Упаковка / 30 шт.
60.10 грн.стріп / 10 шт.
20.03 грн.Торгівельна назва | Стамло |
Діючі речовини | Амлодипін |
Кількість діючої речовини: | 10 мг |
Форма випуску: | таблетки для внутрішнього застосування |
Кількість в упаковці: | 30 таблеток (3 блістери по 10 шт.) |
Первинна упаковка: | стрип |
Спосіб застосування: | Орально |
Взаємодія з їжею: | Не має значення |
Температура зберігання: | від 15°C до 25°C |
Чутливість до світла: | Чутливий |
Ознака: | Імпортний |
Походження: | Хімічний |
Ринковий статус: | Брендований дженерик |
Виробник: | Д-Р РЕДДІС ЛАБОРАТОРІС ЛТД |
Країна виробництва: | Індія |
Заявник: | Dr.Reddy's |
Умови відпуску: | За рецептом |
Код АТС C Препарати для лікування захворювань серцево-судинної системи C08 Засоби для лікування гіпертензії (Блокатори кальцієвих каналів) C08C Селективні антагоністи кальцію з переважною дією на судини C08CA Похідні дигідропіридину C08CA01 Амлодипін |
Амлодипін (3-етил-5-метил (4rs) -2 - [(2-аміноетоксі) метил] -4- (2-хлорфеніл) -6-метил-1,4-дигідропіридин-3,5-дікарбоксілатубензенсульфонат) - антагоніст іонів кальцію групи дигідропіридину; блокує надходження іонів кальцію через повільні кальцієві канали мембрани в клітини гладеньких м'язів судин, а також міокарда. механізм антигіпертензивної дії амлодипіну зумовлений прямим розслаблюючим впливом на гладкі м'язи судин. при стенокардії амлодипін зменшує ішемію як за рахунок розширення периферичних артерій і зменшення навантаження на серце без зміни ЧСС, що призводить до зниження споживання енергії та потреби міокарда в кисні, так і шляхом безпосереднього впливу на коронарні артерії. їх дилатація збільшує надходження кисню в міокард у хворих на вазоспастичну стенокардію (стенокардія Принцметала) і попереджає розвиток коронароспазму, спричиненого палінням. амлодипін не робить негативного впливу на метаболізм, у тому числі на ліпідний спектр плазми крові.
Після прийому всередину в терапевтичних дозах амлодипін добре всмоктується. Одночасний прийом їжі не впливає на абсорбцію амлодипіну. Максимальна концентрація в плазмі крові відзначається через 6-12 годин після прийому. Період напіввиведення становить приблизно 35-50 год, що дає можливість призначати амлодипін 1 раз на добу. Рівноважна концентрація в плазмі крові досягається через 7-8 днів постійного прийому амлодипіну.
Майже 97,5% циркулюючого амлодипіну зв'язується з білками плазми крові. Обсяг розподілу - приблизно 21 л/кг. Біотрансформується в печінці з утворенням неактивних метаболітів, 10% незмінного амлодипіну і 60% метаболітів виводяться з сечею.
Період напіввиведення у хворих з порушенням функції печінки збільшується. У хворих з порушеною функцією нирок і застійною серцевою недостатністю корекція дози амлодипіну не потрібна. У осіб похилого віку відмічена тенденція до зниження кліренсу амлодипіну, що призводить до збільшення періоду напіввиведення.
Аг, ІХС (стабільна стенокардія напруги та варіантна стенокардія).
Всередину, незалежно від прийому їжі 1 раз на добу. при аг і стенокардії зазвичай призначають в початковій дозі 5 мг; при необхідності дозу підвищують до максимальної - 10 мг 1 раз на добу.
Підвищена чутливість до дигідропіридинів, період вагітності та годування груддю, вік до 15 років.
Головний біль, підвищена стомлюваність, сонливість, набряки нижніх кінцівок, зниження пекло, нудота, біль в животі, відчуття припливів крові, тахікардія і запаморочення, рідше - алопеція, запор, артралгія, астенія, біль у спині, імпотенція, збільшення частоти сечовипускання, лейкопенія , тромбоцитопенія, шкірний свербіж, висипання, астенія, судоми, диспепсія, гіперплазія ясен, поліморфна еритема.
З обережністю призначають пацієнтам з порушенням функції печінки. корекції дози при нирковій та серцевої недостатності не потрібно. пацієнтам похилого віку препарат спочатку призначають у мінімальній дозі, що рекомендується, поступово підвищуючи її до досягнення клінічного ефекту.
Амлодипін можна застосовувати одночасно з тіазидними діуретиками, блокаторами α- та β-адренорецепторів, інгібіторами апф, нітратами пролонгованої дії, нітрогліцерином для сублінгвального прийому, нестероїдними протизапальними препаратами, антибіотиками та пероральними гіпоглікемічними препаратами. одночасне застосування амлодипіну і дигоксину не змінює рівень останнього в сироватці крові та нирковий кліренс; одночасне застосування циметидину не змінює фармакокінетику амлодипіну. одночасне застосування амлодипіну з варфарином істотно не змінює вплив останнього на протромбіновий час. пацієнтам слід уникати вживання грейпфрутового соку під час лікування амлодипіном.
Виявляється периферичної вазодилатацією, вираженим і, можливо, тривалим зниженням пекло.
Хворому надають положення лежачи з піднятими нижніми кінцівками. При клінічно значущої гіпотензії проводять заходи, спрямовані на підтримку життєво важливих функцій, включаючи моніторинг показників дихання і функції серцево-судинної системи, контроль ОЦК і діурезу. Для відновлення тонусу судин і нормалізації артеріального тиску показано призначення вазопресорних засобів (фенілефрин). Для усунення наслідків блокади кальцієвих каналів вводять в / в кальцію глюконат. Оскільки амлодипін значною мірою зв'язується з білками плазми крові, діаліз малоефективний.
В захищеному від світла місці при температурі 15-25 °C.
Опис препарату Стамло табл. 10мг №30 на цій сторінці — спрощена авторська версія сайту apteka911, створена на підставі інструкції/ій по застосуванню. Перед придбанням або використанням препарату ви повинні проконсультуватися з лікарем і ознайомитися з оригінальною інструкцією виробника (додається до кожної упаковки препарату).
Інформація про препарат надана виключно з ознайомлювальною метою і не має бути використана як керівництво до самолікування. Тільки лікар може прийняти рішення про призначення препарату, а також визначити дози та способи його застосування.
Упаковка / 30 шт.
60.10 грн.діюча речовина: амлодипін;
1 таблетка містить амлодипіну бесилату еквівалентно 5 мг або 10 мг амлодипіну;
допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат, целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят (тип А), магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний.
Таблетки.
Основні фізико-хімічні властивості: білого або майже білого кольору, плоскі таблетки з фаскою, розподільчою рискою з одного боку і тисненням «5» або «10» з іншого.
Селективні антагоністи кальцію з переважним впливом на судини. Похідні дигідропіридину. Код АТХ С08С А01.
Амлодипін – антагоніст кальцію (похідне дигідропіридину), що блокує надходження іонів кальцію до міокарда та до клітин гладких м’язів.
Механізм гіпотензивної дії амлодипіну зумовлений безпосередньою розслаблюючою дією на гладкі м’язи судин. Точний механізм антиангінального ефекту амлодипіну визначений недостатньо, однак нижчезазначені ефекти відіграють певну роль.
У пацієнтів з артеріальною гіпертензією застосування препарату 1 раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску протягом 24 годин у положенні як лежачи, так і стоячи. Через повільний початок дії амлодипіну гостра артеріальна гіпотензія зазвичай не спостерігається. У пацієнтів зі стенокардією при застосуванні однієї добової дози препарату підвищується загальний час фізичного навантаження, час до початку стенокардії і час до 1 мм депресії сегмента ST. Препарат знижує частоту нападів стенокардії та зменшує потребу у застосуванні нітрогліцерину.
Амлодипін не асоціюється з будь-якими побічними метаболічними діями або змінами рівня ліпідів у плазмі крові і можна застосовувати пацієнтам з астмою, цукровим діабетом та подагрою.
Всмоктування/розподіл. Після перорального застосування терапевтичних доз амлодипін поступово абсорбується у плазму крові. Одночасне вживання їжі не впливає на всмоктування амлодипіну. Абсолютна біодоступність незміненої молекули становить приблизно 64-80 %. Максимальна концентрація у плазмі крові досягається протягом 6-12 годин після застосування. Об’єм розподілу становить приблизно 20 л/кг; константа дисоціації кислоти (рКа) амлодипіну становить 8,6. Дослідження in vitro продемонстрували, що зв’язування амлодипіну з білками плазми крові становить приблизно 97,5 %.
Метаболізм/виведення. Період напіввиведення з плазми крові становить приблизно 35-50 годин. Рівноважна концентрація у плазмі крові досягається після 7-8 днів безперервного застосування препарату. Амлодипін головним чином метаболізується печінкою з утворенням неактивних метаболітів (~ 90%), з яких приблизно 60 % виводиться із сечею та близько 10 % амлодипіну виводиться у незмінному вигляді.
Пацієнти літнього віку. Час досягнення рівноважних концентрацій амлодипіну у плазмі крові подібний у пацієнтів літнього віку та у дорослих пацієнтів. Однак, кліренс амлодипіну у пацієнтів літнього віку знижується, призводячи до збільшення площі під кривою «концентрація/час» (AUC) приблизно на 40–60%, що може потребувати застосування нижчої початкової дози препарату.
Пацієнти з серцевою недостатністю.
У пацієнтів із серцевою недостатністю кліренс амлодипіну знижений. У дослідженнях спостерігалось збільшення AUC приблизно на 40–60% у пацієнтів з помірною та тяжкою серцевою недостатністю.
Пацієнти з порушенням функції печінки
У пацієнтів із печінковою недостатністю кліренс амлодипіну знижений, що призводить до збільшення тривалості періоду напіврозпаду та до збільшення AUC приблизно на 40-60 %.
Пацієнти з порушенням функцій нирок. Амлодипін екстенсивно біотрансформується до неактивних метаболітів. 10 % амлодипіну виділяється у незміненому вигляді з сечею. Зміни концентрації амлодипіну у плазмі крові не корелюють зі ступенем порушення функцій нирок. Пацієнтам із порушенням функцій нирок можна застосовувати звичайні дози амлодипіну. Амлодипін не видаляється шляхом діалізу.
Артеріальна гіпертензія, хронічна стабільна стенокардія, вазоспастична стенокардія (стенокардія Принцметала).
Відома підвищена чутливість до дигідропіридинів, амлодипіну або до будь-якого іншого компонента препарату; артеріальна гіпотензія тяжкого ступеня; шок (включаючи кардіогенний шок); обструкція вивідного тракту лівого шлуночка (наприклад, стеноз аорти тяжкого ступеня); нестабільна стенокардія; застосування протягом 8 днів після інфаркту міокарда; гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда.
Взаємодія зіншими лікарськими засобами та інші види взаємодій
Вплив інших лікарських засобів на амлодипін.
Наявні дані щодо безпечного застосування амлодипіну з тіазидними діуретиками, альфа-блокаторами, бета-блокаторами, інгібіторами АПФ, нітратами пролонгованої дії, сублінгвальною формою нітрогліцерину, нестероїдними протизапальними лікарськими засобами, антибіотиками, оральними гіпоглікемічними лікарськими засобами.
Дані, отримані у ході іn vitro досліджень із плазмою крові людини, свідчать про відсутність впливу амлодипіну на зв’язування з білками крові досліджуваних лікарських засобів (дигоксин, фенітоїн, варфарин або індометацин).
Інгібітори CYP3A4.
Одночасне застосування амлодипіну та інгібіторів CYP3A4 потужної або помірної дії (інгібітори протеаз, азольні протигрибкові засоби, макроліди, такі як еритроміцин або кларитроміцин, верапаміл або дилтіазем) може призвести до значущого підвищення експозиції амлодипіну, що також може призвести до підвищення ризику виникнення гіпотензії. Клінічне значення таких змін може бути більш вираженим у пацієнтів літнього віку. Може бути необхідним клінічне спостереження за станом пацієнта та підбір дози.
Не рекомендується одночасно застосовувати амлодипін та грейпфрути або грейпфрутовий сік, оскільки у деяких пацієнтів біодоступність амлодипіну може підвищуватися, що, у свою чергу, призводить до посилення гіпотензивної дії.
Індуктори CYP3A4.
Концентрація амлодипіну у плазмі крові може змінюватися після одночасного застосування відомих індукторів CYP3A4. Тому слід проводити моніторинг артеріального тиску і корегувати дозу з урахуванням одночасного прийому цих лікарських засобів як упродовж, так і після супутнього лікування, особливо це стосується сильних індукторів CYP3A4 (наприклад, рифампіцину, звіробою звичайного).
Вплив амлодипіну на інші лікарські засоби.
Гіпотензивний ефект амлодипіну потенціює гіпотензивний ефект інших антигіпертензивних засобів.
Дантролен (інфузії).
У тварин спостерігалися шлуночкові фібриляції з летальним наслідком та серцево-судинний колапс, що асоціювалися з гіперкаліємією, після застосування верапамілу та дантролену внутрішньовенно. Через ризик розвитку гіперкаліємії рекомендовано уникати застосування блокаторів кальцієвих каналів, таких як амлодипін, схильним до злоякісної гіпертермії пацієнтам та при лікуванні злоякісної гіпертермії.
Такролімус.
Існує ризик підвищення рівнів такролімусу в крові при одночасному застосуванні з амлодипіном, однак фармакокінетичний механізм такої взаємодії повністю не встановлено. Щоб уникнути токсичності такролімусу, при супутньому застосуванні амлодипіну пацієнтам, які приймають такролімус, слід проводити регулярний моніторинг рівнів такролімусу в крові та, у разі необхідності, корегувати дозу такролімусу.
mTOR інгібітори (mammalian target of rapamycin – мішені рапаміцину у ссавців).
Такі mTOR інгібітори як сиролімус, темсиролімус та еверолімус є субстратами CYP3A. Амлодипін є слабким інгібітором CYP3A. При одночасному застосуванні амлодипіну з mTOR інгібіторами він може посилювати вплив останніх.
Циклоспорин.
У дослідженні взаємодії циклоспорину та амлодипіну при застосуванні пацієнтам із трансплантованою ниркою спостерігалося мінливе підвищення залишкової концентрації циклоспорину (в середньому на 40 %). При одночасному застосуванні цих лікарських засобів слід контролювати концентрації циклоспорину та, у разі необхідності, зменшити дозу циклоспорину.
Симвастатин.
Одночасне застосування багаторазових доз амлодипіну 10 мг та симвастатину в дозі 80 мг призводило до збільшення експозиції симвастатину на 77 % порівняно з застосуванням лише симвастатину. Для пацієнтів, які застосовують амлодипін, дозу симвастатину слід обмежити до 20 мг на добу.
Силденафіл.
Одноразове застосування 100 мг силденафілу пацієнтам з есенціальною гіпертензією не впливало на фармакокінетику амлодипіну. При одночасному застосуванні амлодипіну та силденафілу в якості комбінованої терапії кожен із препаратів проявляв гіпотензивний ефект незалежно від іншого.
Інші лікарські засоби.
Клінічні дослідження взаємодії препарату показали, що амлодипін не впливає на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину або варфарину.
Етанол (алкоголь).
Одноразове та багаторазове застосування 10 мг амлодипіну не мало суттєвого впливу на фармакокінетику етанолу.
Сумісне застосування амлодипіну з циметидином, не мало впливу на фармакокінетику амлодипіну.
Сумісне застосування препаратів алюмінію/магнію (антацидів) із разовою дозою амлодипіну не мало суттєвого впливу на фармакокінетику амлодипіну.
Лабораторні тести.
Вплив на показники лабораторних тестів невідомий.
Безпеку та ефективність застосування амлодипіну при гіпертонічному кризі не оцінювали.
Пацієнти із серцевою недостатністю.
Даній категорії пацієнтів амлодипінслід застосовувати з обережністю. У ході довготривалого плацебо-контрольованого дослідження у пацієнтів із серцевою недостатністю тяжкого ступеня (клас III та IV за класифікацією NYHA) при застосуванні амлодипіну частота випадків розвитку набряку легень була вищою порівняно із застосуванням плацебо. Пацієнтам із застійною серцевою недостатністю блокатори кальцієвих каналів, включаючи амлодипін, слід застосовувати з обережністю, оскільки вони можуть підвищувати ризик серцево-судинних подій та летальних наслідків у майбутньому.
Пацієнти із порушенням функції печінки.
Період напіввиведення амлодипіну та параметри AUC вищі у пацієнтів із порушенням функції печінки; рекомендацій стосовно доз препарату немає. Тому даній категорії пацієнтів слід розпочинати застосування препарату з найнижчої дози. Слід бути обережними як на початку застосування препарату, так і під час збільшення дози. Пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю може бути необхідним повільний підбір дози та ретельний нагляд за станом пацієнта.
Пацієнти літнього віку.
Кліренс амлодипіну у пацієнтів літнього віку знижується, призводячи до збільшення AUC приблизно на 40–60%. Підбір дози для пацієнтів похилого віку слід проводити обережно, зазвичай починаючи з найнижчої дози.
Пацієнти з нирковою недостатністю.
Даній категорії пацієнтів слід застосовувати звичайні дози препарату. Зміни концентрації амлодипіну у плазмі крові не корелюють зі ступенем порушень функцій нирок. Амлодипін не видаляється шляхом діалізу.
Амлодипін не впливає на результати лабораторних досліджень.
Не рекомендується застосовувати амлодипін разом із грейпфрутом або з грейпфрутовим соком, оскільки у деяких пацієнтів біодоступність може бути збільшена, що призведе до посилення гіпотензивного ефекту препарату.
Фертильність.
Повідомляли про оборотні біохімічні зміни головки сперматозоїда у деяких пацієнтів при застосуванні блокаторів кальцієвих каналів. Клінічної інформації щодо потенційного впливу амлодипіну на фертильність недостатньо.
Безпека застосування амлодипіну жінкам у період вагітності не встановлена.
Застосовувати амлодипін у період вагітності рекомендується лише у тих випадках, коли немає безпечнішої альтернативи, а ризик, пов’язаний із самим захворюванням, перевищує можливу шкоду від лікування для матері та плода.
У ході досліджень на тваринах при застосуванні високих доз спостерігалася репродуктивна токсичність.
Період годування груддю.
Амлодипін проникає у материнське молоко. Співвідношення дози, отриманої новонародженим від матері, у міжквартильному діапазоні оцінюють як 3-7 %, максимум 15 %. Дія амлодипіну на немовлят невідома.
При прийнятті рішення про продовження годування груддю або про застосування амлодипіну необхідно оцінювати користь годування груддю для дитини та користь від застосування препарату для матері.
Амлодипін може чинити незначний або помірний вплив на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами. Швидкість реакції може бути знижена при наявності таких симптомів як запаморочення, головний біль, сплутаність свідомості або нудота.
Слід бути обережними, особливо на початку терапії.
Таблетки застосовувати внутрішньо незалежно від прийому їжі.
Дорослі. Зазвичай для лікування артеріальної гіпертензії та стенокардії рекомендована початкова доза становить 5 мг амлодипіну 1 раз на добу. Залежно від реакції пацієнта на терапію дозу можна збільшити до максимальної дози, що становить 10 мг 1 раз на добу.
Діти віком від 6 років з артеріальною гіпертензією. Рекомендована початкова доза амлодипіну для цієї категорії пацієнтів становить 2,5 мг 1 раз на добу. Якщо необхідний рівень артеріального тиску не буде досягнутий протягом 4 тижнів, дозу можна збільшити до 5 мг на добу. Застосування препарату у дозах вище 5 мг для даної категорії пацієнтів не досліджували.
Пацієнти літнього віку, ослаблені пацієнти. Даній категорії пацієнтів лікування зазвичай починають з нижчої дози (2,5 мг 1 раз на добу). Підвищення дози слід проводити з обережністю.
Пацієнти з порушенням функції нирок. Немає необхідності у підборі дози для даної категорії пацієнтів.
Застосування пацієнтам з печінковою недостатністю. Пацієнти з печінковою недостатністю мають знижений кліренс амлодипіну. Лікування зазвичай починають з нижчої дози препарату (2,5 мг 1 раз на добу). (див. розділ «Особливості застосування»).
Таблетки амлодипіну по 5 мг можуть бути розділені навпіл для отримання дози 2,5 мг.
Діти.
Препарат можна застосовувати дітям віком від 6 років. Вплив амлодипіну на артеріальний тиск пацієнтів до 6 років невідомий.
Досвід навмисного передозування препарату є обмеженим.
Симптоми передозування: наявна інформація дає підстави вважати, що значне передозування амлодипіну призведе до надмірної периферичної вазодилатації та, можливо, до рефлекторної тахікардії. Повідомляли про розвиток значної та, можливо, тривалої системної артеріальної гіпотензії, включаючи шок із летальним наслідком.
Лікування: клінічно значуща гіпотензія, зумовлена передозуванням амлодипіну, вимагає активної підтримки діяльності серцево-судинної системи, включаючи частий моніторинг функцій серця та дихання, підняття кінцівок, моніторинг об’єму циркулюючої рідини та сечовиділення.
Для відновлення тонусу судин та артеріального тиску можна застосувати судинозвужувальні препарати, упевнившись у відсутності протипоказань до їх застосування. Застосування кальцію глюконату внутрішньовенно може бути корисним для нівелювання ефектів блокади кальцієвих каналів.
У деяких випадках може бути корисним промивання шлунка. Застосування активованого вугілля здоровим добровольцям протягом 2-х годин після введення 10 мг амлодипіну значно зменшило рівень його всмоктування.
Оскільки амлодипін високою мірою зв’язується з білками плазми крові, ефект діалізу є незначним.
З боку крові та лімфатичної системи: лейкоцитопенія, тромбоцитопенія, пурпура.
З боку імунної системи: алергічні реакції, ангіоневротичний набряк (набряк Квінке).
З боку метаболізму та аліментарні розлади: гіперглікемія, спрага.
З боку психіки: безсоння, аномальні cновидіння, зміни настрою (включаючи тривожність), депресія, сплутаність свідомості.
З боку нервової системи: сонливість, запаморочення, головний біль (головним чином на початку лікування), тремор, дисгевзія, синкопе, гіпестезія, парестезія, гіпертонус, периферична нейропатія, екстрапірамідний синдром, вертиго.
З боку органів зору: порушення зору (включаючи диплопію), очний біль, кон’юктивіт.
З боку органів слуху та рівноваги: дзвін у вухах, біль за грудиною, синкопе.
З боку серця: посилене серцебиття, інфаркт міокарда, аритмія (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та мерехтіння передсердь).
З боку судин: припливи, артеріальна гіпотензія, васкуліт, периферична ішемія.
Респіраторні, торакальні та медіастинальні порушення: диспное, риніт, кашель, носова кровотеча.
З боку шлунково-кишкового тракту: анорексія, дисфагія, біль у животі, нудота, блювання, диспепсія, порушення перистальтики кишечнику (включаючи закреп та діарею), здуття живота, сухість у роті, панкреатит, гастрит, гіперплазія ясен.
З боку гепатобіліарної системи: гепатити, жовтяниця, підвищення рівня печінкових ферментів (що найчастіше асоціювалося із холестазом).
З боку шкіри та підшкірної тканини: алопеція, пурпура, зміна забарвлення шкіри, підвищене потовиділення, свербіж, висип, еритематозний висип, макуло-папульозний висип, екзантема, ангіоневротичний набряк, мультиформна еритема, кропив’янка, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса Джонсона, фоточутливість, токсичний епідермальний некроліз.
З боку скелетно-м’язової та сполучної тканин: набрякання гомілок, артралгія, артроз, міалгія, судоми м’язів, біль у спині.
З боку нирок та сечовидільного тракту: порушення сечовиділення, ніктурія, підвищена частота сечовипускання.
З боку репродуктивної системи та молочних залоз: імпотенція, гінекомастія.
Загальні порушення та стани у місці введення: набряк, стомлюваність, біль за грудиною, астенія, біль, нездужання, припливи жару, скутість.
Інші: збільшення або зменшення маси тіла.
Повідомляли про виняткові випадки розвитку ектрапірамідного синдрому.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити безперервний моніторинг співвідношення між користю і ризиками, пов’язаними із застосуванням цього лікарського засобу. Лікарям слід звітувати про будь-які підозрювані побічні реакції відповідно до вимог законодавства.
3 роки.
Зберігати у захищеному від світла, недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °C.
По 10 таблеток у стрипі або блістері, по 2 або 3 стрипи або блістери у пачці.
За рецептом.
Д-р Редді’с Лабораторіс Лтд, Виробнича дільниця - ІІ.
Адреса
Дільниця № 42, 45, 46, с. Бачупалі, округ Медчал Малкайгірі, штат Телангана, Бачупалі Мандал, Індія.
Джерелом інформаціі для опису є Державний Реєстр Лікарських Засобів України
УВАГА! Ціни актуальні лише в разі оформлення замовлення в електронній медичній інформаційній системі Аптека 9-1-1. Ціни на товари в разі купівлі безпосередньо в аптечних закладах-партнерах можуть відрізнятися від тих, що зазначені на сайті!
Додавання відгуку
{{docMaster.documentName}}
{{docVisa.documentName}}