Цитрамон форте

ЦИТРАМОН-ФОРТЕ (CITRAMONUM-FORTE)

Стиролбіофарм N02B A51

Склад лікарського засобу:

табл., № 6, № 12, № 60, № 120

Допоміжні речовини: кислота лимонна, крохмаль картопляний, повідон, натрію кроскармелоза, магнію стеарат, какао.

№ UA / 5094/01/01 від 21.12.2009 до 21.12.2014

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Цитрамон-форте - комбінований препарат, дія якого обумовлена властивостями вхідних в нього компонентів.
Кислота ацетилсаліцилова має жарознижувальну і протизапальну дію, зменшує біль, особливо викликаної запальним процесом, а також помірно пригнічує агрегацію тромбоцитів і тромбоутворення, поліпшує мікроциркуляцію у вогнищі запалення.
Парацетамол проявляє аналгетичну, жарознижувальну і слабку протизапальну дію, що пов'язано з його впливом на центр терморегуляції в гіпоталамусі та слабко здатністю пригнічувати синтез простагландинів в периферичних тканинах.
Кофеїн підвищує рефлекторну збудливість спинного мозку, збуджує дихальний і судиноруховий центри, розширює кровоносні судини кісткових м'язів, головного мозку, серця, нирок, знижує агрегацію тромбоцитів; зменшує сонливість, відчуття втоми, підвищує розумову і фізичну працездатність. У даній комбінації кофеїн у низькій дозі практично не робить стимулюючої дії на ЦНС, однак сприяє нормалізації тонусу судин мозку та прискоренню кровотоку.
Поєднання кислоти ацетилсаліцилової і парацетамолу потенціює аналгезуючий ефект препарату. Як анальгезирующий, так і антипіретичний ефекти кислоти ацетилсаліцилової і парацетамолу підвищуються при приєднанні до комбінації кофеїну.
Фармакокінетика. Кислота ацетилсаліцилова при пероральному прийомі швидко всмоктується, достатню концентрацію в крові спостерігається через 30 хв, максимальну - через 2 год. Частина препарату всмоктується в шлунку, бо`льшая частина - у тонкій кишці.
Парацетамол добре всмоктується у верхніх відділах шлунково-кишкового тракту, метаболізується в печінці. Проникає через гематоенцефалічний бар'єр, потрапляє в спинномозкову рідину, в синовіальну рідину, виділяється в грудне молоко. Максимальний терапевтичний ефект розвивається через 30-60 хв після прийому. C _max препарату в крові спостерігається через 2-2,5 год. Т _½ становить 2-4 ч. У здорових осіб виводиться з організму з сечею через 4-4,5 год, у осіб з порушеннями функції нирок - через 8-12 год .
Кофеїн підвищує секрецію шлунка. Механізм дії кофеїну зумовлений пригніченням ферменту фосфодіестерази, що призводить до накопичення всередині клітин циклічного аденозинмонофосфату. Циклічний аденозинмонофосфат стимулює метаболізм в органах і тканинах, у тому числі в м'язах і ЦНС.
З організму компоненти препарату та продукти метаболізму виводяться нирками.

Показання

як симптоматичний засіб при слабкому або помірному больовому синдромі: головний або зубний біль, біль при первинній дисменореї; мігрень, біль у суглобах, біль у м'язах, невралгія, особливо захворювання запального походження (фронтит, гайморит, ревматичні захворювання), хвороби, які супроводжуються гіпертермією різної етіології (як жарознижувальний засіб).

Спосіб застосування

приймають всередину під час або після їди. Призначають дорослим і дітям у віці старше 16 років по 1 таблетці 2-3 рази на добу. Для купірування гострого болю - 2 таблетки одноразово. Максимальна добова доза становить 6 таблеток у 3 прийоми. Препарат не слід приймати більше 5 днів як знеболюючий засіб і більше 3 днів - як жарознижуючий (без призначення та нагляду лікаря).

Протипоказання:

• гіперчутливість до компонентів препарату та інших нестероїдних протизапальних засобів;
• гостра виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, шлунково-кишкові кровотечі в анамнезі, гострий панкреатит;
• БА, викликана застосуванням саліцилатів або нестероїдних протизапальних засобів в анамнезі;
• порушення згортання крові: геморагічні хвороби (гемофілія, геморагічний діатез);
• пригнічення кістковомозкового кровотворення (лейкопенія, анемія, в тому числі гемолітична), гостра гематопорфірім;
• виражена печінкова і / або ниркова недостатність;
• дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази;
• комбінація з метотрексатом у дозі 15 мг/тиждень або вище (див. ВЗАЄМОДІЯ);
• комбінація з інгібіторами МАО і протягом 2 тижнів після припинення застосування інгібіторів МАО (див. ВЗАЄМОДІЯ);
• підвищена збудливість, безсоння, тромбоз, тромбофлебіт, епілепсія, гіпертиреоз, гіпертонія, атеросклероз, органічні захворювання серцево-судинної системи, декомпенсована серцева недостатність, порушення серцевої провідності, ІХС, гіпертрофія передміхурової залози, тяжкі форми цукрового діабету, похилий вік, глаукома (в зв'язку з наявністю в таблетці кофеїну);
• період вагітності та годування груддю;
• вік до 16 років.

ПОБІЧНІ ЕФЕКТИ:

при застосуванні препарату в окремих хворих можуть відзначати побічні реакції, характерні при застосуванні препаратів кислоти ацетилсаліцилової, парацетамолу або кофеїну:
з боку шлунково-кишкового тракту: шлунково-кишкові розлади: диспепсія, печіння, біль в епігастральній ділянці та абдомінальний біль; в окремих випадках - запалення та ерозивно-виразкові ураження травного тракту, які можуть в окремих випадках зумовити шлунково-кишкові геморагії і перфорації, що супроводжуються відповідними лабораторними показниками та клінічними проявами. Рідко - транзиторна печінкова недостатність із підвищенням рівня трансаміназ печінки, гепатонекроз (дозозалежний ефект);
з боку кровотворної системи: лейкопенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія, метгемоглобінемія, сульфгемоглобінемія, при тривалому застосуванні у високих дозах - апластична анемія, панцитопенія, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія; геморагії можуть призвести до гострої і хронічної постгеморагічної анемії / залізодефіцитної анемії (внаслідок так званого прихованого мікрокровотечі) з відповідними лабораторними проявами та клінічними симптомами, такими як астенія, блідість шкірних покривів, гипоперфузия;
алергічні реакції: у пацієнтів з індивідуальною гіперчутливістю до салицилатам можливий розвиток алергічних реакцій шкіри, включаючи такі симптоми, як гіперемія шкіри, відчуття жару, висипання, кропив'янка, набряк, свербіж, ангіоневротичний набряк. У хворих на бронхіальну астму можливе підвищення частоти виникнення бронхоспазму; алергічних реакцій від незначного до помірного ступеня, які потенційно вражають шкіру, дихальні шляхи, шлунково-кишкового тракту і кардіоваскулярну систему, проявляються у вигляді шкірного висипу, кропив'янки, набряку, свербежу, некардіогенного набряку легенів. Дуже рідко спостерігалися тяжкі реакції, включаючи анафілактичний шок;
дерматологічні реакції: мультиформна еритема (в тому числі синдром Стівенса - Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла);
з боку ЦНС і периферичної нервової системи: тремор, нервозність, неспокій, запаморочення і дзвін у вухах, порушення зору, що може свідчити про передозування, безсонні; підвищена збудливість, порушення орієнтації;
з боку сечостатевої системи: при прийомі у високих дозах - нефротоксичність (ниркова колька, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз);
з боку серцево-судинної системи: короткочасна тахікардія та підвищення артеріального тиску, аритмія, відчуття серцебиття;
з боку ендокринної системи: гіпоглікемія, аж до гіпоглікемічної коми;
з боку системи згортання крові: в результаті антиагрегантної дії на тромбоцити, гіпокоагуляції кислота ацетилсаліцилова може підвищувати ризик розвитку кровотеч. Відзначали такі кровотечі, як інтраопераційні геморагії, гематоми, кровотечі з органів сечостатевої системи, носові кровотечі, кровотечі з ясен, пурпура; рідко або дуже рідко - серйозні кровотечі, такі як геморагії шлунково-кишкового тракту, мозкові геморагії (особливо у пацієнтів з неконтрольованою артеріальною гіпертензією та / або при одночасному застосуванні антігемостатіческіх засобів), які в окремих випадках могли потенційно загрожувати життю.

ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ:

надмірне вживання кофеїн продуктів (кава, чай) на фоні лікування може спричинити симптоми передозування.
Препарат застосовують з обережністю при: одночасному застосуванні антикоагулянтів; порушеннях функцій нирок і / або печінки з доброякісною гіпербілірубінемією, а також у хворих літнього віку.
У пацієнтів з алергічними ускладненнями, в тому числі з БА, алергічний риніт, кропив'янку, шкірний свербіж, набряк слизової оболонки та на поліноз, а також при їх поєднанні з хронічними інфекціями дихальних шляхів і у хворих з гіперчутливістю до НПЗЗ на фоні лікування препаратом можливий розвиток бронхоспазму або нападу БА.
Слід з обережністю застосовувати препарат у хворих на подагру.
При тривалому застосуванні препарату (більше 5 днів) необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки. Тривале застосування анальгетиків, які містять парацетамол у високих кумулятивних дозах, в окремих випадках може призвести до медикаментозної нефропатії або необоротної ниркової недостатності. Тривале застосування анальгетиків для лікування головного болю може призвести до хронічного головного болю. Прийом препарату може спотворювати такі показники лабораторних досліджень: концентрація сечової кислоти, гепарину, теофіліну в плазмі крові, концентрація амінокислот в сечі, рівень глюкози в крові при використанні оксидаз-пероксидазного методу. У разі тривалого застосування препарату перед початком прийому ібупрофену пацієнт повинен проконсультуватися з лікарем.
Може змінити результати аналізів допінг-контролю спортсменів. Ускладнює встановлення діагнозу при гострому животі.
Під час лікування слід відмовитися від вживання алкоголю (підвищення ризику розвитку гепатотоксичності).
При хірургічних операціях (включаючи стоматологічні) застосування препаратів, які містять ацетилсаліцилову кислоту, може підвищити ймовірність виникнення / посилення кровотечі.
Застосування в період вагітності та годування груддю
Препарат протипоказаний в період вагітності.
У III триместрі вагітності прийом саліцилатів у високих дозах (> 300 мг/добу) може призвести до переношування вагітності та послаблення переймів під час пологів, а також до кардіопульмональної токсичності (передчасне закриття ductus arteriosus) у дітей.
Застосування ацетилсаліцилової кислоти у високих дозах незадовго до пологів може призвести до внутрішньочерепних кровотеч, особливо у недоношених дітей.
При необхідності призначення препарату в період лактації годування груддю слід припинити.
Діти. Не слід застосовувати препарати, що містять кислоту ацетилсаліцилову, у дітей з ГРВІ, яка супроводжується або не супроводжується підвищенням температури тіла, без консультації з лікарем. При деяких вірусних захворюваннях, особливо грипі типів А, В і вітряної віспи, існує ризик розвитку синдрому Рея, який вимагає невідкладного медичного втручання. Ризик може бути підвищений, якщо ацетилсаліцилова кислота застосовується як супутній лікарський засіб, проте причинно-наслідковий зв'язок в цьому випадку не доведена. Якщо зазначені стани супроводжуються тривалою блювотою, це може бути ознакою синдрому Рея.
З огляду на вищевказані причини, дітям у віці до 16 років застосування препарату протипоказане.
Здатність впливати на швидкість реакцій при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами
Препарат може впливати на швидкість нервово-м'язової передачі, в зв'язку з чим при лікуванні препаратом варто утримуватися від керування транспортними засобами та від роботи з небезпечними механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими

протипоказані комбінації.
Застосування метотрексату в дозах 15 мг/тиждень і вище підвищує гематологічну токсичність метотрексату (зниження ниркового кліренсу метотрексату протизапальними агентами та витіснення саліцилатами метотрексату зі зв'язку з протеїнами плазми крові).
Одночасне застосування кофеїну з інгібіторами МАО може викликати підвищення артеріального тиску.
Комбінації, які слід застосовувати з обережністю
кислота ацетилсаліцилова
Одночасне застосування ібупрофену перешкоджає незворотного інгібування тромбоцитів кислотою ацетилсаліциловою. Лікування ібупрофеном пацієнтів з ризиком кардіоваскулярних захворювань може обмежувати кардіопротекторну дію ацетилсаліцилової кислоти.
При одночасному застосуванні кислоти ацетилсаліцилової та антикоагулянтів підвищується ризик розвитку кровотечі.
При одночасному застосуванні саліцилатів у високих дозах з НПЗП (завдяки взаимоусиливающего ефекту) підвищується ризик виникнення виразок і шлунково-кишкових кровотеч.
Одночасне застосування з урікозурічнимі лікарськими засобами, такими як бензобромарон, пробенецид, знижує ефект виведення сечової кислоти (завдяки конкуренції виведення сечової кислоти нирковими канальцями).
При одночасному застосуванні з дигоксином концентрація останнього в плазмі крові підвищується в результаті зниження ниркової екскреції.
При одночасному застосуванні кислоти ацетилсаліцилової в високих дозах і пероральних антидіабетичних препаратів із групи похідних сульфонілсечовини або інсуліну посилюється гіпоглікемічний ефект останніх за рахунок гіпоглікемічного ефекту ацетилсаліцилової кислоти та витіснення сульфонілсечовини, пов'язаної з протеїнами плазми крові.
Діуретичні засоби в комбінації з високими дозами ацетилсаліцилової кислоти знижують клубочкову фільтрацію завдяки зниженню синтезу простагландинів у нирках.
Системні ГКС (виключаючи гідрокортизон), які застосовуються для замісної терапії при хворобі Аддісона, в період лікування кортикостероїдами знижують рівень саліцилатів в крові та підвищують ризик передозування після закінчення лікування.
При застосуванні з кортикостероїдами підвищується ризик розвитку шлунково-кишкової кровотечі.
Кислота ацетилсаліцилова посилює дію фенітоїну.
АПФ в комбінації з кислотою ацетилсаліциловою в високих дозах викликають зниження фільтрації в клубочках внаслідок інгібування вазодилататорних простагландинів і зниження антигіпертензивного ефекту.
При одночасному застосуванні з вальпроєвої кислотою ацетилсаліцилова кислота витісняє її зі зв'язку з протеїнами плазми крові, підвищуючи токсичність останньої.
Етиловий спирт сприяє пошкодженню слизової оболонки шлунково-кишкового тракту і пролонгує час кровотечі внаслідок синергізму ацетилсаліцилової кислоти та алкоголю.
Підсилює дію гепарину, пероральних антикоагулянтів (похідних дикумарину), резерпіну, стероїдних гормонів і гіпоглікемічних засобів. Одночасне призначення з іншими нестероїдними протизапальними засобами (ібупрофен), метотрексатом, трийодтиронином підвищує ризик розвитку побічних ефектів. Знижує ефективність спіронолактону, фуросеміду, гіпотензивних засобів, протиподагричних препаратів, які сприяють виведенню сечової кислоти.
парацетамол
Швидкість всмоктування парацетамолу може збільшуватися при одночасному застосуванні з домперідоном і зменшуватися при одночасному застосуванні з холестираміном. Парацетамол збільшує T _½ хлорамфеніколу в 5 разів. При повторному прийомі парацетамол може посилити дію непрямих антикоагулянтів (похідних дикумарину). Антацидні лікарські засоби можуть зменшувати ступінь всмоктування сполуки, а також сповільнювати це всмоктування. Хронічне вживання алкоголю може підвищити гепатотоксичність парацетамолу через надмірне утворення токсичного метаболіту - фенацетину (індукція CYP 2E1), а також спричинити виснаження глутатіонової депо в клітинах печінки. Крім того, індукторами CYP 2E1 є карбамазепін, барбітурати, ізоніазид, фенітоїн, рифампіцин, ритонавір та ін., Які викликають таку ж дію, як і хронічне вживання алкоголю. При одночасному застосуванні з глюкокортикоїдами (дексаметазон) підвищуються ймовірність ульцерогенної та гепатотоксичної дії препарату, ризик виникнення шлунково-кишкових кровотеч. Сульфінпіразон може індукувати посилення утворення фенацетину. Парацетамол може знизити кліренс бусульфана. Тривале застосування парацетамолу разом з нестероїдними протизапальними засобами або саліцилатами підвищує ризик розвитку токсичної нефропатії, а також ракових захворювань нирки та сечового міхура. Парацетамол може взаємодіяти з кумариновими та індадіоновимі антикоагулянтами, підсилюючи їх гіпотромбінеміческую реакцію, тому на підставі відповідного лабораторного контролю може виникнути необхідність модифікації дози. У високих концентраціях парацетамол може пригнічувати дію інсуліну. Метоклопрамід прискорює всмоктування парацетамолу.
кофеїн
Кофеїн підвищує ефективність (покращує біодоступність) аналгетиків-антипіретиків, потенціює ефекти похідних ксантину, α- і β-адреноміметиків, психостимулюючих засобів.
Циметидин, гормональні контрацептиви, ізоніазид посилюють дію кофеїну.
Кофеїн знижує ефективність опіоїдних анальгетиків, анксіолітиків, снодійних та седативних засобів, є антагоністом засобів для наркозу та інших препаратів, що пригнічують ЦНС, конкурентним антагоністом препаратів аденозину, АТФ.
При одночасному застосуванні кофеїну з ерготаміном покращується всмоктування ерготаміну в шлунково-кишковому тракті, з тиреотропного засобами - підвищується тиреоїдний ефект.
Кофеїн знижує концентрацію літію в крові.
Кофеїн з високою інтенсивністю метаболізується ферментами мікросом печінки, і це є визначальним фактором у взаємодіях кофеїну з іншими лікарськими препаратами за рахунок зниження або підвищення метаболізму цих сполук. Пероральні протизаплідні препарати знижують кліренс кофеїну і збільшують його Т _½. Певні антибіотики знижують кліренс кофеїну, тим самим підвищуючи ризик токсичної дії цього з'єднання. Найбільш важливі представники таких антибіотиків - ципрофлоксацин, еноксацин, норфлоксацин, офлоксацин і еритроміцин. Одночасне застосування кофеїну з барбітуратами може послабити їх гіпнотичний та спазмолітичний ефект. Антиаритмічні препарати, наприклад, мексилетин, знижують кліренс кофеїну приблизно на 50%, тим самим підвищуючи ризик токсичної дії цього з'єднання. Одночасне застосування кофеїну з блокаторами β-адренорецепторів може призвести до взаємного пригнічення терапевтичного ефекту. При одночасному застосуванні з літієм кофеїн збільшує виведення цього з'єднання з сечею і, отже, знижує його терапевтичний ефект.
Ефективність препарату може знизитися при одночасному застосуванні з холестираміном, холінолітиками, антидепресантами, лужними речовинами.

Умови та термін зберігання

симптоми передозування можуть проявитися при тривалому застосуванні препарату або в дозах, які в багато разів перевищують рекомендовані.
Симптоми передозування, обумовленої кислотою ацетилсаліциловою
Токсичність саліцилатів може бути результатом інтоксикації внаслідок тривалого застосування терапевтичних доз або гострої інтоксикації (при застосуванні> 100 мг/кг/добу більше 2 днів), що потенційно загрожує життю, від випадкового проковтування дітьми до випадкового отруєння.
Хронічне отруєння саліцилатами може проходити безсимптомно. Інтоксикація саліцилатами середньої тяжкості, або саліцилізм, зазвичай розвивається лише після повторного застосування у високих дозах. Симптоми: запаморочення, шум у вухах, глухота, підвищене потовиділення, нудота, блювота, головний біль і сплутаність свідомості можна контролювати шляхом зниження дози. Шум у вухах може виникати при плазмової концентрації 150-300 мкг/мл. Більш важкі побічні ефекти виникають при концентрації понад 300 мкг/мл. Основною особливістю гострого отруєння є порушення кислотно-лужного балансу, яке може відрізнятися з віком і вагою інтоксикації. Найбільш поширеним ознакою у дітей є метаболічний ацидоз. Тяжкість отруєння не можна оцінити, використовуючи лише дані плазмової концентрації. Всмоктування кислоти ацетилсаліцилової може сповільнюватися в результаті гальмування спорожнення шлунка, формування конкрементів у шлунку або в результаті застосування препаратів, вкритих ентеросолюбтівной оболонкою. Невідкладна допомога при отруєнні кислотою ацетилсаліциловою визначається ступенем тяжкості, стадією та клінічними симптомами, і відповідає стандартним методам надання невідкладної допомоги при отруєннях. Першочергові заходи повинні бути спрямовані на прискорення виведення лікарського засобу, а також відновлення електролітного і кислотно-лужного балансу. В результаті комплексних патофізіологічних ефектів отруєння саліцилатами можуть виникнути деякі симптоми та лабораторні зміни.
Отруєння легкої та середньої тяжкості: тахіпное, гіпервентиляція, дихальний алкалоз, підвищене потовиділення, нудота, блювота. Лабораторні дані: алкалоз, лужна реакція сечі.
Важке отруєння: дихальний алкалоз з компенсаторним метаболічним ацидозом, гиперпирексия, відчуття шуму у вухах, глухота. Дихальна система - від гіпервентиляції, некардіогенного набряку легенів до зупинки дихання і асфіксії; лабораторні дані - алкалоз, лужна реакція сечі. Серцево-судинна система - від порушень серцевого ритму, гіпотензії до зупинки серця. Втрата рідини та електролітів - дегідратація, олігурія, ниркова недостатність. Лабораторні дані - гіпокаліємія, гіпернатріємія, гіпонатріємія, порушення функції нирок. Порушення обміну глюкози, кетоз лабораторно проявляється у вигляді гіперглікемії, гіпоглікемії (особливо у дітей), підвищення рівня кетонових тіл. Шлунково-кишкового тракту - шлунково-кишкові кровотечі. Зміни з боку крові - від пригнічення функції тромбоцитів до коагулопатій. Лабораторні дані - подовження протромбінового часу, гіпопротромбінемія. Неврологічні - токсична енцефалопатія та пригнічення ЦНС, пригнічення свідомості до коми та судом.
Симптоми передозування, обумовленої парацетамолом
Виявляється блідістю шкіри, анорексією, нудотою, блювотою, болем у животі, гепатонекрозом, підвищенням активності печінкових трансаміназ, збільшенням протромбінового індексу.
Симптоми ураження печінки відзначають через 12-48 годин після передозування. Можуть виникати порушення метаболізму глюкози та метаболічний ацидоз. При тяжкому отруєнні печінкова недостатність може прогресувати та призвести до розвитку токсичної енцефалопатії з порушенням свідомості, в окремих випадках - з летальним результатом. Гостра ниркова недостатність з гострим некрозом канальців може розвинутись навіть при відсутності тяжкого ураження нирок. Відзначали також серцеву аритмію. Ураження печінки можливе у дорослих, які прийняли 10 г і більше парацетамолу, та у дітей, які прийняли понад 150 мг/кг маси тіла.
У разі передозування можуть виявляти підвищену потовиділення, психомоторне збудження або пригнічення центральної нервової системи, сонливість, порушення свідомості, порушення серцевого ритму, тахікардію, екстрасистолію, тремор, гіперрефлексія, судоми.
Лікування: промивання шлунка з подальшим застосуванням активованого вугілля, симптоматична терапія. Застосування метіоніну перорально або ацетилцистеїну в / в ефективно протягом 48 годин після передозування. Необхідно також проводити загальнопідтримуючих заходи. При необхідності застосовують блокатори α-адреноблокатори.
Симптоми передозування, обумовленої кофеїном
Виявляється збудженням, запамороченням, прискореним диханням, блювотою, тремтінням, судомами, екстрасистолією.
Лікування: промивання шлунка, повторне призначення активованого вугілля, форсований лужний діурез, оксигенотерапія, гемодіаліз у важких випадках, інфузія рідини та електролітів. При судомах застосовують діазепам. Симптоматична терапія. Специфічний антидот при передозуванні парацетамолом - ацетилцистеїн.

УМОВИ ЗБЕРІГАННЯ:

в сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °C.