Ревмоксикам супозиторії ректальні по 15 мг блістер 5 шт

Фармакодинаміка. Ревмоксикам - протизапальну, аналгетичну, жарознижуючий засіб. механізм дії обумовлений переважно селективним пригніченням ЦОГ-2, що призводить до пригнічення біосинтезу прозапальних простагландинів у вогнищі запалення. завдяки низькій спорідненості до циклооксигенази-1 препарат в терапевтичних дозах не чинить негативного впливу на біосинтез цитопротекторних простагландинів в жкт і нирках, а також не пригнічує функціональну активність тромбоцитів. є хондронейтральним препаратом, не впливає на синтез протеогликана хондроцітамі суглобового хряща.

Фармакокінетика

При ректальному застосуванні мелоксикам добре абсорбується в системний кровотік, біодоступність становить 89%. Стабільна терапевтична концентрація в крові досягається через 3-5 днів після початку лікування. Зв'язування з білками плазми становить більше 99%. Піддається біотрансформації в печінці, переважно шляхом окислення з утворенням 4 неактивних метаболітів. Основну роль в метаболізмі мелоксикаму відіграють ферменти CYP 2CP і CYP 3A4, а також пероксидаза. Обсяг розподілу препарату низький - в середньому 11 л, плазмовий кліренс - 8 мл/хв. T _½ становить близько 20 год, що дозволяє приймати препарат 1 раз на добу. Виведення з організму відбувається c сечею та калом у рівних пропорціях; 5% добової дози екскретується в незміненому вигляді з калом. Препарат проходить крізь гістогематичні бар'єри, добре проникає в синовіальну рідину, де його концентрація становить 50% від рівня в плазмі крові.

У осіб похилого віку спостерігається лише незначне збільшення T _½ препарату, а також зниження плазмового кліренсу (особливо у жінок).

Не відмічено істотної зміни фармакокінетики мелоксикаму і збільшення ризику розвитку побічних ефектів при застосуванні препарату хворим з печінковою або помірною.

Тривале симптоматичне лікування ревматоїдного артриту та анкілозуючого спондиліту. короткочасне симптоматичне лікування загострення остеоартрозу в разі недостатнього клінічного ефекту застосування мелоксикаму в дозі 7,5 мг/добу.

Призначають дорослим і дітям старше 16 років.

Загострення остеоартрозу (в разі недостатнього клінічного ефекту застосування мелоксикаму в дозі 7,5 мг/добу: 15 мг/добу (1 супозиторій).

Ревматоїдний артрит: 15 мг/добу (1 супозиторій).

Анкілозуючийспондиліт: 15 мг/добу (1 супозиторій).

Максимальна рекомендована добова доза мелоксикаму для дорослих становить 15 мг.

Оскільки зі збільшенням дози та збільшенням тривалості лікування підвищується ризик виникнення побічних реакцій, необхідно застосовувати найменшу ефективну дозу протягом найкоротшого періоду лікування.

При комбінованому призначенні різних форм препаратів мелоксикаму (капсули, таблетки, супозиторії, розчин) загальна добова доза не повинна перевищувати 15 мг.

Гіперчутливість до мелоксикаму або до інших складових лікарського засобу, або до активних речовин з подібною дією, таким як НПЗП, ацетилсаліцилова кислота (аск); мелоксикам не можна призначати пацієнтам, які мають симптоми ба, назальні поліпи, ангіоневротичний набряк або кропив'янку, пов'язані із застосуванням аск або інших нестероїдних протизапальних засобів, оскільки можливі реакції перехресної гіперчутливості; шлунково-кишкова кровотеча або перфорація, пов'язана з попередньою терапією НПЗП в анамнезі; активна або рецидивуюча виразкова хвороба / кровотеча в анамнезі (2 або більше окремих підтверджених випадки виразки або кровотечі); проктит в анамнезі та ректальні кровотеча; тяжка печінкова недостатність; тяжка ниркова недостатність без застосування діалізу; шлунково-кишкова кровотеча, цереброваскулярні кровотеча в анамнезі або інші коагулопатії; інші порушення гемостазу або супутня терапія з антикоагулянтами; тяжка серцева недостатність; iii триместр вагітності; діти та підлітки у віці до 16 років.

Зафіксовані деякі побічні ефекти, можливі при застосуванні мелоксикаму.

Дані досліджень і епідеміологічні дані дозволяють припустити, що застосування деяких НПЗЗ (особливо у високих дозах і при тривалому лікуванні) може бути пов'язано з невеликим підвищеним ризиком випадків судинних тромботичних явищ (наприклад інфаркту міокарда або інсульту).

Набряк, АГ і серцева недостатність спостерігалися при лікуванні НПЗП.

Більшість побічних ефектів, які спостерігаються, шлунково-кишкового походження. Може спостерігатися виразкова хвороба, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, іноді - летальну, особливо у пацієнтів похилого віку (див. Особливості застосування). Після застосування спостерігалися нудота, блювота, діарея, метеоризм, запор, диспепсія, абдомінальний біль, мелена, гематемезис, виразковий стоматит, загострення коліту та хвороби Крона, з меншою частотою спостерігався гастрит.

З боку системи крові та лімфатичної системи: відхилення показників аналізу крові від норми (включаючи диференціальну лейкоцитарну формулу), лейкопенія, тромбоцитопенія, анемія. Дуже рідко повідомлялося про випадки агранулоцитозу.

Одночасний прийом потенційно мієлотоксичного препарату, особливо метотрексату, може призвести до виникнення цитопенії.

З боку імунної системи: анафілактична реакція, анафілактоїдна реакція та інші алергічні реакції негайного типу, включаючи шок.

З боку психіки: сплутаність свідомості, дезорієнтація, зміна настрою, нічні кошмари, безсоння.

З боку нервової системи: запаморочення, сонливість, головний біль.

З боку органів зору: порушення функції зору, що включають нечіткість зору, кон'юнктивіт.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату: вертиго, шум у вухах.

З боку серця: відчуття прискореного серцебиття.

Повідомлялося про серцевої недостатності, пов'язаної з лікуванням НПЗП.

З боку судин: підвищення артеріального тиску, гіперемія, припливи.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: БА у пацієнтів з алергією на АСК і інші нестероїдні протизапальні засоби, інфекції верхніх дихальних шляхів, кашель.

З боку шлунково-кишкового тракту: шлунково-кишкова перфорація, прихована або макроскопічне шлунково-кишкова кровотеча, виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, коліт, гастрит, езофагіт, стоматит, біль в животі, диспепсія, діарея, нудота, блювання, запор, метеоризм, відрижка.

Шлунково-кишкова кровотеча, виразка або перфорація можуть бути потенційно летальними.

З боку гепатобіліарної системи: гепатит, порушення біохімічних показників функції печінки (наприклад підвищення рівня трансаміназ або білірубіну), жовтяниця, печінкова недостатність.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса - Джонсона, ангіоневротичний набряк, бульозний дерматит, поліморфна еритема, висип, кропив'янка, фотосенсибілізація, свербіж, ексфоліативний дерматит.

З боку сечовидільної системи: затримка натрію і води, гіперкаліємія, гостра ниркова недостатність, зміни показників функції нирок (підвищення рівнів креатиніну і / або сечовини в плазмі крові), інфекції сечовивідних шляхів, порушення частоти сечовипускання.

Застосування нестероїдних протизапальних засобів може супроводжуватися розладами сечовипускання, включаючи гостру затримку сечі.

Загальні порушення і порушення в місці введення: набряк, включаючи набряк нижніх кінцівок, печіння, свербіж в аноректальної області.

Побічні реакції, що не спостерігалися під час застосування препарату, але які загальноприйнято характерні для інших з'єднань класу.

Органічне нирковий поразка, ймовірно, призводить до гострої ниркової недостатності: зафіксовані поодинокі випадки інтерстиціального нефриту, гострого тубулярного некрозу, нефротичного синдрому і папілярного некрозу (див. Особливості застосування).

Побічні реакції можна мінімізувати шляхом застосування найменшої ефективної дози протягом найкоротшого періоду лікування, необхідного для контролю симптомів. рекомендовану максимальну добову дозу можна перевищувати в разі недостатнього терапевтичного ефекту, також не слід застосовувати додаткові нестероїдні протизапальні засоби, оскільки це може підвищити токсичність, тоді як терапевтично переваги не доведені. слід уникати одночасного застосування мелоксикаму з НПЗП, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2.

Мелоксикам не підходить для лікування пацієнтів, які потребують полегшення гострого болю.

При відсутності поліпшення після декількох днів клінічні переваги лікування слід повторно оцінити.

Слід звернути увагу на езофагіт, гастрит і / або виразку в анамнезі з метою забезпечення їх повного видужання перед початком терапії мелоксикамом. Слід враховувати можливість прояву рецидиву у пацієнтів, що приймали мелоксикам, і у пацієнтів з такими випадками в анамнезі.

Шлунково-кишкові порушення

Як і при застосуванні інших нестероїдних протизапальних засобів, при застосуванні препарату необхідно уважно стежити за станом пацієнтів зі шлунково-кишковими захворюваннями та хворими, які отримують антикоагулянти. Заборонено призначати мелоксикам при наявності виразки або шлунково-кишкової кровотечі.

Як і при застосуванні інших нестероїдних протизапальних засобів, потенційно летальні шлунково-кишкова кровотеча, виразка або перфорація можуть виникнути в будь-який час в процесі лікування, незалежно від наявності попередніх симптомів або серйозних шлунково-кишкових захворювань в анамнезі.

Ризик шлунково-кишкової кровотечі, виразки або перфорації вищий при підвищенні дози НПЗП у пацієнтів з виразкою в анамнезі, особливо ускладненою кровотечею або перфорацією (див. Побічна дія), і у пацієнтів літнього віку. Таким пацієнтам слід починати лікування з найменшої ефективної дози. Таким пацієнтам може бути доцільно приймати комбіновану терапію з захисними лікарськими засобами (такими як мизопростол або інгібітори протонної помпи). Це також стосується пацієнтів, яким необхідний одночасний прийом низької дози АСК або інших лікарських засобів, що підвищують шлунково-кишкові ризики.

Пацієнтам зі шлунково-кишкової токсичністю в анамнезі, особливо пацієнтам літнього віку, слід повідомляти про всі незвичні абдомінальні симптоми (особливо шлунково-кишкових кровотечах), головним чином на початкових етапах лікування. Слід проявляти обережність відносно пацієнтів, які одночасно приймають лікарські засоби, що підвищують ризик виразки або кровотечі, такі як гепарин, антикоагулянти такі як варфарин, або інші нестероїдні протизапальні засоби, включаючи АСК в протизапальних дозах (разова доза - 1 г або добова доза - 3 г) ( см. Взаємодія з іншими лікарськими), отримують радикальну терапію або в геріатричної практиці.

При виникненні шлунково-кишкової кровотечі або виразки у пацієнтів, які застосовують мелоксикам, слід відмінити лікування.

НПЗП слід з обережністю приймати пацієнтам зі шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки ці стани можуть загострюватися (див. Побічна дія).

Серцево-судинні порушення

Пацієнтів з артеріальною гіпертензією та / або із застійною серцевою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості в анамнезі рекомендується ретельно спостерігати, оскільки при терапії НПЗЗ спостерігалися затримка рідини та набряк.

Пацієнтів з факторами ризику рекомендується ретельно спостерігати в клінічних умовах по відношенню до АТ на початку терапії, особливо на початку курсу лікування мелоксикамом.

Дані досліджень і епідеміологічні дані дозволяють припустити, що застосування деяких НПЗЗ (особливо у високих дозах і при тривалому лікуванні) пов'язано з невеликим підвищенням ризику судинних тромботичних явищ (таких як інфаркт міокарда або інсульт). Недостатньо даних для виключення такого ризику при застосуванні мелоксикаму.

Пацієнтам із неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю, встановленою ішемічною хворобою серця, захворюванням периферичних артерій і / або цереброваскулярними захворюваннями слід проводити терапію мелоксикамом тільки після ретельного обстеження. Подібне обстеження необхідно до початку тривалого лікування пацієнтів з факторами ризику серцево-судинних захворювань (наприклад з АГ, гіперліпідемією, цукровим діабетом, у курців).

НПЗП збільшують ризик серйозних серцево-судинних тромботичних ускладнень, інфаркту міокарда та інсульту, які можуть закінчитися летальним результатом. Збільшення ризику пов'язано з тривалістю застосування. Пацієнти з серцево-судинними захворюваннями або факторами ризику серцево-судинних захворювань мають підвищений ризик тромботичних ускладнень.

Порушення з боку шкіри

При застосуванні НПЗП в одиничних випадках спостерігалися серйозні шкірні реакції, деякі з них були летальними, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса - Джонсона і токсичний епідермальний некроліз (див. Побічна дія). Найбільш високий ризик появи таких реакцій спостерігався на початку лікування, при цьому в більшості випадків такі реакції з'являлися протягом першого місяця лікування. При першій появі шкірного висипу, уражень слизових оболонок або інших ознак гіперчутливості необхідно припинити застосування мелоксикаму.

анафілактичні реакції

Як і при застосуванні інших нестероїдних протизапальних засобів, анафілактичні реакції можуть спостерігатися у пацієнтів без відомої реакції на мелоксикам. Мелоксикам не слід застосовувати пацієнтам з аспириновой тріадою. Даний симптоматичний комплекс зустрічається у хворих на бронхіальну астму, у яких повідомлялося про ринітах з або без назальних поліпів або у яких виявлявся важкий, потенційно летальний бронхоспазм після застосування АСК або інших нестероїдних протизапальних засобів. Слід вжити заходів невідкладної допомоги при виявленні анафилактоидной реакції.

функція нирок

НПЗП пригнічують синтез ниркових простагландинів, які відіграють важливу роль у підтримці ниркового кровотоку. Цей побічний ефект (пригнічення судинорозширювальної впливу ниркових простагландинів) залежить від його дози. У пацієнтів зі зниженим об'ємом крові та зниженим нирковим кровотоком застосування НПЗП може викликати ниркову недостатність, яка має оборотний характер після припинення лікування НПЗП.

Найбільший ризик такої реакції зафіксовано у пацієнтів похилого віку, у пацієнтів з дегідратацією, із застійною серцевою недостатністю, у хворих з цирозом печінки, нефротичним синдромом та хронічними порушеннями функції нирок, а також у хворих, які отримують супутню терапію з діуретиками, інгібіторами АПФ або блокаторами рецепторів ангіотензину II, або після об'ємних хірургічних втручань, що призвели до гіповолемії, пацієнтів з люпус-нефропатія, важким ступенем порушення функції печінки (рівень альбуміну в плазмі крові від ≥10 до 25 г/л за класифікацією Чайлда - П'ю). Таким пацієнтам необхідний контроль діурезу та контроль функції нирок на початку терапії.

У рідкісних випадках НПЗП можуть призводити до інтерстиціального нефриту, гломерулонефриту, ренальная медулярних некрозів або до розвитку нефротичного синдрому.

Доза мелоксикаму для пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю, які перебувають на діалізі, не повинна перевищувати 7,5 мг. Для хворих з незначними або помірними порушеннями функції нирок дозу можна не знижувати (рівень кліренсу креатиніну 25 мл/хв).

Порушення з боку печінки

Як і при лікуванні більшістю НПЗП, описані поодинокі випадки підвищення рівня трансаміназ або інших параметрів функції печінки. У більшості випадків ці відхилення були незначні та мали тимчасовий характер. При стійкому та значному відхиленні від норми показників функції печінки застосування мелоксикаму слід припинити та провести контрольні тести. Для хворих з клінічно стабільним перебігом цирозу печінки не слід знижувати дозу мелоксикаму. Ослаблені хворі потребують більш ретельного нагляду. Як і при лікуванні іншими НПЗП, слід бути обережними щодо хворих літнього віку, у яких більш імовірне зниження функції нирок, печінки, серця.

Затримка натрію, калію і води

НПЗП здатні підсилити затримку натрію, калію та води та вплинути на натрійуретичний ефект діуретиків, який може привести до серцево-судинних порушень або АГ. Рекомендується проведення клінічного моніторингу цих пацієнтів.

Крім того, можливе зменшення ефекту антигіпертензивних препаратів. В результаті у схильних хворих може виникнути набряк, серцева недостатність або АГ. Таким чином, необхідний клінічний моніторинг пацієнтів групи ризику.

Інші попередження і заходи безпеки

Побічні реакції часто гірше переносять пацієнти похилого віку, ослаблені хворі, які потребують ретельного нагляду. Мелоксикам, як і будь-який інший НПЗП, може маскувати симптоми інфекційних захворювань.

Маскування запалення і лихоманки

Фармакологічна дія мелоксикаму щодо зменшення лихоманки та запалення може ускладнити діагностику при підозрюваному неінфекційному больовому стані.

Застосування мелоксикаму, як і інших лікарських засобів, що пригнічують синтез циклооксигенази / простагландинів, може негативно впливати на репродуктивну функцію, тому прийом мелоксикаму не рекомендується жінкам, які намагаються завагітніти. Для жінок, які планують завагітніти або проходять обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути можливість припинення прийому мелоксикаму.

Застосування в період вагітності або годування груддю. Ревмоксикам протипоказаний під час III триместру вагітності.

Інгібування синтезу простагландинів може негативно впливати на вагітність та / або розвиток ембріона і плоду. Дані епідеміологічних досліджень дозволяють припустити збільшення ризику викидня і розвитку пороків серця і гастрошизис після застосування інгібіторів синтезу простагландинів в ранній період вагітності. Вважається, що цей ризик збільшується при збільшенні дози та тривалості лікування.

Під час I і II триместру вагітності мелоксикам призначають в разі крайньої необхідності. Якщо мелоксикам застосовує жінка, яка планує вагітність, або вагітна під час I і II триместру вагітності, доза повинна бути меншою, а тривалість лікування повинна бути якомога коротше.

У період III триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть створювати для плода ризик серцево-легеневої токсичності (з передчасним закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією); порушення роботи нирок може розвинутися в ниркову недостатність з олігогідроамніон.

Можливі ризики в останні терміни вагітності для матері та новонародженого: можливе подовження часу кровотечі, протівоагрегаціонного ефекту навіть при дуже низьких дозах; придушення скорочень матки, що призводить до затримки або затягування пологів.

Хоча конкретних даних про мелоксикаму немає, про НПЗП відомо, що вони можуть проникати в грудне молоко, тому мелоксикам протипоказаний жінкам, які годують груддю.

Діти. Препарат призначають дітям у віці старше 16 років.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Даних щодо впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами або працювати з іншими механізмами немає. Однак при розвитку таких побічних явищ, як розлад функції зору, запаморочення, сонливість або при інших порушеннях з боку центральної нервової системи, рекомендується утримуватися від керування транспортним засобом або роботи з механізмами.

Інші НПЗП і аск 3 г/добу. одночасне введення інгібіторів простагландінсінтетази через синергічного дії може призводити до збільшення ризику кровотечі та появи виразок у шлунково-кишкового тракту, тому таке комбіноване лікування не рекомендується. не рекомендується комбінація з іншими НПЗП, включаючи аск, призначену в протизапальних дозах (одноразова доза - ≥1 г або добова доза - ≥ 3 г).

Кортикостероїди (наприклад ГКС)

Одночасне застосування кортикостероїдів вимагає обережності через підвищений ризик розвитку кровотечі або виразки шлунково-кишкового тракту.

Пероральніантикоагулянти, антитромбоцитарні засоби, гепарин для системного застосування, тромболітичні засоби, а також селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну: підвищується ризик кровотечі через пригнічення функції тромбоцитів. При необхідності такого поєднаного лікування рекомендується здійснювати ретельне спостереження.

Значно підвищується ризик кровотеч внаслідок пригнічення функції тромбоцитів і пошкодження слизової оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки. НПЗП можуть посилювати ефекти антикоагулянтів, таких як варфарин.

Не рекомендується одночасне застосування НПЗП та антикоагулянтів або гепарину в геріатричної практиці або в терапевтичних дозах. В інших випадках застосування гепарину потрібна обережність через підвищений ризик кровотеч. Необхідний ретельний контроль МНО (міжнародного нормалізованого відношення), якщо неможливо уникнути цієї комбінації.

Діуретики, інгібітори АПФ і антагоністи рецепторів ангіотензину II

НПЗП можуть зменшувати ефект діуретиків та інших антигіпертензивних препаратів. Антагоністи рецепторів ангіотензину II, інгібітори АПФ мають синергічний з інгібіторами ЦОГ ефект на зменшення клубочкової фільтрації. У пацієнтів з існуючими порушеннями функції нирок (наприклад у дегідратованих пацієнтів або пацієнтів літнього віку з порушеннями функції нирок) це може призвести до гострої ниркової недостатності, яка зазвичай є оборотною. Тому таку комбінацію слід застосовувати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. Пацієнтам необхідно отримувати адекватну кількість рідини, а також слід контролювати ниркову функцію після початку комбінованої терапії та періодично в подальшому.

Інші антигіпертензивні препарати (наприклад блокатори β-адренорецепторів)

НПЗП зменшують антигіпертензивний ефект, який пов'язаний з інгібуючим впливом на вазодилататорні простагландини.

Інгібітори кальциневрину (наприклад циклоспорин, такролімус)

Нефротоксичность інгібіторів кальциневрину може бути посилена НПЗП через побічні ефекти, опосередкованих пригніченням простагландину. Під час комбінованого лікування необхідно оцінити функцію нирок. Рекомендується ретельний контроль функції нирок, особливо у людей похилого віку.

Контрацепція. Повідомлялося, що НПЗП зменшують ефективність внутрішньоматкових засобів, але дані потребують подальшого підтвердження.

Літій. Є дані про НПЗП, які підвищують концентрацію літію в плазмі крові. Одночасне застосування літію і НПЗП не рекомендується. Необхідно контролювати концентрацію літію в плазмі крові на початку лікування, при підборі дози та при припиненні лікування мелоксикамом.

Метотрексат: НПЗП можуть зменшувати тубулярну секрецію метотрексату, тим самим підвищуючи концентрацію його в плазмі крові. Тому не рекомендується супутній прийом НПЗП пацієнтами, які проходять лікування високими дозами метотрексату (понад 15 мг/тиждень). Ризик взаємодії НПЗП і метотрексату слід враховувати також пацієнтам, які проходять лікування низькими дозами метотрексату, зокрема пацієнтам з порушеннями функції нирок. У разі, коли потрібно супутнє лікування, необхідно контролювати показники аналізу крові та функції нирок. Слід бути обережним в разі, коли прийом НПЗП і метотрексату триває 3 дні поспіль, оскільки концентрація препарату в плазмі крові може підвищитися і посилити токсичність. Незважаючи на те що супутнє лікування мелоксикамом (15 мг/тиждень) не впливає на фармакокінетику метотрексату, слід враховувати, що гематологічна токсичність метотрексату може зростати при лікуванні НПЗП.

Холестирамін зв'язує мелоксикам у шлунково-кишковому тракті, що призводить до його швидшої екскреції.

Мелоксикам майже повністю метаболізується в печінці, приблизно ^_2/3 якого відбуваються шляхом зв'язування з цитохромом (CYP) Р450 і ^_1/3 - шляхом пероксидазного окислення.

Можлива фармакокінетична взаємодія мелоксикаму та інших препаратів на етапі метаболізму за рахунок впливу їх на CYP 2C9 та / або CYP 3A4.

Взаємодії мелоксикаму з антацидами, циметидином, дигоксином і фуросемідом при одночасному прийомі не виявлено.

Не можна виключати взаємодії препарату з пероральними протидіабетичними засобами.

Симптоми гострого передозування: летаргія, сонливість, нудота, блювота, біль в епігастральній ділянці, можливі шлунково-кишкові кровотечі. важке отруєння може призвести до аг, ОПН, порушення функції печінки, комі, зупинці серця. можливі явища, описані в розділі побічні ефекти.

Лікування: відміна препарату, промивання прямої кишки, симптоматична терапія. Специфічного антидоту немає. При проведенні клінічного випробування продемонстровано прискорене видалення мелоксикама на тлі прийому холестираміну перорально по 4 г 3 рази на добу.

При температурі не вище 25 °C.

діюча речовина: meloxicam;

1 супозиторій містить мелоксикаму 15 мг;

допоміжна речовина: твердий жир.

Супозиторії ректальні.

Основні фізико-хімічні властивості: супозиторії світло-жовтого з зеленуватим відтінком кольору, сигароподібної форми. Допускається наявність нальоту на поверхні супозиторія.

Нестероїдні протизапальні і протиревматичні засоби. Мелоксикам. Код АТХ M01A C06.

Фармакодинаміка

Протизапальний, аналгетичний, жарознижувальний засіб. Механізм дії зумовлений переважно селективним пригніченням циклооксигенази-2, що призводить до пригнічення біосинтезу прозапальних простагландинів у вогнищі запалення. За рахунок низької спорідненості з циклооксигеназою-1 препарат у терапевтичних дозах не виявляє негативного впливу на біосинтез цитопротективних простагландинів у шлунково-кишковому тракті та нирках, а також не пригнічує функціональну активність тромбоцитів. Є хондронейтральним препаратом, не впливає на синтез протеоглікану хондроцитами суглобового хряща.

Фармакокінетика

При ректальному застосуванні мелоксикам добре адсорбується у системний кровотік, біодоступність становить 89 %. Стабільна терапевтична концентрація у крові досягається через 3-5 днів після початку лікування. Зв'язування з білками плазми становить понад 99 %. Підлягає біотрансформації у печінці, переважно шляхом окиснення з утворенням чотирьох неактивних метаболітів. Основну роль у метаболізмі мелоксикаму відіграють ферменти CYP2CP і CYP3A4, а також пероксидаза. Об'єм розподілу препарату низький – у середньому 11 л, плазмовий кліренс – 8 мл/хв. Період напіввиведення становить приблизно 20 годин, що дозволяє приймати препарат 1 раз на добу. Виведення з організму відбувається нирками і кишечником у рівних пропорціях; 5 % добової дози екскретується у незміненому стані кишечником. Препарат проходить крізь гістогематичні бар'єри, добре проникає у синовіальну рідину, де його концентрація становить 50 % від рівня у плазмі крові.

В осіб літнього віку спостерігається лише незначне збільшення періоду напіввиведення препарату, а також зниження плазмового кліренсу (особливо у жінок).

Не відзначено суттєвої зміни фармакокінетики мелоксикаму і збільшення ризику розвитку побічних ефектів при застосуванні препарату хворим із печінковою або помірною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну – 20-40 мл/хв).

Довготривале симптоматичне лікування ревматоїдного артриту та анкілозивного спондиліту. Короткотривале симптоматичне лікування загострення остеоартрозу у разі недостатнього клінічного ефекту застосування мелоксикаму в дозі 7,5 мг/добу.

Гіперчутливість до мелоксикаму або до інших складових лікарського засобу, або до активних речовин з подібною дією, таких як нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), аспірин.

Мелоксикам не можна призначати пацієнтам, які мають симптоми астми, назальні поліпи, ангіоневротичний набряк або кропив'янку, що пов'язані із застосуванням ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗП, оскільки можливі реакції перехресної гіперчутливості.

Шлунково-кишкова кровотеча або перфорація, пов'язана з попередньою терапією НПЗП в анамнезі.

Активна або рецидивуюча пептична виразка/кровотеча в анамнезі (два або більше окремих підтверджених випадки виразки або кровотечі).

Проктит в анамнезі та ректальна кровотеча.

Тяжка печінкова недостатність.

Тяжка ниркова недостатність без застосування діалізу.

Шлунково-кишкова кровотеча, цереброваскулярна кровотеча в анамнезі або інші коагулопатії.

Інші порушення гемостазу або супутня терапія з антикоагулянтами.

Тяжка серцева недостатність.

III триместр вагітності.

Діти та підлітки віком до 16 років.

Інші нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) та ацетилсаліцилова кислота > 3 г/добу.

Сумісне введення інгібіторів простагландинсинтетази через синергічну дію може призводити до збільшення ризику кровотечі та появи виразок у травному тракті, тому таке комбіноване лікування не рекомендується. Не рекомендується комбінація з іншими НПЗП, включаючи ацетилсаліцилову кислоту, призначену в протизапальних дозах (≥ 1 г для одноразового прийому або ≥ 3 г для добової кількості).

Кортикостероїди (наприклад глюкокортикоїди).

Одночасне застосування кортикостероїдів вимагає обережності через підвищений ризик розвитку кровотечі або виразки шлунково-кишкового тракту.

Пероральні антикоагулянти, антитромбоцитарні засоби, гепарин для системного застосування, тромболітичні засоби, а також селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну: підвищується ризик кровотечі через гальмування функції тромбоцитів. При необхідності такого поєднаного лікування рекомендується здійснювати ретельне спостереження.

Значно підвищується ризик кровотечі внаслідок пригнічення функції тромбоцитів та пошкодження гастродуоденальної слизової оболонки. НПЗП можуть посилювати ефекти антикоагулянтів, таких як варфарин.

Не рекомендується одночасне застосування НПЗП та антикоагулянтів або гепарину в геріатричній практиці або в терапевтичних дозах. В інших випадках при застосуванні гепарину потрібна обережність через підвищений ризик кровотеч. Необхідний ретельний контроль МНВ (міжнародного нормалізованого відношення), якщо доведена неможливість уникнення даної комбінації.

Діуретики, інгібітори АПФ та антагоністи ангіотензину II.

НПЗП можуть зменшувати ефект діуретиків та інших антигіпертензивних препаратів. Антагоністи рецепторів ангіотензину II, інгібітори АПФ мають синергічний з інгібіторами циклооксигенази ефект на зменшення клубочкової фільтрації. У пацієнтів з існуючими порушеннями функції нирок (наприклад, у дегідратованих пацієнтів або у пацієнтів літнього віку з порушеннями функції нирок), це може призвести до гострої ниркової недостатності, що зазвичай є оборотною. Тому таку комбінацію слід застосовувати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. Пацієнтам необхідно отримувати адекватну кількість рідини, а також слід контролювати ниркову функцію після початку сумісної терапії та періодично надалі.

Інші антигіпертензивні препарати (наприклад бета-блокатори).

НПЗП зменшують антигіпертензивний ефект, що пов'язано з інгібуючим впливом на вазодилататорні простагландини.

Інгібітори кальциневрину(наприклад, циклоспорин, такролімус).

Нефротоксичність інгібіторів кальциневрину може бути посилена НПЗП через побічні ефекти, опосередковані пригніченням простагландину. Під час комбінованого лікування необхідно оцінювати функцію нирок. Рекомендується ретельний контроль функції нирок, особливо у людей літнього віку.

Контрацепція. Повідомлялося, що НПЗП зменшують ефективність внутрішньоматкових засобів, але дані потребують подальшого підтвердження.

Літій. Є дані щодо НПЗП, які підвищують рівень концентрації літію у плазмі крові. Одночасне застосування літію та НПЗП не рекомендовано. Необхідно контролювати вміст літію у плазмі крові на початку лікування, при підборі дози та при припиненні лікування мелоксикамом.

Метотрексат. НПЗП можуть зменшувати тубулярну секрецію метотрексату, тим самим підвищуючи концентрацію його у плазмі крові. Тому не рекомендується супутнє застосування НПЗП пацієнтам, які проходять лікування високими дозами метотрексату (більше 15 мг/тиждень). Ризик взаємодії НПЗП і метотрексату слід враховувати також пацієнтам, які проходять лікування низькими дозами метотрексату, зокрема пацієнтам із порушеннями функції нирок. У випадку, коли потрібне комбіноване лікування, необхідно контролювати показники аналізу крові та функції нирок. Слід бути обережним у випадку, коли прийом НПЗП і метотрексату триває 3 дні поспіль, оскільки плазмовий рівень метотрексату може підвищитися та посилити токсичність. Незважаючи на те, що фармакокінетика метотрексату (15 мг/тиждень) не зазнає впливу супутнього лікування мелоксикамом, слід враховувати, що гематологічна токсичність метотрексату може зростати при лікуванні НПЗП.

Холестирамін зв'язує мелоксикам у травному тракті, що призводить до його більш швидкої екскреції.

Мелоксикам майже повністю руйнується шляхом печінкового метаболізму, приблизно дві третини якого відбуваються шляхом зв'язування з цитохромом (CYP) Р450 та одна третя – шляхом пероксидазного окиснення.

Можлива фармакокінетична взаємодія мелоксикаму та інших препаратів на етапі метаболізму за рахунок впливу їх на СУР 2С9 та/або СУР 3А4.

Взаємодії мелоксикаму з антацидами, циметидином, дигоксином і фуросемідом при одночасному прийомі не виявлено.

Не можна виключати взаємодії препарату з пероральними антидіабетичними засобами.

Побічні реакції можна мінімізувати шляхом застосування найменшої ефективної дози протягом найкоротшого терміну лікування, необхідного для контролю симптомів.

Рекомендовану максимальну добову дозу не можна перевищувати у випадку недостатнього терапевтичного ефекту, також не слід застосовувати додатково НПЗП, тому що це може підвищити токсичність, тоді як терапевтичні переваги не доведені. Слід уникати одночасного застосування мелоксикаму з НПЗП, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2.

Мелоксикам не підходить для лікування пацієнтів, які потребують полегшення гострого болю.

За відсутності покращення після декількох днів клінічні переваги лікування слід повторно оцінити.

Слід звернути увагу на езофагіт, гастрит та/або пептичну виразку в анамнезі з метою забезпечення їх повного лікування перед початком терапії мелоксикамом. Враховувати можливість прояву рецидиву у пацієнтів, які застосовували мелоксикам, та у пацієнтів з такими випадками в анамнезі.

Шлунково-кишкові порушення.

Як і при застосуванні інших НПЗП, при застосуванні препарату потрібно уважно слідкувати за станом пацієнтів зі шлунково-кишковими захворюваннями і тими, хто приймає антикоагулянти. Заборонено призначати мелоксикам при наявності пептичної виразки або шлунково-кишкової кровотечі.

Як і при застосуванні інших НПЗП, потенційно летальні шлунково-кишкові кровотечі, виразка або перфорація можуть виникнути у будь-який час у процесі лікування за наявності чи без попередніх симптомів або серйозних шлунково-кишкових захворювань в анамнезі. Найсерйозніші наслідки спостерігали у людей літнього віку.

Ризик виникнення кровотечі, виразки або перфорації шлунка вище при збільшенні дози НПЗП у пацієнтів з обтяженим виразковим анамнезом, особливо якщо наявні ускладнення кровотечею або перфорацією, та у людей літнього віку. Ці пацієнти повинні почати лікування з найменшої доступної дози. У таких пацієнтів, а також пацієнтів, які потребують одночасного застосування ацетилсаліцилової кислоти в низьких дозах або інших лікарських засобів, які можуть збільшити ризик розвитку ускладнень з боку шлунково-кишкового тракту, слід розглянути комбіновану терапію із захисними лікарськими засобами (мізопростол або інгібітори протонної помпи), а також для пацієнтів, які потребують сумісного застосування низької дози ацетилсаліцилової кислоти або інших лікарських засобів, що підвищують шлунково-кишкові ризики.

Пацієнтам зі шлунково-кишковою токсичністю в анамнезі, особливо пацієнтам літнього віку, слід повідомляти про всі незвичні абдомінальні симптоми (особливо шлунково-кишкові кровотечі), головним чином на початкових етапах лікування.

Слід бути обережними при одночасному застосуванні лікарських засобів, що можуть підвищити ризик виразки або кровотечі, зокрема гепарин як радикальну терапію або в геріатричній практиці, антикоагулянти, такі як варфарин, або інші НПЗП, включаючи ацетилсаліцилову кислоту в протизапальних дозах (≥ 1 г - разова доза або ≥ 3 г - загальна добова доза) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

При виникненні шлунково-кишкової кровотечі або виразки у пацієнтів, які застосовують мелоксикам, слід відмінити лікування.

НПЗП слід з обережністю застосовувати пацієнтам зі шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки ці стани можуть загострюватися (див. розділ» Побічні реакції»).

Серцево-судинні порушення.

Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та/або із застійною серцевою недостатністю від легкого до помірного ступеня в анамнезі рекомендується ретельне спостереження, оскільки при терапії НПЗП спостерігалися затримка рідини та набряк.

У пацієнтів із факторами ризику рекомендується клінічне спостереження за артеріальним тиском на початку терапії, особливо на початку курсу лікування мелоксикамом.

Пацієнтам із неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю, встановленою ішемічною хворобою серця, периферійним артеріальним захворюванням та/або цереброваскулярним захворюванням слід проводити терапію мелоксикамом лише після ретельного аналізу. Подібний аналіз необхідний для початку довготривалого лікування пацієнтів із факторами ризику серцево-судинних захворювань, таких як артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, паління.

НПЗП можуть збільшувати ризик появи серйозних серцево-судинних тромботичних явищ, інфаркту міокарда та інсульту, які можуть бути летальними. При збільшенні тривалості лікування цей ризик може зростати. Такий ризик може збільшуватись у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями або із факторами ризику розвитку таких захворювань.

Порушення з боку шкіри.

При застосуванні НПЗП у дуже поодиноких випадках спостерігалися серйозні шкірні реакції, деякі з них були летальними, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз. Найвищий ризик появи таких реакцій спостерігався на початку лікування, при цьому в більшості випадків такі реакції з'являлися протягом першого місяця лікування. При першій появі шкірних висипань, уражень слизових оболонок або інших ознак підвищеної чутливості необхідно припинити застосування мелоксикаму.

Через можливість виникнення побічних ефектів з боку шкіри та слизових оболонок слід звертати особливу увагу на появу таких симптомів. При появі побічних ефектів лікування мелоксикамом слід припинити.

Анафілактичні реакції.

Як і при застосуванні інших НПЗП, анафілактичні реакції можуть спостерігатися у пацієнтів без відомої реакції на мелоксикам. Мелоксикам не слід застосовувати пацієнтам з аспіриновою тріадою. Даний симптоматичний комплекс зустрічається у пацієнтів з астмою, у яких повідомлялося про риніти з або без назальних поліпів або у яких проявлявся тяжкий, потенційно летальний бронхоспазм після застосування ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗП. Слід вжити заходів невідкладної допомоги при виявленні анафілактоїдної реакції.

Функція нирок.

НПЗП інгібують синтез ниркових простагландинів, які відіграють важливу роль у підтриманні ниркового кровотоку. Цей побічний ефект (пригнічення судинорозширювального впливу ниркових простагландинів) є дозозалежним. У пацієнтів зі зниженим об'ємом крові та зниженим нирковим кровотоком застосування НПЗП може спричинити ниркову недостатність, яка має зворотний характер після припинення лікування НПЗП.

Найбільший ризик такої реакції зафіксовано у пацієнтів літнього віку, у пацієнтів з дегідратацією, із застійною серцевою недостатністю, у хворих на цироз печінки, з нефротичним синдромом і хронічними ренальними порушеннями, а також у хворих, які отримують супутню терапію з діуретиками, інгібіторами АПФ або блокаторами рецепторів ангіотензину II, або після об'ємних хірургічних втручань, що призвели до гіповолемії, пацієнтів із люпус - нефропатією, тяжким ступенем печінкової дисфункції (сироватковий альбумін ˂ 25 г/л або ≥ 10 за класифікацією Чайлда-П'ю). Таким пацієнтам потрібен контроль діурезу та контроль функції нирок на початку терапії.

У поодиноких випадках НПЗП можуть призводити до інтерстиціального нефриту, гломерулонефриту, ренального медулярного некрозу або до розвитку нефротичного синдрому.

Доза мелоксикаму для пацієнтів із термінальною нирковою недостатністю, які перебувають на діалізі, не повинна перевищувати 7,5 мг (у вигляді таблеток). Для хворих із незначними або помірними ренальними порушеннями дозу можна не знижувати (рівень кліренсу креатиніну – ˃ 25 мл/хв).

Порушення з боку печінки.

Як і при застосуванні більшості НПЗП, описані поодинокі випадки підвищення рівня трансаміназ або інших показників функції печінки. У більшості випадків ці відхилення були незначні і мали тимчасовий характер. При стійкому та значному відхиленні від норми показників функції печінки застосування мелоксикаму слід припинити та провести контрольні тести. Для хворих із клінічно стабільним перебігом цирозу печінки не треба знижувати дозу мелоксикаму. Ослаблені хворі потребують більш ретельного нагляду. Як і при лікуванні іншими НПЗП, треба бути обережними щодо хворих літнього віку, в яких більш імовірне зниження функції нирок, печінки та серця.

Затримка натрію, калію та води.

НПЗП можуть посилити затримку натрію, калію та води і вплинути на натрійуретичний ефект діуретиків, що може спричинити або посилити серцеві порушення або артеріальну гіпертензію. Таким пацієнтам рекомендується проведення клінічного моніторингу.

Крім того, можливе зменшення ефекту антигіпертензивних препаратів. Внаслідок цього у схильних хворих може виникнути набряк, серцева недостатність або артеріальна гіпертензія. Таким чином, необхідний клінічний моніторинг пацієнтів групи ризику.

Інші попередження та заходи безпеки.

Побічні реакції часто гірше переносять пацієнти літнього віку, слабкі або ослаблені хворі, які потребують ретельного нагляду.

Meлоксикам, як і будь-який інший НПЗП, може маскувати симптоми інфекційних захворювань.

Маскування запалення та гарячки.

Фармакологічна дія мелоксикаму щодо зменшення гарячки та запалення може ускладнити діагностику при підозрюваному неінфекційному больовому стані.

Застосування мелоксикаму, як і інших лікарських засобів, що інгібують синтез циклооксигенази/простагландинів, може негативно впливати на репродуктивну функцію, тому не рекомендований жінкам, які намагаються завагітніти. Для жінок, які планують завагітніти або проходять обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути можливість припинення прийому мелоксикаму.

«Ревмоксикам^®» протипоказаний під час III триместру вагітності.

Інгібування синтезу простагландинів може негативно впливати на вагітність та/або розвиток ембріона і плода. Дані епідеміологічних досліджень дають змогу припустити збільшення ризику викидня та розвитку вад серця і гастрохізиса після застосування інгібіторів синтезу простагландинів у ранній період вагітності. Вважається, що цей ризик збільшується зі збільшенням дози та тривалості лікування.

Під час I та II триместру вагітності мелоксикам призначають у разі крайньої необхідності. Якщо мелоксикам застосовує жінка, яка планує вагітність, або вагітна протягом I та II триместру вагітності, доза повинна бути найменшою, а тривалість лікування повинна бути якомога коротшою.

У період ІІІ триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть створювати для плода ризик:

• серцево-легеневої токсичності (з передчасним закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією);
• порушення роботи нирок, що може розвинутися у ниркову недостатність з олігогідроамніоном.

Можливі ризики в останні терміни вагітності для матері та новонародженого:

• можливе продовження часу кровотечі, протиагрегаційного ефекту навіть при дуже низьких дозах;
• пригнічення скорочень матки, що призводить до затримки або затягування пологів.

Хоча конкретних даних щодо мелоксикаму немає, про НПЗП відомо, що вони можуть проникати у грудне молоко, тому мелоксикам протипоказаний жінкам, які годують груддю.

Даних щодо впливу препарату на здатність керувати автомобілем або працювати з іншими механізмами немає. Однак при розвитку таких побічних явищ, як розлад функції зору, запаморочення, сонливість або при інших порушеннях з боку центральної нервової системи рекомендовано утриматися від керування автомобілем та роботи з механізмами.

Застосовувати дорослим і дітям віком від 16 років:

Загострення остеоартрозу (у разі недостатнього клінічного ефекту застосування мелоксикаму в дозі 7,5 мг/добу): 15 мг/добу (1 супозиторій).

Ревматоїдний артрит: 15 мг/добу (1 супозиторій).

Анкілозивний спондиліт: 15 мг/добу (1 супозиторій).

Максимально рекомендована добова доза мелоксикаму для дорослих становить 15 мг.

Оскільки зі збільшенням дози і продовженням тривалості лікування підвищується ризик виникнення побічних реакцій, необхідно застосовувати найменшу ефективну добову дозу протягом найкоротшого періоду лікування.

При комбінованому призначенні різних форм препаратів мелоксикаму (капсули, таблетки, супозиторії, розчин) загальна добова доза його не повинна перевищувати 15 мг.

Діти.

Препарат застосовувати для лікування дітей віком від 16 років.

Симптоми гострого передозування: летаргія, сонливість, нудота, блювання, біль в епігастральній ділянці, можливі шлунково-кишкові кровотечі. Тяжке отруєння може призвести до артеріальної гіпертензії, гострої ниркової недостатності, дисфункції печінки, коми, зупинки серця. Можливі явища, описані у розділі «Побічні реакції».

Лікування: відміна препарату, промивання прямої кишки, симптоматична терапія. Специфічного антидоту немає. При проведенні клінічного випробування продемонстровано прискорене видалення мелоксикаму на тлі прийому холестираміну перорально по 4 г 3 рази на добу.

Зафіксовано деякі побічні ефекти, можливі при застосуванні мелоксикаму.

Дані досліджень та епідеміологічні дані дають можливість припустити, що застосування деяких НПЗП (особливо у високих дозах та при тривалому лікуванні) може бути пов'язане з невеликим підвищеним ризиком випадків судинних тромботичних явищ (наприклад, інфаркту міокарда або інсульту).

Набряк, артеріальна гіпертензія та серцева недостатність спостерігалися при лікуванні НПЗП.

Більшість побічних ефектів, що спостерігаються, шлунково-кишкового походження. Може спостерігатися пептична виразка, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, іноді летальна, особливо у пацієнтів літнього віку (див. розділ «Особливості застосування»). Після застосування спостерігалися нудота, блювання, діарея, метеоризм, запор, диспепсія, абдомінальний біль, мелена, блювання кров'ю, виразковий стоматит, загострення коліту та хвороби Крона, з меншою частотою спостерігався гастрит.

З боку системи крові та лімфатичної системи: відхилення показників аналізу крові від норми (включаючи диференційну лейкоцитарну формулу), лейкопенія, тромбоцитопенія, анемія. Повідомлялося про дуже рідкі випадки агранулоцитозу.

Одночасний прийом потенційно мієлотоксичного препарату, особливо метотрексату, може призвести до виникнення цитопенії.

З боку імунної системи: анафілактична реакція, анафілактоїдна реакція та інші алергічні реакції негайного типу, включаючи шок.

З боку психіки: сплутаність свідомості, дезорієнтація, зміна настрою, нічні жахи, безсоння.

З боку нервової системи: запаморочення, сонливість, головний біль.

З боку органів зору: розлади функції зору, що включають нечіткість зору, кон'юнктивіт.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату: вертиго, шум у вухах.

З боку серця: відчуття серцебиття.

Повідомлялося про серцеву недостатність, пов'язану з лікуванням НПЗП.

З боку судин: підвищення артеріального тиску, гіперемія, припливи.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: бронхіальна астма у пацієнтів з алергією на ацетилсаліцилову кислоту та інші НПЗП, інфекції верхніх дихальних шляхів, кашель.

З боку травного тракту: шлунково-кишкова перфорація, прихована або макроскопічна шлунково-кишкова кровотеча, гастродуоденальна виразка, коліт, гастрит, езофагіт, стоматит, біль у животі, диспепсія, діарея, нудота, блювання, запор, метеоризм, відрижка.

Шлунково-кишкова кровотеча, виразкування або перфорація можуть бути потенційно летальними.

З боку гепатобіліарної системи: гепатит, порушення біохімічних показників функції печінки (наприклад, підвищення рівня трансаміназ або білірубіну), жовтяниця, печінкова недостатність.

З боку шкіри і підшкірної клітковини: токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса – Джонсона, ангіоневротичний набряк, бульозний дерматит, поліморфна еритема, висипання, кропив'янка, фотосенсибілізація, свербіж, ексфоліативний дерматит.

З боку сечовидільної системи: затримка натрію та води, гіперкаліємія, гостра ниркова недостатність, зміни показників функції нирок (підвищення креатиніну та/або сечовини сироватки крові), інфекції сечовивідних шляхів, порушення частоти сечовипускання.

Застосування НПЗП може супроводжуватися розладами сечовипускання, включаючи гостру затримку сечі.

Загальні порушення та порушення у місці введення: набряк, включаючи набряк нижніх кінцівок, печіння, свербіж в аноректальній ділянці.

Побічні реакції, які не спостерігалися під час застосування препарату, але які загальноприйнято є характерними для інших сполук класу.

Органічне ниркове ураження, ймовірно, призводить до гострої ниркової недостатності: зафіксовано дуже рідкі випадки інтерстиціального нефриту, гострого тубулярного некрозу, нефротичного синдрому та папілярного некрозу (див. розділ «Особливості застосування»).

2 роки.

Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.

Зберігати при температурі не вище 25 °C.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 5 супозиторіїв у блістері. По 1 блістеру у пачці.

За рецептом.

1. Приватне акціонерне товариство «Лекхім-Харків».
2. АТ «Фармак».

Адреса

1. Україна, 61115, Харківська обл., місто Харків, вулиця Северина Потоцького, будинок 36.
2. Україна, 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 74.

АТ «Фармак».

Місцезнаходження заявника та його адреса місця провадження діяльності. Україна, 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 63.