Наклофен розчин для ін'єкцій 75 мг/3 мл в ампулах по 3 мл 5 шт

Фармакодинаміка

Діюча речовина препарату Наклофен - диклофенак - НПЗП з вираженими протиревматичними, жарознижувальними, аналгетичними та протизапальними властивостями. основним механізмом дії диклофенаку, встановленим в умовах експерименту, вважається гальмування синтезу простагландинів. простагландини відіграють важливу роль у генезі запалення, болю і лихоманки.

In vitro диклофенак натрію в концентраціях, еквівалентних тим, які досягаються при лікуванні пацієнтів, не пригнічує біосинтез протеогліканів хрящової тканини.

При ревматичних захворюваннях протизапальна та аналгетичну дію Наклофену призводить до значного зменшення вираженості болю (як у спокої, так і при русі), ранкової скутості, припухлості суглобів і тим самим - поліпшення функціонального стану пацієнта.

При наявності запалення, викликаного травмою або хірургічним втручанням, Наклофен швидко усуває як спонтанний біль, так і біль при русі, а також зменшує запальну набряклість тканин і набряк у ділянці хірургічної рани. При спільному застосуванні з опадами для усунення післяопераційного болю Наклофен істотно зменшує потребу в опіоїдах.

У клінічних дослідженнях було встановлено, що Наклофен надає також сильне аналгетичну дію при помірно і сильно виражених больових відчуттях неревматичного походження. Проведені клінічні дослідження дали змогу встановити, що Наклофен здатний усувати больові відчуття і знижувати вираженість крововтрат при первинній дисменореї.

Таблетки Наклофен покриті кислотостійкої оболонкою і розчиняються після надходження в кишечник.

Фармакокінетика

Абсорбція. Після перорального застосування диклофенак швидко всмоктується. Абсорбція перевищує 90%, але в результаті первинного метаболізму в печінці біодоступність становить 60%. У пероральних формах C _max в сироватці крові досягається через 1-4 год в залежності від типу препарату.

Оскільки диклофенак всмоктується у дванадцятипалій кишці та тонкому кишечнику, їжа уповільнює швидкість абсорбції, що призводить до затримки та зниження C _max діючої речовини в сироватці крові. Незважаючи на те, що прийом їжі знижує швидкість всмоктування, він не зменшує його обсягу. Після повторного застосування їжа не має ніякого впливу на рівень диклофенаку в сироватці крові.

Черезшкірна абсорбція разової дози Наклофену в формі гелю визначалася на основі виділення метаболітів в сечу. При локальному нанесенні гелю з вмістом 2,5 г диклофенаку на 500 см ² шкіри в загальному кровотоці виявляли 6-7% активної речовини, яке вбралося.

Розподіл. 99% диклофенаку зв'язується з білками плазми крові, переважно з альбумінами.

Диклофенак легко проникає в синовіальну рідину, де його концентрація становить 60-70% від рівня в сироватці крові. Через 3-6 год концентрація препарату та його метаболітів у синовіальній рідині вища, ніж концентрація в сироватці крові. З синовіальної рідини диклофенак виводиться значно повільніше, ніж із сироватки крові.

Метаболізм і виведення. Т _½ диклофенаку становить 1-2 ч. При незначній нирковій або печінковій недостатності він не змінюється.

Практично весь диклофенак метаболізується в печінці переважно завдяки гидроксилированию і метоксилювання. Приблизно 70% диклофенаку виводиться з сечею у вигляді фармакологічно неактивних метаболітів. Лише 1% виводиться в незміненому вигляді. Решта метаболіти виводяться з жовчю і калом.

Наклофен гель. У здорових добровольців було встановлено, що після повторного зовнішнього застосування терапевтичних доз стабільність досягається на другий день і підтримується протягом усього дослідження.

Метаболіти, певні в сечі, були дуже подібними з тими, які були виявлені після перорального введення. Після припинення застосування концентрації в плазмі крові знижувалися так само, як і після разового застосування. Це означає, що після повторного застосування не утворюється ніяких депо диклофенаку в шкірі.

У осіб похилого віку не відбувається значних змін в абсорбції, розподілі, метаболізмі та виведенні диклофенаку.

При пероральному застосуванні:

• запальні ревматичні захворювання: ревматоїдний артрит, анкілозуючий спондиліт, остеоартрит, спондилоартрит, больовий синдром різної локалізації, внесуставной ревматизм;
• посттравматична і післяопераційний біль, запальний процес і набряк;
• больові та / або запальні стани в гінекології (наприклад первинна дисменорея, аднексит).

Наклофен ефективний також при нападах мігрені.

Місцево. Місцеве лікування болю і запалення суглобів, м'язів, зв'язок і сухожиль ревматичного або травматичного походження.

Препарат при в / м введенні призначений для лікування:

• запальних і дегенеративних форм ревматизму, ревматоїдного артриту, анкілозуючого спондиліту, остеоартриту, спондилоартриту, вертебрального больового синдрому, позасуглобових ревматизм;
• гострих нападів подагри;
• ниркової і печінкової кольок;
• болю і набряку після травм і операцій;
• важких нападів мігрені.

Препарат при введенні у вигляді в / в інфузій призначений для лікування або профілактики післяопераційного болю.

Наклофен таблетки гастрорезістентние. для того щоб мінімізувати побічні ефекти, слід застосовувати мінімальну ефективну дозу протягом найкоротшого періоду, необхідного для контролю симптомів. таблетки бажано приймати перед їжею, запиваючи рідиною, їх не можна ділити або розжовувати.

Початкова доза зазвичай становить 100-150 мг/добу. При невиражених симптомах, а також при тривалій терапії достатньо дози 75-100 мг/добу. Добову дозу ділять на 2-3 прийоми. Щоб уникнути нічного болю або ранкової скутості суглобів лікування гастрорезістентнимі таблетками Наклофен можна доповнити призначенням ректальних супозиторіїв Наклофен перед сном. Добова доза не повинна перевищувати 150 мг.

При первинній дисменореї добову дозу підбирати індивідуально, в цілому вона становить 50-150 мг. Початкова доза може становити 50-100 мг/добу, при необхідності її можна підвищити протягом декількох менструальних циклів до максимальної, що становить 200 мг/добу. Застосування препарату слід починати після виникнення перших больових симптомів і продовжувати кілька днів, в залежності від динаміки регресії симптомів.

Пацієнти похилого віку. Хоча у пацієнтів похилого віку фармакокінетика препарату Наклофен не погіршується до клінічно значущого ступеня, НПЗП слід застосовувати з обережністю у пацієнтів похилого віку, які, як правило, більш схильні до розвитку небажаних реакцій. Зокрема, для ослаблених пацієнтів похилого віку або пацієнтів з низьким показником маси тіла рекомендується застосовувати найнижчі ефективні дози; також пацієнтів необхідно обстежити щодо шлунково-кишкових кровотеч при лікуванні НПЗП.

Наклофен супозиторії. Початкова доза становить 100-150 мг диклофенаку на добу залежно від тяжкості захворювання, тобто по 1 супозиторію 2-3 рази на добу. Підтримуюча доза становить 100 мг диклофенаку на добу, тобто по 1 супозиторію 2 рази на добу.

При первинній дисменореї добову дозу слід підбирати індивідуально, вона становить від 50 до 150 мг. Початкова доза може бути 50-100 мг/добу, але при необхідності її можна підвищити протягом декількох менструальних циклів до максимальної, що становить 200 мг/добу. Застосування препарату слід починати після виникнення перших больових симптомів і продовжувати кілька днів в залежності від динаміки регресії симптомів.

Для лікування нападів мігрені курс починати в дозі 100 мг при прояві перших ознак початку нападу. При необхідності в той же день можна застосувати другий супозиторій (100 мг диклофенаку). У разі необхідності в наступні дні лікування можна продовжити (добова доза не повинна перевищувати 150 мг, дозу розподіляти на 2-3 прийоми).

При лікуванні ювенільного ревматоїдного артриту добову дозу можна підвищити до 3 мг/кг маси тіла, що є максимальною добовою дозою, і вона не повинна перевищувати 150 мг/добу.

Спосіб застосування супозиторіїв. Супозиторії вводити в пряму кишку якомога глибше, бажано після очищення кишечника. Супозиторії не слід ділити на частини, оскільки подібна зміна способу застосування препарату може призвести до порушення розподілу активної речовини.

Наклофен гель. На уражену ділянку необхідно наносити смужку гелю довжиною 5-10 см 3-4 рази на добу і обережно втирати в шкіру. Після застосування препарату необхідно вимити руки, окрім тих випадків, коли саме ця ділянка підлягає лікуванню. Тривалість лікування зазвичай становить 7 днів без консультації з лікарем.

Препарат не слід застосовувати довше 14 днів поспіль при ураженні м'яких тканин або ревматичних захворюваннях м'яких тканин або довше 21 дня - в разі болю, викликаної артритом, якщо лікарем не призначено інакше. Наклофен гель можна застосовувати як доповнення до пероральних форм НПЗП, але з обережністю.

Наклофен Дуо. Рекомендована початкова доза для дорослих становить 75-150 мг/добу (1-2 капсули Наклофену Дуо) в залежності від вираженості симптомів захворювання. При тривалій терапії, як правило, достатньо застосування 1 капсули Наклофену Дуо на добу. Якщо симптоми захворювання найбільш виражені протягом ночі або вранці, Наклофен Дуо необхідно застосовувати ввечері.

Капсули слід ковтати цілими, запиваючи невеликою кількістю рідини під час або відразу після їжі.

Наклофен Ретард. Рекомендована початкова доза для дорослих становить 100 мг/добу (1 таблетка Наклофену Ретард). При тривалій терапії, як правило, достатнім є також застосування 1 таблетки Наклофену Ретард. Якщо симптоми захворювання найбільш виражені протягом ночі або вранці, Наклофен Ретард необхідно застосовувати ввечері.

При призначенні добової дози 150 мг диклофенаку можна поєднувати прийом Наклофену Ретард з таблетками Наклофену по 50 мг або супозиторії Наклофену по 50 мг.

Добова доза не повинна перевищувати 150 мг.

Таблетки слід ковтати цілими, запиваючи невеликою кількістю рідини, під час або відразу після їжі. Щоб мінімізувати побічні ефекти, препарат слід застосовувати в найефективніших дозах протягом короткого періоду часу для контролю симптомів, з огляду на завдання лікування у кожного окремого пацієнта.

Діти. Наклофен Ретард не рекомендується для застосування у дітей.

Пацієнти похилого віку. Не відзначалося клінічно значущих змін фармакокінетики при застосуванні Наклофену Ретард у пацієнтів похилого віку. Але у пацієнтів похилого віку НПЗП слід застосовувати з особливою обережністю, оскільки вони більш схильні до розвитку побічних реакцій. Рекомендується застосування мінімальної ефективної дози у пацієнтів похилого віку або осіб з низькою масою тіла, а також пацієнтів, які потребують постійного спостереження для виявлення можливого шлунково-кишкової кровотечі при застосуванні НПЗП.

Наклофен р-р для ін'єкцій. Загальна рекомендація - дозу слід підбирати індивідуально, починаючи з мінімальної ефективної дози, і приймати протягом найбільш короткого терміну. Препарат Наклофен р-р для ін'єкцій не застосовувати більше 2 днів; в разі необхідності лікування можна продовжити пероральними формами препарату.

В / м ін'єкція. З метою попередження пошкодження нервових або інших тканин у місці в / м ін'єкції слід виконувати такі правила.

Звичайна доза становить 75 мг/добу (1 ампула), вводиться шляхом глибокої ін'єкції у верхній зовнішній квадрант сідничного м'яза. У важких випадках (наприклад колька) добову дозу можна підвищити до 2 ін'єкцій по 75 мг, між якими слід дотримуватися інтервалу в кілька годин (по 1 ін'єкції в кожну сідницю).

Дорослим при вираженому больовому синдромі Наклофен призначають в / м по 75 мг (вміст 1 ампули) 1-2 рази на добу протягом нетривалого часу з подальшим переходом на пероральний прийом або ректальне введення препарату до досягнення загальної максимальної добової дози 150 мг.

Пацієнтам з больовим синдромом при нирковій коліці повторну ін'єкцію в дозі 75 мг слід проводити, дотримуючись інтервал у кілька годин (по 1 ін'єкції в кожну сідницю).

При нападі мігрені клінічний досвід обмежений випадками початкового застосування 1 ампули 75 мг. Дозу при необхідності вводять відразу ж після застосування супозиторіїв по 100 мг. Загальна добова доза не повинна перевищувати 175 мг в 1-й день.

В / в інфузія. Препарат слід застосовувати в найефективніших дозах протягом короткого періоду, з огляду на завдання лікування у кожного окремого пацієнта.

Препарат Наклофен, р-р для ін'єкцій, не застосовувати більше 2 днів, в разі необхідності лікування можна продовжити таблетками або супозиторії Наклофен.

В / м ін'єкція. З метою попередження пошкодження нервових або інших тканин у місці ін'єкції необхідно дотримуватися наступних правил.

Доза зазвичай становить 75 мг (1 ампула) на добу, яку вводити шляхом глибокої ін'єкції у верхній зовнішній сектор великого сідничного м'яза. У важких випадках (наприклад коліки) добову дозу можна збільшити до 2 ін'єкцій по 75 мг, між якими дотримують інтервал у кілька годин (по 1 ін'єкції в кожну сідницю). В якості альтернативи 75 мг розчину для ін'єкцій можна комбінувати з іншими лікарськими формами препарату Наклофен (наприклад таблетками або супозиторії) до максимальної сумарної добової дози 150 мг диклофенаку натрію.

В умовах нападу мігрені клінічний досвід обмежений випадками з початковим застосуванням 1 ампули 75 мг, дозу вводити по можливості відразу ж після застосування супозиторіїв по 100 мг в той же самий день (в разі необхідності). Загальна добова доза не повинна перевищувати 175 мг в 1-й день.

Немає доступних даних щодо застосування препарату Наклофен для лікування нападів мігрені більш ніж 1 день.

В / в інфузії. Безпосередньо перед початком інфузії Наклофен слід розвести в 100-500 мл 0,9% розчину натрію хлориду або 5% розчину глюкози. Обидва розчину необхідно буферізіровать розчином бікарбонату натрію (0,5 мл 8,4% розчину або 1 мл 4,2%). Використовувати можна тільки прозорі розчини.

Наклофен, р-р для ін'єкцій, не слід вводити у вигляді болюсної ін'єкції.

Рекомендовані два альтернативних режиму дозування Наклофен, розчину для ін'єкцій:

• для лікування помірної і важкої післяопераційного болю 75 мг необхідно вводити безперервно від 30 хв до 2 год; в разі необхідності лікування можна повторити через 4-6 год, але доза не повинна перевищувати 150 мг/добу;
• для профілактики післяопераційного болю через 15 хв - 1 год після хірургічного втручання слід ввести навантажувальну дозу 25-50 мг, після цього необхідно застосувати безперервну інфузію приблизно 5 мг / ч до максимальної добової дози 150 мг.

Пацієнти похилого віку. Хоча у пацієнтів похилого віку фармакокінетика препарату Наклофен не погіршується до клінічно значущого ступеня, НПЗП слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які, як правило, більш схильні до розвитку небажаних реакцій. Зокрема, для ослаблених пацієнтів похилого віку або пацієнтів з низьким показником маси тіла рекомендується застосовувати найнижчі ефективні дози (див. Особливості застосування); також пацієнтів необхідно обстежити щодо шлунково-кишкових кровотеч при лікуванні НПЗП.

Рекомендована максимальна добова доза Наклофену становить 150 мг.

Не рекомендується змішувати цей препарат з іншими лікарськими засобами в одному шприці.

Підвищена чутливість до діючої речовини, натрію метабісульфіту або будь-яким іншим компонентам препарату.

• Кровотеча або перфорація ШКТ в анамнезі, пов'язані з попереднім лікуванням НПЗП.
• Активна форма виразки шлунково-кишкового тракту / кровотечі або рецидивуюча виразка шлунково-кишкового тракту / кровотеча в анамнезі (два або більше окремих епізодах встановленої виразки або кровотечі).
• Печінкова недостатність.
• Ниркова недостатність.
• Застійна серцева недостатність (NYHA II-IV).
• III триместр вагітності.
• Як і інші нестероїдні протизапальні засоби, диклофенак також протипоказаний пацієнтам, у яких застосування ібупрофену, ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів провокує напади бронхіальної астми, ангіоневротичногонабряку, кропив'янки або гострого риніту.
• Запальні захворювання кишечника (наприклад хвороба Крона або виразковий коліт).
• Високий ризик розвитку післяопераційних кровотеч, згортання крові, порушень гемостазу, гемопоетичних порушень або цереброваскулярних кровотеч.
• Лікування періопераційної болю при коронарного шунтування (або використання апарату штучного кровообігу).
• Ішемічна хвороба серця у пацієнтів зі стенокардією або перенесеним інфарктом міокарда.
• Цереброваскулярні захворювання у пацієнтів, які перенесли інсульт або мають епізоди минущих ішемічних атак.
• Захворювання периферичних артерій.

Препарат у формі розчину для ін'єкцій протипоказаний для застосування у дітей.

Протипоказання для в / в застосування.

• Одночасне застосування НПЗП або антикоагулянту (в тому числі низьких доз гепарину).
• Наявність в анамнезі геморагічного діатезу, підтверджене або підозрюється цереброваскулярні кровотеча в анамнезі.
• Операції, пов'язані з високим ризиком кровотечі.
• БА в анамнезі.
• Помірне або тяжке порушення функції нирок (креатинін плазми крові 160 мкмоль/л).
• Гіповолемія або зневоднення по будь-якої причини.

Побічні ефекти, які можуть виникнути під час застосування диклофенаку, класифіковані в наступні групи згідно з їх частотою: дуже часто (10%), часто (1-10%), нечасто (0,1-1%), рідко (0,01 0,1%), дуже рідко (0,01%), включаючи окремі випадки.

Шлунково-кишковий тракт: нечасто - нудота, діарея, запор, біль в животі, диспепсія, метеоризм; рідко - шлунково-кишкова кровотеча (криваве блювання, мелена, діарея з домішкою крові); виразки шлунка і кишечника, наявністю або відсутністю кровотечею або перфорацією; блювота; анорексія; гастрит; окремі випадки - коліт (включаючи геморагічний коліт та загострення виразкового коліту або хвороба Крона), стоматит, глосит, порушення функції стравоходу, діафрагмоподібних стеноз кишечника, панкреатит.

З боку гепатобіліарної системи: рідко - жовтяниця, безсимптомний гепатит, гострий гепатит, хронічний активний гепатит, гепатоцелюлярний некроз і холестаз, підвищення рівня трансаміназ, розлади печінки, печінкова недостатність; окремі випадки - фульмінантний гепатит.

З боку нервової системи: нечасто - головний біль, запаморочення; рідко - дезорієнтація, нічні кошмари, психотичні порушення, парестезії, порушення пам'яті, судоми, занепокоєння, тремор, асептичний менінгіт, порушення смаку, інсульт, БА (включаючи задишку), депресія, безсоння, втома, відчуття тривоги, дратівливість, сонливість.

З боку нирок і сечовивідних шляхів: рідко - ниркова недостатність, гостра ниркова недостатність, гематурія, затримка рідини; окремі випадки - інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, мозковий некроз нирки, протеїнурія, папілярний некроз.

З боку імунної системи: рідко - висип, екзантема; дуже рідко - свербіж, кропив'янка; окремі випадки - фототоксичні реакції, гіперчутливість, анафілактичні реакції (включаючи бронхоспазм), ангіоневротичний набряк (включаючи набряк обличчя і анафілактичний шок) і анафілактоїдні реакції.

З боку серцево-судинної системи: нечасто - відчуття серцебиття, біль у грудях, серцева недостатність, інфаркт міокарда, АГ, васкуліт.

Набряк, АГ і серцева недостатність відзначалися при одночасному застосуванні терапії НПЗП.

Клінічне дослідження і епідеміологічні дані вказують на те, що застосування диклофенаку, особливо у великих дозах (150 мг щодня) і при тривалому лікуванні, може асоціюватися з дещо підвищеним ризиком тромботичних явищ з боку артерій (наприклад ризик інфаркту міокарда або інсульту).

З боку крові та лімфатичної системи: окремі випадки - гемолітична анемія і апластична анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз.

З боку органу зору: нечасто - порушення зору, затуманення зору, диплопія.

З боку органу слуху: дуже часто - вертиго; нечасто - шум у вухах, порушення слуху.

З боку шкіри та підшкірної тканини: дуже часто - шкірний висип; часто - кропив'янка; нечасто - бульозні висипання, екзема, еритема, мультиформна еритема, синдром Стівенса - Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), ексфоліативний дерматит, випадання волосся, реакції фоточутливості, пурпура, алергічна пурпура, свербіж.

З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння: рідко - пневмоніт.

При виникненні тяжких побічних ефектів лікування слід припинити.

Небажаний вплив може бути зведене до мінімуму при використанні Наклофену в найефективнішою дозі протягом короткого періоду і контролі виникнення симптомів (див. Шлунково-кишкові та серцево-судинні ризики нижче).

Загальні. Плацебо-контрольовані дослідження показали підвищений ризик тромботичних, серцево-судинних та цереброваскулярних ускладнень у зв'язку з прийомом певних селективних інгібіторів ЦОГ-1 / ЦОГ-2 деяких НПЗП. Нині немає доступних даних по тривалого лікування максимальною дозою диклофенаку, можливість аналогічного підвищеного ризику не може бути виключена. Поки такі дані стануть доступними, слід здійснювати ретельну оцінку співвідношення ризику і користі щодо застосування диклофенаку у пацієнтів з клінічно підтвердженою ІХС, цереброваскулярні розлади, оклюзійними захворюваннями периферичних артерій або значними факторами ризику (наприклад АГ, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння). У зв'язку з цим слід застосовувати найнижчу ефективну дозу протягом найкоротшого періоду лікування.

Слід уникати одночасного застосування Наклофену і системних НПЗП, таких як селективні інгібітори ЦОГ-2, через відсутність будь-яких доказів синергічного ефекту і в зв'язку з потенційними адитивними побічними ефектами.

Слід з обережністю призначати лікування пацієнтам похилого віку відповідно до рекомендацій для даної групи пацієнтів. З обережністю застосовувати у пацієнтів у віці старше 65 років. Зокрема, рекомендується застосування мінімальної ефективної дози у ослаблених пацієнтів похилого віку або хворих з низькою масою тіла.

Як і при застосуванні інших нестероїдних протизапальних засобів, включаючи диклофенак, рідко можуть виникнути алергічні реакції, включаючи анафілактичні / анафілактоїдні реакції, навіть без попереднього застосування препарату.

Як і інші нестероїдні протизапальні засоби, диклофенак завдяки своїм фармакодинамічним властивостям може маскувати ознаки та симптоми інфекції.

Вплив на шлунково-кишкового тракту. Шлунково-кишкова кровотеча (гематемезис, мелена), виразка або перфорація, які можуть бути летальними, відзначалися при застосуванні НПЗП, включаючи диклофенак, і можуть виникати в будь-який період часу протягом лікування, з або без симптомів-передвісників або серйозних шлунково кишкових явищ в анамнезі. У пацієнтів похилого віку такі ускладнення мають зазвичай більш серйозні наслідки. У разі виникнення шлунково-кишкової кровотечі або виразки у пацієнтів, які отримують лікування диклофенаком, даний лікарський засіб слід скасувати.

Як і при застосуванні всіх НПЗЗ, включаючи диклофенак, ретельне медичне спостереження і особлива обережність необхідні при призначенні диклофенаку пацієнтам з симптомами, що вказують на порушення з боку шлунково-кишкового тракту або з підозрюваним виразкою, кровотечею або перфорацією шлунка або кишечника в анамнезі. Ризик виникнення кровотечі, виразки або перфорації в шлунково-кишковому тракті підвищується з підвищенням доз НПЗП, включаючи диклофенак, а також у пацієнтів з виразкою в анамнезі, зокрема ускладненою кровотечею або перфорацією.

У пацієнтів похилого віку відзначається підвищена частота побічних реакцій на НПЗЗ, особливо шлунково-кишкова кровотеча і перфорація, які можуть бути летальними.

Для зниження ризику виникнення шлунково-кишкового токсичності у пацієнтів з виразкою в анамнезі, особливо з кровотечею або перфорацією, і осіб похилого віку лікування слід починати з мінімальної ефективної дози та дотримуватися її.

Слід розглянути питання про комбінованої терапії із застосуванням захисних засобів (наприклад мизопростола або інгібіторів протонної помпи) для пацієнтів, яким необхідно супутнє застосування лікарських засобів, що містять низькі дози ацетилсаліцилової кислоти або інших лікарських засобів, які можуть підвищувати ризик з боку шлунково-кишкового тракту.

Пацієнтам зі шлунково-кишкової токсичністю в анамнезі, особливо літнього віку, потрібен нагляд щодо незвичних абдомінальних симптомів (особливо шлунково-кишкової кровотечі).

Слід дотримуватися обережності пацієнтам, які отримують супутнє лікування препаратами, які можуть підвищувати ризик появи виразки або кровотечі, такими як системні кортикостероїди, антикоагулянти, такі як варфарин, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) або антиагреганти препарати, такі як ацетилсаліцилова кислота.

Ретельного медичного спостереження та обережності вимагають пацієнти з виразковим колітом або хворобою Крона, оскільки такі стани можуть загостритися.

Вплив на печінку. Ретельний медичний нагляд необхідний в разі, якщо препарат Наклофен призначати пацієнтам з порушенням функції печінки, оскільки їх стан може загостритися.

Як і при застосуванні всіх НПЗЗ, включаючи диклофенак, рівень одного або більше печінкових ферментів може підвищуватися. Під час тривалого лікування диклофенаком регулярний контроль функції печінки показаний в якості запобіжного заходу.

Якщо зміна показників функції печінки зберігається або вони погіршуються, з'являються клінічні ознаки або симптоми захворювання печінки або інші прояви (еозинофілія, висип), застосування Наклофену слід припинити.

Гепатит може розвинутися при прийомі диклофенаку без продромальних симптомів.

Вимагає обережності застосування диклофенаку у пацієнтів з печінковою порфірією, оскільки він може викликати загострення.

Вплив на нирки. Оскільки при застосуванні НПЗП, включаючи диклофенак, відзначали затримку рідини та набряки, особливу обережність слід дотримуватися пацієнтам з порушенням функції серця або нирок, артеріальною гіпертензією в анамнезі, пацієнтам похилого віку, пацієнтам, які отримують супутнє лікування діуретиками або препаратами, які можуть істотно впливати на функцію нирок , а також пацієнтам з істотним зниженням обсягу позаклітинної рідини з будь-якої причини, наприклад до або після великого хірургічного втручання. У таких випадках при застосуванні диклофенаку рекомендується в якості запобіжного заходу проводити моніторинг функції нирок. Після припинення терапії стан пацієнтів, як правило, нормалізується до стану, який передував лікуванню.

Вплив на шкіру. Повідомлялося про серйозні реакції з боку шкіри, деякі з них летальні, у тому числі ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса - Джонсона і токсичний епідермальний некроліз, які виявляли дуже рідко при застосуванні НПЗП, включаючи Наклофен. Найвищий ризик розвитку цих реакцій існує на початку терапії, а розвиток цих реакцій відзначається в більшості випадків в перший місяць лікування. Слід припинити прийом Наклофену при перших проявах шкірного висипу, виразках слизової оболонки або будь-яких інших проявах гіперчутливості.

Системний червоний вовчак та змішані захворювання сполучної тканини. У пацієнтів на системний червоний вовчак і змішаними захворюваннями сполучної тканини може спостерігатися підвищений ризик розвитку асептичного менінгіту.

Кардіоваскулярні та цереброваскулярні прояви. Відповідного медичного нагляду та консультування вимагають пацієнти з артеріальною гіпертензією та / або застійною серцевою недостатністю легкого або середнього ступеня в анамнезі, оскільки при застосуванні НПЗП, включаючи диклофенак, відзначали затримку рідини та набряки.

Результати клінічного дослідження і епідеміологічні дані свідчать про те, що застосування диклофенаку, особливо у високих дозах (150 мг/добу) і при довгостроковому лікуванні, може бути пов'язано з невеликим підвищенням ризику тромбозу артерій (наприклад інфаркт міокарда або інсультом).

Призначати диклофенак пацієнтам зі значними факторами ризику кардіоваскулярних явищ (наприклад АГ, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння) можна тільки після ретельної клінічної оцінки. Оскільки кардіоваскулярні ризики диклофенаку можуть підвищуватися з підвищенням дози та тривалості лікування, його слід застосовувати протягом якомога більш короткого періоду і в самій ефективній дозі. Слід періодично визначати потреби пацієнта в застосуванні диклофенаку для зменшення симптомів і відповідь на терапію.

Гематологічні прояви. Під час тривалого лікування диклофенаком, як і при застосуванні інших нестероїдних протизапальних засобів, рекомендовані контрольні аналізи крові з визначенням кількості формених елементів.

Наклофен ретард може оборотно пригнічувати агрегацію тромбоцитів. Пацієнтам з порушеннями гемостазу, геморагічним діатезом або гематологічними відхиленнями потрібне ретельне спостереження.

Застосування при наявності БА. У хворих на бронхіальну астму, сезонним алергічним ринітом, набряком назальной слизової оболонки (тобто поліпами), ХОЗЛ або хронічними інфекціями респіраторного тракту (особливо при наявності зв'язку з симптомами, схожими на алергічний риніт), реакції на НПЗП, подібні загострень БА (так звана аспіринова астма з непереносимістю анальгетиків), набряк Квінке та кропив'янка відзначаються частіше, ніж у інших пацієнтів. У зв'язку з цим таким пацієнтам рекомендовані спеціальні заходи (готовність до надання невідкладної допомоги). Це також стосується пацієнтів з алергічними реакціями на інші речовини, наприклад висип, свербіж, кропив'янка.

Як інші засоби, які пригнічують активність простагландінсінтетази, диклофенак натрію та інші нестероїдні протизапальні засоби можуть викликати бронхоспазм у разі призначення пацієнтам з астмою нині або в анамнезі.

Жіноча фертильність. Наклофен може впливати на жіночу фертильність і тому не рекомендується жінкам, які планують завагітніти. Слід розглянути питання про припинення застосування Наклофену у жінок, які не можуть завагітніти, а також жінок, яким проводиться обстеження з приводу безпліддя.

Діти. Наклофен Дуо в капсулах не призначають дітям через високий вміст активної речовини в капсулі. Наклофен гель призначають дітям старше 12 років.

Вагітність. Диклофенак можна застосовувати I і II триместр вагітності тільки тоді, коли потенційна користь для матері перевищує ризик для плода. Лікарський засіб протипоказано протягом III триместру вагітності.

Годування грудьми. Препарат протипоказаний в період годування груддю.

Пацієнтам, у яких під час прийому диклофенаку виникають запаморочення або інші неприємні відчуття з боку ЦНС, включаючи порушення зору, керувати транспортними засобами або іншими механізмами не рекомендується.

Не слід вводити Наклофен в одному шприці з іншими препаратами.

Диклофенак може підвищувати концентрацію літію і дигоксину в плазмі крові. За умови одночасного застосування диклофенаку з літієм або дигоксином рекомендується моніторинг рівня літію або дигоксину відповідно.

Диклофенак, як і інші НПЗП, може пригнічувати активність діуретиків. Одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків може призводити до підвищення рівня калію в сироватці крові (цей показник слід регулярно контролювати). Одночасне застосування диклофенаку з діуретиками або антигіпертензивними засобами (наприклад блокаторами β-адренорецепторів, інгібіторами АПФ) здійснюють з обережністю, а пацієнти, особливо похилого віку, повинні перебувати під ретельним наглядом щодо артеріального тиску. Пацієнти повинні отримувати належну гідратацію; рекомендується також моніторинг ниркової функції після початку супутньої терапії та на регулярній основі після неї, особливо щодо діуретиків та інгібіторів АПФ внаслідок підвищення ризику нефротоксичності. Одночасне лікування препаратами калію може бути пов'язано з підвищенням рівня калію в сироватці крові, що вимагає перебування пацієнтів під постійним контролем.

Одночасне системне застосування НПЗП може підвищити частоту побічних реакцій препарату.

Хоча в клінічних дослідженнях не встановлено впливу диклофенаку на дію антикоагулянтів, існують окремі повідомлення про підвищення ризику кровотеч у пацієнтів, які одночасно приймали диклофенак і ці препарати. Тому за такими пацієнтами рекомендується ретельне спостереження.

Одночасне застосування НПЗП і селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну може підвищувати ризик шлунково-кишкових кровотеч.

Клінічні дослідження довели, що диклофенак може застосовуватися спільно з пероральними гіпоглікемічними засобами без впливу на їх лікувальну дію. Однак відомі окремі повідомлення про розвиток у таких випадках як гіпоглікемії, так і гіперглікемії, що потребувало зміни дози цукрознижуючих препаратів під час застосування диклофенаку. Рекомендується під час терапії контролювати рівень глюкози в крові.

Необхідна обережність при призначенні НПЗП менше ніж за 24 години до або після прийому метотрексату, оскільки в таких випадках може підвищуватися концентрація метотрексату в крові та посилюватися його токсична дія.

Вплив НПЗП, в тому числі та диклофенаку, на синтез простагландинів у нирках може посилювати нефротоксичність циклоспорину. У пацієнтів, які приймають циклоспорин, диклофенак слід застосовувати у менших дозах, ніж у пацієнтів, що не застосовують циклоспорин.

Є окремі повідомлення про розвиток судом у хворих, які отримують одночасно хінолінова похідні та НПЗЗ.

Клінічні ознаки гострого передозування проявляються з боку шлунково-кишкового тракту, нирок, печінки та центральної нервової системи, а саме: нудота, блювота, діарея, біль в епігастрії, запаморочення, дзвін у вухах і збудження, іноді - блювота з домішкою крові, мелена, порушення свідомості, утруднене дихання, судоми та ниркова недостатність; ураження печінки можливі в разі тяжкої інтоксикації.

Специфічного антидоту немає. Лікування гострого отруєння НПЗП полягає в проведенні підтримуючої і симптоматичної терапії. Це стосується лікування таких проявів, як артеріальна гіпотензія, ниркова недостатність, судоми, шлунково-кишкові розлади, пригнічення дихання. Малоймовірно, що такі специфічні лікувальні заходи, як форсований діурез, гемодіаліз або гемоперфузія, будуть ефективними для виведення НПЗП, включаючи диклофенак, оскільки активні речовини цих препаратів значною мірою зв'язуються з білками крові та піддаються інтенсивному метаболізму. Після прийому потенційно токсичних доз може бути застосоване активоване вугілля, а після прийому потенційно небезпечних для життя доз - проведення знезараження шлунка (наприклад викликання блювоти, промивання шлунка).

В оригінальній упаковці при температурі не вище 30°C.

діюча речовина: диклофенак;

3 мл розчину (1 ампула) містять диклофенаку натрію – 75 мг;

допоміжні речовини: спирт бензиловий, пропіленгліколь, натрію метабісульфіт (Е 223), натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.

Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий розчин від безбарвного до злегка жовтого кольору практично без механічних домішок.

Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Диклофенак. Код АТХ М01А В05.

Фармакодинаміка

Наклофен – нестероїдний препарат з вираженими знеболювальними/протизапальними властивостями. Він є інгібітором простагландинсинтетази (циклооксигенази). Диклофенак натрію in vitro в концентраціях, еквівалентних тим, які були досягнуті у людини, не пригнічує біосинтез протеогліканів у хрящовій тканині. Якщо препарат застосовувати одночасно з опіоїдами для зняття післяопераційного болю, Наклофен суттєво зменшує потребу в опіоїдах.

При ревматичних захворюваннях протизапальні та знеболювальні властивості препарату зумовлюють клінічну відповідь, яка характеризується вираженим зменшенням ознак та симптомів: болю у стані спокою та під час руху, вранішньої скутості та набряку суглобів і покращення їх функцій. При посттравматичних та післяопераційних станах із наявністю запалення Наклофен також полегшує біль та набряки.

Фармакокінетика

Абсорбція

Після введення 75 мг диклофенаку шляхом внутрішньом’язової ін’єкції абсорбція починається негайно, а середня максимальна концентрація у плазмі крові, що становить приблизно 2,558±0,968 мкг/мл (2,5 мкг/мл ≡ 8 мікромоль/л), досягається приблизно через 20 хвилин. Об’єм абсорбції лінійно пропорційний до величини дози.

У разі, якщо 75 мг диклофенаку вводити шляхом внутрішньовенної інфузії протягом 2 годин, середня максимальна концентрація у плазмі крові становить приблизно 1,875±0,436 мкг/мл (1,9 мкг/мл ≡ 5,9 мікромоль/л). Більш короткий час інфузії призводить до вищої максимальної концентрації у плазмі, тоді як триваліші інфузії призводять до плато концентрації, пропорційної до показника інфузії після 3–4 годин. На відміну від відповідних результатів перорального застосування, у разі застосування препарату у вигляді супозиторіїв або внутрішньом’язового введення концентрація у плазмі крові швидко знижується одразу після досягнення максимальних рівнів.

Біодоступність

Площа під кривою концентрації (AUC) після внутрішньом’язового або внутрішньовенного введення приблизно удвічі більша, ніж після перорального або ректального введення, тому що цей шлях дає змогу уникнути метаболізму першого проходження через печінку.

Розподіл

99,7 % диклофенаку зв’язується з протеїнами, головним чином з альбуміном (99,4 %).

Диклофенак потрапляє до синовіальної рідини, де максимальна концентрація встановлюється через 2–4 години після досягнення пікового значення у плазмі крові. Очікуваний період напіввиведення з синовіальної рідини становить від 3 до 6 годин. Через 2 години після досягнення рівня пікового значення у плазмі крові концентрація диклофенаку у синовіальній рідині перевищує цей показник у плазмі крові і залишається вищою протягом періоду до 12 годин.

Диклофенак був виявлений у низькій концентрації (100 нг/мл) у грудному молоці в однієї жінки, яка годувала груддю. Передбачувана кількість препарату, що проникає в організм немовляти з грудним молоком, еквівалентна 0,03 мг/кг/добу.

Метаболізм

Біотрансформація диклофенаку відбувається частково шляхом глюкуронідації інтактної молекули, але головним чином – шляхом одноразового та багаторазового гідроксилювання та метоксилювання, що призводить до утворення кількох фенольних метаболітів, більшість з яких перетворюється у кон’югати глюкуроніду. Два з цих фенольних метаболітів є біологічно активними, однак їхня дія виражена значно менше, ніж для диклофенаку.

Виведення

Загальний системний кліренс диклофенаку у плазмі крові становить 263±56 мл/хв (середнє значення ± SD). Термінальний період напіввиведення у плазмі крові становить 1–2 години. Чотири метаболіти, включаючи два активних, також мають короткий період напіввиведення з плазми – 1–3 години. Приблизно 60 % введеної дози виводиться з сечею у вигляді глюкуронідного кон’югату інтактної молекули та у вигляді метаболітів, більшість із яких також перетворюється на глюкуронідні кон’югати. Менш ніж 1 % виводиться у вигляді незміненої речовини. Залишки дози елімінуються у вигляді метаболітів через жовч з фекаліями.

Спеціальні групи пацієнтів

Пацієнти літнього віку

Не спостерігалося ніякої різниці в абсорбції, метаболізмі або екскреції препарату залежно від віку пацієнта, окрім того, що у п’яти пацієнтів літнього віку 15-хвилинна внутрішньовенна інфузія призвела до вищої на 50 % концентрації у плазмі, ніж це спостерігалося у молодих здорових добровольців.

Пацієнти з порушеннями функції нирок

У пацієнтів із порушеннями функції нирок при дотриманні режиму звичайного дозування можна не очікувати накопичення незміненої активної речовини, виходячи з кінетики препарату після одноразового застосування. За умов кліренсу креатініну менше 10 мл/хв рівні гідроксиметаболітів у плазмі крові приблизно у 4 рази вищі, ніж у здорових добровольців. Однак метаболіти остаточно виводяться із жовчю.

Пацієнти із захворюваннями печінки

У пацієнтів із хронічним гепатитом або компенсованим цирозом печінки кінетика та метаболізм диклофенаку є такими ж, як і у пацієнтів без захворювання печінки.

Препарат при внутрішньом’язовому введенні призначений для лікування:

- запальних та дегенеративних форм ревматизму, ревматоїдного артриту, анкілозуючого спондиліту, остеоартриту, спондилоартриту, вертебрального больового синдрому, несуглобового ревматизму;

- гострих нападів подагри;

- ниркової та біліарної колік;

- болю та набряку після травм і операцій;

- тяжких нападів мігрені.

Препарат при введенні у вигляді внутрішньовенних інфузій призначений для лікування або профілактики післяопераційного болю.

- Відома гіперчутливість до діючої речовини, натрію метабісульфіту або до будь-яких інших компонентів препарату.

- Кровотеча або перфорація шлунково-кишкового тракту в анамнезі, пов’язана з попереднім лікуванням нестероїдними протизапальними засобами (НПЗЗ).

- Активна форма виразкової хвороби/кровотечі або рецидивуюча виразкова хвороба/кровотеча в анамнезі (два або більше окремих епізоди встановленої виразки або кровотечі).

- Печінкова недостатність.

- Ниркова недостатність (швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) 2).

- Застійна серцева недостатність (NYHA ІІ-ІV).

- III триместр вагітності.

- Як і інші НПЗЗ, диклофенак протипоказаний пацієнтам, у яких застосування ібупрофену, ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗЗ провокує напади бронхіальної астми, ангіоневротичного набряку, кропив’янки або гострого риніту/назальних поліпів, або симптомів, подібних до алергії.

- Запальні захворювання кишечнику (наприклад хвороба Крона або виразковий коліт).

- Гостра виразка шлунка або кишечнику; гастроінтенстинальна кровотеча або перфорація.

- Високий ризик розвитку післяопераційних кровотеч, незгортання крові, порушень гемостазу, гемопоетичних порушень або цереброваскулярних кровотеч.

- Лікування періопераційного болю при аортокоронарному шунтуванні (або використання апарату штучного кровообігу).

- Ішемічна хвороба серця у пацієнтів, які мають стенокардію, перенесений інфаркт міокарда.

- Цереброваскулярні захворювання у пацієнтів, які перенесли інсульт або мають епізоди транзиторних ішемічних атак.

- Захворювання периферичних артерій.

У даній лікарській формі препарат протипоказаний дітям.

Тільки щодо внутрішньовенного застосування.

- Одночасне застосування НПЗЗ або антикоагулянту (в тому числі низьких доз гепарину).

- Наявність в анамнезі геморагічного діатезу, підтверджена або підозрювана цереброваскулярна кровотеча в анамнезі.

- Операції, пов’язані з високим ризиком кровотечі.

- Бронхіальна астма в анамнезі.

- Помірне або тяжке порушення функції нирок (креатинін сироватки крові > 160 мкмоль/л).

- Гіповолемія або зневоднення з будь-яких причин.

Нижче наведені взаємодії, що спостерігалися із застосуванням препарату Наклофен, розчину для ін’єкцій, та/або інших лікарських форм диклофенаку.

Літій: за умов одночасного застосування диклофенак може підвищити концентрації літію у плазмі крові. Рекомендується моніторинг рівнів літію у сироватці крові.

Дигоксин: за умов одночасного застосування диклофенак може підвищити концентрації дигоксину у плазмі крові. Рекомендується моніторинг рівнів дигоксину у сироватці крові.

Діуретики та антигіпертензивні засоби: як і інші НПЗЗ, супутнє застосування диклофенаку з діуретиками або антигіпертензивними засобами (наприклад, бета-блокаторами, інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ)) можуть призвести до зниження їх антигіпертензивного впливу через інгібування синтезу судинорозширювальних простагландинів. Таким чином, подібну комбінацію слід застосовувати з обережністю, а пацієнти, особливо літнього віку, повинні перебувати під ретельним наглядом щодо артеріального тиску. Пацієнти мають отримувати належну гідратацію, рекомендується також моніторинг функції нирок на початку супутньої терапії та регулярно після неї, особливо щодо діуретиків та інгібіторів АПФ внаслідок збільшення ризику нефротоксичності (див. розділ «Особливості застосування»).

Препарати, що, як відомо, спричиняють гіперкаліємію. Супутнє лікування калійзберігаючими діуретиками, циклоспорином, такролімусом або триметопримом може бути пов’язане зі збільшенням рівня калію у сироватці крові, тому моніторинг стану пацієнтів слід проводити частіше.

Інші НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), та кортикостероїди. Одночасне введення диклофенаку та інших системних НПЗЗ або кортикостероїдів може підвищити ризик шлунково-кишкової кровотечі або виразки. Слід уникати одночасного застосування двох або більше НПЗЗ.

Антикоагулянти та антитромботичні засоби. Рекомендується вжити застережних заходів, оскільки супутнє введення може підвищити ризик кровотечі. Хоча клінічні дослідження не свідчать про вплив диклофенаку на активність антикоагулянтів, існують окремі дані про збільшення ризику кровотечі у пацієнтів, які отримують диклофенак та антикоагулянти одночасно.

Тому рекомендований ретельний нагляд за пацієнтами, які одночасно застосовують диклофенак і антикоагулянти і, в разі необхідності, корекція дозування антикоагулянтів. Як і інші НПЗЗ, диклофенак у високих дозах може тимчасово пригнічувати агрегацію тромбоцитів.

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). Супутнє введення системних НПЗЗ та СІЗЗС може підвищити ризик кровотечі у травному тракті.

Антидіабетичні препарати. Клінічні дослідження показали, що диклофенак можна застосовувати разом з пероральними антидіабетичними засобами без впливу на їх клінічну дію. Однак відомі окремі випадки як із гіпоглікемічним, так і гіперглікемічним впливом, що потребують зміни дозування антидіабетичних засобів під час лікування диклофенаком. Такі стани потребують моніторингу рівня глюкози в крові, що є застережним заходом під час супутньої терапії.

Також наявні окремі повідомлення про випадки метаболічного ацидозу при одночасному застосуванні з диклофенаком, особливо у пацієнтів з уже існуючими порушеннями функції нирок.

Колестипол та холестирамін. Ці препарати можуть спричинити затримку або зменшення всмоктування диклофенаку. Таким чином, рекомендується призначати диклофенак принаймні за 1 годину до або через 4–6 годин після застосування колестиполу/холестираміну.

Метотрексат. Диклофенак може пригнічувати кліренс метотрексату в ниркових канальцях, що призводить до підвищення рівня метотрексату. Слід дотримуватися обережності при призначенні НПЗЗ, включаючи диклофенак, менше ніж за 24 години до застосування метотрексату, оскільки в таких випадках може підвищуватися концентрація метотрексату в крові і посилюватися його токсична дія. Були зареєстровані випадки серйозної токсичності, коли метотрексат і НПЗЗ, включаючи диклофенак, застосовували з інтервалом у межах 24 годин. Ця взаємодія опосередкована через накопичення метотрексату в результаті порушення ниркової екскреції у присутності НПЗЗ.

Циклоспорин. Диклофенак, як і інші НПЗЗ, може збільшувати нефротоксичність циклоспорину через вплив на простагландини нирок. У зв’язку з цим диклофенак слід застосовувати в нижчих дозах, ніж пацієнтам, які не застосовують циклоспорин.

Такролімус. При застосуванні НПЗЗ з такролімусом можливе підвищення ризику нефротоксичності, що може бути опосередковано через ниркові антипростагландинові ефекти НПЗЗ та інгібітору кальциневрину, у зв’язку з цим диклофенак слід застосовувати в нижчих дозах, ніж пацієнтам, які не застосовують такролімус.

Антибактеріальні хінолони. Існують окремі дані щодо судом, які можуть бути результатом супутнього застосування хінолонів та НПЗЗ. Це може спостерігатися у пацієнтів як з наявністю, так і з відсутністю в анамнезі епілепсії або судом. Таким чином, слід проявляти обережність при розгляді застосування хінолонів пацієнтам, які вже отримують НПЗЗ.

Фенітоїн. При застосуванні фенітоїну одночасно з диклофенаком рекомендується проводити моніторинг концентрації фенітоїну у плазмі крові у зв’язку з очікуваним збільшенням експозиції фенітоїну.

Серцеві глікозиди. Одночасне застосування серцевих глікозидів і НПЗЗ може посилити серцеву недостатність, зменшити ШКФ і підвищити рівні глікозидів у плазмі крові.

Міфепристон. НПЗЗ не слід застосовувати протягом 8–12 днів після застосування міфепристону, оскільки НПЗЗ можуть зменшити його ефект.

Потужні інгібітори CYP2C9. Обережність рекомендується при спільному призначенні диклофенаку з потужними інгібіторами CYP2C9 (наприклад з вориконазолом), що може призвести до значного збільшення максимальної концентрації у плазмі крові та експозиції диклофенаку внаслідок пригнічення його метаболізму.

Пробенецид. Лікарські засоби, що містять пробенецид, можуть затримувати виведення диклофенаку.

Індуктори СYP2C9. Необхідна обережність при спільному призначенні диклофенаку з індукторами СYP2C9 (наприклад рифампіцином). Це може призвести до значного збільшення концентрації у плазмі крові та експозиції диклофенаку.

Загальні

Небажані ефекти можна мінімізувати шляхом застосування мінімальної ефективної дози протягом найменшого можливого терміну, необхідного для контролю (полегшення) симптомів (див. розділ «Спосіб застосування та дози» та шлунково-кишкові та серцево-судинні ризики нижче).

Слід уникати застосування препарату Наклофен із системними НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, через відсутність будь-якої синергічної користі і можливості розвитку додаткових побічних ефектів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Слід бути обережними при призначенні диклофенаку пацієнтам віком від 65 років. Зокрема пацієнтам літнього віку зі слабким здоров’ям та пацієнтам із низьким показником маси тіла рекомендується застосовувати найнижчі ефективні дози.

Застосування НПЗЗ, включаючи діклофенак, можуть бути пов’язані з підвищеним ризиком виникнення шлунково-кишкових анастоматичних кровотеч. Рекомендується ретельне медичне спостереження та обережність при призначенні диклофенаку після шлунково-кишкових операцій.

Впливи НПЗЗ на нирки включають затримку рідини із набряками та/або артеріальною гіпертензією. Через це диклофенак слід застосовувати з обережністю пацієнтам із порушеннями функції серця та іншими станами, що сприяють затримці рідини. Також слід дотримуватися обережності у пацієнтів, які приймають супутні діуретики або інгібітори АПФ або схильні до підвищеного ризику розвитку гіповолемії.

У рідкісних випадках, як і при застосуванні інших НПЗЗ, можуть спостерігатися алергічні реакції, в тому числі анафілактичні/анафілактоїдні реакції, навіть без попереднього впливу диклофенаку. Реакції гіперчутливості можуть також прогресувати до синдрому Коуніса, серйозної алергічної реакції, яка може спричинити інфаркт міокарда. Симптоми таких реакцій можуть включати біль у грудях, що виникає у поєднанні з алергічною реакцією на диклофенак.

Завдяки своїм фармакодинамічним властивостям диклофенак, як і інші НПЗЗ, може маскувати ознаки і симптоми інфекції.

Необхідно суворо дотримуватися інструкцій щодо внутрішньом’язової ін’єкції, щоб уникнути несприятливих подій у місці ін’єкції, які можуть призвести до м’язової слабкості, паралічу м’язів, гіпестезії та некрозу у місці ін’єкції.

Вплив на травну систему

При застосуванні НПЗЗ, включаючи диклофенак, були зареєстровані випадки шлунково-кишкових кровотеч (блювання кров’ю, мелена), утворення виразки або перфорації, які можуть бути летальними і спостерігатися у будь-який час у процесі лікування, з або без попереджувальних симптомів або серйозних шлунково-кишкових явищ в анамнезі. Ці явища зазвичай мають більш серйозні наслідки у пацієнтів літнього віку. Якщо у пацієнтів, які застосовують диклофенак, спостерігаються явища шлунково-кишкової кровотечі або утворення виразки, застосування препарату необхідно припинити.

Як і при застосуванні всіх НПЗЗ, включаючи диклофенак, необхідний ретельний медичний нагляд; особливу обережність слід проявляти при призначенні диклофенаку пацієнтам із симптомами, що свідчать про порушення з боку шлунково-кишкового тракту, або з наявністю виразки шлунка або кишечнику, кровотечі або перфорації в анамнезі (див. розділ «Побічні реакції»). Ризик виникнення шлунково-кишкових кровотеч, утворення виразок або перфорацій збільшується з підвищенням доз НПЗЗ, включаючи диклофенак, а також у пацієнтів з виразкою в анамнезі, зокрема ускладненою кровотечою або перфорацією.

Пацієнти літнього віку мають підвищену частоту небажаних реакцій у разі застосування НПЗЗ, особливо таких як шлунково-кишкові кровотечі та перфорації, що можуть бути летальними.

Щоб зменшити ризик токсичного впливу на травну систему у пацієнтів з виразкою в анамнезі, особливо з ускладненнями у вигляді кровотечі або перфорації, та у пацієнтів літнього віку, лікування слід розпочинати та підтримувати найнижчими ефективними дозами.

Для таких пацієнтів, а також пацієнтів, які потребують супутнього застосування лікарських засобів, що містять низькі дози ацетилсаліцилової кислоти (АСК) або інших лікарських засобів, які, імовірно, підвищують ризик небажаної дії на травну систему, слід розглянути питання про комбіновану терапію із застосуванням захисних лікарських засобів (наприклад інгібіторів протонного насоса або мізопростолу).

Пацієнти зі шлунково-кишковою токсичністю в анамнезі, особливо літнього віку, повинні повідомляти про будь-які незвичні абдомінальні симптоми (особливо кровотечі у травному тракті).

Застереження також потрібні для пацієнтів, які отримують супутні препарати, що можуть підвищити ризик виразки або кровотечі, такі як системні кортикостероїди, антикоагулянти (наприклад варфарин), антитромботичні засоби (наприклад АСК) або СІЗЗС (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Ретельне медичне спостереження та особливу обережність слід проявляти при призначенні диклофенаку пацієнтам з виразковим колітом або хворобою Крона, оскільки їх стан може погіршитися.

Серцево-судинні та цереброваскулярні ефекти

Для пацієнтів з наявністю в анамнезі артеріальної гіпертензії та/або застійної серцевої недостатності помірного ступеня тяжкості необхідний відповідний моніторинг та консультації, оскільки у зв’язку із застосуванням НПЗЗ, включаючи диклофенак, були зареєстровані випадки затримки рідини та набряків.

Дані клінічних досліджень та епідеміологічні дані свідчать, що застосування диклофенаку, особливо у високих дозах (150 мг/добу) і протягом тривалого часу, може бути пов’язане із незначним збільшенням ризику розвитку артеріальних тромботичних подій (наприклад інфаркту міокарда або інсульту). Слід періодично переглядати потреби пацієнта у застосуванні диклофенаку для полегшення симптомів та відповідь на терапію, особливо якщо тривалість терапії перевищує 4 тижні.

Призначати диклофенак пацієнтам зі значними факторами ризику кардіоваскулярних явищ (наприклад артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, паління) можна лише після ретельної клінічної оцінки. Оскільки кардіоваскулярні ризики диклофенаку можуть зростати зі збільшенням дози та тривалості лікування, його необхідно застосовувати якомога коротший період та у найнижчій ефективній дозі. Слід періодично переглядати потреби пацієнта у застосуванні диклофенаку для полегшення симптомів та відповідь на терапію. З обережністю застосовувати пацієнтам віком від 65 років.

Пацієнтам з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю, стійкою ішемічною хворобою серця, захворюваннями периферичних артерій та/або цереброваскулярною хворобою призначати диклофенак не рекомендовано, у разі необхідності застосування можливе тільки після ретельної оцінки ризику/користі та лише у дозах до 100 мг на добу. Подібну оцінку слід провести перед початком довгострокового лікування пацієнтів з факторами ризику розвитку серцево-судинних явищ (наприклад артеріальною гіпертензією, гіперліпідемією, цукровим діабетом та палінням).

Пацієнтів слід проінформувати про необхідність контролю появи симптомів серйозних артеріальних тромбоемболічних явищ (біль у грудях, задишка, слабкість, порушення мовлення), які можуть виникнути без попередження. У разі виникнення такого явища пацієнти повинні негайно звернутися до лікаря.

Вплив на гематологічні показники

При тривалому застосуванні диклофенаку, як і інших НПЗЗ, рекомендується моніторинг повного аналізу крові.

Як і інші НПЗЗ, Наклофен може тимчасово пригнічувати агрегацію тромбоцитів. Слід ретельно наглядати за пацієнтами з порушеннями гемостазу, геморагічним діатезом або гематологічними порушеннями.

Вплив на печінку

Потрібен ретельний медичний нагляд, якщо диклофенак необхідно призначати пацієнтам з порушеннями функції печінки, оскільки їх стан може погіршитися.

При застосуванні НПЗЗ, включаючи диклофенак, рівень одного і більше печінкових ферментів може підвищуватися. Під час довгострокового лікування як застережний захід слід призначати регулярне спостереження за функцією печінки.

Якщо порушення функції печінки зберігаються або погіршуються, якщо клінічні ознаки або симптоми можуть бути пов’язані з прогресуючими захворюваннями печінки або якщо спостерігаються інші прояви (наприклад еозинофілія, висипання) – застосування диклофенаку слід припинити.

Окрім підвищення рівня печінкових ферментів, були рідкісні повідомлення про тяжкі реакції з боку печінки, включаючи жовтяницю та фульмінантний гепатит, некроз печінки та печінкову недостатність, які в окремих випадках призводили до летальних наслідків.

У пацієнтів, яким застосовують диклофенак, перебіг захворювань, таких як гепатити, може проходити без продромальних симптомів.

Застереження необхідні у разі, якщо диклофенак слід застосовувати пацієнтам з печінковою порфірією, через імовірність провокації нападу.

Вплив на нирки

Завдяки важливості простагландинів для підтримки ниркового кровотоку тривале лікування великими дозами НПЗЗ, включаючи диклофенак, часто призводить до набряків та артеріальної гіпертензії.

Оскільки при лікуванні НПЗЗ, включаючи диклофенак, повідомляли про затримку рідини та набряки, особливу увагу слід приділити пацієнтам із порушеннями функції серця або нирок, артеріальною гіпертензією в анамнезі, пацієнтам літнього віку, пацієнтам, які отримують супутню терапію діуретиками або препаратами, які суттєво впливають на функцію нирок, та пацієнтам із суттєвим зниженням позаклітинного об’єму рідини з будь-яких причин, наприклад до або після серйозного хірургічного втручання (див. розділ «Побічні реакції»). У таких випадках як застережний захід рекомендується моніторинг функції нирок. Припинення терапії зазвичай зумовлює повернення до стану, який передував лікуванню.

Вплив на шкіру

У зв’язку з застосуванням НПЗЗ дуже рідко повідомляли про серйозні реакції з боку шкіри (деякі з них були летальними), включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса–Джонсона і токсичний епідермальний некроліз (див. розділ «Побічні реакції»). Очевидно, найвищий ризик розвитку цих реакцій спостерігається на початку курсу терапії, у більшості випадків – протягом першого місяця лікування.

Застосування диклофенаку необхідно припинити при першій появі шкірних висипань, уражень слизової оболонки або будь-яких інших ознак підвищеної чутливості.

Системний червоний вовчак (СЧВ) і змішані захворювання сполучної тканини.

У пацієнтів із СЧВ і змішаними захворюваннями сполучної тканини може спостерігатися підвищений ризик розвитку асептичного менінгіту.

Астма в анамнезі

У пацієнтів з астмою, сезонним алергічним ринітом, набряком слизової оболонки носа (назальні поліпи), хронічними обструктивними захворюваннями легень або хронічними інфекціями дихальних шляхів (особливо пов’язаними з алергічними, подібними до ринітів симптомами) частіше, ніж в інших, виникають реакції на НПЗЗ, схожі на загострення астми (так звана непереносимість анальгетиків/анальгетична астма), набряк Квінке або кропив’янка. У зв’язку з цим таким пацієнтам рекомендовані спеціальні застережні заходи (готовність до надання невідкладної допомоги). Це також стосується пацієнтів з алергічними реакціями на інші речовини, що проявляються шкірними реакціями, свербіжем або кропив’янкою.

Як і інші препарати, що пригнічують активність простагландинсинтетази, диклофенак натрію та інші НПЗП можуть спровокувати розвиток бронхоспазму у пацієнтів, які страждають на бронхіальну астму, або у пацієнтів з бронхіальною астмою в анамнезі.

Особливі застереження щодо неактивних інгредієнтів

Спирт бензиловий: не застосовувати недоношеним дітям та новонародженим. Може спричинити токсичні та алергічні реакції у немовлят та дітей віком до 3 років.

Метабісульфіти можуть спричинити реакції алергічного типу, включаючи анафілактичні симптоми та бронхоспазм у чутливих людей, особливо у тих, хто має в анамнезі астму та алергію.

Натрій: містить менше 1 ммоль (23 мг) натрію/дозу, тобто практично вільний від натрію.

Вагітність

За відсутності абсолютної потреби не можна застосовувати диклофенак жінкам, які планують вагітність, або у І і ІІ триместрі вагітності. У І і ІІ триместрах вагітності диклофенак можна призначати лише тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода і лише в мінімальній ефективній дозі, тривалість лікування повинна бути настільки коротка, наскільки це можливо.

Як і інші НПЗЗ, препарат протипоказаний у ІІІ триместрі вагітності (можливе пригнічення скорочувальної здатності матки і передчасне закриття артеріальної протоки у плода).

Інгібування синтезу простагландинів може негативно позначитися на вагітності та/або розвитку ембріона/плода. Дані епідеміологічних досліджень свідчать про підвищений ризик викиднів та/або ризик розвитку серцевих вад і гастрошизису після застосування інгібітору синтезу простагландинів на ранніх термінах вагітності. Абсолютний ризик серцево-судинних вад був збільшений з менш ніж 1 % до приблизно 1,5 %.

Не виключено, що ризик збільшується з дозою і тривалістю лікування. Було показано, що у тварин введення інгібітору синтезу простагландинів призводить до збільшення пре- і постімплантаційної втрати та летальності ембріона/плода.

Крім того, у тварин, які отримували інгібітор синтезу простагландинів у період органогенезу, була зареєстрована підвищена частота різних вад розвитку, у тому числі з боку серцево-судинної системи.

Під час ІІІ триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть впливати на плід таким чином:

- серцево-легенева токсичність (з передчасним закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією);

- порушення функції нирок, що може прогресувати до ниркової недостатності з олігогідроамніоном.

Вплив на матір і новонародженого наприкінці вагітності:

- можливі подовження часу кровотечі, антиагрегантний ефект, який може спостерігатися навіть при дуже низьких дозах;

- гальмування скорочень матки, що призводить до затримки або подовження пологів.

Отже, Наклофен протипоказаний у ІІІ триместрі вагітності.

Період годування груддю

Як і інші НПЗЗ, диклофенак у незначній кількості проникає у грудне молоко. У зв’язку з цим, диклофенак не слід застосовувати жінкам у період годування груддю, щоб уникнути небажаного впливу на немовля.

Фертильність

Як і інші НПЗЗ, диклофенак може негативно впливати на жіночу фертильність, тому не рекомендується призначати препарат жінкам, які планують вагітність. Для жінок, які мають проблеми з зачаттям або проходять дослідження на безпліддя, слід розглянути доцільність відміни диклофенаку.

На підставі даних досліджень у тварин неможливо виключити порушення репродуктивної функції у самців. Релевантність цих даних для людини не встановлена.

Пацієнтам, у яких під час терапії препаратом Наклофен виникають порушення зору, запаморочення, вертиго, сонливість, порушення з боку центральної нервової системи, млявість або втома, не слід керувати автотранспортом або іншими механізмами.

Препарат слід застосовувати у найменших ефективних дозах протягом найкоротшого періоду часу, враховуючи цілі лікування кожного окремого пацієнта.

Препарат Наклофен, розчин для ін’єкцій, не застосовувати більше 2 днів; у разі необхідності лікування можна продовжити препаратом Наклофен в іншій лікарській формі (таблетки або супозиторії).

Внутрішньом’язова ін’єкція

З метою попередження пошкодження нервових або інших тканин у місці внутрішньом’язової ін’єкції потрібно дотримуватись таких правил.

Доза зазвичай становить 75 мг (1 ампула) на добу, яку слід вводити шляхом глибокої ін’єкції у верхній зовнішній сектор великого сідничного м’яза. У тяжких випадках (наприклад коліки), добову дозу можна збільшити до двох ін’єкцій по 75 мг, між якими дотримують інтервал у кілька годин (по 1 ін’єкції в кожну сідницю). Як альтернативу 75 мг розчину для ін’єкцій можна комбінувати з іншими лікарськими формами препарату Наклофен (наприклад таблетками або супозиторіями) до максимальної сумарної добової дози 150 мг диклофенаку.

В умовах нападу мігрені клінічний досвід обмежений випадками з початковим застосуванням 1 ампули 75 мг, дозу вводити при можливості одразу ж після застосування супозиторіїв по 100 мг у той же самий день (у разі необхідності). Загальна добова доза не має перевищувати 175 мг у перший день.

Немає доступних даних щодо застосування препарату Наклофен для лікування нападів мігрені більш ніж 1 день.

Внутрішньовенні інфузії

Безпосередньо перед початком внутрішньовенної інфузії Наклофен слід розвести у 100–500 мл 0,9 % розчину натрію хлориду або 5 % розчину глюкози. Обидва розчини потрібно буферизувати розчином бікарбонату натрію (0,5 мл 8,4 % розчину або 1 мл 4,2 %). Використовувати можна тільки прозорі розчини.

Наклофен, розчин для ін’єкцій, не слід вводити у вигляді внутрішньовенної болісної ін’єкції.

Рекомендовані два альтернативні режими дозування препарату Наклофен, розчину для ін’єкцій:

- для лікування помірного і тяжкого післяопераційного болю необхідно вводити розчин по 75 мг безперервно від 30 хвилин до 2 годин; у разі необхідності лікування можна повторити через 4–6 годин, але доза не повинна перевищувати 150 мг на добу;

- для профілактики післяопераційного болю через 15 хвилин – 1 годину після хірургічного втручання потрібно ввести навантажувальну дозу 25–50 мг, після цього необхідно застосувати безперервну інфузію приблизно 5 мг/годину аж до максимальної добової дози 150 мг.

Пацієнти літнього віку

Хоча у пацієнтів літнього віку фармакокінетика диклофенаку не погіршується до будь-якого клінічно значущого ступеня, НПЗЗ слід застосовувати з особливою обережністю таким пацієнтам, які, як правило, більш схильні до розвитку небажаних реакцій. Зокрема, для ослаблених пацієнтів літнього віку або для пацієнтів з низьким показником маси тіла рекомендується застосовувати найнижчі ефективні дози та обстежувати пацієнтів щодо шлунково-кишкових кровотеч при лікуванні НПЗЗ (див. розділ «Особливості застосування»).

Рекомендована максимальна добова доза препарату Наклофен становить 150 мг.

Наявні кардіоваскулярні захворювання або значні фактори ризику

Диклофенак протипоказаний пацієнтам із встановленою застійною серцевою недостатністю, ішемічною хворобою серця, хворобою периферичних артерій та/або порушенням мозкового кровообігу (див. розділ «Протипоказання»).

Пацієнтам із застійною серцевою недостатністю або значними факторами ризику серцево-судинних захворювань слід призначати диклофенак лише після ретельної клінічної оцінки. Оскільки кардіоваскулярні ризики диклофенаку можуть зростати зі збільшенням дози та тривалості лікування, його необхідно застосовувати якомога коротший період та у найнижчій ефективній дозі (див. розділ «Особливості застосування»).

Порушення функції нирок

Диклофенак протипоказаний пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ 2) (див. розділ «Протипоказання»).

Спеціальних досліджень з участю пацієнтів з порушеннями функції печінки не проводили, тому надання рекомендацій щодо коригування дози неможливе. Слід з обережністю застосовувати диклофенак пацієнтам з легкими та помірними порушеннями функції нирок (див. розділ «Особливості застосування»).

Порушення функції печінки

Застосування диклофенаку протипоказане пацієнтам з печінковою недостатністю (див. розділ «Протипоказання»).

Спеціальних досліджень з участю пацієнтів з порушеннями функції печінки не проводили, тому надання рекомендацій щодо коригування дози неможливе. Слід з обережністю застосовувати диклофенак пацієнтам з легкими та помірними порушеннями функції печінки (див. розділ «Особливості застосування»).

Не рекомендується змішувати препарат з іншими лікарськими засобами в одному шприці.

Діти.

Наклофен у формі розчину для ін’єкцій протипоказаний для застосування дітям.

Симптоми. Типової клінічної картини, характерної для передозування диклофенаку не існує. Передозування може спричинити такі симптоми як головний біль, нудота, блювання, біль в епігастрії, гастроінтестинальна кровотеча, діарея, запаморочення, дезорієнтація, збудження, кома, сонливість, дзвін у вухах, втрата свідомості або судоми. У разі тяжкого отруєння можлива гостра ниркова недостатність та ураження печінки.

Лікування. Лікування симптоматичне. Підтримуючі заходи та симптоматичне лікування слід призначати з приводу таких ускладнень, як артеріальна гіпотензія, ниркова недостатність, судоми, розлади шлунково-кишкового тракту та пригнічення дихання.

Малоймовірно, що такі специфічні заходи, як форсований діурез, діаліз або гемоперфузія, будуть ефективними для виведення з організму НПЗП, включаючи диклофенак, через зв’язування в значній мірі з білками та інтенсивний метаболізм.

Протягом 1 години після застосування потенційно токсичної кількості препарату перорально слід розглянути можливість застосування активованого вугілля. Крім того, у дорослих слід розглянути можливість промивання шлунка протягом 1 години після застосування потенційно токсичної кількості препарату. При частих або тривалих судомах необхідно внутрішньовенно ввести діазепам. З урахуванням клінічного стану пацієнта можуть бути показані інші заходи.

Побічні ефекти, що можуть виникнути під час застосування диклофенаку, класифіковані в наступні групи згідно з їх частотою: дуже часто > 1/10; часто > 1/100, 1/1000, 1/10000, частота невідома (не можна оцінити за наявними даними).

Нижчезазначені небажані ефекти включають такі, що пов’язані із короткостроковим і довготривалим застосуванням.

З боку крові та лімфатичної системи:

- дуже рідко: тромбоцитопенія, лейкопенія, анемія (включаючи гемолітичну та апластичну анемії), агранулоцитоз.

З боку імунної системи:

- рідко: гіперчутливість, анафілактичні та анафілактоїдні реакції (включаючи артеріальну гіпотензію та шок);

- дуже рідко: ангіоневротичний набряк (включаючи набряк обличчя).

Психічні розлади:

- дуже рідко: дезорієнтація, депресія, безсоння, нічні кошмари, дратівливість та інші психічні розлади.

З боку нервової системи:

- часто: головний біль, запаморочення;

- рідко: сонливість, втома;

- дуже рідко: парестезія, порушення пам’яті, судоми, тривожність, тремор, асептичний менінгіт, розлад смаку, порушення мозкового кровообігу;

- частота невідома: сплутаність свідомості, галюцинації, порушення чутливості, загальне нездужання.

З боку органів зору:

- дуже рідко: розлад зору, затуманення зору, диплопія;

- частота невідома: неврит зорового нерва.

З боку органів слуху та лабіринту:

- часто: вертиго;

- дуже рідко: дзвін у вухах, порушення слуху.

З боку серця:

- нечасто*: відчуття серцебиття, біль у грудях, серцева недостатність, інфаркт міокарда.

*частота відображає дані довготривалого лікування високими дозами (150 мг/добу).

- частота невідома: синдром Коуніса.

З боку судин:

- часто: артеріальна гіпертензія

- дуже рідко: артеріальна гіпотензія, васкуліт.

Респіраторні, торакальні та медіастинальні порушення:

- рідко: астма (включаючи диспное);

- дуже рідко: пневмоніт.

З боку травної системи:

- часто: нудота, блювання, діарея, диспепсія, абдомінальний біль, метеоризм, анорексія;

- рідко: гастрит, гастроінтестинальні кровотечі, блювання з домішками крові, геморагічна діарея, мелена, виразка шлунка або кишечнику з кровотечою або без, гастроінтестинальним стенозом або перфорацією (іноді з летальним наслідком, особливо у пацієнтів літнього віку), які можуть призвести до перитоніту;

- дуже рідко: коліт (включаючи геморагічний коліт та загострення виразкового коліту або хвороба Крона), запор, стоматит, глосит, розлади з боку стравоходу, мембранні стриктури кишечнику, панкреатит,

- частота невідома: ішемічний коліт.

Гепатобіліарні розлади:

- часто: збільшення рівня трансаміназ;

- рідко: гепатит, жовтяниця, порушення функції печінки;

- дуже рідко: миттєвий гепатит, гепатонекроз, печінкова недостатність.

З боку шкіри та підшкірних тканин:

- часто: висипання;

- рідко: кропив’янка;

- дуже рідко: бульозне висипання, екзема, еритема, мультиформна еритема, синдром Стівенса–Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), ексфоліативний дерматит, втрата волосся, реакція фоточутливості, пурпура, у т. ч. алергічна, пурпура Шенляйна–Геноха, свербіж.

З боку нирок та сечовивідних шляхів:

- часто: затримка рідини та набряки;

- дуже рідко: гостра ниркова недостатність, гематурія, протеїнурія, нефротичний синдром, тубулоінтерстиціальний нефрит, папілярний некроз нирки.

Загальні порушення та порушення у місці введення препарату:

- часто: реакція у місці ін’єкції, біль, затвердіння;

- рідко: набряк, некроз у місці ін’єкції;

- дуже рідко: абсцес у місці ін’єкції.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз:

- дуже рідко – імпотенція.

Дані клінічних досліджень та епідеміологічні дані свідчать про підвищений ризик тромботичних ускладнень (наприклад інфаркт міокарда або інсульт), пов’язаний із застосуванням диклофенаку, зокрема у високих терапевтичних дозах (150 мг на добу) та при тривалому застосуванні.

Зорові порушення.

Такі зорові порушення як порушення зору, погіршення зору і диплопія є ефектами класу НПЗП і, як правило, є оборотними після відміни препарату. Найбільш імовірним механізмом порушень зору є інгібування синтезу простагландинів та інших споріднених сполук, які, порушуючи регуляцію ретинального кровотоку, сприяють розвитку візуальних порушень. Якщо такі симптоми виникають під час лікування диклофенаком, необхідно провести офтальмологічне дослідження для виключення інших можливих причин.

Якщо виникають тяжкі небажані реакції, лікування слід припинити.

Звіт про підозрювані побічні реакції.

Звіт про передбачувані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу вести безперервне спостереження балансу «користь/ризик» лікарського засобу. Спеціалісти у галузі охорони здоров’я зобов’язані подавати інформацію про будь-які передбачувані побічні реакції за допомогою національної системи звітності.

5 років.

Зберігати при температурі не вище 25 °C в оригінальній упаковці для захисту від дії світла. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Не рекомендується змішувати препарат з іншими лікарськими засобами в одному шприці.

По 3 мл в ампулі; по 5 ампул у блістері; по 1 блістеру у картонній коробці.

За рецептом.

КРКА, д. д., Ново место/КRKA, d.d., Novo mesto.

Шмар’єшка цеста 6, 8501 Ново место, Словенія/Smarjeska cesta 6, 8501 Novo mesto, Slovenia.