Упаковка / 5 шт.
611.50 грн.флакон
122.30 грн.Торгівельна назва | Цебопім |
Діючі речовини | Цефепім |
Форма випуску: | порошок для ін’єкцій |
Спосіб застосування: | Інше |
Взаємодія з їжею: | Не має значення |
Температура зберігання: | від 5°C до 30°C |
Чутливість до світла: | Не чутливий |
Ознака: | Вітчизняний |
Походження: | Хімічний |
Ринковий статус: | Брендований дженерик |
Виробник: | ПАТ НВЦ БОРЩАГІВСЬКИЙ ХФЗ |
Країна виробництва: | Україна |
Заявник: | БХФЗ |
Умови відпуску: | За рецептом |
Код АТС J Засоби для лікування інфекцій J01 Антибактеріальні засоби J01D Інші бета-лактамні антибіотики J01DE Цефалоспорини четвертого покоління J01DE01 Цефепім |
ЦЕБОПІМ (CEBOPIME)
CEFEPIMUM J01D E01
Склад лікарського засобу:
пір. д / п ін. р-ра 500 мг фл., № 5
Цефепім | 500 мг |
Допоміжні речовини: l-аргінін.
№ UA / 10490/01/01 від 17.03.2010 до 17.03.2015
пір. д / п ін. р-ра 1 г фл., № 5
Цефепім | 1 г |
№ UA / 10490/01/02 від 17.03.2010 до 17.03.2015
пір. д / п ін. р-ра 2 г фл., № 5
Цефепім | 2 г |
№ UA / 10490/01/03 від 17.03.2010 до 17.03.2015
Фармакологічні властивості
Фармакодинаміка. Цефепім діє шляхом пригнічення синтезу ферментів стінки бактерії. Препарат має широкий спектр дії щодо грампозитивних і грамнегативних бактерій, високою резистентністю до гідролізу більшістю β-лактамаз, має малу спорідненість відносно β-лактамаз, що кодують хромосомними генами, і швидко проникає в грамнегативні бактеріальні клітини.
Цебопім активний щодо таких мікроорганізмів:
Грампозитивні аероби:
Staphylococcus aureus (включаючи штами, які продукують β-лактамазу); Staphylococcus epidermidis (включаючи штами, які продукують β-лактамазу); інші штами стафілококів, включаючи S. hominis, S. saprophyticus; Streptococcus pyogenes (стрептококи групи А); Streptococcus agalactiae (стрептококи групи В); Streptococcus pneumoniae (включаючи штами із середньою резистентністю до пеніциліну - МІК 0,1-1 мкг/мл); інші β-гемолітичні стрептококи (групи C, G, F), S. bovis (група D), стрептококи групи Viridans.
Більшість штамів ентерококів, наприклад Enterococcus faecalis, і стафілококи, резистентні до метициліну, резистентні до більшості цефалоспоринових антибіотиків, включаючи цефепім.
Грамнегативні аероби:
Pseudomonas sp., Включаючи P. aeruginosa, P. putida, P. stutzeri; Escherichia coli, Klebsiella sp., Включаючи K. pneumoniae, K. oxytoca, K. ozaenae; Enterobacter sp., Включаючи E. cloacae, E. aerogenes, E. sakazakii; Proteus sp. , Включаючи P. mirabilis, P. vulgaris; Acinetobacter calcoaceticus (subsp. Anitratus, lwoffi); Aeromonas hydrophila; Capnocytophaga sp .; Citrobacter sp., Включаючи C. diversus, C. freundii; Campylobacter jejuni; Gardnerella vaginalis; Haemophilus ducreyi; Haemophilus influenzae (включаючи штами, які продукують β-лактамазу); Haemophilus parainfluenzae; Hafnia alvei; Legionella sp .; Morganella morganii; Moraxella catarrhalis (Branhamella catarrhalis) (включаючи штами, які продукують β-лактамазу); Neisseria gonorrhoeae (включаючи штами, які продукують β-лактамазу); Neisseria meningitidis; Providencia sp. (включаючи P. retigeri, P. stuartii); Salmonella sp .; Serratia (включаючи S. marcescens, S. liquefaciens); Shigella sp .; Yersinia enterocolitica.
Цефепім неактивний щодо деяких штамів Xanthamonas maltophilia (Pseudomonas maltophilia).
анаероби:
Bacteroides sp., Включаючи B. melaninogenicus та інші мікроорганізми ротової порожнини, що належать до Bacteroides; Clostridium perfringens; Fusobacterium sp .; Mobiluncus sp .; Peptostreptococcus sp .; Veillonella sp. (цефепім неактивний відносно Bacteroides fragilis і Clostridium difficile.)
Фармакокінетика. T ½ препарату близько 2 ч. У здорових людей накопичення лікарського засобу в організмі не відзначали.
Метаболізується цефепим в N-метилпіролідин, який швидко перетворюється в оксид N-метилпіролідин. Загальний кліренс становить 120 мл/хв. Препарат в основному виводиться нирками (середній нирковий кліренс становить 110 мл/хв). У сечі виявляють близько 85% введеної дози у вигляді незміненого цефепіму, 1% N-метилпіролідин, близько 6,8% оксиду N-метилпіролідин і близько 2,5% епімер цефепіму. Зв'язування цефепіму з білками плазми крові не залежить від концентрації препарату в плазмі крові та становить <19%.
Цефепім добре розподіляється в організмі та досягає терапевтичної концентрації в сечі, жовчі, перитонеальній рідині, слизовому секреті бронхів, мокротинні, передміхуровій залозі, апендиксі та жовчному міхурі.
Концентрації цефепіму в плазмі крові у дорослих здорових чоловіків після одноразового в / в або в / м введення наведені в табл. 1.
Таблиця 1
Середні концентрації цефепіму в плазмі крові, мкг/мл
доза цефепима | Час, ч | |||||
---|---|---|---|---|---|---|
0,5 | 1 | 2 | 4 | 8 | 12 | |
В / в введення | ||||||
500 мг | 38,2 | 21,6 | 11,6 | 5,0 | 1,4 | 0,2 |
1 г | 78,7 | 44,5 | 24,3 | 10,5 | 2,4 | 0,6 |
2 г | 163,1 | 85,8 | 44,8 | 19,2 | 3,9 | 1,1 |
В / м введення | ||||||
500 мг | 8,2 | 12,5 | 12,0 | 6,9 | 1,9 | 0,7 |
1 г | 14,8 | 25,9 | 26,3 | 16,0 | 4,5 | 1,4 |
2 г | 36,1 | 49,9 | 51,3 | 31,5 | 8,7 | 2,3 |
У пацієнтів з нирковою недостатністю T ½ цефепіму збільшується. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок, які перебувають на діалізі, T ½ становить 13 год для гемодіалізу та 19 год - для перитонеального діалізу.
Фармакокінетика цефепіму при порушенні функції печінки або муковісцидозі не змінюється. Для таких пацієнтів немає необхідності в корекції дози.
Діти. У дітей у віці 2 міс-11 років після одноразової в / в ін'єкції загальний кліренс і об'єм розподілу в рівноважному стані становить 3,3 ± 1,0 мл/хв / кг і 0,3 ± 0,1 л/кг відповідно. Близько 60,4 ± 30,4% введеної дози цефепіму виділяється в незміненому вигляді з сечею, нирковий кліренс становить 2,0 ± 1,1 мл/хв / кг. Після в / м введення C max цефепіму в плазмі крові в рівноважному стані становить у середньому 68 мкг/мл через 0,75 год. Через 8 год після в / м введення концентрація цефепіму в плазмі крові становить 6 мкг/мл. Абсолютна біодоступність після в / м ін'єкції цефепіму становить в середньому 82%. Вік і стать пацієнта не впливають на кліренс препарату (табл. 2).
Таблиця 2
Концентрації препарату в спинномозковій рідині та в плазмі крові у дітей з бактеріальним менінгітом
Час після введення, ч | Концентрація в плазмі крові, мкг/мл * | Концентрація в спинномозковій рідині, мкг/мл * | Ставлення концентрації в спинномозковій рідині / плазмі крові * |
---|---|---|---|
0,5 | 67,7 ± 51,2 | 5,7 ± 0,14 | 0,12 ± 0,14 |
1 | 44,1 ± 7,8 | 4,3 ± 1,5 | 0,10 ± 0,04 |
2 | 23,9 ± 12,9 | 3,6 ± 2,0 | 0,17 ± 0,09 |
4 | 11,7 ± 15,7 | 4,2 ± 1,1 | 0,87 ± 0,56 |
8 | 4,9 ± 5,9 | 3,3 ± 2,8 | 1,02 ± 0,64 |
* Вік 3,1 міс-12 років зі стандартним відхиленням у віці ± 3 роки. Доза препарату 50 мг/кг маси тіла при в / в введенні протягом 5-20 хв кожні 8 ч. Концентрація в плазмі крові та спинномозковій рідині визначалася в кінці введення на 2-й або 3-й день лікування препаратом.
Показання
дорослі
Інфекції, спричинені чутливою до препарату мікрофлорою:
дихальних шляхів, в тому числі пневмонія, бронхіт;
шкіри та підшкірної клітковини;
інтраабдомінальні інфекції, в тому числі перитоніт та інфекції жовчовивідних шляхів;
гінекологічні інфекції;
септицемія.
Емпірична терапія нейтропенической лихоманки.
Профілактика післяопераційних ускладнень у интраабдоминальной хірургії.
діти:
пневмонія;
інфекції шкіри та підшкірної клітковини;
септицемія;
емпірична терапія нейтропенической лихоманки;
бактеріальний менінгіт.
Спосіб застосування
перед застосуванням препарату необхідно провести пробу на переносимість.
Дози та шлях введення варіюють залежно від чутливості, локалізації та виду мікроорганізмів; ступеня тяжкості інфекції, а також віку і функціонального стану організму пацієнта. Зазвичай дорослим препарат вводять по 1 г в / в або в / м через кожні 12 год. Курс лікування становить 7-10 днів. При важких інфекціях може бути потрібне тривале лікування.
Рекомендації щодо дозування препарату Цебопім для дорослих наведені в табл. 3.
Таблиця 3
Рекомендації щодо дозування препарату Цебопім для дорослих
Інфекції сечовивідних шляхів легкого та середнього ступеня тяжкості | 500 мг-1 г в / в або в / м | Кожні 12 годин |
Інші інфекції легкого та середнього ступеня тяжкості | 1 г в / в або в / м | Кожні 12 годин |
важкі інфекції | 2 г в / в | Кожні 12 годин |
Дуже тяжкі та загрозливі для життя інфекції | 2 г в / в | Кожні 8 годин |
Пацієнтам у віці старше 65 років з нормальною функцією нирок немає необхідності в корекції дози препарату.
Профілактика можливого інфікування при проведенні хірургічних операцій. 2 г препарату вводять в / в крапельно протягом 30 хв за 1 год до початку хірургічної операції. Після закінчення введення додатково вводять 500 мг метронідазолу в / в. Р-р метронідазолу не слід вводити одночасно з препаратом Цебопім. У разі одночасного застосування вводити кожний антибіотик в окремих системах. При застосуванні однієї системи для двох препаратів перед інфузією метронідазолу систему слід промити.
Під час тривалих (> 12 год) хірургічних операцій через 12 годин після першої дози рекомендується повторне введення рівної дози препарату Цебопім з подальшим введенням метронідазолу.
Діти у віці 1-2 міс. Застосовують тільки за життєвими показаннями. Вводять в дозі 30 мг/кг маси тіла кожні 12 або 8 ч. При застосуванні терапії Цебопімом у дітей з масою тіла <40 кг, стан цих пацієнтів вимагає постійного спостереження.
Діти у віці старше 2 міс. Максимальна доза для дітей не повинна перевищувати рекомендовану для дорослих. У дітей з масою тіла <40 кг рекомендована доза становить 50 мг/кг кожні 12 годин (при фебрильної нейтропенії і бактеріальному менінгіті - кожні 8 год). Тривалість терапії становить 7-10 днів, важкі інфекції можуть вимагати більш тривалого лікування.
Дітям з масою тіла ≥40 кг Цебопім призначають, як і дорослим.
Порушення функції нирок. У пацієнтів з порушенням функції нирок (кліренс креатиніну <30 мл/хв) необхідно коригувати режим введення препарату. При цьому початкова доза Цебопіма дорівнює дозі для пацієнтів з нормальною функцією нирок. Рекомендовані підтримуючі дози препарату Цебопім наведені в табл. 4.
Таблиця 4
Рекомендовані підтримуючі дози препарату Цебопім
Кліренс креатиніну, мл/хв | Рекомендовані підтримуючі дози | |||
---|---|---|---|---|
Інфекції сечовивідних шляхів легкого та середнього ступеня тяжкості | Інші інфекції легкого та середнього ступеня тяжкості | важкі інфекції | Дуже тяжкі та загрозливі для життя інфекції | |
> 50 | 500 мг кожні 12 год | 1 г кожні 12 год | 2 г кожні 12 год | 2 г кожні 8 год |
Звичайне дозування з урахуванням тяжкості інфекції, корекція дози не потрібна | ||||
30-50 | 500 мг кожні 24 год | 1 г кожні 24 год | 2 г кожні 24 год | 2 г кожні 12 год |
11-29 | 500 мг кожні 24 год | 500 мг кожні 24 год | 1 г кожні 24 год | 2 г кожні 24 год |
≤10 | 250 мг кожні 24 год | 250 мг кожні 24 год | 500 мг кожні 24 год | 1 г кожні 24 год |
гемодіаліз | 500 мг кожні 24 год | 500 мг кожні 24 год | 500 мг кожні 24 год | 500 мг кожні 24 год |
Кліренс креатиніну визначають по формулі:
чоловіки:
жінки:
При гемодіалізі за 3 год з організму видаляється приблизно 68% введеної дози препарату. Після кожного сеансу гемодіалізу необхідно вводити повторну дозу, рівну початковій. При безперервному амбулаторному перитонеальному діалізі препарат можна застосовувати в звичайних рекомендованих дозах в залежності від тяжкості інфекції, з інтервалом між введеннями разової дози 48 ч.
При порушенні функції нирок у дітей рекомендують зменшення дози або збільшення інтервалу між введеннями, як вказано в табл. 4.
Розрахунки показників кліренсу креатиніну у дітей:
або
введення препарату
Цебопім вводять в / в або глибоко в / м в більшу м'язову масу (наприклад у верхній зовнішній квадрант сідниці).
В / в введення. Даний шлях введення кращий для пацієнтів з важкими, загрозливими для життя інфекціями.
При в / в введенні Цебопім розчиняють в 5 або 10 мл стерильної води для ін'єкцій, 5% розчину глюкози або 0,9% розчину натрію хлориду, як зазначено в табл. 5. Готовий розчин вводять повільно протягом 3-5 хв або через систему для в / в введення.
В / м введення. Цебопім розчиняють у стерильній воді для ін'єкцій, 0,9% розчині натрію хлориду, 5% розчині глюкози для ін'єкцій, бактеріостатичної води для ін'єкцій з парабеном або бензиловим спиртом, 0,5% або 1% розчині лідокаїну гідрохлориду в концентраціях, вказаних нижче (див. табл. 5).
При застосуванні лідокаїну як розчинника перед введенням необхідно провести пробу на переносимість.
Таблиця 5
Концентрації розведення Цебопіма
концентрація | Об'єм розчину для розведення, мл | Приблизний обсяг отриманого розчину, мл | Приблизна концентрація цефепіму, мг/мл |
---|---|---|---|
В / в введення | |||
500 мг / флакон | 5 | 5,7 | 90 |
1 г / флакон | 10 | 11,4 | 90 |
2 г / флакон | 10 | 12,8 | 160 |
В / м введення | |||
500 мг / флакон | 1,5 | 2,2 | 230 |
1 г / флакон | 3,0 | 4,4 | 230 |
Протипоказання:
підвищена чутливість до цефепіму або L-аргініну, до антибіотиків цефалоспоринового ряду, пеніцилінів або інших β-лактамних антибіотиків.
ПОБІЧНІ ЕФЕКТИ:
зустрічаються рідко.
Алергічні реакції: висип, свербіж, підвищення температури тіла, анафілактичні реакції.
З боку шлунково-кишкового тракту: діарея, нудота, блювання, запор, біль в животі, диспепсія.
Як і практично всі антибіотики широкого спектру дії, Цебопім може викликати псевдомембранознийколіт. Важливо пам'ятати про це при виникненні діареї на фоні застосування препарату. Легкі форми коліту проходять самостійно після припинення застосування препарату; помірний або важкий псевдомембранознийколіт вимагають спеціального лікування.
З боку серцево-судинної системи: біль у грудях, тахікардія.
З боку дихальної системи: кашель, біль у горлі, задишка.
З боку центральної нервової системи: головний біль, запаморочення, безсоння, парестезії, неспокій, сплутаність свідомості.
Зміни лабораторних показників (транзиторні): підвищення рівня АЛТ, АСТ, ЛФ, загального білірубіну, анемія, еозинофілія, збільшення протромбінового часу або активованого часткового тромбопластинового часу (АЧТЧ) і позитивний результат тесту Кумбса без гемолізу. Транзиторне підвищення рівня азоту сечовини та / або креатиніну плазми, тромбоцитопенія, лейкопенія і нейтропенія.
Інші: астенія, вагініт, периферичні набряки, біль у спині, гіпергідроз, судоми.
Місцеві реакції: при в / в введенні - флебіт та запалення; при в / м введенні - запалення або біль у місці ін'єкції.
ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ:
перед застосуванням препарату необхідно з'ясувати, відзначалися чи раніше у пацієнта реакції гіперчутливості негайного типу на цефепім, цефалоспорини, пеніциліни або інші β-лактамні антибіотики.
У пацієнтів з високим ризиком розвитку важких інфекцій (наприклад у осіб з трансплантацією кісткового мозку при зниженні його активності в анамнезі, яка відбувається на тлі злоякісної гемолітичної патології з тяжкою прогресуючою нейтропенією) монотерапія може бути недостатньою, тому показана комплексна антибактеріальна терапія.
Для ідентифікації мікроорганізму-збудника (збудників) і визначення чутливості до цефепіму слід провести відповідні тести. Однак Цебопім можна застосовувати в якості монотерапії ще до ідентифікації мікроорганізму-збудника, оскільки препарат має широкий спектр антибактеріальної дії щодо грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів. У пацієнтів з ризиком змішаної аеробно-анаеробної (Bacteroides fragilis включно) інфекції до ідентифікації збудника можна починати лікування Цебопімом в комбінації з препаратом, що діють на анаероби.
При застосуванні практично всіх антибіотиків широкого спектра дії повідомляли про випадки виникнення псевдомембранозного коліту. Тому важливо враховувати можливість розвитку цієї патології у випадку виникнення діареї під час лікування препаратом Цебопім. Легкі форми коліту можуть минати після відміни препарату; помірні або тяжкі форми можуть вимагати спеціального лікування.
Застосування Цебопіма, як і інших антибіотиків, може призвести до колонізації резистентної мікрофлори. У випадку виникнення суперінфекції потрібне відповідне лікування.
Діти. Препарат застосовують у дітей у віці старше 1 міс.
Період вагітності та годування груддю. Адекватних і добре контрольованих досліджень у вагітних жінок не проводили, тому Цебопім в період вагітності можна призначати тільки тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плоду.
Цефепім проникає в грудне молоко в дуже невеликій кількості, тому під час лікування Цебопімом грудне вигодовування слід припинити.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Чи не описана.
Взаємодія з іншими лікарськими
розчин препарату Цебопім в концентрації 1-40 мг/мл сумісний з такими розчинами для парентерального введення: 0,9% розчином натрію хлориду; 5% або 10% розчинами глюкози; 6 М розчином натрію лактату для ін'єкцій, розчином Рінгера з лактатом і 5% розчином декстрози для ін'єкцій.
З огляду на потенційну нефротоксичність та ототоксичність аміноглікозидних антибіотиків, високі дози даних препаратів застосовують одночасно з Цебопімом під контролем функції нирок.
Одночасне застосування цефалоспоринів з діуретиками (наприклад фуросемідом) призводить до підвищення нефротоксичності перших.
Щоб уникнути можливої лікарської взаємодії з іншими препаратами, розчини препарату Цебопім (як і більшості інших β-лактамних антибіотиків) не вводять одночасно з розчинами метронідазолу, ванкоміцину, гентаміцину, тобраміцину сульфату і нетилміцину сульфату. У разі призначення Цебопіма з зазначеними препаратами вводять кожен антибіотик окремо.
Умови та термін зберігання
при передозуванні можливе виникнення енцефалопатії, порушення свідомості, ступору, миоклонии, коми, епілептичного нападу, підвищення порога судомної готовності.
Лікування. Необхідно припинити введення препарату, провести симптоматичну терапію. Гемодіаліз (особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок). Перитонеальний діаліз малоефективний. При важких алергічних реакціях негайного типу необхідне застосування адреналіну та інших видів інтенсивної терапії.
УМОВИ ЗБЕРІГАННЯ:
в захищеному від світла місці при температурі не вище 30 °C. Приготовлені розчини препарату для в / м і в / в ін'єкцій стабільні протягом 24 годин при кімнатній температурі або 7 днів при зберіганні в холодильнику (2-8 °C).
Опис препарату Цебопім пор.д/р-ну д/ін. 1г фл. №5 на цій сторінці — спрощена авторська версія сайту apteka911, створена на підставі інструкції/ій по застосуванню. Перед придбанням або використанням препарату ви повинні проконсультуватися з лікарем і ознайомитися з оригінальною інструкцією виробника (додається до кожної упаковки препарату).
Інформація про препарат надана виключно з ознайомлювальною метою і не має бути використана як керівництво до самолікування. Тільки лікар може прийняти рішення про призначення препарату, а також визначити дози та способи його застосування.
Упаковка / 5 шт.
611.50 грн.діюча речовина: цефепім у вигляді цефепіму дигідрохлориду моногідрату (стерильного у перерахуванні на 100 % безводний цефепім) – 500 мг, 1 г, 2 г;
допоміжна речовина: L-аргінін.
Порошок для розчину для ін’єкцій.
Основні фізико-хімічні властивості: порошок від білого до світло-жовтого кольору.
Антибактеріальні засоби для системного застосування. Інші бета-лактамні антибіотики. Цефалоспорини IV покоління. Код ATХ J01D E01.
Цефепім чинить дію шляхом пригнічення синтезу ферментів стінки бактерії. Препарат має широкий спектр дії щодо грампозитивних та грамнегативних бактерій, високу стійкість до гідролізу більшістю бета-лактамаз, має малу спорідненість відносно бета-лактамаз, що кодуються хромосомними генами, швидко проникає у грамнегативні бактеріальні клітини.
Цефепім активний відносно наступних мікроорганізмів:
грампозитивні аероби:
Staphylococcus aureus (включаючи штами, що продукують бета-лактамазу); Staphylococcus epidermidis (включаючи штами, що продукують бета-лактамазу); інші штами стафілококів, включаючи S. hominis, S. saprophyticus; Streptococcus pyogenes (стрептококи групи А); Streptococcus agalactiae (стрептококи групи В); Streptococcus pneumoniae (включаючи штами із середньою стійкістю до пеніциліну – МПК від 0,1 до 1 мкг/мл); інші бета-гемолітичні стрептококи (групи C, G, F), S. bovis (група D), стрептококи групи Viridans.
Більшість штамів ентерококів, наприклад, Enterococcus faecalis, та стафілококи, резистентні до метициліну, резистентні до більшості цефалоспоринових антибіотиків, включаючи цефепім;
грамнегативні аероби:
Pseudomonas sрp., включаючи P. aeruginosa, P. putida, P. stutzeri; Escherichia coli, Klebsiella sрp., включаючи K. pneumoniae, K. oxytoca, K. ozaenae; Enterobacter sрp., включаючи E. cloacae, E. aerogenes, E. sakazakii; Proteus sрp., включаючи P. mirabilis, P. vulgaris; Acinetobacter calcoaceticus (subsp. anitratus, lwoffi); Aeromonas hydrophila; Capnocytophaga sрp.; Citrobacter sрp., включаючи C. diversus, C. freundii; Campylobacter jejuni; Gardnerella vaginalis; Haemophilus ducreyi; Haemophilus influenzae (включаючи штами, що продукують бета-лактамазу); Haemophilus parainfluenzae; Hafnia alvei; Legionella sрp.; Morganella morganii; Moraxella catarrhalis (Branhamella catarrhalis) (включаючи штами, що продукують бета-лактамазу); Neisseria gonorrhoeae (включаючи штами, що продукують бета-лактамазу); Neisseria meningitidis; Providencia sрp. (включаючи P. retigeri, P. stuartii); Salmonella sрp.; Serratia (включаючи S. marcescens, S. liquefaciens); Shigella sрp.; Yersinia enterocolitica.
Цефепім неактивний відносно деяких штамів Xanthаmonas maltophilia (Pseudomonas maltophilia);
анаероби:
Bacteroides sрp., включаючи B. melaninogenicus та інші мікроорганізми ротової порожнини, що належать до Bacteroides; Clostridium perfringens; Fusobacterium sрp.; Mobiluncus sрp.; Peptostreptococcus sрp.; Veillonella sрp. (цефепім неактивний щодо Bacteroides fragilis і Clostridium difficile).
Період напіввиведення препарату – близько 2 годин. У здорових людей кумуляції препарату в організмі не спостерігалось.
Метаболізується цефепім у N-метилпіролідин, що швидко перетворюється в оксид N-метилпіролідину. Загальний кліренс становить 120 мл/хв. Препарат в основному виділяється нирками (середній нирковий кліренс становить 110 мл/хв). У сечі виявляється приблизно 85 % дози, яку ввели, у вигляді незміненого цефепіму, 1 % N-метилпіролідину, близько 6,8 % оксиду
N-метилпіролідину та близько 2,5 % епімеру цефепіму. Зв’язування цефепіму з білками плазми крові не залежить від концентрації препарату в сироватці крові та становить менше ніж 19 %.
Цефепім добре розподіляється в організмі та досягає терапевтичної концентрації у сечі, жовчі, перитонеальній рідині, слизовому секреті бронхів, мокротинні, простаті, апендиксі та жовчному міхурі.
Концентрації цефепіму в плазмі крові у дорослих здорових чоловіків після одноразового внутрішньовенного/внутрішньом’язового введення наведені в таблиці нижче.
Середні концентрації цефепіму в плазмі крові (мкг/мл)
Доза цефепіму |
0,5 години |
1 година |
2 години |
4 години |
8 годин |
12 годин |
Внутрішньовенно |
||||||
500 мг |
38,2 |
21,6 |
11,6 |
5,0 |
1,4 |
0,2 |
1 г |
78,7 |
44,5 |
24,3 |
10,5 |
2,4 |
0,6 |
2 г |
163,1 |
85,8 |
44,8 |
19,2 |
3,9 |
1,1 |
Внутрішньом’язово |
||||||
500 мг |
8,2 |
12,5 |
12,0 |
6,9 |
1,9 |
0,7 |
1 г |
14,8 |
25,9 |
26,3 |
16,0 |
4,5 |
1,4 |
2 г |
36,1 |
49,9 |
51,3 |
31,5 |
8,7 |
2,3 |
У пацієнтів із порушеннями функції нирок період напіввиведення цефепіму збільшується. У пацієнтів із тяжкими порушеннями функції нирок, що перебувають на діалізі, період напіввиведення становить 13 годин для гемодіалізу та 19 годин – для перитонеального діалізу.
Фармакокінетика цефепіму при порушеній функції печінки або муковісцидозі не змінюється. Для таких пацієнтів не потрібна корекція дози.
Діти.
У дітей у віці від 2 місяців до 11 років після одноразової внутрішньовенної ін’єкції загальний кліренс та об’єм розподілу в стаціонарному стані становить 3,3 (± 1,0) мл/хв/кг та 0,3 (± 0,1) л/кг, відповідно.
Близько 60,4 (± 30,4) % від дози цефепіму, яку ввели, виділяється у незміненому вигляді із сечею, нирковий кліренс дорівнює 2,0 (± 1,1) мл/хв/кг. Після внутрішньом’язового введення максимальна концентрація цефепіму в плазмі крові в рівноважному стані становить у середньому 68 мкг/мл через 0,75 години. Через 8 годин після внутрішньом’язового введення концентрація цефепіму в плазмі крові становить 6 мкг/мл. Абсолютна біодоступність після внутрішньом’язової ін’єкції цефепіму становить у середньому 82 %. Вік та стать пацієнтів не впливають на кліренс препарату.
Концентрації препарату в спинномозковій рідині (СМР) та в плазмі крові у дітей, хворих на бактеріальний менінгіт
Час після введення (г) |
Концентрація у плазмі крові (мкг/мл)* |
Концентрація у СМР (мкг/мл)* |
Відношення концентрації у СМР/плазмі крові * |
0,5 |
67,7 ± 51,2 |
5,7 ± 0,14 |
0,12 ± 0,14 |
1 |
44,1 ± 7,8 |
4,3 ± 1,5 |
0,10 ± 0,04 |
2 |
23,9 ± 12,9 |
3,6 ± 2,0 |
0,17 ± 0,09 |
4 |
11,7 ± 15,7 |
4,2 ± 1,1 |
0,87 ± 0,56 |
8 |
4,9 ± 5,9 |
3,3 ± 2,8 |
1,02 ± 0,64 |
* вік від 3,1 місяця до 12 років зі стандартним відхиленням у віці ± 3 роки.
Доза препарату 50 мг/кг маси тіла при внутрішньовенному введенні впродовж 5-20 хвилин кожні 8 годин. Концентрація у плазмі крові та СМР визначалась у кінці введення на 2 або 3 день лікування препаратом.
Дорослі.
Інфекції, спричинені чутливою до препарату мікрофлорою:
· дихальних шляхів, у тому числі пневмонія, бронхіт;
· шкіри та підшкірної клітковини;
· інтраабдомінальні інфекції, у тому числі перитоніт та інфекції жовчовивідних шляхів;
· інфекції сечовивідних шляхів, у тому числі пієлонефрит;
· гінекологічні;
· септицемія.
Емпірична терапія хворих із нейтропенічною гарячкою.
Профілактика післяопераційних ускладнень в інтраабдомінальній хірургії.
Діти.
· Пневмонія;
· інфекції сечовивідних шляхів, у тому числі пієлонефрит;
· інфекції шкіри та підшкірної клітковини;
· септицемія;
· емпірична терапія хворих із нейтропенічною гарячкою;
· бактеріальний менінгіт.
· Гіперчутливість до цефепіму або L-аргініну;
· гіперчутливість до антибіотиків цефалоспоринового ряду, пеніцилінів або інших бета-лактамних антибіотиків.
Розчин цефепіму сумісний із наступними парентеральними розчинами: 0,9 % розчином натрію хлориду, 5 % або 10 % розчинами глюкози, 6 М розчином натрію лактату для ін’єкцій, розчином Рінгера лактату з 5 % розчином декстрози для ін’єкцій.
З огляду на потенційну нефротоксичність та ототоксичність аміноглікозидних антибіотиків, високі дози даних препаратів застосовують одночасно із цефепімом під контролем функції нирок.
Застосування цефалоспоринів з діуретиками (наприклад, фуросемід) призводить до підвищення нефротоксичності перших.
Щоб уникнути можливої лікарської взаємодії з іншими препаратами, розчин цефепіму (як і більшість інших бета-лактамних антибіотиків) не вводять одночасно з розчинами метронідазолу, ванкоміцину, гентаміцину, тобраміцину сульфату і нетилміцину сульфату. У разі призначення препарату Цебопім із зазначеними препаратами вводять кожен антибіотик окремо.
Супутнє лікування бактеріостатичними антибіотиками може впливати на дію бета-лактамних антибіотиків.
Вплив на результати лабораторних тестів.
Застосування цефепіму може призвести до хибнопозитивної реакції на глюкозу в сечі у разі використання реактиву Бенедикта. Рекомендується використовувати тести на глюкозу, засновані на ферментній реакції окислення глюкози.
Гіперчутливість
Перед застосуванням препарату необхідно з’ясувати, чи відзначалися раніше у пацієнта реакції гіперчутливості негайного типу на цефепім, цефалоспорини, пеніциліни або інші бета-лактамні антибіотики.
Цефепім слід застосовувати з обережністю пацієнтам з астмою або алергічним діатезом. Стан пацієнта необхідно ретельно контролювати під час першого введення. Якщо виникає алергічна реакція, лікування слід негайно припинити.
Антибіотики слід призначати з обережністю всім пацієнтам із будь-якими формами алергії, особливо на лікарські препарати. При появі алергічної реакції застосування препарату слід припинити. Серйозні реакції гіперчутливості негайного типу можуть вимагати застосування адреналіну та інших форм терапії.
У пацієнтів із високим ризиком тяжких інфекцій (наприклад, у пацієнтів, які мали в анамнезі трансплантацію кісткового мозку при зниженій його активності, що виникає на тлі злоякісної гематологічної патології з тяжкою прогресуючою нейтропенією) монотерапія може бути недостатньою, тому показана комплексна антимікробна терапія.
Антибактеріальна активність цефепіму
Малоймовірно, що призначення цефепіму при відсутності доведеної або підозрюваної бактеріальної інфекції або його профілактичне застосування буде корисним, але це може збільшити ризик появи бактерій, несприйнятливих до цього препарату.
Тривале застосування цефепіму (як і інших антибіотиків) може призводити до розвитку суперінфекції. Необхідно проводити повторну перевірку стану пацієнта. У разі розвитку суперінфекції необхідно розпочати адекватні заходи лікування.
Ниркова недостатність
Пацієнтам з порушенням функції нирок (з кліренсом креатиніну
Під час постмаркетингового дослідження були зареєстровані наступні серйозні побічні реакції: оборотна енцефалопатія (порушення свідомості, включаючи сплутаність, галюцинації, ступор і кома), міоклонус, судоми (у т. ч. епілептичний статус) та/або ниркова недостатність. Більшість випадків спостерігалися у пацієнтів з нирковою недостатністю, які отримували дози цефепіму, що перевищували рекомендовані.
У більшості випадків симптоми нефротоксичності були оборотні і зникали після припинення застосування цефепіму та/або після гемодіалізу.
Clostridium difficile асоційована діарея
Повідомлялося про антибіотико-асоційовану діарею та антибіотико-асоційований коліт, включаючи псевдомембранозний коліт та діарею, повʼязану з Clostridium difficile, у звʼязку з застосуванням майже всіх антибіотиків, включаючи цефепім, що може варіювати від легкої діареї до коліту з летальним наслідком. Тому важливо враховувати цей діагноз у пацієнтів, у яких розвивається серйозна діарея під час або після застосування цефепіму. Якщо підозрюється або підтверджується антибіотико-асоційована діарея або антибіотико-асоційований коліт, слід припинити лікування антибактеріальними засобами, включаючи цефепім, і негайно розпочати адекватні терапевтичні заходи. Препарати, що пригнічують перистальтику, в даній ситуації протипоказані.
Пацієнти літнього віку
Відомо, що цефепім значною мірою виділяється нирками і ризик токсичних реакцій на цей препарат може бути вищим у пацієнтів з нирковою недостатністю. Оскільки літні пацієнти більш схильні до зниження функції нирок, слід обережно підходити до вибору дози, а функцію нирок слід контролювати.
Серологічне тестування
Цефалоспорини схильні абсорбуватися на поверхні еритроцитів і вступати в реакцію з антитілами, спрямованими проти препаратів, результатом чого є позитивний тест Кумбса. У пацієнтів, які застосовували цефепім 2 рази на добу, описано позитивний тест Кумбса при відсутності ознак гемолізу.
При проведенні аналізу сечі на глюкозурію можливий хибно-позитивний результат. Із цієї причини визначення глюкози в сечі слід проводити глюкозооксидазними методами у період лікування препаратом.
Необхідно здійснювати контроль протромбінового часу.
При застосуванні лідокаїну як розчинника слід врахувати інформацію з безпеки лідокаїну.
Було доведено, що L-аргінін змінює метаболізм глюкози та одночасно збільшує рівні калію у сироватці крові при застосуванні доз, які у 33 рази перевищують максимальну рекомендовану дозу цефепіму. Ефекти при більш низьких дозах на даний момент невідомі.
Дослідження на тваринах продемонстрували відсутність впливу на репродуктивну функцію і відсутність будь-якого шкідливого впливу на плід. Однак адекватних і добре контрольованих досліджень у вагітних жінок не проводилося, тому Цебопім у період вагітності можна призначати тільки тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.
Цефепім проникає у грудне молоко в дуже невеликій кількості, тому під час лікування Цебопімом годування груддю слід припинити.
Не вивчалася. У разі виникнення запаморочення, галюцинацій, сплутаності свідомості або інших побічних ефектів з боку нервової системи, що можуть впливати на швидкість реакції, слід утримуватися від керування автомобілем або іншими механізмами.
Перед застосуванням препарату слід зробити шкірну пробу на переносимість.
Дози та шлях введення можуть варіювати залежно від чутливості, локалізації та типу мікроорганізмів, ступеня тяжкості інфекції, а також віку та функціонального стану організму пацієнта. Зазвичай дорослим препарат слід вводити по 1 г внутрішньовенно/внутрішньом’язово через кожні 12 годин. Курс лікування становить 7-10 днів. Тяжкі інфекції можуть потребувати тривалішого лікування.
Рекомендації щодо дозування препарату Цебопім для дорослих наведені у таблиці 1.
Таблиця 1.
Інфекції сечовивідних шляхів (легкого та середнього ступеня тяжкості) |
500 мг-1 г внутрішньовенно або внутрішньом’язово |
кожні 12 годин |
Інші інфекції (легкого та середнього ступеня тяжкості) |
1 г внутрішньовенно або внутрішньом’язово |
кожні 12 годин |
Тяжкі інфекції |
2 г внутрішньовенно |
кожні 12 годин |
Дуже тяжкі та загрожуючі життю інфекції |
2 г внутрішньовенно |
кожні 8 годин |
Пацієнтам віком від 65 років з нормальною функцією нирок дози препарату не потребують корекції.
Профілактика можливого інфікування при проведенні хірургічних операцій. 2 г препарату вводити внутрішньовенно краплинно впродовж 30 хвилин за 1 годину до початку хірургічної операції. Після закінчення введення додатково вводити 500 мг метронідазолу внутрішньовенно. Розчин метронідазолу не слід вводити одночасно з препаратом Цебопім. У випадку одночасного застосування кожен антибіотик вводити в окремих системах. При застосуванні однієї системи для двох препаратів перед інфузією метронідазолу систему слід промити.
Під час тривалих (понад 12 годин) хірургічних операцій через 12 годин після першої дози рекомендується повторне введення такої ж дози препарату Цебопім з наступним введенням метронідазолу.
Діти віком від 1 до 2 місяців. Застосовувати тільки за життєвими показаннями. Вводити у дозі 30 мг/кг маси тіла кожні 12 або 8 годин. Стан дітей з масою тіла до 40 кг, які отримують лікування Цебопімом, потрібно постійно контролювати.
Діти віком від 2 місяців. Максимальна доза для дітей не повинна перевищувати рекомендовану для дорослих. Дітям з масою тіла до 40 кг рекомендована доза становить 50 мг/кг кожні 12 годин (пацієнтам на фебрильну нейтропенію та бактеріальний менінгіт – кожні 8 годин). Тривалість терапії становить 7-10 днів, тяжкі інфекції можуть вимагати тривалішого лікування.
Дітям з масою тіла 40 кг і більше Цебопім призначати, як і дорослим.
Порушення функції нирок. У пацієнтів із порушеною функцією нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) необхідно коригувати режим введення препарату. При цьому початкова доза Цебопіму аналогічна дозі для пацієнтів із незміненою функцією нирок. Рекомендовані підтримуючі дози препарату Цебопім наведені у таблиці 2.
Таблиця 2.
Кліренс креатиніну (мл/хв) |
Рекомендовані підтримуючі дози |
|||
Інфекції сечовивідних шляхів (легкого та середнього ступеня тяжкості) |
Інші інфекції (легкого та среднього ступеня тяжкості) |
Тяжкі інфекції |
Дуже тяжкі та загрожуючі життю інфекції |
|
> 50 |
500 мг кожні 12 годин |
1 г кожні 12 годин |
2 г кожні 12 годин |
2 г кожні 8 годин |
Звичайне дозування адекватне тяжкості інфекції, корекція дози не потрібна |
||||
30-50 |
500 мг кожні 24 години |
1 г кожні 24 години |
2 г кожні 24 години |
2 г кожні 12 годин |
11-29 |
500 мг кожні 24 години |
500 мг кожні 24 години |
1 г кожні 24 години |
2 г кожні 24 години |
≤ 10 |
250 мг кожні 24 години |
250 мг кожні 24 години |
500 мг кожні 24 години |
1 г кожні 24 години |
гемодіаліз |
500 мг кожні 24 години |
500 мг кожні 24 години |
500 мг кожні 24 години |
500 мг кожні 24 години |
Кліренс креатиніну визначають за формулою:
Чоловіки:
Жінки:
При гемодіалізі за 3 години з організму видаляється приблизно 68 % від введеної дози препарату. Після кожного сеансу гемодіалізу необхідно вводити повторну дозу, яка аналогічна початковій. При безперервному амбулаторному перитонеальному діалізі препарат можна застосовувати в нормальних рекомендованих дозах залежно від тяжкості інфекції, з інтервалом між введеннями разової дози 48 годин.
При порушенні функції нирок у дітей рекомендовано зниження дози або подовження інтервалу між введеннями, як вказано в таблиці 2.
Розрахунок показників кліренсу креатиніну у дітей:
або
Введення препарату.
Цебопім вводити внутрішньовенно або глибоко внутрішньом’язово у велику м’язову масу (наприклад, у верхній зовнішній квадрант сідничного м’яза).
Внутрішньовенне введення. Даний шлях введення переважно застосовується пацієнтам із тяжкими, загрозливими для життя інфекціями.
При внутрішньовенному способі введення Цебопім розчинити в 5 або 10 мл стерильної води для ін’єкцій, 5 % розчині глюкози або 0,9 % розчині натрію хлориду, як зазначено в таблиці 3. Готовий розчин вводити повільно струминно протягом 3-5 хвилин або крапельно через систему для внутрішньовенного введення.
Внутрішньом’язове введення. Цебопім розчинити у стерильній воді для ін’єкцій, 0,9 % розчині натрію хлориду, 5 % розчині глюкози для ін’єкцій, бактеріостатичній воді для ін’єкцій з парабеном або бензиловим спиртом, 0,5 % або 1 % розчині лідокаїну гідрохлориду в концентраціях, які вказані в таблиці 3.
При застосуванні лідокаїну в якості розчинника перед введенням слід зробити шкірну пробу на його переносимість.
Як і інші лікарські засоби, що застосовуються парентерально, готові розчини препарату перед введенням необхідно перевіряти на відсутність механічних включень.
Таблиця 3.
Об’єм розчину для розведення (мл) |
Приблизний об’єм отриманого розчину (мл) |
Приблизна концентрація цефепіму (мг/мл) |
|
Внутрішньовенне введення |
|||
500 мг/флакон |
5 |
5,7 |
90 |
1 г/флакон |
10 |
11,4 |
90 |
2 г/флакон |
10 |
12,8 |
160 |
Внутрішньом’язове введення |
|||
500 мг/флакон |
1,5 |
2,2 |
230 |
1 г/флакон |
3,0 |
4,4 |
230 |
Діти.
Препарат застосовувати дітям віком від 1 місяця.
При застосуванні лідокаїну як розчинника слід врахувати інформацію з безпеки лідокаїну.
Симптоми: у разі значного перевищення рекомендованих доз, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок, посилюються прояви побічної дії. Симптоми передозування включають енцефалопатію, що супроводжується галюцинаціями, порушенням свідомості, ступором, комою, міоклонією, епілептоформними нападами, нейромʼязовою збудливістю.
Лікування. Слід припинити введення препарату, провести симптоматичну терапію. Застосування гемодіалізу пришвидшує виведення цефепіму з організму; перитонеальний діаліз малоефективний. Тяжкі алергічні реакції негайного типу потребують застосування адреналіну та інших форм інтенсивної терапії.
Побічні реакції спостерігаються рідко.
Імунна система: реакції гіперчутливості, включаючи анафілаксію, анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк.
Шкіра та підшкірна клітковина: шкірні висипання, свербіж, кропив’янка.
Травна система: нудота, блювання, кандидоз ротової порожнини, діарея, коліт, запор, біль у животі, диспепсія, зміна відчуття смаку.
Гепатобіліарна система: гепатит, холестатична жовтяниця.
Нервова система: запаморочення, головний біль, неспокій, безсоння, парестезії, сплутаність/втрата свідомості, судоми/епілептоформні напади, міоклонія, енцефалопатія, галюцинації, ступор, кома.
Загальні розлади та зміни у місці введення: підвищення температури тіла, пітливість, біль у грудях/спині, астенія, зміни у місці введення, включаючи запалення, флебіт, біль.
Інфекції: кандидоз, вагініт, генітальний свербіж, псевдомембранозний коліт, інші суперінфекції.
Дихальна система: розлади дихання, кашель, біль у горлі, задишка.
Серцево-судинна система: тахікардія, вазодилатація, біль у ділянці серця.
Сечовидільна система: ниркова недостатність.
Кров та лімфатична система: анемія, еозинофілія, транзиторна лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія.
Лабораторні показники: збільшення рівня аланінамінотрансферази, аспарататамінотрансферази, лужної фосфатази, загального білірубіну в плазмі крові, збільшення протромбінового часу або парціального тромболастинового часу (ПТТ) і позитивний результат тесту Кумбса без гемолізу, тимчасове збільшення азоту сечовини крові та/або креатиніну сироватки крові, хибнопозитивна реакція на глюкозу в сечі.
Крім вищезазначених побічних реакцій можливі побічні реакції, характерні для антибіотиків групи цефалоспоринів: синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, токсична нефропатія, апластична анемія, гемолітична анемія, кровотечі, порушення функції печінки, холестаз, панцитопенія.
3 роки.
В оригінальній упаковці при температурі не вище 30 оС. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Готовий розчин препарату стабільний впродовж 24 годин при кімнатній температурі або 7 днів при зберіганні в холодильнику (2-8 °C). З мікробіологічної точки зору даний лікарський засіб слід застосовувати негайно. Якщо його не використовують негайно, то відповідальність за час і умови зберігання в процесі застосування покладається на споживача.
Щоб уникнути можливої лікарської взаємодії, Цебопім (як більшість інших бета-лактамних антибіотиків) не слід вводити в одному шприці з метронідазолом, ванкоміцином, гентаміцином, тобраміцину сульфатом та нетилміцину сульфатом. У випадку призначення препарату Цебопім з вищеперерахованими препаратами слід вводити кожний антибіотик окремо.
Не змішувати в одній ємності з іншими препаратами. Застосовувати розчинники, перелічені у розділі «Спосіб застосування та дози».
Порошок для розчину для ін’єкцій по 500 мг у флаконі. По 1 флакону в пачці.
Порошок для розчину для ін’єкцій по 1 г у флаконі. По 1 флакону в пачці; по 1 флакону в комплекті з розчинником (вода для ін’єкцій) по 5 мл або по 10 мл в ампулі в пачці з картонною перегородкою.
Порошок для розчину для ін’єкцій по 2 г у флаконі. По 1 флакону в пачці.
За рецептом.
Публічне акціонерне товариство «Науково-виробничий центр «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод».
Україна, 03134, м. Київ, вул. Миру, 17.
Джерелом інформаціі для опису є Державний Реєстр Лікарських Засобів України
УВАГА! Ціни актуальні лише в разі оформлення замовлення в електронній медичній інформаційній системі Аптека 9-1-1. Ціни на товари в разі купівлі безпосередньо в аптечних закладах-партнерах можуть відрізнятися від тих, що зазначені на сайті!
Додавання відгуку
{{docMaster.documentName}}
{{docVisa.documentName}}