Спітомін таблетки по 10 мг 6 блістерів по 10 шт

Фармакодинаміка. буспирон є анксиолитическим засобом і застосовується для лікування тривожних станів різного походження, особливо неврозів, що супроводжуються почуттям тривоги, неспокою, напруженням, дратівливістю.

Механізм анксиолитического ефекту буспірону та інших похідних азаспіродекандіона відрізняється від такого бензодіазепінів. Буспірон не діє на бензодиазепин-ГАМК-хлорид-ионофорного рецепторний комплекс; однак, оскільки він є частковим агоністом 5-HT _1A рецепторів, він діє шляхом модуляції серотонинергической системи. Цей ефект призводить до пригнічення поновлення 5-HT і зниження частоти запалення 5-HT нейронів в дорсальних ядрах шва. Буспірон проявляє високу спорідненість до пресинаптическим 5-HT _1A рецепторів і є частковим агоністом постсинаптичних 5-HT _1A рецепторів в ЦНС. Встановлено наявність у буспірону властивостей, типових для анксіолітиків та антидепресантів.

Буспірон не проявляє значну активність щодо бензодіазепінових рецепторів і не впливає на зв'язування ГАМК. На відміну від бензодіазепінів, буспирон не володіє міорелаксантну або протисудомні властивості. На відміну від бензодіазепінів, буспірон не спричиняє толерантності або залежності, а після завершення курсу лікування не розвиваються симптоми відміни. Дія буспірону розвивається поступово. Терапевтичний ефект починає проявлятися між 7-м і 14-м днями терапії, а максимальний ефект досягається тільки через 4 тижні лікування.

Фармакокінетика. Після перорального застосування препарат швидко та майже повністю абсорбується в травному тракті. Буспірон піддається інтенсивному метаболізму першого проходження через печінку. Тому незмінена речовина виявляється в системному кровотоці в низькій концентрації.

Біодоступність дорівнює 4%. C _max в плазмі крові досягається через 60-90 хв після прийому препарату. Основний метаболіт - неактивний, деалкілірованний метаболіт - активний. Його анксіолітичну активність в 4-5 разів нижче, ніж у вихідної речовини, але його рівень в плазмі крові вище і T _½ приблизно в 2 рази довше, ніж у буспірону. Близько 29-63% буспірону виводиться з сечею протягом 24 год, в основному у формі метаболітів. Близько 18-38% прийнятої дози виводиться з калом. T _½ з плазми крові становить близько 2-3 год.

Одночасний прийом їжі уповільнює всмоктування буспірону в травному тракті.

Рівноважна концентрація в плазмі крові досягається через 2 доби після повторного застосування препарату.

Буспірон проникає в грудне молоко. Дані про проникнення буспірону через плаценту відсутні.

Підвищені рівні буспірону в плазмі крові та значення AUC, а також подовження T _½ можуть відзначати при порушенні функції печінки. Завдяки виділенню незміненого з'єднання з жовчю в плазмових рівнях буспірону може з'явитися другий пік. Пацієнти з цирозом печінки повинні отримувати нижчі індивідуальні дози або такі ж дози, але рідше.

Ниркова недостатність може знижувати кліренс буспірону на 50%. Пацієнтам з нирковою недостатністю буспирон слід призначати з обережністю і в менших дозах.

У пацієнтів похилого віку фармакокінетика буспірону не змінюється.

Симптоматичне лікування тривожних станів з домінуючими симптомами: тривога, внутрішній неспокій, стан напруги.

Дози визначає лікар індивідуально для кожного пацієнта залежно від перебігу захворювання. на початку терапії призначають по 5 мг буспірону гідрохлориду 2-3 рази на добу. для досягнення максимального терапевтичного ефекту добову дозу поступово підвищують до 20-30 мг буспірону, розподілених на кілька окремих доз.

Максимальна разова доза не повинна перевищувати 30 мг.

Максимальна добова доза не повинна перевищувати 60 мг.

Їжа підвищує біодоступність буспірону. Таблетки слід приймати в один і той же час дня, не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю рідини, після їди або незалежно від прийому їжі.

При необхідності розподілу таблетки на дві половинки її слід покласти на тверду поверхню насічкою вгору і злегка натиснути великим пальцем.

Якщо буспирон застосовувати разом з потужним інгібітором CYР 3A4, його початкову дозу слід знизити та поступово підвищувати тільки після медичного обстеження пацієнта (див. Взаємодія з іншими лікарськими).

Спеціальні групи пацієнтів. Наявні дані не свідчать про доцільність зміни режиму дозування залежно від віку і статі пацієнта.

Ниркова недостатність

При нирковій недостатності легкого і середнього ступеня (кліренс креатиніну 20-49 мл/хв / 1,72 м ²⁾ одноразове застосування буспірону викликає підвищення його рівня в плазмі крові без збільшення T _½. Для цих пацієнтів рекомендується застосування буспірону з обережністю і в менших дозах, приймати 2 рази на добу. Відповідь на лікування і симптоми у пацієнта необхідно ретельно контролювати перед підвищенням дози. У пацієнтів з ануріческой синдромом одноразове застосування препарату призводить до підвищення рівня метаболіту 1-піримідин / піперазин (1-РР) в крові, у них діаліз не чинив ніякого впливу на зміст ні буспірону, ні 1-РР. Буспірон не слід застосовувати у пацієнтів з кліренсом креатиніну 20 мл/хв / 1,72 м ^2, особливо з ануріческой синдромом, через можливість підвищення рівня буспірону і його метаболітів.

печінкова недостатність

Застосування таких препаратів, як буспирон, для лікування хворих з порушенням функції печінки демонструє знижений ефект першого проходження ліків через печінку. При цирозі печінки одноразове застосування буспірону викликає підвищення рівня його незміненій форми в плазмі крові зі збільшенням T _½. Для цих пацієнтів рекомендується застосування буспірону з обережністю і після індивідуального титрування доз для зниження ризику серйозних побічних реакцій, які можуть виникнути через застосування буспірону в високих дозах. Підвищення доз слід розглядати після ретельного огляду пацієнта і тільки через 4-5 днів після застосування попередньої дози.

Тривалість лікування. Транквілізатори не можна застосовувати без контролю протягом тривалого часу. Тому тривалість лікування буспіроном 5 мг і / або 10 мг не повинна перевищувати 4 міс. Дози визначають індивідуально для кожного пацієнта залежно від стану захворювання. Якщо необхідно тривале застосування препарату (до 6 міс), слід проводити ретельний медичний моніторинг.

Слід пам'ятати про психо- і Соціотерапевтичні заходи паралельно з лікуванням буспіроном.

Підвищена чутливість до Буспірон або інших компонентів препарату. гостра застійна глаукома, міастенія gravis, важкі захворювання печінки, тяжка печінкова недостатність (протромбіновий час 18 с), важка ниркова недостатність (швидкість клубочкової фільтрації 10 мл/хв), епілепсія, гостра інтоксикація алкоголем, снодійними препаратами, анальгетиками та нейролептиками.

Супутнє лікування інгібіторами МАО та протягом 14 днів після відміни необоротного інгібітора МАО або протягом 1 дня після скасування оборотного інгібітора МАО.

Побічні ефекти виникають, як правило, на початку лікування, їх вираженість зазвичай зменшується при тривалому застосуванні. в деяких випадках необхідне зниження дози. частіше відзначали побічні реакції з боку нервової системи, такі як запаморочення, безсоння, нервозність, сонливість, стан напівнепритомності; з боку травного тракту, такі як нудота, а також інші небажані ефекти, наприклад головний біль і підвищена стомлюваність.

Рідше виявляли гнів і ворожість, сплутаність свідомості, нечіткість зору, діарею, біль в м'язах і кістках, оніміння, парестезії, порушення координації рухів, тремор і шкірні висипання, сухість у роті, слабкість, астенія, підвищене потовиділення, липку шкіру.

Побічні реакції класифікуються за частотою виникнення: дуже часто (≥1 / 10); часто (≥1 / 100, 1/10); нечасто (≥1 / 1000, 1/100); рідко (≥1 / 10 000, 1/1000); дуже рідко (1/10 000); частота невідома (неможливо оцінити через відсутність даних).

Інфекції та інвазії: частота невідома - лихоманка.

З боку серцево-судинної системи: часто - неспецифічний біль у грудях; нечасто - тимчасова втрата свідомості, артеріальна гіпотензія та / або гіпертензія, тахікардія / серцебиття; рідко - порушення мозкового кровообігу, серцева недостатність, інфаркт міокарда, кардіоміопатія, брадикардія, цереброваскулярні порушення.

З боку системи крові: рідко - зміни показників крові (еозинофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія).

Психічні порушення: часто - нічні кошмари, сонливість, безсоння, запаморочення, нервозність, зниження концентрації уваги, емоційне збудження, дратівливість, ворожість, сплутаність свідомості, депресія; нечасто - деперсоналізація, дискомфорт, патологічно підвищене сприйняття звичайних звуків, ейфорія, гіперкінезія, занепокоєння, втрата інтересу, порушення асоціативного сприйняття, галюцинації, суїцидальні думки, епілептичні напади, дисфорія, страх; рідко - різка зміна настрою, клаустрофобія, ступор, нерозбірлива мова, минущі проблеми з пам'яттю, серотоніновий синдром, психоз.

З боку нервової системи: нечасто - оніміння, парестезії (наприклад поколювання, відчуття болю), порушення координації, тремор, епілептичні напади, дисгевзія, дізосмія, подовження часу реакції; рідко - спонтанні рухи, загальмованість, екстрапірамідні симптоми, включаючи ранню і пізню дискінезію, порушення тонусу, лихоманка, паркінсонізм, акатизія, шум у голові.

З боку органу зору: часто - нечіткість зору; нечасто - почервоніння і свербіж в області очей, кон'юнктивіт; рідко - фотофобія, відчуття тиску на очі, біль в очах, звужене поле зору, підвищення внутрішньоочного тиску.

З боку органу слуху: часто - шум у вухах; рідко - ураження внутрішнього вуха.

З боку дихальної системи: часто - запалення горла, закладеність носа; нечасто - надмірно прискорене дихання, задишка, утруднення в області серця, гіпервентиляція, відчуття нестачі повітря; рідко - носова кровотеча, відчуття печіння язика.

Шлунково-кишковий тракт: часто - нудота, ксеростомія, біль в епігастральній ділянці, діарея; нечасто - метеоризм, відсутність апетиту, підвищення апетиту, гіперсалівація, синдром подразненого кишечнику, кровотеча з прямої кишки, запор, блювання.

З боку сечовидільної системи: нечасто - часте сечовипускання, затримка сечовипускання, дизурія; рідко - енурез, нічне сечовипускання.

З боку шкіри: нечасто - набряк, кропив'янка, гіперемія, виникнення гематом, облисіння, сухість шкіри, екзема, набряк обличчя, пухирчатка, припливи, вразливість шкіри, висипання на шкірі, свербіж; рідко - алергічні реакції, екхімози, акне, витончення нігтів.

З боку скелетно-м'язової системи: нечасто - спазм і ригідність м'язів, міалгія, артралгія; рідко - міастенія.

З боку ендокринної системи: рідко - галакторея, гінекомастія, дисфункція щитоподібної залози.

Метаболічні порушення: нечасто - анорексія, підвищення апетиту; частота невідома - збільшення маси тіла, зменшення маси тіла.

Загальні порушення: часто - головний біль, астенія; нечасто - лихоманка, дзвін у голові, нездужання, підвищена стомлюваність, порушення нюху і смакових відчуттів, підвищене потовиділення, припливи, холодова гіперестезія; рідко - схильність до зловживання алкоголем, порушення коагуляції крові, втрата голосу, гикавка, глосалгія.

З боку гепатобіліарної системи: нечасто - збільшення печінкових ферментів.

З боку репродуктивної системи: нечасто - порушення менструального циклу, зниження або підвищення лібідо; рідко - аменорея, запалення сечостатевих органів, зниження еякуляції, імпотенція.

Лабораторні дослідження: підвищення рівня трансаміназ у плазмі крові.

Печінкова недостатність. буспирон піддається інтенсивному метаболізму в печінці. в фармакокінетичну дослідженні застосування буспірону в разовій дозі 30 мг пацієнтам з цирозом печінки підвищувало рівень буспірону в плазмі крові, збільшувало значення auc і подовжувало t½ буспірону. завдяки екскреції речовини в жовч можливий другий пік концентрації буспірону в плазмі крові. застосування препарату протипоказано хворим з тяжкою печінковою недостатністю. пацієнтам з цирозом печінки слід призначати препарат в нижчих дозах або в тих же дозах, але з подовженим інтервалом.

Ниркова недостатність. При помірній або тяжкій нирковій недостатності кліренс буспірону може знижуватися на 50%. Препарат протипоказаний хворим з тяжкою нирковою недостатністю (СКФ 10 мл/хв). При легкої (СКФ 30 мл/хв) і помірної (СКФ = 10-30 мл/хв) нирковій недостатності буспирон призначати можна, однак при цьому слід дотримуватися обережності та призначати знижені дози.

Пацієнти похилого віку. Зміни дози не потрібна, однак слід дотримуватися обережності при застосуванні препарату (наприклад у зв'язку з можливим зниженням функції нирок і / або печінки та підвищеною чутливістю до побічних ефектів препарату). Пацієнтам слід призначати найнижчу ефективну дозу, а в разі підвищення дози необхідно ретельне спостереження за пацієнтом.

Пацієнтам слід рекомендувати під час лікування не є грейпфрути та не пити грейпфрутовий сік у великих кількостях, оскільки ці продукти можуть підвищити рівень буспірону в плазмі крові та привести до підвищення частоти або тяжкості побічних ефектів.

Переклад пацієнтів з бензодіазепінів на буспирон. Буспірон не може усунути симптоми відміни бензодіазепінів. Якщо пацієнта переводять на терапію буспіроном після тривалої бензодиазепиновой терапії, буспирон слід призначити тільки після завершення періоду поступового зниження дози бензодіазепінів.

Буспірон не викликає звикання до препарату, проте його застосування у пацієнтів з відомою або підозрюваною схильністю до медикаментозної залежності вимагає ретельного медичного спостереження.

Оскільки анксиолитический ефект препарату проявляється через 7-14 днів застосування, а повний терапевтичний ефект розвивається через 4 тижні, пацієнти з вираженою тривожністю вимагають ретельного медичного спостереження на початковому етапі терапії.

Протягом курсу лікування буспіроном слід уникати вживання алкогольних напоїв.

У пацієнтів з непереносимістю лактози при складанні дієти слід враховувати вміст лактози в таблетках (55,7 мг в таблетках по 5 мг і 111,4 мг в таблетках по 10 мг).

Препарат Спітомін містить лактозу, тому його не слід призначати пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.

Клінічні та експериментальні дослідження не виявили будь-яких ознак того, що буспирон призводить до ризику звикання або залежності, однак призначення препарату має бути обґрунтованим.

Буспірон не призначений для лікування симптомів абстиненції, зумовлених застосуванням бензодіазепінів або інших седативних / снодійних засобів. Тому до початку лікування буспіроном слід поступово припинити застосування цих препаратів. Це особливо стосується пацієнтів, які приймають лікарські засоби, що пригнічують ЦНС.

Комбінація буспірону з інгібіторами МАО не рекомендується.

Були повідомлення про підвищення артеріального тиску при одночасному застосуванні цих препаратів.

Пацієнтам з нападами епілепсії в анамнезі буспирон не призначати.

Довгострокова токсичність. Оскільки механізм дії повністю не з'ясований, тривалий токсичний вплив на ЦНС або інші системи органів не можуть бути передбачені.

Застосування в період вагітності та годування груддю. Дані щодо застосування буспірону в період вагітності відсутні, тому препарат можна призначати тільки тоді, коли очікувана користь для вагітної перевищує потенційний ризик для плоду. Буспірон проникає в грудне молоко, тому годування груддю на період лікування слід припинити.

Діти. Дітям буспирон не призначають через відсутність даних з безпеки та ефективності застосування.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Під час лікування слід утримуватися від керування транспортними засобами або роботи з іншими механізмами, оскільки можливе виникнення побічних реакцій з боку центральної нервової системи та психіки (див. Побічна дія).

Через недостатність відповідних клінічних даних поєднане застосування буспірону з антигіпертензивними, нейролептическими засобами, антидепресантами, протидіабетичними засобами, антикоагулянтами, пероральними контрацептивними та серцевими глікозидами можливе тільки в умовах ретельного медичного спостереження. буспирон не можна застосовувати одночасно з бензодіазепінами та іншими седативними засобами.

Комбінація з інгібіторами МАО не рекомендується в зв'язку з ризиком виникнення гіпертонічного кризу. Оскільки буспирон головним чином метаболізується цитохромом P450, потужні інгібітори цього ферменту можуть підвищити біодоступність буспірону.

Нефазодон. Одночасне застосування буспірону і нефазодону призводило до збільшення C _max буспірону в плазмі крові в 20 разів і AUC в 50 разів.

Еритроміцин. Одночасне застосування буспірону і еритроміцину призводило до збільшення C _max буспірону в 5 разів і AUC - в 6 разів.

Ітраконазол. Одночасне застосування буспірону та ітраконазолу призводило до збільшення C _max буспірону в 13 разів і AUC - в 19 разів.

Дилтіазем. Одночасне застосування буспірону і дилтіазему призводило до збільшення C _max буспірону в 4 рази та AUC - в 5,3 рази.

Верапаміл. Одночасне застосування буспірону і верапамілу призводило до збільшення C _max і AUC буспірону - в 3,4 рази.

Циметидин. Одночасне застосування буспірону і циметидину призводило до збільшення C _max буспірону на 40%, Tmax - вдвічі, але AUC практично не змінювався.

При застосуванні буспірону разом з вищезгаданими засобами збільшується вираженість терапевтичного ефекту і підвищується токсичність буспірону, тому рекомендується знижувати дозу буспірону (наприклад 2,5 мг 2 рази на добу).

Рифампіцин. Одночасне застосування буспірону і рифампіцину призводило до зменшення C _max буспірону на 83,9% і AUC - на 89,6%.

Інгібітори та індуктори CYР 3A4. Кетоконазол або ритонавір інгібують метаболізм буспірону і підвищують його плазмові рівні.

Якщо буспирон застосовують разом з інгібітором CYР 3A4, його дозу рекомендується знизити.

Індуктори CYР 3A4, наприклад дексаметазон, фенітоїн, фенобарбітал або карбамазепін, можуть збільшити швидкість метаболізму буспірону. В такому випадку необхідно підвищити дозу буспірону для збереження його анксіолітичною ефективності.

Інгібітори зворотного захоплення серотоніну. Не виявлено жодного випадку небезпечного застосування буспірону з антидепресантами, селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну. Отримано окремі повідомлення про виникнення нападів при їх тривалому застосуванні з буспіроном.

Галоперидол. Одночасне застосування буспірону і галоперидолу призводило до підвищення концентрації галоперидолу в плазмі крові.

Тразодон. Повідомляється, що у деяких пацієнтів при одночасному застосуванні тразодон з буспіроном підвищувалася активність АлАТ в 3 рази. Однак таке підвищення печінкових трансаміназ не доведено клінічними дослідженнями.

Діазепам. При одночасному застосуванні діазепаму і буспірону рівень першого в плазмі крові дещо підвищується, а також можуть виникнути побічні ефекти: запаморочення, головний біль, нудота.

Під час лікування буспіроном слід утримуватися від вживання алкогольних напоїв.

Пацієнтам під час лікування не рекомендується вживати у великих кількостях грейпфрутовий сік, оскільки це може привести до підвищення рівня буспірону в плазмі крові та підвищенню частоти або тяжкості побічних ефектів.

Симптоми: нудота, блювання, запаморочення, сонливість, підвищена стомлюваність, міоз, порушення з боку шлунково-кишкового тракту, втрата свідомості. важкі ускладнення не відзначали навіть при прийомі добової дози до 2400 мг.

Лікування: промивання шлунка, моніторинг дихання, пульсу, артеріального тиску. Симптоматична терапія. Специфічний антидот відсутній. Буспірон не виводиться за допомогою гемодіалізу. На основі отриманого досвіду застосування препарату передозування високими дозами (разова доза - 375 мг перорально) не обов'язково викликає важкі симптоми.

При температурі не вище 30 °C в захищеному від світла місці.

діюча речовина: буспірон;

1 таблетка містить буспірону гідрохлориду 5 мг або 10 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят (тип А), магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний.

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 5 мг: білі або майже білі, круглі пласкі таблетки з фаскою, з гравіруванням стилістичної літери Е та цифри 151 з одного боку та рискою з іншого боку, без запаху або зі слабким характерним запахом;

таблетки по 10 мг: білі або майже білі, круглі пласкі таблетки з фаскою, з гравіруванням стилістичної літери Е та цифри 152 з одного боку та рискою з іншого боку, без запаху або зі слабким характерним запахом.

Риска служить лише для розламування таблетки з метою полегшення проковтування, а не для розподілу на рівні дози.

Засоби, що впливають на нервову систему. Анксіолітики.

Код АТХ N05В Е01.

Фармакодинаміка

Буспірон є анксіолітичним засобом і застосовується для лікування тривожних станів різного походження, особливо неврозів, що супроводжуються відчуттям тривожності, неспокою, напруженням, дратівливістю. Механізм анксіолітичного ефекту буспірону та інших похідних азаспіродекандіону відрізняється від механізму дії бензодіазепінів. Вони не діють на бензодіазепін-ГАМК-хлорид-іонофорний рецепторний комплекс; однак, оскільки вони є частковими агоністами 5-НТ1А-рецепторів, вони діють шляхом модуляції серотонінергічної системи. Цей ефект призводить до пригнічення оновлення 5-HT і зниження частоти запалення 5-HT нейронів у дорсальних ядрах шва. Буспірон проявляє високу спорідненість до пресинаптичних 5-НТ1А-рецепторів та є частковим агоністом постсинаптичних 5-НТ1А-рецепторів у центральній нервовій системі. Встановлено наявність у буспірону властивостей типових для анксіолітиків та антидепресантів.

Буспірон не виявляє значної активності щодо бензодіазепінових рецепторів і не впливає на зв'язування ГАМК. На відміну від бензодіазепінів, буспірон не проявляє міорелаксантних або протисудомних властивостей. На відміну від бензодіазепінів, буспірон не спричиняє толерантності або залежності, а після завершення курсу лікування не розвиваються симптоми відміни. Дія буспірону розвивається поступово. Терапевтичний ефект розпочинає проявлятися між 7 та 14 днями терапії, а максимальний ефект досягається лише через 4 тижні лікування.

Фармакокінетика

Після перорального застосування препарат швидко та майже повністю абсорбується зі шлунково-кишкового тракту. Буспірон піддається інтенсивному метаболізму першого проходження через печінку. Тому незмінна речовина у низькій концентрації виявляється у системному кровотоці, що має значні індивідуальні розбіжності.

Біодоступність становить 4 %. Максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 60-90 хвилин після прийому препарату. Основний метаболіт – неактивний, деалкільований метаболіт – активний. Його анксіолітична активність у 4-5 разів нижча, ніж у початкової речовини, але його рівень у плазмі крові вищий і період напіввиведення приблизно у 2 рази довший, ніж у буспірону. Приблизно 29-63 % буспірону виділяється із сечею протягом 24 годин, в основному у формі метаболітів. Приблизно 18-38 % застосованої дози виводиться з калом. Період напіввиведення з плазми крові становить близько 2-3 години.

Одночасний прийом їжі уповільнює всмоктування буспірону з травного тракту.

Рівноважна концентрація у плазмі крові досягається приблизно через 2 доби після повторного застосування препарату.

Буспірон проникає у грудне молоко. Дані щодо проникнення буспірону крізь плаценту відсутні.

Підвищені рівні буспірону у плазмі крові та значення AUC, а також подовження періоду напіввиведення можуть спостерігатися при порушенні функції печінки. Завдяки виділенню незміненої сполуки з жовчю у плазмових рівнях буспірону може з'явитися другий пік. Пацієнти з цирозом печінки повинні отримувати нижчі індивідуальні дози або такі самі дози, але рідше.

Ниркова недостатність може знижувати кліренс буспірону на 50 %. Пацієнтам з нирковою недостатністю буспірон слід призначати з обережністю і в зменшених дозах.

У пацієнтів літнього віку фармакокінетика буспірону не змінюється.

Симптоматичне лікування тривожних станів з домінуючими симптомами: тривожність, внутрішній неспокій, стан напруження.

Підвищена чутливість до буспірону або до інших компонентів препарату. Гостра застійна глаукома, міастенія gravis, тяжкі захворювання печінки, тяжка печінкова недостатність (протромбіновий час більше 18 секунд); тяжка ниркова недостатність (швидкість клубочкової фільтрації нижче 10 мл/хв), епілепсія, гостра інтоксикація алкоголем, снодійними препаратами, аналгетиками та нейролептиками.

Супутнє лікування інгібіторами моноамінооксидази (МАО) і протягом 14 днів після відміни необоротного інгібітору МАО або протягом 1 дня після відміни оборотного інгібітору МАО.

Через недостатність відповідних клінічних даних сумісне застосування буспірону з антигіпертензивними, нейролептичними засобами, антидепресантами, протидіабетичними засобами, антикоагулянтами, пероральними контрацептивними та серцевими глікозидами можливе тільки в умовах ретельного медичного спостереження. Буспірон не можна застосовувати одночасно з бензодіазепінами та іншими седативними засобами.

Комбінація з інгібіторами МАО не рекомендується через ризик виникнення гіпертонічного кризу. Оскільки буспірон головним чином метабрлізується цитохромом Р450, потужні інгібітори цього ферменту можуть збільшити біодоступність буспірону.

Нефазодон.

Одночасне застосування буспірону та нефазодону призводило до збільшення максимальної концентрації буспірону у плазмі крові (Сmax) у 20 разів і площі під кривою «концентрація-час» (АUC) у 50 разів.

Еритроміцин.

Одночасне застосування буспірону та еритроміцину призводило до збільшення Сmax буспірону у 5 разів і АUC у 6 разів.

Ітраконазол.

Одночасне застосування буспірону та ітраконазолу призводило до збільшення Сmax буспірону у 13 разів і АUC у 19 разів.

Дилтіазем.

Одночасне застосування буспірону і дилтіазему призводило до збільшення Сmax буспірону у 4 рази і АUC у 5,3 раза.

Верапаміл

Одночасне застосування буспірону і верапамілу призводило до збільшення Сmax і АUC буспірону у 3,4 раза.

Циметидин.

Одночасне застосування буспірону і циметидину призводило до збільшення Сmax буспірону на 40 %, tmax – у двічі, але АUC практично не змінюється.

При застосуванні буспірону разом з вищезазначеними засобами збільшується терапевтичний ефект та токсичність буспірону, тому рекомендується знижувати дозу буспірону (наприклад, 2,5 мг 2 рази на добу).

Рифампіцин.

Одночасне застосування буспірону і рифампіцину призводило до зменшення Сmax буспірону на 83,9 % і АUC – на 89,6 %.

Інгібітори та індуктори CYR3A4.

Кетоконазол або ритонавір інгібують метаболізм буспірону і збільшують його плазмові рівні.

Якщо буспірон застосувати разом з інгібітором CYR3A4, його дозу рекомендується зменшити.

Індуктори CYR3A4, наприклад, дексаметазон, фенітоїн, фенобарбітал або карбамазепін можуть збільшити швидкість метаболізму буспірону. У такому разі необхідно збільшити дозу буспірону для збереження його анксіолітичної ефективності.

Інгібітори зворотного захоплення серотоніну

Не було виявлено жодного випадку небезпечного застосування буспірону разом з антидепресантами, селективними інгібіторами зворотного нейронального захоплення серотоніну. Були окремі повідомлення про виникнення нападів при їх довготривалому застосуванні разом з буспіроном.

Галоперидол

Одночасне застосування буспірону і галоперидолу призводило до підвищення концентрації галоперидолу в сироватці крові.

Тразодон.

Були повідомлення, що у деяких пацієнтів при одночасному застосуванні тразодону з буспіроном збільшувалася активність АЛТ у 3 рази. Однак таке підвищення печінкових трансаміназ не було підтверджено клінічними дослідженнями.

Діазепам.

При одночасному застосуванні діазепаму та буспірону рівень першого у плазмі крові дещо підвищується, а також можуть виникнути побічні ефекти: запаморочення, головний біль, нудота.

Під час лікування буспіроном слід утримуватися від вживання алкогольних напоїв.

Пацієнтам під час лікування не рекомендується вживати у значних кількостях грейпфрутовий сік, оскільки це може призвести до підвищення рівня буспірону у плазмі крові та до збільшення частоти або тяжкості побічних ефектів.

Печінкова недостатність.

Буспірон зазнає інтенсивного метаболізму у печінці. У фармакокінетичному дослідженні застосування буспірону в разовій дозі 30 мг з цирозом печінки підвищувало рівні буспірону у плазмі крові, збільшувало значення AUC та подовжувало період напіввиведення буспірону. Завдяки екскреції речовини у жовч можливий другий пік концентрації буспірону у плазмі крові. Застосування препарату протипоказано хворим з тяжкою печінковою недостатністю. Пацієнтам з цирозом печінки слід призначати препарат у нижчих дозах або у таких самих дозах, але з подовженим інтервалом.

Ниркова недостатність. При помірній або тяжкій нирковій недостатності кліренс буспірону може знижуватися на 50 %. Препарат протипоказаний хворим з тяжкою нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) ˂ 10 мл/хв). При легкій (ШКФ ˃ 30 мл/хв) та помірній (ШКФ = 10-30 мл/хв) нирковій недостатності буспірон призначати можна, однак при цьому слід дотримуватися та призначати знижені дози.

Пацієнти літнього віку. Немає потреби уточнення дози, однак слід дотримуватися обережності при застосуванні препарату (наприклад, у зв’язку з можливим зниженням функції нирок та/або печінки та підвищеною чутливістю до побічних ефектів препарату). Пацієнтам слід призначати найнижчу ефективну дозу, а в разі підвищення дози слід встановлювати пильний нагляд за пацієнтом.

Пацієнтам слід рекомендувати під час лікування не їсти грейпфрути та не пити грейпфрутовий сік у значних кількостях, оскільки ці продукти можуть підвищити рівень буспірону у плазмі крові та призвести до збільшення частоти або тяжкості побічних ефектів.

Переведення пацієнтів із бензодіазепінів на буспірон. Буспірон не може усунути симптоми відміни бензодіазепінів. Якщо пацієнта переводять на терапію буспіроном після тривалої бензодіазепінової терапії, буспірон слід призначити тільки після завершення періоду поступового зниження дози бензодіазепінів.

Буспірон не спричиняє звикання до препарату, однак його застосування пацієнтам із відомою або підозрюваною схильністю до медикаментозної залежності потребує ретельного медичного нагляду.

Оскільки анксіолітичний ефект препарату проявляється через 7-14 днів застосування, а повний терапевтичний ефект розвивається приблизно через 4 тижні, пацієнти з вираженою тривожністю потребують ретельного медичного нагляду на початковому етапі терапії.

Протягом курсу лікування буспіроном слід уникати вживання алкогольних напоїв.

У пацієнтів з непереносимістю лактози при складанні дієти слід враховувати вміст лактози у таблетках (55,7 мг у таблетках по 5 мг і 111,4 мг у таблетках по 10 мг).

Препарат Спітомін® містить лактозу, тому його не слід призначати пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.

Клінічні та експериментальні дослідження не виявили будь-яких ознак, що буспірон призводить до ризику звикання або залежності, однак призначення препарату має бути обґрунтованим.

Буспірон не призначений для лікування симптомів абстиненції, зумовлених застосуванням бензодіазепінів або інших седативних/снодійних засобів. Тому до початку лікування буспіроном слід поступово припинити застосування цих препаратів. Це особливо стосується пацієнтів, які приймають лікарські засоби, що пригнічують центральну нервову систему.

Комбінація буспірону з інгібіторами МАО не рекомендується. Були повідомлення про підвищення артеріального тиску при одночасному застосуванні цих препаратів.

Пацієнтам з нападами епілепсії в анамнезі буспірон не призначати.

Довгострокова токсичність. Оскільки механізм дії повністю не з’ясований, тривалий токсичний вплив на ЦНС або інші системи органів не можуть бути передбачені.

Дані щодо застосування буспірону у період вагітності відсутні, тому препарат можна призначати тільки тоді, коли очікувана користь для вагітної перевищує потенційний ризик для плода. Буспірон проникає у грудне молоко, тому годування груддю на період лікування слід припинити.

Під час лікування слід утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами, оскільки можливе виникнення побічних реакцій з боку центральної нервової системи та психіки (див. розділ «Побічні реакції»).

Дози визначає лікар індивідуально для кожного пацієнта залежно від стану захворювання. На початку терапії призначати по 5 мг буспірону гідрохлориду 2-3 рази на добу. Для досягнення максимального терапевтичного ефекту добову дозу слід поступово підвищувати до 20-30 мг буспірону, розподілених на кілька окремих доз.

Максимальна одноразова доза не повинна перевищувати 30 мг.

Максимальна добова доза не повинна перевищувати 60 мг.

Їжа підвищує біодоступність буспірону. Таблетки слід приймати завжди в один і той же самий час дня, не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю рідини, до або після прийому їжі.

При необхідності розподілу таблетки на дві половинки її слід покласти на тверду поверхню рискою догори і злегка натиснути великим пальцем.

Якщо буспірон застосовувати разом з потужним інгібітором CYР3A4, його початкову дозу слід зменшити і поступово збільшувати лише після медичного обстеження пацієнта (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Спеціальні групи пацієнтів.

Наявні дані не свідчать про доцільність зміни режиму дозування залежно від віку аби статі пацієнта.

Ниркова недостатність

При нирковій недостатності легкого і середнього ступеня (кліренс креатиніну 20-49 мл/хв/1,72 м²) однократне застосування буспірону спричиняє підвищення його рівня у плазмі крові без збільшення періоду напіввиведення. Для цих пацієнтів рекомендується застосування буспірону з обережністю та у менших дозах, приймати 2 рази на добу. Відповідь на лікування та симптоми пацієнта необхідно ретельно контролювати перед тим, як збільшувати дозу. У пацієнтів з ануричним синдромом одноразове застосування препарату спричиняє підвищення рівня метаболіту 1-піримідин/піперазин (1-РР) у крові, у них діаліз не виявив жодного впливу на рівні ані буспірону, ані 1-РР. Буспірон не слід застосовувати пацієнтам з кліренсом креатиніну менше 20 мл/хв/1,72 м², особливо пацієнтам з ануричним синдромом, через можливість підвищення рівня буспірону та його метаболітів.

Печінкова недостатність

Застосування таких препаратів як буспірон для лікування хворих зі зниженою функцією печінки демонструє зменшений ефект першого проходження ліків через печінку. При цирозі печінки одноразове застосування буспірону спричиняє підвищення рівня його незміненої форми у плазмі крові зі збільшенням періоду напіввиведення. Для цих пацієнтів рекомендується застосування буспірону з обережністю та після індивідуального титрування доз, щоб зменшити ризик серйозних побічних реакцій, що можуть виникнути через застосування високих доз буспірону. Підвищення доз слід розглядати після ретельного огляду пацієнта і лише через 4-5 днів після застосування попередньої дози.

Тривалість лікування.

Транквілізатори не можна застосовувати без контролю протягом тривалого часу. Через це тривалість лікування буспіроном 5 мг та/або 10 мг не повинна перевищувати 4 місяці. Дози визначає лікар індивідуально для кожного пацієнта залежно від стану захворювання. Якщо необхідне тривале застосування препарату (до 6 місяців), слід проводити ретельний медичний моніторинг.

Слід пам’ятати про психотерапевтичні та соціотерапевтичні заходи паралельно з лікуванням буспіроном.

Діти.

Дітям буспірон не призначати через відсутність даних щодо безпеки та ефективності застосування.

Симптоми: нудота, блювання, запаморочення, сонливість, підвищена втомлюваність, міоз, розлади шлунково-кишкового тракту, втрата свідомості. Тяжчі ускладнення не спостерігалися навіть при прийомі добової дози до 2400 мг.

Лікування: промивання шлунка, моніторинг дихання, пульсу, артеріального тиску. Симптоматична терапія. Специфічний антидот відсутній. Буспірон не видаляється за допомогою гемодіалізу. На основі отриманого досвіду застосування препарату передозування високими дозами (разова доза – 375 мг перорально) не обов’язково спричиняє тяжкі симптоми.

Побічні ефекти виникають, як правило, на початку лікування і зазвичай зменшуються при тривалому застосуванні. У деяких випадках необхідне зниження дози. Найчастіше зустрічалися побічні реакції з боку нервової системи, такі як запаморочення, безсоння, нервозність, сонливість, напівнепритомний стан, а також з боку травного тракту, такі як нудота, а також інші ефекти, наприклад, головний біль та підвищена стомлюваність.

Рідше спостерігалися гнів та ворожість, сплутаність свідомості, нечіткість зору, діарея, біль у м’язах та кістках, оніміння, парестезії, порушення координації рухів, тремор та шкірні висипання, сухість у роті, слабкість, астенія, підвищена пітливість, липка шкіра.

Побічні реакції класифікуються за частотою виникнення: дуже поширені (≥ 1/10); поширені (≥1/100, < 1/10); непоширені (≥1/1000, < 1/100); рідко поширені (≥1/10 000, < 1/1000); дуже рідко поширені (< 1/10000); невідомі (частота не може бути оцінена через відсутність даних).

Інфекції та інвазії:

частота невідома – пропасниця.

З боку серцево-судинної системи:

поширені – неспецифічний біль у грудях;

непоширені – тимчасова непритомність, артеріальна гіпотензія та/або гіпертензія, тахікардія/відчуття серцебиття;

рідко поширені – порушення мозкового кровообігу, серцева недостатність, інфаркт міокарда, кардіоміопатія, брадикардія, цереброваскулярні порушення.

З боку системи крові:

рідко поширені – зміни показників крові (еозинофілія, лейкопенія, тромбопенія).

Психічні порушення:

поширені – нічні жахи, сонливість, безсоння, запаморочення, нервозність, зниження концентрації уваги, емоційне збудження, дратівливість, ворожість, сплутаність свідомості, депресія;

непоширені – деперсоналізація, дискомфорт, патологічно підвищене сприйняття звичайних звуків, ейфорія, гіперкінезія, неспокій, втрата інтересу, порушення асоціативного сприйняття, галюцинації, суїцидальні думки, епілептичні напади, дисфорія, страх;

рідко поширені – різка зміна настрою, клаустрофобія, ступор, нерозбірливе мовлення, минущі проблеми з пам’яттю, серотонінів синдром, психоз.

З боку нервової системи:

непоширені – оніміння, парестезії (наприклад поколювання, відчуття болю), порушення координації, тремор, епілептичні напади, дисгевзія, дизосмія, подовження часу реакції;

рідко поширені – спонтанні рухи, загальмованість, екстрапірамідні симптоми, включаючи ранню та пізню дискінезію, порушення тонусу, гарячка, паркінсонізм, акатизія, шум у голові.

З боку органів зору:

поширені – помутніння зору;

непоширені – почервоніння та свербіж у ділянці очей, кон’юнктивіт;

рідко поширені – фотофобія, відчуття тиску на очі, біль в очах, звужене поле зору, підвищення внутрішньоочного тиску.

З боку органів слуху:

поширені – шум у вухах; рідко поширені – ураження внутрішнього вуха.

З боку дихальної системи:

Поширені – запалення горла, закладеність носа;

непоширені – надмірно прискорене дихання, задишка, стиснення у ділянці серця, гіпервентиляція, відчуття нестачі повітря;

рідко поширені – носова кровотеча, відчуття печіння язика.

З боку травного тракту:

поширені – нудота, ксеростомія, біль в епігастральній ділянці, діарея;

непоширені – метеоризм, відсутність апетиту, підвищення апетиту, гіперсалівація, синдром подразнення товстого кишечнику, кровотеча з прямої кишки, запор, блювання.

З боку сечовидільної системи:

непоширені – часте сечовипускання, затримка сечовипускання, дизурія;

рідко поширені – енурез, нічне сечовипускання.

З боку шкіри:

непоширені – набряк, кропив’янка, гіперемія, виникнення гематом, облисіння, сухість шкіри, екзема, набряк обличчя, пухирчатка, припливи, уразливість шкіри, висипання на шкірі, свербіж;

рідко поширені – алергічні реакції, екхімоз, акне, витончення нігтів.

З боку кістково-м’язової системи:

непоширені – спазм та ригідність м’язів, міалгія, артралгія;

рідко поширені – міастенія.

З боку ендокринної системи:

рідко поширені – галакторея, гінекомастія, дисфункція щитовидної залози.

Метаболічні порушення:

непоширені – анорексія, підвищення апетиту;

частота невідома – збільшення маси тіла, зменшення маси тіла.

Загальні порушення:

поширені – головний біль, астенія; непоширені – гарячка, дзвін у голові, нездужання, підвищена втомлюваність, порушення нюху та смакових відчуттів, підвищене потовиділення, припливи, холодова гіперестезія;

рідко поширені – схильність до зловживання алкоголем, порушення коагуляції крові, втрата голосу, гикавка, глосалгія.

З боку гепатобіліарної системи:

непоширені – збільшення печінкових ферментів.

З боку репродуктивної системи:

непоширені – порушення менструального циклу, зниження або підвищення лібідо;

рідко поширені – аменорея, запалення сечостатевих органів, зниження еякуляції, імпотенція.

Лабораторні дослідження: підвищення рівня трансаміназ у сироватці крові.

5 років.

Не застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Зберігати при температурі не вище 30 °C у захищеному від світла місці.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 10 таблеток у блістері, по 6 блістерів у картонній коробці.

За рецептом.

Виробник/заявник.

ЗАТ Фармацевтичний завод ЕГІС, Угорщина.

Адреса

9900, м. Керменд, вул. Матяш кірай, 65, Угорщина.

1165, м. Будапешт, вул. Бекеньфелді, 118-120, Угорщина.