність і сплутаність свідомості.

Нижче представлені побічні реакції, які були зафіксовані під час постмаркетингового застосування Ціклобензапрін пролонгованої дії або Ціклобензапрін негайного вивільнення, в клінічних дослідженнях Ціклобензапрін негайного вивільнення (з частотою 1%) або під час постмаркетингового застосування інших трициклічних препаратів.

Загальні розлади: непритомність, нездужання, біль у грудях, набряк.

З боку серцево-судинної системи: тахікардія, аритмія, вазодилятація, серцебиття, артеріальна гіпотензія, артеріальна гіпертензія, інфаркт міокарда, блокада серцевої провідності, інсульт.

З боку травної системи: блювота, анорексія, діарея, біль в животі, гастрит, спрага, метеоризм, набряк мови, порушення функцій печінки та рідкісні випадки гепатиту, жовтяниця і холестаз, паралітична кишкова непрохідність, зміна кольору язика, стоматит, набряк привушної слинної залози .

З боку ендокринної системи: синдром неадекватної секреції АДГ.

З боку крові та лімфатичної системи: пурпура, пригнічення функції кісткового мозку, лейкопенія, еозинофілія, тромбоцитопенія.

Реакції гіперчутливості: анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк, свербіж, набряк обличчя, кропив'янка, висип.

Метаболічні, аліментарні та імунні розлади: підвищення або зниження рівня глюкози в крові, збільшення або зменшення маси тіла.

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: місцева слабкість м'язів, міалгія.

З боку нервової системи та психіки: судомні напади, атаксія, вертиго, дизартрія, тремор, АГ, судоми, посмикування м'язів, дезорієнтація, безсоння, пригнічений настрій, незвичайні відчуття, тривожність, ажитація, психоз, аномальні думки та мрії, галюцинації, хвилювання, парестезії, диплопія, серотоніновий синдром, злоякісний нейролептичний синдром, зниження або підвищення лібідо, порушення ходи, марення, агресивна поведінка, параноя, периферична нейропатія, параліч Белла, зміни на ЕЕГ, екстрапірамідні симптоми.

З боку дихальної системи: задишка.

З боку шкіри та підшкірних тканин: посилене потовиділення, фотосенсибілізація, алопеція.

З боку органів чуття: агевзія, шум у вухах.

З боку нирок і сечовивідних шляхів: підвищення і / або зниження частоти сечовипускання, порушення сечовипускання, дилатація сечовивідних шляхів, імпотенція, набряк яєчок, гінекомастія, збільшення грудей, галакторея.

Обмеження застосування. препарат міорікс слід застосовувати тільки протягом короткого періоду (до 2-3 тижнів), оскільки достатніх доказів ефективності при застосуванні препарату протягом більш тривалого часу немає, і тому м'язовий спазм, асоційований з гострими больовими відчуттями з боку опорно-рухового апарату, в основному нетривалий, а специфічна терапія протягом тривалого періоду рідко є виправданою.

Не виявлено ефективності застосування препарату Міорікс для лікування м'язової спастичності, пов'язаної із захворюваннями головного або спинного мозку, або з дитячим церебральним паралічем.

Серотоніновий синдром. Розвиток потенційно небезпечного для життя серотонінового синдрому було зареєстровано при застосуванні Ціклобензапрін в комбінації з іншими препаратами, такими як селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну і норадреналіну, трициклічні антидепресанти, трамадол, бупропіон, меперидин, верапаміл або інгібітори МАО. Одночасне застосування препарату Міорікс з інгібіторами МАО протипоказано (див. Побічна дія). Симптоми серотонінового синдрому можуть включати зміни психічного стану (наприклад сплутаність свідомості, ажитація, галюцинації), порушення з боку вегетативної нервової системи (такі як підвищене потовиділення, тахікардія, лабільність артеріального тиску, гіпертермія), нервово-м'язові порушення (зокрема тремор, атаксія, гіперрефлексія , клонус, ригідність м'язів) і / або шлунково-кишкові симптоми (наприклад нудота, блювота, діарея). Якщо розвиваються зазначені вище реакції, необхідно негайно припинити прийом препарату Міорікс і будь-яких супутніх серотонінергічних агентів і почати симптоматичне лікування. Якщо одночасне лікування препаратом Міорікс і іншими серотонінергічними препаратами клінічно виправдане, рекомендується ретельне спостереження за станом пацієнта, особливо на початку лікування або при підвищенні дози.

Ефекти, подібні виникають при застосуванні трициклічних антидепресантів. Ціклобензапрін структурно подібний до трициклічних антидепресантів, наприклад амітріптіліну і іміпраміну. У разі застосування трициклічнихантидепресантів повідомлялося про випадки виникнення аритмії, синусової тахікардії, збільшення часу проведення збудження в серці, що ведуть до розвитку інфаркту міокарда та інсульту (див. Побічна дія). Препарат Міорікс може посилювати дію алкоголю, барбітуратів та інших препаратів, що пригнічують ЦНС.

Деякі з найбільш серйозних реакцій з боку ЦНС, які відзначалися при застосуванні трициклічних антидепресантів, були відзначені в короткострокових дослідженнях при застосуванні Ціклобензапрін при інших показаннях, крім м'язового спазму, пов'язаного з гострими порушеннями з боку опорно-рухового апарату, і в основному в дозах, кілька вищі за ті, які рекомендовані для усунення спазму скелетних м'язів. При виникненні клінічно значущих симптомів з боку ЦНС застосування препарату Міорікс слід припинити.

Пацієнти похилого віку. Застосування препарату Міорікс у пацієнтів похилого віку не рекомендується через підвищення рівня Ціклобензапрін в плазмі крові на 40% і збільшення Т _½ на 56% в порівнянні з відповідними показниками у пацієнтів молодого віку.

Пацієнти з печінковою недостатністю. Застосування препарату Міорікс не рекомендується пацієнтам з легкої, помірної або тяжким ступенем печінкової недостатності через підвищення в 2 рази рівня Ціклобензапрін в плазмі крові у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого ступеня в порівнянні з таким у здорових добровольців після застосування Ціклобензапрін в формі негайного вивільнення і через обмеження діапазону дозування препарату.

Атропіноподобное дію. Через наявність атропіноподібний дії препарат Міорікс слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із затримкою сечовипускання в анамнезі, глаукому, підвищеним внутрішньоочним тиском і пацієнтам, які приймають антихолінергічні препарати.

Залежність. Фармакологічна схожість трициклічних препаратів обумовлює виникнення певних симптомів відміни після застосування препарату Міорікс, навіть якщо про них не повідомляється. Раптова відміна препарату після тривалого застосування може інколи викликати нудоту, головний біль і нездужання. Ці симптоми не свідчать про розвиток залежності.

Застосування в період вагітності та годування груддю. Вагітність. Адекватні та добре контрольовані дослідження препарату Міорікс за участю вагітних не проводилися. Міорікс можна застосовувати в період вагітності лише у разі крайньої необхідності.

Годування грудьми. Немає даних про екскрецію препарату в грудне молоко. Оскільки ціклобензапрін близький до трициклічних антидепресантів, багато з яких, як відомо, виводяться в грудне молоко, слід з обережністю призначати препарат Міорікс в період годування груддю.

Діти. Клінічні дані про ефективність та безпеку застосування препарату у дітей відсутні, тому Міорікс не рекомендується застосовувати в педіатричній практиці.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Необхідно брати до уваги можливий розвиток побічних реакцій (див. Побічна дія).

Завдяки своїй структурній схожості з трициклічнимиантидепресантами препарат міорікс може обумовлювати небезпечні для життя взаємодії з інгібіторами мао (див. Протипоказання), посилювати дію алкоголю, барбітуратів та інших препаратів, що пригнічують ЦНС, підвищувати ризик виникнення судомних нападів у пацієнтів, які застосовують трамадол, або блокувати антигіпертензивну дію гуанетидину та аналогічно діючих сполук.

У постмаркетинговий період застосування препарату повідомлялося про випадки серотонінового синдрому при комбінованому прийомі Ціклобензапрін з іншими препаратами, такими як селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну і норадреналіну, трициклічні антидепресанти, трамадол, бупропіон, меперидин, верапаміл або інгібітори МАО.

Симптоми. найбільш поширеними симптомами передозування Ціклобензапрін є сонливість і тахікардія. до менш частих проявів відносяться тремор, збудження, кома, атаксія, аг, невиразна мова, сплутаність свідомості, запаморочення, нудота, блювота і галюцинації. до рідкісних, але потенційно критичним проявам передозування відносяться зупинка серця, біль у грудях, аритмія, тяжка артеріальна гіпотензія, судоми та злоякісний нейролептичний синдром. порушення на ЕКГ, особливо зміни висоти або ширини комплексу qrs, є клінічно значущими показниками передозування Ціклобензапрін. інші потенційні наслідки передозування включають будь-які з ознак, зазначених в розділі побічні ефекти.

При навмисної передозуванні Ціклобензапрін частим є його застосування в поєднанні з декількома лікарськими засобами, а також з алкоголем. Після передозування Ціклобензапрін симптоми отруєння можуть розвиватися швидко, тому як можна швидше необхідний моніторинг стану пацієнта в умовах стаціонару. Передозування препарату Міорікс рідко може призводити до летального результату.

Лікування. Загальна. Для попередження виникнення рідкісних, але потенційно критичних проявів, описаних вище, необхідно провести ЕКГ і негайно розпочати моніторинг серцевої діяльності. Слід також захистити дихальні шляхи пацієнта, забезпечити в / в доступ і почати деконтамінацію шлунка. Також необхідно спостереження для виявлення ознак пригнічення ЦНС або дихання, гіпотонії, серцевої аритмії і / або блокади серцевої провідності, судом. Якщо в будь-який час протягом цього періоду виникнуть ознаки отруєння, потрібно розширене спостереження. Моніторинг рівня препарату в крові не повинен впливати на ведення пацієнта. Діаліз, ймовірно, неефективний через низьку концентрації препарату в плазмі крові.

Деконтамінації шлунково-кишкового тракту. Всім пацієнтам, у яких підозрюється передозування препарату Міорікс, необхідно проводити деконтамінацію ШКТ. Вона повинна включати промивання шлунка великими об'ємами рідини з подальшим застосуванням активованого вугілля. Якщо свідомість сплутана, слід забезпечити прохідність дихальних шляхів до промивання шлунка, викликання блювання протипоказане.

Серцево-судинна система. Максимальна тривалість QRS в стандартних відведеннях 0,10 с може бути кращим індикатором тяжкості передозування. Подщелачивание сироватки крові до рівня pH 7,45-7,55 шляхом в / в введення бікарбонату натрію і гіпервентиляції (в разі необхідності) слід проводити у пацієнтів з аритмією і / або розширенням комплексу QRS. Рівень рН 7,60 або рCО ₂ 20 мм рт. ст. небажаний. Аритмії, які не реагують на терапію бикарбонатом натрію / гіпервентиляцію, можуть відповідати на лікування лідокаїном, бретиліум або фенітоїном. Антиаритмічні препарати класу 1A та 1C (наприклад хінідин, дизопірамід і прокаїнамід) зазвичай протипоказані.

ЦНС. Пацієнтам з депресією ЦНС рекомендується рання інтубація через можливість різкого погіршення стану. Судоми слід контролювати за допомогою бензодіазепінів або в разі неефективності останніх за допомогою інших протисудомних препаратів (наприклад фенобарбіталу, фенітоїну). Фізостигмін не рекомендується, за винятком лікування симптомів, що загрожують життю і несприйнятливих до інших методів лікування, і тільки за умови стаціонарного лікування.

Психіатричне спостереження. Оскільки передозування часто є навмисною, на етапі відновлення пацієнти можуть повторювати спроби самогубства за допомогою інших засобів. Для таких пацієнтів може бути доцільною консультація психіатра.

Лікування передозування у дітей. Принципи ведення передозування у дітей і дорослих схожі.

При температурі не вище 25 °C.

UA / MRX / 1018/0026

діюча речовина: cyclobenzaprine hydrochloride;

1 капсула містить 15 мг або 30 мг циклобензаприну гідрохлориду;

допоміжні речовини: цукор сферичний, оpadry clear YS-1-7006, етилцелюлоза, діетилфталат;

оболонка капсул по 15 мг: заліза оксид червоний (Е 172), заліза оксид жовтий (Е 172), титану діоксид (Е 171), желатин, чорнило блакитне TekPrint^TM SB-6018;

оболонка капсул по 30 мг: ФДС блакитний 2, ФДС блакитний 1, ФДС червоний 40, ФДС жовтий 6, титану діоксид (Е 171), желатин, чорнило біле Opacode® S-1-7085.

Капсули пролонгованої дії тверді.

Основні фізико-хімічні властивості:

капсули по 15 мг: непрозорі, тверді желатинові капсули оранжево-коричневого кольору, з написом «1002-15» на корпусі та написом «EUR» на кришечці. Вміст капсул – сферичні гранули від білого до жовтого кольору;

капсули по 30 мг: непрозорі, тверді желатинові капсули на корпусі темно-синього кольору з написом «1002-30» та на кришечці червоного кольору з написом «EUR». Вміст капсул – сферичні гранули від білого до жовтого кольору.

Міорелаксанти. Інші міорелаксанти центральної дії.

Код АТХ M03B X08.

Фармакодинаміка

Циклобензаприн знімає спазм скелетних м’язів локального походження, не впливаючи на функцію м’язів. Не було виявлено ефективності циклобензаприну при м’язових спазмах, що виникли внаслідок захворювання центральної нервової системи (ЦНС). На моделях тварин циклобензаприн зменшує або усуває гіперактивність скелетних м’язів. Згідно з доклінічними дослідженнями циклобензаприн не впливає на нервово-м’язовий синапс або безпосередньо на скелетні м’язи. Такі дослідження показують, що циклобензаприн діє на центральну нервову систему переважно на рівні стовбура головного мозку, а не на рівні спинного мозку, хоча додатковий вплив на останній може сприяти загальній здатності циклобензаприну викликати релаксацію скелетних м’язів. Досвід показує, що результатом дії циклобензаприну є зменшення тонізуючої соматичної моторної активності внаслідок впливу як на гамма- (γ), так і на альфа- (α) мотонейрони. Фармакологічні доклінічні дослідження продемонстрували схожість між ефектами циклобензаприну й структурно споріднених трициклічних антидепресантів, в тому числі антагонізм до резерпіну, потенціювання дії норадреналіну, сильні периферійні та центральні антихолінергічні ефекти, а також седативний ефект. Циклобензаприн спричиняє збільшення (від слабкого до помірного ступеня) частоти серцевих скорочень у тварин.

Фармакокінетика

Абсорбція. Після застосування однієї дози лікарського засобу Міорикс^® 15 мг або 30 мг у здорових добровольців (n = 15) показники Cmax, AUC0-168h, AUC0-∞ збільшувалися приблизно пропорційно дозі від 15 до 30 мг. Час досягнення максимальної концентрації циклобензаприну в плазмі крові (Tmax) становить 7 – 8 годин для обох дозувань препарату.

Дослідження впливу прийому їжі, проведене за участю здорових добровольців (n = 15) із застосуванням однієї дози препарату Міорикс^® 30 мг, продемонструвало статистично значуще збільшення біодоступності препарату Міорикс^® 30 мг при прийомі з їжею порівняно з прийомом натще. Відзначалося збільшення піка концентрації циклобензаприну в плазмі на 35 % (Cmax) і збільшення експозиції (AUC0-168h, AUC0-∞) на 20 % у присутності їжі. Проте не було відзначено жодного впливу на показник Тmax або на рівень залежності середньої концентрації циклобензаприну в плазмі крові від часу. Циклобензаприн уперше виявляється в плазмі крові через 1,5 години як при прийомі з їжею, так і натще.

У дослідженні із застосуванням декількох доз препарату Міорикс^® 30 мг один раз на день протягом 7 днів у групі здорових добровольців (n = 35) спостерігалося 2,5-кратне стійке підвищення рівня циклобензаприну в плазмі крові.

Метаболізм та виведення. Циклобензаприн екстенсивно метаболізується та виводиться з організму нирками, насамперед у вигляді глюкуронідів. Цитохроми Р450 3А4, 1A2 і меншою мірою 2D6 виступають посередниками у N-деметилюванні, одному з окислювальних шляхів метаболізму циклобензаприну. Період напіввиведення циклобензаприну становить 32 години (діапазон 8 – 37 годин, n = 18); плазмовий кліренс – 0,7 л/хв після застосування однієї дози препарату Міорикс^®.

Особливі групи пацієнтів.

Пацієнти літнього віку. У пацієнтів віком понад 65 років AUC циклобензаприну в плазмі крові збільшувалась на 40 %, а період напіврозпаду циклобензаприну в плазмі крові подовжувався до 50 годин після прийому однієї дози препарату порівняно з пацієнтами віком від 18 до 45 років (32 години), хоча не було виявлено ніяких помітних відмінностей між показниками Cmax та Tmax. Фармакокінетичні властивості циклобензаприну після введення декількох доз препарату Міорикс^® у пацієнтів літнього віку не оцінювались.

Пацієнти з печінковою недостатністю. У фармакокінетичному дослідженні циклобензаприну негайного вивільнення у 16 осіб з печінковою недостатністю (15 – легкого, 1 – середнього ступеня за шкалою Чайлда – П’ю) значення як AUC, так і Cmax були приблизно в два рази вищими за значення, що спостерігалися в контрольній групі здорових добровольців. Фармакокінетика циклобензаприну у осіб з тяжкою печінковою недостатністю невідома.

Усунення м’язового спазму, що супроводжується гострими больовими відчуттями з боку опорно-рухового апарату, як доповнення до режиму обмеженої фізичної активності та лікувальної фізкультури. Поліпшення проявляється усуненням м’язових спазмів та пов’язаних з ними ознак і симптомів, а саме: болю, підвищеної чутливості та обмеження руху.

- Реакції гіперчутливості до будь-якого компонента препарату, включаючи анафілактичні реакції, кропив’янку, набряк обличчя та/або язика, свербіж. У разі підозри на розвиток реакцій гіперчутливості застосування препарату Міорикс^® слід припинити.

- Одночасне застосування з інгібіторами моноаміноксидази (МАО) або протягом 14 днів після їх відміни. У пацієнтів, які отримували циклобензаприн (або структурно подібні трициклічні антидепресанти) одночасно з інгібіторами МАО, спостерігалися гіперпіретичні кризи, судоми і смерть.

- Під час фази відновлення після гострого інфаркту міокарда та за наявності порушень серцевого ритму та провідності, включаючи блокади, або застійної серцевої недостатності.

- Гіпертиреоз.

Маючи структурну схожість з трициклічними антидепресантами, лікарський засіб Міорикс^® може вступати у небезпечні для життя взаємодії з інгібіторами МАО (див. розділ «Протипоказання»), може посилювати дію алкоголю, барбітуратів та інших препаратів, що пригнічують ЦНС, може підвищувати ризик виникнення судомних нападів у пацієнтів, які застосовують трамадол, або може блокувати антигіпертензивну дію гуанетидину і аналогічних сполук.

У постмаркетинговий період застосування препарату повідомлялося про випадки серотонінового синдрому при комбінованому прийомі циклобензаприну з іншими препаратами, такими як селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (СІЗЗСН), трициклічні антидепресанти (ТЦА), трамадол, бупропіон, меперидин, верапаміл або інгібітори МАО.

Обмеження застосування.

- Препарат Міорикс^® слід застосовувати лише протягом короткого терміну (до 2 – 3 тижнів), оскільки достатніх доказів ефективності при застосуванні препарату протягом більш тривалого часу немає і тому що м’язовий спазм, асоційований з гострими больовими відчуттями з боку опорно-рухового апарату, здебільшого нетривалий, а специфічна терапія протягом довшого періоду рідко є виправданою.

- Не було виявлено ефективності застосування препарату Міорикс^® для лікування м’язової спастичності, пов’язаної із захворюваннями головного чи спинного мозку або із дитячим церебральним паралічем.

Серотоніновий синдром. Розвиток потенційно небезпечного для життя серотонінового синдрому був зареєстрований при застосуванні циклобензаприну в комбінації з іншими препаратами, такими як СІЗЗС, СІЗЗСН, ТЦА, трамадол, бупропіон, меперидин, верапаміл або інгібітори МАО. Одночасне застосування препарату Міорикс^® з інгібіторами МАО протипоказане (див. розділ «Протипоказання»). Симптоми серотонінового синдрому можуть включати зміни психічного стану (наприклад, сплутаність свідомості, ажитацію, галюцинації), порушення з боку вегетативної нервової системи (такі як, підвищене потовиділення, тахікардію, лабільність артеріального тиску, гіпертермію), нервово-м'язові порушення (зокрема, тремор, атаксію, гіперрефлексію, клонус, ригідність м’язів) та/або шлунково-кишкові симптоми (наприклад, нудоту, блювання, діарею). Якщо спостерігаються зазначені вище реакції, необхідно негайно припинити прийом препарату Міорикс^® та будь-яких супутніх серотонінергічних агентів і розпочати симптоматичне лікування. Якщо одночасне лікування препаратом Міорикс^® та іншими серотонінергічними препаратами клінічно виправдане, рекомендується ретельне спостереження за станом пацієнта, особливо на початку лікування або при збільшенні дози.

Ефекти, подібні тим, що виникають при застосуванні трициклічних антидепресантів. Циклобензаприн структурно подібний до трициклічних антидепресантів, наприклад, до амітриптиліну та іміпраміну. У разі застосування трициклічних антидепресантів повідомлялося про випадки виникнення аритмії, синусової тахікардії, збільшення часу проведення збудження в серці, що ведуть до розвитку інфаркту міокарда та інсульту (див. розділ «Протипоказання»). Препарат Міорикс^® може посилювати дію алкоголю, барбітуратів та інших препаратів, що пригнічують ЦНС.

Деякі з більш серйозних реакцій з боку ЦНС, що відмічались при застосуванні трициклічних антидепресантів, були відзначені в короткострокових дослідженнях при застосуванні циклобензаприну при інших показаннях, окрім м’язового спазму, пов’язаного з гострими порушеннями з боку опорно-рухового апарату, і здебільшого в дозах, дещо більших, аніж ті, що рекомендовані для усунення спазму скелетних м’язів. При виникненні клінічно значущих симптомів з боку ЦНС застосування препарату Міорикс^® слід припинити.

Пацієнти літнього віку. Застосування препарату Міорикс^® пацієнтам літнього віку не рекомендується через збільшення рівня циклобензаприну в плазмі крові на 40% і збільшення періоду напіввиведення з плазми на 56 % порівняно з відповідними показниками у пацієнтів молодшого віку.

Пацієнти з печінковою недостатністю. Застосування препарату Міорикс^® не рекомендується пацієнтам з легким, помірним або тяжким ступенем печінкової недостатності через підвищення в 2 рази рівня циклобензаприну в плазмі крові у пацієнтів з порушенням функцій печінки легкого ступеня порівняно з таким у здорових добровольців після застосування циклобензаприну у формі негайного вивільнення і через обмеження гнучкості дозування препарату.

Атропіноподібна дія. Через наявність атропіноподібної дії препарат Міорикс^® слід застосовувати з обережністю пацієнтам із затримкою сечовипускання в анамнезі, закритокутовою глаукомою, підвищеним внутрішньоочним тиском та пацієнтам, які приймають антихолінергічні препарати.

Залежність. Фармакологічна схожість трициклічних препаратів зумовлює виникнення певних симптомів відміни після застосування препарату Міорикс^®, навіть якщо про них не повідомляється. Раптова відміна препарату після тривалого застосування може іноді викликати нудоту, головний біль та нездужання. Ці симптоми не свідчать про розвиток залежності.

Вагітність

Наявні дані з повідомлень про випадки застосування циклобензаприну під час вагітності не визначають пов'язаного з застосуванням препарату ризику виникнення важких вроджених вад розвитку, викидня або несприятливих наслідків для матері або плоду.

У щурів відмічалося зниження маси тіла щуренят та їх виживання при застосуванні

≥10 мг/кг/добу доз циклобензаприну (що відповідає приблизно у ≥3 рази збільшеній максимальній рекомендованій добовій дозі для людини (MRHD) 30 мг/добу) при пероральному застосуванні під час вагітності та лактації.

Приблизний ризик виникнення важких вроджених вад розвитку та викидня для зазначеної популяції невідомий. Всі вагітності мають фоновий ризик виникнення вроджених вад розвитку, викиднів або інших несприятливих наслідків.

Дані досліджень на тваринах

Повідомлень про побічні ембріофетальні ефекти після перорального прийому

циклобензаприну мишами та кроликами під час органогенезу у дозах

20 мг/кг/добу (відповідно в 3 та 15 разів більше максимальної рекомендованої добової дози для людини (MRHD) в перерахуванні на мг/м²) не було. Токсичність для самки, що характеризувалася зниженням маси тіла, спостерігалась тільки у мишей при найвищій випробуваній дозі 20 мг/кг/добу.

Зменшення маси тіла та виживання щуренят було зареєстровано у пренатальному та постнатальному дослідженні, коли вагітних щуриць протягом вагітності та лактації лікували циклобензаприном перорально у дозах 10 та 20 мг/кг /добу (відповідно в 3 та 6 разів більше максимальної рекомендованої добової дози для людини (MRHD) в перерахуванні на мг/м²). Токсичність для самки, що характеризувалася зниженням маси тіла, спостерігалась тільки при найвищій випробуваній дозі 20 мг/кг/добу.

Годування груддю

Даних щодо наявності циклобензаприну в молоці людини чи тварини, впливу на немовля під час грудного вигодовування або впливу на секрецію молока матір’ю – не має. Слід враховувати корисність грудного вигодовування для здоров'я та розвитку немовляти та клінічну потребу матері в циклобензаприні, а також потенційно можливі несприятливі події у дитини, яка годується груддю, що можуть розвинутися від циклобензаприну або від основного стану матері.

З обережністю застосовувати пацієнтам при керуванні автотранспортом або іншими механізмами поки не буде обґрунтовано, що лікування не має негативно впливу на можливість займатися такою діяльністю.

Рекомендована доза для дорослих – 15 мг (1 капсула препарату Міорикс^® 15 мг) 1 раз на добу. Деякі пацієнти потребують збільшення дози до 30 мг 1 раз на добу (1 капсула препарату Міорикс^® 30 мг або 2 капсули препарату Міорикс^® 15 мг).

Препарат приймають щодня приблизно в один і той самий час.

Застосування препарату Міорикс^® більше 2-3 тижнів не рекомендується.

Пацієнти літнього віку (65 років і старші). Клінічних досліджень застосування препарату Міорикс^® цій категорії пацієнтів недостатньо. Застосування препарату Міорикс^® у пацієнтів літнього віку не рекомендується.

Пацієнти з печінковою недостатністю. Застосування препарату Міорикс^® не рекомендується пацієнтам з легким, помірним або тяжким ступенем печінкової недостатності (див. розділ «Особливості застосування»).

Діти. Клінічні дані щодо ефективності і безпеки застосування препарату для лікування дітей відсутні, тому Міорикс^® не рекомендується застосовувати в педіатричній практиці.

Симптоми.

У рідких випадках від передозування може наступити смерть. Прийом одночасно декількох препаратів (включаючи алкоголь) є поширеним явищем при навмисному передозуванні циклобензаприном.

Оскільки підходи до лікування передозування є складними та можуть змінюватись, рекомендовано лікарю проконсультуватись з токсикологом для отримання актуальної інформації з терапії.

Ознаки та симптоми токсичності можуть швидко розвиватися після передозування циклобензаприну; отже, необхідно якомога швидше госпіталізувати пацієнта для спостереження у медичному закладі.

Найбільш поширеними симптомами передозування циклобензаприном є сонливість і тахікардія. До менш частих проявів належать тремор, збудження, кома, атаксія, артеріальна гіпертензія, невиразне мовлення, сплутаність свідомості, запаморочення, нудота, блювання та галюцинації. До рідкісних, але потенційно критичних проявів передозування належать: зупинка серця, біль у грудях, серцева аритмія, тяжка артеріальна гіпотензія, судоми і злоякісний нейролептичний синдром. Порушення на ЕКГ, особливо зміни висоти або ширини комплексу QRS, є клінічно значущими показниками передозування циклобензаприном. Інші потенційні наслідки передозування включають будь-які з ознак, зазначених у розділі «Побічні реакції».

При навмисному передозуванні циклобензаприном частим є його застосування в поєднанні з декількома лікарськими засобами, а також з алкоголем. Після передозування циклобензаприном симптоми отруєння можуть розвиватися швидко, тому якомога швидше потрібний моніторинг стану пацієнта в умовах стаціонару. Передозування лікарського засобу Міорикс^® рідко може призводити до летального наслідку.

Лікування.

Загальне. Для попередження виникнення рідкісних, проте потенційно критичних проявів, описаних вище, необхідно зробити ЕКГ і негайно розпочати моніторинг серцевої діяльності. Потрібно також захистити дихальні шляхи пацієнта, забезпечити внутрішньовенний доступ та розпочати деконтамінацію шлунка. Також необхідне спостереження для виявлення ознак пригнічення ЦНС або дихання, гіпотонії, серцевої аритмії та/або блокування серцевої провідності, судом. Якщо в будь-який час протягом цього періоду виникнуть ознаки отруєння, буде потрібне розширене спостереження. Моніторинг рівня препарату у крові не повинен впливати на ведення пацієнта. Діаліз, імовірно, неефективний через низьку концентрацію препарату в плазмі крові.

Деконтамінація шлунково-кишкового тракту. Усім пацієнтам, у яких підозрюється передозування препаратом Міорикс^®, необхідно проводити деконтамінацію шлунково-кишкового тракту. Вона повинна включати промивання шлунка великими об’ємами рідини з подальшим застосуванням активованого вугілля. Якщо свідомість затьмарена, потрібно забезпечити прохідність дихальних шляхів до промивання шлунка, викликання блювання протипоказане.

Серцево-судинна система. Максимальна тривалість QRS у стандартних відведеннях 0,10 секунди може бути найкращим індикатором тяжкості передозування. Підлужування сироватки крові до рівня pH 7,45 – 7,55 шляхом внутрішньовенного введення бікарбонату натрію і гіпервентиляції (у разі потреби) потрібно проводити у пацієнтів з аритмією та/або розширенням комплексу QRS. Рівень pН > 7,60 або рCО2

ЦНС. Пацієнтам з депресією ЦНС рекомендується рання інтубація через можливість різкого погіршення стану. Судоми потрібно контролювати за допомогою бензодіазепінів або у разі неефективності останніх за допомогою інших протисудомних препаратів (наприклад, фенобарбіталу, фенітоїну). Фізостигмін не рекомендований, за винятком лікування симптомів, які загрожують життю та є несприйнятливими до інших методів лікування, і лише за умови стаціонарного лікування.

Психіатричне спостереження. Оскільки передозування часто є навмисним, на етапі відновлення пацієнти можуть повторювати спроби самогубства за допомогою інших засобів. Для таких пацієнтів може бути доцільною консультація психіатра.

Лікування передозування у дітей. Принципи ведення передозування у дітей та дорослих схожі. Лікарю рекомендовано звернутися до токсиколога для спеціалізованого педіатричного лікування.

Наступні побічні реакції були зареєстровані у клінічних дослідженнях або постреєстраційному застосуванні препарату, циклобензаприну негайної дії або трициклічних препаратів. Інформація щодо деяких реакцій повідомлялася добровільно з невизначених розмірів популяції, тому не завжди можливо достовірно оцінити їх частоту або встановити причинно-наслідковий зв’язок впливу лікарського засобу.

У програмі постреєстраційного спостереження циклобензаприну негайного вивільнення найчастішими побічними реакціями є: сонливість, сухість у роті і запаморочення, а побічними реакціями, що виникали в 1 – 3 % пацієнтів, є: втомлюваність/втома, астенія, нудота, запор, диспепсія, неприємний смак, помутніння зору, головний біль, нервозність і сплутаність свідомості.

Нижче представлені побічні реакції, що були зафіксовані під час постмаркетингового застосування циклобензаприну пролонгованої дії або циклобензаприну негайного вивільнення, у клінічних дослідженнях циклобензаприну негайного вивільнення (з частотою

Загальні розлади: непритомність, нездужання, біль у грудях, набряк.

З боку серцево-судинної системи: тахікардія, аритмія, вазодилатація, серцебиття, артеріальна гіпотензія, артеріальна гіпертензія, інфаркт міокарда, блокада серцевої провідності, інсульт.

З боку травної системи: блювання, анорексія, діарея, біль у животі, гастрит, спрага, метеоризм, набряк язика, порушення функцій печінки і рідкісні випадки гепатиту, жовтяниця та холестаз, паралітична кишкова непрохідність, зміна кольору язика, стоматит, набряк привушної слинної залози.

З боку ендокринної системи: синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (АДГ).

З боку крові та лімфатичної системи: пурпура, пригнічення функцій кісткового мозку, лейкопенія, еозинофілія, тромбоцитопенія.

Реакції гіперчутливості: анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк, свербіж, набряк обличчя, кропив’янка, висипання.

Метаболічні, аліментарні та імунні розлади: підвищення або зниження рівня цукру в крові, збільшення або втрата маси тіла.

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини: місцева слабкість м’язів, міалгія.

З боку нервової системи та психіки: судомні напади, атаксія, вертиго, дизартрія, тремор, артеріальна гіпертензія, судоми, посмикування м’язів, дезорієнтація, безсоння, пригнічений настрій, незвичайні відчуття, тривожність, ажитація, психоз, аномальні думки та сновидіння, галюцинації, збудженість, парестезія, диплопія, серотоніновий синдром, злоякісний нейролептичний синдром, зниження або підвищення лібідо, порушення ходи, марення, агресивна поведінка, параноя, периферична нейропатія, параліч Белла, зміни на електроенцефалографії (ЕЕГ), екстрапірамідні симптоми.

З боку дихальної системи: задишка.

З боку шкіри та підшкірних тканин: пітливість, фотосенсибілізація, алопеція.

З боку органів чуття: агевзія, шум у вухах.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: підвищення та/або зменшення частоти сечовипускання, порушення сечовипускання, дилатація сечовивідних шляхів, імпотенція, набряк яєчок, гінекомастія, збільшення грудей, галакторея.

4 роки.

Зберігати при температурі не вище 25 °C. Зберігати у недоступному для дітей місці!

По 14 капсул у блістері; по 1 блістеру у картонній коробці.

За рецептом.

Оріфарм Мануфекчерінг Польща Сп. з. о. о., Польща/ Orifarm Manufacturing Poland Sp. z.o.o., Poland.

Адреса

Вул. Ловицького Князівства, 12, 99-420 Лишковіце, Польща/ 12, Ksiestwa Lowickiego Str., 99-420 Lyszkowice, Poland.